МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ  ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ІМЕНІ МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО  ІНСТИТУТ МАГІСТРАТУРИ, АСПІРАНТУРИ,  ДОКТОРАНТУРИ     АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ  НАУКИ ТА НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ    Збірник наукових праць  Випуск перший  Вінниця – 2012         УДК 001(06)  ББК 72я5  А 43   Рекомендовано до друку вченою радою Інституту магістратури, аспірантури,  докторантури  Вінницького  державного  педагогічного  університету  імені  Михайла  Коцюбинського (протокол № 2 від 2012 р.)  Редакційна колегія:      Р.С. Гуревич, доктор педагогічних наук, професор, член-кор. НАПН України (голова);   А.В. Войнаровський, кандидат історичних наук, доцент;   А.В. Гудзевич, кандидат географічних наук, доцент;   А.І. Драчук, кандидат біологічних наук, доцент;   В.І. Імбер, кандидат педагогічних наук;   О.Б. Панасенко, кандидат фізико-математичних наук;   Т.С. Слободинська, кандидат філологічних наук, доцент;   С.В. Стойко, кандидат педагогічних наук;   Л.С. Шевченко, кандидат педагогічних наук, доцент.  Рецензенти:  Джеджула Олена Михайлівна – доктор педагогічних наук, професор (Вінницький  національний аграрний університет);  Іваницька Ніна Лаврентіївна – доктор філологічних наук, професор (Вінницький  державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського);  Петрук Віра Андріївна –  доктор педагогічних наук, професор (Вінницький  національний технічний університет).  Актуальні проблеми сучасної науки та  наукових досліджень: зб. наук. пр. – Вип. 1 /  редкол.: Р.С. Гуревич (голова) [та ін.]; Вінницький державний педагогічний університет  імені Михайла Коцюбинського.  - Вінниця: ТОВ фірма «Планер», 2012. – 430 с.   Статті збірника розкривають актуальні проблеми сучасної науки та навчального  процесу у закладах освіти різних типів і рівнів акредитації. Окреслюються шляхи  розв’язування проблем науковцями та практиками. Буде корисним студентам, аспірантам,  науковим і практичним працівникам, слухачам курсів після дипломної освіти.  Статті збірника подано в авторській редакції.     ISBN 978-966-2337-01-3  ©Вінницький державний педагогічний університет  імені Михайла Коцюбинського  © Автори статей  © ТОВ фірма «Планер»                     1912-2012   Присвячується 100-річчю з дня заснування  Вінницького державного педагогічного  університету імені Михайла Коцюбинського                        ШАНОВНІ УЧАСНИКИ КОНФЕРЕНЦІЇ!   Соціально-економічні зрушення, глибокі та  динамічні  перетворення,  що  відбуваються  в  економіці, виробництві, сфері послуг, освіті та  інших галузях життєдіяльності країни, процеси  глобалізації  та  інтеграції  світової  спільноти,  прагнення України стати рівноправним членом  світового співтовариства зумовлюють потребу модернізації системи освіти,  зокрема професійної підготовки майбутніх фахівців. Суспільство потребує  нового покоління  компетентних фахівців, зокрема вчителів, які поєднують  фундаментальні знання та ґрунтовну практичну підготовку в сфері освіти,  здатні орієнтуватися в швидкоплинному світі, знаходити раціональні способи  педагогічної дії в складних, непередбачених ситуаціях.  Останніми роками педагогіка зазнала суттєвих змін, пов’язаних з  підсиленням ролі особистості в освіті. Щоб працювати в сучасному  навчальному закладі, треба володіти дидактичними системами та технологіями,  спрямованими не лише на передавання знань, а й на розвиток особистості тих,  хто навчається, їхню творчу самореалізацію.  Бажаю Вам успіхів у роботі конференції та в подальшій праці на  педагогічній ниві.     О.В. Шестопалюк, доктор педагогічних наук,  професор, академік АН вищої освіти України,   ректор Вінницького державного педагогічного університету   імені Михайла Коцюбинського                   ПЛЕНАРНЕ ЗАСІДАННЯ     Р.C. Гуревич  ПІДГОТОВКА МАГІСТРІВ У ПЕДАГОГІЧНОМУ ВНЗ: ЯК ЇЇ ЗДІЙСНЮВАТИ?   У сучасній вищій професійній освіті нині відбуваються суттєві зміни, зумовлені  розвитком основних світових тенденцій. По-перше, освіта набуває транскордонного  характеру, що передбачає зникнення наявних кордонів між світом праці та світом освіти,  університетом і майбутнім місцем  роботи випускника і, природно, географічних кордонів.  По-друге, професійна освіта нині реально неперервною освітою людини. Ці тенденції  змінюють і наше уявлення про сучасну професійну підготовку фахівця.   Так, наприклад, університетська професійна освіта є «ступенькою» в системі  неперервної освіти; етапи навчання в університеті нині більш короткотермінові. Вища освіта  в університеті дозволяє повною  мірою реалізувати ідею індивідуального освітнього  маршруту, оскільки після кожного ступеня студент здійснює власний вибір –  чи  продовжувати освіту одразу після завершення відповідного етапу або спочатку одержати  певний професійний досвід. Спостерігається значна диверсифікація контингенту тих, хто  навчається, насамперед, за рахунок появи тих, хто використовує «другий шанс»; тих, хто  змінює  сферу  діяльності  або  потребує   підвищення  кваліфікації.  Відбувається  і  диверсифікація форм навчання, що містить різні моделі очного, заочного та дистанційного  навчання.   Як відомо, в 90-х роках ХХ ст. у вітчизняній системі освіти відбулися суттєві зміни –  з’явилася можливість переходу на рівневу освіту. Тому підготовка магістрів стала  інноваційним завданням для системи вищої педагогічної освіти.   Переваги  магістерської підготовки очевидні. По-перше, сучасна магістратура  забезпечує гнучкість і можливість в оперативній підготовці фахівців за напрямами  модернізації загальної середньої освіти. По-друге, фундаменталізація магістерської освіти, з  одного боку, і практична спрямованість, з іншого боку, дозволяють забезпечити реальну  інтеграцію науки і практики в освітньому процесі ВНЗ. По-третє, розробка університетом  магістерських  програм є суттєвим фактором обновлення педагогічної професійної освіти.   Не випадково, що магістерські програми користуються значною популярністю не  тільки у випускників бакалаврату. Нині можна виокремити декілька категорій потенційних  суб’єктів магістерської освіти. По-перше, це працюючі, досить молоді люди, які намагаються  досягти нових висот у своїй професії педагога. Це найбільш багаточисельна  група. По-друге,  педагоги шкіл і дошкільних установ, які не мають професійної педагогічної освіти, але  працюють у навчальних закладах. По-третє, це поки ще небагаточисельна група молодих  викладачів непедагогічних ВНЗ, які не мають педагогічної освіти. Останнім часом стала  формуватися ще одна група потенційних студентів магістратури. Це досить дорослі люди,  які  намагаються зберегти своє робоче місце, і тому за вимогою працедавця приходять в  університет для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр».   Визначимо умови, необхідні для успішної реалізації освітніх програм магістратури в  педагогічному університеті. На нашу думку, до таких умов можна віднести наступні:  – високий рівень професійної компетентності викладача вищої школи, орієнтованого  на різноманітні формати і контексти взаємодії з магістрантами;  – сприяння побудові кожним магістрантом індивідуального освітнього маршруту, в  якому значне місце посідає дослідницька практика, що дозволяє студенту включитися в  розв’язання актуальних проблем освіти;    © Р.С. Гуревич, 2012     8   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   – наявність розробленої системи моніторингу освітнього процесу в магістратурі,  орієнтованої на фіксацію змін в індивідуальному становленні професіонала;  – науковий та науково-методичний супровід освітнього процесу (в тому числі шляхом  створення науково-методичної й інформаційної бази даних);  – активізацію використання різноманітних ресурсів професійно-освітнього  середовища університету.  Змінюються і технології підготовки магістрів, серед  яких слід особливо відзначити  можливості інформаційно-комунікаційних і гуманітарних технологій. Спочатку виокремимо  функції гуманітарних технологій навчання:  – ініціювання активності студентів;  – оснащення способами продуктивної діяльності, праці з різноманітними  інформаційними текстами;  – стимулювання індивідуального вибору та мотивації творчості;  – забезпечення розвитку критичності мислення, обміну ціннісними судженнями;  – активізація співробітництва в колективній праці;  – тренінг моделей етичних стратегій поведінки і комунікативних умінь;  – допомога  в  управлінні  власною  самостійною  діяльністю,  одержання « Я-  повідомлень».  Навчання в магістратурі має організовуватися не лише шляхом передавання певної  інформації, а й включенням студентів у контексти наукової роботи з вибором власної  особистої та науково-етичної позиції, що передбачає відкритість діалогу  «викладач- магістрант»; розвиток критичності, рефлексивності мислення та мотивації до групового  співробітництва та комунікації.  Що стосується функції інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у підготовці  магістрів, то вони орієнтують студентів на:  – пізнання теоретичних основ сучасних інформаційних технологій, що постійно  оновлюються, і широке використання засобів інформаційних технологій в освіті;  – концепції компетентнісного підходу,  який передбачає готовність створювати і  використовувати інформаційні ресурси в реальному навчальному процесі освітніх установ  різних типів;  – особистісно орієнтоване навчання, що реалізується створенням індивідуальних  траєкторій навчання в умовах технологічного інформаційного простору з використанням  інноваційних спеціалізованих середовищ;  – проблемні технології навчання, що сприяють розвитку готовності до науково- дослідницької діяльності, яка вимагає творчого  підходу щодо одержання нових результатів в  області інформатизації навчання, інноваційних підходів, методів і продуктів.  У цілому процес навчання в магістратурі має бути спрямованим на формування в  студентів  загальнокультурних  і  професійних  компетенцій,  передбачених  освітніми  стандартами. Зміст навчання, його методи форми і засоби акцентовані на інноваційні  тенденції розвитку вищої педагогічної освіти.  Підготовка  магістрів спрямована на подолання неузгодженості моделі підготовки та  динаміки розвитку предметної області, врахування потреб сучасного ринку праці, в тому  числі поява нових типів освітніх установ, пов’язаних з інформатизацією освіти.  Сучасна структура ринку праці передбачає у випускників магістратури необхідність:  – знати характеристики сучасних засобів, способів і методів формування, оброблення,  зберігання і  передавання інформації; особливості їх застосування в освіті;  – вміти застосовувати сучасні ІКТ для розв’язання завдань відповідно до вимог  сучасного ринку праці;  – володіти методами розроблення та впровадження засобів ІКТ у різні сфери людської  життєдіяльності.  У зв’язку з цим, з нашої точки зору, можна визначити одну з найважливіших проблем   підготовки магістрів у педагогічній галузі – забезпечення такого рівня, котрий дозволив би  їм у своїй майбутній професійній діяльності швидко адаптуватися до інновацій у галузі        9    Пленарне засідання       інформаційних технологій і навіть бути готовими вести заняття за програмою, докорінно  відмінної від тієї, за якою навчали самого педагога.  Ситуацію ускладнює доступність різноманітної інформації з мережі Інтернет, що  створює ілюзорне уявлення в студентів про простоту одержання знань, умінь і навичок для  розв’язання предметних завдань. Це знижує вмотивованість до самостійної навчально - дослідницької і породжує проблеми засвоєння змісту.  Ключовою ланкою, що створює умови для забезпечення підготовки магістрів, є  технологічність процесу. Зазначимо, що технологічність, як характеристика, властива  інформатиці як науці, і як навчальній дисципліні.  Технологічність є сутнісною характеристикою наукової галузі інформатики (системи,  алгоритми, формальні структури, моделі, мови, програми, засоби інформаційних технологій  тощо), що  досить природно дозволяє використовувати педагогічні технології в процесі  навчання магістрів педагогічної освіти.   На думку багатьох дослідників, основний недолік традиційних «нетехнологічних»   методик навчання полягає в малій керованості процесом навчання, суб'єктивній і епізодичній  перевірці засвоєного.  Для діагностичної постановки цілей навчання може бути використана таксономія Дж.  Блума для визначення співвідношення між категоріями цілей навчання і відповідними   ключовими компетенціями студента, що діагностуються з урахуванням досліджуваного   предмета навчання - інформаційних технологій в освіті.  У будь-якій педагогічній технології підготовки можна виділити такі етапи:   діагностичний, проектувальний, аналітичний. У процесі проектування технології підготовки  магістрів можна виділити відносно незалежні блоки навчання, визначити їх послідовність,   відібрати зміст і виділити основні види навчальної діяльності студентів відповідно до  найважливіших компетенцій.   Перший блок здійснюється переважно у формі співбесіди з магістрами, в рамках якого   визначаються напрями досліджень і формується індивідуальний освітній маршрут. У цьому  блоці значущі проблеми і поняття предметної галузі магістранта можуть бути викладені   викладачем у формі лекції.  Другий блок передбачає самостійну роботу студентів щодо освоєння змісту,   інструментальних інформаційних технологій, що використовуються для розв’язання  професійних завдань у цій сфері. Самостійна робота студентів здійснюється під   керівництвом викладачів, що передбачає консультування і поточний контроль.  У третьому блоці в рамках індивідуальної чи групової самостійної роботи студенти  реалізують проекти, орієнтовані на розв’язання професійних педагогічних завдань з   використанням засобів ІКТ. Проектна діяльність є провідною для більшості навчальних  предметів як сучасний підхід щодо створення інформаційних моделей, ресурсів,   технологій. Мета проектної діяльності -  сприяти розвитку професійних і спеціальних   компетенцій, характерних для підготовки фахівця, сприяти розвитку здатності до творчості,   необхідної фахівцям для розробки інноваційних освітніх ресурсів.  Завершальним етапом підготовки є аналітичний етап, який включає зовнішню   (експертну) і рефлексивну (студентами) оцінки готовності випускників до здійснення  освітньої діяльності з широким використанням засобів ІКТ в різних установах: школах, ВНЗ,   системі додаткової та професійної освіти.  Концептуальною методологічною основою запропонованих технологій навчання є   компетентнісний підхід, собистісно орієнтоване навчання, модульна побудова навчального   плану та навчальних програм. Відповідно до принципів компетентнісного підходу   діагностічность  цілей  навчання  досягається  за  рахунок  представленого  переліку   компетенцій, якими повинен володіти випускник, і методів оцінювання їх сформованості.   У чисельних педагогічних дослідженнях визначені основні методологічні вимоги, яким   повинні задовольняти педагогічні технології: концептуальність, системність, керованість,   ефективність, відтворюваність.     10   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Характеристиками педагогічної технології для підготовки магістрів за напрямом   «Педагогічна освіта», в першу чергу є:   – побудова навчального процесу на випереджувальній основі;   – розгляд у процесі навчання проблемних ситуацій;   – побудова навчального матеріалу з урахуванням особистісної значущості, здібностей   та інтересу студентів;   – реалізація навчального процесу переважно в діалоговій формі;   – використання групових форм навчання.  Відповідно до вищесказаного, в структурі програм підготовки можна виокремити три   модулі, кожний з яких орієнтований на переважний розвиток однієї з виділених груп  компетенцій (в галузі педагогічної діяльності, науково-дослідної, методичної, управлінської   та проектної діяльності), що визначає вимоги до цілей конкретних застосовуваних   технологій навчання.  Мета  навчання  першого  модуля « Наукові  основи  і  методологія  сучасних  інформаційних технологій» - розвиток у студентів загальнонаукових компетенцій в галузі  інформаційних технологій, а також розвиток професійних педагогічних компетенцій. Цей  модуль узагальнює і завершує підготовку в галузі інформатики як науки, що розвиває у   студентів, насамперед загальнонаукові компетенції, робить внесок у розвиток професійної   компетенції.  Другий модуль «Сучасні ІКТ в освіті» орієнтований на оволодіння студентами   сучасними  технологіями  та  засобами  розроблення,  оцінювання,  впровадження  та  використання ІКТ в освіті. Концептуально технологія навчання в рамках даного модуля   провідним завданням передбачає розвиток уміння розробляти проекти, насамперед, пов'язані  з використанням засобів інформаційних технологій в освіті. Розвиток компетенцій в цьому   модулі передбачає сформованість в студентів компетенцій в теоретичній області як основи,   необхідної для реалізації інформаційних освітніх ресурсів на практиці.  Третій модуль підготовки - « Сучасні технології та методики навчання ІКТ   «. Успішність освоєння дисциплін цього модуля передбачає стійке володіння студентами  понятійним ядром, сформованим у першому і другому модулі. Це необхідно для розвитку   професійних компетенцій, що передбачають сформованість у студентів комплексу знань і   вмінь інтерпретації сучасних наукових знань у галузі інформатики в сферу методичної  діяльності. В процесі освоєння цього модуля студент зможе уточнити професійний вибір,   зорієнтуватися на наукову або практичну діяльність.  Технології навчання в концептуальному плані в цьому модулі відображають ідеї   компетентнісного підходу та його реалізацію у вищій освіті. Вони повинні орієнтувати  студента на те, що цілі сучасної середньої освіти формуються з урахуванням актуалізації   життєвого досвіду учнів, необхідності застосування на практиці одержаних знань і  вмінь. Прийняття запропонованого підходу допоможе студентам магістратури розробляти  навчальні програми з використанням ІКТ, що мають діяльнісну спрямованість з можливістю  прогнозування планованих результатів навчання через систему взірців діяльності (в тому   числі, навчальних завдань, розв’язання яких учнем свідчить про виконання ним вимог  програми).  Описана вище технологія підготовки, що включає відповідні технології навчання   (проблемне, рефлексивне, розвиток критичного мислення, широке використання засобів  інформаційних  технологій,  можливостей  глобального  інформаційного  простору,  використання  методів  активного  навчання  тощо),  спрямована  на  розвиток   загальнокультурних та професійних компетенцій та досвіду глибокого засвоєння наукових   понять і методів у галузі ІКТ та міждисциплінарних понять. Це створює основу дня  неперервної освіти у рамках майбутньої професійної діяльності, орієнтує майбутнього   фахівця на потреби сучасного ринку праці.   Специфіка змісту та технологій навчання за освітньою програмою дозволить   випускникам розробляти:   – освітні програми підготовки в різних галузях і сферах життєдіяльності;        11    Пленарне засідання       – навчальні матеріали для школярів і студентів;   – інформаційні освітні ресурси на підтримку різних шкільних предметів і вузівських   дисциплін;   – інформаційні системи (розроблення, впровадження, супровід) для розвитку   інноваційного освітнього простору;   – міждисциплінарні інтерактивні інформаційні освітні ресурси, що реалізують різні   моделі навколишнього світу.   Відповідно до сучасних вимог навчальний процес має здійснюватися в умовах   розвиненого інформаційного освітнього простору. Це дозволить студентам брати участь в   формуванні індивідуальних освітніх маршрутів на всіх етапах підготовки: бакалаврат,   магістратура, докторантура.  Результати навчання показують, що обов'язковою умовою успішної підготовки   магістрів в рамках індивідуально-орієнтованого освітнього процесу, що передбачає   збільшення частки самостійної роботи студентів, є використання якісних, спеціалізованих  електронних освітніх ресурсів. Представлена в ресурсах детальна інформація про освітні   програми, модулі, навчальні курси допоможе студенту зрозуміти статус кожної дисципліни в  загальній програмі підготовки магістра, усвідомлено вибрати варіативні модулі і дисципліни,   зорієнтуватися в тематиці магістерської дипломної роботи, одержати консультацію в будь-  якого викладача ВНЗ. Це підвищить рівень підготовки в цілому і магістерського дослідження   дипломної роботи як провідної форми підсумкової атестації.   Висновки.  Переваги  магістерської  підготовки  очевидні.  По-перше,  сучасна  магістратура забезпечує гнучкість та мобільність в оперативній підготовці фахівців за  напрямами модернізації освіти. По-друге, фундаменталізація магістерської освіти, з одного   боку, дозволяє забезпечити реальну інтеграцію науки і практики в освітньому процесі ВНЗ.  По-третє, розробка навчальним закладом програм магістерської підготовки є суттєвим  фактором оновлення вищої професійної освіти. По-четверте, використання в навчальному  процесі сучасних інформаційних технологій дає можливість не лише поліпшити якість   освіти, а й привчити випускників до використання їх у своїй подальшій роботі.     Література:     1. Гершунский Б.С. Философия образования ХХІ века (в поисках образовательных концепций) /   Б.С. Гершунский. – М.: Прогресс, 1998. – 416с.  2. Кремень В.Г.Модернізація освіти в контексті інноваційних тенденцій розвитку суспільства /  В.Г. Кремень/ Проблеми освіти в Польщі та в Україні в контексті процесів глобалізації та євроінтеграції / За  ред. В.Г.Кременя, Т.Левовицького, С.Сисоєвої. – К. КІМ, 2009.-С.24-36.   3. Селевко Г.К. Современные образовательные технологии / Г.К. Селевко. – М.: Народное образование,   1998. – 256с.   4. Смолянинова О.Г. Подготовка магистров педагогики в области информационных технологий на   основе модульно-рейтинговой системы /О.Г. Смолянинова // Высшее образование, 2008. - №4. – С. 38-47.     У статті розглянуті напрями вдосконалення підготовки магістрів у педагогічних ВНЗ. До цих напрямів   віднесені: формування освітніх програм відповідно до предметної галузі магістранта та використання   інформаційно-комунікаційних технологій. Воикремлено умови, що дозволяють поліпшити підготовку магістрів   педагогічної освіти.   Ключові  слова:  підготовка  магістрів,  професійна  освіта,  технології  навчання,  розвиток   компетентності.     В статье рассмотрены направления совершенствования подготовки магистров в педагогических ВУЗах.   К этим направлениям отнесены: формирование образовательных программ относительно к предметной   области магистранта и использование информационно-коммуникационных технологий. Выделены условия,   которые позволяют улучшить подготовку магистров педагогического образования.    Ключевые слова: подготовка магистров, профессиональное образование, технологии обучения,   развитие компетентности.       12   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   А.П. Кобися  (науковий керівник – доц. М.Ю. Кадемія)  ВИКОРИСТАННЯ ОН-ЛАЙНОВИХ СИСТЕМ МОНІТОРИНГУ ЯКОСТІ ЗНАНЬ  УЧНІВ У СКЛАДІ ЕЛЕКТРОННОГО НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОГО КОМПЛЕКСУ  Актуальність дослідження. Розвиток мережевих технологій та впровадження їх у  практику  роботи  професійно-технічних  навчальних  закладів  сприяли  активному  формуванню величезної за обсягом бази навчального контенту, який формується  на серверах  навчальних закладів і у глобальній мережі. Одним із елементів структуризації інформаційних  матеріалів, що використовуються у процесі вивчення навчальних предметів є електронний  навчально-методичний комплекс.  Метою статті є опис програмного забезпечення для здійснення он-лайнового  моніторингу якості знань студентів.  Виклад основного матеріалу. Навчально-методичний комплекс – це певна, чітко  визначена сукупність навчально-методичних документів, що є моделлю освітнього процесу,  яка згодом буде реалізована на практиці [2, c. 83].   Електронний навчально-методичний комплекс з дисципліни (ЕНМКД) – засіб реалізації   комп’ютерних технологій навчання за будь-якою формою (очною, заочною, екстернатною,   дистанційною), спрямований на активізацію самостійної роботи студентів із вивчення   дисципліни, підвищення якості навчання, об’єктивності процесу контролю й оцінки знань   студентів. ЕНМКД відображає сукупність дидактичних, методичних заходів і дій, специфіку   викладання окремої дисципліни, що реалізується сучасними комп’ютерними технологіями   навчання, які орієнтовані на досягнення поставлених дидактичних цілей і задач у процесі   навчання та виховання [1].  Одним із структурних елементів такого комплексу є блок самоконтролю та контролю  якості знань студентів. Найчастіше технічна реалізація його здійснюється за допомогою  різноманітних тестових систем, що значно спрощують процес моніторингу якості знань.  Вони використовуються в тренувальних і контрольних вправах. Тренувальна вправа – це  тест, що обов'язково супроводжується внутрішнім зворотним  зв’язком [3]. Контрольна  вправа – це теж тест, який не супроводжується внутрішнім зворотним зв’язком. Розрізняють  тести для оцінювання якостей особистості, розумових здібностей, спеціальних здібностей,  тести досягнень [5, c. 12].   Тести – це одна з ефективних форм проведення контролю знань. Така форма контролю  має низку переваг:  – охоплює контролем великий обсяг матеріалу;  – зменшує, порівняно з традиційним опитуванням, витрати часу;  – дає можливість для впровадження модульного навчання та рейтингового контролю;  – підвищує об’єктивність оцінювання знань;  – є стимулюючим чинником, оскільки учні вивчатимуть саме те, що оцінюється;  – контролює не тільки велику кількість теоретичних питань, а й практичні навички;  – дає можливість розробляти загальний план оцінювання  знань учнів [3, c. 24].  Перехід до відкритого навчання, трансляція матеріалів ЕНМК у локальних і глобальній  комп’ютерних мережах вимагає від усіх його елементів стабільної роботи в он-лайн режимі.  А це, у свою чергу, ставить перед розробником непросте завдання:створити базу тестових  завдань, доступну в он-лайн режимі і надати можливість викладачеві отримувати результати  тестування студентів і проводити їх аналіз у статичному режимі. Серед програмного  забезпечення, що дозволяє виконувати такі операції слід виділити он-лайновий програмний  засіб Майстер-Тест (рис.1).  Майстер-тест - це безкоштовний інтернет сервіс, який дозволяє створювати тести та  перевіряти рівень знань студентів за їх допомогою. Користувач може створювати як он -лайн  тести, так і скопіювати програму та проходити т ест без підключення до Інтернету. Для цього  не потрібно встановлювати на комп'ютер додаткові програми.    © А.П. Кобися, 2012        13    Пленарне засідання        Рис. 1. Інтерфейс сайту Майстер-Тест  Основні можливості сервісу:  – робота українською, російською та англійською мовами;  – великий набір видів запитань;  – необмежена кількість питань в он-лайн тесті і варіантів відповідей;  – можливість додавання в он-лайн тести зображень, музичних файлів, відео;  – можливість вказування джерел інформації, що б учень    міг за результатами он-лайн  тестування визначити, що йому варто вивчити або, який навчальний матеріал повторити;  – можливість вказування різної кількості балів (від 1 до 10) для кожного запитання;  – тестування студентів з наступними можливостями:   – перегляд детального результату здачі тесту;  – обмеження часу на здачу тесту;  – вказування дати, після якої    студентові буде надана можливість здати он-лайн тест;  – вказування дати, до якої можна буде здати он-лайн тест;  Працювати на сайті можна у двох режимах: учитель і студент.  Керування роботою сайту здійснюється за допомогою навігаційного меню, яке містить  розділи для роботи з тестами, запитаннями до тестів, студентами, групами студентів,  результатами    тестування студентів (рис. 2.)   Рис. 2. Навігаційне меню сайту  Щоб викладач мав можливість активувати тести і перевіряти знання студентів, спершу  необхідно, щоб за викладачем були закріплені студенти.   Запросити студента до роботи з тестами можна за допомогою спеціально згенерованого  запрошення, у якому вказується електронна адреса студента, текст запрошення і код  викладача. Додавати    нових студентів у систему тестування викладач не може, це робить  адміністратор системи. Після того, як адміністратор введе дані студентів і створить групи,  викладач зможе закріпити за собою одну або більше груп і матиме можливість тестувати     14   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   студентів.  Щоб оперувати групами, викладачу слід перейти в меню Студенти, відкрити підменю  Групи. Далі в лівому меню слід вибрати пункт Додати. На екрані з'явиться форма для  додавання нової групи, яка містить список, що розкривається. Якщо в списку немає  потрібної групи, або він порожній, викладач повинен звернутися до адміністратора сайту з   проханням створити потрібні групи.  Після додавання груп, викладач зможете побачити закріплені за ним групи в таблиці  груп студентів, а в таблиці студентів, яку можна побачити, перейшовши в меню Студенти –  прізвища студентів, закріплених за обраними групами.  Редактор тестів дозволяє створювати тестові завдання. Для створення нового тесту,  слід відкрити меню Тести і  вибрати команду Новий. Загалом в системі тестування п’ять  форматів відповідей: один правильний варіант відповіді (одна відповідь), кілька правильних  варіантів відповідей (кілька відповідей), текстова відповідь (слово), номер правильної  відповіді(номер) і вказування співвідношення між запитаннями та правильними відповідями  (співвідношення).   Поле Статус задає статус тесту, який може бути приватним, відкритим або закритим.  Приватний статус тесту вказує на те, що ним може користуватися тільки викладач, який його  створив. Відкритий тест доступний усім викладачам і адміністраторові. Закритий тест може  тільки редагуватися викладачем, який його створив.   Увімкнений режим автовизначення оцінки означає, що всі питання матимуть однакову  вагу. Якщо цей параметр відключено, то під час створення  питання можна задавати ваговий  коефіцієнт (1 – 10), який враховуватиметься у процесі підрахунку балів.   Усі створені викладачем тести, він може переглянути в списку, відкривши у верхньому  меню Тести – Редактор тестів (рис. 2). Викладач має можливість пройти тестування і  перевірити роботу створеного ним тесту.   Обробка результатів тестування залежить від типу запитань. Якщо тест має питання,   які потребують введення текстової відповіді, то перевірка правильності відповіді  виконується викладачем. Для цього створений спеціальний модуль у програмі, перейти до  якого можна через меню Результати -  Перевірка. Після переходу до меню, буде  відображений список тестів, які потребують перевірки. Меню програми дозволяє встановити  параметри перевірки. Формат оцінки визначає гнучкість в оцінюванні відповідей, а  опція  Незалежне оцінювання дозволяє приховати ім'я студента, який давав відповідь на питання.  Після підтвердження параметрів перевірки тестів починається процес перевірки. На екран  виводяться пари питання - відповідь, а з ними випадаючий список для вибору оцінки і  кнопка підтвердження.   Щоб переглянути результати здачі тестів, необхідно відкрити меню Результати –  Перегляд. На екрані  буде відображений список результатів. Для перегляду детальної  інформації, достатньо буде скористатися посиланням детально.  Детальна інформація про здачу тесту – це текст, в якому відзначений вибір відповіді  студента на питання і біля кожного варіанту відповіді на питання відображено позначку:  зелений знак «+» (плюс), або червоний «-» (мінус). Якщо питання потребувало текстової  відповіді, то текст відповіді , яку ввів студент буде зображений у полі відповіді. Якщо  питання супроводжувався переліком варіантів відповіді, то будуть відзначені ті відповіді, які  обрав студент.  Оцінювання за 12  бальною системою може бути не об'єктивним, оскільки слід  враховувати вірогідність вгадування відповіді на питання і складність відповіді на питання,  які мають кілька правильних варіантів відповіді.  Оцінка відповідає відсотковому  відношенню, вказаному в таблиці.  Перевагами розглянутої системи он-лайнового тестування є можливість його  використання для відкритого навчання, здійснення моніторингу якості знань учнів засобами  мережевих технологій.  Висновки. Розглянута нами система он-лайнового тестування «Майстер-Тест» є одним  із кращих варіантів здійснення самоконтролю та контролю знань студентів в умовах        15    Пленарне засідання       реалізації відкритого навчання з застосуванням ЕНМК.     Література:     1. Положення про ЕНМКД. Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.tneu.edu.ua/ua-i-enmkd.html  2. Кадемія М. Ю. Інформаційно-комунікаційні технології навчання: термінологічний словник /  М. Ю. Кадемія. – Львів : СПОЛОМ, 2009. –260 с.  3. Монахов М. Ю. Учимся проектировать на компьютере. Элективный курс :  Практикум /  М. Ю. Монахов. – СПб : ЛБЗ, 2005. – 240 с.  4. Электронный архив академика А. П. Ершова // Московский и новосибирский вебсайты : Електронний  ресурс. – Режим доступу : http://ershov.ras.ru.  5. Юдина И. А. Мастер – класс «Основы проектирования урока с использованием образовательных  информационных технологий» / И. А. Юдина. – Владивосток : ДГУ, 2006. – 16 с.      У статті розглянуто використання системи он-лайнового тестування «Майстер-Тест» для створення  тестових завдань, проведення тестування та аналізу отриманих результатів викладачем під час здійснення  відкритого навчання із застосуванням електронних навчально-методичних комплексів.  Ключові слова: електронний навчально-методичний комплекс, параметри тестів, системи он-лайн  тестування, тестові завдання, оцінювання навчальної діяльності, моніторинг якості знань студентів.  The article examines theu secreation of tests of on-linetesting «Master Quiz», testing and analysis of the  resultsas a teacherin the implementation of open learning with theu seof teaching facilities.  Keywords:electronic educational-methodical complex, parameters tests, online testing, tests, evaluation of  training activities, monitoring the quality of student learning.                       В.Ю. Лєсовий   (науковий керівник – проф. В.А. Петрук)     АНАЛІЗ ПІДХОДІВ ДО КЛАСИФІКАЦІЇ АДАПТАЦІЇ  СТУДЕНТІВ-ПЕРШОКУРСНИКІВ У ВНЗ  Постановка проблеми. Різноманіття сучасних педагогічних досліджень поєднує  спрямованість на модернізацію навчального процесу. Такий вектор пошуків обумовлений  потребою в інтенсифікації навчання та, водночас, підвищенням його якості. У контексті  переходу  освіти на особистісно орієнтовану модель розв’язання поставлених завдань  передбачає дослідження адаптації студентів ВНЗ.   Термін «адаптація» можна віднести до загальнонаукових понять, які «…зароджуються  на межі наук, в точках дотику різних галузей знань або навіть в окремих дисциплінах з  подальшою їх екстраполяцією на інші сфери природничих, технічних і суспільних наук» [12,  с.16].  Величезний інтерес науковців із різноманітних галузей до проблеми адаптації,  призводить до всебічного її вивчення, що, в свою чергу, породжує неоднозначність у  дефініціях і підходах до її дослідження.  Мета статті - проаналізувати думки вчених щодо класифікації адаптації студентів- першокурсників у ВНЗ.   Виклад основного матеріалу. До цього часу не існує однозначної думки щодо поділу  адаптації на її складові. У педагогічному енциклопедичному словнику зазначається:  «Розрізняють адаптацію біологічну, фізіологічну та соціально-психологічну» [9, с.11]. На  нашу думку, такий поділ є більш загальним (міжнауковим) і не враховує адаптацію індивіда  до нових умов трудової чи навчальної діяльності.  У працях Є. Рапацевича, Ж. Піаже, С. Батишева, М. Лукашевича, Т. Шибутані,  А. Налчаджяна виділено фізіологічну, соціально-психологічну (або просто соціальну) та  професійну адаптації.  Проте, оскільки об’єктом нашого дослідження є адаптація першокурсників до навчання  у вищому навчальному закладі, ми не можемо знехтувати її дидактичною складовою. Тому,    © В.Ю. Лєсовий, 2012     16   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   на нашу думку, заслуговує на увагу класифікація, запропонована Туркот [11, с.311], яка  включає такі види адаптації:  – соціально-психологічна;  – професійна;  – дидактична.  Отже, у своїй роботі ми будемо послугуватися на такою класифікацією адаптації:  – фізіологічна;  – соціально-психологічна;  – професійна та  – дидактична.  Розглянемо детально кожен із видів адаптації.   Фізіологічна адаптація . Після вступу до ВНЗ студент-першокурсник відчуває зміни у  звичному способі життя й організації навчання, до яких він не був підготовлений. Уже з  перших днів роботи у новому режимі виникає дисбаланс між обсягом навчального  навантаження і сформованими фізіологічними можливостями організму, необхідних для  обробки навчальної інформації. Цей період життя студента характеризується  завищеними  нервово-психічними навантаженнями, стресами, пов’язаними з більш інтенсивним ритмом  життєдіяльності. Особливої уваги заслуговують іногородні студенти, котрі стикаються з  проблемою організації умов самостійного проживання, свого побуту та дозвілля.  Фізіологічна дезадаптованість має безпосередній вплив на фізичний і психічний стан  здоров’я молодої людини, що, в свою чергу, визначає рівень її працездатності.  Ж. Піаже фізіологічну адаптацію визначав як рівновагу між асиміляцією та  акомодацією. Під асиміляцією розуміється зміна елементів зовнішнього середовища  відповідно до потреб структур організму, тоді як акомодація – це зміни, що відбуваються  всередині організму. Ці процеси взаємодоповнюють один одного, забезпечуючи увесь  процес адаптації [10, с.14].  А. Налчаджян поділяє фізіологічну адаптацію на зовнішню та  внутрішню. Зовнішня  передбачає пристосування організму до змін у навколишньому середовищі завдяки  фізіологічним зрушенням. Внутрішня –  це взаємна адаптація різних органів і систем  всередині організму. Отже, фізіологічна адаптованість для першого випадку – це рівновага  між організмом та середовищем, а для другого – рівновага всередині організму [8, с.23]   Фізіологічна адаптація в залежності від тривалості адаптивного циклу поділяється на  короткочасну, яка базується на рефлекторних реакціях за короткі проміжки часу, та  довготривалу, яка потребує багатократних впливів упродовж тривалого проміжку часу. Г.  Царегородцев зазначав, що морфофізіологічні особливості людини, які формувалися  впродовж значного проміжку часу, не можуть ефективно пристосовуватись з такою  швидкістю, з якою змінюються технологічні процеси та навколишнє середовище [12, с .92].   Соціально-психологічна адаптація (надалі соціальна адаптація) – це постійний процес  інтеграції індивіда у суспільство, процес його активного пристосування до соціального  середовища.   Деякі вчені розглядають соціальну адаптацію крізь систему потреб людини,  пропонуючи таке визначення цього терміну: соціальна адаптація –  це цілісний,  безперервний, динамічний, відносно стійкий соціальний процес установлення відповідності  між сукупним рівнем актуальних на даний момент потреб особистості та рівнем задоволення  цих потреб, які визначають її безперервний розвиток [5, с.51].  М. Лукашевич визначає соціальну адаптацію як процес специфічної адаптивної  діяльності, обумовлений змінами соціальної дійсності і спрямований на оптимізацію  взаємодії людини з навколишнім соціальним середовищем у відповідь на зміну в  останньому, на появу в ньому новизни  [6, с.15].  Безперечним є той факт, що не всі люди однаковою мірою успішно адаптуються до  змін у навколишньому соціальному середовищі. Зокрема, у вищій школі ряд студентів, які  демонструють добру виконавську дисципліну, достатній, або навіть високий рівень  успішності, можуть відчувати незадоволеність характером навчання, високу тривожність,        17    Пленарне засідання       пов’язану із спілкуванням з однолітками та викладачами, а також мати низький рівень  організаційних здібностей і свідомої регуляції своєї поведінки.   Таким чином, головна функція соціальної адаптації студента полягає у адекватному  розумінні та прийнятті норм і цінностей нового студентського колективу, які нададуть значні  можливості для реалізації власного потенціалу в умовах навчання у  вищій школі, а також  отримання потенційних можливостей для майбутньої соціальної реалізації.  Говорячи про соціальну адаптацію, доцільно зазначити, що вона має дві стратегії:  відкриту та закриту. Закрита стратегія –  це компенсаційна адаптація: протидія,  врівноваження, нейтралізація. Відкрита стратегія – це модифікаційна адаптація: вживання,  засвоєння, освоєння. Це означає, що природа впливаючого фактору стає частиною природи   об’єкту впливу [1, с.13]. Ефективним є гармонійне поєднання двох стратегій адаптації в  залежності від конкретної ситуації та самого індивіда: відкрита стратегія застосовується, тоді  коли необхідно щось засвоїти; закрита – коли необхідно зберегти власну індивідуальність.   Серед науковців не існує єдиної думки щодо класифікації соціальної адаптації. Так  А. Налчаджян виділяє нормальну (результатом якої  є стійка адаптованість у схожих  проблемних ситуаціях з дотриманням норм групи, в якій відбувається діяльність  особистості), девіантну (результат: задоволення власних потреб особистості з одночасною  незадоволеністю групи такою діяльністю індивіда) та патологічну (результат: формування  патологічних комплексів характеру) адаптації [8, с.33]. Головним критерієм поділу виступає  характеристика результату (адаптованості).  У свою чергу, І. Калайков висуває  діаметрально протилежну класифікацію. Він виділяє  зовнішню (особистість пристосовується до зовнішніх об’єктивних проблемних ситуацій),  внутрішню (розвиток нових внутрішніх якостей особистості під дією зовнішніх факторів) та  реадаптацію (адаптація у новому соціальному середовищі, в якому домінують інші цінності  та форми поведінки) [4, с.240]. Критерієм поділу виступає вид середовища, яке спричиняє  адаптацію або, яке адаптується.  Під професійною адаптацією розуміється пристосування людини до вимог професії,  засвоєння нею виробничо-технічних і соціальних норм поведінки, необхідних для виконання  трудових функцій.   О. Гора визначає професійну адаптацію як процес пристосування до різноманітних  аспектів трудової діяльності людини, включаючи умови, в яких відбувається діяльність. Цей  процес складається з фізіологічних, особистісно-психологічних, поведінкових  та соціальних  компонентів [3, с.392].  Професійна адаптація вимагає від людини оволодіння ціннісними орієнтаціями в межах  даної професії, розуміння її мотивів та цілей, наближення цільових орієнтирів людини та  професійної групи, прийняття для себе усіх компонентів професійної діяльності: її завдань,  предметів, способів, засобів, результатів та умов. Особливістю професійної адаптації є її  активність, оскільки людина з часом не лише пристосовується до умов професії, але й змінює  її в залежності від власних потреб.  Адаптація до професійної діяльності зумовлюється багатьма факторами. Так, В.  Медведєв виділяє дві основні групи:   – зовнішні детермінанти адаптації - фактори зовнішнього середовища: фактори умов  професійної діяльності (гігієнічні, соціальні), фактори професійного навантаження, фактори  засобів професійної  діяльності;  –   внутрішні детермінанти визначають здатність до адаптації (морфофункціональна  працездатність).  У процесі роботи інтегральна дія цих факторів обумовлює ступінь важкості та  напруженості праці у будь-якій професійній діяльності, тобто професійне навантаження за  якого відбувається адаптація [7, с.69].  Говорячи про дидактичну адаптацію, маємо на увазі пристосування студентів до  нових для них умов  навчання у ВНЗ; вона пов’язана з такими труднощами як невміння  організувати самостійну роботу, відсутність навичок конспектування, опрацювання     18   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   навчальної, довідкової та бібліографічної літератури, невміння пристосуватися до нових,  суттєво відмінних від шкільних, форм і видів контролю тощо.   Дидактична адаптація перебігає з різною інтенсивністю залежно від низок факторів, які  ми можемо поділити на зовнішні та внутрішні. До зовнішніх належить використання  викладачами тих технологій навчання, котрі забезпечать поступовий перехід від шкільної  системи  до системи навчання у вищому навчальному закладі, які враховують наявний рівень  мотивації навчання та навичок самостійної роботи. Внутрішні фактори охоплюють наявний  рівень шкільної підготовки, спрямованість особистості, творчість мислення та стійке  бажання оволодіти програмою вищої школи. Окремої уваги заслуговують вольові якості  особистості, серед яких О. Винославська виділяє такі [2, с.154]:  – цілеспрямованість,  яка виявляється у підкоренні людиною своєї поведінки певній  життєвій меті, наприклад, успішно закінчити вищий навчальний заклад;  – самостійність, яка знаходить виявлення у вмінні людини дотримуватись власних  принципів, незважаючи на тиск суспільства (наприклад, негативного впливу деяких членів  студентського колективу);  – стриманість, яка виявляється у здатності утримувати психічні та фізичні прояви, які  можуть  зашкодити досягненню мети. У свідомому підкоренні власної поведінки певним  правилам і нормам виявляється дисциплінованість;  – орієнтація індивіда на завершеність дій, яка виступає як фактор, що впливає на  організацію циклу дій від початку до кінця.   Висновки. Отже, не існує єдиного поділу видів адаптації, що пояснюється природою  самого явища, його міжнауковістю. На  нашу думку виокремлення фізіологічної, соціально- психологічної, професійної та дидактичної адаптації в процесі навчання у ВНЗ відображає  усі види «ускладнень», з якими зустрічаються студенти-першокурсники. Подальшого  дослідження потребує виокремлення критеріїв, рівнів і показників адаптованості до навчання  для кожного виду адаптації.      Література:     1.  Безюлёва Г.В. Психолого-педагогическое сопровождение профессиональной адаптации учащихся и  студентов: монография / Г.В. Безюлёва. — М.: НОУ ВПО Московский психолого-социальный институт, 2008. -  320 с.  2.  Винославська О.В. Психологія. Навчальний посібник / О.В.Винославська. – Київ: ІНКОС, 2005. –  390 с.  3.  Гора Е.П. Экология человека: учебное пособие для вузов /Елена Петровна Гора . – М.: Дрофа, 2007.  – 540 с.  4.  Калайков И.Д. Цивилизация и адаптація / И.Д. Калайков. – М., 1984. – 421  с. Педагогический  энциклопедический словарь /гл.ред. Б.М. Бим-Бад; редкол.: М.М. Безруких, В.А. Болотов, Л.С. Глебова и др. –  М. :Большая Российская энциклопедия, 2008. – 528 с.  5.  Кузнецов П.С. Концепция социальной адаптации / П.С .Кузнецов. – Саратов: Изд-во Сарат.ун-та,  2000. – 256 с.  6.  Лукашевич Н.П. Социология воспитания: краткий курс лекций / Н.П. Лукашевич. – К.: МАУП,  1996. – 180 с.Туркот Т.І. Педагогіка вищої школи [Текст] : навч. посіб. для студ. вузів / Т. І. Туркот. - К. :  Кондор, 2011. - 628 с.  7.  Медведев В.И. Устойчивость физиологических и всихологических функций человека при действии  экстремальных факторов / В.И. Медведев. - Л.: Наука, 1982. – 109 с.  8.  Налчаджян А.А. Психологическая адаптация: механизмы и стратегии / А.А. Налчаджян. – М.:  Эксмо, 2010. – 368 с.  9.  Педагогический энциклопедический словарь /гл.ред. Б.М. Бим-Бад; редкол.: М.М. Безруких,  В.А. Болотов, Л.С. Глебова и др. – М.: Большая  Российская энциклопедия, 2008. – 528 с.   10. Пиаже Ж. Избранные психологические труды / Ж. Пиаже. – М.: Международная педагогическая  академия, 1994. – 324 с.  11. Туркот Т.І. Педагогіка вищої школи: навч. посіб. для студ. вузів / Т.І. Туркот. – К. :Кондор, 2011. –  628с.   12. Царегородцев Г.И. Философские проблемы теории адаптации. / Г.И. Царегородцев. – М. : Мысль,  1975. - 277 c.          19    Пленарне засідання       У статті розглядаються проблеми інтенсифікації навчального процесу, зокрема за рахунок адаптації.  Проаналізовано різні точки зору на класифікацію адаптації студентів-першокурсників у ВНЗ.   Ключові слова: адаптація, фізіологічна адаптація, професійна адаптація, соціальна адаптація,  дидактична адаптація.   The article deals with the problems in intensification of educational process. Analyse different point of vision on  classification of adaptation in university.  Keywords: adjustment, physiological adaptation, occupational adaptation, social adaptation, didactic  adaptation.    Ю.С. Макоцьоба   (науковий керівник – доц. М.Ю. Кадемія)  ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЩЙНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ПІД ЧАС  ВИВЧЕННЯ ПРЕДМЕТУ «ТЕХНОЛОГІЇ»  Постановка проблеми. Становлення та розвиток інформаційного суспільства є  характерною рисою XXI століття. Саме в інформаційному суспільстві набувають активного  розвитку інформаційні та телекомунікаційні технології, створюються умови для ефективного  використання знань у вирішенні різноманітних завдань, які постають перед суспільством.  Розвиток інформаційних та Інтернет-технологій, засобів телекомунікацій впливає на  формування освітнього середовища. Одержання інформації в сучасних умовах стає життєво  необхідним ресурсом, без якого неможливо досягти як навчальних і професійних цілей, так і  задоволення багатьох матеріальних і культурних потреб. Завдяки новітнім технологіям  змінюється роль, спосіб, швидкість  та ефективність використання інформації в процесі  навчання [3, с. 42].   Навчальне середовище вже не можна охарактеризувати за традиційною схемою, коли  його учасниками є або вчитель та учень, або ж учитель і група учнів. Кількість учасників  окремого навчального процесу стає потенційно необмеженою. Цим і зумовлено  використання терміну «інформаційне освітнє середовище» (ІОС), що передбачає можливість  обміну інформацією на відстані та використання потенційно необмеженого характеру та  набору джерел інформації. Особливого значення створення й використання ІОС набуває саме  у загальноосвітніх навчальних закладах (ЗНЗ), адже серед завдань, які вони ставлять перед  собою, одним із головних є завдання підготовки учнів до життя в інформаційному  суспільстві, формування навичок ефективного використання  інформаційних технологій у  дорослому житті й майбутній професійній діяльності.  Інформаційне середовище включає безліч інформаційних об'єктів і зв'язків між ними,  засоби і технології збору, накопичення, передачі, обробки, продукування та поширення  інформації [4, с.86].  Створення інформаційного освітнього середовища нині є головним завданням,  розв’язання якого визначає успіх упровадження інформаційно-комунікаційних технологій   (ІКТ) в освіту на всіх її рівнях.  Аналіз попередніх досліджень. Створення інформаційного освітнього середовища,  стало предметом низки досліджень (В. Бикова, Р. Гуревича, С. Григорьєва, І. Захарової,  М. Козяра, С. Сисоєвої, С. Панюкова, С. Позднякова, Є. Полат, І. Роберт). Автори  пропонують різні підходи до розуміння суті і структури ІОС.  Метою даної статті є з'ясування шляхів використання ІОС під час організації роботи  учнів на уроках «Технології».  Виклад основного матеріалу. Під інформаційно-освітнім середовищем відкритої  освіти розуміють «єдиний інформаційно-освітній простір, побудований за допомогою  інтеграції  інформації  на  традиційних  та  електронних  носіях,  комп’ютерно- телекомунікаційних технологій взаємодії, що містить віртуальні бібліотеки, розподілені бази    © Ю.С. Макоцьоба, 2012     20   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   даних, оптимально структурований навчально-методичний комплекс та розширений апарат  дидактики, в якому (просторі) діють принципи нової педагогічної системи» [1, с.19-20]. Як  переконує аналіз практики використання ІОС у навчально-виховній діяльності, важливу роль  у створенні та розвитку відкритого навчального середовища відіграють освітні портали.  Освітні портали можуть виконувати різні функції  створення, передачі, контролю  знань,  підтвердження отриманої кваліфікації, надання інформаційних послуг та ін. [2, с.264].  Апаратною основою ІОС є локальна мережа, яка забезпечує віддалений доступ до  комп’ютерів, периферійних пристроїв. Наявність мережі дозволяє зберігати дані на одному  носії та одночасно використовувати з різних робочих станцій, тиражувати досконалі  програмні засоби, здійснювати тестування знань, психолого-педагогічне тестування.   Таким чином, в умовах використання ІОС метою навчання стає не лише опанування  деякою сумою знань (у цьому людину в багатьох випадках може замінити експертна  система), а спрямування одержаних знань на розв'язання актуальних практичних і  теоретичних проблем. Організація самостійної роботи з формування інформаційного  простору ЗНЗ, на наш погляд, розв'язує такі  завдання: опис структури інформаційного  простору, усіх його рівнів, ступенів, форм взаємодії внутрішніх і зовнішніх взаємодій  інформаційного середовища навчального закладу.  Ефективне  використання  учнями  середніх  загальноосвітніх  шкіл  світового  інформаційного  потенціалу  є  визначальним  чинником  зближення  вітчизняної  та  європейської вищої освіти. У Законі України «Про Концепцію Національної програми  інформатизації» вказується на необхідність підготовки молоді  до сприйняття все більш  зростаючого потоку інформації [5]. На місце її пасивного сприймання ставиться самостійний  пошук нової інформації, вміння аналізувати і використовувати інформаційний потенціал для  орієнтації у провідних концепціях і теоріях, щоб на їх основі формувати власне мислення.  Учень має навчитися володіти прийомами самостійного пошуку, збору, обробки, аналізу та  синтезу інформації, одержати  знання, вміння і навички інформаційного самозабезпечення з  навчальної і науково-дослідної діяльності.  На уроках і в процесі самостійної роботи учнів під час вивчення освітньої галузі  «Технології» доречно застосовувати ІОС. Це зумовлюється такими чинниками:  1. Дана освітня галузь передбачає, перш за все, формування і вдосконалення  практичних умінь, навичок учнів у економному веденні домашнього господарства, заготовці  і зберіганні продуктів, догляді за житлом, у способах художньої обробки матеріалів,  моделювання і пошиття одягу. Відповідно, більша кількість часу на уроці має приділятися  практичній діяльності учнів.  2. Недостатня кількість мультимедіадисків у шкільній медіатеці. Наявні диски мають  вузьку тематичну спрямованість, і мають певні недоліки. У своїй більшості вони  не  відповідають конкретному уроку конкретного вчителя. З їхньою допомогою неможливо  досягти всіх цілей, поставлених учителем на уроці трудового навчання.  Для роботи на уроці вчителеві й учням досить уміти працювати в пакеті програм  Microsoft Office.  На уроці, як правило, практикуються виступи вчителя або учнів з використанням  комп’ютера, проектора, звукових колонок, останнім часом  до них додалася інтерактивна  дошка. Найчастіше для виступу використовують Microsoft PowerPoint  як програмну  оболонку, в якій створюється мультимедійна презентація, рідше застосовується така  програма, як Macromedia Flash.  Найчастіше презентації носять лінійний характер, що є  нормальним явищем, оскільки більшість виступів мають на увазі саме лінійний характер  подання навчального матеріалу.  Залежно від виступу вчитель або учень можуть включати  до своєї презентації  (мультимедійного проекту) текстові або графічні фрагменти, анімацію, відеофільми, а також  музичний або голосовий супровід.  На основі аналізу педагогічної, психологічної та методичної літератури з проблеми  дослідження встановлено, що використання ІОС на уроках «Технології» й під час        21    Пленарне засідання       самостійної діяльності учнів є нагальною проблемою сьогодення і невід'ємною складовою  забезпечення цілісності навчально-виховного процесу та результатів навчання.  У практиці педагогічної діяльності все ширше використовуються різноманітні  електронні матеріали: навчальні та робочі програми; плани-конспекти лекційних і  практичних занять; теоретичні матеріали; хрестоматії, словники; карти і схеми, таблиці,  ілюстрації, збірники задач і  вправ; теми творів, рефератів, курсових; питання і тести для  самоконтролю; моделюючі програми для проведення ділових ігор та інше.  Розвиток ІКТ створює можливість одержання інформації та знань на відстані.  Навчальне середовище вже не можна охарактеризувати за традиційною схемою, згідно з якої  його учасниками є або вчитель та учень, або ж учитель та група учнів. Кількість учасників  окремого навчального процесу стає потенційно необмеженою, змінюється роль, спосіб,  швидкість і ефективність використання інформації в процесі навчання. Цим і зумовлено  використання терміну «інтерактивне освітнє середовище», що передбачає можливість обміну  інформацією на відстані та використання потенційно необмеженого характеру та набору  джерел інформації.  На основі аналізу психолого-педагогічної  літератури з питання дослідження і  передового педагогічного досвіду використання ІКТ вчителями «Технології», нами  окреслено такі шляхи використання ІОС у навчальній діяльності ЗНЗ:  – використання  електронних  навчально-методичних  комплексів,  посібників,  підручників, віртуальних лабораторій;  – використання  мультимедійних  програм  і  середовищ  для  проектування  і  моделювання виробів матеріального виробництва;  – організація комп'ютерно-орієнтованого контролю знань;  – розробка і використання мультимедійних презентацій, аудіо-відеофрагментів;  – використання специфічних програм для побудови тривимірних зображень, виробів  матеріального виробництва й електротехнічних схем тощо.  Використання комп’ютерного інформаційного середовища в навчальному процесі  забезпечує багатосторонній системний вплив на учнів, сприяє розвитку креативності,  дозволяє здійснювати прямий і опосередкований вплив на розвиток якостей , які  характеризують дивергентне мислення. Але не слід забувати, що педагог має скеровувати  роботу учнів, використовувати спеціальні заходи, які спрямовані на їх емоційний розвиток,  щоб уникнути розвитку лише технократичного мислення.  Висновки. У сучасному інформаційному суспільстві всі його члени, незалежно від їх  суспільного становища, використовують інформацію та знання у своїй діяльності,  розв’язуючи виникаючі перед ними завдання. При цьому постійно збільшуються запаси  знань, досвід, увесь інтелектуальний потенціал суспільства, який зосереджений у книгах,  журналах, звітах, ідеях. Активну участь, на сучасному технічному рівні, більша частина  суспільства бере у повсякденній виробничій, науковій, освітній та інших видах діяльності.  Таким  чином,  використання  ІОС,  головними  ознаками  якого  є  гнучкість,  демократичність,  відкритість,  доступність,  забезпечить  ефективність,  завершеність  навчально-виховного процесу, вільний вибір місця, часу, змісту та форм навчання у ЗНЗ і у  результаті  підвищення якості технологічної підготовки учнів.  Побудова інформаційного освітнього середовища навчального закладу та його  використання у навчанні та вихованні учнів буде мати ефект тільки за умов формування  відповідної  готовності педагогів до професійного використання засобів ІКТ, що входять до  середовища. У зв'язку з цим необхідно формувати психологічну готовності педагогічних  кадрів і адміністрації навчальних закладів до діяльності з використанням середовища,  навчати педагогів, учнів і співробітників оперувати з інформаційними ресурсами  середовища, навчати фахівців, що забезпечують функціонування окремих компонентів,  організовувати  обмін  досвідом,  проводити  конференції,  присвячені  розробці  та  експлуатації середовища в умовах системи професійно-технічної освіти.      22   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012      Література:      1. Волинський В. П. Класифікація програмних засобів навчального призначення / В. П. Волинський //  Комп'ютер у школі та сім'ї. 2005.№1.  С. 19-20.   2. Гершунский Б. С. Компьютеризация в сфере образования: проблемы и перспективи /  Б. С. Гершунский  М. : Педагогика, 1987.  264 с.   3. Афанасьев Ю. А. Элементы информационной обучающей среды в НГТУ  / Ю. А. Афанасьев,  О. В. Казанская // Открытое дистанционное образование. — 2001. — № 1. — С. 42-45.   4. Высоцкий И. Р. Компьютер и образование / И. Р. Высоцкий // Информатика и образование. – 2000. - №  1. – С. 86-87.  5. Концепція загальної середньої освіти // Нормативно-правове забезпечення освіти. У 4 ч. – Х. : Вид. гр.  «Основа», 2004. – Ч. 1. – 208 с.      У статті аналізуються шляхи використання інформаційного освітнього середовища під час   організації роботи учнів на уроках «Технології».   Ключові слова: інформаційне освітнє середовище, інформаційно-комунікаційні технології,   електронний навчально-методичний комплекс, мультимедіа.      The article  analyzes the uses of information educational environment during the organization of the students in   class «Technology».   Keywords: information educational environment, information and communication technology, electronic   educational methodical complex multimedia.      І.В. Власюк  (науковий керівник – доц. М.Ю. Кадемія)  ЦІННІСНО-МОТИВАЦІЙНИЙ КОМПОНЕНТ ФОРМУВАННЯ ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ  КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ЕКОНОМІСТІВ  Постановка проблеми. Суспільство XXI століття висуває нові вимоги до професійної  підготовки майбутніх економістів, у зв’язку з інтеграцією України до освітнього  європейського співтовариства. Незважаючи на сформовані традиційні підходи в організації  процесу навчання  й виховання студентів, здійснюється певна переорієнтація стратегічних  напрямків розвитку освіти на більш гуманістичні, що дало можливість вищим навчальним  закладам сформувати соціальне замовлення суспільства на творчу мовленнєву особистість  студента, оскільки володіння професійною термінології дало б змогу підвищити  ефективність праці, краще орієнтуватися у вирішенні економічних питань та у спілкуванні з  колегами.  Термінологічна  компетентність   передбачає  не  лише  засвоєння  певних  мовленнєвих знань, а й формування вмінь і навичок практичного користування мовою. Отже,  актуальності ця проблема набуває для студентів –  економістів, де знання фахової  термінології є не лише запорукою успішної навчальної діяльності.  Аналізуючи сучасну теорію і практику мовленнєвої підготовки студентів вищих  навчальних закладів зазначимо, що нині ще  не достатньо розроблені теоретичні засади  формування професійно-термінологічної компетентності майбутніх економістів.  Аналіз попередніх джерел. Аналіз джерел свідчить про неоднозначність тлумачення  понять педагогічних умов і принципів реалізації певних процесів, які виступають  предметами педагогічних досліджень багатьох науковців сьогодення. Визначимо ті  педагогічні процеси й умови, що сприяють формуванню саме професійно-термінологічної  компетентності майбутніх економістів  і тим самим підвищують рівень їх мовленнєвої  підготовки.  Проблемі  формування  професійно-термінологічної  компетентності  присвячені  дослідження: М. Бахтіна (проблеми комунікації), О. Васічкіної, І. Куламихіної (технології    © І.В. Власюк, 2012        23    Пленарне засідання       розвитку комунікативної компетентності економістів), Г. Гнатик (організаційно-методичні  умови формування комунікативної компетентності майбутніх економістів), Т. Ганніченко  (формування комунікативної компетенції майбутніх економістів засобами дидактичної гри у  процесі мовної освіти), Г. Онуфрієнко (проблема професійної мови й формування мовно- професійної компетентності майбутніх фахівців з економіки), В. Приходько (економічна  культура), В. Черевко (комунікативна компетентність майбутнього менеджера).   Мета статті полягає в обґрунтуванні ціннісно-мотиваційних умов, що сприяють  формуванню професійно-термінологічної компетентності.  Виклад основного матеріалу дослідження. Визначимо ідеї та теоретичні положення,  які визначають напрям нашого дослідження. Перше положення пов’язано зі зміною  традиційних підходів до навчального процесу, створення інтерактивного середовища,  використання інформаційних технологій і певних психолого-педагогічних  механізмів, які  розкривають особистісний потенціал студентів і роль викладача, як помічника у наукових  пошуках студентів і надання студентам можливості вибору методів навчання спрямованих на  оволодіння фаховою термінологією. Друге положення визначає мету усвідомлення  студентами значущості професійної термінології та систематичної, безперервної мотивації  ґрунтовного оволодіння нею.  Для формування професійно-термінологічної компетентності економіста необхідна   відповідна організація навчального процесу та створення сприятливих педагогічних умов.  Існує багато визначень педагогічних умов. Умова, у новому тлумачному словнику,  розуміється як необхідна обставина, яка робить можливим здійснення, створення, утворення  чого-небудь або сприяє чомусь. На думку О. Кутькіної, це «зовнішні обставини, що  здійснюють істотний вплив на протікання педагогічного процесу, і які  меншою чи більшою  мірою свідомо сконструйовані педагогом» [4, с.15]. На нашу думку,це визначення є досить  суперечливим, оскільки вказує на абсолютну участь педагога у формуванні педагогічних  умов, включаючи і неперервну мотивацію студентів, у той час як вона невід’ємною  характеристикою особистості, яка навчається.   Ми пропонуємо визначати педагогічні умови формування професійно-термінологічної   компетентності як зовнішні обставини навчального процесу, реалізація яких із високим  ступенем вірогідності приведе до формування досліджуваної компетентності майбутніх  економістів.  Щоб складати гідну конкуренцію на ринку праці, майбутні економісти повинні  володіти певними уміннями, які б характеризували рівень їх професійно-комунікативної  компетентності, серед яких: володіння професійною термінологією фахових дисциплін,  професійно-термінологічною грамотністю в  усному і писемному мовленні, уміння визначати  структуру фахових термінів і здійснювати морфемний аналіз термінів, уміти вести бесіди,  доводити власну думку, переконувати, тобто вирішувати всі комунікативні завдання в  процесі професійного спілкування. Дані уміння формуються під впливом деяких  педагогічних умов, серед яких виділяють:  1. Відбір і структурування змісту навчального матеріалу відповідно до пізнавальних   можливостей студентів.  2. Постійна мотивація ґрунтовного оволодіння професійною термінологією.  3. Реалізація методів і форм навчання, спрямованих на поетапне оволодіння студентами  матеріалу.  4. Наявність професійно компетентних викладачів.  5. Усвідомлення студентами значущості володіння професійною термінологією.   Дані педагогічні умови можна згрупувати в певні компоненти, які відрізнятимуться  лише за способом впливу: організаційні (3, 4), спонукальні (2, 5) та змістові (1).  Розглянемо  вплив ціннісно-мотиваційного компонента на формування професійно- термінологічної компетентності.  Усвідомлення  студентами  значущості  володіння  фаховою  термінологією  для  професійної та загальної підготовки проявляється у ціннісному ставленні та глибокому  інтересові до неї, розумінні потреби її формування, позитивному, свідомому й     24   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   індивідуальному ставленні до професійної компетентності, і це все відбувається на основі  засвоєних знань про її сутність, значення та структуру.  У процесі вивчення будь-якого терміну студент спочатку його повинен сприйняти,  зрозуміти, а потім запам’ятати. У психології виділяють два види запам’ятовування:  осмислене і механічне. Лише при осмисленому запам’ятовуванні, яке  характеризується  достатнім рівнем розуміння матеріалу, можна досягти бажаного ефекту. Частота вживання  фахових термінів у мовленні студентів зростає із зростанням рівня їх осмисленості. Учені  водночас застерігають від плутанини з термінами, і притримуються думки, що при їх  вивченні терміни, що мають схоже звучання потрібно зіставляти.  Функції запам’ятовування, зберігання та відтворення інформації  виконує пам'ять. За  тривалістю збереження мовних термінів виділяють короткочасну, оперативну і довготривалу  пам'ять. Поняття довготривалої пам’яті було введено М. Жинкіним, який зазначав, що «саме  за допомогою довготривалої пам’яті легше зрозуміти формування лексикону в мозку  людини» [2, с.9]. Запам’ятовування професійних термінів є своєрідним тренажером пам’яті.  Чим менша  кількість їх вивчається, тим менше їх запам’ятовується.   У процесі оволодіння професійною термінологією залежно від того, який аналізатор  бере участь, виділяють: слуховий, зоровий, словесно – логічний та інші види пам’яті. Всі  вони активно використовуються під час вивчення професійної термінології. Значну роль у  повноцінному засвоєнні відіграє емоційна пам'ять (її забезпечує  емоційність, інтерес до  історії виникнення терміну, його побудови та значення). Отже, рівень засвоєння буде  залежати від того, яке значення має для студента професійна термінологія і чи сформувався у  нього ланцюжок дій (потреба – бажання – пізнавальний інтерес – мотивація).  Одним із важливих прийомів, які сприяють осмисленому запам’ятовуванню є  групування матеріалу, зіставлення вивченого з  тим, що вже відомо. Враховуючи особливості  пам’яті, потрібно ознайомлювати студентів з новою термінологією у такій послідовності:  – перевірити рівень засвоєння термінологічних знань, які стануть підґрунтям для  засвоєння нових;  – з’ясувати чи зустрічали студенти раніше той термін, що вивчається;  – ознайомити студентів з терміном, пояснити його значення;  – мотивувати доцільність його вивчення;  – перевірити рівень його засвоєння, створивши певну професійну ситуацію  спілкування.  Мотивацію для засвоєння фахової термінології можна вважати однією зі складових  професійної  компетентності.  Поняття « мотивація»  досліджується  Б. Ананьєвим,  Л. Божевичем, Н. Басовою, Н. Бородіною, С. Занюк, С. Рубінштейном. Під мотивацією ми  будемо розуміти те, що стимулює, спонукає людину до  дій, що є складовою певної  діяльності. Н. Бородіна переконана, що внутрішня мотивація є найбільш продуктивною у  навчальній діяльності студенів, так як вона ґрунтується на зацікавленості студентів у тому,  що є важливим і необхідним для людини (прагнення до знань, розширення власного  кругозору, поглиблення та систематизація знань, покращення результатів своєї діяльності,  підготовка  до фахової діяльності). Поряд із внутрішніми мотивами вона виділяє і деякі  зовнішні: мотиви самоідентифікації, мотиви виконання обов’язків, авторитету, незалежності,  самостійності [1, с. 42]. Аналізуючи вище сказане, можна зробити висновок, що у зовнішніх  мотивах пізнавальна діяльність виступає як засіб досягнення мети, а у внутрішніх – вона  сама є метою.   Значення того чи іншого мотиву  залежить від віку студентів, рівня їхньої вихованості,  розумових здібностей, професійної майстерності викладача, суспільних, соціальних умов, у  яких проходить навчання.   Великого значення в процесі мотивації має пізнавальний інтерес, який є однією з  головних умов ефективності навчання та його організації. В. Галузяк, М. Сметанський та  В. Шахов виділяють наступні умови успішного формування  пізнавального інтересу:  1) включення студентів до самостійного пошуку і набуття нових знань; 2) навчання повинно  бути важким, але посильним; 3) новий матеріал має бути пов'язаний із раніше засвоєним;        25    Пленарне засідання       4) різноманітна навчальна діяльність; 5) яскравість та емоційність навчального матеріалу,  емоційність викладання вчителя; 6)  інтерес роботи студентами має підкріплюватись  постійними перевірками й оцінюваннями [3, с. 107].  Висновки. Ми визначились із поняттям педагогічної умови, її видами, згрупувавши їх  за способом впливу в організаційний, змістовий і спонукальний компоненти:  – змістовий компонент забезпечується цілеспрямованим відбором і структуруванням  змісту навчального матеріалу відповідно до пізнавальних можливостей студентів;  – організаційний компонент забезпечується реалізацією методів і форм навчання,  спрямованих на поетапне оволодіння матеріалом і наявністю професійної компетентності  викладачів;  – спонукальний або ціннісно-мотиваційний компонент забезпечується усвідомленням  значущості  володіння  професійною  термінологією  та  систематичною  мотивацією  ґрунтовного оволодіння предметом.  На основі визначених педагогічних умов, які впливають  на формування професійно- термінологічної компетентності майбутніх економістів у подальшому розглянемо вплив  змістового й організаційного компонентів на її формування.      Література:     1. Бородіна Н. С. Наукові засади професійного засвоєння лінгводидактичної термінології студентами  філологічних документів: дис.. на здобуття наук. ступеня канд.. пед.. наук: 13.00.02 /Бородіна Наталія Сергіївна.  – Черсон, 2007. – 283 с.  2. Вікторова Л. В. Формування професійно – термінологічної компетентності лікарів ветеринарної  медицини: методичні рекомендації / Л. В. Вікторова. – К., 2007. – 50 с.  3. Галузяк В. М. Педагогіка: Навчальний посібник / В . М. Галузяк, М. І. Сметанський. В. І. Шахов . – 3 –  є вид., випр. і доп. – Вінниця: ДП «державна картографічна фабрика», 2006. – 400 с.  4. Кутькина О. П. Педагогические условия формирования медиакомпетентности будущих библиотечно –  информационных специалистов: автореф. дисс. на соискание уч. степени канд .