Народився 7 жовтня 1897 року в м. Бучачі (нині Тернопільської області, Україна, тоді Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина).
Навчався в народній школі "на Бараках", школі при монастирі оо. Василіян у Бучачі.
У 1915 р. – доброволець УСС, учасник бойових дій. 1916 р. поблизу Бережан потрапив у полон до російських імперських військ. У 1918 р. воював у лавах війська ЗУНР, брав участь у бойових діях біля Львова.
У 1919 р. закінчив старшинську піхотну школу УГА в м. Золочеві. Хорунжий УГА, згодом – в Армії УНР (культурно-освітній референт). Після поразки у військових діях потрапив в табори інтернованих українських вояків у Польщі (Пікуличі, Каліш). У таборі інтернованих українських вояків почав літературну діяльність у журналах, що там виходили – «Запорожець» у Вадовицях, «Веселка» в Каліші.
1921 р. повернувся до Бучача; працює в селах Бу?чаччини та Станиславівщини; згодом переїхав до Львова, працював у редакції журналу «Червона Калина». Виїздив до Італії, вивчав мистецтво.
1923 р. у видавництві «Веселка» в Каліші вийшла спільна збірка поезій Є. Маланюка, М. Селегія та М. Осики.
1926 р. виїхав до Італії, вивчав мистецтво, літературу, музику, побут; свої враження, знання описував у часописах «Діло», «Новий час», журналах «Назустріч», «Обрії», «Життя і знання», «Дзвони». У цей період стає популяризатором режиму Муссоліні, зокрема 1938 р.
опублікував книжку «Нова імперія» – найяскравішу апологію італійського фашизму, яка будь-коли виходила з-під пера українця.Під час німецько-радянської війни працював у Львові в історичному відділі військової управи 14-ї дивізії Ваффен СС «Галичина». Редактор дивізійного тижневика «До перемоги».
У 1944 р. виїхав до Німеччини, згодом – до США (ЗСА, ЗДА). Співпрацював з редакціями часописів «Америка», «Народна воля», «Свобода», продовжував літературну діяльність.
Учасник ініціятивного комітету проведення З'їзду Бучачан у Рочестері 30 травня – 1 червня 1969 р.
Помер 17 квітня 1979 року в Брукліні, Нью-Йорк, США.