Наукова і науково-технічна діяльність є невід’ємною складовою системи вищої освіти України. Вона відіграє важливу роль як з погляду створення нових знань і отримання вагомих наукових результатів, так і з погляду формування кадрового потенціалу ВНЗ та підвищення якості підготовки висококваліфікованих фахівців.
ВІННИЦЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ПЛЕКАЄ МУДРЕ, ДОБРЕ, ВІЧНЕ!
Із таким девізом про свою явку на вечірній лінійці з нагоди свята Івана Купала після восьми загонів дитячого оздоровчого табору «Маяк - ЛТД», який знаходиться в с. Селище Тиврівського району Вінницької області, рапортував дев’ятий, що мав назву «ВДПУ». До його складу увійшли виконувач обов’язків ректора Вінницького державного педагогічного університету імені М. Коцюбинського Наталія Лазаренко, начальник відділу виховної роботи начального закладу Людмила Бровчак та фахівець відділу виховної роботи Ірина Федорчук.
- Ми надзвичайно раді бачити, як на теренах Вінниччини відзначають одне з найдревніших свят, що має глибоке коріння, - звертається до усіх присутніх в.о. ректора Наталія Лазаренко. – Після кількагодинного перегляду святкового дійства бачимо на власні очі, що тут дуже добре ведеться усій дітворі і вожатим, котрі наразі здобувають неабиякий досвід роботи в щойно сформованому дитячому колективі. Ми переконались, що потрапили до одного з найкращих оздоровчих закладів Поділля. Я теж колись тут проходила табірну практику, тому з великою приємністю згадую той прекрасний час і зичу усім, хто сьогодні відпочиває в «Маяку», чудово провести час, набратися сил і щонайприємніших вражень від спілкування з друзями.
На момент нашого приїзду на величезній лісовій галявині біля мальовничого озера зібрався весь табір: і дітлахи, й вожаті, і директор, й обслуговуючий персонал. Галасливу дітвору тут чекали цікаві ігри, конкурси, розваги, театралізована вистава, купальські пісні, хороводи, популярні серед табірних мешканців масовки біля вбраної в різнобарвні стрічки верби-марени.
Упродовж трьох годин кого ми тільки тут не бачили! Були й цигани, і браття з Закарпаття, і потерчата, й русалки, і Лісовик з Водяником… І жодної секунди ті персонажі не сиділи, склавши руки. Усе співало, витанцьовувало, стрибало, повторювало одне за одним всілякі кумедні рухи.
Кмітливі вожаті, використовуючи підручні матеріали, понастворювали для своїх вихованців яскравих костюмів, порозмальовували хлопчиків і дівчаток, понапліталиїм пишних вінків із лісових і польових квітів.
Вражав цікавий сценарій заходу, справив супер-емоції вдало підібраний музичний репертуар, не залишив нікого байдужим той факт, що в дійстві були задіяні від найстаршого до найменшого, а ще те, що не трапилось аніякісінької, бодай найменшої, заминки. Наставники малечі зуміли відтворити різноманітні елементи народних гулянь, навіть опудало виготовили. А ще на лісовій галяві вони вкопали спеціального стовпа й на самому його вершечку прив’язали призи. Ото треба було бачити, з яким ентузіазмом хлопчаки долали вертикальну дистанцію, щоб отримати омріяний презент!
Підводячи підсумки свята, старший вожатий табору, випускник бакалаврату Вінницького педуніверситету Ігор Цигвінцев (до речі, він був режисером і постановником театралізованого купальського дійства) вручив загонам призи за участь у пізнавально-розважальних заходах, що проводились днями, а також повідомив, що усіх учасників чекає сюрприз від поварів. Надзвичайно несподівано виглядало те, як пішли в маси чергові із величезними мисками й почали частувати народ смачними варениками з вишнями. А загал зголоднів за кілька годин не на жарт!
- Я постійно кажу вожатим, що вони приїхали сюди навчитись, - каже директор табору Юрій Лещук. Від очільника дитячого оздоровчого закладу ми почули дуже гарні відгуки про студентів нашого вишу.
- Ігорю, - звертаємось до старшого вожатого, - а чи могли б ви взяти в табір попрацювати й нас?
- Без проблем, - посміхається хлопець, - тільки я дуже вимогливий, не дозволяю своїм колегам марнувати жодної секунди. Впродовж дня у таборі ви не знайдете когось із вожатих або дітей, які б просто блукали територією. У нас розписане все до хвилини, дітвора постійно зайнята в гуртках, секціях…
Коли прийшов час прощатись і ми з телевізійниками каналу «ВДТ» прямували до автівки, Олександр Забіяка, Інна Максименко, Ольга Підковенко, Анна Надкернична, Наталія Надкернична, Оксана Наконечна, Олександр Кузема, Максим Непомнящий, Валентина Вінтоненко, Ганна Кондратюк, Віталіна Томенко, Лілія Зубкова, Наталя Тхорів, Ірина Цюпій, Лоліта Домбровська, Марина Барасій, Вікторія Ліньова, Руслана Івацко, Юлія Суха, Олена Гуменюк, Юлія Фабіянська, Світлана Вошкодер, Алла Семенюк, Аліна Наумець, Олена Снігур, Вікторія Чорноволик, Крістіна Пікуль, Руслана Воловик, Іллія Семенюк вели своїх вихованців на святкову вечерю. За якусь годину-півтори табір мав знову зібратись на лісовій галявині біля озера, аби запалити величезне багаття й спостерігали, як зринають у нічне небо палахкі іскри.