пед. наук: спец. 13.00.08  «Теория и методика профессионального образования»/ О. П. Кутькина. – Барнаул, 2006. – 23 с.      Ю.В. Фірманюк  (науковий керівник – доц. О.І. Матяш)  ЕФЕКТИВНЕ ВИКОРИСТАННЯ МУЛЬТИМЕДІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕСІ  ВИВЧЕННІ ГЕОМЕТРІЇ В ОСНОВНІЙ ШКОЛІ  Постановка проблеми. Швидкість оновлення інформації у сучасному світі досить  висока, тому гостро постає питання створення в учнів оптимальних комплексів знань і  способів  діяльності,  формування  інформаційної  компетентності,  що  забезпечить   універсальність його освіти.   У «Всесвітній доповіді з освіти» ЮНЕСКО було виділено три цілі використання  комп’ютерів у наш час у різних системах освіти:  – перша (традиційна) – як засіб забезпечення набуття учнями мінімального рівня  комп’ютерної грамотності;  – друга – як засіб підтримки та збагачення навчального плану;  – третя – як середовище для взаємодії  між учителями та учнями.  Вирішення цих завдань у загальноосвітній школі значною мірою залежить від уміння  вчителя організовувати й управляти навчальною діяльністю учнів, в умовах широкого  використання сучасних засобів навчання. Під час проведення уроків з геометрії в основній  школі вчителям варто все частіше використовувати мультимедійні технології як такі, що  унаочнюють відповідний  матеріал, роблять його більш доступним і зрозумілим. Тому    © Ю.В. Фірманюк, 2012     26   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   систематизація уже визнаних можливостей мультимедійних технологій і виявлення й  обґрунтування нових є важливим аспектом педагогічних досліджень.  Аналіз попередніх досліджень і публікацій. Основи можливостей мультимедійних  технологій навчання геометрії в середній школі викладені в роботах С. Ракова, М. Жалдака,  В. Корольського, Ю. Триуса, В. Зикова, О. Турової, С. Симан та ін. Але питання  методичних  можливостей цих технологій при вивченні геометрії ще не достатньо вивчене.   Мета даної статті –  виокремити й обґрунтувати можливості застосування  мультимедійних технологій у процесі підвищення ефективності навчання геометрії в  основній школі.  Виклад основного матеріалу. За словами В. Зикової: недостатній запас геометричних  образів, пов’язаний із кожним поняттям, в учнів тих шкіл, в яких використовуютьсяя тільки  стандартні книжкові рисунки, виникають труднощі в пізнані фігур у процесі розв’язування  задач. Такі проблеми з’являються в учнів і в доведенні теорем. Тобто школяр для розуміння  доведення теореми основні зусилля спрямовує на виділення даних елементів малюнка, а не  на пошук методу доведення, увага дитини акцентується на  другорядному, а не на суті самого  доведення. Відповідно якість засвоєних знань залежить від чуттєвого сприйняття в процесі  навчання.  Нагадаємо відому фразу К. Ушинського: «Дитяча природа ясно вимагає наочності.  Учіть дитину яким-небудь п’яти невідомим йому словам, і вона буде довго і марно мучитися  над ними; але пов’яжіть із малюнками двадцять таких слів - і дитина засвоїть їх на льоту…  Якщо ви входите в клас, від якого важко добитися слова, почніть показувати малюнки, і клас  заговорить, а головне, заговорить вільно». Тобто наочність матеріалу підвищує його  засвоєння, оскільки задіяні всі канали сприйняття учнів - зоровий, механічний, слуховий і  емоційний.   Для візуалізації абстрактних понять , створення наочної опори у процесі вивчення  планіметрії, формування в учнів уявлень та образів, вміння оперувати ними слід  використовувати мультимедійні технології.  Під мультимедійною технологією часто розуміють технологію, яка окреслює порядок  розробки, функціонування та застосування засобів обробки інформації різних модальностей.  Мультимедіа – це  засіб або інструмент пізнання на різних уроках. Мультимедіа сприяє   розвитку мотивації, уяви, комунікативних здібностей, отриманню навиків, накопиченню  фактичних знань, а також сприяє розвитку інформаційної письменності. Мультимедіа має і  етичний компонент – комп’ютерна технологія ніколи не замінить зв’язок між учнями. Вона  тільки може підтримувати потенціал їх сумісного прагнення до нових ресурсів і підходить  для використання в різних навчальних ситуаціях, де  учні, вивчаючи предмет, беруть участь у  діалозі з однолітками і викладачами щодо матеріалу, який вивчається.   Грамотне використання в навчальному процесі наочних засобів навчання грає важливу  роль у розвитку спостережливості, уваги, мовлення, мислення учнів.   Багатющі можливості для цього надають сучасні інформаційні комп'ютерні технології.  На відміну від звичайних технічних засобів навчання інформаційні комп'ютерні технології  дозволяють не тільки задовольнити учнів великою кількістю готових, точно відібраних,  відповідним чином організованих знань, але і розвивати інтелектуальні, творчі здібності  школярів.   Використання якісної наочності тим більш актуальне, що в школах, як правило,  відсутній необхідний набір таблиць, схем, репродукцій, ілюстрацій. У такому разі комп’ютер  може надати неоціненну  допомогу.  Використання мультимедійних презентацій доцільне на будь-якому етапі вивчення  теми і на будь-якому етапі уроку. Дана форма дозволяє подати навчальний матеріал з  планіметрії як систему яскравих опорних образів, що дозволяє полегшити запам’ятовування і  засвоєння матеріалу. Подача навчального матеріалу у вигляді мультимедійної презентації  скорочує час навчання, вивільняє ресурси  здоров’я дітей.   Подібні уроки допомагають вирішити наступні дидактичні завдання:   – засвоїти базові знання з предмету;        27    Пленарне засідання       – систематизувати засвоєні знання;   – сформувати навики самоконтролю;   – сформувати мотивацію до навчання в цілому і до певного предмету зокрема;  – надати навчально-методичну допомогу учням у самостійній роботі над навчальним  матеріалом.  Завдяки можливості зберігати та сумісно використовувати великий обсяг текстового,  звукового та візуального матеріалу, комп’ютер став потенційно потужнім і  зручним засобом  підтримки та збагачення існуючих навчальних програм з геометрії.  Практика свідчить, що завдяки мультимедійному супроводу занять, учитель економить  до 30% навчального часу, ніж при роботі біля класної дошки. Він не повинен думати про те,  що йому не вистачить місця на дошці, не варто турбуватися, якої якості крейда, зрозуміло і  все написане, не потрібно затрачати час на витирання та написання знову. Економлячи час,  учитель може збільшити щільність уроку, збагатити його новим змістом.  Знімається також інша проблема. Коли вчитель відвертається до дошки, він мимоволі  втрачає контакт із класом. Іноді він навіть чує галас за спиною. У режимі мультимедійного  супроводу вчитель має можливість постійно  бачити реакцію учнів, вчасно реагувати на  ситуацію, що змінюється.   Застосування мультимедійних засобів у процесі відбору, накопичення, систематизації і  передачі знань, а також в організації різних видів навчальної діяльності є однією із значущих  рис системи освіти, що формується зараз.  Підготовка ефективних освітніх мультимедійних технологій потребує багато коштів і  послуг бригади висококваліфікованих проектувальників і техніків, які працюють у команді з  педагогами. Нині Інтернет і World Wide Web містить велику кількість вузлів із потенційно  цікавим і актуальним матеріалом для освіти. Проте є практичні труднощі зі знаходженням  такого матеріалу, який може швидко включитися до існуючих навчальних планів. Взагалі,  інтеграція освітнього мультимедійного матеріалу в навчальні плани освітянських закладів є   однією з найактуальніших проблем.  Практика створення програм свідчить, що склалося своєрідне зачароване коло: фахівці,  зайняті змістом свого навчального курсу, не мають можливості, а часом і бажання  підключитися до процесу створення мультимедійних програм. Програмісти часом виконують  їх без урахування досвіду педагогічної роботи, специфіки змістового параметру конкретного  навчального предмету. Водночас, особливо для  педагогів-початківців, необхідні добре  структуровані та змістовно наповнені програми, готові до використання в реальному  навчальному процесі. Досвідчений педагог не завжди готовий сприймати та використовувати  навіть добре продумані готові програми, оскільки він, як педагог-професіонал, має свою  концептуальну лінію, своє бачення розв’язання предметної проблеми. Тому тільки спільні  зусилля, з одного боку , програмістів, які підготували якісні мультимедійні оболонки, та, з  іншого боку, – професіоналів, які чудово знають свою предметну галузь із змістової та  методичної точки зору, можуть дати реальний і бажаний ефект у процесі створення  програмних засобів.  Головні перешкоди ефективного використання освітніх мультимедійних технологій у  навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи:  а) слабкий потенціал  існуючого парку комп’ютерів у школах;  б) наявність невеликої кількості програмних педагогічних засобів, які можуть бути  безпосередньо введені до існуючих навчальних планів;  в) повільна адаптація мультимедійних технологій, які розроблені в інших країнах, за  рахунок відмінностей у мові, культурі, шкільних програмах;  г) труднощі створення працездатної взаємодіючої групи техніків і педагогів  для  створення нових освітніх комп’ютерних продуктів;  д) низький рівень компетентності вчителів у використанні засобів мультимедія.  Якісний  навчальний  мультимедійний  продукт  повинен  мати  принаймні  такі  характеристики:  – можливість бути використаним для організації різних видів навчальної діяльності;     28   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   – можливість поповнення навчального матеріалу;  – методично обґрунтований графічний інтерфейс;  – помірне й обґрунтоване використання відео- та аудіоматеріалів;  – можливість опрацювання різних типів даних;  – локальний і мережевий режим роботи.  Висновки. Отже, серед методичних рекомендацій учителям геометрії під час  використання мультимедійних технологій у навчанні можна виокремити:  – мультимедійні технології не повинні  замінювати вчителя, а лише допомагати йому;  – створення та використання готових мультимедійних засобів варто здійснювати з  урахуванням психолого-педагогічних і дидактичних засад;  – використання продуктів мультимедія має бути аргументованим метою уроку та не  створювати труднощів у роботі як для учнів так і для вчителя;  – готові педагогічні програмні засоби варто  застосовувати тоді, коли вони справді  органічно вплітаються у канву уроку;  – тривалість використання інноваційних засобів навчання на уроці не повинна  перевищувати 20 – 30 хв.;   – добре продумане застосування мультимедійних технологій зробить урок образним,  наочним, цікавим, життєвим, дозволить розвивати уміння учнів працювати в парах і групах.     Література:     1. Бондаренко О. Вимоги до мультимедійних систем навчання та їх класифікація / О. Бондаренко // Рідна  школа. – 2007. – №3. – С. 60–63.   2. Братищенко О. Г. Використання комп’ютерних технологій на уроках математики / О. Г. Братищенко //  Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2006. – №2. – С. 38 – 40.  3. Вінниченко Є.Ф. Деякі особливості використання математичних програмних засобів на  уроках  математики / Є. Ф. Вінниченко // Комп’ютерно-орієнтовані системи навчання : зб. наук. праць; Редкол. –  К.:НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2003. – Випуск 6. – C. 152–161.  4. Всемирный доклад по образованию, 1998  г.: Учителя, педагогическая деятельность и новые  технологии / ЮНЕСКО. – Париж: ЮНЕСКО, 1998. – 175с.  5. Думанська Г. О. Застосування комп’ютерних технологій у навчальному процесі / Г. О. Думанська //  Математика в школах України. – 2009. Лютий (№4). – С. 2–7.  6. Жалдак М. І. Педагогічний потенціал комп’ютерно-орієнтованих систем навчання математики /  М. І. Жалдак // Засоби і технології єдиного освітнього простору : зб. наук. праць; за ред. В. Ю. Бикова,  Ю. О. Жука. – К., 2004. – С.61–73.  7. Жалдак М.І. Комп’ютерно-орієнтовані системи навчання  в загальноосвітній середній школі //  Інформатика та інформаційні технології в навчальних закладах. – 2008. – №5. – С. 4 – 9.      В даній статті було виокремлено і аргументовано можливості використання мультимедійних  технологій у процесі підвищення ефективності навчання планіметрії в основній школі.   Ключові слова: мультимедійні технології, наочні засоби, мультимедійна презентація, нетрадиційний  урок.   In this article was singled out and argued the possibilities of using multimedia technologies for the improving  the efficiency study planimetry in elementary school.  Keywords: multimedia technology, visual means, multimedia presentation, unconventional lesson.          29    Пленарне засідання       О.М. Горщук   (науковий керівник – доц. Н.В. Бірюкова)  ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ У ПРОЦЕСІ  ВИВЧЕННЯ ГЕГРАФІЇ ЗАСОБАМИ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ  У Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті визначено мету,  пріоритетні напрямки державної політики щодо розвитку освіти, зокрема це: особистісна  орієнтація освіти; формування національних і загальнолюдських цінностей; постійне   підвищення якості освіти, оновлення її змісту та форм організації навчально-виховного  процесу; запровадження освітніх інноваційних технологій.  Основна мета географічної освіти полягає у всебічному розвитку особистості школяра з  урахуванням його природних задатків, здібностей, інтересів і потреб через формування  географічної культури як основи світосприйняття, світогляду та діяльності. Звідси, завдання  вчителя географії – відібрати зі  своїх методичних надбань усе прогресивне і змінити,  модернізувати, трансформувати навчальний процес, забезпечити його дослідницький,  пошуковий характер. Такий підхід сприятиме розвитку мислення, розумових, творчих  здібностей учнів, забезпечить більш якісний рівень знань.   Одним із шляхів забезпечення дослідницького характеру навчального процесу з  географії є застосування інноваційних технологій.   Проблемою дослідницької діяльності займалися такі вчені:  В. Бібер, О. Коршунов,  Я. Чепіга, А. Музиченко. Певні аспекти інноваційних підходів у викладанні географії  розглядали: Н. Лєскова, С. Кобернік, В. Корнєєв,   Л. Круглик, С. Пальчевський, Г. Пустовіт, А. Сиротенко, Б. Чернов, В.Сластьонін,  Л. Подимова, О. Пометун.  У сучасній інноваційній педагогіці склалося кілька точок зору на розуміння сутності  дослідницької діяльності  учнів. Прийнято вважати, що діяльність характеризується,  насамперед, такими особливостями: це завжди діяльність суб'єктів, які здійснюють спільну  діяльність; це взаємодія суб'єкта з об'єктом, тобто вона є предметною, змістовною; вона  завжди — творча і самостійна.  У найзагальнішому вигляді під дослідницькою роботою, на нашу думку, варто розуміти  систему навчальної та позанавчальної  діяльності учнів теоретичного і прикладного  напрямків у галузі науки, яка за формою та змістом відповідає творчому рівневі навчальних  досягнень. У такому розумінні дослідна робота учнів є найвищою формою вияву творчого  рівня засвоєння знань. Окремі дослідники розглядають її лише як одну з перспективних  педагогічних технологій.  У процесі дослідження встановлено, що для проведення  дослідницької діяльності під  час вивчення географії необхідним є: використання інноваційних технологій навчання, що  передбачає різні форми, методи організації навчальної діяльності, орієнтованої на  конкретного учня; створення на уроках географії педагогічних ситуацій, що дають змогу  кожному учню виявити ініціативу, самостійність у роботі, та умов для природного  самовираження учня; створення атмосфери зацікавленості кожного  учня в роботі класу;  стимулювання учня до висловлювань, використання різних способів виконання завдань без  страху помилитися, дати неправильну відповідь; підтримка учня в його бажанні аналізувати  свою роботу та роботу інших учнів на уроках географії.  З’ясовано, що робота з формування дослідницьких умінь школярів ведеться поетапно, з  урахуванням рівня освіченості, вікових  і психологічних особливостей, що в 5-6 класах  вимагають організації уроків, побудованих на інтересі, характер мотивації якого формують  емоційні чинники; у 7-9  класах –  проблемно-пошукових із навчально-пізнавальною  мотивацією (створення ситуації новизни, опори на життєвий досвід, відчуття успіху в  навчанні), а в 10-11 класах – творчих, зі зміною мотивації на соціально-практичну (показ  суспільної й особистісної  значущості учіння, заохочення до сумлінного виконання  обов'язків, оперативний контроль).   © О.М. Горщук, 2012     30   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Основою діяльності п'ятикласників виступає робота з текстом, формування початкових  уявлень про географічні джерела, уміння їх досліджувати (описувати, аналізувати,  зіставляти). Щоб шлях пізнання не був важким, пропонується матеріал, суть якого дитина не  тільки зрозуміє, а й відчує. Наприклад, під час вивчення курсу «Географія рідного краю»  учні виконують роль маленької краплинки води  і подорожують у такий спосіб по планеті.   У 6 класі, коли починається вивчення систематичного курсу географії, дослідження  набуває чіткості й логічності, закладаються основні вміння (встановлювати послідовність і  синхронність подій, виділяти найважливіше), які поступово стають основою для формування  предметних і ключових компетентностей.   Учні 7-9 класів, застосовуючи реконструктивно-утворюючі методи, набувають уміння  описувати об 'єкт чи явище у причинно-наслідковому контексті, зв'язках і залежностях;  логічно осмислювати, синхронізувати, співставляти знайдений і досліджений матеріал тощо.  Наприклад, восьмикласники розглядають процеси і явища в природно-територіальному  комплексі України. Вчаться користуватися раніше здобутими знаннями для аналізу та  систематизації інформації про природу, виробляють навички і прийоми аналізу, синтезу,  порівняння,  узагальнення, систематизації, які сьогодні необхідні дослідникові. Так, на  початку вивчення курсу перед восьмикласниками ставляться завдання творчого характеру,  над якими вони працюватимуть протягом року, наприклад: дослідіть і проаналізуйте  природні умови і ресурси України, дайте їм господарську оцінку, визначте їхню роль у  розбудові економіки незалежної держави; доведіть конкретними прикладами, що порушення  географічних законів призводить до появи цілого комплексу екологічних проблем.  Під час вивчення природних умов і ресурсів України потрібно пробудити в кожного  учня потребу до саморозвитку творчих здібностей, уміння бачити проблему, усвідомлювати  її. Мету уроку необхідно визначати гранично чітко: доведіть, що характер поверхні України  рівнинний; чому, незважаючи на загальний рівнинний характер території України , орографія  її складна?; доведіть, що сучасний рельєф України — результат взаємодії ендогенних і  екзогенних сил і процесів Землі; обґрунтуйте закономірність поширення різноманітних  корисних копалин України залежно від геологічної будови території.  Розгляд кожної проблеми передбачає такий перегляд навчального матеріалу, який  формує послідовність розумових операцій, що визначають шляхи пошуку рішень. При цьому  необхідно  встановити, яких результатів потрібно досягти на уроці. Як правило, на уроках  разом з учнями складається логічний конспект, так звана структурно – інформаційна  схема.  При вивченні фізико-географічного районування завдання ускладнюються. Учням,  окрім проблемних запитань, пропонуються самостійні завдання пошукового характеру.  Наприклад, осушення боліт значно збільшило сільськогосподарські угіддя України. Чому ж  учені закликають зберегти  болота в їхньому первісному вигляді, пропонують перевести  території під болотами у розряд заповідних? Відповідь обґрунтуйте. Запропонуйте власне  обгрунтування ідеального ландшафту Полісся.  Творча група учнів одержує завдання і працює над проблемою осушення боліт Полісся.  Доведіть, що зміна рельєфу і клімату із заходу на схід у межах лісостепу є причиною  утворення азональних ПТК- провінцій.  Щоб виконати це завдання, недостатньо аналізу карт і потрібно звернутися до дитячих  наукових праць із вивчення заповідних територій. Учні виступають із повідомленнями про  природу не змінених людиною територій заповідників. Аналізуючи карти атласу,  повідомлення однокласників, восьмикласники вже цілком самостійно формулюють  структурно обґрунтовані висновки.  Таку організацію пізнавальної діяльності можна вважати активно  розвивальною, тому  що вона ставить учня в умови, які викликають у нього внутрішню потребу в знаннях і  прагнення їх одержати.  Заклавши міцний фундамент знань з фізичної географії, тим самим відбувається  підготовка до сприймання і глибокого розуміння економічної і соціальної географії України.  У дев'ятому класі вивчати структуру господарського комплексу України,  його проблеми,  зміни й перетворення допомагає паралельне освоєння курсу економіки, навчальний матеріал        31    Пленарне засідання       якого тісно пов'язаний із проблемами економіки України. Учні пізнають макроекономічні  явища та вивчають економіку на рівні держави, ознайомлюються з новими формами  господарювання та умовами дії ринкового механізму, на основі здобутих знань намагаються  дати свою оцінку подіям, що відбуваються в державі. Паралельне вивчення курсу  економічної географії й економіки створює сприятливі умови  для самореалізації творчої  особистості.  На одному з бінарних уроків учням пропонуються завдання:  1. Схарактеризуйте основні види господарського впливу на природні умови й ресурси  України. До виникнення яких проблем це призводить? Відповідь обґрунтуйте.  2. Як, на вашу думку, зміниться галузева і територіальна структура господарства  України в ринковій економіці?  Ми бачимо, що такі завдання сприяють формуванню у школярів дослідницьких умінь і  навичок.  Встановлено, що вищою формою дослідницької діяльності є творча (наукова,  проектна), що здійснюється учнями 10-11 класів. Курс «Економічної і соціальної географії  світу» відкриває можливості спробувати себе в ролі експертів міжнародних організацій та  імітувати їхню роботу в Україні з виведення її економіки з кризового  стану. Отже, учні  мають можливість дослідити проблему, спробувати її вирішити, моделюючи якусь сферу  нашого життя. Це сприяє поглибленню знань, умінню застосовувати їх на практиці,  уникнути в суть роботи людей різних професій. Тобто учні готують себе до свідомого  вибору професії і до тієї праці, яку вони оберуть у майбутньому. Їхній життєвий  досвід  розширюється, психологічно вони будуть готові після закінчення школи зробити правильний  вибір у житті і процес соціалізації пройде з меншими витратами : сил і здоров'я. Завдання  вчителя в цей період : підготувати підлітків до самоосвіти; навчити самостійно здобувати  інформацію; розв'язувати проблемні питання; спрямовувати отримані результати на  практичне вирішення проблем; розвивати комунікативні  здібності. Здійснити це можливо в  системі: урок - домашнє завдання - позакласна - позашкільна та самоосвітня робота, при  цьому пошуково-дослідницька діяльність поступово перетворюється в дослідницьку,  результатом  якої  є  формування  навчальної,  громадянської,  соціальної  та  інших  компетентностей підлітка.  Таким чином, організація дослідницької діяльності учнів у процесі вивчення географії в  атмосфері спільного захоплення не тільки  приводить до розвитку дитини, а й об'єднує  навчання та виховання, стимулює пізнавальні потреби і творчість, сприяє формуванню  особистісних якостей учнів, їхньої системи цінностей, робить навчання особистісно  спрямованим. Учні легко дають відповіді на класичні питання педагогіки: «Що я роблю?»,  «яким чином?», «навіщо це мені потрібно?», «що я відчуваю під час ведення дослідження?».  У процесі дослідження з’ясовано, що найбільше сприяють організації дослідницької  діяльності: дослідницька, проектна, ігрова й інформаційна технології навчання.  Найбільш важливе значення має дослідницька технологія – це технологія навчання, що  забезпечує вищий рівень пізнавальної самостійності учнів. У процесі застосування даної  технології пізнавальна діяльність школярів за своєю структурою наближається до  дослідницької діяльності  вченого, який відкриває нові наукові знання; це спосіб навчання  шляхом самостійного «відкриття» учнями знань. Вона включає всі елементи проблемного  навчання: виявлення проблеми предмета досліджень; аналіз умов, їхня оцінка, відокремлення  відомого чи невідомого; висунення гіпотези чи припущень; розробка плану розв’язання  проблеми; виконання плану; перевірка правильності дій та одержаного результату.  Дослідницька  технологія на уроках географії передує проектній діяльності, завдяки  якій створюється новий продукт.  Зокрема проектна технологія стимулює інтерес учнів до певних географічних проблем,  що передбачають володіння визначеною сумою знань. Через проектну діяльність, яка  передбачає розв'язання однієї або цілої низки проблем, засвідчує практичне застосування  надбаних знань, від теорії до практики, гармонійно поєднує  академічні знання з  прагматичними, дотримуючи відповідний їх баланс на кожному етапі навчання.     32   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Метою навчального проектування є створення педагогом таких умов під час освітнього  процесу, за яких його результатом є індивідуальний досвід проектної діяльності учня, що в  свою чергу є запорукою дослідницької діяльності.  Досить часто в процесі вивчення географії з метою організації дослідницької діяльності  використовують ігрові технології. Вони розвивають пізнавальний інтерес до предмету,  активізують  навчальну діяльність учнів на уроках, сприяють становленню творчої  особистості учня, тому що багато ігор часто припускають проблемний характер навчання, бо  є вихідні питання, на які треба дати відповідь, а шляхи вирішення не відомі. Значна кількість  ігор дає можливості для взаємонавчання та припускає групові форми роботи і дорадчий  процес. Інтелектуально розвинені учні займають лідируючі позиції, навчаючи відстаючих у  командній грі. Можливість радитися, обговорювати проблеми дозволяє також задовольняти  потребу підлітків у спілкуванні.   Швидкі  темпи  інформатизації  суспільства  вимагають  широкого  застосування  комп’ютерних технологій у вивченні географії. Вони дозволяють суттєво перебудувати і  вдосконалити шкільну географічну освіту. Інформаційні технології дають можливість для  творчого розвитку учнів, дозволяють  звільнитися від нудного традиційного навчання і  розробити нові ідеї, можливість вирішувати цікавіші проблеми.  Досвід використання комп’ютерних програм під час вивчення географії дає можливість  зробити деякі висновки:  – по-перше, використання комп’ютера сприяє дослідницькій діяльності учнів;  – по-друге, використання комп'ютера дозволяє значно заощаджувати час. На  звичайних уроках  географії матеріал відпрацьовується, а на уроках з використанням  комп’ютера проводиться перевірка;  – по-третє, результати виходять більш об'єктивними, дозволяють проаналізувати  ступінь засвоєння й обсяг знань учнів;  – по-четверте, підвищується мотивація навчання за рахунок новизни діяльності.  Таким чином, застосування інноваційних технологій навчання в процесі організації  дослідницької діяльності учнів на  уроках географії загалом сприятиме розвитку їх мислення,  творчих здібностей, забезпечить більш якісний рівень освіти.     У статті розглянуто організацію дослідницької діяльності школярів у процесі вивчення географії  засобами інноваційних технологій. Висвітлено змістову сутність дослідницької діяльності учнів інноваційними  технологіями, зокрема дослідницькою, проектною, ігровою, інформаційною.  Ключові слова: дослідницька діяльність, інноваційні технології, дослідницька технологія, проектна  технологія.  This article organization of research activity of schoolboys was considered in the process of study of geography  by facilities of innovative technologies. Semantic essence of research activity of students is rotined by innovative  technologies, in particular research, project, playing.   Keywords: research activity, innovative technologies, research technology.      В.Я. Єрмакова  (науковий керівник – проф. П.С. Григорчук)     РАДЯНСЬКО-АФГАНСЬКА ВІЙНА (1979-1989 рр.) В СИСТЕМІ   МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН  Воєнно-політична спеціальна операція СРСР в Афганістані 1979 - 1989  років стала  фінальною в низці локальних воєн, збройних конфліктів в світі у другій половині ХХ  століття за участю СРСР. У 70-х роках відступ США з глобальних позицій після поразки у  В'єтнамі створив умови: із традиційних сфер радянського впливу у Східній і Центральній  Європі перейти в наступ у Південно-Східній Азії, в Африці, згодом і в Латинській Америці. І  Афганістан став логічним завершенням цієї експансії. Проте СРСР зіткнувся в цій країні з    © В.Я. Єрмакова, 2012        33    Пленарне засідання       тими ж проблемами, що і США в 1965-1973 роках у В'єтнамі. Точно так само Афганістан  став своєрідним «моментом істини» і випробуванням для радянської наддержави [1, с.12].  Нині геополітична боротьба навколо Афганістану набуває більш ускладнених форм у  зв'язку з активізацією в міжнародних справах Китаю, Пакистану, Ірану, появою нових  незалежних центральноазіатських держав і  дезінтеграційними процесами у пострадянському  просторі. Сам Афганістан знаходиться у стані політичного хаосу і, як здається, навряд чи  спроможний вийти з нього самостійно.   У сучасних умовах незалежної України ця важлива тема викликає поглиблену увагу, як  з погляду участі українців у даній війні, так і підтримки державою процесу мирного  врегулювання в Афганістані . Здійснюється пошук матеріалів і відомостей, ведуться  дослідження подій, вивчаються й аналізуються раніше закриті архівні документи,  збираються свідчення ветеранів. Тому мета даної статті –  з’ясувати роль і значення  радянсько-афганської війни в системі міжнародних відносин.  Афганський конфлікт у глобальному розумінні —  це взаємозв’язок багатьох  геополітичних,  міжнародних,  політичних,  ідеологічних,  соціальних,  економічних  і   військових аспектів. І якщо зневажити хоча б одним із них —  не буде історичної  об’єктивності [2].  Які ж були причини введення військ? Офіційно, після 27 грудня, мета формулювалася  як надання допомоги в стабілізації ситуації і відбиття можливої агресії ззовні. Проте  прохання афганської сторони про допомогу були лише виправданням і зовнішнім фасадом,  що приховував  істинні мотиви. В цілому, рішення про введення військ СРСР в Афганістан  приймалося радянським керівництвом під впливом цілого комплексу чинників, які умовно  можна розділити на суб'єктивні й об'єктивні.   Зокрема, причини та мотиви введення радянських військ в Афганістан перебувають в  одному  часовому  просторі,  наприклад,  із  форсуванням  Сполученими  Штатами  довготермінових  програм   озброєнь,  створенням  сил  швидкого  реагування  в  центральноазійському регіоні та фактичною відмовою Джиммі Картера від ратифікації  Договору ОСВ-2, який мав би зафіксувати стратегічний паритет супердержав. Окрім того,  країни-члени НАТО прийняли рішення про щорічне збільшення воєнних видатків на три  відсотки, а в Західній Німеччині було встановлено крилаті ракети середньої дальності  «Першинг », тоді як в СРСР подібної зброї поблизу американських кордонів не було. Велике  занепокоєння радянського керівництва викликало несподівано швидке зближення США та  Китаю, стратегічно спрямоване проти СРСР [3].  На тлі погіршення міжнародних відносин узагалі, радянсько-американських зокрема, в  Афганістані 27 квітня (назва місяця по-афганськи «саур») 1978 року відбувся військовий  переворот, унаслідок чого до  влади прийшла Народно-демократична партія Афганістану  (НДПА), яка проголосила соціалістичні гасла. Уже 30 квітня Радянський Союз визнав  Демократичну Республіку Афганістан (ДРА). Сполучені Штати в січні 1979 року провели  таємні перемовини з афганськими лідерами антиурядових сил, а у квітні —  значно  збільшили обсяги таємної допомоги їм. Убивство посла США в Афганістані А. Дабса у   лютому того ж року стало межею, з якої розпочалася масована допомога США антиурядовим  силам Афганістану.   Лютнева мусульманська революція 1979 року в Ірані привела до влади ортодоксальних  ісламістів. Іранська й афганська «революції» порушили геополітичну і геостратегічну  рівновагу в Центральній Азії (де Афганістан займав важливе місце й відігравав для СРСР  роль буферної держави) і  — як запевняли офіційні радянські джерела — створили реальні  загрози південному кордону СРСР та політичній стабільності радянських республік  Середньої Азії. За законами «холодної війни» США, втративши Іран, робили спробу  створити новий плацдарм на південному кордоні СРСР. Зрозуміло, що комуністична  супердержава СРСР не могла допустити такого розвитку подій. Тож базисна основа  афганської війни  лежить у площині «холодної війни» з протиборством наддержав за  розширення свого сегменту впливу у світовому кондомінаті (співволодінні планетою), що  склався після Другої світової війни [4].     34   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Указані об'єктивні причини у багатьох аспектах переплітались із суб'єктивними. Багато  дослідників вважає, що рішення радянських керівників були зумовлені інформацією про  події й особистими симпатіями й антипатіями.   Так, одним із мотивів введення військ стала особиста образа Л. Брежнєва на Х. Аміна  за переворот і вбивство Н. Тараки, якого СРСР  підтримував. Враховуючи особливості  старечої психології (Л. Брежнєву в грудні 1979 року виповнилося 73 роки) таке пояснення  цілком можливе, але лише в контексті «супутніх» чинників. Оскільки рішення радянським  керівництвом приймалися колегіально, то тут, окрім особистих симпатій і антипатій, велике  значення мало трактування і подача інформації, на основі якої робилися висновки. Особа Х.  Аміна взагалі  не викликала довіри у радянських керівників, оскільки той отримав освіту в  США, знаходячись при владі, проявляв схильність до диктаторських методів керівництва, не  користувався популярністю в країні і цілком міг вийти з-під контролю, намагаючись  зберегти і зміцнити власну владу. Тому повідомлення радянської резидентури в Афганістані  про можливі зв'язки Х. Аміна з США лягли на підготовлений ґрунт [5].  Складність об'єктивної оцінки того, що відбувалося у 1979 році в Афганістані для  радянського керівництва полягала і в тих підходах, що панували тоді в СРСР, щодо  розуміння зовнішньої і внутрішньої політики, які трактувалися в руслі класового підходу, що  спотворювало сприйняття ситуації в цілому.  Як відомо , більшовики, які прийшли до влади, розраховували на експорт революції у  країни Заходу. Проте там пролетаріат не переміг. Тоді й запрацювала в повну силу  ідеологічна теза про «інтернаціональну допомогу», «інтернаціональний обов'язок». До 1978  року Радянський Союз уже мав великий бойовий досвід підтримки своїх партнерів в  Угорщині, Кубі, В'єтнамі, Чехословаччині. Дії  радянського керівництва під час подій в  Угорщині та Чехословаччині не принесли для СРСР майже ніяких ускладнень на  міжнародній арені. Тому Політбюро ЦК КПРС рішенням про військове втручання у справи  ДРА, намагалось «повторити те, що вже робилося неодноразово». Відмінність полягала лише  в тому, що цього разу об'єктом уваги стала азіатська країна  [6, с.29-30].  Результатом вищевикладених причин стало введення радянських військ в Афганістан.  25 грудня 1979 року о 15:00 почалося введення радянських військ у ДРА за трьома  напрямками: Кушка-Шинданд-Кандагар, Термез-Кундуз-Кабул, Хорог-Файзабад. Протягом  січня 1980  року частини радянських військ під командуванням генерал-лейтенанта  Ю. Тухарінова зайняли ключові райони Афганістану і разом із афганською  армією взяли під  охорону адміністративні центри, аеродроми й основні автомагістралі. Були також взяті під  контроль об’єкти радянсько-афганського співробітництва, на яких жили та працювали  цивільні радники і фахівці (газопромисли Джаркудук і Шибарган, електростанції Сурубі,  Наглу, Пулі-Хумрі, Кабул). Спочатку радянські війська розташовувалися гарнізонами у  великих містах країни, а згодом  поступово втягнулися в бойові дії по всій території  Афганістану [7, с.14].  Спецоперація Радянського Союзу виявилася найтривалішою кровопролитною, з більш  ніж 20 локальними війнами й озброєними конфліктами з участю радянських військ за  кордоном у другій половині ХХ століття.  Особливістю  спецоперації  стала  неефективна  пропагандистська  та  контрпропагандистська діяльність ідеологічної системи СРСР. По-перше, СРСР не планував   завоювати Афганістан, але не зміг переконати в цьому ні афганців, ні світову громадськість.  По-друге, тотальне замовчування бойових дій ОКРВ підривало моральний дух особового  складу та викликало негативну реакцію радянського суспільства. По-третє, СРСР не зумів  викрити перед світовою спільнотою потенційну загрозу ісламського фундаменталізму,  тероризму та наркотероризму. Тут СРСР програв США.   Процес політичного врегулювання ситуації в Афганістані розпочався зі зміною  політичного  керівництва  у 1985  році,  який  став  випробуванням  для  нового  зовнішньополітичного  курсу  Михайла  Горбачова.  Уперше  Горбачов  запропонував  обговорити питання стосовно Афганістану 17 жовтня 1985 року на засіданні Політбюро, але  ніякого рішення прийнято не було.        35    Пленарне засідання        Остаточне рішення про виведення військ було прийняте на засіданні Політбюро ЦК  КПРС 13 листопада 1986 року в умовах найсуворішої секретності. Питання викликало знову  суперечки, проте після доповіді маршала С. Ахромєєва, відповідно до якої, – було війну  програно, навіть А. Громико нічого не залишалося робити, як погодитися. Був встановлений  термін остаточного виведення військ – один або два роки [8].  Після тривалих дебатів у Політбюро між прихильниками різних шляхів вирішення  афганської проблеми, 8 лютого 1988 року Горбачов виступив із заявою, яка свідчила, що  уряди СРСР і Республіки Афганістан домовилися встановити конкретну дату початку  виведення радянських військ – 15 травня 1988 року. 14 квітня 1988 року в Женеві було  підписано п'ять основоположних документів із питань  міжнародного врегулювання ситуації  навколо Афганістану. Перші два підписали представники Афганістану і Пакистану. Це були  двосторонні афгано-пакистанські угоди про принципи взаємин, невтручання, про відмову від  інтервенції (1) і про добровільне повернення біженців (2). Зміст угод полягав у тому, що  Пакистан зобов'язався припинити втручання в афганські внутрішні справи, а афганський  уряд погодився  дозволити легальне повернення з Пакистану в Афганістан опозиційних  пуштунских польових командирів з усіма їх прибічниками і членами сімей. Територіальне  питання в даних угодах не вирішувалось.   Третім і четвертим документами в цьому комплексі стали: радянсько-американська  декларація про міжнародні гарантії виконання домовленостей по Афганістану і радянсько- американська угода про взаємозв'язок для  врегулювання ситуації, щодо Афганістану.  Радянський Союз погодився вивести з афганської території свої війська, а США перейняли  на себе зобов'язання утримуватися від втручання в справи Афганістану після виведення  радянського  контингенту.  П'ятий  документ  був  чотиристороннім  меморандумом  взаєморозуміння. У ньому говорилося про те, що п'ять підписаних документів є єдиним  комплексом і підлягають обов'язковому виконанню. Згідно з досягнутими домовленостями з  15 травня 1988 року СРСР повинен був почати виведення військ і завершити його впродовж  дев'яти місяців [9, с. 471].  До 15 лютого 1989 року виведення радянських військ було завершене. Афганська війна  продовжувалася з 25 грудня 1979 до 15 лютого 1989 року, тобто 3340 днів. Загалом участь у  бойових діях брали 546255  радянських воїнів-інтернаціоналістів. Загальні втрати особового  складу радянських військ, за уточненням, становили 14751, поранено – 49984, залишились  інвалідами – 6669 осіб, потрапили у полон – 417 чол., 119 з них були звільнені. За час  спецоперації СРСР в Афганістані в бойових діях брали участь 160375 українців. Загинули від  поранень й захворювань 3280 військовослужбовців, пропали безвісті – 80 чол., поранені  більш ніж 8  тис. чол., стали  інвалідами 3560  чол. Сьогодні 272  військовослужбовці  залишаються в полоні, або відсутні відомості про їх місце перебування, з них 72 призваних з  України.  За мужність і героїзм в Афганській війні звання Героя Радянського Союзу – відзнаки  вищого державного рівня – отримали 86 воїнів-інтернаціоналістів, з них 28 – посмертно. 18  Героїв Радянського Союзу – вихідці з України [10].  Власне, афганська проблема є  частиною тих великих глобальних подій, котрі  відбуваються в світі, і одним із найбільш яскравих відображень холодної війни та її  сьогоднішніх наслідків. При усіх тонкощах ситуації та проблем на Кавказі, Близькому Сході,  при всіх складнощах, що викликані світовою фінансовою кризою, фокус уваги провідних  держав світу зосереджений і на Афганістані. Таким чином, Афганістан  залишається однією із  ключових проблем системи міжнародних відносин й «афганський вузол» ще потребує свого  розв’язання.     Література:     1. Замятина Т. Афганистан: «момент истины» для СССР и России // Эхо планеты. – 2004. – №7 – С. 12.  2. Костиря А. Старт спецоперації «Афган» // Україна молода. – 2009. – 25 грудня.   3. Новик А. Афганистан - ставка на спецоперации //http://www.centrasia.ru/newsA.php?st=1257317820.     36   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   4. Костиря А. Старт спецоперації «Афган» // Україна молода. – 2009. – 25 грудня.   5.Шило Н. Афганистан: 30 лет спустя // http://www.mgimo.ru/afghan/132585.phtml.   6. Червонописький С.В., Костиря А.А. Історіографія війни в Афганістані (25 грудня 1979-15 лютого 1989  рр.). – К., 2006. – С. 29-30.   7. Осьмачко О.,Олещенко Є. Час і досі не загоїв рану – цей одвічний біль Афганістану. Нариси історії. -  Вінниця, 2010. – С. 14.   8. Боффа Дж. История Советского Союза : в 2 т. Т.2. – М., 1990. // http://www/gumer.infol../index.php.   9. Cистемная история международных отношений в четырех томах. 1918-2003. События и документы /  Под ред. А.Д. Богатурова.. Том III . – М., 2003-2004. – С. 471.   10.  Вывод  советских  войск  из  Афганистана –  это  было 19  лет  назад //  http://usva.org.ua/mambo3/index.php?option=com_content&task=view&id=730&Itemid=60.      Н.Ю. Щепотіна   (науковий керівник – проф. В.М. Костюкевич)  ВПЛИВ ФІЗИЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ НА МОРФОЛОГІЧНІ ПОКАЗНИКИ  ВОЛЕЙБОЛІСТОК ІНСТИТУТУ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ  Постановка проблеми. Фізичні навантаження неоднакової інтенсивності здійснюють  різний вплив на організм. Недостатнє навантаження не викликає помітних змін,  навантаження середньої інтенсивності стимулює морфофункціональну перебудову організму  відповідно до нового  рівня діяльності [1].  Успіх у спорті багато в чому залежить від статури, розмірів і складу тіла. Велике  значення має як чиста маса тіла, так і вміст жиру в організмі. Склад тіла спортсмена надає  більш точну інформацію про його можливості, ніж розміри і маса тіла. Надлишкова маса  спортсмена, як правило, не є  особливою проблемою, водночас як надлишковий жир в  організмі негативно впливає на спортивний результат [5].  Вивчення морфологічних особливостей спортсменів вищих розрядів дозволяє створити  морфологічний портрет спортсмена відповідної спеціалізації і, як наслідок, озброїти тренера  і фахівців з фізичної культури необхідними морфологічними критеріями відбору [3]. Це  підтверджує актуальність даного дослідження.  Опрацьовуючи літературу вдалося встановити, що вивченням  проблеми впливу  фізичних навантажень на морфологічні показники волейболістів займались О. Ковалевська  [2], М. Стех, В. Смульський [4].  Отже, дане питання залишається ще недостатньо  дослідженим.  Мета дослідження полягає у встановленні впливу фізичних навантажень на  морфологічні показники волейболісток інституту фізичного виховання і спорту.  Завдання дослідження: 1) проаналізувати науково-методичну і спеціальну літературу  з теми дослідження; 2) визначити вплив фізичних навантажень на морфологічні показники  волейболісток.  Для вирішення поставлених завдань, нами були використані такі методи дослідження:  аналіз науково-методичної і спеціальної літератури, педагогічні методи дослідження  (педагогічне  спостереження,  педагогічний  експеримент),  інструментальні  методи  дослідження, методи математичної статистики.  Організація дослідження. На базі жіночої волейбольної команди Вінницького  державного  педагогічного  університету  імені   Михайла  Коцюбинського  впродовж  підготовчого періоду (вересень – листопад) 2011 – 2012 навчального року був проведений  основний експеримент, в якому взяли участь 19 волейболісток, з яких було сформовано  експериментальну (10 спортсменок з інституту фізичного виховання і спорту ВДПУ) і  контрольну (9 спортсменок з інших факультетів ВДПУ) групи.  Протягом даного періоду волейболістки тренувались 4 рази на тиждень у другій  половині  дня. Окрім того, спортсменки інституту фізичного виховання і спорту мали    © Н.Ю. Щепотіна, 2012        37    Пленарне засідання       додаткові навантаження на заняттях спортивного профілю в першій половині дня. На  початку та в кінці проведення експерименту було здійснено вимірювання морфологічних  показників волейболісток контрольної та експериментальної груп за допомогою монітору  складу тіла OMRON BF 511 для визначення маси і компонентного складу тіла – індексу маси  тіла, відносного вмісту жирового та м’язового компонентів, вісцерального жиру .  Результати дослідження та їх обговорення. Аналізуючи морфологічні показники  волейболісток контрольної та експериментальної груп на початку проведення дослідження  (табл.1), не було виявлено статистично достовірної різниці за всіма показниками. Це свідчить  про відсутність суттєвих відмінностей між середніми для волейболісток обох груп  показниками зросту, маси тіла, індексу маси тіла, відносного вмісту жирового та  м’язового  компонентів, вісцерального жиру. Наприкінці підготовчого періоду було проведене повторне  вимірювання спортсменок контрольної та експериментальної груп.  У результаті проведених нами досліджень було встановлено, що такі морфологічні  показники як маса тіла, індекс маси тіла, відносний вміст жирового та м’язового компонентів  і вісцерального жиру, покращилися як у контрольній, так і  в експериментальній групах.  Проте більш суттєвим був приріст у волейболісток експериментальної групи (рис.1). Так,  статистично достовірні зміни результатів (Р<0,05) виявлені в таких морфологічних  показниках як вміст жирового компоненту в організмі (зменшення на 3,15%),  вміст  м’язового компоненту (збільшення на 3,72%) і вміст вісцерального жиру (зменшення на  0,92%).   Таблиця 1  Морфологічні показники волейболісток контрольної (n=9) та експериментальної (n=10)  груп на початку проведення експерименту      Морфологічні показники  Група   Статистичні показники       t  Р    Зріст, м  КГ 1,68 0,05  1,31 >0,05  ЕГ 1,71 0,05    Маса тіла, кг  КГ 62,33 8,08  0,25 >0,05  ЕГ 61,47 7,14    Індекс маси тіла, кг·м -²  КГ 22,13 2,56  0,76 >0,05  ЕГ 21,26 2,43    Вміст жирового компоненту, %  КГ 29,10 3,71  0,39 >0,05  ЕГ 28,51 2,69    Вміст м’язового компоненту, %  КГ 29,95 2,36  0,27 >0,05  ЕГ 30,24 2,26    Вміст вісцерального жиру, %  КГ 3,04 1,01  0,11 >0,05  ЕГ 2,99 0,97   У експериментальній групі зменшилась також маса тіла на 2,46% (до 59,59кг) та індекс  маси тіла – на 2,12% (з 21,26 кг•м -² до 20,81). Проте статистично достовірної різниці за цими  показникам не виявлено (Р>0,05).  У спортсменок контрольної групи також відбулися позитивні зміни морфологічних  показників (рис.2). Зокрема, статистично достовірно підвищився відносний вміст м’язового  компоненту (на 2,89%). З решти показників також відбулися суттєві покращення, проте,  статистично недостовірні (Р>0,05): маса тіла зменшилась на 2,01% (до 61,08 кг), на 2,65%  відбулося зниження вмісту жирового компоненту, а вміст вісцерального жиру знизився на  0,71%. Індекс маси тіла змінився на 1,99% (з 22,13 кг•м -² до 21,69).  Висновки. На основі аналізу й узагальнення літературних джерел вдалося встановити,  що морфологічні показники є одним із визначальних факторів, що впливають на  ефективність виконання технічних прийомів, змагальної діяльності волейболістів, а також на  рівень розвитку фізичних якостей і, як наслідок, фізичну підготовленість спортсменів.  Експериментально доведено, що фізичні навантаження впливають на морфологічні   показники волейболісток. Зокрема, у спортсменок інституту фізичного виховання і спорту     38   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   відбулися статистично достовірні позитивні зрушення, що пов’язано з характером  навчальної діяльності в інституті і, відповідно, кількістю навантаження.   Рис. 1. Зміна компонентного складу маси тіла волейболісток протягом проведення  педагогічного експерименту (експериментальна група):  1 – вміст жирового компоненту; 2 – вміст м’язового компоненту; 3 – вміст вісцерального  жиру     Рис. 2. Зміна компонентного складу маси тіла волейболісток протягом  проведення  педагогічного експерименту (контрольна група):  1 – вміст жирового компоненту; 2 – вміст м’язового компоненту; 3 – вміст вісцерального  жиру     Література :     1. Иваницкий М.Ф. Анатомия человека (с основами динамической и спортивной морфологи): Учеб. для  ин-тов физ.культуры. –  Изд. 5-е, перераб., и доп. /  Под ред. Б.А. Никитюка, А.А. Гладышевой,  Ф.В.Судзиловского. – М.: Физкультура и спорт, 1985. – 544с.   2. Ковалевська  О.Л.  Вплив  морфофункціональних  особливостей  організму  волейболістів  на  ефективність виконання  технічних прийомів / О.Л.Ковалевська // Педагогіка, психологія та медико-біологічні  проблеми фізичного виховання і спорту: Зб.наук.праць. – Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2007. – №7. – С.67 – 70.  3. Козлов В.И., Гладышева А.А. Основы спортивной морфологии / В.И. Козлов, А.А. Гладышева. – М.:  Физкультура и спорт, 1977. – 103с.        39    Пленарне засідання       4. Стех М., Смульський В.Л. О взаимосвязи соматических характеристик волейболисток разного уровня  подготовленности с рейтинговой оценкой уровня их спортивного майстерства / М.Стех, В.Л. Смульський //  Физическое воспитание студентов творческих специальностей. – 2008. – №6. – С.105 – 110.  5. Уилмор Дж., Костилл Д. Физиология спорта и двигательной активности / Дж.Уилмор, Д. Костилл. –  К.: Олимпийская литература, 1997. – 504с .  У статті розглянуто вплив фізичних навантажень на морфологічні показники волейболісток  інституту фізичного виховання і спорту в порівнянні зі спортсменками інших факультетів.  Ключові слова: фізичні навантаження, морфологічні показники, волейболістки.  Data on research the influence of physical activities on morphological parameters of volleyball players of the  institute of physical culture and sport and compared to other faculties sportswomen are expounded in the article.  Keywords: physical activity, morphological parameters, volleyball players.           РОЗДІЛ 1  АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ ТА  ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ             М.П. Андрющенко   (науковий керівник – доц. М.Ю. Кадемія)  ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У  ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ УЧНІВ ПТНЗ  Постановка проблеми. Людство завжди намагалось використовувати всі можливості  наявних сучасних інформаційних технологій для впровадження їх у навчальний процес з  метою покращення результатів. Адже поява комп'ютера, здатного до переробки колосальних  обсягів  інформації, наблизила перехід суспільства на якісно новий ступінь розвитку -  інформаційне суспільство  [1, с.213]. Відповідно постає проблема, як найдоцільніше  використовувати новітні інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ), та які засоби і в яких  випадках будуть найефективнішими в процесі вивчення навчального матеріалу?   Аналіз попередніх досліджень. Проблема впровадження інформаційно-комунікаційних  технологій у навчальний процес досліджувалась у  працях Б. Бєсєдіна, А. Веліховської,  М. Голованя, Ю. Горошка, В. Дровозюка, М. Жалдака, Т. Зайцевої, В. Клочка,  Н. Кульчицької, К. Ламонової, Ю. Лотюк, Н. Морзе, А. Олійника, К. Осенкова, А. Пенькова,  С. Ракова, Ю. Рамського, В. Розумовського, Є. Смирнової, В. Чирко, В. Шавальової та інших  учених.  Дидактичні аспекти застосування інформаційно-комунікаційних технологій навчання  знайшли відображення у працях В. Безпалька, О. Гокунь, В. Ляудіс, Ю. Машбиця,  А. Пишкала, І. Синельник, С. Смирнова, О. Співаковського та інших дослідників.  Мета дослідження полягає в розгляді використання інформаційно-комунікаційних  технологій і засобів навчання в процесі професійної підготовки учнів ПТНЗ, а також  визначення і аналіз і позитивних , і негативних наслідків використання ІКТ у навчальному  процесі.   Виклад основного матеріалу. Застосування комп'ютерних технологій в освіті має  давню історію. Проте, як свідчить досвід, позитивний ефект був можливий лише тоді, коли  для комп'ютерних курсів були створені відповідні навчальні та методичні посібники. На  практиці ж спостерігались кращі результати враховуючи  індивідуальні можливості викладача  і його високий рівень подачі навчального матеріалу саме звичною для нього традиційною  методикою. За умови, коли викладач залучає до навчального процесу комп'ютер, він буде  змушений витрачати значно більше часу на підготовку до занять, на розробку методики  використання комп’ютера на різних етапах навчання.  Нині комп’ютер є звичним засобом, який використовується майже кожною людиною. Як  свідчить практика, на даний момент інформаційне суспільство достатньо розвинуте для того,  щоб не тільки мати поняття як користуватися теперішніми новітніми технологіями, а й для  того, щоб з користю використовувати їх в усіх галузях взаємодії. Це стосується також і  навчального процесу, який забезпечується  інформаційним освітнім середовищем.  Сучасна освіта, як один із компонентів соціальної системи, орієнтована на розвиток  особистості учня в процесі активної пізнавальної діяльності. Головним завданням освіти стає    © М.П. Андрющенко, 2012        41    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    не стільки оволодіння сумою знань, скільки розвиток творчого, самостійного мислення учнів,  формування вмінь і навичок самостійного пошуку, аналізу й оцінки інформації. Для  вирішення такого завдання недостатньо тільки підручника, традиційної діяльності викладача,  пов’язаної з керуванням процесом навчання, що передбачає необхідний доступ до значно  ширших і різноманітних джерел інформації. Окрім того, потребам  сучасного процесу  навчання відповідає така організація діяльності учнів, що формуватиме власний досвід  пізнання, вироблятиме життєво важливі компетентності і спонукатиме до активного  самостійного набуття нових знань на основі раніше засвоєних.  Використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесі ПТНЗ  має особливе значення. ІКТ є сукупністю засобів передачі, збереження, обміну, подачі та  перетворення різного виду інформації. До них належать:   – комп'ютерні мережі (для передачі даних);  – телефонні мережі (передача голосової інформації);  – радіомережі (передача голосової інформації – широкомовні послуги);  – телевізійні мережі (передача голосу і зображення – широкомовні послуги)[3, с.104].  Усі наведені можливості передачі інформації з їх використанням у навчальному процесі:  вивчення, закріплення, повторення матеріалу , сприяють формуванню професійних знань та  умінь учнів ПТНЗ. Особливо корисними з вище перелічених засобів є всебічне застосування  безмежних можливостей і ресурсів Всесвітньої мережі Інтернет, а також використання  локальних комп’ютерних мереж. Безмежні ресурси мережі Інтернет сприяють розвитку  творчо-пошукової та дослідницької роботи учнів. Не рідко, для того щоб знайти саме  ту  інформацію, яка потрібна, необхідно прочитати та переглянути велику кількість іншого  матеріалу, публікацій, малюнків, схем, що стимулює учнів знайти, проаналізувати,  профільтрувати та відібрати необхідні документи.   Наприклад, учні в ПТНЗ технічного напряму можуть самостійно, або під керівництвом  викладача знайти в мережі необхідні схеми та вивчити їх будову, або відпрацювати  віртуально на тренажерах  певні операції. Це може бути внутрішнє зображення двигуна, чи  іншого складного механізму (рис.1).   Рис. 1. Схема двигуна  При цьому передача зображення відіграє значну роль у формуванні вмінь учнів  виконувати виробничі процеси й покращує розуміння та уявлення про навчальний предмет.  Вони візуально можуть побачити як правильно виконувати ту чи іншу операцію,  а також  можуть брати участь у процесі керування вивченням навчального матеріалу – повернутись  назад, змінювати швидкість перегляду чи зупиняти відеофрагмент, що дозволяє проводити  аналіз та робити висновки безпосередньо у процесі вивчення об’єкта. Передача звуку  дозволяє відтворювати аудіозаписи, аудіокниги, звукові ефекти. Іншими словами, ця  технологія включає велику за обсягом базу мультимедійних засобів , які, крім слухової та  зорової взаємодії, мають діалоговий принцип – зворотний процес обміну інформації. Ця  технологія доступна і вдало реалізована в технології Веб 2.0.     42   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Учні мають змогу не тільки отримати необхідну інформацію, а й для підвищення  професійної компетентності можуть проводити дослідження та працювати у віртуальних  лабораторіях. Також за допомогою таких мережевих сервісів, як: Google DOC, E-mail, ICQ,  Skype вони можуть спілкуватись у режимі реального часу, або працювати колективно над  одним спільним проектом.   Окрім того, застосування Інтернет-технологій забезпечує розвиток  і формування  індивідуальних якостей учнів, таких як:  – уміння одержувати нову інформацію в предметній галузі, використовуючи  репродуктивну технологію навчання (вивчення електронних освітніх ресурсів, слухання  відео-лекції, вивчення нових понять на основі інструкцій викладача або тьютора); з Інтернет- технологій прийнятні Веб-сайти й освітні портали, електронна пошта, Skype, VPN (Vіrtual  Prіvate Network), електронна бібліотека та ін.  – алгоритмічно  та  конструктивного  мислити  на  основі  досвіду  практичного  використання програмних продуктів, які ґрунтуються на репродуктивно-алгоритмічній  технології навчання (конспектування навчального матеріалу, рішення практичних типових  завдань, участь у дискусіях і ігрових ситуаціях); з Інтернет-технологій прийнятні пошукові  середовища, web-ресурси, форум, ЧАТ, віртуальне середовище навчання, соціальні сервіси  Веб 2.0 («живий журнал » або «блог», «Wіkі», «Netvіbes», «Flіckr», «Youtube») та інші;  – творчий потенціал у процесі виконання евристичних і дослідницьких завдань,  використання  моделюючих  програмних  середовищ –  передбачається  використання  евристичних технологій навчання (проблемне навчання, ділові ігри, проектування, рішення  практичних завдань); з Інтернет -  технологій прийнятні Інтернет-семінари, Інтернет- конференції, skype, електронна пошта, ІС, форум, VPN, віртуальне середовище навчання,   соціальні сервіси Веб 2.0 та інші;  – комунікативні уміння в процесі проектної діяльності й навички прийняття  оптимальних рішень у процесі проведення експериментів, використання тренажерів і  моделювання процесів –  передбачає творчі технології навчання (семінари, конференції,  проблемні дискусії, дослідження в предметній галузі, аналіз результатів дослідження й  спілкування в процесі навчального процесу); з Інтернет-технологій прийнятні  форум, ЧАТ,  Інтернет-семінари, Інтернет-конференції, skype,  електронна пошта, ІС, VPN,  віртуальне  середовище навчання, соціальні сервіси Веб 2.0 та ін.;  – інформаційноа культура припускає використання соціальної та інформаційної  технологій навчання (всебічний розвиток особистості суб'єктів навчання, розв’язання проблем  побутового, виробничого характеру); передбачається використання Веб-сайтів, форумів,  чатів, Інтернет-семінарів, Інтернет-конференцій, skype, електронної пошти, ІС, віртуального  середовища навчання, соціальних сервісів Веб 2.0. [2, с. 4].  Сукупність цих властивостей дозволяє вважати ІКТ ефективним засобом навчання та  процесу професійної підготовки учнів, адже їх використання сприяє розвитку важливих для  цього якостей, як:   – підвищення інтересу й загальної мотивації до навчання завдяки новим формам роботи  і причетності до пріоритетного напряму науково -технічного прогресу;  – індивідуалізації навчання: кожен працює в режимі, який його задовольняє;  – активізація навчання завдяки використанню привабливих і швидкозмінних форм  подачі інформації, змаганню учнів з машиною та з самими собою, прагненню отримати вищу  оцінку;  – формування вмінь і навичок для здійснення творчої діяльності;  – виховання інформаційної культури;  – оволодіння навичками оперативного прийняття рішень у складній ситуації;  – доступ учнів до банків інформації, можливість оперативно отримувати необхідну  інформацію;  – інтенсифікація самостійної роботи учнів;  – зростання обсягу виконаних за урок завдань;        43    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    – розширення інформаційних потоків у процесі використання Інтернет [3, с. 12];  Висновки. Отже, використання інформаційно-комунікаційних технологій навчання  ефективно сприяє професійній підготовці учнів ПТНЗ. Їх широкі можливості дозволяють  позитивно впливати на процес пошуку, подачі, засвоєння, повторення та закріплення  навчального матеріалу. Комп’ютерні глобальні та локальні мережі розширюють інформаційні  ресурси для учнів, що надає  змогу зручно й якісно отримати необхідні відомості чи відповіді  на питання, що виникають у процесі професійної підготовки.      Література:     1. Теорія та практика навчання в професійно-технічних закладах: Монографія / Р.С. Гуревич. – Вінниця:  ТОВ «Планер», 2009. – 410 с .  2. Використання комп’ютерних мереж у навчальному процесі/стаття/ Шаповалова Наталія –  Бориславський педагогічний коледж: 2011.   3. Комп'ютерні мережі та телекомунікації / навч. посіб. / В. А. Ткаченко, О. В. Касілов, В. А. Рябик. –  Харків : НТУ «ХПІ», 2011. – 224 с.      У даній статті розглянуто використання інформаційно-комунікаційних технологій у процесі професійної  підготовки учнів ПТНЗ і їх вплив на організацію та здійснення навчального процесу.  Ключові слова: комп’ютеризація, навички, навчальний процес, інформаційно-комунікаційні засоби,  інформаційні технології, уміння.  This article describes the use of information and communication technology in training students of vocational  schools and their impact on the organization and implementation of the educational process.  Keywords: computerization, information and communication facilities, information technology, know-how.        О.М. Базелюк  (науковий керівник – доц. Г.Б. Гордійчук)  АКТИВІЗАЦІЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ ТЕХНОЛОГІЙ  МУЛЬТИМЕДІЙНИМИ ЗАСОБАМИ НАВЧАННЯ  Постановка  проблеми.  Проблема  використання  інформаційно-комунікаційних  технологій (ІКТ) з метою активізації пізнавальної діяльності учнів є однією з найбільш  актуальних проблем сучасної освіти.   Значна увага в психолого-педагогічних дослідженнях нині  приділяється проблемі  розробки і впровадження педагогічних технологій, оскільки саме в цій галузі зустрічаються  взаємні інтереси теорії і практики виховання і навчання. Конструювання і реалізація  педагогічних технологій у навчально-виховному процесі вимагають розробки практичних  рекомендацій для їхнього використання в загальноосвітній школі.   Аналіз останніх досліджень. Питанням застосування інформаційно-комунікаційних  технологій присвячені праці В.Бикова, Б. Гершунського, Р. Гуревича, І. Захарової, М. Кадемії,  Н. Морзе, Є. Полат, І. Роберт, Ю. Рамського, Н. Софронова, І. Трайньова та ін.    Аналіз змісту результатів досліджень, присвячених проблемі використання ІКТ у  навчально-виховному процесі, дозволяє зробити висновок про недостатню сформованість  загальних концепцій, які дозволяли б в єдиній системі понять охопити і представити факти,  накопичені у практиці.  Актуальність дослідження. Актуальність проблеми дослідження визначається тим, що  сучасні ІКТ відкривають учням доступ до нетрадиційних джерел інформації, дозволяють  реалізувати принципово нові форми і методи навчання, які підвищують ефективність  засвоєння навчального матеріалу. Застосування засобів інформаційно-комунікаційних  технологій створює величезні можливості для вдосконалення навчання , для створення умов  активізації пізнавальної діяльності учнів у процесі самостійної роботи. Згідно з концепцією    © О.М. Базелюк, 2012     44   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   інформатизації освіти передбачається застосування ефективних засобів та організаційних  форм навчальної роботи з використанням ІКТ навчання, забезпечення впровадження їх у  традиційні методи і засоби навчання.   Таким чином, існує реальна потреба у використанні ІКТ у загальноосвітній школі на  уроках технології з метою активізації пізнавальної діяльності учнів.   Мета статті  – окреслити шляхи використання  мультимедійних засобів навчання на  уроках технологій з метою активізації пізнавальної діяльності учнів старшої школи.  Виклад основного матеріалу. Під засобами активізації пізнавальної діяльності учнів  на уроках із використанням ІКТ відповідно до положення про порядок атестації і сертифікації  педагогічного програмного продукту ми розуміємо комплекс, що складається з пакету  педагогічних програмних засобів, який  адаптовано до певного контингенту учнів. Він  включає контролюючі, навчальні, моделюючі, інструментальні й інтегровані програмні  засоби, а також методики їхнього застосування в процесі навчання.  Зазначимо, що ступінь активності учнів, методи, прийоми роботи вчителя є показником  його педагогічної майстерності. Активними методами навчання у педагогічній літературі  називають ті, які максимально підвищують рівень пізнавальної активності учнів, спонукають  їх до старанного учіння.  У педагогіці й методичній літературі зазначені такі методи навчання за джерелом знань:  словесні (розповідь, лекція, бесіда, читання), наочні (демонстрація дослідів, експериментів) і  практичні (лабораторні і практичні роботи).   Як переконує аналіз літератури з проблеми дослідження, з метою управління  пізнавальною діяльністю учнів використовують такі прийоми:  1. Прийоми активізації діяльність учнів на етапі сприйняття матеріалу: прийом  новизни – включення до змісту навчального матеріалу цікавих відомостей, фактів, історичних  даних; прийом семантизації –  в основі лежить збудження інтересу завдяки розкриттю  змістовного значення слів; прийом динамічності – створення установки на вивчення процесів  і явищ у динаміці і розвитку; прийом значущості – створення установки на  необхідність  вивчення матеріалу у зв’язку з його біологічною, народногосподарською й естетичною  цінністю.  2. Прийоми активізації діяльності учнів на етапі засвоєння матеріалу: евристичний  прийом – задаються проблемні питання і за допомогою допоміжних питань підводять до  відповіді; дослідницький прийом – на основі проведених спостережень, дослідів, аналізу  літератури, рішення пізнавальних завдань повинні сформулювати висновок.  3. Прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів на етапі відтворення одержаних  знань: прийом натуралізації – виконання завдань із використанням натуральних об’єктів,  колекцій.  На нашу думку, можливості сучасного уроку технологій значно розширюються завдяки  використанню мультимедійних, інтерактивних та інформаційно-комунікаційних технологій.    Мультимедіа  – це сучасна комп’ютерна інформаційна технологія, що дозволяє   об’єднувати в одній комп’ютерній програмно-технічній системі текст, звук, відео, графічне   зображення й анімацію (мультиплікацію) [6].  Мультимедіа забезпечує за допомогою   технічних і програмних засобів роботу з анімованою комп’ютерною графікою і текстом,   мовою, високоякісними звуком, нерухомими зображеннями і рухомим відео.   Якщо структурувати інформацію, з якою може працювати мультимедіа, то можна  сказати, що мультимедіа – синтез трьох стихій: інформації цифрового характеру (тексти,  графіка, анімація), аналогової інформації візуального відображення (відео, фотокартки,  картинки та ін.) й аналогової інформації звуку (мова, музика, інші звуки) [5, с.54].  Дослідження феномену «мультимедіа » в освіті багатоаспектні: мультимедіа як засіб  підвищення ефективності навчання в загальноосвітній школі, застосування засобів  мультимедіа в процесі навчання фахівців [2], мультимедіа як засіб навчання й інструмент, за  допомогою якого розробляються педагогічні програмні засоби [1]. Науковці відзначають, що  використання мультимедійних засобів дає змогу підвищити інтенсивність і ефективність        45    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    процесу навчання; створює умови для самоосвіти та дистанційної освіти, тим самим  дозволяючи здійснювати перехід до безперервної освіти; у поєднанні з телекомунікаційними  технологіями розв’язує проблему доступу до нових джерел різноманітної за змістом і формою  подання інформації.  Вважаємо, що на сучасному етапі розвитку педагогічної науки та практики роль  мультимедійних технологій (ММТ) у  навчанні визначається, насамперед, у розширенні  уявлень про засоби навчання. Констатуємо появу новітнього технічного засобу навчання, для  використання якого в навчально-виховному процесі необхідно використовувати певні  апаратні та програмні засоби, що реалізують мультимедійну технологію.   Під мультимедійними продуктами (ММП) будемо розуміти документи, які несуть у собі  інформацію різних видів і передбачають використання спеціальних технічних пристроїв для  їх створення та відтворення (тобто мультимедійні продукти створюються засобами ММТ).  Нині в загальноосвітніх навчальних закладах із метою підтримки та збагачення змісту  навчальних  дисциплін  найчастіше  використовують  такі  мультимедійні  продукти:  відеоенциклопедії, електронні лекторії, тренажери, підручники, посібники, словники,  довідники; інтелектуальні ігри з використанням штучного інтелекту; системи моделювання  процесів і явищ ; системи контролю і перевірки знань і умінь учнів тощо.  На основі мультимедійних та інформаційно-комунікаційних технологій будується  система дистанційної освіти. Мультимедіа є технологічною базою для здійснення проектної і  дослідницької діяльності учнів, засобом для професійного спрямування навчально- пізнавальної діяльності у СЗШ.  Покращенню навчальних досягнень учнів через посилення самостійності в опануванні  знаннями  сприятиме впровадження у навчально-виховний процес педагогічних програмних  засобів (ППЗ).   Педагогічні програмні засоби – прикладні програми, призначені для організації та  підтримки  навчального  діалогу  користувача  з  комп’ютером.  ППЗ  є  сучасним  високоефективним засобом навчання, розробленим із метою полегшення процесу сприйняття  матеріалу учнем. Це реалізується за рахунок подачі інформації у вигляді гри, з  використанням  малюнків, відео, аудіофрагментів, анімацій тощо. Також ППЗ створюється з метою  полегшення роботи вчителя. Сам засіб навчання легко змінюється, його просто доповнювати,  легко розповсюджувати. Використання на уроках ППЗ сприяє підвищенню інтересу учнів до  уроку як способу одержання інформації, підвищує навчальний процес до рівня досягнень  сучасної науки, дозволяє покращити наочність навчального  матеріалу. Поєднання ППЗ і  традиційних методів викладання предмету дають бажаний результат: високий рівень  засвоєння фундаментальних питань і усвідомлення їх практичного застосування.   