МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ  ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ІМЕНІ МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО  ІНСТИТУТ МАГІСТРАТУРИ, АСПІРАНТУРИ,  ДОКТОРАНТУРИ     АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ  НАУКИ ТА НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ    Збірник наукових праць  Випуск перший  Вінниця – 2012         УДК 001(06)  ББК 72я5  А 43   Рекомендовано до друку вченою радою Інституту магістратури, аспірантури,  докторантури  Вінницького  державного  педагогічного  університету  імені  Михайла  Коцюбинського (протокол № 2 від 2012 р.)  Редакційна колегія:      Р.С. Гуревич, доктор педагогічних наук, професор, член-кор. НАПН України (голова);   А.В. Войнаровський, кандидат історичних наук, доцент;   А.В. Гудзевич, кандидат географічних наук, доцент;   А.І. Драчук, кандидат біологічних наук, доцент;   В.І. Імбер, кандидат педагогічних наук;   О.Б. Панасенко, кандидат фізико-математичних наук;   Т.С. Слободинська, кандидат філологічних наук, доцент;   С.В. Стойко, кандидат педагогічних наук;   Л.С. Шевченко, кандидат педагогічних наук, доцент.  Рецензенти:  Джеджула Олена Михайлівна – доктор педагогічних наук, професор (Вінницький  національний аграрний університет);  Іваницька Ніна Лаврентіївна – доктор філологічних наук, професор (Вінницький  державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського);  Петрук Віра Андріївна –  доктор педагогічних наук, професор (Вінницький  національний технічний університет).  Актуальні проблеми сучасної науки та  наукових досліджень: зб. наук. пр. – Вип. 1 /  редкол.: Р.С. Гуревич (голова) [та ін.]; Вінницький державний педагогічний університет  імені Михайла Коцюбинського.  - Вінниця: ТОВ фірма «Планер», 2012. – 430 с.   Статті збірника розкривають актуальні проблеми сучасної науки та навчального  процесу у закладах освіти різних типів і рівнів акредитації. Окреслюються шляхи  розв’язування проблем науковцями та практиками. Буде корисним студентам, аспірантам,  науковим і практичним працівникам, слухачам курсів після дипломної освіти.  Статті збірника подано в авторській редакції.     ISBN 978-966-2337-01-3  ©Вінницький державний педагогічний університет  імені Михайла Коцюбинського  © Автори статей  © ТОВ фірма «Планер»                     1912-2012   Присвячується 100-річчю з дня заснування  Вінницького державного педагогічного  університету імені Михайла Коцюбинського                        ШАНОВНІ УЧАСНИКИ КОНФЕРЕНЦІЇ!   Соціально-економічні зрушення, глибокі та  динамічні  перетворення,  що  відбуваються  в  економіці, виробництві, сфері послуг, освіті та  інших галузях життєдіяльності країни, процеси  глобалізації  та  інтеграції  світової  спільноти,  прагнення України стати рівноправним членом  світового співтовариства зумовлюють потребу модернізації системи освіти,  зокрема професійної підготовки майбутніх фахівців. Суспільство потребує  нового покоління  компетентних фахівців, зокрема вчителів, які поєднують  фундаментальні знання та ґрунтовну практичну підготовку в сфері освіти,  здатні орієнтуватися в швидкоплинному світі, знаходити раціональні способи  педагогічної дії в складних, непередбачених ситуаціях.  Останніми роками педагогіка зазнала суттєвих змін, пов’язаних з  підсиленням ролі особистості в освіті. Щоб працювати в сучасному  навчальному закладі, треба володіти дидактичними системами та технологіями,  спрямованими не лише на передавання знань, а й на розвиток особистості тих,  хто навчається, їхню творчу самореалізацію.  Бажаю Вам успіхів у роботі конференції та в подальшій праці на  педагогічній ниві.     О.В. Шестопалюк, доктор педагогічних наук,  професор, академік АН вищої освіти України,   ректор Вінницького державного педагогічного університету   імені Михайла Коцюбинського                   ПЛЕНАРНЕ ЗАСІДАННЯ     Р.C. Гуревич  ПІДГОТОВКА МАГІСТРІВ У ПЕДАГОГІЧНОМУ ВНЗ: ЯК ЇЇ ЗДІЙСНЮВАТИ?   У сучасній вищій професійній освіті нині відбуваються суттєві зміни, зумовлені  розвитком основних світових тенденцій. По-перше, освіта набуває транскордонного  характеру, що передбачає зникнення наявних кордонів між світом праці та світом освіти,  університетом і майбутнім місцем  роботи випускника і, природно, географічних кордонів.  По-друге, професійна освіта нині реально неперервною освітою людини. Ці тенденції  змінюють і наше уявлення про сучасну професійну підготовку фахівця.   Так, наприклад, університетська професійна освіта є «ступенькою» в системі  неперервної освіти; етапи навчання в університеті нині більш короткотермінові. Вища освіта  в університеті дозволяє повною  мірою реалізувати ідею індивідуального освітнього  маршруту, оскільки після кожного ступеня студент здійснює власний вибір –  чи  продовжувати освіту одразу після завершення відповідного етапу або спочатку одержати  певний професійний досвід. Спостерігається значна диверсифікація контингенту тих, хто  навчається, насамперед, за рахунок появи тих, хто використовує «другий шанс»; тих, хто  змінює  сферу  діяльності  або  потребує   підвищення  кваліфікації.  Відбувається  і  диверсифікація форм навчання, що містить різні моделі очного, заочного та дистанційного  навчання.   Як відомо, в 90-х роках ХХ ст. у вітчизняній системі освіти відбулися суттєві зміни –  з’явилася можливість переходу на рівневу освіту. Тому підготовка магістрів стала  інноваційним завданням для системи вищої педагогічної освіти.   Переваги  магістерської підготовки очевидні. По-перше, сучасна магістратура  забезпечує гнучкість і можливість в оперативній підготовці фахівців за напрямами  модернізації загальної середньої освіти. По-друге, фундаменталізація магістерської освіти, з  одного боку, і практична спрямованість, з іншого боку, дозволяють забезпечити реальну  інтеграцію науки і практики в освітньому процесі ВНЗ. По-третє, розробка університетом  магістерських  програм є суттєвим фактором обновлення педагогічної професійної освіти.   Не випадково, що магістерські програми користуються значною популярністю не  тільки у випускників бакалаврату. Нині можна виокремити декілька категорій потенційних  суб’єктів магістерської освіти. По-перше, це працюючі, досить молоді люди, які намагаються  досягти нових висот у своїй професії педагога. Це найбільш багаточисельна  група. По-друге,  педагоги шкіл і дошкільних установ, які не мають професійної педагогічної освіти, але  працюють у навчальних закладах. По-третє, це поки ще небагаточисельна група молодих  викладачів непедагогічних ВНЗ, які не мають педагогічної освіти. Останнім часом стала  формуватися ще одна група потенційних студентів магістратури. Це досить дорослі люди,  які  намагаються зберегти своє робоче місце, і тому за вимогою працедавця приходять в  університет для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр».   Визначимо умови, необхідні для успішної реалізації освітніх програм магістратури в  педагогічному університеті. На нашу думку, до таких умов можна віднести наступні:  – високий рівень професійної компетентності викладача вищої школи, орієнтованого  на різноманітні формати і контексти взаємодії з магістрантами;  – сприяння побудові кожним магістрантом індивідуального освітнього маршруту, в  якому значне місце посідає дослідницька практика, що дозволяє студенту включитися в  розв’язання актуальних проблем освіти;    © Р.С. Гуревич, 2012     8   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   – наявність розробленої системи моніторингу освітнього процесу в магістратурі,  орієнтованої на фіксацію змін в індивідуальному становленні професіонала;  – науковий та науково-методичний супровід освітнього процесу (в тому числі шляхом  створення науково-методичної й інформаційної бази даних);  – активізацію використання різноманітних ресурсів професійно-освітнього  середовища університету.  Змінюються і технології підготовки магістрів, серед  яких слід особливо відзначити  можливості інформаційно-комунікаційних і гуманітарних технологій. Спочатку виокремимо  функції гуманітарних технологій навчання:  – ініціювання активності студентів;  – оснащення способами продуктивної діяльності, праці з різноманітними  інформаційними текстами;  – стимулювання індивідуального вибору та мотивації творчості;  – забезпечення розвитку критичності мислення, обміну ціннісними судженнями;  – активізація співробітництва в колективній праці;  – тренінг моделей етичних стратегій поведінки і комунікативних умінь;  – допомога  в  управлінні  власною  самостійною  діяльністю,  одержання « Я-  повідомлень».  Навчання в магістратурі має організовуватися не лише шляхом передавання певної  інформації, а й включенням студентів у контексти наукової роботи з вибором власної  особистої та науково-етичної позиції, що передбачає відкритість діалогу  «викладач- магістрант»; розвиток критичності, рефлексивності мислення та мотивації до групового  співробітництва та комунікації.  Що стосується функції інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у підготовці  магістрів, то вони орієнтують студентів на:  – пізнання теоретичних основ сучасних інформаційних технологій, що постійно  оновлюються, і широке використання засобів інформаційних технологій в освіті;  – концепції компетентнісного підходу,  який передбачає готовність створювати і  використовувати інформаційні ресурси в реальному навчальному процесі освітніх установ  різних типів;  – особистісно орієнтоване навчання, що реалізується створенням індивідуальних  траєкторій навчання в умовах технологічного інформаційного простору з використанням  інноваційних спеціалізованих середовищ;  – проблемні технології навчання, що сприяють розвитку готовності до науково- дослідницької діяльності, яка вимагає творчого  підходу щодо одержання нових результатів в  області інформатизації навчання, інноваційних підходів, методів і продуктів.  У цілому процес навчання в магістратурі має бути спрямованим на формування в  студентів  загальнокультурних  і  професійних  компетенцій,  передбачених  освітніми  стандартами. Зміст навчання, його методи форми і засоби акцентовані на інноваційні  тенденції розвитку вищої педагогічної освіти.  Підготовка  магістрів спрямована на подолання неузгодженості моделі підготовки та  динаміки розвитку предметної області, врахування потреб сучасного ринку праці, в тому  числі поява нових типів освітніх установ, пов’язаних з інформатизацією освіти.  Сучасна структура ринку праці передбачає у випускників магістратури необхідність:  – знати характеристики сучасних засобів, способів і методів формування, оброблення,  зберігання і  передавання інформації; особливості їх застосування в освіті;  – вміти застосовувати сучасні ІКТ для розв’язання завдань відповідно до вимог  сучасного ринку праці;  – володіти методами розроблення та впровадження засобів ІКТ у різні сфери людської  життєдіяльності.  У зв’язку з цим, з нашої точки зору, можна визначити одну з найважливіших проблем   підготовки магістрів у педагогічній галузі – забезпечення такого рівня, котрий дозволив би  їм у своїй майбутній професійній діяльності швидко адаптуватися до інновацій у галузі        9    Пленарне засідання       інформаційних технологій і навіть бути готовими вести заняття за програмою, докорінно  відмінної від тієї, за якою навчали самого педагога.  Ситуацію ускладнює доступність різноманітної інформації з мережі Інтернет, що  створює ілюзорне уявлення в студентів про простоту одержання знань, умінь і навичок для  розв’язання предметних завдань. Це знижує вмотивованість до самостійної навчально - дослідницької і породжує проблеми засвоєння змісту.  Ключовою ланкою, що створює умови для забезпечення підготовки магістрів, є  технологічність процесу. Зазначимо, що технологічність, як характеристика, властива  інформатиці як науці, і як навчальній дисципліні.  Технологічність є сутнісною характеристикою наукової галузі інформатики (системи,  алгоритми, формальні структури, моделі, мови, програми, засоби інформаційних технологій  тощо), що  досить природно дозволяє використовувати педагогічні технології в процесі  навчання магістрів педагогічної освіти.   На думку багатьох дослідників, основний недолік традиційних «нетехнологічних»   методик навчання полягає в малій керованості процесом навчання, суб'єктивній і епізодичній  перевірці засвоєного.  Для діагностичної постановки цілей навчання може бути використана таксономія Дж.  Блума для визначення співвідношення між категоріями цілей навчання і відповідними   ключовими компетенціями студента, що діагностуються з урахуванням досліджуваного   предмета навчання - інформаційних технологій в освіті.  У будь-якій педагогічній технології підготовки можна виділити такі етапи:   діагностичний, проектувальний, аналітичний. У процесі проектування технології підготовки  магістрів можна виділити відносно незалежні блоки навчання, визначити їх послідовність,   відібрати зміст і виділити основні види навчальної діяльності студентів відповідно до  найважливіших компетенцій.   Перший блок здійснюється переважно у формі співбесіди з магістрами, в рамках якого   визначаються напрями досліджень і формується індивідуальний освітній маршрут. У цьому  блоці значущі проблеми і поняття предметної галузі магістранта можуть бути викладені   викладачем у формі лекції.  Другий блок передбачає самостійну роботу студентів щодо освоєння змісту,   інструментальних інформаційних технологій, що використовуються для розв’язання  професійних завдань у цій сфері. Самостійна робота студентів здійснюється під   керівництвом викладачів, що передбачає консультування і поточний контроль.  У третьому блоці в рамках індивідуальної чи групової самостійної роботи студенти  реалізують проекти, орієнтовані на розв’язання професійних педагогічних завдань з   використанням засобів ІКТ. Проектна діяльність є провідною для більшості навчальних  предметів як сучасний підхід щодо створення інформаційних моделей, ресурсів,   технологій. Мета проектної діяльності -  сприяти розвитку професійних і спеціальних   компетенцій, характерних для підготовки фахівця, сприяти розвитку здатності до творчості,   необхідної фахівцям для розробки інноваційних освітніх ресурсів.  Завершальним етапом підготовки є аналітичний етап, який включає зовнішню   (експертну) і рефлексивну (студентами) оцінки готовності випускників до здійснення  освітньої діяльності з широким використанням засобів ІКТ в різних установах: школах, ВНЗ,   системі додаткової та професійної освіти.  Концептуальною методологічною основою запропонованих технологій навчання є   компетентнісний підхід, собистісно орієнтоване навчання, модульна побудова навчального   плану та навчальних програм. Відповідно до принципів компетентнісного підходу   діагностічность  цілей  навчання  досягається  за  рахунок  представленого  переліку   компетенцій, якими повинен володіти випускник, і методів оцінювання їх сформованості.   У чисельних педагогічних дослідженнях визначені основні методологічні вимоги, яким   повинні задовольняти педагогічні технології: концептуальність, системність, керованість,   ефективність, відтворюваність.     10   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Характеристиками педагогічної технології для підготовки магістрів за напрямом   «Педагогічна освіта», в першу чергу є:   – побудова навчального процесу на випереджувальній основі;   – розгляд у процесі навчання проблемних ситуацій;   – побудова навчального матеріалу з урахуванням особистісної значущості, здібностей   та інтересу студентів;   – реалізація навчального процесу переважно в діалоговій формі;   – використання групових форм навчання.  Відповідно до вищесказаного, в структурі програм підготовки можна виокремити три   модулі, кожний з яких орієнтований на переважний розвиток однієї з виділених груп  компетенцій (в галузі педагогічної діяльності, науково-дослідної, методичної, управлінської   та проектної діяльності), що визначає вимоги до цілей конкретних застосовуваних   технологій навчання.  Мета  навчання  першого  модуля « Наукові  основи  і  методологія  сучасних  інформаційних технологій» - розвиток у студентів загальнонаукових компетенцій в галузі  інформаційних технологій, а також розвиток професійних педагогічних компетенцій. Цей  модуль узагальнює і завершує підготовку в галузі інформатики як науки, що розвиває у   студентів, насамперед загальнонаукові компетенції, робить внесок у розвиток професійної   компетенції.  Другий модуль «Сучасні ІКТ в освіті» орієнтований на оволодіння студентами   сучасними  технологіями  та  засобами  розроблення,  оцінювання,  впровадження  та  використання ІКТ в освіті. Концептуально технологія навчання в рамках даного модуля   провідним завданням передбачає розвиток уміння розробляти проекти, насамперед, пов'язані  з використанням засобів інформаційних технологій в освіті. Розвиток компетенцій в цьому   модулі передбачає сформованість в студентів компетенцій в теоретичній області як основи,   необхідної для реалізації інформаційних освітніх ресурсів на практиці.  Третій модуль підготовки - « Сучасні технології та методики навчання ІКТ   «. Успішність освоєння дисциплін цього модуля передбачає стійке володіння студентами  понятійним ядром, сформованим у першому і другому модулі. Це необхідно для розвитку   професійних компетенцій, що передбачають сформованість у студентів комплексу знань і   вмінь інтерпретації сучасних наукових знань у галузі інформатики в сферу методичної  діяльності. В процесі освоєння цього модуля студент зможе уточнити професійний вибір,   зорієнтуватися на наукову або практичну діяльність.  Технології навчання в концептуальному плані в цьому модулі відображають ідеї   компетентнісного підходу та його реалізацію у вищій освіті. Вони повинні орієнтувати  студента на те, що цілі сучасної середньої освіти формуються з урахуванням актуалізації   життєвого досвіду учнів, необхідності застосування на практиці одержаних знань і  вмінь. Прийняття запропонованого підходу допоможе студентам магістратури розробляти  навчальні програми з використанням ІКТ, що мають діяльнісну спрямованість з можливістю  прогнозування планованих результатів навчання через систему взірців діяльності (в тому   числі, навчальних завдань, розв’язання яких учнем свідчить про виконання ним вимог  програми).  Описана вище технологія підготовки, що включає відповідні технології навчання   (проблемне, рефлексивне, розвиток критичного мислення, широке використання засобів  інформаційних  технологій,  можливостей  глобального  інформаційного  простору,  використання  методів  активного  навчання  тощо),  спрямована  на  розвиток   загальнокультурних та професійних компетенцій та досвіду глибокого засвоєння наукових   понять і методів у галузі ІКТ та міждисциплінарних понять. Це створює основу дня  неперервної освіти у рамках майбутньої професійної діяльності, орієнтує майбутнього   фахівця на потреби сучасного ринку праці.   Специфіка змісту та технологій навчання за освітньою програмою дозволить   випускникам розробляти:   – освітні програми підготовки в різних галузях і сферах життєдіяльності;        11    Пленарне засідання       – навчальні матеріали для школярів і студентів;   – інформаційні освітні ресурси на підтримку різних шкільних предметів і вузівських   дисциплін;   – інформаційні системи (розроблення, впровадження, супровід) для розвитку   інноваційного освітнього простору;   – міждисциплінарні інтерактивні інформаційні освітні ресурси, що реалізують різні   моделі навколишнього світу.   Відповідно до сучасних вимог навчальний процес має здійснюватися в умовах   розвиненого інформаційного освітнього простору. Це дозволить студентам брати участь в   формуванні індивідуальних освітніх маршрутів на всіх етапах підготовки: бакалаврат,   магістратура, докторантура.  Результати навчання показують, що обов'язковою умовою успішної підготовки   магістрів в рамках індивідуально-орієнтованого освітнього процесу, що передбачає   збільшення частки самостійної роботи студентів, є використання якісних, спеціалізованих  електронних освітніх ресурсів. Представлена в ресурсах детальна інформація про освітні   програми, модулі, навчальні курси допоможе студенту зрозуміти статус кожної дисципліни в  загальній програмі підготовки магістра, усвідомлено вибрати варіативні модулі і дисципліни,   зорієнтуватися в тематиці магістерської дипломної роботи, одержати консультацію в будь-  якого викладача ВНЗ. Це підвищить рівень підготовки в цілому і магістерського дослідження   дипломної роботи як провідної форми підсумкової атестації.   Висновки.  Переваги  магістерської  підготовки  очевидні.  По-перше,  сучасна  магістратура забезпечує гнучкість та мобільність в оперативній підготовці фахівців за  напрямами модернізації освіти. По-друге, фундаменталізація магістерської освіти, з одного   боку, дозволяє забезпечити реальну інтеграцію науки і практики в освітньому процесі ВНЗ.  По-третє, розробка навчальним закладом програм магістерської підготовки є суттєвим  фактором оновлення вищої професійної освіти. По-четверте, використання в навчальному  процесі сучасних інформаційних технологій дає можливість не лише поліпшити якість   освіти, а й привчити випускників до використання їх у своїй подальшій роботі.     Література:     1. Гершунский Б.С. Философия образования ХХІ века (в поисках образовательных концепций) /   Б.С. Гершунский. – М.: Прогресс, 1998. – 416с.  2. Кремень В.Г.Модернізація освіти в контексті інноваційних тенденцій розвитку суспільства /  В.Г. Кремень/ Проблеми освіти в Польщі та в Україні в контексті процесів глобалізації та євроінтеграції / За  ред. В.Г.Кременя, Т.Левовицького, С.Сисоєвої. – К. КІМ, 2009.-С.24-36.   3. Селевко Г.К. Современные образовательные технологии / Г.К. Селевко. – М.: Народное образование,   1998. – 256с.   4. Смолянинова О.Г. Подготовка магистров педагогики в области информационных технологий на   основе модульно-рейтинговой системы /О.Г. Смолянинова // Высшее образование, 2008. - №4. – С. 38-47.     У статті розглянуті напрями вдосконалення підготовки магістрів у педагогічних ВНЗ. До цих напрямів   віднесені: формування освітніх програм відповідно до предметної галузі магістранта та використання   інформаційно-комунікаційних технологій. Воикремлено умови, що дозволяють поліпшити підготовку магістрів   педагогічної освіти.   Ключові  слова:  підготовка  магістрів,  професійна  освіта,  технології  навчання,  розвиток   компетентності.     В статье рассмотрены направления совершенствования подготовки магистров в педагогических ВУЗах.   К этим направлениям отнесены: формирование образовательных программ относительно к предметной   области магистранта и использование информационно-коммуникационных технологий. Выделены условия,   которые позволяют улучшить подготовку магистров педагогического образования.    Ключевые слова: подготовка магистров, профессиональное образование, технологии обучения,   развитие компетентности.       12   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   А.П. Кобися  (науковий керівник – доц. М.Ю. Кадемія)  ВИКОРИСТАННЯ ОН-ЛАЙНОВИХ СИСТЕМ МОНІТОРИНГУ ЯКОСТІ ЗНАНЬ  УЧНІВ У СКЛАДІ ЕЛЕКТРОННОГО НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОГО КОМПЛЕКСУ  Актуальність дослідження. Розвиток мережевих технологій та впровадження їх у  практику  роботи  професійно-технічних  навчальних  закладів  сприяли  активному  формуванню величезної за обсягом бази навчального контенту, який формується  на серверах  навчальних закладів і у глобальній мережі. Одним із елементів структуризації інформаційних  матеріалів, що використовуються у процесі вивчення навчальних предметів є електронний  навчально-методичний комплекс.  Метою статті є опис програмного забезпечення для здійснення он-лайнового  моніторингу якості знань студентів.  Виклад основного матеріалу. Навчально-методичний комплекс – це певна, чітко  визначена сукупність навчально-методичних документів, що є моделлю освітнього процесу,  яка згодом буде реалізована на практиці [2, c. 83].   Електронний навчально-методичний комплекс з дисципліни (ЕНМКД) – засіб реалізації   комп’ютерних технологій навчання за будь-якою формою (очною, заочною, екстернатною,   дистанційною), спрямований на активізацію самостійної роботи студентів із вивчення   дисципліни, підвищення якості навчання, об’єктивності процесу контролю й оцінки знань   студентів. ЕНМКД відображає сукупність дидактичних, методичних заходів і дій, специфіку   викладання окремої дисципліни, що реалізується сучасними комп’ютерними технологіями   навчання, які орієнтовані на досягнення поставлених дидактичних цілей і задач у процесі   навчання та виховання [1].  Одним із структурних елементів такого комплексу є блок самоконтролю та контролю  якості знань студентів. Найчастіше технічна реалізація його здійснюється за допомогою  різноманітних тестових систем, що значно спрощують процес моніторингу якості знань.  Вони використовуються в тренувальних і контрольних вправах. Тренувальна вправа – це  тест, що обов'язково супроводжується внутрішнім зворотним  зв’язком [3]. Контрольна  вправа – це теж тест, який не супроводжується внутрішнім зворотним зв’язком. Розрізняють  тести для оцінювання якостей особистості, розумових здібностей, спеціальних здібностей,  тести досягнень [5, c. 12].   Тести – це одна з ефективних форм проведення контролю знань. Така форма контролю  має низку переваг:  – охоплює контролем великий обсяг матеріалу;  – зменшує, порівняно з традиційним опитуванням, витрати часу;  – дає можливість для впровадження модульного навчання та рейтингового контролю;  – підвищує об’єктивність оцінювання знань;  – є стимулюючим чинником, оскільки учні вивчатимуть саме те, що оцінюється;  – контролює не тільки велику кількість теоретичних питань, а й практичні навички;  – дає можливість розробляти загальний план оцінювання  знань учнів [3, c. 24].  Перехід до відкритого навчання, трансляція матеріалів ЕНМК у локальних і глобальній  комп’ютерних мережах вимагає від усіх його елементів стабільної роботи в он-лайн режимі.  А це, у свою чергу, ставить перед розробником непросте завдання:створити базу тестових  завдань, доступну в он-лайн режимі і надати можливість викладачеві отримувати результати  тестування студентів і проводити їх аналіз у статичному режимі. Серед програмного  забезпечення, що дозволяє виконувати такі операції слід виділити он-лайновий програмний  засіб Майстер-Тест (рис.1).  Майстер-тест - це безкоштовний інтернет сервіс, який дозволяє створювати тести та  перевіряти рівень знань студентів за їх допомогою. Користувач може створювати як он -лайн  тести, так і скопіювати програму та проходити т ест без підключення до Інтернету. Для цього  не потрібно встановлювати на комп'ютер додаткові програми.    © А.П. Кобися, 2012        13    Пленарне засідання        Рис. 1. Інтерфейс сайту Майстер-Тест  Основні можливості сервісу:  – робота українською, російською та англійською мовами;  – великий набір видів запитань;  – необмежена кількість питань в он-лайн тесті і варіантів відповідей;  – можливість додавання в он-лайн тести зображень, музичних файлів, відео;  – можливість вказування джерел інформації, що б учень    міг за результатами он-лайн  тестування визначити, що йому варто вивчити або, який навчальний матеріал повторити;  – можливість вказування різної кількості балів (від 1 до 10) для кожного запитання;  – тестування студентів з наступними можливостями:   – перегляд детального результату здачі тесту;  – обмеження часу на здачу тесту;  – вказування дати, після якої    студентові буде надана можливість здати он-лайн тест;  – вказування дати, до якої можна буде здати он-лайн тест;  Працювати на сайті можна у двох режимах: учитель і студент.  Керування роботою сайту здійснюється за допомогою навігаційного меню, яке містить  розділи для роботи з тестами, запитаннями до тестів, студентами, групами студентів,  результатами    тестування студентів (рис. 2.)   Рис. 2. Навігаційне меню сайту  Щоб викладач мав можливість активувати тести і перевіряти знання студентів, спершу  необхідно, щоб за викладачем були закріплені студенти.   Запросити студента до роботи з тестами можна за допомогою спеціально згенерованого  запрошення, у якому вказується електронна адреса студента, текст запрошення і код  викладача. Додавати    нових студентів у систему тестування викладач не може, це робить  адміністратор системи. Після того, як адміністратор введе дані студентів і створить групи,  викладач зможе закріпити за собою одну або більше груп і матиме можливість тестувати     14   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   студентів.  Щоб оперувати групами, викладачу слід перейти в меню Студенти, відкрити підменю  Групи. Далі в лівому меню слід вибрати пункт Додати. На екрані з'явиться форма для  додавання нової групи, яка містить список, що розкривається. Якщо в списку немає  потрібної групи, або він порожній, викладач повинен звернутися до адміністратора сайту з   проханням створити потрібні групи.  Після додавання груп, викладач зможете побачити закріплені за ним групи в таблиці  груп студентів, а в таблиці студентів, яку можна побачити, перейшовши в меню Студенти –  прізвища студентів, закріплених за обраними групами.  Редактор тестів дозволяє створювати тестові завдання. Для створення нового тесту,  слід відкрити меню Тести і  вибрати команду Новий. Загалом в системі тестування п’ять  форматів відповідей: один правильний варіант відповіді (одна відповідь), кілька правильних  варіантів відповідей (кілька відповідей), текстова відповідь (слово), номер правильної  відповіді(номер) і вказування співвідношення між запитаннями та правильними відповідями  (співвідношення).   Поле Статус задає статус тесту, який може бути приватним, відкритим або закритим.  Приватний статус тесту вказує на те, що ним може користуватися тільки викладач, який його  створив. Відкритий тест доступний усім викладачам і адміністраторові. Закритий тест може  тільки редагуватися викладачем, який його створив.   Увімкнений режим автовизначення оцінки означає, що всі питання матимуть однакову  вагу. Якщо цей параметр відключено, то під час створення  питання можна задавати ваговий  коефіцієнт (1 – 10), який враховуватиметься у процесі підрахунку балів.   Усі створені викладачем тести, він може переглянути в списку, відкривши у верхньому  меню Тести – Редактор тестів (рис. 2). Викладач має можливість пройти тестування і  перевірити роботу створеного ним тесту.   Обробка результатів тестування залежить від типу запитань. Якщо тест має питання,   які потребують введення текстової відповіді, то перевірка правильності відповіді  виконується викладачем. Для цього створений спеціальний модуль у програмі, перейти до  якого можна через меню Результати -  Перевірка. Після переходу до меню, буде  відображений список тестів, які потребують перевірки. Меню програми дозволяє встановити  параметри перевірки. Формат оцінки визначає гнучкість в оцінюванні відповідей, а  опція  Незалежне оцінювання дозволяє приховати ім'я студента, який давав відповідь на питання.  Після підтвердження параметрів перевірки тестів починається процес перевірки. На екран  виводяться пари питання - відповідь, а з ними випадаючий список для вибору оцінки і  кнопка підтвердження.   Щоб переглянути результати здачі тестів, необхідно відкрити меню Результати –  Перегляд. На екрані  буде відображений список результатів. Для перегляду детальної  інформації, достатньо буде скористатися посиланням детально.  Детальна інформація про здачу тесту – це текст, в якому відзначений вибір відповіді  студента на питання і біля кожного варіанту відповіді на питання відображено позначку:  зелений знак «+» (плюс), або червоний «-» (мінус). Якщо питання потребувало текстової  відповіді, то текст відповіді , яку ввів студент буде зображений у полі відповіді. Якщо  питання супроводжувався переліком варіантів відповіді, то будуть відзначені ті відповіді, які  обрав студент.  Оцінювання за 12  бальною системою може бути не об'єктивним, оскільки слід  враховувати вірогідність вгадування відповіді на питання і складність відповіді на питання,  які мають кілька правильних варіантів відповіді.  Оцінка відповідає відсотковому  відношенню, вказаному в таблиці.  Перевагами розглянутої системи он-лайнового тестування є можливість його  використання для відкритого навчання, здійснення моніторингу якості знань учнів засобами  мережевих технологій.  Висновки. Розглянута нами система он-лайнового тестування «Майстер-Тест» є одним  із кращих варіантів здійснення самоконтролю та контролю знань студентів в умовах        15    Пленарне засідання       реалізації відкритого навчання з застосуванням ЕНМК.     Література:     1. Положення про ЕНМКД. Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.tneu.edu.ua/ua-i-enmkd.html  2. Кадемія М. Ю. Інформаційно-комунікаційні технології навчання: термінологічний словник /  М. Ю. Кадемія. – Львів : СПОЛОМ, 2009. –260 с.  3. Монахов М. Ю. Учимся проектировать на компьютере. Элективный курс :  Практикум /  М. Ю. Монахов. – СПб : ЛБЗ, 2005. – 240 с.  4. Электронный архив академика А. П. Ершова // Московский и новосибирский вебсайты : Електронний  ресурс. – Режим доступу : http://ershov.ras.ru.  5. Юдина И. А. Мастер – класс «Основы проектирования урока с использованием образовательных  информационных технологий» / И. А. Юдина. – Владивосток : ДГУ, 2006. – 16 с.      У статті розглянуто використання системи он-лайнового тестування «Майстер-Тест» для створення  тестових завдань, проведення тестування та аналізу отриманих результатів викладачем під час здійснення  відкритого навчання із застосуванням електронних навчально-методичних комплексів.  Ключові слова: електронний навчально-методичний комплекс, параметри тестів, системи он-лайн  тестування, тестові завдання, оцінювання навчальної діяльності, моніторинг якості знань студентів.  The article examines theu secreation of tests of on-linetesting «Master Quiz», testing and analysis of the  resultsas a teacherin the implementation of open learning with theu seof teaching facilities.  Keywords:electronic educational-methodical complex, parameters tests, online testing, tests, evaluation of  training activities, monitoring the quality of student learning.                       В.Ю. Лєсовий   (науковий керівник – проф. В.А. Петрук)     АНАЛІЗ ПІДХОДІВ ДО КЛАСИФІКАЦІЇ АДАПТАЦІЇ  СТУДЕНТІВ-ПЕРШОКУРСНИКІВ У ВНЗ  Постановка проблеми. Різноманіття сучасних педагогічних досліджень поєднує  спрямованість на модернізацію навчального процесу. Такий вектор пошуків обумовлений  потребою в інтенсифікації навчання та, водночас, підвищенням його якості. У контексті  переходу  освіти на особистісно орієнтовану модель розв’язання поставлених завдань  передбачає дослідження адаптації студентів ВНЗ.   Термін «адаптація» можна віднести до загальнонаукових понять, які «…зароджуються  на межі наук, в точках дотику різних галузей знань або навіть в окремих дисциплінах з  подальшою їх екстраполяцією на інші сфери природничих, технічних і суспільних наук» [12,  с.16].  Величезний інтерес науковців із різноманітних галузей до проблеми адаптації,  призводить до всебічного її вивчення, що, в свою чергу, породжує неоднозначність у  дефініціях і підходах до її дослідження.  Мета статті - проаналізувати думки вчених щодо класифікації адаптації студентів- першокурсників у ВНЗ.   Виклад основного матеріалу. До цього часу не існує однозначної думки щодо поділу  адаптації на її складові. У педагогічному енциклопедичному словнику зазначається:  «Розрізняють адаптацію біологічну, фізіологічну та соціально-психологічну» [9, с.11]. На  нашу думку, такий поділ є більш загальним (міжнауковим) і не враховує адаптацію індивіда  до нових умов трудової чи навчальної діяльності.  У працях Є. Рапацевича, Ж. Піаже, С. Батишева, М. Лукашевича, Т. Шибутані,  А. Налчаджяна виділено фізіологічну, соціально-психологічну (або просто соціальну) та  професійну адаптації.  Проте, оскільки об’єктом нашого дослідження є адаптація першокурсників до навчання  у вищому навчальному закладі, ми не можемо знехтувати її дидактичною складовою. Тому,    © В.Ю. Лєсовий, 2012     16   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   на нашу думку, заслуговує на увагу класифікація, запропонована Туркот [11, с.311], яка  включає такі види адаптації:  – соціально-психологічна;  – професійна;  – дидактична.  Отже, у своїй роботі ми будемо послугуватися на такою класифікацією адаптації:  – фізіологічна;  – соціально-психологічна;  – професійна та  – дидактична.  Розглянемо детально кожен із видів адаптації.   Фізіологічна адаптація . Після вступу до ВНЗ студент-першокурсник відчуває зміни у  звичному способі життя й організації навчання, до яких він не був підготовлений. Уже з  перших днів роботи у новому режимі виникає дисбаланс між обсягом навчального  навантаження і сформованими фізіологічними можливостями організму, необхідних для  обробки навчальної інформації. Цей період життя студента характеризується  завищеними  нервово-психічними навантаженнями, стресами, пов’язаними з більш інтенсивним ритмом  життєдіяльності. Особливої уваги заслуговують іногородні студенти, котрі стикаються з  проблемою організації умов самостійного проживання, свого побуту та дозвілля.  Фізіологічна дезадаптованість має безпосередній вплив на фізичний і психічний стан  здоров’я молодої людини, що, в свою чергу, визначає рівень її працездатності.  Ж. Піаже фізіологічну адаптацію визначав як рівновагу між асиміляцією та  акомодацією. Під асиміляцією розуміється зміна елементів зовнішнього середовища  відповідно до потреб структур організму, тоді як акомодація – це зміни, що відбуваються  всередині організму. Ці процеси взаємодоповнюють один одного, забезпечуючи увесь  процес адаптації [10, с.14].  А. Налчаджян поділяє фізіологічну адаптацію на зовнішню та  внутрішню. Зовнішня  передбачає пристосування організму до змін у навколишньому середовищі завдяки  фізіологічним зрушенням. Внутрішня –  це взаємна адаптація різних органів і систем  всередині організму. Отже, фізіологічна адаптованість для першого випадку – це рівновага  між організмом та середовищем, а для другого – рівновага всередині організму [8, с.23]   Фізіологічна адаптація в залежності від тривалості адаптивного циклу поділяється на  короткочасну, яка базується на рефлекторних реакціях за короткі проміжки часу, та  довготривалу, яка потребує багатократних впливів упродовж тривалого проміжку часу. Г.  Царегородцев зазначав, що морфофізіологічні особливості людини, які формувалися  впродовж значного проміжку часу, не можуть ефективно пристосовуватись з такою  швидкістю, з якою змінюються технологічні процеси та навколишнє середовище [12, с .92].   Соціально-психологічна адаптація (надалі соціальна адаптація) – це постійний процес  інтеграції індивіда у суспільство, процес його активного пристосування до соціального  середовища.   Деякі вчені розглядають соціальну адаптацію крізь систему потреб людини,  пропонуючи таке визначення цього терміну: соціальна адаптація –  це цілісний,  безперервний, динамічний, відносно стійкий соціальний процес установлення відповідності  між сукупним рівнем актуальних на даний момент потреб особистості та рівнем задоволення  цих потреб, які визначають її безперервний розвиток [5, с.51].  М. Лукашевич визначає соціальну адаптацію як процес специфічної адаптивної  діяльності, обумовлений змінами соціальної дійсності і спрямований на оптимізацію  взаємодії людини з навколишнім соціальним середовищем у відповідь на зміну в  останньому, на появу в ньому новизни  [6, с.15].  Безперечним є той факт, що не всі люди однаковою мірою успішно адаптуються до  змін у навколишньому соціальному середовищі. Зокрема, у вищій школі ряд студентів, які  демонструють добру виконавську дисципліну, достатній, або навіть високий рівень  успішності, можуть відчувати незадоволеність характером навчання, високу тривожність,        17    Пленарне засідання       пов’язану із спілкуванням з однолітками та викладачами, а також мати низький рівень  організаційних здібностей і свідомої регуляції своєї поведінки.   Таким чином, головна функція соціальної адаптації студента полягає у адекватному  розумінні та прийнятті норм і цінностей нового студентського колективу, які нададуть значні  можливості для реалізації власного потенціалу в умовах навчання у  вищій школі, а також  отримання потенційних можливостей для майбутньої соціальної реалізації.  Говорячи про соціальну адаптацію, доцільно зазначити, що вона має дві стратегії:  відкриту та закриту. Закрита стратегія –  це компенсаційна адаптація: протидія,  врівноваження, нейтралізація. Відкрита стратегія – це модифікаційна адаптація: вживання,  засвоєння, освоєння. Це означає, що природа впливаючого фактору стає частиною природи   об’єкту впливу [1, с.13]. Ефективним є гармонійне поєднання двох стратегій адаптації в  залежності від конкретної ситуації та самого індивіда: відкрита стратегія застосовується, тоді  коли необхідно щось засвоїти; закрита – коли необхідно зберегти власну індивідуальність.   Серед науковців не існує єдиної думки щодо класифікації соціальної адаптації. Так  А. Налчаджян виділяє нормальну (результатом якої  є стійка адаптованість у схожих  проблемних ситуаціях з дотриманням норм групи, в якій відбувається діяльність  особистості), девіантну (результат: задоволення власних потреб особистості з одночасною  незадоволеністю групи такою діяльністю індивіда) та патологічну (результат: формування  патологічних комплексів характеру) адаптації [8, с.33]. Головним критерієм поділу виступає  характеристика результату (адаптованості).  У свою чергу, І. Калайков висуває  діаметрально протилежну класифікацію. Він виділяє  зовнішню (особистість пристосовується до зовнішніх об’єктивних проблемних ситуацій),  внутрішню (розвиток нових внутрішніх якостей особистості під дією зовнішніх факторів) та  реадаптацію (адаптація у новому соціальному середовищі, в якому домінують інші цінності  та форми поведінки) [4, с.240]. Критерієм поділу виступає вид середовища, яке спричиняє  адаптацію або, яке адаптується.  Під професійною адаптацією розуміється пристосування людини до вимог професії,  засвоєння нею виробничо-технічних і соціальних норм поведінки, необхідних для виконання  трудових функцій.   О. Гора визначає професійну адаптацію як процес пристосування до різноманітних  аспектів трудової діяльності людини, включаючи умови, в яких відбувається діяльність. Цей  процес складається з фізіологічних, особистісно-психологічних, поведінкових  та соціальних  компонентів [3, с.392].  Професійна адаптація вимагає від людини оволодіння ціннісними орієнтаціями в межах  даної професії, розуміння її мотивів та цілей, наближення цільових орієнтирів людини та  професійної групи, прийняття для себе усіх компонентів професійної діяльності: її завдань,  предметів, способів, засобів, результатів та умов. Особливістю професійної адаптації є її  активність, оскільки людина з часом не лише пристосовується до умов професії, але й змінює  її в залежності від власних потреб.  Адаптація до професійної діяльності зумовлюється багатьма факторами. Так, В.  Медведєв виділяє дві основні групи:   – зовнішні детермінанти адаптації - фактори зовнішнього середовища: фактори умов  професійної діяльності (гігієнічні, соціальні), фактори професійного навантаження, фактори  засобів професійної  діяльності;  –   внутрішні детермінанти визначають здатність до адаптації (морфофункціональна  працездатність).  У процесі роботи інтегральна дія цих факторів обумовлює ступінь важкості та  напруженості праці у будь-якій професійній діяльності, тобто професійне навантаження за  якого відбувається адаптація [7, с.69].  Говорячи про дидактичну адаптацію, маємо на увазі пристосування студентів до  нових для них умов  навчання у ВНЗ; вона пов’язана з такими труднощами як невміння  організувати самостійну роботу, відсутність навичок конспектування, опрацювання     18   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   навчальної, довідкової та бібліографічної літератури, невміння пристосуватися до нових,  суттєво відмінних від шкільних, форм і видів контролю тощо.   Дидактична адаптація перебігає з різною інтенсивністю залежно від низок факторів, які  ми можемо поділити на зовнішні та внутрішні. До зовнішніх належить використання  викладачами тих технологій навчання, котрі забезпечать поступовий перехід від шкільної  системи  до системи навчання у вищому навчальному закладі, які враховують наявний рівень  мотивації навчання та навичок самостійної роботи. Внутрішні фактори охоплюють наявний  рівень шкільної підготовки, спрямованість особистості, творчість мислення та стійке  бажання оволодіти програмою вищої школи. Окремої уваги заслуговують вольові якості  особистості, серед яких О. Винославська виділяє такі [2, с.154]:  – цілеспрямованість,  яка виявляється у підкоренні людиною своєї поведінки певній  життєвій меті, наприклад, успішно закінчити вищий навчальний заклад;  – самостійність, яка знаходить виявлення у вмінні людини дотримуватись власних  принципів, незважаючи на тиск суспільства (наприклад, негативного впливу деяких членів  студентського колективу);  – стриманість, яка виявляється у здатності утримувати психічні та фізичні прояви, які  можуть  зашкодити досягненню мети. У свідомому підкоренні власної поведінки певним  правилам і нормам виявляється дисциплінованість;  – орієнтація індивіда на завершеність дій, яка виступає як фактор, що впливає на  організацію циклу дій від початку до кінця.   Висновки. Отже, не існує єдиного поділу видів адаптації, що пояснюється природою  самого явища, його міжнауковістю. На  нашу думку виокремлення фізіологічної, соціально- психологічної, професійної та дидактичної адаптації в процесі навчання у ВНЗ відображає  усі види «ускладнень», з якими зустрічаються студенти-першокурсники. Подальшого  дослідження потребує виокремлення критеріїв, рівнів і показників адаптованості до навчання  для кожного виду адаптації.      Література:     1.  Безюлёва Г.В. Психолого-педагогическое сопровождение профессиональной адаптации учащихся и  студентов: монография / Г.В. Безюлёва. — М.: НОУ ВПО Московский психолого-социальный институт, 2008. -  320 с.  2.  Винославська О.В. Психологія. Навчальний посібник / О.В.Винославська. – Київ: ІНКОС, 2005. –  390 с.  3.  Гора Е.П. Экология человека: учебное пособие для вузов /Елена Петровна Гора . – М.: Дрофа, 2007.  – 540 с.  4.  Калайков И.Д. Цивилизация и адаптація / И.Д. Калайков. – М., 1984. – 421  с. Педагогический  энциклопедический словарь /гл.ред. Б.М. Бим-Бад; редкол.: М.М. Безруких, В.А. Болотов, Л.С. Глебова и др. –  М. :Большая Российская энциклопедия, 2008. – 528 с.  5.  Кузнецов П.С. Концепция социальной адаптации / П.С .Кузнецов. – Саратов: Изд-во Сарат.ун-та,  2000. – 256 с.  6.  Лукашевич Н.П. Социология воспитания: краткий курс лекций / Н.П. Лукашевич. – К.: МАУП,  1996. – 180 с.Туркот Т.І. Педагогіка вищої школи [Текст] : навч. посіб. для студ. вузів / Т. І. Туркот. - К. :  Кондор, 2011. - 628 с.  7.  Медведев В.И. Устойчивость физиологических и всихологических функций человека при действии  экстремальных факторов / В.И. Медведев. - Л.: Наука, 1982. – 109 с.  8.  Налчаджян А.А. Психологическая адаптация: механизмы и стратегии / А.А. Налчаджян. – М.:  Эксмо, 2010. – 368 с.  9.  Педагогический энциклопедический словарь /гл.ред. Б.М. Бим-Бад; редкол.: М.М. Безруких,  В.А. Болотов, Л.С. Глебова и др. – М.: Большая  Российская энциклопедия, 2008. – 528 с.   10. Пиаже Ж. Избранные психологические труды / Ж. Пиаже. – М.: Международная педагогическая  академия, 1994. – 324 с.  11. Туркот Т.І. Педагогіка вищої школи: навч. посіб. для студ. вузів / Т.І. Туркот. – К. :Кондор, 2011. –  628с.   12. Царегородцев Г.И. Философские проблемы теории адаптации. / Г.И. Царегородцев. – М. : Мысль,  1975. - 277 c.          19    Пленарне засідання       У статті розглядаються проблеми інтенсифікації навчального процесу, зокрема за рахунок адаптації.  Проаналізовано різні точки зору на класифікацію адаптації студентів-першокурсників у ВНЗ.   Ключові слова: адаптація, фізіологічна адаптація, професійна адаптація, соціальна адаптація,  дидактична адаптація.   The article deals with the problems in intensification of educational process. Analyse different point of vision on  classification of adaptation in university.  Keywords: adjustment, physiological adaptation, occupational adaptation, social adaptation, didactic  adaptation.    Ю.С. Макоцьоба   (науковий керівник – доц. М.Ю. Кадемія)  ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЩЙНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ПІД ЧАС  ВИВЧЕННЯ ПРЕДМЕТУ «ТЕХНОЛОГІЇ»  Постановка проблеми. Становлення та розвиток інформаційного суспільства є  характерною рисою XXI століття. Саме в інформаційному суспільстві набувають активного  розвитку інформаційні та телекомунікаційні технології, створюються умови для ефективного  використання знань у вирішенні різноманітних завдань, які постають перед суспільством.  Розвиток інформаційних та Інтернет-технологій, засобів телекомунікацій впливає на  формування освітнього середовища. Одержання інформації в сучасних умовах стає життєво  необхідним ресурсом, без якого неможливо досягти як навчальних і професійних цілей, так і  задоволення багатьох матеріальних і культурних потреб. Завдяки новітнім технологіям  змінюється роль, спосіб, швидкість  та ефективність використання інформації в процесі  навчання [3, с. 42].   Навчальне середовище вже не можна охарактеризувати за традиційною схемою, коли  його учасниками є або вчитель та учень, або ж учитель і група учнів. Кількість учасників  окремого навчального процесу стає потенційно необмеженою. Цим і зумовлено  використання терміну «інформаційне освітнє середовище» (ІОС), що передбачає можливість  обміну інформацією на відстані та використання потенційно необмеженого характеру та  набору джерел інформації. Особливого значення створення й використання ІОС набуває саме  у загальноосвітніх навчальних закладах (ЗНЗ), адже серед завдань, які вони ставлять перед  собою, одним із головних є завдання підготовки учнів до життя в інформаційному  суспільстві, формування навичок ефективного використання  інформаційних технологій у  дорослому житті й майбутній професійній діяльності.  Інформаційне середовище включає безліч інформаційних об'єктів і зв'язків між ними,  засоби і технології збору, накопичення, передачі, обробки, продукування та поширення  інформації [4, с.86].  Створення інформаційного освітнього середовища нині є головним завданням,  розв’язання якого визначає успіх упровадження інформаційно-комунікаційних технологій   (ІКТ) в освіту на всіх її рівнях.  Аналіз попередніх досліджень. Створення інформаційного освітнього середовища,  стало предметом низки досліджень (В. Бикова, Р. Гуревича, С. Григорьєва, І. Захарової,  М. Козяра, С. Сисоєвої, С. Панюкова, С. Позднякова, Є. Полат, І. Роберт). Автори  пропонують різні підходи до розуміння суті і структури ІОС.  Метою даної статті є з'ясування шляхів використання ІОС під час організації роботи  учнів на уроках «Технології».  Виклад основного матеріалу. Під інформаційно-освітнім середовищем відкритої  освіти розуміють «єдиний інформаційно-освітній простір, побудований за допомогою  інтеграції  інформації  на  традиційних  та  електронних  носіях,  комп’ютерно- телекомунікаційних технологій взаємодії, що містить віртуальні бібліотеки, розподілені бази    © Ю.С. Макоцьоба, 2012     20   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   даних, оптимально структурований навчально-методичний комплекс та розширений апарат  дидактики, в якому (просторі) діють принципи нової педагогічної системи» [1, с.19-20]. Як  переконує аналіз практики використання ІОС у навчально-виховній діяльності, важливу роль  у створенні та розвитку відкритого навчального середовища відіграють освітні портали.  Освітні портали можуть виконувати різні функції  створення, передачі, контролю  знань,  підтвердження отриманої кваліфікації, надання інформаційних послуг та ін. [2, с.264].  Апаратною основою ІОС є локальна мережа, яка забезпечує віддалений доступ до  комп’ютерів, периферійних пристроїв. Наявність мережі дозволяє зберігати дані на одному  носії та одночасно використовувати з різних робочих станцій, тиражувати досконалі  програмні засоби, здійснювати тестування знань, психолого-педагогічне тестування.   Таким чином, в умовах використання ІОС метою навчання стає не лише опанування  деякою сумою знань (у цьому людину в багатьох випадках може замінити експертна  система), а спрямування одержаних знань на розв'язання актуальних практичних і  теоретичних проблем. Організація самостійної роботи з формування інформаційного  простору ЗНЗ, на наш погляд, розв'язує такі  завдання: опис структури інформаційного  простору, усіх його рівнів, ступенів, форм взаємодії внутрішніх і зовнішніх взаємодій  інформаційного середовища навчального закладу.  Ефективне  використання  учнями  середніх  загальноосвітніх  шкіл  світового  інформаційного  потенціалу  є  визначальним  чинником  зближення  вітчизняної  та  європейської вищої освіти. У Законі України «Про Концепцію Національної програми  інформатизації» вказується на необхідність підготовки молоді  до сприйняття все більш  зростаючого потоку інформації [5]. На місце її пасивного сприймання ставиться самостійний  пошук нової інформації, вміння аналізувати і використовувати інформаційний потенціал для  орієнтації у провідних концепціях і теоріях, щоб на їх основі формувати власне мислення.  Учень має навчитися володіти прийомами самостійного пошуку, збору, обробки, аналізу та  синтезу інформації, одержати  знання, вміння і навички інформаційного самозабезпечення з  навчальної і науково-дослідної діяльності.  На уроках і в процесі самостійної роботи учнів під час вивчення освітньої галузі  «Технології» доречно застосовувати ІОС. Це зумовлюється такими чинниками:  1. Дана освітня галузь передбачає, перш за все, формування і вдосконалення  практичних умінь, навичок учнів у економному веденні домашнього господарства, заготовці  і зберіганні продуктів, догляді за житлом, у способах художньої обробки матеріалів,  моделювання і пошиття одягу. Відповідно, більша кількість часу на уроці має приділятися  практичній діяльності учнів.  2. Недостатня кількість мультимедіадисків у шкільній медіатеці. Наявні диски мають  вузьку тематичну спрямованість, і мають певні недоліки. У своїй більшості вони  не  відповідають конкретному уроку конкретного вчителя. З їхньою допомогою неможливо  досягти всіх цілей, поставлених учителем на уроці трудового навчання.  Для роботи на уроці вчителеві й учням досить уміти працювати в пакеті програм  Microsoft Office.  На уроці, як правило, практикуються виступи вчителя або учнів з використанням  комп’ютера, проектора, звукових колонок, останнім часом  до них додалася інтерактивна  дошка. Найчастіше для виступу використовують Microsoft PowerPoint  як програмну  оболонку, в якій створюється мультимедійна презентація, рідше застосовується така  програма, як Macromedia Flash.  Найчастіше презентації носять лінійний характер, що є  нормальним явищем, оскільки більшість виступів мають на увазі саме лінійний характер  подання навчального матеріалу.  Залежно від виступу вчитель або учень можуть включати  до своєї презентації  (мультимедійного проекту) текстові або графічні фрагменти, анімацію, відеофільми, а також  музичний або голосовий супровід.  На основі аналізу педагогічної, психологічної та методичної літератури з проблеми  дослідження встановлено, що використання ІОС на уроках «Технології» й під час        21    Пленарне засідання       самостійної діяльності учнів є нагальною проблемою сьогодення і невід'ємною складовою  забезпечення цілісності навчально-виховного процесу та результатів навчання.  У практиці педагогічної діяльності все ширше використовуються різноманітні  електронні матеріали: навчальні та робочі програми; плани-конспекти лекційних і  практичних занять; теоретичні матеріали; хрестоматії, словники; карти і схеми, таблиці,  ілюстрації, збірники задач і  вправ; теми творів, рефератів, курсових; питання і тести для  самоконтролю; моделюючі програми для проведення ділових ігор та інше.  Розвиток ІКТ створює можливість одержання інформації та знань на відстані.  Навчальне середовище вже не можна охарактеризувати за традиційною схемою, згідно з якої  його учасниками є або вчитель та учень, або ж учитель та група учнів. Кількість учасників  окремого навчального процесу стає потенційно необмеженою, змінюється роль, спосіб,  швидкість і ефективність використання інформації в процесі навчання. Цим і зумовлено  використання терміну «інтерактивне освітнє середовище», що передбачає можливість обміну  інформацією на відстані та використання потенційно необмеженого характеру та набору  джерел інформації.  На основі аналізу психолого-педагогічної  літератури з питання дослідження і  передового педагогічного досвіду використання ІКТ вчителями «Технології», нами  окреслено такі шляхи використання ІОС у навчальній діяльності ЗНЗ:  – використання  електронних  навчально-методичних  комплексів,  посібників,  підручників, віртуальних лабораторій;  – використання  мультимедійних  програм  і  середовищ  для  проектування  і  моделювання виробів матеріального виробництва;  – організація комп'ютерно-орієнтованого контролю знань;  – розробка і використання мультимедійних презентацій, аудіо-відеофрагментів;  – використання специфічних програм для побудови тривимірних зображень, виробів  матеріального виробництва й електротехнічних схем тощо.  Використання комп’ютерного інформаційного середовища в навчальному процесі  забезпечує багатосторонній системний вплив на учнів, сприяє розвитку креативності,  дозволяє здійснювати прямий і опосередкований вплив на розвиток якостей , які  характеризують дивергентне мислення. Але не слід забувати, що педагог має скеровувати  роботу учнів, використовувати спеціальні заходи, які спрямовані на їх емоційний розвиток,  щоб уникнути розвитку лише технократичного мислення.  Висновки. У сучасному інформаційному суспільстві всі його члени, незалежно від їх  суспільного становища, використовують інформацію та знання у своїй діяльності,  розв’язуючи виникаючі перед ними завдання. При цьому постійно збільшуються запаси  знань, досвід, увесь інтелектуальний потенціал суспільства, який зосереджений у книгах,  журналах, звітах, ідеях. Активну участь, на сучасному технічному рівні, більша частина  суспільства бере у повсякденній виробничій, науковій, освітній та інших видах діяльності.  Таким  чином,  використання  ІОС,  головними  ознаками  якого  є  гнучкість,  демократичність,  відкритість,  доступність,  забезпечить  ефективність,  завершеність  навчально-виховного процесу, вільний вибір місця, часу, змісту та форм навчання у ЗНЗ і у  результаті  підвищення якості технологічної підготовки учнів.  Побудова інформаційного освітнього середовища навчального закладу та його  використання у навчанні та вихованні учнів буде мати ефект тільки за умов формування  відповідної  готовності педагогів до професійного використання засобів ІКТ, що входять до  середовища. У зв'язку з цим необхідно формувати психологічну готовності педагогічних  кадрів і адміністрації навчальних закладів до діяльності з використанням середовища,  навчати педагогів, учнів і співробітників оперувати з інформаційними ресурсами  середовища, навчати фахівців, що забезпечують функціонування окремих компонентів,  організовувати  обмін  досвідом,  проводити  конференції,  присвячені  розробці  та  експлуатації середовища в умовах системи професійно-технічної освіти.      22   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012      Література:      1. Волинський В. П. Класифікація програмних засобів навчального призначення / В. П. Волинський //  Комп'ютер у школі та сім'ї. 2005.№1.  С. 19-20.   2. Гершунский Б. С. Компьютеризация в сфере образования: проблемы и перспективи /  Б. С. Гершунский  М. : Педагогика, 1987.  264 с.   3. Афанасьев Ю. А. Элементы информационной обучающей среды в НГТУ  / Ю. А. Афанасьев,  О. В. Казанская // Открытое дистанционное образование. — 2001. — № 1. — С. 42-45.   4. Высоцкий И. Р. Компьютер и образование / И. Р. Высоцкий // Информатика и образование. – 2000. - №  1. – С. 86-87.  5. Концепція загальної середньої освіти // Нормативно-правове забезпечення освіти. У 4 ч. – Х. : Вид. гр.  «Основа», 2004. – Ч. 1. – 208 с.      У статті аналізуються шляхи використання інформаційного освітнього середовища під час   організації роботи учнів на уроках «Технології».   Ключові слова: інформаційне освітнє середовище, інформаційно-комунікаційні технології,   електронний навчально-методичний комплекс, мультимедіа.      The article  analyzes the uses of information educational environment during the organization of the students in   class «Technology».   Keywords: information educational environment, information and communication technology, electronic   educational methodical complex multimedia.      І.В. Власюк  (науковий керівник – доц. М.Ю. Кадемія)  ЦІННІСНО-МОТИВАЦІЙНИЙ КОМПОНЕНТ ФОРМУВАННЯ ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ  КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ЕКОНОМІСТІВ  Постановка проблеми. Суспільство XXI століття висуває нові вимоги до професійної  підготовки майбутніх економістів, у зв’язку з інтеграцією України до освітнього  європейського співтовариства. Незважаючи на сформовані традиційні підходи в організації  процесу навчання  й виховання студентів, здійснюється певна переорієнтація стратегічних  напрямків розвитку освіти на більш гуманістичні, що дало можливість вищим навчальним  закладам сформувати соціальне замовлення суспільства на творчу мовленнєву особистість  студента, оскільки володіння професійною термінології дало б змогу підвищити  ефективність праці, краще орієнтуватися у вирішенні економічних питань та у спілкуванні з  колегами.  Термінологічна  компетентність   передбачає  не  лише  засвоєння  певних  мовленнєвих знань, а й формування вмінь і навичок практичного користування мовою. Отже,  актуальності ця проблема набуває для студентів –  економістів, де знання фахової  термінології є не лише запорукою успішної навчальної діяльності.  Аналізуючи сучасну теорію і практику мовленнєвої підготовки студентів вищих  навчальних закладів зазначимо, що нині ще  не достатньо розроблені теоретичні засади  формування професійно-термінологічної компетентності майбутніх економістів.  Аналіз попередніх джерел. Аналіз джерел свідчить про неоднозначність тлумачення  понять педагогічних умов і принципів реалізації певних процесів, які виступають  предметами педагогічних досліджень багатьох науковців сьогодення. Визначимо ті  педагогічні процеси й умови, що сприяють формуванню саме професійно-термінологічної  компетентності майбутніх економістів  і тим самим підвищують рівень їх мовленнєвої  підготовки.  Проблемі  формування  професійно-термінологічної  компетентності  присвячені  дослідження: М. Бахтіна (проблеми комунікації), О. Васічкіної, І. Куламихіної (технології    © І.В. Власюк, 2012        23    Пленарне засідання       розвитку комунікативної компетентності економістів), Г. Гнатик (організаційно-методичні  умови формування комунікативної компетентності майбутніх економістів), Т. Ганніченко  (формування комунікативної компетенції майбутніх економістів засобами дидактичної гри у  процесі мовної освіти), Г. Онуфрієнко (проблема професійної мови й формування мовно- професійної компетентності майбутніх фахівців з економіки), В. Приходько (економічна  культура), В. Черевко (комунікативна компетентність майбутнього менеджера).   Мета статті полягає в обґрунтуванні ціннісно-мотиваційних умов, що сприяють  формуванню професійно-термінологічної компетентності.  Виклад основного матеріалу дослідження. Визначимо ідеї та теоретичні положення,  які визначають напрям нашого дослідження. Перше положення пов’язано зі зміною  традиційних підходів до навчального процесу, створення інтерактивного середовища,  використання інформаційних технологій і певних психолого-педагогічних  механізмів, які  розкривають особистісний потенціал студентів і роль викладача, як помічника у наукових  пошуках студентів і надання студентам можливості вибору методів навчання спрямованих на  оволодіння фаховою термінологією. Друге положення визначає мету усвідомлення  студентами значущості професійної термінології та систематичної, безперервної мотивації  ґрунтовного оволодіння нею.  Для формування професійно-термінологічної компетентності економіста необхідна   відповідна організація навчального процесу та створення сприятливих педагогічних умов.  Існує багато визначень педагогічних умов. Умова, у новому тлумачному словнику,  розуміється як необхідна обставина, яка робить можливим здійснення, створення, утворення  чого-небудь або сприяє чомусь. На думку О. Кутькіної, це «зовнішні обставини, що  здійснюють істотний вплив на протікання педагогічного процесу, і які  меншою чи більшою  мірою свідомо сконструйовані педагогом» [4, с.15]. На нашу думку,це визначення є досить  суперечливим, оскільки вказує на абсолютну участь педагога у формуванні педагогічних  умов, включаючи і неперервну мотивацію студентів, у той час як вона невід’ємною  характеристикою особистості, яка навчається.   Ми пропонуємо визначати педагогічні умови формування професійно-термінологічної   компетентності як зовнішні обставини навчального процесу, реалізація яких із високим  ступенем вірогідності приведе до формування досліджуваної компетентності майбутніх  економістів.  Щоб складати гідну конкуренцію на ринку праці, майбутні економісти повинні  володіти певними уміннями, які б характеризували рівень їх професійно-комунікативної  компетентності, серед яких: володіння професійною термінологією фахових дисциплін,  професійно-термінологічною грамотністю в  усному і писемному мовленні, уміння визначати  структуру фахових термінів і здійснювати морфемний аналіз термінів, уміти вести бесіди,  доводити власну думку, переконувати, тобто вирішувати всі комунікативні завдання в  процесі професійного спілкування. Дані уміння формуються під впливом деяких  педагогічних умов, серед яких виділяють:  1. Відбір і структурування змісту навчального матеріалу відповідно до пізнавальних   можливостей студентів.  2. Постійна мотивація ґрунтовного оволодіння професійною термінологією.  3. Реалізація методів і форм навчання, спрямованих на поетапне оволодіння студентами  матеріалу.  4. Наявність професійно компетентних викладачів.  5. Усвідомлення студентами значущості володіння професійною термінологією.   Дані педагогічні умови можна згрупувати в певні компоненти, які відрізнятимуться  лише за способом впливу: організаційні (3, 4), спонукальні (2, 5) та змістові (1).  Розглянемо  вплив ціннісно-мотиваційного компонента на формування професійно- термінологічної компетентності.  Усвідомлення  студентами  значущості  володіння  фаховою  термінологією  для  професійної та загальної підготовки проявляється у ціннісному ставленні та глибокому  інтересові до неї, розумінні потреби її формування, позитивному, свідомому й     24   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   індивідуальному ставленні до професійної компетентності, і це все відбувається на основі  засвоєних знань про її сутність, значення та структуру.  У процесі вивчення будь-якого терміну студент спочатку його повинен сприйняти,  зрозуміти, а потім запам’ятати. У психології виділяють два види запам’ятовування:  осмислене і механічне. Лише при осмисленому запам’ятовуванні, яке  характеризується  достатнім рівнем розуміння матеріалу, можна досягти бажаного ефекту. Частота вживання  фахових термінів у мовленні студентів зростає із зростанням рівня їх осмисленості. Учені  водночас застерігають від плутанини з термінами, і притримуються думки, що при їх  вивченні терміни, що мають схоже звучання потрібно зіставляти.  Функції запам’ятовування, зберігання та відтворення інформації  виконує пам'ять. За  тривалістю збереження мовних термінів виділяють короткочасну, оперативну і довготривалу  пам'ять. Поняття довготривалої пам’яті було введено М. Жинкіним, який зазначав, що «саме  за допомогою довготривалої пам’яті легше зрозуміти формування лексикону в мозку  людини» [2, с.9]. Запам’ятовування професійних термінів є своєрідним тренажером пам’яті.  Чим менша  кількість їх вивчається, тим менше їх запам’ятовується.   У процесі оволодіння професійною термінологією залежно від того, який аналізатор  бере участь, виділяють: слуховий, зоровий, словесно – логічний та інші види пам’яті. Всі  вони активно використовуються під час вивчення професійної термінології. Значну роль у  повноцінному засвоєнні відіграє емоційна пам'ять (її забезпечує  емоційність, інтерес до  історії виникнення терміну, його побудови та значення). Отже, рівень засвоєння буде  залежати від того, яке значення має для студента професійна термінологія і чи сформувався у  нього ланцюжок дій (потреба – бажання – пізнавальний інтерес – мотивація).  Одним із важливих прийомів, які сприяють осмисленому запам’ятовуванню є  групування матеріалу, зіставлення вивченого з  тим, що вже відомо. Враховуючи особливості  пам’яті, потрібно ознайомлювати студентів з новою термінологією у такій послідовності:  – перевірити рівень засвоєння термінологічних знань, які стануть підґрунтям для  засвоєння нових;  – з’ясувати чи зустрічали студенти раніше той термін, що вивчається;  – ознайомити студентів з терміном, пояснити його значення;  – мотивувати доцільність його вивчення;  – перевірити рівень його засвоєння, створивши певну професійну ситуацію  спілкування.  Мотивацію для засвоєння фахової термінології можна вважати однією зі складових  професійної  компетентності.  Поняття « мотивація»  досліджується  Б. Ананьєвим,  Л. Божевичем, Н. Басовою, Н. Бородіною, С. Занюк, С. Рубінштейном. Під мотивацією ми  будемо розуміти те, що стимулює, спонукає людину до  дій, що є складовою певної  діяльності. Н. Бородіна переконана, що внутрішня мотивація є найбільш продуктивною у  навчальній діяльності студенів, так як вона ґрунтується на зацікавленості студентів у тому,  що є важливим і необхідним для людини (прагнення до знань, розширення власного  кругозору, поглиблення та систематизація знань, покращення результатів своєї діяльності,  підготовка  до фахової діяльності). Поряд із внутрішніми мотивами вона виділяє і деякі  зовнішні: мотиви самоідентифікації, мотиви виконання обов’язків, авторитету, незалежності,  самостійності [1, с. 42]. Аналізуючи вище сказане, можна зробити висновок, що у зовнішніх  мотивах пізнавальна діяльність виступає як засіб досягнення мети, а у внутрішніх – вона  сама є метою.   Значення того чи іншого мотиву  залежить від віку студентів, рівня їхньої вихованості,  розумових здібностей, професійної майстерності викладача, суспільних, соціальних умов, у  яких проходить навчання.   Великого значення в процесі мотивації має пізнавальний інтерес, який є однією з  головних умов ефективності навчання та його організації. В. Галузяк, М. Сметанський та  В. Шахов виділяють наступні умови успішного формування  пізнавального інтересу:  1) включення студентів до самостійного пошуку і набуття нових знань; 2) навчання повинно  бути важким, але посильним; 3) новий матеріал має бути пов'язаний із раніше засвоєним;        25    Пленарне засідання       4) різноманітна навчальна діяльність; 5) яскравість та емоційність навчального матеріалу,  емоційність викладання вчителя; 6)  інтерес роботи студентами має підкріплюватись  постійними перевірками й оцінюваннями [3, с. 107].  Висновки. Ми визначились із поняттям педагогічної умови, її видами, згрупувавши їх  за способом впливу в організаційний, змістовий і спонукальний компоненти:  – змістовий компонент забезпечується цілеспрямованим відбором і структуруванням  змісту навчального матеріалу відповідно до пізнавальних можливостей студентів;  – організаційний компонент забезпечується реалізацією методів і форм навчання,  спрямованих на поетапне оволодіння матеріалом і наявністю професійної компетентності  викладачів;  – спонукальний або ціннісно-мотиваційний компонент забезпечується усвідомленням  значущості  володіння  професійною  термінологією  та  систематичною  мотивацією  ґрунтовного оволодіння предметом.  На основі визначених педагогічних умов, які впливають  на формування професійно- термінологічної компетентності майбутніх економістів у подальшому розглянемо вплив  змістового й організаційного компонентів на її формування.      Література:     1. Бородіна Н. С. Наукові засади професійного засвоєння лінгводидактичної термінології студентами  філологічних документів: дис.. на здобуття наук. ступеня канд.. пед.. наук: 13.00.02 /Бородіна Наталія Сергіївна.  – Черсон, 2007. – 283 с.  2. Вікторова Л. В. Формування професійно – термінологічної компетентності лікарів ветеринарної  медицини: методичні рекомендації / Л. В. Вікторова. – К., 2007. – 50 с.  3. Галузяк В. М. Педагогіка: Навчальний посібник / В . М. Галузяк, М. І. Сметанський. В. І. Шахов . – 3 –  є вид., випр. і доп. – Вінниця: ДП «державна картографічна фабрика», 2006. – 400 с.  4. Кутькина О. П. Педагогические условия формирования медиакомпетентности будущих библиотечно –  информационных специалистов: автореф. дисс. на соискание уч. степени канд .пед. наук: спец. 13.00.08  «Теория и методика профессионального образования»/ О. П. Кутькина. – Барнаул, 2006. – 23 с.      Ю.В. Фірманюк  (науковий керівник – доц. О.І. Матяш)  ЕФЕКТИВНЕ ВИКОРИСТАННЯ МУЛЬТИМЕДІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕСІ  ВИВЧЕННІ ГЕОМЕТРІЇ В ОСНОВНІЙ ШКОЛІ  Постановка проблеми. Швидкість оновлення інформації у сучасному світі досить  висока, тому гостро постає питання створення в учнів оптимальних комплексів знань і  способів  діяльності,  формування  інформаційної  компетентності,  що  забезпечить   універсальність його освіти.   У «Всесвітній доповіді з освіти» ЮНЕСКО було виділено три цілі використання  комп’ютерів у наш час у різних системах освіти:  – перша (традиційна) – як засіб забезпечення набуття учнями мінімального рівня  комп’ютерної грамотності;  – друга – як засіб підтримки та збагачення навчального плану;  – третя – як середовище для взаємодії  між учителями та учнями.  Вирішення цих завдань у загальноосвітній школі значною мірою залежить від уміння  вчителя організовувати й управляти навчальною діяльністю учнів, в умовах широкого  використання сучасних засобів навчання. Під час проведення уроків з геометрії в основній  школі вчителям варто все частіше використовувати мультимедійні технології як такі, що  унаочнюють відповідний  матеріал, роблять його більш доступним і зрозумілим. Тому    © Ю.В. Фірманюк, 2012     26   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   систематизація уже визнаних можливостей мультимедійних технологій і виявлення й  обґрунтування нових є важливим аспектом педагогічних досліджень.  Аналіз попередніх досліджень і публікацій. Основи можливостей мультимедійних  технологій навчання геометрії в середній школі викладені в роботах С. Ракова, М. Жалдака,  В. Корольського, Ю. Триуса, В. Зикова, О. Турової, С. Симан та ін. Але питання  методичних  можливостей цих технологій при вивченні геометрії ще не достатньо вивчене.   Мета даної статті –  виокремити й обґрунтувати можливості застосування  мультимедійних технологій у процесі підвищення ефективності навчання геометрії в  основній школі.  Виклад основного матеріалу. За словами В. Зикової: недостатній запас геометричних  образів, пов’язаний із кожним поняттям, в учнів тих шкіл, в яких використовуютьсяя тільки  стандартні книжкові рисунки, виникають труднощі в пізнані фігур у процесі розв’язування  задач. Такі проблеми з’являються в учнів і в доведенні теорем. Тобто школяр для розуміння  доведення теореми основні зусилля спрямовує на виділення даних елементів малюнка, а не  на пошук методу доведення, увага дитини акцентується на  другорядному, а не на суті самого  доведення. Відповідно якість засвоєних знань залежить від чуттєвого сприйняття в процесі  навчання.  Нагадаємо відому фразу К. Ушинського: «Дитяча природа ясно вимагає наочності.  Учіть дитину яким-небудь п’яти невідомим йому словам, і вона буде довго і марно мучитися  над ними; але пов’яжіть із малюнками двадцять таких слів - і дитина засвоїть їх на льоту…  Якщо ви входите в клас, від якого важко добитися слова, почніть показувати малюнки, і клас  заговорить, а головне, заговорить вільно». Тобто наочність матеріалу підвищує його  засвоєння, оскільки задіяні всі канали сприйняття учнів - зоровий, механічний, слуховий і  емоційний.   Для візуалізації абстрактних понять , створення наочної опори у процесі вивчення  планіметрії, формування в учнів уявлень та образів, вміння оперувати ними слід  використовувати мультимедійні технології.  Під мультимедійною технологією часто розуміють технологію, яка окреслює порядок  розробки, функціонування та застосування засобів обробки інформації різних модальностей.  Мультимедіа – це  засіб або інструмент пізнання на різних уроках. Мультимедіа сприяє   розвитку мотивації, уяви, комунікативних здібностей, отриманню навиків, накопиченню  фактичних знань, а також сприяє розвитку інформаційної письменності. Мультимедіа має і  етичний компонент – комп’ютерна технологія ніколи не замінить зв’язок між учнями. Вона  тільки може підтримувати потенціал їх сумісного прагнення до нових ресурсів і підходить  для використання в різних навчальних ситуаціях, де  учні, вивчаючи предмет, беруть участь у  діалозі з однолітками і викладачами щодо матеріалу, який вивчається.   Грамотне використання в навчальному процесі наочних засобів навчання грає важливу  роль у розвитку спостережливості, уваги, мовлення, мислення учнів.   Багатющі можливості для цього надають сучасні інформаційні комп'ютерні технології.  На відміну від звичайних технічних засобів навчання інформаційні комп'ютерні технології  дозволяють не тільки задовольнити учнів великою кількістю готових, точно відібраних,  відповідним чином організованих знань, але і розвивати інтелектуальні, творчі здібності  школярів.   Використання якісної наочності тим більш актуальне, що в школах, як правило,  відсутній необхідний набір таблиць, схем, репродукцій, ілюстрацій. У такому разі комп’ютер  може надати неоціненну  допомогу.  Використання мультимедійних презентацій доцільне на будь-якому етапі вивчення  теми і на будь-якому етапі уроку. Дана форма дозволяє подати навчальний матеріал з  планіметрії як систему яскравих опорних образів, що дозволяє полегшити запам’ятовування і  засвоєння матеріалу. Подача навчального матеріалу у вигляді мультимедійної презентації  скорочує час навчання, вивільняє ресурси  здоров’я дітей.   Подібні уроки допомагають вирішити наступні дидактичні завдання:   – засвоїти базові знання з предмету;        27    Пленарне засідання       – систематизувати засвоєні знання;   – сформувати навики самоконтролю;   – сформувати мотивацію до навчання в цілому і до певного предмету зокрема;  – надати навчально-методичну допомогу учням у самостійній роботі над навчальним  матеріалом.  Завдяки можливості зберігати та сумісно використовувати великий обсяг текстового,  звукового та візуального матеріалу, комп’ютер став потенційно потужнім і  зручним засобом  підтримки та збагачення існуючих навчальних програм з геометрії.  Практика свідчить, що завдяки мультимедійному супроводу занять, учитель економить  до 30% навчального часу, ніж при роботі біля класної дошки. Він не повинен думати про те,  що йому не вистачить місця на дошці, не варто турбуватися, якої якості крейда, зрозуміло і  все написане, не потрібно затрачати час на витирання та написання знову. Економлячи час,  учитель може збільшити щільність уроку, збагатити його новим змістом.  Знімається також інша проблема. Коли вчитель відвертається до дошки, він мимоволі  втрачає контакт із класом. Іноді він навіть чує галас за спиною. У режимі мультимедійного  супроводу вчитель має можливість постійно  бачити реакцію учнів, вчасно реагувати на  ситуацію, що змінюється.   Застосування мультимедійних засобів у процесі відбору, накопичення, систематизації і  передачі знань, а також в організації різних видів навчальної діяльності є однією із значущих  рис системи освіти, що формується зараз.  