VSPU.EDU.UA У РЕЖИМІ АКТИВНОГО ОНОВЛЕННЯ

деякі сторінки можуть відображатися некорректно

ВИБАЧТЕ ЗА ТИМЧАСОВІ НЕЗРУЧНОСТІ

Fb VSPU
Vk VSPU
VSPU.EDU.UA
ico-vspu
ВІННИЦЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ - ПЛЕКАЄ МУДРЕ, ДОБРЕ, ВІЧНЕ!

Наукова і науково-технічна діяльність є невід’ємною складовою системи вищої освіти України. Вона відіграє важливу роль як з погляду створення нових знань і отримання вагомих наукових результатів, так і з погляду формування кадрового потенціалу ВНЗ та підвищення якості підготовки висококваліфікованих фахівців.

Наказ про створення в м. Вінниці Учительського інституту був виданий 5 червня 1912 р. Перше приміщення університету. Навчальний заклад розпочав свою діяльність 1 липня 1912 р. у відведеній містом будівлі. Це був невеликий двоповерховий корпус, побудований за проектом архітектора Г. Артинова на Замості (нині проспект Коцюбинського). Керівництво роботою з облаштування інституту було покладено на директора чоловічої гімназії П.О. Адріанова.

Перше приміщення Вінницького педагогічного університету
Перше приміщення університету

Офіційне відкриття Вінницького учительського інституту відбулося 14 вересня 1912 р. Інститут було засновано на загальних засадах без поділу на відділення чи факультети. Студент, який закінчував цей навчальний заклад міг викладати будь-який предмет. Спочатку навчалося 20 студентів, у наступні роки контингент зростав, але не сягав більше 100 осіб.



Если Вы видите эту надпись, значит Ваш браузер не поддерживает Flash технологии.

М.Д. Запольський, перший директор інституту
М.Д. Запольський, перший директор інституту

У вересні 1912 року директором інституту було призначено статського радника, кандидата богослов'я М.Д. Запольського, який обіймав цю посаду до 1922 року.

М.Д. Запольський народився 1871 року в Уфимській губернії в родині службовця. Закінчив Московську духовну академію. З 1902 року протягом десяти років працював у Казанському вчительському інституті, а в керованому ним Вінницькому інституті викладав педагогіку та психологію. Це була дуже освічена людина, енергійний організатор навчального процесу.

Після Лютневої революції 1917 року, утворення у березні Української Центральної Ради секретаріат з освіти українського уряду розробив програму реформи, в якій центральне місце займала українізація навчальних закладів. У Вінницькому вчительському інституті було введено курси української мови, літератури, історії. На перешкоді українізації стало жорстке і довготривале протистояння між більшовиками і учасниками національно-визвольного руху в Україні. Національних кадрів не вистачало, освітяни гинули від куль, голоду, пошестей. Саме у цей час, 1917-1918 навчального року в інституті викладав українську літературу відомий поет П.С. Карманський, співи - видатний композитор К.Г. Стеценко. Тут він керував студентським хором. За недовге перебування у Вінниці написав урочисті піснетвори "Живи, Україно" і "Україно-мати, кат сконав", методичний посібник для вчителів "Українська пісня в народній школі", упорядкував дві збірки "Народних пісень".

У 1920 р. учительський інститут було реорганізовано в інститут народної освіти (ІНО), в якому функціонувало два відділення - дошкільне та шкільне. При ІНО існували також педагогічні курси. На 1 січня 1921 р. загальна кількість студентів становила 212 осіб, педколектив складав 20 чол.

З 1922 по 1924 р. інститут очолював викладач педагогіки Ф.А. Кондрацький. У листопаді 1922 р. Вінницькому інституту народної освіти було присвоєно ім'я В.І. Леніна. На поч. 1924 р. інститут перевели до Кам'янця-Подільського і об'єднали з місцевим ІНО. Натомість, у 1925 р. у Вінниці був створений Український педагогічний технікум ім. І. Франка. Директором призначено подільського історика, працівника колишнього ВІНО М.С. Шлепакова. У 1926 р. Український педтехнікум ім. І. Франка отримав статус вищого навчального закладу гуманітарного профілю.