У сучасній педагогічній літературі серед великого різноманіття програм навчального  призначення та їх класифікацій існують такі найбільш помітні за ступенем узагальнення та  важливі за своєю роллю в навчальному процесі види ППЗ [4, с.183]:  1) навчальні педагогічні програмні засоби, методичне призначення яких – формування  знань, умінь і навичок навчальної та практичної діяльності й забезпечення необхідного рівня  засвоєння знань, зумовленого зворотним зв’язком, що реалізується засобами програми;  2) програмні засоби (системи) – тренажери, призначені для відпрацювання умінь і  навичок навчальної діяльності, самопідготовки. Вони зазвичай використовуються  під час  повторення або закріплення раніше вивченого матеріалу;  3) контролюючі програмні засоби –  програми, призначені для контролю та  самоконтролю рівня оволодіння навчальним матеріалом, тестуючі програмні засоби;  4) інформаційно-пошукові програмні системи, інформаційно-довідкові програмні   засоби, які надають можливість вибору отримання необхідної користувачу інформації. Їх   методичне призначення - формування вмінь і навичок з систематизації інформації;  5) імітаційні програмні засоби (системи), що демонструють конкретний фрагмент  реальності для вивчення його основних структурних або функціональних характеристик за  допомогою деякої обмеженої кількості параметрів;     46   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   6) моделюючі програмні засоби довільної композиції, які передають у розпорядження  учня основні елементи і типи функцій для моделювання певної реальності. Вони призначені  для створення моделі об’єкта, явища, процесу або ситуації (як реальних, так і «віртуальних») з  метою їх вивчення, дослідження;  7) демонстраційні програмні засоби, що забезпечують наочне подання навчального  матеріалу , візуалізацію досліджуваних явищ, процесів і взаємозв’язків між ними;  8) навчально-ігрові програмні засоби, призначені для «програвання» навчальних   ситуацій (наприклад, з метою формування умінь приймати оптимальне рішення або   вироблення оптимальної стратегії дії);  9) програмні засоби дозвілля, які використовуються для організації діяльності учнів у  позааудиторній роботі з метою розвитку уваги, реакції, пам’яті тощо.  За принципом роботи розрізняють такі педагогічні програмні засоби: навчальні,  моделюючі, інструментальні, інтегровані навчальні програми. Усі типи ППЗ доцільно  застосовувати в навчальному процесі залежно від конкретних умов  і мети навчання.  Поєднання використання ППЗ і традиційних методів викладання предмету дають  бажаний результат: високий рівень засвоєння фундаментальних питань і усвідомлення їх  практичного застосування.  Нами розроблено класифікаційну таблицю, яка допомагає вчителеві добирати  комп’ютерні навчальні програми відповідно до поставлених навчальних цілей (табл. 1).  Водночас, використання мультимедійних засобів учителем технології має як позитивні,  так і негативні сторони. До позитивних аспектів використання мультимедійних засобів  належать:  – удосконалення методів і технологій відбору та формування змісту освіти;  – введення і розвиток нових спеціалізованих навчальних дисциплін і напрямів  навчання, пов’язаних із інформатикою й інформаційними технологіями;  – внесення змін до систем навчання більшості традиційних шкільних дисциплін, не   пов’язаних із інформатикою;  – підвищення ефективності навчання в школі за рахунок його індивідуалізації і  диференціації, використання додаткових мотиваційних важелів;  – організація нових форм взаємодії в процесі навчання;  – зміна змісту і характеру діяльності школяра й учителя;  – удосконалення механізмів управління системою загальної середньої освіти тощо.  Таблиця 1  Відповідність між видами навчальної діяльності і мультимедійними продуктами      Етапи навчального процесу  Види мультимедійних продуктів    Пояснення нового навчального матеріалу  Мультимедійні презентації, енциклопедії, електронні підручники,   путівники, інтерактивні довідники, імітаційні середовища,   мультимедійні навчально-методичні комплекси   Активізація уваги на початку уроку (як   вступ під час вивчення нової теми)   Мультимедійні презентації, енциклопедії, мультимедійні навчальні   комплекси   Повторення, узагальнення, систематизація   навчального матеріалу   Мультимедійні презентації, енциклопедії, електронні підручники,   путівники, інтерактивні довідники, мультимедійні навчальні   комплекси   Контроль і корекція знань  Контрольно-діагностичні, тренувальні текстові програми (тренажери)  Закріплення, формування та   вдосконалення вмінь і навичок   Електронні збірники задач, програми-тренажери, інструментальні   навчальні програми для створення власних продуктів   До негативних аспектів належать -  згортання соціальних контактів, скорочення  соціальної взаємодії і спілкування, індивідуалізм, складності переходу від знакової форми  подання знань на сторінках підручника або екрані дисплея до системи практичних дій, що  мають логіку, відмінну від логіки організації системи знаків. У випадку систематичного        47    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    використання мультимедійних технологій учителі й школярі стають нездатними скористатися  значним обсягом інформації, який надають сучасні мультимедіа і телекомунікаційні засоби.  Складні способи подання інформації відволікають учнів від навчального матеріалу.  Висновки. Сучасні засоби навчання, зокрема мультимедійні, сприяють інтенсифікації  освітніх процесів, підвищенню рівня сприйняття й розуміння навчального матеріалу.  Використання мультимедійних продуктів забезпечує позитивне  ставлення до навчального  предмету, підвищення інтересу та урізноманітнення форм навчання, сприяє мотивації  навчання, підвищує якість знань учнів.      Література:     1. Гиркин И. В. Новые подходы к организации учебного процесса с использованием современных  компьютерных технологий / И. В. Гиркин // Информационные технологии. – 1998. – № 6.   2. Лозова В. І. Цілісний підхід до формування пізнавальної активності школярів / В. І. Лозова. – Харків :   ОВС, 2000. – 164 с.   3. Матвейчук-Юдіна О. В. Сучасні педагогічні вимоги та норми впровадження засобів інформатизації   навчального процесу у вищій школі / О. В. Матвейчук-Юдіна // Оновлення змісту, форм та методів навчання і   виховання в закладах освіти : Зб. наук. пр. / Рівнен. держ. гуманіт. ун-т. – Рівне, 2003. – Вип. 24. – С. 56-64.   4. Педагогічні технології у неперервній педагогічній освіті / [уклад. : С. О. Сисоєва, А. М. Алексюк, П. М.   Воловик, О. Е. Кульчицька, Л. Е. Сігаєва, Я. В. Цехмістер та ін.]; за ред. С. О. Сисоєвої. – К. : Віпол, 2001. – 502 с.   5. Уйсімбаєва Н. Науково-дослідницька діяльність як чинник зростання професійної компетентності /   Наталія Уйсімбаєва // Рідна школа : науково-педагогічний журнал. – Київ : Міністерство освіти і науки України.   – 2006. – № 4. – С. 3-6.  6. Інформаційні ресурси глобальної мережі Інтернет [Електронний ресурс]. –  Режим доступу:  http://elenagavrile.narod2.ru/upralenie_/Lekccya_2.pdf. – Назва з екрану.      У статті розглянуто такі поняття, як «активність», «пізнавальна активність»; зазначено прийоми  управління пізнавальною діяльністю учнів; обґрунтовано ефективність застосування мультимедійних засобів  навчання на уроках технологій і впровадження у навчально-виховний процес педагогічних програмних засобів.  Ключові слова: пізнавальна активність, мультимедіа, мультимедійні засоби навчання, мультимедійні  продукти, педагогічні програмні засоби.   В.М. Бойчук  ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕСІ ХУДОЖНЬО- ГРАФІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ УЧНІВ  Стрімкий розвиток комп’ютерних і телекомунікаційних технологій є одним із провідних  чинників  становлення  сучасної  освітньої  системи.  Постійне  їх  удосконалення  безпрецедентними темпами в останні десятиліття стимулює і прискорює нововведення у сфері  освіти. Використання інформаційно-комунікаційних технологій в освіті  має розглядатися як  стратегічне рішення, орієнтоване на формування і розвиток нової освітньої системи.  Сучасному  виробництву  необхідні  конкурентоздатні  фахівці,  які  вільно  володіють  комп’ютерними технологіями, мають широкий технічний кругозір, здатні самостійно  оволодівати новою технікою й новітніми технологічними процесами, оперативно реагувати на  миттєві зміни у стані керованих ними технічних засобів праці чи  зміни перебігу  технологічного процесу, вміти передбачати можливі наслідки цих змін, нестандартно діяти в  екстремальних умовах. Тому технічне мислення є дуже важливим компонентом професійної  діяльності людини.   Нині не можна готувати фахівця без врахування необхідності постійного накопичування  ним нових знань і умінь та підвищення власного кваліфікаційного рівня. Виникає потреба у  більш широкому впровадженні  основ художньо-графічної підготовки на сучасних засадах у  закладах освіти. Найкращі умови для розвитку художньо-графічних умінь створюються саме  у процесі графічної підготовки учнів на уроках креслення та образотворчого мистецтва.  Психолого-педагогічні дослідження засвідчують, що здатність людини до графічної    © В.М. Бойчук, 2012     48   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   діяльності є одним із показників рівня її технічного мислення. Навчальна програма з  креслення має передбачати певний рівень оволодіння учнями сучасними інформаційними  технологіями навчання. Необхідні гнучкі, прискорені і надійні технології навчання, які при  оптимальних витратах забезпечили б гарантовану якість підготовки кваліфікованого фахівця.  Застосування нових інформаційних технологій навчання у процесі вивчення креслення дуже   ефективно впливає на якість підготовки майбутніх фахівців [2].  Дослідження багатьох  науковців (В. Агеєв, О. Ващук, Б. Гершунський, Р. Гуревич, М. Жалдак, Г. Клейман,  Ю.  Машбиць, Є. Полат, В. Сидоренко, М. Смульсон, О. Чекмарьов та інші фахівці)  спрямовані на розкриття можливостей нових інформаційних технологій навчання та  створення систем автоматизованого навчання. Водночас, проблема  формування художньо- графічних знань, умінь і розвитку технічного мислення за допомогою інформаційно- комунікаційних технологій ще недостатньо розв’язана.  Широкі технічні можливості комп’ютера відкривають принципово нові шляхи навчання  художньо-графічній грамотності. Комп’ютер стає надійним інструментальним засобом у  виконанні різноманітних зображень (креслень, ескізів, рисунків, схем тощо), автоматизуючи  та полегшуючи графічну діяльність  людини. Комп’ютер дає можливість створити принципово  нові умови для викладання графічних дисциплін і внести інновації у традиційні технології  навчання. Методичні рекомендації з викладання креслення мають містити, відповідно до  послідовності тем у тематичному плані, приклади виконання вправ і графічних робіт на  комп’ютері у середовищах графічного редактора, наприклад, AutoCAD, КОМПАС тощо.   Зокрема, у середовищі AutoCAD розроблено різні додатки, що дозволяють автоматизувати  процес підготовки графічних документів [2].  Ще майже десятиліття тому в травні 2003 року «Освіта України» №39 опублікувала  статтю «Викладання графічних дисциплін – на сучасну основу», її автори О.Троянський та  І. Скидан наголошували на необхідності перебудови викладання графічних дисциплін, яке  здійснюється, за незначним винятком, застарілими  методами, без урахування впливу  комп’ютерних технологій [3]. На жаль, у багатьох закладах переважає «репродуктивне  навчання», зокрема на заняттях з креслення і технології недооцінюється вплив комп’ютерних  технологій на навчальну діяльність і до сьогодні. Навчальний процес часто являє собою  передачу інформації від учителя до учнів. Учитель подає готові знання, а учні  пасивно їх  запам’ятовують, і чим точніше на наступних заняттях вони відтворюють одержані в готовому  вигляді знання, тим краще вони «встигають». Учителі рідко залучають дітей до розв’язування  творчо-технічних задач [1], особливо із застосуванням нових інформаційних технологій  навчання.  Ігнорування загальноосвітньої ролі креслення та малювання призвело до того, що у  більшості загальноосвітніх  шкіл вилучено курс креслення з навчальних планів, у вищих  навчальних закладах зменшується навантаження на вивчення художньо-графічних дисциплін,  рівень викладання цих дисциплін у технічних навчальних закладах не відповідає  інтенсивному  впровадженню  комп’ютерних  технологій  у  проектно-конструкторську  практику. Все це свідчить про нерозуміння значення художньо-графічних дисциплін, зокрема  креслення, для формування технічного мислення і просторової уяви майбутніх інженерів [3].  Це дає підстави висловити припущення, що рівень розвитку технічного мислення майбутніх  фахівців не відповідає вимогам, які висувають темпи науково-технічного прогресу (здатність  людини до графічної діяльності є одним із показників рівня її технічного мислення). Так,  наприклад, під час анкетування вчителів Куйбишевської загальноосвітньої школи (Запорізька   область) було виявлено, що близько 75% учителів надають перевагу традиційним засобам  навчання, водночас, близько 67% учителів цієї ж школи вважають, що нові інформаційні  технології здатні підвищити мотивацію навчальної діяльності, активізувати увагу, мислення і  сприймання учнів.  Художньо-графічна підготовка – це процес відображення у свідомості людини об’єктів і  процесів її творчої діяльності. Цей  вид підготовки пов’язаний із мисленнєвою діяльністю,  спрямованою на оперування художніми та технічними образами в їх статичному і        49    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    динамічному стані. У процесі художньо-графічної підготовки значно посилюється розвиток  просторового мислення і що найважливіше технічного мислення, яке є обов’язковою основою  підготовки, зокрема, майбутнього фахівця з креслення та технологій.  Сутність технічного мислення знаходить прояв, по-перше, у розумінні закономірностей  функціонування технічних об'єктів і процесів, по-друге, в усвідомленні сукупності  способів і  прийомів цілеспрямованого впливу на предмет праці, і, по-третє, у розв’язуванні технічних  задач. Причому термін «технічна задача» розуміється у широкому його значенні. За  визначенням   Т. Кудрявцева [5] –  це будь-яка задача, пов’язана з розв’язуванням технічних і  виробничо-технічних проблем, а отже - оперуванням сукупністю знань, умінь і  навичок у  галузі техніки і виробництва. Якісний аналіз структури і процесу технічного мислення  дозволяє обґрунтувати поняття «технічне мислення». Технічне мислення – це практично- дійове мислення, спрямоване на оперування технічними образами у виробничій та творчої  діяльності людини. Воно спроможне вирішувати складні виробничі завдання у будь-якій  штатній або критичній ситуації [4; 5; 6; 8]. Такі дослідники, як  С. Рубінштейн, Н. Менчинська,  Д. Богоявленська та інші вважають, що розвиток відповідних умінь повинен здійснюватися  методами проблемного навчання. Суттєвою рисою проблемного методу є постановка перед  учнем задачі, спосіб розв’язування якої йому не відомий. Учень повинен розробити спосіб  розв’язування задачі самостійно, шляхом актуалізації наявних у нього знань та їх   комбінування. Однак відомостей стосовно того, як зробити аналіз помилок або зробити відбір  потрібних знань із усієї сукупності наявних в учнів немає. Безпосередньо надавати такі знання  у проблемному навчанні фахівці не рекомендують. Все це створює умови для «включення в  роботу» мислення і сприяє його розвиткові [4].  У працях, присвячених використанню проблемного методу на  матеріалі виробничого  навчання (Т. Кудрявцев, Е. Мілерян, В. Качнев, Д. Купов і інші) з метою розвитку технічного  мислення пропонувалося самостійно розробляти способи розв’язування будь-яких технічних  задач. Наприклад, сконструювати пристрої, які допомогли б зменшити брак при обробці деталей  для поліграфічних машин тощо. З погляду прихильників проблемного навчання (Т. Кудрявцев,   Є. Мілерян та інші фахівці), загальні принципи повинні бути здобуті самими учнями в умовах  проблемної ситуації на основі зіставлення тих або інших конкретних явищ [4].  Застосування нових інформаційних технологій навчання у процесі художньо-графічної  підготовки сприяє збільшенню кількості типів навчальних задач (задачі на моделювання  різних ситуацій, які вводять учнів у певну ситуацію ; задачі на планування, пошук оптимальної  стратегії розв’язування і контролю тощо); відкривається доступ до раніше недоступної учням  інформації; здійснюється індивідуалізоване навчання на основі моделі учня, яка враховує  історію його учіння, особливості його пізнавальної сфери. Це надає можливість зробити  художньо-графічну підготовку більш керованою.  Курс креслення, на нашу думку, може забезпечити розвиток не тільки розвиток графічної  підготовки, а й художньо-графічної підготовки учнів, якщо в ньому використовувати проблемні  ситуації. Здійснювати творчий підхід. Проблемні ситуації на уроках креслення мають бути  тісно пов’язані з іншими видами навчання. Тому в шкільному курсі креслення можуть і повинні  використовуватись позапрограмні завдання, наприклад, задачі-головоломки, завдання на   перетворення, моделювання та проектування тощо які є ефективним засобом розвитку творчих  здібностей учнів, останні також можуть виступати засобом діагностики саме цих здібностей  учнів. Як вже зазначалось, проблемні ситуації є одним з найважливіших засобів формування і  розвитку художньо-графічних здібностей учнів [1].  Для розвитку в учнів просторового та технічного мислення учитель має  максимально  активізувати їхню розумову діяльність, а це можливо, якщо на заняттях застосовувати нові  інформаційні технології навчання, саме вони можуть збільшити кількість типів навчальних  задач, зокрема задачі на моделювання різних проблемних ситуацій.  Отже, можна зробити висновок, що поетапне формування розумових дій – це не тільки  важлива умова управління процесом засвоєння матеріалу, але й  умова управління процесом     50   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   формування просторово-динамічних уявлень, умінь оперувати образами об’єктів і явищ.  Останнє, як уже зазначалось, є важливою характеристикою художньо-графічної підготовки та  відповідно розвитку просторового та технічного мислення. Саме застосування нових  інформаційних технологій навчання на етапах попереднього орієнтування в завданні і  формування дії у матеріальному (матеріалізованому) вигляді є тією умовою, яка  сприятиме  ефективній художньо-графічній підготовці учнів.     Література:     1. Войний  О.М.  Проблемні  задачі  як  засіб  розвитку  творчих  здібностей  учнів.  bdpu.org/scientific_published/pedagogics_1_2005/12.  2. Дорошенко Н.І. Навчання графічної грамоти майбутніх кваліфікованих робітників будівельного  профілю із застосуванням інформаційних технологій. www.kspu.edu/Downloads/it_conf/1/Doroshenko.doc.  3. З думою про образ майбутнього інженера //Газета запорізького національного технічного університету.  – №1 (2069). – 2004. zntu.edu.ua/base/gazeta/gazeta01-04/index.htm.  4. Калошина И.П. Проблемы формирования технического  мышления. –  М.: Изд-во. Московского  университета, 1974. – 183 с.  5. Кудрявцев Т.В. Психология технического мышления (Процесс и способы решения технических задач).  – М.: Педагогика, 1975. – 303 с.  6. Моляко В.А. Психология решения школьниками творческих задач. – К.: Рад. школа, 1983. – 94 с.  7. Педагогічна психологія / За редакцією Л.М. Проколієнко і Д.Ф. Ніколенка. – К.: Вища школа, 1991. –  181с.   8. Райковська Г.О. Розвиток технічного мислення студентів у процесі вивчення креслення: Дис. … канд.  пед. наук. 13.00.02 / Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова. – К., 2002. – 219 с.      У статті проведено теоретичний аналіз проблеми застосування інформаційних технологій у процесі  художньо-графічної підготовки учнів. Розглядаються основні підходи до розвитку просторового та технічного  мислення учнів засобами нових інформаційних технологій навчання.  Ключові слова:, нові інформаційні технології, художньо-графічна підготовка, технічне мислення  The article deals with the theoretical analysis of the informational technologies usage in the process of pupils’  art-graphic training. The article shows he main trends of development of spatial and technical thinking of pupil by means  of the new informational technologies of education.         О.І. Бутенко   (науковий керівник – доц. М.Ю. Кадемія )  ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ УЧНІВ 10-11 КЛАСІВ ЗОШ У  ПРОЕКТНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ «ТЕХНОЛОГІЇ»  Постановка проблеми.  Iнформацiйна культура нинi стає одним iз найважливiших  компонентiв культури взагалi. У цьому напрямку iнформацiйну культуру розглядають як  досягнутий рiвень  органiзацii iнформацiйних процесiв, ступiнь задоволення потреб людей в  iнформацiйному  спiлкуваннi,  рiвень  ефективнiстi  створення,  збирання,  зберiгання,  опрацювання, передавання, подання i  використання iнформацiї, що забезпечує цiлiсне  бачення свiту, передбачення наслiдкiв прийняття рішень [3, с. 282-285].   Актуальною є проблема взаємозв’язку навчання, виховання та практичного досвіду  роботи з джерелами інформації. Стосовно викладання навчальних предметів у сучасній школі  вона передбачає набуття знань, умінь і навичок через формування інформаційної культури,  формування пізнавальних здібностей, інтересів дітей та ін.   Тому лише за допомогою використання традиційних методів у поєднанні з новітніми  технологіями навчання відбувається засвоєння учнями  знань, умінь і навичок, а також  формування світогляду, розвиток здібностей, реалізація навчальної, виховної та розвиваючої    © О.І. Б у тенко, 2012        51    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    функцій навчання. Проблема полягає у впливі цих технологій на діяльність учнів старших  класів у проектній діяльності в процесі вивчення «Технології».  Аналіз  попередніх  досліджень.  Проблемами  використання  інформаційно- комунікативних технологій (ІКТ) у навчанні та методикою їх упровадження в навчальний  процес займаються вчені: В. Биков, Р. Гуревич, М. Жалдак, І. Захарова, М. Кадемія,  О . Коберник, Н. Морзе, С. Сисоєва, І. Роберт та інші. Основні питання інформаційних  технологій навчання розглядають Н. Апатова, А. Дуванов, М. Жалдак, А. Кузнєцов,  А. Кушніренко, В. Монахов та ін.   Аналіз різних аспектів інформаційної культури, пов'язаних із перспективами, що  відкриваються перед людиною в інформаційному суспільстві, розглянутий у роботах  Ю. Зубова,  Н. Гендіної та ін. Більшість авторів (Н. Апатова, С. Бешенков, А. Верлань) в  останні роки підкреслювали важливість теоретичного вивчення прикладних програм для  формування в учнів інформаційної культури. Нині ведуться широкомасштабні дослідження  можливостей упровадження інформаційних технологій в освітню діяльність навчальних  закладів різних типів.  Одним із вирішальних факторів ефективного використання засобів інформаційних  технологій  у навчально-виховному процесі є знання і вміння вчителя, що застосовує ці  технології, раціонально поєднуючи їх з традиційними технологіями навчання.  Інформаційні технології використовуються за такими головними напрямами:  – навчання технологіям;  – вивчення інформатики як науки;  – використання комп’ютера як технічного засобу у вивченні основ науки [4, с.108].  Педагогічна практика  роботи в навчальних закладах свідчить про те, що використання  інформаційних можливостей найсучасніших технологій, а також їхніх різноманітних  поєднань у навчальному процесі створює технологічний прорив у методології, організації та  практичній реалізації навчального процесу під час вивчення різних дисциплін на всіх рівнях  системи освіти [5, с. 237].  Мета статті. Проаналізувати та дослідити процес формування  інформаційної культури в  проектній і проектно-технологічній діяльності учнів старших класів з «Технологій».  Виклад основного матеріалу. Сучасні умови розвитку суспільства вимагають  переорієнтації навчання із засвоєння готових знань, умінь і навичок – на розвиток всебічно  розвиненої особистості, її творчих здібностей, самостійності мислення і почуття особистої  відповідальності, як моральної характеристики особистості. У такій  педагогічній теорії  навчання учень стає центральною фігурою, а його діяльність набуває активного,  пізнавального характеру. Найбільший обсяг знань, пов’язаних зі сферою інформаційної  культури, припадає на вивчення різноманітних джерел інформації, а найбільший обсяг умінь -  на опанування способів переробки інформації [7, с.8-12].  Головна мета цього напряму - сформувати в учнів уявлення про роль і місце  інформації  в житті людини, інформаційні ресурси суспільства з різних галузей знань, їхній склад і  способи перетворення, поняття «інформаційна культура особистості», роль інформаційної  культури в забезпеченні ефективної навчально-пізнавальної діяльності учнів.  Інформаційна культура - це складова загальної та фахової культури людини. Досягнення  мети формування інформаційної культури здійснюється в процесі вирішення наступних  завдань:    – вивчення різноманітних джерел інформації;   – опанування способів аналітико-синтетичної переробки навчальної інформації;   – опанування прийомами і засобами самостійного ведення пошуку інформації  відповідно до завдань, що виникають під час навчання;   – вивчення і застосування можливостей новітніх інформаційних технологій.   Однією з головних ознак інформаційної культури учнів є розумiння сутностi iнформацii  та  iнформацiйних процесiв, їх ролi в процесi пiзнання навколишньої дiйсностi та створюючої  дiяльностi людини. До змiсту iнформацiйної культури учнiв старших класiв включаються такi     52   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   компоненти: володiння вмiннями i  навичками ефективного застосування персонального  комп’ютера, зокрема вмiння працювати з програмним забезпеченням персонального  комп’ютера; розумiння ролi комп’ютера як ефективного засобу навчальної діяльності, ролi  програмного супровіду процесу навчання, зокрема педагогiчних програмних засобiв; умiння  органiзовувати пошук, добiр комп’ютерної  iнформацii, необхiдної для розв’язування  навчальних завдань у проектній діяльності учнів з «Технології».  Формування знань і вмінь учнів щодо використання новітніх освітніх технологій, як  невід’ємної частини інформаційної культури, за реальних обставин, коли відсутні комп’ютерні  класи, реалізується шляхом формування уявлень про можливості персональних комп’ютерів,  використання глобальної мережі Інтернет для пошуку потрібної інформації [3, с.284].  Численні приклади свідчать про те, що однією з перспективних форм роботи зі  школярами, організації їх науково-дослідної діяльності з використанням інформаційних  технологій є метод проектів.  В основі методу проектів лежать: розвиток пізнавальних умінь і навичок учнів; уміння  орієнтуватися в інформаційному просторі; уміння самостійно конструювати свої  знання;  уміння інтегрувати свої знання з різних галузей науки; вміння критично мислити [6, с.98-116].   У методичній і науковій літературі не існує чіткого розмежування між термінами «метод   проектів» і «проектна технологія», зазвичай вони ототожнюються. Утім, перший термін   швидше відображає історичний аспект щодо розвитку навчальної технології як системи   педагогічних методів і прийомів роботи вчителя й учнів, ніж сучасний стан проектної   діяльності учнів у загальноосвітній школі. Тому, погоджуючись з науковцями, які   досліджують проектну діяльність школярів (О. Коберник, А. Терещук, В. Сидоренко та ін.),   ми вважаємо, що в сучасній шкільній практиці метод проектів як система форм і методів   організації учнів є педагогічною технологією.   Проектна технологія орієнтована не лише на інтеграцію фактичних знань, а й на їх   застосування і внаслідок цього формування відповідного учнівського досвіду. Проектна   технологія — це система навчально-пізнавальних прийомів, які дозволяють розв'язати певну   проблему шляхом самостійних, колективних, інтерактивних дій учнів і обов'язкових   презентацій результатів роботи [8, с.86].   Проектна технологія передбачає систему взаємопов'язаних завдань, які виконують учні.   Причому діяльність учнів передбачає:  – самостійну роботу;  – використання елементів дослідно-пошукової діяльності;  – використання інтерактивної взаємодії учасників проекту;  – наявність запланованого кінцевого результату у вигляді об'єкта проектування.   Характерною особливістю проектної технології є інтелектуальний і розумовий розвиток   учнів через залучення їх до спілкування. Тобто вчитель має формувати в школярів уміння   працювати в різноманітних групах, виконуючи різні соціальні ролі. Це може бути реалізовано   через розв'язання певної проблеми —  спочатку колективно, потім групою і з часом   індивідуально, за допомогою різноманітних методів (від методів фантазування й «мозкового   штурму» до теорії розв'язання винахідницьких задач). При цьому технологія проектування,   про що вже йшлося вище, передбачає інтеграцію знань і вмінь з різних галузей науки, техніки,   творчості [6, с.65-72].   Отже, суть проектної технології — стимулювати інтерес учнів до розв’язання певних   проблем, що передбачають засвоєння визначеної суми знань, і продемонструвати практичне   застосування цих знань через проектну діяльність, яка передбачає розв'язання однієї або низки   проблем методами проектування.   Передача знань є складовою людської діяльності, тому застосування тих чи інших   інформаційних технологій у галузі освіти зумовлене двома чинниками. З одного боку, це   необхідність підготувати учня до його майбутнього робочого місця, а з іншого – необхідність    більш ефективної передачі знань, тобто максимального поліпшення і полегшення роботи   вчителя.        53    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    За допомогою комп'ютера як засобу навчання можна реалізовувати програмоване і   проблемне навчання. Комп'ютер учитель використовує для навчального моделювання   науково-технічних об'єктів і процесів. Використання комп’ютера в процесі навчання сприяє   також підвищенню інтересу й загальної мотивації навчання завдяки новим формам роботи і   причетності до пріоритетного напряму науково-технічного прогресу; активізації навчання   завдяки використанню привабливих і швидкозмінних форм подання інформації, змаганню   учнів з машиною та самих із собою, прагненню отримати вищу оцінку; індивідуалізації   навчання — кожен працює в режимі, який його задовольняє; розширенню інформаційного і   тестового «репертуарів», доступу учнів до «банків інформації», можливості оперативно   отримувати необхідні дані в достатньому обсязі; об'єктивності перевірки й оцінювання знань,   умінь і навичок учнів [7, с.235-238].   Сучасні інформаційні технології це – форми і методи передачі інформації за допомогою   новітніх засобів і пристроїв зв’язку (телебачення, комп’ютеризація, Інтернет і мобільна   мережа зв’язку). До сучасних інформаційних технологій навчання належать Інтернет-  технології,  мультимедійні  програмні  засоби,  офісне  та  спеціалізоване  програмне   забезпечення, електронні посібники та підручники, системи дистанційного навчання (системи   комп'ютерного супроводу навчання) [1, с.136].  1. Інтернет – надає можливість одержання інформації, корисної з точки зору навчальної  діяльності, її аналізу й оцінювання.   У будь-якому варіанті доступ до Інтернет для вчителя підвищує рівень підготовки  самого вчителя, рівень проведення занять, якість знань учнів. При цьому інтерес більшості  учнів до комп'ютера й Інтернету  підвищує мотивацію навчання.  2. Мультимедійні програмні засоби дозволяють учителю поєднувати текстову, графічну,  анімаційну, відео- і звукову інформацію. Одночасне використання кількох каналів сприйняття  навчальної інформації дозволяє підвищити рівень засвоєння навчального матеріалу.   3. Офісні програмні продукти (текстові та графічні редактори, програми підготовки  презентацій, електронні таблиці тощо (тобто те, що входить до пакету програм  комп'ютера)  використовується для підготовки навчально-методичного матеріалу (шаблонів, діаграм,  таблиць, презентацій) та для подання учнями результатів виконання завдань в електронній  формі.  4. Електронні підручники та посібники, системи дистанційного навчання є корисними  для організації дистанційної форми навчання та електронної методичної підтримки навчання  в класі.   Значно можуть полегшити роботу вчителя і, що  суттєво, виявити реальний рівень знань  учнів - тестові програми. Вони корисні й тим, що кожний учень може самостійно перевірити  свої знання та звернути увагу на недостатній рівень засвоєння матеріалу.   Створені та знайшли своє використання програми – репетитори, які дозволяють учням  самостійно вивчати певний предмет, розв’язувати задачі, контролювати рівень засвоєння  знань і вмінь.  Очевидно, що інформацiйна культура стає одним iз найважливiших компонентiв  культури взагалi. Однією з основоположних ознак інформаційної культури учнів старших  класів ЗОШ є розумiння сутностi iнформацii та iнформацiйних процесiв, їх ролi в процесi  пiзнання навколишньої дійсності як ефективного засобу навчальної діяльності.   Висновки. В  умовах інформаційного суспільства інформацiйна культура виступає  одним із найважливiших компонентiв культури. Інформацiйну культуру розглядають як  досягнутий рiвень органiзацiї iнформацiйних процесiв, ступiнь задоволення потреб людей  уiнформацiйному спiлкуваннi, рiвень ефективностi  створення, збирання, зберiгання,  опрацювання, передавання, подання i  використання i нформацii, що забезпечує цiлiсне  бачення свiту, передбачення наслiдкiв прийнятих рiшень. Отже, однією з перспективних форм  роботи зі школярами, організації їх науково-дослідної діяльності з використанням  інформаційних технологій є проектна діяльність.      54   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Література:     1. Білоусова Л.І. Засоби інформаційних технологій навчання як впливовий фактор пізнавальної діяльності  / Л.І. Білоусова, О.Г. Колгатін // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб. наук. пр. / Харк. держ. пед.  ун-т ім. Г.С. Сковороди. – Х., 2000. – Вип.14. – С.140–150.  2.   Винарик Л.С. Становление информационного общества и информационной культуры  / Л. С. Винарик,  Я. Г. Берсуцкий, А. Н.Щедрин // Винарик Л. С. Информационная культура в современном обществе: Учеб.  пособие / Л. С. Винарик, Я. Г. Берсуцкий, А. Н.Щедрин. – Донецк, 2003. – С. 5-41.   3.   Гончарова О.М. Організаційні форми, методи і засоби навчання в системі формування інформаційної  культури учнів // Комп’ютерно орієнтовані системи навчання. – Київ: вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова. – 2000.  - №2. – С.282-285.  4. Гуревич Р.С., Кадемія М.Ю. Інформаційно-телекомунікаційні технології в начальному процесі та  наукових дослідженнях. – Київ : Освіта України, 2007 – 396 с.  5. Гуревич Р.С., Кадемія М.Ю. Інформаційно-комунікаційні технології в начальному процесі. – Вінниця :  ВОВ «Вінниця, 2008 – 410 с.   6. Коберник О.М. Методика трудового навчання: проектно-технологічний підхід. Навчальний посібник /   За заг. ред. О.М.Коберника, В.К.Сидоренка. − Умань: СПД Жовтий, 2008. − 216 с.  7.   Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія,  теорія, досвід, проблеми // Зб. наук. пр.- Вип.28 / Редкол.: І. А. Зязюн (голова) та ін. – Киів-Вінниця: ТОВ фірма  «Планер», 2011. – 529.  8. Терещук А.І . Методика організації проектної діяльності старшокласників з технологій : метод. посіб.  для вчителів, навч. прогр., варіат. модулі / А.І. Терещук, С.М. Дятленко. – К.: Літера ЛТД, 2010. – 128 с.      У статті досліджуються теоретичні основи формування інформаційної культури учнів старших класів  ЗОШ в проектній діяльності. Визначаються і аналізуються основні форми і методи передачі інформації  за  допомогою новітніх засобів та пристроїв зв’язку, які слугують покращенню ефективності навального процесу та  розвитку творчих здібностей учнів.   Ключові слова: інформаційна культура, проектно-технологічна діяльність, навчальна діяльність, проектна  технологія, комп’ютерні технології.  This article investigates the theoretical foundations of information culture formation of high school students in  school project work. Defines and analyzes the main forms and methods of transmitting information by virtue of advanced  equipment and communication devices that serve to enhance the efficiency of the process and the development of creative  abilities of students.  Keywords: information culture, design and technological acti vities, education activi ties, design technology,  computer technology.      А.С. Войнаровський   (науковий керівник – доц. Л.Л. Коношевський)  ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ  «ТЕХНОЛОГІЙ» У СТАРШІЙ ШКОЛІ     Постановка проблеми. Інформатизація сучасної України сприяє переосмисленню  стратегій педагогічної діяльності, що уможливлює виокремлення інтерактивних технологій  навчання як основних інновацій у системі освіти.  Прискорення темпу життя, великий потік знань,  що впливає на сучасну людину,  потребує від неї вміння швидко знаходити необхідне рішення, використовуючи для цього  пошукові методи, користуючись великою кількістю різноманітних джерел інформації. У  зв’язку з цим, серед традиційних форм і методик навчання, у педагогічній практиці все  частіше використовуються інтерактивні технології. Дана ситуація пояснюється тим, що таке  навчання спрямоване  на підвищення пізнавальної активності учнів, реалізацію спільної  діяльності, обробку навчальної інформації з формуванням нових знань учнів. Інтерактивні  засоби навчання виступають як дієвий засіб впровадження нових освітніх технологій.  Аналіз попередніх досліджень. У наукових працях науковців Л. Бекірова, О. Пометуна,    © А.С. Войнаровський, 2012        55    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    А. Панченка, Г. Селевка зазначено, що інтерактивні засоби забезпечують проектування,  моделювання інтерактивних уроків, а для учнів виступають основним напрямом у процесі  підготовки, оскільки спрямовані не тільки на визначення рівня й обсягу отриманих фахових  знань, але й здобуття глобальних умінь і навичок –  здатності вільно орієнтуватися в  інформаційному просторі, ефективно взаємодіяти в колективі , швидко перенавчатися чи  підвищувати  кваліфікацію,  розвивати  особистісні  якості:  ініціативність,  активність,  самостійність тощо.   Удосконалення змісту підготовки учнів на уроках «Технологій» розглядалися в роботах  багатьох вітчизняних науковців, а саме: А. Вихруща, Р. Гуревича, В. Гусєва, А. Дьоміна,  М. Жиделєва,  В.  Ледньова,  В.  Мадзігона,  В. Сидоренка,  М. Скаткіна,  Г. Терещука,  Д. Тхоржевського, в яких зазначено чинники формування технологічно освіченої особистості  з  високим  рівнем  трудової  підготовки  в  умовах  сучасного  високотехнологічного  інформаційного суспільства, життєво необхідних знань, умінь і навичок ведення домашнього  господарства і сімейної економіки, умови для їх професійного самовизначення, вироблення в  них навичок творчої діяльності, виховання культури праці, здійснення допрофесійної та  професійної підготовки за їх  бажанням і з урахуванням індивідуальних можливостей.   Мета статті –  окреслити шляхи використання інтерактивних засобів навчання у  підготовці учнів старшої школи на уроках «Технологій».  Виклад основного матеріалу. Вирішення загальноосвітніх завдань освітньої галузі  «Технологія» зумовлює необхідність формування в учнів певної сукупності знань, умінь і  навичок, ознайомлення учнів з місцем і роллю ІКТ  на сучасному виробництві, науці та  повсякденному житті. Підготовка до раціонального використання комп’ютерних засобів під  час розв’язування технічних завдань, пов’язаних з опрацюванням інформації, її пошуком,  систематизацією та зберіганням. Відомо, що реалізувати це на уроках майже неможливо через  відсутність навчальних посібників, відповідного обладнання в майстернях та ін.   Активна взаємодія учнів  із засобами ІКТ розвиває у них навики навчально- дослідницької діяльності і дозволяє досягти кращих результатів у вивченні предмету. Зараз  підростає покоління школярів, яке вже не хоче працювати за стандартними формами і  методиками. Тому необхідно шукати нові методики і форми подачі та засвоєння навчального  матеріалу.   Інтерактивні технології навчання побудовані на взаємодії учасників начального процесу  з навчальним середовищем, яке забезпечує підвищення якості освіти. Багато основних  методичних інновацій пов’язано нині з застосуванням інтерактивних методів навчання.   Термін «інтерактив» походить від англійського слова «interact», яке складається з «Inter»  – це «взаємний» та «act» – діяти.   Інтерактивний – означає здатність взаємодіяти або знаходитися в режимі бесіди, діалогу  з чим-небудь (наприклад, комп’ютером) або ким-небудь (учителем, помічником) 1, с. 256.   Отже, інтерактивне навчання – це, перш за все, діалогове навчання, в ході якого  здійснюється взаємодія вчителя й учня. Слід визнати, що інтерактивне навчання – це  спеціальна форма організації пізнавальної діяльності. Вона має на увазі цілком конкретні і  прогнозовані цілі. Одна з таких цілей  полягає в створенні комфортних умов навчання, таких,  за яких учень відчуває свою успішність, свою інтелектуальну спроможність, що робить  продуктивним сам процес навчання.   Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес організований  таким чином, що практично всі учні виявляються залученими в процес пізнання, вони мають  можливість розуміти і рефлектувати з приводу того, що вони знають, думають і яку роботу  виконують. Спільна діяльність учнів у процесі пізнання, освоєння навчального матеріалу  означає, що кожен робить свій особливий індивідуальний внесок, відбувається обмін  знаннями,  ідеями,  способами  діяльності.  Причому,  відбувається  це  в  атмосфері  доброзичливості і взаємної підтримки, що дозволяє не тільки отримувати нові знання, але і   розвиває саму пізнавальну діяльність, переводить її на вищі форми кооперації і співпраці.  У процессі використання інтерактивних засобів навчання учень стає повноправним     56   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   учасником навчального процесу, його досвід служить основним джерелом навчального  пізнання. Учитель не дає готових знань, але спонукає учнів до самостійного пошуку. У  порівнянні з традиційним навчанням в інтерактивному навчанні змінюється взаємодія вчителя  й учня: активність учителя поступається місцем активності учнів, а завданням учителя стає  створення умов для їх ініціативи. Упровадження в  освіту інтерактивних засобів підвищує  загальний рівень навчального процесу, підсилює мотивацію навчання і пізнавальну активність  учнів, постійно підтримує вчителів у стані творчого пошуку дидактичних інновацій.   Інтерактивні засоби навчання надають можливість: оптимізувати роботу вчителя,  організовувати безперервний оперативний контроль у процесі навчання, сприяти розвитку  творчих здібностей та ініціативи учнів, допомагати реалізувати навчання за різними формами  роботи: індивідуальної, колективної, самостійної та дистанційної 4, с. 15.  У процесі дослідження нами розроблено електронний посібник з предмету «Технології»  для варіативного модулю «Деревообробка». Створений електронний посібник забезпечує  інтерактивний зв’язок «учень – навчальна система – учитель», поєднуючи можливості ІКТ,  традиційні методики навчання предметів і традиційне інформаційно-методичне забезпечення,  розширюючи та доповнюючи  його. В основу побудови електронного посібника покладено  принцип взаємного доповнення друкованого та комп’ютерного компонентів, коли, з одного  боку, учень має можливість вивчаючи предмет «Технології» працювати з таким звичним  засобом, як книжка, а, з іншого – комп’ютером 2, с. 8.   У даному випадку електронний посібник забезпечує таке подання інформації, яке важко,  а іноді навіть неможливо відобразити в друкованому вигляді, наприклад, анімаційну  демонстрацію явища, що вивчається, або такі елементи навчального процесу, як комп’ютерні  демонстрації. Електронний підручник містить плани уроків, конспекти теоретичної  підготовки, контрольні питання за розділами, тестові завдання, вправи для самостійної  роботи, інструкційні картки, методичні вказівки, роздатковий матеріал, зразки та ін .  Комп’ютерні демонстрації – це окремі досліди або експерименти, під час яких можна не лише  спостерігати за експериментом, а й активно впливати на нього, змінюючи характеристики  досліджуваних об’єктів та умови проведення експерименту. Протягом усієї демонстрації  різноманітні параметри об’єктів, задіяних у експерименті, і характеристики процесів, що  відбуваються, будуть відображатися в  таблицях і на відповідних графіках. При цьому  особливої уваги заслуговують демонстрації-конструктори, коли учень-користувач може  повторити весь технологічний ланцюжок створення об’єкта – предмета праці учня 4, с. 12.  Даний електронний посібник забезпечує:  – розвиток пізнавального інтересу учнів;  – вибір довільної траєкторії навчання для учня;  – можливість тестування та самоконтролю;  – отримання зворотного зв’язку.  Використання такого роду інтерактивних засобів сприяє формуванню атмосфери  співробітництва та взаємодії. У міру того як учень просувається в навчанні, комп’ютер аналізує  його відповіді і на основі цих даних визначає подальші відповідні індивідуальні види діяльності,  наприклад: допоміжна інформація в разі виникнення труднощів у розумінні матеріалу,  детальніший  розгляд теми, що викликала зацікавленість, або можливість повторити чи  пропустити певний розділ цього заняття. Інтерактивні засоби передбачають моделювання різних  ситуацій, використання ігор, вирішення проблем на основі аналізу відповідної навчальної  ситуації, тобто учень приймає обґрунтовані рішення з елементами творчості 3, с. 12.   Інтерактивні засоби навчання забезпечують організацію і розвиток діалогового  спілкування, яке  веде до взаєморозуміння, взаємодії, до сумісного вирішення загальних, але  значущих для кожного учасника завдань. Під час взаємодії учні вчаться критично мислити,  вирішувати складні проблеми на основі аналізу обставин і відповідної інформації, зважувати  альтернативні думки, ухвалювати продумані рішення, брати участь у дискусіях, спілкуватися  з іншими людьми.   Висновки. Використання інтерактивних засобів навчання , зокрема електронних        57    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    навчальних посібників, дозволяє реалізувати різноманітні шляхи викладання навчального  матеріалу, засвоєння та контролю. Дані засоби створюють належні умови для розвитку  творчої активності учнів, сприяють формуванню їхнього наукового світогляду, поглибленню  знань і підвищенню інтересу до навчального предмету. Електроний підручник з предмету  «Технології» для варіативного модулю «Деревообробка» забезпечує оперативний зворотний  зв'язком під час опрацювання навчального матеріалу, контролю та самостійного вивчення тем.      Література:     1.  Гончаренко С. У. Український педагогічний словник / С. У. Гончаренко. – Київ : Либідь, 1997. – 376 с.  2.  Гуревич Р. С. Чи потрібен комп’ютер на уроках трудового навчання / Гуревич Р. С. // Трудова  підготовка в закладах освіти. – 2001. – № 5. – С. 6-10.  3.  Данькова І. Трудове навчання як засіб формування естетичного смаку / Данькова І. // Трудова  підготовка в закладах  освіти. – 2004. – № 2 – С. 11-13.  4.  Жалдак М. І. Проблеми інформатизації навчального процесу в школі і в вузі / Жалдак М. І. //  Сучасна інформаційна технологія в начальному процесі : зб. наук. праць / Редкол. : М. І. Шкіль та ін. – К. : КДПІ,  1991. – С. 3-16.        М.О. Головчук   (науковий керівник – В.Д. Кондратюк)  ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ ЗАСОБАМИ ІНФОРМАЦІЙНО- КОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ НА УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ   Постановка проблеми. Сучасний етап розвитку освіти в Україні пов'язаний із  необхідністю розв'язання проблеми підвищення інтелектуального рівня, пізнавального і  творчого потенціалу учнів. Пошук засобів для  розвитку пізнавальних і творчих здібностей,  підвищення ефективності навчання школярів є проблемою загальною для багатьох країн.   Аналіз останніх досліджень. Теоретичні узагальнення нового поняття в термінології  методики не мають ніякого відношення до учителів-практиків. Проте слід зазначити, що  система трудового навчання визначає зміст професійної підготовки учнів і, відповідно,зміст  практичної частини занять . У зв'язку з цим виникають протиріччя між змістом і  дидактичними завданнями, передбаченими програмою.    Бесіди з учителями, які працюють за оновленою програмою з трудового навчання,  переконують,що за дві години на тиждень учителю практично неможливо повною мірою  реалізувати завдання технічної освіти та учнів сформувати в них навички й уміння щодо   використання професійних, трудових операцій. На жаль, за свідченням учителів, виконання  такої програми здійснюється лише на папері.   Для розв'язання цієї проблеми ми пропонуємо вдосконалити традиційну методику  формування в учнів професійних знань, навичок виконання трудових операцій і прийомів  обробки на основі використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ). Суть цього  вдосконалення полягає в  тому, що запропонована методика має зменшити час, який  витрачається на формування в учнів професійних умінь. Завдяки цьому звільняється більше  часу на проведення практичних робіт, різного роду демонстрацій, тобто того, що формує в  учнів систему теоретичних понять про основи виробництва.  Виклад основного матеріалу. Розглянемо спочатку традиційну методику формування  трудових умінь. Формування  вмінь і навичок на уроках трудового навчання відбувається в  процесі виконання вправ. До нинішнього часу діє, головним чином, традиційна методика  формування вмінь і навичок, яка складалася десятиріччями. Суть її полягає в тому, що  трудовий процес розчленовують на складові частини, кожну з яких вивчають окремо, а потім  у комплексі з іншими. Проведені  спостереження з учнями і методистами засвідчують, що у  процесі впровадження цієї методики у навчальну діяльність під час навчання учнів певним  прийомам роботи, виявлено певні недоліки. Серед них найбільш суттєвими є такі:    © М.О. Головчук, 2012     58   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   1. Зазначена методика формування умінь потребує значних затрат навчального часу на  оволодіння певним видом практичної діяльності, оскільки трудовий процес поділяють на  окремі прийоми і виконують вправи з вивчення кожного прийому окремо.  2. Спостерігається значне перевантаження навчального процесу вправами.  3. Безперервне виконання однієї операції небажаний, з точки зору фізіології, трудовий  процес, після вивчення  його окремих частин,необхідно звести в одне ціле. Учням старшої  школи, за таких умов, потрібно здійснювати «перенесення» засвоєних умінь на виготовлення  певного виробу. Вивчений і узагальнений досвід роботи в школі, а також проведені  спостереження за практичною діяльністю дітей засвідчують, що процес «перенасичення» і  зведення окремих прийомів у цілісну операцію для учнів  триває невиправдано довго. Як  наслідок - діти отримують уміння, які не завжди формуються у навички. Спостерігаються  поодинокі випадки, коли набуті уміння закріплюються настільки слабо, що через рік учителю  доводиться частково повертатись до вивченого матеріалу.   Аналіз педагогічного досвіду та наукової літератури свідчить, що використання ІКТ  дозволить більш ефективно будувати навчальний процес завдяки  можливості: архівно  зберігати значний обсяг інформації; забезпечувати легкий доступ до джерел інформації;  передавати інформацію на значні відстані; забезпечувати можливість багаторазового  повторення фрагментів навчального матеріалу; управляти зображеннями на екрані;  автоматизувати управлінську діяльність, урізноманітнювати форми подання інформації;  використовувати засоби мультимедіа.   Найважливішими завданнями інформатизації освіти є:  – підвищення якості підготовки фахівців на основі  використання у навчальному процесі  інформаційних технологій;  – упровадження активних методів навчання, підвищення творчої та інтелектуальної  складової;  – інтеграція різноманітних видів навчальної діяльності;  – адаптація технологій навчання до індивідуальних особливостей студентів;  – розробка нових технологій навчання, котрі сприяють активізації пізнавальної  діяльності всіх, хто навчається, підвищують мотивацію на основі засобів і методів ІКТ до їх  використання у професійній діяльності;  – забезпечення неперервності та наступності в навчанні;  – розробка навчальних матеріалів для дистанційного навчання;  – упровадження ІКТ у процес спеціальної професійної діяльності фахівців різних  профілів.   На сучасному етапі розвитку освітнього процесу можна виділити такі тенденції:  – формування системи неперервної освіти протягом усього життя;   – створення єдиного інформаційного простору;  – синтез засобів і методів традиційного навчання з інформаційно-комунікаційними  технологіями;  – активне впровадження нових засобів і методів навчання, котрі орієнтовані на  використання ІКТ;  – створення системи випереджувального навчання.   У зв'язку з цим, на сучасному етапі розвитку освіти перед педагогами постало завдання  забезпечення нової якості освіти на основі використання ІКТ.   Аналіз використання ІКТ у навчальному процесі дає підстави зробити висновок, що це  дозволить: активізувати пізнавальну діяльність і самостійну роботу учнів; забезпечити  позитивну мотивацію навчання за допомогою інтерактивного діалогового гіпертексту;  проводити заняття на високому естетичному й емоційному рівнях; забезпечити значний  рівень диференціації навчання; підвищити обсяг  виконання робіт; удосконалити контроль  знань; раціонально організувати навчальний процес; формувати навички пошукової  діяльності; забезпечити доступ до різноманітних пошукових систем, електронних бібліотек,  інших інформаційних ресурсів [2, с.18].        59    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання     Незмінною умовою успіху завжди залишається власне переконання педагога в тому, що  електронні матеріали є корисними, важливими та невід'ємними елементами вивчення  дисципліни.   В умовах оновлення змісту професійної освіти важливого значення набуває розробка та  впровадження в навчальний процес новітніх підручників, посібників, методик викладання,  нового парку обладнання, комп'ютерної та електронно-обчислювальної  техніки тощо.  Підвищення рівня якості освіти зумовлює необхідність інтенсифікації процесу навчання.  Новітні технології на заняттях з кожної дисципліни дозволяють збільшити інформаційну  насиченість навчального матеріалу, забезпечують наочність, розширюють можливості для  самостійної пізнавальної діяльності учнів і активізують їхнє мислення; дозволяють досягнути  інтегрального результату педагогічної діяльності викладача [5, с.31-34].   Використання ІКТ в освіті насамперед  пов'язане з комп'ютеризацією навчального  процесу і це дозволяє забезпечити включення молодої людини в процес міркування, що  моделюється за допомогою комп'ютера, завдяки чому процес засвоєння проходить в умовах  опосередкованого комп'ютером спілкування. Опосередковане комп'ютером спілкування  розкриває великі можливості щодо стимулювання творчого мислення учня, надає можливість  викладачу включати велику кількість творчих задач у навчальний процес.   Створення та широке використання ІКТ засновано на застосуванні обчислювальної  техніки та засобів зв'язку і є важливим засобом радикального підвищення ефективності  навчання та підвищення рівня підготовки фахівців у цілому [6, с.19].   Застосування ІКТ у навчально-виховному процесі надає можливості обновити,  розширити, модернізувати зміст, завдяки :  – значному розширенню кола навчальних і технічних задач, аналіз і рішення яких  можуть бути включені до змісту освіти за рахунок використання обчислювальних,  моделюючих та інших можливостей комп'ютера;  – збільшенню можливостей і складу навчального експерименту;  – розширенню джерел набуття знань комп'ютерних телекомунікацій та бази даних,  довідникові та інші комп'ютерні бази зберігання та систематизації даних) [6, с.21-22].   Використання ІКТ сприяє формуванню в учнів рефлексії своєї діяльності. Перед усім у  молодої людини з'являється можливість наочно подавати результат своїх дій. Відповідні  програми тестування дозволяють учням більш точно оцінювати такі характеристики  особистості, як тип мотивації, ступінь адекватності самооцінки і т. ін.   Виключно  великі можливості використання ІКТ у проблемному навчанні, де учень  виступає в ролі дослідника, що самостійно відкриває дещо нове, суб'єктивно нове, вже відоме  в науці і в методиці. Однак при цьому відточується розум і воля молодої людини, яка вчиться  долати труднощі, приймати нешаблонні рішення.   Якщо раніше комп'ютер упроваджувався в  навчальний процес лише як засіб, за  допомогою якого ілюструвався, унаочнювався навчальний матеріал, то зараз найчастіше  комп'ютер переходить у ранг інструмента пізнання, інструмента побудови знань. Засоби ІКТ,  електронні посібники та задачники, навчальні програми, автоматизовані навчальні курси,  інтелектуальні навчальні системи - все це інструменти, створені для підвищення якості  навчання, для стимулювання й  організації розумової діяльності учнів, для розвитку їхнього  критичного, емпіричного та евристичного мислення, для підвищення загальнокультурного,  інтелектуального та творчого потенціалу учнів.   Як бачимо, використання ІКТ у навчально-виховному процесі дозволяє створити  відкриту систему розвитку особистості, в якій учень: гнучко адаптується у мінливих життєвих  ситуаціях; самостійно і критично мислить; бачить і формулює проблему , знаходить шляхи  раціонального її вирішення; усвідомлює де і яким чином здобуті знання, вміння та навички  можуть бути ним використані; генерує нові ідеї; виступає комунікабельним, контактним у  різних соціальних групах, уміє працювати в колективі, легко запобігає виникненню та  виходить з будь-яких конфліктних ситуацій; самостійно працює над розвитком особистої  моральності, інтелекту , підвищенням культурного рівня.     60   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012    Як свідчить практика, на уроках трудового навчання ІКТ дозволяють розробити певні  методичні підходи використання ІКТ, що спрямовані як на розвиток особистості того хто  навчається, так і для його підготовки до майбутньої професії в сучасному інформаційному  просторі.   Так, використання ІКТ на уроках теоретичного навчання дозволяють наочно подати  навчальний матеріал, сформулювати гіпотезу  про зазначену залежність і підтвердити її на  основі комп'ютерних програм.   Сприймання, розуміння, усвідомлення та засвоєння навчальної інформації вимагає  активної розумової роботи, що починається з ознайомлення з інформацією, а закінчується  прийняттям рішення.   Використання  ІКТ  на  уроках  трудового  навчання  забезпечують:  насичення  інформаційного матеріалу; наочність моделей, процесів, явищ; розвиток пізнавального  інтересу  учнів; отримання зворотного зв'язку, можливість тестування та самоконтролю;  можливість індивідуальної роботи з електронним підручником.  Засоби ІКТ дозволяють суттєво покращити рівень підготовки та проведення уроку:  1. Електронна наочність розширює можливість активізації опорних знань учнів;  2. Наявність відео-фрагментів фіксують увагу під час розповіді на певних елементах,  забезпечують самостійне засвоєння навчального матеріалу;  3. Запропоновані тести дозволяють виявити результативність засвоєння теми, з'ясувати  прогалини та провести корекцію знань;  4. Віртуальні лабораторії дозволяють чітко організувати як фронтальну, так і  індивідуальну роботу учнів.   До проблем, що постають у процесі використання ІКТ, належать: підручники не  відповідають методиці учителя; проблема визначення місця готового програмного продукту в  предметному курсі та  в плануванні вчителя; недостатня матеріально-технічна база; застаріле  програмне забезпечення.   Шляхами вирішення вищезазначених проблем , перш за все, полягає в умінні вчителя  вільно використовувати готові програмні продукти і готуватися та проводити заняття,  використовуючи ІКТ. Для цього вчитель повинен уміти:  – встановлювати навчальну програму на демонстраційний комп'ютер або, якщо  передбачається робота  в комп'ютерному класі, забезпечувати доступ до програми з кожного  робочого місця (інсталяція на всі комп'ютери або установка мережевої версії);  – користуватися проекційною технікою, в ролі якої можуть виступати і монітор  персонального комп'ютера, і телевізор, і мультимедійний проектор;  – підбирати програмні засоби, які забезпечать оптимальні процеси подачі матеріалу й  управління аудиторією; комбінувати, адаптувати їх залежно від об'єму і рівня складності  матеріалу;  – уміти знаходити потрібні матеріали у мережі Інтернет, електронних енциклопедіях,  електронних посібниках, електронних довідниках;  – використовувати ІКТ під час оцінювання знань учнів;  – готувати дидактичні матеріали та презентації для проведення занять;  – користуватися електронною поштою;  – викладати  використовуючи не лише голос і дошку, але і мультимедійні навчальні  засоби, а також взаємодіяти з класом у даних умовах.   Результатом такого підходу буде створення необхідних науково-методичних матеріалів  освітнього призначення, методик проведення уроків з опорою на комп'ютерні технології, а  також відбудуться зміни в педагогічному процесі, у структурі занять, мотивах , що спричинить  зростання професійних якостей учителів.   Використання ІКТ на уроках трудового навчання сприяє поліпшенню знань учнів,  розширює їх світогляд, надає можливість спостерігати явища та процеси, які на звичайному  уроці продемонструвати неможливо, створює можливість ознайомитись із сучасною (у тому        61    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    числі й комп'ютерною) технікою та можливостями її використання на конкретному  виробництві.    Література:     1. Антонова Т. Мультимедийный учебник. Поиски жанра / Т. Антонова, А. Харитонов // Компьютер-пресс.  - 1999. - № 9. - С. 26-31.  2. Гершунский Б. С. Философия образования для XXI века (в поисках креативно-ориентированных  образовательных концепций). / Б. С. Гершунский. - М. : Совершенство, 1998. -608 с.  3. Гуревич Р. С. Впровадження нових інформаційних технологій у навчально-виховний процес /  Р.С. Гуревич, М. Ю . Кадемія // Професійно-технічна освіта. - 1999. - № 1. - С. 30-33.  4. Гуревич Р. С. Інформаційно-комунікаційні технології в навчальному процесі :  посібник [для  педагогічних працівників та студентів педагогічних вищих навчальних закладів] / Р. С. Гуревич, М. Ю. Кадемія.  - Вінниця, ДОВ «Вінниця», 2002. -116 с.  5. Зміст дидактичних принципів в умовах навчання на основі нових інформаційних технологій.  Педагогічні науки. Збірник  наукових праць. / М. С. Головань - Суми : СДПУ ім. Макаренка, 2000. - С. 17-25.  6. Коваленко В. Науково-методичне забезпечення професійної підготовки фахівців з будівельної  механізації / В. Коваленко // Професійно-технічна освіта. - 1999. - № 3. - С. 31-34.  7. Машбиц Е. И. Психолого-педагогические проблемы компьютеризации обучения. / Е. И. Машбиц. - М.:  Педагогика, 1998. - 192 с.  8. Мультимедия : учебное пособие / под. ред. А. И . Петренка. - М.: Бином, 1994. - 270 с.  9. Ніколаєнко С. Освіта в інноваційному поступі суспільства // Фізика та астрономія в школі. - 2006. - № 3.  - С. 20-22.      У статті розглянуто можливості впровадження в навчальний процес на уроках трудового навчання   новітніх підручників, посібників, методик викладання, нового парку обладнання, комп’ютерної та електронно-  обчислювальної техніки тощо.    Ключові  слова:  навчальна  програма,  інформатика,  інформаційні  технології,  інформаційно-  комунікаційних технологій, мультимедіа.         К.А. Гринчишина  (науковий керівник – доц. М.Ю. Кадемія)  ВИКОРИСТАННЯ ГІПЕРМЕДІАУ ВИВЧЕННІ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ УЧНЯМИ  СЕРЕДНЬОЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ  Постановка проблеми. За умов переходу України до сучасного інформаційного  суспільства дедалі більш актуальним постає питання про інтеграцію інноваційних методик  навчання, насамперед інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у традиційну систему  навчання.  Соціально-економічні перетворення, що відбуваються в Україні, світові тенденції  гуманізації, інтеграції та глобалізації суспільства визначили нові пріоритети розвитку  освітньої галузі. Одним із головних напрямів модернізації освіти в Україні є створення якісної  нової школи – школи життєтворчості й самореалізації особистості, в якій утверджується  бажання і вміння навчатися впродовж усього життя.  Суспільство ставить перед сучасною  школою завдання сформувати всебічно розвинену  особистість,яка відповідатиме потреби суспільства. Обсяг наукових знань у будь-якій сфері  діяльності, особливо в галузі технологій, майже повністю поновлюється впродовж 1-2 років.  Важливим пріоритетом для покращення якості освіти є впровадження ІКТ у навчання,  зокрема гіпермедіа в навчальний процес. Застосування гіпермедіа- та мультимедіа-технологій  на заняттях  сприяє підвищенню ефективності навчання і стає незамінним ресурсом у  самостійній підготовці учня. Ці технології навчання знаходять широке використання і в  системі відкритої дистанційної освіти [2, c.238].    © К.А. Гринчишина, 2012     62   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Аналіз попередніх досліджень. Здійснення процесу інформатизації в сфері освіти  свідчить, що впровадження ІКТ у навчальний процес дозволяє забезпечити доступність  одержання навчальних матеріалів, сприяє розвитку інтелектуальних і творчих здібностей  учнів, обміну знаннями й інформацією, підвищує ефективність їхнього індивідуального  навчання.   Проблема впровадження ІКТ, мультимедійних засобів навчання і гіпермедіа привертає  увагу багатьох науковців, зокрема  перспективи та проблеми застосування їх розглядають у  своїх працях І. Богданов, В. Безпалько, Р. Гуревич, М. Жалдак, М. Кадемія, В. Монахов,  Н. Морзе, А. Осін, Л. Шевченко та ін. Вагомий внесок у розробку теоретичних основ і  практичне впровадження ІКТ у процес трудового навчання в середній загальноосвітній школі  та професійно-технічних  навчальних закладах зробили С. Гончаренко, М. Кадемія,  О. Коберник, С. Сисоєва, В. Сидоренко та ін.  Засоби гіпермедіа створюють нові можливості для розвитку в людей почуття гармонії в  сприйманні кольорової гами, вихованні належного художнього смаку [1, с.14].   Мета статті  – довести, що застосування гіпермедіа в трудовому навчанні сприяє  кращому засвоєнню знань, створенню передумов  ефективного виконання практичних завдань,  формуванню технічного мислення, розвитку пізнавальної активності учнів, самостійності  навчання.  Виклад основного матеріалу. В умовах інформатизації освіти чільне місце відводиться  визначенню ролі та значення ІКТ для інформаційного забезпечення навчально-виховного  процесу. Пошук нових моделей навчання та розширення можливостей комп’ютерної техніки  наштовхували педагогів до ідеї впровадження ІКТ  у навчальний процес, що породило  виникнення таких термінів як «нові інформаційні технології навчання», «інформаційно- комунікаційні технології навчання» тощо, та внесло зміни в організаційні форми навчання.  Інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) – це сукупність методів, форм і засобів дії  на людину в процесі його розвитку [3, с.65]. Форми організації навчання суттєво впливають  на якість знань  учнів, їх розумовий розвиток і професійне становлення. Однією з форм  організації навчання є гіпермедіа.   Гіпермедіа –  метод дискретного подання інформації на вузлах, які об’єднані за  допомогою посилань. Дані можуть бути у вигляді тексту, графіки, звукозапису, відеозапису,  мультиплікації, фотографій або виконуючої документації. Гіпермедіа є узагальненням  гіпертекстових систем. Звичайний набір відтворюваного обладнання  утворює мультимедіа  (багатоканальні методи подачі інформації), які перетворюються в гіпермедіа тільки в тому  випадку, коли в середину мультимедійних записів вмонтовуються зв’язки, забезпечуючи  легкість переходу з одного місця в інший.  У наш час відбувається зміна ролі комп’ютера в навчанні: із засобу, який  використовується лише на уроках інформатики для вивчення мов програмування, комп’ютер  перетворюється на активного помічника вчителя-предметника, що відкриває нові можливості  у вивченні багатьох дисциплін, у тому числі предмету трудового навчання.  Слід зазначити, що ми далекі від протиставлення роботи з комп’ютерними програмами,  роботі зі звичайними «паперовими» підручниками і тим більше заміни ними учителя. На нашу  думку, оптимальною  є періодична зміна цих форм діяльності. Але повне нехтування тими  можливостями та перевагами, які надають електронні підручники у порівнянні з їхніми  друкованими аналогами в наш час уже недоцільне й неможливе. Серед основних переваг  можна зазначити:  1. Широке використання дидактичних можливостей графіки та звука;  2. Можливість забезпечити навчальний матеріал динамічними малюнками;  3. Можливість  швидко й ефективно тестувати або яким-небудь іншим чином перевіряти  знання учнів;  4. Можливість створення гіпертекстових посилань, що полегшує пошук необхідної  інформації за ключовими словами, виділеними в тексті;  5. Можливість організації віртуальних лабораторних робіт.        63    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    На основі аналізу позитивних і негативних рис багатьох програмних продуктів і  технологій їхнього використання в навчальному процесі, можна створити електронний  гіпермедіа підручник з будь-якого предмету, зокрема і трудового навчання.   Програмні засоби інтерфейсу учнів реалізують такі види навчальної роботи: перегляд  теоретичних матеріалів інформаційних блоків, тренінг з теорії, контрольне тестування, робота  зі  словником термінів і понять, ознайомлення з будовою, принципами верстатів, робота зі  схемами, які відображають основні взаємозв’язки між поняттями теми.   Режим перегляду теорії полягає у наданні учням сторінок теорії у вигляді текстової,  графічної інформації, анімації, інтерактивної комп’ютерної графіки тощо. Учень має  можливість переходити по сторінках уперед і назад, проглядати теорію з початку або з кінця  заняття, у будь-який момент зупинити вивчення теми, перейти до вивчення додаткового  матеріалу, звернутися до словника, відшукати необхідне питання за змістом, проглянути  відео- та анімаційні ролики, які супроводжуються, як правило, звуковими поясненнями,  звернутися до додаткових відомостей тощо.  Під час створення посібника використовують елементи технології гіпермедіа , які  дозволяють пов’язати з гіпертекстовими посиланнями не лише елементи тексту інших  сторінок, але й графічні ілюстрації, анімаційні ролики, фрагменти аудіо- та відеоінформації.  Застосування таких технологій суттєво активізує навчальну інформацію, робить її більш  наочною у порівнянні із друкованими аналогами.   Погоджуємось із думками фахівців про те, що читання об’ємних текстів  з екрана  монітора - найшкідливіша для зору форма роботи з комп’ютером, а сприйняття з екрана  текстової інформації є набагато менш зручним та ефективним, ніж читання книги. У такому  випадку, учитель може чергувати різноманітні форми роботи, наприклад, частину заняття  може пояснити сам, іншу провести за допомогою комп’ютера, після чого організувати  обговорення  чи узагальнення матеріалу в груповій, фронтальній роботі тощо.   Він дозволяє не тільки в цікавій і зрозумілій формі подавати матеріал, контролювати  якість його засвоєння, але й робити висновки про рівень розвитку пізнавальної самостійності  учнів з трудового навчання. Він може бути використаний як у школі, так і вдома (у якості  програми-репетитора).   Висновки. Гіпермедійні системи створили принципово нові можливості для організації  та подання навчального матеріалу, що, в свою чергу, вплинуло на засоби набуття знань,  педагогічну практику і систему освіти в цілому. Цісистеми в значно більшій мірі, ніж інші,  враховують психологічні особливості сприймання матеріалу та процеси мислення.  Відзначимо певні особливості застосування гіпермедіа у підготовці  учнів на уроках трудового  навчання:  – мультиплікація, звук, відео, графіка, анімації - розширюють можливості подання  нової навчальної інформації;  – подача необхідної для навчання інформації;  – викликають підвищений інтерес і підсилюють мотивацію навчання;  – забезпечують індивідуалізацію навчання, спираючись на динамічну модель учня;  – збільшують обсягу раніше недоступної школярам інформації;  – активізують учнів і їх включення у навчальний процес.  Досвід застосування цих систем стає актуальним в нашій країні в зв'язку з появою  зразків гіпертекстових систем, що можуть бути використані в освіті. Ця технологія розвиває  критичне мислення учня і дає йому доступ до розгляду проблеми з різних точок зору.     Література:     1. Гуревич Р.С. Інформаційно-комунікаційні технології в навчальному процесі: посібник для  педагогічних працівників і студентів педагогічних вищих навчальних закладів / Гуревич Р.С., Кадемія М.Ю. –  Вінниця: ДОВ «Вінниця», 2002. – 116 с.     64   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   2. Дементієвська Н.П., Морзе Н.В. як можна комп’ютерні технології використати для розвитку учнів та  вчителів // Актуальні проблеми психології: Психологічна теорія і технологія навчання / За ред. С.Д. Максименка,  М.Л. Смульсон. – К.: Міленіум, 2005. – Т.8, вип.1. – 238с.  3. Український педагогічний словник [уклад. С. Гончаренко]. – К.: «Либідь», 1997. – 356 с.      У статті розглянуто особливості застосування гіпермедіа у трудовому навчанні, що сприяє кращому  засвоєнню нових знань, створенню передумов ефективного виконання практичних завдань, формуванню  технічного мислення, розвитку пізнавальної активності учнів, самостійності в навчанні.  