Підготовка ефективних освітніх мультимедійних технологій потребує багато коштів і  послуг бригади висококваліфікованих проектувальників і техніків, які працюють у команді з  педагогами. Нині Інтернет і World Wide Web містить велику кількість вузлів із потенційно  цікавим і актуальним матеріалом для освіти. Проте є практичні труднощі зі знаходженням  такого матеріалу, який може швидко включитися до існуючих навчальних планів. Взагалі,  інтеграція освітнього мультимедійного матеріалу в навчальні плани освітянських закладів є   однією з найактуальніших проблем.  Практика створення програм свідчить, що склалося своєрідне зачароване коло: фахівці,  зайняті змістом свого навчального курсу, не мають можливості, а часом і бажання  підключитися до процесу створення мультимедійних програм. Програмісти часом виконують  їх без урахування досвіду педагогічної роботи, специфіки змістового параметру конкретного  навчального предмету. Водночас, особливо для  педагогів-початківців, необхідні добре  структуровані та змістовно наповнені програми, готові до використання в реальному  навчальному процесі. Досвідчений педагог не завжди готовий сприймати та використовувати  навіть добре продумані готові програми, оскільки він, як педагог-професіонал, має свою  концептуальну лінію, своє бачення розв’язання предметної проблеми. Тому тільки спільні  зусилля, з одного боку , програмістів, які підготували якісні мультимедійні оболонки, та, з  іншого боку, – професіоналів, які чудово знають свою предметну галузь із змістової та  методичної точки зору, можуть дати реальний і бажаний ефект у процесі створення  програмних засобів.  Головні перешкоди ефективного використання освітніх мультимедійних технологій у  навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи:  а) слабкий потенціал  існуючого парку комп’ютерів у школах;  б) наявність невеликої кількості програмних педагогічних засобів, які можуть бути  безпосередньо введені до існуючих навчальних планів;  в) повільна адаптація мультимедійних технологій, які розроблені в інших країнах, за  рахунок відмінностей у мові, культурі, шкільних програмах;  г) труднощі створення працездатної взаємодіючої групи техніків і педагогів  для  створення нових освітніх комп’ютерних продуктів;  д) низький рівень компетентності вчителів у використанні засобів мультимедія.  Якісний  навчальний  мультимедійний  продукт  повинен  мати  принаймні  такі  характеристики:  – можливість бути використаним для організації різних видів навчальної діяльності;     28   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   – можливість поповнення навчального матеріалу;  – методично обґрунтований графічний інтерфейс;  – помірне й обґрунтоване використання відео- та аудіоматеріалів;  – можливість опрацювання різних типів даних;  – локальний і мережевий режим роботи.  Висновки. Отже, серед методичних рекомендацій учителям геометрії під час  використання мультимедійних технологій у навчанні можна виокремити:  – мультимедійні технології не повинні  замінювати вчителя, а лише допомагати йому;  – створення та використання готових мультимедійних засобів варто здійснювати з  урахуванням психолого-педагогічних і дидактичних засад;  – використання продуктів мультимедія має бути аргументованим метою уроку та не  створювати труднощів у роботі як для учнів так і для вчителя;  – готові педагогічні програмні засоби варто  застосовувати тоді, коли вони справді  органічно вплітаються у канву уроку;  – тривалість використання інноваційних засобів навчання на уроці не повинна  перевищувати 20 – 30 хв.;   – добре продумане застосування мультимедійних технологій зробить урок образним,  наочним, цікавим, життєвим, дозволить розвивати уміння учнів працювати в парах і групах.     Література:     1. Бондаренко О. Вимоги до мультимедійних систем навчання та їх класифікація / О. Бондаренко // Рідна  школа. – 2007. – №3. – С. 60–63.   2. Братищенко О. Г. Використання комп’ютерних технологій на уроках математики / О. Г. Братищенко //  Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2006. – №2. – С. 38 – 40.  3. Вінниченко Є.Ф. Деякі особливості використання математичних програмних засобів на  уроках  математики / Є. Ф. Вінниченко // Комп’ютерно-орієнтовані системи навчання : зб. наук. праць; Редкол. –  К.:НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2003. – Випуск 6. – C. 152–161.  4. Всемирный доклад по образованию, 1998  г.: Учителя, педагогическая деятельность и новые  технологии / ЮНЕСКО. – Париж: ЮНЕСКО, 1998. – 175с.  5. Думанська Г. О. Застосування комп’ютерних технологій у навчальному процесі / Г. О. Думанська //  Математика в школах України. – 2009. Лютий (№4). – С. 2–7.  6. Жалдак М. І. Педагогічний потенціал комп’ютерно-орієнтованих систем навчання математики /  М. І. Жалдак // Засоби і технології єдиного освітнього простору : зб. наук. праць; за ред. В. Ю. Бикова,  Ю. О. Жука. – К., 2004. – С.61–73.  7. Жалдак М.І. Комп’ютерно-орієнтовані системи навчання  в загальноосвітній середній школі //  Інформатика та інформаційні технології в навчальних закладах. – 2008. – №5. – С. 4 – 9.      В даній статті було виокремлено і аргументовано можливості використання мультимедійних  технологій у процесі підвищення ефективності навчання планіметрії в основній школі.   Ключові слова: мультимедійні технології, наочні засоби, мультимедійна презентація, нетрадиційний  урок.   In this article was singled out and argued the possibilities of using multimedia technologies for the improving  the efficiency study planimetry in elementary school.  Keywords: multimedia technology, visual means, multimedia presentation, unconventional lesson.          29    Пленарне засідання       О.М. Горщук   (науковий керівник – доц. Н.В. Бірюкова)  ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ У ПРОЦЕСІ  ВИВЧЕННЯ ГЕГРАФІЇ ЗАСОБАМИ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ  У Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті визначено мету,  пріоритетні напрямки державної політики щодо розвитку освіти, зокрема це: особистісна  орієнтація освіти; формування національних і загальнолюдських цінностей; постійне   підвищення якості освіти, оновлення її змісту та форм організації навчально-виховного  процесу; запровадження освітніх інноваційних технологій.  Основна мета географічної освіти полягає у всебічному розвитку особистості школяра з  урахуванням його природних задатків, здібностей, інтересів і потреб через формування  географічної культури як основи світосприйняття, світогляду та діяльності. Звідси, завдання  вчителя географії – відібрати зі  своїх методичних надбань усе прогресивне і змінити,  модернізувати, трансформувати навчальний процес, забезпечити його дослідницький,  пошуковий характер. Такий підхід сприятиме розвитку мислення, розумових, творчих  здібностей учнів, забезпечить більш якісний рівень знань.   Одним із шляхів забезпечення дослідницького характеру навчального процесу з  географії є застосування інноваційних технологій.   Проблемою дослідницької діяльності займалися такі вчені:  В. Бібер, О. Коршунов,  Я. Чепіга, А. Музиченко. Певні аспекти інноваційних підходів у викладанні географії  розглядали: Н. Лєскова, С. Кобернік, В. Корнєєв,   Л. Круглик, С. Пальчевський, Г. Пустовіт, А. Сиротенко, Б. Чернов, В.Сластьонін,  Л. Подимова, О. Пометун.  У сучасній інноваційній педагогіці склалося кілька точок зору на розуміння сутності  дослідницької діяльності  учнів. Прийнято вважати, що діяльність характеризується,  насамперед, такими особливостями: це завжди діяльність суб'єктів, які здійснюють спільну  діяльність; це взаємодія суб'єкта з об'єктом, тобто вона є предметною, змістовною; вона  завжди — творча і самостійна.  У найзагальнішому вигляді під дослідницькою роботою, на нашу думку, варто розуміти  систему навчальної та позанавчальної  діяльності учнів теоретичного і прикладного  напрямків у галузі науки, яка за формою та змістом відповідає творчому рівневі навчальних  досягнень. У такому розумінні дослідна робота учнів є найвищою формою вияву творчого  рівня засвоєння знань. Окремі дослідники розглядають її лише як одну з перспективних  педагогічних технологій.  У процесі дослідження встановлено, що для проведення  дослідницької діяльності під  час вивчення географії необхідним є: використання інноваційних технологій навчання, що  передбачає різні форми, методи організації навчальної діяльності, орієнтованої на  конкретного учня; створення на уроках географії педагогічних ситуацій, що дають змогу  кожному учню виявити ініціативу, самостійність у роботі, та умов для природного  самовираження учня; створення атмосфери зацікавленості кожного  учня в роботі класу;  стимулювання учня до висловлювань, використання різних способів виконання завдань без  страху помилитися, дати неправильну відповідь; підтримка учня в його бажанні аналізувати  свою роботу та роботу інших учнів на уроках географії.  З’ясовано, що робота з формування дослідницьких умінь школярів ведеться поетапно, з  урахуванням рівня освіченості, вікових  і психологічних особливостей, що в 5-6 класах  вимагають організації уроків, побудованих на інтересі, характер мотивації якого формують  емоційні чинники; у 7-9  класах –  проблемно-пошукових із навчально-пізнавальною  мотивацією (створення ситуації новизни, опори на життєвий досвід, відчуття успіху в  навчанні), а в 10-11 класах – творчих, зі зміною мотивації на соціально-практичну (показ  суспільної й особистісної  значущості учіння, заохочення до сумлінного виконання  обов'язків, оперативний контроль).   © О.М. Горщук, 2012     30   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Основою діяльності п'ятикласників виступає робота з текстом, формування початкових  уявлень про географічні джерела, уміння їх досліджувати (описувати, аналізувати,  зіставляти). Щоб шлях пізнання не був важким, пропонується матеріал, суть якого дитина не  тільки зрозуміє, а й відчує. Наприклад, під час вивчення курсу «Географія рідного краю»  учні виконують роль маленької краплинки води  і подорожують у такий спосіб по планеті.   У 6 класі, коли починається вивчення систематичного курсу географії, дослідження  набуває чіткості й логічності, закладаються основні вміння (встановлювати послідовність і  синхронність подій, виділяти найважливіше), які поступово стають основою для формування  предметних і ключових компетентностей.   Учні 7-9 класів, застосовуючи реконструктивно-утворюючі методи, набувають уміння  описувати об 'єкт чи явище у причинно-наслідковому контексті, зв'язках і залежностях;  логічно осмислювати, синхронізувати, співставляти знайдений і досліджений матеріал тощо.  Наприклад, восьмикласники розглядають процеси і явища в природно-територіальному  комплексі України. Вчаться користуватися раніше здобутими знаннями для аналізу та  систематизації інформації про природу, виробляють навички і прийоми аналізу, синтезу,  порівняння,  узагальнення, систематизації, які сьогодні необхідні дослідникові. Так, на  початку вивчення курсу перед восьмикласниками ставляться завдання творчого характеру,  над якими вони працюватимуть протягом року, наприклад: дослідіть і проаналізуйте  природні умови і ресурси України, дайте їм господарську оцінку, визначте їхню роль у  розбудові економіки незалежної держави; доведіть конкретними прикладами, що порушення  географічних законів призводить до появи цілого комплексу екологічних проблем.  Під час вивчення природних умов і ресурсів України потрібно пробудити в кожного  учня потребу до саморозвитку творчих здібностей, уміння бачити проблему, усвідомлювати  її. Мету уроку необхідно визначати гранично чітко: доведіть, що характер поверхні України  рівнинний; чому, незважаючи на загальний рівнинний характер території України , орографія  її складна?; доведіть, що сучасний рельєф України — результат взаємодії ендогенних і  екзогенних сил і процесів Землі; обґрунтуйте закономірність поширення різноманітних  корисних копалин України залежно від геологічної будови території.  Розгляд кожної проблеми передбачає такий перегляд навчального матеріалу, який  формує послідовність розумових операцій, що визначають шляхи пошуку рішень. При цьому  необхідно  встановити, яких результатів потрібно досягти на уроці. Як правило, на уроках  разом з учнями складається логічний конспект, так звана структурно – інформаційна  схема.  При вивченні фізико-географічного районування завдання ускладнюються. Учням,  окрім проблемних запитань, пропонуються самостійні завдання пошукового характеру.  Наприклад, осушення боліт значно збільшило сільськогосподарські угіддя України. Чому ж  учені закликають зберегти  болота в їхньому первісному вигляді, пропонують перевести  території під болотами у розряд заповідних? Відповідь обґрунтуйте. Запропонуйте власне  обгрунтування ідеального ландшафту Полісся.  Творча група учнів одержує завдання і працює над проблемою осушення боліт Полісся.  Доведіть, що зміна рельєфу і клімату із заходу на схід у межах лісостепу є причиною  утворення азональних ПТК- провінцій.  Щоб виконати це завдання, недостатньо аналізу карт і потрібно звернутися до дитячих  наукових праць із вивчення заповідних територій. Учні виступають із повідомленнями про  природу не змінених людиною територій заповідників. Аналізуючи карти атласу,  повідомлення однокласників, восьмикласники вже цілком самостійно формулюють  структурно обґрунтовані висновки.  Таку організацію пізнавальної діяльності можна вважати активно  розвивальною, тому  що вона ставить учня в умови, які викликають у нього внутрішню потребу в знаннях і  прагнення їх одержати.  Заклавши міцний фундамент знань з фізичної географії, тим самим відбувається  підготовка до сприймання і глибокого розуміння економічної і соціальної географії України.  У дев'ятому класі вивчати структуру господарського комплексу України,  його проблеми,  зміни й перетворення допомагає паралельне освоєння курсу економіки, навчальний матеріал        31    Пленарне засідання       якого тісно пов'язаний із проблемами економіки України. Учні пізнають макроекономічні  явища та вивчають економіку на рівні держави, ознайомлюються з новими формами  господарювання та умовами дії ринкового механізму, на основі здобутих знань намагаються  дати свою оцінку подіям, що відбуваються в державі. Паралельне вивчення курсу  економічної географії й економіки створює сприятливі умови  для самореалізації творчої  особистості.  На одному з бінарних уроків учням пропонуються завдання:  1. Схарактеризуйте основні види господарського впливу на природні умови й ресурси  України. До виникнення яких проблем це призводить? Відповідь обґрунтуйте.  2. Як, на вашу думку, зміниться галузева і територіальна структура господарства  України в ринковій економіці?  Ми бачимо, що такі завдання сприяють формуванню у школярів дослідницьких умінь і  навичок.  Встановлено, що вищою формою дослідницької діяльності є творча (наукова,  проектна), що здійснюється учнями 10-11 класів. Курс «Економічної і соціальної географії  світу» відкриває можливості спробувати себе в ролі експертів міжнародних організацій та  імітувати їхню роботу в Україні з виведення її економіки з кризового  стану. Отже, учні  мають можливість дослідити проблему, спробувати її вирішити, моделюючи якусь сферу  нашого життя. Це сприяє поглибленню знань, умінню застосовувати їх на практиці,  уникнути в суть роботи людей різних професій. Тобто учні готують себе до свідомого  вибору професії і до тієї праці, яку вони оберуть у майбутньому. Їхній життєвий  досвід  розширюється, психологічно вони будуть готові після закінчення школи зробити правильний  вибір у житті і процес соціалізації пройде з меншими витратами : сил і здоров'я. Завдання  вчителя в цей період : підготувати підлітків до самоосвіти; навчити самостійно здобувати  інформацію; розв'язувати проблемні питання; спрямовувати отримані результати на  практичне вирішення проблем; розвивати комунікативні  здібності. Здійснити це можливо в  системі: урок - домашнє завдання - позакласна - позашкільна та самоосвітня робота, при  цьому пошуково-дослідницька діяльність поступово перетворюється в дослідницьку,  результатом  якої  є  формування  навчальної,  громадянської,  соціальної  та  інших  компетентностей підлітка.  Таким чином, організація дослідницької діяльності учнів у процесі вивчення географії в  атмосфері спільного захоплення не тільки  приводить до розвитку дитини, а й об'єднує  навчання та виховання, стимулює пізнавальні потреби і творчість, сприяє формуванню  особистісних якостей учнів, їхньої системи цінностей, робить навчання особистісно  спрямованим. Учні легко дають відповіді на класичні питання педагогіки: «Що я роблю?»,  «яким чином?», «навіщо це мені потрібно?», «що я відчуваю під час ведення дослідження?».  У процесі дослідження з’ясовано, що найбільше сприяють організації дослідницької  діяльності: дослідницька, проектна, ігрова й інформаційна технології навчання.  Найбільш важливе значення має дослідницька технологія – це технологія навчання, що  забезпечує вищий рівень пізнавальної самостійності учнів. У процесі застосування даної  технології пізнавальна діяльність школярів за своєю структурою наближається до  дослідницької діяльності  вченого, який відкриває нові наукові знання; це спосіб навчання  шляхом самостійного «відкриття» учнями знань. Вона включає всі елементи проблемного  навчання: виявлення проблеми предмета досліджень; аналіз умов, їхня оцінка, відокремлення  відомого чи невідомого; висунення гіпотези чи припущень; розробка плану розв’язання  проблеми; виконання плану; перевірка правильності дій та одержаного результату.  Дослідницька  технологія на уроках географії передує проектній діяльності, завдяки  якій створюється новий продукт.  Зокрема проектна технологія стимулює інтерес учнів до певних географічних проблем,  що передбачають володіння визначеною сумою знань. Через проектну діяльність, яка  передбачає розв'язання однієї або цілої низки проблем, засвідчує практичне застосування  надбаних знань, від теорії до практики, гармонійно поєднує  академічні знання з  прагматичними, дотримуючи відповідний їх баланс на кожному етапі навчання.     32   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Метою навчального проектування є створення педагогом таких умов під час освітнього  процесу, за яких його результатом є індивідуальний досвід проектної діяльності учня, що в  свою чергу є запорукою дослідницької діяльності.  Досить часто в процесі вивчення географії з метою організації дослідницької діяльності  використовують ігрові технології. Вони розвивають пізнавальний інтерес до предмету,  активізують  навчальну діяльність учнів на уроках, сприяють становленню творчої  особистості учня, тому що багато ігор часто припускають проблемний характер навчання, бо  є вихідні питання, на які треба дати відповідь, а шляхи вирішення не відомі. Значна кількість  ігор дає можливості для взаємонавчання та припускає групові форми роботи і дорадчий  процес. Інтелектуально розвинені учні займають лідируючі позиції, навчаючи відстаючих у  командній грі. Можливість радитися, обговорювати проблеми дозволяє також задовольняти  потребу підлітків у спілкуванні.   Швидкі  темпи  інформатизації  суспільства  вимагають  широкого  застосування  комп’ютерних технологій у вивченні географії. Вони дозволяють суттєво перебудувати і  вдосконалити шкільну географічну освіту. Інформаційні технології дають можливість для  творчого розвитку учнів, дозволяють  звільнитися від нудного традиційного навчання і  розробити нові ідеї, можливість вирішувати цікавіші проблеми.  Досвід використання комп’ютерних програм під час вивчення географії дає можливість  зробити деякі висновки:  – по-перше, використання комп’ютера сприяє дослідницькій діяльності учнів;  – по-друге, використання комп'ютера дозволяє значно заощаджувати час. На  звичайних уроках  географії матеріал відпрацьовується, а на уроках з використанням  комп’ютера проводиться перевірка;  – по-третє, результати виходять більш об'єктивними, дозволяють проаналізувати  ступінь засвоєння й обсяг знань учнів;  – по-четверте, підвищується мотивація навчання за рахунок новизни діяльності.  Таким чином, застосування інноваційних технологій навчання в процесі організації  дослідницької діяльності учнів на  уроках географії загалом сприятиме розвитку їх мислення,  творчих здібностей, забезпечить більш якісний рівень освіти.     У статті розглянуто організацію дослідницької діяльності школярів у процесі вивчення географії  засобами інноваційних технологій. Висвітлено змістову сутність дослідницької діяльності учнів інноваційними  технологіями, зокрема дослідницькою, проектною, ігровою, інформаційною.  Ключові слова: дослідницька діяльність, інноваційні технології, дослідницька технологія, проектна  технологія.  This article organization of research activity of schoolboys was considered in the process of study of geography  by facilities of innovative technologies. Semantic essence of research activity of students is rotined by innovative  technologies, in particular research, project, playing.   Keywords: research activity, innovative technologies, research technology.      В.Я. Єрмакова  (науковий керівник – проф. П.С. Григорчук)     РАДЯНСЬКО-АФГАНСЬКА ВІЙНА (1979-1989 рр.) В СИСТЕМІ   МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН  Воєнно-політична спеціальна операція СРСР в Афганістані 1979 - 1989  років стала  фінальною в низці локальних воєн, збройних конфліктів в світі у другій половині ХХ  століття за участю СРСР. У 70-х роках відступ США з глобальних позицій після поразки у  В'єтнамі створив умови: із традиційних сфер радянського впливу у Східній і Центральній  Європі перейти в наступ у Південно-Східній Азії, в Африці, згодом і в Латинській Америці. І  Афганістан став логічним завершенням цієї експансії. Проте СРСР зіткнувся в цій країні з    © В.Я. Єрмакова, 2012        33    Пленарне засідання       тими ж проблемами, що і США в 1965-1973 роках у В'єтнамі. Точно так само Афганістан  став своєрідним «моментом істини» і випробуванням для радянської наддержави [1, с.12].  Нині геополітична боротьба навколо Афганістану набуває більш ускладнених форм у  зв'язку з активізацією в міжнародних справах Китаю, Пакистану, Ірану, появою нових  незалежних центральноазіатських держав і  дезінтеграційними процесами у пострадянському  просторі. Сам Афганістан знаходиться у стані політичного хаосу і, як здається, навряд чи  спроможний вийти з нього самостійно.   У сучасних умовах незалежної України ця важлива тема викликає поглиблену увагу, як  з погляду участі українців у даній війні, так і підтримки державою процесу мирного  врегулювання в Афганістані . Здійснюється пошук матеріалів і відомостей, ведуться  дослідження подій, вивчаються й аналізуються раніше закриті архівні документи,  збираються свідчення ветеранів. Тому мета даної статті –  з’ясувати роль і значення  радянсько-афганської війни в системі міжнародних відносин.  Афганський конфлікт у глобальному розумінні —  це взаємозв’язок багатьох  геополітичних,  міжнародних,  політичних,  ідеологічних,  соціальних,  економічних  і   військових аспектів. І якщо зневажити хоча б одним із них —  не буде історичної  об’єктивності [2].  Які ж були причини введення військ? Офіційно, після 27 грудня, мета формулювалася  як надання допомоги в стабілізації ситуації і відбиття можливої агресії ззовні. Проте  прохання афганської сторони про допомогу були лише виправданням і зовнішнім фасадом,  що приховував  істинні мотиви. В цілому, рішення про введення військ СРСР в Афганістан  приймалося радянським керівництвом під впливом цілого комплексу чинників, які умовно  можна розділити на суб'єктивні й об'єктивні.   Зокрема, причини та мотиви введення радянських військ в Афганістан перебувають в  одному  часовому  просторі,  наприклад,  із  форсуванням  Сполученими  Штатами  довготермінових  програм   озброєнь,  створенням  сил  швидкого  реагування  в  центральноазійському регіоні та фактичною відмовою Джиммі Картера від ратифікації  Договору ОСВ-2, який мав би зафіксувати стратегічний паритет супердержав. Окрім того,  країни-члени НАТО прийняли рішення про щорічне збільшення воєнних видатків на три  відсотки, а в Західній Німеччині було встановлено крилаті ракети середньої дальності  «Першинг », тоді як в СРСР подібної зброї поблизу американських кордонів не було. Велике  занепокоєння радянського керівництва викликало несподівано швидке зближення США та  Китаю, стратегічно спрямоване проти СРСР [3].  На тлі погіршення міжнародних відносин узагалі, радянсько-американських зокрема, в  Афганістані 27 квітня (назва місяця по-афганськи «саур») 1978 року відбувся військовий  переворот, унаслідок чого до  влади прийшла Народно-демократична партія Афганістану  (НДПА), яка проголосила соціалістичні гасла. Уже 30 квітня Радянський Союз визнав  Демократичну Республіку Афганістан (ДРА). Сполучені Штати в січні 1979 року провели  таємні перемовини з афганськими лідерами антиурядових сил, а у квітні —  значно  збільшили обсяги таємної допомоги їм. Убивство посла США в Афганістані А. Дабса у   лютому того ж року стало межею, з якої розпочалася масована допомога США антиурядовим  силам Афганістану.   Лютнева мусульманська революція 1979 року в Ірані привела до влади ортодоксальних  ісламістів. Іранська й афганська «революції» порушили геополітичну і геостратегічну  рівновагу в Центральній Азії (де Афганістан займав важливе місце й відігравав для СРСР  роль буферної держави) і  — як запевняли офіційні радянські джерела — створили реальні  загрози південному кордону СРСР та політичній стабільності радянських республік  Середньої Азії. За законами «холодної війни» США, втративши Іран, робили спробу  створити новий плацдарм на південному кордоні СРСР. Зрозуміло, що комуністична  супердержава СРСР не могла допустити такого розвитку подій. Тож базисна основа  афганської війни  лежить у площині «холодної війни» з протиборством наддержав за  розширення свого сегменту впливу у світовому кондомінаті (співволодінні планетою), що  склався після Другої світової війни [4].     34   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Указані об'єктивні причини у багатьох аспектах переплітались із суб'єктивними. Багато  дослідників вважає, що рішення радянських керівників були зумовлені інформацією про  події й особистими симпатіями й антипатіями.   Так, одним із мотивів введення військ стала особиста образа Л. Брежнєва на Х. Аміна  за переворот і вбивство Н. Тараки, якого СРСР  підтримував. Враховуючи особливості  старечої психології (Л. Брежнєву в грудні 1979 року виповнилося 73 роки) таке пояснення  цілком можливе, але лише в контексті «супутніх» чинників. Оскільки рішення радянським  керівництвом приймалися колегіально, то тут, окрім особистих симпатій і антипатій, велике  значення мало трактування і подача інформації, на основі якої робилися висновки. Особа Х.  Аміна взагалі  не викликала довіри у радянських керівників, оскільки той отримав освіту в  США, знаходячись при владі, проявляв схильність до диктаторських методів керівництва, не  користувався популярністю в країні і цілком міг вийти з-під контролю, намагаючись  зберегти і зміцнити власну владу. Тому повідомлення радянської резидентури в Афганістані  про можливі зв'язки Х. Аміна з США лягли на підготовлений ґрунт [5].  Складність об'єктивної оцінки того, що відбувалося у 1979 році в Афганістані для  радянського керівництва полягала і в тих підходах, що панували тоді в СРСР, щодо  розуміння зовнішньої і внутрішньої політики, які трактувалися в руслі класового підходу, що  спотворювало сприйняття ситуації в цілому.  Як відомо , більшовики, які прийшли до влади, розраховували на експорт революції у  країни Заходу. Проте там пролетаріат не переміг. Тоді й запрацювала в повну силу  ідеологічна теза про «інтернаціональну допомогу», «інтернаціональний обов'язок». До 1978  року Радянський Союз уже мав великий бойовий досвід підтримки своїх партнерів в  Угорщині, Кубі, В'єтнамі, Чехословаччині. Дії  радянського керівництва під час подій в  Угорщині та Чехословаччині не принесли для СРСР майже ніяких ускладнень на  міжнародній арені. Тому Політбюро ЦК КПРС рішенням про військове втручання у справи  ДРА, намагалось «повторити те, що вже робилося неодноразово». Відмінність полягала лише  в тому, що цього разу об'єктом уваги стала азіатська країна  [6, с.29-30].  Результатом вищевикладених причин стало введення радянських військ в Афганістан.  25 грудня 1979 року о 15:00 почалося введення радянських військ у ДРА за трьома  напрямками: Кушка-Шинданд-Кандагар, Термез-Кундуз-Кабул, Хорог-Файзабад. Протягом  січня 1980  року частини радянських військ під командуванням генерал-лейтенанта  Ю. Тухарінова зайняли ключові райони Афганістану і разом із афганською  армією взяли під  охорону адміністративні центри, аеродроми й основні автомагістралі. Були також взяті під  контроль об’єкти радянсько-афганського співробітництва, на яких жили та працювали  цивільні радники і фахівці (газопромисли Джаркудук і Шибарган, електростанції Сурубі,  Наглу, Пулі-Хумрі, Кабул). Спочатку радянські війська розташовувалися гарнізонами у  великих містах країни, а згодом  поступово втягнулися в бойові дії по всій території  Афганістану [7, с.14].  Спецоперація Радянського Союзу виявилася найтривалішою кровопролитною, з більш  ніж 20 локальними війнами й озброєними конфліктами з участю радянських військ за  кордоном у другій половині ХХ століття.  Особливістю  спецоперації  стала  неефективна  пропагандистська  та  контрпропагандистська діяльність ідеологічної системи СРСР. По-перше, СРСР не планував   завоювати Афганістан, але не зміг переконати в цьому ні афганців, ні світову громадськість.  По-друге, тотальне замовчування бойових дій ОКРВ підривало моральний дух особового  складу та викликало негативну реакцію радянського суспільства. По-третє, СРСР не зумів  викрити перед світовою спільнотою потенційну загрозу ісламського фундаменталізму,  тероризму та наркотероризму. Тут СРСР програв США.   Процес політичного врегулювання ситуації в Афганістані розпочався зі зміною  політичного  керівництва  у 1985  році,  який  став  випробуванням  для  нового  зовнішньополітичного  курсу  Михайла  Горбачова.  Уперше  Горбачов  запропонував  обговорити питання стосовно Афганістану 17 жовтня 1985 року на засіданні Політбюро, але  ніякого рішення прийнято не було.        35    Пленарне засідання        Остаточне рішення про виведення військ було прийняте на засіданні Політбюро ЦК  КПРС 13 листопада 1986 року в умовах найсуворішої секретності. Питання викликало знову  суперечки, проте після доповіді маршала С. Ахромєєва, відповідно до якої, – було війну  програно, навіть А. Громико нічого не залишалося робити, як погодитися. Був встановлений  термін остаточного виведення військ – один або два роки [8].  Після тривалих дебатів у Політбюро між прихильниками різних шляхів вирішення  афганської проблеми, 8 лютого 1988 року Горбачов виступив із заявою, яка свідчила, що  уряди СРСР і Республіки Афганістан домовилися встановити конкретну дату початку  виведення радянських військ – 15 травня 1988 року. 14 квітня 1988 року в Женеві було  підписано п'ять основоположних документів із питань  міжнародного врегулювання ситуації  навколо Афганістану. Перші два підписали представники Афганістану і Пакистану. Це були  двосторонні афгано-пакистанські угоди про принципи взаємин, невтручання, про відмову від  інтервенції (1) і про добровільне повернення біженців (2). Зміст угод полягав у тому, що  Пакистан зобов'язався припинити втручання в афганські внутрішні справи, а афганський  уряд погодився  дозволити легальне повернення з Пакистану в Афганістан опозиційних  пуштунских польових командирів з усіма їх прибічниками і членами сімей. Територіальне  питання в даних угодах не вирішувалось.   Третім і четвертим документами в цьому комплексі стали: радянсько-американська  декларація про міжнародні гарантії виконання домовленостей по Афганістану і радянсько- американська угода про взаємозв'язок для  врегулювання ситуації, щодо Афганістану.  Радянський Союз погодився вивести з афганської території свої війська, а США перейняли  на себе зобов'язання утримуватися від втручання в справи Афганістану після виведення  радянського  контингенту.  П'ятий  документ  був  чотиристороннім  меморандумом  взаєморозуміння. У ньому говорилося про те, що п'ять підписаних документів є єдиним  комплексом і підлягають обов'язковому виконанню. Згідно з досягнутими домовленостями з  15 травня 1988 року СРСР повинен був почати виведення військ і завершити його впродовж  дев'яти місяців [9, с. 471].  До 15 лютого 1989 року виведення радянських військ було завершене. Афганська війна  продовжувалася з 25 грудня 1979 до 15 лютого 1989 року, тобто 3340 днів. Загалом участь у  бойових діях брали 546255  радянських воїнів-інтернаціоналістів. Загальні втрати особового  складу радянських військ, за уточненням, становили 14751, поранено – 49984, залишились  інвалідами – 6669 осіб, потрапили у полон – 417 чол., 119 з них були звільнені. За час  спецоперації СРСР в Афганістані в бойових діях брали участь 160375 українців. Загинули від  поранень й захворювань 3280 військовослужбовців, пропали безвісті – 80 чол., поранені  більш ніж 8  тис. чол., стали  інвалідами 3560  чол. Сьогодні 272  військовослужбовці  залишаються в полоні, або відсутні відомості про їх місце перебування, з них 72 призваних з  України.  За мужність і героїзм в Афганській війні звання Героя Радянського Союзу – відзнаки  вищого державного рівня – отримали 86 воїнів-інтернаціоналістів, з них 28 – посмертно. 18  Героїв Радянського Союзу – вихідці з України [10].  Власне, афганська проблема є  частиною тих великих глобальних подій, котрі  відбуваються в світі, і одним із найбільш яскравих відображень холодної війни та її  сьогоднішніх наслідків. При усіх тонкощах ситуації та проблем на Кавказі, Близькому Сході,  при всіх складнощах, що викликані світовою фінансовою кризою, фокус уваги провідних  держав світу зосереджений і на Афганістані. Таким чином, Афганістан  залишається однією із  ключових проблем системи міжнародних відносин й «афганський вузол» ще потребує свого  розв’язання.     Література:     1. Замятина Т. Афганистан: «момент истины» для СССР и России // Эхо планеты. – 2004. – №7 – С. 12.  2. Костиря А. Старт спецоперації «Афган» // Україна молода. – 2009. – 25 грудня.   3. Новик А. Афганистан - ставка на спецоперации //http://www.centrasia.ru/newsA.php?st=1257317820.     36   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   4. Костиря А. Старт спецоперації «Афган» // Україна молода. – 2009. – 25 грудня.   5.Шило Н. Афганистан: 30 лет спустя // http://www.mgimo.ru/afghan/132585.phtml.   6. Червонописький С.В., Костиря А.А. Історіографія війни в Афганістані (25 грудня 1979-15 лютого 1989  рр.). – К., 2006. – С. 29-30.   7. Осьмачко О.,Олещенко Є. Час і досі не загоїв рану – цей одвічний біль Афганістану. Нариси історії. -  Вінниця, 2010. – С. 14.   8. Боффа Дж. История Советского Союза : в 2 т. Т.2. – М., 1990. // http://www/gumer.infol../index.php.   9. Cистемная история международных отношений в четырех томах. 1918-2003. События и документы /  Под ред. А.Д. Богатурова.. Том III . – М., 2003-2004. – С. 471.   10.  Вывод  советских  войск  из  Афганистана –  это  было 19  лет  назад //  http://usva.org.ua/mambo3/index.php?option=com_content&task=view&id=730&Itemid=60.      Н.Ю. Щепотіна   (науковий керівник – проф. В.М. Костюкевич)  ВПЛИВ ФІЗИЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ НА МОРФОЛОГІЧНІ ПОКАЗНИКИ  ВОЛЕЙБОЛІСТОК ІНСТИТУТУ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ  Постановка проблеми. Фізичні навантаження неоднакової інтенсивності здійснюють  різний вплив на організм. Недостатнє навантаження не викликає помітних змін,  навантаження середньої інтенсивності стимулює морфофункціональну перебудову організму  відповідно до нового  рівня діяльності [1].  Успіх у спорті багато в чому залежить від статури, розмірів і складу тіла. Велике  значення має як чиста маса тіла, так і вміст жиру в організмі. Склад тіла спортсмена надає  більш точну інформацію про його можливості, ніж розміри і маса тіла. Надлишкова маса  спортсмена, як правило, не є  особливою проблемою, водночас як надлишковий жир в  організмі негативно впливає на спортивний результат [5].  Вивчення морфологічних особливостей спортсменів вищих розрядів дозволяє створити  морфологічний портрет спортсмена відповідної спеціалізації і, як наслідок, озброїти тренера  і фахівців з фізичної культури необхідними морфологічними критеріями відбору [3]. Це  підтверджує актуальність даного дослідження.  Опрацьовуючи літературу вдалося встановити, що вивченням  проблеми впливу  фізичних навантажень на морфологічні показники волейболістів займались О. Ковалевська  [2], М. Стех, В. Смульський [4].  Отже, дане питання залишається ще недостатньо  дослідженим.  Мета дослідження полягає у встановленні впливу фізичних навантажень на  морфологічні показники волейболісток інституту фізичного виховання і спорту.  Завдання дослідження: 1) проаналізувати науково-методичну і спеціальну літературу  з теми дослідження; 2) визначити вплив фізичних навантажень на морфологічні показники  волейболісток.  Для вирішення поставлених завдань, нами були використані такі методи дослідження:  аналіз науково-методичної і спеціальної літератури, педагогічні методи дослідження  (педагогічне  спостереження,  педагогічний  експеримент),  інструментальні  методи  дослідження, методи математичної статистики.  Організація дослідження. На базі жіночої волейбольної команди Вінницького  державного  педагогічного  університету  імені   Михайла  Коцюбинського  впродовж  підготовчого періоду (вересень – листопад) 2011 – 2012 навчального року був проведений  основний експеримент, в якому взяли участь 19 волейболісток, з яких було сформовано  експериментальну (10 спортсменок з інституту фізичного виховання і спорту ВДПУ) і  контрольну (9 спортсменок з інших факультетів ВДПУ) групи.  Протягом даного періоду волейболістки тренувались 4 рази на тиждень у другій  половині  дня. Окрім того, спортсменки інституту фізичного виховання і спорту мали    © Н.Ю. Щепотіна, 2012        37    Пленарне засідання       додаткові навантаження на заняттях спортивного профілю в першій половині дня. На  початку та в кінці проведення експерименту було здійснено вимірювання морфологічних  показників волейболісток контрольної та експериментальної груп за допомогою монітору  складу тіла OMRON BF 511 для визначення маси і компонентного складу тіла – індексу маси  тіла, відносного вмісту жирового та м’язового компонентів, вісцерального жиру .  Результати дослідження та їх обговорення. Аналізуючи морфологічні показники  волейболісток контрольної та експериментальної груп на початку проведення дослідження  (табл.1), не було виявлено статистично достовірної різниці за всіма показниками. Це свідчить  про відсутність суттєвих відмінностей між середніми для волейболісток обох груп  показниками зросту, маси тіла, індексу маси тіла, відносного вмісту жирового та  м’язового  компонентів, вісцерального жиру. Наприкінці підготовчого періоду було проведене повторне  вимірювання спортсменок контрольної та експериментальної груп.  У результаті проведених нами досліджень було встановлено, що такі морфологічні  показники як маса тіла, індекс маси тіла, відносний вміст жирового та м’язового компонентів  і вісцерального жиру, покращилися як у контрольній, так і  в експериментальній групах.  Проте більш суттєвим був приріст у волейболісток експериментальної групи (рис.1). Так,  статистично достовірні зміни результатів (Р<0,05) виявлені в таких морфологічних  показниках як вміст жирового компоненту в організмі (зменшення на 3,15%),  вміст  м’язового компоненту (збільшення на 3,72%) і вміст вісцерального жиру (зменшення на  0,92%).   Таблиця 1  Морфологічні показники волейболісток контрольної (n=9) та експериментальної (n=10)  груп на початку проведення експерименту      Морфологічні показники  Група   Статистичні показники       t  Р    Зріст, м  КГ 1,68 0,05  1,31 >0,05  ЕГ 1,71 0,05    Маса тіла, кг  КГ 62,33 8,08  0,25 >0,05  ЕГ 61,47 7,14    Індекс маси тіла, кг·м -²  КГ 22,13 2,56  0,76 >0,05  ЕГ 21,26 2,43    Вміст жирового компоненту, %  КГ 29,10 3,71  0,39 >0,05  ЕГ 28,51 2,69    Вміст м’язового компоненту, %  КГ 29,95 2,36  0,27 >0,05  ЕГ 30,24 2,26    Вміст вісцерального жиру, %  КГ 3,04 1,01  0,11 >0,05  ЕГ 2,99 0,97   У експериментальній групі зменшилась також маса тіла на 2,46% (до 59,59кг) та індекс  маси тіла – на 2,12% (з 21,26 кг•м -² до 20,81). Проте статистично достовірної різниці за цими  показникам не виявлено (Р>0,05).  У спортсменок контрольної групи також відбулися позитивні зміни морфологічних  показників (рис.2). Зокрема, статистично достовірно підвищився відносний вміст м’язового  компоненту (на 2,89%). З решти показників також відбулися суттєві покращення, проте,  статистично недостовірні (Р>0,05): маса тіла зменшилась на 2,01% (до 61,08 кг), на 2,65%  відбулося зниження вмісту жирового компоненту, а вміст вісцерального жиру знизився на  0,71%. Індекс маси тіла змінився на 1,99% (з 22,13 кг•м -² до 21,69).  Висновки. На основі аналізу й узагальнення літературних джерел вдалося встановити,  що морфологічні показники є одним із визначальних факторів, що впливають на  ефективність виконання технічних прийомів, змагальної діяльності волейболістів, а також на  рівень розвитку фізичних якостей і, як наслідок, фізичну підготовленість спортсменів.  Експериментально доведено, що фізичні навантаження впливають на морфологічні   показники волейболісток. Зокрема, у спортсменок інституту фізичного виховання і спорту     38   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   відбулися статистично достовірні позитивні зрушення, що пов’язано з характером  навчальної діяльності в інституті і, відповідно, кількістю навантаження.   Рис. 1. Зміна компонентного складу маси тіла волейболісток протягом проведення  педагогічного експерименту (експериментальна група):  1 – вміст жирового компоненту; 2 – вміст м’язового компоненту; 3 – вміст вісцерального  жиру     Рис. 2. Зміна компонентного складу маси тіла волейболісток протягом  проведення  педагогічного експерименту (контрольна група):  1 – вміст жирового компоненту; 2 – вміст м’язового компоненту; 3 – вміст вісцерального  жиру     Література :     1. Иваницкий М.Ф. Анатомия человека (с основами динамической и спортивной морфологи): Учеб. для  ин-тов физ.культуры. –  Изд. 5-е, перераб., и доп. /  Под ред. Б.А. Никитюка, А.А. Гладышевой,  Ф.В.Судзиловского. – М.: Физкультура и спорт, 1985. – 544с.   2. Ковалевська  О.Л.  Вплив  морфофункціональних  особливостей  організму  волейболістів  на  ефективність виконання  технічних прийомів / О.Л.Ковалевська // Педагогіка, психологія та медико-біологічні  проблеми фізичного виховання і спорту: Зб.наук.праць. – Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2007. – №7. – С.67 – 70.  3. Козлов В.И., Гладышева А.А. Основы спортивной морфологии / В.И. Козлов, А.А. Гладышева. – М.:  Физкультура и спорт, 1977. – 103с.        39    Пленарне засідання       4. Стех М., Смульський В.Л. О взаимосвязи соматических характеристик волейболисток разного уровня  подготовленности с рейтинговой оценкой уровня их спортивного майстерства / М.Стех, В.Л. Смульський //  Физическое воспитание студентов творческих специальностей. – 2008. – №6. – С.105 – 110.  5. Уилмор Дж., Костилл Д. Физиология спорта и двигательной активности / Дж.Уилмор, Д. Костилл. –  К.: Олимпийская литература, 1997. – 504с .  У статті розглянуто вплив фізичних навантажень на морфологічні показники волейболісток  інституту фізичного виховання і спорту в порівнянні зі спортсменками інших факультетів.  Ключові слова: фізичні навантаження, морфологічні показники, волейболістки.  Data on research the influence of physical activities on morphological parameters of volleyball players of the  institute of physical culture and sport and compared to other faculties sportswomen are expounded in the article.  Keywords: physical activity, morphological parameters, volleyball players.           РОЗДІЛ 1  АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ ТА  ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ             М.П. Андрющенко   (науковий керівник – доц. М.Ю. Кадемія)  ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У  ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ УЧНІВ ПТНЗ  Постановка проблеми. Людство завжди намагалось використовувати всі можливості  наявних сучасних інформаційних технологій для впровадження їх у навчальний процес з  метою покращення результатів. Адже поява комп'ютера, здатного до переробки колосальних  обсягів  інформації, наблизила перехід суспільства на якісно новий ступінь розвитку -  інформаційне суспільство  [1, с.213]. Відповідно постає проблема, як найдоцільніше  використовувати новітні інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ), та які засоби і в яких  випадках будуть найефективнішими в процесі вивчення навчального матеріалу?   Аналіз попередніх досліджень. Проблема впровадження інформаційно-комунікаційних  технологій у навчальний процес досліджувалась у  працях Б. Бєсєдіна, А. Веліховської,  М. Голованя, Ю. Горошка, В. Дровозюка, М. Жалдака, Т. Зайцевої, В. Клочка,  Н. Кульчицької, К. Ламонової, Ю. Лотюк, Н. Морзе, А. Олійника, К. Осенкова, А. Пенькова,  С. Ракова, Ю. Рамського, В. Розумовського, Є. Смирнової, В. Чирко, В. Шавальової та інших  учених.  Дидактичні аспекти застосування інформаційно-комунікаційних технологій навчання  знайшли відображення у працях В. Безпалька, О. Гокунь, В. Ляудіс, Ю. Машбиця,  А. Пишкала, І. Синельник, С. Смирнова, О. Співаковського та інших дослідників.  Мета дослідження полягає в розгляді використання інформаційно-комунікаційних  технологій і засобів навчання в процесі професійної підготовки учнів ПТНЗ, а також  визначення і аналіз і позитивних , і негативних наслідків використання ІКТ у навчальному  процесі.   Виклад основного матеріалу. Застосування комп'ютерних технологій в освіті має  давню історію. Проте, як свідчить досвід, позитивний ефект був можливий лише тоді, коли  для комп'ютерних курсів були створені відповідні навчальні та методичні посібники. На  практиці ж спостерігались кращі результати враховуючи  індивідуальні можливості викладача  і його високий рівень подачі навчального матеріалу саме звичною для нього традиційною  методикою. За умови, коли викладач залучає до навчального процесу комп'ютер, він буде  змушений витрачати значно більше часу на підготовку до занять, на розробку методики  використання комп’ютера на різних етапах навчання.  Нині комп’ютер є звичним засобом, який використовується майже кожною людиною. Як  свідчить практика, на даний момент інформаційне суспільство достатньо розвинуте для того,  щоб не тільки мати поняття як користуватися теперішніми новітніми технологіями, а й для  того, щоб з користю використовувати їх в усіх галузях взаємодії. Це стосується також і  навчального процесу, який забезпечується  інформаційним освітнім середовищем.  Сучасна освіта, як один із компонентів соціальної системи, орієнтована на розвиток  особистості учня в процесі активної пізнавальної діяльності. Головним завданням освіти стає    © М.П. Андрющенко, 2012        41    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    не стільки оволодіння сумою знань, скільки розвиток творчого, самостійного мислення учнів,  формування вмінь і навичок самостійного пошуку, аналізу й оцінки інформації. Для  вирішення такого завдання недостатньо тільки підручника, традиційної діяльності викладача,  пов’язаної з керуванням процесом навчання, що передбачає необхідний доступ до значно  ширших і різноманітних джерел інформації. Окрім того, потребам  сучасного процесу  навчання відповідає така організація діяльності учнів, що формуватиме власний досвід  пізнання, вироблятиме життєво важливі компетентності і спонукатиме до активного  самостійного набуття нових знань на основі раніше засвоєних.  Використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесі ПТНЗ  має особливе значення. ІКТ є сукупністю засобів передачі, збереження, обміну, подачі та  перетворення різного виду інформації. До них належать:   – комп'ютерні мережі (для передачі даних);  – телефонні мережі (передача голосової інформації);  – радіомережі (передача голосової інформації – широкомовні послуги);  – телевізійні мережі (передача голосу і зображення – широкомовні послуги)[3, с.104].  Усі наведені можливості передачі інформації з їх використанням у навчальному процесі:  вивчення, закріплення, повторення матеріалу , сприяють формуванню професійних знань та  умінь учнів ПТНЗ. Особливо корисними з вище перелічених засобів є всебічне застосування  безмежних можливостей і ресурсів Всесвітньої мережі Інтернет, а також використання  локальних комп’ютерних мереж. Безмежні ресурси мережі Інтернет сприяють розвитку  творчо-пошукової та дослідницької роботи учнів. Не рідко, для того щоб знайти саме  ту  інформацію, яка потрібна, необхідно прочитати та переглянути велику кількість іншого  матеріалу, публікацій, малюнків, схем, що стимулює учнів знайти, проаналізувати,  профільтрувати та відібрати необхідні документи.   Наприклад, учні в ПТНЗ технічного напряму можуть самостійно, або під керівництвом  викладача знайти в мережі необхідні схеми та вивчити їх будову, або відпрацювати  віртуально на тренажерах  певні операції. Це може бути внутрішнє зображення двигуна, чи  іншого складного механізму (рис.1).   Рис. 1. Схема двигуна  При цьому передача зображення відіграє значну роль у формуванні вмінь учнів  виконувати виробничі процеси й покращує розуміння та уявлення про навчальний предмет.  Вони візуально можуть побачити як правильно виконувати ту чи іншу операцію,  а також  можуть брати участь у процесі керування вивченням навчального матеріалу – повернутись  назад, змінювати швидкість перегляду чи зупиняти відеофрагмент, що дозволяє проводити  аналіз та робити висновки безпосередньо у процесі вивчення об’єкта. Передача звуку  дозволяє відтворювати аудіозаписи, аудіокниги, звукові ефекти. Іншими словами, ця  технологія включає велику за обсягом базу мультимедійних засобів , які, крім слухової та  зорової взаємодії, мають діалоговий принцип – зворотний процес обміну інформації. Ця  технологія доступна і вдало реалізована в технології Веб 2.0.     42   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Учні мають змогу не тільки отримати необхідну інформацію, а й для підвищення  професійної компетентності можуть проводити дослідження та працювати у віртуальних  лабораторіях. Також за допомогою таких мережевих сервісів, як: Google DOC, E-mail, ICQ,  Skype вони можуть спілкуватись у режимі реального часу, або працювати колективно над  одним спільним проектом.   Окрім того, застосування Інтернет-технологій забезпечує розвиток  і формування  індивідуальних якостей учнів, таких як:  – уміння одержувати нову інформацію в предметній галузі, використовуючи  репродуктивну технологію навчання (вивчення електронних освітніх ресурсів, слухання  відео-лекції, вивчення нових понять на основі інструкцій викладача або тьютора); з Інтернет- технологій прийнятні Веб-сайти й освітні портали, електронна пошта, Skype, VPN (Vіrtual  Prіvate Network), електронна бібліотека та ін.  – алгоритмічно  та  конструктивного  мислити  на  основі  досвіду  практичного  використання програмних продуктів, які ґрунтуються на репродуктивно-алгоритмічній  технології навчання (конспектування навчального матеріалу, рішення практичних типових  завдань, участь у дискусіях і ігрових ситуаціях); з Інтернет-технологій прийнятні пошукові  середовища, web-ресурси, форум, ЧАТ, віртуальне середовище навчання, соціальні сервіси  Веб 2.0 («живий журнал » або «блог», «Wіkі», «Netvіbes», «Flіckr», «Youtube») та інші;  – творчий потенціал у процесі виконання евристичних і дослідницьких завдань,  використання  моделюючих  програмних  середовищ –  передбачається  використання  евристичних технологій навчання (проблемне навчання, ділові ігри, проектування, рішення  практичних завдань); з Інтернет -  технологій прийнятні Інтернет-семінари, Інтернет- конференції, skype, електронна пошта, ІС, форум, VPN, віртуальне середовище навчання,   соціальні сервіси Веб 2.0 та інші;  – комунікативні уміння в процесі проектної діяльності й навички прийняття  оптимальних рішень у процесі проведення експериментів, використання тренажерів і  моделювання процесів –  передбачає творчі технології навчання (семінари, конференції,  проблемні дискусії, дослідження в предметній галузі, аналіз результатів дослідження й  спілкування в процесі навчального процесу); з Інтернет-технологій прийнятні  форум, ЧАТ,  Інтернет-семінари, Інтернет-конференції, skype,  електронна пошта, ІС, VPN,  віртуальне  середовище навчання, соціальні сервіси Веб 2.0 та ін.;  – інформаційноа культура припускає використання соціальної та інформаційної  технологій навчання (всебічний розвиток особистості суб'єктів навчання, розв’язання проблем  побутового, виробничого характеру); передбачається використання Веб-сайтів, форумів,  чатів, Інтернет-семінарів, Інтернет-конференцій, skype, електронної пошти, ІС, віртуального  середовища навчання, соціальних сервісів Веб 2.0. [2, с. 4].  Сукупність цих властивостей дозволяє вважати ІКТ ефективним засобом навчання та  процесу професійної підготовки учнів, адже їх використання сприяє розвитку важливих для  цього якостей, як:   – підвищення інтересу й загальної мотивації до навчання завдяки новим формам роботи  і причетності до пріоритетного напряму науково -технічного прогресу;  – індивідуалізації навчання: кожен працює в режимі, який його задовольняє;  – активізація навчання завдяки використанню привабливих і швидкозмінних форм  подачі інформації, змаганню учнів з машиною та з самими собою, прагненню отримати вищу  оцінку;  – формування вмінь і навичок для здійснення творчої діяльності;  – виховання інформаційної культури;  – оволодіння навичками оперативного прийняття рішень у складній ситуації;  – доступ учнів до банків інформації, можливість оперативно отримувати необхідну  інформацію;  – інтенсифікація самостійної роботи учнів;  – зростання обсягу виконаних за урок завдань;        43    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    – розширення інформаційних потоків у процесі використання Інтернет [3, с. 12];  Висновки. Отже, використання інформаційно-комунікаційних технологій навчання  ефективно сприяє професійній підготовці учнів ПТНЗ. Їх широкі можливості дозволяють  позитивно впливати на процес пошуку, подачі, засвоєння, повторення та закріплення  навчального матеріалу. Комп’ютерні глобальні та локальні мережі розширюють інформаційні  ресурси для учнів, що надає  змогу зручно й якісно отримати необхідні відомості чи відповіді  на питання, що виникають у процесі професійної підготовки.      Література:     1. Теорія та практика навчання в професійно-технічних закладах: Монографія / Р.С. Гуревич. – Вінниця:  ТОВ «Планер», 2009. – 410 с .  2. Використання комп’ютерних мереж у навчальному процесі/стаття/ Шаповалова Наталія –  Бориславський педагогічний коледж: 2011.   3. Комп'ютерні мережі та телекомунікації / навч. посіб. / В. А. Ткаченко, О. В. Касілов, В. А. Рябик. –  Харків : НТУ «ХПІ», 2011. – 224 с.      У даній статті розглянуто використання інформаційно-комунікаційних технологій у процесі професійної  підготовки учнів ПТНЗ і їх вплив на організацію та здійснення навчального процесу.  Ключові слова: комп’ютеризація, навички, навчальний процес, інформаційно-комунікаційні засоби,  інформаційні технології, уміння.  This article describes the use of information and communication technology in training students of vocational  schools and their impact on the organization and implementation of the educational process.  Keywords: computerization, information and communication facilities, information technology, know-how.        О.М. Базелюк  (науковий керівник – доц. Г.Б. Гордійчук)  АКТИВІЗАЦІЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ ТЕХНОЛОГІЙ  МУЛЬТИМЕДІЙНИМИ ЗАСОБАМИ НАВЧАННЯ  Постановка  проблеми.  Проблема  використання  інформаційно-комунікаційних  технологій (ІКТ) з метою активізації пізнавальної діяльності учнів є однією з найбільш  актуальних проблем сучасної освіти.   Значна увага в психолого-педагогічних дослідженнях нині  приділяється проблемі  розробки і впровадження педагогічних технологій, оскільки саме в цій галузі зустрічаються  взаємні інтереси теорії і практики виховання і навчання. Конструювання і реалізація  педагогічних технологій у навчально-виховному процесі вимагають розробки практичних  рекомендацій для їхнього використання в загальноосвітній школі.   Аналіз останніх досліджень. Питанням застосування інформаційно-комунікаційних  технологій присвячені праці В.Бикова, Б. Гершунського, Р. Гуревича, І. Захарової, М. Кадемії,  Н. Морзе, Є. Полат, І. Роберт, Ю. Рамського, Н. Софронова, І. Трайньова та ін.    Аналіз змісту результатів досліджень, присвячених проблемі використання ІКТ у  навчально-виховному процесі, дозволяє зробити висновок про недостатню сформованість  загальних концепцій, які дозволяли б в єдиній системі понять охопити і представити факти,  накопичені у практиці.  Актуальність дослідження. Актуальність проблеми дослідження визначається тим, що  сучасні ІКТ відкривають учням доступ до нетрадиційних джерел інформації, дозволяють  реалізувати принципово нові форми і методи навчання, які підвищують ефективність  засвоєння навчального матеріалу. Застосування засобів інформаційно-комунікаційних  технологій створює величезні можливості для вдосконалення навчання , для створення умов  активізації пізнавальної діяльності учнів у процесі самостійної роботи. Згідно з концепцією    © О.М. Базелюк, 2012     44   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   інформатизації освіти передбачається застосування ефективних засобів та організаційних  форм навчальної роботи з використанням ІКТ навчання, забезпечення впровадження їх у  традиційні методи і засоби навчання.   Таким чином, існує реальна потреба у використанні ІКТ у загальноосвітній школі на  уроках технології з метою активізації пізнавальної діяльності учнів.   Мета статті  – окреслити шляхи використання  мультимедійних засобів навчання на  уроках технологій з метою активізації пізнавальної діяльності учнів старшої школи.  Виклад основного матеріалу. Під засобами активізації пізнавальної діяльності учнів  на уроках із використанням ІКТ відповідно до положення про порядок атестації і сертифікації  педагогічного програмного продукту ми розуміємо комплекс, що складається з пакету  педагогічних програмних засобів, який  адаптовано до певного контингенту учнів. Він  включає контролюючі, навчальні, моделюючі, інструментальні й інтегровані програмні  засоби, а також методики їхнього застосування в процесі навчання.  Зазначимо, що ступінь активності учнів, методи, прийоми роботи вчителя є показником  його педагогічної майстерності. Активними методами навчання у педагогічній літературі  називають ті, які максимально підвищують рівень пізнавальної активності учнів, спонукають  їх до старанного учіння.  У педагогіці й методичній літературі зазначені такі методи навчання за джерелом знань:  словесні (розповідь, лекція, бесіда, читання), наочні (демонстрація дослідів, експериментів) і  практичні (лабораторні і практичні роботи).   Як переконує аналіз літератури з проблеми дослідження, з метою управління  пізнавальною діяльністю учнів використовують такі прийоми:  1. Прийоми активізації діяльність учнів на етапі сприйняття матеріалу: прийом  новизни – включення до змісту навчального матеріалу цікавих відомостей, фактів, історичних  даних; прийом семантизації –  в основі лежить збудження інтересу завдяки розкриттю  змістовного значення слів; прийом динамічності – створення установки на вивчення процесів  і явищ у динаміці і розвитку; прийом значущості – створення установки на  необхідність  вивчення матеріалу у зв’язку з його біологічною, народногосподарською й естетичною  цінністю.  2. Прийоми активізації діяльності учнів на етапі засвоєння матеріалу: евристичний  прийом – задаються проблемні питання і за допомогою допоміжних питань підводять до  відповіді; дослідницький прийом – на основі проведених спостережень, дослідів, аналізу  літератури, рішення пізнавальних завдань повинні сформулювати висновок.  3. Прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів на етапі відтворення одержаних  знань: прийом натуралізації – виконання завдань із використанням натуральних об’єктів,  колекцій.  На нашу думку, можливості сучасного уроку технологій значно розширюються завдяки  використанню мультимедійних, інтерактивних та інформаційно-комунікаційних технологій.    Мультимедіа  – це сучасна комп’ютерна інформаційна технологія, що дозволяє   об’єднувати в одній комп’ютерній програмно-технічній системі текст, звук, відео, графічне   зображення й анімацію (мультиплікацію) [6].  Мультимедіа забезпечує за допомогою   технічних і програмних засобів роботу з анімованою комп’ютерною графікою і текстом,   мовою, високоякісними звуком, нерухомими зображеннями і рухомим відео.   Якщо структурувати інформацію, з якою може працювати мультимедіа, то можна  сказати, що мультимедіа – синтез трьох стихій: інформації цифрового характеру (тексти,  графіка, анімація), аналогової інформації візуального відображення (відео, фотокартки,  картинки та ін.) й аналогової інформації звуку (мова, музика, інші звуки) [5, с.54].  Дослідження феномену «мультимедіа » в освіті багатоаспектні: мультимедіа як засіб  підвищення ефективності навчання в загальноосвітній школі, застосування засобів  мультимедіа в процесі навчання фахівців [2], мультимедіа як засіб навчання й інструмент, за  допомогою якого розробляються педагогічні програмні засоби [1]. Науковці відзначають, що  використання мультимедійних засобів дає змогу підвищити інтенсивність і ефективність        45    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    процесу навчання; створює умови для самоосвіти та дистанційної освіти, тим самим  дозволяючи здійснювати перехід до безперервної освіти; у поєднанні з телекомунікаційними  технологіями розв’язує проблему доступу до нових джерел різноманітної за змістом і формою  подання інформації.  Вважаємо, що на сучасному етапі розвитку педагогічної науки та практики роль  мультимедійних технологій (ММТ) у  навчанні визначається, насамперед, у розширенні  уявлень про засоби навчання. Констатуємо появу новітнього технічного засобу навчання, для  використання якого в навчально-виховному процесі необхідно використовувати певні  апаратні та програмні засоби, що реалізують мультимедійну технологію.   Під мультимедійними продуктами (ММП) будемо розуміти документи, які несуть у собі  інформацію різних видів і передбачають використання спеціальних технічних пристроїв для  їх створення та відтворення (тобто мультимедійні продукти створюються засобами ММТ).  Нині в загальноосвітніх навчальних закладах із метою підтримки та збагачення змісту  навчальних  дисциплін  найчастіше  використовують  такі  мультимедійні  продукти:  відеоенциклопедії, електронні лекторії, тренажери, підручники, посібники, словники,  довідники; інтелектуальні ігри з використанням штучного інтелекту; системи моделювання  процесів і явищ ; системи контролю і перевірки знань і умінь учнів тощо.  На основі мультимедійних та інформаційно-комунікаційних технологій будується  система дистанційної освіти. Мультимедіа є технологічною базою для здійснення проектної і  дослідницької діяльності учнів, засобом для професійного спрямування навчально- пізнавальної діяльності у СЗШ.  Покращенню навчальних досягнень учнів через посилення самостійності в опануванні  знаннями  сприятиме впровадження у навчально-виховний процес педагогічних програмних  засобів (ППЗ).   Педагогічні програмні засоби – прикладні програми, призначені для організації та  підтримки  навчального  діалогу  користувача  з  комп’ютером.  ППЗ  є  сучасним  високоефективним засобом навчання, розробленим із метою полегшення процесу сприйняття  матеріалу учнем. Це реалізується за рахунок подачі інформації у вигляді гри, з  використанням  малюнків, відео, аудіофрагментів, анімацій тощо. Також ППЗ створюється з метою  полегшення роботи вчителя. Сам засіб навчання легко змінюється, його просто доповнювати,  легко розповсюджувати. Використання на уроках ППЗ сприяє підвищенню інтересу учнів до  уроку як способу одержання інформації, підвищує навчальний процес до рівня досягнень  сучасної науки, дозволяє покращити наочність навчального  матеріалу. Поєднання ППЗ і  традиційних методів викладання предмету дають бажаний результат: високий рівень  засвоєння фундаментальних питань і усвідомлення їх практичного застосування.   У сучасній педагогічній літературі серед великого різноманіття програм навчального  призначення та їх класифікацій існують такі найбільш помітні за ступенем узагальнення та  важливі за своєю роллю в навчальному процесі види ППЗ [4, с.183]:  1) навчальні педагогічні програмні засоби, методичне призначення яких – формування  знань, умінь і навичок навчальної та практичної діяльності й забезпечення необхідного рівня  засвоєння знань, зумовленого зворотним зв’язком, що реалізується засобами програми;  2) програмні засоби (системи) – тренажери, призначені для відпрацювання умінь і  навичок навчальної діяльності, самопідготовки. Вони зазвичай використовуються  під час  повторення або закріплення раніше вивченого матеріалу;  3) контролюючі програмні засоби –  програми, призначені для контролю та  самоконтролю рівня оволодіння навчальним матеріалом, тестуючі програмні засоби;  4) інформаційно-пошукові програмні системи, інформаційно-довідкові програмні   засоби, які надають можливість вибору отримання необхідної користувачу інформації. Їх   методичне призначення - формування вмінь і навичок з систематизації інформації;  5) імітаційні програмні засоби (системи), що демонструють конкретний фрагмент  реальності для вивчення його основних структурних або функціональних характеристик за  допомогою деякої обмеженої кількості параметрів;     46   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   6) моделюючі програмні засоби довільної композиції, які передають у розпорядження  учня основні елементи і типи функцій для моделювання певної реальності. Вони призначені  для створення моделі об’єкта, явища, процесу або ситуації (як реальних, так і «віртуальних») з  метою їх вивчення, дослідження;  7) демонстраційні програмні засоби, що забезпечують наочне подання навчального  матеріалу , візуалізацію досліджуваних явищ, процесів і взаємозв’язків між ними;  8) навчально-ігрові програмні засоби, призначені для «програвання» навчальних   ситуацій (наприклад, з метою формування умінь приймати оптимальне рішення або   вироблення оптимальної стратегії дії);  9) програмні засоби дозвілля, які використовуються для організації діяльності учнів у  позааудиторній роботі з метою розвитку уваги, реакції, пам’яті тощо.  За принципом роботи розрізняють такі педагогічні програмні засоби: навчальні,  моделюючі, інструментальні, інтегровані навчальні програми. Усі типи ППЗ доцільно  застосовувати в навчальному процесі залежно від конкретних умов  і мети навчання.  Поєднання використання ППЗ і традиційних методів викладання предмету дають  бажаний результат: високий рівень засвоєння фундаментальних питань і усвідомлення їх  практичного застосування.  Нами розроблено класифікаційну таблицю, яка допомагає вчителеві добирати  комп’ютерні навчальні програми відповідно до поставлених навчальних цілей (табл. 1).  Водночас, використання мультимедійних засобів учителем технології має як позитивні,  так і негативні сторони. До позитивних аспектів використання мультимедійних засобів  належать:  – удосконалення методів і технологій відбору та формування змісту освіти;  – введення і розвиток нових спеціалізованих навчальних дисциплін і напрямів  навчання, пов’язаних із інформатикою й інформаційними технологіями;  – внесення змін до систем навчання більшості традиційних шкільних дисциплін, не   пов’язаних із інформатикою;  – підвищення ефективності навчання в школі за рахунок його індивідуалізації і  диференціації, використання додаткових мотиваційних важелів;  – організація нових форм взаємодії в процесі навчання;  – зміна змісту і характеру діяльності школяра й учителя;  – удосконалення механізмів управління системою загальної середньої освіти тощо.  Таблиця 1  Відповідність між видами навчальної діяльності і мультимедійними продуктами      Етапи навчального процесу  Види мультимедійних продуктів    Пояснення нового навчального матеріалу  Мультимедійні презентації, енциклопедії, електронні підручники,   путівники, інтерактивні довідники, імітаційні середовища,   мультимедійні навчально-методичні комплекси   Активізація уваги на початку уроку (як   вступ під час вивчення нової теми)   Мультимедійні презентації, енциклопедії, мультимедійні навчальні   комплекси   Повторення, узагальнення, систематизація   навчального матеріалу   Мультимедійні презентації, енциклопедії, електронні підручники,   путівники, інтерактивні довідники, мультимедійні навчальні   комплекси   Контроль і корекція знань  Контрольно-діагностичні, тренувальні текстові програми (тренажери)  Закріплення, формування та   вдосконалення вмінь і навичок   Електронні збірники задач, програми-тренажери, інструментальні   навчальні програми для створення власних продуктів   До негативних аспектів належать -  згортання соціальних контактів, скорочення  соціальної взаємодії і спілкування, індивідуалізм, складності переходу від знакової форми  подання знань на сторінках підручника або екрані дисплея до системи практичних дій, що  мають логіку, відмінну від логіки організації системи знаків. У випадку систематичного        47    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    використання мультимедійних технологій учителі й школярі стають нездатними скористатися  значним обсягом інформації, який надають сучасні мультимедіа і телекомунікаційні засоби.  Складні способи подання інформації відволікають учнів від навчального матеріалу.  Висновки. Сучасні засоби навчання, зокрема мультимедійні, сприяють інтенсифікації  освітніх процесів, підвищенню рівня сприйняття й розуміння навчального матеріалу.  Використання мультимедійних продуктів забезпечує позитивне  ставлення до навчального  предмету, підвищення інтересу та урізноманітнення форм навчання, сприяє мотивації  навчання, підвищує якість знань учнів.      Література:     1. Гиркин И. В. Новые подходы к организации учебного процесса с использованием современных  компьютерных технологий / И. В. Гиркин // Информационные технологии. – 1998. – № 6.   2. Лозова В. І. Цілісний підхід до формування пізнавальної активності школярів / В. І. Лозова. – Харків :   ОВС, 2000. – 164 с.   3. Матвейчук-Юдіна О. В. Сучасні педагогічні вимоги та норми впровадження засобів інформатизації   навчального процесу у вищій школі / О. В. Матвейчук-Юдіна // Оновлення змісту, форм та методів навчання і   виховання в закладах освіти : Зб. наук. пр. / Рівнен. держ. гуманіт. ун-т. – Рівне, 2003. – Вип. 24. – С. 56-64.   4. Педагогічні технології у неперервній педагогічній освіті / [уклад. : С. О. Сисоєва, А. М. Алексюк, П. М.   Воловик, О. Е. Кульчицька, Л. Е. Сігаєва, Я. В. Цехмістер та ін.]; за ред. С. О. Сисоєвої. – К. : Віпол, 2001. – 502 с.   5. Уйсімбаєва Н. Науково-дослідницька діяльність як чинник зростання професійної компетентності /   Наталія Уйсімбаєва // Рідна школа : науково-педагогічний журнал. – Київ : Міністерство освіти і науки України.   – 2006. – № 4. – С. 3-6.  6. Інформаційні ресурси глобальної мережі Інтернет [Електронний ресурс]. –  Режим доступу:  http://elenagavrile.narod2.ru/upralenie_/Lekccya_2.pdf. – Назва з екрану.      У статті розглянуто такі поняття, як «активність», «пізнавальна активність»; зазначено прийоми  управління пізнавальною діяльністю учнів; обґрунтовано ефективність застосування мультимедійних засобів  навчання на уроках технологій і впровадження у навчально-виховний процес педагогічних програмних засобів.  Ключові слова: пізнавальна активність, мультимедіа, мультимедійні засоби навчання, мультимедійні  продукти, педагогічні програмні засоби.   В.М. Бойчук  ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕСІ ХУДОЖНЬО- ГРАФІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ УЧНІВ  Стрімкий розвиток комп’ютерних і телекомунікаційних технологій є одним із провідних  чинників  становлення  сучасної  освітньої  системи.  Постійне  їх  удосконалення  безпрецедентними темпами в останні десятиліття стимулює і прискорює нововведення у сфері  освіти. Використання інформаційно-комунікаційних технологій в освіті  має розглядатися як  стратегічне рішення, орієнтоване на формування і розвиток нової освітньої системи.  Сучасному  виробництву  необхідні  конкурентоздатні  фахівці,  які  вільно  володіють  комп’ютерними технологіями, мають широкий технічний кругозір, здатні самостійно  оволодівати новою технікою й новітніми технологічними процесами, оперативно реагувати на  миттєві зміни у стані керованих ними технічних засобів праці чи  зміни перебігу  технологічного процесу, вміти передбачати можливі наслідки цих змін, нестандартно діяти в  екстремальних умовах. Тому технічне мислення є дуже важливим компонентом професійної  діяльності людини.   Нині не можна готувати фахівця без врахування необхідності постійного накопичування  ним нових знань і умінь та підвищення власного кваліфікаційного рівня. Виникає потреба у  більш широкому впровадженні  основ художньо-графічної підготовки на сучасних засадах у  закладах освіти. Найкращі умови для розвитку художньо-графічних умінь створюються саме  у процесі графічної підготовки учнів на уроках креслення та образотворчого мистецтва.  Психолого-педагогічні дослідження засвідчують, що здатність людини до графічної    © В.М. Бойчук, 2012     48   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   діяльності є одним із показників рівня її технічного мислення. Навчальна програма з  креслення має передбачати певний рівень оволодіння учнями сучасними інформаційними  технологіями навчання. Необхідні гнучкі, прискорені і надійні технології навчання, які при  оптимальних витратах забезпечили б гарантовану якість підготовки кваліфікованого фахівця.  Застосування нових інформаційних технологій навчання у процесі вивчення креслення дуже   ефективно впливає на якість підготовки майбутніх фахівців [2].  Дослідження багатьох  науковців (В. Агеєв, О. Ващук, Б. Гершунський, Р. Гуревич, М. Жалдак, Г. Клейман,  Ю.  Машбиць, Є. Полат, В. Сидоренко, М. Смульсон, О. Чекмарьов та інші фахівці)  спрямовані на розкриття можливостей нових інформаційних технологій навчання та  створення систем автоматизованого навчання. Водночас, проблема  формування художньо- графічних знань, умінь і розвитку технічного мислення за допомогою інформаційно- комунікаційних технологій ще недостатньо розв’язана.  Широкі технічні можливості комп’ютера відкривають принципово нові шляхи навчання  художньо-графічній грамотності. Комп’ютер стає надійним інструментальним засобом у  виконанні різноманітних зображень (креслень, ескізів, рисунків, схем тощо), автоматизуючи  та полегшуючи графічну діяльність  людини. Комп’ютер дає можливість створити принципово  нові умови для викладання графічних дисциплін і внести інновації у традиційні технології  навчання. Методичні рекомендації з викладання креслення мають містити, відповідно до  послідовності тем у тематичному плані, приклади виконання вправ і графічних робіт на  комп’ютері у середовищах графічного редактора, наприклад, AutoCAD, КОМПАС тощо.   Зокрема, у середовищі AutoCAD розроблено різні додатки, що дозволяють автоматизувати  процес підготовки графічних документів [2].  Ще майже десятиліття тому в травні 2003 року «Освіта України» №39 опублікувала  статтю «Викладання графічних дисциплін – на сучасну основу», її автори О.Троянський та  І. Скидан наголошували на необхідності перебудови викладання графічних дисциплін, яке  здійснюється, за незначним винятком, застарілими  методами, без урахування впливу  комп’ютерних технологій [3]. На жаль, у багатьох закладах переважає «репродуктивне  навчання», зокрема на заняттях з креслення і технології недооцінюється вплив комп’ютерних  технологій на навчальну діяльність і до сьогодні. Навчальний процес часто являє собою  передачу інформації від учителя до учнів. Учитель подає готові знання, а учні  пасивно їх  запам’ятовують, і чим точніше на наступних заняттях вони відтворюють одержані в готовому  вигляді знання, тим краще вони «встигають». Учителі рідко залучають дітей до розв’язування  творчо-технічних задач [1], особливо із застосуванням нових інформаційних технологій  навчання.  Ігнорування загальноосвітньої ролі креслення та малювання призвело до того, що у  більшості загальноосвітніх  шкіл вилучено курс креслення з навчальних планів, у вищих  навчальних закладах зменшується навантаження на вивчення художньо-графічних дисциплін,  рівень викладання цих дисциплін у технічних навчальних закладах не відповідає  інтенсивному  впровадженню  комп’ютерних  технологій  у  проектно-конструкторську  практику. Все це свідчить про нерозуміння значення художньо-графічних дисциплін, зокрема  креслення, для формування технічного мислення і просторової уяви майбутніх інженерів [3].  Це дає підстави висловити припущення, що рівень розвитку технічного мислення майбутніх  фахівців не відповідає вимогам, які висувають темпи науково-технічного прогресу (здатність  людини до графічної діяльності є одним із показників рівня її технічного мислення). Так,  наприклад, під час анкетування вчителів Куйбишевської загальноосвітньої школи (Запорізька   область) було виявлено, що близько 75% учителів надають перевагу традиційним засобам  навчання, водночас, близько 67% учителів цієї ж школи вважають, що нові інформаційні  технології здатні підвищити мотивацію навчальної діяльності, активізувати увагу, мислення і  сприймання учнів.  Художньо-графічна підготовка – це процес відображення у свідомості людини об’єктів і  процесів її творчої діяльності. Цей  вид підготовки пов’язаний із мисленнєвою діяльністю,  спрямованою на оперування художніми та технічними образами в їх статичному і        49    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    динамічному стані. У процесі художньо-графічної підготовки значно посилюється розвиток  просторового мислення і що найважливіше технічного мислення, яке є обов’язковою основою  підготовки, зокрема, майбутнього фахівця з креслення та технологій.  Сутність технічного мислення знаходить прояв, по-перше, у розумінні закономірностей  функціонування технічних об'єктів і процесів, по-друге, в усвідомленні сукупності  способів і  прийомів цілеспрямованого впливу на предмет праці, і, по-третє, у розв’язуванні технічних  задач. Причому термін «технічна задача» розуміється у широкому його значенні. За  визначенням   Т. Кудрявцева [5] –  це будь-яка задача, пов’язана з розв’язуванням технічних і  виробничо-технічних проблем, а отже - оперуванням сукупністю знань, умінь і  навичок у  галузі техніки і виробництва. Якісний аналіз структури і процесу технічного мислення  дозволяє обґрунтувати поняття «технічне мислення». Технічне мислення – це практично- дійове мислення, спрямоване на оперування технічними образами у виробничій та творчої  діяльності людини. Воно спроможне вирішувати складні виробничі завдання у будь-якій  штатній або критичній ситуації [4; 5; 6; 8]. Такі дослідники, як  С. Рубінштейн, Н. Менчинська,  Д. Богоявленська та інші вважають, що розвиток відповідних умінь повинен здійснюватися  методами проблемного навчання. Суттєвою рисою проблемного методу є постановка перед  учнем задачі, спосіб розв’язування якої йому не відомий. Учень повинен розробити спосіб  розв’язування задачі самостійно, шляхом актуалізації наявних у нього знань та їх   комбінування. Однак відомостей стосовно того, як зробити аналіз помилок або зробити відбір  потрібних знань із усієї сукупності наявних в учнів немає. Безпосередньо надавати такі знання  у проблемному навчанні фахівці не рекомендують. Все це створює умови для «включення в  роботу» мислення і сприяє його розвиткові [4].  