НАУКОВЦІ ВДПУ ІМ. М. КОЦЮБИНСЬКОГО ВЗЯЛИ УЧАСТЬ У КРАЄЗНАВЧОМУ СЕМІНАРІ, ПРИСВЯЧЕНОМУ ІСТОРІЇ СЕЛА ПАВЛІВКА КАЛИНІВСЬКОГО РАЙОНУ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

06.08.2019 р.

30 липня 2019 року відбувся краєзнавчий науково-практичний семінар, присвячений історії села Павлівка. Ініціаторами й організаторами цього заходу стали Почесний краєзнавець України Анатолій Лисий та кандидат богословських і технічних наук, протоієрей Борис Пентюк. Учасниками семінару були викладачі ВДПУ ім. М. Коцюбинського, Барського гуманітарно-педагогічного коледжу ім. М. Грушевського, краєзнавці, журналісти, книговидавці, представники духовенства.

По дорозі до Павлівки учасники наукового зібрання відвідали місце надзвичайної суспільної події, яка сталася в 1923 році на роздоріжжі до населених пунктів Калинівка та Сальник. Знавець історії релігійного життя, доцент Анатолій Лисий розповів, що один червоноармієць, одурманений комуністичними ідеями, атеїзмом та алкоголем, вистрілив із рушниці в ікону із зображенням Ісуса Христа, розміщену на придорожньому хресті. Те, що трапилося потім, стало відомим в Україні та далеко поза її межами під назвою «Калинівське чудо» – на простріленій іконі відразу ж з’явилася кров’яна цівка.

Сенсаційна звістка швидко розлетілася на сотні кілометрів і сколихнула православних не лише в Україні, а й на території сучасної Польщі, Молдови, Румунії, Росії. Почалося не бачене для XX століття релігійне піднесення – до чудодійного образу Спасителя рушили десятки тисяч паломників.

Через кілька місяців, уночі, за наказом переляканої місцевої більшовицької влади, хрест спалили чи кинули в криницю, а землю навколо нього переорали.

Віряни завжди пам’ятали про Калинівське чудо, тому впродовж наступних десятиліть християнські символи, зокрема хрести, з’являлися тут неодноразово. Але стояли вони не довго. Лише в незалежній Україні ця територія заслужено набула статусу релігійної святині. Сьогодні кожен охочий може відвідати відновлений хрест із Розп’яттям, який дбайливо розміщений у великому скляному павільйоні.

Краєзнавчий семінар проходив на території музею народної архітектури та побуту «Родинна оселя» села Павлівки. Музей розташований у родинному обійсті його засновника, протоієрея Бориса Пентюка. Краєзнавець тривалий час оберігає та примножує колекцію предметів селянського побуту минулого століття, без яких не обходилася жодна родина. Зібрання налічує сотні речей традиційного українського одягу, хазяйського й кухонного посуду, оригінальних господарських пристроїв, меблів, музичних інструментів, дитячих іграшок тощо. Борис Миколайович із великим захопленням розказав про застосування запаски, плахти, свити, жупана, кросна, прядки, ступи, жлукти, маслобійки, січкарні, жорен, рубля, та багатьох інших архаїчних предметів української традиційної культури.

Громадянським подвигом можна назвати те, що отець Борис виявив та ідентифікував на старому кладовищі Павлівки могили священників XIX століття, серед яких є й пращури письменника Степана Руданського. Використовуючи матеріали архівних та сімейних документів, спогади земляків, Борис Миколайович опублікував нариси церковної історії села Павлівки «З вірою в майбутнє».

Голова Вінницької обласної організації Національної спілки краєзнавців України професор ВДПУ ім. М. Коцюбинського Сергій Гальчак окреслив низку краєзнавчих проблем, пов’язаних із Павлівкою. Зокрема зауважив, що досі маловідомою сторінкою регіональної історії є збройне повстання жителів Павлівки проти більшовицького режиму в 1919 році.

Того року більшовики вдруге повернулися в Україну й силою взялися вилучати продовольство в селян. Комуністи запровадили реквізиції, конфіскації та кругову поруку (узяття заручників) для сіл, які не виконували норм продрозверстки. Водночас вони заборонили торгівлю, найману працю, оренду, власні господарства, на місці яких створювали радгоспи, комуни, артілі. Заборонялася релігія, більшовики грабували церкви, а духовенство та заможних селян розстрілювали як ворожий до нової влади соціальний клас.

Поділля спалахнуло селянськими повстаннями проти радянської влади та політики «воєнного комунізму». Доведені до відчаю, селяни Павлівки теж наважилися на збройний виступ. Вони кинулися до місцевої залізничної станції в надії знищити червоноармійський продзагін та роздобути продовольство для своїх голодних родин. Проте на підступах до залізниці легкоозброєних селян розстріляли гарматним та кулеметним вогнем із бронепоїзда, який прибув у район села за наказом червоного командира Григорія Котовського. Артилерійським вогнем бронепоїзда більшовики підпалили і повстале село.

За свідченням уродженця Калинівки доцента Сергія Калитка, павлівчани завжди вирізнялися непокірливим характером та неабияким патріотизмом. Показовим є випадок, коли батько попереджав сина про те, що коли той буде писати листи з армії російською мовою, то відповідей на них хай не сподівається.

Змістовними були доповіді й інших учасників науково-практичного семінару. Зокрема, колишній головний редактор газети «Вінниччина», голова Вінницької обласної організації Національної спілки журналістів України, краєзнавець Василь Паламарчук розповів про відомих людей Павлівки та довколишніх населених пунктів, із якими йому довелося зустрічатися чи співпрацювати за довгу журналістську кар’єру. Василь Миколайович безпомилково називав музейні експонати, які були колись важливими життєвими атрибутами та супроводжували все його дитинство.

Завідувач відділення загальноосвітньої підготовки Барського гуманітарно-педагогічного коледжу ім. М. Грушевського Юрій Маліновський розповів про результати краєзнавчих досліджень, що проводяться на базі коледжу. Юрій Леонідович окреслив перспективні історичні теми, які потребують об’єднавчих зусиль істориків і краєзнавців області.

Свої наукові здобутки представив послушник Лядівського монастиря Анатолій Сварчевський. Дослідник складає життєписи репресованих подільських священників та їхніх сімей у 1930-х роках. Його перу належить фундаментальна праця «Подольский патерик XX-го века», написана на матеріалах раніше засекречених архівних документів. Краєзнавець також підготував кілька ґрунтовних праць з історії Лядівського монастиря.

Підсумував роботу науково-практичного семінару книговидавець, любитель історії, краєзнавець Ігор Балюк, який розповів про особливості та професійну конкуренцію в сучасній видавничій сфері. Ігор Борисович, зокрема, зауважив, що останніми роками значно зросла кількість краєзнавчих досліджень, що своєю чергою, свідчить про невпинне зростання інтересу суспільства до історії своєї малої Батьківщини.

Ю. С. Степанчук – доцент кафедри історії та культури України

Переглядів: 1