Ключові слова: інформаційні технології, гіпермедіа, мультимедіа, гіпертекстові посилання.      The paper considers that the use of hypermedia in labor studies promotes better assimilation of new knowledge,   creating the  prerequisites of  effectiveimplementation of  practical  problems, the  formation  of technical thinking,   development of cognitive activity, independence in learning.   Keywords: information technology, hypermedia, multimedia, hypertext links.      Н.П. Гуменчук     (науковий керівник – доц. О.Ю. Пінаєва)     ХУДОЖНЄ КОНСТРУЮВАННЯ ЯК СКЛАДОВА ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У   ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦІВ ШВЕЙНОГО ПРОФІЛЮ     Постановка  проблеми.  Головним  завданням  сучасного  професійно-технічного  навчального закладу (ПТНЗ) є підготовка учнів до майбутнього життя, в якому кожна  особистість буде успішною. При цьому зумовлюється необхідність забезпечення такої  мотивації учнів до навчання, яка б спонукала їх до активної і творчої діяльності, а також до  усвідомлення власної відповідальності за результати навчання.   Випускники шкіл, які вступають на навчання до ПТНЗ, не вміють, як правило,  працювати в групах, у них відсутнє прагнення до суперництва, здатність до ризику. Більшість  із них невпевнені у своїх силах і не розуміють того, що в ринкових умовах особливо цінним є  професіоналізм і творчий підхід до праці. Кожна людина повинна  вміти застосовувати нові  професійні знання, творчо мислити і приймати сміливі нестандартні рішення, відстоювати  свою точку зору. Досягти цієї мети можна за умови творчої взаємодії викладачів і учнів, у  процесі професійного навчання та самовдосконалення.  Залучення учнів до активної діяльності сприятиме формуванню у них упевненості в  успішній реалізації своїх здібностей: умінь генерувати  рішення, проектувати способи  вирішення виробничих завдань тощо.  Формування таких здібностей можливе лише за умов нетрадиційних підходів до  організації навчання, які б сприяли підготовці учнів до самостійного трудового життя.  Найефективнішим методом для реалізації цих завдань є метод проектів. Саме він створює  ефективні умови для самореалізації учнів, допомагає їм включитися в активну соціальну  дію,  сприяє розвитку їхнього внутрішнього світу, формуванню у них відповідної культури праці,  культури особистісного та професійного становлення.   Аналіз попередніх досліджень. Художньо-конструкторська діяльність є історично  визначеною формою естетичної діяльності в системі виробництва. Вироби художньо- конструкторського мистецтва органічно поєднують у собі естетичний і утилітарний моменти,  а процес їх проектування і виготовлення передбачає значні можливості для художньо- конструкторського виховання учнів.  Відповідно, процес стимулювання розвитку проектно-технологічної діяльності учнів  ПТНЗ швейного  профілю засобами художнього конструювання розглядається нами з позицій  особистісного і діяльнісного підходів до інтелектуальної та трудової діяльності, основи яких  відображені в працях таких відомих науковців, як П. Атутова, С. Батишева, М. Скаткіна,  Д. Тхоржевського, В. Сидоренка, О. Коберника та ін. Різні аспекти естетичного виховання  засобами художнього конструювання досліджувалися в роботах  В. Бистрова, І. Зарецької,    © Н.П. Г у менч у к, 2012        65    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    М. Фішера, Д. Єльнікова, О. Коваль, Д. Тхоржевського, С. Шорохова та ін.   Мета статті – розкрити важливість формування художньо-конструкторських знань і  вмінь учнів у процесі творчого розв’язання наукових, навчально-пізнавальних і практичних  завдань не тільки в навчально-виховному процесі, а й у повсякденному житті, у тому числі й у  процесі проектної діяльності на заняттях зі спеціальних дисциплін.   Виклад основного матеріалу. Особистісний підхід змінює уявлення про пріоритетні  завдання професійної освіти. Він вбачається не стільки у присвоєнні професійних знань,  способів діяльності, норм і цінностей, у розвитку певних особистісних властивостей, скільки в  розкритті сутнісних сил особистості, її інтелектуального і морального потенціалу, її здатності  вільно орієнтуватися в складних соціальних і професійних обставинах , не тільки  обслуговувати існуючі технології, а й здійснювати інноваційні, творчі процеси. Особистісний  підхід полягає у становленні учня як активного суб’єкта, що реалізує в навчальному процесі і  в професії свій спосіб життєдіяльності і свою особистісну сутність.  Особистісний підхід у процесі підготовки майбутніх фахівців можливий за наступних умов:  забезпечення суб’єктної  позиції учня в навчально-виховному процесі, що створює умови для  самостійного визначення та усвідомлення мотивів, цілей, вибору засобів і умов своєї діяльності,  рефлексії її результатів; перенесення навчальних і професійних проблем у життєво важливі  проблеми учнів, які потребують актуалізації і перетворення їх цілісного суб’єктивного досвіду;  побудова системи відносин викладача з учнями  на основі відкритості, довіри, діалогу, що  створюють умови для саморозкриття і самореалізації творчого потенціалу учнів.  У процесі діяльнісного підходу до навчання основним елементом роботи учнів буде  рішення задач, тобто, освоєння нових видів діяльності: навчально-дослідницької, пошуково- конструкторської, творчої та ін. У цьому випадку фактичні знання стануть наслідком роботи  над завданнями,  організованими в доцільну й ефективну систему. Паралельно з освоєнням  діяльності учень зможе сформувати свою систему цінностей, що підтримується соціумом. З  пасивного споживача знань учень стає активним суб’єктом освітньої діяльності.  Особистісно-діяльнісна модель навчання інтенсифікує реалізацію можливостей за  рахунок активізації учня, його автономії і діяльнісної основи навчання; орієнтує учнів не  тільки  на засвоєння знань, а й на способи засвоєння, на зразки та способи мислення і  діяльності, на розвиток пізнавальних сил і творчого потенціалу.  Отже, технологія навчання в діяльнісній моделі навчання, яка орієнтується на  особистість учня, полягає в здійсненні різного виду діяльності з метою вирішення проблемних  завдань, що мають для учня особистісно-змістовний характер. Навчальні завдання стають  інтегративною частиною діяльності, що для самого учня є життєдіяльністю.  Діяльнісний аспект навчання виводить у центр розгляду homo agens – людину діючу.  При цьому найважливішою складовою її дій є дії розуму (фізичні дії завжди супроводжуються  розумовими, зворотне не завжди має місце). У зв’язку з цим, особлива увага приділяється  процесу  вироблення стратегій дій, що визначаються як способи вирішення навчальних  завдань. Значна увага в загальній структурі навчальної діяльності приділяється дії контролю  (самоконтролю) й оцінки (самооцінки). Самоконтроль та оцінка викладача сприяють  формуванню самооцінювання.  Викладач у такій моделі навчання забезпечує учням досить високий ступінь діяльнісної  самостійності. Однак при цьому виникає питання: до якої  міри не виникне суперечність між  самостійністю, що наближає процес до індивідуальної самоосвіти, і тенденцією до  технологічності, яка неминуча в будь-якому масовому процесі. Вирішенням проблеми є  створення й освоєння в масовій практиці освітніх технологій діяльнісно-ціннісного типу, що  реалізує технологічну парадигму. Однією з таких технологій, спрямованої серед іншого і на   реалізацію особистісно-орієнтованого підходу, є проектна методика навчання, витоки якої  лежать у процесах проектування.  Метод проектів – один із інтерактивних методів навчання. Розрізняють такі види  навчальних проектів: профільні проекти – спрямовані на вивчення й осмислення специфіки  майбутньої професійної діяльності; творчі –  пов’язані з проектуванням і втіленням     66   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   інноваційних ідей; ігрові –  навчальні проекти, пов’язані з організацією та розвитком  діяльності учнів; пізнавальні – проекти, пов’язані з пізнанням певних соціальних процесів і  явищ, які передбачені змістом освіти; дослідницькі – спрямовані на формування в учнів умінь  і навичок дослідницької діяльності; культурологічні – пов’язані з вивченням і відродженням  звичаїв і традицій українського народу , вивченням культур інших народів; інформаційні –  покликані сформувати інформаційну культуру учнів, сприяти практичному застосуванню й  перевірці навичок роботи з інформаційною технікою, Інтернетом; професійно-орієнтовані –  передбачають вироблення конкретної продукції; інтегровані –  пов’язані з реалізацією  проектних цілей декількох проектів.  Перевагами методу проектів є: можливість перевірити і закріпити теоретичні знання на  практиці; забезпечення зв’язку теорії з практикою; сприяння набуттю учнями життєвого  досвіду, формуванню умінь і навичок, життєвих принципів і цінностей, які в подальшому  позитивно впливатимуть на зростання рівня їхнього професіоналізму. Проекти, що  використовуються в процесі лабораторно-практичних занять, класифікують за тривалістю  навчання (короткотерміновий, середньої тривалості, довготривалий) і за кількістю учнів  (особистий, парний, груповий).   Наприклад, короткотерміновий проект «Створення різних фасонів суконь шляхом  переміщення нагрудної виточки» має за мету сформувати в учнів уміння самостійно обирати  професійні рішення. Такий проект проводиться поетапно: задум; підготовка; здійснення;  аналіз (висвітлення результатів і проблем).  На початку вивчення теми викладач оголошує етапи реалізації проекту та розподіляє  учнів на творчі групи: конструкторів, дизайнерів -модельєрів, менеджерів. Пошук і вибір ідеї є  першою вимогою, без якої не можна розпочати роботу. Вибір має зробити учень самостійно.  Функція вчителя – допомагати і консультувати учнів. Наступний крок – це обговорення  проекту спільно з викладачем, який ретельно планує роботу й організовує її таким чином, щоб  можна було досягти визначеної на початку роботи мети.   Маючи певний задум, учні активізуються до іншого етапу діяльності. Для досягнення  мети їм треба визначити потрібні ресурси і шляхи здійснення своїх задумів. До ресурсів  належать: інформація, обладнання, приміщення, матеріали, енергія, час, грошові витрати.  Комбінувати й організовувати ці ресурси учні мають таким чином, щоб максимально  використати свій творчий потенціал. Тому  учні індивідуально визначають потрібні їм для  виконання проекту ініціативні групи, функції та план дій учасників проекту.  До ініціативних груп, які забезпечують реалізацію проекту «Створення різних фасонів  суконь шляхом переміщення нагрудної виточки», входять: дослідники – підбір тканини,  фурнітури до колекції; пошук оздоблювальних рішень для колекції; менеджери – реклама,  оголошення, вивчення попиту на таку колекцію, зміст проекту; швачки – технічні виконавці  прийомів і виготовлення деталей, вузлів, складальних одиниць виробів; конструктори –  побудова креслень, технічне моделювання і розробка лекал виробів; дизайнери-модельєри –  художнє оформлення робіт і виставок.  Проект учні здійснюють самостійно. Кожна ініціативна група виконує своє завдання, а  цілісне виконання проекту забезпечують координатори ініціативної групи разом із  викладачем . Він постійно налаштовує учнів на роботу, надає їм допомогу в складних  ситуаціях. Викладач контролює процес виконання проекту, щоб мати змогу виявити рівень  успішності досягнення обраної на початку проекту мети.  Після підведення підсумків роботи над проектом учні представляють свої результати  всім членам групи. Кожна ініціативна група звітує про роботу, визначає найактивнішого   учасника й аналізує роботу кожного учня в групі. Демонстрація результатів може  супроводжуватися плакатами, фотографіями, діафільмами, аудіо- та відеозаписами тощо.  Завдання викладача при цьому полягає у спрямуванні та мотивації учнів. Робота над проектом  закінчується написанням повного звіту й аналізом проведеної роботи.  Довготривалий проект (наприклад, «Краса врятує світ») може бути представлений у  співпраці  педагогів ПТНЗ швейного профілю з інтернатами і дитячими будинками, в рамках        67    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    якої дітям цих закладів надаються швейні послуги. Втілення такого проекту у життя  передбачає об’єднання викладачів, майстрів, учнів на основі концепції «рівний-рівному».  Проектна діяльність передбачає формування у молодої людини знань і вмінь, потрібних  для оперативного реагування на зміни кон’юнктури ринку, реалізації творчого потенціалу,  включення в активну соціальну дію. Проект  «Краса врятує світ» може бути розрахований на  три роки. Він полягає у виготовленні дітям інтернату шкільного одягу і предметів постільної  білизни; проведенні вечорів відпочинку, показів мод, бесід про правила хорошого тону;  проведенні показів одягу, як у стінах інтернату, так і в інших навчальних закладах;  проектуванні та виготовленні випускних вечірніх суконь;  проведенні з випускниками  інтернату бесід щодо специфіки професій, з яких у відповідному ПТНЗ швейного профілю  здійснюється підготовка; проведенні підсумкового театралізованого заходу «На зустріч  досконалості».  Особиста причетність учнів до корисної справи в рамках проектної діяльності посилює  мотивацію навчання, сприяє розвитку навичок ділового співробітництва тощо. Використання  методу проектів сприяє ефективності педагогічної діяльності викладачів  спецдисциплін ПТНЗ  швейного профілю. Виконуючи проект, викладач і учні відчувають себе майже реальними  учасниками виробничого процесу. Метод проектів як інтерактивний метод сприяє підготовці  учнів до майбутнього самостійного трудового життя, гнучкого орієнтування у змінах і  досягненнях виробничої сфери.  Вимоги естетичного виховання молоді, необхідність формування в учнів художньо- конструкторських знань і вмінь,  що відкриває значні можливості для виявлення власної  індивідуальності кожного учня у процесі проектно-технологічної діяльності, обґрунтовують  важливість упровадження елементів художнього конструювання у практику ПТНЗ швейного  профілю.  Вивчення основ художнього конструювання сприятиме розумінню того, за якими  принципами та законами формується предметний світ, тих процесів, що відбуваються на  виробництві під час створення нових  виробів.  Однією з найважливіших умов ефективного формування та розвитку художньо- конструкторських знань і вмінь учнів є ознайомлення їх з основними відомостями з  художнього конструювання. У зв’язку з цим важливо визначити, які теоретичні знання  повинні здобути учні в процесі навчання спеціальності, а потім на основі аналізу програм зі  спецдисциплін, вивчення  й узагальнення педагогічного досвіду викладачів, майстрів  виробничого навчання рекомендувати для оволодіння конкретний теоретичний матеріал з  основ художнього конструювання (дизайну). Засвоєння комплексу знань і вмінь художньо- конструкторської діяльності є необхідною умовою різнобічного розвитку особистості,  оскільки в ній поєднуються естетична й технічна основи трудової діяльності.  Проектування і виготовлення учнями швейних виробів нерозривно пов ’язане з  теоретичною та практичною діяльністю, оскільки у процесі художньо-конструкторської  діяльності учні вчаться на практиці застосовувати набуті ними знання і водночас засвоюють  нові, раніше їм невідомі, вчаться поєднувати теоретичні здобутки та вимоги художнього  конструювання з практичною діяльністю, тим самим залучаючись до цілісного процесу  проектування виробів.   Особливістю організації художньо-конструкторської  діяльності учнів ПТНЗ швейного  профілю є те, що практично будь-який навчальний матеріал можна подати у вигляді творчого  завдання, під яким слід розуміти такі завдання, які вимагають від учнів творчої діяльності, де  учень повинен сам знайти спосіб його вирішення, застосувати знання в нових, нетипових для  нього ситуаціях, створити дещо суб’єктивно  (а інколи й об’єктивно) нове [3].  У процесі художньо-конструкторської діяльності можуть успішно розвиватися основні  якості творчого мислення майбутніх фахівців. Так, наприклад, при врахуванні різноманітних  ергономічних і художньо-конструкторських вимог до створюваного предмета розвивається  гнучкість мислення учнів, формується уміння концентрувати увагу на головних для даного  виробу критеріях оцінки, а отже,  і відповідних дизайнерських вимогах. Пропонуючи учням     68   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   звернути увагу на той чи інший предмет з урахуванням художньо-конструкторських вимог,  застосувати його в нових нетипових ситуаціях, або застосувати для його виготовлення нові,  незвичні матеріали, ми забезпечуємо розвиток творчого, нестандартного мислення учнів.  Оригінальність мислення проявляється також у процесі створення технологічних схем  виготовлення виробу, коли учні пропонують нові незвичні варіанти виконання  виробу (з  умовою збереження його функціональності та художньо-конструкторських вимог) або його  зовнішнього оформлення. У процесі модернізації та доповнення виробу новими функціями  або декоративними елементами розвивається гнучкість творчого мислення учнів, а висування  ними різноманітних ідей і пропозицій щодо розв’язування проблемних ситуацій, сприяє  швидкості мислення та вмінню генерувати творчі ідеї.   Важливо, щоб проектно-технологічна діяльність забезпечувала належні умови для  розвитку таких якостей творчого мислення, як швидкість генерування ідей, гнучкість та  оригінальність мислення. Якнайкраще вирішення даної проблеми забезпечуватиме залучення  учнів до осмисленої художньо-конструкторської діяльності. Активне творче мислення учнів у  процесі проектування та виготовлення виробів виражається у формі самостійного розв’язання  різноманітних  завдань, у створенні нових, оригінальних виробів із наперед заданою  естетичною й експлуатаційно-функціональною цінністю. Набуті знання й навички художньо- конструкторської діяльності сприятимуть активізації творчого мислення учнів у процесі  самостійно створених ними креслень, ескізів, проектів, у самостійному підборі кольорового  рішення, матеріалів, інструментів і технологій виготовлення спроектованого виробу.  Щоб  процес  навчання  розв’язанню  художньо-конструкторських  завдань  був  ефективнішим, важливо, щоб його зміст і організація діяльності учнів були проблемними.  При цьому слід звернути увагу на складність взаємозв’язку та самостійність різних творчих і  репродуктивних видів діяльності учнів [1].  Висновки. Отже, з огляду на вищевикладене, сучасна художньо-конструкторська  діяльність є складним і самостійним процесом, що забезпечує  розв’язання проектно- технологічних  і  суспільних  завдань,  доводить  необхідність  навчання  художньому  конструюванню. З одного боку, художньо-конструкторська діяльність формує передумови для  розвитку творчих здібностей учнів, їхньої пізнавальної самостійності, а з іншого – вона сама є  важливим чинником для розкриття творчого потенціалу особистості.     Література:     1. Антонов А. В. Психология изобретательского творчества / А. В. Антонов. – К. : Вища школа, 1978. –   176 с.   2. Радкевич В. О. Дослідницькі засади діяльності педагога професійної школи / В. О. Радкевич //   Професійно-технічна освіта. – 2006. – № 4. – С. 5-7.   3. Унт И. З. Индивидуализация и дифференциация обучения / И. З. Унт. – М. : Педагогика, 1990. – 192 с.      У статті обґрунтовується важливість формування художньо-конструкторських знань і вмінь учнів   професійно-технічних навчальних закладів швейного профілю у процесі проектної діяльності.   Ключові слова: професійне навчання, особистісно-діяльнісний підхід, активний суб’єкт, діяльнісна   самостійність, проектна методика навчання, художнє конструювання.          69    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    Н.В. Дунаєвська   (науковий керівник – доц. Л.Л. Коношевський)     ЗАСТОСУВАННЯ ВЕБ 2.0 У ПРОФЕСІЙНОМУ НАВЧАННІ УЧНІВ   СТАРШИХ КЛАСІВ  Постановка  проблеми.  Запорукою  успіху  та  впевненості  майбутнього  висококваліфікованого фахівця є професійна підготовка та творчий потенціал, а найголовніше  вміння швидко адаптуватися у ситуаціях сьогодення, які викликані необхідними змінами у  виробництві. Сучасний висококваліфікований робітник  повинен поєднувати професійну  мобільність зі знаннями основ наук, відповідально і творчо ставитись до роботи.  Застосування  інформаційно-комунікаційних  технологій  відіграє  чималу  роль у  формуванні професійної та комунікативної компетенції, тому що вони не тільки реалізують  особистісно-орієнтований підхід в освіті ХХІ століття, а й сама освіта ХХІ століття  неможлива без комп'ютерних засобів в епоху інформаційного розвитку суспільства, широкого  застосування комп'ютерів і світової комп'ютерної інформаційної мережі Інтернет.  Уже накопичено певний досвід застосування інформаційних і мережних технологій у  навчальному процесі, вчителі активно користуються сервісами Інтернет у професійній  діяльності, застосовують також окремі можливості нових сервісів Інтернет, а саме, створених  за технологією Веб 2.0 [1].   З  появою технологій Веб 2.0 користувачі набули можливостей власноруч редагувати й  змінювати вміст сайтів, публікувати в мережі власні роздуми, розміщувати особисті  фотографії, відеофайли, зберігати матеріали, одночасно й спільно працювати над одним  документом, налагоджувати інтерфейс веб-сторінок відповідно до власних уподобань. З  іншого  боку,  до  користувача « пристосовуються»  веб-сайти –  пошукові  системи  запам’ятовують  ключові  слова,  введені  користувачем;  рекламні  оголошення  часто  співвідносяться з вмістом матеріалів, що шукав користувач; товари, що пропонуються,  упорядковуються на тільки за алфавітом, але й за кількістю переглядів та популярністю тощо.  Актуальність використання сервісів Веб 2.0 у професійному навчанні учнів полягає в  тому, що це відкриває широкі можливості для навчальної діяльності – для реалізації  свободи  старшокласників у навчанні, для організації досліджень на основі реальних достовірних  даних, для самостійного засвоєння та накопичення знань разом із колом експертів і всіма  тими, хто цікавиться даною тематикою. Таке співробітництво не знає географічних обмежень,  а створення навчальних груп відбувається швидко та за необхідністю.  Аналіз попередніх досліджень. Важливими є доробки  вчених щодо використання  інформаційно-комунікаційних технологій в освіті, зокрема сервісів Веб 2.0.  Такими є  дослідження В. Бикова, М. Жалдака, Р. Гуревича, М. Кадемії, А. Гольдіна, Г. Дьоміна,  О. Моїсеєвої, П. Новікова, Е. Патаракіна та ін.  Метою даної статті є визначення способів і доцільності застосування Веб 2.0  у  професійному навчанні учнів старшої школи.  Виклад  основного матеріалу. Вихід на інноваційні технології освіти, мета яких  підготувати конкурентоспроможного фахівця з необхідним рівнем особистих і професійно  значущих якостей, що оптимально задовольнять запити виробництва, відкриває нові  горизонти для навчальної діяльності [4, с.67].  Веб 2.0 –  друге покоління мережевих сервісів Інтернет. На відміну від першого  покоління сервісів (the mostly read-only Web),  Веб 2.0 (the wildly read-write Web)  дозволяє  користувачам спільно діяти –  обмінюватися  інформацією, зберігати посилання та  мультимедійні документи, створювати та редагувати публікації, тобто відбувається  налагодження соціальної взаємодії. Тому технології Веб 2.0. ще називають соціальними  сервісами Інтернет. До сервісів Веб 2.0 звичайно належать: блоги, wiki, засоби обміну  фотографіями і відеофайлами, засоби збереження закладок, технології спільної роботи з  документами, соціальні мережі та інші.    © Н.В. Дунаєвська, 2012     70   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Виділяють наступні способи використання сервісів Веб 2.0 у професійній підготовці  учнів старших класів.  По-перше, сервіси Веб 2.0  слугують джерелом навчальних матеріалів. Сервіси  зберігання мультимедійних ресурсів містять значну кількість навчальних відеофільмів,  презентацій, створених учителями, викладачами, експертами. Такі ресурси розробляються з  метою наочного подання складних для розуміння тем або додаткового пояснення термінів.  По-друге , сервіси Веб 2.0 можна використовувати як сховища посилань на додаткові  ресурси навчального призначення. Такі сховища є зручними для організації обміну між  школярами посиланнями на цікаві та корисні ресурси; для забезпечення певної групи учнів  набором посилань, які можуть стати у нагоді для розв’язання спільної задачі; для створення  особистого каталогу посилань. Таке  застосування даних технологій доцільне під час  створення учнівських проектів і уроках технологій у старших класах.  За допомогою сервісів збереження закладок на уроці може бути організовано роботу у  групах, спрямовану на пошук матеріалів з теми, що вивчається, а посилання на знайдені  ресурси будуть доступними для всіх інших груп. Такі сервіси можуть виявитися  також  зручними для вчительського співтовариства –  знайдені посилання систематизуються  колективом учителів, що дозволяють полегшити пошук необхідних дидактичних і  методичних матеріалів.  Третій спосіб полягає у використанні сервісів як платформи для організації спільної  діяльності школярів у процесі розв’язання поставлених завдань. Зручною платформою для  організації учнівських проектів є сервіс WikiWiki, в середовищі якого школярі  можуть  вносити результати власних досліджень за мірою їх створення, легко редагувати вміст інших  статей, доповнювати та змінювати статті інших учасників групи. У Wiki-середовищі учасники  можуть спільно створювати творчі роботи – казки, есе, вірші, тематичні енциклопедії, шкільні  довідники. Люди з різних географічних областей і різних галузей знань можуть незалежно  один від одного працювати  над створенням однієї статті.  Четвертий спосіб –  використання сервісів Веб 2.0  для демонстрації результатів  діяльності школярів. Результати діяльності школярів над заданою темою можуть бути  розміщені у блогах для подальшої організації спілкування й обговорення проблемних питань.  Блог, як технологію ведення в Інтернеті власного щоденника, слід віднести до  асинхронних мережних сервісів. Його також можна  розглядати як варіант особистого  освітнього простору та засіб для організації спільної діяльності певної групи студентів –  відкритим чи закритим середовищем для організації педагогічних дискусій з різних напрямів  [6, с.77]. Таке використання блогів допустимо та виправдано, оскільки багато блогів мають  додаткові переваги перед форумами: можливість публікувати в тексті мультимедійні  фрагменти, можливість перехресних зв'язків між кількома гілками дискусій. Однак блоги не  дозволяють обмінюватися повідомленнями в онлайні.  Зберігання архівів творчих робіт школярів, шкільних відео-, фото-, аудіоархівів  засобами сервісів Веб 2.0 є зручним через можливості швидкого пошуку необхідної роботи,  доступу до потрібної роботи з будь-якого комп’ютера у будь-який час, наявність каталогу  тощо [5, с.20].  П ’ятий спосіб полягає у використанні сервісів Веб 2.0 як засобу для структурування  знань школярів з певної тематики. З цією метою можна використовувати карти знань, які  дозволяють у графічному вигляді подати план заняття, основні ідеї, поняття, що  вивчатимуться, підсумувати інформацію, структурувати знання, продемонструвати концепції  та діаграми. Подібні карти знань можуть застосовуватися для планування роботи вчителя. За  відгуками вчителів, застосування карт знань на уроці дозволяє звернути увагу аудиторії на  основні аспекти матеріалу; легко адаптувати навчальний матеріал відповідно до змінених  умов; виділити основні концепції, які мають бути засвоєні учнями; продемонструвати зв’язки  між новими поняттями, що сприяє глибшому розумінню предмета учнями.  Таким чином, Веб 2.0 містять  великий потенціал підвищення ефективності навчального  процесу і потребують чіткого визначення умов їхнього використання.        71    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    Актуальним нині є питання використання соціальних мереж у навчальному процесі.  Соціальна мережа – це інтерактивний багатокористувацький веб-сайт, контент якого  наповнюється самими учасниками мережі [3]. Сайт являє собою автоматизоване соціальне  середовище, що дозволяє спілкуватися групі користувачів, об’єднаних спільним інтересом. До  них належать і тематичні форуми, особливо галузеві, які активно розвиваються останнім  часом .   Найпоширенішими серед відомих нині в Україні соціальних мереж є: Facebook,  Вконтакті, Однокласники та інші.  Принципи соціальних мереж дозволяють педагогові створити свій віртуальний  навчальний клас, для організації якого можна використовувати будь-яку вже діючу соціальну  мережу (Facebook, Вконтакті) або побудувати свою. Адже соціальні мережі стали невід'ємною  частиною життя сучасних дітей. Поза школою  вони постійно переписуються з кимось в  Інтернеті, коментують пости друзів, обмінюються посиланнями – віртуальний світ для них  такий же звичний (а часом і набагато більш звичний), як і реальне життя [6, с.45].  Ідея використовувати соціальні мережі для навчання школярів і студентів на перший  погляд здається дивною. Приміром, батьки традиційно сприймають соціальні мережі як   безумовне зло, адже діти проводять у них величезну кількість часу замість того, щоб читати  підручники або розв’язувати завдання. Однак прихильники впровадження мережних  майданчиків для спілкування в освіті пропонують низку доказів, що здаються цілком  розумними [2, с.85].  Соціальні мережі дозволяють зробити навчання більш індивідуальним: учні, бажаючи  глибше досліджувати якусь тему або  предмет, можуть об'єднуватися в мережеві групи,  усередині яких вини будуть публікувати посилання на цікаві для них матеріали і вести  дискусії. Наприклад, під час навчання за профілем «Основи технології оздоблення виробів та  дизайну» доцільною буде робота у мережевій групі з даною тематикою (яких на сьогодні є  чимало), де можна поспілкуватися зі  знавцями даної справи, досвідченими майстринями,  дізнатись щось цікаве та нове. На заняттях у класі таке занурення в питання неможливе.  За допомогою соціальних мереж учні можуть будь-якої миті запитати вчителя про, що їх  зацікавило. Під час підготовки до іспитів або виконання домашньої роботи часто з’ясовується,  що деякі суттєві моменти, необхідні для вибудовування єдиної логічної картини залишилися  незрозумілими. Можливість прояснити для себе складні моменти дозволить учням краще  засвоїти новий матеріал.  Інколи в учнів виникає можливість звернутися до потрібних людей – відомих учених,  керівників дослідних проектів. Перед тим, як з'явилися сервіси, подібні Facebook, достукатися  до потрібної людини було набагато складніше – доводилося долати безліч  проміжних етапів,  знаючи про майбутнє листування більшість навіть не намагалися зв'язатися з кимось за  межами навчального закладу. Тоді як понад 500  мільйонів людей нині активно  використовують Facebook для підтримки контакту з друзями, колегами, обміну фотографіями  та відео шляхом регулярного оновлення своїх думок і дій.  Перевагами використання соціальних мереж у навчальному процесі є наступні:  1) учень знаходиться в вдома у своїй звичній обстановці;  2) немає тиску з боку інших учнів і можна задати найбезглуздіше питання і при цьому не  бути висміяним;  3) можливість роботи безпосередньо з учнем з конкретних незрозумілих питань;  4) можливість створювати свій навчальний контент має як учень так і учитель;  5) зручність  для використання Інтернет конференцій, вебінарів, аудіо або відеоуроків  оскільки учень забезпечений усім необхідним устаткуванням.  Проблеми використання соціальних мереж як потенціалу в освіті пов'язані, насамперед,  з питаннями організації безпеки учасників. Як правило, більшість соціальних мереж  припускають, що учасники розміщують тут свої анкети та фотографії. Окрім того, соціальні  мережі  дозволяють  учасникам  обмінюватися   приватними  повідомленнями,  які  не  контролюються іншими учасниками [3].     72   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Отже, як бачимо, потенціал використання можливостей соціальних мереж у професійній  підготовці учнів старшої школи надзвичайно високий.  Висновки. Застосування сучасних інформаційних технологій у навчанні -  одна з  найбільш важливих і стійких тенденцій розвитку світового освітнього процесу. Використання  Веб 2.0 у професійній підготовці учнів старших класів є обов’язковою умовою формування  компетентного фахівця на сучасному етапі розвитку інформаційного суспільства.  Таким чином, виділено основні шляхи використання Веб 2.0 у професійній підготовці  старшокласників – як джерел навчальних матеріалів, як сховища посилань, як платформи для  організації спільної діяльності учнів, демонстрації результатів діяльності та структурування  знань учнів. Застосування у процесі навчальної діяльності учнів соціальних мереж дозволяє  зробити навчання більш індивідуальним, розширити  коло спілкування учнів з навчальних  питань.  В умовах сьогодення, коли створюється єдиний інтелектуальний і емоційний простір  засобами Інтернет технологій, нагальною проблемою стає поєднання класичних педагогічних  технологій з інноваційними інформаційними технологіями навчання.     Література:     1. Гольдин А. Образование 2.0: взгляд педагога [Електронний ресурс] / А. Гольдин – Режим доступу:  http://web2-science.ru/blog/archives/65.  2. Демина Г. Ю. Социальная сеть как педагогическое пространство –  Использование Интернет- технологий в современном образовательном процессе. Часть II. Новые возможности в обучении / Г. Ю. Демина –  СПб : РЦОКОиИТ, 2008. – С. 80 - 90.  3. Моисеева О. Ф. Потенциал социальных сетей в образовании (Тезисы конференции «Инфо-стратегия  2009») [ Електронний  ресурс] /  О. Ф.  Моисеева –  Самара, 2009.  Режим  доступу:  http://www.infostrategy.ru/conf2009_theses.php.  4. Новиков П. М. Випереджувальна професійна освіта : науково-практичний посібник / П. М. Новиков,  В. М. Зуєв. – М. : РГАТиЗ., 2000. – 266 с.  5. О’Рейли Т. Что такое Веб 2.0 [Електронний ресурс] // Компьютерра оnline: электрон. журн. – Режим  доступу : http://www.computerra.ru/think/234100.  6. Патаракин Е. Д. Социальные взаимодействия  и сетевое обучение 2.0 / Е. Д. Патаракин — М. : НП  «Современные технологии в образовании и культуре», 2009. — 176 с.      У даній статті проаналізовано можливості та визначено способи використання Веб 2.0  у   професійному навчанні учнів старших класів. Також у статті висвітлено шляхи застосування соціальних  мереж у навчальній діяльності учнів старшої школи, їх переваги та недоліки.  Ключові слова: блог, Веб 2.0, інноваційні технології, Інтернет, інформаційно-комунікаційні технології,  навчальна діяльність, сервіси Веб 2.0, соціальна мережа.   In this article analyzes the capabilities and defined the ways to use Web 2.0 in professional education of senior  school students. This article also reflected the ways of application of social networks in educational activity of students of  senior school, their advantage and defects.  Keywords: blog, Web 2.0, innovative technology, Internet, information and communication technologies,  educational activities, services Web 2.0, social network.          73    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    Н.В. Дусанюк   (науковий керівник – С.С. Кізім)     ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ МУЛЬТИМЕДІА НА   УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ  Постановка проблеми. За умов переходу України до сучасного інформаційного  суспільства дедалі актуальнішим стає питання про інтеграцію інноваційних методик  навчання, насамперед інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у традиційну шкільну  методику.   Важливим пріоритетом для покращення якості освіти  є впровадження ІКТ, зокрема  засобів мультимедіа у навчальний процес.    Аналіз попередніх досліджень. За останні десятиліття проведено ряд наукових   досліджень з проблеми впровадження ІКТ, зокрема мультимедіа, в навчальний процес, серед   яких слід відзначити дослідження В. Бикова, Р. Гуревича, М. Деркача, М. Жалдака, Ю. Жука,   В. Клочка, Н. Іщука та ін. Серед зарубіжних педагогів слід відзначити вклад Ф. Жерара,   Б. Хантера, Б. Холмберга та інших. У наукових працях учені вважають, що засоби   мультимедіа виступають як принципово нові засоби навчання з широкими дидактичними   можливостями в організації процесу навчання. Вони значно покращують можливості подання   навчальної  інформації;  підсилюють  мотивацію  навчання,  пізнавальну  активність  і   самостійність учнів; розширюють варіативність навчальних задач; дозволяють якісно змінити   процедуру контролю навчальних досягнень учнів, забезпечуючи при цьому гнучкість   управління навчальним процесом.   Мультимедійні засоби створюють нові можливості для розвитку в людей почуття  гармонії у сприйманні кольорової гами, вихованні належного художнього смаку [1, c.14].  Виклад основного матеріалу. У результаті широкого впровадження мультимедіа,  удосконалення комп’ютера та їх програмного забезпечення відбувається докорінна  перебудова процесу навчання, яке стає якісно відмінною від традиційного. ІКТ вносять зміни   та збагачують зміст традиційних дидактичних принципів навчання.   Використання засобів мультимедіа під час проведення уроків трудового навчання  сприяє розширенню в учнів кругозору, розвитку обізнаності в різних сферах людської  діяльності та розумінню проблем сучасного виробництва. Мультимедійні засоби дають змогу  вчителеві унаочнити навчальний матеріал, зробити його більш цікавим і доступним та  підвищити інтерес учнів до навчання.   У рамках навчально-виховного процесу мультимедійні технології виступають як  комп’ютерні системи з інтегрованою підтримкою звукозаписів і відеозаписів [2, c.94].   Використання мультимедійних технологій розкриває для вчителя трудового навчання  широкий спектр дидактичних можливостей, у тому числі:   – урізноманітнення форм подання інформації;   – урізноманітнення типів навчальних завдань;   – створення навчальних середовищ, які  забезпечують «занурення» учня в уявний світ, у  певні соціальні й виробничі ситуації;   – активізує навчальну роботу учнів і посилює мотивації навчання [4, с.240].   Засоби мультимедіа на уроках трудового навчання дозволяють розв`язати такі основні  завдання:  –   формування в учнів технічного світогляду, закріплення на практиці знань про  технологічну діяльність, спираючись на закони  та закономірності розвитку природи,  суспільства, виробництва і науки;  –   ознайомлення учнів із місцем і роллю ІКТ у сучасному виробництві, повсякденному  житті;  –   ознайомлення та залучення учнів до різних видів діяльності, формування необхідних  для цього знань і вмінь, навчання учнів способом використання різноманітних засобів праці;    © Н.В. Дусанюк, 2012     74   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   – формування в учнів культури праці, навичок раціонального ведення домашнього  господарства, культури побуту та комплексу особистісних якостей, потрібних людині як  суб’єкту сучасного виробництва і культурного розвитку суспільства.  Досвід свідчить, що мультимедійні засоби на уроках трудового навчання захоплюють  учнів, пробуджують у них інтерес до навчального матеріалу, сприяють розвитку критичного  мислення та  вміння приймати оптимальні або варіативні рішення в складних виробничих  ситуаціях.  Використання мультимедійних технологій вимагає від викладача проектування і  розроблення таких засобів навчання, які б дозволили поєднати різні види інформаційного  середовища (тексти, музику, графіку, звук, реалістичні зображення) з діяльнісною  (інтерактивною) формою навчання, що дає можливість підвищити мотивацію навчання за  рахунок комп ’ютерної візуалізації, мультимедійного поєднання різноманітних об’єктів  навчального матеріалу. Мультимедійний супровід повинен містити багатий фактичний та  ілюстративний матеріал, який може бути використаний у навчальних цілях, мати чітке  дидактичне призначення, педагогічну спрямованість, адекватно відповідати навчальній  програмі й легко активізуватися на комп’ютері з підтримкою відповідного програмного  забезпечення.   Засоби мультимедіа на уроках трудового навчання забезпечують:   – цілеспрямоване й системне засвоєння учнями навчального матеріалу;  – створює умови для розвитку пізнавальних інтересів, творчої особистості дитини;  – сприяє інтелектуальному вдосконаленню учнів, розвитку дослідницьких умінь і  навичок шляхом експерименту, систематизації та конкретизації;  – сприяє формуванню здатності критично мислити, бачити труднощі й шукати шляхи їх  подолання.  На нашу  думку, найпростішим мультимедійним засобом є презентація створена за  підтримки програми MS Power Point,  основною властивістю якої виступає застосування  анімаційного ефекту до різноманітних об’єктів навчального матеріалу. Презентація створена  засобами MS Power Point дозволяє об’єднувати в одній комп’ютерній програмно-технічній  системі текст, звук, відеозображення, графічне зображення й анімацію, мультиплікацію, що  сприяє реалізації принципу наочності за допомогою візуалізації навчальної інформації. Хоча  презентаційні програми слугують, в основному, для передавання інформації в одному напрямі  – від програми до споживача, а дії користувача зводяться до навігації, самостійне створення  викладачами мультимедійних уроків за допомогою презентацій зможе розв’язати проблему  відсутності програмних продуктів українською мовою та специфічних для даного  конкретного навчального закладу та професії [3, с.77].  Програмні засоби, що розробляються в нашій практиці, орієнтовані, насамперед, на  індивідуалізацію навчання, на розвиток навичок до самоосвіти і набуття знань. Застосування  ІКТ забезпечення особистісно зорієнтованої освіти, коли учень розглядається як основна  цінність освітнього процесу, і спрямоване на розвиток інтелекту і навичок самоосвіти.  Важливою особливістю програмних продуктів, що розробляються  викладачами, є їх  спрямованість на індивідуалізацію освіти.  Комбіноване використання комп’ютерної графіки, анімації, живого відеозображення,  звуку, інших медійних компонентів – все це дає абсолютно унікальну можливість зробити  матеріал, що вивчається, максимально наочним, а тому зрозумілим і таким, що  запам’ятовується. Це особливо актуально в тих випадках, коли учень має засвоїти значну   кількість  емоційно-нейтральної  інформації –  наприклад,  виробничих  інструкцій,  технологічних карт, нормативних документів.   Використання мультимедійних презентацій дозволяють не лише передавати текст і  зображення, а й забезпечують можливість інтерактивної взаємодії з учнями. Під час таких  занять здійснюється управління пізнавальною діяльністю учнів, навчальний матеріал  презентується у більш доступній формі, учням дається змога вільно обирати темп  і  послідовність  вивчення  нового  матеріалу.  Мультимедійні  презентації  дають  змогу        75    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    ефективніше розкрити тему, мету та план уроку, акцентуючи на них увагу учнів.   Отже, усі вищенаведені факти дають зрозуміти, що завдяки можливостям програми  PowerPoint урок набуває сучасного вигляду, підвищується його ефективність, емоційність,  образність, що є запорукою більш якісного навчання.  Окрім того, презентацію можна записати на різні носії інформації: CD і DVD диски;  презентація, виконана  засобами має значно менший розмір у порівнянні з іншими  програмними продуктами.  Висновки. Використання мультимедійних засобів у навчальному процесі сприяє:  інтенсифікації розвитку інтелектуальних і творчих здібностей учнів; посиленню мотивації  навчання за рахунок використання вдалого інтерфейсу мультимедійних засобів; поліпшенню  якості засвоєння навчального матеріалу; розвитку творчих здібностей учнів під час  розв’язування фахових завдань.   Засоби мультимедіа на уроках трудового навчання дозволяють підвищити якість знань,   покращують можливості подання навчальної інформації та активізують пізнавальну   діяльність учнів.      Література:      1. Гуревич Р. С. Інформаційно-комунікаційні технології в навчальному процесі: посібник для  педагогічних працівників і студентів педагогічних вищих навчальних закладів / Гуревич Р. С., Кадемія М. Ю. –  Вінниця: ДОВ «Вінниця», 2002. – 116с.  2. Кадемія М. Ю. Інформаційно-комунікаційні технології навчання: термінологічний словник / автор- укладач М. Ю. Кадемія. – Львів: Вид-во «СПОЛОМ», 2009. – 260 с.  3. Машбиць Ю. І. Основи нових інформаційних технологій навчання: посібник для вчителів /  Ю.І.  Машбиць – К.: ІЗМН, 1997. – 128 с.   4. Стрельніков В., Губачов В. Дидактичні можливості інформаційних технологій навчання /  В. Стрельніков, В. Губачов // Імідж сучасного педагога. – 2003. – № 7-8. – С. 53-57.       У статті проаналізовано  шляхи використання засобів мультимедіа на уроках трудового навчання, в   умовах функціонування інформаційного освітнього середовища.  Ключові слова: засоби мультимедіа, засоби інформаційно-комунікаційних технологій, мультимедійні  технології, мультимедійні презентації.    The paper explores ways of usin g multimedia in the cla ssroom teaching of labor under conditions of  informational educational environment.    Keywords: multimedia tools, means of information and communication technology, multimedia technology,   multimedia presentations.        В.Л. Заводнюк  (науковий керівник – доц. М.Ю. Кадемія)  ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ ВЕБ-КВЕСТУ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ РОЗДІЛУ  «ТЕХНОЛОГІЯ ПРИГОТУВАННЯ ЇЖІ З ОСНОВАМИ ТОВАРОЗНАВСТВА»     Постановка проблеми. У XI столітті відбувається перехід розвинутих країн світу від   постіндустріального до інформаційного суспільства. Система освіти цього суспільства   покликана розв'язати принципово нову глобальну проблему − підготувати людину до життя i   діяльності в зовсім нових для неї умовах інформаційного світу. Саме у закладах освіти учні   набувають необхідних знань про нове інформаційне середовище, інформаційну культуру і   новий інформаційний світогляд.   Швидкі темпи розвитку й застосування інформаційних та телекомунікаційних   технологій суттєво впливають на процес інформатизації освіти. Одним із завдань процесу   інформатизації освіти є підготовка учнів до успішного використання нових технологій, а саме    © В.Л. Заводнюк, 2012     76   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   використання засобів Веб-квестів під час вивчення розділу «Технологія приготування їжі з   основами товарознавства».  Аналіз попередніх досліджень. В. Биков [1], Р. Гуревич [2], М. Кадемія, Н. Морзе,  С. Сисоєва, О. Спірін, Є. Полат [3],  та ін. досліджували проблему використання  інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) і особливостей використання Веб-квестів у  навчальному процесі. Основні проблеми інноваційних процесів в освіті також були розглянуті  у наукових працях П. Гальперіна, В . Давидова.  Однією з сучасних інтерактивних педагогічних технологій, яка демонструє приклад  інтеграції інформаційних технологій (ІТ) з існуючими ситуаційними педагогічними  технологіями (рольова гра, ділова гра, прес) є технологія Веб-квест.   Аналіз різноманітних джерел інформації свідчить про достатньо широке коло  застосування цієї технології і у начальному процесі загальноосвітньої школи.   Мета статті полягає у розгляді можливостей використання засобів Web-квесту під час  вивчення розділу «Композиція виробів української народної вишивки».  Виклад основного матеріалу. Концепція веб-квестів була розроблена в США в  Університеті Сан-Дієго в середині 90-х років професорами Б. Доджем і Т. Марчем [4]. На  порталі веб-квестів Університету Сан-Дієго (http://webquest.org)  розміщені методичні  рекомендації, численні приклади й  шаблони, що допомагають викладачам самостійно  створити веб-квест.   Веб-Квест – це освітній сайт, присвячений самостійній дослідницькій роботі студентів  (зазвичай у групах) за певною темою з гіперпосиланнями на різні веб-сторінки. Структура  веб-квесту складається з кількох обов'язкових розділів:   – вступ (сформульовано тему проекту, обґрунтовано його цінність);  – завдання (мета, умови, проблема та її оптимальне рішення);  – процес (поетапний опис процесу роботи, розподіл ролей, обов'язків кожного  учасника, список інформаційних ресурсів);  – вказівки (як організувати та подати зібрану інформацію), які можуть мати вигляд  запитань, котрі організують навчальну роботу (наприклад, визначення часових меж, загальна  концепція, рекомендації з використання електронних джерел, подання  «заготівок» − шаблонів  веб-сторінок − для полегшення роботи під час створення студентами власних сторінок як  результату пройденого матеріалу тощо);  – оцінювання (може включати як шкалу для самооцінки й оцінки роботи  однокласників, так і опис критеріїв оцінки вчителем);  – висновки (узагальнення результатів, підведення підсумків (чому навчилися, яких  навичок набули; можливі  риторичні запитання або питання, що мотивують подальше  дослідження тематики) [5].  Ми виділили такі види завдань для Веб-квесту:     Переказ  Планування та проектуванняСамопізнання   Демонстрація розуміння теми на основі подання  матеріалів із різних джерел у новому форматі:  створення презентації, плаката, розповіді.     Розробка плану чи проекту на  основі заданих умов.   Будь-які аспекти дослідження  особистості.    Компіляція  Творче завданняАналітичне завдання  Трансформація формату інформацією, одержаною  з різних джерел: створення книги кулінарних  рецептів, віртуальної виставки, капсули часу,  капсули культури    Творча робота в певному жанрі  – створення п’єси, відеоролика,  складання вірша, пісні.    Пошук та систематизація  інформації.    Детектив, головоломка, таємнича історія  Досягнення консенсусуОцінка   Висновки на основі суперечливих фактів.  Вироблення шляхів рішення  гострої проблеми.    Обґрунтування певної точки  зору.   Журналістське розслідування  ПереконанняНаукові дослідження  Об’єктивне викладення інформації (розділення  думок і фактів).   Схилення на свій бік опонентів  або нейтрально налаштованих  осіб.    Вивчення різних явищ,  відкриттів, фактів на основі  унікальних онлайн джерел.        77    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    Після презентації результатів проекти, як правило, розміщаються в Інтернеті для  ознайомлення з ними широкої аудиторії.   Відповідно до критеріїв оцінки якості, розроблених Т. Марчем, ефективний освітній  квест повинен мати інтригуючий вступ, чітко сформульоване завдання, що розвиває  мислення, розподіл ролей, що забезпечує різні погляди на проблему, обґрунтоване  використання інтернет-джерел. Кращі приклади  освітніх квестів демонструють зв'язок із  реальним життям, їхні висновки безпосередньо пов'язані зі вступом, підсумовують  пізнавальні навички і можливість застосування їх в інших предметах або галузях.    Характерними особливостями Веб-квесту, що відрізняють його від інших технологій є   такі: перш за все, заздалегідь визначаються ресурси, в яких є інформація, необхідна для   розв’язання проблеми. По-друге, Веб-квест однозначно визначає порядок дій, який має   виконати учень для одержання необхідного результату. По-третє, обов’язковою складовою   цієї технології є перелік тих знань, умінь і навичок, які можуть придбати учні, виконавши   даний Веб-квест. По-четверте, однозначно визначені критерії оцінки виконаних завдань.   Наведемо як приклад розробку Веб-квесту «Технологія приготування їжі з основами   товарознавства» (рис. 1), його деяких розділів. Веб-квест може бути використаним і як   методичне забезпечення самостійної роботи учнів школи.   Вступ. Ми хочемо представити цікаву і захоплюючу гру (веб-квест (Вебquest) -   проблемне завдання з елементами рольової гри, для виконання якої використовуються   інформаційні ресурси Інтернет). Гра розрахована на учнів старшої школи.    Мета даного Веб-квесту –  розглянути технологію приготування їжі з основами   товарознавства з позицій кухаря, кондитера, технолога, лікаря-дієтолога, мікробіолога,   санепідеміолога, товарознавця, заготівельника, бухгалтера. Вам необхідно виступити в одній   із ролей.   Розглянемо зміст поданих нище ролей:   Роль 1. КУХАР   Якщо Ви обрали роль Кухаря, то Вам необхідно зібрати інформацію про правила,   порядок обробки та використання грибів; значення та харчову цінність холодних страв і   закусок; значення овочевих страв у харчуванні; значення соусів у харчуванні; значення страв і   гарнірів з круп, бобових і макаронних виробів у харчуванні людини; харчову цінність   борошняних виробів; значення та харчову цінність виробів із бездріжджового тіста.    Після зібрання необхідної інформації Вам необхідно буде оформити все у вигляді   презентації. Готовий матеріал представити на розсуд іншим учасникам гри.   Роль 2. КОНДИТЕР   Якщо Ви обрали роль Кондитера, то Вам необхідно знайти класифікацію солодких   страв; інформацію про гарячі солодкі страви: рецептуру, технологію приготування,   оформлення і відпускання, вимоги до якості, умови і строки зберігання; страви з   концентратів: рецептуру, технологію приготування, оформлення і відпускання, вимоги до   якості, умови і строки зберігання; гарячі напої: рецептуру, технологію приготування,   відпускання, вимоги до якості, умови і строки зберігання.    Роль 3. ТЕХНОЛОГА   Якщо Ви обрали роль Технолога, то Вам необхідно знайти інформацію про види і   рецептуру рубленої і котлетної маси; страви з яєць, рецептуру; значення страв із сиру в   харчуванні, класифікацію за способом теплової обробки; страви із рибної котлетної маси:   рецептуру, технологію приготування і подавання; значення м’ясних гарячих страв у   харчуванні; другі страви з м’яса в тушкованому, смаженому і запеченому вигляді, рецептуру,   технологію приготування, відпускання тушених, смажених і запечених м’ясних страв, вимоги   до якості страв, умови і строки зберігання; страви з рубленої і котлетної маси: рецептуру,   технологію  приготування,  відпускання,  вимоги  до  якості  страв;  страви  з   сільськогосподарської птиці: рецептура, технологія приготування, відпускання, вимоги до   якості м’ясних страв; страви із субпродуктів: рецептуру, технологію приготування,     78   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   відпускання, вимоги до якості м’ясних страв, умови і строки зберігання.       Рис. 1. Веб-квест «Технологія приготування їжі з основами товарознавства»      Роль 4. ЛІКАРЯ-ДІЄТОЛОГА   Якщо Ви обрали роль Лікаря-дієтолога, то Вам необхідно зібрати інформацію про   загальні поняття щодо фізіології харчування.    Для цього необхідно схарактеризувати загальні поняття про значення їжі для організму   людини, необхідність збалансованого харчування; порядок організації дієтичного та   лікувально-профілактичного харчування на підприємствах громадського харчування.   Роль 5. МІКРОБІОЛОГА   Якщо Ви обрали роль Мікробіолога, то Вам необхідно зібрати відомості про розвиток   мікробіології. Для цього необхідно ознайомитися з основними поняттями про мікроби;   загальними поняттями про інфекційні захворювання через недотримання технології   приготування страв, санітарно-гігієнічних правил, правил зберігання продуктів харчування,   напівфабрикатів, готових страв; класифікацією найбільш поширених мікробів у харчових   продуктах,  напівфабрикатах,  стравах;  ознайомитися  з  хімічним  складом  клітин   мікроорганізмів.   Роль 6. САНЕПІДЕМІОЛОГ   Якщо Ви обрали роль Санепідеміолога, то Вам необхідно зібрати відомості про джерела   харчових отруєнь, а також ознайомитися з санітарними правилами приймання та зберігання   продуктів харчування; строки реалізації продуктів; види лабораторних досліджень продуктів.    Роль 7. ТОВАРОЗНАВЕЦЬ   Якщо Ви обрали роль Товарознавця, то Вам необхідно знайти інформацію про хімічний   склад харчових продуктів, такі основні поняття: харчова, біологічна і фізіологічна цінність   харчових продуктів; їх засвоюваність, калорійність.    Для цього Вам необхідно обґрунтувати добові потреби людини в основних харчових   речовинах; ознайомитися з класифікацією харчових продуктів; видами, сортами й   асортиментом харчових продуктів; виконати підрахунки добової потреби людини основних   харчових речовинах (продуктів).    Роль 8. ЗАГОТІВЕЛЬНИК   Якщо Ви обрали роль Заготівельника, то Вам необхідно знайти інформацію про   хімічний склад свіжих, квашених, солоних, заморожених, консервованих овочів і плодів; види        79    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    зберігання овочів, плодів –  свіжих, квашених, солоних. Заморожених, у вигляді   плодоовочевих консервів.   Для цього Вам необхідно ознайомитися з вимогами до якості овочів і плодів (свіжих,   квашених, солоних, заморожених, консервованих); технологічними особливостями зберігання   свіжих плодів, квашених, солоних і заморожених плодів; технологічними процесами   квашення, соління, консервування, замороження овочів, плодів.   Роль 9. БУХГАЛТЕРА   Якщо Ви обрали роль Бухгалтера, то Вам необхідно знайти інформацію про елементи   бухгалтерського обліку, сучасні засоби його проведення; поняття цін і ціноутворення,   особливості ціноутворення в громадському харчуванні; ознайомитись із документами, що   використовуються під час складання калькуляції; охарактеризувати особливості обліку   сировини у відособлених цехах з виробництва напівфабрикатів.   Висновки. Методика веб-квест є популярною серед сучасних учнів, активізує   навчальний процес, сприяє підвищенню індивідуалізації навчання і його якості. За своєю   сутністю Веб-квест – це дидактична структура, в рамках якої вчитель удосконалює пошукову   діяльність учнів, задає їм параметри цієї діяльності і визначає її час. Учитель перестає бути   джерелом знань, але створює необхідні умови для пошуку й обробки інформації. Така   діяльність перетворює учнів на активних суб'єктів навчальної діяльності, підвищуючи не   лише мотивацію до процесу здобуття знань, але і відповідальність за результати цієї   діяльності і їх презентацію. Веб-квести дають можливість проводити роботу на «на перетині   предметів», що є особливо важливим для навчання учнів у межах вивчення розділу   «Технологія приготування їжі з основами товарознавства». Таким чином, веб-квест є   інноваційною інтерактивною методикою, яка сприяє підвищенню освіти, у межах практично   будь-якого напряму навчання.     Література:     1. Биков В. Ю. Моделі організаційних систем відкритої освіти : [монографія] / В. Ю. Биков. – К. :Атіка,  2008. – 684 с.  2. Гуревич Р. С. Інформаційно-комунікаційні технології в навчальному процесі та наукових дослідженнях  : навч. посібник / Р. С. Гуревич, М. Ю.Кадемія. – Вінниця : ТОВ «Планер», 2006. – 366 с.  3. Новые педагогические и информационные технологии в системе образования : учеб. пособие для студ.  пед. вузов и системы повыш. квалиф. пед. кадров / Е. С. Полат, М. Ю. Бухаркина, М. В. Моисеева, А. Е. Петров  ; под ред. Е. С. Полат. – 2-е изд., стер. – М. : Издательский центр «Академия», 2005. – 272 с.  4. Федоров А. В., Интерактивное развитие медиа-компетентности в webquest и деловой интернет-игре /  А. В Федоров, А. А. Новикова // Исследователь (Казахстан). 2008. − № 7-8. − С. 108-121.  5. Григорьева И. В. WeB-портфолио как средство формированиямедиакомпетентности будущих  педагогов (из опыта работы ГОУ ВПОИГЛУ) / И. В. Григорьева // Образовательные технологии XXI века / Под  ред. С. И. Гудилиной, К. М. Тихомировой, Д. Т. Рудаковой. М. : Изд-во Рос.  академии образования, 2009. − С.  265-269.      У статті розглядається використання засобів Веб-квест при  вивченні розділу «Технологія   приготування їжі з основами товарознавства».   Ключові слова: Веб-квест,веб-сторінка, інформаційно-комунікаційні технології, інноваційна   інтерактивна методика.      The article deals with the use of Web-quest in the study section «Technology cooking the basics of commodity».    Keywords: Web Quest, Web page, information and communication technologies, innovative interactive methods.       80   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Д.В. Зінченко  (науковий керівник – доц. Г.Б. Гордійчук)  ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ З МЕТОЮ  РОЗВИТКУ КРЕАТИВНИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ СЗШ НА УРОКАХ ТЕХНОЛОГІЙ  Постановка проблеми. В умовах соціально-економічних змін, які відбуваються в нашій  країні, розроблення та впровадження інноваційних технологій у навчально-виховний процес є  одним із головних чинників підвищення  результативності навчання та якості освіти в середніх  загальноосвітніх навчальних закладах.   Аналіз попередніх досліджень. В останні роки проведено серйозні дослідження  функцій, які можуть виконувати інформаційні технології в навчальному процесі (В. Биков,  Б. Гершунський, В. Глушков, Р. Гуревич, О. Довгялло, О. Єршов, М.Жалдак, В. Монахов,  І. Підласий, О. Полат та ін.);  особливостей педагогічної комунікації з використанням  інформаційних технологій (А. Брушлинський, А. Матюшкін, Є. Машбиць, О. Тихомиров та  ін.); теорій навчання з використанням сучасних технологій (О. Ващук, Ю. Горошко,  М. Головань, О. Жильцов, Ю. Жук, В. Клочко, В. Лапінський, П. Маланюк, Н. Морзе,  А. Пеньков, Ю. Рамський та ін.).  Актуальність дослідження. Творча активність  становить складну, багатогранну і  багатофункціональну психологічну складову особистості. За своїм змістом і спрямованістю  існуючі дослідження даного феномена можуть бути об’єднані у дві великі групи: орієнтовані  на розробку загальнопсихологічної теорії творчості на основі інтеграції різноманітних  емпіричних результатів дослідження творчої особистості та її активності; генетико- психологічні, спрямовані на виявлення особливостей розвитку творчої активності учнів та їх  здатності до різних видів продуктивної діяльності.  Водночас багато невирішених проблем психології творчості залишається в межах  вікової та педагогічної психології. Відзначимо серед них питання походження, структури й  розвитку творчої активності, діагностики особливостей креативності особистості на різних  етапах розвитку, проблему педагогічного керування творчим процесом, індивідуального  підходу до розвитку  творчої активності та багато інших.   Вищенаведене зумовлює необхідність подальшого наукового аналізу особливостей  розвитку креативних здібностей особистості у шкільному віці з можливостями застосування  інформаційно-комунікаційних технологій та актуальність обраної теми дослідження.  Мета статті –  обґрунтувати психолого-педагогічні умови розвитку креативних  здібностей учнів СЗШ на уроках технологій у процесі використання інформаційно- комунікаційних технологій.    Виклад  основного  матеріалу.  Розглянемо  такі  дифиніції  як « творчість»,  «креативність», «здібності». Прийнято вважати, що творчість – це специфічний процес, що  приводить до створення нового. Водночас креативність –  це здатність людини до  конструктивного, нестандартного мислення і поведінки, а також усвідомленого розвитку  свого досвіду.  Термін  «здібності», незважаючи на його давнє і широке застосування в  психології,  наявність у літературі багатьох його визначень, неоднозначний. Якщо підсумовувати його  дифініції і спробувати їх представити в компактній класифікації, то вона виглядатиме таким  чином:   1. Здібності – це властивості душі людини, що розуміються як сукупність психічних  процесів і станів. Це найбільш широке і найстаріше з наявних визначень здібностей. Нині їм  практично вже не користуються в психології.   2. Здібності є високим рівнем розвитку загальних і спеціальних знань, умінь і навичок,  що забезпечують успішне виконання людиною різних видів діяльності. Це визначення  з’явилося і було прийнято в психології XVIII – XIX ст., частково є вживаним і нині.   3. Здібності – це те, що не зводиться до знань, умінь і навичок , але пояснює (забезпечує)    © Д.В. Зінченко, 2012        81    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    їх швидке надбання, закріплення й ефективне використання на практиці. Це визначення  прийняте зараз і найбільш поширене. Воно водночас є найбільш вузьким і найбільш точним з  усіх трьох.   4. Здібності – це індивідуально психологічні особливості людини, що проявляються в  діяльності і є умовою успішності її виконання, тобто характеристики особи, що виражають  міру освоєння  деякої сукупності дій. Від здібностей залежить швидкість, ґрунтовність,  легкість і міцність процесу оволодіння знаннями, уміннями і навичками, але самі здібності не  зводяться до знань і умінь [6].  Розділяють загальні і спеціальні здібності:   1) загальні здібності забезпечують відносну легкість і продуктивність в оволодінні  знаннями і здійсненні різних видів діяльності. Загальні здібності – це розумові  здібності:  критичність розуму, його самостійність, глибина, допитливість, швидкість розумового  орієнтування, швидкість мислення;  2) спеціальні здібності – це система властивостей особи, які допомагають досягти  високих результатів у певній галузі діяльності, наприклад: математичні, літературні, музичні і  т.ін.  Своєю практикою вчителі шкіл, що стали на шлях інноваційного розвитку,  підтверджують: сучасний педагог стає дослідником. Педагог майбутнього – в ідеалі педагог- учений, для якого педагогічне дослідження є умовою розвитку професійної майстерності.  Саме в умовах дослідницької діяльності стають реальними якісні зміни в педагогічному  мисленні вчителів, відбувається інтенсивний розвиток їхніх творчих здібностей і у результаті  – ефективне формування педагога-дослідника.  Педагог-дослідник: орієнтує свою педагогічну діяльність на нові досягнення науки;   неперервно досліджує свою систему роботи, здійснює науковий аналіз її різних складових;  прагне постійно підвищувати результативність своєї праці; володіє вміннями практичного  використання методики педагогічного дослідження; з повагою ставиться до переконань своїх  колег без категоричного заперечення їхньої точки зору; має системне мислення, що  виявляється в цілісному сприйнятті різних педагогічних явищ, здатності встановлювати  причинно -наслідкові зв’язки, визначати перспективу свого подальшого професійного та  загального розвитку, шляхи його досягнення [5].  Саме такий учитель покликаний розвивати креативні здібності учнів. Головне завдання –  не «донести», «пояснити» та «показати» учням, а організувати спільний пошук розв’язання  завдання, яке виникло перед ними. Учитель виступає як режисер міні-вистави, що  народжується безпосередньо у класі [1, с.53].  Творчість – це діяльність, яка на основі реорганізації наявного досвіду і формування  нових комбінацій знань породжує нове. Проявляється вона на різних рівнях. Для одного рівня  творчості характерне використання наявних знань і розширення галузі їх застосування; на  іншому – створюється абсолютно новий підхід, що змінює усталений погляд на об’єкт або   галузь знань. Творча особистість бачить результати, які становлять принципову новизну, а  нетворча – лише результати, які стосуються досягнення мети (доцільні результати).  Аналіз методів активізації мислення переконує, що здатність розв’язувати творчі  завдання можна і потрібно розвивати через навчання. Насамперед, на наш погляд, необхідно  дотримуватися основних принципів стимулювання творчої активності, які передбачають:   створення для дитини безпечної психологічної бази, до якої вона могла б повертатися,  «дивуючись» власним відкриттям у процесі пошуків нестандартних розв’ язків; підтримання  здатності дитини до творчості, неприпустимість несхвальної оцінки творчих спроб;  терпимість до незвичних ідей і запитань; необхідність відповідати на всі питання дітей тощо.  Важливим для педагогів є дотримання розроблених  професором К. Вайнцвангом  «заповідей» творчої особистості: будь господарем своєї долі; досягни успіху в тому, що  любиш; зроби свій конструктивний внесок у спільну справу; вибудовуй свої стосунки з  людьми на довірі; розвивай свої творчі здібності; культивуй у собі сміливість; піклуйся про  своє здоров´я; не втрачай віри в себе; намагайся мислити позитивно; поєднуй матеріальний     82   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   достаток із духовним задоволенням [3].  Методи, які використовуються у практиці навчання технології для розвитку творчої  активності учнів, а також засоби, які забезпечують цей розвиток, представлено на рис. 1.  Кожен із цих методів може бути використаний у різних формах: масовій, груповій,  індивідуальній. За цих умов засобом впливу цих методів може виступати як слово, так  і дія.  Використання будь-якого з методів передусім підпорядковане єдиній меті: розвитку творчих  здібностей, які включають у себе розвиток творчого мислення, вміння у кожному  конкретному випадку ставити передумови, обирати серед них проблему, розв’язувати її,  робити висновки.      Рис. 1. Методи розвитку творчих здібностей  Саме творче мислення і розвиває у підлітка  ці риси. Творче мислення є складним  явищем. Від звичайного поняття «образне мислення» творче мислення відрізняється тим, що  воно насамперед завжди пов’язане з практикою [2, с. 86]. Тому для розвитку творчого  мислення необхідно добирати такі проблемні завдання, що пов’язані з реальними об’єктами.  Цій вимозі підпорядковані завдання на проектування об’єктів праці, завдання технологічного  й організаційного характеру.   Застосування будь-якого з перерахованих методів у діяльності учнів із метою розвитку  творчих здібностей на уроках технології залежить не в останню чергу від матеріально- технічної бази, тобто наявності демонстраційних стендів, технічних засобів навчання,  різноманітних наочних посібників, установок, діючих моделей, технологічного устаткування.  Важливу роль у формуванні  знань і вмінь учнів відіграють засоби навчання. Засоби  навчання  розрізняють:  за  особливостями  використовуваного  матеріалу ( словесний,  образотворчий, конкретні мовні одиниці та схематичний показ); за видом сприйняття (зорові,  слухові, наочно-слухові, аудіо, візуальні та аудіовізуальні); за способом передачі матеріалу (за  допомогою технічної апаратури чи без неї – традиційним способом; у статиці чи динаміці;   готові таблиці та матеріали для їх складання; картини, моделі, кінокадри, плівки); за  організаційними формами роботи з ними (фронтальна – на основі демонстраційних засобів та  індивідуальна – на основі розданого учням образотворчого матеріалу).  З метою підготовки і проведення уроку з технології з використанням технічних засобів  навчання необхідно: детально проаналізувати зміст і мету уроку, зміст  і логіку навчального  матеріалу; визначити обсяг і особливості знань, які повинні засвоїти учні (уявлення, факти,        83    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    закони, гіпотези), необхідність демонстрації предмету, явища або їх зображення; відібрати і  проаналізувати аудіовізуальні та інші дидактичні засоби, визначити їх відповідність змісту і  меті уроку, можливе дидактичне призначення; з’ясувати, на якому попередньому  пізнавальному досвіді відбуватиметься вивчення кожного питання теми; визначити методи і  прийоми для активної пізнавальної діяльності учнів, досягнення ними ґрунтовного  засвоєння  знань, умінь і навичок.   Нове покоління комп’ютерів, застосування оптоволоконного зв’язку зумовили появу та  розвиток електронних систем навчання: бази даних, бази знань (мультимедіа, гіпермедіа,  інтермедіа та мережевих технологій).  Надалі ширшого застосування набуває використання баз даних певного спрямування.  Вони містять різноманітну статистичну, текстову, графічну й ілюстративну інформацію у  необмежених  обсягах. Їх використовують для оперативного пошуку необхідної інформації,  відсутньої в підручниках, посібниках.  Бази знань містять певний обсяг інформації з конкретної теми, структурованої так, що у  кожному її елементі є посилання на інші логічно пов’язані з ним елементи. Це дає змогу  учневі отримувати інформацію у потрібній йому послідовності. Програмні продукти, що   містять бази знань, належать до класу гіпермедіа (надсередовище).  Гіпермедіа-технології надають можливості для роботи з текстами через виділення  ключових об’єктів (слів, фраз, малюнків), організацію перехресних посилань між ними [4].  Мультимедіа-технології ( багатоваріантне  середовище)  пов’язані  зі  створенням  мультимедіа-продуктів: електронних книг, мультимедіа-енциклопедій, комп’ютерних фільмів,  баз даних тощо. Вони  поєднують анімацію, текстову, графічну, аудіо- та відеоінформацію,  обсяг якої становить сотні мегабайт. Комп’ютер дає змогу учням, не виходячи з класу (з  дому), бути присутніми на лекціях видатних учених, педагогів, стати свідками історичних  подій минулого і сучасності, відвідувати музеї та культурні центри світу.  Широкого розповсюдження набули нині мережеві технології. Робота в  комп’ютерних  мережах сприяє підвищенню грамотності, розвитку мови, інтересу до навчання. Завдяки  доступу до професійних банків і баз даних учні отримують інформацію про розвиток  наукових проблем, беруть участь у дослідницькій діяльності інших колективів.  Доступ до мереж телекомунікацій підвищує інформаційну озброєність учителів, дає  змогу спілкуватися зі своїми колегами, проводити спільну навчальну, методичну та наукову  роботу.   