У працях, присвячених використанню проблемного методу на  матеріалі виробничого  навчання (Т. Кудрявцев, Е. Мілерян, В. Качнев, Д. Купов і інші) з метою розвитку технічного  мислення пропонувалося самостійно розробляти способи розв’язування будь-яких технічних  задач. Наприклад, сконструювати пристрої, які допомогли б зменшити брак при обробці деталей  для поліграфічних машин тощо. З погляду прихильників проблемного навчання (Т. Кудрявцев,   Є. Мілерян та інші фахівці), загальні принципи повинні бути здобуті самими учнями в умовах  проблемної ситуації на основі зіставлення тих або інших конкретних явищ [4].  Застосування нових інформаційних технологій навчання у процесі художньо-графічної  підготовки сприяє збільшенню кількості типів навчальних задач (задачі на моделювання  різних ситуацій, які вводять учнів у певну ситуацію ; задачі на планування, пошук оптимальної  стратегії розв’язування і контролю тощо); відкривається доступ до раніше недоступної учням  інформації; здійснюється індивідуалізоване навчання на основі моделі учня, яка враховує  історію його учіння, особливості його пізнавальної сфери. Це надає можливість зробити  художньо-графічну підготовку більш керованою.  Курс креслення, на нашу думку, може забезпечити розвиток не тільки розвиток графічної  підготовки, а й художньо-графічної підготовки учнів, якщо в ньому використовувати проблемні  ситуації. Здійснювати творчий підхід. Проблемні ситуації на уроках креслення мають бути  тісно пов’язані з іншими видами навчання. Тому в шкільному курсі креслення можуть і повинні  використовуватись позапрограмні завдання, наприклад, задачі-головоломки, завдання на   перетворення, моделювання та проектування тощо які є ефективним засобом розвитку творчих  здібностей учнів, останні також можуть виступати засобом діагностики саме цих здібностей  учнів. Як вже зазначалось, проблемні ситуації є одним з найважливіших засобів формування і  розвитку художньо-графічних здібностей учнів [1].  Для розвитку в учнів просторового та технічного мислення учитель має  максимально  активізувати їхню розумову діяльність, а це можливо, якщо на заняттях застосовувати нові  інформаційні технології навчання, саме вони можуть збільшити кількість типів навчальних  задач, зокрема задачі на моделювання різних проблемних ситуацій.  Отже, можна зробити висновок, що поетапне формування розумових дій – це не тільки  важлива умова управління процесом засвоєння матеріалу, але й  умова управління процесом     50   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   формування просторово-динамічних уявлень, умінь оперувати образами об’єктів і явищ.  Останнє, як уже зазначалось, є важливою характеристикою художньо-графічної підготовки та  відповідно розвитку просторового та технічного мислення. Саме застосування нових  інформаційних технологій навчання на етапах попереднього орієнтування в завданні і  формування дії у матеріальному (матеріалізованому) вигляді є тією умовою, яка  сприятиме  ефективній художньо-графічній підготовці учнів.     Література:     1. Войний  О.М.  Проблемні  задачі  як  засіб  розвитку  творчих  здібностей  учнів.  bdpu.org/scientific_published/pedagogics_1_2005/12.  2. Дорошенко Н.І. Навчання графічної грамоти майбутніх кваліфікованих робітників будівельного  профілю із застосуванням інформаційних технологій. www.kspu.edu/Downloads/it_conf/1/Doroshenko.doc.  3. З думою про образ майбутнього інженера //Газета запорізького національного технічного університету.  – №1 (2069). – 2004. zntu.edu.ua/base/gazeta/gazeta01-04/index.htm.  4. Калошина И.П. Проблемы формирования технического  мышления. –  М.: Изд-во. Московского  университета, 1974. – 183 с.  5. Кудрявцев Т.В. Психология технического мышления (Процесс и способы решения технических задач).  – М.: Педагогика, 1975. – 303 с.  6. Моляко В.А. Психология решения школьниками творческих задач. – К.: Рад. школа, 1983. – 94 с.  7. Педагогічна психологія / За редакцією Л.М. Проколієнко і Д.Ф. Ніколенка. – К.: Вища школа, 1991. –  181с.   8. Райковська Г.О. Розвиток технічного мислення студентів у процесі вивчення креслення: Дис. … канд.  пед. наук. 13.00.02 / Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова. – К., 2002. – 219 с.      У статті проведено теоретичний аналіз проблеми застосування інформаційних технологій у процесі  художньо-графічної підготовки учнів. Розглядаються основні підходи до розвитку просторового та технічного  мислення учнів засобами нових інформаційних технологій навчання.  Ключові слова:, нові інформаційні технології, художньо-графічна підготовка, технічне мислення  The article deals with the theoretical analysis of the informational technologies usage in the process of pupils’  art-graphic training. The article shows he main trends of development of spatial and technical thinking of pupil by means  of the new informational technologies of education.         О.І. Бутенко   (науковий керівник – доц. М.Ю. Кадемія )  ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ УЧНІВ 10-11 КЛАСІВ ЗОШ У  ПРОЕКТНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ «ТЕХНОЛОГІЇ»  Постановка проблеми.  Iнформацiйна культура нинi стає одним iз найважливiших  компонентiв культури взагалi. У цьому напрямку iнформацiйну культуру розглядають як  досягнутий рiвень  органiзацii iнформацiйних процесiв, ступiнь задоволення потреб людей в  iнформацiйному  спiлкуваннi,  рiвень  ефективнiстi  створення,  збирання,  зберiгання,  опрацювання, передавання, подання i  використання iнформацiї, що забезпечує цiлiсне  бачення свiту, передбачення наслiдкiв прийняття рішень [3, с. 282-285].   Актуальною є проблема взаємозв’язку навчання, виховання та практичного досвіду  роботи з джерелами інформації. Стосовно викладання навчальних предметів у сучасній школі  вона передбачає набуття знань, умінь і навичок через формування інформаційної культури,  формування пізнавальних здібностей, інтересів дітей та ін.   Тому лише за допомогою використання традиційних методів у поєднанні з новітніми  технологіями навчання відбувається засвоєння учнями  знань, умінь і навичок, а також  формування світогляду, розвиток здібностей, реалізація навчальної, виховної та розвиваючої    © О.І. Б у тенко, 2012        51    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    функцій навчання. Проблема полягає у впливі цих технологій на діяльність учнів старших  класів у проектній діяльності в процесі вивчення «Технології».  Аналіз  попередніх  досліджень.  Проблемами  використання  інформаційно- комунікативних технологій (ІКТ) у навчанні та методикою їх упровадження в навчальний  процес займаються вчені: В. Биков, Р. Гуревич, М. Жалдак, І. Захарова, М. Кадемія,  О . Коберник, Н. Морзе, С. Сисоєва, І. Роберт та інші. Основні питання інформаційних  технологій навчання розглядають Н. Апатова, А. Дуванов, М. Жалдак, А. Кузнєцов,  А. Кушніренко, В. Монахов та ін.   Аналіз різних аспектів інформаційної культури, пов'язаних із перспективами, що  відкриваються перед людиною в інформаційному суспільстві, розглянутий у роботах  Ю. Зубова,  Н. Гендіної та ін. Більшість авторів (Н. Апатова, С. Бешенков, А. Верлань) в  останні роки підкреслювали важливість теоретичного вивчення прикладних програм для  формування в учнів інформаційної культури. Нині ведуться широкомасштабні дослідження  можливостей упровадження інформаційних технологій в освітню діяльність навчальних  закладів різних типів.  Одним із вирішальних факторів ефективного використання засобів інформаційних  технологій  у навчально-виховному процесі є знання і вміння вчителя, що застосовує ці  технології, раціонально поєднуючи їх з традиційними технологіями навчання.  Інформаційні технології використовуються за такими головними напрямами:  – навчання технологіям;  – вивчення інформатики як науки;  – використання комп’ютера як технічного засобу у вивченні основ науки [4, с.108].  Педагогічна практика  роботи в навчальних закладах свідчить про те, що використання  інформаційних можливостей найсучасніших технологій, а також їхніх різноманітних  поєднань у навчальному процесі створює технологічний прорив у методології, організації та  практичній реалізації навчального процесу під час вивчення різних дисциплін на всіх рівнях  системи освіти [5, с. 237].  Мета статті. Проаналізувати та дослідити процес формування  інформаційної культури в  проектній і проектно-технологічній діяльності учнів старших класів з «Технологій».  Виклад основного матеріалу. Сучасні умови розвитку суспільства вимагають  переорієнтації навчання із засвоєння готових знань, умінь і навичок – на розвиток всебічно  розвиненої особистості, її творчих здібностей, самостійності мислення і почуття особистої  відповідальності, як моральної характеристики особистості. У такій  педагогічній теорії  навчання учень стає центральною фігурою, а його діяльність набуває активного,  пізнавального характеру. Найбільший обсяг знань, пов’язаних зі сферою інформаційної  культури, припадає на вивчення різноманітних джерел інформації, а найбільший обсяг умінь -  на опанування способів переробки інформації [7, с.8-12].  Головна мета цього напряму - сформувати в учнів уявлення про роль і місце  інформації  в житті людини, інформаційні ресурси суспільства з різних галузей знань, їхній склад і  способи перетворення, поняття «інформаційна культура особистості», роль інформаційної  культури в забезпеченні ефективної навчально-пізнавальної діяльності учнів.  Інформаційна культура - це складова загальної та фахової культури людини. Досягнення  мети формування інформаційної культури здійснюється в процесі вирішення наступних  завдань:    – вивчення різноманітних джерел інформації;   – опанування способів аналітико-синтетичної переробки навчальної інформації;   – опанування прийомами і засобами самостійного ведення пошуку інформації  відповідно до завдань, що виникають під час навчання;   – вивчення і застосування можливостей новітніх інформаційних технологій.   Однією з головних ознак інформаційної культури учнів є розумiння сутностi iнформацii  та  iнформацiйних процесiв, їх ролi в процесi пiзнання навколишньої дiйсностi та створюючої  дiяльностi людини. До змiсту iнформацiйної культури учнiв старших класiв включаються такi     52   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   компоненти: володiння вмiннями i  навичками ефективного застосування персонального  комп’ютера, зокрема вмiння працювати з програмним забезпеченням персонального  комп’ютера; розумiння ролi комп’ютера як ефективного засобу навчальної діяльності, ролi  програмного супровіду процесу навчання, зокрема педагогiчних програмних засобiв; умiння  органiзовувати пошук, добiр комп’ютерної  iнформацii, необхiдної для розв’язування  навчальних завдань у проектній діяльності учнів з «Технології».  Формування знань і вмінь учнів щодо використання новітніх освітніх технологій, як  невід’ємної частини інформаційної культури, за реальних обставин, коли відсутні комп’ютерні  класи, реалізується шляхом формування уявлень про можливості персональних комп’ютерів,  використання глобальної мережі Інтернет для пошуку потрібної інформації [3, с.284].  Численні приклади свідчать про те, що однією з перспективних форм роботи зі  школярами, організації їх науково-дослідної діяльності з використанням інформаційних  технологій є метод проектів.  В основі методу проектів лежать: розвиток пізнавальних умінь і навичок учнів; уміння  орієнтуватися в інформаційному просторі; уміння самостійно конструювати свої  знання;  уміння інтегрувати свої знання з різних галузей науки; вміння критично мислити [6, с.98-116].   У методичній і науковій літературі не існує чіткого розмежування між термінами «метод   проектів» і «проектна технологія», зазвичай вони ототожнюються. Утім, перший термін   швидше відображає історичний аспект щодо розвитку навчальної технології як системи   педагогічних методів і прийомів роботи вчителя й учнів, ніж сучасний стан проектної   діяльності учнів у загальноосвітній школі. Тому, погоджуючись з науковцями, які   досліджують проектну діяльність школярів (О. Коберник, А. Терещук, В. Сидоренко та ін.),   ми вважаємо, що в сучасній шкільній практиці метод проектів як система форм і методів   організації учнів є педагогічною технологією.   Проектна технологія орієнтована не лише на інтеграцію фактичних знань, а й на їх   застосування і внаслідок цього формування відповідного учнівського досвіду. Проектна   технологія — це система навчально-пізнавальних прийомів, які дозволяють розв'язати певну   проблему шляхом самостійних, колективних, інтерактивних дій учнів і обов'язкових   презентацій результатів роботи [8, с.86].   Проектна технологія передбачає систему взаємопов'язаних завдань, які виконують учні.   Причому діяльність учнів передбачає:  – самостійну роботу;  – використання елементів дослідно-пошукової діяльності;  – використання інтерактивної взаємодії учасників проекту;  – наявність запланованого кінцевого результату у вигляді об'єкта проектування.   Характерною особливістю проектної технології є інтелектуальний і розумовий розвиток   учнів через залучення їх до спілкування. Тобто вчитель має формувати в школярів уміння   працювати в різноманітних групах, виконуючи різні соціальні ролі. Це може бути реалізовано   через розв'язання певної проблеми —  спочатку колективно, потім групою і з часом   індивідуально, за допомогою різноманітних методів (від методів фантазування й «мозкового   штурму» до теорії розв'язання винахідницьких задач). При цьому технологія проектування,   про що вже йшлося вище, передбачає інтеграцію знань і вмінь з різних галузей науки, техніки,   творчості [6, с.65-72].   Отже, суть проектної технології — стимулювати інтерес учнів до розв’язання певних   проблем, що передбачають засвоєння визначеної суми знань, і продемонструвати практичне   застосування цих знань через проектну діяльність, яка передбачає розв'язання однієї або низки   проблем методами проектування.   Передача знань є складовою людської діяльності, тому застосування тих чи інших   інформаційних технологій у галузі освіти зумовлене двома чинниками. З одного боку, це   необхідність підготувати учня до його майбутнього робочого місця, а з іншого – необхідність    більш ефективної передачі знань, тобто максимального поліпшення і полегшення роботи   вчителя.        53    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    За допомогою комп'ютера як засобу навчання можна реалізовувати програмоване і   проблемне навчання. Комп'ютер учитель використовує для навчального моделювання   науково-технічних об'єктів і процесів. Використання комп’ютера в процесі навчання сприяє   також підвищенню інтересу й загальної мотивації навчання завдяки новим формам роботи і   причетності до пріоритетного напряму науково-технічного прогресу; активізації навчання   завдяки використанню привабливих і швидкозмінних форм подання інформації, змаганню   учнів з машиною та самих із собою, прагненню отримати вищу оцінку; індивідуалізації   навчання — кожен працює в режимі, який його задовольняє; розширенню інформаційного і   тестового «репертуарів», доступу учнів до «банків інформації», можливості оперативно   отримувати необхідні дані в достатньому обсязі; об'єктивності перевірки й оцінювання знань,   умінь і навичок учнів [7, с.235-238].   Сучасні інформаційні технології це – форми і методи передачі інформації за допомогою   новітніх засобів і пристроїв зв’язку (телебачення, комп’ютеризація, Інтернет і мобільна   мережа зв’язку). До сучасних інформаційних технологій навчання належать Інтернет-  технології,  мультимедійні  програмні  засоби,  офісне  та  спеціалізоване  програмне   забезпечення, електронні посібники та підручники, системи дистанційного навчання (системи   комп'ютерного супроводу навчання) [1, с.136].  1. Інтернет – надає можливість одержання інформації, корисної з точки зору навчальної  діяльності, її аналізу й оцінювання.   У будь-якому варіанті доступ до Інтернет для вчителя підвищує рівень підготовки  самого вчителя, рівень проведення занять, якість знань учнів. При цьому інтерес більшості  учнів до комп'ютера й Інтернету  підвищує мотивацію навчання.  2. Мультимедійні програмні засоби дозволяють учителю поєднувати текстову, графічну,  анімаційну, відео- і звукову інформацію. Одночасне використання кількох каналів сприйняття  навчальної інформації дозволяє підвищити рівень засвоєння навчального матеріалу.   3. Офісні програмні продукти (текстові та графічні редактори, програми підготовки  презентацій, електронні таблиці тощо (тобто те, що входить до пакету програм  комп'ютера)  використовується для підготовки навчально-методичного матеріалу (шаблонів, діаграм,  таблиць, презентацій) та для подання учнями результатів виконання завдань в електронній  формі.  4. Електронні підручники та посібники, системи дистанційного навчання є корисними  для організації дистанційної форми навчання та електронної методичної підтримки навчання  в класі.   Значно можуть полегшити роботу вчителя і, що  суттєво, виявити реальний рівень знань  учнів - тестові програми. Вони корисні й тим, що кожний учень може самостійно перевірити  свої знання та звернути увагу на недостатній рівень засвоєння матеріалу.   Створені та знайшли своє використання програми – репетитори, які дозволяють учням  самостійно вивчати певний предмет, розв’язувати задачі, контролювати рівень засвоєння  знань і вмінь.  Очевидно, що інформацiйна культура стає одним iз найважливiших компонентiв  культури взагалi. Однією з основоположних ознак інформаційної культури учнів старших  класів ЗОШ є розумiння сутностi iнформацii та iнформацiйних процесiв, їх ролi в процесi  пiзнання навколишньої дійсності як ефективного засобу навчальної діяльності.   Висновки. В  умовах інформаційного суспільства інформацiйна культура виступає  одним із найважливiших компонентiв культури. Інформацiйну культуру розглядають як  досягнутий рiвень органiзацiї iнформацiйних процесiв, ступiнь задоволення потреб людей  уiнформацiйному спiлкуваннi, рiвень ефективностi  створення, збирання, зберiгання,  опрацювання, передавання, подання i  використання i нформацii, що забезпечує цiлiсне  бачення свiту, передбачення наслiдкiв прийнятих рiшень. Отже, однією з перспективних форм  роботи зі школярами, організації їх науково-дослідної діяльності з використанням  інформаційних технологій є проектна діяльність.      54   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Література:     1. Білоусова Л.І. Засоби інформаційних технологій навчання як впливовий фактор пізнавальної діяльності  / Л.І. Білоусова, О.Г. Колгатін // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб. наук. пр. / Харк. держ. пед.  ун-т ім. Г.С. Сковороди. – Х., 2000. – Вип.14. – С.140–150.  2.   Винарик Л.С. Становление информационного общества и информационной культуры  / Л. С. Винарик,  Я. Г. Берсуцкий, А. Н.Щедрин // Винарик Л. С. Информационная культура в современном обществе: Учеб.  пособие / Л. С. Винарик, Я. Г. Берсуцкий, А. Н.Щедрин. – Донецк, 2003. – С. 5-41.   3.   Гончарова О.М. Організаційні форми, методи і засоби навчання в системі формування інформаційної  культури учнів // Комп’ютерно орієнтовані системи навчання. – Київ: вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова. – 2000.  - №2. – С.282-285.  4. Гуревич Р.С., Кадемія М.Ю. Інформаційно-телекомунікаційні технології в начальному процесі та  наукових дослідженнях. – Київ : Освіта України, 2007 – 396 с.  5. Гуревич Р.С., Кадемія М.Ю. Інформаційно-комунікаційні технології в начальному процесі. – Вінниця :  ВОВ «Вінниця, 2008 – 410 с.   6. Коберник О.М. Методика трудового навчання: проектно-технологічний підхід. Навчальний посібник /   За заг. ред. О.М.Коберника, В.К.Сидоренка. − Умань: СПД Жовтий, 2008. − 216 с.  7.   Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія,  теорія, досвід, проблеми // Зб. наук. пр.- Вип.28 / Редкол.: І. А. Зязюн (голова) та ін. – Киів-Вінниця: ТОВ фірма  «Планер», 2011. – 529.  8. Терещук А.І . Методика організації проектної діяльності старшокласників з технологій : метод. посіб.  для вчителів, навч. прогр., варіат. модулі / А.І. Терещук, С.М. Дятленко. – К.: Літера ЛТД, 2010. – 128 с.      У статті досліджуються теоретичні основи формування інформаційної культури учнів старших класів  ЗОШ в проектній діяльності. Визначаються і аналізуються основні форми і методи передачі інформації  за  допомогою новітніх засобів та пристроїв зв’язку, які слугують покращенню ефективності навального процесу та  розвитку творчих здібностей учнів.   Ключові слова: інформаційна культура, проектно-технологічна діяльність, навчальна діяльність, проектна  технологія, комп’ютерні технології.  This article investigates the theoretical foundations of information culture formation of high school students in  school project work. Defines and analyzes the main forms and methods of transmitting information by virtue of advanced  equipment and communication devices that serve to enhance the efficiency of the process and the development of creative  abilities of students.  Keywords: information culture, design and technological acti vities, education activi ties, design technology,  computer technology.      А.С. Войнаровський   (науковий керівник – доц. Л.Л. Коношевський)  ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ  «ТЕХНОЛОГІЙ» У СТАРШІЙ ШКОЛІ     Постановка проблеми. Інформатизація сучасної України сприяє переосмисленню  стратегій педагогічної діяльності, що уможливлює виокремлення інтерактивних технологій  навчання як основних інновацій у системі освіти.  Прискорення темпу життя, великий потік знань,  що впливає на сучасну людину,  потребує від неї вміння швидко знаходити необхідне рішення, використовуючи для цього  пошукові методи, користуючись великою кількістю різноманітних джерел інформації. У  зв’язку з цим, серед традиційних форм і методик навчання, у педагогічній практиці все  частіше використовуються інтерактивні технології. Дана ситуація пояснюється тим, що таке  навчання спрямоване  на підвищення пізнавальної активності учнів, реалізацію спільної  діяльності, обробку навчальної інформації з формуванням нових знань учнів. Інтерактивні  засоби навчання виступають як дієвий засіб впровадження нових освітніх технологій.  Аналіз попередніх досліджень. У наукових працях науковців Л. Бекірова, О. Пометуна,    © А.С. Войнаровський, 2012        55    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    А. Панченка, Г. Селевка зазначено, що інтерактивні засоби забезпечують проектування,  моделювання інтерактивних уроків, а для учнів виступають основним напрямом у процесі  підготовки, оскільки спрямовані не тільки на визначення рівня й обсягу отриманих фахових  знань, але й здобуття глобальних умінь і навичок –  здатності вільно орієнтуватися в  інформаційному просторі, ефективно взаємодіяти в колективі , швидко перенавчатися чи  підвищувати  кваліфікацію,  розвивати  особистісні  якості:  ініціативність,  активність,  самостійність тощо.   Удосконалення змісту підготовки учнів на уроках «Технологій» розглядалися в роботах  багатьох вітчизняних науковців, а саме: А. Вихруща, Р. Гуревича, В. Гусєва, А. Дьоміна,  М. Жиделєва,  В.  Ледньова,  В.  Мадзігона,  В. Сидоренка,  М. Скаткіна,  Г. Терещука,  Д. Тхоржевського, в яких зазначено чинники формування технологічно освіченої особистості  з  високим  рівнем  трудової  підготовки  в  умовах  сучасного  високотехнологічного  інформаційного суспільства, життєво необхідних знань, умінь і навичок ведення домашнього  господарства і сімейної економіки, умови для їх професійного самовизначення, вироблення в  них навичок творчої діяльності, виховання культури праці, здійснення допрофесійної та  професійної підготовки за їх  бажанням і з урахуванням індивідуальних можливостей.   Мета статті –  окреслити шляхи використання інтерактивних засобів навчання у  підготовці учнів старшої школи на уроках «Технологій».  Виклад основного матеріалу. Вирішення загальноосвітніх завдань освітньої галузі  «Технологія» зумовлює необхідність формування в учнів певної сукупності знань, умінь і  навичок, ознайомлення учнів з місцем і роллю ІКТ  на сучасному виробництві, науці та  повсякденному житті. Підготовка до раціонального використання комп’ютерних засобів під  час розв’язування технічних завдань, пов’язаних з опрацюванням інформації, її пошуком,  систематизацією та зберіганням. Відомо, що реалізувати це на уроках майже неможливо через  відсутність навчальних посібників, відповідного обладнання в майстернях та ін.   Активна взаємодія учнів  із засобами ІКТ розвиває у них навики навчально- дослідницької діяльності і дозволяє досягти кращих результатів у вивченні предмету. Зараз  підростає покоління школярів, яке вже не хоче працювати за стандартними формами і  методиками. Тому необхідно шукати нові методики і форми подачі та засвоєння навчального  матеріалу.   Інтерактивні технології навчання побудовані на взаємодії учасників начального процесу  з навчальним середовищем, яке забезпечує підвищення якості освіти. Багато основних  методичних інновацій пов’язано нині з застосуванням інтерактивних методів навчання.   Термін «інтерактив» походить від англійського слова «interact», яке складається з «Inter»  – це «взаємний» та «act» – діяти.   Інтерактивний – означає здатність взаємодіяти або знаходитися в режимі бесіди, діалогу  з чим-небудь (наприклад, комп’ютером) або ким-небудь (учителем, помічником) 1, с. 256.   Отже, інтерактивне навчання – це, перш за все, діалогове навчання, в ході якого  здійснюється взаємодія вчителя й учня. Слід визнати, що інтерактивне навчання – це  спеціальна форма організації пізнавальної діяльності. Вона має на увазі цілком конкретні і  прогнозовані цілі. Одна з таких цілей  полягає в створенні комфортних умов навчання, таких,  за яких учень відчуває свою успішність, свою інтелектуальну спроможність, що робить  продуктивним сам процес навчання.   Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес організований  таким чином, що практично всі учні виявляються залученими в процес пізнання, вони мають  можливість розуміти і рефлектувати з приводу того, що вони знають, думають і яку роботу  виконують. Спільна діяльність учнів у процесі пізнання, освоєння навчального матеріалу  означає, що кожен робить свій особливий індивідуальний внесок, відбувається обмін  знаннями,  ідеями,  способами  діяльності.  Причому,  відбувається  це  в  атмосфері  доброзичливості і взаємної підтримки, що дозволяє не тільки отримувати нові знання, але і   розвиває саму пізнавальну діяльність, переводить її на вищі форми кооперації і співпраці.  У процессі використання інтерактивних засобів навчання учень стає повноправним     56   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   учасником навчального процесу, його досвід служить основним джерелом навчального  пізнання. Учитель не дає готових знань, але спонукає учнів до самостійного пошуку. У  порівнянні з традиційним навчанням в інтерактивному навчанні змінюється взаємодія вчителя  й учня: активність учителя поступається місцем активності учнів, а завданням учителя стає  створення умов для їх ініціативи. Упровадження в  освіту інтерактивних засобів підвищує  загальний рівень навчального процесу, підсилює мотивацію навчання і пізнавальну активність  учнів, постійно підтримує вчителів у стані творчого пошуку дидактичних інновацій.   Інтерактивні засоби навчання надають можливість: оптимізувати роботу вчителя,  організовувати безперервний оперативний контроль у процесі навчання, сприяти розвитку  творчих здібностей та ініціативи учнів, допомагати реалізувати навчання за різними формами  роботи: індивідуальної, колективної, самостійної та дистанційної 4, с. 15.  У процесі дослідження нами розроблено електронний посібник з предмету «Технології»  для варіативного модулю «Деревообробка». Створений електронний посібник забезпечує  інтерактивний зв’язок «учень – навчальна система – учитель», поєднуючи можливості ІКТ,  традиційні методики навчання предметів і традиційне інформаційно-методичне забезпечення,  розширюючи та доповнюючи  його. В основу побудови електронного посібника покладено  принцип взаємного доповнення друкованого та комп’ютерного компонентів, коли, з одного  боку, учень має можливість вивчаючи предмет «Технології» працювати з таким звичним  засобом, як книжка, а, з іншого – комп’ютером 2, с. 8.   У даному випадку електронний посібник забезпечує таке подання інформації, яке важко,  а іноді навіть неможливо відобразити в друкованому вигляді, наприклад, анімаційну  демонстрацію явища, що вивчається, або такі елементи навчального процесу, як комп’ютерні  демонстрації. Електронний підручник містить плани уроків, конспекти теоретичної  підготовки, контрольні питання за розділами, тестові завдання, вправи для самостійної  роботи, інструкційні картки, методичні вказівки, роздатковий матеріал, зразки та ін .  Комп’ютерні демонстрації – це окремі досліди або експерименти, під час яких можна не лише  спостерігати за експериментом, а й активно впливати на нього, змінюючи характеристики  досліджуваних об’єктів та умови проведення експерименту. Протягом усієї демонстрації  різноманітні параметри об’єктів, задіяних у експерименті, і характеристики процесів, що  відбуваються, будуть відображатися в  таблицях і на відповідних графіках. При цьому  особливої уваги заслуговують демонстрації-конструктори, коли учень-користувач може  повторити весь технологічний ланцюжок створення об’єкта – предмета праці учня 4, с. 12.  Даний електронний посібник забезпечує:  – розвиток пізнавального інтересу учнів;  – вибір довільної траєкторії навчання для учня;  – можливість тестування та самоконтролю;  – отримання зворотного зв’язку.  Використання такого роду інтерактивних засобів сприяє формуванню атмосфери  співробітництва та взаємодії. У міру того як учень просувається в навчанні, комп’ютер аналізує  його відповіді і на основі цих даних визначає подальші відповідні індивідуальні види діяльності,  наприклад: допоміжна інформація в разі виникнення труднощів у розумінні матеріалу,  детальніший  розгляд теми, що викликала зацікавленість, або можливість повторити чи  пропустити певний розділ цього заняття. Інтерактивні засоби передбачають моделювання різних  ситуацій, використання ігор, вирішення проблем на основі аналізу відповідної навчальної  ситуації, тобто учень приймає обґрунтовані рішення з елементами творчості 3, с. 12.   Інтерактивні засоби навчання забезпечують організацію і розвиток діалогового  спілкування, яке  веде до взаєморозуміння, взаємодії, до сумісного вирішення загальних, але  значущих для кожного учасника завдань. Під час взаємодії учні вчаться критично мислити,  вирішувати складні проблеми на основі аналізу обставин і відповідної інформації, зважувати  альтернативні думки, ухвалювати продумані рішення, брати участь у дискусіях, спілкуватися  з іншими людьми.   Висновки. Використання інтерактивних засобів навчання , зокрема електронних        57    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    навчальних посібників, дозволяє реалізувати різноманітні шляхи викладання навчального  матеріалу, засвоєння та контролю. Дані засоби створюють належні умови для розвитку  творчої активності учнів, сприяють формуванню їхнього наукового світогляду, поглибленню  знань і підвищенню інтересу до навчального предмету. Електроний підручник з предмету  «Технології» для варіативного модулю «Деревообробка» забезпечує оперативний зворотний  зв'язком під час опрацювання навчального матеріалу, контролю та самостійного вивчення тем.      Література:     1.  Гончаренко С. У. Український педагогічний словник / С. У. Гончаренко. – Київ : Либідь, 1997. – 376 с.  2.  Гуревич Р. С. Чи потрібен комп’ютер на уроках трудового навчання / Гуревич Р. С. // Трудова  підготовка в закладах освіти. – 2001. – № 5. – С. 6-10.  3.  Данькова І. Трудове навчання як засіб формування естетичного смаку / Данькова І. // Трудова  підготовка в закладах  освіти. – 2004. – № 2 – С. 11-13.  4.  Жалдак М. І. Проблеми інформатизації навчального процесу в школі і в вузі / Жалдак М. І. //  Сучасна інформаційна технологія в начальному процесі : зб. наук. праць / Редкол. : М. І. Шкіль та ін. – К. : КДПІ,  1991. – С. 3-16.        М.О. Головчук   (науковий керівник – В.Д. Кондратюк)  ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ ЗАСОБАМИ ІНФОРМАЦІЙНО- КОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ НА УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ   Постановка проблеми. Сучасний етап розвитку освіти в Україні пов'язаний із  необхідністю розв'язання проблеми підвищення інтелектуального рівня, пізнавального і  творчого потенціалу учнів. Пошук засобів для  розвитку пізнавальних і творчих здібностей,  підвищення ефективності навчання школярів є проблемою загальною для багатьох країн.   Аналіз останніх досліджень. Теоретичні узагальнення нового поняття в термінології  методики не мають ніякого відношення до учителів-практиків. Проте слід зазначити, що  система трудового навчання визначає зміст професійної підготовки учнів і, відповідно,зміст  практичної частини занять . У зв'язку з цим виникають протиріччя між змістом і  дидактичними завданнями, передбаченими програмою.    Бесіди з учителями, які працюють за оновленою програмою з трудового навчання,  переконують,що за дві години на тиждень учителю практично неможливо повною мірою  реалізувати завдання технічної освіти та учнів сформувати в них навички й уміння щодо   використання професійних, трудових операцій. На жаль, за свідченням учителів, виконання  такої програми здійснюється лише на папері.   Для розв'язання цієї проблеми ми пропонуємо вдосконалити традиційну методику  формування в учнів професійних знань, навичок виконання трудових операцій і прийомів  обробки на основі використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ). Суть цього  вдосконалення полягає в  тому, що запропонована методика має зменшити час, який  витрачається на формування в учнів професійних умінь. Завдяки цьому звільняється більше  часу на проведення практичних робіт, різного роду демонстрацій, тобто того, що формує в  учнів систему теоретичних понять про основи виробництва.  Виклад основного матеріалу. Розглянемо спочатку традиційну методику формування  трудових умінь. Формування  вмінь і навичок на уроках трудового навчання відбувається в  процесі виконання вправ. До нинішнього часу діє, головним чином, традиційна методика  формування вмінь і навичок, яка складалася десятиріччями. Суть її полягає в тому, що  трудовий процес розчленовують на складові частини, кожну з яких вивчають окремо, а потім  у комплексі з іншими. Проведені  спостереження з учнями і методистами засвідчують, що у  процесі впровадження цієї методики у навчальну діяльність під час навчання учнів певним  прийомам роботи, виявлено певні недоліки. Серед них найбільш суттєвими є такі:    © М.О. Головчук, 2012     58   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   1. Зазначена методика формування умінь потребує значних затрат навчального часу на  оволодіння певним видом практичної діяльності, оскільки трудовий процес поділяють на  окремі прийоми і виконують вправи з вивчення кожного прийому окремо.  2. Спостерігається значне перевантаження навчального процесу вправами.  3. Безперервне виконання однієї операції небажаний, з точки зору фізіології, трудовий  процес, після вивчення  його окремих частин,необхідно звести в одне ціле. Учням старшої  школи, за таких умов, потрібно здійснювати «перенесення» засвоєних умінь на виготовлення  певного виробу. Вивчений і узагальнений досвід роботи в школі, а також проведені  спостереження за практичною діяльністю дітей засвідчують, що процес «перенасичення» і  зведення окремих прийомів у цілісну операцію для учнів  триває невиправдано довго. Як  наслідок - діти отримують уміння, які не завжди формуються у навички. Спостерігаються  поодинокі випадки, коли набуті уміння закріплюються настільки слабо, що через рік учителю  доводиться частково повертатись до вивченого матеріалу.   Аналіз педагогічного досвіду та наукової літератури свідчить, що використання ІКТ  дозволить більш ефективно будувати навчальний процес завдяки  можливості: архівно  зберігати значний обсяг інформації; забезпечувати легкий доступ до джерел інформації;  передавати інформацію на значні відстані; забезпечувати можливість багаторазового  повторення фрагментів навчального матеріалу; управляти зображеннями на екрані;  автоматизувати управлінську діяльність, урізноманітнювати форми подання інформації;  використовувати засоби мультимедіа.   Найважливішими завданнями інформатизації освіти є:  – підвищення якості підготовки фахівців на основі  використання у навчальному процесі  інформаційних технологій;  – упровадження активних методів навчання, підвищення творчої та інтелектуальної  складової;  – інтеграція різноманітних видів навчальної діяльності;  – адаптація технологій навчання до індивідуальних особливостей студентів;  – розробка нових технологій навчання, котрі сприяють активізації пізнавальної  діяльності всіх, хто навчається, підвищують мотивацію на основі засобів і методів ІКТ до їх  використання у професійній діяльності;  – забезпечення неперервності та наступності в навчанні;  – розробка навчальних матеріалів для дистанційного навчання;  – упровадження ІКТ у процес спеціальної професійної діяльності фахівців різних  профілів.   На сучасному етапі розвитку освітнього процесу можна виділити такі тенденції:  – формування системи неперервної освіти протягом усього життя;   – створення єдиного інформаційного простору;  – синтез засобів і методів традиційного навчання з інформаційно-комунікаційними  технологіями;  – активне впровадження нових засобів і методів навчання, котрі орієнтовані на  використання ІКТ;  – створення системи випереджувального навчання.   У зв'язку з цим, на сучасному етапі розвитку освіти перед педагогами постало завдання  забезпечення нової якості освіти на основі використання ІКТ.   Аналіз використання ІКТ у навчальному процесі дає підстави зробити висновок, що це  дозволить: активізувати пізнавальну діяльність і самостійну роботу учнів; забезпечити  позитивну мотивацію навчання за допомогою інтерактивного діалогового гіпертексту;  проводити заняття на високому естетичному й емоційному рівнях; забезпечити значний  рівень диференціації навчання; підвищити обсяг  виконання робіт; удосконалити контроль  знань; раціонально організувати навчальний процес; формувати навички пошукової  діяльності; забезпечити доступ до різноманітних пошукових систем, електронних бібліотек,  інших інформаційних ресурсів [2, с.18].        59    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання     Незмінною умовою успіху завжди залишається власне переконання педагога в тому, що  електронні матеріали є корисними, важливими та невід'ємними елементами вивчення  дисципліни.   В умовах оновлення змісту професійної освіти важливого значення набуває розробка та  впровадження в навчальний процес новітніх підручників, посібників, методик викладання,  нового парку обладнання, комп'ютерної та електронно-обчислювальної  техніки тощо.  Підвищення рівня якості освіти зумовлює необхідність інтенсифікації процесу навчання.  Новітні технології на заняттях з кожної дисципліни дозволяють збільшити інформаційну  насиченість навчального матеріалу, забезпечують наочність, розширюють можливості для  самостійної пізнавальної діяльності учнів і активізують їхнє мислення; дозволяють досягнути  інтегрального результату педагогічної діяльності викладача [5, с.31-34].   Використання ІКТ в освіті насамперед  пов'язане з комп'ютеризацією навчального  процесу і це дозволяє забезпечити включення молодої людини в процес міркування, що  моделюється за допомогою комп'ютера, завдяки чому процес засвоєння проходить в умовах  опосередкованого комп'ютером спілкування. Опосередковане комп'ютером спілкування  розкриває великі можливості щодо стимулювання творчого мислення учня, надає можливість  викладачу включати велику кількість творчих задач у навчальний процес.   Створення та широке використання ІКТ засновано на застосуванні обчислювальної  техніки та засобів зв'язку і є важливим засобом радикального підвищення ефективності  навчання та підвищення рівня підготовки фахівців у цілому [6, с.19].   Застосування ІКТ у навчально-виховному процесі надає можливості обновити,  розширити, модернізувати зміст, завдяки :  – значному розширенню кола навчальних і технічних задач, аналіз і рішення яких  можуть бути включені до змісту освіти за рахунок використання обчислювальних,  моделюючих та інших можливостей комп'ютера;  – збільшенню можливостей і складу навчального експерименту;  – розширенню джерел набуття знань комп'ютерних телекомунікацій та бази даних,  довідникові та інші комп'ютерні бази зберігання та систематизації даних) [6, с.21-22].   Використання ІКТ сприяє формуванню в учнів рефлексії своєї діяльності. Перед усім у  молодої людини з'являється можливість наочно подавати результат своїх дій. Відповідні  програми тестування дозволяють учням більш точно оцінювати такі характеристики  особистості, як тип мотивації, ступінь адекватності самооцінки і т. ін.   Виключно  великі можливості використання ІКТ у проблемному навчанні, де учень  виступає в ролі дослідника, що самостійно відкриває дещо нове, суб'єктивно нове, вже відоме  в науці і в методиці. Однак при цьому відточується розум і воля молодої людини, яка вчиться  долати труднощі, приймати нешаблонні рішення.   Якщо раніше комп'ютер упроваджувався в  навчальний процес лише як засіб, за  допомогою якого ілюструвався, унаочнювався навчальний матеріал, то зараз найчастіше  комп'ютер переходить у ранг інструмента пізнання, інструмента побудови знань. Засоби ІКТ,  електронні посібники та задачники, навчальні програми, автоматизовані навчальні курси,  інтелектуальні навчальні системи - все це інструменти, створені для підвищення якості  навчання, для стимулювання й  організації розумової діяльності учнів, для розвитку їхнього  критичного, емпіричного та евристичного мислення, для підвищення загальнокультурного,  інтелектуального та творчого потенціалу учнів.   Як бачимо, використання ІКТ у навчально-виховному процесі дозволяє створити  відкриту систему розвитку особистості, в якій учень: гнучко адаптується у мінливих життєвих  ситуаціях; самостійно і критично мислить; бачить і формулює проблему , знаходить шляхи  раціонального її вирішення; усвідомлює де і яким чином здобуті знання, вміння та навички  можуть бути ним використані; генерує нові ідеї; виступає комунікабельним, контактним у  різних соціальних групах, уміє працювати в колективі, легко запобігає виникненню та  виходить з будь-яких конфліктних ситуацій; самостійно працює над розвитком особистої  моральності, інтелекту , підвищенням культурного рівня.     60   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012    Як свідчить практика, на уроках трудового навчання ІКТ дозволяють розробити певні  методичні підходи використання ІКТ, що спрямовані як на розвиток особистості того хто  навчається, так і для його підготовки до майбутньої професії в сучасному інформаційному  просторі.   Так, використання ІКТ на уроках теоретичного навчання дозволяють наочно подати  навчальний матеріал, сформулювати гіпотезу  про зазначену залежність і підтвердити її на  основі комп'ютерних програм.   Сприймання, розуміння, усвідомлення та засвоєння навчальної інформації вимагає  активної розумової роботи, що починається з ознайомлення з інформацією, а закінчується  прийняттям рішення.   Використання  ІКТ  на  уроках  трудового  навчання  забезпечують:  насичення  інформаційного матеріалу; наочність моделей, процесів, явищ; розвиток пізнавального  інтересу  учнів; отримання зворотного зв'язку, можливість тестування та самоконтролю;  можливість індивідуальної роботи з електронним підручником.  Засоби ІКТ дозволяють суттєво покращити рівень підготовки та проведення уроку:  1. Електронна наочність розширює можливість активізації опорних знань учнів;  2. Наявність відео-фрагментів фіксують увагу під час розповіді на певних елементах,  забезпечують самостійне засвоєння навчального матеріалу;  3. Запропоновані тести дозволяють виявити результативність засвоєння теми, з'ясувати  прогалини та провести корекцію знань;  4. Віртуальні лабораторії дозволяють чітко організувати як фронтальну, так і  індивідуальну роботу учнів.   До проблем, що постають у процесі використання ІКТ, належать: підручники не  відповідають методиці учителя; проблема визначення місця готового програмного продукту в  предметному курсі та  в плануванні вчителя; недостатня матеріально-технічна база; застаріле  програмне забезпечення.   Шляхами вирішення вищезазначених проблем , перш за все, полягає в умінні вчителя  вільно використовувати готові програмні продукти і готуватися та проводити заняття,  використовуючи ІКТ. Для цього вчитель повинен уміти:  – встановлювати навчальну програму на демонстраційний комп'ютер або, якщо  передбачається робота  в комп'ютерному класі, забезпечувати доступ до програми з кожного  робочого місця (інсталяція на всі комп'ютери або установка мережевої версії);  – користуватися проекційною технікою, в ролі якої можуть виступати і монітор  персонального комп'ютера, і телевізор, і мультимедійний проектор;  – підбирати програмні засоби, які забезпечать оптимальні процеси подачі матеріалу й  управління аудиторією; комбінувати, адаптувати їх залежно від об'єму і рівня складності  матеріалу;  – уміти знаходити потрібні матеріали у мережі Інтернет, електронних енциклопедіях,  електронних посібниках, електронних довідниках;  – використовувати ІКТ під час оцінювання знань учнів;  – готувати дидактичні матеріали та презентації для проведення занять;  – користуватися електронною поштою;  – викладати  використовуючи не лише голос і дошку, але і мультимедійні навчальні  засоби, а також взаємодіяти з класом у даних умовах.   Результатом такого підходу буде створення необхідних науково-методичних матеріалів  освітнього призначення, методик проведення уроків з опорою на комп'ютерні технології, а  також відбудуться зміни в педагогічному процесі, у структурі занять, мотивах , що спричинить  зростання професійних якостей учителів.   Використання ІКТ на уроках трудового навчання сприяє поліпшенню знань учнів,  розширює їх світогляд, надає можливість спостерігати явища та процеси, які на звичайному  уроці продемонструвати неможливо, створює можливість ознайомитись із сучасною (у тому        61    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    числі й комп'ютерною) технікою та можливостями її використання на конкретному  виробництві.    Література:     1. Антонова Т. Мультимедийный учебник. Поиски жанра / Т. Антонова, А. Харитонов // Компьютер-пресс.  - 1999. - № 9. - С. 26-31.  2. Гершунский Б. С. Философия образования для XXI века (в поисках креативно-ориентированных  образовательных концепций). / Б. С. Гершунский. - М. : Совершенство, 1998. -608 с.  3. Гуревич Р. С. Впровадження нових інформаційних технологій у навчально-виховний процес /  Р.С. Гуревич, М. Ю . Кадемія // Професійно-технічна освіта. - 1999. - № 1. - С. 30-33.  4. Гуревич Р. С. Інформаційно-комунікаційні технології в навчальному процесі :  посібник [для  педагогічних працівників та студентів педагогічних вищих навчальних закладів] / Р. С. Гуревич, М. Ю. Кадемія.  - Вінниця, ДОВ «Вінниця», 2002. -116 с.  5. Зміст дидактичних принципів в умовах навчання на основі нових інформаційних технологій.  Педагогічні науки. Збірник  наукових праць. / М. С. Головань - Суми : СДПУ ім. Макаренка, 2000. - С. 17-25.  6. Коваленко В. Науково-методичне забезпечення професійної підготовки фахівців з будівельної  механізації / В. Коваленко // Професійно-технічна освіта. - 1999. - № 3. - С. 31-34.  7. Машбиц Е. И. Психолого-педагогические проблемы компьютеризации обучения. / Е. И. Машбиц. - М.:  Педагогика, 1998. - 192 с.  8. Мультимедия : учебное пособие / под. ред. А. И . Петренка. - М.: Бином, 1994. - 270 с.  9. Ніколаєнко С. Освіта в інноваційному поступі суспільства // Фізика та астрономія в школі. - 2006. - № 3.  - С. 20-22.      У статті розглянуто можливості впровадження в навчальний процес на уроках трудового навчання   новітніх підручників, посібників, методик викладання, нового парку обладнання, комп’ютерної та електронно-  обчислювальної техніки тощо.    Ключові  слова:  навчальна  програма,  інформатика,  інформаційні  технології,  інформаційно-  комунікаційних технологій, мультимедіа.         К.А. Гринчишина  (науковий керівник – доц. М.Ю. Кадемія)  ВИКОРИСТАННЯ ГІПЕРМЕДІАУ ВИВЧЕННІ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ УЧНЯМИ  СЕРЕДНЬОЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ  Постановка проблеми. За умов переходу України до сучасного інформаційного  суспільства дедалі більш актуальним постає питання про інтеграцію інноваційних методик  навчання, насамперед інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у традиційну систему  навчання.  Соціально-економічні перетворення, що відбуваються в Україні, світові тенденції  гуманізації, інтеграції та глобалізації суспільства визначили нові пріоритети розвитку  освітньої галузі. Одним із головних напрямів модернізації освіти в Україні є створення якісної  нової школи – школи життєтворчості й самореалізації особистості, в якій утверджується  бажання і вміння навчатися впродовж усього життя.  Суспільство ставить перед сучасною  школою завдання сформувати всебічно розвинену  особистість,яка відповідатиме потреби суспільства. Обсяг наукових знань у будь-якій сфері  діяльності, особливо в галузі технологій, майже повністю поновлюється впродовж 1-2 років.  Важливим пріоритетом для покращення якості освіти є впровадження ІКТ у навчання,  зокрема гіпермедіа в навчальний процес. Застосування гіпермедіа- та мультимедіа-технологій  на заняттях  сприяє підвищенню ефективності навчання і стає незамінним ресурсом у  самостійній підготовці учня. Ці технології навчання знаходять широке використання і в  системі відкритої дистанційної освіти [2, c.238].    © К.А. Гринчишина, 2012     62   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Аналіз попередніх досліджень. Здійснення процесу інформатизації в сфері освіти  свідчить, що впровадження ІКТ у навчальний процес дозволяє забезпечити доступність  одержання навчальних матеріалів, сприяє розвитку інтелектуальних і творчих здібностей  учнів, обміну знаннями й інформацією, підвищує ефективність їхнього індивідуального  навчання.   Проблема впровадження ІКТ, мультимедійних засобів навчання і гіпермедіа привертає  увагу багатьох науковців, зокрема  перспективи та проблеми застосування їх розглядають у  своїх працях І. Богданов, В. Безпалько, Р. Гуревич, М. Жалдак, М. Кадемія, В. Монахов,  Н. Морзе, А. Осін, Л. Шевченко та ін. Вагомий внесок у розробку теоретичних основ і  практичне впровадження ІКТ у процес трудового навчання в середній загальноосвітній школі  та професійно-технічних  навчальних закладах зробили С. Гончаренко, М. Кадемія,  О. Коберник, С. Сисоєва, В. Сидоренко та ін.  Засоби гіпермедіа створюють нові можливості для розвитку в людей почуття гармонії в  сприйманні кольорової гами, вихованні належного художнього смаку [1, с.14].   Мета статті  – довести, що застосування гіпермедіа в трудовому навчанні сприяє  кращому засвоєнню знань, створенню передумов  ефективного виконання практичних завдань,  формуванню технічного мислення, розвитку пізнавальної активності учнів, самостійності  навчання.  Виклад основного матеріалу. В умовах інформатизації освіти чільне місце відводиться  визначенню ролі та значення ІКТ для інформаційного забезпечення навчально-виховного  процесу. Пошук нових моделей навчання та розширення можливостей комп’ютерної техніки  наштовхували педагогів до ідеї впровадження ІКТ  у навчальний процес, що породило  виникнення таких термінів як «нові інформаційні технології навчання», «інформаційно- комунікаційні технології навчання» тощо, та внесло зміни в організаційні форми навчання.  Інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) – це сукупність методів, форм і засобів дії  на людину в процесі його розвитку [3, с.65]. Форми організації навчання суттєво впливають  на якість знань  учнів, їх розумовий розвиток і професійне становлення. Однією з форм  організації навчання є гіпермедіа.   Гіпермедіа –  метод дискретного подання інформації на вузлах, які об’єднані за  допомогою посилань. Дані можуть бути у вигляді тексту, графіки, звукозапису, відеозапису,  мультиплікації, фотографій або виконуючої документації. Гіпермедіа є узагальненням  гіпертекстових систем. Звичайний набір відтворюваного обладнання  утворює мультимедіа  (багатоканальні методи подачі інформації), які перетворюються в гіпермедіа тільки в тому  випадку, коли в середину мультимедійних записів вмонтовуються зв’язки, забезпечуючи  легкість переходу з одного місця в інший.  У наш час відбувається зміна ролі комп’ютера в навчанні: із засобу, який  використовується лише на уроках інформатики для вивчення мов програмування, комп’ютер  перетворюється на активного помічника вчителя-предметника, що відкриває нові можливості  у вивченні багатьох дисциплін, у тому числі предмету трудового навчання.  Слід зазначити, що ми далекі від протиставлення роботи з комп’ютерними програмами,  роботі зі звичайними «паперовими» підручниками і тим більше заміни ними учителя. На нашу  думку, оптимальною  є періодична зміна цих форм діяльності. Але повне нехтування тими  можливостями та перевагами, які надають електронні підручники у порівнянні з їхніми  друкованими аналогами в наш час уже недоцільне й неможливе. Серед основних переваг  можна зазначити:  1. Широке використання дидактичних можливостей графіки та звука;  2. Можливість забезпечити навчальний матеріал динамічними малюнками;  3. Можливість  швидко й ефективно тестувати або яким-небудь іншим чином перевіряти  знання учнів;  4. Можливість створення гіпертекстових посилань, що полегшує пошук необхідної  інформації за ключовими словами, виділеними в тексті;  5. Можливість організації віртуальних лабораторних робіт.        63    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    На основі аналізу позитивних і негативних рис багатьох програмних продуктів і  технологій їхнього використання в навчальному процесі, можна створити електронний  гіпермедіа підручник з будь-якого предмету, зокрема і трудового навчання.   Програмні засоби інтерфейсу учнів реалізують такі види навчальної роботи: перегляд  теоретичних матеріалів інформаційних блоків, тренінг з теорії, контрольне тестування, робота  зі  словником термінів і понять, ознайомлення з будовою, принципами верстатів, робота зі  схемами, які відображають основні взаємозв’язки між поняттями теми.   Режим перегляду теорії полягає у наданні учням сторінок теорії у вигляді текстової,  графічної інформації, анімації, інтерактивної комп’ютерної графіки тощо. Учень має  можливість переходити по сторінках уперед і назад, проглядати теорію з початку або з кінця  заняття, у будь-який момент зупинити вивчення теми, перейти до вивчення додаткового  матеріалу, звернутися до словника, відшукати необхідне питання за змістом, проглянути  відео- та анімаційні ролики, які супроводжуються, як правило, звуковими поясненнями,  звернутися до додаткових відомостей тощо.  Під час створення посібника використовують елементи технології гіпермедіа , які  дозволяють пов’язати з гіпертекстовими посиланнями не лише елементи тексту інших  сторінок, але й графічні ілюстрації, анімаційні ролики, фрагменти аудіо- та відеоінформації.  Застосування таких технологій суттєво активізує навчальну інформацію, робить її більш  наочною у порівнянні із друкованими аналогами.   Погоджуємось із думками фахівців про те, що читання об’ємних текстів  з екрана  монітора - найшкідливіша для зору форма роботи з комп’ютером, а сприйняття з екрана  текстової інформації є набагато менш зручним та ефективним, ніж читання книги. У такому  випадку, учитель може чергувати різноманітні форми роботи, наприклад, частину заняття  може пояснити сам, іншу провести за допомогою комп’ютера, після чого організувати  обговорення  чи узагальнення матеріалу в груповій, фронтальній роботі тощо.   Він дозволяє не тільки в цікавій і зрозумілій формі подавати матеріал, контролювати  якість його засвоєння, але й робити висновки про рівень розвитку пізнавальної самостійності  учнів з трудового навчання. Він може бути використаний як у школі, так і вдома (у якості  програми-репетитора).   Висновки. Гіпермедійні системи створили принципово нові можливості для організації  та подання навчального матеріалу, що, в свою чергу, вплинуло на засоби набуття знань,  педагогічну практику і систему освіти в цілому. Цісистеми в значно більшій мірі, ніж інші,  враховують психологічні особливості сприймання матеріалу та процеси мислення.  Відзначимо певні особливості застосування гіпермедіа у підготовці  учнів на уроках трудового  навчання:  – мультиплікація, звук, відео, графіка, анімації - розширюють можливості подання  нової навчальної інформації;  – подача необхідної для навчання інформації;  – викликають підвищений інтерес і підсилюють мотивацію навчання;  – забезпечують індивідуалізацію навчання, спираючись на динамічну модель учня;  – збільшують обсягу раніше недоступної школярам інформації;  – активізують учнів і їх включення у навчальний процес.  Досвід застосування цих систем стає актуальним в нашій країні в зв'язку з появою  зразків гіпертекстових систем, що можуть бути використані в освіті. Ця технологія розвиває  критичне мислення учня і дає йому доступ до розгляду проблеми з різних точок зору.     Література:     1. Гуревич Р.С. Інформаційно-комунікаційні технології в навчальному процесі: посібник для  педагогічних працівників і студентів педагогічних вищих навчальних закладів / Гуревич Р.С., Кадемія М.Ю. –  Вінниця: ДОВ «Вінниця», 2002. – 116 с.     64   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   2. Дементієвська Н.П., Морзе Н.В. як можна комп’ютерні технології використати для розвитку учнів та  вчителів // Актуальні проблеми психології: Психологічна теорія і технологія навчання / За ред. С.Д. Максименка,  М.Л. Смульсон. – К.: Міленіум, 2005. – Т.8, вип.1. – 238с.  3. Український педагогічний словник [уклад. С. Гончаренко]. – К.: «Либідь», 1997. – 356 с.      У статті розглянуто особливості застосування гіпермедіа у трудовому навчанні, що сприяє кращому  засвоєнню нових знань, створенню передумов ефективного виконання практичних завдань, формуванню  технічного мислення, розвитку пізнавальної активності учнів, самостійності в навчанні.  Ключові слова: інформаційні технології, гіпермедіа, мультимедіа, гіпертекстові посилання.      The paper considers that the use of hypermedia in labor studies promotes better assimilation of new knowledge,   creating the  prerequisites of  effectiveimplementation of  practical  problems, the  formation  of technical thinking,   development of cognitive activity, independence in learning.   Keywords: information technology, hypermedia, multimedia, hypertext links.      Н.П. Гуменчук     (науковий керівник – доц. О.Ю. Пінаєва)     ХУДОЖНЄ КОНСТРУЮВАННЯ ЯК СКЛАДОВА ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У   ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦІВ ШВЕЙНОГО ПРОФІЛЮ     Постановка  проблеми.  Головним  завданням  сучасного  професійно-технічного  навчального закладу (ПТНЗ) є підготовка учнів до майбутнього життя, в якому кожна  особистість буде успішною. При цьому зумовлюється необхідність забезпечення такої  мотивації учнів до навчання, яка б спонукала їх до активної і творчої діяльності, а також до  усвідомлення власної відповідальності за результати навчання.   Випускники шкіл, які вступають на навчання до ПТНЗ, не вміють, як правило,  працювати в групах, у них відсутнє прагнення до суперництва, здатність до ризику. Більшість  із них невпевнені у своїх силах і не розуміють того, що в ринкових умовах особливо цінним є  професіоналізм і творчий підхід до праці. Кожна людина повинна  вміти застосовувати нові  професійні знання, творчо мислити і приймати сміливі нестандартні рішення, відстоювати  свою точку зору. Досягти цієї мети можна за умови творчої взаємодії викладачів і учнів, у  процесі професійного навчання та самовдосконалення.  Залучення учнів до активної діяльності сприятиме формуванню у них упевненості в  успішній реалізації своїх здібностей: умінь генерувати  рішення, проектувати способи  вирішення виробничих завдань тощо.  Формування таких здібностей можливе лише за умов нетрадиційних підходів до  організації навчання, які б сприяли підготовці учнів до самостійного трудового життя.  Найефективнішим методом для реалізації цих завдань є метод проектів. Саме він створює  ефективні умови для самореалізації учнів, допомагає їм включитися в активну соціальну  дію,  сприяє розвитку їхнього внутрішнього світу, формуванню у них відповідної культури праці,  культури особистісного та професійного становлення.   Аналіз попередніх досліджень. Художньо-конструкторська діяльність є історично  визначеною формою естетичної діяльності в системі виробництва. Вироби художньо- конструкторського мистецтва органічно поєднують у собі естетичний і утилітарний моменти,  а процес їх проектування і виготовлення передбачає значні можливості для художньо- конструкторського виховання учнів.  Відповідно, процес стимулювання розвитку проектно-технологічної діяльності учнів  ПТНЗ швейного  профілю засобами художнього конструювання розглядається нами з позицій  особистісного і діяльнісного підходів до інтелектуальної та трудової діяльності, основи яких  відображені в працях таких відомих науковців, як П. Атутова, С. Батишева, М. Скаткіна,  Д. Тхоржевського, В. Сидоренка, О. Коберника та ін. Різні аспекти естетичного виховання  засобами художнього конструювання досліджувалися в роботах  В. Бистрова, І. Зарецької,    © Н.П. Г у менч у к, 2012        65    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    М. Фішера, Д. Єльнікова, О. Коваль, Д. Тхоржевського, С. Шорохова та ін.   Мета статті – розкрити важливість формування художньо-конструкторських знань і  вмінь учнів у процесі творчого розв’язання наукових, навчально-пізнавальних і практичних  завдань не тільки в навчально-виховному процесі, а й у повсякденному житті, у тому числі й у  процесі проектної діяльності на заняттях зі спеціальних дисциплін.   Виклад основного матеріалу. Особистісний підхід змінює уявлення про пріоритетні  завдання професійної освіти. Він вбачається не стільки у присвоєнні професійних знань,  способів діяльності, норм і цінностей, у розвитку певних особистісних властивостей, скільки в  розкритті сутнісних сил особистості, її інтелектуального і морального потенціалу, її здатності  вільно орієнтуватися в складних соціальних і професійних обставинах , не тільки  обслуговувати існуючі технології, а й здійснювати інноваційні, творчі процеси. Особистісний  підхід полягає у становленні учня як активного суб’єкта, що реалізує в навчальному процесі і  в професії свій спосіб життєдіяльності і свою особистісну сутність.  Особистісний підхід у процесі підготовки майбутніх фахівців можливий за наступних умов:  забезпечення суб’єктної  позиції учня в навчально-виховному процесі, що створює умови для  самостійного визначення та усвідомлення мотивів, цілей, вибору засобів і умов своєї діяльності,  рефлексії її результатів; перенесення навчальних і професійних проблем у життєво важливі  проблеми учнів, які потребують актуалізації і перетворення їх цілісного суб’єктивного досвіду;  побудова системи відносин викладача з учнями  на основі відкритості, довіри, діалогу, що  створюють умови для саморозкриття і самореалізації творчого потенціалу учнів.  У процесі діяльнісного підходу до навчання основним елементом роботи учнів буде  рішення задач, тобто, освоєння нових видів діяльності: навчально-дослідницької, пошуково- конструкторської, творчої та ін. У цьому випадку фактичні знання стануть наслідком роботи  над завданнями,  організованими в доцільну й ефективну систему. Паралельно з освоєнням  діяльності учень зможе сформувати свою систему цінностей, що підтримується соціумом. З  пасивного споживача знань учень стає активним суб’єктом освітньої діяльності.  Особистісно-діяльнісна модель навчання інтенсифікує реалізацію можливостей за  рахунок активізації учня, його автономії і діяльнісної основи навчання; орієнтує учнів не  тільки  на засвоєння знань, а й на способи засвоєння, на зразки та способи мислення і  діяльності, на розвиток пізнавальних сил і творчого потенціалу.  Отже, технологія навчання в діяльнісній моделі навчання, яка орієнтується на  особистість учня, полягає в здійсненні різного виду діяльності з метою вирішення проблемних  завдань, що мають для учня особистісно-змістовний характер. Навчальні завдання стають  інтегративною частиною діяльності, що для самого учня є життєдіяльністю.  Діяльнісний аспект навчання виводить у центр розгляду homo agens – людину діючу.  При цьому найважливішою складовою її дій є дії розуму (фізичні дії завжди супроводжуються  розумовими, зворотне не завжди має місце). У зв’язку з цим, особлива увага приділяється  процесу  вироблення стратегій дій, що визначаються як способи вирішення навчальних  завдань. Значна увага в загальній структурі навчальної діяльності приділяється дії контролю  (самоконтролю) й оцінки (самооцінки). Самоконтроль та оцінка викладача сприяють  формуванню самооцінювання.  Викладач у такій моделі навчання забезпечує учням досить високий ступінь діяльнісної  самостійності. Однак при цьому виникає питання: до якої  міри не виникне суперечність між  самостійністю, що наближає процес до індивідуальної самоосвіти, і тенденцією до  технологічності, яка неминуча в будь-якому масовому процесі. Вирішенням проблеми є  створення й освоєння в масовій практиці освітніх технологій діяльнісно-ціннісного типу, що  реалізує технологічну парадигму. Однією з таких технологій, спрямованої серед іншого і на   реалізацію особистісно-орієнтованого підходу, є проектна методика навчання, витоки якої  лежать у процесах проектування.  Метод проектів – один із інтерактивних методів навчання. Розрізняють такі види  навчальних проектів: профільні проекти – спрямовані на вивчення й осмислення специфіки  майбутньої професійної діяльності; творчі –  пов’язані з проектуванням і втіленням     66   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   інноваційних ідей; ігрові –  навчальні проекти, пов’язані з організацією та розвитком  діяльності учнів; пізнавальні – проекти, пов’язані з пізнанням певних соціальних процесів і  явищ, які передбачені змістом освіти; дослідницькі – спрямовані на формування в учнів умінь  і навичок дослідницької діяльності; культурологічні – пов’язані з вивченням і відродженням  звичаїв і традицій українського народу , вивченням культур інших народів; інформаційні –  покликані сформувати інформаційну культуру учнів, сприяти практичному застосуванню й  перевірці навичок роботи з інформаційною технікою, Інтернетом; професійно-орієнтовані –  передбачають вироблення конкретної продукції; інтегровані –  пов’язані з реалізацією  проектних цілей декількох проектів.  Перевагами методу проектів є: можливість перевірити і закріпити теоретичні знання на  практиці; забезпечення зв’язку теорії з практикою; сприяння набуттю учнями життєвого  досвіду, формуванню умінь і навичок, життєвих принципів і цінностей, які в подальшому  позитивно впливатимуть на зростання рівня їхнього професіоналізму. Проекти, що  використовуються в процесі лабораторно-практичних занять, класифікують за тривалістю  навчання (короткотерміновий, середньої тривалості, довготривалий) і за кількістю учнів  (особистий, парний, груповий).   Наприклад, короткотерміновий проект «Створення різних фасонів суконь шляхом  переміщення нагрудної виточки» має за мету сформувати в учнів уміння самостійно обирати  професійні рішення. Такий проект проводиться поетапно: задум; підготовка; здійснення;  аналіз (висвітлення результатів і проблем).  На початку вивчення теми викладач оголошує етапи реалізації проекту та розподіляє  учнів на творчі групи: конструкторів, дизайнерів -модельєрів, менеджерів. Пошук і вибір ідеї є  першою вимогою, без якої не можна розпочати роботу. Вибір має зробити учень самостійно.  Функція вчителя – допомагати і консультувати учнів. Наступний крок – це обговорення  проекту спільно з викладачем, який ретельно планує роботу й організовує її таким чином, щоб  можна було досягти визначеної на початку роботи мети.   Маючи певний задум, учні активізуються до іншого етапу діяльності. Для досягнення  мети їм треба визначити потрібні ресурси і шляхи здійснення своїх задумів. До ресурсів  належать: інформація, обладнання, приміщення, матеріали, енергія, час, грошові витрати.  Комбінувати й організовувати ці ресурси учні мають таким чином, щоб максимально  використати свій творчий потенціал. Тому  учні індивідуально визначають потрібні їм для  виконання проекту ініціативні групи, функції та план дій учасників проекту.  До ініціативних груп, які забезпечують реалізацію проекту «Створення різних фасонів  суконь шляхом переміщення нагрудної виточки», входять: дослідники – підбір тканини,  фурнітури до колекції; пошук оздоблювальних рішень для колекції; менеджери – реклама,  оголошення, вивчення попиту на таку колекцію, зміст проекту; швачки – технічні виконавці  прийомів і виготовлення деталей, вузлів, складальних одиниць виробів; конструктори –  побудова креслень, технічне моделювання і розробка лекал виробів; дизайнери-модельєри –  художнє оформлення робіт і виставок.  Проект учні здійснюють самостійно. Кожна ініціативна група виконує своє завдання, а  цілісне виконання проекту забезпечують координатори ініціативної групи разом із  викладачем . Він постійно налаштовує учнів на роботу, надає їм допомогу в складних  ситуаціях. Викладач контролює процес виконання проекту, щоб мати змогу виявити рівень  успішності досягнення обраної на початку проекту мети.  Після підведення підсумків роботи над проектом учні представляють свої результати  всім членам групи. Кожна ініціативна група звітує про роботу, визначає найактивнішого   учасника й аналізує роботу кожного учня в групі. Демонстрація результатів може  супроводжуватися плакатами, фотографіями, діафільмами, аудіо- та відеозаписами тощо.  Завдання викладача при цьому полягає у спрямуванні та мотивації учнів. Робота над проектом  закінчується написанням повного звіту й аналізом проведеної роботи.  Довготривалий проект (наприклад, «Краса врятує світ») може бути представлений у  співпраці  педагогів ПТНЗ швейного профілю з інтернатами і дитячими будинками, в рамках        67    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    якої дітям цих закладів надаються швейні послуги. Втілення такого проекту у життя  передбачає об’єднання викладачів, майстрів, учнів на основі концепції «рівний-рівному».  Проектна діяльність передбачає формування у молодої людини знань і вмінь, потрібних  для оперативного реагування на зміни кон’юнктури ринку, реалізації творчого потенціалу,  включення в активну соціальну дію. Проект  «Краса врятує світ» може бути розрахований на  три роки. Він полягає у виготовленні дітям інтернату шкільного одягу і предметів постільної  білизни; проведенні вечорів відпочинку, показів мод, бесід про правила хорошого тону;  проведенні показів одягу, як у стінах інтернату, так і в інших навчальних закладах;  проектуванні та виготовленні випускних вечірніх суконь;  проведенні з випускниками  інтернату бесід щодо специфіки професій, з яких у відповідному ПТНЗ швейного профілю  здійснюється підготовка; проведенні підсумкового театралізованого заходу «На зустріч  досконалості».  Особиста причетність учнів до корисної справи в рамках проектної діяльності посилює  мотивацію навчання, сприяє розвитку навичок ділового співробітництва тощо. Використання  методу проектів сприяє ефективності педагогічної діяльності викладачів  спецдисциплін ПТНЗ  швейного профілю. Виконуючи проект, викладач і учні відчувають себе майже реальними  учасниками виробничого процесу. Метод проектів як інтерактивний метод сприяє підготовці  учнів до майбутнього самостійного трудового життя, гнучкого орієнтування у змінах і  досягненнях виробничої сфери.  Вимоги естетичного виховання молоді, необхідність формування в учнів художньо- конструкторських знань і вмінь,  що відкриває значні можливості для виявлення власної  індивідуальності кожного учня у процесі проектно-технологічної діяльності, обґрунтовують  важливість упровадження елементів художнього конструювання у практику ПТНЗ швейного  профілю.  Вивчення основ художнього конструювання сприятиме розумінню того, за якими  принципами та законами формується предметний світ, тих процесів, що відбуваються на  виробництві під час створення нових  виробів.  Однією з найважливіших умов ефективного формування та розвитку художньо- конструкторських знань і вмінь учнів є ознайомлення їх з основними відомостями з  художнього конструювання. У зв’язку з цим важливо визначити, які теоретичні знання  повинні здобути учні в процесі навчання спеціальності, а потім на основі аналізу програм зі  спецдисциплін, вивчення  й узагальнення педагогічного досвіду викладачів, майстрів  виробничого навчання рекомендувати для оволодіння конкретний теоретичний матеріал з  основ художнього конструювання (дизайну). Засвоєння комплексу знань і вмінь художньо- конструкторської діяльності є необхідною умовою різнобічного розвитку особистості,  оскільки в ній поєднуються естетична й технічна основи трудової діяльності.  Проектування і виготовлення учнями швейних виробів нерозривно пов ’язане з  теоретичною та практичною діяльністю, оскільки у процесі художньо-конструкторської  діяльності учні вчаться на практиці застосовувати набуті ними знання і водночас засвоюють  нові, раніше їм невідомі, вчаться поєднувати теоретичні здобутки та вимоги художнього  конструювання з практичною діяльністю, тим самим залучаючись до цілісного процесу  проектування виробів.   Особливістю організації художньо-конструкторської  діяльності учнів ПТНЗ швейного  профілю є те, що практично будь-який навчальний матеріал можна подати у вигляді творчого  завдання, під яким слід розуміти такі завдання, які вимагають від учнів творчої діяльності, де  учень повинен сам знайти спосіб його вирішення, застосувати знання в нових, нетипових для  нього ситуаціях, створити дещо суб’єктивно  (а інколи й об’єктивно) нове [3].  У процесі художньо-конструкторської діяльності можуть успішно розвиватися основні  якості творчого мислення майбутніх фахівців. Так, наприклад, при врахуванні різноманітних  ергономічних і художньо-конструкторських вимог до створюваного предмета розвивається  гнучкість мислення учнів, формується уміння концентрувати увагу на головних для даного  виробу критеріях оцінки, а отже,  і відповідних дизайнерських вимогах. Пропонуючи учням     68   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   звернути увагу на той чи інший предмет з урахуванням художньо-конструкторських вимог,  застосувати його в нових нетипових ситуаціях, або застосувати для його виготовлення нові,  незвичні матеріали, ми забезпечуємо розвиток творчого, нестандартного мислення учнів.  Оригінальність мислення проявляється також у процесі створення технологічних схем  виготовлення виробу, коли учні пропонують нові незвичні варіанти виконання  виробу (з  умовою збереження його функціональності та художньо-конструкторських вимог) або його  зовнішнього оформлення. У процесі модернізації та доповнення виробу новими функціями  або декоративними елементами розвивається гнучкість творчого мислення учнів, а висування  ними різноманітних ідей і пропозицій щодо розв’язування проблемних ситуацій, сприяє  швидкості мислення та вмінню генерувати творчі ідеї.   Важливо, щоб проектно-технологічна діяльність забезпечувала належні умови для  розвитку таких якостей творчого мислення, як швидкість генерування ідей, гнучкість та  оригінальність мислення. Якнайкраще вирішення даної проблеми забезпечуватиме залучення  учнів до осмисленої художньо-конструкторської діяльності. Активне творче мислення учнів у  процесі проектування та виготовлення виробів виражається у формі самостійного розв’язання  різноманітних  завдань, у створенні нових, оригінальних виробів із наперед заданою  естетичною й експлуатаційно-функціональною цінністю. Набуті знання й навички художньо- конструкторської діяльності сприятимуть активізації творчого мислення учнів у процесі  самостійно створених ними креслень, ескізів, проектів, у самостійному підборі кольорового  рішення, матеріалів, інструментів і технологій виготовлення спроектованого виробу.  Щоб  процес  навчання  розв’язанню  художньо-конструкторських  завдань  був  ефективнішим, важливо, щоб його зміст і організація діяльності учнів були проблемними.  При цьому слід звернути увагу на складність взаємозв’язку та самостійність різних творчих і  репродуктивних видів діяльності учнів [1].  Висновки. Отже, з огляду на вищевикладене, сучасна художньо-конструкторська  діяльність є складним і самостійним процесом, що забезпечує  розв’язання проектно- технологічних  і  суспільних  завдань,  доводить  необхідність  навчання  художньому  конструюванню. З одного боку, художньо-конструкторська діяльність формує передумови для  розвитку творчих здібностей учнів, їхньої пізнавальної самостійності, а з іншого – вона сама є  важливим чинником для розкриття творчого потенціалу особистості.     Література:     1. Антонов А. В. Психология изобретательского творчества / А. В. Антонов. – К. : Вища школа, 1978. –   176 с.   2. Радкевич В. О. Дослідницькі засади діяльності педагога професійної школи / В. О. Радкевич //   Професійно-технічна освіта. – 2006. – № 4. – С. 5-7.   3. Унт И. З. Индивидуализация и дифференциация обучения / И. З. Унт. – М. : Педагогика, 1990. – 192 с.      У статті обґрунтовується важливість формування художньо-конструкторських знань і вмінь учнів   професійно-технічних навчальних закладів швейного профілю у процесі проектної діяльності.   Ключові слова: професійне навчання, особистісно-діяльнісний підхід, активний суб’єкт, діяльнісна   самостійність, проектна методика навчання, художнє конструювання.          69    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    Н.В. Дунаєвська   (науковий керівник – доц. Л.Л. Коношевський)     ЗАСТОСУВАННЯ ВЕБ 2.0 У ПРОФЕСІЙНОМУ НАВЧАННІ УЧНІВ   СТАРШИХ КЛАСІВ  Постановка  проблеми.  Запорукою  успіху  та  впевненості  майбутнього  висококваліфікованого фахівця є професійна підготовка та творчий потенціал, а найголовніше  вміння швидко адаптуватися у ситуаціях сьогодення, які викликані необхідними змінами у  виробництві. Сучасний висококваліфікований робітник  повинен поєднувати професійну  мобільність зі знаннями основ наук, відповідально і творчо ставитись до роботи.  Застосування  інформаційно-комунікаційних  технологій  відіграє  чималу  роль у  формуванні професійної та комунікативної компетенції, тому що вони не тільки реалізують  особистісно-орієнтований підхід в освіті ХХІ століття, а й сама освіта ХХІ століття  неможлива без комп'ютерних засобів в епоху інформаційного розвитку суспільства, широкого  застосування комп'ютерів і світової комп'ютерної інформаційної мережі Інтернет.  Уже накопичено певний досвід застосування інформаційних і мережних технологій у  навчальному процесі, вчителі активно користуються сервісами Інтернет у професійній  діяльності, застосовують також окремі можливості нових сервісів Інтернет, а саме, створених  за технологією Веб 2.0 [1].   З  появою технологій Веб 2.0 користувачі набули можливостей власноруч редагувати й  змінювати вміст сайтів, публікувати в мережі власні роздуми, розміщувати особисті  фотографії, відеофайли, зберігати матеріали, одночасно й спільно працювати над одним  документом, налагоджувати інтерфейс веб-сторінок відповідно до власних уподобань. З  іншого  боку,  до  користувача « пристосовуються»  веб-сайти –  пошукові  системи  запам’ятовують  ключові  слова,  введені  користувачем;  рекламні  оголошення  часто  співвідносяться з вмістом матеріалів, що шукав користувач; товари, що пропонуються,  упорядковуються на тільки за алфавітом, але й за кількістю переглядів та популярністю тощо.  