На основі педтехнікуму у серпні 1930 р. в м. Вінниці Постановою Ради Народних Комісарів УСРР знову було створено вищий навчальний заклад - інститут соціального виховання, де функціонувало 4 відділення -історико-економічне, агробіологічне, мовно-літературне, техніко-економічне. Директором (з 1930 по 1933 р.) було призначено А.Я. Гібера. Навчання проводилось у триповерховому корпусі колишньої гімназії у „Мурах" по вул. Володарського.

У 1933 р. колегія Наркомату освіти УСРР перетворила інститути соціального виховання у педагогічні інститути з 4-х річним терміном навчання. Запроваджувалась факультетна структура закладу (фізико-математичний, мовно-літературний, історичний факультети). З 1933 по 1935 р. директором інституту був І.Д. Малий.

1 вересня 1935 р. Вінницький педінституту було перетворено на дворічний державний учительський інститут. 4 квітня 1937 р. інституту присвоєно ім'я Миколи Островського.

У довоєнні роки в інституті працювали відомі педагоги і науковці: мовознавець Є.В. Тимченко, природознавець М.І. Безбородько, автор кількох цінних досліджень з геології та архітектури Вінниччини, згодом доктор технічних наук, Заслужений діяч науки України О.К. Бируля, математик, член-кореспондент АН України О.М. Астряб, фізики - член ВУАН В.К. Бернацький і доктор наук, співробітник Інституту фізики АН України І.Д. Конозенко, письменник, лауреат Державної премії України імені Т.Г. Шевченка Г.П. Кочур.

За довоєнне десятиріччя інститут закінчило чимало талановитих випускників: майбутні письменники М. Стельмах, К. Гриб, Ю. Назаренко, О. Левада, Т. Одудько, педагог, доктор психологічних наук І. Синиця, академік О. Мазуркевич та інші.

Війна увірвалася в інститутські аудиторії зненацька. Завершувалися екзамени; курсові та державні. 22 червня 1941 року в другій половиш дня студентів та викладачів покликали на мітинг, на якому йшлося про особисту участь кожного у захисті країни. Багато з них, не чекаючи виклику, самі пішли до військкомату, записувалися у винищувальні батальйони, замінювали на підприємствах тих, хто пішов на фронт. 28 червня 15 студентських бригад виїхало допомагати колгоспам і радгоспам збирати врожай.

З перших днів війни на фронт пішло близько 20 викладачів і сотні студентів. 18 липня 1941 року інститут припинив діяльність.

З вересня 1941 р. педінститут знову розпочав свою роботу. Ініціювали це професор літератури Бєлінський Д.М. та голова обласного відділу освіти професор Серафімович В.О. 1 жовтня 1941 р. дирекція інституту оголосила про початок роботи заочного відділення у складі трьох факультетів. На середину січня 1942 р. в інституті навчалось 525 студентів. Функціонували також курси по підготовці викладачів німецької мови для середньої школи, на яких навчалось 300 осіб. З лютого 1943 р, педінститут припинив свою діяльність. Значна кількість студентів і викладачів брала участь в бойових діях. Звання Героя Радянського Союзу були удостоєні посмертно викладач М.Ф. Шварцман, студенти П.А. Матиєнко та П.К. Волинець.

Весною 1944 р. одразу після визволення Вінниці інститут відновив свою діяльність в приміщенні СШ № 4, по вул. Гоголя. Відкрито три факультети: історичний, мовно-літературний, фізико-математичний. Функціонував при педінституті також учительський інститут з дворічним терміном навчання. Директором інституту призначили П.Т. Пацея, але вже у 1946 р. директором став О.М. Ткаченко (з 1961 р. він працював вже на посаді ректора інституту).



Навчальний корпус № 1
Навчальний корпус № 1

У 1953 році інститут перейшов у нове просторе приміщення по вул. Червонопрапорній, 32 (тепер вул. К. Острозького: будинок колишнього управління Південно-Західної залізниці).

У 1956 р. започаткували свою діяльність два факультети: фізичного виховання та підготовки вчителів початкових класів. У цьому ж році історико-філологічний факультет (діяв продовж 1953-1956 рр.) було реорганізовано у філологічний.

У 1962 р. засновано факультет англійської мови. У 1968 р. - музично-педагогічний факультет. Природничо-географічний - у 1976 р.