Упровадження комп’ютерів як важливого засобу навчання пов’язане з багатьма  проблемами – матеріальними і психологічними, змінює мислення дитини, особливості її  спілкування з учителем. Існують і універсальні проблеми, пов’язані зі створенням програм  навчання на комп’ютері, визначенням меж між комп’ютером-іграшкою та комп’ютером- інструментом пізнання . Окрема проблема – готовність учителів до роботи за таких умов.  Виокремимо основні види комп’ютерних навчальних програм [4]:  – комп’ютерний підручник –  програмно-методичний комплекс, що забезпечує  можливість самостійно засвоїти навчальний курс або його розділ. Поєднує в собі особливості  підручника, довідника, задачника та лабораторного практикуму;  – контролюючі програми – програмні засоби, призначені для перевірки й оцінювання  знань, умінь і навичок;  – тренажери –  засоби формування та закріплення навичок, перевірки досягнутих  результатів;  – ігрові програми забезпечують додаткові до навчальних програм дидактичні  можливості. Найефективнішими є ділові ігри, орієнтовані на розв’язання складних  однотипних задач групами учнів. Існують розважальні ігрові програми, які впливають на  формування світогляду школярів, конкуруючи  з такими соціальними інститутами, як сім’я,  школа, етнос;  – предметно-орієнтовані середовища – програми, які моделюють мікро- та макросвіти,  об’єкти певного середовища, їх властивості, співвідношення між об’єктами, операції з ними.     84   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Навчальне моделювання сприяє унаочненню навчання, а вивчення процесів у їх динаміці –  більш ґрунтовному та свідомому засвоєнню навчального матеріалу.  Висновки. Інноваційні процеси у сфері освіти передбачають технологізацію підготовки  учнів і вимагають модернізацію та вдосконалення навчально-виховного процесу в школі.  Застосування сучасних методів і засобів на уроках технології підвищує рівень мотивації учнів  до  навчання, стимулює їх до самостійної дослідницької та проектної діяльності, сприяє  творчому розвитку їх особистості.  Процес  подальшого  впровадження  інформаційно-комунікаційних  технологій  і  комп’ютерноорієнтованих засобів у навчально-виховний процес навчальних закладів України  потребує створення системи розробки педагогічних програмних засобів, у межах якої  необхідно  здійснити  комплексні  дослідження  інженерно-технологічного,  психолого- педагогічного та методичного спрямування, результатом яких мають стати рекомендації щодо  організації  навчального  і  науково-виробничого  процесу  з  використанням  засобів  інформаційно-комунікаційних технологій.      Література:     1.  Ильин Е. П. Психология творчества, креативности, одаренности / Е. П. Ильин. – СПб. : Издательство  : Питер, 2009. – 448 с.  2.  Поленов В. А. Общая методика трудового обучения в старших классах / В. А. Поленов. – М. :  Просвещение, 1999. – 240 с.  3.  Вайнцванг П. Десять заповедей творческой личности [Электронный ресурс]. – М., 1990. – Режим  доступа http://zulumik.info.  4.  Волкова Н. П. Педагогіка [Електронний ресурс]: посібник / Н. П. Волкова. – Київ : Видавничий центр  «Академія», 2001. – ( онлайн  підручники). –  Режим  доступу  до  посібника :  http://ukrlibrary.com.ua/books/24/2/3/3507.html.   5.  Особистість учителя в розвитку креативних здібностей [Електронний ресурс]. – Режим доступу  http://vuzer.info/load/psihologia/psikhologija_tvorchestva_kreativnosti_odarennost.   6.  http://ekomedtd.com.ua/kurs-lekczj-z-zagalno-psixolog-psixologchna-struktura-sobistost/     У статті проаналізовано такі поняття як «творчість», «здібності», «креативність», «геніальність»;  зазначено концептуальні положення технології розвитку творчої особистості; обґрунтовано психолого- педагогічні умови розвитку креативних здібностей учнів СЗШ на уроках технологій у процесі застосування  інформаційних технологій.  Ключові слова: творчість, креативність, загальні здібності, спеціальні здібності, творчі здібності,  інформаційно-комунікаційні технології, педагогічні програмні засоби, мультимедійні програмні засоби, апаратні  програмні засоби.      М.А. Зуграва   (науковий керівник – доц. Т.П. Зузяк)  ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ УЧНІВ ПТНЗ ОЗДОБЛЕННЮ ВИРОБІВ БІСЕРОМ  Постановка проблеми. Важливу роль у творчому розвитку особистості відіграє  мистецтво. Його використання в процесі навчання створює можливості для гармонізації  емоційних і логічних компонентів діяльності майбутніх випускників професійно-технічних  закладів, реалізації їхнього творчого потенціалу. Оскільки мистецтво є складовою частиною  духовної культури суспільства і специфічним видом практично-духовного освоєння світу,  воно має неоціненне значення для цілісного суспільного виховання особистості, її емоційного,  естетичного та інтелектуального розвитку.  Процес формування людської особистості, зокрема учня, повинен здійснюватися за  законами краси, тобто важливим компонентом мети його підготовки є естетичний. Розвиток  естетичних можливостей, здібностей і почуттів мають велике значення насамперед для  загального формування особистості, про що свідчить вітчизняний і зарубіжний досвід.    © М.А. З у грава, 2012        85    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    Хоча прикраси з бісеру були органічною частиною традиційної культури українців, як  галузь мистецтва вони вивчені недостатньо. Всебічне дослідження технологічних і художніх  особливостей прикрас із бісеру дозволяє глибше осягнути надбання національної культури та  заповнити ще одну «білу пляму» в історії народного мистецтва України. Дослідження також  сприятиме тому, щоб українські пам'ятки посіли  належне місце серед подібних творів інших  європейських народів.  Упродовж останніх років XX ст. – початку XXI ст. став помітним спалах популярності  бісерних виробів і суспільного попиту на них. Прагнучи задовольнити зростаючі потреби на  художні вироби з бісеру, українські майстри за мистецькими ідеями найчастіше звертаються  до зразків сучасного західноєвропейського костюма. Деякі свої ідеї вони також запозичують у  нових російських методичних виданнях, які неодноразово ілюструються бісерними творами,  що не відзначаються належним художнім рівнем виконання.   У дизайні бісерних творів – це є особливо актуальним з огляду на розвиток нового  напрямку прикладного мистецтва – так званого фольк-стилю. Сучасним дизайнерам необхідні  знання про традиції українських народних бісерних прикрас. На жаль , і досі у цій царині  повномасштабних фахових досліджень не здійснено.  Аналіз останніх досліджень і публікацій. Естетизація процесу навчання учнів  передбачає використання форм і методів, які сприяють формуванню їхньої культури.  Значення духовної культури випускника як передумови його високого професіоналізму  підкреслюється в працях О. Абдулліної, К. Алфьорової, В. Бондаря, Я. Бурлаки, І.  Зязюна,  О. Мороза, Н. Хмеля, М. Ярмаченка та ін.  Метою статті є висвітлити методику навчання учнів оздобленню виробів бісером.   Виклад основного матеріалу дослідження. Естетизацію навчально-виховного процесу  інтенсивно  розпочалася  в  Україні  після  проголошення  державної  незалежності.  Відроджується духовна культура українського народу: його традиції і звичаї включають до  змісту освіти. Особливого значення надають  культурологічному аспекту підготовки учнів,  переносячи акцент із традиційного засвоєння відповідної інформації на розвиток загальної  культури їхніх почуттів і поведінки.   Виховний потенціал мистецтва міститься у самій його суті і пояснюється тим, що  емоційна сторона свідомості, естетичні ідеали особистості – первинні стосовно інтелекту в  формуванні духовних інтересів, ставленні до світу взагалі. З-поміж  інших видів мистецтва  декоративно-прикладне є унікальним у вирішенні завдань як художнього, так і особистісного  розвитку, громадського і духовного становлення підростаючого покоління. В аспекті  зазначеного проблема радикального поліпшення емоційно-естетичного і духовно-морального  виховання диктує такий розподіл акцентів завдань у викладанні декоративно-прикладного  мистецтва, серед яких виховні та художньо-розвивальні були  б провідними стосовно  навчальних. Адже саме вирішення художньо-розвивальних завдань передусім формує рівень  художньо-творчої свідомості особистості, що й визначає ступінь залучення її до глобальних  культурогенних процесів. З огляду на зазначене, мету художнього виховання засобами  образотворчого мистецтва в стислій, сконцентрованій формі можна визначити як розвиток у  дітей високих естетичних ідеалів,  формування потреб і здібностей до декоративно- прикладного мистецтва в процесі художнього осмислення світу.  Заняття декоративно-прикладним мистецтвом повинні бути організовані за законами  мистецтва, що передбачає:  а) нестереотипність, структурну різноманітність, структурну режисуру;  б) залучення учнів до співпереживання, створення відповідного щодо теми уроку  емоційного настрою, чому сприятиме включення до сценарію уроку ігрових, казкових   моментів, використання інших видів мистецтв (художнього слова, музики, елементів  театрального дійства, кінофрагментів);  в) наявність трьох основних структурних елементів уроку (відповідно до законів будь- якої художньої творчості): сприймання, формування творчого задуму, його посильна творча  реалізація.     86   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Під час вивчення конкретних дисциплін важливе місце в роботі педагога займає  ознайомлення учнів із загальними положеннями зародження та розвитку видів декоративно- прикладного мистецтва, зокрема художньої обробки бісером.  Традиція декорування одягу намистинами на вітчизняних теренах має давнє  походження. Поодинокі знахідки імпортних фаянсових бусин українські археологи датують  Трипільською добою. У середині I тис. до  н.е. протоскляні та скляні намистини мали значне  поширення в побуті скіфів і сарматів. Коралики носили нашитими на одязі та набраними у  низки – як накладні оздоби для шиї та рук.  Побутування скляних бусин простежується впродовж багатовікової історії вітчизняної  культури. Намистини не втрачали популярності й коли були дорогим імпортним товаром, і   тоді, коли з XI ст. завдяки розвитку вітчизняного скловиробництва, вони стали доступними  всім верствам феодального суспільства. У часи Київської Русі предметом особливого  зацікавлення стають дрібні скляні коралики – бісер, технологія виготовлення якого тоді була  доступна лише арабським скловиробникам. Разки бісеру у цей час були коштовною  прикрасою. Бісер, поряд із перлами, та металевими нитками  застосовували також в оздобленні  церковних тканин та ікон.  Піднесення популярності бісеру в українській народній культурі припадає на XIX  століття. Збережені в музейних колекціях бісерні вироби цієї доби засвідчують уже  сформований високий ступінь розвитку технології, а орнамент і колорит цих творів  відображає місцеві мистецькі особливості. Усе це вказує на тривалу традицію, започатковану   щонайпізніше у XVIII столітті. На початок XX ст. прикраси з бісеру побутували у західних  областях України, а також на теренах Східного Полісся та Середнього Подніпров’я. В  ансамблі одягу вони виконували декоративну й оберегову функції, водночас представляючи  віковий та суспільний статус особи.  Художні вироби з бісеру є важливим і своєрідним явищем мистецької спадщини   українського народу.  Учням слід розкрити важливість і багатофункціональність декоративно-прикладного  мистецтва в цілому. Пояснити, що мистецтво - одна з форм суспільної свідомості, складова  духовної культури людства, специфічний рід практично-духовного освоєння світу. Показати,  що до мистецтва належить група різновидів людської діяльності - живопис, музика, театр,  художня література (яку іноді виділяють виразом «література  і мистецтво») і т.п.,  поєднуваних тому, що вони є специфічними художньо-образними формами відтворення  дійсності.   Художньо-творча діяльність людини розгортається в різноманітних формах, що  називають видами мистецтва, його родами і жанрами. Самодостатність і розмаїтість цих форм  можуть здатися хаотичним накопиченням, у дійсності ж вони є закономірно організованою  системою видових, родових , жанрових форм.   Формування художньо-творчих здібностей, у свою чергу, потребує особливої методики.  Важливо своєчасно виявити природні задатки, схильність дитини, стимулювати творчу  діяльність, закріпити досягнутий успіх постійними тренуваннями. Поступово ускладнювати  навики уміннями і навичками. При цьому треба пам’ятати, що заняття малюванням лише тоді  збагачують учня естетикою, коли вони несуть йому  радість. Важливими умовами успіху є  об‘єктивна оцінка художньої творчості учнів.   Одним із найважливіших принципів роботи є спрямованість на виховання гармонійної  особистості. Це передбачає формування в учнів стійких знань, умінь і навичок, які б  відповідали рівневі сучасного декоративно-прикладного мистецтва. Заняття покликані  розвивати інтелектуальну, емоційну, естетичну і творчу сфери особистості.  Робота з  додатковою  літературою,  аналогами  творів  мистецтва,  виступи  з  повідомленнями  (доповідями), ознайомлення з творчістю видатних мистецтвознавців - усе це сприятиме  творчому розвитку школярів, посиленню інтересу до вивчення декоративно-прикладного  мистецтва, спонукатиме учнів до самоосвіти.        87    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання     Завданнями педагогів під час ознайомлення з оздобленням виробів бісером є: подати  початкові відомості про основи композиції та техніки виготовлення виробів із бісеру;  виховувати стійкий інтерес до походження та історії виникнення бісеру; формувати вміння  роботи з ескізами; формувати вміння чітко та послідовно вдосконалювати роботу над  створенням художнього образу композиції; збагачувати й активізувати термінологічний запас  учнів, сприяти всебічному розвиткові особистості кожного учня.   Учні мають усвідомити роль і значення вивчення декоративно-прикладного мистецтва  для всебічного розвитку людини. Цьому ж сприяє використання міжпредметного матеріалу  (історія, образотворче мистецтво, народознавство, малюнок та ін.), урізноманітнення видів  робіт (змагання, ігрові та рольові завдання творчого характеру, загадки тощо). Перевага  має  надаватися інтерактивним формам і методам організації навчального процесу.   На заняттях слід застосовувати проблемний виклад матеріалу, частково-пошуковий,  дослідницький методи навчання. Ураховуючи вікові особливості учнів і запас їхніх знань,  учитель має не лише повідомляти нові для дітей знання, а й формулювати посильну для  їхнього розуміння проблему, показувати шляхи її розв ’язання, підтверджувати висновки  вдалими прикладами.    Важливо також показати шляхи розвитку і збагачення творчого розвитку, розкрити  учням багатство, образність мистецтва в цілому, продемонструвати скарби мистецтва рідного  краю.   Висновки. Отже, народне мистецтво має сприяти такій організації навчального процесу  учнів, яке б відповідало специфіці естетико-художнього процесу засвоєння знань.  Використання засобів мистецтва  у педагогічному контексті дозволяє підготувати творчого  фахівця.     Література:     1.Антонович Є.А, Захарчук-Чугай Р.В., Станкевич М.Є. Декоративно прикладне мистецтво. Львів, в-во  «Світ» – 1992 р. ст. 62-62, ст. 170, 209.  2. Білан М.С., Стельмащук Г.Г. Український стрій. – Львів: Фенікс, 2000. – 328 с.: іл.  3. Виноградова Е. Большая книга бисера. – М.-СПб: Валери СПД, 1999. – 432 с.: ил.   4.Декоративно-ужиткове мистецтво. Словник: В 2-х т. / під заг. ред. Запаско Я.П. – Львів: Афіша, 2000. –  Т. 1. – 365 с.   5. Бєляева А.П. Проблеми мєтодологии и методики педагогических исследований профтехобразования. -   М.: Высш. шк., 1978. - 160 с.   6. Болсун С. Вчительські манери: сутність та вимоги до них. Рідна школа, 2001р. №8, ст. 64.  7. Бордовская Н.В., Реан А.А. Педагогика. Учебник для вузов. – СПб.: Питер, 2001. – 304с. – (Серия  «Учебник нового века»)       І.П. Іваскевич, М.В. Грищишина  (науковий керівник – доц. Т.П. Зузяк)  МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ДИСЦИПЛІН ХУДОЖНЬОГО ПРОФІЛЮ У ХУДОЖНІХ  ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ  Постановка проблеми. Відомо, що система професійно-технічної освіти займає  важливе місце між середньою і вищою освітою. Вона має специфічне завдання – готувати  висококваліфікованих робітників для усіх  галузей економіки. Розвиток професійно-технічної  освіти нині потребує оновлення та розкриття прихованих можливостей викладання провідних  дисциплін. Одним із найважливіших завдань сучасної освіти є створення необхідних умов для  формування творчої особистості, реалізації її природних здібностей. Особливе місце в процесі  гуманізації освітнього середовища належить художньо-естетичному циклу навчальних  дисциплін.    © І.П. Іваскевич, М.В. Грищишина, 2012     88   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Творчі здібності існують у кожній людині. Творчість – це природна функція мозку, яка  виявляється і реалізується у діяльності за умов наявності спеціальних здібностей у тій чи  іншій конкретній діяльності. Творчість – це не тільки труд художника, артиста, вченого; вона  може проявитися в іншій діяльності, результатом якої будуть конкретні ідеї і продукти, так і   самі дії. Важливу роль у творчому розвитку особистості відіграє мистецтво. Його  використання в процесі навчання створює можливості для гармонізації емоційних і логічних  компонентів діяльності майбутніх випускників професійно-технічних закладів, реалізації  їхнього творчого потенціалу. Оскільки мистецтво є складовою частиною духовної культури  суспільства і специфічним видом практично-духовного освоєння світу, воно має неоціненне  значення для цілісного суспільного виховання особистості її емоційного, естетичного та  інтелектуального розвитку.   Розвиток творчих здібностей учнів є актуальною проблемою педагогічної теорії та   практики, яка вимагає вдосконалення методів навчання. Творчі здібності розвиваються лише   у відповідних умовах життя і діяльності, у процесі засвоєння і творчого застосування знань,   умінь і навичок.   Аналіз досліджень і публікацій. Професійна підготовка фахівців не лише з мистецьких   дисциплін, має спиратись на ті науково-педагогічні дослідження, в яких розкриваються   процеси формування світоглядних позицій власне самих педагогів. У першу чергу, це твори   класиків педагогіки –  К. Ушинського, В. Сухомлинського та А. Макаренка, в яких   стверджується ідея виховання вчителя високої духовної та професійної культури, гуманіста,   творчої особистості, здатної перетворювати себе і навколишній світ. Також суттєвий інтерес   становлять праці, у яких розглядаються методики вивчення художніх дисциплін,   удосконалення сутнісних основ професійної педагогічної освіти (Л. Коваль, С. Сисоєва,   С. Гончаренко, І. Зязюн, М. Лещенко, О. Рудницька, Н. Ничкало, О. Савченко); коректується   направленість навчання на формування творчої особистості (В. Рибалка, О. Кульчицька,   В. Шубинський).  Для обґрунтування теоретичних і методичних засад професійного розвитку і  становлення  вчителів  мистецьких  дисциплін  важливо  було  виявити  тенденції  до  персоніфікації професійної діяльності педагога, його особистісної зорієнтованості, що  висвітлені у працях Г. Балла, І. Беха, В. Рибалки, В. Семиченко.  Різноманітні аспекти професійної підготовки, що стосуються проблеми професійного  становлення, розглядались у працях  вітчизняних і зарубіжних учених. Так, проблема  індивідуалізації професійної та педагогічної підготовки, саморозвитку в процесі формування  професіоналізму  і  професійного  становлення  художника  присвячені  дослідження  Н. Миропольської, О. Пєхоти, О. Ростовського, Р. Хмелюк, Г. Шевченко та інших. Останнім  часом ряд аспектів педагогічної освіти розроблявся з позицій неперервності і самостійності  професійного розвитку викладача художніх  дисциплін (А. Алексюк, І. Зязюн, Н. Кузьміна,  В. Луговий).  Теоретичний аналіз і вивчення практичного досвіду підготовки учнів до майбутньої  професійної діяльності (Е. Абдулін, Л. Коваль, М. Лещенко, Н. Миропольська, О. Пєхота та  ін.) розкривають низку суперечностей, що об’єктивно існують у вищій художній професійно- технічній освіті:  – усвідомлення у суспільстві необхідності  активізації творчих сил особистості і  відсутністю відповідних соціально-педагогічних умов для їхнього формування і розвитку;  – переважним  використанням  у  навчально-виховному  процесі  застарілих  репродуктивних методів, засобів спеціальної та фахової підготовки у колективних і групових  формах роботи, а також вимогою проявляти активно-творчі позиції, дотримуватись  гуманістичних принципів особистісно-орієнтованого навчання і виховання;  – вимогами щодо цілісності навчально-виховного процесу та професійної підготовки,  неперервності професійно-технічної освіти і відсутністю системного зв’язку між психолого- педагогічною і художньо-естетичною підготовкою та художньо-педагогічною практикою  майбутніх фахівців художніх дисциплін.        89    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    Реформаційні процеси в освітній галузі, викликані соціальними перетвореннями в усіх  сферах життя, зумовлюють необхідність пошуку нових форм організації виховання та  навчання спрямованих на реалізацію пріоритетного завдання сучасної освіти – формування  творчої, всебічно розвиненої та духовно збагаченої особистості.   Метою статті є розкриття особливостей методики викладання дисциплін художнього  профілю у художніх професійно-технічних закладах  освіти.  Виклад основного матеріалу дослідження. Ефективність розвитку творчих здібностей  учнів у процесі навчальної діяльності забезпечує сукупність певних загальнопедагогічних і  дидактичних умов. Загальнопедагогічні умови розповсюджуються на весь навчально- виховний процес і можуть підвищити ефективність творчого розвитку учнів у будь-якій  педагогічній системі. Дотримання дидактичних умов передбачено лише у навчальному  процесі, оскільки  вони є змістовою характеристикою компонентів, які утворюють локальну  систему навчання, спрямовану на розвиток творчих здібностей у процесі навчальної  діяльності.   Вважається, що мінімально необхідними дидактичними матеріалами для викладання   дисципліни є такі, що забезпечують:   – ефективне використання часу;  – ефективне засвоєння матеріалу;  – ефективний зворотний зв'язок.   Будь - яке заняття з учнями, на думку педагогів, передбачає наявність таких елементів:   організація, визначення мети заняття, мотивація, актуалізація опорних знань, подача   матеріалу теми, закріплення засвоєного, завдання для самостійної роботи, контроль   засвоєного матеріалу. Найбільшу увагу викладач має приділити визначенню мети   конкретного уроку в контексті навчальних цілей усього курсу. Педагогічна технологія полягає   в тому, що цілі навчання формулюються через його результати, які виявляються у вчинках і   діяльності учнів, причому таких вчинках, які вчитель або інший експерт можуть точно   кваліфікувати.   Відтак виникає дуже складна методична проблема, як озвучити результати мистецького   навчання мовою мистецької поведінки і вчинків учнів. Це можна зробити різними способами:   або створенням чіткої системи цілей, де були б виділені їхні категорії та ієрархія (педагогічні   таксономії), або створенням максимально конкретних описових стандартів як цілей навчання,   так і його результатів. На відміну від точних наук, у мистецтві це надзвичайно складна справа.   Основні терміни і поняття в мистецтві сприймаються та засвоюються досить легко, якщо   наявні чітка наукова аргументація, доступний виклад, добре продуманий поділ за розділами і   темами, зручний та інформативний матеріал (таблиці, графіки, діаграми, малюнки тощо).   Для закріплення знань у кінці кожної теми можна дати комплекс основних питань з   даної теми, навчальні завдання і тести. Окрім того, викладач у кінці теми формулює основні   положення і висновки, наводить приклади з повсякденного життя, різні розрахунки і вправи.   Можна дати типові зразки розв’язування задач. Готуючи кожен урок, учитель має пам’ятати,   що навчання - це систематичний процес. І. Лернер підкреслює таку його особливість, як   виховання емоційного ставлення до навчання. Емоційно-ціннісне ставлення базується на:   а) об’єкті, в якому у людини є потреба;   б) процесі діяльності для задоволення потреби;   в) привабливості цієї потреби, відповідного емоційного переживання та його   задоволення.   Жодного уроку без напруженої думки учасників навчання, жодного заходу без   заохочення учнів, від першокласника до випускника, жодного випадку порушення   самостійності – в цьому запорука різнобічного виховного навчання. Писати та викладати   мистецькі знання для початківців необхідно в тих базових поняттях і термінах, що   відображають суть мистецтва. Взагалі, коли йдеться про мистецькі та соціальні проблеми,   особливо потрібні обґрунтовані пояснення їхньої суті та змісту.     90   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Викладаючи мистецькі дисципліни, необхідно дотримуватись принципу «стислість –   сестра таланту», і тому потрібно бути лаконічним і водночас змістовним. Краще писати тези   уроку короткими фразами і давати якнайбільше цікавих життєвих прикладів. Кращий урок   або лекція – це такі, коли вже в процесі лекції слухач розуміє основне.    Як відомо, і уроки, і лекції відрізняються за структурою, методичними прийомами,   інтелектуальним рівнем, стилем, результатом. Викладачі створили безліч оригінальних, цікавих,   нетрадиційних та, головне, ефективних прийомів і методик. Наприклад, міжпредметні спарені   уроки, їхня суть полягає в творчому перетворенні того самого навчального матеріалу з погляду   різних наук і створенні узагальненої картини явищ, що вивчаються. Так, на нашу думку,   доцільні спарені уроки вчителів мистецтва та історії, мистецтва й педагогіки, мистецтва й   психології, митців-теоретиків і дизайнерів-практиків та ін.   Методика проведення уроків і лекцій складається з підготовки уроку як складової   навчального курсу, розробки системи контролю за якістю навчального матеріалу, а також   самоконтролю і контролю за якістю викладання з боку навчальної частини закладу освіти.  Психологи і педагоги усвідомлюють гостру потребу у створенні та реалізації  особистісного підходу до учня як одного з принципів організації навчально-виховної роботи.  Докорінна зміна освітньої мети переорієнтовує процес навчання на особистість дитини - його  гуманізацію, загально розвивальний характер. Особистісно-зорієнтоване  навчання передбачає  організацію навчання на засадах глибокої поваги до особистості вихованця, врахування  особливостей індивідуального розвитку, ставлення до нього як до свідомого відповідального  суб'єкта навчально-виховної взаємодії.    Викладання дисциплін художнього профілю у ПТНЗ має надзвичайно велике значення.   Адже саме вони дають учням ті основні знання і, найголовніше, практичні навички, без яких   неможливо стати професійним художником, дизайнером, архітектором та оволодіти будь-якої   іншою професією, що пов’язана з проектуванням, дизайном, малюванням та ін. Саме тому   учням, які навчаються будь-якій художній професії так важливо оволодіти теоретичними та   практичними уміннями та навичками.    Учителю необхідно стати провідником у світі мистецтва для учня. Він повинен, перш за   все, розвивати творчість учня та спонукати його до саморозвитку та самоосвіти. Для реалізації   такого розвитку варто, на нашу думку, застосовувати інтерактивні методики навчання: метод   проектів, метод портфоліо, синектику, бесіди та дискусії та інші цікаві інтерактивні методики.    Висновки. Для ефективного засвоєння учнями теоретичних знань і практичних умінь з   дисциплін художнього профілю нині не достатньо лише передавати знання від учителя до   учня, як це робилось протягом століть. Важливо заохотити самого учня до пошуку нових   знань і розвитку власних творчих здібностей. Для цього художнику-педагогу необхідно   шукати ефективні методики викладання художніх дисциплін, шукати нові прийоми та форми   організації навчального процесу.      Література:     1. Атавин Ю.А. Специфика рисовальных школ художественно- промышленного профиля./ Ю. Атавин. -  М., 2004.  2. Гоменюк Г. Соціально-психологічні аспекти здійснення навчально-виховного процесі у ВНЗ І-ІІ рівнів  акредитації /Г. Гуменюк// Рідна школа. – 2007. - №7-8. – с. 14-16.  3. Горяна Н.П. Удосконалення методики проведення уроків виробничого навчання. – Ватутінське ПТУ  №2: Ватутіне, 2004. - 21с.   4. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології / І. М. Дичківська. – К., 2004. – 218 с.  5. Єршова О. Педагогічні технології у професійному навчанні // Проф..-техн. Освіта. – 2005. - №2. – с. 16-17.  6. Отич О. Художньо-естетичний розвиток особистості у системі професійної освіти// Пед. І психологія  професійної освіти. – 2004. – №3. – с. 89-99.  7. Радкевич В. Дидактичні вимоги до навчально-виробничого процесу в ПТНЗ художнього профілю /В.  Радкевич// Професійно-технічна освіта – 2007. №2. – с.21-24.  8. Селевко Г.К. Новое педагогическое мышление: педагогический поиск и экспериментирование / Г.К.  Селевко, А.В. Басов. – Ярославль : Ин-т усовершенствования учителей, 1991. – 253 с.        91    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    9. Тименко М.П., Вачевський М.В., Мадзігон В.М. Формування готовності учнівської молоді до  самостійної трудової діяльності. - К.: НДІ педагогіки АПН, 1982. – 231с.      У даній статті визначено значення та методику проведення дисциплін художнього профілю в навчанні  учнів художніх професійно-технічних закладів у процесі професійної підготовки. Художні дисципліни, на ряду з  естетичним вихованням, дозволяє підготувати творчого випускника ПТНЗ, розкрити потенціал кожного  окремого учня та підвищити якість професійної освіти.  Ключові слова: педагогічні умови, дисципліни художнього профілю , ПТНЗ, професійна підготовка,  естетичне виховання.  This article defines the meaning and methods of artistic disciplines profile in teaching art students of vocational  schools in the training. Artistic disciplines, along with aesthetic education, allows creative prepare graduate vocational  schools, the potential of each student and enhance the quality of vocational education.   Keywords: pedagogical terms, the discipline of artistic pr ofile, vocational schools, vocational education,  aesthetic education.      В.В. Коломієць   (науковий керівник – доц. І.Ю. Шахіна)  СПОСОБИ ВПРОВАДЖЕННЯ ТЕХНОЛОГІЙ ВЕБ 2.0 У НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС  Постановка проблеми. Розвиток інформаційного суспільства передбачає певні зміни у  сфері освіти, її реформування, щоб кожен учень зміг мати вільний доступ до інформації та  знань, а також обирати власну траєкторію навчання, реалізовувати власний  потенціал. Поява  технологій Веб 2.0. надає можливість користувачам власноруч редагувати й змінювати вміст  сайтів, публікувати в мережі власні роздуми, розміщувати особисті фотографії, відеофайли,  зберігати матеріали, одночасно і спільно працювати з ними. Нині вже накопичено певний  досвід застосування інформаційних і мережних технологій у навчальному процесі, передові  вчителі активно користуються сервісами Інтернету у  професійній діяльності, застосовують  також окремі можливості нових сервісів Інтернету, зокрема сервісів, створених за  технологією Веб 2.0. У зв’язку з цим постає необхідність в аналізі тих можливостей, що  надають сервіси Веб 2.0. для навчального процесу та виокремлення ефективних шляхів їх  використання.  Аналіз попередніх досліджень і публікацій. Проблемою інформатизації освіти  опікувалися: В. Биков, Р . Гуревич, М. Жалдак, І. Захарова, Ю. Машбиць, Н. Морзе, Є. Полат,  С. Сисоєва, І. Роберт та ін.  Проблеми використання можливостей соціальних сервісів у середній і вищій освіті  розглядаються в роботах: М. Бухаркіної, Е. Патаракіна, Б. Ярмакова, М. Резніка, Тіма О’Рейлі  та ін.   Метою нашої статті є аналіз можливостей використання сервісів Веб 2.0 у навчальному  процесі.  Виклад основного матеріалу. Веб 2.0 – друге покоління мережевих сервісів Інтернету.  На відміну від першого покоління сервісів (the mostly read-only Web), Веб 2.0 (the wildly read- write Web) дозволяє користувачам спільно діяти – обмінюватися інформацією, зберігати  посилання та мультимедійні документи, створювати та редагувати публікації, тобто  відбувається налагодження соціальної взаємодії. Тому технології Веб 2.0. ще називають  соціальними сервісами Інтернету [2, с.85]. До сервісів Веб 2.0 належать: блоги, wiki, засоби  обміну фотографіями і відеофайлами, засоби збереження закладок, технології спільної роботи  з документами, соціальні мережі та інші.  Аналіз педагогічної та методичної літератури дозволяє нам виокремити способи  використання сервісів Веб 2.0 у навчальному процесі [1, с.360-394].  По-перше, сервіси Веб 2.0  є джерелом навчальних матеріалів. Сервіси зберігання  мультимедійних ресурсів містять  значну кількість навчальних відеофільмів, презентацій,    © В.В. Коломієць, 2012     92   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   створених учителями, викладачами, експертами. Такі ресурси розробляються з метою  наочного подання складних для розуміння тем або додаткового пояснення термінів.  Як джерело навчальних матеріалів у педагогічній практиці можна використовувати  соціальний сервіс Youtube, який дозволяє познайомитися з професійними та любительськими  відео  різної  тематики,  історичними  та  документальними  фільмами,  відеофільмами  навчального призначення. Так, під час викладання  інформатики за допомогою відеоресурсів із  сервісу Youtube учнів можна ознайомити з технологією опрацювання відео, графіки, навчити  окремим елементам роботи в популярних і невідомих програмних пакетах, ознайомити з  новітніми методами розв’язання алгоритмічних задач.  Як правило, мультимедійні і відеоресурси розміщуються в мережі для поширення або  апробування власного досвіду, тому є доступними для використання будь-якими вчителями з  навчальною метою. Проте використання подібних матеріалів з навчальною метою вимагає  обережного ставлення, додаткового аналізу поданого матеріалу й перевірки його  достовірності. У якості джерел навчальних матеріалів можна скористатися каталогами  посилань певної тематики, розміщених на сайтах для зберігання закладок.  Для початкового ознайомлення з певним матеріалом учні можуть скористатися  вікі- ресурсами, які містять значну кількість інформації та супроводжуються посиланнями на інші  ресурси або інші статті, що дозволяють розширити коло знань з певної тематики. Завдяки  гіпертекстовій системі організації даних користувачі можуть швидко отримати тлумачення  незрозумілих понять або термінів у статті.  У результаті розповсюдження соціальних мереж доступною стає значна кількість  матеріалів,  що можуть бути використані з навчальною метою. Спеціалізовані соціальні  мережі, як правило, надають у безкоштовне користування власні колекції цифрових  матеріалів, програмних засобів.  Геосервіси за рахунок наявності інтерактивних карт, банків справжніх фотографій  надають значні можливості для організації дослідницької роботи учнів на уроках географії,  історії, математики, краєзнавства, іноземної мови тощо. Зокрема, учні можуть  знаходити,  помічати, коментувати, забезпечувати фотографіями окремі об’єкти на карті, визначати  відстані, площі ділянок, знаходити оптимальний маршрут, порівнювати особливості різних  місцевостей тощо. Така робота виявляється для учнів цікавою та захоплюючою саме за  рахунок реальності задач, що поставлені для розв’язування.  По-друге, сервіси Веб 2.0 можна використовувати як сховища посилань на  додаткові  ресурси навчального призначення. Такі сховища є зручними для організації обміну між  учнями посиланнями на цікаві та корисні ресурси; для забезпечення певної групи учнів  набором посилань, які можуть стати у нагоді для розв’язання спільної задачі; для створення  особистого каталогу посилань.  За допомогою сервісів збереження закладок на уроці може бути організовано  роботу у  групах, спрямовану на пошук матеріалів з теми, що вивчається, а посилання на знайдені  ресурси будуть доступними для всіх інших груп. Такі сервіси можуть виявитися також  зручними для вчительського співтовариства –  знайдені посилання систематизуються  колективом учителів, що дозволяють полегшити пошук необхідних дидактичних і  методичних матеріалів [1, с.217].  Соціальні пошукові машини можуть  використовуватися вчителями для створення  власних тематичних пошукових каталогів для того, щоб серед розмаїття інформації в  Інтернеті відібрати для учнів саме такі, що будуть корисними для уроку. У такий спосіб може  бути вирішено проблему захисту учнів від нерелевантної інформації, яку вони можуть  одержати, направляючи запити в пошукові машини «загального користування».  Приклади підбірок  учительських тематичних закладок:  –  http://www.bobrdobr.ru/people/wpkor/index.html   –  http://www.bobrdobr.ru/people/krupoderova/index.html   –  http://bobrdobr.ru/people/tevg/index.html   –  http://www.bobrdobr.ru/group/598437/index.html – матеріали з ІКТ-компетентності        93    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    –  http://www.bobrdobr.ru/group/453095/index.html – соціальна інформатика.  Третій спосіб полягає у використанні сервісів як платформи для організації спільної  діяльності учнів у процесі розв’язання поставлених завдань. Зручною платформою для  організації учнівських проектів є сервіс WikiWiki, в середовищі якого школярі можуть  вносити результати власних досліджень за мірою їх створення, легко редагувати вміст інших  статей, доповнювати та змінювати статті інших учасників групи. У вікі-середовищі учасники  можуть спільно створювати творчі роботи – казки, есе, вірші, тематичні енциклопедії, шкільні  довідники. До таких проектів належить створення колективних текстів «Студентської» та  «Шкільної казки» на базі Вікі-майданчиків. Люди з різних географічних областей і різних  галузей знань можуть незалежно один від одного працювати над створенням однієї статті [1,  с. 248].   Використання колективного середовища ВікіВікі на початкових етапах упровадження в  навчальний процес зводився до створення окремих непов’язаних між собою сторінок- презентацій. Перехід на новий рівень спільної діяльності вимагає від організаторів додаткових  зусиль, які б розширювали поле зору учасників спільноти, допомагали їм відстежувати  напрями діяльності один  одного. У рамках ВікіВікі вчителі можуть переглядати й редагувати  всі наявні сторінки, знаходити на сторінках спільні теми і на рівні посилань показувати учням,  куди рухаються партнери і як можна з ними взаємодіяти. За допомогою Вікі-середовищ стає  можливим спільне створення віртуальних краєзнавчих та екологічних екскурсій школярами.  Найбільш відомим Вікі-сайтом  є Вікіпедія. Вікіпедія – це сайт довідкового характеру,  наповнення якого здійснюється спільними зусиллями значної кількості учасників [3, с.21].  Використання вікі-енциклопедії в навчальному процесі дає змогу:  – створити єдину платформу для надання енциклопедичних відомостей з певної галузі  знань;  – активізувати використання та створення освітніх веб-ресурсів;  – організовувати індивідуальну або групову роботу учнів ;  – глибше вивчити потрібну галузь знань;  – скоротити час навчання і підвищити рівень підготовки учнів;  – підвищити ефективність їх навчання;  – підвищити  рівень  конкурентоспроможності  випускників  вищих  педагогічних  навчальних закладів на ринку праці.  Навчальний  ефект  вікі-енциклопедії  досягається  також  завдяки  дидактичними  принципам подання матеріалу, що реалізуються відповідними особливостями гіпертексту.  Наприклад, можливість  поєднання матеріалів різних довідникових та енциклопедичних  видань в одній статті забезпечує принцип полілогу. Різні трактування одного і того ж поняття  у різних довідниках, різних авторів можна зв’язати гіпертекстовими посиланнями. Ці  зіставлення доповнюють одне одного, поглиблюють розуміння понять, підштовхують до  самостійного порівняння й осмислення матеріалу.  Прикладами вікі-енциклопедій є:  –  http://uk.wikipedia.org – україномовна вікі-енциклопедія;  –  www.eduwiki.uran.net.ua – «ВікіОсвіта» (мережне об’єднання учасників навчально- виховного процесу);  –  http://wiki.km-school.ru –  тематична вікі-енциклопедія, присвячена використанню  інформаційних технологій;  –  http://wiki.vspu.ru –  вікі-енциклопедія Волгоградського державного педагогічного  університету.  Четвертий спосіб –  використання сервісів Веб 2.0  для демонстрації результатів  діяльності учнів. Результати діяльності учнів над заданою темою можуть бути розміщені у  блогах для подальшої організації спілкування та обговорення проблемних питань.  Зберігання архівів творчих робіт учнів, шкільних відео-, фото-, аудіоархівів засобами  сервісів Веб 2.0 є зручним через можливості швидкого пошуку необхідної роботи, доступу до  потрібної роботи з будь-якого комп’ютера у будь-який час, наявність каталогу тощо.     94   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Архіви матеріалів на веб-сайтах розміщують також після завершення публічних заходів  – семінарів, тренінгів, конференцій. У такому випадку відео та фото матеріали є доступними  для всіх учасників заходу. Наприклад, у рамках роботи мережного співтовариства вчителів,  підтриманого в 2005  році програмою «Intel®  Навчання для майбутнього», на сервері  Flickr.com було зібрано колекцію цифрових фотографій і розповідей  про результати  впровадження програми у навчальний процес. На цьому сервері було зібрано колекцію  цифрових фотографій, які подають учасників з різних міст [1, с.187].  П’ятий спосіб полягає у використанні сервісів Веб 2.0 як засобу для структурування  знань учнів з певної тематики. З цією метою можна використовувати карти знань, які  дозволяють у графічному  вигляді подати план заняття, основні ідеї, поняття, що  вивчатимуться, підсумувати інформацію, структурувати знання, продемонструвати концепції  та діаграми. Подібні карти знань можуть застосовуватися для планування роботи вчителя. За  відгуками вчителів, застосування карт знань на уроці дозволяє звернути увагу аудиторії на  основні аспекти матеріалу; легко адаптувати навчальний матеріал відповідно до змінених  умов; виділити  основні концепції, які мають бути засвоєні учнями; продемонструвати зв’язки  між новими поняттями, що сприяє глибшому розумінню предмета учнями.  Наприклад, сервіс Bubbls.Us (http: //bubbl.us/edit.php) дає можливість створювати карти  знань, виділяти кольором потрібні елементи, роздруковувати та зберігати створені карти.  Гнучкість створеної карти та легкість інтерфейсу дозволяє використовувати цей ресурс на  уроках навіть початкової школи  для організації індивідуальної, колективної або групової  роботи над навчальним матеріалом.  Використання карт знань у навчальному процесі дозволяє:  – нагадати факти, слова й образи;  – продемонструвати концепції у вигляді діаграми або графіків;  – аналізувати результати або події;  – структурувати наявний матеріал;  – підсумовувати інформацію;  – організувати взаємодію між учнями в груповій роботі або рольових іграх.  Нині технологія Веб 2.0 використовується майже в усіх провідних продуктах. Однією з  найпопулярніших систем, що використовує дану технологію є Google. Система Google надає  багато послуг:  – пошукова система;  – поштова служба Gmail;  – блог-сервіс (Blogger);  – онлайн-сервіс для роботи з документами, таблицями та презентаціями (документи  Google);  – сервіс для публікації фото в Інтернеті (Picasa);  – онлайн календар;  – сервіс аналізу активності відвідувачів на сайтах (Google Analytics);  – перекладач, який дозволяє перекладати різну інформацію на мови багатьох країн;  – сервіс для створення повноцінних веб-сторінок, сервіс векторних і растрових  (фотознімків з літаків і супутників) географічних карт (Google Maps).  Особливістю більшості сервісів Google є те, що вони повністю безкоштовні для кожного  користувача мережі Інтернет, а список цих сервісів постійно збільшується. Відкриваючи нові  можливості, зручність і простота системи Google зробили її однією з найвідоміших й  найуживаніших у світі [4, с.239].  Таким чином можливості сервісів Веб 2.0. для навчального процесу та способи їх  використання – це джерела навчальних матеріалів, сховища посилань на веб-ресурси, це   платформи для організації спільної діяльності школярів, зручний спосіб оприлюднення та  демонстрації результатів роботи.  Тобто, технології Веб 2.0  знайшли своє застосування в навчальному процесі як  інструмент запровадження інноваційних методів навчання, що дозволяють актуалізувати        95    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    пізнавальну активність учасника навчального процесу та перевести навчальний процес на  новий рівень якості, підвищити ефективність навчання. Проте, можна вказати на певні  труднощі у широкому розповсюдженні сервісів Веб 2.0, що пов’язані з:  – необхідністю певних технічних знань щодо розгортання такої діяльності в конкретних  умовах шкільного середовища або комп’ютерного класу;  – необхідністю  переорієнтації шкільного навчання на потреби учня;  – необхідністю організації спільної роботи учнів і ретельного продумування внеску  кожного учня у спільний результат;  – необхідністю навчання учнів критичному оцінюванню інформації та правил безпечної  і коректної поведінки у мережі;  – необхідністю навчання користувачів грамотно розміщувати інформацію в мережі [4,  с.301].     Література:     1. Гуревич Р. С. Інформаційні технології навчання : інтегрований підхід / Р. С. Гуревич, М. Ю. Кадемія,  М. М. Козяр ; за ред. Гуревича Р. С. – Львів : Вид-во «СПОЛОМ», – 2011. – 484 с.  2. Кадемія М. Ю., Шахіна І. Ю. Інформаційно-комунікаційні технології в навчальному процесі :  Навчальний посібник / Кадемія М. Ю., Шахіна І. Ю. / – Вінниця, 2011. – 220 с .  3. Патаракин Е. Д. Социальные сервисы Веб 2.0 в помощь учителю : учебно-методическое пособие /  Е. Д. Патаракин – М. : Институт, 2006. – 64 с.  4. Семенов А. Информационные и коммуникационные технологии в общем образовании : теория и  практика. – М.: Юнеско, 2006.- 328 с.      У статті висвітлені поняття Веб технологій, проаналізовано можливості використання сервісів Веб 2.0  у навчальному процесі.  Ключові слова: Веб-технології, сервіси Веб 2.0, закладки, карти знань.  The article outlines the concept of Web technology, analysis and use of Web 2.0 services, methods of their  effective use in education.  Keywords: Web technology, Web 2.0 services, bookmarks, maps of knowledge.      Н.В. Коріневська   (науковий керівник – доц. І.Ю. Шахіна)  ОСОБЛИВОСТІ ВИВЧЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ОЗДОБЛЕННЯ ШВЕЙНИХ ВИРОБІВ  АПЛІКАЦІЄЮ  Постановка проблеми. Прискорений ритм сьогодення, поява нових видів і форм  дозвілля, відродження народних традицій  все це призвело до значного поширення аплікації,  що широко використовується для оздоблення одягу у швейній промисловості. На  уроках  технологій є значні резерви для вивчення теоретичних питань і технології виконання різних  видів аплікацій з метою художнього оформлення наволочок, фартухів, спідниць, плечових  виробів.   Аналіз попередніх досліджень і публікацій. Проблема оздоблення одягу аплікацією не  нова, окремі її аспекти розкриті М. Гусаковою, Л. Ждановою, Л. Масловою, В. Радкевич,  Г. Пащенко, Т. Терешкович, Д. Тхоржевським та іншими.  Метою нашої статті є висвітлення становлення і розвитку оздоблення швейних виробів  аплікацією й особливостей вивчення даної технології.  Виклад основного матеріалу. Аплікація  (від латинського слова «аррlicatio»   прикладання)  один із видів зображувальної техніки, основою якої є вирізання, накладання  різних форм і закріплення їх на іншому матеріалі, який взятий за фон [1, с.37].    © Н.В. Коріневська, 2012     96   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Аплікація є одним із давніх способів оздоблення одягу, взуття, предметів побуту, оселі,  який застосовують і до нині у багатьох народів. Виникнення аплікації відбулося у давні часи і  пов’язане з появою стібка, шва на одязі зі шкір тварин. Еволюція аплікації простежується за  зображеннями у пам’ятниках мистецтва стародавніх цивілізацій Азії, Європи , Америки, за  літературними джерелами, а також за збереженими зразками аплікацій різних часів і народів.  В умовах первіснообщинного ладу, коли не було соціальної нерівності, матеріали, які  використовували для аплікації, були доступні всім. У подальшому аплікація, як і інші види  прикладного мистецтва, зазнала впливу нових соціальних умов.  Високою художньою майстерністю виділялися вже найдавніші зі збережених до наших  днів аплікації Пазирикських курганів (V-ІІІ ст. до н.е.). Проведені розкопки п’яти курганів   могил вождів племен  виявили колоди з різноманітними предметами. Знайдені залишки 10  коней, на яких завдяки вічній мерзлоті в курганах збереглись вироби не тільки з металу, але й  з дерева, шкіри, войлока . Сідла коней, вкриті синім войлоком, прикрашені аплікацією зі  шкіри, яка зображує битву двох чудовиськ. Хутряні фляги, що зшиті з клаптиків шкіри з  вишитими на ній способом аплікації стилізованими зображеннями голови лося, є взірцями  художнього шиття.  Різні народи використовують для аплікації різноманітні матеріали: тувинці, наприклад,  оздоблюючи кінське сідло, поєднують в аплікації шкіру з золотисто-жовтою корою степового  чагарника  караганника, що створює неповторну, своєрідну красу гру світлотіні й об’єму.  Аплікацією з тканини оформляли мішечки для чаю, солі, кисети, шаманські костюми.  Узорами аплікації у східних районах Башкирії орнаментувались у минулому кочевничий  одяг і предмети, пов’язані з традиціями кочевників. Особливо широко використовувалось   мистецтво аплікації в орнаментації своєрідного жіночого взуття  сарик і ката. Основними  елементами орнаменту аплікації були серцевидні і роговидні фігури, хвилеподібні лінії.  Багато століть аплікація знаходить широке застосування і розповсюдження не тільки в  Азії, але й у Європі: Італії, Іспанії, Німеччині, Франції. Великої популярності аплікація набула  за часів лицарства. Війни,  турніри зумовили появу родових знаків  гербів. Герби повинні  бути чіткі з двох сторін, що привело до розвитку вишивки аплікацією. Особливо славились  іспанські аплікації  вирізні узори з оксамиту на фоні атласу.  Справжнього розквіту аплікаційні роботи досягли у ХVI ст. в Італії та Іспанії в  церковному одязі. Вони характерні повторенням одного  і того ж мотиву та контрастним  поєднанням кольорів. Найбільш модним було поєднання червоного, жовтого і зеленого  кольорів.  Повертаючись до нашого часу, варто зазначити, що проблема оздоблення виробів  аплікацією є актуальною і сьогодні.  Нині вчителі трудового навчання шкіл України працюють за програмами, розробленими  відповідно до Державного стандарту освітньої галузі «Технології» і  базового навчального  плану середніх закладів освіти, згідно з якими на вивчення даного предмета в основній школі  відводиться дві години на тиждень.  Нами розглянуто зміст і структуру навчальної програми «Трудове навчання 5-9 класи»  [6]. Програма складається з інваріативної (стабільної), обов’язкової для всіх типів навчальних  закладів і варіативної частин.   Кожна варіативна частина має  таку структуру: поряд із назвою програми вказується  кількість годин навчання, на яку вона розрахована (18 год., 36 год., 72 год., 90 год.).  Програми, розраховані на 90 год., вивчаються у всіх класах з 5 по 9; на 18 год.  в одному з  класів; 36 год.  у двох класах; 72 год.  у чотирьох класах. Окрім кількості годин, можуть  бути вказані  також класи, у яких пропонується ця програма для вивчення. Якщо клас не  вказується, програма може реалізуватися у будь-якому класі.  За даною програмою на вивчення оздоблення швейних виробів передбачено 18 год.  Теоретичне навчання розділу «Оздоблення одягу» містить такі теми:  – Загальні відомості про оздоблення одягу. Види та способи оздоблення одягу.  Матеріали та інструмент, необхідний для виготовлення кожного виду оздоблення.        97    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    – Технологія виконання оздоблювальних елементів (жабо, кокіл’є, банти, волани,  канти, оборки, буфи тощо).  – Технологія виконання оздоблення сутажем, тасьмою, руликом, шнурами, помпонами  та китицями.  – Технологія оздоблення виробів ручними швами, вишивкою, бісером, штучними  квітами, плетеними елементами, макраме.  – Термінологія ручних і машинних робіт, які застосовуються під час виконання  оздоблювальних робіт .  – Санітарно-гігієнічні вимоги, правила безпечної праці й організації робочого місця під  час виконання оздоблювальних робіт.  Практичне навчання передбачає:  – Вправи на виконання жабо, кокіл’є, бантів, воланів, кантів, оборок, буфів.  – Вправи на виконання оздоблювальних робіт сутажем, тасьмою, руликом, шнурами,  помпонами, китицями, ручними швами, вишивкою, бісером, штучними квітами, макраме.   – Вибір виробу для виготовлення (оздобленого одним чи кількома видами оздоблень).  Виконання ескізу виробу. Конструювання, моделювання та розкроювання виробу. Пошиття  виробу. Оздоблення виробу. Розрахунок собівартості виробу.   Згідно з цією програмою учні мають знати:  – види та способи оздоблення одягу;  – матеріали та інструмент, необхідний для виготовлення кожного виду оздоблення;  – технологію  видів оздоблень, передбачених програмою, термінологію робіт;  – правила добору оздоблення до виробу;  – способи догляду за різними видами оздоблення;   – санітарно-гігієнічні вимоги;  – правила безпечної праці й організації робочого місця під час виготовлення кожного  виду оздоблення.  Учні мають уміти:  – добирати оздоблення виробу з урахуванням його призначення;  – виготовляти різні види оздоблень;  – вибирати спосіб догляду за кожним видом оздоблення;  – дотримуватись санітарно-гігієнічних вимог, правил безпечної праці й організації  робочого місця під час виготовлення кожного виду оздоблення.   У результаті опрацювання навчальної програми «Оздоблення одягу» зроблено висновок  про те, що матеріал, щодо використання аплікації як виду оздоблення одягу на уроках   трудового навчання є актуальним і вважаємо за доцільне опрацювання його теоретичних  аспектів і практичних розробок згідно зі змістом та структурою варіативної частини  «Аплікація з волокнистих матеріалів», що вивчається у 8 класі.  На вивчення даного розділу передбачено 18 год.  Згідно з програмою учні мають знати:  – особливості різних видів аплікацій;  – інструмент, матеріали  й обладнання для виготовлення аплікації;  – властивості тканин, які використовуються;  – технологію виготовлення аплікацій;  – вимоги до якості робіт;  – термінологію ручних, машинних робіт і волого-теплової обробки;  – способи догляду за виробами, виготовленими чи оздобленими аплікацією;  – санітарно-гігієнічні вимоги, правила безпечної праці й організації робочого місця під  час виконання різних видів аплікацій, оформлення робіт і догляд за ними.  Учні мають уміти:  – добирати виріб для виготовлення в техніці аплікації, інструмент, матеріали,  обладнання;     98   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   – складати композицію, добирати тканини за фактурою і кольором, оздоблювальні  елементи;  – виконувати аплікації, оформляти їх та доглядати за ними;  – контролювати якість виконуваних робіт;  – поєднувати ручні, машинні роботи та волого-теплову обробку під час виготовлення  виробів;  – розрахувати орієнтовну вартість виготовленого виробу;  – дотримуватись санітарно-гігієнічних вимог, правил безпечної  праці й організації  робочого місця під час виконуваних робіт з виготовлення та догляду за виробами.  Нами переглянуто численну добірку літератури, аналіз якої засвідчив, що під час  викладення матеріалу науковці, які опікувались проблемою оздоблення швейних виробів  аплікацією опирались на свій власний досвід, оскільки, на даний час немає єдиної  термінології та методики викладання теоретичних питань і практичного виконання аплікацій.  У книзі «Прикрась свій дім» [5] подані прийоми оздоблення виробів аплікацією в  домашніх умовах. Описані оригінальні вироби, за допомогою яких можна зробити свій дім  нестандартним, своєрідним і затишним.  Окрім того, у даній книзі розглядаються приклади поєднання речей, близьких за  матеріалом, кольором, фактурою, споріднених за призначенням . Автор розповідає про те, як  можна зробити свій дім і одяг зручним і красивим. Книга розрахована на широке коло  читачів.  Книга «Рукодельница» Т. Терешкович [8] вміщує відомості, необхідні для тих, хто бажає  оволодіти мистецтвом аплікації. Вона допоможе зробити своїми руками декоративне панно,  виготовити скатертину, оздобити одяг за допомогою техніки аплікації. На  кожну модель  подані ескізи, рисунки та лекала.  У навчальному посібнику «Технологія вишивки» В. Радкевич і Г. Пащенко [7] вміщено  навчальний матеріал з технології ручної та машинної вишивки, композиції, технічного  малюнка, крою та розміщення аплікації на виробах, описано технологію остаточної обробки  виробів. Систематизовано і запропоновано фрагменти узорів для аплікації. У кінці кожної  теми  посібника є запитання та завдання, які допоможуть розібратися у вивченому та з’ясувати  зміст у цілому. Даний посібник відповідає певним розділам програми з трудового навчання, і  корисний не лише для учнів, але й для широкого кола читачів.   У книзі Л. Жданової [2] «Одежда новая и обновленная» вміщено багато цікавих розділів,  у тому числі й розділ «Нитка, голка, клаптик тканини і трішки фантазії». Даний розділ містить  у собі відомості про способи відновлення зношуваних місць одягу. Втілюючи на практиці ці  поради та рекомендації, самостійно можна відремонтувати свій одяг, бути завжди охайним і  привабливим.  У книзі Л. Маслової «Чтобы платье было красивым» [3] у популярній формі  викладені  поради тим, хто хоче не лише навчитися майстерності аплікації, але й створювати власними  руками неповторний одяг. У цій книзі описані види аплікації та шви, які використовуються  для обробки деталей і приєднання їх до основи.   У посібнику М. Гусакової «Аплликация» [1] розкривається поняття аплікації, вміщено  коротку характеристику тканин та обладнання, прийоми виконання аплікації з різноманітних  матеріалів, а також зразки для виконання навчальних завдань. В окремому параграфі  пояснюється зміст найбільш уживаних термінів, з якими можна зустрітись на сторінках  посібника. Книга адресована вчителям навчальних закладів, керівникам гуртків, батькам.  Книга «Основы художественного ремесла» [4] надасть допомогу вчителю у гуртковій  роботі. У ній зібрані обширні матеріали з  традиційно-народних і сучасно-художніх ремесел.  Основну увагу приділено поетапному демонстрування технічних і художніх прийомів  виготовлення текстильних виробів і їх декоративного оздоблення.   Журнал «Трудова підготовка у закладах освіти» [9] цікавий тим, що в ньому описані  засоби художнього конструювання, розкриті творчі можливості, які приховані у простій  техніці аплікації виробів на тканині. Журнал  рекомендований для вчителів та учнів        99    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    навчальних закладів.  Тобто, в результаті опрацювання вищезазначених джерел варто зробити висновки про  те, що достатньо розроблені такі аспекти як: види аплікації, розміщення аплікації на виробах,  прийоми виконання аплікації з різноманітних матеріалів, оновлення одягу.  Проте, шкільні підручники та посібники не розкривають даного теоретичного матеріалу,  відсутні методичні рекомендації щодо особливостей виконання різних видів  аплікацій.  Оскільки навчальними програмами передбачено вивчення досліджуваної теми, то вчителі  стикаються з певними труднощами.     Література:     1.  Гусакова М. А. Аппликация : Учебное пособие для учащихся пед. училищ по спец. № 2002 «Дошк.  Воспитание» и № 2010 «Воспитание в дошк. Учреждениях».  3-е изд., доп. и перераб.  М. : «Просвещение»,  1987. 128 с.  2.  Жданова Л. С. и др. Одежда новая и обновлення.  Петрозаводск : «Карелия», 1993. 383 с.  3.  Маслова Л. А. Чтобы платье было красивым.  К. : «Реклама», 1988.  128 с.  4.  Основы художественного ремесла. Вышивка. Кружево. Худож. ткачество. Ручное ковроделие.  Худож. роспись тканей. Практ. пособие для руководителей школьных кружков / Под ред. В. А. Барадулина и  О. В. Танкус.  М. : «Просвещение», 1978.  255 с.   5.  Прикрась свій дім / Л. П. Гура , Л. Є. Жоголь, Н. М. Ісупова та ін.  К. : «Техніка», 1988.  304 с.  6.  Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Трудове навчання 5-11 класи.  К. : «Шкільний  світ», 2001.  320 с.  7.   Радкевич В. О., Пащенко Г. М. Технологія вишивки : Підручник / За ред. Н. Г. Ничкало.  К. : «Вища  школа», 1997.  303 с.  8.  Терешкович Т. А. Рукодельница.  Мн. : «Полымя», 1992.  222 с.  9.  Тхоржевський Д., Мусієнко В., Чебаненко С., Шадрин В. Аплікація виробів соломкою // Трудова  підготовка в закладах освіти. - 2001. - № 1. - С.21-22.      У статті висвітлено шляхи становлення і розвитку оздоблення швейних виробів аплікацією,окреслено  особливості вивчення даної технології.  Ключові слова: одяг, виріб, аплікація, технологія оздоблення.  The article outlines the concept of formation and development of the finishing of garments applique, especially the  study of this technology.  Keywords: clothing, product, application, technology decoration.      І.Є. Коровець   (науковий керівник – проф. Р.С. Гуревич)  ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАСОБІВ МУЛЬТИМЕДІА В  ТРУДОВОМУ НАВЧАННІ  Постановка проблеми. Зміна соціально-економічної ситуації в країні посилює  необхідність пошуку надійних, оригінальних і ефективних способів навчально-виховної  діяльності, запровадження таких освітніх технологій, які забезпечили б ефективну підготовку  обдарованої та здібної  учнівської молоді до входження в соціум, формування еліти  суспільства, здатної вивести державу з кризового стану.  Аналіз попередніх досліджень. Сучасний етап розвитку системи освіти в Україні  характеризується освітніми інноваціями, спрямованими на збереження досягнень минулого і,  водночас, на модернізацію системи освіти відповідно до вимог часу, новітніх надбань науки,  культури і соціальної практики . У контексті нашого дослідження важливою є точка зору  Т. Антонової, Ю. Бабаєвої, А. Войскунського, Р. Гуревича, І. Зязюна, Н. Ничкало,  А. Харитонова та ін., які зазначають, що нині характерною особливістю розвитку педагогічної  освіти є пошук нових змісту, форм, методів і засобів навчання, виховання й управління;    © І.Є. Коровець, 2012     100   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   розгортання широкої експериментальної роботи, спрямованої на впровадження освітніх  інновацій на засадах сучасної філософії освіти, яка суттєво відрізняється від попередньої.  Мета статті полягає у визначенні й обґрунтуванні педагогічних умов застосування  засобів мультимедіа в трудовому навчанні.  Виклад основного матеріалу. Трудова підготовка учнів як педагогічна діяльність  допускає наявність, як мінімум, двох сторін – суб’єкту  й об’єкту, які можуть взаємодіяти  тільки у визначеній сфері, однією зі сторін якої є педагогічні умови.  Незважаючи на те, що предметом значної кількості педагогічних досліджень виступають  педагогічні умови реалізації певних процесів, у сучасній науці є певні розбіжності в  тлумаченні самого поняття «педагогічна умова».   Учені-дослідники  визначають  організаційно-педагогічні  умови  як  сукупність  об’єктивних можливостей, що забезпечують успішне вирішення поставлених завдань  (В. Мельніченко) або як функціональну залежність суттєвих компонентів педагогічного  явища від комплексу об’єктів (речей, їх станів, процесів, взаємодій) у різних проявах  (Л. Блажко).   Проблеми педагогічних умов становлення закладів освіти досліджувалась вітчизняними  науковцями:  О. Сухомлинським,  Б. Андрієвським,  Л. Даниленко ,  М. Ярмаченко.  Так,  наприклад, Б. Андрієвський розглядав теоретичні основи прогнозування шкільної освіти на  основі організаційно-педагогічних і соціально-економічних аспектів. Л. Даниленко вивчав  проблеми становлення і розвитку закладів освіти відповідно до соціально-економічних умов  як «синтез трансформованих у педагогічне середовище політичних та економічних процесів,  які відбуваються у суспільстві». Б. Чижевський розглядає організаційно-педагогічні умови як  «функціональну залежність суттєвих компонентів педагогічного явища від комплексу об’єктів  (речей, їх станів, процесів, взаємодій) у різних проявах».   Також педагогічні умови виступають і формою педагогічної діяльності, метою якої є  формування висококваліфікованого фахівця. Загальною рисою усіх визначень цього поняття є  спрямованість педагогічних умов на вдосконалення взаємодії  учасників педагогічного  процесу у процесі вирішення конкретних дидактичних завдань.   Отже, педагогічні умови визначимо як сукупність необхідних і достатніх факторів, що  забезпечують  організацію,  регулювання,  взаємодію  об’єктів  і  явищ  відповідного  педагогічного процесу для досягнення поставленої мети, у нашому дослідженні - трудової  підготовки учнів старших класів із застосуванням засобів мультимедіа.  Комплекс педагогічних умов  ми розглядаємо як сукупність взаємопов’язаних  педагогічних умов, реалізація яких буде сприяти підвищенню рівня трудової підготовки учнів  старших класів засобами мультимедіа. Компонентами педагогічних умов застосування  мультимедійних засобів є матеріальна база, форми і методи педагогічної діяльності,  професіоналізм колективу, штучно створені й об’єктивно сформовані педагогічні ситуації.  Такий підхід уже вичерпаний самою практикою  розвитку освіти. Адже обсяг знань не  може зростати до безкінечності. Все гостріше стає проблема вдосконалення форм організації  процесу навчання, знаходження відповіді на запитання «як навчати, як створити умови для  розвитку та самореалізації особистості у процесі навчання» [1]. Необхідно, залишаючись у  рамках класно-урочної системи, підвищити ефективність навчального процесу, досягти  високого інтелектуального  розвитку учнів, забезпечити оволодіння ними навичками  саморозвитку. Значною мірою цього можна досягти, використовуючи ІКТ, і зокрема,  мультимедійні засоби, перетворюючи традиційний урок на інноваційний.   Вимогою часу стала радикальна зміна двох найважливіших складових процесу освіти:  технології навчання та форм подання освітньої інформації. Мультимедійні можливості  сучасних програмних систем у відображені інформації значно відрізняються від  звичних  послідовних (лінійних). Ця відмінність полягає не тільки у збільшенні кількості засобів  подання – текст, графіка, анімація, відео, звук, – але й у іншій формі організації даних, яка  зумовлена можливостями гіперпростору [2].  Таким чином, залучення до навчально-виховного процесу професійно орієнтованих        101    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    мультимедійних джерел підвищує мотивацію навчання, стає важливою умовою навчально- пізнавальної активності учнів, сприяє розкриттю їхніх здібностей, інтересів, умінь і навичок.  Їх застосування потребує певного осучаснення навчального процесу, оновлення навчально- методичного матеріалу, відповідно як першу педагогічну умову ми визначили необхідність  розробки та використання мультимедійних програм з трудового навчання.  На початку комп’ютеризації  закладів освіти академік А. Єршов зазначив: «Якщо  виявиться, що якогось вчителя можна замінити комп’ютером, то це потрібно зробити  негайно» [3, с.5]. Але до цього часу цей заклик не мав конструктивного відгуку. Очевидно, що  навіть слабо підготовлений учитель має переваги над найдосконалішим комп’ютером. У  першу чергу тому, що міжособистісні взаємовідносини  не можна формалізувати за  допомогою алгоритмів.  Перед сучасним учителем постає подвійна задача: по-перше, навчити учня легко і вільно  користуватись електронними документами, які представлені в мультимедійний або  гіпермедійній формі, – також легко, як він користується книгою; по-друге, дати учневі такі  знання, використовуючи які він сам зможе подати інформацію в іншій формі .  На визначеному етапі життєвого шляху, як правило, у віці 16-18 років, відбувається  важлива подія – вибір професії – і починається професійне навчання. Відповідно змінюється  структура здібностей. Причому не лише змінюється, а й утворюються нові структури  індивідуальності, що повноправно називаються професійними здібностями, і з оволодінням  професіями формуються всі нові професійні здібності.  Мета внутрішньої диференціації –  створення умов для вибору оптимального темпу  навчання,  виконання  завдань  різного  рівня  складності,  регулювання  інтенсивності  індивідуальної допомоги з боку вчителя з урахуванням індивідуальних особливостей прояву  тих чи інших властивостей, якостей особистості кожного учня.  Стосовно трудового навчання індивідуалізація підпорядкована трьом групам цілей.   Загальні цілі: підготовка учнівської молоді до майбутньої трудової діяльності відповідно  до  нових суспільних цінностей, передусім свободи і вільного розвитку особистості,  європейських стандартів у економіці та соціальній сфері; формування елементарної  загальнопрофесійної компетентності і психологічної готовності до діяльності в умовах  конкуренції робочої сили і безробіття; безперервне індивідуальне поповнення знань і  здійснення самоосвіти, підвищення функціональної грамотності.  Виховні цілі: виховання особистісних загальнолюдських цінностей і почуттів; розвиток  інтересів до різних видів праці, професійне самовизначення учнів з урахуванням їхніх  здібностей і потреб ринку праці; виховання трудового способу життя у поєднанні з  реалізацією власних потреб і нахилів, готовності до інтенсивної та якісної праці в сфері  виробництва й обслуговування.  Дидактичні (навчальні) цілі, на досягнення яких безпосередньо спрямована технологія  індивідуалізованого трудового  навчання, а саме: вільний, але цілеспрямований розвиток  навчальних можливостей та інтересів, підвищення навчальних досягнень усіх учнів;  підвищення самостійності й активізація самодіяльності в навчанні і праці; розвиток творчих  здібностей, формування готовності до участі як у виконавчій, так і пошуковій, проектній  діяльності; виявлення обдарованих дітей і створення умов для «вирощування» учнівської  еліти,  що в майбутньому стане резервом обдарованих абітурієнтів вищих навчальних  закладів; виявлення позитивних властивостей і якостей, а також прихованих внутрішніх  (потенційних) можливостей відстаючих у трудовому навчанні учнів, створення умов для їх  успішного розвитку в оволодінні навчальним матеріалом.  Остання  група  цілей  програмує  основні  кінцеві  результати  технології  індивідуалізованого трудового навчання.  Трудове навчання - загальноосвітній  предмет, який не лише ознайомлює учнів із  основами виробництва, а й сприяє підготовці їх до життя в умовах ринкових відносин. Це  єдиний шкільний предмет, який дає можливість здійснювати перетворювальну, в тому числі  творчу, інтелектуально насичену проектно-технологічну діяльність, максимально наближену     102   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   за своїм характером до реальних трудових процесів на виробництві чи у сфері  обслуговування. Ця спорідненість визначається насамперед технічними знаряддями праці,  результатами роботи, вони у трудовому навчанні є майже такими ж, як і в реальних умовах  професійної діяльності.   Державний стандарт освітньої галузі «Технологія» передбачає зміщення акцентів  трудової  підготовки  учнівської  молоді  від  ремісничо -тренувального  навчання  до  впровадження у навчально-виховний процес проектно-технологічної системи, яка націлює на  творчість і дослідництво, особистісно-орієнтовані педагогічні технології з використанням  сукупності дослідницьких, пошукових, творчих за своєю суттю методів, прийомів, засобів  навчання.    Підвищення активності й самостійності учня в процесі навчання є одним із основних   принципів активного навчання. Інший принцип полягає в тому, що неможливо примусити   одержати знання, можна тільки мотивувати учнів на їх отримання.   Д. Тхоржевський для вивчення технологічних процесів на конкретних виробах   запропонував вивчати не тільки трудові прийоми та операції, а й елементи технологічної   послідовності їхнього виготовлення. Ученим розроблена система технологічних задач, яка   включала: «пояснення технологічного процесу; вибір заготовки; вибір інструменту; вибір   способу встановлення заготовок та інструменту; визначення послідовності трудових операцій;   складання операційної технології; самостійна розробка технологічного процесу» [4, с.122].    Тому в процесі професійної підготовки учнів на уроках трудового навчання у старшій   школі можна використовувати відомі методи, проте активізація навчання найбільш ефективна   в процесі використання дослідницьких, проблемних методів вивчення матеріалу. Викладач   формулює задачу, окреслює шляхи її розв’язання та визначає терміни представлення   результатів. Учень, використовуючи доступні інформаційні джерела, консультації викладача,   досягає необхідних результатів. Такий підхід сприяє розвитку мислення, дозволяє виробити   навички управління інформаційними потоками, одержувати необхідну інформацію.   