Актуальність використання сервісів Веб 2.0 у професійному навчанні учнів полягає в  тому, що це відкриває широкі можливості для навчальної діяльності – для реалізації  свободи  старшокласників у навчанні, для організації досліджень на основі реальних достовірних  даних, для самостійного засвоєння та накопичення знань разом із колом експертів і всіма  тими, хто цікавиться даною тематикою. Таке співробітництво не знає географічних обмежень,  а створення навчальних груп відбувається швидко та за необхідністю.  Аналіз попередніх досліджень. Важливими є доробки  вчених щодо використання  інформаційно-комунікаційних технологій в освіті, зокрема сервісів Веб 2.0.  Такими є  дослідження В. Бикова, М. Жалдака, Р. Гуревича, М. Кадемії, А. Гольдіна, Г. Дьоміна,  О. Моїсеєвої, П. Новікова, Е. Патаракіна та ін.  Метою даної статті є визначення способів і доцільності застосування Веб 2.0  у  професійному навчанні учнів старшої школи.  Виклад  основного матеріалу. Вихід на інноваційні технології освіти, мета яких  підготувати конкурентоспроможного фахівця з необхідним рівнем особистих і професійно  значущих якостей, що оптимально задовольнять запити виробництва, відкриває нові  горизонти для навчальної діяльності [4, с.67].  Веб 2.0 –  друге покоління мережевих сервісів Інтернет. На відміну від першого  покоління сервісів (the mostly read-only Web),  Веб 2.0 (the wildly read-write Web)  дозволяє  користувачам спільно діяти –  обмінюватися  інформацією, зберігати посилання та  мультимедійні документи, створювати та редагувати публікації, тобто відбувається  налагодження соціальної взаємодії. Тому технології Веб 2.0. ще називають соціальними  сервісами Інтернет. До сервісів Веб 2.0 звичайно належать: блоги, wiki, засоби обміну  фотографіями і відеофайлами, засоби збереження закладок, технології спільної роботи з  документами, соціальні мережі та інші.    © Н.В. Дунаєвська, 2012     70   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Виділяють наступні способи використання сервісів Веб 2.0 у професійній підготовці  учнів старших класів.  По-перше, сервіси Веб 2.0  слугують джерелом навчальних матеріалів. Сервіси  зберігання мультимедійних ресурсів містять значну кількість навчальних відеофільмів,  презентацій, створених учителями, викладачами, експертами. Такі ресурси розробляються з  метою наочного подання складних для розуміння тем або додаткового пояснення термінів.  По-друге , сервіси Веб 2.0 можна використовувати як сховища посилань на додаткові  ресурси навчального призначення. Такі сховища є зручними для організації обміну між  школярами посиланнями на цікаві та корисні ресурси; для забезпечення певної групи учнів  набором посилань, які можуть стати у нагоді для розв’язання спільної задачі; для створення  особистого каталогу посилань. Таке  застосування даних технологій доцільне під час  створення учнівських проектів і уроках технологій у старших класах.  За допомогою сервісів збереження закладок на уроці може бути організовано роботу у  групах, спрямовану на пошук матеріалів з теми, що вивчається, а посилання на знайдені  ресурси будуть доступними для всіх інших груп. Такі сервіси можуть виявитися  також  зручними для вчительського співтовариства –  знайдені посилання систематизуються  колективом учителів, що дозволяють полегшити пошук необхідних дидактичних і  методичних матеріалів.  Третій спосіб полягає у використанні сервісів як платформи для організації спільної  діяльності школярів у процесі розв’язання поставлених завдань. Зручною платформою для  організації учнівських проектів є сервіс WikiWiki, в середовищі якого школярі  можуть  вносити результати власних досліджень за мірою їх створення, легко редагувати вміст інших  статей, доповнювати та змінювати статті інших учасників групи. У Wiki-середовищі учасники  можуть спільно створювати творчі роботи – казки, есе, вірші, тематичні енциклопедії, шкільні  довідники. Люди з різних географічних областей і різних галузей знань можуть незалежно  один від одного працювати  над створенням однієї статті.  Четвертий спосіб –  використання сервісів Веб 2.0  для демонстрації результатів  діяльності школярів. Результати діяльності школярів над заданою темою можуть бути  розміщені у блогах для подальшої організації спілкування й обговорення проблемних питань.  Блог, як технологію ведення в Інтернеті власного щоденника, слід віднести до  асинхронних мережних сервісів. Його також можна  розглядати як варіант особистого  освітнього простору та засіб для організації спільної діяльності певної групи студентів –  відкритим чи закритим середовищем для організації педагогічних дискусій з різних напрямів  [6, с.77]. Таке використання блогів допустимо та виправдано, оскільки багато блогів мають  додаткові переваги перед форумами: можливість публікувати в тексті мультимедійні  фрагменти, можливість перехресних зв'язків між кількома гілками дискусій. Однак блоги не  дозволяють обмінюватися повідомленнями в онлайні.  Зберігання архівів творчих робіт школярів, шкільних відео-, фото-, аудіоархівів  засобами сервісів Веб 2.0 є зручним через можливості швидкого пошуку необхідної роботи,  доступу до потрібної роботи з будь-якого комп’ютера у будь-який час, наявність каталогу  тощо [5, с.20].  П ’ятий спосіб полягає у використанні сервісів Веб 2.0 як засобу для структурування  знань школярів з певної тематики. З цією метою можна використовувати карти знань, які  дозволяють у графічному вигляді подати план заняття, основні ідеї, поняття, що  вивчатимуться, підсумувати інформацію, структурувати знання, продемонструвати концепції  та діаграми. Подібні карти знань можуть застосовуватися для планування роботи вчителя. За  відгуками вчителів, застосування карт знань на уроці дозволяє звернути увагу аудиторії на  основні аспекти матеріалу; легко адаптувати навчальний матеріал відповідно до змінених  умов; виділити основні концепції, які мають бути засвоєні учнями; продемонструвати зв’язки  між новими поняттями, що сприяє глибшому розумінню предмета учнями.  Таким чином, Веб 2.0 містять  великий потенціал підвищення ефективності навчального  процесу і потребують чіткого визначення умов їхнього використання.        71    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    Актуальним нині є питання використання соціальних мереж у навчальному процесі.  Соціальна мережа – це інтерактивний багатокористувацький веб-сайт, контент якого  наповнюється самими учасниками мережі [3]. Сайт являє собою автоматизоване соціальне  середовище, що дозволяє спілкуватися групі користувачів, об’єднаних спільним інтересом. До  них належать і тематичні форуми, особливо галузеві, які активно розвиваються останнім  часом .   Найпоширенішими серед відомих нині в Україні соціальних мереж є: Facebook,  Вконтакті, Однокласники та інші.  Принципи соціальних мереж дозволяють педагогові створити свій віртуальний  навчальний клас, для організації якого можна використовувати будь-яку вже діючу соціальну  мережу (Facebook, Вконтакті) або побудувати свою. Адже соціальні мережі стали невід'ємною  частиною життя сучасних дітей. Поза школою  вони постійно переписуються з кимось в  Інтернеті, коментують пости друзів, обмінюються посиланнями – віртуальний світ для них  такий же звичний (а часом і набагато більш звичний), як і реальне життя [6, с.45].  Ідея використовувати соціальні мережі для навчання школярів і студентів на перший  погляд здається дивною. Приміром, батьки традиційно сприймають соціальні мережі як   безумовне зло, адже діти проводять у них величезну кількість часу замість того, щоб читати  підручники або розв’язувати завдання. Однак прихильники впровадження мережних  майданчиків для спілкування в освіті пропонують низку доказів, що здаються цілком  розумними [2, с.85].  Соціальні мережі дозволяють зробити навчання більш індивідуальним: учні, бажаючи  глибше досліджувати якусь тему або  предмет, можуть об'єднуватися в мережеві групи,  усередині яких вини будуть публікувати посилання на цікаві для них матеріали і вести  дискусії. Наприклад, під час навчання за профілем «Основи технології оздоблення виробів та  дизайну» доцільною буде робота у мережевій групі з даною тематикою (яких на сьогодні є  чимало), де можна поспілкуватися зі  знавцями даної справи, досвідченими майстринями,  дізнатись щось цікаве та нове. На заняттях у класі таке занурення в питання неможливе.  За допомогою соціальних мереж учні можуть будь-якої миті запитати вчителя про, що їх  зацікавило. Під час підготовки до іспитів або виконання домашньої роботи часто з’ясовується,  що деякі суттєві моменти, необхідні для вибудовування єдиної логічної картини залишилися  незрозумілими. Можливість прояснити для себе складні моменти дозволить учням краще  засвоїти новий матеріал.  Інколи в учнів виникає можливість звернутися до потрібних людей – відомих учених,  керівників дослідних проектів. Перед тим, як з'явилися сервіси, подібні Facebook, достукатися  до потрібної людини було набагато складніше – доводилося долати безліч  проміжних етапів,  знаючи про майбутнє листування більшість навіть не намагалися зв'язатися з кимось за  межами навчального закладу. Тоді як понад 500  мільйонів людей нині активно  використовують Facebook для підтримки контакту з друзями, колегами, обміну фотографіями  та відео шляхом регулярного оновлення своїх думок і дій.  Перевагами використання соціальних мереж у навчальному процесі є наступні:  1) учень знаходиться в вдома у своїй звичній обстановці;  2) немає тиску з боку інших учнів і можна задати найбезглуздіше питання і при цьому не  бути висміяним;  3) можливість роботи безпосередньо з учнем з конкретних незрозумілих питань;  4) можливість створювати свій навчальний контент має як учень так і учитель;  5) зручність  для використання Інтернет конференцій, вебінарів, аудіо або відеоуроків  оскільки учень забезпечений усім необхідним устаткуванням.  Проблеми використання соціальних мереж як потенціалу в освіті пов'язані, насамперед,  з питаннями організації безпеки учасників. Як правило, більшість соціальних мереж  припускають, що учасники розміщують тут свої анкети та фотографії. Окрім того, соціальні  мережі  дозволяють  учасникам  обмінюватися   приватними  повідомленнями,  які  не  контролюються іншими учасниками [3].     72   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Отже, як бачимо, потенціал використання можливостей соціальних мереж у професійній  підготовці учнів старшої школи надзвичайно високий.  Висновки. Застосування сучасних інформаційних технологій у навчанні -  одна з  найбільш важливих і стійких тенденцій розвитку світового освітнього процесу. Використання  Веб 2.0 у професійній підготовці учнів старших класів є обов’язковою умовою формування  компетентного фахівця на сучасному етапі розвитку інформаційного суспільства.  Таким чином, виділено основні шляхи використання Веб 2.0 у професійній підготовці  старшокласників – як джерел навчальних матеріалів, як сховища посилань, як платформи для  організації спільної діяльності учнів, демонстрації результатів діяльності та структурування  знань учнів. Застосування у процесі навчальної діяльності учнів соціальних мереж дозволяє  зробити навчання більш індивідуальним, розширити  коло спілкування учнів з навчальних  питань.  В умовах сьогодення, коли створюється єдиний інтелектуальний і емоційний простір  засобами Інтернет технологій, нагальною проблемою стає поєднання класичних педагогічних  технологій з інноваційними інформаційними технологіями навчання.     Література:     1. Гольдин А. Образование 2.0: взгляд педагога [Електронний ресурс] / А. Гольдин – Режим доступу:  http://web2-science.ru/blog/archives/65.  2. Демина Г. Ю. Социальная сеть как педагогическое пространство –  Использование Интернет- технологий в современном образовательном процессе. Часть II. Новые возможности в обучении / Г. Ю. Демина –  СПб : РЦОКОиИТ, 2008. – С. 80 - 90.  3. Моисеева О. Ф. Потенциал социальных сетей в образовании (Тезисы конференции «Инфо-стратегия  2009») [ Електронний  ресурс] /  О. Ф.  Моисеева –  Самара, 2009.  Режим  доступу:  http://www.infostrategy.ru/conf2009_theses.php.  4. Новиков П. М. Випереджувальна професійна освіта : науково-практичний посібник / П. М. Новиков,  В. М. Зуєв. – М. : РГАТиЗ., 2000. – 266 с.  5. О’Рейли Т. Что такое Веб 2.0 [Електронний ресурс] // Компьютерра оnline: электрон. журн. – Режим  доступу : http://www.computerra.ru/think/234100.  6. Патаракин Е. Д. Социальные взаимодействия  и сетевое обучение 2.0 / Е. Д. Патаракин — М. : НП  «Современные технологии в образовании и культуре», 2009. — 176 с.      У даній статті проаналізовано можливості та визначено способи використання Веб 2.0  у   професійному навчанні учнів старших класів. Також у статті висвітлено шляхи застосування соціальних  мереж у навчальній діяльності учнів старшої школи, їх переваги та недоліки.  Ключові слова: блог, Веб 2.0, інноваційні технології, Інтернет, інформаційно-комунікаційні технології,  навчальна діяльність, сервіси Веб 2.0, соціальна мережа.   In this article analyzes the capabilities and defined the ways to use Web 2.0 in professional education of senior  school students. This article also reflected the ways of application of social networks in educational activity of students of  senior school, their advantage and defects.  Keywords: blog, Web 2.0, innovative technology, Internet, information and communication technologies,  educational activities, services Web 2.0, social network.          73    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    Н.В. Дусанюк   (науковий керівник – С.С. Кізім)     ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ МУЛЬТИМЕДІА НА   УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ  Постановка проблеми. За умов переходу України до сучасного інформаційного  суспільства дедалі актуальнішим стає питання про інтеграцію інноваційних методик  навчання, насамперед інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у традиційну шкільну  методику.   Важливим пріоритетом для покращення якості освіти  є впровадження ІКТ, зокрема  засобів мультимедіа у навчальний процес.    Аналіз попередніх досліджень. За останні десятиліття проведено ряд наукових   досліджень з проблеми впровадження ІКТ, зокрема мультимедіа, в навчальний процес, серед   яких слід відзначити дослідження В. Бикова, Р. Гуревича, М. Деркача, М. Жалдака, Ю. Жука,   В. Клочка, Н. Іщука та ін. Серед зарубіжних педагогів слід відзначити вклад Ф. Жерара,   Б. Хантера, Б. Холмберга та інших. У наукових працях учені вважають, що засоби   мультимедіа виступають як принципово нові засоби навчання з широкими дидактичними   можливостями в організації процесу навчання. Вони значно покращують можливості подання   навчальної  інформації;  підсилюють  мотивацію  навчання,  пізнавальну  активність  і   самостійність учнів; розширюють варіативність навчальних задач; дозволяють якісно змінити   процедуру контролю навчальних досягнень учнів, забезпечуючи при цьому гнучкість   управління навчальним процесом.   Мультимедійні засоби створюють нові можливості для розвитку в людей почуття  гармонії у сприйманні кольорової гами, вихованні належного художнього смаку [1, c.14].  Виклад основного матеріалу. У результаті широкого впровадження мультимедіа,  удосконалення комп’ютера та їх програмного забезпечення відбувається докорінна  перебудова процесу навчання, яке стає якісно відмінною від традиційного. ІКТ вносять зміни   та збагачують зміст традиційних дидактичних принципів навчання.   Використання засобів мультимедіа під час проведення уроків трудового навчання  сприяє розширенню в учнів кругозору, розвитку обізнаності в різних сферах людської  діяльності та розумінню проблем сучасного виробництва. Мультимедійні засоби дають змогу  вчителеві унаочнити навчальний матеріал, зробити його більш цікавим і доступним та  підвищити інтерес учнів до навчання.   У рамках навчально-виховного процесу мультимедійні технології виступають як  комп’ютерні системи з інтегрованою підтримкою звукозаписів і відеозаписів [2, c.94].   Використання мультимедійних технологій розкриває для вчителя трудового навчання  широкий спектр дидактичних можливостей, у тому числі:   – урізноманітнення форм подання інформації;   – урізноманітнення типів навчальних завдань;   – створення навчальних середовищ, які  забезпечують «занурення» учня в уявний світ, у  певні соціальні й виробничі ситуації;   – активізує навчальну роботу учнів і посилює мотивації навчання [4, с.240].   Засоби мультимедіа на уроках трудового навчання дозволяють розв`язати такі основні  завдання:  –   формування в учнів технічного світогляду, закріплення на практиці знань про  технологічну діяльність, спираючись на закони  та закономірності розвитку природи,  суспільства, виробництва і науки;  –   ознайомлення учнів із місцем і роллю ІКТ у сучасному виробництві, повсякденному  житті;  –   ознайомлення та залучення учнів до різних видів діяльності, формування необхідних  для цього знань і вмінь, навчання учнів способом використання різноманітних засобів праці;    © Н.В. Дусанюк, 2012     74   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   – формування в учнів культури праці, навичок раціонального ведення домашнього  господарства, культури побуту та комплексу особистісних якостей, потрібних людині як  суб’єкту сучасного виробництва і культурного розвитку суспільства.  Досвід свідчить, що мультимедійні засоби на уроках трудового навчання захоплюють  учнів, пробуджують у них інтерес до навчального матеріалу, сприяють розвитку критичного  мислення та  вміння приймати оптимальні або варіативні рішення в складних виробничих  ситуаціях.  Використання мультимедійних технологій вимагає від викладача проектування і  розроблення таких засобів навчання, які б дозволили поєднати різні види інформаційного  середовища (тексти, музику, графіку, звук, реалістичні зображення) з діяльнісною  (інтерактивною) формою навчання, що дає можливість підвищити мотивацію навчання за  рахунок комп ’ютерної візуалізації, мультимедійного поєднання різноманітних об’єктів  навчального матеріалу. Мультимедійний супровід повинен містити багатий фактичний та  ілюстративний матеріал, який може бути використаний у навчальних цілях, мати чітке  дидактичне призначення, педагогічну спрямованість, адекватно відповідати навчальній  програмі й легко активізуватися на комп’ютері з підтримкою відповідного програмного  забезпечення.   Засоби мультимедіа на уроках трудового навчання забезпечують:   – цілеспрямоване й системне засвоєння учнями навчального матеріалу;  – створює умови для розвитку пізнавальних інтересів, творчої особистості дитини;  – сприяє інтелектуальному вдосконаленню учнів, розвитку дослідницьких умінь і  навичок шляхом експерименту, систематизації та конкретизації;  – сприяє формуванню здатності критично мислити, бачити труднощі й шукати шляхи їх  подолання.  На нашу  думку, найпростішим мультимедійним засобом є презентація створена за  підтримки програми MS Power Point,  основною властивістю якої виступає застосування  анімаційного ефекту до різноманітних об’єктів навчального матеріалу. Презентація створена  засобами MS Power Point дозволяє об’єднувати в одній комп’ютерній програмно-технічній  системі текст, звук, відеозображення, графічне зображення й анімацію, мультиплікацію, що  сприяє реалізації принципу наочності за допомогою візуалізації навчальної інформації. Хоча  презентаційні програми слугують, в основному, для передавання інформації в одному напрямі  – від програми до споживача, а дії користувача зводяться до навігації, самостійне створення  викладачами мультимедійних уроків за допомогою презентацій зможе розв’язати проблему  відсутності програмних продуктів українською мовою та специфічних для даного  конкретного навчального закладу та професії [3, с.77].  Програмні засоби, що розробляються в нашій практиці, орієнтовані, насамперед, на  індивідуалізацію навчання, на розвиток навичок до самоосвіти і набуття знань. Застосування  ІКТ забезпечення особистісно зорієнтованої освіти, коли учень розглядається як основна  цінність освітнього процесу, і спрямоване на розвиток інтелекту і навичок самоосвіти.  Важливою особливістю програмних продуктів, що розробляються  викладачами, є їх  спрямованість на індивідуалізацію освіти.  Комбіноване використання комп’ютерної графіки, анімації, живого відеозображення,  звуку, інших медійних компонентів – все це дає абсолютно унікальну можливість зробити  матеріал, що вивчається, максимально наочним, а тому зрозумілим і таким, що  запам’ятовується. Це особливо актуально в тих випадках, коли учень має засвоїти значну   кількість  емоційно-нейтральної  інформації –  наприклад,  виробничих  інструкцій,  технологічних карт, нормативних документів.   Використання мультимедійних презентацій дозволяють не лише передавати текст і  зображення, а й забезпечують можливість інтерактивної взаємодії з учнями. Під час таких  занять здійснюється управління пізнавальною діяльністю учнів, навчальний матеріал  презентується у більш доступній формі, учням дається змога вільно обирати темп  і  послідовність  вивчення  нового  матеріалу.  Мультимедійні  презентації  дають  змогу        75    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    ефективніше розкрити тему, мету та план уроку, акцентуючи на них увагу учнів.   Отже, усі вищенаведені факти дають зрозуміти, що завдяки можливостям програми  PowerPoint урок набуває сучасного вигляду, підвищується його ефективність, емоційність,  образність, що є запорукою більш якісного навчання.  Окрім того, презентацію можна записати на різні носії інформації: CD і DVD диски;  презентація, виконана  засобами має значно менший розмір у порівнянні з іншими  програмними продуктами.  Висновки. Використання мультимедійних засобів у навчальному процесі сприяє:  інтенсифікації розвитку інтелектуальних і творчих здібностей учнів; посиленню мотивації  навчання за рахунок використання вдалого інтерфейсу мультимедійних засобів; поліпшенню  якості засвоєння навчального матеріалу; розвитку творчих здібностей учнів під час  розв’язування фахових завдань.   Засоби мультимедіа на уроках трудового навчання дозволяють підвищити якість знань,   покращують можливості подання навчальної інформації та активізують пізнавальну   діяльність учнів.      Література:      1. Гуревич Р. С. Інформаційно-комунікаційні технології в навчальному процесі: посібник для  педагогічних працівників і студентів педагогічних вищих навчальних закладів / Гуревич Р. С., Кадемія М. Ю. –  Вінниця: ДОВ «Вінниця», 2002. – 116с.  2. Кадемія М. Ю. Інформаційно-комунікаційні технології навчання: термінологічний словник / автор- укладач М. Ю. Кадемія. – Львів: Вид-во «СПОЛОМ», 2009. – 260 с.  3. Машбиць Ю. І. Основи нових інформаційних технологій навчання: посібник для вчителів /  Ю.І.  Машбиць – К.: ІЗМН, 1997. – 128 с.   4. Стрельніков В., Губачов В. Дидактичні можливості інформаційних технологій навчання /  В. Стрельніков, В. Губачов // Імідж сучасного педагога. – 2003. – № 7-8. – С. 53-57.       У статті проаналізовано  шляхи використання засобів мультимедіа на уроках трудового навчання, в   умовах функціонування інформаційного освітнього середовища.  Ключові слова: засоби мультимедіа, засоби інформаційно-комунікаційних технологій, мультимедійні  технології, мультимедійні презентації.    The paper explores ways of usin g multimedia in the cla ssroom teaching of labor under conditions of  informational educational environment.    Keywords: multimedia tools, means of information and communication technology, multimedia technology,   multimedia presentations.        В.Л. Заводнюк  (науковий керівник – доц. М.Ю. Кадемія)  ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ ВЕБ-КВЕСТУ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ РОЗДІЛУ  «ТЕХНОЛОГІЯ ПРИГОТУВАННЯ ЇЖІ З ОСНОВАМИ ТОВАРОЗНАВСТВА»     Постановка проблеми. У XI столітті відбувається перехід розвинутих країн світу від   постіндустріального до інформаційного суспільства. Система освіти цього суспільства   покликана розв'язати принципово нову глобальну проблему − підготувати людину до життя i   діяльності в зовсім нових для неї умовах інформаційного світу. Саме у закладах освіти учні   набувають необхідних знань про нове інформаційне середовище, інформаційну культуру і   новий інформаційний світогляд.   Швидкі темпи розвитку й застосування інформаційних та телекомунікаційних   технологій суттєво впливають на процес інформатизації освіти. Одним із завдань процесу   інформатизації освіти є підготовка учнів до успішного використання нових технологій, а саме    © В.Л. Заводнюк, 2012     76   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   використання засобів Веб-квестів під час вивчення розділу «Технологія приготування їжі з   основами товарознавства».  Аналіз попередніх досліджень. В. Биков [1], Р. Гуревич [2], М. Кадемія, Н. Морзе,  С. Сисоєва, О. Спірін, Є. Полат [3],  та ін. досліджували проблему використання  інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) і особливостей використання Веб-квестів у  навчальному процесі. Основні проблеми інноваційних процесів в освіті також були розглянуті  у наукових працях П. Гальперіна, В . Давидова.  Однією з сучасних інтерактивних педагогічних технологій, яка демонструє приклад  інтеграції інформаційних технологій (ІТ) з існуючими ситуаційними педагогічними  технологіями (рольова гра, ділова гра, прес) є технологія Веб-квест.   Аналіз різноманітних джерел інформації свідчить про достатньо широке коло  застосування цієї технології і у начальному процесі загальноосвітньої школи.   Мета статті полягає у розгляді можливостей використання засобів Web-квесту під час  вивчення розділу «Композиція виробів української народної вишивки».  Виклад основного матеріалу. Концепція веб-квестів була розроблена в США в  Університеті Сан-Дієго в середині 90-х років професорами Б. Доджем і Т. Марчем [4]. На  порталі веб-квестів Університету Сан-Дієго (http://webquest.org)  розміщені методичні  рекомендації, численні приклади й  шаблони, що допомагають викладачам самостійно  створити веб-квест.   Веб-Квест – це освітній сайт, присвячений самостійній дослідницькій роботі студентів  (зазвичай у групах) за певною темою з гіперпосиланнями на різні веб-сторінки. Структура  веб-квесту складається з кількох обов'язкових розділів:   – вступ (сформульовано тему проекту, обґрунтовано його цінність);  – завдання (мета, умови, проблема та її оптимальне рішення);  – процес (поетапний опис процесу роботи, розподіл ролей, обов'язків кожного  учасника, список інформаційних ресурсів);  – вказівки (як організувати та подати зібрану інформацію), які можуть мати вигляд  запитань, котрі організують навчальну роботу (наприклад, визначення часових меж, загальна  концепція, рекомендації з використання електронних джерел, подання  «заготівок» − шаблонів  веб-сторінок − для полегшення роботи під час створення студентами власних сторінок як  результату пройденого матеріалу тощо);  – оцінювання (може включати як шкалу для самооцінки й оцінки роботи  однокласників, так і опис критеріїв оцінки вчителем);  – висновки (узагальнення результатів, підведення підсумків (чому навчилися, яких  навичок набули; можливі  риторичні запитання або питання, що мотивують подальше  дослідження тематики) [5].  Ми виділили такі види завдань для Веб-квесту:     Переказ  Планування та проектуванняСамопізнання   Демонстрація розуміння теми на основі подання  матеріалів із різних джерел у новому форматі:  створення презентації, плаката, розповіді.     Розробка плану чи проекту на  основі заданих умов.   Будь-які аспекти дослідження  особистості.    Компіляція  Творче завданняАналітичне завдання  Трансформація формату інформацією, одержаною  з різних джерел: створення книги кулінарних  рецептів, віртуальної виставки, капсули часу,  капсули культури    Творча робота в певному жанрі  – створення п’єси, відеоролика,  складання вірша, пісні.    Пошук та систематизація  інформації.    Детектив, головоломка, таємнича історія  Досягнення консенсусуОцінка   Висновки на основі суперечливих фактів.  Вироблення шляхів рішення  гострої проблеми.    Обґрунтування певної точки  зору.   Журналістське розслідування  ПереконанняНаукові дослідження  Об’єктивне викладення інформації (розділення  думок і фактів).   Схилення на свій бік опонентів  або нейтрально налаштованих  осіб.    Вивчення різних явищ,  відкриттів, фактів на основі  унікальних онлайн джерел.        77    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    Після презентації результатів проекти, як правило, розміщаються в Інтернеті для  ознайомлення з ними широкої аудиторії.   Відповідно до критеріїв оцінки якості, розроблених Т. Марчем, ефективний освітній  квест повинен мати інтригуючий вступ, чітко сформульоване завдання, що розвиває  мислення, розподіл ролей, що забезпечує різні погляди на проблему, обґрунтоване  використання інтернет-джерел. Кращі приклади  освітніх квестів демонструють зв'язок із  реальним життям, їхні висновки безпосередньо пов'язані зі вступом, підсумовують  пізнавальні навички і можливість застосування їх в інших предметах або галузях.    Характерними особливостями Веб-квесту, що відрізняють його від інших технологій є   такі: перш за все, заздалегідь визначаються ресурси, в яких є інформація, необхідна для   розв’язання проблеми. По-друге, Веб-квест однозначно визначає порядок дій, який має   виконати учень для одержання необхідного результату. По-третє, обов’язковою складовою   цієї технології є перелік тих знань, умінь і навичок, які можуть придбати учні, виконавши   даний Веб-квест. По-четверте, однозначно визначені критерії оцінки виконаних завдань.   Наведемо як приклад розробку Веб-квесту «Технологія приготування їжі з основами   товарознавства» (рис. 1), його деяких розділів. Веб-квест може бути використаним і як   методичне забезпечення самостійної роботи учнів школи.   Вступ. Ми хочемо представити цікаву і захоплюючу гру (веб-квест (Вебquest) -   проблемне завдання з елементами рольової гри, для виконання якої використовуються   інформаційні ресурси Інтернет). Гра розрахована на учнів старшої школи.    Мета даного Веб-квесту –  розглянути технологію приготування їжі з основами   товарознавства з позицій кухаря, кондитера, технолога, лікаря-дієтолога, мікробіолога,   санепідеміолога, товарознавця, заготівельника, бухгалтера. Вам необхідно виступити в одній   із ролей.   Розглянемо зміст поданих нище ролей:   Роль 1. КУХАР   Якщо Ви обрали роль Кухаря, то Вам необхідно зібрати інформацію про правила,   порядок обробки та використання грибів; значення та харчову цінність холодних страв і   закусок; значення овочевих страв у харчуванні; значення соусів у харчуванні; значення страв і   гарнірів з круп, бобових і макаронних виробів у харчуванні людини; харчову цінність   борошняних виробів; значення та харчову цінність виробів із бездріжджового тіста.    Після зібрання необхідної інформації Вам необхідно буде оформити все у вигляді   презентації. Готовий матеріал представити на розсуд іншим учасникам гри.   Роль 2. КОНДИТЕР   Якщо Ви обрали роль Кондитера, то Вам необхідно знайти класифікацію солодких   страв; інформацію про гарячі солодкі страви: рецептуру, технологію приготування,   оформлення і відпускання, вимоги до якості, умови і строки зберігання; страви з   концентратів: рецептуру, технологію приготування, оформлення і відпускання, вимоги до   якості, умови і строки зберігання; гарячі напої: рецептуру, технологію приготування,   відпускання, вимоги до якості, умови і строки зберігання.    Роль 3. ТЕХНОЛОГА   Якщо Ви обрали роль Технолога, то Вам необхідно знайти інформацію про види і   рецептуру рубленої і котлетної маси; страви з яєць, рецептуру; значення страв із сиру в   харчуванні, класифікацію за способом теплової обробки; страви із рибної котлетної маси:   рецептуру, технологію приготування і подавання; значення м’ясних гарячих страв у   харчуванні; другі страви з м’яса в тушкованому, смаженому і запеченому вигляді, рецептуру,   технологію приготування, відпускання тушених, смажених і запечених м’ясних страв, вимоги   до якості страв, умови і строки зберігання; страви з рубленої і котлетної маси: рецептуру,   технологію  приготування,  відпускання,  вимоги  до  якості  страв;  страви  з   сільськогосподарської птиці: рецептура, технологія приготування, відпускання, вимоги до   якості м’ясних страв; страви із субпродуктів: рецептуру, технологію приготування,     78   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   відпускання, вимоги до якості м’ясних страв, умови і строки зберігання.       Рис. 1. Веб-квест «Технологія приготування їжі з основами товарознавства»      Роль 4. ЛІКАРЯ-ДІЄТОЛОГА   Якщо Ви обрали роль Лікаря-дієтолога, то Вам необхідно зібрати інформацію про   загальні поняття щодо фізіології харчування.    Для цього необхідно схарактеризувати загальні поняття про значення їжі для організму   людини, необхідність збалансованого харчування; порядок організації дієтичного та   лікувально-профілактичного харчування на підприємствах громадського харчування.   Роль 5. МІКРОБІОЛОГА   Якщо Ви обрали роль Мікробіолога, то Вам необхідно зібрати відомості про розвиток   мікробіології. Для цього необхідно ознайомитися з основними поняттями про мікроби;   загальними поняттями про інфекційні захворювання через недотримання технології   приготування страв, санітарно-гігієнічних правил, правил зберігання продуктів харчування,   напівфабрикатів, готових страв; класифікацією найбільш поширених мікробів у харчових   продуктах,  напівфабрикатах,  стравах;  ознайомитися  з  хімічним  складом  клітин   мікроорганізмів.   Роль 6. САНЕПІДЕМІОЛОГ   Якщо Ви обрали роль Санепідеміолога, то Вам необхідно зібрати відомості про джерела   харчових отруєнь, а також ознайомитися з санітарними правилами приймання та зберігання   продуктів харчування; строки реалізації продуктів; види лабораторних досліджень продуктів.    Роль 7. ТОВАРОЗНАВЕЦЬ   Якщо Ви обрали роль Товарознавця, то Вам необхідно знайти інформацію про хімічний   склад харчових продуктів, такі основні поняття: харчова, біологічна і фізіологічна цінність   харчових продуктів; їх засвоюваність, калорійність.    Для цього Вам необхідно обґрунтувати добові потреби людини в основних харчових   речовинах; ознайомитися з класифікацією харчових продуктів; видами, сортами й   асортиментом харчових продуктів; виконати підрахунки добової потреби людини основних   харчових речовинах (продуктів).    Роль 8. ЗАГОТІВЕЛЬНИК   Якщо Ви обрали роль Заготівельника, то Вам необхідно знайти інформацію про   хімічний склад свіжих, квашених, солоних, заморожених, консервованих овочів і плодів; види        79    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    зберігання овочів, плодів –  свіжих, квашених, солоних. Заморожених, у вигляді   плодоовочевих консервів.   Для цього Вам необхідно ознайомитися з вимогами до якості овочів і плодів (свіжих,   квашених, солоних, заморожених, консервованих); технологічними особливостями зберігання   свіжих плодів, квашених, солоних і заморожених плодів; технологічними процесами   квашення, соління, консервування, замороження овочів, плодів.   Роль 9. БУХГАЛТЕРА   Якщо Ви обрали роль Бухгалтера, то Вам необхідно знайти інформацію про елементи   бухгалтерського обліку, сучасні засоби його проведення; поняття цін і ціноутворення,   особливості ціноутворення в громадському харчуванні; ознайомитись із документами, що   використовуються під час складання калькуляції; охарактеризувати особливості обліку   сировини у відособлених цехах з виробництва напівфабрикатів.   Висновки. Методика веб-квест є популярною серед сучасних учнів, активізує   навчальний процес, сприяє підвищенню індивідуалізації навчання і його якості. За своєю   сутністю Веб-квест – це дидактична структура, в рамках якої вчитель удосконалює пошукову   діяльність учнів, задає їм параметри цієї діяльності і визначає її час. Учитель перестає бути   джерелом знань, але створює необхідні умови для пошуку й обробки інформації. Така   діяльність перетворює учнів на активних суб'єктів навчальної діяльності, підвищуючи не   лише мотивацію до процесу здобуття знань, але і відповідальність за результати цієї   діяльності і їх презентацію. Веб-квести дають можливість проводити роботу на «на перетині   предметів», що є особливо важливим для навчання учнів у межах вивчення розділу   «Технологія приготування їжі з основами товарознавства». Таким чином, веб-квест є   інноваційною інтерактивною методикою, яка сприяє підвищенню освіти, у межах практично   будь-якого напряму навчання.     Література:     1. Биков В. Ю. Моделі організаційних систем відкритої освіти : [монографія] / В. Ю. Биков. – К. :Атіка,  2008. – 684 с.  2. Гуревич Р. С. Інформаційно-комунікаційні технології в навчальному процесі та наукових дослідженнях  : навч. посібник / Р. С. Гуревич, М. Ю.Кадемія. – Вінниця : ТОВ «Планер», 2006. – 366 с.  3. Новые педагогические и информационные технологии в системе образования : учеб. пособие для студ.  пед. вузов и системы повыш. квалиф. пед. кадров / Е. С. Полат, М. Ю. Бухаркина, М. В. Моисеева, А. Е. Петров  ; под ред. Е. С. Полат. – 2-е изд., стер. – М. : Издательский центр «Академия», 2005. – 272 с.  4. Федоров А. В., Интерактивное развитие медиа-компетентности в webquest и деловой интернет-игре /  А. В Федоров, А. А. Новикова // Исследователь (Казахстан). 2008. − № 7-8. − С. 108-121.  5. Григорьева И. В. WeB-портфолио как средство формированиямедиакомпетентности будущих  педагогов (из опыта работы ГОУ ВПОИГЛУ) / И. В. Григорьева // Образовательные технологии XXI века / Под  ред. С. И. Гудилиной, К. М. Тихомировой, Д. Т. Рудаковой. М. : Изд-во Рос.  академии образования, 2009. − С.  265-269.      У статті розглядається використання засобів Веб-квест при  вивченні розділу «Технологія   приготування їжі з основами товарознавства».   Ключові слова: Веб-квест,веб-сторінка, інформаційно-комунікаційні технології, інноваційна   інтерактивна методика.      The article deals with the use of Web-quest in the study section «Technology cooking the basics of commodity».    Keywords: Web Quest, Web page, information and communication technologies, innovative interactive methods.       80   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Д.В. Зінченко  (науковий керівник – доц. Г.Б. Гордійчук)  ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ З МЕТОЮ  РОЗВИТКУ КРЕАТИВНИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ СЗШ НА УРОКАХ ТЕХНОЛОГІЙ  Постановка проблеми. В умовах соціально-економічних змін, які відбуваються в нашій  країні, розроблення та впровадження інноваційних технологій у навчально-виховний процес є  одним із головних чинників підвищення  результативності навчання та якості освіти в середніх  загальноосвітніх навчальних закладах.   Аналіз попередніх досліджень. В останні роки проведено серйозні дослідження  функцій, які можуть виконувати інформаційні технології в навчальному процесі (В. Биков,  Б. Гершунський, В. Глушков, Р. Гуревич, О. Довгялло, О. Єршов, М.Жалдак, В. Монахов,  І. Підласий, О. Полат та ін.);  особливостей педагогічної комунікації з використанням  інформаційних технологій (А. Брушлинський, А. Матюшкін, Є. Машбиць, О. Тихомиров та  ін.); теорій навчання з використанням сучасних технологій (О. Ващук, Ю. Горошко,  М. Головань, О. Жильцов, Ю. Жук, В. Клочко, В. Лапінський, П. Маланюк, Н. Морзе,  А. Пеньков, Ю. Рамський та ін.).  Актуальність дослідження. Творча активність  становить складну, багатогранну і  багатофункціональну психологічну складову особистості. За своїм змістом і спрямованістю  існуючі дослідження даного феномена можуть бути об’єднані у дві великі групи: орієнтовані  на розробку загальнопсихологічної теорії творчості на основі інтеграції різноманітних  емпіричних результатів дослідження творчої особистості та її активності; генетико- психологічні, спрямовані на виявлення особливостей розвитку творчої активності учнів та їх  здатності до різних видів продуктивної діяльності.  Водночас багато невирішених проблем психології творчості залишається в межах  вікової та педагогічної психології. Відзначимо серед них питання походження, структури й  розвитку творчої активності, діагностики особливостей креативності особистості на різних  етапах розвитку, проблему педагогічного керування творчим процесом, індивідуального  підходу до розвитку  творчої активності та багато інших.   Вищенаведене зумовлює необхідність подальшого наукового аналізу особливостей  розвитку креативних здібностей особистості у шкільному віці з можливостями застосування  інформаційно-комунікаційних технологій та актуальність обраної теми дослідження.  Мета статті –  обґрунтувати психолого-педагогічні умови розвитку креативних  здібностей учнів СЗШ на уроках технологій у процесі використання інформаційно- комунікаційних технологій.    Виклад  основного  матеріалу.  Розглянемо  такі  дифиніції  як « творчість»,  «креативність», «здібності». Прийнято вважати, що творчість – це специфічний процес, що  приводить до створення нового. Водночас креативність –  це здатність людини до  конструктивного, нестандартного мислення і поведінки, а також усвідомленого розвитку  свого досвіду.  Термін  «здібності», незважаючи на його давнє і широке застосування в  психології,  наявність у літературі багатьох його визначень, неоднозначний. Якщо підсумовувати його  дифініції і спробувати їх представити в компактній класифікації, то вона виглядатиме таким  чином:   1. Здібності – це властивості душі людини, що розуміються як сукупність психічних  процесів і станів. Це найбільш широке і найстаріше з наявних визначень здібностей. Нині їм  практично вже не користуються в психології.   2. Здібності є високим рівнем розвитку загальних і спеціальних знань, умінь і навичок,  що забезпечують успішне виконання людиною різних видів діяльності. Це визначення  з’явилося і було прийнято в психології XVIII – XIX ст., частково є вживаним і нині.   3. Здібності – це те, що не зводиться до знань, умінь і навичок , але пояснює (забезпечує)    © Д.В. Зінченко, 2012        81    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    їх швидке надбання, закріплення й ефективне використання на практиці. Це визначення  прийняте зараз і найбільш поширене. Воно водночас є найбільш вузьким і найбільш точним з  усіх трьох.   4. Здібності – це індивідуально психологічні особливості людини, що проявляються в  діяльності і є умовою успішності її виконання, тобто характеристики особи, що виражають  міру освоєння  деякої сукупності дій. Від здібностей залежить швидкість, ґрунтовність,  легкість і міцність процесу оволодіння знаннями, уміннями і навичками, але самі здібності не  зводяться до знань і умінь [6].  Розділяють загальні і спеціальні здібності:   1) загальні здібності забезпечують відносну легкість і продуктивність в оволодінні  знаннями і здійсненні різних видів діяльності. Загальні здібності – це розумові  здібності:  критичність розуму, його самостійність, глибина, допитливість, швидкість розумового  орієнтування, швидкість мислення;  2) спеціальні здібності – це система властивостей особи, які допомагають досягти  високих результатів у певній галузі діяльності, наприклад: математичні, літературні, музичні і  т.ін.  Своєю практикою вчителі шкіл, що стали на шлях інноваційного розвитку,  підтверджують: сучасний педагог стає дослідником. Педагог майбутнього – в ідеалі педагог- учений, для якого педагогічне дослідження є умовою розвитку професійної майстерності.  Саме в умовах дослідницької діяльності стають реальними якісні зміни в педагогічному  мисленні вчителів, відбувається інтенсивний розвиток їхніх творчих здібностей і у результаті  – ефективне формування педагога-дослідника.  Педагог-дослідник: орієнтує свою педагогічну діяльність на нові досягнення науки;   неперервно досліджує свою систему роботи, здійснює науковий аналіз її різних складових;  прагне постійно підвищувати результативність своєї праці; володіє вміннями практичного  використання методики педагогічного дослідження; з повагою ставиться до переконань своїх  колег без категоричного заперечення їхньої точки зору; має системне мислення, що  виявляється в цілісному сприйнятті різних педагогічних явищ, здатності встановлювати  причинно -наслідкові зв’язки, визначати перспективу свого подальшого професійного та  загального розвитку, шляхи його досягнення [5].  Саме такий учитель покликаний розвивати креативні здібності учнів. Головне завдання –  не «донести», «пояснити» та «показати» учням, а організувати спільний пошук розв’язання  завдання, яке виникло перед ними. Учитель виступає як режисер міні-вистави, що  народжується безпосередньо у класі [1, с.53].  Творчість – це діяльність, яка на основі реорганізації наявного досвіду і формування  нових комбінацій знань породжує нове. Проявляється вона на різних рівнях. Для одного рівня  творчості характерне використання наявних знань і розширення галузі їх застосування; на  іншому – створюється абсолютно новий підхід, що змінює усталений погляд на об’єкт або   галузь знань. Творча особистість бачить результати, які становлять принципову новизну, а  нетворча – лише результати, які стосуються досягнення мети (доцільні результати).  Аналіз методів активізації мислення переконує, що здатність розв’язувати творчі  завдання можна і потрібно розвивати через навчання. Насамперед, на наш погляд, необхідно  дотримуватися основних принципів стимулювання творчої активності, які передбачають:   створення для дитини безпечної психологічної бази, до якої вона могла б повертатися,  «дивуючись» власним відкриттям у процесі пошуків нестандартних розв’ язків; підтримання  здатності дитини до творчості, неприпустимість несхвальної оцінки творчих спроб;  терпимість до незвичних ідей і запитань; необхідність відповідати на всі питання дітей тощо.  Важливим для педагогів є дотримання розроблених  професором К. Вайнцвангом  «заповідей» творчої особистості: будь господарем своєї долі; досягни успіху в тому, що  любиш; зроби свій конструктивний внесок у спільну справу; вибудовуй свої стосунки з  людьми на довірі; розвивай свої творчі здібності; культивуй у собі сміливість; піклуйся про  своє здоров´я; не втрачай віри в себе; намагайся мислити позитивно; поєднуй матеріальний     82   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   достаток із духовним задоволенням [3].  Методи, які використовуються у практиці навчання технології для розвитку творчої  активності учнів, а також засоби, які забезпечують цей розвиток, представлено на рис. 1.  Кожен із цих методів може бути використаний у різних формах: масовій, груповій,  індивідуальній. За цих умов засобом впливу цих методів може виступати як слово, так  і дія.  Використання будь-якого з методів передусім підпорядковане єдиній меті: розвитку творчих  здібностей, які включають у себе розвиток творчого мислення, вміння у кожному  конкретному випадку ставити передумови, обирати серед них проблему, розв’язувати її,  робити висновки.      Рис. 1. Методи розвитку творчих здібностей  Саме творче мислення і розвиває у підлітка  ці риси. Творче мислення є складним  явищем. Від звичайного поняття «образне мислення» творче мислення відрізняється тим, що  воно насамперед завжди пов’язане з практикою [2, с. 86]. Тому для розвитку творчого  мислення необхідно добирати такі проблемні завдання, що пов’язані з реальними об’єктами.  Цій вимозі підпорядковані завдання на проектування об’єктів праці, завдання технологічного  й організаційного характеру.   Застосування будь-якого з перерахованих методів у діяльності учнів із метою розвитку  творчих здібностей на уроках технології залежить не в останню чергу від матеріально- технічної бази, тобто наявності демонстраційних стендів, технічних засобів навчання,  різноманітних наочних посібників, установок, діючих моделей, технологічного устаткування.  Важливу роль у формуванні  знань і вмінь учнів відіграють засоби навчання. Засоби  навчання  розрізняють:  за  особливостями  використовуваного  матеріалу ( словесний,  образотворчий, конкретні мовні одиниці та схематичний показ); за видом сприйняття (зорові,  слухові, наочно-слухові, аудіо, візуальні та аудіовізуальні); за способом передачі матеріалу (за  допомогою технічної апаратури чи без неї – традиційним способом; у статиці чи динаміці;   готові таблиці та матеріали для їх складання; картини, моделі, кінокадри, плівки); за  організаційними формами роботи з ними (фронтальна – на основі демонстраційних засобів та  індивідуальна – на основі розданого учням образотворчого матеріалу).  З метою підготовки і проведення уроку з технології з використанням технічних засобів  навчання необхідно: детально проаналізувати зміст і мету уроку, зміст  і логіку навчального  матеріалу; визначити обсяг і особливості знань, які повинні засвоїти учні (уявлення, факти,        83    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    закони, гіпотези), необхідність демонстрації предмету, явища або їх зображення; відібрати і  проаналізувати аудіовізуальні та інші дидактичні засоби, визначити їх відповідність змісту і  меті уроку, можливе дидактичне призначення; з’ясувати, на якому попередньому  пізнавальному досвіді відбуватиметься вивчення кожного питання теми; визначити методи і  прийоми для активної пізнавальної діяльності учнів, досягнення ними ґрунтовного  засвоєння  знань, умінь і навичок.   Нове покоління комп’ютерів, застосування оптоволоконного зв’язку зумовили появу та  розвиток електронних систем навчання: бази даних, бази знань (мультимедіа, гіпермедіа,  інтермедіа та мережевих технологій).  Надалі ширшого застосування набуває використання баз даних певного спрямування.  Вони містять різноманітну статистичну, текстову, графічну й ілюстративну інформацію у  необмежених  обсягах. Їх використовують для оперативного пошуку необхідної інформації,  відсутньої в підручниках, посібниках.  Бази знань містять певний обсяг інформації з конкретної теми, структурованої так, що у  кожному її елементі є посилання на інші логічно пов’язані з ним елементи. Це дає змогу  учневі отримувати інформацію у потрібній йому послідовності. Програмні продукти, що   містять бази знань, належать до класу гіпермедіа (надсередовище).  Гіпермедіа-технології надають можливості для роботи з текстами через виділення  ключових об’єктів (слів, фраз, малюнків), організацію перехресних посилань між ними [4].  Мультимедіа-технології ( багатоваріантне  середовище)  пов’язані  зі  створенням  мультимедіа-продуктів: електронних книг, мультимедіа-енциклопедій, комп’ютерних фільмів,  баз даних тощо. Вони  поєднують анімацію, текстову, графічну, аудіо- та відеоінформацію,  обсяг якої становить сотні мегабайт. Комп’ютер дає змогу учням, не виходячи з класу (з  дому), бути присутніми на лекціях видатних учених, педагогів, стати свідками історичних  подій минулого і сучасності, відвідувати музеї та культурні центри світу.  Широкого розповсюдження набули нині мережеві технології. Робота в  комп’ютерних  мережах сприяє підвищенню грамотності, розвитку мови, інтересу до навчання. Завдяки  доступу до професійних банків і баз даних учні отримують інформацію про розвиток  наукових проблем, беруть участь у дослідницькій діяльності інших колективів.  Доступ до мереж телекомунікацій підвищує інформаційну озброєність учителів, дає  змогу спілкуватися зі своїми колегами, проводити спільну навчальну, методичну та наукову  роботу.   Упровадження комп’ютерів як важливого засобу навчання пов’язане з багатьма  проблемами – матеріальними і психологічними, змінює мислення дитини, особливості її  спілкування з учителем. Існують і універсальні проблеми, пов’язані зі створенням програм  навчання на комп’ютері, визначенням меж між комп’ютером-іграшкою та комп’ютером- інструментом пізнання . Окрема проблема – готовність учителів до роботи за таких умов.  Виокремимо основні види комп’ютерних навчальних програм [4]:  – комп’ютерний підручник –  програмно-методичний комплекс, що забезпечує  можливість самостійно засвоїти навчальний курс або його розділ. Поєднує в собі особливості  підручника, довідника, задачника та лабораторного практикуму;  – контролюючі програми – програмні засоби, призначені для перевірки й оцінювання  знань, умінь і навичок;  – тренажери –  засоби формування та закріплення навичок, перевірки досягнутих  результатів;  – ігрові програми забезпечують додаткові до навчальних програм дидактичні  можливості. Найефективнішими є ділові ігри, орієнтовані на розв’язання складних  однотипних задач групами учнів. Існують розважальні ігрові програми, які впливають на  формування світогляду школярів, конкуруючи  з такими соціальними інститутами, як сім’я,  школа, етнос;  – предметно-орієнтовані середовища – програми, які моделюють мікро- та макросвіти,  об’єкти певного середовища, їх властивості, співвідношення між об’єктами, операції з ними.     84   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Навчальне моделювання сприяє унаочненню навчання, а вивчення процесів у їх динаміці –  більш ґрунтовному та свідомому засвоєнню навчального матеріалу.  Висновки. Інноваційні процеси у сфері освіти передбачають технологізацію підготовки  учнів і вимагають модернізацію та вдосконалення навчально-виховного процесу в школі.  Застосування сучасних методів і засобів на уроках технології підвищує рівень мотивації учнів  до  навчання, стимулює їх до самостійної дослідницької та проектної діяльності, сприяє  творчому розвитку їх особистості.  Процес  подальшого  впровадження  інформаційно-комунікаційних  технологій  і  комп’ютерноорієнтованих засобів у навчально-виховний процес навчальних закладів України  потребує створення системи розробки педагогічних програмних засобів, у межах якої  необхідно  здійснити  комплексні  дослідження  інженерно-технологічного,  психолого- педагогічного та методичного спрямування, результатом яких мають стати рекомендації щодо  організації  навчального  і  науково-виробничого  процесу  з  використанням  засобів  інформаційно-комунікаційних технологій.      Література:     1.  Ильин Е. П. Психология творчества, креативности, одаренности / Е. П. Ильин. – СПб. : Издательство  : Питер, 2009. – 448 с.  2.  Поленов В. А. Общая методика трудового обучения в старших классах / В. А. Поленов. – М. :  Просвещение, 1999. – 240 с.  3.  Вайнцванг П. Десять заповедей творческой личности [Электронный ресурс]. – М., 1990. – Режим  доступа http://zulumik.info.  4.  Волкова Н. П. Педагогіка [Електронний ресурс]: посібник / Н. П. Волкова. – Київ : Видавничий центр  «Академія», 2001. – ( онлайн  підручники). –  Режим  доступу  до  посібника :  http://ukrlibrary.com.ua/books/24/2/3/3507.html.   5.  Особистість учителя в розвитку креативних здібностей [Електронний ресурс]. – Режим доступу  http://vuzer.info/load/psihologia/psikhologija_tvorchestva_kreativnosti_odarennost.   6.  http://ekomedtd.com.ua/kurs-lekczj-z-zagalno-psixolog-psixologchna-struktura-sobistost/     У статті проаналізовано такі поняття як «творчість», «здібності», «креативність», «геніальність»;  зазначено концептуальні положення технології розвитку творчої особистості; обґрунтовано психолого- педагогічні умови розвитку креативних здібностей учнів СЗШ на уроках технологій у процесі застосування  інформаційних технологій.  Ключові слова: творчість, креативність, загальні здібності, спеціальні здібності, творчі здібності,  інформаційно-комунікаційні технології, педагогічні програмні засоби, мультимедійні програмні засоби, апаратні  програмні засоби.      М.А. Зуграва   (науковий керівник – доц. Т.П. Зузяк)  ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ УЧНІВ ПТНЗ ОЗДОБЛЕННЮ ВИРОБІВ БІСЕРОМ  Постановка проблеми. Важливу роль у творчому розвитку особистості відіграє  мистецтво. Його використання в процесі навчання створює можливості для гармонізації  емоційних і логічних компонентів діяльності майбутніх випускників професійно-технічних  закладів, реалізації їхнього творчого потенціалу. Оскільки мистецтво є складовою частиною  духовної культури суспільства і специфічним видом практично-духовного освоєння світу,  воно має неоціненне значення для цілісного суспільного виховання особистості, її емоційного,  естетичного та інтелектуального розвитку.  Процес формування людської особистості, зокрема учня, повинен здійснюватися за  законами краси, тобто важливим компонентом мети його підготовки є естетичний. Розвиток  естетичних можливостей, здібностей і почуттів мають велике значення насамперед для  загального формування особистості, про що свідчить вітчизняний і зарубіжний досвід.    © М.А. З у грава, 2012        85    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    Хоча прикраси з бісеру були органічною частиною традиційної культури українців, як  галузь мистецтва вони вивчені недостатньо. Всебічне дослідження технологічних і художніх  особливостей прикрас із бісеру дозволяє глибше осягнути надбання національної культури та  заповнити ще одну «білу пляму» в історії народного мистецтва України. Дослідження також  сприятиме тому, щоб українські пам'ятки посіли  належне місце серед подібних творів інших  європейських народів.  Упродовж останніх років XX ст. – початку XXI ст. став помітним спалах популярності  бісерних виробів і суспільного попиту на них. Прагнучи задовольнити зростаючі потреби на  художні вироби з бісеру, українські майстри за мистецькими ідеями найчастіше звертаються  до зразків сучасного західноєвропейського костюма. Деякі свої ідеї вони також запозичують у  нових російських методичних виданнях, які неодноразово ілюструються бісерними творами,  що не відзначаються належним художнім рівнем виконання.   У дизайні бісерних творів – це є особливо актуальним з огляду на розвиток нового  напрямку прикладного мистецтва – так званого фольк-стилю. Сучасним дизайнерам необхідні  знання про традиції українських народних бісерних прикрас. На жаль , і досі у цій царині  повномасштабних фахових досліджень не здійснено.  Аналіз останніх досліджень і публікацій. Естетизація процесу навчання учнів  передбачає використання форм і методів, які сприяють формуванню їхньої культури.  Значення духовної культури випускника як передумови його високого професіоналізму  підкреслюється в працях О. Абдулліної, К. Алфьорової, В. Бондаря, Я. Бурлаки, І.  Зязюна,  О. Мороза, Н. Хмеля, М. Ярмаченка та ін.  Метою статті є висвітлити методику навчання учнів оздобленню виробів бісером.   Виклад основного матеріалу дослідження. Естетизацію навчально-виховного процесу  інтенсивно  розпочалася  в  Україні  після  проголошення  державної  незалежності.  Відроджується духовна культура українського народу: його традиції і звичаї включають до  змісту освіти. Особливого значення надають  культурологічному аспекту підготовки учнів,  переносячи акцент із традиційного засвоєння відповідної інформації на розвиток загальної  культури їхніх почуттів і поведінки.   Виховний потенціал мистецтва міститься у самій його суті і пояснюється тим, що  емоційна сторона свідомості, естетичні ідеали особистості – первинні стосовно інтелекту в  формуванні духовних інтересів, ставленні до світу взагалі. З-поміж  інших видів мистецтва  декоративно-прикладне є унікальним у вирішенні завдань як художнього, так і особистісного  розвитку, громадського і духовного становлення підростаючого покоління. В аспекті  зазначеного проблема радикального поліпшення емоційно-естетичного і духовно-морального  виховання диктує такий розподіл акцентів завдань у викладанні декоративно-прикладного  мистецтва, серед яких виховні та художньо-розвивальні були  б провідними стосовно  навчальних. Адже саме вирішення художньо-розвивальних завдань передусім формує рівень  художньо-творчої свідомості особистості, що й визначає ступінь залучення її до глобальних  культурогенних процесів. З огляду на зазначене, мету художнього виховання засобами  образотворчого мистецтва в стислій, сконцентрованій формі можна визначити як розвиток у  дітей високих естетичних ідеалів,  формування потреб і здібностей до декоративно- прикладного мистецтва в процесі художнього осмислення світу.  Заняття декоративно-прикладним мистецтвом повинні бути організовані за законами  мистецтва, що передбачає:  а) нестереотипність, структурну різноманітність, структурну режисуру;  б) залучення учнів до співпереживання, створення відповідного щодо теми уроку  емоційного настрою, чому сприятиме включення до сценарію уроку ігрових, казкових   моментів, використання інших видів мистецтв (художнього слова, музики, елементів  театрального дійства, кінофрагментів);  в) наявність трьох основних структурних елементів уроку (відповідно до законів будь- якої художньої творчості): сприймання, формування творчого задуму, його посильна творча  реалізація.     86   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Під час вивчення конкретних дисциплін важливе місце в роботі педагога займає  ознайомлення учнів із загальними положеннями зародження та розвитку видів декоративно- прикладного мистецтва, зокрема художньої обробки бісером.  Традиція декорування одягу намистинами на вітчизняних теренах має давнє  походження. Поодинокі знахідки імпортних фаянсових бусин українські археологи датують  Трипільською добою. У середині I тис. до  н.е. протоскляні та скляні намистини мали значне  поширення в побуті скіфів і сарматів. Коралики носили нашитими на одязі та набраними у  низки – як накладні оздоби для шиї та рук.  Побутування скляних бусин простежується впродовж багатовікової історії вітчизняної  культури. Намистини не втрачали популярності й коли були дорогим імпортним товаром, і   тоді, коли з XI ст. завдяки розвитку вітчизняного скловиробництва, вони стали доступними  всім верствам феодального суспільства. У часи Київської Русі предметом особливого  зацікавлення стають дрібні скляні коралики – бісер, технологія виготовлення якого тоді була  доступна лише арабським скловиробникам. Разки бісеру у цей час були коштовною  прикрасою. Бісер, поряд із перлами, та металевими нитками  застосовували також в оздобленні  церковних тканин та ікон.  Піднесення популярності бісеру в українській народній культурі припадає на XIX  століття. Збережені в музейних колекціях бісерні вироби цієї доби засвідчують уже  сформований високий ступінь розвитку технології, а орнамент і колорит цих творів  відображає місцеві мистецькі особливості. Усе це вказує на тривалу традицію, започатковану   щонайпізніше у XVIII столітті. На початок XX ст. прикраси з бісеру побутували у західних  областях України, а також на теренах Східного Полісся та Середнього Подніпров’я. В  ансамблі одягу вони виконували декоративну й оберегову функції, водночас представляючи  віковий та суспільний статус особи.  Художні вироби з бісеру є важливим і своєрідним явищем мистецької спадщини   українського народу.  Учням слід розкрити важливість і багатофункціональність декоративно-прикладного  мистецтва в цілому. Пояснити, що мистецтво - одна з форм суспільної свідомості, складова  духовної культури людства, специфічний рід практично-духовного освоєння світу. Показати,  що до мистецтва належить група різновидів людської діяльності - живопис, музика, театр,  художня література (яку іноді виділяють виразом «література  і мистецтво») і т.п.,  поєднуваних тому, що вони є специфічними художньо-образними формами відтворення  дійсності.   Художньо-творча діяльність людини розгортається в різноманітних формах, що  називають видами мистецтва, його родами і жанрами. Самодостатність і розмаїтість цих форм  можуть здатися хаотичним накопиченням, у дійсності ж вони є закономірно організованою  системою видових, родових , жанрових форм.   Формування художньо-творчих здібностей, у свою чергу, потребує особливої методики.  Важливо своєчасно виявити природні задатки, схильність дитини, стимулювати творчу  діяльність, закріпити досягнутий успіх постійними тренуваннями. Поступово ускладнювати  навики уміннями і навичками. При цьому треба пам’ятати, що заняття малюванням лише тоді  збагачують учня естетикою, коли вони несуть йому  радість. Важливими умовами успіху є  об‘єктивна оцінка художньої творчості учнів.   Одним із найважливіших принципів роботи є спрямованість на виховання гармонійної  особистості. Це передбачає формування в учнів стійких знань, умінь і навичок, які б  відповідали рівневі сучасного декоративно-прикладного мистецтва. Заняття покликані  розвивати інтелектуальну, емоційну, естетичну і творчу сфери особистості.  Робота з  додатковою  літературою,  аналогами  творів  мистецтва,  виступи  з  повідомленнями  (доповідями), ознайомлення з творчістю видатних мистецтвознавців - усе це сприятиме  творчому розвитку школярів, посиленню інтересу до вивчення декоративно-прикладного  мистецтва, спонукатиме учнів до самоосвіти.        87    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання     Завданнями педагогів під час ознайомлення з оздобленням виробів бісером є: подати  початкові відомості про основи композиції та техніки виготовлення виробів із бісеру;  виховувати стійкий інтерес до походження та історії виникнення бісеру; формувати вміння  роботи з ескізами; формувати вміння чітко та послідовно вдосконалювати роботу над  створенням художнього образу композиції; збагачувати й активізувати термінологічний запас  учнів, сприяти всебічному розвиткові особистості кожного учня.   Учні мають усвідомити роль і значення вивчення декоративно-прикладного мистецтва  для всебічного розвитку людини. Цьому ж сприяє використання міжпредметного матеріалу  (історія, образотворче мистецтво, народознавство, малюнок та ін.), урізноманітнення видів  робіт (змагання, ігрові та рольові завдання творчого характеру, загадки тощо). Перевага  має  надаватися інтерактивним формам і методам організації навчального процесу.   На заняттях слід застосовувати проблемний виклад матеріалу, частково-пошуковий,  дослідницький методи навчання. Ураховуючи вікові особливості учнів і запас їхніх знань,  учитель має не лише повідомляти нові для дітей знання, а й формулювати посильну для  їхнього розуміння проблему, показувати шляхи її розв ’язання, підтверджувати висновки  вдалими прикладами.    Важливо також показати шляхи розвитку і збагачення творчого розвитку, розкрити  учням багатство, образність мистецтва в цілому, продемонструвати скарби мистецтва рідного  краю.   Висновки. Отже, народне мистецтво має сприяти такій організації навчального процесу  учнів, яке б відповідало специфіці естетико-художнього процесу засвоєння знань.  Використання засобів мистецтва  у педагогічному контексті дозволяє підготувати творчого  фахівця.     Література:     1.Антонович Є.А, Захарчук-Чугай Р.В., Станкевич М.Є. Декоративно прикладне мистецтво. Львів, в-во  «Світ» – 1992 р. ст. 62-62, ст. 170, 209.  2. Білан М.С., Стельмащук Г.Г. Український стрій. – Львів: Фенікс, 2000. – 328 с.: іл.  3. Виноградова Е. Большая книга бисера. – М.-СПб: Валери СПД, 1999. – 432 с.: ил.   4.Декоративно-ужиткове мистецтво. Словник: В 2-х т. / під заг. ред. Запаско Я.П. – Львів: Афіша, 2000. –  Т. 1. – 365 с.   5. Бєляева А.П. Проблеми мєтодологии и методики педагогических исследований профтехобразования. -   М.: Высш. шк., 1978. - 160 с.   6. Болсун С. Вчительські манери: сутність та вимоги до них. Рідна школа, 2001р. №8, ст. 64.  7. Бордовская Н.В., Реан А.А. Педагогика. Учебник для вузов. – СПб.: Питер, 2001. – 304с. – (Серия  «Учебник нового века»)       І.П. Іваскевич, М.В. Грищишина  (науковий керівник – доц. Т.П. Зузяк)  МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ДИСЦИПЛІН ХУДОЖНЬОГО ПРОФІЛЮ У ХУДОЖНІХ  ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ  Постановка проблеми. Відомо, що система професійно-технічної освіти займає  важливе місце між середньою і вищою освітою. Вона має специфічне завдання – готувати  висококваліфікованих робітників для усіх  галузей економіки. Розвиток професійно-технічної  освіти нині потребує оновлення та розкриття прихованих можливостей викладання провідних  дисциплін. Одним із найважливіших завдань сучасної освіти є створення необхідних умов для  формування творчої особистості, реалізації її природних здібностей. Особливе місце в процесі  гуманізації освітнього середовища належить художньо-естетичному циклу навчальних  дисциплін.    © І.П. Іваскевич, М.В. Грищишина, 2012     88   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Творчі здібності існують у кожній людині. Творчість – це природна функція мозку, яка  виявляється і реалізується у діяльності за умов наявності спеціальних здібностей у тій чи  іншій конкретній діяльності. Творчість – це не тільки труд художника, артиста, вченого; вона  може проявитися в іншій діяльності, результатом якої будуть конкретні ідеї і продукти, так і   самі дії. Важливу роль у творчому розвитку особистості відіграє мистецтво. Його  використання в процесі навчання створює можливості для гармонізації емоційних і логічних  компонентів діяльності майбутніх випускників професійно-технічних закладів, реалізації  їхнього творчого потенціалу. Оскільки мистецтво є складовою частиною духовної культури  суспільства і специфічним видом практично-духовного освоєння світу, воно має неоціненне  значення для цілісного суспільного виховання особистості її емоційного, естетичного та  інтелектуального розвитку.   Розвиток творчих здібностей учнів є актуальною проблемою педагогічної теорії та   практики, яка вимагає вдосконалення методів навчання. Творчі здібності розвиваються лише   у відповідних умовах життя і діяльності, у процесі засвоєння і творчого застосування знань,   умінь і навичок.   Аналіз досліджень і публікацій. Професійна підготовка фахівців не лише з мистецьких   дисциплін, має спиратись на ті науково-педагогічні дослідження, в яких розкриваються   процеси формування світоглядних позицій власне самих педагогів. У першу чергу, це твори   класиків педагогіки –  К. Ушинського, В. Сухомлинського та А. Макаренка, в яких   стверджується ідея виховання вчителя високої духовної та професійної культури, гуманіста,   творчої особистості, здатної перетворювати себе і навколишній світ. Також суттєвий інтерес   становлять праці, у яких розглядаються методики вивчення художніх дисциплін,   удосконалення сутнісних основ професійної педагогічної освіти (Л. Коваль, С. Сисоєва,   С. Гончаренко, І. Зязюн, М. Лещенко, О. Рудницька, Н. Ничкало, О. Савченко); коректується   направленість навчання на формування творчої особистості (В. Рибалка, О. Кульчицька,   В. Шубинський).  Для обґрунтування теоретичних і методичних засад професійного розвитку і  становлення  вчителів  мистецьких  дисциплін  важливо  було  виявити  тенденції  до  персоніфікації професійної діяльності педагога, його особистісної зорієнтованості, що  висвітлені у працях Г. Балла, І. Беха, В. Рибалки, В. Семиченко.  Різноманітні аспекти професійної підготовки, що стосуються проблеми професійного  становлення, розглядались у працях  вітчизняних і зарубіжних учених. Так, проблема  індивідуалізації професійної та педагогічної підготовки, саморозвитку в процесі формування  професіоналізму  і  професійного  становлення  художника  присвячені  дослідження  Н. Миропольської, О. Пєхоти, О. Ростовського, Р. Хмелюк, Г. Шевченко та інших. Останнім  часом ряд аспектів педагогічної освіти розроблявся з позицій неперервності і самостійності  професійного розвитку викладача художніх  дисциплін (А. Алексюк, І. Зязюн, Н. Кузьміна,  В. Луговий).  Теоретичний аналіз і вивчення практичного досвіду підготовки учнів до майбутньої  професійної діяльності (Е. Абдулін, Л. Коваль, М. Лещенко, Н. Миропольська, О. Пєхота та  ін.) розкривають низку суперечностей, що об’єктивно існують у вищій художній професійно- технічній освіті:  – усвідомлення у суспільстві необхідності  активізації творчих сил особистості і  відсутністю відповідних соціально-педагогічних умов для їхнього формування і розвитку;  – переважним  використанням  у  навчально-виховному  процесі  застарілих  репродуктивних методів, засобів спеціальної та фахової підготовки у колективних і групових  формах роботи, а також вимогою проявляти активно-творчі позиції, дотримуватись  гуманістичних принципів особистісно-орієнтованого навчання і виховання;  – вимогами щодо цілісності навчально-виховного процесу та професійної підготовки,  неперервності професійно-технічної освіти і відсутністю системного зв’язку між психолого- педагогічною і художньо-естетичною підготовкою та художньо-педагогічною практикою  майбутніх фахівців художніх дисциплін.        89    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    Реформаційні процеси в освітній галузі, викликані соціальними перетвореннями в усіх  сферах життя, зумовлюють необхідність пошуку нових форм організації виховання та  навчання спрямованих на реалізацію пріоритетного завдання сучасної освіти – формування  творчої, всебічно розвиненої та духовно збагаченої особистості.   Метою статті є розкриття особливостей методики викладання дисциплін художнього  профілю у художніх професійно-технічних закладах  освіти.  Виклад основного матеріалу дослідження. Ефективність розвитку творчих здібностей  учнів у процесі навчальної діяльності забезпечує сукупність певних загальнопедагогічних і  дидактичних умов. Загальнопедагогічні умови розповсюджуються на весь навчально- виховний процес і можуть підвищити ефективність творчого розвитку учнів у будь-якій  педагогічній системі. Дотримання дидактичних умов передбачено лише у навчальному  процесі, оскільки  вони є змістовою характеристикою компонентів, які утворюють локальну  систему навчання, спрямовану на розвиток творчих здібностей у процесі навчальної  діяльності.   Вважається, що мінімально необхідними дидактичними матеріалами для викладання   дисципліни є такі, що забезпечують:   – ефективне використання часу;  – ефективне засвоєння матеріалу;  – ефективний зворотний зв'язок.   Будь - яке заняття з учнями, на думку педагогів, передбачає наявність таких елементів:   організація, визначення мети заняття, мотивація, актуалізація опорних знань, подача   матеріалу теми, закріплення засвоєного, завдання для самостійної роботи, контроль   засвоєного матеріалу. Найбільшу увагу викладач має приділити визначенню мети   конкретного уроку в контексті навчальних цілей усього курсу. Педагогічна технологія полягає   в тому, що цілі навчання формулюються через його результати, які виявляються у вчинках і   діяльності учнів, причому таких вчинках, які вчитель або інший експерт можуть точно   кваліфікувати.   Відтак виникає дуже складна методична проблема, як озвучити результати мистецького   навчання мовою мистецької поведінки і вчинків учнів. Це можна зробити різними способами:   або створенням чіткої системи цілей, де були б виділені їхні категорії та ієрархія (педагогічні   таксономії), або створенням максимально конкретних описових стандартів як цілей навчання,   так і його результатів. На відміну від точних наук, у мистецтві це надзвичайно складна справа.   Основні терміни і поняття в мистецтві сприймаються та засвоюються досить легко, якщо   наявні чітка наукова аргументація, доступний виклад, добре продуманий поділ за розділами і   темами, зручний та інформативний матеріал (таблиці, графіки, діаграми, малюнки тощо).   Для закріплення знань у кінці кожної теми можна дати комплекс основних питань з   даної теми, навчальні завдання і тести. Окрім того, викладач у кінці теми формулює основні   положення і висновки, наводить приклади з повсякденного життя, різні розрахунки і вправи.   Можна дати типові зразки розв’язування задач. Готуючи кожен урок, учитель має пам’ятати,   що навчання - це систематичний процес. І. Лернер підкреслює таку його особливість, як   виховання емоційного ставлення до навчання. Емоційно-ціннісне ставлення базується на:   а) об’єкті, в якому у людини є потреба;   б) процесі діяльності для задоволення потреби;   в) привабливості цієї потреби, відповідного емоційного переживання та його   задоволення.   Жодного уроку без напруженої думки учасників навчання, жодного заходу без   заохочення учнів, від першокласника до випускника, жодного випадку порушення   самостійності – в цьому запорука різнобічного виховного навчання. Писати та викладати   мистецькі знання для початківців необхідно в тих базових поняттях і термінах, що   відображають суть мистецтва. Взагалі, коли йдеться про мистецькі та соціальні проблеми,   особливо потрібні обґрунтовані пояснення їхньої суті та змісту.     90   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Викладаючи мистецькі дисципліни, необхідно дотримуватись принципу «стислість –   сестра таланту», і тому потрібно бути лаконічним і водночас змістовним. Краще писати тези   уроку короткими фразами і давати якнайбільше цікавих життєвих прикладів. Кращий урок   або лекція – це такі, коли вже в процесі лекції слухач розуміє основне.    Як відомо, і уроки, і лекції відрізняються за структурою, методичними прийомами,   інтелектуальним рівнем, стилем, результатом. Викладачі створили безліч оригінальних, цікавих,   нетрадиційних та, головне, ефективних прийомів і методик. Наприклад, міжпредметні спарені   уроки, їхня суть полягає в творчому перетворенні того самого навчального матеріалу з погляду   різних наук і створенні узагальненої картини явищ, що вивчаються. Так, на нашу думку,   доцільні спарені уроки вчителів мистецтва та історії, мистецтва й педагогіки, мистецтва й   психології, митців-теоретиків і дизайнерів-практиків та ін.   Методика проведення уроків і лекцій складається з підготовки уроку як складової   навчального курсу, розробки системи контролю за якістю навчального матеріалу, а також   самоконтролю і контролю за якістю викладання з боку навчальної частини закладу освіти.  Психологи і педагоги усвідомлюють гостру потребу у створенні та реалізації  особистісного підходу до учня як одного з принципів організації навчально-виховної роботи.  Докорінна зміна освітньої мети переорієнтовує процес навчання на особистість дитини - його  гуманізацію, загально розвивальний характер. Особистісно-зорієнтоване  навчання передбачає  організацію навчання на засадах глибокої поваги до особистості вихованця, врахування  особливостей індивідуального розвитку, ставлення до нього як до свідомого відповідального  суб'єкта навчально-виховної взаємодії.    Викладання дисциплін художнього профілю у ПТНЗ має надзвичайно велике значення.   Адже саме вони дають учням ті основні знання і, найголовніше, практичні навички, без яких   неможливо стати професійним художником, дизайнером, архітектором та оволодіти будь-якої   іншою професією, що пов’язана з проектуванням, дизайном, малюванням та ін. Саме тому   учням, які навчаються будь-якій художній професії так важливо оволодіти теоретичними та   практичними уміннями та навичками.    Учителю необхідно стати провідником у світі мистецтва для учня. Він повинен, перш за   все, розвивати творчість учня та спонукати його до саморозвитку та самоосвіти. Для реалізації   такого розвитку варто, на нашу думку, застосовувати інтерактивні методики навчання: метод   проектів, метод портфоліо, синектику, бесіди та дискусії та інші цікаві інтерактивні методики.    Висновки. Для ефективного засвоєння учнями теоретичних знань і практичних умінь з   дисциплін художнього профілю нині не достатньо лише передавати знання від учителя до   учня, як це робилось протягом століть. Важливо заохотити самого учня до пошуку нових   знань і розвитку власних творчих здібностей. Для цього художнику-педагогу необхідно   шукати ефективні методики викладання художніх дисциплін, шукати нові прийоми та форми   організації навчального процесу.      Література:     1. Атавин Ю.А. Специфика рисовальных школ художественно- промышленного профиля./ Ю. Атавин. -  М., 2004.  2. Гоменюк Г. Соціально-психологічні аспекти здійснення навчально-виховного процесі у ВНЗ І-ІІ рівнів  акредитації /Г. Гуменюк// Рідна школа. – 2007. - №7-8. – с. 14-16.  3. Горяна Н.П. Удосконалення методики проведення уроків виробничого навчання. – Ватутінське ПТУ  №2: Ватутіне, 2004. - 21с.   4. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології / І. М. Дичківська. – К., 2004. – 218 с.  5. Єршова О. Педагогічні технології у професійному навчанні // Проф..-техн. Освіта. – 2005. - №2. – с. 16-17.  6. Отич О. Художньо-естетичний розвиток особистості у системі професійної освіти// Пед. І психологія  професійної освіти. – 2004. – №3. – с. 89-99.  7. Радкевич В. Дидактичні вимоги до навчально-виробничого процесу в ПТНЗ художнього профілю /В.  Радкевич// Професійно-технічна освіта – 2007. №2. – с.21-24.  8. Селевко Г.К. Новое педагогическое мышление: педагогический поиск и экспериментирование / Г.К.  Селевко, А.В. Басов. – Ярославль : Ин-т усовершенствования учителей, 1991. – 253 с.        91    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    9. Тименко М.