У 1971 р. відновлено підготовку вчителів історії, а з 1973 р. - історичний факультет. З 1969 по 1976 р. педінститут очолював І.П. Грущенко. 1976 по 2003 р. - Н.М. Шунда.

Протягом 70-80 розширено навчально-базу інституту. Побудовано і введено в дію лабораторний корпус № 3 загальною площею майже 16 тис. кв.м.

Навчальний корпус № 3
Навчальний корпус № 3

Для навчальних цілей обладнано корпус № 2 загальною площею понад 3 тис. кв.м. Між корпусами № 2 і № 3 у двоповерховому приміщені, що з'єднує їх, розміщені п'ять спеціалізованих аудиторій на 600 місць, клуб з актовою залою на 750 місць, відділи бібліотеки.

Збудовано також чотири гуртожитки понад 2 тис. місць. У 1987 р. в інституті відкрито санаторій-профілакторій "Педагог" на 100 місць за зміну.

Творча праця колективу інституту дістала гідну оцінку. За виконання і перевиконання завдань XI п'ятирічки у 1985 році інституту присуджено перехідний Червоний прапор Міністерства освіти СРСР і Президії ЦК профспілки працівників освіти, вищої школи і наукових установ. За підсумками Всесоюзного соцзмагання у 1986 році - перехідний Червоний Прапор ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС, ЦК ВЛКСМ.



Понад 150 викладачів інституту удостоєні звання відмінника народної освіти України, Казахстану, Узбекистану.

Студентські гуртожитки
Студентські гуртожитки

В 1979 р. Вінницький державний педагогічний інститут став четвертим в Україні вищим педагогічним закладом першої категорії. У 1993 р. інституту видана ліцензія освітньої діяльності з 10-ти спеціальностей за ІV-м рівнем акредитації та з 2-х - за ІІІ-м рівнем, а у 1997 р. Міністерство освіти атестувало 14 заявлених інститутом спеціальностей. Постановою Кабінету Міністрів № 122 від 4 лютого 1998 р. інститут реорганізовано в педагогічний університет ім. М. Коцюбинського. 9 червня 1998 року Державна акредитаційна комісія визнала педуніверситет акредитованим за статусом закладу вищої освіти IV рівня.

У 1999 році за результатами конкурсу „Софія Київська" педуніверситет увійшов до складу п'ятірки кращих педагогічних вищих закладів освіти України, а в 2000 і 2001 роках - до складу десятки кращих гуманітарних та педагогічних вищих закладів освіти України. Окрім того, 24 серпня 2002 року Міжнародний Академічний Рейтинг популярності та якості „Золота Фортуна" нагородив Вінницький державний педагогічний університет срібною медаллю „Незалежність України" в номінації „За вагомий внесок у справу підготовки висококваліфікованих кадрів для народної освіти України".

З 2003 до 2014 року керівником педуніверситету був О.В. Шестопалюк.

29 вересня 2015 року на виборах ректора колектив Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського більшістю голосів висловив довіру очолити навчальний заклад кандидату педагогічних наук, доценту Наталії Іванівні Лазаренко.

Нині педуніверситет є багатопрофільним вищим навчальним закладом. Тут функціонує інститут педагогіки, психології, підготовки фахівців вищої кваліфікації, а також сім факультів: природничо-географічний факультет, факультет філології і журналістики, факультет дошкільної початкової освіти та мистецтв, факультет історії, етнології і права, факультет іноземних мов, факультет математики, фізики і технологій, а також факультет фізичного виховання і спорту.

Матеріально-технічна база нараховує 3 навчально-лабораторні корпуси, обчислювальний центр, актова зала на 650 місць, 3 спортивні зали, бібліотека з фондом понад 500 тис. примірників, 5 читальних залів на 500 посадочних місць. Університет має заклади культурно-побутового призначення тощо.

За період свого існування Вінницький педуніверситет пройшов шлях від невеликого учительського інституту до одного з найбільших вищих навчальних закладів України IV рівня акредитації. За цей час підготовлено майже 70 тис. учителів. Чимало випускників університету захистили кандидатські і докторські дисертації, стали заслуженими працівниками та відмінниками освіти України. Серед випускників педуніверситету - високі державні посадовці, керівники місцевого самоврядування різних рівнів, політики, письменники, діячі освіти й науки, відомі митці та спортсмени.

Кількість відвідувачів: 6238586