Отже, необхідною умовою трудової діяльності учнів є грамотне управління навчально-  виховним процесом, формування таких навичок пізнавальної діяльності, котрі дозволяють   учням самостійно одержувати знання, підвищувати мотивацію, що в повній мірі забезпечує   організація проектної діяльності на уроках трудового навчання та технологій.  Наші дослідження засвідчили, що фактором, який визначає успішне застосування  засобів мультимедіа на уроках трудового навчання, є робота самого педагога над навчально- методичним забезпеченням. Це вимагає розв’язання цілком конкретних питань:  – добір змісту навчання відповідно до дидактичних властивостей і можливостей засобів  мультимедіа ;  – прогноз можливого впливу мультимедійних засобів на характер мислення і поведінку  учасників освітнього процесу;  – вибір способів сполучення й інтеграції засобів мультимедіа з традиційними засобами  навчання;  – створення відповідних дидактичних умов навчання – формування навчальних груп,  організація індивідуальних занять і самостійної роботи.  Робота учнів стає цікавою й ефективною за рахунок використання  в навчальному  процесі поряд із традиційними формами і методами навчання різноманітних технічних і  програмних засобів (інтерактивні дошки, віртуальні моделі, тренажери, лабораторії,  спеціальне програмне забезпечення, інформаційні середовища тощо). Такий підхід дозволяє  учням більш ефективно одержувати, обробляти інформацію, сприяє формуванню світогляду,  розширенню можливостей сприйняття дійсної картини світу, але потребує відповідної  підготовки вчителя трудового  навчання до використання засобів мультимедіа.  Ураховуючи вищевикладене ми визначили та обґрунтували педагогічні умови  застосування засобів мультимедіа в трудовому навчанні учнів старшої школи: розробка та  використання мультимедійних програм з трудового навчання; організація проектної  діяльності на уроках трудового навчання та технологій; готовність учителя трудового        103    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    навчання до використання засобів мультимедіа.  Висновки. Застосування засобів мультимедіа відкриває перед учителями та учнями нові  можливості, значно розширює й урізноманітнює зміст навчання, методи та організаційні  форми навчально-виховного процесу, підвищує ефективність подання нового матеріалу,  розширює мотивацію учнів до навчання, розвиває їхні розумові та творчі здібності, забезпечує  високий науковий і методичний  рівень викладання, що відповідає принципам особистісно  орієнтованого підходу. Як бачимо, можливості педагогічного впливу, педагогічні умови  використання мультимедійних засобів щоразу варіюються.     Література:     1. Тригубець Г. Є. Створення умов для самореалізації особистості вчителя і учня у сільській школі  [Електронний  ресурс] /  Г.  Є.  Тригубець. —  Режим  доступу  : —  http://navigator.rv.ua/index.php?option=com_content&task= view&id=610&Itemid=33.   2. Карбелашвили Н. Применение интерактивной мультимедиа в про-ектировании лекционного материала  [Електронний ресурс] / Н. Карбелашвили. — Режим доступу : — http://linx3.narod.ru/trud2/Karbelachvili.htm.   3. Ершов А. Компьютеризация школы и математическое образование / Ершов А . // Информатика и  образование. — 1992. — №5-6. — С. 3-12.  4. Тхоржевський Д. О. Методика трудового та професійного навчання. Ч.1. Теорія трудового навчання :  підручник / Д. О. Тхоржевський. — К. : РННЦ «ДІНІТ», 2000. — 248 с.      У статті визначено та обґрунтовано педагогічні умови застосування засобів мультимедіа в трудовому  навчанні учнів старшої школи: розробка та використання мультимедійних програм з трудового навчання;  організація проектної діяльності на уроках трудового навчання та технологій; готовність учителя трудового  навчання до використання засобів мультимедіа.  Ключові слова: мультимедіа, педагогічні умови, трудове навчання, учень, учитель.     In the article the pedagogical conditions and the use of multimedia in the employment training high school  students: the development and use of mu ltimedia programs for labor training,  organization of project activities on the  lessons of labor studies and technology, labor studies teacher readiness to use multimedia.  Keywords: multimedia, educational conditions, labor training, student, teacher.             В.П. Король   (науковий керівник – проф. Р.С. Гуревич)   СУЧАСНІ ЗАСОБИ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ  НАВЧАННЯ В ПРАКТИЦІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛЯ  Постановка проблеми. Інтеграція України у світовий освітній простір вимагає  постійного вдосконалення національної системи освіти, пошуку ефективних шляхів  підвищення якості освітніх послуг, апробації й упровадження інноваційних педагогічних  систем, реального забезпечення рівного доступу всіх її громадян до якісної освіти,  модернізації змісту  освіти й організації її відповідно до світових тенденцій і вимог ринку  праці, забезпечення безперервності освіти та навчання протягом усього життя, розвиток  державно-громадської моделі управління.   З огляду на визначені пріоритети найважливішим для держави є виховання людини  інноваційного типу мислення та культури, проектування акмеологічного освітнього простору  з урахуванням інноваційного розвитку освіти,  запитів особистості, потреб суспільства і  держави. Якісна освіта є необхідною умовою забезпечення сталого розвитку суспільства,  консолідації усіх його інституцій, гуманізації суспільно-економічних відносин, формування  нових життєвих орієнтирів особистості.     © В.П. Король, 2012     104   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Сучасний ринок праці вимагає від випускника не лише ґрунтовних теоретичних знань, а  й здатності самостійно їх застосовувати у нестандартних, постійно змінюваних життєвих  ситуаціях, перехід від суспільства знань до суспільства життєво компетентних громадян.  Аналіз попередніх досліджень. Сучасний учитель має добре орієнтуватися у великій  кількості педагогічних технологій, виробляти власну стратегію професійної діяльності,  правильно  оцінювати свої можливості. Досягнути високого професіоналізму, продуктивності  праці в наш час неможливо без застосування інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ),  використання яких у вищій школі ретельно досліджувалось вітчизняними та зарубіжними  вченими. Так, комп'ютеризацією навчального процесу займалися Б. Гершунський, М.  Гончаренко, Р. Гуревич, В. Дровозюк, О. Єршов, Ю. Жук, І. Забара, Г. Козлакова, В. Клочко,  М. Левшин, Ю. Машбиць, Т. Олійник, В. Сидоренко, Н. Тверезовська, О. Торубара, Т.  Чепрасов, В. Шавальова; психолого-педагогічні особливості використання комп'ютера у  навчальному процесі, принципи та прийоми навчання аналізували Р. Вільямс і К. Маклін та  ін.    Мета дослідження полягає у визначенні ролі сучасних засобів інформаційно- комунікаційних технологій  навчання в практиці професійної підготовки вчителя технологій.  Виклад основного матеріалу. У національній доктрині розвитку освіти в Україні [4]  відзначено, що пріоритетом розвитку освіти є впровадження сучасних інформаційно- комунікаційних технологій, які мають забезпечити подальше вдосконалення навчально- виховного процесу, доступність і ефективність освіти, підготовку молоді до життєдіяльності в  інформаційному суспільстві. Тож інформаційні освітні технології (ІОТ) – вимога сьогодення,  яка потребує ґрунтовного дидактичного, методичного і технологічного опрацювання,  перегляду існуючих підходів щодо організації процесу навчання студентів у ВНЗ [2].  Становлення  інформаційного  суспільства  припускає  широке  застосування  інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в освіті, що дасть можливість:  – сприяти прискоренню передачі знань і накопиченого технологічного і соціального  досвіду людства не тільки  від покоління до покоління, але й від однієї людини до іншої;  – підвищити якість освіти, адаптації людини до навколишнього середовища і  соціальних змін, що відбуваються в суспільстві;   – удосконалення системи освіти, яка б відповідала вимогам інформаційного суспільства  і процесу реформування традиційної системи освіти в світлі вимог сучасного соціуму.  Інформаційно-комунікаційні  технології визначають як сукупність засобів і методів  збору, обробки і передачі даних для отримання інформації про стан об’єкта,  процесу або  явища  (інформаційного продукту)  для прийняття оптимального рішення. Під засобами ІКТ  розуміють програмно-апаратні засоби й пристрої, що функціонують на базі комп’ютерної  техніки, а також сучасних засобів і систем інформаційного  обміну, забезпечуючи операції  щодо пошуку, збирання, накопичення, зберігання, опрацювання, подання, передачі  інформації. До засобів ІКТ належать комп’ютерні мережі (соціальні мережі, віртуальні  бібліотеки, засоби миттєвого обміну інформацією), інтернет-телефонія, операційні системи,  пакети прикладних програм тощо.  Одна з найбільш актуальних проблем упровадження засобів нових інформаційних  технологій у практику професійної підготовки вчителя технологій – це створення педагогічно  доцільних програм різного навчального призначення, зокрема, навчальних програм з основ  сучасного аграрного виробництва [3].   На основі проведеного аналізу змісту професійної підготовки вчителя технологій до  формування в учнів школи системи знань сучасного аграрного виробництва нами було  визначено низку програмних навчальних засобів. У межах даної статті ми зупинимося на  такій   формі програмного навчального засобу як  електронний посібник (ЕП).  Сучасному ЕП властиві наступні функції:  – інформаційна: характеризує ЕП як носія знань, способів діяльності, досвіду творчої  діяльності й емоційно-ціннісного відношення до світу;   – інтегруюча: ЕП покликаний дати цілісне уявлення про предмет вивчення;        105    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    – трансформаційна: пов'язана з переробкою певного об'єму наукових знань для  включення їх у ЕП в якості змісту навчання;  – развиваюча: ЕП має сприяти розвитку пізнавального інтересу до засвоєння матеріалу  навчальної дисципліни.  Усі ці функції визначають наявність у ЕП не тільки предметного, але й педагогічного  змісту. Предметний зміст, будучи джерелом  інформації, реалізується в ЕП у вигляді текстів,  ілюстрацій, відеоматеріалів. Педагогічний зміст –  включає дидактичний, довідниково-  зорієнтовний і виховний компоненти. До дидактичного компоненту, який спрямований на  організацію засвоєння матеріалу ЕП, належать: тексти пояснень, питання, таблиці,  рекомендації, завдання і відповіді до них. Довідниково зорієнтований компонент забезпечує  орієнтацію учнів у змісті та структурі ЕП  і реалізується в ньому через анотацію, зміст,  бібліографію, методичні рекомендації тощо. Виховний компонент знаходить своє вираження  у відношенні автора до висловлюваної інформації, представленні ілюстративного матеріалу,  постановці та вирішенні певних науково-педагогічних проблем.  Виходячи з даних міркувань поняття «електронний посібник» інтерпретується по- різному. Розглянемо деякі його визначення:  – це комп'ютерний, педагогічний  програмний засіб, призначений, у першу чергу, для  поданні нової інформації, яка доповнює друкарські видання, служить для індивідуального й  індивідуалізованого навчання і дозволяє в обмеженій мірі тестувати здобуті знання і вміння  користувача;  – це електронний навчальний курс, що містить систематичний виклад навчальної  дисципліни або її розділу, частини відповідно до державного стандарту  та навчальної  програми й офіційно затверджений як даний вид видання;  – це комплекс інформаційних, методичних і програмних засобів, призначений для  вивчення окремого предмету і зазвичай включає питання і завдання для самоконтролю і  перевірки знань, а також забезпечує зворотний зв'язок.  Найбільш прийнятне, на нашу думку, визначення ЕП дане Л. Зайнутдіновою [3].  Дослідник  інтерпретує його в якості навчальної програмної системи комплексного  призначення, яка забезпечує безперервність і повноту дидактичного циклу процесу навчання:  надає теоретичний матеріал, забезпечує тренувальну навчальну діяльність і контроль рівня  знань, а також інформаційно-пошукову діяльність, математичне й імітаційне моделювання з  комп'ютерною візуалізацією і сервісні функції за умови здійснення інтерактивного зворотного   зв'язку.  Кожний ЕП, який створюється і функціонує в конкретному дидактичному середовищі,  базується на певній системі навчання. Нині розроблені і використовуються в навчальному  процесі чотири моделі ЕП:  – конвенційний, який має енциклопедичний або монографічний характер викладу  інформації і відповідає сталим традиціям класичної педагогіки;  – проблемний, побудований на основі теорії проблемного навчання , в якому навчальні  завдання вирішуються науковими способами;  – програмований, заснований на автоматизації процесу навчання і виступаючий у  вигляді лінійного або розгалуженого подання навчальної інформації;  – комбінований, який включає окремі елементи різних моделей [2].  Залежно від специфіки використання ЕП існують:  – ЕП, які використовуються на персональних комп'ютерах, розповсюджуються на  компакт-дисках  і характеризуються високою динамікою ілюстративного матеріалу, містять  окрім основного матеріалу засоби інтерактивного доступу, анімацію, мультиплікацію та  мультимедіа;  –  Internet-посібники, які розміщують на сервері глобальної комп'ютерної мережі.  Характеризуються компактністю викладу матеріалу та застосуванням обмеженої кількості  можливостей ЗНІТ для зменшення об’ємності продукту в мережі [2].     106   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   За вмістом інформації та характером її знаходження ЕП можуть бути відкритими (мають  посилання на зовнішні джерела інформації, бази даних) і закритими (вся інформація  знаходиться в базі даних посібника).  Необхідно чітко визначити відмітні ознаки ЕП від друкарського посібника. На наш  погляд, вони полягають у наступному:  – друкарський підручник, як правило, розрахований на  певний рівень підготовки і  припускає деякий кінцевий рівень його навчання. ЕП може містити матеріал декількох рівнів  складності, багатоваріантні завдання для перевірки знань у інтерактивному режимі для  кожного рівня;  – матеріалізація розумових дій у ЕП значно вища, ніж у друкарському. Вона  забезпечується використанням сучасних мультимедійних технологій: анімації, звукового  супроводу, гіперпосилань, відеосюжетів тощо;  – ЕП забезпечує різноманітність і багаторівність контролю навчальних досягнень  студента. НІТ дозволяють створювати контрольні завдання і тести в інтерактивному режимі, у  випадку неправильної відповіді можна давати правильну відповідь із роз'ясненнями та  коментарями;  – ЕП за своєю структурою є відкритими системами, які можна доповнювати,  коректувати, модифікувати в процесі експлуатації, як  самим викладачем, так і вбудованими  програмними засобами, програмним забезпеченням ПК, засобами Internet технологій;  – ЕП може мати багатофункціональне призначення у процесі організації та здійснення  навчально-пізнавальної діяльності, успішно виконуючи всі дидактичні функції: навчальну,  розвивальну, виховну, контрольно-корекційну тощо.  Сучасний ЕП можна представити у вигляді наступних блоків:  – презентаційного;  – методичного;  –  інформаційно-практичного;  – тестового;  – довідникового.  Презентаційний блок має містити інформацію про назву та мету вивчення курсу,  інформацію про можливості ЕП, автора та навчальний заклад, де створений ЕП.   Довідниковий блок має містити додаткову інформацію, в якій висвітлюються питання  методичного (інструктивного) плану, даються відповіді на питання, що повинен робити  студент, щоб досягти  мети підготовки з даного предмету, як правильно користуватись  програмним продуктом тощо. Поданий тезаурус усіх термінів, символів, позначень ЕП,  необхідний  для  оволодіння  програмним  матеріалом  ЕП  і  забезпечення  наочності  взаємозв'язків понять курсу (будується за принципом гіпертексту).  Інформаційно-практичний блок (змістовий) повинен містити викладений у стислій  формі навчальний матеріал, завдання практичного спрямування ( які відповідають вимогам  освітнього стандарту), систему підказок і гіпертекстових посилань. У результаті в ЕП  функціонує постійний зворотний зв'язок студента з програмою, що дозволяє підвищити  ефективність процесу засвоєння знань. Блок має функціонувати у режимі діалогу студента із  навчальною програмою. Система підказки та гіпертекстових посилань дозволяє у випадку  необхідності  звернутися  до  будь -якого  модуля,  теми,  визначення,  графічного  чи  мультимедійного об’єкту, які подані в ЕП або додаткової інформації, розміщеної в локальній  мережі чи в Internet.   Тестовий блок містить контрольні завдання чи запитання, які дозволяють студенту  з'ясувати, наскільки ґрунтовно він засвоїв навчальний матеріал. Як правило, тестуванням має  закінчуватися кожний модуль інформаційного блоку програми.  У кінці тесту студент має  отримати інформацію про його результати. Для усунення можливості запам'ятовування  студентом правильних відповідей необхідно використовувати банк тестових завдань, в якому  варіанти завдань добираються програмою у вигляді довільної вибірки.        107    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    ЕП з дисципліни «Основи сучасного аграрного виробництва», призначений для  самостійного вивчення студентами основних технологій, які використовуються в сучасному  аграрному виробництві на Україні у рамках інтегрованого курсу навчальних дисциплін  «Основи аграрного виробництва» професійної підготовки вчителя технологій. Тому, основу  змістового наповнення ЕП складає лекційний матеріал і лабораторні роботи з вивчення  технологій агарного виробництва.  У процесі розробки змісту модулів і тем ЕП ми намагались звернути увагу на такі  моменти як:  – виділення ключових позицій навчального матеріалу та відображення їх у  схематичному вигляді;  – відображення зв’язку з іншими темами навчального курсу;  – підбір практичних різнорівневих багатоваріантних завдань з кожної теми, ілюстрацій,  графіки, демонстрацій, анімаційних  і відеофрагментів тощо.  Мультимедійне представлення навчального матеріалу дозволяє передати необхідний  об'єм інформації при стислості його викладу, що сприяє кращому і швидшому засвоєнню  матеріалу без додаткових зусиль.  ЕП «Основи сучасного аграрного виробництва» складається з 2 навчальних модулів, які  включають 16 тем, 23 лабораторні завдання та 10 тестових завдань.   Висновки. Упровадження нових інформаційних технологій у  процес професійної  підготовки майбутнього вчителя технологій дає можливість стверджувати про доцільність їх  використання  та  позитивний  вплив  на  формування  предметної  й  інформаційної  компетентності майбутнього фахівця. Слід також зазначити, що робота студентів із засобами  інформаційно-комунікаційних технологій сприяє систематизації вивчення навчального  матеріалу, розвитку навичок самоорганізації, пізнавальної діяльності та інтересу до предмета.  Доведено, що  використання інформаційно-комунікаційних технологій значно розширює  можливості  традиційного  навчання,  урізноманітнює  освітній  процес,  сприяє  його  індивідуалізації й інтенсифікації. ІКТ слугують потужним засобом підготовки майбутнього  вчителя технологій до формування в учнів системи знань про сучасне аграрне виробництво.      Література :  1. Грітченко А.Г. Підготовка вчителя до формування в учнів системи знань сучасного аграрного  виробництва:монографія / А.Г. Грітченко  – Умань: СПД Жовтий, 2009. – 380 с. Бібліогр. с. 374.  2. Грітченко А.Г. Інформаційні технології в сучасній освітній системі підготовки вчителя трудового  навчання / А.Г. Грітченко // Збірник наукових праць «Сучасні інформаційні технології та інноваційні  методики  навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми». − Київ−Вінниця: ДОВ Вінниця, 2007. –  Вип.15. – С. 334 − 339.  3. Зайнутдинова Л.Х. Создание и применение электронных учебников / Зайнутдинова Л.Х. – Астрахань:  «ЦНТЭП», 1999.  4. Національна доктрина розвитку освіти // Освіта України. – 2002. – №33.      У статті проаналізовано доцільність застосування сучасних засобів інформаційно-комунікаційних  технологій навчання в практиці професійної підготовки вчителя  технологій до формування в учнів системи  знань з основ сучасного аграрного виробництва.  Ключові слова: інформаційно-комунікаційні технології, електронний підручник, інноваційні технології.      The paper analyzes the modern means of information and communication technology training in the practice of   training teachers in technology development of students'knowledge of the foundations of modern agricultural production.   Keywords: information and communication technology, electronic textbook, innovativetechnology.         108   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   О.Д. Краєвська   (науковий керівник – проф. О.М. Джеджула)  ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МІЖПРЕДМЕТНИХ ЗВ'ЯЗКІВ У ФОРМУВАННІ  КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ  Постановка проблеми. На сучасному етапі переходу суспільства від індустріального до  інформаційного, знання стає основним виробничим ресурсом. Відповідно до концепції  англійського та американського соціологів М. Янга та Д. Белла сучасне  суспільство йде до  панування еліти компетентності. Структура сучасного світу «перевернулася»: сьогодні уже не  матеріальне виробництво визначає соціальні відносини та інтелектуальне виробництво, а  сфера інтелектуальної діяльності стала головним джерелом багатства і підкорює собі «реальну  економіку». В таких умовах, освіта повинна динамічно реагувати на здобутки науки та  використовувати їх для формування високої компетентності  випускників. В той же час,  великий обсяг теоретичного матеріалу, а як наслідок ущільнення навчальний програм, часто  не дають можливості як слід простежити за формуванням навичок та вмінь, в тому числі й  комунікативних. На жаль, нерідко трапляється, що теоретична база фахівців так і не дає  поштовху до їх практичних здобутків, залишаючись  на рівні знань. В умовах жорсткої  конкуренції на ринку праці з одного боку та в освітянській галузі з іншого, саме час розрубати  цей Гордіїв вузол. На нашу думку, ключем до вирішення даної проблеми може стати  використання міжпредметних зв'язків у формуванні комунікативної компетентності.  Як показують дослідження до 90% робочого часу сучасного ефективного  працівника  витрачається на спілкування [1,  с.17]. Таким чином, очевидно, що запорукою успіху  майбутнього фахівця є його комунікативна компетентність і задачею сучасного педагога є уже  не лише надання освітніх послуг у вигляді знань, умінь та навичок з предмету, а забезпечення  формування комунікативної компетентності. Однак, для реальної готовності педагога до  підвищення комунікативної компетентності  завтрашніх випускників ВНЗ, необхідно уже  сьогодні дати відповіді на прикладні питання: в який момент та якими засобами педагогу  діагностувати недостатній рівень розвитку комунікативної компетентності фахівців,  формувати та перевіряти їхню комунікативну компетентність, як міжпредметне явище, в  умовах предметного навчання. Спробуємо розібратися в цій проблемі.  Метою даної статті є з’ясувати особливості використання  міжпредметних зв'язків у  формуванні комунікативної компетентності майбутніх фахівців.  Для досягнення поставленої мети необхідно розв’язати наступні завдання: уточнити  терміни «комунікативна компетентність», «міжпредметні зв'язки», проаналізувати практичні  можливості  використання  міжпредметних  зв'язків  у  формуванні  комунікативної  компетентності в навчальному процесі ВНЗ.  Виклад основного матеріалу. Поняття «комунікативна компетентність» (від лат.  communico – роблю загальним , зв’язую, спілкуюся і competens (competentis) –  здатний)  означає сукупність знань про норми і правила ведення природної комунікації – діалогу,  суперечки, переговорів і т. ін. [2, с.107]. За більш розгорнутим визначенням Д. Ізаренкова  комунікативна компетентність це «здатність людини до спілкування в одному, кількох або  всіх видах мовленнєвої діяльності, яка становить набуту в процесі природної комунікації або  спеціально організованого навчання особливу властивість мовленнєвої особистості» [3, с.55]   В. Потапов характеризує комунікативну компетентність як систему внутрішніх ресурсів,  необхідних для формування ефективної дії в певних ситуаціях міжособистісної взаємодії [4].   Вважаємо вищенаведені визначення комунікативної компетенції дещо неповними, адже  справді комунікативно компетентна людина має не лише знаннями про норми і правила  ведення  природної комунікації, а й відповідні уміння та навички. Вона здатна спілкуватися не  в одному, чи кількох, а у всіх видах мовленнєвої діяльності. Система цих внутрішніх ресурсів  постійно оновлюється та змінюється в процесі спілкування. Таким чином, комунікативна    © О.Д. Краєвська, 2012        109    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    компетентність  є  сукупністю  мовленнєвої,  мовної,  дискурсивної,  соціокультурної,  соціолінгвістичної та стратегічної компетентностей [5, с.4].   Ідея міжпредметних зв'язків у педагогіці активно досліджувалася та застосовувалася як  класиками педагогіки, зокрема Я. Коменським, Дж. Локком, І. Песталоцці, К. Ушинським, так  і сучасними науковцями та практиками, а саме Ф. Соколовою, П. Новиковим,  Н. Лошкарьовою, Г. Федорець. Міжпредметні  зв'язки зазвичай трактують як дидактичну  форму відображення в навчально-виховному процесі зв'язків об'єктивної дійсності або ж як  окремий педагогічний принцип [6, с. 67]. На сьогодні існує стійка тенденція до розуміння  міжпредметних зв'язків як дидактичного принципу.  Процеси  використання  міжпредметних  зв'язків  та  формування  комунікативної  компетентності слід, на нашу думку, розглядати у взаємозв'язку, зважаючи на міжпредметну  природу останнього. Об'єктами навчальної діяльності при формуванні комунікативної  компетентності стають знання, вміння та навички суміжного для ряду предметів характеру.  Нагальною проблемою є дотримання «принципу природовідповідності» (за Я. Коменським).  Ще Джон Локк висунув безцінну ідею наповнення змісту одного предмета елементами та  фактами іншого. Вважаємо , що саме такий підхід є ефективним в контексті формування  комунікативної компетентності.  Для ефективного формування комунікативної компетентності майбутніх фахівців  доцільно, на наш погляд, використовувати техніки психологічного тренінгу комунікативної  компетентності на заняттях з іноземної мови. Звісно, новонабуті на уроках з іноземної мови  навички, уміння та знання слід закріпляти та розвивати на заняттях з психології, української  мови та інших предметів.  Психологічний тренінг — це методика впливу на особистість з метою підвищення  ефективності взаємодії людини із суспільством. Педагогічний енциклопедичний словник  трактує педагогічний тренінг як «область практичної психології, орієнтований на  використання активних методів групової психологічної роботи з метою розвитку  компетентності в спілкуванні» (7, с.104).   Зрозуміло, що психологічний тренінг  в традиційному розумінні є спеціально  організованим заходом, однак принаймні найсуттєвіші вправи тренінгу, можливо і потрібно  виконувати в процесі формування комунікативної компетентності у ВНЗ.   Варто зазначити, що поєднання технік тренінгу та вправ відповідає принципам  особистісно орієнтованого навчання, адже виконання вправ набуває глибшого змісту, де  оволодіння мовним матеріалом та навчання іншомовного спілкування стає лише засобом для  навчання правильного (ефективного) спілкування.   Техніка – це сукупність прийомів, навичок, що застосовуються в певній діяльності,  певному ремеслі, мистецтві або володіння такими прийомами, навичками; професійне вміння,  майстерність [8].  Вправа –  спеціально організоване в навчальних умовах багаторазове  виконання окремих операцій, дій або діяльності з метою оволодіння ними, або їх  удосконалення [9, с.64]. Таким  чином, можна констатувати, що поняття «техніка» та «вправа»  є суміжними, але не тотожними.  На заняттях з іноземної мови традиційно виконують вправи різних типів. За критерієм  спрямованості вправи на прийом чи видачу інформації вправи поділяються на рецептивні,  репродуктивні, рецептивно-репродуктивні, продуктивні та рецептивно-продуктивні. В  рецептивних правах студент сприймає вербальну інформацію  через слуховий або зоровий  канал, а потім тим чи іншим способом показує, що він впізнає, розрізняє звуки, графеми,  граматичні структури і т. і., розуміє усне чи писемне висловлювання. В репродуктивних  вправах учень відтворює повністю або із змінами сприйнятий ним навчальний матеріал (звук,  слово, речення, текст). Всі репродуктивні вправи фактично є рецептивно -репродуктивними,  бо учень спочатку сприймає певну вербальну інформацію, а вже потім репродукує її повністю  або частково. У продуктивних вправах учень самостійно породжує висловлювання різних  рівнів в усній або письмовій формі. Якщо продукуванню усного чи писемного висловлювання  передує сприймання чи розуміння тексту, то вправа – рецептивно-продуктивна.     110   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   За  критерієм  комунікативності  вправи  бувають  комунікативними,  умовно- комунікативними та некомунікативними. Комунікативні вправи – це спеціально організована  форма спілкування, коли учень реалізує акт мовленнєвої діяльності іноземною мовою, що  вивчається. В умовно-комунікативних вправах передбачаються мовленнєві дії учнів у  ситуативних умовах. Основні визначальні якості даного типу вправ – наявність мовленнєвого  завдання і ситуативності. Якщо одна  з цих двох ознак відсутня, вправу не можна віднести до  умовно комунікативних. В некомунікативних вправах учні виконують дії з мовним  матеріалом поза ситуацією мовлення, зосереджуючи увагу лише на формі [9, с.66]. У системі  вправ основне місце повинні посідати умовно-комунікативні та комунікативні вправи, адже  завданням вивчення іноземної мови є формування навичок та вмінь мовлення.  На нашу думку, поєднання вищезгаданих вправ з техніками комунікативного тренінгу  будуть мати більший ефект як у вивченні іноземної мови, так і психології спілкування у  поєднанні з техніками комунікативного тренінгу.   У комунікативному тренінгу застосовуються техніки так званого активного слухання.  Активне слухання передбачає володіння вміннями самовираження та дії. Воно направлене  на  формулювання та розв'язання комунікативних задач в той час як пасивне слухання – це зміна  станів в процесі впливу комунікативних стимулів. Існує наступна класифікація технік  активного слухання: на вміння розмовляти - техніки формулювання питань та техніки малої  розмови, на вміння почути та зрозуміти – техніка повторювання, техніка перефразування та  техніка інтерпретації.  На заняттях з іноземної мови студенти вчаться грамотно складати різні види питальних  речень: спеціальні питання, загальні, альтернативні та розділові. В тренінгу комунікативної  компетентності теж вчаться правильно складати запитання, але не з граматичного, а  комунікативного боку. Ми пропонуємо поєднати ці процеси, точніше кажучи, власне ввести  останній в навчальний процес у вузі з метою  забезпечення комунікативної готовності до  застосування питань, замість формальної здатності скласти питальне речення.   За комунікативною функцією питання поділяються на відкриті, закриті та альтернативні.  Тренінг комунікативної компетентності робить наголос на розвитку техніки постановки  відкритих питань. Психологи стверджують, що зловживання альтернативними та закритими  питаннями є комунікативною проблемою. В межах техніки постановки питань ми  можемо  виконувати умовно-комунікативні та комунікативні вправи рецепривно-репродуктивного та  продуктивного характеру.   Іншим аспектом тренінгу комунікативної компетентності є мала розмова – невимушена,  приємна розмова про сімейні справи, хобі, забавні події [1, с.117]. Ціль малої розмови –  створити сприятливу психологічну атмосферу закласти основи взаємної симпатії та довіри або  відновити взаємну симпатію та довіру. У тренінгу  використовуються чотири техніки малої  розмови: цитування партнера, позитивні констатації, інформування та цікава розповідь. На  нашу думку, майбутнього фахівця необхідно та абсолютно реально в рамках навчання ВНЗ  навчити користуватися вищенаведеними техніками. По суті, техніка цитування партнера є  умовно-комунікативною, рецептивно-репродуктивною вправою, а позитивні констатації,  інформування та цікава розповідь є комунікативними,  репродуктивними вправами. Техніка  малої розмови не лише дає знаряддя ефективного спілкування, а й пропонує його смислове  наповнення, тобто відповідає на питання «як» та «що» говорити.   Окрім вміння розмовляти, тренінг комунікативної компетентності розвиває вміння  почути та зрозуміти за допомогою технік повторення (вербалізації ступеню А),  перефразування (вербалізації ступеню Б), інтерпретації (вербалізації ступеню В ). На заняттях  з іноземної мови вищезгадані техніки можуть відпрацьовуватися в рамках рецептивно- репродуктивних, комунікативних та умовно-комунікативних вправ.  Висновки. Таким чином, ми з’ясувати особливості використання міжпредметних  зв'язків у формуванні комунікативної компетентності майбутніх фахівців.        111    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    Ми уточнити терміни «комунікативна компетентність», «міжпредметні зв'язки»,  проаналізувати практичні можливості використання міжпредметних зв'язків у формуванні  комунікативної компетентності в навчальному процесі ВНЗ.  Ми обґрунтували доцільність поєднання вправ для вивчення іноземної мови з техніками  психологічного тренінгу. Ми довели, що використання міжпредметних зв'язків забезпечує  реальне формування комунікативної компетентності. Тренінг комунікативної компетентності   на заняттях з іноземної мови дає майбутнім фахівцям можливість усестороннього оволодіння  уміннями та навичками спілкування іноземною та рідною мовою, забезпечує засвоєння  необхідних для ефективності спілкування знань.   Таким чином, відбувається взаємодопомога та взаємодоповнення процесів вивчення  іноземної мови та психології, що неодмінно позначається на високій комунікативній  компетентності майбутніх спеціалістів.     Література:     1. Сидоренко Е. В.  Тренинг  коммуникативной  компетентности  в  деловом  взаимодействии /  Е.В. Сидоренко. – СПб.: Речь, 2008. – 208 с.  2. Бех І. Д. Особистісно-зорієнтоване виховання: Науково-метод. посібник / І. Д. Бех. – К.: ІЗМН, 1998. –  204 с.  3. Изаренков Д. И. Базисные составляющие коммуникативной компетенции и их формирование на  продвинутом этапе обучения студентов-нефилологов / Д. И. Изаренков // Русский язык за рубежом. – 1990. – №  4. – С. 54–60 .   4. Потапов В. В. Теоретические проблемы и отдельные методы / В. В. Потапов // Социальные и  гуманитарные науки. Отечественная и зарубежная литература.– М., 1998. – РЖ № 1. Серия 6. – С. 18–25.  5. Квятковский А. И., Буров Е. В., Печко А. П. Под ред. Бурова Е. В., Квятковского  А. И., - М.:  Педагогика, 1987. - 96 с.  6. Лошкарёва Н.А. Межпредметные связи как средство совершенствования учебно-воспитательного  процесса. -–М.: МГПИ, 1981  7. Панина Т. С. Современные способы активизации обучения: учеб. пособие для студ. высш. учеб.  заведений / Т. С. Панина , Л. Н. Вавилова. – М.: Издательский центр «Академия», 2008. – 176 с.  8. Большой толковый словарь современного украинского  языка. © Издательство «Перун», 2005. 250 тыс.  слов и словосочетаний.  9. Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах. / Під ред. С. Ю. Ніколаєвої. –  Київ: Ленвіт, 2002.      В статті з’ясовуються особливості використання міжпредметних зв'язків у формуванні комунікативної  компетентності майбутніх фахівців. Дається аналіз практичних можливостей використання міжпредметних  зв'язків, а саме застосування технік психологічного тренінгу комунікативної компетентності на заняттях з  іноземної мови.  Ключові слова: комунікативна компетентність, міжпредметні зв'язки, техніка, вправа, тренінг  комунікативної компетентності, техніки активного слухання, техніки малої розмови.  In the article peculiarities of intersubject connections use in formation of communicative competence of future  specialists are found out. The analysis of practical possib ilities of intersubject connecti ons use, namely application of  technics of communicative competence psychological training at foreign language lessons is given.  Keywords: communicative competence, intersu bject connections, technics, exerci se, training of communicative  competence, technics of active hearing, technics of small conversation.       112   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012     Ю.О. Кукіль     (науковий керівник – доц. М.Ю. Кадемія)  ВИКОРИСТАННЯ ВІЗУАЛЬНОГО МОДЕЛЮВАННЯ У ВИВЧЕННІ ТРУДОВОГО  НАВЧАННЯ УЧНЯМИ ЗА ДОПОМОГОЮ 3D ЗОБРАЖЕНЬ  Постановка проблеми. Одним із основних завдань сучасної базової освіти є  підвищення якості навчального процесу. Процес візуального спостереження в сучасному світі  відіграє одну з найважливіших ролей. У процесі навчання  візуальне сприйняття матеріалу  забезпечує більш ефективне його засвоєння. Комп’ютер виконує роль посередника у  педагогічній взаємодії, що відкриває величезні можливості у поданні, сприйманні та засвоєнні  інформації учнями. Нові технології навчання, нестандартні форми проведення уроку  сприяють розвитку інтересу в учнів, суттєво підвищують їхню активність, сприяють  поглибленню самостійного навчання.   Аналіз попередніх досліджень. Аналіз  попередніх досліджень свідчить, що проблема  використання візуального моделювання в навчанні за останні роки набула дуже важливого  значення. Цією проблемою займалися Є. Ошовська, С. Бедарьов, Д. Яковлєв, Г. Хайдаров,   В. Тозік, Д. Квятковська, В. Дарієнко, Д. Коршунов та інші.  Мета статті. Висвітлити переваги й ефективність застосування 3D-технологій на уроках  трудового навчання.  Виклад основного матеріалу. Застосування комп'ютерної техніки в сучасному житті є  актуальним питанням, а саме використання тривимірної графіки. Тривимірна графіка - розділ  комп'ютерної графіки, сукупність прийомів та інструментів (як програмних, так і апаратних),  призначених для зображення об'ємних об'єктів [1,  с.3]. Тривимірна графіка знайшла  застосування у створенні зображень на площині екрану або аркуша друкованої продукції в  архітектурній візуалізації, кінематографі, телебаченні, комп'ютерних іграх, друкованій  продукції, а також у науці та промисловості. 3D моделювання стає все більш популярним у  сучасному житті . З його появою наше життя стало більш наочним. Раніше було важко уявити,  як буде виглядати той або інший об'єкт. З появою 3D графіки стало можливим створення  повноцінного об'ємного об'єкта. Професійно виконана тривимірна модель сприяє значно  більше вражає, ніж всі інші способи презентації майбутнього проекту.     Сучасна система освіти постійно оновлюється, зазнає змін. Важливим фактором, що   визначає характер змін у системі освіти, є науково-технічний прогрес, який не мислиться без   комп'ютерних технологій.   Комп'ютерні технології постійно вдосконалюються, стають більш доступними,   гнучкими. У навчальний процес шкіл України все частіше впроваджуються мультимедійні   засоби навчання (сукупність візуальних, аудіо- та інших засобів відображення інформації, що   інтегровані в інтерактивному програмному середовищі), серед яких важливе місце посідають   мультимедійні презентації [2, с.7]. А що ж означає поняття «презентація»? Презентація - це   набір послідовно змінюючих одна одну сторінок - слайдів, на кожній з яких можна розмістити   будь-який текст, малюнки, схеми, відео -  аудіо фрагменти, анімацію, 3D -  графіку,   використовуючи при цьому різні елементи оформлення [2, c.10].   Ця мультимедійна форма дозволяє подавати матеріал як систему яскравих опорних   образів, наповнених вичерпною структурованою інформацією в алгоритмічному порядку.   Мета такого подання навчальної інформації, перш за все, у формуванні в системи образного   мислення, яке має особливе значення в трудовому навчанні школярів.    Систематичне використання комп’ютера, зокрема об’ємного проектування, на уроці,   сприяє:   – підвищенню якісного рівня використання наочності на уроці;   – зростанню продуктивності уроку;   – реалізації міжпредметних зв’язків;   – структуруванню навчального матеріалу, що значно підвищує рівень знань учнів;    © Ю.О. К у кіль, 2012        113    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    – зміні ставлення школярів до комп’ютера: вони починають сприймати його не як   сучасну іграшку, а як універсальний інструмент для ефективної роботи в будь-якій галузі   людської діяльності.  На даний період використання 3D моделювання в навчальному процесі дає можливість  полегшити виклад навчального матеріалу для вчителя, та сприяє ефективному засвоєнню його   учнями. Завдяки тривимірним зображенням інформація стає більш наочною. Такий метод  навчання допомагає розвинути уяву дітей, зацікавленість до навчального процесу. За  допомогою програм комп’ютерного моделювання можна створювати плакати, моделі,  креслення та інші види наочності, що стане безпосередньою допоможе вчителеві трудового  навчання.   Розглянемо наступний приклад створення моделі підсвічника.  На початку користувачеві слід  створити площину з віссю обертання. Ескіз створюється  на площині ХУ. Для цього потрібно виділити мишкою на дереві побудови площину ХУ і  вибрати команду «Ескіз». Наступним кроком є створення лінії контуру площини обертання  (тип лінії – Основна, на малюнку буде відображений синьою лінією), використовуючи  команди інструментальної панелі «Геометрія» (рис.1).    Рис.1. Ескіз площини обертання  Ескіз повинен повторювати контур майбутнього об’єкту. Після чого обираємо операцію  обертання ескізу навколо осі. Внаслідок чого отримуємо готовий результат (рис.2.).   Висновки. Отже зробимо висновок про доцільність використання комп’ютерного   тривимірного моделювання на уроках трудового навчання. Нові технології навчання дають  поштовх  самореалізації  учнів,  створюють  атмосферу  співробітництва,  підвищують   відповідальність педагогів за результати своєї праці. Тривимірна об’ємна інформація   відрізняється наочністю, чіткістю, лаконічністю, доступністю. З огляду на це, використання   комп’ютерного моделювання дозволяє ефективно організувати навчально-виховний процес і   підвищити рівень готовності учнів до майбутньої професійної діяльності. Використання   комп’ютерної техніки у трудовому навчанні пов’язане з вирішенням проблеми з підвищення   ефективності вивчення даної дисципліни. Застосування 3Д-графіки, як засобу навчання, на  основі навчальних, розвиваючих, моделюючих комп'ютерних програм підвищує рівень знань  учнів, є основою формування техніко-технологічних знань, умінь і навичок, як інструмента  діяльності на основі програм, що проектують, розвиває їхнє техніко-технологічне мислення,  істотно скорочує час на розробку проекту, збільшуючи  творчу спрямованість, сприяючи     114   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   оволодінню інформаційними технологіями, а також активізує процес навчання, підвищує  пізнавальний інтерес.    Рис.2. Модель підсвічника     Література:     1. Лукянчук С.А. КОМПАС 3Д, Версии 5.11-8.-М.: СОЛОН-ПРЕСС, 2006.- 208 с.   2. Пометун О.І., Пироженко Л.В. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук. метод. посіб. –   К.: Видавництво А.С.К., 2004. – 192 с.   3. Потемкин А. Трехмерное твердотельное моделирование. – М.: Компьютер-Пресс, 2002. – 296 с.  4. Фридман Л. М. Наглядность и моделирование в обучении. – М.: Знание, 1984. – 80 с.  5. Яковлева Е.С. 3Д-графика и видео в Рhotoshop CS4 Extended. – СПб.: БХВ-Петербург, 2010. – 272 с.      У статті йде мова про ефективність формування візуального уявлення в учнів для кращого сприймання,  засвоєння та використання нового матеріалу на уроках трудового навчання за допомогою 3Д-систем, та  активізацію пізнавальної діяльності учнів засобами систем 3Д-моделювання.  Ключові слова: комп’ютерні технології, моделювання, мультимедіа, наочність, тривимірне зображення.     The article refers to the efficiency of formation of the visual representationof students for a   better perception, learning and  using new  material on  the  lessons  oflabor  studies using 3D systems, and activation   of cognitive activity by means of 3Dmodeling systems.  Keywords. Computer technology, design, multimedia, visual, three-dimensionalimage.      Л.В. Куцак  (науковий керівник – доц. Л.С. Шевченко)  ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННОГО НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОГО КОМПЛЕКСУ  У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТЕХНОЛОГІЙ     Постановка проблеми. Використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у  навчальному процесі носить багатофакторний характер. Приєднання України до Болонського  процесу вимагає від сучасної вищої школи кардинальних змін. Відповідні зміни відбулися в    © Л.В. К у цак, 2012        115    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    організації навчального процесу, систематизації і структуруванні навчального матеріалу,  системі контролю знань студентів тощо. За таких умовах система освіти має бути спроможна  не лише давати знання, а й постійно та швидко оновлювати ці знання, формувати потребу в  неперервному їхньому оновленні, самостійному оволодінні вміннями та навичками, потребу в  творчому підході до знань протягом  усього життя.  Аналіз попередніх досліджень. Аналіз публікацій В. Бикова, Б. Гершунського,  Р. Гуревича, М. Кадемії, Г. Кедровича, С. Сисоєвої та ін., присвячених використанню ІКТ в  освіті, свідчить, що нині значна увага приділяється розробленню електронних підручників і  навчальних посібників, автоматизованих навчальних систем для здійснення дистанційної  освіти, тестів, лабораторно-практичних занять з  електронним моделюванням виробничих  процесів, які виступають одним із шляхів професійної підготовки учителів за умов їх  комплексного та раціонального використання.   Мета статті полягає у висвітленні основних методичних аспектів розробки  електронного навчально-методичного комплексу (ЕНМК) для професійної підготовки  майбутнього учителя технологій.   Виклад основного матеріалу. Використання засобів ІКТ у професійній підготовці  майбутніх учителів технологій сприяє підвищенню ефективності професійної підготовки,  насамперед через інтерактивність, самостійність, мультимедійність, що є необхідною умовою  під час опрацювання навчального матеріалу. Структура засобів ІКТ повинна відповідати  логічному і послідовному викладу матеріалу: мета, орієнтири, зміст, шляхи розв’язання  поставлених цілей, зворотний зв ’язок, оцінка результатів навчальної діяльності забезпечать  краще сприйняття теоретичного матеріалу. Критеріями ефективності ЕНМК вважаємо  відповідність методичним, дидактичним і педагогічним вимогам. Засоби ІКТ повинні  забезпечувати індивідуалізацію навчання в системі «діяльність –  студент», а також  поєднувати в собі декілька багатофункціональних комп’ютерних навчальних програм, в яких  би були задіяні всі можливості мультимедіа: текст,  графіка, звук, відео, анімація, що є  пріоритетним для досягнення кінцевого результату в процесі навчання [1, с. 142].  Наші дослідження і досвід практичної роботи свідчать, що структура такого засобу ІКТ  може включати: електронний навчальний посібник; відеокурс лекцій; практикум з  лабораторного моделювання; систему тестування.  У процесі професійної підготовки майбутніх учителів технологій, на нашу думку,  доцільно  використовувати ЕНМК, який виступає багатофункціональним засобом організації  навчального процесу для обробки навчального матеріалу за допомогою ІКТ і має наступну  структуру:  Методична інформація:  – Анотація.  – Методичні рекомендації.  – Навчальна програма.  – Робоча програма.    Рекомендована література.  Навчальний матеріал:  – Конспекти лекції.  – Лабораторний практикум.  – Тренажери.  – Словник термінів.  –  Електронний посібник (підручник).  Контроль знань:  – Критерії оцінювання знань студентів.  – Контрольні запитання.  – Тестові завдання.  Додаткова інформація:  – Відеотека.     116   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   – Веб-ресурси.  Створення ЕНМК – це трудомісткий процес, що потребує фізичних і матеріальних  затрат, які за певний час роботи викладачів, програмістів і методистів може бути  реалізованим. Результативність цієї роботи значною мірою залежить від рівня інформаційної  підготовки викладачів, доступу до комп’ютерної мережі, рівня інформаційної культури і т.п.   Як зазначає С . Сисоєва, важливою перевагою електронних навчальних систем є  можливість вміщення значно більшої інформації, ніж у друкованих підручниках, а також  звуку, відео [3, с. 96].  ЕНМК розробляються на гіпертекстовій основі, що забезпечує студентам вільний доступ  до усіх блоків інформації та дозволяє працювати за індивідуальною освітньою траєкторією  навчання. Гіпертекстова структура дозволяє визначити не тільки оптимальну  траєкторію  вивчення матеріалу, але й зручний темп роботи та спосіб викладення матеріалу, що відповідає  особливостям його сприйняття. Нелінійна організація навчального матеріалу, інтерактивність  кожного блоку, дозволяють користувачу у будь-який час оперативно одержати необхідну  інформацію в компактній формі [2, с. 66].   Комп’ютерні моделі, конструктори й тренажери, які входять до складу ЕНМК  дозволяють закріпити  знання й одержати навички їхнього практичного застосування в  ситуаціях, що моделюють реальні. В умовах моделювання навчальних ситуацій студент  відпрацьовує прийоми прийняття відповідних рішень для типових завдань, що дозволяє  наочно пов’язати теоретичні знання з конкретними проблемами, на рішення яких вони  можуть бути спрямовані.   Електронний лабораторний практикум дозволяє імітувати процеси, що  протікають у  досліджуваних реальних об’єктах, або змоделювати експеримент, не здійсненний у реальних  умовах. При цьому тренажер імітує не тільки реальну установку, але й об’єкти дослідження й  умови проведення експерименту. Лабораторні тренажери дозволяють підібрати оптимальні  для проведення експерименту параметри, набути початкового досвіду і навички на  підготовчому етапі, полегшити й прискорити  роботу з реальними експериментальними  установками й об’єктами.  Тестова система забезпечує, з одного боку, можливість самоконтролю для користувача, а  з іншого – приймає на себе рутинну частину поточного або підсумкового контролю. Така  система може бути як окремою програмою, що не допускає модифікації, так і універсальною  програмною оболонкою, наповнення якої покладається на  викладача, що полегшує процес  їхнього створення й модифікацію (у найпростішому випадку це може бути тестова оболонка  Test W2). Ефективність використання тестових систем значно зростає, якщо вона дозволяє  накопичувати й аналізувати результати тестування. Тестова система може бути вбудована в  оболонку електронного підручника, але може існувати і як самостійний модуль ЕНМК.   Використання ЕНМК дозволяє вирішити низку дидактичних завдань:  По-перше, за один і той самий час навчання якість підготовки студентів з використанням  ЕНМК у порівнянні з традиційними навчальними методичними комплексами зростає, при  цьому збільшується міцність знань.  По-друге, використання ЕНМК у навчальному підвищується якість якість професійної  підготовки студентів, формує вміння здійснювати самостійний пошук навчальної інформації ,  розв’язувати стандартні завдання та приймати нешаблонні рішення під час розв’язання  творчих завдань.   По-третє, найбільший ефект спостерігається тоді, коли студент бере активну участь у  вивченні та закріпленні матеріалу, застосуванні знань у типових і нетипових ситуаціях  [3, с.96].  Отже, ЕНМК забезпечує інтерактивний зв’язок «студент –  навчальна система –  викладач», поєднуючи можливості  ІКТ, традиційні методики навчання та традиційне  інформаційно-методичне забезпечення, розширюючи та доповнюючи його.  Навчальна функція такого ЕНМК реалізується через педагогічний сценарій викладача  для вибору власної освітньої траєкторії викладання навчальних дисциплін під час професійної        117    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    підготовки студентів.  Висновки. Використання ЕНМК у процесі професійної підготовки майбутніх учителів  дозволяє представити для вивчення теоретичний матеріал, організувати апробацію,  тренування та самостійну творчу роботу, допомагає студентам і викладачеві оцінити рівень  знань з певної теми, а також містить необхідну додаткову інформацію.  Структура ЕНМК забезпечує швидкий зворотний зв’язок між учасниками навчального   процесу, дозволяє студентам швидко знайти необхідну інформацію; викладачам унаочнити  навчальний матеріал (комп’ютерні моделі, тренажери), що підвищує ефективність засвоєння  навчального матеріалу.     Література:     1. Гуревич Р. С. Використання інформаційних технологій у навчальному процесі (з досвіду роботи  експериментального педагогічного майданчика у ВПУ-№ 4 м. Вінниця): /  Р. С. Гуревич, М. Ю. Кадемія,  Ю. В. Бадюк, Л. С. Шевченко. – Вінниця : ТОВ «Діло» – 2006. – 300 с.  2. Захарова И. Г. Электронные учебно-методические комплексы –  опыт создания и применения /  И. Г . Захарова // Образование и наука. – 2001. – № 5. – С. 64-75.  3. Сисоєва С. О. Освіта і особистість в умовах постіндустріального світу : [монографія] / С. О. Сисоєва. –  Хмельницький : ХГПА, 2008. – 324 с.      У статті висвітлено основні методичні аспекти розробки електронного навчально-методичного  комплексу для професійної підготовки майбутнього учителя технологій. Розглянуто проблеми створення  електронних навчально-методичних комплексів, вимоги до їхньої структури та наповнення, переваги  використання електронних навчально-методичних комплексів.  Ключові слова: інформаційно-комунікаційні технології, електронний навчально-методичний комплекс,  моделювання, професійна підготовка, учитель технологій.    The article highlights the main method ological aspects of the development  of electronic educational methodical  complex for training future technology teachers. The problems of creation of electronic educational methodical  complexes, the requirements for their structure and content, the benefits of electronic educational methodical complexes  are considered in the article.  Keywords: information and communication technology, electronic educational methodical complex, modelling,  training, technology teacher.      Б.В. Лошак   (науковий керівник – доц. Г.Б. Гордійчук)  ШЛЯХИ ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ  УЧИТЕЛЕМ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ РОЗДІЛУ  «ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНІ РОБОТИ»  Постановка проблеми. Бурхливий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій  (ІКТ) загострив перед освітою завдання розширення практики розвиваючого навчання,  використання новітніх технологій і засобів навчання, вдосконалення освітніх методик.  В умовах становлення інформаційного суспільства навчальний процес розглядається як  засіб розвитку учнів. Головне завдання школи та позашкільних навчальних закладів полягає в  тому, щоб не лише дати знання, а й створити стійку мотивацію до навчання, спонукати учнів  до самоосвіти, пов'язаної з розвитком їхнього творчого та критичного мислення.  Ситуація, яка склалася  нині в освіті, дає змогу стверджувати, що освіта більше  зорієнтована на минулий досвід, а це є причиною розриву між швидкими темпами життя та  інститутом освіти. Зокрема, недостатньо, на наш погляд, відображає потреби ринку праці  трудова підготовка школярів. Вона не завжди пристосована до соціальних, економічних і  культурних змін у структурі суспільства.     © Б.В. Лошак, 2012     118   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Аналіз попередніх досліджень. Дослідження, проведені В. Биковим, П. Борко,  Р. Гуревичем, М. Кадемією, В. Мадзігоном, О. Пєхотою, О. Полат, Г. Селевком, С. Сисоєвою,  Л. Солов’йовою,  І. Роберт,  М.  Ушаковим  та  ін.  переконують,  ІКТ  нині  можна  використовувати під час усіх етапів навчального процесу.  Метою даної статті є окреслення шляхів використання  інформаційно-комунікаційних  технологій учителем трудового навчання під час вивчення розділу «Електротехнічні роботи».  Виклад основного матеріалу. Використання ІКТ у процесі трудового навчання полягає  у практичному використанні спеціалізованих програмних засобів. Зміст програмних засобів  навчального призначення, застосовуваних під час навчання електротехнічній справі,  визначається цілями заняття, змістом і послідовністю презентації навчального матеріалу. У  зв'язку  з цим, усі програмні засоби, використовувані з метою комп'ютерної підтримки процесу  вивчення розділу «Електротехнічні роботи», можна класифікувати так:   – словники, довідники з конкретних тем;  – педагогічні програмні засоби (ППЗ) для перевірки і розрахунку експериментальних  схем;  – ППЗ для виготовлення друкованих плат.  Зрозуміло, що дані ППЗ повинні мати високий ступінь наочності, зрозумілий інтерфейс,  простоту використання, засоби інтерактивного взаємозв’язку тощо.  Згідно з навчальною програмою з трудового навчання учні одержують знання про  електричну енергію, електричне коло, будову і призначення ізольованих дротів і шнурів,  електромонтажні інструменти. Учні повинні вміти виконувати підготовку дротів і  електрошнурів до монтажних робіт, здійснювати монтаж простого електричного кола,  визначати  провідники і непровідники електричного струму, характеризувати будову  електротехнічної арматури, будувати електричну схему, здійснювати демонтаж і складання  лампового патрона, вимикача, штепсельного з’єднання тощо. Безумовно, що учні мають  дотримуватись правил електробезпеки та правил виконання монтажних робіт.   Згідно з Державними стандартами базової і повної середньої освіти трудова підготовка  має вирішувати низку завдань навчально-виховного процесу, а саме [1]:  – формування в учнів політехнічного світогляду;  – здійснення трудового виховання;  – поєднання навчання з продуктивною працею;  – формування творчого ставлення до праці;  – ознайомлення учнів з виробництвом та їх професійне самовизначення.  Оскільки монтаж електросхем, ремонт і налагодження електричних пристроїв потребує  підвищеної уваги, наполегливості під час роботи , електротехнічні роботи формують культуру  праці, моральні якості, риси характеру [3, с.119].  Останнім часом широко використовуються в навчальному процесі комп’ютерні  середовища для створення і моделювання електричних схем. Серед них – Electronics  Workbench, sPrint-Layout тощо. Коротко охарактеризуємо можливості цих середовищ.  Програма Electronics Workbench є потужним програмним засобом з електротехніки, що  відкриває широкий діапазон можливостей для швидкого і точного  моделювання електронних  схем (цифрових і аналогових) будь-якої складності, а також симуляції та аналізу роботи даних  схем у реальному часі. Програма має широкий набір інструментальних засобів: генератори  сигналів, осцилографи, мультиметри, радіоелементи та інші компоненти радіоелектроніки  тощо.   Electronics Workbench має зручний інтерфейс, побудований на технології вікон, панель  інструментів, що містить елементи для побудови  та редагування електронних схем,  довідникову систему. Має якісне графічне зображення елементів схем, що відповідають їхнім  умовним позначенням. Дана програма забезпечує простоту користування усіма ресурсами  електротехніки і забезпечує високу наочність їх використання.  Середовище Electronics Workbench  можна використовувати з метою унаочнення у  процесі пояснення нового матеріалу та зменшення затрат часу на зображення будь-якого        119    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    радіоелементу, електричної схеми тощо. Також дана програма відображає всі правила  побудови електричних схем. Наприклад, нам потрібно розповісти про напівпровідниковий  діод. За допомогою програми ми виведемо діод на екран робочої області комп’ютера, де  будуть відображатись його основні параметри і графічне умовне позначення. Також є змога  розглянути даний діод у побудові деякої  принципової схеми. На рис.1 подано приклад схеми  для використання програмного засобу Electronics Workbench  під час пояснення теми  «Графічне зображення радіодеталей і пристроїв на принципових електричних схемах та  літерно-цифрове позначення» (на прикладі напівпровідникового діода).   Рис. 1. Вікно програми Electronics Workbench  Дана програма може використовуватись учнями і під час лабораторних занять. Робота  учнів, на наш погляд, може полягати в наступному: учень обирає електричний пристрій, що  зацікавив його. У головному вікні програми збирається принципова електрична схема  пристрою та перевіряється її робота за допомогою кнопки імітації роботи схеми. За цих  умов  учень може одержувати всі вольт-амперні характеристики даної схеми та їх графічне  зображення у вигляді малюнків, графіків, схем. Таке подання інформації сприяє поліпшенню  якості засвоєння знань завдяки наочності й моделюванню складних технічних понять. Після  цього починається виготовлення опрацьованої схеми пристрою, за необхідності учень має  змогу внести деякі корективи в принципову електричну схему.   Ще одним потужним середовищем з електротехніки є sPrint-Layout – простий і зручний  редактор для розведення і компонування односторонніх та двосторонніх друкарських плат  (рис.2).    Рис. 2. Загальний вигляд вікна програми sPrint Layout     120   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   sPrint-Layout обладнаний наступними інструментами для створення друкарських плат:  контактними п’ятачками, Smd-контактами, доріжками, зонами зафарбування, вставками  тексту тощо. Для зручності на головному полі розташована координатна сітка, яка дозволяє  швидко й ефективно розташовувати елементи друкарської плати. При цьому параметри  координатної сітки і розміри елементів можуть бути задані стандартно або введені вручну.  Також  є додаткові можливості: маска для паяння, загальна шина (земля), тест проходження  сигналу тощо. Вбудована функція автотрасувальника допоможе користувачу провести  маршрут доріжки.  Висновки. Використання ІКТ, а саме, сучасних програмних засобів унаочнює процес  побудови електричних схем і друкарських плат, розвиває просторове мислення учнів,  підвищує інтерес до навчального матеріалу й самостійного оволодіння знаннями.      Література:     1. Державні стандарти базової і повної середньої освіти / Освітня галузь «Технологія» // Трудова  підготовка в закладах освіти. – 2004. – №1. – С. 1-6.  2. Науково-методичний журнал «Трудове навчання у школі» – 2010. – №8. – С. 4-9.  3. Тхоржевський Д. О. Методика трудового та професійного навчання / Тхоржевський Д. О. Частина II.  Київ. НПУ ім. М. Л. Драгоманова. – К., 2000. – 186 с.  У статті окреслено шляхи використання інформаційно-комунікаційних технологій учителем трудового  навчання під час вивчення розділу «Електротехнічні роботи»; з’ясовано можливості застосування педагогічних  програмних засобів навчального призначення вчителем трудового навчання.  Ключові слова: інформаційно-комунікаційні технології, педагогічний програмний засіб, електротехнічні  роботи.  The article outlines the ways how a teacher of labor-training may use information-communication technology  when teaching the «Electrotechnical work» part; investigates the cases when a teacher of labor-training may apply  pedagogical software for teaching purposes.  Keywords: information-communication technology, pedagogical software, electrotechnical works.      Д.М. Луп’як  (науковий керівник – проф. Р.С. Гуревич)  РІВНІ, ПОКАЗНИКИ ТА КРИТЕРІЇ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ  ТЕХНОЛОГІЙ ДО ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ  Постановка проблеми. Інноваційна діяльність педагогів стає нині основним напрямом  реалізації модернізаційних реформ в освіті й одним із суттєвих напрямів переходу до моделі  інноваційного розвитку України в цілому.  Формування інформаційно-технологічного  суспільства, докорінні зміни в соціально-економічному та духовному розвитку держави  потребують підготовки вчителя нової генерації. Це вимагає визначення концептуальних  довгострокових стратегій щодо подальшого вдосконалення та розвитку педагогічної освіти.   Метою розвитку педагогічної освіти є формування вчителя XXI  століття, здатного  здійснювати професійну діяльність на демократичних і гуманістичних засадах, реалізовувати  освітню політику як пріоритетну функцію держави, забезпечувати розвиток і самореалізацію  особистості,  задоволення  її  освітніх  і  духовно-культурних  потреб,  бути  конкурентоспроможним на ринку праці. Одним із основних завдань розвитку педагогічної  освіти  є  приведення  змісту   фундаментальної,  психолого-педагогічної,  методичної,  інформаційно-технологічної, практичної та соціально-гуманітарної підготовки педагогічних  працівників у відповідність до вимог інформаційно-технологічного суспільства та змінам, що  відбулися в загальноосвітній середній школі, а також модернізація освітньої діяльності у    © Д.М. Л у п’як, 2012        121    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    вищих педагогічних навчальних закладах на основі використання новітніх педагогічних,  інформаційних і комп’ютерних технологій і створення нового покоління засобів навчання [5].  Багато проблем, що постають перед майбутніми фахівцями, в тому числі учителями  технологій, які працюють в інноваційному режимі, пов’язані з недостатньою інноваційною  компетентністю.  Інноваційна компетентність фахівця -  система мотивів, знань, умінь, навичок ,  особистісних якостей педагога, що забезпечує ефективність використання нових педагогічних  технологій у роботі з дітьми.  Компонентами  інноваційної  компетентності  педагога  є  поінформованість  про  інноваційні педагогічні технології, належне володіння їх змістом і методикою, висока  культура використання інновацій у навчально-виховній роботі, особиста переконаність у  необхідності їх застосування у педагогічній діяльності.  Аналіз попередніх досліджень. Проблема професійної підготовки вчителів технологій  достатньо багатоаспектна. Значну увагу їй приділено у працях вітчизняних і зарубіжних  учених (А. Вихрущ, Р. Гуревич, А. Киверялг, О. Коберник, В. Мадзігон, В. Сидоренко,  Г. Терещук, Д. Тхоржевський).   Інноваційна діяльність у галузі освіти досліджується педагогічною інноватикою –  окремою галуззю педагогіки. Над проблемами інноватики працюють сучасні вітчизняні  педагоги , вчені(І. Бех, Л. Буркова, Л. Даниленко, І. Зязюн, О. Киричук, О. Козлова, В. Кремень,  В. Мадзігон, К. Макагон, С. Подмазін, В. Пінчук, О. Савченко, А. Сологуб, Н. Федорова,  А. Фурман, М. Ярмаченко та ін.).  Головним суб’єктом інноваційної діяльності виступає вчитель. Він як професіонал не  лише орієнтується в освітніх  інноваціях та застосовує їх у своїй роботі, володіє різними  технологіями викладання свого предмету, але й здатний, як творча особистість, до  самореалізації в діяльності та самостійного інноваційного пошуку. Водночас за даними  теоретико-експериментальних досліджень (О. Козлова, Н. Клокар, Л. Подимова та ін.),  більшість  учителів  відчуває  певні  труднощі  у  впровадженні  педагогічних  інновацій.Невідповідність  між наявним рівнем готовності вчителя у сучасній загальноосвітній  школі, яка активно розвивається, та потребою у новому вчителі загострює проблему  підготовки педагогічних кадрів до інноваційної діяльності [3, с.5-6].  Метою даної статті є визначення рівнів,показників і критеріїв готовностівчителів  технологійдо інноваційної діяльності у сучасних умовах.   Виклад основного матеріалу. Однією з важливих якостей учителя  технологій, умов  результативної роботи його як педагога є педагогічна компетенція в процесі фахової  підготовки до інноваційної професійної діяльності.   Термін «інноваційна діяльність» у вітчизняній літературі з’явився наприкінці 80-х  років ХХ століття. Термін інновація походить від латинського слова innovus (in – в, novus –  новий, innovare – робити нове), що означає оновлення або поліпшення.  Сутність поняття «інноваційна  діяльність» відображає не лише особливості процесу  оновлення, внесення нових елементів у традиційну систему освітньої практики, а й органічно  включає в себе характеристику індивідуального стилю діяльності педагога-новатора.  Інноваційна діяльність передбачає вищий ступінь педагогічної творчості, педагогічне  винахідництво нового в педагогічній практиці, що спрямоване на формування творчої  особистості, враховує соціально-економічні та політичні зміни в суспільстві й проявляється в  цілепокладанні, визначенні мети, завдань, а також змісту і технологій інноваційного навчання.  Педагогічні інновації, як і будь-які інші нововведення, породжують проблеми, пов’язані  з необхідністю поєднання інноваційних програм з державними програмами виховання і  навчання, співіснування різних педагогічних концепцій. Вони потребують принципово нових  методичних розробок , нової якості педагогічного новаторства.  На думку Д.Чернилевського для реалізації активності особистості та її інноваційної  діяльності наразі є великі можливості. Цьому сприяють зміни, що відбуваються в житті і  відображаються у мисленні людини. Основна з них – зняття обмежень у професійній     122   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   діяльності,  що  дозволяє  збільшити  коло  сприйняття  зовнішніх  явищ.  Зменшення  упереджених, а головне, нав’язуваних думок і суджень і збільшення потоку інформації  забезпечують необхідну свободу дій, своєчасне реагування на зовнішні зміни [6, с.331].  Успішність інноваційної діяльності передбачає, що майбутній фахівець усвідомлює  практичну значущість різних інновацій у системі освіти не лише на професійному, а  й на  особистісному рівні. Однак включення педагога в інноваційний процес часто відбувається  спонтанно, без урахування його професійної й особистісної готовності до інноваційної  діяльності.  Готовність до інноваційної педагогічної діяльності - особливий особистісний стан, який  передбачає наявність у вчителя мотиваційно-ціннісного ставлення до професійної діяльності,  володіння ефективними способами і засобами досягнення педагогічних цілей,  здатності до  творчості і рефлексії. Вона є основою активної суспільної і професійно-педагогічної позиції  суб’єкта, яка спонукає до інноваційної діяльності та сприяє її продуктивності.  У своїх працях І. Дичківська розглядає готовність учителя технологій до інноваційної  діяльності як внутрішню силу, що формує його інноваційну позицію. За структурою це  складне інтегративне утворення , яке охоплює різноманітні якості, властивості, знання,  навички особистості. Як один із важливих компонентів професійної готовності, вона є  передумовою ефективної діяльності педагога, максимальної реалізації його можливостей,  розкриття творчого потенціалу. Джерела готовності до інноваційної діяльності сягають  проблематики особистісного розвитку, професійної спрямованості, професійної освіти,  виховання й самовиховання, професійного самовизначення фахівця [1].  У інноваційних освітніх  перетвореннях особливо високими є вимоги до рівня  теоретичних знань і практичної підготовки вчителя технологій. Він повинен уміти  спрямовувати навчально-виховний процес на особистість вихованця, вибудовувати свою  професійну діяльність так, щоб кожен учень мав необмежені можливості для самостійного і  високоефективного розвитку. А це у принципово інших вимірах визначає проблематику і  зміст професійної  й особистісної підготовки вчителя, актуалізує необхідність створення  педагогічних систем, зорієнтованих на інноваційну діяльність, і, відповідно, на пошук нових  підходів до підготовки майбутнього фахівця.   Під час навчання майбутній учитель технологій повинен: розвинути творчу уяву й  оволодіти системою знань, що розкривають суть, структуру і види інноваційної професійної  діяльності; формувати уміння цілеспрямовано ґенерувати  нові нестандартні ідеї з  використанням інтелектуальних інструментів і механізмів самореалізації;мати психолого- педагогічні знання про освоєння й упровадження інноваційних процесів у систему  освіти;знати спеціальні психолого-педагогічні методи, прийоми і засоби, використання яких  дає змогу активно включатися в інноваційну педагогічну діяльність. Під час навчально- виховного процесу вчителю технологій необхідно вміти реалізовувати :педагогічний гуманізм,  емпатійне розуміння вихованців, співробітництво, діалогізм і мати особистісну позицію.  У сучасних умовах інноваційна діяльність педагога має відповідати принципам  інтеграції, демократизації, диференціації та демократизації освіти.  1. Принцип інтеграції освіти передбачає посилену увагу до особистості кожної дитини  як вищої соціальної цінності суспільства, орієнтацію на формування громадянина з високими  інтелектуальними, моральними, фізичними  якостями.  