П., Вачевський М.В., Мадзігон В.М. Формування готовності учнівської молоді до  самостійної трудової діяльності. - К.: НДІ педагогіки АПН, 1982. – 231с.      У даній статті визначено значення та методику проведення дисциплін художнього профілю в навчанні  учнів художніх професійно-технічних закладів у процесі професійної підготовки. Художні дисципліни, на ряду з  естетичним вихованням, дозволяє підготувати творчого випускника ПТНЗ, розкрити потенціал кожного  окремого учня та підвищити якість професійної освіти.  Ключові слова: педагогічні умови, дисципліни художнього профілю , ПТНЗ, професійна підготовка,  естетичне виховання.  This article defines the meaning and methods of artistic disciplines profile in teaching art students of vocational  schools in the training. Artistic disciplines, along with aesthetic education, allows creative prepare graduate vocational  schools, the potential of each student and enhance the quality of vocational education.   Keywords: pedagogical terms, the discipline of artistic pr ofile, vocational schools, vocational education,  aesthetic education.      В.В. Коломієць   (науковий керівник – доц. І.Ю. Шахіна)  СПОСОБИ ВПРОВАДЖЕННЯ ТЕХНОЛОГІЙ ВЕБ 2.0 У НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС  Постановка проблеми. Розвиток інформаційного суспільства передбачає певні зміни у  сфері освіти, її реформування, щоб кожен учень зміг мати вільний доступ до інформації та  знань, а також обирати власну траєкторію навчання, реалізовувати власний  потенціал. Поява  технологій Веб 2.0. надає можливість користувачам власноруч редагувати й змінювати вміст  сайтів, публікувати в мережі власні роздуми, розміщувати особисті фотографії, відеофайли,  зберігати матеріали, одночасно і спільно працювати з ними. Нині вже накопичено певний  досвід застосування інформаційних і мережних технологій у навчальному процесі, передові  вчителі активно користуються сервісами Інтернету у  професійній діяльності, застосовують  також окремі можливості нових сервісів Інтернету, зокрема сервісів, створених за  технологією Веб 2.0. У зв’язку з цим постає необхідність в аналізі тих можливостей, що  надають сервіси Веб 2.0. для навчального процесу та виокремлення ефективних шляхів їх  використання.  Аналіз попередніх досліджень і публікацій. Проблемою інформатизації освіти  опікувалися: В. Биков, Р . Гуревич, М. Жалдак, І. Захарова, Ю. Машбиць, Н. Морзе, Є. Полат,  С. Сисоєва, І. Роберт та ін.  Проблеми використання можливостей соціальних сервісів у середній і вищій освіті  розглядаються в роботах: М. Бухаркіної, Е. Патаракіна, Б. Ярмакова, М. Резніка, Тіма О’Рейлі  та ін.   Метою нашої статті є аналіз можливостей використання сервісів Веб 2.0 у навчальному  процесі.  Виклад основного матеріалу. Веб 2.0 – друге покоління мережевих сервісів Інтернету.  На відміну від першого покоління сервісів (the mostly read-only Web), Веб 2.0 (the wildly read- write Web) дозволяє користувачам спільно діяти – обмінюватися інформацією, зберігати  посилання та мультимедійні документи, створювати та редагувати публікації, тобто  відбувається налагодження соціальної взаємодії. Тому технології Веб 2.0. ще називають  соціальними сервісами Інтернету [2, с.85]. До сервісів Веб 2.0 належать: блоги, wiki, засоби  обміну фотографіями і відеофайлами, засоби збереження закладок, технології спільної роботи  з документами, соціальні мережі та інші.  Аналіз педагогічної та методичної літератури дозволяє нам виокремити способи  використання сервісів Веб 2.0 у навчальному процесі [1, с.360-394].  По-перше, сервіси Веб 2.0  є джерелом навчальних матеріалів. Сервіси зберігання  мультимедійних ресурсів містять  значну кількість навчальних відеофільмів, презентацій,    © В.В. Коломієць, 2012     92   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   створених учителями, викладачами, експертами. Такі ресурси розробляються з метою  наочного подання складних для розуміння тем або додаткового пояснення термінів.  Як джерело навчальних матеріалів у педагогічній практиці можна використовувати  соціальний сервіс Youtube, який дозволяє познайомитися з професійними та любительськими  відео  різної  тематики,  історичними  та  документальними  фільмами,  відеофільмами  навчального призначення. Так, під час викладання  інформатики за допомогою відеоресурсів із  сервісу Youtube учнів можна ознайомити з технологією опрацювання відео, графіки, навчити  окремим елементам роботи в популярних і невідомих програмних пакетах, ознайомити з  новітніми методами розв’язання алгоритмічних задач.  Як правило, мультимедійні і відеоресурси розміщуються в мережі для поширення або  апробування власного досвіду, тому є доступними для використання будь-якими вчителями з  навчальною метою. Проте використання подібних матеріалів з навчальною метою вимагає  обережного ставлення, додаткового аналізу поданого матеріалу й перевірки його  достовірності. У якості джерел навчальних матеріалів можна скористатися каталогами  посилань певної тематики, розміщених на сайтах для зберігання закладок.  Для початкового ознайомлення з певним матеріалом учні можуть скористатися  вікі- ресурсами, які містять значну кількість інформації та супроводжуються посиланнями на інші  ресурси або інші статті, що дозволяють розширити коло знань з певної тематики. Завдяки  гіпертекстовій системі організації даних користувачі можуть швидко отримати тлумачення  незрозумілих понять або термінів у статті.  У результаті розповсюдження соціальних мереж доступною стає значна кількість  матеріалів,  що можуть бути використані з навчальною метою. Спеціалізовані соціальні  мережі, як правило, надають у безкоштовне користування власні колекції цифрових  матеріалів, програмних засобів.  Геосервіси за рахунок наявності інтерактивних карт, банків справжніх фотографій  надають значні можливості для організації дослідницької роботи учнів на уроках географії,  історії, математики, краєзнавства, іноземної мови тощо. Зокрема, учні можуть  знаходити,  помічати, коментувати, забезпечувати фотографіями окремі об’єкти на карті, визначати  відстані, площі ділянок, знаходити оптимальний маршрут, порівнювати особливості різних  місцевостей тощо. Така робота виявляється для учнів цікавою та захоплюючою саме за  рахунок реальності задач, що поставлені для розв’язування.  По-друге, сервіси Веб 2.0 можна використовувати як сховища посилань на  додаткові  ресурси навчального призначення. Такі сховища є зручними для організації обміну між  учнями посиланнями на цікаві та корисні ресурси; для забезпечення певної групи учнів  набором посилань, які можуть стати у нагоді для розв’язання спільної задачі; для створення  особистого каталогу посилань.  За допомогою сервісів збереження закладок на уроці може бути організовано  роботу у  групах, спрямовану на пошук матеріалів з теми, що вивчається, а посилання на знайдені  ресурси будуть доступними для всіх інших груп. Такі сервіси можуть виявитися також  зручними для вчительського співтовариства –  знайдені посилання систематизуються  колективом учителів, що дозволяють полегшити пошук необхідних дидактичних і  методичних матеріалів [1, с.217].  Соціальні пошукові машини можуть  використовуватися вчителями для створення  власних тематичних пошукових каталогів для того, щоб серед розмаїття інформації в  Інтернеті відібрати для учнів саме такі, що будуть корисними для уроку. У такий спосіб може  бути вирішено проблему захисту учнів від нерелевантної інформації, яку вони можуть  одержати, направляючи запити в пошукові машини «загального користування».  Приклади підбірок  учительських тематичних закладок:  –  http://www.bobrdobr.ru/people/wpkor/index.html   –  http://www.bobrdobr.ru/people/krupoderova/index.html   –  http://bobrdobr.ru/people/tevg/index.html   –  http://www.bobrdobr.ru/group/598437/index.html – матеріали з ІКТ-компетентності        93    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    –  http://www.bobrdobr.ru/group/453095/index.html – соціальна інформатика.  Третій спосіб полягає у використанні сервісів як платформи для організації спільної  діяльності учнів у процесі розв’язання поставлених завдань. Зручною платформою для  організації учнівських проектів є сервіс WikiWiki, в середовищі якого школярі можуть  вносити результати власних досліджень за мірою їх створення, легко редагувати вміст інших  статей, доповнювати та змінювати статті інших учасників групи. У вікі-середовищі учасники  можуть спільно створювати творчі роботи – казки, есе, вірші, тематичні енциклопедії, шкільні  довідники. До таких проектів належить створення колективних текстів «Студентської» та  «Шкільної казки» на базі Вікі-майданчиків. Люди з різних географічних областей і різних  галузей знань можуть незалежно один від одного працювати над створенням однієї статті [1,  с. 248].   Використання колективного середовища ВікіВікі на початкових етапах упровадження в  навчальний процес зводився до створення окремих непов’язаних між собою сторінок- презентацій. Перехід на новий рівень спільної діяльності вимагає від організаторів додаткових  зусиль, які б розширювали поле зору учасників спільноти, допомагали їм відстежувати  напрями діяльності один  одного. У рамках ВікіВікі вчителі можуть переглядати й редагувати  всі наявні сторінки, знаходити на сторінках спільні теми і на рівні посилань показувати учням,  куди рухаються партнери і як можна з ними взаємодіяти. За допомогою Вікі-середовищ стає  можливим спільне створення віртуальних краєзнавчих та екологічних екскурсій школярами.  Найбільш відомим Вікі-сайтом  є Вікіпедія. Вікіпедія – це сайт довідкового характеру,  наповнення якого здійснюється спільними зусиллями значної кількості учасників [3, с.21].  Використання вікі-енциклопедії в навчальному процесі дає змогу:  – створити єдину платформу для надання енциклопедичних відомостей з певної галузі  знань;  – активізувати використання та створення освітніх веб-ресурсів;  – організовувати індивідуальну або групову роботу учнів ;  – глибше вивчити потрібну галузь знань;  – скоротити час навчання і підвищити рівень підготовки учнів;  – підвищити ефективність їх навчання;  – підвищити  рівень  конкурентоспроможності  випускників  вищих  педагогічних  навчальних закладів на ринку праці.  Навчальний  ефект  вікі-енциклопедії  досягається  також  завдяки  дидактичними  принципам подання матеріалу, що реалізуються відповідними особливостями гіпертексту.  Наприклад, можливість  поєднання матеріалів різних довідникових та енциклопедичних  видань в одній статті забезпечує принцип полілогу. Різні трактування одного і того ж поняття  у різних довідниках, різних авторів можна зв’язати гіпертекстовими посиланнями. Ці  зіставлення доповнюють одне одного, поглиблюють розуміння понять, підштовхують до  самостійного порівняння й осмислення матеріалу.  Прикладами вікі-енциклопедій є:  –  http://uk.wikipedia.org – україномовна вікі-енциклопедія;  –  www.eduwiki.uran.net.ua – «ВікіОсвіта» (мережне об’єднання учасників навчально- виховного процесу);  –  http://wiki.km-school.ru –  тематична вікі-енциклопедія, присвячена використанню  інформаційних технологій;  –  http://wiki.vspu.ru –  вікі-енциклопедія Волгоградського державного педагогічного  університету.  Четвертий спосіб –  використання сервісів Веб 2.0  для демонстрації результатів  діяльності учнів. Результати діяльності учнів над заданою темою можуть бути розміщені у  блогах для подальшої організації спілкування та обговорення проблемних питань.  Зберігання архівів творчих робіт учнів, шкільних відео-, фото-, аудіоархівів засобами  сервісів Веб 2.0 є зручним через можливості швидкого пошуку необхідної роботи, доступу до  потрібної роботи з будь-якого комп’ютера у будь-який час, наявність каталогу тощо.     94   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Архіви матеріалів на веб-сайтах розміщують також після завершення публічних заходів  – семінарів, тренінгів, конференцій. У такому випадку відео та фото матеріали є доступними  для всіх учасників заходу. Наприклад, у рамках роботи мережного співтовариства вчителів,  підтриманого в 2005  році програмою «Intel®  Навчання для майбутнього», на сервері  Flickr.com було зібрано колекцію цифрових фотографій і розповідей  про результати  впровадження програми у навчальний процес. На цьому сервері було зібрано колекцію  цифрових фотографій, які подають учасників з різних міст [1, с.187].  П’ятий спосіб полягає у використанні сервісів Веб 2.0 як засобу для структурування  знань учнів з певної тематики. З цією метою можна використовувати карти знань, які  дозволяють у графічному  вигляді подати план заняття, основні ідеї, поняття, що  вивчатимуться, підсумувати інформацію, структурувати знання, продемонструвати концепції  та діаграми. Подібні карти знань можуть застосовуватися для планування роботи вчителя. За  відгуками вчителів, застосування карт знань на уроці дозволяє звернути увагу аудиторії на  основні аспекти матеріалу; легко адаптувати навчальний матеріал відповідно до змінених  умов; виділити  основні концепції, які мають бути засвоєні учнями; продемонструвати зв’язки  між новими поняттями, що сприяє глибшому розумінню предмета учнями.  Наприклад, сервіс Bubbls.Us (http: //bubbl.us/edit.php) дає можливість створювати карти  знань, виділяти кольором потрібні елементи, роздруковувати та зберігати створені карти.  Гнучкість створеної карти та легкість інтерфейсу дозволяє використовувати цей ресурс на  уроках навіть початкової школи  для організації індивідуальної, колективної або групової  роботи над навчальним матеріалом.  Використання карт знань у навчальному процесі дозволяє:  – нагадати факти, слова й образи;  – продемонструвати концепції у вигляді діаграми або графіків;  – аналізувати результати або події;  – структурувати наявний матеріал;  – підсумовувати інформацію;  – організувати взаємодію між учнями в груповій роботі або рольових іграх.  Нині технологія Веб 2.0 використовується майже в усіх провідних продуктах. Однією з  найпопулярніших систем, що використовує дану технологію є Google. Система Google надає  багато послуг:  – пошукова система;  – поштова служба Gmail;  – блог-сервіс (Blogger);  – онлайн-сервіс для роботи з документами, таблицями та презентаціями (документи  Google);  – сервіс для публікації фото в Інтернеті (Picasa);  – онлайн календар;  – сервіс аналізу активності відвідувачів на сайтах (Google Analytics);  – перекладач, який дозволяє перекладати різну інформацію на мови багатьох країн;  – сервіс для створення повноцінних веб-сторінок, сервіс векторних і растрових  (фотознімків з літаків і супутників) географічних карт (Google Maps).  Особливістю більшості сервісів Google є те, що вони повністю безкоштовні для кожного  користувача мережі Інтернет, а список цих сервісів постійно збільшується. Відкриваючи нові  можливості, зручність і простота системи Google зробили її однією з найвідоміших й  найуживаніших у світі [4, с.239].  Таким чином можливості сервісів Веб 2.0. для навчального процесу та способи їх  використання – це джерела навчальних матеріалів, сховища посилань на веб-ресурси, це   платформи для організації спільної діяльності школярів, зручний спосіб оприлюднення та  демонстрації результатів роботи.  Тобто, технології Веб 2.0  знайшли своє застосування в навчальному процесі як  інструмент запровадження інноваційних методів навчання, що дозволяють актуалізувати        95    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    пізнавальну активність учасника навчального процесу та перевести навчальний процес на  новий рівень якості, підвищити ефективність навчання. Проте, можна вказати на певні  труднощі у широкому розповсюдженні сервісів Веб 2.0, що пов’язані з:  – необхідністю певних технічних знань щодо розгортання такої діяльності в конкретних  умовах шкільного середовища або комп’ютерного класу;  – необхідністю  переорієнтації шкільного навчання на потреби учня;  – необхідністю організації спільної роботи учнів і ретельного продумування внеску  кожного учня у спільний результат;  – необхідністю навчання учнів критичному оцінюванню інформації та правил безпечної  і коректної поведінки у мережі;  – необхідністю навчання користувачів грамотно розміщувати інформацію в мережі [4,  с.301].     Література:     1. Гуревич Р. С. Інформаційні технології навчання : інтегрований підхід / Р. С. Гуревич, М. Ю. Кадемія,  М. М. Козяр ; за ред. Гуревича Р. С. – Львів : Вид-во «СПОЛОМ», – 2011. – 484 с.  2. Кадемія М. Ю., Шахіна І. Ю. Інформаційно-комунікаційні технології в навчальному процесі :  Навчальний посібник / Кадемія М. Ю., Шахіна І. Ю. / – Вінниця, 2011. – 220 с .  3. Патаракин Е. Д. Социальные сервисы Веб 2.0 в помощь учителю : учебно-методическое пособие /  Е. Д. Патаракин – М. : Институт, 2006. – 64 с.  4. Семенов А. Информационные и коммуникационные технологии в общем образовании : теория и  практика. – М.: Юнеско, 2006.- 328 с.      У статті висвітлені поняття Веб технологій, проаналізовано можливості використання сервісів Веб 2.0  у навчальному процесі.  Ключові слова: Веб-технології, сервіси Веб 2.0, закладки, карти знань.  The article outlines the concept of Web technology, analysis and use of Web 2.0 services, methods of their  effective use in education.  Keywords: Web technology, Web 2.0 services, bookmarks, maps of knowledge.      Н.В. Коріневська   (науковий керівник – доц. І.Ю. Шахіна)  ОСОБЛИВОСТІ ВИВЧЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ОЗДОБЛЕННЯ ШВЕЙНИХ ВИРОБІВ  АПЛІКАЦІЄЮ  Постановка проблеми. Прискорений ритм сьогодення, поява нових видів і форм  дозвілля, відродження народних традицій  все це призвело до значного поширення аплікації,  що широко використовується для оздоблення одягу у швейній промисловості. На  уроках  технологій є значні резерви для вивчення теоретичних питань і технології виконання різних  видів аплікацій з метою художнього оформлення наволочок, фартухів, спідниць, плечових  виробів.   Аналіз попередніх досліджень і публікацій. Проблема оздоблення одягу аплікацією не  нова, окремі її аспекти розкриті М. Гусаковою, Л. Ждановою, Л. Масловою, В. Радкевич,  Г. Пащенко, Т. Терешкович, Д. Тхоржевським та іншими.  Метою нашої статті є висвітлення становлення і розвитку оздоблення швейних виробів  аплікацією й особливостей вивчення даної технології.  Виклад основного матеріалу. Аплікація  (від латинського слова «аррlicatio»   прикладання)  один із видів зображувальної техніки, основою якої є вирізання, накладання  різних форм і закріплення їх на іншому матеріалі, який взятий за фон [1, с.37].    © Н.В. Коріневська, 2012     96   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Аплікація є одним із давніх способів оздоблення одягу, взуття, предметів побуту, оселі,  який застосовують і до нині у багатьох народів. Виникнення аплікації відбулося у давні часи і  пов’язане з появою стібка, шва на одязі зі шкір тварин. Еволюція аплікації простежується за  зображеннями у пам’ятниках мистецтва стародавніх цивілізацій Азії, Європи , Америки, за  літературними джерелами, а також за збереженими зразками аплікацій різних часів і народів.  В умовах первіснообщинного ладу, коли не було соціальної нерівності, матеріали, які  використовували для аплікації, були доступні всім. У подальшому аплікація, як і інші види  прикладного мистецтва, зазнала впливу нових соціальних умов.  Високою художньою майстерністю виділялися вже найдавніші зі збережених до наших  днів аплікації Пазирикських курганів (V-ІІІ ст. до н.е.). Проведені розкопки п’яти курганів   могил вождів племен  виявили колоди з різноманітними предметами. Знайдені залишки 10  коней, на яких завдяки вічній мерзлоті в курганах збереглись вироби не тільки з металу, але й  з дерева, шкіри, войлока . Сідла коней, вкриті синім войлоком, прикрашені аплікацією зі  шкіри, яка зображує битву двох чудовиськ. Хутряні фляги, що зшиті з клаптиків шкіри з  вишитими на ній способом аплікації стилізованими зображеннями голови лося, є взірцями  художнього шиття.  Різні народи використовують для аплікації різноманітні матеріали: тувинці, наприклад,  оздоблюючи кінське сідло, поєднують в аплікації шкіру з золотисто-жовтою корою степового  чагарника  караганника, що створює неповторну, своєрідну красу гру світлотіні й об’єму.  Аплікацією з тканини оформляли мішечки для чаю, солі, кисети, шаманські костюми.  Узорами аплікації у східних районах Башкирії орнаментувались у минулому кочевничий  одяг і предмети, пов’язані з традиціями кочевників. Особливо широко використовувалось   мистецтво аплікації в орнаментації своєрідного жіночого взуття  сарик і ката. Основними  елементами орнаменту аплікації були серцевидні і роговидні фігури, хвилеподібні лінії.  Багато століть аплікація знаходить широке застосування і розповсюдження не тільки в  Азії, але й у Європі: Італії, Іспанії, Німеччині, Франції. Великої популярності аплікація набула  за часів лицарства. Війни,  турніри зумовили появу родових знаків  гербів. Герби повинні  бути чіткі з двох сторін, що привело до розвитку вишивки аплікацією. Особливо славились  іспанські аплікації  вирізні узори з оксамиту на фоні атласу.  Справжнього розквіту аплікаційні роботи досягли у ХVI ст. в Італії та Іспанії в  церковному одязі. Вони характерні повторенням одного  і того ж мотиву та контрастним  поєднанням кольорів. Найбільш модним було поєднання червоного, жовтого і зеленого  кольорів.  Повертаючись до нашого часу, варто зазначити, що проблема оздоблення виробів  аплікацією є актуальною і сьогодні.  Нині вчителі трудового навчання шкіл України працюють за програмами, розробленими  відповідно до Державного стандарту освітньої галузі «Технології» і  базового навчального  плану середніх закладів освіти, згідно з якими на вивчення даного предмета в основній школі  відводиться дві години на тиждень.  Нами розглянуто зміст і структуру навчальної програми «Трудове навчання 5-9 класи»  [6]. Програма складається з інваріативної (стабільної), обов’язкової для всіх типів навчальних  закладів і варіативної частин.   Кожна варіативна частина має  таку структуру: поряд із назвою програми вказується  кількість годин навчання, на яку вона розрахована (18 год., 36 год., 72 год., 90 год.).  Програми, розраховані на 90 год., вивчаються у всіх класах з 5 по 9; на 18 год.  в одному з  класів; 36 год.  у двох класах; 72 год.  у чотирьох класах. Окрім кількості годин, можуть  бути вказані  також класи, у яких пропонується ця програма для вивчення. Якщо клас не  вказується, програма може реалізуватися у будь-якому класі.  За даною програмою на вивчення оздоблення швейних виробів передбачено 18 год.  Теоретичне навчання розділу «Оздоблення одягу» містить такі теми:  – Загальні відомості про оздоблення одягу. Види та способи оздоблення одягу.  Матеріали та інструмент, необхідний для виготовлення кожного виду оздоблення.        97    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    – Технологія виконання оздоблювальних елементів (жабо, кокіл’є, банти, волани,  канти, оборки, буфи тощо).  – Технологія виконання оздоблення сутажем, тасьмою, руликом, шнурами, помпонами  та китицями.  – Технологія оздоблення виробів ручними швами, вишивкою, бісером, штучними  квітами, плетеними елементами, макраме.  – Термінологія ручних і машинних робіт, які застосовуються під час виконання  оздоблювальних робіт .  – Санітарно-гігієнічні вимоги, правила безпечної праці й організації робочого місця під  час виконання оздоблювальних робіт.  Практичне навчання передбачає:  – Вправи на виконання жабо, кокіл’є, бантів, воланів, кантів, оборок, буфів.  – Вправи на виконання оздоблювальних робіт сутажем, тасьмою, руликом, шнурами,  помпонами, китицями, ручними швами, вишивкою, бісером, штучними квітами, макраме.   – Вибір виробу для виготовлення (оздобленого одним чи кількома видами оздоблень).  Виконання ескізу виробу. Конструювання, моделювання та розкроювання виробу. Пошиття  виробу. Оздоблення виробу. Розрахунок собівартості виробу.   Згідно з цією програмою учні мають знати:  – види та способи оздоблення одягу;  – матеріали та інструмент, необхідний для виготовлення кожного виду оздоблення;  – технологію  видів оздоблень, передбачених програмою, термінологію робіт;  – правила добору оздоблення до виробу;  – способи догляду за різними видами оздоблення;   – санітарно-гігієнічні вимоги;  – правила безпечної праці й організації робочого місця під час виготовлення кожного  виду оздоблення.  Учні мають уміти:  – добирати оздоблення виробу з урахуванням його призначення;  – виготовляти різні види оздоблень;  – вибирати спосіб догляду за кожним видом оздоблення;  – дотримуватись санітарно-гігієнічних вимог, правил безпечної праці й організації  робочого місця під час виготовлення кожного виду оздоблення.   У результаті опрацювання навчальної програми «Оздоблення одягу» зроблено висновок  про те, що матеріал, щодо використання аплікації як виду оздоблення одягу на уроках   трудового навчання є актуальним і вважаємо за доцільне опрацювання його теоретичних  аспектів і практичних розробок згідно зі змістом та структурою варіативної частини  «Аплікація з волокнистих матеріалів», що вивчається у 8 класі.  На вивчення даного розділу передбачено 18 год.  Згідно з програмою учні мають знати:  – особливості різних видів аплікацій;  – інструмент, матеріали  й обладнання для виготовлення аплікації;  – властивості тканин, які використовуються;  – технологію виготовлення аплікацій;  – вимоги до якості робіт;  – термінологію ручних, машинних робіт і волого-теплової обробки;  – способи догляду за виробами, виготовленими чи оздобленими аплікацією;  – санітарно-гігієнічні вимоги, правила безпечної праці й організації робочого місця під  час виконання різних видів аплікацій, оформлення робіт і догляд за ними.  Учні мають уміти:  – добирати виріб для виготовлення в техніці аплікації, інструмент, матеріали,  обладнання;     98   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   – складати композицію, добирати тканини за фактурою і кольором, оздоблювальні  елементи;  – виконувати аплікації, оформляти їх та доглядати за ними;  – контролювати якість виконуваних робіт;  – поєднувати ручні, машинні роботи та волого-теплову обробку під час виготовлення  виробів;  – розрахувати орієнтовну вартість виготовленого виробу;  – дотримуватись санітарно-гігієнічних вимог, правил безпечної  праці й організації  робочого місця під час виконуваних робіт з виготовлення та догляду за виробами.  Нами переглянуто численну добірку літератури, аналіз якої засвідчив, що під час  викладення матеріалу науковці, які опікувались проблемою оздоблення швейних виробів  аплікацією опирались на свій власний досвід, оскільки, на даний час немає єдиної  термінології та методики викладання теоретичних питань і практичного виконання аплікацій.  У книзі «Прикрась свій дім» [5] подані прийоми оздоблення виробів аплікацією в  домашніх умовах. Описані оригінальні вироби, за допомогою яких можна зробити свій дім  нестандартним, своєрідним і затишним.  Окрім того, у даній книзі розглядаються приклади поєднання речей, близьких за  матеріалом, кольором, фактурою, споріднених за призначенням . Автор розповідає про те, як  можна зробити свій дім і одяг зручним і красивим. Книга розрахована на широке коло  читачів.  Книга «Рукодельница» Т. Терешкович [8] вміщує відомості, необхідні для тих, хто бажає  оволодіти мистецтвом аплікації. Вона допоможе зробити своїми руками декоративне панно,  виготовити скатертину, оздобити одяг за допомогою техніки аплікації. На  кожну модель  подані ескізи, рисунки та лекала.  У навчальному посібнику «Технологія вишивки» В. Радкевич і Г. Пащенко [7] вміщено  навчальний матеріал з технології ручної та машинної вишивки, композиції, технічного  малюнка, крою та розміщення аплікації на виробах, описано технологію остаточної обробки  виробів. Систематизовано і запропоновано фрагменти узорів для аплікації. У кінці кожної  теми  посібника є запитання та завдання, які допоможуть розібратися у вивченому та з’ясувати  зміст у цілому. Даний посібник відповідає певним розділам програми з трудового навчання, і  корисний не лише для учнів, але й для широкого кола читачів.   У книзі Л. Жданової [2] «Одежда новая и обновленная» вміщено багато цікавих розділів,  у тому числі й розділ «Нитка, голка, клаптик тканини і трішки фантазії». Даний розділ містить  у собі відомості про способи відновлення зношуваних місць одягу. Втілюючи на практиці ці  поради та рекомендації, самостійно можна відремонтувати свій одяг, бути завжди охайним і  привабливим.  У книзі Л. Маслової «Чтобы платье было красивым» [3] у популярній формі  викладені  поради тим, хто хоче не лише навчитися майстерності аплікації, але й створювати власними  руками неповторний одяг. У цій книзі описані види аплікації та шви, які використовуються  для обробки деталей і приєднання їх до основи.   У посібнику М. Гусакової «Аплликация» [1] розкривається поняття аплікації, вміщено  коротку характеристику тканин та обладнання, прийоми виконання аплікації з різноманітних  матеріалів, а також зразки для виконання навчальних завдань. В окремому параграфі  пояснюється зміст найбільш уживаних термінів, з якими можна зустрітись на сторінках  посібника. Книга адресована вчителям навчальних закладів, керівникам гуртків, батькам.  Книга «Основы художественного ремесла» [4] надасть допомогу вчителю у гуртковій  роботі. У ній зібрані обширні матеріали з  традиційно-народних і сучасно-художніх ремесел.  Основну увагу приділено поетапному демонстрування технічних і художніх прийомів  виготовлення текстильних виробів і їх декоративного оздоблення.   Журнал «Трудова підготовка у закладах освіти» [9] цікавий тим, що в ньому описані  засоби художнього конструювання, розкриті творчі можливості, які приховані у простій  техніці аплікації виробів на тканині. Журнал  рекомендований для вчителів та учнів        99    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    навчальних закладів.  Тобто, в результаті опрацювання вищезазначених джерел варто зробити висновки про  те, що достатньо розроблені такі аспекти як: види аплікації, розміщення аплікації на виробах,  прийоми виконання аплікації з різноманітних матеріалів, оновлення одягу.  Проте, шкільні підручники та посібники не розкривають даного теоретичного матеріалу,  відсутні методичні рекомендації щодо особливостей виконання різних видів  аплікацій.  Оскільки навчальними програмами передбачено вивчення досліджуваної теми, то вчителі  стикаються з певними труднощами.     Література:     1.  Гусакова М. А. Аппликация : Учебное пособие для учащихся пед. училищ по спец. № 2002 «Дошк.  Воспитание» и № 2010 «Воспитание в дошк. Учреждениях».  3-е изд., доп. и перераб.  М. : «Просвещение»,  1987. 128 с.  2.  Жданова Л. С. и др. Одежда новая и обновлення.  Петрозаводск : «Карелия», 1993. 383 с.  3.  Маслова Л. А. Чтобы платье было красивым.  К. : «Реклама», 1988.  128 с.  4.  Основы художественного ремесла. Вышивка. Кружево. Худож. ткачество. Ручное ковроделие.  Худож. роспись тканей. Практ. пособие для руководителей школьных кружков / Под ред. В. А. Барадулина и  О. В. Танкус.  М. : «Просвещение», 1978.  255 с.   5.  Прикрась свій дім / Л. П. Гура , Л. Є. Жоголь, Н. М. Ісупова та ін.  К. : «Техніка», 1988.  304 с.  6.  Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Трудове навчання 5-11 класи.  К. : «Шкільний  світ», 2001.  320 с.  7.   Радкевич В. О., Пащенко Г. М. Технологія вишивки : Підручник / За ред. Н. Г. Ничкало.  К. : «Вища  школа», 1997.  303 с.  8.  Терешкович Т. А. Рукодельница.  Мн. : «Полымя», 1992.  222 с.  9.  Тхоржевський Д., Мусієнко В., Чебаненко С., Шадрин В. Аплікація виробів соломкою // Трудова  підготовка в закладах освіти. - 2001. - № 1. - С.21-22.      У статті висвітлено шляхи становлення і розвитку оздоблення швейних виробів аплікацією,окреслено  особливості вивчення даної технології.  Ключові слова: одяг, виріб, аплікація, технологія оздоблення.  The article outlines the concept of formation and development of the finishing of garments applique, especially the  study of this technology.  Keywords: clothing, product, application, technology decoration.      І.Є. Коровець   (науковий керівник – проф. Р.С. Гуревич)  ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАСОБІВ МУЛЬТИМЕДІА В  ТРУДОВОМУ НАВЧАННІ  Постановка проблеми. Зміна соціально-економічної ситуації в країні посилює  необхідність пошуку надійних, оригінальних і ефективних способів навчально-виховної  діяльності, запровадження таких освітніх технологій, які забезпечили б ефективну підготовку  обдарованої та здібної  учнівської молоді до входження в соціум, формування еліти  суспільства, здатної вивести державу з кризового стану.  Аналіз попередніх досліджень. Сучасний етап розвитку системи освіти в Україні  характеризується освітніми інноваціями, спрямованими на збереження досягнень минулого і,  водночас, на модернізацію системи освіти відповідно до вимог часу, новітніх надбань науки,  культури і соціальної практики . У контексті нашого дослідження важливою є точка зору  Т. Антонової, Ю. Бабаєвої, А. Войскунського, Р. Гуревича, І. Зязюна, Н. Ничкало,  А. Харитонова та ін., які зазначають, що нині характерною особливістю розвитку педагогічної  освіти є пошук нових змісту, форм, методів і засобів навчання, виховання й управління;    © І.Є. Коровець, 2012     100   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   розгортання широкої експериментальної роботи, спрямованої на впровадження освітніх  інновацій на засадах сучасної філософії освіти, яка суттєво відрізняється від попередньої.  Мета статті полягає у визначенні й обґрунтуванні педагогічних умов застосування  засобів мультимедіа в трудовому навчанні.  Виклад основного матеріалу. Трудова підготовка учнів як педагогічна діяльність  допускає наявність, як мінімум, двох сторін – суб’єкту  й об’єкту, які можуть взаємодіяти  тільки у визначеній сфері, однією зі сторін якої є педагогічні умови.  Незважаючи на те, що предметом значної кількості педагогічних досліджень виступають  педагогічні умови реалізації певних процесів, у сучасній науці є певні розбіжності в  тлумаченні самого поняття «педагогічна умова».   Учені-дослідники  визначають  організаційно-педагогічні  умови  як  сукупність  об’єктивних можливостей, що забезпечують успішне вирішення поставлених завдань  (В. Мельніченко) або як функціональну залежність суттєвих компонентів педагогічного  явища від комплексу об’єктів (речей, їх станів, процесів, взаємодій) у різних проявах  (Л. Блажко).   Проблеми педагогічних умов становлення закладів освіти досліджувалась вітчизняними  науковцями:  О. Сухомлинським,  Б. Андрієвським,  Л. Даниленко ,  М. Ярмаченко.  Так,  наприклад, Б. Андрієвський розглядав теоретичні основи прогнозування шкільної освіти на  основі організаційно-педагогічних і соціально-економічних аспектів. Л. Даниленко вивчав  проблеми становлення і розвитку закладів освіти відповідно до соціально-економічних умов  як «синтез трансформованих у педагогічне середовище політичних та економічних процесів,  які відбуваються у суспільстві». Б. Чижевський розглядає організаційно-педагогічні умови як  «функціональну залежність суттєвих компонентів педагогічного явища від комплексу об’єктів  (речей, їх станів, процесів, взаємодій) у різних проявах».   Також педагогічні умови виступають і формою педагогічної діяльності, метою якої є  формування висококваліфікованого фахівця. Загальною рисою усіх визначень цього поняття є  спрямованість педагогічних умов на вдосконалення взаємодії  учасників педагогічного  процесу у процесі вирішення конкретних дидактичних завдань.   Отже, педагогічні умови визначимо як сукупність необхідних і достатніх факторів, що  забезпечують  організацію,  регулювання,  взаємодію  об’єктів  і  явищ  відповідного  педагогічного процесу для досягнення поставленої мети, у нашому дослідженні - трудової  підготовки учнів старших класів із застосуванням засобів мультимедіа.  Комплекс педагогічних умов  ми розглядаємо як сукупність взаємопов’язаних  педагогічних умов, реалізація яких буде сприяти підвищенню рівня трудової підготовки учнів  старших класів засобами мультимедіа. Компонентами педагогічних умов застосування  мультимедійних засобів є матеріальна база, форми і методи педагогічної діяльності,  професіоналізм колективу, штучно створені й об’єктивно сформовані педагогічні ситуації.  Такий підхід уже вичерпаний самою практикою  розвитку освіти. Адже обсяг знань не  може зростати до безкінечності. Все гостріше стає проблема вдосконалення форм організації  процесу навчання, знаходження відповіді на запитання «як навчати, як створити умови для  розвитку та самореалізації особистості у процесі навчання» [1]. Необхідно, залишаючись у  рамках класно-урочної системи, підвищити ефективність навчального процесу, досягти  високого інтелектуального  розвитку учнів, забезпечити оволодіння ними навичками  саморозвитку. Значною мірою цього можна досягти, використовуючи ІКТ, і зокрема,  мультимедійні засоби, перетворюючи традиційний урок на інноваційний.   Вимогою часу стала радикальна зміна двох найважливіших складових процесу освіти:  технології навчання та форм подання освітньої інформації. Мультимедійні можливості  сучасних програмних систем у відображені інформації значно відрізняються від  звичних  послідовних (лінійних). Ця відмінність полягає не тільки у збільшенні кількості засобів  подання – текст, графіка, анімація, відео, звук, – але й у іншій формі організації даних, яка  зумовлена можливостями гіперпростору [2].  Таким чином, залучення до навчально-виховного процесу професійно орієнтованих        101    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    мультимедійних джерел підвищує мотивацію навчання, стає важливою умовою навчально- пізнавальної активності учнів, сприяє розкриттю їхніх здібностей, інтересів, умінь і навичок.  Їх застосування потребує певного осучаснення навчального процесу, оновлення навчально- методичного матеріалу, відповідно як першу педагогічну умову ми визначили необхідність  розробки та використання мультимедійних програм з трудового навчання.  На початку комп’ютеризації  закладів освіти академік А. Єршов зазначив: «Якщо  виявиться, що якогось вчителя можна замінити комп’ютером, то це потрібно зробити  негайно» [3, с.5]. Але до цього часу цей заклик не мав конструктивного відгуку. Очевидно, що  навіть слабо підготовлений учитель має переваги над найдосконалішим комп’ютером. У  першу чергу тому, що міжособистісні взаємовідносини  не можна формалізувати за  допомогою алгоритмів.  Перед сучасним учителем постає подвійна задача: по-перше, навчити учня легко і вільно  користуватись електронними документами, які представлені в мультимедійний або  гіпермедійній формі, – також легко, як він користується книгою; по-друге, дати учневі такі  знання, використовуючи які він сам зможе подати інформацію в іншій формі .  На визначеному етапі життєвого шляху, як правило, у віці 16-18 років, відбувається  важлива подія – вибір професії – і починається професійне навчання. Відповідно змінюється  структура здібностей. Причому не лише змінюється, а й утворюються нові структури  індивідуальності, що повноправно називаються професійними здібностями, і з оволодінням  професіями формуються всі нові професійні здібності.  Мета внутрішньої диференціації –  створення умов для вибору оптимального темпу  навчання,  виконання  завдань  різного  рівня  складності,  регулювання  інтенсивності  індивідуальної допомоги з боку вчителя з урахуванням індивідуальних особливостей прояву  тих чи інших властивостей, якостей особистості кожного учня.  Стосовно трудового навчання індивідуалізація підпорядкована трьом групам цілей.   Загальні цілі: підготовка учнівської молоді до майбутньої трудової діяльності відповідно  до  нових суспільних цінностей, передусім свободи і вільного розвитку особистості,  європейських стандартів у економіці та соціальній сфері; формування елементарної  загальнопрофесійної компетентності і психологічної готовності до діяльності в умовах  конкуренції робочої сили і безробіття; безперервне індивідуальне поповнення знань і  здійснення самоосвіти, підвищення функціональної грамотності.  Виховні цілі: виховання особистісних загальнолюдських цінностей і почуттів; розвиток  інтересів до різних видів праці, професійне самовизначення учнів з урахуванням їхніх  здібностей і потреб ринку праці; виховання трудового способу життя у поєднанні з  реалізацією власних потреб і нахилів, готовності до інтенсивної та якісної праці в сфері  виробництва й обслуговування.  Дидактичні (навчальні) цілі, на досягнення яких безпосередньо спрямована технологія  індивідуалізованого трудового  навчання, а саме: вільний, але цілеспрямований розвиток  навчальних можливостей та інтересів, підвищення навчальних досягнень усіх учнів;  підвищення самостійності й активізація самодіяльності в навчанні і праці; розвиток творчих  здібностей, формування готовності до участі як у виконавчій, так і пошуковій, проектній  діяльності; виявлення обдарованих дітей і створення умов для «вирощування» учнівської  еліти,  що в майбутньому стане резервом обдарованих абітурієнтів вищих навчальних  закладів; виявлення позитивних властивостей і якостей, а також прихованих внутрішніх  (потенційних) можливостей відстаючих у трудовому навчанні учнів, створення умов для їх  успішного розвитку в оволодінні навчальним матеріалом.  Остання  група  цілей  програмує  основні  кінцеві  результати  технології  індивідуалізованого трудового навчання.  Трудове навчання - загальноосвітній  предмет, який не лише ознайомлює учнів із  основами виробництва, а й сприяє підготовці їх до життя в умовах ринкових відносин. Це  єдиний шкільний предмет, який дає можливість здійснювати перетворювальну, в тому числі  творчу, інтелектуально насичену проектно-технологічну діяльність, максимально наближену     102   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   за своїм характером до реальних трудових процесів на виробництві чи у сфері  обслуговування. Ця спорідненість визначається насамперед технічними знаряддями праці,  результатами роботи, вони у трудовому навчанні є майже такими ж, як і в реальних умовах  професійної діяльності.   Державний стандарт освітньої галузі «Технологія» передбачає зміщення акцентів  трудової  підготовки  учнівської  молоді  від  ремісничо -тренувального  навчання  до  впровадження у навчально-виховний процес проектно-технологічної системи, яка націлює на  творчість і дослідництво, особистісно-орієнтовані педагогічні технології з використанням  сукупності дослідницьких, пошукових, творчих за своєю суттю методів, прийомів, засобів  навчання.    Підвищення активності й самостійності учня в процесі навчання є одним із основних   принципів активного навчання. Інший принцип полягає в тому, що неможливо примусити   одержати знання, можна тільки мотивувати учнів на їх отримання.   Д. Тхоржевський для вивчення технологічних процесів на конкретних виробах   запропонував вивчати не тільки трудові прийоми та операції, а й елементи технологічної   послідовності їхнього виготовлення. Ученим розроблена система технологічних задач, яка   включала: «пояснення технологічного процесу; вибір заготовки; вибір інструменту; вибір   способу встановлення заготовок та інструменту; визначення послідовності трудових операцій;   складання операційної технології; самостійна розробка технологічного процесу» [4, с.122].    Тому в процесі професійної підготовки учнів на уроках трудового навчання у старшій   школі можна використовувати відомі методи, проте активізація навчання найбільш ефективна   в процесі використання дослідницьких, проблемних методів вивчення матеріалу. Викладач   формулює задачу, окреслює шляхи її розв’язання та визначає терміни представлення   результатів. Учень, використовуючи доступні інформаційні джерела, консультації викладача,   досягає необхідних результатів. Такий підхід сприяє розвитку мислення, дозволяє виробити   навички управління інформаційними потоками, одержувати необхідну інформацію.   Отже, необхідною умовою трудової діяльності учнів є грамотне управління навчально-  виховним процесом, формування таких навичок пізнавальної діяльності, котрі дозволяють   учням самостійно одержувати знання, підвищувати мотивацію, що в повній мірі забезпечує   організація проектної діяльності на уроках трудового навчання та технологій.  Наші дослідження засвідчили, що фактором, який визначає успішне застосування  засобів мультимедіа на уроках трудового навчання, є робота самого педагога над навчально- методичним забезпеченням. Це вимагає розв’язання цілком конкретних питань:  – добір змісту навчання відповідно до дидактичних властивостей і можливостей засобів  мультимедіа ;  – прогноз можливого впливу мультимедійних засобів на характер мислення і поведінку  учасників освітнього процесу;  – вибір способів сполучення й інтеграції засобів мультимедіа з традиційними засобами  навчання;  – створення відповідних дидактичних умов навчання – формування навчальних груп,  організація індивідуальних занять і самостійної роботи.  Робота учнів стає цікавою й ефективною за рахунок використання  в навчальному  процесі поряд із традиційними формами і методами навчання різноманітних технічних і  програмних засобів (інтерактивні дошки, віртуальні моделі, тренажери, лабораторії,  спеціальне програмне забезпечення, інформаційні середовища тощо). Такий підхід дозволяє  учням більш ефективно одержувати, обробляти інформацію, сприяє формуванню світогляду,  розширенню можливостей сприйняття дійсної картини світу, але потребує відповідної  підготовки вчителя трудового  навчання до використання засобів мультимедіа.  Ураховуючи вищевикладене ми визначили та обґрунтували педагогічні умови  застосування засобів мультимедіа в трудовому навчанні учнів старшої школи: розробка та  використання мультимедійних програм з трудового навчання; організація проектної  діяльності на уроках трудового навчання та технологій; готовність учителя трудового        103    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    навчання до використання засобів мультимедіа.  Висновки. Застосування засобів мультимедіа відкриває перед учителями та учнями нові  можливості, значно розширює й урізноманітнює зміст навчання, методи та організаційні  форми навчально-виховного процесу, підвищує ефективність подання нового матеріалу,  розширює мотивацію учнів до навчання, розвиває їхні розумові та творчі здібності, забезпечує  високий науковий і методичний  рівень викладання, що відповідає принципам особистісно  орієнтованого підходу. Як бачимо, можливості педагогічного впливу, педагогічні умови  використання мультимедійних засобів щоразу варіюються.     Література:     1. Тригубець Г. Є. Створення умов для самореалізації особистості вчителя і учня у сільській школі  [Електронний  ресурс] /  Г.  Є.  Тригубець. —  Режим  доступу  : —  http://navigator.rv.ua/index.php?option=com_content&task= view&id=610&Itemid=33.   2. Карбелашвили Н. Применение интерактивной мультимедиа в про-ектировании лекционного материала  [Електронний ресурс] / Н. Карбелашвили. — Режим доступу : — http://linx3.narod.ru/trud2/Karbelachvili.htm.   3. Ершов А. Компьютеризация школы и математическое образование / Ершов А . // Информатика и  образование. — 1992. — №5-6. — С. 3-12.  4. Тхоржевський Д. О. Методика трудового та професійного навчання. Ч.1. Теорія трудового навчання :  підручник / Д. О. Тхоржевський. — К. : РННЦ «ДІНІТ», 2000. — 248 с.      У статті визначено та обґрунтовано педагогічні умови застосування засобів мультимедіа в трудовому  навчанні учнів старшої школи: розробка та використання мультимедійних програм з трудового навчання;  організація проектної діяльності на уроках трудового навчання та технологій; готовність учителя трудового  навчання до використання засобів мультимедіа.  Ключові слова: мультимедіа, педагогічні умови, трудове навчання, учень, учитель.     In the article the pedagogical conditions and the use of multimedia in the employment training high school  students: the development and use of mu ltimedia programs for labor training,  organization of project activities on the  lessons of labor studies and technology, labor studies teacher readiness to use multimedia.  Keywords: multimedia, educational conditions, labor training, student, teacher.             В.П. Король   (науковий керівник – проф. Р.С. Гуревич)   СУЧАСНІ ЗАСОБИ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ  НАВЧАННЯ В ПРАКТИЦІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛЯ  Постановка проблеми. Інтеграція України у світовий освітній простір вимагає  постійного вдосконалення національної системи освіти, пошуку ефективних шляхів  підвищення якості освітніх послуг, апробації й упровадження інноваційних педагогічних  систем, реального забезпечення рівного доступу всіх її громадян до якісної освіти,  модернізації змісту  освіти й організації її відповідно до світових тенденцій і вимог ринку  праці, забезпечення безперервності освіти та навчання протягом усього життя, розвиток  державно-громадської моделі управління.   З огляду на визначені пріоритети найважливішим для держави є виховання людини  інноваційного типу мислення та культури, проектування акмеологічного освітнього простору  з урахуванням інноваційного розвитку освіти,  запитів особистості, потреб суспільства і  держави. Якісна освіта є необхідною умовою забезпечення сталого розвитку суспільства,  консолідації усіх його інституцій, гуманізації суспільно-економічних відносин, формування  нових життєвих орієнтирів особистості.     © В.П. Король, 2012     104   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Сучасний ринок праці вимагає від випускника не лише ґрунтовних теоретичних знань, а  й здатності самостійно їх застосовувати у нестандартних, постійно змінюваних життєвих  ситуаціях, перехід від суспільства знань до суспільства життєво компетентних громадян.  Аналіз попередніх досліджень. Сучасний учитель має добре орієнтуватися у великій  кількості педагогічних технологій, виробляти власну стратегію професійної діяльності,  правильно  оцінювати свої можливості. Досягнути високого професіоналізму, продуктивності  праці в наш час неможливо без застосування інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ),  використання яких у вищій школі ретельно досліджувалось вітчизняними та зарубіжними  вченими. Так, комп'ютеризацією навчального процесу займалися Б. Гершунський, М.  Гончаренко, Р. Гуревич, В. Дровозюк, О. Єршов, Ю. Жук, І. Забара, Г. Козлакова, В. Клочко,  М. Левшин, Ю. Машбиць, Т. Олійник, В. Сидоренко, Н. Тверезовська, О. Торубара, Т.  Чепрасов, В. Шавальова; психолого-педагогічні особливості використання комп'ютера у  навчальному процесі, принципи та прийоми навчання аналізували Р. Вільямс і К. Маклін та  ін.    Мета дослідження полягає у визначенні ролі сучасних засобів інформаційно- комунікаційних технологій  навчання в практиці професійної підготовки вчителя технологій.  Виклад основного матеріалу. У національній доктрині розвитку освіти в Україні [4]  відзначено, що пріоритетом розвитку освіти є впровадження сучасних інформаційно- комунікаційних технологій, які мають забезпечити подальше вдосконалення навчально- виховного процесу, доступність і ефективність освіти, підготовку молоді до життєдіяльності в  інформаційному суспільстві. Тож інформаційні освітні технології (ІОТ) – вимога сьогодення,  яка потребує ґрунтовного дидактичного, методичного і технологічного опрацювання,  перегляду існуючих підходів щодо організації процесу навчання студентів у ВНЗ [2].  Становлення  інформаційного  суспільства  припускає  широке  застосування  інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в освіті, що дасть можливість:  – сприяти прискоренню передачі знань і накопиченого технологічного і соціального  досвіду людства не тільки  від покоління до покоління, але й від однієї людини до іншої;  – підвищити якість освіти, адаптації людини до навколишнього середовища і  соціальних змін, що відбуваються в суспільстві;   – удосконалення системи освіти, яка б відповідала вимогам інформаційного суспільства  і процесу реформування традиційної системи освіти в світлі вимог сучасного соціуму.  Інформаційно-комунікаційні  технології визначають як сукупність засобів і методів  збору, обробки і передачі даних для отримання інформації про стан об’єкта,  процесу або  явища  (інформаційного продукту)  для прийняття оптимального рішення. Під засобами ІКТ  розуміють програмно-апаратні засоби й пристрої, що функціонують на базі комп’ютерної  техніки, а також сучасних засобів і систем інформаційного  обміну, забезпечуючи операції  щодо пошуку, збирання, накопичення, зберігання, опрацювання, подання, передачі  інформації. До засобів ІКТ належать комп’ютерні мережі (соціальні мережі, віртуальні  бібліотеки, засоби миттєвого обміну інформацією), інтернет-телефонія, операційні системи,  пакети прикладних програм тощо.  Одна з найбільш актуальних проблем упровадження засобів нових інформаційних  технологій у практику професійної підготовки вчителя технологій – це створення педагогічно  доцільних програм різного навчального призначення, зокрема, навчальних програм з основ  сучасного аграрного виробництва [3].   На основі проведеного аналізу змісту професійної підготовки вчителя технологій до  формування в учнів школи системи знань сучасного аграрного виробництва нами було  визначено низку програмних навчальних засобів. У межах даної статті ми зупинимося на  такій   формі програмного навчального засобу як  електронний посібник (ЕП).  Сучасному ЕП властиві наступні функції:  – інформаційна: характеризує ЕП як носія знань, способів діяльності, досвіду творчої  діяльності й емоційно-ціннісного відношення до світу;   – інтегруюча: ЕП покликаний дати цілісне уявлення про предмет вивчення;        105    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    – трансформаційна: пов'язана з переробкою певного об'єму наукових знань для  включення їх у ЕП в якості змісту навчання;  – развиваюча: ЕП має сприяти розвитку пізнавального інтересу до засвоєння матеріалу  навчальної дисципліни.  Усі ці функції визначають наявність у ЕП не тільки предметного, але й педагогічного  змісту. Предметний зміст, будучи джерелом  інформації, реалізується в ЕП у вигляді текстів,  ілюстрацій, відеоматеріалів. Педагогічний зміст –  включає дидактичний, довідниково-  зорієнтовний і виховний компоненти. До дидактичного компоненту, який спрямований на  організацію засвоєння матеріалу ЕП, належать: тексти пояснень, питання, таблиці,  рекомендації, завдання і відповіді до них. Довідниково зорієнтований компонент забезпечує  орієнтацію учнів у змісті та структурі ЕП  і реалізується в ньому через анотацію, зміст,  бібліографію, методичні рекомендації тощо. Виховний компонент знаходить своє вираження  у відношенні автора до висловлюваної інформації, представленні ілюстративного матеріалу,  постановці та вирішенні певних науково-педагогічних проблем.  Виходячи з даних міркувань поняття «електронний посібник» інтерпретується по- різному. Розглянемо деякі його визначення:  – це комп'ютерний, педагогічний  програмний засіб, призначений, у першу чергу, для  поданні нової інформації, яка доповнює друкарські видання, служить для індивідуального й  індивідуалізованого навчання і дозволяє в обмеженій мірі тестувати здобуті знання і вміння  користувача;  – це електронний навчальний курс, що містить систематичний виклад навчальної  дисципліни або її розділу, частини відповідно до державного стандарту  та навчальної  програми й офіційно затверджений як даний вид видання;  – це комплекс інформаційних, методичних і програмних засобів, призначений для  вивчення окремого предмету і зазвичай включає питання і завдання для самоконтролю і  перевірки знань, а також забезпечує зворотний зв'язок.  Найбільш прийнятне, на нашу думку, визначення ЕП дане Л. Зайнутдіновою [3].  Дослідник  інтерпретує його в якості навчальної програмної системи комплексного  призначення, яка забезпечує безперервність і повноту дидактичного циклу процесу навчання:  надає теоретичний матеріал, забезпечує тренувальну навчальну діяльність і контроль рівня  знань, а також інформаційно-пошукову діяльність, математичне й імітаційне моделювання з  комп'ютерною візуалізацією і сервісні функції за умови здійснення інтерактивного зворотного   зв'язку.  Кожний ЕП, який створюється і функціонує в конкретному дидактичному середовищі,  базується на певній системі навчання. Нині розроблені і використовуються в навчальному  процесі чотири моделі ЕП:  – конвенційний, який має енциклопедичний або монографічний характер викладу  інформації і відповідає сталим традиціям класичної педагогіки;  – проблемний, побудований на основі теорії проблемного навчання , в якому навчальні  завдання вирішуються науковими способами;  – програмований, заснований на автоматизації процесу навчання і виступаючий у  вигляді лінійного або розгалуженого подання навчальної інформації;  – комбінований, який включає окремі елементи різних моделей [2].  Залежно від специфіки використання ЕП існують:  – ЕП, які використовуються на персональних комп'ютерах, розповсюджуються на  компакт-дисках  і характеризуються високою динамікою ілюстративного матеріалу, містять  окрім основного матеріалу засоби інтерактивного доступу, анімацію, мультиплікацію та  мультимедіа;  –  Internet-посібники, які розміщують на сервері глобальної комп'ютерної мережі.  Характеризуються компактністю викладу матеріалу та застосуванням обмеженої кількості  можливостей ЗНІТ для зменшення об’ємності продукту в мережі [2].     106   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   За вмістом інформації та характером її знаходження ЕП можуть бути відкритими (мають  посилання на зовнішні джерела інформації, бази даних) і закритими (вся інформація  знаходиться в базі даних посібника).  Необхідно чітко визначити відмітні ознаки ЕП від друкарського посібника. На наш  погляд, вони полягають у наступному:  – друкарський підручник, як правило, розрахований на  певний рівень підготовки і  припускає деякий кінцевий рівень його навчання. ЕП може містити матеріал декількох рівнів  складності, багатоваріантні завдання для перевірки знань у інтерактивному режимі для  кожного рівня;  – матеріалізація розумових дій у ЕП значно вища, ніж у друкарському. Вона  забезпечується використанням сучасних мультимедійних технологій: анімації, звукового  супроводу, гіперпосилань, відеосюжетів тощо;  – ЕП забезпечує різноманітність і багаторівність контролю навчальних досягнень  студента. НІТ дозволяють створювати контрольні завдання і тести в інтерактивному режимі, у  випадку неправильної відповіді можна давати правильну відповідь із роз'ясненнями та  коментарями;  – ЕП за своєю структурою є відкритими системами, які можна доповнювати,  коректувати, модифікувати в процесі експлуатації, як  самим викладачем, так і вбудованими  програмними засобами, програмним забезпеченням ПК, засобами Internet технологій;  – ЕП може мати багатофункціональне призначення у процесі організації та здійснення  навчально-пізнавальної діяльності, успішно виконуючи всі дидактичні функції: навчальну,  розвивальну, виховну, контрольно-корекційну тощо.  Сучасний ЕП можна представити у вигляді наступних блоків:  – презентаційного;  – методичного;  –  інформаційно-практичного;  – тестового;  – довідникового.  Презентаційний блок має містити інформацію про назву та мету вивчення курсу,  інформацію про можливості ЕП, автора та навчальний заклад, де створений ЕП.   Довідниковий блок має містити додаткову інформацію, в якій висвітлюються питання  методичного (інструктивного) плану, даються відповіді на питання, що повинен робити  студент, щоб досягти  мети підготовки з даного предмету, як правильно користуватись  програмним продуктом тощо. Поданий тезаурус усіх термінів, символів, позначень ЕП,  необхідний  для  оволодіння  програмним  матеріалом  ЕП  і  забезпечення  наочності  взаємозв'язків понять курсу (будується за принципом гіпертексту).  Інформаційно-практичний блок (змістовий) повинен містити викладений у стислій  формі навчальний матеріал, завдання практичного спрямування ( які відповідають вимогам  освітнього стандарту), систему підказок і гіпертекстових посилань. У результаті в ЕП  функціонує постійний зворотний зв'язок студента з програмою, що дозволяє підвищити  ефективність процесу засвоєння знань. Блок має функціонувати у режимі діалогу студента із  навчальною програмою. Система підказки та гіпертекстових посилань дозволяє у випадку  необхідності  звернутися  до  будь -якого  модуля,  теми,  визначення,  графічного  чи  мультимедійного об’єкту, які подані в ЕП або додаткової інформації, розміщеної в локальній  мережі чи в Internet.   Тестовий блок містить контрольні завдання чи запитання, які дозволяють студенту  з'ясувати, наскільки ґрунтовно він засвоїв навчальний матеріал. Як правило, тестуванням має  закінчуватися кожний модуль інформаційного блоку програми.  У кінці тесту студент має  отримати інформацію про його результати. Для усунення можливості запам'ятовування  студентом правильних відповідей необхідно використовувати банк тестових завдань, в якому  варіанти завдань добираються програмою у вигляді довільної вибірки.        107    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    ЕП з дисципліни «Основи сучасного аграрного виробництва», призначений для  самостійного вивчення студентами основних технологій, які використовуються в сучасному  аграрному виробництві на Україні у рамках інтегрованого курсу навчальних дисциплін  «Основи аграрного виробництва» професійної підготовки вчителя технологій. Тому, основу  змістового наповнення ЕП складає лекційний матеріал і лабораторні роботи з вивчення  технологій агарного виробництва.  У процесі розробки змісту модулів і тем ЕП ми намагались звернути увагу на такі  моменти як:  – виділення ключових позицій навчального матеріалу та відображення їх у  схематичному вигляді;  – відображення зв’язку з іншими темами навчального курсу;  – підбір практичних різнорівневих багатоваріантних завдань з кожної теми, ілюстрацій,  графіки, демонстрацій, анімаційних  і відеофрагментів тощо.  Мультимедійне представлення навчального матеріалу дозволяє передати необхідний  об'єм інформації при стислості його викладу, що сприяє кращому і швидшому засвоєнню  матеріалу без додаткових зусиль.  ЕП «Основи сучасного аграрного виробництва» складається з 2 навчальних модулів, які  включають 16 тем, 23 лабораторні завдання та 10 тестових завдань.   Висновки. Упровадження нових інформаційних технологій у  процес професійної  підготовки майбутнього вчителя технологій дає можливість стверджувати про доцільність їх  використання  та  позитивний  вплив  на  формування  предметної  й  інформаційної  компетентності майбутнього фахівця. Слід також зазначити, що робота студентів із засобами  інформаційно-комунікаційних технологій сприяє систематизації вивчення навчального  матеріалу, розвитку навичок самоорганізації, пізнавальної діяльності та інтересу до предмета.  Доведено, що  використання інформаційно-комунікаційних технологій значно розширює  можливості  традиційного  навчання,  урізноманітнює  освітній  процес,  сприяє  його  індивідуалізації й інтенсифікації. ІКТ слугують потужним засобом підготовки майбутнього  вчителя технологій до формування в учнів системи знань про сучасне аграрне виробництво.      Література :  1. Грітченко А.Г. Підготовка вчителя до формування в учнів системи знань сучасного аграрного  виробництва:монографія / А.Г. Грітченко  – Умань: СПД Жовтий, 2009. – 380 с. Бібліогр. с. 374.  2. Грітченко А.Г. Інформаційні технології в сучасній освітній системі підготовки вчителя трудового  навчання / А.Г. Грітченко // Збірник наукових праць «Сучасні інформаційні технології та інноваційні  методики  навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми». − Київ−Вінниця: ДОВ Вінниця, 2007. –  Вип.15. – С. 334 − 339.  3. Зайнутдинова Л.Х. Создание и применение электронных учебников / Зайнутдинова Л.Х. – Астрахань:  «ЦНТЭП», 1999.  4. Національна доктрина розвитку освіти // Освіта України. – 2002. – №33.      У статті проаналізовано доцільність застосування сучасних засобів інформаційно-комунікаційних  технологій навчання в практиці професійної підготовки вчителя  технологій до формування в учнів системи  знань з основ сучасного аграрного виробництва.  Ключові слова: інформаційно-комунікаційні технології, електронний підручник, інноваційні технології.      The paper analyzes the modern means of information and communication technology training in the practice of   training teachers in technology development of students'knowledge of the foundations of modern agricultural production.   Keywords: information and communication technology, electronic textbook, innovativetechnology.         108   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   О.Д. Краєвська   (науковий керівник – проф. О.М. Джеджула)  ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МІЖПРЕДМЕТНИХ ЗВ'ЯЗКІВ У ФОРМУВАННІ  КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ  Постановка проблеми. На сучасному етапі переходу суспільства від індустріального до  інформаційного, знання стає основним виробничим ресурсом. Відповідно до концепції  англійського та американського соціологів М. Янга та Д. Белла сучасне  суспільство йде до  панування еліти компетентності. Структура сучасного світу «перевернулася»: сьогодні уже не  матеріальне виробництво визначає соціальні відносини та інтелектуальне виробництво, а  сфера інтелектуальної діяльності стала головним джерелом багатства і підкорює собі «реальну  економіку». В таких умовах, освіта повинна динамічно реагувати на здобутки науки та  використовувати їх для формування високої компетентності  випускників. В той же час,  великий обсяг теоретичного матеріалу, а як наслідок ущільнення навчальний програм, часто  не дають можливості як слід простежити за формуванням навичок та вмінь, в тому числі й  комунікативних. На жаль, нерідко трапляється, що теоретична база фахівців так і не дає  поштовху до їх практичних здобутків, залишаючись  на рівні знань. В умовах жорсткої  конкуренції на ринку праці з одного боку та в освітянській галузі з іншого, саме час розрубати  цей Гордіїв вузол. На нашу думку, ключем до вирішення даної проблеми може стати  використання міжпредметних зв'язків у формуванні комунікативної компетентності.  Як показують дослідження до 90% робочого часу сучасного ефективного  працівника  витрачається на спілкування [1,  с.17]. Таким чином, очевидно, що запорукою успіху  майбутнього фахівця є його комунікативна компетентність і задачею сучасного педагога є уже  не лише надання освітніх послуг у вигляді знань, умінь та навичок з предмету, а забезпечення  формування комунікативної компетентності. Однак, для реальної готовності педагога до  підвищення комунікативної компетентності  завтрашніх випускників ВНЗ, необхідно уже  сьогодні дати відповіді на прикладні питання: в який момент та якими засобами педагогу  діагностувати недостатній рівень розвитку комунікативної компетентності фахівців,  формувати та перевіряти їхню комунікативну компетентність, як міжпредметне явище, в  умовах предметного навчання. Спробуємо розібратися в цій проблемі.  Метою даної статті є з’ясувати особливості використання  міжпредметних зв'язків у  формуванні комунікативної компетентності майбутніх фахівців.  Для досягнення поставленої мети необхідно розв’язати наступні завдання: уточнити  терміни «комунікативна компетентність», «міжпредметні зв'язки», проаналізувати практичні  можливості  використання  міжпредметних  зв'язків  у  формуванні  комунікативної  компетентності в навчальному процесі ВНЗ.  Виклад основного матеріалу. Поняття «комунікативна компетентність» (від лат.  communico – роблю загальним , зв’язую, спілкуюся і competens (competentis) –  здатний)  означає сукупність знань про норми і правила ведення природної комунікації – діалогу,  суперечки, переговорів і т. ін. [2, с.107]. За більш розгорнутим визначенням Д. Ізаренкова  комунікативна компетентність це «здатність людини до спілкування в одному, кількох або  всіх видах мовленнєвої діяльності, яка становить набуту в процесі природної комунікації або  спеціально організованого навчання особливу властивість мовленнєвої особистості» [3, с.55]   В. Потапов характеризує комунікативну компетентність як систему внутрішніх ресурсів,  необхідних для формування ефективної дії в певних ситуаціях міжособистісної взаємодії [4].   Вважаємо вищенаведені визначення комунікативної компетенції дещо неповними, адже  справді комунікативно компетентна людина має не лише знаннями про норми і правила  ведення  природної комунікації, а й відповідні уміння та навички. Вона здатна спілкуватися не  в одному, чи кількох, а у всіх видах мовленнєвої діяльності. Система цих внутрішніх ресурсів  постійно оновлюється та змінюється в процесі спілкування. Таким чином, комунікативна    © О.Д. Краєвська, 2012        109    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    компетентність  є  сукупністю  мовленнєвої,  мовної,  дискурсивної,  соціокультурної,  соціолінгвістичної та стратегічної компетентностей [5, с.4].   Ідея міжпредметних зв'язків у педагогіці активно досліджувалася та застосовувалася як  класиками педагогіки, зокрема Я. Коменським, Дж. Локком, І. Песталоцці, К. Ушинським, так  і сучасними науковцями та практиками, а саме Ф. Соколовою, П. Новиковим,  Н. Лошкарьовою, Г. Федорець. Міжпредметні  зв'язки зазвичай трактують як дидактичну  форму відображення в навчально-виховному процесі зв'язків об'єктивної дійсності або ж як  окремий педагогічний принцип [6, с. 67]. На сьогодні існує стійка тенденція до розуміння  міжпредметних зв'язків як дидактичного принципу.  Процеси  використання  міжпредметних  зв'язків  та  формування  комунікативної  компетентності слід, на нашу думку, розглядати у взаємозв'язку, зважаючи на міжпредметну  природу останнього. Об'єктами навчальної діяльності при формуванні комунікативної  компетентності стають знання, вміння та навички суміжного для ряду предметів характеру.  Нагальною проблемою є дотримання «принципу природовідповідності» (за Я. Коменським).  Ще Джон Локк висунув безцінну ідею наповнення змісту одного предмета елементами та  фактами іншого. Вважаємо , що саме такий підхід є ефективним в контексті формування  комунікативної компетентності.  Для ефективного формування комунікативної компетентності майбутніх фахівців  доцільно, на наш погляд, використовувати техніки психологічного тренінгу комунікативної  компетентності на заняттях з іноземної мови. Звісно, новонабуті на уроках з іноземної мови  навички, уміння та знання слід закріпляти та розвивати на заняттях з психології, української  мови та інших предметів.  Психологічний тренінг — це методика впливу на особистість з метою підвищення  ефективності взаємодії людини із суспільством. Педагогічний енциклопедичний словник  трактує педагогічний тренінг як «область практичної психології, орієнтований на  використання активних методів групової психологічної роботи з метою розвитку  компетентності в спілкуванні» (7, с.104).   Зрозуміло, що психологічний тренінг  в традиційному розумінні є спеціально  організованим заходом, однак принаймні найсуттєвіші вправи тренінгу, можливо і потрібно  виконувати в процесі формування комунікативної компетентності у ВНЗ.   Варто зазначити, що поєднання технік тренінгу та вправ відповідає принципам  особистісно орієнтованого навчання, адже виконання вправ набуває глибшого змісту, де  оволодіння мовним матеріалом та навчання іншомовного спілкування стає лише засобом для  навчання правильного (ефективного) спілкування.   Техніка – це сукупність прийомів, навичок, що застосовуються в певній діяльності,  певному ремеслі, мистецтві або володіння такими прийомами, навичками; професійне вміння,  майстерність [8].  Вправа –  спеціально організоване в навчальних умовах багаторазове  виконання окремих операцій, дій або діяльності з метою оволодіння ними, або їх  удосконалення [9, с.64]. Таким  чином, можна констатувати, що поняття «техніка» та «вправа»  є суміжними, але не тотожними.  На заняттях з іноземної мови традиційно виконують вправи різних типів. За критерієм  спрямованості вправи на прийом чи видачу інформації вправи поділяються на рецептивні,  репродуктивні, рецептивно-репродуктивні, продуктивні та рецептивно-продуктивні. В  рецептивних правах студент сприймає вербальну інформацію  через слуховий або зоровий  канал, а потім тим чи іншим способом показує, що він впізнає, розрізняє звуки, графеми,  граматичні структури і т. і., розуміє усне чи писемне висловлювання. В репродуктивних  вправах учень відтворює повністю або із змінами сприйнятий ним навчальний матеріал (звук,  слово, речення, текст). Всі репродуктивні вправи фактично є рецептивно -репродуктивними,  бо учень спочатку сприймає певну вербальну інформацію, а вже потім репродукує її повністю  або частково. У продуктивних вправах учень самостійно породжує висловлювання різних  рівнів в усній або письмовій формі. Якщо продукуванню усного чи писемного висловлювання  передує сприймання чи розуміння тексту, то вправа – рецептивно-продуктивна.     110   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   За  критерієм  комунікативності  вправи  бувають  комунікативними,  умовно- комунікативними та некомунікативними. Комунікативні вправи – це спеціально організована  форма спілкування, коли учень реалізує акт мовленнєвої діяльності іноземною мовою, що  вивчається. В умовно-комунікативних вправах передбачаються мовленнєві дії учнів у  ситуативних умовах. Основні визначальні якості даного типу вправ – наявність мовленнєвого  завдання і ситуативності. Якщо одна  з цих двох ознак відсутня, вправу не можна віднести до  умовно комунікативних. В некомунікативних вправах учні виконують дії з мовним  матеріалом поза ситуацією мовлення, зосереджуючи увагу лише на формі [9, с.66]. У системі  вправ основне місце повинні посідати умовно-комунікативні та комунікативні вправи, адже  завданням вивчення іноземної мови є формування навичок та вмінь мовлення.  На нашу думку, поєднання вищезгаданих вправ з техніками комунікативного тренінгу  будуть мати більший ефект як у вивченні іноземної мови, так і психології спілкування у  поєднанні з техніками комунікативного тренінгу.   У комунікативному тренінгу застосовуються техніки так званого активного слухання.  Активне слухання передбачає володіння вміннями самовираження та дії. Воно направлене  на  формулювання та розв'язання комунікативних задач в той час як пасивне слухання – це зміна  станів в процесі впливу комунікативних стимулів. Існує наступна класифікація технік  активного слухання: на вміння розмовляти - техніки формулювання питань та техніки малої  розмови, на вміння почути та зрозуміти – техніка повторювання, техніка перефразування та  техніка інтерпретації.  На заняттях з іноземної мови студенти вчаться грамотно складати різні види питальних  речень: спеціальні питання, загальні, альтернативні та розділові. В тренінгу комунікативної  компетентності теж вчаться правильно складати запитання, але не з граматичного, а  комунікативного боку. Ми пропонуємо поєднати ці процеси, точніше кажучи, власне ввести  останній в навчальний процес у вузі з метою  забезпечення комунікативної готовності до  застосування питань, замість формальної здатності скласти питальне речення.   За комунікативною функцією питання поділяються на відкриті, закриті та альтернативні.  Тренінг комунікативної компетентності робить наголос на розвитку техніки постановки  відкритих питань. Психологи стверджують, що зловживання альтернативними та закритими  питаннями є комунікативною проблемою. В межах техніки постановки питань ми  можемо  виконувати умовно-комунікативні та комунікативні вправи рецепривно-репродуктивного та  продуктивного характеру.   Іншим аспектом тренінгу комунікативної компетентності є мала розмова – невимушена,  приємна розмова про сімейні справи, хобі, забавні події [1, с.117]. Ціль малої розмови –  створити сприятливу психологічну атмосферу закласти основи взаємної симпатії та довіри або  відновити взаємну симпатію та довіру. У тренінгу  використовуються чотири техніки малої  розмови: цитування партнера, позитивні констатації, інформування та цікава розповідь. На  нашу думку, майбутнього фахівця необхідно та абсолютно реально в рамках навчання ВНЗ  навчити користуватися вищенаведеними техніками. По суті, техніка цитування партнера є  умовно-комунікативною, рецептивно-репродуктивною вправою, а позитивні констатації,  інформування та цікава розповідь є комунікативними,  репродуктивними вправами. Техніка  малої розмови не лише дає знаряддя ефективного спілкування, а й пропонує його смислове  наповнення, тобто відповідає на питання «як» та «що» говорити.   Окрім вміння розмовляти, тренінг комунікативної компетентності розвиває вміння  почути та зрозуміти за допомогою технік повторення (вербалізації ступеню А),  перефразування (вербалізації ступеню Б), інтерпретації (вербалізації ступеню В ). На заняттях  з іноземної мови вищезгадані техніки можуть відпрацьовуватися в рамках рецептивно- репродуктивних, комунікативних та умовно-комунікативних вправ.  Висновки. Таким чином, ми з’ясувати особливості використання міжпредметних  зв'язків у формуванні комунікативної компетентності майбутніх фахівців.        111    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    Ми уточнити терміни «комунікативна компетентність», «міжпредметні зв'язки»,  проаналізувати практичні можливості використання міжпредметних зв'язків у формуванні  комунікативної компетентності в навчальному процесі ВНЗ.  Ми обґрунтували доцільність поєднання вправ для вивчення іноземної мови з техніками  психологічного тренінгу. Ми довели, що використання міжпредметних зв'язків забезпечує  реальне формування комунікативної компетентності. Тренінг комунікативної компетентності   на заняттях з іноземної мови дає майбутнім фахівцям можливість усестороннього оволодіння  уміннями та навичками спілкування іноземною та рідною мовою, забезпечує засвоєння  необхідних для ефективності спілкування знань.   Таким чином, відбувається взаємодопомога та взаємодоповнення процесів вивчення  іноземної мови та психології, що неодмінно позначається на високій комунікативній  компетентності майбутніх спеціалістів.     Література:     1. Сидоренко Е. В.  Тренинг  коммуникативной  компетентности  в  деловом  взаимодействии /  Е.В. Сидоренко. – СПб.: Речь, 2008. – 208 с.  2. Бех І. Д. Особистісно-зорієнтоване виховання: Науково-метод. посібник / І. Д. Бех. – К.: ІЗМН, 1998. –  204 с.  3. Изаренков Д. И. Базисные составляющие коммуникативной компетенции и их формирование на  продвинутом этапе обучения студентов-нефилологов / Д. И. Изаренков // Русский язык за рубежом. – 1990. – №  4. – С. 54–60 .   4. Потапов В. В. Теоретические проблемы и отдельные методы / В. В. Потапов // Социальные и  гуманитарные науки. Отечественная и зарубежная литература.– М., 1998. – РЖ № 1. Серия 6. – С. 18–25.  5. Квятковский А. И., Буров Е. В., Печко А. П. Под ред. Бурова Е. В., Квятковского  А. И., - М.:  Педагогика, 1987. - 96 с.  6. Лошкарёва Н.А. Межпредметные связи как средство совершенствования учебно-воспитательного  процесса. -–М.: МГПИ, 1981  7. Панина Т. С. Современные способы активизации обучения: учеб. пособие для студ. высш. учеб.  заведений / Т. С. Панина , Л. Н. Вавилова. – М.: Издательский центр «Академия», 2008. – 176 с.  8. Большой толковый словарь современного украинского  языка. © Издательство «Перун», 2005. 250 тыс.  слов и словосочетаний.  9. Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах. / Під ред. С. Ю. Ніколаєвої. –  Київ: Ленвіт, 2002.      В статті з’ясовуються особливості використання міжпредметних зв'язків у формуванні комунікативної  компетентності майбутніх фахівців. Дається аналіз практичних можливостей використання міжпредметних  зв'язків, а саме застосування технік психологічного тренінгу комунікативної компетентності на заняттях з  іноземної мови.  Ключові слова: комунікативна компетентність, міжпредметні зв'язки, техніка, вправа, тренінг  комунікативної компетентності, техніки активного слухання, техніки малої розмови.  In the article peculiarities of intersubject connections use in formation of communicative competence of future  specialists are found out. The analysis of practical possib ilities of intersubject connecti ons use, namely application of  technics of communicative competence psychological training at foreign language lessons is given.  