25.01.2012 р.

Тіна Ковтун – студентка 4 курсу ІППМ, спеціальності «Психологія», котра має незвичайне захоплення – творить ляльки. Називає свої роботи елементами декору.

- Тіно, розкажіть, будь-ласка, звідки у вас таке хобі.

- Захопилася творчістю місяців 9 тому. За цей час «народилося» 27 ляльок. Якось на одній із пар почула, як хтось із одногрупників розповідав про ляльку-мотанку. Спитала у дівчат, де можна почитати про такі іграшки. Зі спеціальної літератури дізналась, як роблять каркас виробу і т. д. Для себе ж вирішила, що робитиму ляльку по-своєму, використовуючи підручний матеріал.

Берусь за справу, коли маю творче піднесення, натхнення, коли хочеться літати. Придумую своїм іграшкам вирази обличчя, які відтворюють й мої емоції та настрій, вдягаю в гарний одяг, гаптую його бісером, намистинками, стразами. Образи одних ляльок виношую довго, є й такі, які виникають спонтанно.

- Усі 27 ляльок «живуть» біля своєї мисткині?

- Три ляльки подарувала, а решта оселилися в моєму маленькому царстві.. Коли робили ремонт в будинку, де мешкає сім’я, стару піч вирішили залишити. От там я й придумала такий собі куточок давнини, де біля плоту стоять молода дівчина й літня жінка. Надихнув на це сюжет фільму «На хуторі поблизу Диканьки». Виходить, у мене є своя Диканька.

- Як на захоплення реагують рідні й близькі?

- І близьким, і рідним, і друзям моє мистецтво подобається. Інколи просять зробити таку ляльку в подарунок.

- І як ви на це?

- Задовольнити всі бажання виходить не завжди. Одну з ляльок (це був янгол із немовлям на руках) я виготовила для своєї подружки, котра народила донечку.

- За традицією ми запитуємо наших гостей про плани на майбутнє. Які вони у вас?

- Хочу рости, вдосконалюватись, якщо мені вдасться, пов’язати своє хобі з майбутньою професією. Мрію, щоб моя лялька приносила не лише естетичне задоволення, а й лікувала людині душу.

Спілкувалася І. Федорчук