2. Принцип демократизації освіти - дотримання його зобов'язує до створення передумов  для розвитку активності, ініціативи, творчості учнів і вчителів, зацікавленої їх взаємодії,  широкої участі громадськості в управлінні освітою.  3. Принцип диференціації й індивідуалізації освіти - налаштовує на забезпечення умов  для повноцінного вияву і розвитку здібностей кожного вихованця.  Реалізація цих принципів вимагає  переходу від нормативної до інноваційної, творчої  діяльності, що передбачає зміну характеру освітньої системи, змісту, методів, форм,  технологій навчання й виховання. Метою освіти за таких умов є вільний розвиток  індивідуальних здібностей, мотивів, особистісних цінностей різнобічної, творчої особистості.        123    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    Отже, у структурі професійно-спрямованої особистості вчителя технологій готовність до  інноваційної діяльності є показником його здатності нетрадиційно вирішувати актуальні для  особистісно-орієнтованої освіти проблеми.  Підготовлений до інноваційної професійної діяльності фахівець повинен мати такі  професійні й особистісні якості:усвідомлення смислу і цілей освітньої діяльності у контексті  актуальних  педагогічних  проблем  сучасної  школи;осмислену ,  зрілу  педагогічну  позицію;уміння по-новому формулювати освітні цілі з технології та методики її викладання,  досягати й оптимально переосмислювати їх під час навчання;здатність вибудовувати цілісну  освітню програму, яка враховувала б індивідуальний підхід до учнів, освітні стандарти, нові  педагогічні орієнтири;співвіднесення сучасної йому реальності з вимогами особистісно- орієнтованої  освіти,  коригування  освітнього  процесу  за  критеріями  інноваційної  діяльності;здатність бачити індивідуальні здібності школярів і навчати відповідно до їх  особливостей;уміння продуктивно, нестандартно організувати навчання й виховання, тобто  забезпечувати створення учнями своїх результатів, при цьому використовуючи інноваційні  технології, стимулювати їх розвиток;володіння технологіями, формами і методами  інноваційного навчання, яке передбачає уміння на основі особистого  досвіду і мотивів  вихованців бути співтворцем мети їх діяльності, зацікавленим і компетентним консультантом  і помічником у співвіднесенні мети з результатом, використанні доступних для школярів  форм рефлексії та самооцінки;здатність бачити, адекватно оцінювати, стимулювати відкриття  та форми культурного самовираження вихованців;уміння аналізувати зміни в освітній  діяльності, розвитку особистісних якостей дітей;здатність  до особистісного творчого  розвитку,  рефлексивної  діяльності,  усвідомлення  значущості,  актуальності  власних  інноваційних пошуків і відкриттів.  Готовність майбутнього вчителя технологій до інноваційної діяльності визначають за  такими показниками:  – усвідомлення потреби запровадження педагогічних інновацій у власній педагогічній  практиці;  – інформованість про новітні педагогічні технології, знання новаторських методик  роботи;  – зорієнтованість на створення власних творчих  завдань, методик, налаштованість на  експериментальну діяльність;  – готовність до подолання труднощів, пов'язаних зі змістом та організацією  інноваційної діяльності;  – володіння практичними навичками освоєння педагогічних інновацій і розроблення  нових.  Ці показники виявляють себе не ізольовано, а в різноманітних поєднаннях і  взаємозв'язках. Зокрема, потреба у нововведеннях активізує інтерес до найсвіжіших знань у  конкретній галузі, а успішність власної педагогічної інноваційної діяльності допомагає долати  труднощі, шукати нові способи діяльності, відстоювати новаторські підходи у взаємодії з  тими, хто їх не сприймає.  На основі співвідношення і міри вияву цих показників виокремлюють інтуїтивний,  репродуктивний, пошуковий, творчий (продуктивний) рівні сформованості готовності до  педагогічних інновацій [1].  Під час вивчення  роботи педагогів-практиків на діагностичному етапі Н. Клокар  рекомендує використовувати чотирьох рівневу структуру готовності вчителів до інноваційної  діяльності: репродуктивний, репродуктивно-корегуючий, конструкторський і новаторський [3].   У формуванні готовності майбутніх учителів технологій до інноваційної діяльності  можна виділити три рівні сформованості, а саме: високий, середній і низький.  Високий  рівень  готовності  майбутнього  фахівця  до  інноваційної  діяльності  характеризується:яскраво вираженою стійкою творчою активністю і продуктивністю,  утвердженням цінностей творчості в колективі; оволодінням технікою організації і  проведення дослідно-експериментальної роботи, що приводить до моделювання нового     124   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   педагогічного досвіду, розробки власних інноваційних методик;вмінням і здатністю оцінити  свій індивідуальний стиль діяльності і побудувати план розвитку своєї педагогічної  діяльності, він володіє здібностями до її прогнозування і проектування.  Середній рівень характеризується:орієнтацією на оволодіння новими педагогічними  технологіями, установкою на творчу взаємодію з колегами, прагненням виділяти цілі і задачі  власної пошукової  інноваційної роботи, використовувати наявні досягнення в педагогічній  інноватиці; епізодичністю використання знань і вмінь з реалізації педагогічних інновацій, їх  використання не завжди приносить чітко усвідомлену задоволеність;рівень підготовки до  інноваційної діяльності оцінюється ним самим як задовільний, однак, впевненості в  позитивному впливі цієї діяльності на успіхи в роботі, як правило, немає.  Низький рівень готовності до інноваційної діяльності характеризується: відсутністю чи  слабкою вираженістю творчої направленості, несформованістю цілей власної діяльності,  відсутністю особистісно значимого ставлення до пошукової діяльності; володінням майбутнім  фахівцем в основному набором традиційних прийомів і методів навчання; участю у  пошуковій інноваційній діяльності лише в обов’язковому порядку; низькою оцінкою своєї  підготовленості і заперечення ним  можливості позитивного впливу участі в інноваційній  діяльності на результати власної праці.  Висновки. Отже, готовність до інноваційної професійної діяльності формується не сама  по собі, не у віртуальних розмірковуваннях, а під час педагогічної практики, акумулюючи все  накопичене на попередньому етапі, сягаючи завдяки цьому значно вищого рівня. Це означає,  що кожен попередній рівень  такої готовності є передумовою формування нових.  І на завершення слід підкреслити, що, окрім отриманих знань і вмінь, тобто  професійного досвіду, майбутній фахівець повинен володіти певними професійно- особистісними якостями. Будь-яка педагогічна діяльність вимагає від того, хто нею  займається, особливої духовно-душевної організації. «Враховуючи висоту і важливість  професії вчителя, кожен, хто готується до цього жертовного служіння, перш за все, повинен  зрозуміти, чи має він покликання до такого виду діяльності» [6, с.343].     Література:     1. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навч. посібник – К., Академвидав, 2004 – 352 с.  2. Клокар Н.І. Психолого-педагогічнапідготовкавчителя до інноваційноїдіяльності: Дис. ...канд. пед. наук:  13.00.04. − К., 1997. − 227 с.  3. Коберник О. М. Інноваційні педагогічні технології у трудовому навчанні: Навч.-метод. Посібник/  За заг. ред. О. М. Коберника, Г. В. Терещука. –Умань: СПД Жовтий, 2008. – 212 с.  4. Кремень В.Г. Освіта і наука України: шляхи модернізації (Факти, роздуми, перспективи) /  В.Г. Кремень. – К.: Грамота, 2003. – 216 с.   5. Кремень В.Г. Вища освіта України і Болонський процес : Навчальний посібник / За рдакцією  В.Г.Кременя. авторський колектив : М.Ф.Степко, Я.Я.Болюбаш, В.Д.Шинкарук , В.В.Грубінко, І.І.Бабин. –  Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2004. – 384 с.  6. Чернілевський Д.В. Педагогіка вищої школи: Підручник. /  Д.В.Чернілевський, І.С.Гамрецький,  О.А.Зарічанський, І.М.Луцький, О.В.Пшеничнюк. За ред. Д.В.Чернілевського. – Вінниця : АМСКП, Глобус- Прес, 2010. – 408с.  У статті розкриті рівні, показники та  критерії готовності майбутніх учителів технологій до  інноваційної діяльності у процесі фахової підготовки в вищих педагогічних навчальних закладах.  Ключові слова: інноваційна діяльність,інноваційна компетентність, педагогічні технології, педагогічні  інновації.  Thearticlehasrevealedlevels, indicators and criteria of the future techno logy teachers readinessto the process of  innovationalactivituin a process of professional training in higher education al institutions.  Keywords: innovation, innovation competence, educational technology, education alinnovation.             125    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    С.М. Лутковська  (науковий керівник – доц. Л.Л. Коношевський)     ЗАСТОСУВАННЯ ІКТ У ФОРМУВАННІ ПРОФЕСІЙНО-ЕКОЛОГІЧНОЇ  КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ АГРАРНОГО ПРОФІЛЮ  Актуальність дослідження. Найважливіша роль у розв’язанні сучасних екологічних  проблем нині відведена екологічній освіті, зокрема екологізації професійної діяльності майбутніх  фахівців незалежно від їхньої професійної орієнтації. Проте за всієї очевидності такої  ролі,  ефективність указаних процесів нині явно недостатня, «популярність» і затребуваність екологічного  напряму освіти поступово знижується, внаслідок чого згасає інтерес ВНЗ до його розвитку. Проте,  проблема екологічної освіти майбутніх фахівців залишається більш ніж актуальною.   У зв’язку з цим і на тлі наростаючої екологічної кризи  екологами, психологами і  педагогами здійснюється спільний пошук  шляхів модернізації системи екологічної освіти,  котра склалася в останні три-чотири десятиліття, що має вселяти надію на реальне практичне  втілення на цьому етапі її розвитку фундаментальних розробок у сфері освітніх технологій.   У зв’язку з активним упровадженням у навчальний процес ІКТ змінилися освітні цілі,  котрі значною мірою спрямовані на формування  і розвиток здібностей студентів до  самостійного пошуку, збирання, аналізу та презентації навчальної інформації. Коледжі  аграрного профілю та сучасний навчальний процес допускають впровадження нових форм  роботи і передбачають нові ролі: викладача як консультанта та студента як активного  дослідника, творчо і самостійно працюючого над розв’язанням навчального завдання, котрий  широко використовує ІКТ для  одержання необхідної навчальної інформації. Зростає роль ІКТ,  зокрема Інтернет, неперервної,  зокрема дистанційної освіти, що вимагає постійної роботи  учасників педагогічного процесу з мультимедійними й інтернет-ресурсами.  Важливість наукового осмислення методів розвитку професійно-екологічної компетентності  майбутнього фахівця, цілеспрямованого наукового аналізу об’єктивних і суб’єктивних чинників,  умов і засобів побудови навчально-виховного  процесу у ВНЗ зумовлена також соціокультурною  потребою в розвитку здібностей студентів, у вихованні в них еколого-орієнтованих життєвих  цінностей та установок гуманістичної спрямованості, і в зв’язку з цим необхідністю переходу до  компетентнісних, особистісно орієнтованих, розвиваючих і здоров’язберігаючих освітніх технологій;  створення умов для повноцінного особистісного та професійного розвитку майбутніх фахівців ;  використання разом з традиційними (що засновані на знаннях) методами навчання у ВНЗ, методів  активного навчання цілеспрямованої підготовки кадрів для розв’язання вище зазначених проблем.  Аналіз основних досліджень та публікацій. Проблема формування екологічної  компетентності особистості та її розвитку є предметом низки психологічних і педагогічних  досліджень.   Незважаючи на досить широке використання термінів компетентністного підходу в науковій  літературі (екологічна компетенція; екологічна, соціально-екологічна, еколого-правова, професійно- екологічна компетентність; компетентність у сфері екологічної освіти, еколого-економічної безпеки  та ін.), нині концептуальні ідеї реалізації компетентністного підходу стосовно проблеми розвитку  професійно-екологічної компетентності майбутнього фахівця розроблені слабо.  Безпосередньо вивченню екологічної компетентності майбутнього фахівця присвячені  нечисленні  дослідження ( Л . Білик,  С. Вітвицька,  Н. Демешкант,  І. Єрмаков,  Н. Єфіменко,  О. Колонькова, В. Краєвський, Л. Лук’янова, В. Маршицька, О. Овчарук, Н. Пустовіт, О. Пруцакова,  Д. Равен, Л. Руденко, Л. Титаренко, А. Хуторський С. Шмалєй та ін.). Вони зачіпають психологічні та  педагогічні особливості екологічної компетентності як елементу професіоналізму майбутніх  інженерів і техніків. У процесі цього сутнісне і функціональне наповнення поняття «Екологічна  компетентність», а також особливості формування і розвитку представлені різними авторами  різноаспектно.   Навчання еколого-спрямованих дисциплін менш важливе для вибору технології, проте важливе  для її використання в навчально-виховному процесі, оскільки технології різняться своїми    © С.М. Лутковська, 2012     126   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   презентаційними характеристиками. Друковані матеріали більше підходять для передачі тексту,  діаграм і графіків (як правило, чорно-білих). Радіо, аудіокасети, телефон – для передачі звуку.  Телебачення і відеокасети – для передачі образів і руху, комп’ютери – для роботи з базами даних,  створення інтерактивних педагогічних програмних засобів і анімацій.  Інтерактивність визначається  як стосовно навчальних матеріалів, так  і до студентів. Перший вид інтерактивності ліпше всього  забезпечується педагогічними програмними засобами, особливо, із застосуванням мультимедіа.  Інший вид інтерактивності забезпечується двобічними комунікаційними каналами: аудіо- або  відеоконференція, телефон, факс, Інтернет. Взаємодія студентів і викладачів може в процесі  цього бути як синхронною (одночасною), так і асинхронною (із затримкою в часі).   Організаційні питання  включають технічну і людську інфраструктуру, що створюється або  використовується для розробки і проведення  навчального процесу. Це може бути наявність  комп’ютерів, підключення до Інтернету, наявність кабельної мережі, апаратура для  відеоконференцій, зайнятість викладачів у розробці електронних курсів, система технічної  підтримки викладачів, наявність фахівців, необхідних для розробки і проведення  дистанційних курсів і т .д.    Дидактичні проблеми і перспективи використання ІКТ у навчальному процесі досліджували  В. Биков, І. Булах,  Н. Волковінська,  Р. Гуревич, Ю. Дорошенко,  В. Заболотний,  М. Кадемія,  В. Мадзігон, К. Обрізан та ін.; над методикою використання ІКТ у процесі викладання окремих  навчальних  предметів  працювали  М. Жалдак, О. Жук, Ю.  Жук, В. Воробцова,  С. Кізім,  Л. Коношевський, О. Коношевський, В. Сергієнко, Н. Сороко, О. Чубарук, Л. Шевченко та ін.   Метою статті є розгляд шляхів впровадження ІКТ у формування професійно- екологічної компетентності студентів аграрного профілю.  Виклад основного матеріалу. В останнє десятиліття в зв’язку з Болонським процесом  відбувається переорієнтація української системи освіти, у тому числі  екологічної освіти  майбутніх фахівців,   із передачі студенту предметних знань і вмінь на формування  предметних компетенцій і компетентностей.  У зв’язку з такою перспективою розвитку  екологічної освіти на перший план виходить поняття професійно-екологічної компетентності  особистості.   Очевидно, що в процесі цього професійно-екологічна компетентність може і має  розглядатися як володіння людиною  екологічною компетентністю на таких рівнях: як  ключова компетентність – на  «глобальному» рівні (забезпечення виживання людства загалом,  становлення  екологічної  культури  і  екоцентричної  свідомості);  загальноосвітньою  компетентністю, формування якої потрібне як у випускників загальноосвітніх закладів, так і  професійно-освітніх (не лише екологічного профілю) – для формування загальної екологічної  грамотності, екологічної культури, для зміни способу життя з  позицій екологічної доцільності  й т.д.; предметною компетентністю, що формується у межах спеціальних навчальних курсів  екологічного характеру, – для підготовки до  професійної діяльності в сфері екології і  природокористування.   ІКТ, будучи за своєю суттю системою методів навчання, що забезпечують оптимальне й  ефективне сприйняття, засвоєння і використання  навчальної інформації в інтерактивному режимі,  найбільш  доцільні для розв’язання освітніх і виховних завдань екологічної освіти. Можливості  наявних нині в розпорядженні викладача засобів ІКТ дозволяють здійснювати інформаційно- навчальну взаємодію між викладачем і студентом у діалоговому режимі. В процесі цього істотно  полегшується процес обміну інформацією, а студент є поперемінно джерелом і приймачем цієї  інформації. Стосовно екологічної освіти, то  ця обставина дає можливість моделювання в певному  інформаційному освітньому середовищі реальних природних і життєвих ситуацій, тобто створення  моделі відповідної екологічної обстановки даного регіону і відповідного оперативного реагування на  ці ситуації студента, який у цьому випадку є користувачем системи.  Окрім відзначеного, досягнення необхідної ефективності екологічної освіти може бути  істотно полегшене в  процесі комбінованого застосування ІКТ разом з традиційними  технологіями, зокрема з аудіальними, візуальними і аудіовізуальними. Подібна інтеграція  технологій і, відповідно, апаратних засобів їх реалізації (аудіоцентрів, діапроекторів,        127    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    відеомагнітофонів,  комп’ютерів,  мультимедіапроекторів,  інтерактивних  дошок  тощо)  дозволяє поєднувати два види електронного навчання: інтерактивне і рецептивне. Для  викладача таке поєднання відіграє значну роль у плані управління пізнавальною діяльністю  студента, в його мотивації, у формуванні та коригуванні певної установки студента на   навчальну діяльність з предмета, що вивчається, зокрема екології. Це дозволяє повною  мірою  і на більш високому рівні реалізовувати такі принципи навчання, найбільш важливі в процесі  вивчення екології: науковості, наочності, доступності.  Можливість реалізації цих принципів за допомогою інтеграції ІКТ обумовлена також  дидактичними особливостями сучасних відео-комп’ютерних і аудіовідеозасобів. Відзначимо  найбільш значущі з них для відеокомп’ютерного і аудіовізуального моделювання екологічних  ситуацій,  екологічних і техногенних катастроф, природних катаклізмів, їх інтерпретації і  найбільш оптимального реагування на них студентів: моделювання екологічних ситуацій без  урахування реально необхідних для їх створення часових і просторових інтервалів;  моделювання недоступних безпосередньому сприйняттю процесів і явищ; можливість показу  наслідків екологічних і техногенних катастроф у динаміці, ретроспективна та перспективна їх  інтерпретація; можливість  інтерактивного управління фізичними, хімічними, іншими  процесами, що здійснюються Людиною, потенційно небезпечними для довкілля і для самої  Людини; емоційність і виразність трансльованої студентам навчальній інформації;  регулювання  інформаційної  насиченості  заняття,  що  проводиться,  з  урахуванням  індивідуальних особливостей студентів.  Нині все більше знаходиться прибічників використання Інтернет, усе ширше в різних  ВНЗ починають використовуватися веб-технології для організації навчального процесу. Проте  це відбувається все ж не з такими темпами, з якими розвивається інтернет-індустрія,  створюються нові веб-технології (Вікіпедія, «фолксономія», AJAX, синдикація та агрегація,  torrent та пірінгові мережі, блоги і соціальні мережі, живий журнал, «Yahoo Groups», веб-форуми,  чати, мережеві ігри тощо). Одна з головних тому причин – мала кількість реальних проектів та  інтернет-ресурсів для забезпечення навчального процесу.  У студентів змінюється психологія сприйняття  навчального матеріалу та ставлення до  процесу  навчання –  вони  проявляють  більше  ініціативи,  інтересу,  самостійності,  організованості.  Електронні засоби спілкування типу електронної пошти, обміну файлами  розширюють канали комунікації і підвищують оперативність одержання, відправлення й  обміну потрібною інформацією. Електронна конференція (чат , скайп) дає додаткові  можливості розподіленої он-лайнової співпраці викладачів і студентів різних ВНЗ у сфері  навчання і спільної науково-дослідної роботи.   За допомогою Інтернет можна ознайомитися з новими методиками викладання  екологічних дисциплін, що дозволяють використовувати навчальні ігри з різних галузей  екологічних наук, інтерактивні програми, що моделюють екологічні процеси, комп’ютерні   вправи, тестування і самотестування і т.д.  Використання Інтернет у навчальній діяльності екологічної освіти дає можливість  переосмислити традиційні підходи до вивчення багатьох питань навчальних дисциплін. Нині  всі розуміють, що Інтернет має колосальні інформаційні можливості та надає не менш  вражаючі послуги.  Висновки. До незаперечних переваг ІКТ в екологічній освіті можна віднести такі : мобільність;  портативність; можливість демонстрації комп’ютерного і відеозображень; відображення  навчальних  проекцій на великому екрані в незатемнених приміщеннях, що важливо для навчальних закладів.  У системі неперервної екологічної освіти, як і в будь-якій іншій педагогічній системі,  ефективність діяльності викладача і студента значною мірою залежить від можливості  оперативного обміну інформацією. Сучасні комп’ютерні мережі дозволяють максимально  оперативно здійснювати процес передачі інформації, інформаційну взаємодію, використати  загальні периферійні пристрої (жорсткі диски, модеми, принтери тощо), що сприяє розвитку  дистанційної екологічної освіти.     128   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Наведені дані показують, що стосовно проведення занять з  навчальних дисциплін  природничонаукового циклу, зокрема з екології, ІКТ дають додаткові механізми в організації  й управлінні пізнавальним процесом студентів для детальнішого аналізу і сприйняття ними  значимої навчальної інформації, операції з нею й її переходу в міцні знання.     У статті здійснено спробу схарактеризувати шляхи впровадження інформаційно-комунікаційних  технологій у формування професійно-екологічної компетентності студентів аграрного профілю.  Ключові слова: професійно-екологічна компетентність, екологічна освіта, інформаційно-комунікаційні  технології, Інтернет, веб-технології.  An attempt to describe the ways of introduction of in formatively-communication technologies in forming of  professionally-ecological competence of students of agrarian profile is carried out in the article.  Keywords: professionally-ecological competence, ecological education, of informatively-communication  technologies, Internet, to web-technology.      С.Ю. Люльчак  (науковий керівник – доц. М.Ю. Кадемія)     МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ  ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ  Постановка проблеми. Підвищення якості освіти є однією з актуальних проблем не  тільки для України, але й для всього світового співтовариства. Вирішення цієї проблеми  пов'язано з модернізацією змісту освіти, оптимізацією  способів і технологій організації  освітнього процесу і, звичайно, з переосмисленням мети і результату освіти.  Традиційно мета професійної освіти визначалася набором знань, умінь і навичок (ЗУН),  якими повинен володіти випускник. Нині такий підхід виявився недостатнім, у зв’язку з  переходом на компетентнісну освіту. Соціуму потрібні фахівці готові до творчої ініціативи,  самостійності, мобільності , здатні практично вирішувати поставлені перед ними життєві і  професійні проблеми, це в свою чергу багато в чому залежить не від отриманих ЗУН, а від  певних додаткових якостей, для визначення яких і вживають поняття «компетенції» і  «компетентності». У зв'язку з цим постає актуальним питання про використання  компетентнісного підходу, в тому  числі у професійній підготовці учнів професійно-технічних  навчальних закладів (ПТНЗ).   На  сьогоднішній  день  більш  сучасного  методологічного  інструменту,  ніж  компетентнісний, для оновлення системи професійної освіти не знайдено. Результати освіти,  виражені на мові компетенцій, як вважають західні експерти, - це шлях до розширення  професійного визнання та мобільності, до підвищення рівня дипломів і кваліфікацій.  В  Україні реалізація компетентнісного підходу може виступити додатковим фактором, що  сприяє підтримці єдиного інформаційного освітнього середовища (ІОС). Компетентнісний  підхід є одним з найбільш актуальних інноваційних способів побудови нової освітньої  парадигми, а компетенції та компетентності -  провідними критеріями підготовленості  сучасного фахівця до нестабільних умов праці та соціального життя.  Аналіз попередніх досліджень. Поняття «компетенція » і «компетентність» широко  обговорюються  в  педагогічній  літературі.  Проблемами  формування  професійної  компетентності опікуються вчені О. Бодальов, Ю. Варданян, Ю. Зеєр, І. Єрмаков, І. Зязюн,  О. Лебедєва, В. Петрук, Дж. Равен, Г. Селевко, Л. Тархан, А. Хуторський.   Дж. Равен визначає поняття «компетентність» як уміння мобілізувати в даній ситуації  набуті знання і досвід. [7, с.186]  На думку І. Єрмакова «компетентність - це знання як інструмент розв’язання життєвих  проблем, прийняття ефективних рішень у різних сферах життєдіяльності людини [2, с.68].  Інші вважають, що дане поняття включає в себе широкий спектр соціальних, комунікативних    © С.Ю. Люльчак, 2012        129    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    умінь, базованих на знаннях, досвіді, цінностях, які були отримані у процесі навчання. Процес  навчання на основі компетентнісного підходу повинен бути орієнтований на отримання  кінцевих результатів, описаних на мові компетенцій, методах їх діагностики та оцінки.  Алгоритм формування компетенції повинен бути досить складним, варіативним і  індивідуалізованим, кінцеві результати являють собою сукупність знань, умінь  і особистісних  якостей суб'єкта освітнього процесу [5, с.24].   Метою статті є аналіз понять «компетенція» і «компетентність» в психолого- педагогічній практиці, а також розробка структурно-функціональної моделі формування  професійної компетентності учнів ПТНЗ.  Виклад основного матеріалу. Проблема формування компетентності учнів ПТНЗ є  вельми актуальною. Згідно педагогічної енциклопедії поняття «компетентності» включає в  себе, крім суто професійних знань, умінь і навичок, такі якості, як ініціатива, співробітництво,  здатність працювати в групі, комунікативні здібності, вміння вчитися, оцінювати, логічно  мислити, відбирати і використовувати інформацію [9, с.237]. Компетентність визначає якість і  рівень професійної готовності до діяльності, що виражається в здатності в умовах різних  труднощів знаходити раціональне вирішення поставленої задачі. Зростання  компетентності  пов'язано з самоаналізом і самооцінкою особистості, які є внутрішнім стимулом професійного  самовизначення [6, с.26].  Так, наприклад, Б. Хасан, аналізуючи в своїх працях відмінності компетентностей від  знань, умінь і навичок, визначає, що компетенції - це цілі, а компетентності - це результати  (поставлені перед людиною) та погоджується з твердженням Джона Равена, який вважав , що  компетентність на відміну від звичних ЗУН можна вимірювати тільки з урахуванням  мотивації на відповідне досягнення [7, с.287].  О. Бодальов розглядає компетентність як «специфічну здатність, яка дозволяє ефективно  вирішувати типові проблеми і завдання, що виникають в реальних ситуаціях повсякденного  життя», О. Лебедєв, як «здатність діяти в ситуації невизначеності», А. Хуторський, як «зону  невизначеності, що поєднує в собі знання, досвід і здібності людини» [10].  Необхідно розділяти поняття «компетентність» і «компетенція».   І. Зимня визначає компетенцію, як «деякі внутрішні потенціальні, приховані  психологічні новоутворення, які включають в себе знання, уявлення, алгоритми дій.  Компетенції проявляються в поведінці та діяльності людини» [3, с.18].  В якості визначення компетенцій може виступати визначення , запропоноване в  європейському проекті TUNING: «...знання й розуміння (теоретичне знання академічної  галузі, здатність знати й розуміти), знання як діяти (практичне й оперативне застосування  знань до конкретних ситуацій), знання як бути (цінності як невід’ємна частина способу  сприйняття й життя з іншими в соціальному контексті)». У формуванні компетенції  вирішальну роль відіграє не тільки зміст освіти, але також і інформаційне освітнє середовище  навчальних закладів, організація освітнього процесу, освітні технології, засоби навчання  тощо.  В своєму дослідженні ми опираємося на класифікацію компетенцій запропоновану  А. Хуторським, який визначає 7 ключових освітніх компетенцій:  1. Ціннісно-смислова компетенція.  2. Загальнокультурна компетенція.  3. Навчально-пізнавальна компетенція.  4. Інформаційна компетенція.  5. Комунікативна  компетенція.  6. Соціально-трудова компетенція.  7. Компетенція особистісного самовдосконалення.  Поряд з класифікацією компетенцій, існують також і рівні компетентносі: від «повної  некомпетентності», тобто нездатності впоратися з поставленими завданнями та вимогами, до  «високої компетентності» - конкурентноздатності та талановитості. [10]  Розкриваючи сутність компетентнісного підходу, В. Болотов і В. Сєріков вказують на те,     130   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   що в ньому відображено такий вид змісту освіти, який передбачає цілісний досвід вирішення  життєвих проблем, виконання ключових функцій, соціальних ролей, компетенцій. Реалізація  компетентнісного підходу припускає розвиток у людині здатності орієнтуватися в розмаїтті  складних і непередбачуваних професійних ситуацій, мати уявлення про наслідки своєї  діяльності, а також нести за них відповідальність.  Розвиток компетентності  призводить до того, що фахівець здатен моделювати і  оцінювати наслідки своїх дій заздалегідь і на тривалу перспективу, що дозволяє йому  здійснити перехід від зовнішньої оцінки до напрацювання «внутрішніх стандартів» оцінки  своїх планів та фахових ситуацій. В межах компетентнісного підходу відбувається орієнтація  на побудову навчального процесу відповідно до результату освіти: в навчальну програму чи  курс спочатку закладаються чіткі параметри опису того, що випускник буде знати і вміти  «при виході».   Практична реалізація компетентнісного підходу висуває на перший план завдання  розробки педагогічної моделі формування компетентності випускника професійно-технічного  навчального закладу. Концептуальну основу цієї моделі утворює контекстне навчання, що  пов’язує навчально-пізнавальну і майбутню професійну діяльність учня.   Під моделлю формування компетентності учнів ПТНЗ ми будемо розуміти цілісний  педагогічний процес, в якому сукупність підходів навчання спрямована на набуття учнями  певних знань, умінь і навичок, а також на розвиток особистості учня як майбутнього учасника  професійної діяльності.   Розроблена модель розглядається нами з позиції системного та особистісно-  орієнтованого підходів, як сукупність закономірних, функціонально зв'язаних компонентів,  що складають певну цілісну систему. Визначення компонентів в моделі дозволило розбити її  на блоки (змістовий, організаційний, функціональний, результативний), які забезпечують  можливість  більш  чітко  уявити  цілеспрямований  процес  формування  професійної  компетентності учнів ПТНЗ.  Змістовий блок. Метою освітнього процесу в даній моделі є реалізація  та виконання  наступних завдань: 1) формування професійних компетенцій учнів ПТНЗ; 2) стимулювання  учнів до професійного вдосконалення; 3) формування професійної спрямованості особистості.  Наступний блок моделі - організаційний, в якому ми виділяємо процесуальний аспект  формування компетентності учнів ПТНЗ. Формування компетентності учнів ПТНЗ  здійснюється під впливом усіх компонентів освітнього процесу як єдиного цілого. Формою  реалізації запропонованої нами моделі  є створення єдиного інформаційного освітнього  середовища навчального закладу шляхом розробки електронних навчальних курсів,  електронних навчально-методичних комплексів дисциплін, що викладаються. Для реалізації  форм навчання в нашій моделі використовуються методи, які, в першу чергу, спрямовані на  виховання та розвиток майбутніх фахівців у процесі їх навчання, на освоєння ними знань,  умінь і  навичок. В якості таких методів навчання ми виділили навчально-пізнавальний,  інформаційно-комунікаційний, проблемно-пошуковий та метод практичного навчання. Як  засіб навчання в моделі формування компетентності учнів ПТНЗ ми пропонуємо  використання засобів інтерактивного навчання, як складової інформаційного освітнього  середовища, дидактичною метою якого є надання навчальному процесу цілісності, вивчення  предметів на високому рівні , системності знань, а також навчання умінням і навичкам  самостійної роботи.  Функціональний блок. Запропонована нами модель дозволяє виділити наступні  функції процесу формування компетентності учнів ПТНЗ:   1) освітню - формує в учнів систему фахових ЗУН;   2) виховну - формує в майбутньому фахівці життєві установки і принципи, уявлення  учнів про соціально-моральні норми, цінності, ідеали і  стандарти професійної поведінки;  3) розвиваючу -  сприяє формуванню людини як особистості та підготовки її до  самостійної професійної діяльності, самореалізації;   4) інноваційну - формує у свідомості учня його здібності до вирішення професійних        131    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    завдань нового класу і сприяє розвитку таких якостей, як професійна мобільність і можливість  адаптації до змінних умов професійної діяльності. Розвиває вміння одержувати, відбирати,  зберігати, відтворювати, передавати та інтегрувати інформацію.  Результативний блок. Результатом реалізації моделі є формування професійної  компетентності учнів ПТНЗ, що полягає у розвитку професійно-значущих якостей учнів, їх  психологічній та професійній підготовленості.  Ефективне функціонування розробленої моделі можливе лише при наявності низки  педагогічних умов: 1) створення єдиного ІОС; 2) формування професійної спрямованості  особистості учня; 3) використання засобів інтерактивного навчання, як важливої складової  інформаційного освітнього середовища.  Висновок. Таким чином, ми пропонуємо здійснювати формування компетентності учнів  ПТНЗ на основі структурно-функціональної моделі, що складається з взаємозв 'язаних  структурних  блоків  і  дозволяє  забезпечити  можливість  більш  чіткого  уявлення  цілеспрямованого процесу розвитку професійних якостей учнів.     Література:     1. Беспалов П. В. Компьютерная компетентность в контексте личностно-ориентированного обучения /  П. В. Беспалов // Педагогика. – 2003. – № 4.– С. 45-50.   2. Ермакова И.В. Учебное взаимодействие педагога с учащимися как фактор их эмоциональной  комфортности на уроке / И.В. Ермакова, И.Н. Поливанова, И.В.Ривина // Психологическая наука и образование.  — 2004. — №1. -С. 63-73.   3. Зимняя И.А. Ключевые компетентности как результативно-целевая основа компетентностного подхода  в образовании / И.А. Зимняя // М.: Исследовательский цент проблем качества подготовки специалистов, 2004. -  42 с.    4. Зимняя И.А. Ключевые компетенции новая парадигма результата образования / И.А. Зимняя.// Высшее  образование сегодня. — 2003. — № 5. — С. 34-42.   5. Митяева Л.М. Компетентностная модель многоуровневого высшего образования.  Автореферат  докторской диссертации. / Л.М. Митяева // - Волгоград, ВГПУ, 2007. - С. 43.  6. Морева, Н.А. Педагогика среднего профессионального образования: Учебное пособие для студентов  высших педагогических учебных заведений / Н.А. Морева // – М.: Издательский центр «Академия», 2001. – 272  с.   7. Равен Дж. Компетентность в современном обществе: выявление, развитие и реализация / Дж. Равен //  М., «Когито-Центр», 2002. – 396 с.  8. Равен Дж. Педагогическое тестирование: Проблемы, заблуждение, перспективы /  Пер.с англ. /  Дж. Равен //– М., 1999.  9. Рапацевич Е.С. Педагогика: Большая современная энциклопедия / Сост. Е.С. Рапацевич. – Мн.:  Современное слово, 2005. – 720 с.].   10. Хуторской А..В Ключевые компетенции как компонент личностно ориентированной парадигмы  образования. / А.В. Хуторской // Народное образование. – 2003. – № 3      У статті проаналізовано поняття «компетенція» і «компетентність» в психолого-педагогічній  практиці, а також представлено розроблену структурно-функціональну модель формування професійної  компетентності учнів ПТНЗ.   Ключові слова: компетентність, компетенція, формування професійної компетентності, знання, уміння,  навички, інформаційне освітнє середовище.  The article analyzes the concept of «competence» and «competence» in psychological and pedagogical practice,  as well as the developed structural-functional model of professional competence of vocational students.  Ключевые слова: компетентность, компетенция, формирование профессиональной компетентности,  знания, умения, навыки, информационная  образовательная среда.           132   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   В.І. Нікітін  (науковий керівник – В.М. Кобися)     ВІЗУАЛІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ЗАСОБАМИ СИСТЕМ  КОНСТРУКТОРСЬКО – ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОЕКТУВАННЯ  Постановка проблеми. Ще з давніх часів кожна людина прагнула полегшити працю,  для цього вони відшукували різноманітні способи та пристрої. З кожним роком  удосконалюються старі засоби праці та з’являються нові технології. Поява нових технологій  зумовлена необхідністю розвитку розумової праці. Вирішенням цієї проблеми було створено  електронно-обчислювальну машину (ЕОМ). Перші ЕОМ були досить великих розмірів і мали  малу швидкодію, але науково – технічний прогрес дав змогу отримати ті комп’ютери, які ми  сьогоднішні маємо.  На сьогоднішній день уже практично немає галузей діяльності у яких б не   застосовувались новітні технології. Не виключенням цього є навчальні заклади, у яких  комп’ютер і сучасне програмне забезпечення є невід’ємною частиною навчального процесу.  Аналіз попередніх досліджень. Вирішення питань, що стосуються вивчення новітніх  технологій і використання їх у навчальних закладах займалися такі вчені як: М. Жалдак,  Ю. Рамський, Н. Морзе, А. Верлань та ін.  Метою статті є актуальність вивчення 3D-технологій і формування практичних умінь і  навичок, розвиток пізнавальної діяльності в учнів та студентів.  Виклад основного матеріалу. З розвитком комп’ютерної техніки, процес навчання стає  все легшим, оскільки за допомогою комп’ютера та відповідного програмного забезпечення  учитель унаочнити ті матеріали, які необхідні у  процесі навчання, а саме: фото, відео, схеми,  таблиці, моделі. Адже за допомогою унаочнення учні бачать предмет перед очима, що  збільшує відсоток запам’ятовування та безпосередньо полегшує роботу, адже учні бачать те,  що їм потрібно зробити.  На даний час існує досить багато комп’ютерних програм, за допомогою яких можна  виконати 3D - моделювання,  однією з них є програма КОМПАС-3D від компанії Аскон.  КОМПАС-3D - це інтерактивний графічний редактор з сучасним інтерфейсом, оснащений  інструментальними засобами, які дозволяють створювати твердотілі об'єкти з використанням  набору елементарних параметричних тіл. КОМПАС-3D - багатовіконна і багатодокументна  система. У ній можуть бути одночасно відкриті вікна всіх типів документів КОМПАС -  моделей, креслень, фрагментів , текстово-графічних документів і специфікацій. Кожен  документ може відображатися в декількох вікнах. Команди викликаються зі сторінок  головного, контекстного меню або за допомогою кнопок на панелі інструментів.   Типи документів, що створюються в системі КОМПАС-3D, залежать від роду  інформації, що зберігається в цьому документі. Кожному типу документа відповідає  розширення імені файлу і власна піктограма.  Деталь – модель  виробу, що виготовляється з однорідного матеріалу, без застосування  складальних операцій. Файл деталі має розширення m3d.   Зборка — модель виробу, що складається з декількох деталей із заданим взаємним  положенням. До складу зборки можуть також входити інші складки (підзборки) і стандартні  вироби. Файл зборки має розширення a3d.  Креслення — основний тип  графічного документа в КОМПАС-3D. Креслення містить  графічне зображення виробу, основний напис, рамку, іноді - додаткові об'єкти оформлення  (знак не вказаної шорсткості, технічні вимоги і т.д.). Креслення КОМПАС-3D завжди містить  один аркуш заданого користувачем формату. У файлі креслення можуть міститися різні  графічні документи. Файл креслення має розширення cdw.   Фрагмент —  допоміжний  тип графічного документа в КОМПАС-3D. Фрагмент  відрізняється від креслення відсутністю рамки, основного напису й інших об'єктів  оформлення. Використовується для зберігання зображень, які не потрібно оформляти як    © В.І. Нікітін, 2012        133    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    окремий аркуш (ескізні промальовування, розробки і т.д.). Окрім того, у фрагментах також  зберігаються створені типові рішення для подальшого використання в інших документах.  Файл фрагмента має розширення frw.   Специфікація — документ, що містить інформацію про склад зборки, представлену у  вигляді таблиці. Специфікація оформляється рамкою й основним написом. Документ часто  буває багатосторінковим. Файл  специфікації має розширення spw.   Текстовий документ — документ, що містить текстову інформацію, оформляється  рамкою і основним написом. Документ часто буває багатосторінковим. У текстовому  документі можуть бути створені записки, пояснення, сповіщення, технічні умови і т.п. Файл  текстового документа має розширення kdw.  Розглянемо безпосередньо приклади створення 3D моделей.  Приклад 1 . Створення 3D моделі стільця (рис . 1).     Рис. 1. Результат створення 3D моделі стільця  Створення нової тривимірної моделі починається з вибору площини.Вибір площини  зручно проводити в дереві моделі клацанням миші наімені площини (після чого малюнок  вибраної площини виділяєтьсясуцільною лінією зеленого кольору). Далі вибирається операція  ескіз ( абопросто  натискається  кнопка  з  піктограмою « Ескіз»  на « Панелі  поточногостану»). Після створення ескізу деталі  в «Компас - 3D» можливіваріанти створення  тривимірних моделей за допомогою таких операцій:видавлювання, обертання, кінематична, і  операції по перетинах. Окрімтого, проектування нової деталі може починатися шляхом  вставки вфайл готової моделі заготовки деталі.  Спочатку потрібно створити ескіз на площині XY, для цього обираємо площину XY, та  кнопку Ескіз, проставляємо всі необхідні розміри за допомогою команд  Размеры -  Диаметральный размер та Размеры –  Линейный размер. Далі створюємо коло за  допомогою кнопки Окружность на панелі інструментів Геометрия, за допомогою операції  Выдавлевание робимо з кола об’ємну фігуру (циліндр). Далі цю фігуру змінюємо й  отримуємо ніжку стільця. Таким же чином створюємо царги, проніжки та кришку до стільця.   За допомогою Файл – Сборка та відповідних команд збираємо всі деталі.  Таким чином можна створити різноманітні моделі виробів, які в подальшому учні  можуть виготовляти вже безпосередньо з дерева. Прикладом може бути годинник.  Приклад 2 . Створення 3D моделі годинника (рис. 2).  Для його створення обираємо аналогічні операції: створення ескізу, проставлення  розмірів, операції Выдавлевание, створення дуг кіл можна отримати  за допомогою групи     134   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   команд Геометрия – Дуга. Фаски та скруглення робимо за допомогою операцій Скругление  та Фаска, де вказуємо радіус фаски чи скруглення.       Рис. 2. Створена модель годинника  Приклад 3 . Створення 3D моделі візитниці.  Для того, щоб створити модель візитниці ми використовуємо ті ж операції, про які  згадується вище, але створюємо до відповідних розмірів.    Рис. 3. Модель візитниці  За допомогою системи КОМПАС-3D можливе забезпечення навчально-виховного  процесу трудового навчання сучасними засобами навчання, зокрема засобами унаочнення  навчального матеріалу, які можуть бути використані як складові навчального середовища  нового покоління.   Висновки. Отже, застосування 3D технологій у навчальному процесісприяє розвитку  творчих здібностей та ініціативи учнів. Учень може не просто спостерігати  динаміку  технології виконання виробів і їх креслення, роботу приладів та механізмів, а й управляти  об’єктами та процесами, які він досліджує.      Література:     1. Бочков А. Л. Трехмерное моделирование в системе Компас-3D (практическое руководство) / А. Л.  Бочков. – СПб: СПбГУ ИТМО, 2007. – 80 c.  2. Хайдаров Г. Г. Компьютерные технологии трехмерного моделирования: учебное пособие / Хайдаров Г.  Г., Тозик В.Т. – СПб.: СПбГУ ИТМО, 2010. – 80 с.        135    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    3. Актуальні питання інформатизації загальноосвітніх навчальних закладів// Комп’ютер у школі та сім’ї –  2002 – №6 – С. 3–10.  4. Жалдак М. І. Двадцять років становлення і розвитку методичної системи навчання інформатики в  школі та педагогічному університеті// Комп’ютер у школі та сім’ї / М. І. Жалдак, Н. В. Морзе, Ю. С. Рамський. –   2005. – №5.– С. 12-19.      У статті подано інструкції щодо створення тривимірних моделей об’єктів, які можуть бути  використані у навчальному процесі вивчення технологій у школі за допомогою інтерактивного графічного  редактора  КОМПАС,  розглянуто  можливості  використання  програми  для  створення 3D- моделей  різноманітних об’єктів.  Ключові слова: тривимірні моделі, моделювання, комп’ютерне моделювання, КОМПАС, технології.  The article presents the user a three-dimensional models of objects that can be used in the educational process of  learning technologies in schools through interactive grap hics editor COMPASS, provides the possibility of using  software to create 3D-models various objects.  Keywords: three-dimensional models, simulation, computer modeling, COMPASS, Technology      О.П. Олійник   (науковий керівник – В.М. Кобися)  ТЕХНОЛОГІЯ СТВОРЕННЯ ЕЛЕКТРОННИХ КНИГ ЗАСОБАМИ СУЧАСНОГО  ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ  Актуальність даної теми пояснюється інформатизацією всіх сфер людської діяльності,  зокрема і навчання. Цей процес відбувається внаслідок підвищення ролі інформації, яка стала  найважливішою рушійною силою життя суспільства. За рахунок комп’ютеризації з’явилась   можливість подавати інформацію у електронному вигляді, що забезпечує швидкість і  зручність передачі даних.   У процесі розгляду даної проблеми в контексті навчального процесу, можливості  електронних книг значно випереджають друковані джерела інформації, оскільки підручник у  традиційному (друкованому) вигляді й функціональному призначенні як вмістилище  наукових фактів і виховного потенціалу вже не може займати монопольне  становище в  умовах інформаційного суспільства з його необмеженими можливостями генерування,  збереження та передавання інформації [8, c. 45].   Аналіз попередніх досліджень і публікацій. Питанням створення і використання в  навчальному процесі електронних книг присвячені роботи багатьох вітчизняних і зарубіжних  науковців, зокрема: К. Бугайчука, Н. Кононець, В. Гасова, О. Гриценчук, О. Гуркової,  Т. Яковенка, О. Баликіної, І. Пустовалова, Л. Зайнутдинова, О. Тищенка та інших.   Метою даної статті є ознайомлення з можливостями електронних підручників, їх  перевагами та недоліками, технологією створення засобами сучасного програмного  забезпечення.  Виклад основного матеріалу дослідження. Нині все частіше в навчальному процесі  спостерігається тенденція використання електронних книг. Це спричинено двома основними  факторами: прагненням бути частиною процесу інформатизації суспільства і використовувати  усі можливості сучасних технологій, а також проблемами недостатнього і не своєчасного  фінансування процесу підготовки та тиражування навчальної літератури [9, c.90].   Найбільш загальним визначення поняття «електронна книга» є –  версія книги в   електронному (цифровому) вигляді [3]. Окрім даного визначення існують також і інші,   наприклад:  – це основне навчальне електронне видання, створене на високому науковому і  методичному рівні, яке повністю відповідає освітньому стандарту спеціальностей і напрямів,  які визначаються дидактичними одиницями стандарту і програмою [2];    © О.П. Олійник, 2012     136   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   – це комплекс інформаційних, методичних і програмних засобів, який призначений для  вивчення окремого предмета і зазвичай включає питання і задачі для самоконтролю і  перевірки знань, а також забезпечує зворотній зв’язок [2];  – це комп’ютерний педагогічний програмний засіб, призначений, в першу чергу для  подання нової інформації, який слугує для індивідуального й  індивідуалізованого навчання і,  яке дозволяє в обмеженій мірі тестувати отримані знання і навички учня [2].  Ми будемо використовувати останнє з розглянутих вище тлумачень «електронної  книги».. Електронні книги, як і будь-які засоби навчання, мають переваги і недоліки. До  основних переваг належать:  – незначна в порівнянні з комплектом паперових підручників вага;  –  висока місткість цифрових носіїв інформації, які можуть вміщувати в себе сотні і  тисячі книг;  – низька вартість електронних матеріалів, зокрема, станом на серпень 2011  р.  доступними для скачування в мережі Інтернет було понад 4 млн. безкоштовних книг [3];  – можливість читання при недостатньому освітленні, а також прослуховування текстів  книг, що робить електронні книги – аудіо  книгами;  – висока  наочність,  яка  забезпечується  відображенням  анімованих  малюнків,  мультимедійних кліпів і відтворенням аудіо файлів [4];  – електронні книги за своєю структурою є відкритими системами, що дозволяє їх  доповнювати, коректувати, модифікувати в процесі експлуатації.  Що ж до недоліків даного навчального матеріалу – то це:  – висока вартість технічних пристроїв навчання, за допомогою  яких відтворюються  електронні книги;  – негативний вплив на зір;  – з  технологічного  боку  постає  проблема:  формати  електронних  матеріалів  оновлюються швидше, ніж технічні пристрої [5].  При створенні електронних навчальних книг необхідно знати:  – сучасні світові тенденції розвитку освіти, вимоги до його якості і до сучасної  науково-методичної літератури;  – основні дидактичні прийоми організації  і подання навчального матеріалу;  – технічні педагогічні особливості передачі інформації від ЕОМ до людини;  – можливості програм, орієнтованих на створення мультимедійних додатків [10].  Нині існує багато форматів електронних книг, які залежать від технології їх створення.  У даній статті розглядається технологія створення електронної книги у форматі .exe.  Ознайомлення з даною технологією корисне, оскільки  електронна книга у такому форматі,  має ряд переваг: перегляд книги може здійснюватись на будь-якому комп’ютері, без  додаткового встановлення програм для перегляду; електронна книга такого типу має такі ж  можливості, що й web- сайт, зокрема: навігація, використання гіперпосилань, використання  файлів різного типу, також, важливою перевагою є можливість захисту інформації від  незаконного  копіювання.   Загальний алгоритм створення електронної книги у форматі .ехе – такий:  1)  Підготовка тексту для електронної книги у текстовому редакторі Word.   2)  Створення окремої папки для електронної книги, наприклад, e-book.  3)  Підготовка малюнків до тексту книги в редакторі Adobe Photoshop у форматі JPEG  з розширеннм 72 пікс/дюйм і копіювання їх в окрему папку, наприклад pictures. При цьому   імена малюнків повинні складатися з цифр і літер латинського алфавіту.  4)  Переміщення папки з малюнками в папку електронної книги.  5)  Створення шаблону web-сторінки в HTML-редакторі і Microsoft Office Front Page і  збереження його в папці електронної книги.  6)  Заповнення шаблону web-сторінки текстом і малюнками, призначеними для першої  сторінки, потім для другої, і так далі, використовуючи  при цьому HTML-редактор.        137    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    7)  Створення гіперпосилань для навігації між сторінками, використовуючи при цьому  пункти навігації: зміст, попередня, наступна.  8)  Підготовка електронної об’ємної обкладинки книги в редакторі eCover Studio v2.00.  9)  Копіювання створеної обкладинки в папку електронної книги і створення  додаткової web-сторінки, на якій буде розміщена обкладинка.  10) Створення з малюнку обкладинки гіперпосилання на першу сторінку електронної   книги.  11) Виконання компіляції книги за допомогою компілятора Natata eBook Compiler  Version 2.1.  Створення електронної книги подібне до створення звичайного web- сайту, але має  специфічні відмінності, це – створення електронної об’ємної обкладинки книги і її компіляція  [6].  Об’ємна обкладинка створюється у програмі eCover Studio v2.00 –  це найкраща на  сьогоднішній день програма для створення об’ємних зображень (обкладинок) електронних   матеріалів. У ній можна створювати 15 варіантів зображень, включаючи зображення коробки  CD, DVD, аудіо і відео касет, коробки програмного забезпечення, зображення журналу CD,  зображення книги, зображення блокноту зі спіраллю, пластикової картки.  Програма миттєво генерує зображення. Вона має можливість генерації будь-якого  розміру зображення, зображень під будь-яким нахилом, поворотом, з різними варіантами  відображення тіні (включаючи дзеркальне). Програма забезпечує високу якість отримуваних  зображень обкладинок, проста і зручна в роботі.  Компіляцію книги у формат .ехе доцільно виконувати у програмі Natata eBook Compiler,  оскільки вона має досить високі можливості і засоби захисту у порівняні з іншими  аналогічними програмними засобами, а також є частково безкоштовною [7, c. 122].   Natata eBook Compiler – програма-компілятор електронних книг, яка дозволяє з окремих  текстових, графічних і аудіо файлів створити єдиний виконуваний файл (електронну книгу) зі  зручним інтерфейсом. Процес створення книги полягає в заповненні вкладок, що дозволяє  крок за кроком вказати всі необхідні параметри майбутньої книги, включаючи вибір рівня  стискування (чим він вищий, тим менше місця буде займати файл, але водночас із цим   програма буде працювати повільніше).  У безкоштовній версії для збірки книги можна використовувати популярні текстові,  графічні й аудіо формати, але не можна включити в книгу Flash, PDF для цього, якщо виникає  потреба, можна придбати версію Pro або Gold. Окрім цього, у безкоштовній версії програми  обмежені опції по захисту книги – доступними є обмеження копіювання і друку, в платних  версіях можна встановлювати пароль на доступ до книги.   Висновки. Упровадження в навчальний процес електронних книг дозволяє на  належному методичному рівні забезпечити навчальний процес і підвищити ефективність  навчання. Електронний підручник подібний до спеціального освітнього середовища, оскільки  може включати в себе дані різних типів, які значно підвищують дидактичний рівень матеріалу  книги  за рахунок наочності.   Проте електронні книги мають і недоліки, зокрема, відсутність єдиних стандартів  розробки, а також у процесі створення необхідно синтезувати знання роботи з різними  спеціалізованими програмними засобами.     Література:     1.   Полянський П. Про переваги і вразливі місця електронних підручників. / П. Полянський // Проблеми  сучасного підручника. – 2008.– вип. 8. – С. 12 – 14.  2. Кононець Н. В. Аспекти педагогічної майстерності викладача: розробка електронних підручників  [Електронний ресурс] / Н. В. Кононець // Витоки педагогічної майстерності : зб. наук. праць. – 2009. – № 6. – С.  202–210. – Режим доступу до журн. : www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vpm/2009_6/kononec.pdf c 202.  3. Україномовна Вікіпедія. [ Електронний  ресурс]. –  Режим   доступу:  http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%BD %D0%B0_%D0%BA%D0%BD%D0%B8%D0%B3%D0%B0.     138   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   4. Гриценчук О. О. Електронний підручник і його роль у процесі інформатизації освіти / О. О. Гриценчук //  Інформаційні технології і засоби навчання / за ред. В. Ю. Бикова, Ю. О. Жука; Ін-т засобів навчання АПН  України. – К., 2005. – С. 255–261.   5. Яковенко Т. В. Обзор требований к созданию электронных учебников [Електронний ресурс] /  Т.  В . Яковенко, И. В. Пустовалов // Проблеми інженерно-педагогічної освіти : зб. наук. праць. – 2007. – № 18– 19. – С. 202–210. – Режим доступу до журн. : www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum /Pipo/2007_18-19/07ytvcec.PDF.  6. Вєлиєва А. Ш. Електронний підручник: можливості та перспективи [Електронний ресурс] / А. Ш.  Вєлиєва, Е. Р. Сулеманова // Материалы V Международной научно-практической конференции «Наука в  информационном  пространстве» (30–31  октября 2009  г.). –  Режим  доступу  до  журн . :  http://www.confcontact.com/2009ip/velieva.htm.  7. Зайнутдинова Л.Х. Создание и применение электронных учебников (на примере общетехнических  дисциплин). – Астрахань: Изд-во ЦНТЭП, 1999. – 363 с.  8. Башмаков А.И., Башмаков И.А. Разработка компьютерных учебников и обучающих систем. – М.:  Филинъ, 2003. – 616с.  9. Тыщенко О.Б. Новое средство компьютерного обучения - электронный учебник // Компьютеры в  учебном процессе. – 1999. – № 10. – С . 89-92.  10. Федій О. Г. «Підготовка майбутнього вчителя інформатики до створення електронних підручників» -  Материал розміщено в рамках проведення Форуму педагогічних ідей «Урок». - 2011.      У статті розглянута одна зі сторін процесу інформатизації сучасної освіти – створення і використання  електронних книг. Досліджуються технології створення електронних книг за допомогою сучасного програмного  забезпечення з можливостями найкращого унаочнення і захисту інформації.  Ключові слова: електронні книги, захист інформації, програмне забезпечення.  The article describes one of the parties to the process of education informatization – the creation and use of e- books. The article examines the technology to create e-books using modern software with the best possible visibility and  protection of information.  Keywords: e-books, protection of information, software.             Г.М. Плахотнюк   (науковий керівник – доц. М.Ю. Кадемія)  ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНЬОГО УЧИТЕЛЯ  ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ЗА ДОПОМОГОЮ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ  ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ  Постановка проблеми. Ознайомитись з проблемою формування інформаційної –  комунікаційної культури майбутніх учителів іноземної мови та з рівнем їх готовності до  використання нових інформаційних технологій в навчальному процесі  та для самоосвіти.  Проаналізувати стан проблеми у вітчизняних та зарубіжних дослідженнях, присвячених  професійній  підготовці  учителів  іноземної  мови.  Дослідити  методику  формування  інформаційної культури майбутніх учителів іноземної мови, яка базується на поетапному та  послідовному оволодінні основами роботи на персональному комп'ютері та засвоєнні  психолого-педагогічних і організаційно-методичних основ ефективного використання  інформаційно-комунікаційних технологій навчання. Виділити інформаційні вмінння як  складові інформаційної культури педагога. Довести, що інформаційні вміння користувача  передбачають оволодіння інформаційно-комунікаційними технологіями, а інформаційні  вміння вчителя поєднують психолого-педагогічні та організаційно-методичні вміння  ефективно використовувати інформаційно-комунікаційні технології у навчальному процесі.    Зросла потреба у висококваліфікованих спеціалістах, які володіють інформаційною  культурою,  тому  оволодіння  знаннями  та  вміннями  використання  інформаційно- комунікаційних технологій навчання стало важливою складовою професійної підготовки  майбутніх учителів іноземної мови.   Аналіз попередніх досліджень. Проблемі формування інформаційної культури та  підготовки майбутніх учителів іноземної мови до використання в навчальному процесі  інформаційно-комунікаційних технологій приділяється значна увага у сучасних психолого-   © Г.М. Плахотнюк, 2012        139    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    педагогічних дослідженнях. Питанню визначення суті поняття культури та її місця в освіті  присвячені роботи В. Андрущенка, А. Веряева, Л. Губерськиого, Н. Криловоі, В. Розіна,  І. Шалаева. Процес диференціації культури та виділення в її системі інформаційної культури  досліджували  В. Виноградов,  Л. Винарик,  Г. Воробйов,  А. Гинкул,  Ю. Горвіц,  Н. Джинчарадзе, А. Єршов , М. Жалдак, Л. Скворцов, В. Сухіна, О. Тарасова, О.М. Щедрин,  також проблема формування вмінь використовувати інформаційно-комунікаційні технології в  навчальному процесі розглядається у працях С. Гунько, М. Жалдака, Ю. Машбиця, Н. Морзе,  Ю. Триуса, С. Христочевського. Вплив інформаційно-комунікаційних технологій на зміст і  методи навчання досліджували Н. Апатова, В. Клочко.   Значний науковий потенціал накопичено в галузі методики використання комп’ютерів у  навчально-виховному процесі, що досліджували Н. Балик, Р. Вільямс, О. Гокунь, К. Маклін,  Н. Морзе, В. Каймін, Ю. Рамський.   У сучасних наукових дослідженнях приділяється увага лише окремим аспектам цієї  проблеми, зокрема особливостям використання інформаційно-комунікаційних технологій у   системі філологічної освіти (О. Авраменко, Е. Власов, Т. Кулик, Т. Юдіна) та підготовці  майбутніх учителів-словесників (І. Бакаленко, Л. Карташова), формуванню інформаційної  культури майбутніх учителів іноземної мови (Є. Полат, Н. Протасова), особливостям  вивчення іноземних мов у школі із застосуванням комп’ютера (О. Гокунь).   Мета статті. Дослідити проблему формування інформаційної –  комунікаційної   культури майбутніх учителів іноземної мови та їх готовність до використання нових  інформаційних технологій в навчальному процесі та для самоосвіти. Проаналізувати стан  проблеми у вітчизняних та зарубіжних дослідженнях, присвячених професійній підготовці  учителів іноземної мови. Важливого значення проблема формування інформаційної культури  набуває в системі вищої освіти у сфері професійної підготовки майбутніх учителів іноземної   мови. Студенти гуманітарних факультетів мають різну мотивацію як до вивчення іноземних  мов, так і до вивчення основ інформаційних технологій, чим створюються проблеми при  підборі та застосуванні форм, методів і засобів навчання того чи іншого предмету,  відзначають гостру потребу у використанні персонального комп’ютера для виконання  різноманітних  вправ  з  поясненням  правил  написання,  використанні  автоматичних  перекладачів при подачі нового матеріалу.   Виклад основного матеріалу. Зросла потреба у висококваліфікованих спеціалістах, які  володіють інформаційною культурою, тому оволодіння знаннями та вміннями використання  інформаційно-комунікаційних технологій навчання стало важливою складовою професійної  підготовки майбутніх учителів іноземної мови. Зважаючи на це, дане питання знайшло  сьогодні відбиття в цілеспрямованій державній  політиці України щодо формування  інформаційно-технологічного суспільства й відображено в «Національній доктрині розвитку  освіти», Державній програмі «Вчитель» і Законах України «Про національну програму  інформатизації», «Про освіту» та «Про вищу освіту».   Із 1999 року європейське освітнє співтовариство живе під знаком Болонського процесу.  Інтеграційний процес полягає у впровадженні європейських норм і стандартів в освіті, науці і  техніці, поширенні власних культурних і науково-технічних здобутків.. Важливого значення  ця проблема набуває в системі вищої педагогічної освіти у сфері професійної підготовки  майбутніх учителів іноземної мови.    У традиційне планування уроку вносяться зміни з урахуванням застосовування  мультимедійних засобів навчання. Проте вчителю надзвичайно важко розібратися в  ефективності запропонованих мультимедійних  програм, оскільки вони містять різну  методичну та інформативну базу. Часто в одному програмному засобі містяться одні потрібні  матеріали, а в другому – інші. Тому на даний момент вчителю потрібний на конкретному  уроці навчальний матеріал, дібраний відповідно до чинної програми для загальноосвітніх  шкіл. Це можна зробити за допомогою програми підготовки презентацій Microsoft Power  Point. Переваги  даного підходу в тому, що презентацію можна змінювати самому вчителю,  вносячи корективи відповідно до матеріальної бази свого кабінету та особливостей класу, в     140   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   якому викладається предмет. Вчителі іноземних мов та учні в більшості навчальних закладів,  де стало можливим використання сучасних комп’ютерних технологій навчання, почали  самостійно створювати такі презентації.   Напрями подальших розвідок. На разі розроблено різноманітні цікаві методики  формування інформаційної культури майбутніх учителів іноземної мови, що базуються на  системному підході та містять: теоретичні положення  щодо підготовки студентів до  використання в навчальному процесі інформаційно-комунікаційних технологій, узагальнення  сучасних наукових підходів і передового педагогічного досвіду, теоретичні положення з  педагогіки, психології та інформатики.    Педагогічними умовами, що сприяють підвищенню рівня інформаційної культури  майбутніх учителів іноземної мови, є організація єдиного освітнього середовища, що  забезпечує поєднання гуманітарного знання та оволодіння  інформаційно-комунікаційними  технологіями навчання. Організація єдиного освітнього середовища передбачає визначення  його рівнів. Наприклад, освітнє середовище педагогічного університету можна умовно  поділити на рівні (університет, факультет кафедра, студент, школа), що сприяє здійсненню  неперервної педагогічної освіти. Взаємовідносини між учасниками освітнього середовища  (викладачами  університетів,  студентами,  учителями  шкіл,  молодими  спеціалістами,  програмістами) передбачають поєднання організаційно-методичної  діяльності, що забезпечує  професійну направленість навчальної та наукової роботи в педагогічному університеті й  науково-дослідної діяльності, що передбачає вибір та впровадження досягнень педагогічної  науки і передового педагогічного досвіду в масову практику.   Висновки. Таким чином, в процесі професійної підготовки студентів необхідно  створювати такі педагогічні умови, які б передбачали організацію єдиного освітнього   середовища, встановлення науково-дослідних та організаційно-методичних взаємовідносин  між викладачами університетів, учителями шкіл, студентами, молодими спеціалістами та  поєднання знання іноземної мови з умінням використовувати інформаційно-комунікаційні  технології навчання.    Отже, інформаційна культура як особливий аспект соціального життя виступає в ролі  предмету, засобу та результату соціальної активності людини, відображає характер і рівень   практичної діяльності, має вирішальний вплив на всі аспекти інформаційної діяльності,  безпосередньо пов’язана з дослідницькою та учбовою діяльністю людини і є невід’ємним  моментом взаємозв’язку людей. Інформаційна культура майбутнього вчителя іноземної мови  є складовою частиною загальної культури, що орієнтована на інформаційне забезпечення всіх  видів професійної діяльності та передбачає знання основних  засобів представлення  навчальної інформації, а також уміння ефективно застосовувати їх на практиці.       Література:     1. Газнюк Ю.Ю. Комп'ютер і сучасна проекційна техніка // Комп'ю-тер у школі та сім'ї. – 1998. - № 1.2.  Михайлова Н.И. Microsoft Power Point // Информатика и образование. – 1997. – №1.  2. Трубій Г.Г., Штомпель Г.О. – Організація методичної роботи вчителів іноземних мов: Посібник для  вчителя – 2 – е видання., К.: Рад. школа, 1988.  3. Інформаційний вісник. Вища  освіта №17/2005.   4. Сайт Українського центра дистанційного навчання. www.distance-learning.com.ua        Досліджено проблему формування інформаційної культури майбутніх учителів іноземної мови та їх  готовність до використання інформаційно-комунікаційних технологій в навчальному процесі та для самоосвіти.  Проаналізовано стан проблеми у вітчизняних та зарубіжних дослідженнях, присвячених професійній підготовці  учителів іноземної мови. Виділено інформаційні вмінння як складові інформаційно - комунікаційної культури  педагога.   Ключові слова: інформаційна культура  вчителя, компоненти інформаційної культури, інформаційні  вміння, інформаційно -  комунікаційні технологіі навчання, інтеграційний процес, модернізація освіти,  європейські стандарти, педагогічні дослідження, професійна діяльність, науковий потенціал, застосування  комп’ютера, сучасні наукові підходи, практичне застосування.         141    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    The problem of the information culture forming of the future teachers of foreign languages as well as their  maternity in using of information – communication technologies in the learning process and for self-education have been  investigated. The state of the problem in home - and foreign investigations, which are dedicated to professional training  of the teachers of foreign languages, have been analys ed. The information – communication skills as the basic  components of the teacher information culture have been underlined.   Keywords:  іnformation culture of the teacher, the components of the information culture, information skills,  information – communication learning technologies, integrational process, educational modernization, European  standards, pedagogical investigations, professional activ ity, scientific potential, computer use, modern scientific  approaches, practical use.      М.А. Поліщук, С.А. Красінська   (науковий керівник – доц. В.М. Бойчук)  ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ У ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ  МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ТЕХНОЛОГІЙ  Актуальність проблеми. У формуванні професійних знань і вмінь майбутніх учителів  технологій значна роль належить правильно побудованому навчально-виховному процесу,  який спириє зокрема вихованню такої якості  особистості як відповідальність, що  характеризується точністю, пунктуальністю у виконанні зобов'язань та її готовністю  відповідати за наслідки своїх дій. Студент має порівнювати свої вчинки з панівними в  суспільстві вимогами, нормами, законами, керуватися інтересами соціального прогресу.   У «Національній доктрині розвитку освіти України в XXI столітті» визначено основні  стратегічні напрями її розвитку. Основною  метою освіти на сучасному етапі є поліпшення  підготовки молоді до життєдіяльності в нових соціально-економічних умовах. Тому  відповідальне, творче ставлення учнів до праці є однією з найважливіших характеристик  сучасної людини як особистості.  «Творча праця можлива лише тоді, коли людина ставиться до роботи з любов'ю, коли  вона свідомо бачить у ній радість, розуміє користь і необхідність праці, коли праця стає для  неї основною формою вираження особистості і таланту», - підкреслював видатний педагог  А. Макаренко. «Таке ставлення до праці можливе лише тоді, коли утворилася глибока звичка,  свідоме, відповідальне, творче ставлення до трудових зусиль, коли ніяка робота не здається  неприємною, коли в неї є  яке-небудь значення» [5, с.54].  Розвиток суспільства потребує формування відповідальної особистості вихованця вищої  школи, яка може жити й активно працювати у мінливих умовах сьогодення, самостійно  приймати рішення і відповідати за його наслідки. На жаль, традиційні підходи до здійснення  процесів виховання та навчання не дають можливість виховати саме таку особистість. На  сучасному  етапі розвитку дуже багато науковців і педагогів-практиків намагаються знайти  шляхи реформування освіти, тому метою нашої статті є дослідження підходів у вихованні  творчого та відповідального ставлення майбутнього вчителя технологій до праці .  Аналіз попередніх досліджень. Метою технологічної підготовки, як зазначав  М. Фіцула, є «виховання відповідальної творчої особистості», якомога повний розвиток її   інтересів, здібностей, підготовка учнів до професійного самовизначення та трудової  діяльності в умовах ринкової економіки [6, с.68].  Виховання відповідальності в майбутнього вчителя технологій передбачає глибоку  повагу до його особистості, врахування особливостей його індивідуального розвитку,  ставлення до нього як до рівноправного учасника навчально-виховного процесу. Розуміння  інтересів студента, повага його гідності, довіра до нього , сприяють вихованню відповідальної  гуманної особистості, формуванню у неї високих гуманних якостей: працелюбності, чесності,  щирості, людяності, доброзичливості, чемності.  Проблема формування відповідального ставлення до праці як позитивної, потрібної  якості особистості, в усі часи хвилювала багатьох учених і педагогів. Багато цінних ідей    © М.