Keywords: communicative competence, intersu bject connections, technics, exerci se, training of communicative  competence, technics of active hearing, technics of small conversation.       112   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012     Ю.О. Кукіль     (науковий керівник – доц. М.Ю. Кадемія)  ВИКОРИСТАННЯ ВІЗУАЛЬНОГО МОДЕЛЮВАННЯ У ВИВЧЕННІ ТРУДОВОГО  НАВЧАННЯ УЧНЯМИ ЗА ДОПОМОГОЮ 3D ЗОБРАЖЕНЬ  Постановка проблеми. Одним із основних завдань сучасної базової освіти є  підвищення якості навчального процесу. Процес візуального спостереження в сучасному світі  відіграє одну з найважливіших ролей. У процесі навчання  візуальне сприйняття матеріалу  забезпечує більш ефективне його засвоєння. Комп’ютер виконує роль посередника у  педагогічній взаємодії, що відкриває величезні можливості у поданні, сприйманні та засвоєнні  інформації учнями. Нові технології навчання, нестандартні форми проведення уроку  сприяють розвитку інтересу в учнів, суттєво підвищують їхню активність, сприяють  поглибленню самостійного навчання.   Аналіз попередніх досліджень. Аналіз  попередніх досліджень свідчить, що проблема  використання візуального моделювання в навчанні за останні роки набула дуже важливого  значення. Цією проблемою займалися Є. Ошовська, С. Бедарьов, Д. Яковлєв, Г. Хайдаров,   В. Тозік, Д. Квятковська, В. Дарієнко, Д. Коршунов та інші.  Мета статті. Висвітлити переваги й ефективність застосування 3D-технологій на уроках  трудового навчання.  Виклад основного матеріалу. Застосування комп'ютерної техніки в сучасному житті є  актуальним питанням, а саме використання тривимірної графіки. Тривимірна графіка - розділ  комп'ютерної графіки, сукупність прийомів та інструментів (як програмних, так і апаратних),  призначених для зображення об'ємних об'єктів [1,  с.3]. Тривимірна графіка знайшла  застосування у створенні зображень на площині екрану або аркуша друкованої продукції в  архітектурній візуалізації, кінематографі, телебаченні, комп'ютерних іграх, друкованій  продукції, а також у науці та промисловості. 3D моделювання стає все більш популярним у  сучасному житті . З його появою наше життя стало більш наочним. Раніше було важко уявити,  як буде виглядати той або інший об'єкт. З появою 3D графіки стало можливим створення  повноцінного об'ємного об'єкта. Професійно виконана тривимірна модель сприяє значно  більше вражає, ніж всі інші способи презентації майбутнього проекту.     Сучасна система освіти постійно оновлюється, зазнає змін. Важливим фактором, що   визначає характер змін у системі освіти, є науково-технічний прогрес, який не мислиться без   комп'ютерних технологій.   Комп'ютерні технології постійно вдосконалюються, стають більш доступними,   гнучкими. У навчальний процес шкіл України все частіше впроваджуються мультимедійні   засоби навчання (сукупність візуальних, аудіо- та інших засобів відображення інформації, що   інтегровані в інтерактивному програмному середовищі), серед яких важливе місце посідають   мультимедійні презентації [2, с.7]. А що ж означає поняття «презентація»? Презентація - це   набір послідовно змінюючих одна одну сторінок - слайдів, на кожній з яких можна розмістити   будь-який текст, малюнки, схеми, відео -  аудіо фрагменти, анімацію, 3D -  графіку,   використовуючи при цьому різні елементи оформлення [2, c.10].   Ця мультимедійна форма дозволяє подавати матеріал як систему яскравих опорних   образів, наповнених вичерпною структурованою інформацією в алгоритмічному порядку.   Мета такого подання навчальної інформації, перш за все, у формуванні в системи образного   мислення, яке має особливе значення в трудовому навчанні школярів.    Систематичне використання комп’ютера, зокрема об’ємного проектування, на уроці,   сприяє:   – підвищенню якісного рівня використання наочності на уроці;   – зростанню продуктивності уроку;   – реалізації міжпредметних зв’язків;   – структуруванню навчального матеріалу, що значно підвищує рівень знань учнів;    © Ю.О. К у кіль, 2012        113    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    – зміні ставлення школярів до комп’ютера: вони починають сприймати його не як   сучасну іграшку, а як універсальний інструмент для ефективної роботи в будь-якій галузі   людської діяльності.  На даний період використання 3D моделювання в навчальному процесі дає можливість  полегшити виклад навчального матеріалу для вчителя, та сприяє ефективному засвоєнню його   учнями. Завдяки тривимірним зображенням інформація стає більш наочною. Такий метод  навчання допомагає розвинути уяву дітей, зацікавленість до навчального процесу. За  допомогою програм комп’ютерного моделювання можна створювати плакати, моделі,  креслення та інші види наочності, що стане безпосередньою допоможе вчителеві трудового  навчання.   Розглянемо наступний приклад створення моделі підсвічника.  На початку користувачеві слід  створити площину з віссю обертання. Ескіз створюється  на площині ХУ. Для цього потрібно виділити мишкою на дереві побудови площину ХУ і  вибрати команду «Ескіз». Наступним кроком є створення лінії контуру площини обертання  (тип лінії – Основна, на малюнку буде відображений синьою лінією), використовуючи  команди інструментальної панелі «Геометрія» (рис.1).    Рис.1. Ескіз площини обертання  Ескіз повинен повторювати контур майбутнього об’єкту. Після чого обираємо операцію  обертання ескізу навколо осі. Внаслідок чого отримуємо готовий результат (рис.2.).   Висновки. Отже зробимо висновок про доцільність використання комп’ютерного   тривимірного моделювання на уроках трудового навчання. Нові технології навчання дають  поштовх  самореалізації  учнів,  створюють  атмосферу  співробітництва,  підвищують   відповідальність педагогів за результати своєї праці. Тривимірна об’ємна інформація   відрізняється наочністю, чіткістю, лаконічністю, доступністю. З огляду на це, використання   комп’ютерного моделювання дозволяє ефективно організувати навчально-виховний процес і   підвищити рівень готовності учнів до майбутньої професійної діяльності. Використання   комп’ютерної техніки у трудовому навчанні пов’язане з вирішенням проблеми з підвищення   ефективності вивчення даної дисципліни. Застосування 3Д-графіки, як засобу навчання, на  основі навчальних, розвиваючих, моделюючих комп'ютерних програм підвищує рівень знань  учнів, є основою формування техніко-технологічних знань, умінь і навичок, як інструмента  діяльності на основі програм, що проектують, розвиває їхнє техніко-технологічне мислення,  істотно скорочує час на розробку проекту, збільшуючи  творчу спрямованість, сприяючи     114   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   оволодінню інформаційними технологіями, а також активізує процес навчання, підвищує  пізнавальний інтерес.    Рис.2. Модель підсвічника     Література:     1. Лукянчук С.А. КОМПАС 3Д, Версии 5.11-8.-М.: СОЛОН-ПРЕСС, 2006.- 208 с.   2. Пометун О.І., Пироженко Л.В. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук. метод. посіб. –   К.: Видавництво А.С.К., 2004. – 192 с.   3. Потемкин А. Трехмерное твердотельное моделирование. – М.: Компьютер-Пресс, 2002. – 296 с.  4. Фридман Л. М. Наглядность и моделирование в обучении. – М.: Знание, 1984. – 80 с.  5. Яковлева Е.С. 3Д-графика и видео в Рhotoshop CS4 Extended. – СПб.: БХВ-Петербург, 2010. – 272 с.      У статті йде мова про ефективність формування візуального уявлення в учнів для кращого сприймання,  засвоєння та використання нового матеріалу на уроках трудового навчання за допомогою 3Д-систем, та  активізацію пізнавальної діяльності учнів засобами систем 3Д-моделювання.  Ключові слова: комп’ютерні технології, моделювання, мультимедіа, наочність, тривимірне зображення.     The article refers to the efficiency of formation of the visual representationof students for a   better perception, learning and  using new  material on  the  lessons  oflabor  studies using 3D systems, and activation   of cognitive activity by means of 3Dmodeling systems.  Keywords. Computer technology, design, multimedia, visual, three-dimensionalimage.      Л.В. Куцак  (науковий керівник – доц. Л.С. Шевченко)  ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННОГО НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОГО КОМПЛЕКСУ  У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТЕХНОЛОГІЙ     Постановка проблеми. Використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у  навчальному процесі носить багатофакторний характер. Приєднання України до Болонського  процесу вимагає від сучасної вищої школи кардинальних змін. Відповідні зміни відбулися в    © Л.В. К у цак, 2012        115    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    організації навчального процесу, систематизації і структуруванні навчального матеріалу,  системі контролю знань студентів тощо. За таких умовах система освіти має бути спроможна  не лише давати знання, а й постійно та швидко оновлювати ці знання, формувати потребу в  неперервному їхньому оновленні, самостійному оволодінні вміннями та навичками, потребу в  творчому підході до знань протягом  усього життя.  Аналіз попередніх досліджень. Аналіз публікацій В. Бикова, Б. Гершунського,  Р. Гуревича, М. Кадемії, Г. Кедровича, С. Сисоєвої та ін., присвячених використанню ІКТ в  освіті, свідчить, що нині значна увага приділяється розробленню електронних підручників і  навчальних посібників, автоматизованих навчальних систем для здійснення дистанційної  освіти, тестів, лабораторно-практичних занять з  електронним моделюванням виробничих  процесів, які виступають одним із шляхів професійної підготовки учителів за умов їх  комплексного та раціонального використання.   Мета статті полягає у висвітленні основних методичних аспектів розробки  електронного навчально-методичного комплексу (ЕНМК) для професійної підготовки  майбутнього учителя технологій.   Виклад основного матеріалу. Використання засобів ІКТ у професійній підготовці  майбутніх учителів технологій сприяє підвищенню ефективності професійної підготовки,  насамперед через інтерактивність, самостійність, мультимедійність, що є необхідною умовою  під час опрацювання навчального матеріалу. Структура засобів ІКТ повинна відповідати  логічному і послідовному викладу матеріалу: мета, орієнтири, зміст, шляхи розв’язання  поставлених цілей, зворотний зв ’язок, оцінка результатів навчальної діяльності забезпечать  краще сприйняття теоретичного матеріалу. Критеріями ефективності ЕНМК вважаємо  відповідність методичним, дидактичним і педагогічним вимогам. Засоби ІКТ повинні  забезпечувати індивідуалізацію навчання в системі «діяльність –  студент», а також  поєднувати в собі декілька багатофункціональних комп’ютерних навчальних програм, в яких  би були задіяні всі можливості мультимедіа: текст,  графіка, звук, відео, анімація, що є  пріоритетним для досягнення кінцевого результату в процесі навчання [1, с. 142].  Наші дослідження і досвід практичної роботи свідчать, що структура такого засобу ІКТ  може включати: електронний навчальний посібник; відеокурс лекцій; практикум з  лабораторного моделювання; систему тестування.  У процесі професійної підготовки майбутніх учителів технологій, на нашу думку,  доцільно  використовувати ЕНМК, який виступає багатофункціональним засобом організації  навчального процесу для обробки навчального матеріалу за допомогою ІКТ і має наступну  структуру:  Методична інформація:  – Анотація.  – Методичні рекомендації.  – Навчальна програма.  – Робоча програма.    Рекомендована література.  Навчальний матеріал:  – Конспекти лекції.  – Лабораторний практикум.  – Тренажери.  – Словник термінів.  –  Електронний посібник (підручник).  Контроль знань:  – Критерії оцінювання знань студентів.  – Контрольні запитання.  – Тестові завдання.  Додаткова інформація:  – Відеотека.     116   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   – Веб-ресурси.  Створення ЕНМК – це трудомісткий процес, що потребує фізичних і матеріальних  затрат, які за певний час роботи викладачів, програмістів і методистів може бути  реалізованим. Результативність цієї роботи значною мірою залежить від рівня інформаційної  підготовки викладачів, доступу до комп’ютерної мережі, рівня інформаційної культури і т.п.   Як зазначає С . Сисоєва, важливою перевагою електронних навчальних систем є  можливість вміщення значно більшої інформації, ніж у друкованих підручниках, а також  звуку, відео [3, с. 96].  ЕНМК розробляються на гіпертекстовій основі, що забезпечує студентам вільний доступ  до усіх блоків інформації та дозволяє працювати за індивідуальною освітньою траєкторією  навчання. Гіпертекстова структура дозволяє визначити не тільки оптимальну  траєкторію  вивчення матеріалу, але й зручний темп роботи та спосіб викладення матеріалу, що відповідає  особливостям його сприйняття. Нелінійна організація навчального матеріалу, інтерактивність  кожного блоку, дозволяють користувачу у будь-який час оперативно одержати необхідну  інформацію в компактній формі [2, с. 66].   Комп’ютерні моделі, конструктори й тренажери, які входять до складу ЕНМК  дозволяють закріпити  знання й одержати навички їхнього практичного застосування в  ситуаціях, що моделюють реальні. В умовах моделювання навчальних ситуацій студент  відпрацьовує прийоми прийняття відповідних рішень для типових завдань, що дозволяє  наочно пов’язати теоретичні знання з конкретними проблемами, на рішення яких вони  можуть бути спрямовані.   Електронний лабораторний практикум дозволяє імітувати процеси, що  протікають у  досліджуваних реальних об’єктах, або змоделювати експеримент, не здійсненний у реальних  умовах. При цьому тренажер імітує не тільки реальну установку, але й об’єкти дослідження й  умови проведення експерименту. Лабораторні тренажери дозволяють підібрати оптимальні  для проведення експерименту параметри, набути початкового досвіду і навички на  підготовчому етапі, полегшити й прискорити  роботу з реальними експериментальними  установками й об’єктами.  Тестова система забезпечує, з одного боку, можливість самоконтролю для користувача, а  з іншого – приймає на себе рутинну частину поточного або підсумкового контролю. Така  система може бути як окремою програмою, що не допускає модифікації, так і універсальною  програмною оболонкою, наповнення якої покладається на  викладача, що полегшує процес  їхнього створення й модифікацію (у найпростішому випадку це може бути тестова оболонка  Test W2). Ефективність використання тестових систем значно зростає, якщо вона дозволяє  накопичувати й аналізувати результати тестування. Тестова система може бути вбудована в  оболонку електронного підручника, але може існувати і як самостійний модуль ЕНМК.   Використання ЕНМК дозволяє вирішити низку дидактичних завдань:  По-перше, за один і той самий час навчання якість підготовки студентів з використанням  ЕНМК у порівнянні з традиційними навчальними методичними комплексами зростає, при  цьому збільшується міцність знань.  По-друге, використання ЕНМК у навчальному підвищується якість якість професійної  підготовки студентів, формує вміння здійснювати самостійний пошук навчальної інформації ,  розв’язувати стандартні завдання та приймати нешаблонні рішення під час розв’язання  творчих завдань.   По-третє, найбільший ефект спостерігається тоді, коли студент бере активну участь у  вивченні та закріпленні матеріалу, застосуванні знань у типових і нетипових ситуаціях  [3, с.96].  Отже, ЕНМК забезпечує інтерактивний зв’язок «студент –  навчальна система –  викладач», поєднуючи можливості  ІКТ, традиційні методики навчання та традиційне  інформаційно-методичне забезпечення, розширюючи та доповнюючи його.  Навчальна функція такого ЕНМК реалізується через педагогічний сценарій викладача  для вибору власної освітньої траєкторії викладання навчальних дисциплін під час професійної        117    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    підготовки студентів.  Висновки. Використання ЕНМК у процесі професійної підготовки майбутніх учителів  дозволяє представити для вивчення теоретичний матеріал, організувати апробацію,  тренування та самостійну творчу роботу, допомагає студентам і викладачеві оцінити рівень  знань з певної теми, а також містить необхідну додаткову інформацію.  Структура ЕНМК забезпечує швидкий зворотний зв’язок між учасниками навчального   процесу, дозволяє студентам швидко знайти необхідну інформацію; викладачам унаочнити  навчальний матеріал (комп’ютерні моделі, тренажери), що підвищує ефективність засвоєння  навчального матеріалу.     Література:     1. Гуревич Р. С. Використання інформаційних технологій у навчальному процесі (з досвіду роботи  експериментального педагогічного майданчика у ВПУ-№ 4 м. Вінниця): /  Р. С. Гуревич, М. Ю. Кадемія,  Ю. В. Бадюк, Л. С. Шевченко. – Вінниця : ТОВ «Діло» – 2006. – 300 с.  2. Захарова И. Г. Электронные учебно-методические комплексы –  опыт создания и применения /  И. Г . Захарова // Образование и наука. – 2001. – № 5. – С. 64-75.  3. Сисоєва С. О. Освіта і особистість в умовах постіндустріального світу : [монографія] / С. О. Сисоєва. –  Хмельницький : ХГПА, 2008. – 324 с.      У статті висвітлено основні методичні аспекти розробки електронного навчально-методичного  комплексу для професійної підготовки майбутнього учителя технологій. Розглянуто проблеми створення  електронних навчально-методичних комплексів, вимоги до їхньої структури та наповнення, переваги  використання електронних навчально-методичних комплексів.  Ключові слова: інформаційно-комунікаційні технології, електронний навчально-методичний комплекс,  моделювання, професійна підготовка, учитель технологій.    The article highlights the main method ological aspects of the development  of electronic educational methodical  complex for training future technology teachers. The problems of creation of electronic educational methodical  complexes, the requirements for their structure and content, the benefits of electronic educational methodical complexes  are considered in the article.  Keywords: information and communication technology, electronic educational methodical complex, modelling,  training, technology teacher.      Б.В. Лошак   (науковий керівник – доц. Г.Б. Гордійчук)  ШЛЯХИ ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ  УЧИТЕЛЕМ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ РОЗДІЛУ  «ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНІ РОБОТИ»  Постановка проблеми. Бурхливий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій  (ІКТ) загострив перед освітою завдання розширення практики розвиваючого навчання,  використання новітніх технологій і засобів навчання, вдосконалення освітніх методик.  В умовах становлення інформаційного суспільства навчальний процес розглядається як  засіб розвитку учнів. Головне завдання школи та позашкільних навчальних закладів полягає в  тому, щоб не лише дати знання, а й створити стійку мотивацію до навчання, спонукати учнів  до самоосвіти, пов'язаної з розвитком їхнього творчого та критичного мислення.  Ситуація, яка склалася  нині в освіті, дає змогу стверджувати, що освіта більше  зорієнтована на минулий досвід, а це є причиною розриву між швидкими темпами життя та  інститутом освіти. Зокрема, недостатньо, на наш погляд, відображає потреби ринку праці  трудова підготовка школярів. Вона не завжди пристосована до соціальних, економічних і  культурних змін у структурі суспільства.     © Б.В. Лошак, 2012     118   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Аналіз попередніх досліджень. Дослідження, проведені В. Биковим, П. Борко,  Р. Гуревичем, М. Кадемією, В. Мадзігоном, О. Пєхотою, О. Полат, Г. Селевком, С. Сисоєвою,  Л. Солов’йовою,  І. Роберт,  М.  Ушаковим  та  ін.  переконують,  ІКТ  нині  можна  використовувати під час усіх етапів навчального процесу.  Метою даної статті є окреслення шляхів використання  інформаційно-комунікаційних  технологій учителем трудового навчання під час вивчення розділу «Електротехнічні роботи».  Виклад основного матеріалу. Використання ІКТ у процесі трудового навчання полягає  у практичному використанні спеціалізованих програмних засобів. Зміст програмних засобів  навчального призначення, застосовуваних під час навчання електротехнічній справі,  визначається цілями заняття, змістом і послідовністю презентації навчального матеріалу. У  зв'язку  з цим, усі програмні засоби, використовувані з метою комп'ютерної підтримки процесу  вивчення розділу «Електротехнічні роботи», можна класифікувати так:   – словники, довідники з конкретних тем;  – педагогічні програмні засоби (ППЗ) для перевірки і розрахунку експериментальних  схем;  – ППЗ для виготовлення друкованих плат.  Зрозуміло, що дані ППЗ повинні мати високий ступінь наочності, зрозумілий інтерфейс,  простоту використання, засоби інтерактивного взаємозв’язку тощо.  Згідно з навчальною програмою з трудового навчання учні одержують знання про  електричну енергію, електричне коло, будову і призначення ізольованих дротів і шнурів,  електромонтажні інструменти. Учні повинні вміти виконувати підготовку дротів і  електрошнурів до монтажних робіт, здійснювати монтаж простого електричного кола,  визначати  провідники і непровідники електричного струму, характеризувати будову  електротехнічної арматури, будувати електричну схему, здійснювати демонтаж і складання  лампового патрона, вимикача, штепсельного з’єднання тощо. Безумовно, що учні мають  дотримуватись правил електробезпеки та правил виконання монтажних робіт.   Згідно з Державними стандартами базової і повної середньої освіти трудова підготовка  має вирішувати низку завдань навчально-виховного процесу, а саме [1]:  – формування в учнів політехнічного світогляду;  – здійснення трудового виховання;  – поєднання навчання з продуктивною працею;  – формування творчого ставлення до праці;  – ознайомлення учнів з виробництвом та їх професійне самовизначення.  Оскільки монтаж електросхем, ремонт і налагодження електричних пристроїв потребує  підвищеної уваги, наполегливості під час роботи , електротехнічні роботи формують культуру  праці, моральні якості, риси характеру [3, с.119].  Останнім часом широко використовуються в навчальному процесі комп’ютерні  середовища для створення і моделювання електричних схем. Серед них – Electronics  Workbench, sPrint-Layout тощо. Коротко охарактеризуємо можливості цих середовищ.  Програма Electronics Workbench є потужним програмним засобом з електротехніки, що  відкриває широкий діапазон можливостей для швидкого і точного  моделювання електронних  схем (цифрових і аналогових) будь-якої складності, а також симуляції та аналізу роботи даних  схем у реальному часі. Програма має широкий набір інструментальних засобів: генератори  сигналів, осцилографи, мультиметри, радіоелементи та інші компоненти радіоелектроніки  тощо.   Electronics Workbench має зручний інтерфейс, побудований на технології вікон, панель  інструментів, що містить елементи для побудови  та редагування електронних схем,  довідникову систему. Має якісне графічне зображення елементів схем, що відповідають їхнім  умовним позначенням. Дана програма забезпечує простоту користування усіма ресурсами  електротехніки і забезпечує високу наочність їх використання.  Середовище Electronics Workbench  можна використовувати з метою унаочнення у  процесі пояснення нового матеріалу та зменшення затрат часу на зображення будь-якого        119    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    радіоелементу, електричної схеми тощо. Також дана програма відображає всі правила  побудови електричних схем. Наприклад, нам потрібно розповісти про напівпровідниковий  діод. За допомогою програми ми виведемо діод на екран робочої області комп’ютера, де  будуть відображатись його основні параметри і графічне умовне позначення. Також є змога  розглянути даний діод у побудові деякої  принципової схеми. На рис.1 подано приклад схеми  для використання програмного засобу Electronics Workbench  під час пояснення теми  «Графічне зображення радіодеталей і пристроїв на принципових електричних схемах та  літерно-цифрове позначення» (на прикладі напівпровідникового діода).   Рис. 1. Вікно програми Electronics Workbench  Дана програма може використовуватись учнями і під час лабораторних занять. Робота  учнів, на наш погляд, може полягати в наступному: учень обирає електричний пристрій, що  зацікавив його. У головному вікні програми збирається принципова електрична схема  пристрою та перевіряється її робота за допомогою кнопки імітації роботи схеми. За цих  умов  учень може одержувати всі вольт-амперні характеристики даної схеми та їх графічне  зображення у вигляді малюнків, графіків, схем. Таке подання інформації сприяє поліпшенню  якості засвоєння знань завдяки наочності й моделюванню складних технічних понять. Після  цього починається виготовлення опрацьованої схеми пристрою, за необхідності учень має  змогу внести деякі корективи в принципову електричну схему.   Ще одним потужним середовищем з електротехніки є sPrint-Layout – простий і зручний  редактор для розведення і компонування односторонніх та двосторонніх друкарських плат  (рис.2).    Рис. 2. Загальний вигляд вікна програми sPrint Layout     120   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   sPrint-Layout обладнаний наступними інструментами для створення друкарських плат:  контактними п’ятачками, Smd-контактами, доріжками, зонами зафарбування, вставками  тексту тощо. Для зручності на головному полі розташована координатна сітка, яка дозволяє  швидко й ефективно розташовувати елементи друкарської плати. При цьому параметри  координатної сітки і розміри елементів можуть бути задані стандартно або введені вручну.  Також  є додаткові можливості: маска для паяння, загальна шина (земля), тест проходження  сигналу тощо. Вбудована функція автотрасувальника допоможе користувачу провести  маршрут доріжки.  Висновки. Використання ІКТ, а саме, сучасних програмних засобів унаочнює процес  побудови електричних схем і друкарських плат, розвиває просторове мислення учнів,  підвищує інтерес до навчального матеріалу й самостійного оволодіння знаннями.      Література:     1. Державні стандарти базової і повної середньої освіти / Освітня галузь «Технологія» // Трудова  підготовка в закладах освіти. – 2004. – №1. – С. 1-6.  2. Науково-методичний журнал «Трудове навчання у школі» – 2010. – №8. – С. 4-9.  3. Тхоржевський Д. О. Методика трудового та професійного навчання / Тхоржевський Д. О. Частина II.  Київ. НПУ ім. М. Л. Драгоманова. – К., 2000. – 186 с.  У статті окреслено шляхи використання інформаційно-комунікаційних технологій учителем трудового  навчання під час вивчення розділу «Електротехнічні роботи»; з’ясовано можливості застосування педагогічних  програмних засобів навчального призначення вчителем трудового навчання.  Ключові слова: інформаційно-комунікаційні технології, педагогічний програмний засіб, електротехнічні  роботи.  The article outlines the ways how a teacher of labor-training may use information-communication technology  when teaching the «Electrotechnical work» part; investigates the cases when a teacher of labor-training may apply  pedagogical software for teaching purposes.  Keywords: information-communication technology, pedagogical software, electrotechnical works.      Д.М. Луп’як  (науковий керівник – проф. Р.С. Гуревич)  РІВНІ, ПОКАЗНИКИ ТА КРИТЕРІЇ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ  ТЕХНОЛОГІЙ ДО ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ  Постановка проблеми. Інноваційна діяльність педагогів стає нині основним напрямом  реалізації модернізаційних реформ в освіті й одним із суттєвих напрямів переходу до моделі  інноваційного розвитку України в цілому.  Формування інформаційно-технологічного  суспільства, докорінні зміни в соціально-економічному та духовному розвитку держави  потребують підготовки вчителя нової генерації. Це вимагає визначення концептуальних  довгострокових стратегій щодо подальшого вдосконалення та розвитку педагогічної освіти.   Метою розвитку педагогічної освіти є формування вчителя XXI  століття, здатного  здійснювати професійну діяльність на демократичних і гуманістичних засадах, реалізовувати  освітню політику як пріоритетну функцію держави, забезпечувати розвиток і самореалізацію  особистості,  задоволення  її  освітніх  і  духовно-культурних  потреб,  бути  конкурентоспроможним на ринку праці. Одним із основних завдань розвитку педагогічної  освіти  є  приведення  змісту   фундаментальної,  психолого-педагогічної,  методичної,  інформаційно-технологічної, практичної та соціально-гуманітарної підготовки педагогічних  працівників у відповідність до вимог інформаційно-технологічного суспільства та змінам, що  відбулися в загальноосвітній середній школі, а також модернізація освітньої діяльності у    © Д.М. Л у п’як, 2012        121    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    вищих педагогічних навчальних закладах на основі використання новітніх педагогічних,  інформаційних і комп’ютерних технологій і створення нового покоління засобів навчання [5].  Багато проблем, що постають перед майбутніми фахівцями, в тому числі учителями  технологій, які працюють в інноваційному режимі, пов’язані з недостатньою інноваційною  компетентністю.  Інноваційна компетентність фахівця -  система мотивів, знань, умінь, навичок ,  особистісних якостей педагога, що забезпечує ефективність використання нових педагогічних  технологій у роботі з дітьми.  Компонентами  інноваційної  компетентності  педагога  є  поінформованість  про  інноваційні педагогічні технології, належне володіння їх змістом і методикою, висока  культура використання інновацій у навчально-виховній роботі, особиста переконаність у  необхідності їх застосування у педагогічній діяльності.  Аналіз попередніх досліджень. Проблема професійної підготовки вчителів технологій  достатньо багатоаспектна. Значну увагу їй приділено у працях вітчизняних і зарубіжних  учених (А. Вихрущ, Р. Гуревич, А. Киверялг, О. Коберник, В. Мадзігон, В. Сидоренко,  Г. Терещук, Д. Тхоржевський).   Інноваційна діяльність у галузі освіти досліджується педагогічною інноватикою –  окремою галуззю педагогіки. Над проблемами інноватики працюють сучасні вітчизняні  педагоги , вчені(І. Бех, Л. Буркова, Л. Даниленко, І. Зязюн, О. Киричук, О. Козлова, В. Кремень,  В. Мадзігон, К. Макагон, С. Подмазін, В. Пінчук, О. Савченко, А. Сологуб, Н. Федорова,  А. Фурман, М. Ярмаченко та ін.).  Головним суб’єктом інноваційної діяльності виступає вчитель. Він як професіонал не  лише орієнтується в освітніх  інноваціях та застосовує їх у своїй роботі, володіє різними  технологіями викладання свого предмету, але й здатний, як творча особистість, до  самореалізації в діяльності та самостійного інноваційного пошуку. Водночас за даними  теоретико-експериментальних досліджень (О. Козлова, Н. Клокар, Л. Подимова та ін.),  більшість  учителів  відчуває  певні  труднощі  у  впровадженні  педагогічних  інновацій.Невідповідність  між наявним рівнем готовності вчителя у сучасній загальноосвітній  школі, яка активно розвивається, та потребою у новому вчителі загострює проблему  підготовки педагогічних кадрів до інноваційної діяльності [3, с.5-6].  Метою даної статті є визначення рівнів,показників і критеріїв готовностівчителів  технологійдо інноваційної діяльності у сучасних умовах.   Виклад основного матеріалу. Однією з важливих якостей учителя  технологій, умов  результативної роботи його як педагога є педагогічна компетенція в процесі фахової  підготовки до інноваційної професійної діяльності.   Термін «інноваційна діяльність» у вітчизняній літературі з’явився наприкінці 80-х  років ХХ століття. Термін інновація походить від латинського слова innovus (in – в, novus –  новий, innovare – робити нове), що означає оновлення або поліпшення.  Сутність поняття «інноваційна  діяльність» відображає не лише особливості процесу  оновлення, внесення нових елементів у традиційну систему освітньої практики, а й органічно  включає в себе характеристику індивідуального стилю діяльності педагога-новатора.  Інноваційна діяльність передбачає вищий ступінь педагогічної творчості, педагогічне  винахідництво нового в педагогічній практиці, що спрямоване на формування творчої  особистості, враховує соціально-економічні та політичні зміни в суспільстві й проявляється в  цілепокладанні, визначенні мети, завдань, а також змісту і технологій інноваційного навчання.  Педагогічні інновації, як і будь-які інші нововведення, породжують проблеми, пов’язані  з необхідністю поєднання інноваційних програм з державними програмами виховання і  навчання, співіснування різних педагогічних концепцій. Вони потребують принципово нових  методичних розробок , нової якості педагогічного новаторства.  На думку Д.Чернилевського для реалізації активності особистості та її інноваційної  діяльності наразі є великі можливості. Цьому сприяють зміни, що відбуваються в житті і  відображаються у мисленні людини. Основна з них – зняття обмежень у професійній     122   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   діяльності,  що  дозволяє  збільшити  коло  сприйняття  зовнішніх  явищ.  Зменшення  упереджених, а головне, нав’язуваних думок і суджень і збільшення потоку інформації  забезпечують необхідну свободу дій, своєчасне реагування на зовнішні зміни [6, с.331].  Успішність інноваційної діяльності передбачає, що майбутній фахівець усвідомлює  практичну значущість різних інновацій у системі освіти не лише на професійному, а  й на  особистісному рівні. Однак включення педагога в інноваційний процес часто відбувається  спонтанно, без урахування його професійної й особистісної готовності до інноваційної  діяльності.  Готовність до інноваційної педагогічної діяльності - особливий особистісний стан, який  передбачає наявність у вчителя мотиваційно-ціннісного ставлення до професійної діяльності,  володіння ефективними способами і засобами досягнення педагогічних цілей,  здатності до  творчості і рефлексії. Вона є основою активної суспільної і професійно-педагогічної позиції  суб’єкта, яка спонукає до інноваційної діяльності та сприяє її продуктивності.  У своїх працях І. Дичківська розглядає готовність учителя технологій до інноваційної  діяльності як внутрішню силу, що формує його інноваційну позицію. За структурою це  складне інтегративне утворення , яке охоплює різноманітні якості, властивості, знання,  навички особистості. Як один із важливих компонентів професійної готовності, вона є  передумовою ефективної діяльності педагога, максимальної реалізації його можливостей,  розкриття творчого потенціалу. Джерела готовності до інноваційної діяльності сягають  проблематики особистісного розвитку, професійної спрямованості, професійної освіти,  виховання й самовиховання, професійного самовизначення фахівця [1].  У інноваційних освітніх  перетвореннях особливо високими є вимоги до рівня  теоретичних знань і практичної підготовки вчителя технологій. Він повинен уміти  спрямовувати навчально-виховний процес на особистість вихованця, вибудовувати свою  професійну діяльність так, щоб кожен учень мав необмежені можливості для самостійного і  високоефективного розвитку. А це у принципово інших вимірах визначає проблематику і  зміст професійної  й особистісної підготовки вчителя, актуалізує необхідність створення  педагогічних систем, зорієнтованих на інноваційну діяльність, і, відповідно, на пошук нових  підходів до підготовки майбутнього фахівця.   Під час навчання майбутній учитель технологій повинен: розвинути творчу уяву й  оволодіти системою знань, що розкривають суть, структуру і види інноваційної професійної  діяльності; формувати уміння цілеспрямовано ґенерувати  нові нестандартні ідеї з  використанням інтелектуальних інструментів і механізмів самореалізації;мати психолого- педагогічні знання про освоєння й упровадження інноваційних процесів у систему  освіти;знати спеціальні психолого-педагогічні методи, прийоми і засоби, використання яких  дає змогу активно включатися в інноваційну педагогічну діяльність. Під час навчально- виховного процесу вчителю технологій необхідно вміти реалізовувати :педагогічний гуманізм,  емпатійне розуміння вихованців, співробітництво, діалогізм і мати особистісну позицію.  У сучасних умовах інноваційна діяльність педагога має відповідати принципам  інтеграції, демократизації, диференціації та демократизації освіти.  1. Принцип інтеграції освіти передбачає посилену увагу до особистості кожної дитини  як вищої соціальної цінності суспільства, орієнтацію на формування громадянина з високими  інтелектуальними, моральними, фізичними  якостями.  2. Принцип демократизації освіти - дотримання його зобов'язує до створення передумов  для розвитку активності, ініціативи, творчості учнів і вчителів, зацікавленої їх взаємодії,  широкої участі громадськості в управлінні освітою.  3. Принцип диференціації й індивідуалізації освіти - налаштовує на забезпечення умов  для повноцінного вияву і розвитку здібностей кожного вихованця.  Реалізація цих принципів вимагає  переходу від нормативної до інноваційної, творчої  діяльності, що передбачає зміну характеру освітньої системи, змісту, методів, форм,  технологій навчання й виховання. Метою освіти за таких умов є вільний розвиток  індивідуальних здібностей, мотивів, особистісних цінностей різнобічної, творчої особистості.        123    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    Отже, у структурі професійно-спрямованої особистості вчителя технологій готовність до  інноваційної діяльності є показником його здатності нетрадиційно вирішувати актуальні для  особистісно-орієнтованої освіти проблеми.  Підготовлений до інноваційної професійної діяльності фахівець повинен мати такі  професійні й особистісні якості:усвідомлення смислу і цілей освітньої діяльності у контексті  актуальних  педагогічних  проблем  сучасної  школи;осмислену ,  зрілу  педагогічну  позицію;уміння по-новому формулювати освітні цілі з технології та методики її викладання,  досягати й оптимально переосмислювати їх під час навчання;здатність вибудовувати цілісну  освітню програму, яка враховувала б індивідуальний підхід до учнів, освітні стандарти, нові  педагогічні орієнтири;співвіднесення сучасної йому реальності з вимогами особистісно- орієнтованої  освіти,  коригування  освітнього  процесу  за  критеріями  інноваційної  діяльності;здатність бачити індивідуальні здібності школярів і навчати відповідно до їх  особливостей;уміння продуктивно, нестандартно організувати навчання й виховання, тобто  забезпечувати створення учнями своїх результатів, при цьому використовуючи інноваційні  технології, стимулювати їх розвиток;володіння технологіями, формами і методами  інноваційного навчання, яке передбачає уміння на основі особистого  досвіду і мотивів  вихованців бути співтворцем мети їх діяльності, зацікавленим і компетентним консультантом  і помічником у співвіднесенні мети з результатом, використанні доступних для школярів  форм рефлексії та самооцінки;здатність бачити, адекватно оцінювати, стимулювати відкриття  та форми культурного самовираження вихованців;уміння аналізувати зміни в освітній  діяльності, розвитку особистісних якостей дітей;здатність  до особистісного творчого  розвитку,  рефлексивної  діяльності,  усвідомлення  значущості,  актуальності  власних  інноваційних пошуків і відкриттів.  Готовність майбутнього вчителя технологій до інноваційної діяльності визначають за  такими показниками:  – усвідомлення потреби запровадження педагогічних інновацій у власній педагогічній  практиці;  – інформованість про новітні педагогічні технології, знання новаторських методик  роботи;  – зорієнтованість на створення власних творчих  завдань, методик, налаштованість на  експериментальну діяльність;  – готовність до подолання труднощів, пов'язаних зі змістом та організацією  інноваційної діяльності;  – володіння практичними навичками освоєння педагогічних інновацій і розроблення  нових.  Ці показники виявляють себе не ізольовано, а в різноманітних поєднаннях і  взаємозв'язках. Зокрема, потреба у нововведеннях активізує інтерес до найсвіжіших знань у  конкретній галузі, а успішність власної педагогічної інноваційної діяльності допомагає долати  труднощі, шукати нові способи діяльності, відстоювати новаторські підходи у взаємодії з  тими, хто їх не сприймає.  На основі співвідношення і міри вияву цих показників виокремлюють інтуїтивний,  репродуктивний, пошуковий, творчий (продуктивний) рівні сформованості готовності до  педагогічних інновацій [1].  Під час вивчення  роботи педагогів-практиків на діагностичному етапі Н. Клокар  рекомендує використовувати чотирьох рівневу структуру готовності вчителів до інноваційної  діяльності: репродуктивний, репродуктивно-корегуючий, конструкторський і новаторський [3].   У формуванні готовності майбутніх учителів технологій до інноваційної діяльності  можна виділити три рівні сформованості, а саме: високий, середній і низький.  Високий  рівень  готовності  майбутнього  фахівця  до  інноваційної  діяльності  характеризується:яскраво вираженою стійкою творчою активністю і продуктивністю,  утвердженням цінностей творчості в колективі; оволодінням технікою організації і  проведення дослідно-експериментальної роботи, що приводить до моделювання нового     124   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   педагогічного досвіду, розробки власних інноваційних методик;вмінням і здатністю оцінити  свій індивідуальний стиль діяльності і побудувати план розвитку своєї педагогічної  діяльності, він володіє здібностями до її прогнозування і проектування.  Середній рівень характеризується:орієнтацією на оволодіння новими педагогічними  технологіями, установкою на творчу взаємодію з колегами, прагненням виділяти цілі і задачі  власної пошукової  інноваційної роботи, використовувати наявні досягнення в педагогічній  інноватиці; епізодичністю використання знань і вмінь з реалізації педагогічних інновацій, їх  використання не завжди приносить чітко усвідомлену задоволеність;рівень підготовки до  інноваційної діяльності оцінюється ним самим як задовільний, однак, впевненості в  позитивному впливі цієї діяльності на успіхи в роботі, як правило, немає.  Низький рівень готовності до інноваційної діяльності характеризується: відсутністю чи  слабкою вираженістю творчої направленості, несформованістю цілей власної діяльності,  відсутністю особистісно значимого ставлення до пошукової діяльності; володінням майбутнім  фахівцем в основному набором традиційних прийомів і методів навчання; участю у  пошуковій інноваційній діяльності лише в обов’язковому порядку; низькою оцінкою своєї  підготовленості і заперечення ним  можливості позитивного впливу участі в інноваційній  діяльності на результати власної праці.  Висновки. Отже, готовність до інноваційної професійної діяльності формується не сама  по собі, не у віртуальних розмірковуваннях, а під час педагогічної практики, акумулюючи все  накопичене на попередньому етапі, сягаючи завдяки цьому значно вищого рівня. Це означає,  що кожен попередній рівень  такої готовності є передумовою формування нових.  І на завершення слід підкреслити, що, окрім отриманих знань і вмінь, тобто  професійного досвіду, майбутній фахівець повинен володіти певними професійно- особистісними якостями. Будь-яка педагогічна діяльність вимагає від того, хто нею  займається, особливої духовно-душевної організації. «Враховуючи висоту і важливість  професії вчителя, кожен, хто готується до цього жертовного служіння, перш за все, повинен  зрозуміти, чи має він покликання до такого виду діяльності» [6, с.343].     Література:     1. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навч. посібник – К., Академвидав, 2004 – 352 с.  2. Клокар Н.І. Психолого-педагогічнапідготовкавчителя до інноваційноїдіяльності: Дис. ...канд. пед. наук:  13.00.04. − К., 1997. − 227 с.  3. Коберник О. М. Інноваційні педагогічні технології у трудовому навчанні: Навч.-метод. Посібник/  За заг. ред. О. М. Коберника, Г. В. Терещука. –Умань: СПД Жовтий, 2008. – 212 с.  4. Кремень В.Г. Освіта і наука України: шляхи модернізації (Факти, роздуми, перспективи) /  В.Г. Кремень. – К.: Грамота, 2003. – 216 с.   5. Кремень В.Г. Вища освіта України і Болонський процес : Навчальний посібник / За рдакцією  В.Г.Кременя. авторський колектив : М.Ф.Степко, Я.Я.Болюбаш, В.Д.Шинкарук , В.В.Грубінко, І.І.Бабин. –  Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2004. – 384 с.  6. Чернілевський Д.В. Педагогіка вищої школи: Підручник. /  Д.В.Чернілевський, І.С.Гамрецький,  О.А.Зарічанський, І.М.Луцький, О.В.Пшеничнюк. За ред. Д.В.Чернілевського. – Вінниця : АМСКП, Глобус- Прес, 2010. – 408с.  У статті розкриті рівні, показники та  критерії готовності майбутніх учителів технологій до  інноваційної діяльності у процесі фахової підготовки в вищих педагогічних навчальних закладах.  Ключові слова: інноваційна діяльність,інноваційна компетентність, педагогічні технології, педагогічні  інновації.  Thearticlehasrevealedlevels, indicators and criteria of the future techno logy teachers readinessto the process of  innovationalactivituin a process of professional training in higher education al institutions.  Keywords: innovation, innovation competence, educational technology, education alinnovation.             125    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    С.М. Лутковська  (науковий керівник – доц. Л.Л. Коношевський)     ЗАСТОСУВАННЯ ІКТ У ФОРМУВАННІ ПРОФЕСІЙНО-ЕКОЛОГІЧНОЇ  КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ АГРАРНОГО ПРОФІЛЮ  Актуальність дослідження. Найважливіша роль у розв’язанні сучасних екологічних  проблем нині відведена екологічній освіті, зокрема екологізації професійної діяльності майбутніх  фахівців незалежно від їхньої професійної орієнтації. Проте за всієї очевидності такої  ролі,  ефективність указаних процесів нині явно недостатня, «популярність» і затребуваність екологічного  напряму освіти поступово знижується, внаслідок чого згасає інтерес ВНЗ до його розвитку. Проте,  проблема екологічної освіти майбутніх фахівців залишається більш ніж актуальною.   У зв’язку з цим і на тлі наростаючої екологічної кризи  екологами, психологами і  педагогами здійснюється спільний пошук  шляхів модернізації системи екологічної освіти,  котра склалася в останні три-чотири десятиліття, що має вселяти надію на реальне практичне  втілення на цьому етапі її розвитку фундаментальних розробок у сфері освітніх технологій.   У зв’язку з активним упровадженням у навчальний процес ІКТ змінилися освітні цілі,  котрі значною мірою спрямовані на формування  і розвиток здібностей студентів до  самостійного пошуку, збирання, аналізу та презентації навчальної інформації. Коледжі  аграрного профілю та сучасний навчальний процес допускають впровадження нових форм  роботи і передбачають нові ролі: викладача як консультанта та студента як активного  дослідника, творчо і самостійно працюючого над розв’язанням навчального завдання, котрий  широко використовує ІКТ для  одержання необхідної навчальної інформації. Зростає роль ІКТ,  зокрема Інтернет, неперервної,  зокрема дистанційної освіти, що вимагає постійної роботи  учасників педагогічного процесу з мультимедійними й інтернет-ресурсами.  Важливість наукового осмислення методів розвитку професійно-екологічної компетентності  майбутнього фахівця, цілеспрямованого наукового аналізу об’єктивних і суб’єктивних чинників,  умов і засобів побудови навчально-виховного  процесу у ВНЗ зумовлена також соціокультурною  потребою в розвитку здібностей студентів, у вихованні в них еколого-орієнтованих життєвих  цінностей та установок гуманістичної спрямованості, і в зв’язку з цим необхідністю переходу до  компетентнісних, особистісно орієнтованих, розвиваючих і здоров’язберігаючих освітніх технологій;  створення умов для повноцінного особистісного та професійного розвитку майбутніх фахівців ;  використання разом з традиційними (що засновані на знаннях) методами навчання у ВНЗ, методів  активного навчання цілеспрямованої підготовки кадрів для розв’язання вище зазначених проблем.  Аналіз основних досліджень та публікацій. Проблема формування екологічної  компетентності особистості та її розвитку є предметом низки психологічних і педагогічних  досліджень.   Незважаючи на досить широке використання термінів компетентністного підходу в науковій  літературі (екологічна компетенція; екологічна, соціально-екологічна, еколого-правова, професійно- екологічна компетентність; компетентність у сфері екологічної освіти, еколого-економічної безпеки  та ін.), нині концептуальні ідеї реалізації компетентністного підходу стосовно проблеми розвитку  професійно-екологічної компетентності майбутнього фахівця розроблені слабо.  Безпосередньо вивченню екологічної компетентності майбутнього фахівця присвячені  нечисленні  дослідження ( Л . Білик,  С. Вітвицька,  Н. Демешкант,  І. Єрмаков,  Н. Єфіменко,  О. Колонькова, В. Краєвський, Л. Лук’янова, В. Маршицька, О. Овчарук, Н. Пустовіт, О. Пруцакова,  Д. Равен, Л. Руденко, Л. Титаренко, А. Хуторський С. Шмалєй та ін.). Вони зачіпають психологічні та  педагогічні особливості екологічної компетентності як елементу професіоналізму майбутніх  інженерів і техніків. У процесі цього сутнісне і функціональне наповнення поняття «Екологічна  компетентність», а також особливості формування і розвитку представлені різними авторами  різноаспектно.   Навчання еколого-спрямованих дисциплін менш важливе для вибору технології, проте важливе  для її використання в навчально-виховному процесі, оскільки технології різняться своїми    © С.М. Лутковська, 2012     126   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   презентаційними характеристиками. Друковані матеріали більше підходять для передачі тексту,  діаграм і графіків (як правило, чорно-білих). Радіо, аудіокасети, телефон – для передачі звуку.  Телебачення і відеокасети – для передачі образів і руху, комп’ютери – для роботи з базами даних,  створення інтерактивних педагогічних програмних засобів і анімацій.  Інтерактивність визначається  як стосовно навчальних матеріалів, так  і до студентів. Перший вид інтерактивності ліпше всього  забезпечується педагогічними програмними засобами, особливо, із застосуванням мультимедіа.  Інший вид інтерактивності забезпечується двобічними комунікаційними каналами: аудіо- або  відеоконференція, телефон, факс, Інтернет. Взаємодія студентів і викладачів може в процесі  цього бути як синхронною (одночасною), так і асинхронною (із затримкою в часі).   Організаційні питання  включають технічну і людську інфраструктуру, що створюється або  використовується для розробки і проведення  навчального процесу. Це може бути наявність  комп’ютерів, підключення до Інтернету, наявність кабельної мережі, апаратура для  відеоконференцій, зайнятість викладачів у розробці електронних курсів, система технічної  підтримки викладачів, наявність фахівців, необхідних для розробки і проведення  дистанційних курсів і т .д.    Дидактичні проблеми і перспективи використання ІКТ у навчальному процесі досліджували  В. Биков, І. Булах,  Н. Волковінська,  Р. Гуревич, Ю. Дорошенко,  В. Заболотний,  М. Кадемія,  В. Мадзігон, К. Обрізан та ін.; над методикою використання ІКТ у процесі викладання окремих  навчальних  предметів  працювали  М. Жалдак, О. Жук, Ю.  Жук, В. Воробцова,  С. Кізім,  Л. Коношевський, О. Коношевський, В. Сергієнко, Н. Сороко, О. Чубарук, Л. Шевченко та ін.   Метою статті є розгляд шляхів впровадження ІКТ у формування професійно- екологічної компетентності студентів аграрного профілю.  Виклад основного матеріалу. В останнє десятиліття в зв’язку з Болонським процесом  відбувається переорієнтація української системи освіти, у тому числі  екологічної освіти  майбутніх фахівців,   із передачі студенту предметних знань і вмінь на формування  предметних компетенцій і компетентностей.  У зв’язку з такою перспективою розвитку  екологічної освіти на перший план виходить поняття професійно-екологічної компетентності  особистості.   Очевидно, що в процесі цього професійно-екологічна компетентність може і має  розглядатися як володіння людиною  екологічною компетентністю на таких рівнях: як  ключова компетентність – на  «глобальному» рівні (забезпечення виживання людства загалом,  становлення  екологічної  культури  і  екоцентричної  свідомості);  загальноосвітньою  компетентністю, формування якої потрібне як у випускників загальноосвітніх закладів, так і  професійно-освітніх (не лише екологічного профілю) – для формування загальної екологічної  грамотності, екологічної культури, для зміни способу життя з  позицій екологічної доцільності  й т.д.; предметною компетентністю, що формується у межах спеціальних навчальних курсів  екологічного характеру, – для підготовки до  професійної діяльності в сфері екології і  природокористування.   ІКТ, будучи за своєю суттю системою методів навчання, що забезпечують оптимальне й  ефективне сприйняття, засвоєння і використання  навчальної інформації в інтерактивному режимі,  найбільш  доцільні для розв’язання освітніх і виховних завдань екологічної освіти. Можливості  наявних нині в розпорядженні викладача засобів ІКТ дозволяють здійснювати інформаційно- навчальну взаємодію між викладачем і студентом у діалоговому режимі. В процесі цього істотно  полегшується процес обміну інформацією, а студент є поперемінно джерелом і приймачем цієї  інформації. Стосовно екологічної освіти, то  ця обставина дає можливість моделювання в певному  інформаційному освітньому середовищі реальних природних і життєвих ситуацій, тобто створення  моделі відповідної екологічної обстановки даного регіону і відповідного оперативного реагування на  ці ситуації студента, який у цьому випадку є користувачем системи.  Окрім відзначеного, досягнення необхідної ефективності екологічної освіти може бути  істотно полегшене в  процесі комбінованого застосування ІКТ разом з традиційними  технологіями, зокрема з аудіальними, візуальними і аудіовізуальними. Подібна інтеграція  технологій і, відповідно, апаратних засобів їх реалізації (аудіоцентрів, діапроекторів,        127    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    відеомагнітофонів,  комп’ютерів,  мультимедіапроекторів,  інтерактивних  дошок  тощо)  дозволяє поєднувати два види електронного навчання: інтерактивне і рецептивне. Для  викладача таке поєднання відіграє значну роль у плані управління пізнавальною діяльністю  студента, в його мотивації, у формуванні та коригуванні певної установки студента на   навчальну діяльність з предмета, що вивчається, зокрема екології. Це дозволяє повною  мірою  і на більш високому рівні реалізовувати такі принципи навчання, найбільш важливі в процесі  вивчення екології: науковості, наочності, доступності.  Можливість реалізації цих принципів за допомогою інтеграції ІКТ обумовлена також  дидактичними особливостями сучасних відео-комп’ютерних і аудіовідеозасобів. Відзначимо  найбільш значущі з них для відеокомп’ютерного і аудіовізуального моделювання екологічних  ситуацій,  екологічних і техногенних катастроф, природних катаклізмів, їх інтерпретації і  найбільш оптимального реагування на них студентів: моделювання екологічних ситуацій без  урахування реально необхідних для їх створення часових і просторових інтервалів;  моделювання недоступних безпосередньому сприйняттю процесів і явищ; можливість показу  наслідків екологічних і техногенних катастроф у динаміці, ретроспективна та перспективна їх  інтерпретація; можливість  інтерактивного управління фізичними, хімічними, іншими  процесами, що здійснюються Людиною, потенційно небезпечними для довкілля і для самої  Людини; емоційність і виразність трансльованої студентам навчальній інформації;  регулювання  інформаційної  насиченості  заняття,  що  проводиться,  з  урахуванням  індивідуальних особливостей студентів.  Нині все більше знаходиться прибічників використання Інтернет, усе ширше в різних  ВНЗ починають використовуватися веб-технології для організації навчального процесу. Проте  це відбувається все ж не з такими темпами, з якими розвивається інтернет-індустрія,  створюються нові веб-технології (Вікіпедія, «фолксономія», AJAX, синдикація та агрегація,  torrent та пірінгові мережі, блоги і соціальні мережі, живий журнал, «Yahoo Groups», веб-форуми,  чати, мережеві ігри тощо). Одна з головних тому причин – мала кількість реальних проектів та  інтернет-ресурсів для забезпечення навчального процесу.  У студентів змінюється психологія сприйняття  навчального матеріалу та ставлення до  процесу  навчання –  вони  проявляють  більше  ініціативи,  інтересу,  самостійності,  організованості.  Електронні засоби спілкування типу електронної пошти, обміну файлами  розширюють канали комунікації і підвищують оперативність одержання, відправлення й  обміну потрібною інформацією. Електронна конференція (чат , скайп) дає додаткові  можливості розподіленої он-лайнової співпраці викладачів і студентів різних ВНЗ у сфері  навчання і спільної науково-дослідної роботи.   За допомогою Інтернет можна ознайомитися з новими методиками викладання  екологічних дисциплін, що дозволяють використовувати навчальні ігри з різних галузей  екологічних наук, інтерактивні програми, що моделюють екологічні процеси, комп’ютерні   вправи, тестування і самотестування і т.д.  Використання Інтернет у навчальній діяльності екологічної освіти дає можливість  переосмислити традиційні підходи до вивчення багатьох питань навчальних дисциплін. Нині  всі розуміють, що Інтернет має колосальні інформаційні можливості та надає не менш  вражаючі послуги.  Висновки. До незаперечних переваг ІКТ в екологічній освіті можна віднести такі : мобільність;  портативність; можливість демонстрації комп’ютерного і відеозображень; відображення  навчальних  проекцій на великому екрані в незатемнених приміщеннях, що важливо для навчальних закладів.  У системі неперервної екологічної освіти, як і в будь-якій іншій педагогічній системі,  ефективність діяльності викладача і студента значною мірою залежить від можливості  оперативного обміну інформацією. Сучасні комп’ютерні мережі дозволяють максимально  оперативно здійснювати процес передачі інформації, інформаційну взаємодію, використати  загальні периферійні пристрої (жорсткі диски, модеми, принтери тощо), що сприяє розвитку  дистанційної екологічної освіти.     128   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Наведені дані показують, що стосовно проведення занять з  навчальних дисциплін  природничонаукового циклу, зокрема з екології, ІКТ дають додаткові механізми в організації  й управлінні пізнавальним процесом студентів для детальнішого аналізу і сприйняття ними  значимої навчальної інформації, операції з нею й її переходу в міцні знання.     У статті здійснено спробу схарактеризувати шляхи впровадження інформаційно-комунікаційних  технологій у формування професійно-екологічної компетентності студентів аграрного профілю.  Ключові слова: професійно-екологічна компетентність, екологічна освіта, інформаційно-комунікаційні  технології, Інтернет, веб-технології.  An attempt to describe the ways of introduction of in formatively-communication technologies in forming of  professionally-ecological competence of students of agrarian profile is carried out in the article.  Keywords: professionally-ecological competence, ecological education, of informatively-communication  technologies, Internet, to web-technology.      С.Ю. Люльчак  (науковий керівник – доц. М.Ю. Кадемія)     МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ  ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ  Постановка проблеми. Підвищення якості освіти є однією з актуальних проблем не  тільки для України, але й для всього світового співтовариства. Вирішення цієї проблеми  пов'язано з модернізацією змісту освіти, оптимізацією  способів і технологій організації  освітнього процесу і, звичайно, з переосмисленням мети і результату освіти.  Традиційно мета професійної освіти визначалася набором знань, умінь і навичок (ЗУН),  якими повинен володіти випускник. Нині такий підхід виявився недостатнім, у зв’язку з  переходом на компетентнісну освіту. Соціуму потрібні фахівці готові до творчої ініціативи,  самостійності, мобільності , здатні практично вирішувати поставлені перед ними життєві і  професійні проблеми, це в свою чергу багато в чому залежить не від отриманих ЗУН, а від  певних додаткових якостей, для визначення яких і вживають поняття «компетенції» і  «компетентності». У зв'язку з цим постає актуальним питання про використання  компетентнісного підходу, в тому  числі у професійній підготовці учнів професійно-технічних  навчальних закладів (ПТНЗ).   На  сьогоднішній  день  більш  сучасного  методологічного  інструменту,  ніж  компетентнісний, для оновлення системи професійної освіти не знайдено. Результати освіти,  виражені на мові компетенцій, як вважають західні експерти, - це шлях до розширення  професійного визнання та мобільності, до підвищення рівня дипломів і кваліфікацій.  В  Україні реалізація компетентнісного підходу може виступити додатковим фактором, що  сприяє підтримці єдиного інформаційного освітнього середовища (ІОС). Компетентнісний  підхід є одним з найбільш актуальних інноваційних способів побудови нової освітньої  парадигми, а компетенції та компетентності -  провідними критеріями підготовленості  сучасного фахівця до нестабільних умов праці та соціального життя.  Аналіз попередніх досліджень. Поняття «компетенція » і «компетентність» широко  обговорюються  в  педагогічній  літературі.  Проблемами  формування  професійної  компетентності опікуються вчені О. Бодальов, Ю. Варданян, Ю. Зеєр, І. Єрмаков, І. Зязюн,  О. Лебедєва, В. Петрук, Дж. Равен, Г. Селевко, Л. Тархан, А. Хуторський.   Дж. Равен визначає поняття «компетентність» як уміння мобілізувати в даній ситуації  набуті знання і досвід. [7, с.186]  На думку І. Єрмакова «компетентність - це знання як інструмент розв’язання життєвих  проблем, прийняття ефективних рішень у різних сферах життєдіяльності людини [2, с.68].  Інші вважають, що дане поняття включає в себе широкий спектр соціальних, комунікативних    © С.Ю. Люльчак, 2012        129    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    умінь, базованих на знаннях, досвіді, цінностях, які були отримані у процесі навчання. Процес  навчання на основі компетентнісного підходу повинен бути орієнтований на отримання  кінцевих результатів, описаних на мові компетенцій, методах їх діагностики та оцінки.  Алгоритм формування компетенції повинен бути досить складним, варіативним і  індивідуалізованим, кінцеві результати являють собою сукупність знань, умінь  і особистісних  якостей суб'єкта освітнього процесу [5, с.24].   Метою статті є аналіз понять «компетенція» і «компетентність» в психолого- педагогічній практиці, а також розробка структурно-функціональної моделі формування  професійної компетентності учнів ПТНЗ.  Виклад основного матеріалу. Проблема формування компетентності учнів ПТНЗ є  вельми актуальною. Згідно педагогічної енциклопедії поняття «компетентності» включає в  себе, крім суто професійних знань, умінь і навичок, такі якості, як ініціатива, співробітництво,  здатність працювати в групі, комунікативні здібності, вміння вчитися, оцінювати, логічно  мислити, відбирати і використовувати інформацію [9, с.237]. Компетентність визначає якість і  рівень професійної готовності до діяльності, що виражається в здатності в умовах різних  труднощів знаходити раціональне вирішення поставленої задачі. Зростання  компетентності  пов'язано з самоаналізом і самооцінкою особистості, які є внутрішнім стимулом професійного  самовизначення [6, с.26].  Так, наприклад, Б. Хасан, аналізуючи в своїх працях відмінності компетентностей від  знань, умінь і навичок, визначає, що компетенції - це цілі, а компетентності - це результати  (поставлені перед людиною) та погоджується з твердженням Джона Равена, який вважав , що  компетентність на відміну від звичних ЗУН можна вимірювати тільки з урахуванням  мотивації на відповідне досягнення [7, с.287].  О. Бодальов розглядає компетентність як «специфічну здатність, яка дозволяє ефективно  вирішувати типові проблеми і завдання, що виникають в реальних ситуаціях повсякденного  життя», О. Лебедєв, як «здатність діяти в ситуації невизначеності», А. Хуторський, як «зону  невизначеності, що поєднує в собі знання, досвід і здібності людини» [10].  Необхідно розділяти поняття «компетентність» і «компетенція».   І. Зимня визначає компетенцію, як «деякі внутрішні потенціальні, приховані  психологічні новоутворення, які включають в себе знання, уявлення, алгоритми дій.  Компетенції проявляються в поведінці та діяльності людини» [3, с.18].  В якості визначення компетенцій може виступати визначення , запропоноване в  європейському проекті TUNING: «...знання й розуміння (теоретичне знання академічної  галузі, здатність знати й розуміти), знання як діяти (практичне й оперативне застосування  знань до конкретних ситуацій), знання як бути (цінності як невід’ємна частина способу  сприйняття й життя з іншими в соціальному контексті)». У формуванні компетенції  вирішальну роль відіграє не тільки зміст освіти, але також і інформаційне освітнє середовище  навчальних закладів, організація освітнього процесу, освітні технології, засоби навчання  тощо.  В своєму дослідженні ми опираємося на класифікацію компетенцій запропоновану  А. Хуторським, який визначає 7 ключових освітніх компетенцій:  1. Ціннісно-смислова компетенція.  2. Загальнокультурна компетенція.  3. Навчально-пізнавальна компетенція.  4. Інформаційна компетенція.  5. Комунікативна  компетенція.  6. Соціально-трудова компетенція.  7. Компетенція особистісного самовдосконалення.  Поряд з класифікацією компетенцій, існують також і рівні компетентносі: від «повної  некомпетентності», тобто нездатності впоратися з поставленими завданнями та вимогами, до  «високої компетентності» - конкурентноздатності та талановитості. [10]  Розкриваючи сутність компетентнісного підходу, В. Болотов і В. Сєріков вказують на те,     130   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   що в ньому відображено такий вид змісту освіти, який передбачає цілісний досвід вирішення  життєвих проблем, виконання ключових функцій, соціальних ролей, компетенцій. Реалізація  компетентнісного підходу припускає розвиток у людині здатності орієнтуватися в розмаїтті  складних і непередбачуваних професійних ситуацій, мати уявлення про наслідки своєї  діяльності, а також нести за них відповідальність.  Розвиток компетентності  призводить до того, що фахівець здатен моделювати і  оцінювати наслідки своїх дій заздалегідь і на тривалу перспективу, що дозволяє йому  здійснити перехід від зовнішньої оцінки до напрацювання «внутрішніх стандартів» оцінки  своїх планів та фахових ситуацій. В межах компетентнісного підходу відбувається орієнтація  на побудову навчального процесу відповідно до результату освіти: в навчальну програму чи  курс спочатку закладаються чіткі параметри опису того, що випускник буде знати і вміти  «при виході».   Практична реалізація компетентнісного підходу висуває на перший план завдання  розробки педагогічної моделі формування компетентності випускника професійно-технічного  навчального закладу. Концептуальну основу цієї моделі утворює контекстне навчання, що  пов’язує навчально-пізнавальну і майбутню професійну діяльність учня.   Під моделлю формування компетентності учнів ПТНЗ ми будемо розуміти цілісний  педагогічний процес, в якому сукупність підходів навчання спрямована на набуття учнями  певних знань, умінь і навичок, а також на розвиток особистості учня як майбутнього учасника  професійної діяльності.   Розроблена модель розглядається нами з позиції системного та особистісно-  орієнтованого підходів, як сукупність закономірних, функціонально зв'язаних компонентів,  що складають певну цілісну систему. Визначення компонентів в моделі дозволило розбити її  на блоки (змістовий, організаційний, функціональний, результативний), які забезпечують  можливість  більш  чітко  уявити  цілеспрямований  процес  формування  професійної  компетентності учнів ПТНЗ.  Змістовий блок. Метою освітнього процесу в даній моделі є реалізація  та виконання  наступних завдань: 1) формування професійних компетенцій учнів ПТНЗ; 2) стимулювання  учнів до професійного вдосконалення; 3) формування професійної спрямованості особистості.  Наступний блок моделі - організаційний, в якому ми виділяємо процесуальний аспект  формування компетентності учнів ПТНЗ. Формування компетентності учнів ПТНЗ  здійснюється під впливом усіх компонентів освітнього процесу як єдиного цілого. Формою  реалізації запропонованої нами моделі  є створення єдиного інформаційного освітнього  середовища навчального закладу шляхом розробки електронних навчальних курсів,  електронних навчально-методичних комплексів дисциплін, що викладаються. Для реалізації  форм навчання в нашій моделі використовуються методи, які, в першу чергу, спрямовані на  виховання та розвиток майбутніх фахівців у процесі їх навчання, на освоєння ними знань,  умінь і  навичок. В якості таких методів навчання ми виділили навчально-пізнавальний,  інформаційно-комунікаційний, проблемно-пошуковий та метод практичного навчання. Як  засіб навчання в моделі формування компетентності учнів ПТНЗ ми пропонуємо  використання засобів інтерактивного навчання, як складової інформаційного освітнього  середовища, дидактичною метою якого є надання навчальному процесу цілісності, вивчення  предметів на високому рівні , системності знань, а також навчання умінням і навичкам  самостійної роботи.  Функціональний блок. Запропонована нами модель дозволяє виділити наступні  функції процесу формування компетентності учнів ПТНЗ:   1) освітню - формує в учнів систему фахових ЗУН;   2) виховну - формує в майбутньому фахівці життєві установки і принципи, уявлення  учнів про соціально-моральні норми, цінності, ідеали і  стандарти професійної поведінки;  3) розвиваючу -  сприяє формуванню людини як особистості та підготовки її до  самостійної професійної діяльності, самореалізації;   4) інноваційну - формує у свідомості учня його здібності до вирішення професійних        131    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    завдань нового класу і сприяє розвитку таких якостей, як професійна мобільність і можливість  адаптації до змінних умов професійної діяльності. Розвиває вміння одержувати, відбирати,  зберігати, відтворювати, передавати та інтегрувати інформацію.  Результативний блок. Результатом реалізації моделі є формування професійної  компетентності учнів ПТНЗ, що полягає у розвитку професійно-значущих якостей учнів, їх  психологічній та професійній підготовленості.  Ефективне функціонування розробленої моделі можливе лише при наявності низки  педагогічних умов: 1) створення єдиного ІОС; 2) формування професійної спрямованості  особистості учня; 3) використання засобів інтерактивного навчання, як важливої складової  інформаційного освітнього середовища.  Висновок. Таким чином, ми пропонуємо здійснювати формування компетентності учнів  ПТНЗ на основі структурно-функціональної моделі, що складається з взаємозв 'язаних  структурних  блоків  і  дозволяє  забезпечити  можливість  більш  чіткого  уявлення  цілеспрямованого процесу розвитку професійних якостей учнів.     Література:     1. Беспалов П. В. Компьютерная компетентность в контексте личностно-ориентированного обучения /  П. В. Беспалов // Педагогика. – 2003. – № 4.– С. 45-50.   2. Ермакова И.В. Учебное взаимодействие педагога с учащимися как фактор их эмоциональной  комфортности на уроке / И.В. Ермакова, И.Н. Поливанова, И.В.Ривина // Психологическая наука и образование.  — 2004. — №1. -С. 63-73.   3. Зимняя И.А. Ключевые компетентности как результативно-целевая основа компетентностного подхода  в образовании / И.А. Зимняя // М.: Исследовательский цент проблем качества подготовки специалистов, 2004. -  42 с.    4. Зимняя И.А. Ключевые компетенции новая парадигма результата образования / И.А. Зимняя.// Высшее  образование сегодня. — 2003. — № 5. — С. 34-42.   5. Митяева Л.М. Компетентностная модель многоуровневого высшего образования.  Автореферат  докторской диссертации. / Л.М. Митяева // - Волгоград, ВГПУ, 2007. - С. 43.  6. Морева, Н.А. Педагогика среднего профессионального образования: Учебное пособие для студентов  высших педагогических учебных заведений / Н.А. Морева // – М.: Издательский центр «Академия», 2001. – 272  с.   7. Равен Дж. Компетентность в современном обществе: выявление, развитие и реализация / Дж. Равен //  М., «Когито-Центр», 2002. – 396 с.  8. Равен Дж. Педагогическое тестирование: Проблемы, заблуждение, перспективы /  Пер.с англ. /  Дж. Равен //– М., 1999.  9. Рапацевич Е.С. Педагогика: Большая современная энциклопедия / Сост. Е.С. Рапацевич. – Мн.:  Современное слово, 2005. – 720 с.].   10. Хуторской А..В Ключевые компетенции как компонент личностно ориентированной парадигмы  образования. / А.В. Хуторской // Народное образование. – 2003. – № 3      У статті проаналізовано поняття «компетенція» і «компетентність» в психолого-педагогічній  практиці, а також представлено розроблену структурно-функціональну модель формування професійної  компетентності учнів ПТНЗ.   Ключові слова: компетентність, компетенція, формування професійної компетентності, знання, уміння,  навички, інформаційне освітнє середовище.  The article analyzes the concept of «competence» and «competence» in psychological and pedagogical practice,  as well as the developed structural-functional model of professional competence of vocational students.  Ключевые слова: компетентность, компетенция, формирование профессиональной компетентности,  знания, умения, навыки, информационная  образовательная среда.           132   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   В.І. Нікітін  (науковий керівник – В.М. Кобися)     ВІЗУАЛІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ЗАСОБАМИ СИСТЕМ  КОНСТРУКТОРСЬКО – ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОЕКТУВАННЯ  Постановка проблеми. Ще з давніх часів кожна людина прагнула полегшити працю,  для цього вони відшукували різноманітні способи та пристрої. З кожним роком  удосконалюються старі засоби праці та з’являються нові технології. Поява нових технологій  зумовлена необхідністю розвитку розумової праці. Вирішенням цієї проблеми було створено  електронно-обчислювальну машину (ЕОМ). Перші ЕОМ були досить великих розмірів і мали  малу швидкодію, але науково – технічний прогрес дав змогу отримати ті комп’ютери, які ми  сьогоднішні маємо.  На сьогоднішній день уже практично немає галузей діяльності у яких б не   застосовувались новітні технології. Не виключенням цього є навчальні заклади, у яких  комп’ютер і сучасне програмне забезпечення є невід’ємною частиною навчального процесу.  Аналіз попередніх досліджень. Вирішення питань, що стосуються вивчення новітніх  технологій і використання їх у навчальних закладах займалися такі вчені як: М. Жалдак,  Ю. Рамський, Н. Морзе, А. Верлань та ін.  Метою статті є актуальність вивчення 3D-технологій і формування практичних умінь і  навичок, розвиток пізнавальної діяльності в учнів та студентів.  Виклад основного матеріалу. З розвитком комп’ютерної техніки, процес навчання стає  все легшим, оскільки за допомогою комп’ютера та відповідного програмного забезпечення  учитель унаочнити ті матеріали, які необхідні у  процесі навчання, а саме: фото, відео, схеми,  таблиці, моделі. Адже за допомогою унаочнення учні бачать предмет перед очима, що  збільшує відсоток запам’ятовування та безпосередньо полегшує роботу, адже учні бачать те,  що їм потрібно зробити.  На даний час існує досить багато комп’ютерних програм, за допомогою яких можна  виконати 3D - моделювання,  однією з них є програма КОМПАС-3D від компанії Аскон.  КОМПАС-3D - це інтерактивний графічний редактор з сучасним інтерфейсом, оснащений  інструментальними засобами, які дозволяють створювати твердотілі об'єкти з використанням  набору елементарних параметричних тіл. КОМПАС-3D - багатовіконна і багатодокументна  система. У ній можуть бути одночасно відкриті вікна всіх типів документів КОМПАС -  моделей, креслень, фрагментів , текстово-графічних документів і специфікацій. Кожен  документ може відображатися в декількох вікнах. Команди викликаються зі сторінок  головного, контекстного меню або за допомогою кнопок на панелі інструментів.   Типи документів, що створюються в системі КОМПАС-3D, залежать від роду  інформації, що зберігається в цьому документі. Кожному типу документа відповідає  розширення імені файлу і власна піктограма.  Деталь – модель  виробу, що виготовляється з однорідного матеріалу, без застосування  складальних операцій. Файл деталі має розширення m3d.   Зборка — модель виробу, що складається з декількох деталей із заданим взаємним  положенням. До складу зборки можуть також входити інші складки (підзборки) і стандартні  вироби. Файл зборки має розширення a3d.  Креслення — основний тип  графічного документа в КОМПАС-3D. Креслення містить  графічне зображення виробу, основний напис, рамку, іноді - додаткові об'єкти оформлення  (знак не вказаної шорсткості, технічні вимоги і т.д.). Креслення КОМПАС-3D завжди містить  один аркуш заданого користувачем формату. У файлі креслення можуть міститися різні  графічні документи. Файл креслення має розширення cdw.   Фрагмент —  допоміжний  тип графічного документа в КОМПАС-3D. Фрагмент  відрізняється від креслення відсутністю рамки, основного напису й інших об'єктів  оформлення. Використовується для зберігання зображень, які не потрібно оформляти як    © В.І. Нікітін, 2012        133    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    окремий аркуш (ескізні промальовування, розробки і т.д.). Окрім того, у фрагментах також  зберігаються створені типові рішення для подальшого використання в інших документах.  Файл фрагмента має розширення frw.   Специфікація — документ, що містить інформацію про склад зборки, представлену у  вигляді таблиці. Специфікація оформляється рамкою й основним написом. Документ часто  буває багатосторінковим. Файл  специфікації має розширення spw.   Текстовий документ — документ, що містить текстову інформацію, оформляється  рамкою і основним написом. Документ часто буває багатосторінковим. У текстовому  документі можуть бути створені записки, пояснення, сповіщення, технічні умови і т.п. Файл  текстового документа має розширення kdw.  Розглянемо безпосередньо приклади створення 3D моделей.  Приклад 1 . Створення 3D моделі стільця (рис . 1).     Рис. 1. Результат створення 3D моделі стільця  Створення нової тривимірної моделі починається з вибору площини.Вибір площини  зручно проводити в дереві моделі клацанням миші наімені площини (після чого малюнок  вибраної площини виділяєтьсясуцільною лінією зеленого кольору). Далі вибирається операція  ескіз ( абопросто  натискається  кнопка  з  піктограмою « Ескіз»  на « Панелі  поточногостану»). Після створення ескізу деталі  в «Компас - 3D» можливіваріанти створення  тривимірних моделей за допомогою таких операцій:видавлювання, обертання, кінематична, і  операції по перетинах. Окрімтого, проектування нової деталі може починатися шляхом  вставки вфайл готової моделі заготовки деталі.  Спочатку потрібно створити ескіз на площині XY, для цього обираємо площину XY, та  кнопку Ескіз, проставляємо всі необхідні розміри за допомогою команд  Размеры -  Диаметральный размер та Размеры –  Линейный размер. Далі створюємо коло за  допомогою кнопки Окружность на панелі інструментів Геометрия, за допомогою операції  Выдавлевание робимо з кола об’ємну фігуру (циліндр). Далі цю фігуру змінюємо й  отримуємо ніжку стільця. Таким же чином створюємо царги, проніжки та кришку до стільця.   За допомогою Файл – Сборка та відповідних команд збираємо всі деталі.  Таким чином можна створити різноманітні моделі виробів, які в подальшому учні  можуть виготовляти вже безпосередньо з дерева. Прикладом може бути годинник.  Приклад 2 . Створення 3D моделі годинника (рис. 2).  Для його створення обираємо аналогічні операції: створення ескізу, проставлення  розмірів, операції Выдавлевание, створення дуг кіл можна отримати  за допомогою групи     134   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   команд Геометрия – Дуга. Фаски та скруглення робимо за допомогою операцій Скругление  та Фаска, де вказуємо радіус фаски чи скруглення.       Рис. 2. Створена модель годинника  Приклад 3 . Створення 3D моделі візитниці.  Для того, щоб створити модель візитниці ми використовуємо ті ж операції, про які  згадується вище, але створюємо до відповідних розмірів.    Рис. 3. Модель візитниці  За допомогою системи КОМПАС-3D можливе забезпечення навчально-виховного  процесу трудового навчання сучасними засобами навчання, зокрема засобами унаочнення  навчального матеріалу, які можуть бути використані як складові навчального середовища  нового покоління.   Висновки. Отже, застосування 3D технологій у навчальному процесісприяє розвитку  творчих здібностей та ініціативи учнів. Учень може не просто спостерігати  динаміку  технології виконання виробів і їх креслення, роботу приладів та механізмів, а й управляти  об’єктами та процесами, які він досліджує.      Література:     1. Бочков А. Л. Трехмерное моделирование в системе Компас-3D (практическое руководство) / А. Л.  Бочков. – СПб: СПбГУ ИТМО, 2007. – 80 c.  2. Хайдаров Г. Г. Компьютерные технологии трехмерного моделирования: учебное пособие / Хайдаров Г.  Г., Тозик В.Т. – СПб.: СПбГУ ИТМО, 2010. – 80 с.        135    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    3. Актуальні питання інформатизації загальноосвітніх навчальних закладів// Комп’ютер у школі та сім’ї –  2002 – №6 – С. 3–10.  4. Жалдак М. І. Двадцять років становлення і розвитку методичної системи навчання інформатики в  школі та педагогічному університеті// Комп’ютер у школі та сім’ї / М. І. Жалдак, Н. В. Морзе, Ю. С. Рамський. –   2005. – №5.– С. 12-19.      У статті подано інструкції щодо створення тривимірних моделей об’єктів, які можуть бути  використані у навчальному процесі вивчення технологій у школі за допомогою інтерактивного графічного  редактора  КОМПАС,  розглянуто  можливості  використання  програми  для  створення 3D- моделей  різноманітних об’єктів.  Ключові слова: тривимірні моделі, моделювання, комп’ютерне моделювання, КОМПАС, технології.  The article presents the user a three-dimensional models of objects that can be used in the educational process of  learning technologies in schools through interactive grap hics editor COMPASS, provides the possibility of using  software to create 3D-models various objects.  Keywords: three-dimensional models, simulation, computer modeling, COMPASS, Technology      О.П. Олійник   (науковий керівник – В.М. Кобися)  ТЕХНОЛОГІЯ СТВОРЕННЯ ЕЛЕКТРОННИХ КНИГ ЗАСОБАМИ СУЧАСНОГО  ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ  Актуальність даної теми пояснюється інформатизацією всіх сфер людської діяльності,  зокрема і навчання. Цей процес відбувається внаслідок підвищення ролі інформації, яка стала  найважливішою рушійною силою життя суспільства. За рахунок комп’ютеризації з’явилась   можливість подавати інформацію у електронному вигляді, що забезпечує швидкість і  зручність передачі даних.   У процесі розгляду даної проблеми в контексті навчального процесу, можливості  електронних книг значно випереджають друковані джерела інформації, оскільки підручник у  традиційному (друкованому) вигляді й функціональному призначенні як вмістилище  наукових фактів і виховного потенціалу вже не може займати монопольне  становище в  умовах інформаційного суспільства з його необмеженими можливостями генерування,  збереження та передавання інформації [8, c. 45].   Аналіз попередніх досліджень і публікацій. Питанням створення і використання в  навчальному процесі електронних книг присвячені роботи багатьох вітчизняних і зарубіжних  науковців, зокрема: К. Бугайчука, Н. Кононець, В. Гасова, О. Гриценчук, О. Гуркової,  Т. Яковенка, О. Баликіної, І. Пустовалова, Л. Зайнутдинова, О. Тищенка та інших.   Метою даної статті є ознайомлення з можливостями електронних підручників, їх  перевагами та недоліками, технологією створення засобами сучасного програмного  забезпечення.  Виклад основного матеріалу дослідження. Нині все частіше в навчальному процесі  спостерігається тенденція використання електронних книг. Це спричинено двома основними  факторами: прагненням бути частиною процесу інформатизації суспільства і використовувати  усі можливості сучасних технологій, а також проблемами недостатнього і не своєчасного  фінансування процесу підготовки та тиражування навчальної літератури [9, c.90].   Найбільш загальним визначення поняття «електронна книга» є –  версія книги в   електронному (цифровому) вигляді [3]. Окрім даного визначення існують також і інші,   наприклад:  – це основне навчальне електронне видання, створене на високому науковому і  методичному рівні, яке повністю відповідає освітньому стандарту спеціальностей і напрямів,  які визначаються дидактичними одиницями стандарту і програмою [2];    © О.П. Олійник, 2012     136   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   – це комплекс інформаційних, методичних і програмних засобів, який призначений для  вивчення окремого предмета і зазвичай включає питання і задачі для самоконтролю і  перевірки знань, а також забезпечує зворотній зв’язок [2];  – це комп’ютерний педагогічний програмний засіб, призначений, в першу чергу для  подання нової інформації, який слугує для індивідуального й  індивідуалізованого навчання і,  яке дозволяє в обмеженій мірі тестувати отримані знання і навички учня [2].  Ми будемо використовувати останнє з розглянутих вище тлумачень «електронної  книги».. Електронні книги, як і будь-які засоби навчання, мають переваги і недоліки. До  основних переваг належать:  – незначна в порівнянні з комплектом паперових підручників вага;  –  висока місткість цифрових носіїв інформації, які можуть вміщувати в себе сотні і  тисячі книг;  – низька вартість електронних матеріалів, зокрема, станом на серпень 2011  р.  доступними для скачування в мережі Інтернет було понад 4 млн. безкоштовних книг [3];  – можливість читання при недостатньому освітленні, а також прослуховування текстів  книг, що робить електронні книги – аудіо  книгами;  – висока  наочність,  яка  забезпечується  відображенням  анімованих  малюнків,  мультимедійних кліпів і відтворенням аудіо файлів [4];  – електронні книги за своєю структурою є відкритими системами, що дозволяє їх  доповнювати, коректувати, модифікувати в процесі експлуатації.  Що ж до недоліків даного навчального матеріалу – то це:  – висока вартість технічних пристроїв навчання, за допомогою  яких відтворюються  електронні книги;  – негативний вплив на зір;  – з  технологічного  боку  постає  проблема:  формати  електронних  матеріалів  оновлюються швидше, ніж технічні пристрої [5].  При створенні електронних навчальних книг необхідно знати:  – сучасні світові тенденції розвитку освіти, вимоги до його якості і до сучасної  науково-методичної літератури;  – основні дидактичні прийоми організації  і подання навчального матеріалу;  – технічні педагогічні особливості передачі інформації від ЕОМ до людини;  – можливості програм, орієнтованих на створення мультимедійних додатків [10].  Нині існує багато форматів електронних книг, які залежать від технології їх створення.  У даній статті розглядається технологія створення електронної книги у форматі .exe.  Ознайомлення з даною технологією корисне, оскільки  електронна книга у такому форматі,  має ряд переваг: перегляд книги може здійснюватись на будь-якому комп’ютері, без  додаткового встановлення програм для перегляду; електронна книга такого типу має такі ж  можливості, що й web- сайт, зокрема: навігація, використання гіперпосилань, використання  файлів різного типу, також, важливою перевагою є можливість захисту інформації від  незаконного  копіювання.   Загальний алгоритм створення електронної книги у форматі .ехе – такий:  1)  Підготовка тексту для електронної книги у текстовому редакторі Word.   2)  Створення окремої папки для електронної книги, наприклад, e-book.  3)  Підготовка малюнків до тексту книги в редакторі Adobe Photoshop у форматі JPEG  з розширеннм 72 пікс/дюйм і копіювання їх в окрему папку, наприклад pictures. При цьому   імена малюнків повинні складатися з цифр і літер латинського алфавіту.  4)  Переміщення папки з малюнками в папку електронної книги.  5)  Створення шаблону web-сторінки в HTML-редакторі і Microsoft Office Front Page і  збереження його в папці електронної книги.  6)  Заповнення шаблону web-сторінки текстом і малюнками, призначеними для першої  сторінки, потім для другої, і так далі, використовуючи  при цьому HTML-редактор.        137    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    7)  Створення гіперпосилань для навігації між сторінками, використовуючи при цьому  пункти навігації: зміст, попередня, наступна.  8)  Підготовка електронної об’ємної обкладинки книги в редакторі eCover Studio v2.00.  9)  Копіювання створеної обкладинки в папку електронної книги і створення  додаткової web-сторінки, на якій буде розміщена обкладинка.  10) Створення з малюнку обкладинки гіперпосилання на першу сторінку електронної   книги.  11) Виконання компіляції книги за допомогою компілятора Natata eBook Compiler  Version 2.1.  Створення електронної книги подібне до створення звичайного web- сайту, але має  специфічні відмінності, це – створення електронної об’ємної обкладинки книги і її компіляція  [6].  Об’ємна обкладинка створюється у програмі eCover Studio v2.00 –  це найкраща на  сьогоднішній день програма для створення об’ємних зображень (обкладинок) електронних   матеріалів. У ній можна створювати 15 варіантів зображень, включаючи зображення коробки  CD, DVD, аудіо і відео касет, коробки програмного забезпечення, зображення журналу CD,  зображення книги, зображення блокноту зі спіраллю, пластикової картки.  Програма миттєво генерує зображення. Вона має можливість генерації будь-якого  розміру зображення, зображень під будь-яким нахилом, поворотом, з різними варіантами  відображення тіні (включаючи дзеркальне). Програма забезпечує високу якість отримуваних  зображень обкладинок, проста і зручна в роботі.  Компіляцію книги у формат .ехе доцільно виконувати у програмі Natata eBook Compiler,  оскільки вона має досить високі можливості і засоби захисту у порівняні з іншими  аналогічними програмними засобами, а також є частково безкоштовною [7, c. 122].   Natata eBook Compiler – програма-компілятор електронних книг, яка дозволяє з окремих  текстових, графічних і аудіо файлів створити єдиний виконуваний файл (електронну книгу) зі  зручним інтерфейсом. Процес створення книги полягає в заповненні вкладок, що дозволяє  крок за кроком вказати всі необхідні параметри майбутньої книги, включаючи вибір рівня  стискування (чим він вищий, тим менше місця буде займати файл, але водночас із цим   програма буде працювати повільніше).  У безкоштовній версії для збірки книги можна використовувати популярні текстові,  графічні й аудіо формати, але не можна включити в книгу Flash, PDF для цього, якщо виникає  потреба, можна придбати версію Pro або Gold. Окрім цього, у безкоштовній версії програми  обмежені опції по захисту книги – доступними є обмеження копіювання і друку, в платних  версіях можна встановлювати пароль на доступ до книги.   Висновки. Упровадження в навчальний процес електронних книг дозволяє на  належному методичному рівні забезпечити навчальний процес і підвищити ефективність  навчання. Електронний підручник подібний до спеціального освітнього середовища, оскільки  може включати в себе дані різних типів, які значно підвищують дидактичний рівень матеріалу  книги  за рахунок наочності.   Проте електронні книги мають і недоліки, зокрема, відсутність єдиних стандартів  розробки, а також у процесі створення необхідно синтезувати знання роботи з різними  спеціалізованими програмними засобами.     Література:     1.   Полянський П. Про переваги і вразливі місця електронних підручників. / П. Полянський // Проблеми  сучасного підручника. – 2008.– вип. 8. – С. 12 – 14.  2. Кононець Н. В. Аспекти педагогічної майстерності викладача: розробка електронних підручників  [Електронний ресурс] / Н. В. Кононець // Витоки педагогічної майстерності : зб. наук. праць. – 2009. – № 6. – С.  202–210. – Режим доступу до журн. : www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vpm/2009_6/kononec.pdf c 202.  3. Україномовна Вікіпедія. [ Електронний  ресурс]. –  Режим   доступу:  http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%BD %D0%B0_%D0%BA%D0%BD%D0%B8%D0%B3%D0%B0.     138   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   4. Гриценчук О. О. Електронний підручник і його роль у процесі інформатизації освіти / О. О. Гриценчук //  Інформаційні технології і засоби навчання / за ред. В. Ю. Бикова, Ю. О. Жука; Ін-т засобів навчання АПН  України. – К., 2005. – С. 255–261.   5. Яковенко Т. В. Обзор требований к созданию электронных учебников [Електронний ресурс] /  Т.  В . Яковенко, И. В. Пустовалов // Проблеми інженерно-педагогічної освіти : зб. наук. праць. – 2007. – № 18– 19. – С. 202–210. – Режим доступу до журн. : www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum /Pipo/2007_18-19/07ytvcec.PDF.  6. Вєлиєва А. Ш. Електронний підручник: можливості та перспективи [Електронний ресурс] / А. Ш.  Вєлиєва, Е. Р. Сулеманова // Материалы V Международной научно-практической конференции «Наука в  информационном  пространстве» (30–31  октября 2009  г.). –  Режим  доступу  до  журн . :  http://www.confcontact.com/2009ip/velieva.htm.  7. Зайнутдинова Л.Х. Создание и применение электронных учебников (на примере общетехнических  дисциплин). – Астрахань: Изд-во ЦНТЭП, 1999. – 363 с.  8. Башмаков А.И., Башмаков И.А. Разработка компьютерных учебников и обучающих систем. – М.:  Филинъ, 2003. – 616с.  9. Тыщенко О.Б. Новое средство компьютерного обучения - электронный учебник // Компьютеры в  учебном процессе. – 1999. – № 10. – С . 89-92.  10. Федій О. Г. «Підготовка майбутнього вчителя інформатики до створення електронних підручників» -  Материал розміщено в рамках проведення Форуму педагогічних ідей «Урок». - 2011.      У статті розглянута одна зі сторін процесу інформатизації сучасної освіти – створення і використання  електронних книг. Досліджуються технології створення електронних книг за допомогою сучасного програмного  забезпечення з можливостями найкращого унаочнення і захисту інформації.  Ключові слова: електронні книги, захист інформації, програмне забезпечення.  The article describes one of the parties to the process of education informatization – the creation and use of e- books. The article examines the technology to create e-books using modern software with the best possible visibility and  protection of information.  Keywords: e-books, protection of information, software.             Г.М. Плахотнюк   (науковий керівник – доц. М.Ю. Кадемія)  ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНЬОГО УЧИТЕЛЯ  ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ЗА ДОПОМОГОЮ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ  ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ  Постановка проблеми. Ознайомитись з проблемою формування інформаційної –  комунікаційної культури майбутніх учителів іноземної мови та з рівнем їх готовності до  використання нових інформаційних технологій в навчальному процесі  та для самоосвіти.  Проаналізувати стан проблеми у вітчизняних та зарубіжних дослідженнях, присвячених  професійній  підготовці  учителів  іноземної  мови.  Дослідити  методику  формування  інформаційної культури майбутніх учителів іноземної мови, яка базується на поетапному та  послідовному оволодінні основами роботи на персональному комп'ютері та засвоєнні  психолого-педагогічних і організаційно-методичних основ ефективного використання  інформаційно-комунікаційних технологій навчання. Виділити інформаційні вмінння як  складові інформаційної культури педагога. Довести, що інформаційні вміння користувача  передбачають оволодіння інформаційно-комунікаційними технологіями, а інформаційні  вміння вчителя поєднують психолого-педагогічні та організаційно-методичні вміння  ефективно використовувати інформаційно-комунікаційні технології у навчальному процесі.    Зросла потреба у висококваліфікованих спеціалістах, які володіють інформаційною  культурою,  тому  оволодіння  знаннями  та  вміннями  використання  інформаційно- комунікаційних технологій навчання стало важливою складовою професійної підготовки  майбутніх учителів іноземної мови.   Аналіз попередніх досліджень. Проблемі формування інформаційної культури та  підготовки майбутніх учителів іноземної мови до використання в навчальному процесі  інформаційно-комунікаційних технологій приділяється значна увага у сучасних психолого-   © Г.М. Плахотнюк, 2012        139    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    педагогічних дослідженнях. Питанню визначення суті поняття культури та її місця в освіті  присвячені роботи В. Андрущенка, А. Веряева, Л. Губерськиого, Н. Криловоі, В. Розіна,  І. Шалаева. Процес диференціації культури та виділення в її системі інформаційної культури  досліджували  В. Виноградов,  Л. Винарик,  Г. Воробйов,  А. Гинкул,  Ю. Горвіц,  Н. Джинчарадзе, А. Єршов , М. Жалдак, Л. Скворцов, В. Сухіна, О. Тарасова, О.М. Щедрин,  також проблема формування вмінь використовувати інформаційно-комунікаційні технології в  навчальному процесі розглядається у працях С. Гунько, М. Жалдака, Ю. Машбиця, Н. Морзе,  Ю. Триуса, С. Христочевського. Вплив інформаційно-комунікаційних технологій на зміст і  методи навчання досліджували Н. Апатова, В. Клочко.   Значний науковий потенціал накопичено в галузі методики використання комп’ютерів у  навчально-виховному процесі, що досліджували Н. Балик, Р. Вільямс, О. Гокунь, К. Маклін,  Н. Морзе, В. Каймін, Ю. Рамський.   У сучасних наукових дослідженнях приділяється увага лише окремим аспектам цієї  проблеми, зокрема особливостям використання інформаційно-комунікаційних технологій у   системі філологічної освіти (О. Авраменко, Е. Власов, Т. Кулик, Т. Юдіна) та підготовці  майбутніх учителів-словесників (І. Бакаленко, Л. Карташова), формуванню інформаційної  культури майбутніх учителів іноземної мови (Є. Полат, Н. Протасова), особливостям  вивчення іноземних мов у школі із застосуванням комп’ютера (О. Гокунь).   Мета статті. Дослідити проблему формування інформаційної –  комунікаційної   культури майбутніх учителів іноземної мови та їх готовність до використання нових  інформаційних технологій в навчальному процесі та для самоосвіти. Проаналізувати стан  проблеми у вітчизняних та зарубіжних дослідженнях, присвячених професійній підготовці  учителів іноземної мови. Важливого значення проблема формування інформаційної культури  набуває в системі вищої освіти у сфері професійної підготовки майбутніх учителів іноземної   мови. Студенти гуманітарних факультетів мають різну мотивацію як до вивчення іноземних  мов, так і до вивчення основ інформаційних технологій, чим створюються проблеми при  підборі та застосуванні форм, методів і засобів навчання того чи іншого предмету,  відзначають гостру потребу у використанні персонального комп’ютера для виконання  різноманітних  вправ  з  поясненням  правил  написання,  використанні  автоматичних  перекладачів при подачі нового матеріалу.   Виклад основного матеріалу. Зросла потреба у висококваліфікованих спеціалістах, які  володіють інформаційною культурою, тому оволодіння знаннями та вміннями використання  інформаційно-комунікаційних технологій навчання стало важливою складовою професійної  підготовки майбутніх учителів іноземної мови. Зважаючи на це, дане питання знайшло  сьогодні відбиття в цілеспрямованій державній  політиці України щодо формування  інформаційно-технологічного суспільства й відображено в «Національній доктрині розвитку  освіти», Державній програмі «Вчитель» і Законах України «Про національну програму  інформатизації», «Про освіту» та «Про вищу освіту».   Із 1999 року європейське освітнє співтовариство живе під знаком Болонського процесу.  Інтеграційний процес полягає у впровадженні європейських норм і стандартів в освіті, науці і  техніці, поширенні власних культурних і науково-технічних здобутків.. Важливого значення  ця проблема набуває в системі вищої педагогічної освіти у сфері професійної підготовки  майбутніх учителів іноземної мови.    У традиційне планування уроку вносяться зміни з урахуванням застосовування  мультимедійних засобів навчання. Проте вчителю надзвичайно важко розібратися в  ефективності запропонованих мультимедійних  програм, оскільки вони містять різну  методичну та інформативну базу. Часто в одному програмному засобі містяться одні потрібні  матеріали, а в другому – інші. Тому на даний момент вчителю потрібний на конкретному  уроці навчальний матеріал, дібраний відповідно до чинної програми для загальноосвітніх  шкіл. Це можна зробити за допомогою програми підготовки презентацій Microsoft Power  Point. Переваги  даного підходу в тому, що презентацію можна змінювати самому вчителю,  вносячи корективи відповідно до матеріальної бази свого кабінету та особливостей класу, в     140   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   якому викладається предмет. Вчителі іноземних мов та учні в більшості навчальних закладів,  де стало можливим використання сучасних комп’ютерних технологій навчання, почали  самостійно створювати такі презентації.   Напрями подальших розвідок. На разі розроблено різноманітні цікаві методики  формування інформаційної культури майбутніх учителів іноземної мови, що базуються на  системному підході та містять: теоретичні положення  щодо підготовки студентів до  використання в навчальному процесі інформаційно-комунікаційних технологій, узагальнення  сучасних наукових підходів і передового педагогічного досвіду, теоретичні положення з  педагогіки, психології та інформатики.    Педагогічними умовами, що сприяють підвищенню рівня інформаційної культури  майбутніх учителів іноземної мови, є організація єдиного освітнього середовища, що  забезпечує поєднання гуманітарного знання та оволодіння  інформаційно-комунікаційними  технологіями навчання. Організація єдиного освітнього середовища передбачає визначення  його рівнів. Наприклад, освітнє середовище педагогічного університету можна умовно  поділити на рівні (університет, факультет кафедра, студент, школа), що сприяє здійсненню  неперервної педагогічної освіти. Взаємовідносини між учасниками освітнього середовища  (викладачами  університетів,  студентами,  учителями  шкіл,  молодими  спеціалістами,  програмістами) передбачають поєднання організаційно-методичної  діяльності, що забезпечує  професійну направленість навчальної та наукової роботи в педагогічному університеті й  науково-дослідної діяльності, що передбачає вибір та впровадження досягнень педагогічної  науки і передового педагогічного досвіду в масову практику.   Висновки. Таким чином, в процесі професійної підготовки студентів необхідно  створювати такі педагогічні умови, які б передбачали організацію єдиного освітнього   середовища, встановлення науково-дослідних та організаційно-методичних взаємовідносин  між викладачами університетів, учителями шкіл, студентами, молодими спеціалістами та  поєднання знання іноземної мови з умінням використовувати інформаційно-комунікаційні  технології навчання.    Отже, інформаційна культура як особливий аспект соціального життя виступає в ролі  предмету, засобу та результату соціальної активності людини, відображає характер і рівень   практичної діяльності, має вирішальний вплив на всі аспекти інформаційної діяльності,  безпосередньо пов’язана з дослідницькою та учбовою діяльністю людини і є невід’ємним  моментом взаємозв’язку людей. Інформаційна культура майбутнього вчителя іноземної мови  є складовою частиною загальної культури, що орієнтована на інформаційне забезпечення всіх  видів професійної діяльності та передбачає знання основних  засобів представлення  навчальної інформації, а також уміння ефективно застосовувати їх на практиці.       Література:     1. Газнюк Ю.Ю. Комп'ютер і сучасна проекційна техніка // Комп'ю-тер у школі та сім'ї. – 1998. - № 1.2.  Михайлова Н.И. Microsoft Power Point // Информатика и образование. – 1997. – №1.  2. Трубій Г.Г., Штомпель Г.О. – Організація методичної роботи вчителів іноземних мов: Посібник для  вчителя – 2 – е видання., К.: Рад. школа, 1988.  3. Інформаційний вісник. Вища  освіта №17/2005.   4. Сайт Українського центра дистанційного навчання. www.distance-learning.com.ua        Досліджено проблему формування інформаційної культури майбутніх учителів іноземної мови та їх  готовність до використання інформаційно-комунікаційних технологій в навчальному процесі та для самоосвіти.  Проаналізовано стан проблеми у вітчизняних та зарубіжних дослідженнях, присвячених професійній підготовці  учителів іноземної мови. Виділено інформаційні вмінння як складові інформаційно - комунікаційної культури  педагога.   Ключові слова: інформаційна культура  вчителя, компоненти інформаційної культури, інформаційні  вміння, інформаційно -  комунікаційні технологіі навчання, інтеграційний процес, модернізація освіти,  європейські стандарти, педагогічні дослідження, професійна діяльність, науковий потенціал, застосування  комп’ютера, сучасні наукові підходи, практичне застосування.         141    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    The problem of the information culture forming of the future teachers of foreign languages as well as their  maternity in using of information – communication technologies in the learning process and for self-education have been  investigated. The state of the problem in home - and foreign investigations, which are dedicated to professional training  of the teachers of foreign languages, have been analys ed. The information – communication skills as the basic  components of the teacher information culture have been underlined.   Keywords:  іnformation culture of the teacher, the components of the information culture, information skills,  information – communication learning technologies, integrational process, educational modernization, European  standards, pedagogical investigations, professional activ ity, scientific potential, computer use, modern scientific  approaches, practical use.      М.А. Поліщук, С.А. Красінська   (науковий керівник – доц. В.М. Бойчук)  ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ У ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ  МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ТЕХНОЛОГІЙ  Актуальність проблеми. У формуванні професійних знань і вмінь майбутніх учителів  технологій значна роль належить правильно побудованому навчально-виховному процесу,  який спириє зокрема вихованню такої якості  особистості як відповідальність, що  характеризується точністю, пунктуальністю у виконанні зобов'язань та її готовністю  відповідати за наслідки своїх дій. Студент має порівнювати свої вчинки з панівними в  суспільстві вимогами, нормами, законами, керуватися інтересами соціального прогресу.   У «Національній доктрині розвитку освіти України в XXI столітті» визначено основні  стратегічні напрями її розвитку. Основною  метою освіти на сучасному етапі є поліпшення  підготовки молоді до життєдіяльності в нових соціально-економічних умовах. Тому  відповідальне, творче ставлення учнів до праці є однією з найважливіших характеристик  сучасної людини як особистості.  «Творча праця можлива лише тоді, коли людина ставиться до роботи з любов'ю, коли  вона свідомо бачить у ній радість, розуміє користь і необхідність праці, коли праця стає для  неї основною формою вираження особистості і таланту», - підкреслював видатний педагог  А. Макаренко. «Таке ставлення до праці можливе лише тоді, коли утворилася глибока звичка,  свідоме, відповідальне, творче ставлення до трудових зусиль, коли ніяка робота не здається  неприємною, коли в неї є  яке-небудь значення» [5, с.54].  Розвиток суспільства потребує формування відповідальної особистості вихованця вищої  школи, яка може жити й активно працювати у мінливих умовах сьогодення, самостійно  приймати рішення і відповідати за його наслідки. На жаль, традиційні підходи до здійснення  процесів виховання та навчання не дають можливість виховати саме таку особистість. На  сучасному  етапі розвитку дуже багато науковців і педагогів-практиків намагаються знайти  шляхи реформування освіти, тому метою нашої статті є дослідження підходів у вихованні  творчого та відповідального ставлення майбутнього вчителя технологій до праці .  Аналіз попередніх досліджень. Метою технологічної підготовки, як зазначав  М. Фіцула, є «виховання відповідальної творчої особистості», якомога повний розвиток її   інтересів, здібностей, підготовка учнів до професійного самовизначення та трудової  діяльності в умовах ринкової економіки [6, с.68].  Виховання відповідальності в майбутнього вчителя технологій передбачає глибоку  повагу до його особистості, врахування особливостей його індивідуального розвитку,  ставлення до нього як до рівноправного учасника навчально-виховного процесу. Розуміння  інтересів студента, повага його гідності, довіра до нього , сприяють вихованню відповідальної  гуманної особистості, формуванню у неї високих гуманних якостей: працелюбності, чесності,  щирості, людяності, доброзичливості, чемності.  Проблема формування відповідального ставлення до праці як позитивної, потрібної  якості особистості, в усі часи хвилювала багатьох учених і педагогів. Багато цінних ідей    © М.А. Поліщук, С.А. Красінська,  2012     142   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   знаходяться в працях таких видатних педагогів, як: А. Макаренко, В. Сухомлинський,  М. Монтессорі, К. Ушинський, Я. Коменський.  Проблему відповідальності учасників навчального процесу досліджували такі вчені, як:  З. Прокоп'єва, М. Фіцула. Н. Волкова, І. Бех, Ю. Руденко, В. Кузь, М. Коротков та багато ін.  Психологічну сторону даної проблеми розглядали психологи-науковці : Ф. Іванченко,  Л. Виготський, С. Рубіншнейн, Б. Апаньєв.  Виклад основного матеріалу. Проблема виховання відповідального ставлення до праці  у наш час є досить актуальною. Завданням освіти є формування відповідальної особистості,  розвиток її здібностей і обдарувань. Сучасна діяльність навчального закладу має будуватись  так, щоб сприяти становленню моральної особистості, повному задоволенню її інтересів  і  потреб.  Сучасні навчальні заклади потребують кваліфікованих працівників, які б сприяли  вихованню відповідальності учня у навчально-виховному процесі, а саме уроки технологій,  під час яких відкриваються широкі перспективи. Але, на жаль, не маючи відповідної  підготовки, майбутній учитель технології не може в повній мірі використати ці можливості.  Традиційні підходи до здійснення  процесу виховання в навчальних закладах не дають  можливість виховувати відповідальну особистість учня.  Серед показників відповідального ставлення учнів до праці К. Клімова виділяє:  1. Осмислення учнем необхідності та важливості виконання дорученої роботи, яка має  значення для інших.  2. Направленість дій на успішне виконання доручених завдань (учень вчасно береться  до виконання роботи, намагається  подолати труднощі, доводить справу до кінця).  3. Емоційне хвилювання за результативне виконання завдання, його характер, результат  (задоволений тим, що йому запропонували виконати серйозне доручення, завдання,  переживає за його успіх, відчуває задоволення від усвідомлення успішного виконання,  переживає оцінку інших).  4. Осмислення необхідності нести відповідальність за виконання дорученого завдання,  роботи [4, с. 26].  Однією  із форм організації навчальної діяльності, яка дозволяє формувати в учнів  відповідальне ставлення до праці є екскурсія. Екскурсія є складною формою навчально- виховної роботи, триває 45-90 хв. Вона відкриває можливості для комплексного використання  методів навчання, збагачує знаннями учнів і самого вчителя технологій, допомагає виявити  практичну значимість знань, сприяє ознайомленню учнів з досягненнями науки, є ефективним  засобом виховання учнів, зокрема їхньої емоційної сфери.  Екскурсії поділяють: за змістом (виробничі, біологічні, історичні, географічні,  краєзнавчі, мистецькі); за часом (короткотермінові, тривалі); за черговістю під час  навчального процесу: попередні або вступні (на початку вивчення теми, розділу програми),  супровідні або проміжні (у процесі вивчення навчального матеріалу), заключні або  завершальні (наприкінці  вивчення теми, розділу), за відношенням до навчальних програм  (програмні та позапрограмні).  Об'єктами навчальних екскурсій є промислові підприємства, лабораторії НДІ, вищі  навчальні заклади, установи культури і мистецтва (музеї, виставки), храми, історичні місця і  пам'ятки тощо. Планують їх заздалегідь у межах урочного часу (екскурсії з виховною метою  належать до позакласних  заходів, їх проводять у позаурочний час).  Для ефективного проведення екскурсії необхідне чітке визначення освітньої та виховної  мети, вибір оптимального зміcту, об'єкта екскурсії з урахуванням рівня підготовки учнів.  Проведення екскурсії поділяють на декілька етапів:  1. Теоретична та практична підготовка передбачає опанування учнями мінімумом  необхідних знань. Учитель заздалегідь знайомиться з об 'єктом, домовляється з екскурсоводом  про дидактичний зміст екскурсії.        143    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    2. Інструктаж, завдання якого полягає в ознайомленні учнів з метою і змістом екскурсії.  Учитель характеризує об'єкт, зацікавлює ним, повідомляє про план екскурсії, за потреби  накреслює маршрут-схему.  3. Проведення екскурсії, що передбачає послідовний розгляд об'єктів екскурсії,  визначення головного для отримання необхідної інформації про об'єкт. Учні запитують,  спостерігають, запам'ятовують , роблять нотатки. Завершується екскурсія відповідями на  запитання щодо її змісту.  4.  Опрацювання  матеріалів  екскурсії  передбачає  уточнення,  систематизацію,  узагальнення одержаних під час екскурсії вражень, спостережень. Обов'язковим є аналіз  підсумків навчальної екскурсії - усне опитування, використання даних під час наступних  уроків. За потреби наслідки екскурсії оформлюють у вигляді стенда, плаката чи альбому.  Навчальні  екскурсії та навчальна практика є обов'язковими та необхідними складовими  навчально-виховного процесу. Вони передбачають створення умов для наближення змісту  навчальних предметів до реального життя, спостереження та дослідження учнями явищ  природи  і  процесів  життєдіяльності  суспільства,  розширення  світогляду  школярів,  формування в них життєво необхідних компетенцій, посилення практичної та професійно- орієнтаційної спрямованості навчально-виховного процесу.   Екскурсії з учнями загальноосвітніх навчальних закладів можуть мати різну дидактичну  мету й об'єкти. Екскурсії можуть бути випереджувальними і проводитися напередодні  вивчення нової теми; тематичними - для поліпшення розуміння учнями певної теми або  розділу; комплексними, що охоплюють широке коло питань основ наук і проводяться  наприкінці вивчення розділу або навчального  року з метою узагальнення знань і вмінь.   Напередодні екскурсії вчитель технології має ознайомити школярів із планом її  проведення, поставити ряд запитань, відповіді на які учні повинні дізнатися під час огляду. З  метою підвищення зацікавленості школярів екскурсією, сприяння розвитку в них ініціативи та  самостійності можна запропонувати індивідуальні та групові завдання щодо  вивчення  окремих об'єктів, складання задач, збирання колекційного матеріалу, підготовки звітних  матеріалів. Обов'язковою умовою проведення екскурсії є цільовий інструктаж учнів з техніки  безпеки, правил поведінки під час переходу чи проїзду до місця екскурсії та її проведення  відповідно до Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально- виховного процесу в  установах і закладах освіти, затвердженого наказами Міністерства освіти  і науки України.   Підбиття підсумків екскурсій може здійснюватися залежно від віку школярів у різних  формах: бесіди, під час якої вчитель технології з'ясовує враження учнів від об'єкта, обговорює  найважливіші етапи екскурсії; конференції, під час якої учні звітують щодо виконання  запропонованих раніше завдань (проектів); диспуту, під час якого учні висловлюють власну  позицію щодо побаченого та почутого; виставки колекцій, стіннівок, малюнків, альбомів  тощо.   Висновки. Проведене нами дослідження підходів у вихованні відповідального та  творчого ставлення учнів до праці повинно показати майбутньому вчителю технології, що  використання екскурсії в навчальному процесі зумовлює підтвердження таких гіпотез:  «екскурсія , як реклама тої або іншої професії», «екскурсія, як підвищення ефективності  навчально-виховного процесу» та «проведення екскурсії сприяє розвитку пам`яті, логічного  мислення, творчої уяви, ознайомлює учнів з організацією, виробництва, технікою,  технологією й основними професіями різних підприємств, організацій».  Екскурсії на підприємство створюють умови для розвитку технічної творчості, уваги,  пам`яті, логічного мислення, активізують пізнавальну діяльність і творче ставлення до праці,  виховують в учнів працелюбність, культуру праці, бережливість, виховують в учнів почуття  поваги до працівників та любові до праці. Все це повинен враховувати у своїй діяльності  майбутній вчитель технології.  Кожна людина може мати багато захоплень, що приносять радість та задоволення. Та  все ж  найбільше часу приділяється професійній діяльності, оскільки саме вона дає засоби     144   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   існування, в ній можна реалізувати себе як особистість, досягти успіху і постійно  вдосконалювати свою майстерність.     Література:     1. Батышев, С.Я. Трудова підготовка школярів - К.:Здоров`я, 2007.-240с.  2. Воловиченко, А.И. Совершенствование организации трудового обучения в школьных мастерских //  Радянська школа // Науково-методичний журнал. - 2006. - №8. С.-25-29.  3. Коберник О.М. Урок трудового навчання в умовах проектно-технологічної системи //  Трудова  підготовка в закладах освіти. - 2006. - №1.- С.2-5.  4. Климова К.А. О  формировании ответственности у детей. - В кн.: Формирование коллективньїх  взаимоотношений у детей старшого школьного возраста. - М.:1998. - 125с.  5. Макаренко А.С. Трудовое воспитание. - М.: Просвещение, 1989. - 246с.  6.Освітні технології: Навч.-метод.посібн./ О.М.Пєхота, А.З.Кіктенко та ін. - К.: А.С.К.,2001. - 256с.  7. Педагогіка / За ред. М.Д. Ярмаченко - К .: Вища школа, 1986. - 544с.      В статті досліджуються формування професійних знань та умінь у процесі підготовки майбутнього  вчителя технологій. Розглядаються підходи у вихованні творчого ставлення учнів до праці на уроках технології,  зокрема на прикладі проведення екскурсій. Розкрито показники відповідального ставлення до праці.  The article deals with the formation of professional knowledge and skills in the process of the future teachers’ of  technology education. It is regarded to the approaches in the development of the pupils’ creative attitude to the labour at  technology lessons in particular during executions. The indicators of the responsible attitude to the labour are shown.  Ключові слова: майбутній вчитель технологій, учень, відповідальне ставлення до  праці        С.М. Поліщук   (науковий керівник – доц. Г.Б. Гордійчук)  ШЛЯХИ ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕСІ  ЗДІЙСНЕННЯ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ УЧНІВ ІЗ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ  Постановка проблеми. Розвиненість і досконалість методів і засобів сучасних  інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) створюють реальні можливості для їхнього  використання в системі освіти. Проте, на жаль недостатньо  розробленою є система створення,  накопичення та практичного використання розрізнених інформаційних ресурсів педагогічного  значення. Як правило, подібні засоби ніяк не пов’язані між собою і дублюють одну і ту ж  інформацію.   Практичне впровадження методів організації навчання із застосуванням засобів ІКТ дає  можливість використовувати їх в якості:  – засобів навчання, що підвищують  ефективність і якість підготовки школярів,  організовують оперативну консультаційну допомогу, реалізують можливості програмно- методичного забезпечення комп’ютерної і телекомунікаційної техніки в цілях формування  культури навчальної діяльності в навчальних закладах;  – інструмента пізнання, за рахунок формування навичок дослідження діяльності  шляхом моделювання роботи наукових лабораторій, організації спільних навчальних і  дослідницьких робіт учнів і вчителів , можливостей оперативної і самостійної обробки  результатів експериментальної діяльності;  – засобів телекомунікацій, що формують вміння і навички одержання необхідної  інформації з різноманітних джерел шляхом оперативного обміну ідеями, планами, спільними  проектами, темами тощо і закінчуючи використанням видалених баз даних;  – засобів розвитку особистості за рахунок реалізації можливостей підвищення  гуманітарного розвитку учнів і формування навичок культури спілкування;  – ефективного інструменту контролю і корекції результатів навчальної діяльності тощо.    © С.М. Поліщ у к, 2012        145    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    Аналіз попередніх досліджень. Питанням застосування інформаційно-комунікаційних  технологій присвячені праці В. Бикова, Б. Гершунського, Р. Гуревича, І. Захарової,  М. Кадемії, Н. Морзе, Є. Полат, І. Роберт, Ю. Рамського, Н. Софронова, І. Трайньова та ін.  Питаннями здійснення тестування опікуються такі науковці, як: В. Аванесов, Г. Анастазі,  В.  Беспалько, Е. Мейрбеков, Є. Михайличев , М. Розенберг та інші.  Виклад основного матеріалу. Один із шляхів використання ІКТ у навчальній  діяльності середньої загальноосвітньої школи (СЗШ) – комп’ютерне тестування знань і вмінь  учнів. У поєднанні з іншими видами перевірки, використання тестових завдань із  комп’ютерною підтримкою є досить ефективним інструментом, що стимулює підготовку учнів  до кожного уроку  і підвищує мотивацію вивчення предмету. Усний контроль можна замінити  комп’ютерним під час проведення підсумкових уроків, контрольних робіт, іспитів тощо.  Нині використовуються різні форми здійснення контролю знань учнів. Це і поурочне  усне опитування теоретичного матеріалу, і виконання та перевірка численних самостійних,  творчих і практичних завдань тощо. Усі види контролю є  важливими і необхідними, а їх  застосування на уроках є обов’язковим. Однією з ефективних форм здійснення контролю  знань учнів є застосування тестів, які дозволяють за досить короткий час перевірити знання  учнів усього класу. Використовуються тести і для закріплення вивченого матеріалу.   Педагогічний тест  – це система завдань специфічної форми, певного змісту, яка   дозволяє якісно оцінити структуру та визначити рівень навчальних досягнень [3, с.3].  Розрізняють дві основні групи тестів: тести розумової обдарованості (інтелекту); тести  навчальної успішності (засвоєння знань).  Тест успішності – це сукупність спеціально підібраних завдань для виявлення знань  учнів, що потребують коротких однозначних відповідей.  Як переконує аналіз педагогічного досвіду, тестові завдання повинні бути чітко  сформульовані , легко читатись, бути правдивими, недвозначними, не містити підказок і  відповідати змісту навчальних програм.   За формою тестування розрізняють: тести для групового тестування і тести для   індивідуального тестування.   За предметом вимірювання класифікують:тести знань і навичок; тести інтелекту; тести   інтересів; тести спеціальних здібностей; тести характерологічні (особистості); тести   визначення окремих психічних функцій (пам'яті, мислення, уваги та ін.).   За психологічною ознакою розрізняють: тести досягнень; тести розвитку; тести   інтелекту; тести загальної результативності; тести успішності; соціальні тести; тести, що   вивчають професійну здатність; психометричні тести особистості.   Для визначення навчальної успішності у педагогіці використовують таку класифікацію   групових тестів:  – за метою застосування: тести констатуючі, тести діагностуючі, тести прогнозуючі;  – за видом контролю: тести вихідного контролю, тести поточного або проміжного  контролю, тести граничного або підсумкового контролю (в кінці семестру, навчального року –  екзаменаційні), тести заключного контролю;  – за рівнем уніфікації: тести стандартизовані, тести не стандартизовані;  – за  статусом  упровадження :  загальнонаціональні  тести,  тести  відомчі  або  міністерські, тести навчального закладу, тести кафедральні, тести особисті або неформальні;  – за формою подання знань: тести вербальні, тести математичні, тести ситуаційні, тести  маніпуляційні, тести з окремих дисциплін, які можуть поєднувати у собі перші три форми;  – за видом тестового завдання: тести з відкритими тестовими завданнями,  тести з  напіввідкритими тестовими завданнями, тести з закритими тестовими завданнями.   У тестах із відкритими тестовими завданнями відповіді не задані ні особі, яка   тестується, ні особі, яка їх перевіряє, тобто це тестові завдання із вільною формою відповіді.   Їх поділяють на завдання з пропусками, завдання на доповнення, завдання з короткою   відповіддю та завдання з відповіддю-мікротвором.     146   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   У тестах з напіввідкритими тестовими завданнями відповідь надається лише особі, яка   їх перевіряє.  Тести з закритими тестовими завданнями передбачають, що відповідь пропонується  також і особі тестування. Такі тести за формою відповіді можна розподілити на:  альтернативні тестові завдання, вибіркові тестові завдання, які передбачають вибір із  декількох запропонованих відповідей, тестові завдання на визначення відповідності. Окрім  цього, існує чотири принципи формування відповідей у закритому тестовому  завданні:  альтернативний, класифікаційний, кумулятивний і сполучний.  Нині  існує  значна  кількість  тестуючи-контролюючих  оболонок,  які  можна  використовувати у навчально-виховному процесі СЗШ для створення тестів з різних  предметів, зокрема, з трудового навчання:  – пакет SunRave TestOfficePro;  – система TestYourSelf;  – програма «Оріон»;  – контрольно-дігностична система TEST-W2;  – програма «MIF-tests»;  – система MyTest тощо.  Коротко охарактеризуємо деякі з них.  Програмний засіб TestYourSelf  – програма для тестування учнів шкіл, або студентів  вузів. Тематика тестів визначається укладачем, який має можливість підключити для  створення питань графічні (jpg, bmp), аудіо (wav, mp3) або відео файли (avі, mpeg). Тест  складається з питання й 4-х можливих варіантів відповіді, серед яких необхідно обрати  правильний. У налаштуваннях програми можна визначити критерії тестування  (у відсотках, за  12-ти бальною шкалою), є можливість дозволити режим підказок (зі зниженням результату  або без нього), забезпечити роботу з паролем тощо.  Програма «ОРІОН» призначена для створення тестів на будь-яку тему. Характерна риса  програми – підтримка таких можливостей: вставка малюнків як у текстове поле (питання,  відповіді), так і в окреме  вікно, що знаходиться у правому верхньому куті; необмежена  кількість  питань;  необмежена  довжина  питань  і  відповідей;  вказівка  довільного  максимального балу; обмеження в часі; друкування тесту; підтримка будь-яких шрифтів в  одному полі; повна керованість за допомогою клавіатури тощо.  Також дана програма має можливість вставляти в текстове поле будь-який об’єкт   (формули, малюнки і т.д.). Дана програма створює журнал, який можна переглядати за  допомогою програми Журнал-Оріон.   Система автоматизованого навчання й контролю знань Assistent, призначення якої –  розробка комп’ютерних тестів і навчальних програм на основі програми для створення  презентацій PowerPoint. Можливості системи:  –  7 форм тестових завдань: простий вибір, множинний вибір, вільна  відповідь, вибір  точки на малюнку, вибір декількох точок на малюнку, побудова послідовності, відтворення  відповідності;  – кількість варіантів відповідей – до 12;  – чотирьохбальна (незадов/задов/добре/відмінно) або 100-бальна шкала оцінювання;  – задання критеріїв оцінювання;  – використання малюнків для ілюстрацій завдань і в якості варіантів відповідей  (формати JPG, GIF, BMP, DIB, WMF, EMF, ICO, CUR);  – використання мультимедійних файлів (формати  відео: AVI, MPG, WMV,  формати  аудіо: MP3, WAV, MID);  – врахування різної складності завдань;  – задання умов формування вибірки питань під час тестування;  – довільний порядок виконання завдань;  – накопичуваний статистичний аналіз за відповідями на кожне конкретне питання;  – перевірка правопису й логічної незаперечуваності тесту;        147    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    – забезпечення роботи в локальній мережі;  – спрощене створення тестів шляхом перетворення документу Microsoft Word;  – виведення тесту й інших файлів у документ Microsoft Word, або архів WinRar;  – використання редактора формул;  – аналіз впливу випадкового вгадування;  – режим заборони на перехід між вікнами під час тестування;  – режим допомоги під час роботи над помилками тощо .  Контрольно-діагностична система Test-W2 (рис.1) прийшла на заміну відомій системі  Test-W і служить для комп’ютерного тестування знань і навичок учнів з будь-якого предмета.  Система Test-W2 забезпечує такі можливості:  – збереження прізвища і класу учня, що тестується;  – проведення тестування з діагностикою відкритого (позначаються правильні і  неправильні відповіді) або закритого типу;   – добір потрібних параметрів шрифту запитань і відповідей;  – використання шкали оцінювання 2, 5, 6, 9 або 12 балів:  – встановлення індивідуальних параметрів тестування (кількість запитань, час  тестування, шкала оцінювання, діагностика);  – уведення в запитання формул, таблиць і графічних зображень;  – використання можливостей редакторів Paint і Word;  – захист тестів і протоколу тестування від несанкціонованих дій;  – збереження  протоколу результатів тестування;  – використання існуючих тестів Test-W;  – робота в локальній комп’ютерній мережі.             Рис. 1. Вікно діагностичної системи Test-W2  Контрольно-діагностична система MyTest (рис.2) – система для здійснення мережевого  моніторингу знань учнів, збирання й обробки результатів тестування засобами сучасного  програмного забезпечення. Забезпечує можливість створення завдань 8 типів: одинарний  вибір, множинний вибір, співставлення варіантів, задання порядку слідування, вибір  істинності чи хибності варіанту, ручне введення тексту або числа, вибір  місця зображення.     148   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012    Рис.2. Вікно контрольно-діагностичної системи MyTest  Програма містить три модулі: модуль тестування (MyTestStudent), редактор тестів  (MyTestEditor) і журнал тестів (MyTestServer). В оболонці забезпечено можливість обмеження  часу проходження як усього тесту, так і окремих його завдань.   Програма підтримує декілька режимів: навчальний, штрафний і вільний. Тому за умови  правильного відбору контрольного матеріалу зміст тесту можна використовувати не лише для  контролю, а й для навчання. Адже використання тестових завдань в автоматизованих  контрольно-діагностичних програмах дозволяє учневі самостійно виявляти прогалини в  структурі своїх знань і ліквідовувати їх. За умов увімкнення навчального режиму учень  одержує інформацію щодо своїх помилок і правильних відповідей.   Висновки. Таким чином, нині існує значна  кількість програмних оболонок для  створення тестів та їхнього проходження в освітніх закладах різних рівнів акредитації з різних  дисциплін, зокрема, з трудового навчання у СЗШ. Практично всі ці оболонки прості у  використанні, мають зручний та інтуїтивно зрозумілий інтерфейс.  Переваги контролю знань учнів засобами комп’ютерного тестування:  – підвищення зацікавленості учнів;  –  подолання психологічного бар’єру між учнями і комп’ютером;  – підвищення об’єктивності оцінювання знань завдяки автоматизації контролю;  – економія навчального часу;  – диференціація та індивідуалізація навчального процесу тощо.   Література:     1.  Актуальні питання інформатизації загальноосвітніх навчальних закладів_// Комп’ютер школі та сім’ї. –  2002 – №6 – С.3-10.  2.  Самойленко Н. Педагогічні вимоги до тестової системи самоконтролю / Н. Самойленко // Завуч. –  2005. – №20-21. – С.55.  3.  Test-W2, контрольно діагностична система: інструкція з експлуатації. – Шепетівка : «Аспект», 2007 –  40 с.      У статті окреслено шляхи використання інформаційно-комунікаційних технологій з метою здійснення  контролю знань учнів у СЗШ; проаналізовано можливості сучасних контрольно-діагностичних і контролюючих  оболонок.  Ключові слова: інформаційно-комунікаційні технології, педагогічний тест, тестування, комп’ютерний  контроль знань, контрольно-діагностичні та контролюючі оболонки.  The article outlines the ways of using information-communication technology to inspect pupils’ knowledge in  secondary schools; analyzed abilities of modern test-diagnostic and test shells.   Keywords: information-communication technology, pedagogical  test, testing, computer knowledge inspection,  test-diagnostic and test shells.          149    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання       Я.О. Пунько  (науковий керівник –  Н.М. Кириленко)  КОМП’ЮТЕРНІ МЕРЕЖІ ЯК ЗАСІБ ПІДВИЩЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ  УЧНІВ 11-Х КЛАСІВ НА УРОКАХ «ТЕХНОЛОГІЇ»  Постановка проблеми. У XXI столітті освіта постала перед рядом історичних викликів.  Один із них – забезпечити високу функціональність людини в умовах, коли ідеї, знання і  технології змінюються набагато швидше, ніж покоління людей. Слід знайти співвідношення  між інтенсивним розвитком знань, високими технологіями і здатністю тих, хто навчається  ефективно їх засвоювати.  В інформаційному суспільстві незмінною є проблема взаємозв’язку навчання, виховання  та практичного досвіду роботи з сучасними джерелами інформації. У школі вона передбачає  набуття знань, умінь і навичок через формування інформаційної  культури, формування  пізнавальних здібностей та інтересів учнів.  Аналіз попередніх досліджень. Аналіз останніх публікацій свідчить про те, що ця  проблема перебуває у центрі уваги. Питанням інформаційної культури особистості  присвячено роботи як вітчизняних так і іноземних авторів (Г. Бордовський, Ю. Брановський,  О. Гончарова, М. Жалдак, Н. Морзе, Е. Полат, Ю. Триус та  ін.). Слід зазначити, що  інформаційна культура учнів розглядається як набір певних знань, умінь і навичок, а також  готовність до застосування інформаційно-комунікаційних технологій.  Проблемі підвищення інформаційної культури учнів 11-х класів загальноосвітніх  навчальних закладів присвячено дослідження та публікації таких науковців: Г. Воронцової,  Т. Зарецької, О. Пучупайло, В.Петровського, Л. Філіпової, А. Чачко , В. Ярової та ін.  Метою нашої роботи є висвітлення шляхів використання комп’ютерних мереж з метою  підвищення інформаційної культури учнів на уроках технології.  Виклад основного матеріалу. Однією з найважливіших особливостей нашого часу є  перехід розвинутих країн світу від постіндустріального до інформаційного суспільства, а тому  питання інформатизації всіх сфер суспільного життя  є одним із пріоритетних завдань  держави.  До найважливіших стратегій розвитку суспільства належить інформатизація освіти,  підготовка майбутнього покоління до життя у інформаційному суспільстві і створення умов  до безперервної освіти.  Необхідність невідкладних заходів із упровадження інформаційно- комунікаційних  технологій у сферу освіти зумовлена сучасною світовою тенденцією створення глобальних  відкритих освітніх і наукових систем, які  дозволяють, з одного боку, розвивати систему  накопичення і поширення наукових знань науковій і педагогічній спільноті, а з другого боку –  надавати доступ до різноманітних інформаційних ресурсів широким верствам населення.  Одне з головних завдань освіти в умовах інформаційного суспільства – навчити учнів  користуватися інформаційними технологіями та навчатися, використовуючи ці технології.  Т. Зарецька стверджує,  що визначення стратегічних пріоритетів учителя технології  передбачає широкий пошук нових підходів, педагогічних технологій, адекватних динаміці  розвитку суспільства, нових інформаційних технологій, комп’ютерну підтримку викладання  предмету, використання освітніх комп’ютерних програм [4].  Швидкий розвиток упровадження інформаційно-комунікаційних технологій відкриває  людству нові можливості в освіті, висуваючи натомість нові вимоги до навчання. Розвиток  інформаційного простору  вимагає від сучасної школи модифікації окремих аспектів її  діяльності, які вже не задовольняють усіх потреб інформаційного суспільства.   Використання інформаційно-комунікаційних технологій дозволяє змінити зміст освіти, а  це сприяє:    © Я.О. Пунько, 2012     150   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   – засвоєнню нових важливих знань, умінь, навичок;  – самоосвіті й самовдосконаленню особистості учня й учителя;  – вивченню технологій;  – використанню комп’ютерів у всіх видах урочної і позаурочної діяльності.   На думку В. Ярової ці засоби навчання дають змогу створити нове навчальне  середовище, яке здатне підвищити якість освіти, залучитися до світового інформаційного   простору. У цьому середовищі наголос робиться не на вивчення фактологічного матеріалу, а  більше на розвиток навичок мислення, міжособистісних відносин і творчості [7].  Нині необхідне переосмислення того, як організовувати процес навчання, і тим самим  усвідомлювати проблеми світу.  Використання комп’ютерної техніки та комп’ютерних технологій розширює можливості  навчально-виховного процесу, забезпечує нові шляхи подання інформації, дає можливість для  випробування власних ідей і проектів.   Однією з найголовніших переваг використання таких новітніх педагогічних технологій у  процесі навчання та викладання є можливість задовольнити індивідуальні потреби. Інші  переваги в тому, що впровадження інформаційно-комунікаційних технологій значно поліпшує  доступ до інформації, збільшує можливості спілкування, підвищує ефективність та мотивацію   навчання, забезпечує нові шляхи подання інформації, які полегшують її розуміння, дають  можливість для випробування власних ідей і проектів, роблять учнів більш упевненими та  здатними вирішувати проблеми самотужки.    Електронні засоби навчання дозволяють продемонструвати процеси або змоделювати  явища, за якими неможливо спостерігати протягом одного уроку або, які несуть небезпеку для  здоров’я  та життя людини. На допомогу приходять мультимедійні засоби навчання, які  позбавляють цієї небезпеки та дають змогу учням більш глибоко зрозуміти природу  досліджуваного явища чи процесу [1].   З метою активізації пізнавальної діяльності та мислення використовуються прийоми  порівняння, аргументації і відстоювання своєї точки зору. В умовах засвоєння великої  кількості інформації особливої уваги набуває  прийом виділення головного в навчальному  матеріалі, оскільки він допомагає знайти «ядро» нової інформації.  Використання комп’ютера також дає змогу учителю складати тести нового покоління,  логічні ланцюжки, тренувальні вправи, головоломки, діаграми, графіки, супроводжувати  лекційні заняття презентаціями, виконувати практичні роботи тощо.  Для розвитку логічного мислення можна скласти невеличкі головоломки та логічні  ланцюжки, які  записуються не на дошці, а на диску, а потім, за допомогою комп’ютера,  використовувати їх на уроці.   Про переваги інформаційних технологій можна говорити довго. Але не слід забувати  про «зворотний бік медалі».   Під час використання комп’ютера, учителю потрібно пам’ятати про негативний вплив  випромінювання монітора на зір, симптом хронічної  втоми та біль у спині, виникнення  психічного стресу тощо, тому необхідно дотримуватися санітарно-гігієнічних вимог,  передбачати спеціальні вправи на уроках для запобігання можливих небажаних наслідків.  Але ці недоліки не стануть на заваді все ширшого використання інформаційних і  мультимедійних технологій на уроках технології. Завдяки інтерактивним формам навчання,  учень з пасивного слухача перетвориться на активного учасника навчального процесу. А це є  важливим елементом навчання і виховання майбутнього громадянина нашої держави з  активною життєвою позицією.  Комп’ютерна підтримка уроків технології має позитивні наслідки:  реалізується особистісно зорієнтований підхід до навчання;  формуються  уміння  учнів  самостійно здобувати знання, обирати необхідний матеріал, аналізувати, співставляти,  обирати головне; розвиваються навички  комп’ютерної грамотності.        151    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    Такі технології розвивають не тільки учнів, а й учителів, роблять їхню роботу  приємною, успішною, результативною, полегшують працю, забезпечують професійне  зростання.  У сучасному світі потреба в комп’ютерних технологіях постійно зростає –  вони  необхідні і вдома і на робочому місці. Тому школа, і в тому числі вчителі технології, не  можуть дозволити собі залишатись  осторонь [5].  Будь-яка педагогічна технологія –  це інформаційна технологія, оскільки основу  технологічного процесу навчання складає отримання і перетворення інформації.  Більш вдалим терміном для технологій навчання, що використовують комп'ютер, є  комп'ютерна технологія. Комп'ютерні (нові інформаційні) технології навчання – це процес  підготовки і передачі інформації, засобом здійснення яких є комп'ютер.   Під час підготовки до уроку з використанням упровадження інформаційно- комунікаційних технологій учитель не повинен забувати, що це урок, а значить складає план  уроку виходячи з його цілей, у процесі відбору навчального матеріалу він повинен  дотримуватися основних дидактичних принципів: систематичності та послідовності,  доступності, диференційованого підходу, науковості та ін. При цьому комп'ютер  не замінює  вчителя, а тільки доповнює його.  Комп’ютерна мережа є сукупністю комп’ютерів, об’єднаних засобами передачі даних.   Сучасні комп'ютерні технології дозволяють внести зміни в навчальний процес. Одні –  зробити подачу матеріалу більш наочною й індивідуальною. Інші – відкрити доступ до  необмеженого обсягу інформації через бази даних, банки знань, комп'ютерні мережі.  На уроках технології вчитель за допомогою комп’ютерних телекомунікацій надає учням  наочний матеріал діяльності людини чи техніки, організовує спеціальні тренінги, міні  конференції між учнями різних міст і різних класів. Учні за допомогою комп’ютерних мереж  обмінюються корисною інформацією один з одним, подають цікаві ідеї для розробки та  виготовлення певного  виробу, допомагають один одному у навчанні. Таке спілкування  допомагає їм розширити свій кругозір, дізнатися більше цікавого та корисного, поділитися  деякими елементами свого навчання один з одним на різній відстані [2].   Технологія – це комплекс наукових та інженерних знань, реалізованих у прийомах праці,  наборах матеріальних, технічних, енергетичних, трудових факторів виробництва, засобах їх  об'єднання для створення продукту або послуги, що відповідають певним вимогам. Тому  технологія нерозривно пов'язана з освоєнням виробничого або невиробничого, насамперед,  управлінського процесу. Управлінські технології ґрунтуються на застосуванні комп'ютерів і  телекомунікаційної техніки.   Для України, що затверджує себе як рівноправна та незалежна визнається всією  світовою спільнотою впровадження інформаційно- комунікаційних технологій – є  життєвою  необхідністю. Тому для досягнення науково-технічної й інформаційної незалежності нашої  країни, існування її як рівноправного партнера міжнародного інтелектуального співтовариства  Верховною Радою України був прийнятий закон «Про національну програму інформатизації».  Комплексна інформатизація шкіл і вузів орієнтується тепер на формування і розвиток  інтелектуального потенціалу науки, вдосконалення форм і змісту навчального процесу,   впровадження комп'ютерних методів навчання, використання в педагогічній роботі сучасних  інформаційних технологій [3].  Комплексна інформатизація освіти, йдеться в Законі, повинна розглядатися як основна  умова виховання молоді, здатної орієнтуватися при часто змінних обставинах і адекватно  діяти в сучасному середовищі. Молоде покоління необхідно навчити аналізувати проблемні  ситуації, які постійно виникають, і самостійно знаходити раціональні  способи орієнтації в  них. У загальних рисах це і є перехід від дисциплінарної до системної моделі змісту освіти,  яка навчить учня якомога повніше розуміти світ, суспільство, себе, свою справу.   Комп'ютеру належить чільне місце серед сучасних інформаційних засобів навчання.   Перелік професій, пов'язаних з використанням комп'ютерів, дедалі ширшає. Тому вміти   працювати з ними повинен кожний, і школа не може стояти осторонь цієї справи.     152   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   У наш час у школах широко використовуються комп’ютерні технології для навчання   учнів. Особливу увагу потрібно приділяти використанню комп’ютерних мереж під час   підготовки до уроків та їх проведення.   Враховуючи потребу в підготовці учнів до життя, школа має забезпечити їх комп'ютерну   готовність, тобто не лише ознайомити з основними сферами застосування комп'ютерів, їх   роллю в розвитку суспільства, знанням будови, принципу їх роботи, з поняттям про   алгоритми й алгоритмічну мову, уміння будувати алгоритми для вирішення завдань, а й   навчити користуватися комп'ютерними програмами для спілкування та навчання [6].  У  процесі  підготовки  до  проведення  уроку  з  використанням  інформаційно- комунікаційних технологій потрібно:  – детально проаналізувати зміст і мету уроку, зміст і логіку вивчення навчального  матеріалу;  – визначити обсяг і особливості знань, які повинні засвоїти учні (уявлення, факти,  закони, гіпотези), необхідність демонстрування предмета , явища або його зображення;  – відібрати і проаналізувати аудіовізуальні та інші дидактичні засоби, встановити їх  відповідність змістові та меті уроку, можливе дидактичне призначення як окремих посібників,  так і комплексу загалом; встановити, на якому попередньому пізнавальному досвіді  здійснюватиметься вивчення кожного питання теми;  – визначити методи і прийоми забезпечення активної пізнавальної діяльності  учнів,  міцного засвоєння ними знань, набуття умінь і навичок.  Можливість комунікації та спілкування на уроках технології створюється завдяки  різноманітним діалоговим системам, що дозволяють здійснювати спілкування в реальному  часі, серед яких: електронна пошта, відеоконференції, чати. Цікавим досвідом зарубіжних  педагогів є застосування так званих «електронних класних дошок», груп новин, конференцій  із використанням комп ’ютерів, для учнів створюється спільне та мультимедійне навчальне  середовище [8].   Висновки. Суттєвою складовою інформаційної культури є здатність людини (що  володіє необхідним інструментарієм) передбачати результати вчасних дій, розуміти те, що  цей інструментарій (комп'ютерні технології) є продуктом колективного розуму і не лише  надає додаткові можливості, а й накладає певні обмеження на діяльність  користувача. З  іншого боку, помилки, або навмисні непродумані дії (наприклад введення вірусу) можуть  звести нанівець працю багатьох людей, результат якої не завжди можна відновити. На базі  комп'ютерної грамотності формується інформаційна культура учнів, яка може розглядатися у  зв'язку з рівнем розвитку суспільства, характеристиками мислення особистості. Тут мається  на увазі буквальне  й актуальне розуміння культури. Це передусім етика використання  комп'ютера та комп’ютерних мереж у контексті загальнолюдських цінностей.     Література:     1.   Буров Є. Комп’ютерні мережі. / Є. Буров // Львів: БАК, 1999 – 468c.  2.   Гуревич Р. С. Упровадження нових інформаційних технологій у процес вивчення різьблення деревини.  / Р. С. Гуревич, В. М. Бойчук //Труд. підготов. в закл. освіти. – 2004.-№1. – С. 30-34. – Бібліогр.: 8 назв.  3. Закон  України « Про  Національну  програму  інформатизації» (http://net- law.biz/?dir=2.1&article=13&lng=ru)  4. Зарецька І. Т . Інформатика. / І. Т. Зарецька // Київ, 2002.   5. Морзе Н. В. Система методичної підготовки майбутніх вчителів інформатики в педагогічних  університетах / Монографія – Київ: Курс, 2003. – 372 с.   6. Хомоненко М. И. Основи сучасних комп’ютерних технологій / М. И. Хомоненко. – СПБ :  Корона,  1998. – 448c.  7. Яpовой В. И. Библиотека упpавляющего пеpсоналом: миpовой опыт. Сов pеменный менеджмент:  теоpия и пpактика: обзоpная инфоpмация. / Сост. В. И. Яpовой под pед. Г. В. Щекина. – К.: МЗУУП, 1994.  8.  www.osvita.org.ua/distance/prav/08.html      У статті розглядаються й аналізуються комп’ютерні мережі як засіб підвищення інформаційної  культури учнів, розглядається використання нових і нетрадиційних форм і методів навчання.        153    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    Ключові слова: інформаційна культура, комп’ютерні мережі, технології.  In article computer networks as means of increase of information culture of pupils are considered and analyzed,  use of new and nonconventional forms and study methods is considered.  Keywords: information culture, a computer network, technologies.      В.В. Слюсар   (науковий керівник – М.Ю. Байло)  МЕТОДИКА ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ  ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ З ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ  Зміст і якість освіти, її відповідність сучасним вимогам підготовки кваліфікованих  робітників є пріоритетним завданням українського суспільства в умовах європейської  інтеграції. Відкритість і доступність освіти визначають стан інтелектуального потенціалу  українського сучасного суспільства. Підвищенню якості та доступності професійно-технічної  освіти може сприяти впровадження інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у  навчальний процес.   Якісна підготовка фахівців потребує впровадження в навчальний процес засобів   інноваційних технологій, використання електронних навчально-методичних комплексів,   прикладного програмного забезпечення, які будуть стимолювати до навчання та сприятимуть   підвищенню професійних знань і умінь учнів професійно-технічного навчального закладу   (ПТНЗ).  Постановка проблеми. Застосування ІКТ у навчальному процесі ПТНЗ дозволяє  реалізувати ідеї індивідуалізації та диференціації навчання [8], що є основними завданнями  сучасної системи освіти України [4; 7; 8].  А також забезпечити підвищення рівня знань, умінь і навичок учнів унаслідок  позитивного впливу засобів ІКТ на учнів під час організації навчального процесу у ПТНЗ.  Аналіз попередніх досліджень. Теоретико-методологічні та методичні основи розвитку  інформаційних технологій, питання проектування, створення та застосування електронних  навчально-методичних комплексів відображено в роботах В. Бикова, Р. Гуревича, Ю. Жука,  О. Шестопалюка та ін. Особливості використання інформаційно-комунікаційних технологій у  підготовці педагогів розглядаються в наукових, навчально-методичних працях М. Кадемії.  Питання, пов’язані з  формуванням професійних знань учнів ПТНЗ засобами мультимедіа,  знайшли відображення в дисертаційних дослідженнях Л. Шевченко, Г. Кедровича,  Л. Коношевського та ін.  З огляду на вищесказане метою даної статті є обґрунтування теоретичних основ  застосування засобів ІКТ на уроках з виробничого навчання.   Виклад основного матеріалу. Нові технології навчання породжують нові форми   навчання та специфічний навчальний зміст. Останнє призводить до появи нових навчальних   предметів, інтегрованих міждисциплінарних комп’ютерних курсів, нових підходів до   організації навчання і самого процесу формування знань, умінь, дій учнів, нових засобів   оцінювання ефективності навчання. З’явились підстави говорити про особливий вид навчання   – ІКТ навчання, якому В. Биков дає таке визначення: «ІКТ навчання – це комп’ютерно   орієнтована складова педагогічної технології, яка відображає деяку формалізовану модель   певного компоненту змісту навчання і методики його подання у навчальному процесі, яка   представлена в цьому процесі педагогічними програмними засобами, і яка передбачає   використання комп’ютера, комп’ютерно орієнтованих засобів навчання і комп’ютерних   комунікаційних мереж для розв’язування дидактичних завдань або їх фрагментів»  [2, с.141].    © В.В. Слюсар, 2012     154   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Актуальною і принципово значущою з цієї точки зору є проблема організації цілісного  навчально-виховного процесу в ПТНЗ, орієнтованого на використання ІКТ навчання і  розвитку учнів. Наразі можна вказати на такі тенденції в її вирішенні [3, с.116; 6; 7; 9]:  1. Розуміння того, що проблема майбутньої освіти, заснованої на використанні ІКТ, не  може бути розв’язана  лише за рахунок розвитку техніки, адже комп’ютери самі по собі не  визначають реального середовища і культури навчання. Необхідне наукове обґрунтування  педагогічних технологій нового типу, що забезпечують розвиток учнів, сприяють їх творчій  активності.   2. Формування двох основних і найбільш перспективних підходів до вирішення  проблеми використання персонального комп’ютера у навчанні.  Перший пов’язаний із  проектуванням і комп’ютерною реалізацією предметно-орієнтованих навчальних середовищ,  що забезпечують розгорнене моделювання змісту об’єктів засвоєння і створення інтегрованих  навчальних дисциплін (Болгарія, США, Франція, Японія), інший – із створенням на основі  цих середовищ моделей спільної та індивідуальної навчальної діяльності, які спираються на  процеси комунікації і широку взаємодію  вчителя та учнів (СНГ, США, Англія, Франція,  Фінляндія).  3. Водночас із розробкою нових педагогічних технологій і їх упровадженням в освіту  набувають поширення системи контролю за впливом комп’ютерного навчання на психічний і  розумовий розвиток учнів.   4. Реалізація можливостей засобів ІКТ у навчальному процесі з урахуванням  педагогічної доцільності їх використання зумовлює  зміну організаційних форм і методів  навчання, що, в свою чергу, розширює і збагачує дидактичні принципи навчання і призводить  до зміни змісту та структури освіти.  5. В умовах інформатизації освіти відбувається докорінна зміна організаційних форм і  методів навчання, переконструювання змісту навчальних курсів, змінюються обсяг і зміст  навчального матеріалу, критерії його відбору (вони  ґрунтуються на необхідності розвитку і  саморозвитку особистості учня, формування вмінь самостійно одержувати знання,  користуючись різними формами роботи з інформацією під час використання ІКТ).  6. Здійснення експериментально-дослідної діяльності з використанням навчального  демонстраційного устаткування, що функціонує на базі використання ІКТ, забезпечує широке  впровадження  дослідницького  методу  навчання,  що  дозволяє  навчати  відкриттю  закономірностей  основ наук (за умови забезпечення експериментально-дослідницької  діяльності на кожному робочому місці об’єктами вивчення, їх моделями і зображеннями).  7. Використання можливостей ІКТ у навчально-виховному процесі активізує процеси  розвитку операційного, наочно-образного і теоретичного типів мислення; сприяє розвитку  творчого, інтелектуального потенціалу учнів.  8. Процес інформатизації освіти і пов’язане з  ним використання ІКТ у навчанні  змінюють теорію навчання та виховання, що призводить до зміни педагогічної науки. У  зв’язку з цим стало доцільним використовувати можливості ІКТ не стільки для підтримки  традиційних форм і методів навчання, скільки для реалізації ідей розвиваючого навчання,  інтенсифікації всіх рівнів навчально-виховного процесу, підготовки підростаючого покоління   до умов життя в інформаційному суспільстві.    Організація навчального процесу з використанням ІКТ полягає у створенні педагогічних   умов взаємодії між учнем і викладачем, коли кожному з них надається максимальна   можливість із урахуванням індивідуальних особливостей зрозуміти, вивчити й застосувати ці   технології. Таким чином, навчальний процес за комплексного комп’ютерного навчання   спроектований на досягнення кожним його учасником запланованих результатів, виявлення й   розвиток особистісних якостей учнів, їх мислення, навичок самостійного надбання знань,   готовності до майбутньої професійної діяльності [8,с.6].   М. Кадемія [9, с.174] визначає наступні педагогічними умови використання ІКТ у ПТНЗ:   1. Облік індивідуальних особливостей учня ПТНЗ, що спрямований на врахування його   здібностей, бажань, мотивів, інтересів і переваг індивідуальних особистісних якостей:        155    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    темпераменту, особливостей мислення, особливостей сприйняття, пам’яті, уваги, мотивації,   самооцінки.   2. Розвиток комунікативних здібностей особистості, що передбачає вміння правильно   спілкуватися, поважаючи оточуючих, відстоюючи власну точку зору, свою позицію.   3. Самооцінка індивіда, заснована на збереженні його індивідуальності, розкритті   інтелектуальних творчих здібностей.   4. Визначення учня як активного суб’єкта пізнання, його власна діяльність, самостійний   вибір мети, траєкторії навчання.   5. Соціалізація учня, заснована на вимогах соціуму, пов’язана з психологічним   дискомфортом особистості.   6. Саморозвиток, який означає, що основним пріоритетом комплексного комп'ютерного   навчання  є  створення  умов  для  самостійної  навчальної  діяльності  майбутнього   кваліфікованого робітника.   Психологічний  аспект  застосування  ІКТ  як  засобу  розвитку  професіоналізму   особистості, на думку Р. Гуревича [7, с.205], визначає наступне:   1. Система «людина – ІКТ» дозволяє робити самостійний вибір: сприймати або не   сприймати поточну інформацію, що на відміну від конфліктних ситуацій у системі «людина –   людина» дає можливість усвідомити цінність своєї індивідуальності.   2. Динамічні якості інформаційних технологій дають змогу перебувати людині в   запропонованому системою розвиваючому процесі, а також бачити розбіжність між наявним   досвідом та одержаною інформацією.   3. ІКТ  дають  можливість  уникнути  інформаційних  перевантажень  шляхом   переключення на різні за змістом фрагменти інформації.   4. ІКТ дозволяють реалізувати індивідуальний підхід до розвитку й навчання учня,   пропонуючи оптимальне для конкретного вікового й освітнього рівня викладення навчального   матеріалу.   Інформаційна технологія розглядається як засіб гуманітарно-технологічного розвитку та   визначається як система взаємозалежних індивідуально-професійних якостей з орієнтованими   напрямами здійснюваної професійної діяльності й базових умінь, що забезпечують її   виконання.    Розглянемо питання про способи використання ІКТ у навчанні.   Найприродніша форма роботи вчителя – урок. Урок, на якому в якості технічного засобу   навчання використовується комп’ютер, можна назвати уроком з комп’ютерною підтримкою   (УКП). Такі уроки мають особливу структуру, але теорія УКП, на жаль, ще не розроблена.   УКП мають особливі цілі, форми й особливу методику визначення результативності.   Головним завданням є організація такого уроку [16, c. 27-31].   Ще одне важливе теоретичне питання: для яких категорій учнів ІКТ можуть дати   найбільший ефект, а для яких використання ІКТ не приводить до значних змін результатів   навчання.   Однак використання ІКТ у навчанні не обмежується уроками з комп’ютерною   підтримкою. Уроки навіть не найважливіша частина цього процесу. Реальна перспектива –   використання домашнього комп’ютера в якості навчального засобу, самостійна навчальна   діяльність, активне втручання вчителя в домашню освіту через персональний комп’ютер у   процесі дистанційного навчання [6, c. 27-31].   Можна виділити три основні задачі, які необхідно розв'язати для успішного проведення   уроку з використанням ІКТ: дидактичну, методичну та організаційну. Під дидактичним   забезпеченням розуміють навчальні матеріали уроку, конкретна навчальна програма й   апаратура. Методична задача – визначення методів використання ІКТ під час викладання   теми, аналіз результатів уроку і формулювання наступної навчальної мети. Організаційна   задача, яка легко вирішується під час традиційного уроку, стає головною. Вона полягає в   тому, щоб виробити і закріпити в учнів навички роботи з засобами ІКТ, організувати роботу,   уникаючи перевантаження учнів і нераціонального використання часу.     156   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Висновки.  