А. Поліщук, С.А. Красінська,  2012     142   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   знаходяться в працях таких видатних педагогів, як: А. Макаренко, В. Сухомлинський,  М. Монтессорі, К. Ушинський, Я. Коменський.  Проблему відповідальності учасників навчального процесу досліджували такі вчені, як:  З. Прокоп'єва, М. Фіцула. Н. Волкова, І. Бех, Ю. Руденко, В. Кузь, М. Коротков та багато ін.  Психологічну сторону даної проблеми розглядали психологи-науковці : Ф. Іванченко,  Л. Виготський, С. Рубіншнейн, Б. Апаньєв.  Виклад основного матеріалу. Проблема виховання відповідального ставлення до праці  у наш час є досить актуальною. Завданням освіти є формування відповідальної особистості,  розвиток її здібностей і обдарувань. Сучасна діяльність навчального закладу має будуватись  так, щоб сприяти становленню моральної особистості, повному задоволенню її інтересів  і  потреб.  Сучасні навчальні заклади потребують кваліфікованих працівників, які б сприяли  вихованню відповідальності учня у навчально-виховному процесі, а саме уроки технологій,  під час яких відкриваються широкі перспективи. Але, на жаль, не маючи відповідної  підготовки, майбутній учитель технології не може в повній мірі використати ці можливості.  Традиційні підходи до здійснення  процесу виховання в навчальних закладах не дають  можливість виховувати відповідальну особистість учня.  Серед показників відповідального ставлення учнів до праці К. Клімова виділяє:  1. Осмислення учнем необхідності та важливості виконання дорученої роботи, яка має  значення для інших.  2. Направленість дій на успішне виконання доручених завдань (учень вчасно береться  до виконання роботи, намагається  подолати труднощі, доводить справу до кінця).  3. Емоційне хвилювання за результативне виконання завдання, його характер, результат  (задоволений тим, що йому запропонували виконати серйозне доручення, завдання,  переживає за його успіх, відчуває задоволення від усвідомлення успішного виконання,  переживає оцінку інших).  4. Осмислення необхідності нести відповідальність за виконання дорученого завдання,  роботи [4, с. 26].  Однією  із форм організації навчальної діяльності, яка дозволяє формувати в учнів  відповідальне ставлення до праці є екскурсія. Екскурсія є складною формою навчально- виховної роботи, триває 45-90 хв. Вона відкриває можливості для комплексного використання  методів навчання, збагачує знаннями учнів і самого вчителя технологій, допомагає виявити  практичну значимість знань, сприяє ознайомленню учнів з досягненнями науки, є ефективним  засобом виховання учнів, зокрема їхньої емоційної сфери.  Екскурсії поділяють: за змістом (виробничі, біологічні, історичні, географічні,  краєзнавчі, мистецькі); за часом (короткотермінові, тривалі); за черговістю під час  навчального процесу: попередні або вступні (на початку вивчення теми, розділу програми),  супровідні або проміжні (у процесі вивчення навчального матеріалу), заключні або  завершальні (наприкінці  вивчення теми, розділу), за відношенням до навчальних програм  (програмні та позапрограмні).  Об'єктами навчальних екскурсій є промислові підприємства, лабораторії НДІ, вищі  навчальні заклади, установи культури і мистецтва (музеї, виставки), храми, історичні місця і  пам'ятки тощо. Планують їх заздалегідь у межах урочного часу (екскурсії з виховною метою  належать до позакласних  заходів, їх проводять у позаурочний час).  Для ефективного проведення екскурсії необхідне чітке визначення освітньої та виховної  мети, вибір оптимального зміcту, об'єкта екскурсії з урахуванням рівня підготовки учнів.  Проведення екскурсії поділяють на декілька етапів:  1. Теоретична та практична підготовка передбачає опанування учнями мінімумом  необхідних знань. Учитель заздалегідь знайомиться з об 'єктом, домовляється з екскурсоводом  про дидактичний зміст екскурсії.        143    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    2. Інструктаж, завдання якого полягає в ознайомленні учнів з метою і змістом екскурсії.  Учитель характеризує об'єкт, зацікавлює ним, повідомляє про план екскурсії, за потреби  накреслює маршрут-схему.  3. Проведення екскурсії, що передбачає послідовний розгляд об'єктів екскурсії,  визначення головного для отримання необхідної інформації про об'єкт. Учні запитують,  спостерігають, запам'ятовують , роблять нотатки. Завершується екскурсія відповідями на  запитання щодо її змісту.  4.  Опрацювання  матеріалів  екскурсії  передбачає  уточнення,  систематизацію,  узагальнення одержаних під час екскурсії вражень, спостережень. Обов'язковим є аналіз  підсумків навчальної екскурсії - усне опитування, використання даних під час наступних  уроків. За потреби наслідки екскурсії оформлюють у вигляді стенда, плаката чи альбому.  Навчальні  екскурсії та навчальна практика є обов'язковими та необхідними складовими  навчально-виховного процесу. Вони передбачають створення умов для наближення змісту  навчальних предметів до реального життя, спостереження та дослідження учнями явищ  природи  і  процесів  життєдіяльності  суспільства,  розширення  світогляду  школярів,  формування в них життєво необхідних компетенцій, посилення практичної та професійно- орієнтаційної спрямованості навчально-виховного процесу.   Екскурсії з учнями загальноосвітніх навчальних закладів можуть мати різну дидактичну  мету й об'єкти. Екскурсії можуть бути випереджувальними і проводитися напередодні  вивчення нової теми; тематичними - для поліпшення розуміння учнями певної теми або  розділу; комплексними, що охоплюють широке коло питань основ наук і проводяться  наприкінці вивчення розділу або навчального  року з метою узагальнення знань і вмінь.   Напередодні екскурсії вчитель технології має ознайомити школярів із планом її  проведення, поставити ряд запитань, відповіді на які учні повинні дізнатися під час огляду. З  метою підвищення зацікавленості школярів екскурсією, сприяння розвитку в них ініціативи та  самостійності можна запропонувати індивідуальні та групові завдання щодо  вивчення  окремих об'єктів, складання задач, збирання колекційного матеріалу, підготовки звітних  матеріалів. Обов'язковою умовою проведення екскурсії є цільовий інструктаж учнів з техніки  безпеки, правил поведінки під час переходу чи проїзду до місця екскурсії та її проведення  відповідно до Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально- виховного процесу в  установах і закладах освіти, затвердженого наказами Міністерства освіти  і науки України.   Підбиття підсумків екскурсій може здійснюватися залежно від віку школярів у різних  формах: бесіди, під час якої вчитель технології з'ясовує враження учнів від об'єкта, обговорює  найважливіші етапи екскурсії; конференції, під час якої учні звітують щодо виконання  запропонованих раніше завдань (проектів); диспуту, під час якого учні висловлюють власну  позицію щодо побаченого та почутого; виставки колекцій, стіннівок, малюнків, альбомів  тощо.   Висновки. Проведене нами дослідження підходів у вихованні відповідального та  творчого ставлення учнів до праці повинно показати майбутньому вчителю технології, що  використання екскурсії в навчальному процесі зумовлює підтвердження таких гіпотез:  «екскурсія , як реклама тої або іншої професії», «екскурсія, як підвищення ефективності  навчально-виховного процесу» та «проведення екскурсії сприяє розвитку пам`яті, логічного  мислення, творчої уяви, ознайомлює учнів з організацією, виробництва, технікою,  технологією й основними професіями різних підприємств, організацій».  Екскурсії на підприємство створюють умови для розвитку технічної творчості, уваги,  пам`яті, логічного мислення, активізують пізнавальну діяльність і творче ставлення до праці,  виховують в учнів працелюбність, культуру праці, бережливість, виховують в учнів почуття  поваги до працівників та любові до праці. Все це повинен враховувати у своїй діяльності  майбутній вчитель технології.  Кожна людина може мати багато захоплень, що приносять радість та задоволення. Та  все ж  найбільше часу приділяється професійній діяльності, оскільки саме вона дає засоби     144   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   існування, в ній можна реалізувати себе як особистість, досягти успіху і постійно  вдосконалювати свою майстерність.     Література:     1. Батышев, С.Я. Трудова підготовка школярів - К.:Здоров`я, 2007.-240с.  2. Воловиченко, А.И. Совершенствование организации трудового обучения в школьных мастерских //  Радянська школа // Науково-методичний журнал. - 2006. - №8. С.-25-29.  3. Коберник О.М. Урок трудового навчання в умовах проектно-технологічної системи //  Трудова  підготовка в закладах освіти. - 2006. - №1.- С.2-5.  4. Климова К.А. О  формировании ответственности у детей. - В кн.: Формирование коллективньїх  взаимоотношений у детей старшого школьного возраста. - М.:1998. - 125с.  5. Макаренко А.С. Трудовое воспитание. - М.: Просвещение, 1989. - 246с.  6.Освітні технології: Навч.-метод.посібн./ О.М.Пєхота, А.З.Кіктенко та ін. - К.: А.С.К.,2001. - 256с.  7. Педагогіка / За ред. М.Д. Ярмаченко - К .: Вища школа, 1986. - 544с.      В статті досліджуються формування професійних знань та умінь у процесі підготовки майбутнього  вчителя технологій. Розглядаються підходи у вихованні творчого ставлення учнів до праці на уроках технології,  зокрема на прикладі проведення екскурсій. Розкрито показники відповідального ставлення до праці.  The article deals with the formation of professional knowledge and skills in the process of the future teachers’ of  technology education. It is regarded to the approaches in the development of the pupils’ creative attitude to the labour at  technology lessons in particular during executions. The indicators of the responsible attitude to the labour are shown.  Ключові слова: майбутній вчитель технологій, учень, відповідальне ставлення до  праці        С.М. Поліщук   (науковий керівник – доц. Г.Б. Гордійчук)  ШЛЯХИ ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕСІ  ЗДІЙСНЕННЯ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ УЧНІВ ІЗ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ  Постановка проблеми. Розвиненість і досконалість методів і засобів сучасних  інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) створюють реальні можливості для їхнього  використання в системі освіти. Проте, на жаль недостатньо  розробленою є система створення,  накопичення та практичного використання розрізнених інформаційних ресурсів педагогічного  значення. Як правило, подібні засоби ніяк не пов’язані між собою і дублюють одну і ту ж  інформацію.   Практичне впровадження методів організації навчання із застосуванням засобів ІКТ дає  можливість використовувати їх в якості:  – засобів навчання, що підвищують  ефективність і якість підготовки школярів,  організовують оперативну консультаційну допомогу, реалізують можливості програмно- методичного забезпечення комп’ютерної і телекомунікаційної техніки в цілях формування  культури навчальної діяльності в навчальних закладах;  – інструмента пізнання, за рахунок формування навичок дослідження діяльності  шляхом моделювання роботи наукових лабораторій, організації спільних навчальних і  дослідницьких робіт учнів і вчителів , можливостей оперативної і самостійної обробки  результатів експериментальної діяльності;  – засобів телекомунікацій, що формують вміння і навички одержання необхідної  інформації з різноманітних джерел шляхом оперативного обміну ідеями, планами, спільними  проектами, темами тощо і закінчуючи використанням видалених баз даних;  – засобів розвитку особистості за рахунок реалізації можливостей підвищення  гуманітарного розвитку учнів і формування навичок культури спілкування;  – ефективного інструменту контролю і корекції результатів навчальної діяльності тощо.    © С.М. Поліщ у к, 2012        145    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    Аналіз попередніх досліджень. Питанням застосування інформаційно-комунікаційних  технологій присвячені праці В. Бикова, Б. Гершунського, Р. Гуревича, І. Захарової,  М. Кадемії, Н. Морзе, Є. Полат, І. Роберт, Ю. Рамського, Н. Софронова, І. Трайньова та ін.  Питаннями здійснення тестування опікуються такі науковці, як: В. Аванесов, Г. Анастазі,  В.  Беспалько, Е. Мейрбеков, Є. Михайличев , М. Розенберг та інші.  Виклад основного матеріалу. Один із шляхів використання ІКТ у навчальній  діяльності середньої загальноосвітньої школи (СЗШ) – комп’ютерне тестування знань і вмінь  учнів. У поєднанні з іншими видами перевірки, використання тестових завдань із  комп’ютерною підтримкою є досить ефективним інструментом, що стимулює підготовку учнів  до кожного уроку  і підвищує мотивацію вивчення предмету. Усний контроль можна замінити  комп’ютерним під час проведення підсумкових уроків, контрольних робіт, іспитів тощо.  Нині використовуються різні форми здійснення контролю знань учнів. Це і поурочне  усне опитування теоретичного матеріалу, і виконання та перевірка численних самостійних,  творчих і практичних завдань тощо. Усі види контролю є  важливими і необхідними, а їх  застосування на уроках є обов’язковим. Однією з ефективних форм здійснення контролю  знань учнів є застосування тестів, які дозволяють за досить короткий час перевірити знання  учнів усього класу. Використовуються тести і для закріплення вивченого матеріалу.   Педагогічний тест  – це система завдань специфічної форми, певного змісту, яка   дозволяє якісно оцінити структуру та визначити рівень навчальних досягнень [3, с.3].  Розрізняють дві основні групи тестів: тести розумової обдарованості (інтелекту); тести  навчальної успішності (засвоєння знань).  Тест успішності – це сукупність спеціально підібраних завдань для виявлення знань  учнів, що потребують коротких однозначних відповідей.  Як переконує аналіз педагогічного досвіду, тестові завдання повинні бути чітко  сформульовані , легко читатись, бути правдивими, недвозначними, не містити підказок і  відповідати змісту навчальних програм.   За формою тестування розрізняють: тести для групового тестування і тести для   індивідуального тестування.   За предметом вимірювання класифікують:тести знань і навичок; тести інтелекту; тести   інтересів; тести спеціальних здібностей; тести характерологічні (особистості); тести   визначення окремих психічних функцій (пам'яті, мислення, уваги та ін.).   За психологічною ознакою розрізняють: тести досягнень; тести розвитку; тести   інтелекту; тести загальної результативності; тести успішності; соціальні тести; тести, що   вивчають професійну здатність; психометричні тести особистості.   Для визначення навчальної успішності у педагогіці використовують таку класифікацію   групових тестів:  – за метою застосування: тести констатуючі, тести діагностуючі, тести прогнозуючі;  – за видом контролю: тести вихідного контролю, тести поточного або проміжного  контролю, тести граничного або підсумкового контролю (в кінці семестру, навчального року –  екзаменаційні), тести заключного контролю;  – за рівнем уніфікації: тести стандартизовані, тести не стандартизовані;  – за  статусом  упровадження :  загальнонаціональні  тести,  тести  відомчі  або  міністерські, тести навчального закладу, тести кафедральні, тести особисті або неформальні;  – за формою подання знань: тести вербальні, тести математичні, тести ситуаційні, тести  маніпуляційні, тести з окремих дисциплін, які можуть поєднувати у собі перші три форми;  – за видом тестового завдання: тести з відкритими тестовими завданнями,  тести з  напіввідкритими тестовими завданнями, тести з закритими тестовими завданнями.   У тестах із відкритими тестовими завданнями відповіді не задані ні особі, яка   тестується, ні особі, яка їх перевіряє, тобто це тестові завдання із вільною формою відповіді.   Їх поділяють на завдання з пропусками, завдання на доповнення, завдання з короткою   відповіддю та завдання з відповіддю-мікротвором.     146   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   У тестах з напіввідкритими тестовими завданнями відповідь надається лише особі, яка   їх перевіряє.  Тести з закритими тестовими завданнями передбачають, що відповідь пропонується  також і особі тестування. Такі тести за формою відповіді можна розподілити на:  альтернативні тестові завдання, вибіркові тестові завдання, які передбачають вибір із  декількох запропонованих відповідей, тестові завдання на визначення відповідності. Окрім  цього, існує чотири принципи формування відповідей у закритому тестовому  завданні:  альтернативний, класифікаційний, кумулятивний і сполучний.  Нині  існує  значна  кількість  тестуючи-контролюючих  оболонок,  які  можна  використовувати у навчально-виховному процесі СЗШ для створення тестів з різних  предметів, зокрема, з трудового навчання:  – пакет SunRave TestOfficePro;  – система TestYourSelf;  – програма «Оріон»;  – контрольно-дігностична система TEST-W2;  – програма «MIF-tests»;  – система MyTest тощо.  Коротко охарактеризуємо деякі з них.  Програмний засіб TestYourSelf  – програма для тестування учнів шкіл, або студентів  вузів. Тематика тестів визначається укладачем, який має можливість підключити для  створення питань графічні (jpg, bmp), аудіо (wav, mp3) або відео файли (avі, mpeg). Тест  складається з питання й 4-х можливих варіантів відповіді, серед яких необхідно обрати  правильний. У налаштуваннях програми можна визначити критерії тестування  (у відсотках, за  12-ти бальною шкалою), є можливість дозволити режим підказок (зі зниженням результату  або без нього), забезпечити роботу з паролем тощо.  Програма «ОРІОН» призначена для створення тестів на будь-яку тему. Характерна риса  програми – підтримка таких можливостей: вставка малюнків як у текстове поле (питання,  відповіді), так і в окреме  вікно, що знаходиться у правому верхньому куті; необмежена  кількість  питань;  необмежена  довжина  питань  і  відповідей;  вказівка  довільного  максимального балу; обмеження в часі; друкування тесту; підтримка будь-яких шрифтів в  одному полі; повна керованість за допомогою клавіатури тощо.  Також дана програма має можливість вставляти в текстове поле будь-який об’єкт   (формули, малюнки і т.д.). Дана програма створює журнал, який можна переглядати за  допомогою програми Журнал-Оріон.   Система автоматизованого навчання й контролю знань Assistent, призначення якої –  розробка комп’ютерних тестів і навчальних програм на основі програми для створення  презентацій PowerPoint. Можливості системи:  –  7 форм тестових завдань: простий вибір, множинний вибір, вільна  відповідь, вибір  точки на малюнку, вибір декількох точок на малюнку, побудова послідовності, відтворення  відповідності;  – кількість варіантів відповідей – до 12;  – чотирьохбальна (незадов/задов/добре/відмінно) або 100-бальна шкала оцінювання;  – задання критеріїв оцінювання;  – використання малюнків для ілюстрацій завдань і в якості варіантів відповідей  (формати JPG, GIF, BMP, DIB, WMF, EMF, ICO, CUR);  – використання мультимедійних файлів (формати  відео: AVI, MPG, WMV,  формати  аудіо: MP3, WAV, MID);  – врахування різної складності завдань;  – задання умов формування вибірки питань під час тестування;  – довільний порядок виконання завдань;  – накопичуваний статистичний аналіз за відповідями на кожне конкретне питання;  – перевірка правопису й логічної незаперечуваності тесту;        147    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    – забезпечення роботи в локальній мережі;  – спрощене створення тестів шляхом перетворення документу Microsoft Word;  – виведення тесту й інших файлів у документ Microsoft Word, або архів WinRar;  – використання редактора формул;  – аналіз впливу випадкового вгадування;  – режим заборони на перехід між вікнами під час тестування;  – режим допомоги під час роботи над помилками тощо .  Контрольно-діагностична система Test-W2 (рис.1) прийшла на заміну відомій системі  Test-W і служить для комп’ютерного тестування знань і навичок учнів з будь-якого предмета.  Система Test-W2 забезпечує такі можливості:  – збереження прізвища і класу учня, що тестується;  – проведення тестування з діагностикою відкритого (позначаються правильні і  неправильні відповіді) або закритого типу;   – добір потрібних параметрів шрифту запитань і відповідей;  – використання шкали оцінювання 2, 5, 6, 9 або 12 балів:  – встановлення індивідуальних параметрів тестування (кількість запитань, час  тестування, шкала оцінювання, діагностика);  – уведення в запитання формул, таблиць і графічних зображень;  – використання можливостей редакторів Paint і Word;  – захист тестів і протоколу тестування від несанкціонованих дій;  – збереження  протоколу результатів тестування;  – використання існуючих тестів Test-W;  – робота в локальній комп’ютерній мережі.             Рис. 1. Вікно діагностичної системи Test-W2  Контрольно-діагностична система MyTest (рис.2) – система для здійснення мережевого  моніторингу знань учнів, збирання й обробки результатів тестування засобами сучасного  програмного забезпечення. Забезпечує можливість створення завдань 8 типів: одинарний  вибір, множинний вибір, співставлення варіантів, задання порядку слідування, вибір  істинності чи хибності варіанту, ручне введення тексту або числа, вибір  місця зображення.     148   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012    Рис.2. Вікно контрольно-діагностичної системи MyTest  Програма містить три модулі: модуль тестування (MyTestStudent), редактор тестів  (MyTestEditor) і журнал тестів (MyTestServer). В оболонці забезпечено можливість обмеження  часу проходження як усього тесту, так і окремих його завдань.   Програма підтримує декілька режимів: навчальний, штрафний і вільний. Тому за умови  правильного відбору контрольного матеріалу зміст тесту можна використовувати не лише для  контролю, а й для навчання. Адже використання тестових завдань в автоматизованих  контрольно-діагностичних програмах дозволяє учневі самостійно виявляти прогалини в  структурі своїх знань і ліквідовувати їх. За умов увімкнення навчального режиму учень  одержує інформацію щодо своїх помилок і правильних відповідей.   Висновки. Таким чином, нині існує значна  кількість програмних оболонок для  створення тестів та їхнього проходження в освітніх закладах різних рівнів акредитації з різних  дисциплін, зокрема, з трудового навчання у СЗШ. Практично всі ці оболонки прості у  використанні, мають зручний та інтуїтивно зрозумілий інтерфейс.  Переваги контролю знань учнів засобами комп’ютерного тестування:  – підвищення зацікавленості учнів;  –  подолання психологічного бар’єру між учнями і комп’ютером;  – підвищення об’єктивності оцінювання знань завдяки автоматизації контролю;  – економія навчального часу;  – диференціація та індивідуалізація навчального процесу тощо.   Література:     1.  Актуальні питання інформатизації загальноосвітніх навчальних закладів_// Комп’ютер школі та сім’ї. –  2002 – №6 – С.3-10.  2.  Самойленко Н. Педагогічні вимоги до тестової системи самоконтролю / Н. Самойленко // Завуч. –  2005. – №20-21. – С.55.  3.  Test-W2, контрольно діагностична система: інструкція з експлуатації. – Шепетівка : «Аспект», 2007 –  40 с.      У статті окреслено шляхи використання інформаційно-комунікаційних технологій з метою здійснення  контролю знань учнів у СЗШ; проаналізовано можливості сучасних контрольно-діагностичних і контролюючих  оболонок.  Ключові слова: інформаційно-комунікаційні технології, педагогічний тест, тестування, комп’ютерний  контроль знань, контрольно-діагностичні та контролюючі оболонки.  The article outlines the ways of using information-communication technology to inspect pupils’ knowledge in  secondary schools; analyzed abilities of modern test-diagnostic and test shells.   Keywords: information-communication technology, pedagogical  test, testing, computer knowledge inspection,  test-diagnostic and test shells.          149    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання       Я.О. Пунько  (науковий керівник –  Н.М. Кириленко)  КОМП’ЮТЕРНІ МЕРЕЖІ ЯК ЗАСІБ ПІДВИЩЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ  УЧНІВ 11-Х КЛАСІВ НА УРОКАХ «ТЕХНОЛОГІЇ»  Постановка проблеми. У XXI столітті освіта постала перед рядом історичних викликів.  Один із них – забезпечити високу функціональність людини в умовах, коли ідеї, знання і  технології змінюються набагато швидше, ніж покоління людей. Слід знайти співвідношення  між інтенсивним розвитком знань, високими технологіями і здатністю тих, хто навчається  ефективно їх засвоювати.  В інформаційному суспільстві незмінною є проблема взаємозв’язку навчання, виховання  та практичного досвіду роботи з сучасними джерелами інформації. У школі вона передбачає  набуття знань, умінь і навичок через формування інформаційної  культури, формування  пізнавальних здібностей та інтересів учнів.  Аналіз попередніх досліджень. Аналіз останніх публікацій свідчить про те, що ця  проблема перебуває у центрі уваги. Питанням інформаційної культури особистості  присвячено роботи як вітчизняних так і іноземних авторів (Г. Бордовський, Ю. Брановський,  О. Гончарова, М. Жалдак, Н. Морзе, Е. Полат, Ю. Триус та  ін.). Слід зазначити, що  інформаційна культура учнів розглядається як набір певних знань, умінь і навичок, а також  готовність до застосування інформаційно-комунікаційних технологій.  Проблемі підвищення інформаційної культури учнів 11-х класів загальноосвітніх  навчальних закладів присвячено дослідження та публікації таких науковців: Г. Воронцової,  Т. Зарецької, О. Пучупайло, В.Петровського, Л. Філіпової, А. Чачко , В. Ярової та ін.  Метою нашої роботи є висвітлення шляхів використання комп’ютерних мереж з метою  підвищення інформаційної культури учнів на уроках технології.  Виклад основного матеріалу. Однією з найважливіших особливостей нашого часу є  перехід розвинутих країн світу від постіндустріального до інформаційного суспільства, а тому  питання інформатизації всіх сфер суспільного життя  є одним із пріоритетних завдань  держави.  До найважливіших стратегій розвитку суспільства належить інформатизація освіти,  підготовка майбутнього покоління до життя у інформаційному суспільстві і створення умов  до безперервної освіти.  Необхідність невідкладних заходів із упровадження інформаційно- комунікаційних  технологій у сферу освіти зумовлена сучасною світовою тенденцією створення глобальних  відкритих освітніх і наукових систем, які  дозволяють, з одного боку, розвивати систему  накопичення і поширення наукових знань науковій і педагогічній спільноті, а з другого боку –  надавати доступ до різноманітних інформаційних ресурсів широким верствам населення.  Одне з головних завдань освіти в умовах інформаційного суспільства – навчити учнів  користуватися інформаційними технологіями та навчатися, використовуючи ці технології.  Т. Зарецька стверджує,  що визначення стратегічних пріоритетів учителя технології  передбачає широкий пошук нових підходів, педагогічних технологій, адекватних динаміці  розвитку суспільства, нових інформаційних технологій, комп’ютерну підтримку викладання  предмету, використання освітніх комп’ютерних програм [4].  Швидкий розвиток упровадження інформаційно-комунікаційних технологій відкриває  людству нові можливості в освіті, висуваючи натомість нові вимоги до навчання. Розвиток  інформаційного простору  вимагає від сучасної школи модифікації окремих аспектів її  діяльності, які вже не задовольняють усіх потреб інформаційного суспільства.   Використання інформаційно-комунікаційних технологій дозволяє змінити зміст освіти, а  це сприяє:    © Я.О. Пунько, 2012     150   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   – засвоєнню нових важливих знань, умінь, навичок;  – самоосвіті й самовдосконаленню особистості учня й учителя;  – вивченню технологій;  – використанню комп’ютерів у всіх видах урочної і позаурочної діяльності.   На думку В. Ярової ці засоби навчання дають змогу створити нове навчальне  середовище, яке здатне підвищити якість освіти, залучитися до світового інформаційного   простору. У цьому середовищі наголос робиться не на вивчення фактологічного матеріалу, а  більше на розвиток навичок мислення, міжособистісних відносин і творчості [7].  Нині необхідне переосмислення того, як організовувати процес навчання, і тим самим  усвідомлювати проблеми світу.  Використання комп’ютерної техніки та комп’ютерних технологій розширює можливості  навчально-виховного процесу, забезпечує нові шляхи подання інформації, дає можливість для  випробування власних ідей і проектів.   Однією з найголовніших переваг використання таких новітніх педагогічних технологій у  процесі навчання та викладання є можливість задовольнити індивідуальні потреби. Інші  переваги в тому, що впровадження інформаційно-комунікаційних технологій значно поліпшує  доступ до інформації, збільшує можливості спілкування, підвищує ефективність та мотивацію   навчання, забезпечує нові шляхи подання інформації, які полегшують її розуміння, дають  можливість для випробування власних ідей і проектів, роблять учнів більш упевненими та  здатними вирішувати проблеми самотужки.    Електронні засоби навчання дозволяють продемонструвати процеси або змоделювати  явища, за якими неможливо спостерігати протягом одного уроку або, які несуть небезпеку для  здоров’я  та життя людини. На допомогу приходять мультимедійні засоби навчання, які  позбавляють цієї небезпеки та дають змогу учням більш глибоко зрозуміти природу  досліджуваного явища чи процесу [1].   З метою активізації пізнавальної діяльності та мислення використовуються прийоми  порівняння, аргументації і відстоювання своєї точки зору. В умовах засвоєння великої  кількості інформації особливої уваги набуває  прийом виділення головного в навчальному  матеріалі, оскільки він допомагає знайти «ядро» нової інформації.  Використання комп’ютера також дає змогу учителю складати тести нового покоління,  логічні ланцюжки, тренувальні вправи, головоломки, діаграми, графіки, супроводжувати  лекційні заняття презентаціями, виконувати практичні роботи тощо.  Для розвитку логічного мислення можна скласти невеличкі головоломки та логічні  ланцюжки, які  записуються не на дошці, а на диску, а потім, за допомогою комп’ютера,  використовувати їх на уроці.   Про переваги інформаційних технологій можна говорити довго. Але не слід забувати  про «зворотний бік медалі».   Під час використання комп’ютера, учителю потрібно пам’ятати про негативний вплив  випромінювання монітора на зір, симптом хронічної  втоми та біль у спині, виникнення  психічного стресу тощо, тому необхідно дотримуватися санітарно-гігієнічних вимог,  передбачати спеціальні вправи на уроках для запобігання можливих небажаних наслідків.  Але ці недоліки не стануть на заваді все ширшого використання інформаційних і  мультимедійних технологій на уроках технології. Завдяки інтерактивним формам навчання,  учень з пасивного слухача перетвориться на активного учасника навчального процесу. А це є  важливим елементом навчання і виховання майбутнього громадянина нашої держави з  активною життєвою позицією.  Комп’ютерна підтримка уроків технології має позитивні наслідки:  реалізується особистісно зорієнтований підхід до навчання;  формуються  уміння  учнів  самостійно здобувати знання, обирати необхідний матеріал, аналізувати, співставляти,  обирати головне; розвиваються навички  комп’ютерної грамотності.        151    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    Такі технології розвивають не тільки учнів, а й учителів, роблять їхню роботу  приємною, успішною, результативною, полегшують працю, забезпечують професійне  зростання.  У сучасному світі потреба в комп’ютерних технологіях постійно зростає –  вони  необхідні і вдома і на робочому місці. Тому школа, і в тому числі вчителі технології, не  можуть дозволити собі залишатись  осторонь [5].  Будь-яка педагогічна технологія –  це інформаційна технологія, оскільки основу  технологічного процесу навчання складає отримання і перетворення інформації.  Більш вдалим терміном для технологій навчання, що використовують комп'ютер, є  комп'ютерна технологія. Комп'ютерні (нові інформаційні) технології навчання – це процес  підготовки і передачі інформації, засобом здійснення яких є комп'ютер.   Під час підготовки до уроку з використанням упровадження інформаційно- комунікаційних технологій учитель не повинен забувати, що це урок, а значить складає план  уроку виходячи з його цілей, у процесі відбору навчального матеріалу він повинен  дотримуватися основних дидактичних принципів: систематичності та послідовності,  доступності, диференційованого підходу, науковості та ін. При цьому комп'ютер  не замінює  вчителя, а тільки доповнює його.  Комп’ютерна мережа є сукупністю комп’ютерів, об’єднаних засобами передачі даних.   Сучасні комп'ютерні технології дозволяють внести зміни в навчальний процес. Одні –  зробити подачу матеріалу більш наочною й індивідуальною. Інші – відкрити доступ до  необмеженого обсягу інформації через бази даних, банки знань, комп'ютерні мережі.  На уроках технології вчитель за допомогою комп’ютерних телекомунікацій надає учням  наочний матеріал діяльності людини чи техніки, організовує спеціальні тренінги, міні  конференції між учнями різних міст і різних класів. Учні за допомогою комп’ютерних мереж  обмінюються корисною інформацією один з одним, подають цікаві ідеї для розробки та  виготовлення певного  виробу, допомагають один одному у навчанні. Таке спілкування  допомагає їм розширити свій кругозір, дізнатися більше цікавого та корисного, поділитися  деякими елементами свого навчання один з одним на різній відстані [2].   Технологія – це комплекс наукових та інженерних знань, реалізованих у прийомах праці,  наборах матеріальних, технічних, енергетичних, трудових факторів виробництва, засобах їх  об'єднання для створення продукту або послуги, що відповідають певним вимогам. Тому  технологія нерозривно пов'язана з освоєнням виробничого або невиробничого, насамперед,  управлінського процесу. Управлінські технології ґрунтуються на застосуванні комп'ютерів і  телекомунікаційної техніки.   Для України, що затверджує себе як рівноправна та незалежна визнається всією  світовою спільнотою впровадження інформаційно- комунікаційних технологій – є  життєвою  необхідністю. Тому для досягнення науково-технічної й інформаційної незалежності нашої  країни, існування її як рівноправного партнера міжнародного інтелектуального співтовариства  Верховною Радою України був прийнятий закон «Про національну програму інформатизації».  Комплексна інформатизація шкіл і вузів орієнтується тепер на формування і розвиток  інтелектуального потенціалу науки, вдосконалення форм і змісту навчального процесу,   впровадження комп'ютерних методів навчання, використання в педагогічній роботі сучасних  інформаційних технологій [3].  Комплексна інформатизація освіти, йдеться в Законі, повинна розглядатися як основна  умова виховання молоді, здатної орієнтуватися при часто змінних обставинах і адекватно  діяти в сучасному середовищі. Молоде покоління необхідно навчити аналізувати проблемні  ситуації, які постійно виникають, і самостійно знаходити раціональні  способи орієнтації в  них. У загальних рисах це і є перехід від дисциплінарної до системної моделі змісту освіти,  яка навчить учня якомога повніше розуміти світ, суспільство, себе, свою справу.   Комп'ютеру належить чільне місце серед сучасних інформаційних засобів навчання.   Перелік професій, пов'язаних з використанням комп'ютерів, дедалі ширшає. Тому вміти   працювати з ними повинен кожний, і школа не може стояти осторонь цієї справи.     152   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   У наш час у школах широко використовуються комп’ютерні технології для навчання   учнів. Особливу увагу потрібно приділяти використанню комп’ютерних мереж під час   підготовки до уроків та їх проведення.   Враховуючи потребу в підготовці учнів до життя, школа має забезпечити їх комп'ютерну   готовність, тобто не лише ознайомити з основними сферами застосування комп'ютерів, їх   роллю в розвитку суспільства, знанням будови, принципу їх роботи, з поняттям про   алгоритми й алгоритмічну мову, уміння будувати алгоритми для вирішення завдань, а й   навчити користуватися комп'ютерними програмами для спілкування та навчання [6].  У  процесі  підготовки  до  проведення  уроку  з  використанням  інформаційно- комунікаційних технологій потрібно:  – детально проаналізувати зміст і мету уроку, зміст і логіку вивчення навчального  матеріалу;  – визначити обсяг і особливості знань, які повинні засвоїти учні (уявлення, факти,  закони, гіпотези), необхідність демонстрування предмета , явища або його зображення;  – відібрати і проаналізувати аудіовізуальні та інші дидактичні засоби, встановити їх  відповідність змістові та меті уроку, можливе дидактичне призначення як окремих посібників,  так і комплексу загалом; встановити, на якому попередньому пізнавальному досвіді  здійснюватиметься вивчення кожного питання теми;  – визначити методи і прийоми забезпечення активної пізнавальної діяльності  учнів,  міцного засвоєння ними знань, набуття умінь і навичок.  Можливість комунікації та спілкування на уроках технології створюється завдяки  різноманітним діалоговим системам, що дозволяють здійснювати спілкування в реальному  часі, серед яких: електронна пошта, відеоконференції, чати. Цікавим досвідом зарубіжних  педагогів є застосування так званих «електронних класних дошок», груп новин, конференцій  із використанням комп ’ютерів, для учнів створюється спільне та мультимедійне навчальне  середовище [8].   Висновки. Суттєвою складовою інформаційної культури є здатність людини (що  володіє необхідним інструментарієм) передбачати результати вчасних дій, розуміти те, що  цей інструментарій (комп'ютерні технології) є продуктом колективного розуму і не лише  надає додаткові можливості, а й накладає певні обмеження на діяльність  користувача. З  іншого боку, помилки, або навмисні непродумані дії (наприклад введення вірусу) можуть  звести нанівець працю багатьох людей, результат якої не завжди можна відновити. На базі  комп'ютерної грамотності формується інформаційна культура учнів, яка може розглядатися у  зв'язку з рівнем розвитку суспільства, характеристиками мислення особистості. Тут мається  на увазі буквальне  й актуальне розуміння культури. Це передусім етика використання  комп'ютера та комп’ютерних мереж у контексті загальнолюдських цінностей.     Література:     1.   Буров Є. Комп’ютерні мережі. / Є. Буров // Львів: БАК, 1999 – 468c.  2.   Гуревич Р. С. Упровадження нових інформаційних технологій у процес вивчення різьблення деревини.  / Р. С. Гуревич, В. М. Бойчук //Труд. підготов. в закл. освіти. – 2004.-№1. – С. 30-34. – Бібліогр.: 8 назв.  3. Закон  України « Про  Національну  програму  інформатизації» (http://net- law.biz/?dir=2.1&article=13&lng=ru)  4. Зарецька І. Т . Інформатика. / І. Т. Зарецька // Київ, 2002.   5. Морзе Н. В. Система методичної підготовки майбутніх вчителів інформатики в педагогічних  університетах / Монографія – Київ: Курс, 2003. – 372 с.   6. Хомоненко М. И. Основи сучасних комп’ютерних технологій / М. И. Хомоненко. – СПБ :  Корона,  1998. – 448c.  7. Яpовой В. И. Библиотека упpавляющего пеpсоналом: миpовой опыт. Сов pеменный менеджмент:  теоpия и пpактика: обзоpная инфоpмация. / Сост. В. И. Яpовой под pед. Г. В. Щекина. – К.: МЗУУП, 1994.  8.  www.osvita.org.ua/distance/prav/08.html      У статті розглядаються й аналізуються комп’ютерні мережі як засіб підвищення інформаційної  культури учнів, розглядається використання нових і нетрадиційних форм і методів навчання.        153    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    Ключові слова: інформаційна культура, комп’ютерні мережі, технології.  In article computer networks as means of increase of information culture of pupils are considered and analyzed,  use of new and nonconventional forms and study methods is considered.  Keywords: information culture, a computer network, technologies.      В.В. Слюсар   (науковий керівник – М.Ю. Байло)  МЕТОДИКА ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ  ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ З ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ  Зміст і якість освіти, її відповідність сучасним вимогам підготовки кваліфікованих  робітників є пріоритетним завданням українського суспільства в умовах європейської  інтеграції. Відкритість і доступність освіти визначають стан інтелектуального потенціалу  українського сучасного суспільства. Підвищенню якості та доступності професійно-технічної  освіти може сприяти впровадження інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у  навчальний процес.   Якісна підготовка фахівців потребує впровадження в навчальний процес засобів   інноваційних технологій, використання електронних навчально-методичних комплексів,   прикладного програмного забезпечення, які будуть стимолювати до навчання та сприятимуть   підвищенню професійних знань і умінь учнів професійно-технічного навчального закладу   (ПТНЗ).  Постановка проблеми. Застосування ІКТ у навчальному процесі ПТНЗ дозволяє  реалізувати ідеї індивідуалізації та диференціації навчання [8], що є основними завданнями  сучасної системи освіти України [4; 7; 8].  А також забезпечити підвищення рівня знань, умінь і навичок учнів унаслідок  позитивного впливу засобів ІКТ на учнів під час організації навчального процесу у ПТНЗ.  Аналіз попередніх досліджень. Теоретико-методологічні та методичні основи розвитку  інформаційних технологій, питання проектування, створення та застосування електронних  навчально-методичних комплексів відображено в роботах В. Бикова, Р. Гуревича, Ю. Жука,  О. Шестопалюка та ін. Особливості використання інформаційно-комунікаційних технологій у  підготовці педагогів розглядаються в наукових, навчально-методичних працях М. Кадемії.  Питання, пов’язані з  формуванням професійних знань учнів ПТНЗ засобами мультимедіа,  знайшли відображення в дисертаційних дослідженнях Л. Шевченко, Г. Кедровича,  Л. Коношевського та ін.  З огляду на вищесказане метою даної статті є обґрунтування теоретичних основ  застосування засобів ІКТ на уроках з виробничого навчання.   Виклад основного матеріалу. Нові технології навчання породжують нові форми   навчання та специфічний навчальний зміст. Останнє призводить до появи нових навчальних   предметів, інтегрованих міждисциплінарних комп’ютерних курсів, нових підходів до   організації навчання і самого процесу формування знань, умінь, дій учнів, нових засобів   оцінювання ефективності навчання. З’явились підстави говорити про особливий вид навчання   – ІКТ навчання, якому В. Биков дає таке визначення: «ІКТ навчання – це комп’ютерно   орієнтована складова педагогічної технології, яка відображає деяку формалізовану модель   певного компоненту змісту навчання і методики його подання у навчальному процесі, яка   представлена в цьому процесі педагогічними програмними засобами, і яка передбачає   використання комп’ютера, комп’ютерно орієнтованих засобів навчання і комп’ютерних   комунікаційних мереж для розв’язування дидактичних завдань або їх фрагментів»  [2, с.141].    © В.В. Слюсар, 2012     154   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Актуальною і принципово значущою з цієї точки зору є проблема організації цілісного  навчально-виховного процесу в ПТНЗ, орієнтованого на використання ІКТ навчання і  розвитку учнів. Наразі можна вказати на такі тенденції в її вирішенні [3, с.116; 6; 7; 9]:  1. Розуміння того, що проблема майбутньої освіти, заснованої на використанні ІКТ, не  може бути розв’язана  лише за рахунок розвитку техніки, адже комп’ютери самі по собі не  визначають реального середовища і культури навчання. Необхідне наукове обґрунтування  педагогічних технологій нового типу, що забезпечують розвиток учнів, сприяють їх творчій  активності.   2. Формування двох основних і найбільш перспективних підходів до вирішення  проблеми використання персонального комп’ютера у навчанні.  Перший пов’язаний із  проектуванням і комп’ютерною реалізацією предметно-орієнтованих навчальних середовищ,  що забезпечують розгорнене моделювання змісту об’єктів засвоєння і створення інтегрованих  навчальних дисциплін (Болгарія, США, Франція, Японія), інший – із створенням на основі  цих середовищ моделей спільної та індивідуальної навчальної діяльності, які спираються на  процеси комунікації і широку взаємодію  вчителя та учнів (СНГ, США, Англія, Франція,  Фінляндія).  3. Водночас із розробкою нових педагогічних технологій і їх упровадженням в освіту  набувають поширення системи контролю за впливом комп’ютерного навчання на психічний і  розумовий розвиток учнів.   4. Реалізація можливостей засобів ІКТ у навчальному процесі з урахуванням  педагогічної доцільності їх використання зумовлює  зміну організаційних форм і методів  навчання, що, в свою чергу, розширює і збагачує дидактичні принципи навчання і призводить  до зміни змісту та структури освіти.  5. В умовах інформатизації освіти відбувається докорінна зміна організаційних форм і  методів навчання, переконструювання змісту навчальних курсів, змінюються обсяг і зміст  навчального матеріалу, критерії його відбору (вони  ґрунтуються на необхідності розвитку і  саморозвитку особистості учня, формування вмінь самостійно одержувати знання,  користуючись різними формами роботи з інформацією під час використання ІКТ).  6. Здійснення експериментально-дослідної діяльності з використанням навчального  демонстраційного устаткування, що функціонує на базі використання ІКТ, забезпечує широке  впровадження  дослідницького  методу  навчання,  що  дозволяє  навчати  відкриттю  закономірностей  основ наук (за умови забезпечення експериментально-дослідницької  діяльності на кожному робочому місці об’єктами вивчення, їх моделями і зображеннями).  7. Використання можливостей ІКТ у навчально-виховному процесі активізує процеси  розвитку операційного, наочно-образного і теоретичного типів мислення; сприяє розвитку  творчого, інтелектуального потенціалу учнів.  8. Процес інформатизації освіти і пов’язане з  ним використання ІКТ у навчанні  змінюють теорію навчання та виховання, що призводить до зміни педагогічної науки. У  зв’язку з цим стало доцільним використовувати можливості ІКТ не стільки для підтримки  традиційних форм і методів навчання, скільки для реалізації ідей розвиваючого навчання,  інтенсифікації всіх рівнів навчально-виховного процесу, підготовки підростаючого покоління   до умов життя в інформаційному суспільстві.    Організація навчального процесу з використанням ІКТ полягає у створенні педагогічних   умов взаємодії між учнем і викладачем, коли кожному з них надається максимальна   можливість із урахуванням індивідуальних особливостей зрозуміти, вивчити й застосувати ці   технології. Таким чином, навчальний процес за комплексного комп’ютерного навчання   спроектований на досягнення кожним його учасником запланованих результатів, виявлення й   розвиток особистісних якостей учнів, їх мислення, навичок самостійного надбання знань,   готовності до майбутньої професійної діяльності [8,с.6].   М. Кадемія [9, с.174] визначає наступні педагогічними умови використання ІКТ у ПТНЗ:   1. Облік індивідуальних особливостей учня ПТНЗ, що спрямований на врахування його   здібностей, бажань, мотивів, інтересів і переваг індивідуальних особистісних якостей:        155    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    темпераменту, особливостей мислення, особливостей сприйняття, пам’яті, уваги, мотивації,   самооцінки.   2. Розвиток комунікативних здібностей особистості, що передбачає вміння правильно   спілкуватися, поважаючи оточуючих, відстоюючи власну точку зору, свою позицію.   3. Самооцінка індивіда, заснована на збереженні його індивідуальності, розкритті   інтелектуальних творчих здібностей.   4. Визначення учня як активного суб’єкта пізнання, його власна діяльність, самостійний   вибір мети, траєкторії навчання.   5. Соціалізація учня, заснована на вимогах соціуму, пов’язана з психологічним   дискомфортом особистості.   6. Саморозвиток, який означає, що основним пріоритетом комплексного комп'ютерного   навчання  є  створення  умов  для  самостійної  навчальної  діяльності  майбутнього   кваліфікованого робітника.   Психологічний  аспект  застосування  ІКТ  як  засобу  розвитку  професіоналізму   особистості, на думку Р. Гуревича [7, с.205], визначає наступне:   1. Система «людина – ІКТ» дозволяє робити самостійний вибір: сприймати або не   сприймати поточну інформацію, що на відміну від конфліктних ситуацій у системі «людина –   людина» дає можливість усвідомити цінність своєї індивідуальності.   2. Динамічні якості інформаційних технологій дають змогу перебувати людині в   запропонованому системою розвиваючому процесі, а також бачити розбіжність між наявним   досвідом та одержаною інформацією.   3. ІКТ  дають  можливість  уникнути  інформаційних  перевантажень  шляхом   переключення на різні за змістом фрагменти інформації.   4. ІКТ дозволяють реалізувати індивідуальний підхід до розвитку й навчання учня,   пропонуючи оптимальне для конкретного вікового й освітнього рівня викладення навчального   матеріалу.   Інформаційна технологія розглядається як засіб гуманітарно-технологічного розвитку та   визначається як система взаємозалежних індивідуально-професійних якостей з орієнтованими   напрямами здійснюваної професійної діяльності й базових умінь, що забезпечують її   виконання.    Розглянемо питання про способи використання ІКТ у навчанні.   Найприродніша форма роботи вчителя – урок. Урок, на якому в якості технічного засобу   навчання використовується комп’ютер, можна назвати уроком з комп’ютерною підтримкою   (УКП). Такі уроки мають особливу структуру, але теорія УКП, на жаль, ще не розроблена.   УКП мають особливі цілі, форми й особливу методику визначення результативності.   Головним завданням є організація такого уроку [16, c. 27-31].   Ще одне важливе теоретичне питання: для яких категорій учнів ІКТ можуть дати   найбільший ефект, а для яких використання ІКТ не приводить до значних змін результатів   навчання.   Однак використання ІКТ у навчанні не обмежується уроками з комп’ютерною   підтримкою. Уроки навіть не найважливіша частина цього процесу. Реальна перспектива –   використання домашнього комп’ютера в якості навчального засобу, самостійна навчальна   діяльність, активне втручання вчителя в домашню освіту через персональний комп’ютер у   процесі дистанційного навчання [6, c. 27-31].   Можна виділити три основні задачі, які необхідно розв'язати для успішного проведення   уроку з використанням ІКТ: дидактичну, методичну та організаційну. Під дидактичним   забезпеченням розуміють навчальні матеріали уроку, конкретна навчальна програма й   апаратура. Методична задача – визначення методів використання ІКТ під час викладання   теми, аналіз результатів уроку і формулювання наступної навчальної мети. Організаційна   задача, яка легко вирішується під час традиційного уроку, стає головною. Вона полягає в   тому, щоб виробити і закріпити в учнів навички роботи з засобами ІКТ, організувати роботу,   уникаючи перевантаження учнів і нераціонального використання часу.     156   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Висновки.  Застосування  інформаційно-комунікаційних  технологій  в  освіті –  невід’ємний і дуже важливий етап побудови суспільства з інформаційною інфраструктурою.  Серед найактуальніших завдань –  необхідність забезпечення якісного засвоєння та  впровадження інноваційних технологій навчання у традиційні навчальні дисципліни.  До застосування ІКТ у навчальному процесі можна підходити з багатьох сторін. Можна  сказати, що використання інноваційних технологій  під час занять істотно підвищує рівень  знань і вмінь учнів, суттєво покращує рівень засвоєння матеріалу, підвищує рівень  пізнавальних інтересів учнів та мотиваційне забезпечення навчальної діяльності, обумовлене  тим, що застосування інноваційних технологій є цікавим, новітнім.  Однак необхідно зважати на вік учнів, рівень їх знань та розуміння даного предмету, а  також виконувати  контроль знань учнів за допомогою різних комп’ютерних програм, тоді  рівень їхніх знань і вмінь буде підвищуватись і водночас, зростатиме кваліфікаційний рівень  працівника, а також полегшиться вдосконалиться робота вчителя та майстра виробничого  навчання.     Література:     1.  Бабанов К.О. Інноваційні системи, технології та моделі навчання біології в школі: Монографія /   К.О.Бабанов – Запоріжжя: Просвіта, 2000.– 160 с.   2.  Багриновський К.А., «Нові інформаційні технології» / К.А.Багриновський, Е.Ю.Хрусталєв –М.:   ЗКО, 1996 р. – 220 c.  3.  Баханов К. Технологія групової справи в навчанні історії в школі / Історія в школах України. – 2002.  – № 1. – 277 c.   4.  Башинська Т. Проектувальна діяльність – основа вчителя і учнів. / Т.Башинська – Початкова школа   – 2003. №7. – с. 35 – 38.  5.  Гуревич Р.С. Організація баз даних у MS Access:  навчальний посібник для учнів і студентів  нетехнічних навчальних закладів/ Р.С.Гуревич, Л.В. Жиліна, М.Ю.Кадемія – Вінниця: ДОВ «Вінниця», 2006.–  252 с.   6.  Крилов І.В. Інформаційні технології: теорія і практика / І.В.Крилов – М:, «Центр», 1996 р. – 156 с.  7.  Кухаренко В. Дистанційне навчання: Умови застосування. Дистанційний курс. / В.Кухаренко. –  Харків: «Торсінг», 2001. – 246 с.  8.  Ларионов В.В. Видовое информационное поле в инновационной педагогике: состав, структура,  свойства и применение в тестировании / Инновации в образовании. / В .В.Ларионов. – 2005. – №1. – c.55–62.   9.  Новаль Н.О. Інноваційні методи навчання в контексті міжнародного досвіду: Зб. наук. праць   «Актуальні проблеми теорії і практики менеджменту в умовах трансформаційної економіки» / Н.О.Новаль Під   ред. Л.Ф. Кожушко. – Вип. 1. – Рівне: НУВГП.– 2007. – 157 с.      У статті запропоновано концептуальний підхід до застосування інформаційно-комунікаційних  технологій при викладанні дисциплін з технологічної освіти у професійно-технічних навчальних закладах (ПТНЗ)  України. Це було виконано на основі глибокого науково-технічного осмислення системи прикладних наук в  професійній підготовці учнів ПТНЗ. Показано методику викладання дисциплін технологічної освіти при  використанні інформаційно-комунікаційних технологій .  Ключові слова: технологічна освіта, інформаційно-комунікаційні технології, професійна освіта,  дистанційна освіта.  This article proposes the conceptual approach to use information and communication technologies in teaching of  technological education disciplines in vocational schools (VET) in Ukrain e. It was executed on the basis of profound  scientific and technological understanding sy stem of Applied Sciences in the trai ning of vocational students. It was  shown the method of teaching technology education courses by using ICT.  Keywords: technological education, information and communication technology, professional education, distance  education.                157    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    Т.Ю. Сологуб   МУЛЬТИМЕДІЙНІ ЗАСОБИ НАВЧАННЯ У СИСТЕМІ СЗШ I-III СТУПЕНІВ  Визначальним фактором характеру змін у системі освіти є науково-технічний прогрес і  його вплив на соціальні та суспільні відносини. Комп’ютерні технології постійно  вдосконалюються, стають більш насиченими, ємними, гнучкими, продуктивними, націленими  на різноманітні потреби користувачів. Навчання з використанням мультимедійних засобів   уперше здійснювалося у сфері виробництва для підвищення кваліфікації персоналу.  Американські дослідники дійшли висновку, що використання засобів мультимедійних  технологій у процесі навчання студентів дозволяє істотно підвищити показники змістового  розуміння та запам’ятовування запропонованого матеріалу. Можливість синкретичного  навчання (одночасно зорового та слухового сприйняття матеріалу), активної участі в  управлінні поданням матеріалу, легкого повернення  до тих розділів, які потребують  додаткового аналізу. Тут варто зауважити, що проведення об’єктивного порівняння навчання  з мультимедіа і без неї є складною задачею. Отже, проблема використання мультимедійних  засобів навчання є ще недостатньо дослідженою.  Сучасні освітні комп’ютерні програми (електронні підручники, комп’ютерні задачники,  навчальні посібники, гіпертекстові інформаційно-довідкові системи –  архіви , каталоги,  довідники, енциклопедії, тестуючі та моделюючі програми-тренажери тощо) розробляються  на основі мультимедійних технологій, які виникли на стику багатьох галузей знань. На нових  витках прогресу відстань між новими технічними розробками та освітою скорочується.  Швидкість оновлення інформації у сучасному світі досить висока, тому гостро постає  питання формування в дитини оптимальних комплексів  знань і способів діяльності,  формування інформаційної компетентності, що забезпечить універсальність її освіти. У  розв’язанні цих проблем важливе місце займає комп’ютерне програмне забезпечення  освітнього процесу.  Розвиток інформаційного суспільства був і залишається пріоритетним напрямом  державної політики розвинених країн. Яскравим прикладом може слугувати програма  «Електронна Європа» [3], яка є частиною Лісабонської стратегії зі створення до 2010 року в  Європейському Союзі найбільш конкурентноздатної, динамічної та наукоємної економіки з  високим рівнем зайнятості й соціальної згуртованості. Особливе місце в цьому документі  посідає задача створення системи Інтернет-освіти, яка динамічно розвивається. У рамках  проекту «Електронна Європа» виділяють декілька пріоритетних галузей, серед яких є  інвестиції в людей і знання : «європейська молодь у цифровому столітті». Серед параметрів, за  якими оцінюється ступінь виконання програми, такі: кількість комп’ютерів на 100 школярів,  кількість комп’ютерів із підключенням до Інтернету на 100 школярів, відсоток учителів, які  регулярно використовують комп’ютери в процесі викладання некомп’ютерних дисциплін і  відсоток працездатного населення, що володіє базовими комп’ютерними навичками.  Як свідчить проведений аналіз науково-педагогічної та методичної літератури,  інформаційні технології та їх вплив на зміст освіти, методика та організація навчання  залишаються актуальною темою педагогічних досліджень. Спостерігаємо різні напрямки цих  досліджень:  розв’язання  деяких  психолого-педагогічних  проблем  впливу  нових  інформаційних технологій навчання (НІТН) на особистість учнів; розвиток творчих  здібностей та  образного мислення на уроках з використанням НІТН; комп’ютерно-орієнтовані  засоби навчання на уроках природничо-математичного циклу; особливості організації  інтерфейсу  комп’ютерних  навчальних  програм;  програмне  забезпечення  фізичного  експерименту, підтримка обчислень.  Останніми роками увагу педагогів і вчених привернули мультимедійні технології  (ММТ). Під мультимедійною технологією ми розуміємо технологію, яка окреслює порядок  розробки , функціонування та застосування засобів обробки інформації різних модальностей.  Говорячи про різні аспекти використання ММТ в освіті, автори обмежуються розглядом    © Т.Ю. Сологуб, 2012     158   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   питань використання технічного засобу навчання або комп’ютерно-орієнтованого засобу  навчання «нового» покоління, якому притаманні характерні ознаки: можливість об’єднання  інформації, поданої в різних формах (текст, звук, графіка, відео, анімація) та інтерактивний  режим роботи з інформацією.  Дослідження феномену «мультимедіа» в освіті багатоаспектні: мультимедіа як засіб  підвищення ефективності навчання в загальноосвітній школі  [2; 5],  застосування засобів  мультимедіа в процесі навчання фахівців [1; 7; 10],  мультимедіа як засіб навчання й  інструмент, за допомогою якого розробляються педагогічні програмні засоби [5; 9; 10; 12; 13].   Ціла  низка  педагогічних  досліджень  присвячена  розробці  методичних  основ  проектування,  створення  та  використання  мультимедійних  навчальних  програм  і  мультимедійних навчальних комплексів [1; 2; 8; 11; 12].  Усі автори зазначають, що  використання засобів ММТ дозволяє підвищити інтенсивність і  ефективність процесу  навчання; створює умови для самоосвіти та дистанційної освіти, тим самим дозволяючи  здійснювати перехід до безперервної освіти; у поєднанні з телекомунікаційними технологіями  розв’язує проблему доступу до нових джерел різноманітної за змістом і формою подання  інформації.  Вважаємо, що на сучасному етапі розвитку педагогічної науки та практики роль  мультимедійних технологій у  навчанні визначається, насамперед, у розширенні уявлень про  засоби навчання. Констатуємо появу новітнього технічного засобу навчання, для  використання якого в навчально-виховному процесі необхідно застосовувати апаратні та  програмні засоби, що реалізують мультимедійну технологію.  Розглянемо основні проблеми щодо розробки та використання мультимедійних засобів.  У «Всесвітній доповіді з освіти» ЮНЕСКО було виділено три  цілі використання  комп’ютерів у наш час у різних системах освіти:  – перша (традиційна) – як засіб забезпечення набуття учнями мінімального рівня  комп’ютерної грамотності;  – друга – як засіб підтримки та збагачення навчального плану;  – третя – як середовище для взаємодії між учителями та учнями [4].  Завдяки можливості зберігати та одночасно використовувати великий обсяг  текстового,  звукового та візуального матеріалу, комп’ютер став потенційно потужним і зручним засобом  підтримки та збагачення існуючих навчальних планів. Цей потенціал активно реалізують у  системах дистанційної освіти. Дистанційна освіта нині – це форма навчання, що реалізується,  в основному, за технологіями опосередкованого активного спілкування викладачів зі  студентами з використанням телекомунікаційного зв’язку  та методології індивідуальної  роботи студентів зі структурованим навчальним матеріалом, який має електронний вигляд.  Дистанційні курси реалізують переваги, пов’язані з використанням сучасних гіпертекстових,  мультимедійних, комунікаційних технологій і педагогічних підходів, що враховують ці  можливості.  Під мультимедійними продуктами (ММП) розуміємо документи, які містять у собі  інформацію різних типів і припускають використання спеціальних технічних  пристроїв для їх  створення та відтворення (тобто мультимедійні продукти створюються засобами ММТ). Нині  в загальноосвітніх навчальних закладах з метою підтримки та збагачення навчального плану  найчастіше використовують такі мультимедійні продукти, як: інтерактивні довідники та  матеріали для самоосвіти (словники, енциклопедії, атласи, самовчителі різних мов тощо);  освітні програми разом з іграми або освітні програми з інтерактивними, подібними до ігор та  розваг, параметрами, мета яких – викликати інтерес і бажання пізнавати більше.  Аналіз сучасних комп’ютерних програм свідчить, що більшість із них пропонує або  демонстрацію навчального матеріалу одного-двох уроків у вигляді фрагментів, або змушує  вчителя працювати з величезним обсягом програм, створених у вигляді енциклопедій. При   цьому вони написані як бази даних або як тренажери і призначені для індивідуальної роботи  учня з персональним комп’ютером. Учителю-предметнику в даному випадку відводиться роль        159    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    простого консультанта або пасивного спостерігача, навіть за наявності мережевих  комунікацій.  Підготовка ефективних освітніх ММП багато коштує та потребує послуг бригади  висококваліфікованих проектувальників і техніків, які працюють у команді з педагогами.  Виникають проблеми і з використанням готових освітніх матеріалів. Нині Інтернет і World  Wide Web містить велику кількість вузлів з потенційно цікавим і актуальним матеріалом для  освіти. Проте є практичні труднощі зі знаходження такого матеріалу, який може швидко  включитися до існуючих навчальних планів. Взагалі, інтеграція освітнього мультимедійного  матеріалу в навчальні плани навчальних закладів є однією з найактуальніших проблем.  Практика створення програм свідчить, що склалося своєрідне зачароване коло: фахівці,  зайняті змістом свого навчального курсу, не мають  можливості, а часом і бажання  підключитися до процесу створення мультимедійних програм. Програмісти часом виконують  їх «на віки вічні», без урахування досвіду педагогічної роботи, специфіки змістового  параметру конкретного навчального предмету. Водночас, особливо для педагогів-початківців,  необхідні добре структуровані та змістовно наповнені програми, готові до використання в  реальному навчальному процесі. Досвідчений педагог  не завжди готовий сприймати та  використовувати навіть добре продумані розроблені програми, оскільки він, як педагог- професіонал, має свою концептуальну лінію, своє бачення розв’язання предметної проблеми.  Тому тільки спільними зусиллями, з одного боку, програмістів, які підготували якісні  мультимедійні оболонки, та, з іншого боку, –  професіоналів, які чудово знають свою  предметну галузь із  змістової та методичної точки зору, можна одержати реальний і бажаний  ефект у процесі створення навчальних програм.  Отже, можна вказати на головні перешкоди ефективному використанню освітніх ММП у  навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи:  а) слабкий потенціал існуючого парку комп’ютерів у школах;  б) наявність невеликої кількості ММП, які можуть бути безпосередньо  введені до  діючих навчальних планів;  в) повільна адаптація ММП, які розроблені в інших країнах, через відмінності у мові,  культурі, шкільних планах;  г) труднощі створення працездатної взаємодіючої групи техніків і педагогів для  створення нових освітніх комп’ютерних продуктів;  д) низький рівень компетентності вчителів у використанні засобів ММТ.  На наш погляд, якісний навчальний  ММП повинен мати принаймні такі характеристики:  – можливість бути використаним для організації різних видів навчальної діяльності;  – можливість поповнення навчального матеріалу;  – методично обґрунтований графічний інтерфейс;  – помірне й обґрунтоване використання відео- та аудіоматеріалів;  – можливість опрацювання різних типів даних;  – локальний і мережевий режим роботи.  Переважна більшість статей, які  з’явилися протягом останніх п’яти-шести років у  науково-педагогічній літературі, присвячені використанню готових ММП для потреб  навчального процесу. Це, у першу чергу, російськомовні та англомовні електронні  енциклопедії та навчальні курси з англійської мови, пізніші – електронні підручники з фізики  та хімії з імітаційно-моделюючими фрагментами. Автори підкреслюють здатність комп’ютера   не тільки полегшити та зробити цікавим процес передачі отримання знань, а й стимулювати  творчу активність і самостійну діяльність людини. Основна частина тексту присвячується  знайомству зі змістом і функціональними можливостями конкретного продукту, надаються  методичні поради щодо використання ММП з навчальною метою, вказуються аналогічні  продукти або перспективи їх подальшого використання. У періодиці зустрічаються критичні  зауваження  практикуючих  учителів  про  неможливість  ознайомитися  з  методикою  використання ММП або знайти методичні розробки уроків з використанням засобів ММТ.     160   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Аналіз науково-методичної літератури та періодичних видань вказують на популярність  створення мультимедійних проектів з географії, які виконуються в середовищі PowerPoint  учителями, студентами, учнями. Можна зустріти поодинокі аналітичні статті про  використання ММТ в мистецькій освіті [1], ММП з біології [2], інформатики [3]. На особливу  увагу заслуговує цикл статей про дидактичні можливості, особливості побудови та  концептуальні положення  розробки програмно-методичних комплексів «Фізика-7», «Фізика- 8» і комп’ютерних демонстраційних комплектів «Фізика-10», «Фізика-11» [4]. Останнім часом  у різних періодичних виданнях і монографіях можна зустріти переліки освітніх ресурсів  Інтернету. На жаль, переважна їх більшість – посилання на російськомовні сайти.  Найбільш  згадуваною  у  вітчизняних  публікаціях  залишається  розробка  НПУ  ім. М. Драгоманова ППЗ GRAN (Gran1, Gran-2D, Gran-3D),  але вона  не є засобом ММТ.  Протягом останніх двох років з’явилися розробки уроків з геометрії з використанням  «Динамічної геометрії» (Харків) – містить гіпертекст і динамічні об’єкти. Ціла низка науково- методичних статей присвячена розв’язуванню різних задач фізико-математичного циклу за  допомогою MathCad, Mathematika, DERIVE, електронних таблиць, які також не є засобами  ММТ. На «озброєння » деякі вчителі беруть освітні продукти компанії ФИЗИКОН –  інтерактивні навчальні мультимедіа-курси серії «Открытая Математика», характерною  особливістю яких є велика кількість інтерактивних комп’ютерних експериментів. Проте, під  час використання цих програм виникають чималі труднощі, пов’язані з програмними  вимогами до навчального матеріалу, «нестикуванням» навчальних програм, мовою викладу  матеріалу.  Недосконала матеріально-технічна  база вітчизняних фірм, які займаються розробкою  комп’ютерних мультимедійних програм, довгий час затримувала впровадження передових  технологій з обробки звуку та зображення. Проте, є позитивні зрушення в цьому напрямку.  Наприклад, в Уманському державному педагогічному університеті створена ціла низка  імітаційно-моделюючих програм забезпечення фізичного експерименту з використанням  мультимедійних технологій. У публікаціях розглядається проведення  лабораторних робіт, які  змодельовані у вигляді комп’ютерних програм. У ході виконання кожної роботи студенти  виступають як дослідники, що вивчають явища і закономірності, які не є такими очевидними,  як наприклад, механічні.  Аналіз наукових джерел і досвіду роботи практикуючих учителів свідчать, що спектр  проблем  застосування  ММТ  в  освіті  поступово  розширюється:  від  використання  мультимедійних технологій з метою створення навчальних матеріалів до розробки цілісної  концепції побудови освітніх програм у галузі освітньої мультимедіа, підготовки кадрів  університетського рівня за даним напрямком, формування нових засобів навчання завдяки  використанню ММТ.  Розгляд найактуальніших проблем підготовки та використання ефективних освітніх  ММП дозволив виділити характеристики якісного навчального ММП. У переліку серед   інших: методично обґрунтований графічний інтерфейс, помірне й обґрунтоване використання  відео- та аудіоматеріалів, можливість поповнення навчального матеріалу, можливість бути  використаним для організації різних видів навчальної діяльності.  Застосування  мультимедійних  технологій  у  процесі  відбору,  накопичення,  систематизації і передачі знань, а також в організації різних видів навчальної діяльності є  однією із значущих рис системи освіти, що формується зараз.     Література:     1. Бабенко Т.А. Применение средств мультимедиа в процессе обучения будущих учителей  информационным технологиям: Дисс. ... канд. пед. наук: 13.00.08. – Армавир, 2003. – 201 c.  2. Белицын И.В. Лекционный мультимедийный комплекс как средство активизации учебно- познавательной деятельности обучающихся: Дисс. .канд. пед. наук: 13.00.02. – Барнаул, 2003. – 159 c.  3. Бернард Смит. Общество, основанное на знании: политика Европейского Союза // Информационное  общество. – 2002. – Вып. 1. – С. 8-21.        161    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    4. Всемирный доклад по образованию, 1998 г.: Учителя, педагогическая деятельность и новые технологии  / ЮНЕСКО. – Париж: ЮНЕСКО, 1998. – 175 с.  5. Егорова Ю.Н. Мультимедиа как средство повышения эффективности обучения в общеобразовательной  школе: Дисс. ... канд. пед. наук: 13.00.01. – Чебоксары, 2000. – 196 c.  6. Жалдак М.І., Лапінський В.В., Шут М.І. Комп’ютерно-орієнтовані засоби навчання математики, фізики,  інформатики : Посібник для вчителів // Вкладка газети «Інформатика». – 2004. – С. 41-48 (281-288).  7. Іщук Н.Ю. Застосування засобів мультимедіа у процесі підготовки економістів у вищих навчальних  закладах І-ІІ рівнів акредитації: Автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04 / Вінницький держ. педагогічний ун-т  ім. Михайла Коцюбинського. – Вінниця, 2004. – 20 с.  8. Клевцова Н.И. Методико-дидактические принципы создания и использования  мультимедийных  учебных презентаций в обучении иностранному языку: Дис. канд. пед. наук: 13.00.02. – Курск, 2003. – 189 c.  9. Клемешова Н.В. Мультимедиа как дидактическое средство высшей школы: Дисс. ... канд. пед. наук:  13.00.01. – Калининград, 1999. – 210 c.  10. Косенко И.И. Изучение мультимедиа в процессе подготовки учителя информатики: Дисс. ... канд. пед.  наук: 13.00.02. – М: МПГУ, 1999. – 122 c.  11. Пискунова Т.Г. Методика обучения и использования  мультимедиа-систем в курсе информатики  средней школы: Дисс. ... канд. пед. наук: 13.00.02. – СПб: РГПУ, 1999. – 236 c.  12. Скалій О.В. Комп’ютерні технології диференціації процесу фізичного виховання школярів (на  прикладі навчання плавання): Автореф. дис…канд. наук з фізичного виховання і спорту: 24.00.02 / Львівський  держ. ін-т фізичної культури – Л., 2002. – 24 с.  У статті подані результати  аналізу науково-педагогічної, а також мето