Застосування  інформаційно-комунікаційних  технологій  в  освіті –  невід’ємний і дуже важливий етап побудови суспільства з інформаційною інфраструктурою.  Серед найактуальніших завдань –  необхідність забезпечення якісного засвоєння та  впровадження інноваційних технологій навчання у традиційні навчальні дисципліни.  До застосування ІКТ у навчальному процесі можна підходити з багатьох сторін. Можна  сказати, що використання інноваційних технологій  під час занять істотно підвищує рівень  знань і вмінь учнів, суттєво покращує рівень засвоєння матеріалу, підвищує рівень  пізнавальних інтересів учнів та мотиваційне забезпечення навчальної діяльності, обумовлене  тим, що застосування інноваційних технологій є цікавим, новітнім.  Однак необхідно зважати на вік учнів, рівень їх знань та розуміння даного предмету, а  також виконувати  контроль знань учнів за допомогою різних комп’ютерних програм, тоді  рівень їхніх знань і вмінь буде підвищуватись і водночас, зростатиме кваліфікаційний рівень  працівника, а також полегшиться вдосконалиться робота вчителя та майстра виробничого  навчання.     Література:     1.  Бабанов К.О. Інноваційні системи, технології та моделі навчання біології в школі: Монографія /   К.О.Бабанов – Запоріжжя: Просвіта, 2000.– 160 с.   2.  Багриновський К.А., «Нові інформаційні технології» / К.А.Багриновський, Е.Ю.Хрусталєв –М.:   ЗКО, 1996 р. – 220 c.  3.  Баханов К. Технологія групової справи в навчанні історії в школі / Історія в школах України. – 2002.  – № 1. – 277 c.   4.  Башинська Т. Проектувальна діяльність – основа вчителя і учнів. / Т.Башинська – Початкова школа   – 2003. №7. – с. 35 – 38.  5.  Гуревич Р.С. Організація баз даних у MS Access:  навчальний посібник для учнів і студентів  нетехнічних навчальних закладів/ Р.С.Гуревич, Л.В. Жиліна, М.Ю.Кадемія – Вінниця: ДОВ «Вінниця», 2006.–  252 с.   6.  Крилов І.В. Інформаційні технології: теорія і практика / І.В.Крилов – М:, «Центр», 1996 р. – 156 с.  7.  Кухаренко В. Дистанційне навчання: Умови застосування. Дистанційний курс. / В.Кухаренко. –  Харків: «Торсінг», 2001. – 246 с.  8.  Ларионов В.В. Видовое информационное поле в инновационной педагогике: состав, структура,  свойства и применение в тестировании / Инновации в образовании. / В .В.Ларионов. – 2005. – №1. – c.55–62.   9.  Новаль Н.О. Інноваційні методи навчання в контексті міжнародного досвіду: Зб. наук. праць   «Актуальні проблеми теорії і практики менеджменту в умовах трансформаційної економіки» / Н.О.Новаль Під   ред. Л.Ф. Кожушко. – Вип. 1. – Рівне: НУВГП.– 2007. – 157 с.      У статті запропоновано концептуальний підхід до застосування інформаційно-комунікаційних  технологій при викладанні дисциплін з технологічної освіти у професійно-технічних навчальних закладах (ПТНЗ)  України. Це було виконано на основі глибокого науково-технічного осмислення системи прикладних наук в  професійній підготовці учнів ПТНЗ. Показано методику викладання дисциплін технологічної освіти при  використанні інформаційно-комунікаційних технологій .  Ключові слова: технологічна освіта, інформаційно-комунікаційні технології, професійна освіта,  дистанційна освіта.  This article proposes the conceptual approach to use information and communication technologies in teaching of  technological education disciplines in vocational schools (VET) in Ukrain e. It was executed on the basis of profound  scientific and technological understanding sy stem of Applied Sciences in the trai ning of vocational students. It was  shown the method of teaching technology education courses by using ICT.  Keywords: technological education, information and communication technology, professional education, distance  education.                157    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    Т.Ю. Сологуб   МУЛЬТИМЕДІЙНІ ЗАСОБИ НАВЧАННЯ У СИСТЕМІ СЗШ I-III СТУПЕНІВ  Визначальним фактором характеру змін у системі освіти є науково-технічний прогрес і  його вплив на соціальні та суспільні відносини. Комп’ютерні технології постійно  вдосконалюються, стають більш насиченими, ємними, гнучкими, продуктивними, націленими  на різноманітні потреби користувачів. Навчання з використанням мультимедійних засобів   уперше здійснювалося у сфері виробництва для підвищення кваліфікації персоналу.  Американські дослідники дійшли висновку, що використання засобів мультимедійних  технологій у процесі навчання студентів дозволяє істотно підвищити показники змістового  розуміння та запам’ятовування запропонованого матеріалу. Можливість синкретичного  навчання (одночасно зорового та слухового сприйняття матеріалу), активної участі в  управлінні поданням матеріалу, легкого повернення  до тих розділів, які потребують  додаткового аналізу. Тут варто зауважити, що проведення об’єктивного порівняння навчання  з мультимедіа і без неї є складною задачею. Отже, проблема використання мультимедійних  засобів навчання є ще недостатньо дослідженою.  Сучасні освітні комп’ютерні програми (електронні підручники, комп’ютерні задачники,  навчальні посібники, гіпертекстові інформаційно-довідкові системи –  архіви , каталоги,  довідники, енциклопедії, тестуючі та моделюючі програми-тренажери тощо) розробляються  на основі мультимедійних технологій, які виникли на стику багатьох галузей знань. На нових  витках прогресу відстань між новими технічними розробками та освітою скорочується.  Швидкість оновлення інформації у сучасному світі досить висока, тому гостро постає  питання формування в дитини оптимальних комплексів  знань і способів діяльності,  формування інформаційної компетентності, що забезпечить універсальність її освіти. У  розв’язанні цих проблем важливе місце займає комп’ютерне програмне забезпечення  освітнього процесу.  Розвиток інформаційного суспільства був і залишається пріоритетним напрямом  державної політики розвинених країн. Яскравим прикладом може слугувати програма  «Електронна Європа» [3], яка є частиною Лісабонської стратегії зі створення до 2010 року в  Європейському Союзі найбільш конкурентноздатної, динамічної та наукоємної економіки з  високим рівнем зайнятості й соціальної згуртованості. Особливе місце в цьому документі  посідає задача створення системи Інтернет-освіти, яка динамічно розвивається. У рамках  проекту «Електронна Європа» виділяють декілька пріоритетних галузей, серед яких є  інвестиції в людей і знання : «європейська молодь у цифровому столітті». Серед параметрів, за  якими оцінюється ступінь виконання програми, такі: кількість комп’ютерів на 100 школярів,  кількість комп’ютерів із підключенням до Інтернету на 100 школярів, відсоток учителів, які  регулярно використовують комп’ютери в процесі викладання некомп’ютерних дисциплін і  відсоток працездатного населення, що володіє базовими комп’ютерними навичками.  Як свідчить проведений аналіз науково-педагогічної та методичної літератури,  інформаційні технології та їх вплив на зміст освіти, методика та організація навчання  залишаються актуальною темою педагогічних досліджень. Спостерігаємо різні напрямки цих  досліджень:  розв’язання  деяких  психолого-педагогічних  проблем  впливу  нових  інформаційних технологій навчання (НІТН) на особистість учнів; розвиток творчих  здібностей та  образного мислення на уроках з використанням НІТН; комп’ютерно-орієнтовані  засоби навчання на уроках природничо-математичного циклу; особливості організації  інтерфейсу  комп’ютерних  навчальних  програм;  програмне  забезпечення  фізичного  експерименту, підтримка обчислень.  Останніми роками увагу педагогів і вчених привернули мультимедійні технології  (ММТ). Під мультимедійною технологією ми розуміємо технологію, яка окреслює порядок  розробки , функціонування та застосування засобів обробки інформації різних модальностей.  Говорячи про різні аспекти використання ММТ в освіті, автори обмежуються розглядом    © Т.Ю. Сологуб, 2012     158   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   питань використання технічного засобу навчання або комп’ютерно-орієнтованого засобу  навчання «нового» покоління, якому притаманні характерні ознаки: можливість об’єднання  інформації, поданої в різних формах (текст, звук, графіка, відео, анімація) та інтерактивний  режим роботи з інформацією.  Дослідження феномену «мультимедіа» в освіті багатоаспектні: мультимедіа як засіб  підвищення ефективності навчання в загальноосвітній школі  [2; 5],  застосування засобів  мультимедіа в процесі навчання фахівців [1; 7; 10],  мультимедіа як засіб навчання й  інструмент, за допомогою якого розробляються педагогічні програмні засоби [5; 9; 10; 12; 13].   Ціла  низка  педагогічних  досліджень  присвячена  розробці  методичних  основ  проектування,  створення  та  використання  мультимедійних  навчальних  програм  і  мультимедійних навчальних комплексів [1; 2; 8; 11; 12].  Усі автори зазначають, що  використання засобів ММТ дозволяє підвищити інтенсивність і  ефективність процесу  навчання; створює умови для самоосвіти та дистанційної освіти, тим самим дозволяючи  здійснювати перехід до безперервної освіти; у поєднанні з телекомунікаційними технологіями  розв’язує проблему доступу до нових джерел різноманітної за змістом і формою подання  інформації.  Вважаємо, що на сучасному етапі розвитку педагогічної науки та практики роль  мультимедійних технологій у  навчанні визначається, насамперед, у розширенні уявлень про  засоби навчання. Констатуємо появу новітнього технічного засобу навчання, для  використання якого в навчально-виховному процесі необхідно застосовувати апаратні та  програмні засоби, що реалізують мультимедійну технологію.  Розглянемо основні проблеми щодо розробки та використання мультимедійних засобів.  У «Всесвітній доповіді з освіти» ЮНЕСКО було виділено три  цілі використання  комп’ютерів у наш час у різних системах освіти:  – перша (традиційна) – як засіб забезпечення набуття учнями мінімального рівня  комп’ютерної грамотності;  – друга – як засіб підтримки та збагачення навчального плану;  – третя – як середовище для взаємодії між учителями та учнями [4].  Завдяки можливості зберігати та одночасно використовувати великий обсяг  текстового,  звукового та візуального матеріалу, комп’ютер став потенційно потужним і зручним засобом  підтримки та збагачення існуючих навчальних планів. Цей потенціал активно реалізують у  системах дистанційної освіти. Дистанційна освіта нині – це форма навчання, що реалізується,  в основному, за технологіями опосередкованого активного спілкування викладачів зі  студентами з використанням телекомунікаційного зв’язку  та методології індивідуальної  роботи студентів зі структурованим навчальним матеріалом, який має електронний вигляд.  Дистанційні курси реалізують переваги, пов’язані з використанням сучасних гіпертекстових,  мультимедійних, комунікаційних технологій і педагогічних підходів, що враховують ці  можливості.  Під мультимедійними продуктами (ММП) розуміємо документи, які містять у собі  інформацію різних типів і припускають використання спеціальних технічних  пристроїв для їх  створення та відтворення (тобто мультимедійні продукти створюються засобами ММТ). Нині  в загальноосвітніх навчальних закладах з метою підтримки та збагачення навчального плану  найчастіше використовують такі мультимедійні продукти, як: інтерактивні довідники та  матеріали для самоосвіти (словники, енциклопедії, атласи, самовчителі різних мов тощо);  освітні програми разом з іграми або освітні програми з інтерактивними, подібними до ігор та  розваг, параметрами, мета яких – викликати інтерес і бажання пізнавати більше.  Аналіз сучасних комп’ютерних програм свідчить, що більшість із них пропонує або  демонстрацію навчального матеріалу одного-двох уроків у вигляді фрагментів, або змушує  вчителя працювати з величезним обсягом програм, створених у вигляді енциклопедій. При   цьому вони написані як бази даних або як тренажери і призначені для індивідуальної роботи  учня з персональним комп’ютером. Учителю-предметнику в даному випадку відводиться роль        159    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    простого консультанта або пасивного спостерігача, навіть за наявності мережевих  комунікацій.  Підготовка ефективних освітніх ММП багато коштує та потребує послуг бригади  висококваліфікованих проектувальників і техніків, які працюють у команді з педагогами.  Виникають проблеми і з використанням готових освітніх матеріалів. Нині Інтернет і World  Wide Web містить велику кількість вузлів з потенційно цікавим і актуальним матеріалом для  освіти. Проте є практичні труднощі зі знаходження такого матеріалу, який може швидко  включитися до існуючих навчальних планів. Взагалі, інтеграція освітнього мультимедійного  матеріалу в навчальні плани навчальних закладів є однією з найактуальніших проблем.  Практика створення програм свідчить, що склалося своєрідне зачароване коло: фахівці,  зайняті змістом свого навчального курсу, не мають  можливості, а часом і бажання  підключитися до процесу створення мультимедійних програм. Програмісти часом виконують  їх «на віки вічні», без урахування досвіду педагогічної роботи, специфіки змістового  параметру конкретного навчального предмету. Водночас, особливо для педагогів-початківців,  необхідні добре структуровані та змістовно наповнені програми, готові до використання в  реальному навчальному процесі. Досвідчений педагог  не завжди готовий сприймати та  використовувати навіть добре продумані розроблені програми, оскільки він, як педагог- професіонал, має свою концептуальну лінію, своє бачення розв’язання предметної проблеми.  Тому тільки спільними зусиллями, з одного боку, програмістів, які підготували якісні  мультимедійні оболонки, та, з іншого боку, –  професіоналів, які чудово знають свою  предметну галузь із  змістової та методичної точки зору, можна одержати реальний і бажаний  ефект у процесі створення навчальних програм.  Отже, можна вказати на головні перешкоди ефективному використанню освітніх ММП у  навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи:  а) слабкий потенціал існуючого парку комп’ютерів у школах;  б) наявність невеликої кількості ММП, які можуть бути безпосередньо  введені до  діючих навчальних планів;  в) повільна адаптація ММП, які розроблені в інших країнах, через відмінності у мові,  культурі, шкільних планах;  г) труднощі створення працездатної взаємодіючої групи техніків і педагогів для  створення нових освітніх комп’ютерних продуктів;  д) низький рівень компетентності вчителів у використанні засобів ММТ.  На наш погляд, якісний навчальний  ММП повинен мати принаймні такі характеристики:  – можливість бути використаним для організації різних видів навчальної діяльності;  – можливість поповнення навчального матеріалу;  – методично обґрунтований графічний інтерфейс;  – помірне й обґрунтоване використання відео- та аудіоматеріалів;  – можливість опрацювання різних типів даних;  – локальний і мережевий режим роботи.  Переважна більшість статей, які  з’явилися протягом останніх п’яти-шести років у  науково-педагогічній літературі, присвячені використанню готових ММП для потреб  навчального процесу. Це, у першу чергу, російськомовні та англомовні електронні  енциклопедії та навчальні курси з англійської мови, пізніші – електронні підручники з фізики  та хімії з імітаційно-моделюючими фрагментами. Автори підкреслюють здатність комп’ютера   не тільки полегшити та зробити цікавим процес передачі отримання знань, а й стимулювати  творчу активність і самостійну діяльність людини. Основна частина тексту присвячується  знайомству зі змістом і функціональними можливостями конкретного продукту, надаються  методичні поради щодо використання ММП з навчальною метою, вказуються аналогічні  продукти або перспективи їх подальшого використання. У періодиці зустрічаються критичні  зауваження  практикуючих  учителів  про  неможливість  ознайомитися  з  методикою  використання ММП або знайти методичні розробки уроків з використанням засобів ММТ.     160   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Аналіз науково-методичної літератури та періодичних видань вказують на популярність  створення мультимедійних проектів з географії, які виконуються в середовищі PowerPoint  учителями, студентами, учнями. Можна зустріти поодинокі аналітичні статті про  використання ММТ в мистецькій освіті [1], ММП з біології [2], інформатики [3]. На особливу  увагу заслуговує цикл статей про дидактичні можливості, особливості побудови та  концептуальні положення  розробки програмно-методичних комплексів «Фізика-7», «Фізика- 8» і комп’ютерних демонстраційних комплектів «Фізика-10», «Фізика-11» [4]. Останнім часом  у різних періодичних виданнях і монографіях можна зустріти переліки освітніх ресурсів  Інтернету. На жаль, переважна їх більшість – посилання на російськомовні сайти.  Найбільш  згадуваною  у  вітчизняних  публікаціях  залишається  розробка  НПУ  ім. М. Драгоманова ППЗ GRAN (Gran1, Gran-2D, Gran-3D),  але вона  не є засобом ММТ.  Протягом останніх двох років з’явилися розробки уроків з геометрії з використанням  «Динамічної геометрії» (Харків) – містить гіпертекст і динамічні об’єкти. Ціла низка науково- методичних статей присвячена розв’язуванню різних задач фізико-математичного циклу за  допомогою MathCad, Mathematika, DERIVE, електронних таблиць, які також не є засобами  ММТ. На «озброєння » деякі вчителі беруть освітні продукти компанії ФИЗИКОН –  інтерактивні навчальні мультимедіа-курси серії «Открытая Математика», характерною  особливістю яких є велика кількість інтерактивних комп’ютерних експериментів. Проте, під  час використання цих програм виникають чималі труднощі, пов’язані з програмними  вимогами до навчального матеріалу, «нестикуванням» навчальних програм, мовою викладу  матеріалу.  Недосконала матеріально-технічна  база вітчизняних фірм, які займаються розробкою  комп’ютерних мультимедійних програм, довгий час затримувала впровадження передових  технологій з обробки звуку та зображення. Проте, є позитивні зрушення в цьому напрямку.  Наприклад, в Уманському державному педагогічному університеті створена ціла низка  імітаційно-моделюючих програм забезпечення фізичного експерименту з використанням  мультимедійних технологій. У публікаціях розглядається проведення  лабораторних робіт, які  змодельовані у вигляді комп’ютерних програм. У ході виконання кожної роботи студенти  виступають як дослідники, що вивчають явища і закономірності, які не є такими очевидними,  як наприклад, механічні.  Аналіз наукових джерел і досвіду роботи практикуючих учителів свідчать, що спектр  проблем  застосування  ММТ  в  освіті  поступово  розширюється:  від  використання  мультимедійних технологій з метою створення навчальних матеріалів до розробки цілісної  концепції побудови освітніх програм у галузі освітньої мультимедіа, підготовки кадрів  університетського рівня за даним напрямком, формування нових засобів навчання завдяки  використанню ММТ.  Розгляд найактуальніших проблем підготовки та використання ефективних освітніх  ММП дозволив виділити характеристики якісного навчального ММП. У переліку серед   інших: методично обґрунтований графічний інтерфейс, помірне й обґрунтоване використання  відео- та аудіоматеріалів, можливість поповнення навчального матеріалу, можливість бути  використаним для організації різних видів навчальної діяльності.  Застосування  мультимедійних  технологій  у  процесі  відбору,  накопичення,  систематизації і передачі знань, а також в організації різних видів навчальної діяльності є  однією із значущих рис системи освіти, що формується зараз.     Література:     1. Бабенко Т.А. Применение средств мультимедиа в процессе обучения будущих учителей  информационным технологиям: Дисс. ... канд. пед. наук: 13.00.08. – Армавир, 2003. – 201 c.  2. Белицын И.В. Лекционный мультимедийный комплекс как средство активизации учебно- познавательной деятельности обучающихся: Дисс. .канд. пед. наук: 13.00.02. – Барнаул, 2003. – 159 c.  3. Бернард Смит. Общество, основанное на знании: политика Европейского Союза // Информационное  общество. – 2002. – Вып. 1. – С. 8-21.        161    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    4. Всемирный доклад по образованию, 1998 г.: Учителя, педагогическая деятельность и новые технологии  / ЮНЕСКО. – Париж: ЮНЕСКО, 1998. – 175 с.  5. Егорова Ю.Н. Мультимедиа как средство повышения эффективности обучения в общеобразовательной  школе: Дисс. ... канд. пед. наук: 13.00.01. – Чебоксары, 2000. – 196 c.  6. Жалдак М.І., Лапінський В.В., Шут М.І. Комп’ютерно-орієнтовані засоби навчання математики, фізики,  інформатики : Посібник для вчителів // Вкладка газети «Інформатика». – 2004. – С. 41-48 (281-288).  7. Іщук Н.Ю. Застосування засобів мультимедіа у процесі підготовки економістів у вищих навчальних  закладах І-ІІ рівнів акредитації: Автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04 / Вінницький держ. педагогічний ун-т  ім. Михайла Коцюбинського. – Вінниця, 2004. – 20 с.  8. Клевцова Н.И. Методико-дидактические принципы создания и использования  мультимедийных  учебных презентаций в обучении иностранному языку: Дис. канд. пед. наук: 13.00.02. – Курск, 2003. – 189 c.  9. Клемешова Н.В. Мультимедиа как дидактическое средство высшей школы: Дисс. ... канд. пед. наук:  13.00.01. – Калининград, 1999. – 210 c.  10. Косенко И.И. Изучение мультимедиа в процессе подготовки учителя информатики: Дисс. ... канд. пед.  наук: 13.00.02. – М: МПГУ, 1999. – 122 c.  11. Пискунова Т.Г. Методика обучения и использования  мультимедиа-систем в курсе информатики  средней школы: Дисс. ... канд. пед. наук: 13.00.02. – СПб: РГПУ, 1999. – 236 c.  12. Скалій О.В. Комп’ютерні технології диференціації процесу фізичного виховання школярів (на  прикладі навчання плавання): Автореф. дис…канд. наук з фізичного виховання і спорту: 24.00.02 / Львівський  держ. ін-т фізичної культури – Л., 2002. – 24 с.  У статті подані результати  аналізу науково-педагогічної, а також методичної літератури про  використання мультимедійних технологій і мультимедійних засобів у сучасному навчально-виховному процесі в  загальноосвітніх навчальних закладах. Також проаналізовано практичне використання мультимедійних  продуктів, вказано основні проблеми щодо розробки, використання та подальшого розвитку мультимедійних  засобів і програм.  Ключові слова: мультимедійні технології, мультимедійні продукти, технічні засоби навчання.      А.П. Солоднюк  (науковий керівник – доц. М.Ю. Кадемія)     ІНТЕРАКТИВНЕ НАВЧАННЯ ЯК СКЛАДОВА ІННОВАЦІЙНОЇ   ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ  Постановка проблеми. Сучасний період розвитку суспільства потребує якісно нового  рівня освіти, який відповідав би міжнародним стандартам. Нова освітня філософія визначила  головну стратегію педагогічної діяльності: спрямування навчально-виховного процесу на  формування духовного світу  особистості, утвердження загальнолюдських цінностей,  розкриття потенційних можливостей, здібностей учнів і підвищення якості освіти.  Розв’язання цих актуальних проблем можливе лише на основі широкого запровадження  нових педагогічних технологій, які спрямовані на всебічний розвиток учня, на залучення  учнів до активного саморозвитку в процесі навчання.   Аналіз попередніх досліджень. Розв’язанням проблем розробки і  впровадження  інтерактивних методик у навчальний процес навчальних закладів займалися науковці  З. Бешенков, В. Биков, І. Булах, Р. Гуревич, К. Доулінг, М. Жалдак, Ю. Жук, В. Клочко,  М. Кадемія та ін.  Необхідною умовою інформатизації освіти є готовність педагогів до використання  нових технологій навчання в процесі передавання знань, що потребує постійної, неперервної   самоосвіти.   Мета статті. Визначити інтегративні технології навчання, дослідити їх вплив на якість  знань школярів.  Інтерактивне навчання – це специфічна форма організації пізнавальної діяльності, яка  має передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває  свою успішність, інтелектуальну спроможність [3, c.7].     © А.П. Солоднюк, 2012     162   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   У процесі інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з  іншими людьми, конструктивно мислити, приймати нешаблонні рішення. Інтерактивне  навчання занурене у спілкування, тобто забезпечує діалог між учасниками навчального  процесу.   Призначення такого навчання полягає в тому, щоб, по-перше, передати знання, по-друге,  усвідомити цінність інших людей.   Розвиток науки і техніки сприяв  появі нових форм організації навчальної інформаційно- комунікаційної роботи. З огляду на це роль вчителя як авторитарного транслятора готових  ідей змінилася на коригування ним інтелектуального і творчого потенціалу учнів. Водночас  відбувається еволюція змісту, форм і методів навчання, яка спонукає до розробки та  впровадження новітніх освітніх технологій. Серед них найперспективнішою є інтерактивна   технологія. Адже завдяки їй учень стає активним учасником процесу навчання.   Слово «інтерактив» прийшло до нас з англійської мови від слів «взаємний» і «діяти».  Отже, інтерактивний –  здатний до взаємодії, діалогу. Інтерактивне навчання реалізує  конкретну мету – створити комфортні умови навчання та виховання, які забезпечать активну  взаємодію всіх учнів [3, c.8].   Суть інтерактивного навчання полягає в  тому, що навчальний процес відбувається за  умови постійної, активної, позитивної взаємодії всіх учнів. Відбувається колективне, групове,  індивідуальне навчання у співпраці, коли вчитель і учні – рівноправні суб’єкти навчання. У  результаті організації навчання за таких умов у класі створюється атмосфера взаємодії,  співробітництва, що дає змогу вчителеві стати справжнім лідером дитячого колективу.   Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій на основі  інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), використання рольових ігор, створення  проблемних ситуацій [1, c.50].   У різних країнах світу з успіхом застосовують елементи деяких інтерактивних методик:   – у роботі задіяні всі учні класу;   – учні вчаться працювати у групі (команді);   – формується позитивне ставлення до опонента;  – кожна дитина має можливість пропонувати свою думку;   – за короткий час опановується багато нового матеріалу;   – формуються навички толерантного спілкування, вміння аргументувати свою точку  зору, знаходити альтернативне рішення проблеми [1, c.50].   Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за  умови постійної активної взаємодії всіх учнів. Це базується на співпраці,  взаємонавчанні  вчитель – учень, учень – учень. При цьому вчитель і учень – рівноправні, рівнозначні суб’єкти  навчання [2, c.100].   Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій,  використання рольових ігор, спільне вирішення проблем на основі аналізу, відповідної  навчальної ситуації. Отже, інтерактив сприяє створенню атмосфери співробітництва,  взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу.   Інтерактивна взаємодія  виключає домінування одного учасника навчального процесу  над іншими, однієї думки над іншою. Під час такого навчання учні навчаються спілкуватися,  критично мислити, приймати обґрунтовані рішення.   Дослідження американських учених довели, що інтерактивне навчання сприяє  засвоєнню матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю  (дії, практику). Науковці  довели, що найменших результатів у навчанні можна досягти за  умов пасивного навчання (лекція – 5%,  читання – 10%),  а найбільших – інтерактивного  (дискусійні групи – 50%, практика через дію – 75%, навчання на основі ІКТ – 90%).   Складовими різноманітних інтерактивних технологій обов’язково є так звані пасивні й  активні методи навчання. Неможливо одній людині знати все, навіть у вузькій галузі, до  того  ж великий обсяг інформації запам’ятовують комп’ютери. Учні повинні мати інші навички:  мислити, розуміти суть речей, осмислювати ідеї і концепції, шукати потрібну інформацію,        163    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    інтерпретувати її і застосовувати в конкретних умовах. Саме цьому і сприяють інтерактивні  технології, які, на жаль, ще недостатньо поширені в українській школі. Щоб прискорити  процес їх упровадження, необхідно, насамперед, підготувати вчителів до роботи з ними. Це  потребує перегляду змісту курсів підвищення кваліфікації вчителів, а також активне вивчення  і  впровадження  інтерактивних  технологій   у  навчально-виховному  процесі  вищих  педагогічних закладів освіти.   Слід зазначити, що існує низка проблем щодо впровадження інтерактивних технологій у  навчально-виховний  процес  загальноосвітньої  школи.  Вони  виникають  унаслідок  авторитарних і традиційних методик роботи окремих учителів, які досить скептично  ставляться до змін у власній педагогічній діяльності, а також внаслідок браку інформації та   досвіду практичного використання різних методів інтерактивного навчання.   Для педагога, який лише починає застосовувати певні технології, необхідні семінари- тренінги. В основу змісту таких тренінгів покладено спеціальні форми організації діяльності.  Вони мають конкретну прогнозовану мету, яка може бути досягнута у відносно короткий  термін: навчити учасників тренінгу інтеракції та розвинути в них необхідні здібності  й якості,  що сприятиме досягненню успіху в певному виді діяльності.   Досвід переконує, що використання інтерактивних форм навчання допоможе вчителеві  співпрацювати з усім класом, з кожним учнем індивідуально та учням між собою.   Використання інтерактивних технологій навчання – не самоціль. Це лише засіб для  підвищення  рівня  знань,  покращення  умов  для  співробітництва,  порозуміння  і   доброзичливості.   Висновки. У процесі використання інтерактивних методик навчання учень стає  повноправним учасником навчального процесу, його досвід служить основним джерелом  навчального пізнання. Педагог не дає готових знань а спонукє учасників навчального процесу  до самостійного пошуку. У порівнянні з традиційним навчанням, в інтерактивному навчанні  змінюється взаємодія педагога й учня: активність педагога поступається місцем  активності  учнів, а завданням педагога стає створення умов для їхньої ініціативи. Педагог відмовляється  від ролі своєрідного фільтру, пропускаючого через себе навчальну інформацію, і виконує  функцію помічника в роботі, одного з джерел інформації. Впровадження в навчальний процес  інтерактивних технологій підвищує загальний рівень здійснення навчального процесу,  підсилює мотивацію навчання і пізнавальну активність учнів, постійно підтримує вчителів в  стані творчого пошуку та пошуку інновацій.     Література:     1. Ващук О. В. Використання комп'ютерних технологій у навчальному процесі учнів 5-7 класів / О. В.  Ващук // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти: Зб. наук. пр. Рівненський  держ. гуманіт. ун-т. – Рівне. – 2003. Вип. 25. – С. 98-103.  2. Гуревич Р. С. Чи потрібен комп'ютер на уроках трудового навчання / Р . С. Гуревич // Трудова  підготовка в закладах освіти. – 2001. - № 5. – С. 6-10.  3. Дубова Н. В. Мотивація творчої діяльності учнів на уроках обслуговуючої праці / Н. В. Дубова //  Трудова підготовка в закладах освіти. – 2004. - №2. – C. 8-10.      У статті розглянуто роль інтегрованих методик навчання ЗНЗ проаналізовано їх вплив на рівень знань  учнів.  Ключові слова. Інтерактивне навчання,навчальний процес,інтерактивні технології, інформатизація  освіти.  In the article the role of the integrated methodologies of studies of  ЗНЗ is considered their influence is analysed  on the level of knowledge of students.  Keywords. Interactive studies, educational process, interactive technologies, informatization of education.          164   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Д.А. Стратій   (науковий керівник – доц. Г.Б. Гордійчук)     ВИКОРИСТАННЯ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ   ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ  Постановка проблеми. Швидкий розвиток технічних і програмних можливостей  персональних комп’ютерів, розповсюдження інформаційно-комунікаційних і креативних  технологій створюють реальні можливості для їх використання в системі освіти з метою  розвитку творчого потенціалу  людини в процесі навчання та підвищення пізнавальної  активності учнів і студентів навчально-виховних закладів освіти різних рівнів акредитації.  Особливо це стосується загальноосвітніх шкіл, адже одним із головних завдань сучасної  школи є підвищення пізнавальної активності учнів, збільшення інтересу до навчання,  напрацювання навичок аналізу і самоаналізу навчальної діяльності тощо.  Вирішити ці питання можливо  застосовуючи сучасні навчальні комп’ютерні технології,  що розробляються засобами мультимедіа-систем, котрі ґрунтуються на спеціальних апаратних  і програмних засобах і мають потужні функції для зручної навігації, ефективні засоби оцінки  й контролю процесу засвоєння знань і набуття навичок.   Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням застосування комп'ютерних  технологій в освіті присвячені  роботи українських і зарубіжних науковців, зокрема, В. Бикова,  Р. Гуревича, М. Кадемії, Гжегожа Кедровичa, О. Пєхоти, О. Полат, Г. Селевка, С. Сисоєвої,  Л. Солов’йової, І. Роберт тощо.  Метою даної статті є окреслити шляхи використання комп’ютерних технологій  учителем середньої загальноосвітньої школи (СЗШ) на уроках трудового навчання.    Виклад основного матеріалу. Комп'ютерні технології сьогодні спрямовуються на   нелінійну структуризацію навчального процесу, яка забезпечує умови для розвитку в учнів   умінь і навичок формулювання і вирішення навчальних задач, моделювання, оптимізації,   прийняття рішень в умовах невизначеності, самостійного здобуття знань тощо.   Як засвідчує аналіз літературних джерел з проблеми дослідження, до нелінійних  технологій належать:   –   комп'ютерне моделювання;   –   навчально-проектна діяльність;   –   мультимедіа і телекомунікаційні технології;   –   інформаційне моделювання;   –   тестування;   –   семінари, конференції, олімпіади, турніри тощо.  Якщо розглядати сучасні  персональні комп’ютери не просто як засіб технічної  підтримки навчального процесу, а як пристрій, який здатний виконувати педагогічні функції,  то можна виділити три шляхи застосування комп’ютерів у навчально-виховному процесі  СЗШ:  1.  Комп’ютер – помічник учителя. У цьому випадку процес навчання будується  традиційно. Відбувається процес обміну знаннями вчителя й учня. Навчальні програми, що  використовуються, лише моделюють деякі завдання, теми, розділи курсу. За цих умов  віддається перевага груповому методу навчання у традиційних групах, класах тощо.  2.  Комп’ютер – учитель. У такий спосіб також моделюється традиційна методика  навчання і відбувається жорсткий його сценарій. Проте відповідні навчальні програми  спрямовані на оволодіння навчальним курсом  у цілому. Як правило, вони призначені для  індивідуалізованого навчання.  3.  Комп’ютер – джерело знань і засіб оцінювання знань того, хто навчається. Той, хто  навчається, виходячи з мети навчання і своїх можливостей, спираючись на свій особистий  досвід і знання, звертається до комп’ютера як до носія необхідних для нього знань або як до  засобу оцінювання одержаних знань.     © Д.А. Стратій, 2012        165    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    Сучасне програмне й апаратне забезпечення робить можливим використання  комп’ютера на всіх етапах уроку. Адже комп’ютерні програми, що використовуються на  уроках, –  це ефективний, практичний, надійний інструмент, потрібний і незамінний у  повсякденній роботі вчителя. Навчання з використанням засобів комп’ютерних технологій  дозволяє створити умови для формування активності, самостійності, креативності, здатності  до  адаптації в умовах інформаційного суспільства, для розвитку комунікативних здібностей і  формування інформаційної культури особистості [4, с.8].   Комп’ютерні технології позитивно впливають на процес навчання і виховання  насамперед тому, на нашу думку, що змінюють схему передачі знань і методи навчання.  Водночас упровадження таких технологій у систему освіти в умовах становлення  інформаційного суспільства  ґрунтується на застосуванні комп’ютерів і телекомунікацій,  спеціального устаткування, програмних і апаратних засобів, систем обробки інформації тощо.  Серйозною проблемою у запровадженні інформаційних технологій у навчальний процес СЗШ  є відсутність відповідного програмного забезпечення з окремих предметів, у тому числі, з  трудового навчання.   На сьогодні, на жаль, розроблено незначну кількість педагогічних програмних засобів   (ППЗ) для безпосереднього використання на уроках трудового навчання 1, які враховували б  індивідуальні особливості учнів. Проте значна кількість програмних засобів забезпечують  учасників навчального процесу можливістю самостійно формулювати й розв’язувати за  допомогою комп’ютерів досить широке коло завдань різних рівнів складності. У зв’язку з цим  визначимо шляхи застосування комп’ютерів для програмної підтримки навчального процесу  з трудового навчання у СЗШ: ілюстрація і візуалізація навчальної інформації; демонстрація  застосувань математичних, фізичних, технічних методів дослідження різноманітних процесів і  явищ; формалізація знань про предметний світ; розвиток просторового мислення; створення і  вивчення технологічних моделей процесів і явищ; полегшення та поглиблення розуміння  методів; забезпечення практичної спрямованості навчального матеріалу тощо.  Використання ППЗ під час проведення уроків  із трудового навчання забезпечує  можливість для більш предметного ознайомлення школярів із технікою (у тому числі  комп’ютерною) та її використанням у сучасному виробництві. Це сприяє розширенню в учнів  кругозору, розвитку обізнаності в різних сферах людського життя, розумінню проблем  сучасного виробництва. Творча людина не обмежується якимось одним видом діяльності,  вона повинна бути компетентною в широкому колі питань.  Доступ до ресурсів мережі Інтернет, широке використання офісних програм, графічних  редакторів у процесі підготовки до уроків із трудового навчання створює умови формування в  учнів уміння висловлювати власні думки в письмовій формі, здійснювати пошук і обробку  інформації, презентуючи її у вигляді графіків, схем, креслень, правильно форматувати  текст  електронного документа тощо [2, с.6].   Знайдену й оброблену інформацію на уроці обов’язково потрібно прослухати,  переглянути, проаналізувати, порівняти й оцінити. Учні можуть обмінюватись думками,  судженнями, висновками, ставити запитання один одному та вчителю. За цих умов учні  одержують навички публічних виступів, участі в дискусіях, набувають уміння встановлювати  й підтримувати контакти, співпрацювати у групі.                                                                  1 Педагогічний програмний засіб "Трудове навчання. Бібліотека електронних наочностей 5-9 класи", CD-ROM. –  К.: ТОВ "Карвалі", 2007.  Педагогічний програмний засіб "Трудове навчання 1-4 класи". DVD-ROM. – К.: ТОВ "Карвалі", 2007.  Педагогічнй програмний засіб "Трудове навчання. Хлопчики 5 клас". CD-ROM. – К.: ТОВ "Карвалі", 2007.  Педагогічнй програмний засіб "Трудове навчання. Хлопчики 6 клас". CD-ROM. – К.: ТОВ "Карвалі", 2007.  Педагогічнй програмний засіб "Трудове навчання. Хлопчики 7 клас". CD-ROM. – К.: ТОВ "Карвалі", 2007.  Педагогічнй програмний засіб "Трудове навчання. Дівчатка 5 клас". CD-ROM. – К.: ТОВ "Карвалі", 2007.  Педагогічнй програмний засіб "Трудове навчання. Дівчатка 6 клас". CD-ROM. – К.: ТОВ "Карвалі", 2007.  Педагогічнй програмний засіб "Трудове навчання. Дівчатка 7 клас". CD-ROM. – К.: ТОВ "Карвалі", 2007.      166   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Обов’язковим компонентом навчального процесу є контроль знань, умінь і навичок,  тобто перевірка його результативності. Комп’ютер значно спрощує процес перевірки знань,  адже за допомогою тестових програм учні відповідають на запитання, а після закінчення  тестування комп’ютер автоматично виставляє вмотивовану оцінку. Це полегшує роботу  вчителя, робить процес перевірки знань більш цікавим  і позбавляє учнів страху перед  тестуванням, що в свою чергу готує їх до незалежного тестування перед вступом до вищих  навчальних закладів.   Сучасні комп’ютерні середовища дозволяють не лише перевіряти набуті учнями знання  й навички, але й здійснювати моніторинг і діагностику цих знань. Серед найбільш відомих  комп’ютерних контрольно-діагностичних систем  тестування можна назвати такі: Test-W2,  MyTest, Assistent, Orion та ін.   На нашу думку, кожен учнівський виріб – це насамперед творчий проект, який потребує  не лише виготовлення, а й гідного представлення. Розробка яскравих креслень, рисунків,  схем, моделей виробів може здійснюватись засобами графічних редакторів, зокрема,  Photoshop, Corel Draw, Compass тощо. Вони призначені для роботи з піксельною і векторною  графікою, мають великий  арсенал засобів створення і редагування графічних образів, зручний  і зрозумілий інтерфейс.  Унаочнення навчального матеріалу – ще один дієвий спосіб використання комп’ютера  вчителем трудового навчання. На різних уроках використовуються різноманітні форми  наочності (натура, ілюстративна, схематична і символічна наочність). Це залежить від  предмету і мети демонстрації: об’єкт або його об’ємне  чи площинне зображення, схема,  модель технологічного або виробничого процесу тощо. Такі засоби сприяють збагаченню  просторової уяви та пізнавальної активності учнів, роблять вивчення складних виробничих і  технологічних процесів більш зрозумілим.  Ілюстрації особливо необхідні тоді, коли об’єкти не доступні для безпосереднього  спостереження, а слово вчителя виявляється недостатнім, щоб сформувати уявлення про  досліджуваний  об’єкт або явище.  Як переконує аналіз педагогічного досвіду, дидактичні можливості та методичні  варіанти застосування комп’ютерно орієнтованих і мультимедійних засобів навчання досить  широкі та різноманітні. Вони можуть використовуватися в найрізноманітніших ситуаціях  (перед вивченням або після вивчення навчальної теми, на початку або наприкінці уроку, в  поєднанні з іншими засобами навчання  тощо).   На нашу думку, комп’ютерно орієнтовані технології навчання спрямовані на вирішення  переважно таких чотирьох типів дидактичних завдань:  – комп`ютер використовується як допоміжний засіб для більш ефективного вирішення  системи дидактичних завдань, що вже існує. За цих умов, змістом об`єкту засвоєння в  комп`ютерній навчальній програмі такого типу є  довідкова інформація, інструкції,  обчислювальні операції, демонстрація та інше;  – комп`ютер може бути засобом, на який покладається вирішення окремих дидактичних  завдань за умов збереження загальної структури, цілей і завдань безмашинного навчання (при  цьому сам навчальний зміст не закладається в комп`ютер, він виконує функції контролера,  тренажера тощо. Ця функція широко представлена  в розгалужених діалогових системах, що  моделюють діяльність учителя. Наразі найчастіше використовуються довідково-контролюючі  програми);  – використання комп’ютера дозволяє ставити й вирішувати нові дидактичні завдання,  які не можливо вирішити традиційним шляхом (наприклад, імітаційно-моделюючі програми);  – комп`ютер може бути використаний як засіб, що моделює зміст об`єктів засвоєння  шляхом  їх конструювання (за цих умов реалізуються принципово нові стратегії навчання.  Прикладом цього напряму розробок є так звані «комп`ютерні навчальні оточення», що  представляють собою моделі галузей знань, які засвоюються).  Таким чином, використання комп’ютерно орієнтованих засобів і технологій учителем  трудового навчання у СЗШ може значно підвищити ефективність навчання. Забезпечення        167    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    можливості зберігати й опрацьовувати значну кількість різноманітної інформації (звукової,  графічної, текстової та відео), компонувати її в зручному вигляді сприяє, на нашу думку:  – розкриттю, збереженню та розвитку індивідуальних і творчих здібностей учнів;  – формуванню в учнів мотивації до навчання, пізнавальних можливостей, прагнення до  самовдосконалення;  – забезпеченню комплексності вивчення явищ дійсності, безперервності  взаємозв’язку  між гуманітарними, технічними науками та мистецтвом;  – неперервному динамічному оновленню змісту, форм і методів процесів дійсності;  – економії дефіцитних матеріалів;  – розумінню учнями технологічних процесів, явищ, принципів роботи обладнання,  пристроїв тощо.     Література:     1. Гороль П.К. Мультимедійні засоби навчання. Лабораторні роботи. Навчально-методичний посібник /  Гороль П.К., Гуревич Р.С., Кадемія М.Ю., Шестопалюк О.В. – Вінниця ТОВ «Ландо ЛТД», 2008. – 633 с.  2. Комп’ютер на уроках трудового навчання як засіб активізації // Трудове навчання в школі. – 2008. –  № 3. – С. 11-16.   3. Комп’ютерні технології на уроках  // Трудове навчання. – 2008. – № 7. – С. 34-38.   4. Мультимедійні технології на уроках трудового навчання // Трудове навчання. – 2009. – № 2. – С. 16-19.   5. Уроки технології з використанням ІКТ // Трудове навчання в школі. – 2009. – № 8. – С. 3-8.   У статті окреслено шляхи використання комп’ютерно орієнтованих технологій учителем середньої  загальноосвітньої школи на уроках трудового навчання; обґрунтовано доцільність використання комп’ютерних  технологій  у вирішенні навчальних дидактичних завдань.  Ключові слова: комп’ютерні технології, інформаційне середовище, мультимедійні технології, педагогічні  програмні засоби, тестування.   The article outlines the ways how a teacher may use computer-oriented technology on the labor training lessons  in secondary schools; substantiates reasonability of using computer technology for solving teaching didactic tasks.   Keywords: computer technology, information environment, multimedia technology, pedagogical software, testing.                О.П. Тихоненко   (науковий керівник – Н.М. Кириленко)  ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ НАВИЧОК УЧНІВ СТАРШИХ КЛАСІВ  ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ СЕРЕДНЬОЇ ШКОЛИ ЗАСОБАМИ ІНТЕРНЕТ  Постановка проблеми. У законі України «Про освіту», Державній національній  програмі «Освіта» (Україна ХХІ століття) одним із надзвичайно важливих завдань визнається  завдання формування у дітей і молоді вміння міжособистісного спілкування. Відповідальність  за вирішення цього завдання покликані взяти на себе вчителі, вихователі та психологи.  Проблема комунікативних навичок особливо актуальною є в підлітковому віці, адже  підлітковий вік, сенcитивний до комунікативного розвитку, є періодом остаточного  відшліфовування даного роду умінь і навичок, засвоєння зразків поведінки і соціальних  ролей, набуття досвіду спілкування, його культури.   На  думку фахівців у галузі вікової психології процес набуття індивідуального досвіду  спілкування, становлення ключових комунікативних характеристик особистості найбільш  динамічно відбувається саме у школярів старших класів. Актуальним постає питання  вдосконалення процесу навчання технології у загальноосвітній середній школі.   Аналіз попередніх досліджень. Питанням удосконалення змісту й методики трудового  навчання присвячені праці О. Білоблоцького, А. Вихруща, І. Волощук, Р. Гуревича, В. Гусєва,  Л. Денисенко, В. Дідуха, Р. Захарченко, Ю. Кирильчука, Г. Левченко, С. Лісової, Н. Ничкало,  В. Сидоренка, Г. Терещука, Д. Тхоржевського та ін.     © О.П. Тихоненко, 2012     168   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Питання запровадження в навчальний процес засобів ІКТ опікуються В. Биков,  М. Жалдак, М. Кадемія, О. Полат, Ю. Рамський, А. Пеньков, Ю. Горошко, М. Головань,  В. Дровозюк, Н. Морзе, І. Забара, Ю. Жук, Т. Олійник, Є. Смирнова та ін.   У зв’язку з широким упровадження в навчально-виховний процес інформаційно- комунікаційних технологій , формуванню комунікативних навичок засобами Інтернету  надається особлива увага.   Метою  нашої  роботи  є  розкриття  основних  положень  щодо  формування  комунікативних навичок учнів 11-х класів загальноосвітньої середньої школи на уроках з  предмету «Технології» засобами Інтернет».  Виклад основного матеріалу дослідження. Як засвідчив огляд психолого-педагогічної  літератури, проблема комунікативного аспекту учнів старших класів перебуває у центрі уваги  вітчизняних і зарубіжних науковців. Це викликано низкою причин. По-перше, це – загальний  зростаючий інтерес до категорії спілкування, що здійснює великий вплив на зацікавленість  проблемою формування комунікативних навичок. По-друге, довгий час школа основну увагу  приділяла розвиткові навичок предметно-пізнавального характеру, не акцентуючи увагу на  важливості міжособистісної взаємодії [3, c. 113].  Аналізуючи  вік старшого школяра, більшість науковців одноголосно характеризують  його як складний, бурхливий, емоційно не стійкий, з притаманною обов’язковою віковою  кризою [4, c. 248].  Під час визначення психологічного змісту комунікативних навичок підлітків ми  послугувалися такими базовими положеннями:  – комунікативні навички – це інтегральні властивості особистості, які ґрунтуються на  певних знаннях і проявляються у здатності виконувати ефективну комунікативну діяльність.  Комунікативні навички не є сталим утворенням, вони є динамічною системою, яка, за  наявності сприятливих індивідуально-особистісних і соціальних передумов, піддається  розвитку й моделюванню.  – проблему комунікативних навичок слід розглядати у зв’язку з розумінням  спілкування як змісту специфічно людської потреби у контакті з іншою людиною.   Спілкування є невіддільною і загальною умовою формування особистості. Саме в   спілкуванні відбувається процес соціалізації зростаючої людини, її становлення. Під час   спілкування учні старших класів відзначають дві протилежні тенденції: розширення його   сфери, з одного боку, і зростаючу індивідуалізацію – з іншого.  Центральне місце в житті учнів старших класів займає спілкування з товаришами. Якщо  основою об’єднань для молодших школярів найчастіше виступає спільна діяльність, то тепер,  навпаки, привабливість тих чи інших занять визначається передусім їхніми можливостями для  спілкування з однолітками. Спілкування з товаришами у  цьому віці набуває такої цінності, що  процес навчання привертає увагу не стільки своїм змістом, скільки можливостями  спілкування з однолітками.  У підлітковому віці також відбувається зміна оцінки критеріїв однолітків. У підлітків на  перший план виходять особисті якості і найважливіші серед них – товариськість, сміливість,  уміння керувати собою, рівень знань.   Своєрідність раннього підліткового віку у спілкуванні з однолітками полягає в тому, що  підліток орієнтується, головним чином, на вольові та фізичні властивості, які виступають у  якості основних критеріїв, що регулюють особистісні відносини підлітків. У старшому  підлітковому віці в якості головного критерію відносин називають морально-естетичний  критерій [3, с. 229].   Комунікативні навички є продуктом процесу спілкування і, в свою чергу, впливають на   рівень цього процесу. Звідси висновок, що розвивати комунікативні навички слід в умовах   спілкування. Аналіз шкільної практики засвідчив, що серед причин, які гальмують   формування і розвиток комунікативних навичок школярів, передусім, слід назвати відсутність   організаційних умов для повноцінної комунікативно-комфортної життєдіяльності школярів, а   саме, діалогової взаємодії в системі «вчитель – учні».        169    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    Характерними ознаками традиційного уроку є переважаючий виклад його змісту самим  учителем, який розкриває ті чи інші положення у вигляді готових висновків. У цьому випадку  учні сприймають на слух інформацію, фіксують основні положення, запам’ятовують. Що, в  свою чергу, призводить до відносної пасивності учнів, недостатності зворотного зв’язку,  відсутності можливості оперативно внести  корективи у навчально-пізнавальну діяльність  учнів та її результативність. Авторитарна структура управління педагогічним процесом є  причиною підвищеної конфліктності у школі. Застосування інформаційно-комунікаційних  технологій у школі перетворює традиційне навчання у нові форми сприйняття і засвоєння  навчального матеріалу учнями. Особливу увагу потрібно надавати використанню Інтернету як  сучасному засобу спілкування.   Інтернет-комунікація –  спілкування за допомогою глобальної комп’ютерної мережі  Інтернет [2, с. 73]. Комунікація за допомогою Інтернету виявляється у двох аспектах:  1. Здійснення обміну інформацією між різними суб’єктами комунікації за допомогою  голосу, відео, текстових повідомлень, документів, файлів та ін. (наприклад, системи інтернет- магазинів, інтернет-банкінгу тощо);  2. Спілкування між комунікантами-людьми.  Мовне середовище Інтернету  – це сукупність великої кількості не пов’язаних між собою  сфер спілкування, що функціонують автономно, а тому мова інтернет-комунікації  функціонально-стилістично  неоднорідна,  вирізняється  великою  кількістю  жанрів.  Характерною особливістю спілкування між комунікантами-людьми є можливість здійснювати  комунікативний акт анонімно, довільно вибирати учасника для розмови, що зменшує  соціально-психологічні ризики комунікації, відповідно  такому спілкуванню також властива  афективність, часте недотримання літературних норм, використання не кодифікованих  одиниць.  Для інтернет-комунікації властиві такі характеристики:  1. Анонімність, невидимість і відчуття безпеки. У такому типі комунікації є ефект  вільного спілкуванні, у межах якого можливі дві реалізації: вихід негативних емоцій і  задоволення деструктивних потреб (ображення інших, взламування сайтів) або  реалізація  можливості бути відвертим і не закриватися у якихось дуже особистих аспектах.  2. Одночасно конструюванням власної віртуальної особистості людина створює образ  співрозмовника, який майже завжди не відповідає дійсності, оскільки інформацію, якої не  вистачає, він просто домислює.  3. Обмежене сенсорне переживання, складність у вираженні емоцій, що частково  компенсується спеціально розробленою знаковою системою (наприклад, емотиконами).  Виділяють наступні педагогічні умови для успішного формування комунікативних умінь  засобами Інтернет-комунікацій:  – створення позитивної мотивації на основі внутрішніх потреб, попереднього  індивідуального досвіду спілкування і комунікативних здібностей учнів;  – розширення комунікативної бази в межах уроків технології шляхом використання  системи вправ, у яких формування комунікативних умінь буде розглядатися як  спеціальне  педагогічне та дидактичне завдання;  – занурення в комунікативну діяльність через організацію роботи в діалогових режимах  із застосуванням інформаційно-комунікаційних технологій, зокрема Інтернету;  – урахування вікових особливостей;  – наявність високого рівня сформованості комунікативних умінь викладача [1, c. 75].   Висновки. У результаті використання Інтернет-комунікацій в учнів старших класів  розвиваються вербальні та невербальні комунікативні  вміння, підвищується активність у  комунікативній діяльності, здійснюється перенесення в інші види діяльності, формується  інтерес до інформації.  З вищезазначеного можна зробити висновок, що в умовах сьогодення, коли створюється  єдиний інтелектуальний і емоційний простір засобами Інтернет технологій, нагальною     170   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   проблемою  стає  поєднання  класичних педагогічних  технологій  із  інформаційними  технологіями навчання.      Література:      1. Арестова О. Психологическое исследование мотивации пользователей Интернета. / О. Арестова,  Л. Бабанин, А. Войскунский. – М.: Экопсицентр РОСС, 2000. – 300 с.   2. Гуревич Р. С. Інформаційно-телекомунікаційні технології в навчальному процесі та наукових   дослідженнях: навчальний посібник для студентів педагогічних ВНЗ і слухачів інститутів післядипломної   педагогічної освіти / Р. С. Гуревич, М. Ю. Кадемія – К. : Освіта України, 2006. – 366 с.  3. Корніяка О.М. Психологія комунікативної культури школяра / О.М. Корніяка – К.: Міленіум, 2006. –  336 с.  4. Савчин М.В. Вікова психологія: Навч. посіб. / М.В. Савчин, Л.П. Василенко. – К.: Академвидав, 2005. –  360 с.     У статті розкриваються основні положення щодо формування комунікативних навичок учнів старших  класів загальноосвітньої середньої школи на уроках засобами Інтернет.  Ключові слова: інтернет-комунікації, спілкування, інформаційно-комунікаційні технології.   The article deals with the basic principles concerning the formation of communicative skills in high school  students in the students of senior grades of comprehensive school through the internet.  Keywords: Internet-communications, communication, information communications technologies.       В.О. Уманець  (науковий керівник – доц. Л.С. Шевченко)  ПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ БАЗОВИХ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ  ЕЛЕКТРОМЕХАНІКІВ З РЕМОНТУ ТА ОБСЛУГОВУВАННЯ ЛІЧИЛЬНО- ОБЧИСЛЮВАЛЬНИХ МАШИН     Постановка проблеми. Об’єктивною необхідністю побудови незалежної демократичної   України є створення оптимальних умов для навчання, виховання та інтелектуального   розвитку всіх членів суспільства, відродження інтелектуальної еліти країни. Реалізувати це   можна шляхом цілеспрямованої діяльності освітньої системи, стратегічними завданнями якої   є модернізація професійної освіти як однієї з ланок виховання свідомих громадян,   формування освіченої, творчої особистості, піднесення освіти в Україні до рівня розвинутих   країн через докорінне реформування її концептуальних, структурних, організаційних засад.  У сучасних умовах, коли від компетентності та ініціативи працівника, його вміння  організувати практичну діяльність залежить успіх справи, актуалізується завдання підготовки  висококваліфікованих робітничих кадрів, які здатні творчо мислити, самостійно приймати  правильні рішення. Мислення, за допомогою якого відкривається щось нове, є творчим, але  для  того, щоб навчитись творчості, потрібно попередньо збагатити мислення людини вже  відомими  операціями  або  пізнавальними  структурами,  підібраними  принципами  й  орієнтирами розв’язання певного класу завдань.   Особливої уваги в цьому напрямі потребує формування базових професійних  компетенцій у учнів професійно-технічних навчальних закладів (ПТНЗ) у процесі вивчення  предметів професійно-теоретичного циклу, особливо з  використанням інформаційно- комунікаційних технологій (ІКТ) та інформаційно-освітнього середовища (ІОС). Викладачі  цих предметів, водночас із підвищенням рівня професійної підготовки учнів ПТНЗ, мають  сформувати базовий рівень професійної компетентності майбутніх кваліфікованих робітників.  Аналіз попередніх досліджень. Нині проблема професійної компетентності знаходить  віддзеркалення у працях вітчизняних і закордонних науковців. Розвитку професійної  компетентності присвячені праці знаних  українських науковців І. Зязюна, С. Сисоєвої,    © В.О. Уманець, 2012        171    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    В. Петрук, Л. Волошко, Р. Гуревича, М. Кадемії, В. Калініна, Л. Романової, О. Тищенко,  О. Фоміної, Т. Кобильника, Ю. Пестеревої, В. Петрук та ін., а також закордонних  А. Хуторського, І. Зимньої, Н. Кузьміної, Т. Сорокіної, Дж. Равена та інших.  До теперішнього часу в Україні в основі стандартів професійної освіти лежить  кваліфікаційна  модель фахівця. Проте не визначено, які здібності, готовності, знання,  особистісні якості та ціннісні орієнтації оптимально співвідносяться з ефективною діяльністю  робітника в умовах інформаційного суспільства. У сучасних педагогічних дослідженнях  (Г. Атанов, В. Болотов, І. Зимняя, І. Зязюн, Л. Кайдалова, Н. Кічук, О. Овчарук, В. Сєріков,  Г. Терещук, А. Хуторський та ін .) широко впроваджуються компетентнісний і діяльнісний  підходи, і пріоритетною є спрямованість не лише на навчання та учіння, а й на  самовизначення та самоактуалізацію  Метою нашої статті є аналіз різних точок зору з проблеми формування базових  професійних компетенцій і базових професійних компетенцій електромеханіків з ремонту та  обслуговування лічильно-обчислювальних машин.   Виклад основного  матеріалу дослідження. Відповідно до Національної доктрини  розвитку освіти України у XXI столітті, прийнятої Всеукраїнським з’їздом педагогічних  працівників,  кінцевою  метою  навчання  учнів  має  стати  підготовка  не  лише  «висококваліфікованих кадрів для народного господарства країни», а й високоосвічених,  професійно спрямованих та інтелігентних особистостей, спроможних знайти своє місце серед  складних життєвих реалій. Згідно з  концепцією модульно-компетентнісного підходу до  розробки Державних стандартів професійно-технічної освіти (ДСПТО) компетенції  – це  інтегративна єдність (цілісність) знань, умінь, навичок, що забезпечують якісне виконання  працівником трудових функцій відповідно до професійних стандартів. У межах цього підходу  головним чином виділяють два типи компетенцій:   – професійні, що належать до технології трудової діяльності;  –  загальні (ключові/базові), що необхідні для адаптації наявних знань до нових вимог і  ситуацій у трудовій діяльності та для отримання нових знань [5, с. 6].  Нам імпонує думка С. Рубінштейна [6, с. 358] про те, що викладачеві необхідно  усвідомити: інформаційне перенасичення породжує лише різного роду гальмівні процеси на  шляху засвоєння знань, процес навчання відбувається через  засвоєння знань, а розвиток  мислення людини – через виконання завдань. Основою розвитку мислення, необхідного для  засвоєння знань, умінь і навичок, є діяльність.  Ми повністю погоджуємось з думкою Н. Анісімова, який звертає увагу на те, що сучасне  виробництво вимагає від робітника постійного поповнення теоретичних знань і неперервного  вдосконалення професійних навичок, оскільки все частіше йому доводиться виконувати дії,  пов’язані з інтелектуальними вміннями та навичками, тобто функціями розумової праці  [1, с.116]. Тому, на нашу думку, сучасна професійна освіта має бути спрямована на підготовку  компетентних фахівців, які володіють професійними уміннями та навичками і спроможні  задовольнити попит на ринку праці.   Знаний учений Р. Гуревич стверджує, що проблема якості професії освіти в Україні має  важливе соціально-економічне і технічне значення [3, с.96]. Це зумовлюється низкою  об’єктивних чинників:  – по-перше, від якості людських ресурсів залежить рівень розвитку країни та її  глобальної економічної конкурентоспроможності;  – по-друге,  якість  освіти  набуває  все  більшого  значення  в  забезпеченні  конкурентоспроможності випускників ПТНЗ на  ринку праці;  – по-третє, специфіка управління якістю освіти полягає в тому, що управління  діяльністю людини, яка є об’єктом педагогічного впливу, здійснюється через її психічну  діяльність, унаслідок чого навчання несе певний елемент невизначеності;  – по-четверте, якість професійної підготовки кваліфікованих робітників – невід’ємна  вимога до вітчизняної ПТО, якщо вона прагне інтегруватись у європейський освітній простір.     172   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Важливими для нашого дослідження є роботи В. Кременя, який стверджує, що освіта  має готувати людину, органічно адаптовану до життя у світі багатоманітних зв’язків – від  контактів із найближчим оточенням до глобальних зв’язків. Тому так важливо навчити  співжиттю з іншими людьми і суспільними структурами, вмінню регулювати різні  психологічні, соціальні, політичні, міжнаціональні  конфлікти з дотриманням вимог культури  плюралізму думок [4, с.10].  Відомий учений Н. Бібік зазначає, що наразі якість освіти – це не лише характеристика  суми знань, засвоєних людиною. У сучасному світі, де знання і технології оновлюються  швидше, ніж життя одного покоління людей, слід спрямувати навчальний процес не тільки на  засвоєння базових знань, а й на набуття потреби, умінь і навичок самостійно засвоювати нові  знання та інформацію протягом усього життя й ефективно використовувати їх на практиці,  вміння сприймати зміни, які стають невід’ємною рисою буття людини, готовності вчасно  відмовитися від старого досвіду й норм поведінки [2, с.49].  Дослідження науковців В. Бикова, Р. Гуревича, А. Хуторського, М . Кадемії засвідчили,  що до складових якості освіти нині належать: якість навчально-методичної бази; якість  педагогічних кадрів і викладацького складу; якість об’єкта навчання.  Згідно з концепцією модульно-компетентнісного підходу до розробки Державних  стандартів професійно-технічної освіти важливим моментом, що забезпечує якісне виконання  кваліфікованим робітником трудових функцій відповідно до професійних стандартів  є  формування професійних компетенцій [4, с. 11].  Такі дослідники, як Н. Вінник, А. Хуторський, І. Зімняя, В. Петрук, С. Шишов  визначають професійну компетентність як психічний стан особистості, що дозволяє їй діяти  самостійно і відповідально, виявляти здатність і вміння виконувати певні функції діяльності  для досягнення відповідних результатів. Поняття «компетентність» пов’язують із дозріванням  особистості  та набуттям рівня готовності, який дає їй змогу продуктивно діяти щодо  виконання різноманітних фахових завдань і одержувати практичний результат.  Сам же термін «компетентність» має різні трактування. Компетентність – це слово  латинського походження (сотреtens – відповідний) означає:   1. Обсяг повноважень управлінського органу, посадової особи; коло питань, із якого  вони мають право приймати рішення . Зона повноважень тих чи інших органів або осіб  встановлюється законами, іншими підзаконними нормативними актами, положеннями,  інструкціями, статутами.  2. Знання, досвід у тій чи іншій галузі, поняття «компетентний» визначається як  досвідчений, обізнаний у проблемі, професії, певному питанні; наділений правом,  повноважний, повноправний здійснювати певні операції, приймати рішення.  У словнику іншомовних слів дефініція «компетентний » тлумачиться як «правочинний,  знаючий, інформований, авторитетний у чомусь». Поняття «компетентність» визначає  авторитетність, обізнаність особистості. Інше значення поняття розкривається як володіння  компетенцією, що означає коло повноважень органу чи посадової особи; проблема, про яку в  кого-небудь багато інформації, що дає йому змогу фахово її розв’язати; «особливий тип  організації знань і  досвіду, що забезпечує здатність до прийняття ефективних рішень». У  наведених вище визначеннях поняття «компетентність» має по декілька змістових трактувань  через різнорідні тлумачення, такі як якість професійної діяльності, авторитетність, обсяг  функціональних повноважень, знання, досвід у тій чи іншій діяльності.  Опрацьовуючи науково-педагогічну літературу, ми звернули увагу на те, що першою  похідною від  терміна «компетенції» виступають «ключові компетенції», а другою похідною є  «базові професійні компетенції», які розглядаються як складові професіоналізму.   На основі аналізу професійної компетентності та її ключових компетенцій, як  компонентів підготовки майбутніх кваліфікованих робітників з ремонту та обслуговування  лічильно-обчислювальних машин, нами взяті співвідношення понять «компетенція» і  «компетентність»: базові професійні компетенції  є складовими професійної компетентності.  На цій основі визначені базові професійні компетенції, які є основним рівнем професійної        173    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    компетентності майбутніх випускників ПТНЗ. Особливістю формування базових професійних  компетенцій майбутніх електромеханіків в процесі фахової підготовки є те, що згідно з  вимогами ДСПТО з даної професії вони повинні мати знання та навички як загально- технічного спрямування, так і вузько-спеціалізовані. Ключовими складовими базового рівня  нами визначені мотиваційна, когнітивно-творча та комунікативна компетенції , які мають  формувати викладачі в учнів ПТНЗ.  Зміст навчання та професійної підготовки з професії 7241.1 «Електромеханік з ремонту  та обслуговування лічильно-обчислювальних машин» складається з таких компонентів: досвід  здійснення відомих способів діяльності, які втілюються в уміннях і навичках особистості;  знання про людину, природу, суспільство, техніку та економіку виробництва, види трудової  діяльності; досвід творчої діяльності, який забезпечить готовність до пошуку нових техніко- економічних проблем, до творчого перетворення дійсності; досвід емоційно-ціннісного  ставлення до дійсності, а саме до моральних, світоглядних знань, до об’єктів, які  віддзеркалюють суть суспільства [4, с.8].  Узагальнюючи проаналізовані підходи до трактування понять компетентність і  компетенція, сформулюємо означення базової професійної компетентності фахівців  з ремонту  та обслуговування лічильно-обчислювальних машин. Базова професійна компетентність  кваліфікованого робітника – це його особистісна якість, що означає володіння необхідними  компетенціями, які дозволяють йому здійснювати професійну діяльність у галузі  електротехніки і/або радіотехніки, використовуючи знання, уміння, навички, досвід та  особистісні якості.  Ми виокремили такі 6  видів базових професійних компетенцій майбутнього  кваліфікованого робітника з цієї професії:  1) загально-теоретичні (предметні знання);  2) конструкторські (уміння читати та складати схеми);  3) операційні (вимірювальні, ремонтні, налагоджувальні та ін. навички);   4) оцінювальні (вміння визначати якісні та кількісні характеристики лічильно- обчислювальних машин, устаткування, явищ);  5) інформаційно-пізнавальні ( здатність  до  самоосвіти  та  професійного  самовдосконалення, уміння використовувати різноманітні інформаційні ресурси );  6) комп’ютерно-технологічні (знання, уміння та навички з використання комп’ютерних  технологій у професійній діяльності).  Висновки. Отже, можемо зробити висновок, що компетентність, як і компетенція,  виступає об’єднуючою характеристикою особистості, якостями, яких можна набути у процесі  навчання. Без знання немає компетенції, але не кожне знання і не в кожній  ситуації виявляє  себе як компетенція.  Таким чином, компетентність визначає рівень професіоналізму особистості, а  досягнення компетентності відбувається через здобуття фахівцем необхідних компетенцій, що  становлять мету його професійної діяльності.     Література:     1. Анисимов Н. В. Теоретические основы построения моделей электро-радиотехнических професий в  системе ПТО / Анисимов Н. В. – Кировоград: Из-во ГЛАУ, 2005. – 448 с.  2. Бібік Н.М. Компетентнісний підхід: рефлексивний аналіз застосування/ Компетентнісний підхід у  сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / Під заг. ред.  О.В. Овчарук . — К.: «К.І.С.», 2004. — С. 47-52.  3. Гуревич Р. С. Теоретичні та методичні основи організації навчання у професійно-технічних закладах:  Дис. д-ра пед. наук: 13.00.04. – К., 1999. – 415 с.  4. ДСПТО 7241.1 D30017-2006 – К. : 2006. – 84 с.  5. Кремень В.Г. Філософія освіти ХХІ століття. //Трибуна. - 2002. -№ 11-12. - С. 10-13.  6. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – СПб: Питер Ком, 1999.- 720 с.       174   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   В даній статті розглядається питання теоретичних підходів до проблеми формування базових  професійних компетенцій електромеханіків з ремонту та обслуговування лічильно-обчислювальних машин.  Ключові слова: кваліфікований робітник, компетенції, компетентність, базові професійні компетенції.   This  article discusses theoretical approaches  to the  formation  of basicelectrician's  skills in  repair and  maintenance of computing computers.  Keywords: skilled worker, competence, competence, basic professional competence.      Г.М. Федорук   (науковий керівник – проф. Р.С. Гуревич)  ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ФОРМУВАННІ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ  УЧИТЕЛІВ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ ДО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ  КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ     В сучасних умовах розвитку суспільства і становлення ринкової економіки успіх кожної   людини в Україні, а отже, і суспільства в цілому можливий лише в тому випадку, коли більша   частина людей свідомо, виходячи з особистого досвіду та враховуючи властиві їй особливості,   буде діяти відповідно до об’єктивно існуючих економічних закономірностей. Забезпечення   майбутнього держави в нових ринкових умовах становлять нові вимоги до підготовки   молодого покоління до економічних взаємовідносин, що можливо за умови вивчення теорії і   практики формування економічної компетентності учнів у процесі навчання.   Економічна освіта завжди розглядалась як важливий чинник соціально-економічного   розвитку країни, тому надзвичайно актуальною є проблема підвищення ефективності   формування економічної компетентності, зокрема, учнів основної школи в сучасних умовах   становлення ринкової моделі господарювання. Особливе місце в розвитку економічної   компетентності учнів належить трудовому навчанню. Досягти цього можна шляхом формування   готовності майбутніх учителів трудового навчання до розвитку економічної компетентності учнів   основної школи. На жаль, у підготовці вчителів трудового навчання є ще багато неузгоджених   питань, а в розробках її теоретичних основ є ще чимало невирішених проблем, зокрема, підготовці   майбутніх учителів трудового навчання до розвитку економічної компетентності учнів основної   школи відводиться недостатньо уваги.   Питанням професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів трудового навчання   приділено увагу в дослідженнях С. Батишева, Є. Білозерцева, Ю. Васильєва, Р. Гуревича,   М. Жиделєва, В. 3інченка, М. Кадемії, О. Коберника, М. Корця, Є. Кулика, В. Мадзігона,   У. Нішаналієва, В. Сидоренка, Б. Сіменача, Г. Терещука, Д. Тхоржевського та ін. Значний   внесок у розв’язання проблеми шкільної економічної освіти в сучасних умовах ринкового   господарювання  здійснили  М. Вачевський,  О. Камишанченко,  Г. Костюк,  В. Лозова,   В. Мадзігон, Л. Новікова, Н. Пасічник, І. Прокопенко, О. Решетняк, А. Усова, О. Шпак та ін.  Педагогічна наука приділяла і приділяє значну увагу проблемам трудової підготовки  підростаючого покоління, трудового виховання школярів, підготовці вчителя до творчої  педагогічної діяльності в галузі трудового виховання. Сучасні дослідження проблеми підготовки  вчителя до трудового виховання школярів базуються  на наукових працях вітчизняних і зарубіжних  педагогів і психологів: С. Архангельського, П. Атутова, Ю. Бабанського, Л. Виготського,  В. Давидова, П. Гальперіна, О. Леонтьєва, М. Скаткіна, В. Сластьоніна, П. Підкасистого й інших.  Різноманітні аспекти теорії і практики трудового виховання характеризуються в роботах  П. Атутова, С. Батишева, К. Івановича, А. Калашнікова, С. Шабалова та ін.  Вивчення літератури з поставленої проблеми дає підстави стверджувати, що підготовка  вчителів трудового навчання до розвитку економічної компетентності учнів основної школи ще  не була предметом окремого дослідження.     © Г.М. Федор у к, 2012        175    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    Очевидно, що розвивати економічну компетентність учнів треба, починаючи з основної  школи і важлива роль тут відводиться вчителю трудового навчання. На жаль, у підготовці вчителів  трудового навчання є ще багато неузгоджених питань, а в розробках її теоретичних основ є ще  чимало невирішених проблем, зокрема, підготовці вчителів трудового навчання до розвитку  економічної компетентності  учнів основної школи у ВНЗ відводиться занадто мало місця.  Необхідно  зазначити,  що  поняття «економічна компетентність»  досить часто  ототожнюють з поняттям «економічні знання», яке розуміють як сукупність економічних  понять про зміст, характер, властивості матеріальних благ, їх виробництво, розподіл, обмін і  споживання, вплив умов матеріального життя на розвиток суспільства. Ряд дослідників  (Г . Костюк, А. Усова та ін.) визначають економічні знання як сукупність ідей, які істинно  відбивають властивості й закономірності економічних процесів, перевіряються практикою й  слугують засобом її перетворення.   О. Шпак розглядає економічні знання як другий структурний елемент економічної  культури поряд з такими її складовими, як мотиви, наукове економічне мислення, суспільно- економічна активність,  економічний самоконтроль. До змісту економічних знань, на його  думку, входять: а) основи економічної теорії, засади демократичних поглядів і економічних  відносин; б) економічна стратегія держави у сфері виробництва на сучасному етапі; в) історія  розвитку економічних поглядів і економічних відносин; г) економіка своєї країни та інших  держав; д) економіка району і базового підприємства  (завод, фабрика); е) економічні  переконання, погляд, світогляд [2, с. 111].   На рубежі 90-х років у результаті досліджень О. Плахотник [1],  які стосувались  економічного виховання школярів, з’ясувалося, що більшість учителів не використовує  програмний матеріал для підвищення рівня економічної компетентності школярів. Основними  причинами були названі: невміння виявити необхідну економічну інформацію в програмному  матеріалі, підібрати,  у разі необхідності, додатковий дидактичний матеріал економічного  характеру, невміння реалізувати економічні знання в органічній єдності із знаннями основ  наук. Далеко не всі вчителі ясно усвідомлювали цілі, завдання і зміст економічного  виховання, його відношення до загальної і професійної освіти, багато з них не володіли  методикою розвитку економічної компетентності. Це ще раз підтверджує  необхідність  формування готовності майбутніх вчителів, зокрема, трудового навчання, до розвитку  економічної компетентності учнів ще в період навчання у ВНЗ.  Вважаємо, цілком погоджуючись із вищезазначеними дослідниками, за доцільне  трактувати поняття «економічна компетентність» як перевірений практикою результат  пізнання економічної діяльності, адекватне відбиття її в мисленні учнів через сукупність  уявлень, понять, суджень, теорій, ідей.  Спираючись на дослідження науковці, готовність вчителя до розвитку економічної  компетентності учнів трактуємо як складне особистісне утворення, що поєднує моральні та  професійно педагогічні погляди та переконання, професійну спрямованість психічних  процесів, самовладання, здатність до подолання труднощів, до самооцінки результатів даної  праці, потребу в професійному самовихованні, що забезпечить високі результати формування  економічної компетентності  учнів.  Вважаємо, що ефективним у підготовці майбутнього вчителя трудового навчання до  майбутньої професійної діяльності, у тому числі й формуванні готовності до розвитку  економічної компетентності учнів, є застосування інтерактивних технологій. Майбутній  педагог повинен бути готовий до використання інтерактивних технологій у майбутній  професійній діяльності, спрямованій на розвиток економічної компетентності учнів.  На нашу  думку, застосування інтерактивного навчання створює умови для активізації  навчальної діяльності майбутніх вчителів трудового навчання. Інтерактивне навчання, по- перше, передбачає перенос акценту з навчаючої діяльності викладача на пізнавальну  діяльність студента для розвитку його активності, творчості, ініціативності; використання  більш ефективної форми взаємодії і спілкування в системі «викладач – студент»; по-друге,  створює умови для  розвитку особистих здібностей, подальшої індивідуалізації навчання та     176   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   розвиває вміння студентів вчитися; по-третє, реалізує взаємодію в системі «студент –  студент», тобто залучає студента до колективних форм навчання.  Вважаємо,  що  інтерактивне  навчання  повністю  відповідає  принципу  природовідповідності до сучасних змін, що відбуваються у світовому суспільстві, внаслідок  його стохастичної та комунікативної основи. Це відповідає характеру змін, які відбуваються в  суспільстві. Пошукова природа  інтерактивного навчання забезпечить швидке пристосування  самих інтерактивних технологій до подальших змін у філософії сучасного суспільства.  Інтерактивні технології навчання у вітчизняній педагогічній практиці не застосовуються  досить широко. Швидка зміна філософії освіти сприяла активному розвитку наукової думки  щодо  дослідження  інтерактивних  технологій  навчання,  вивчення  психологічних  особливостей, педагогічних умов їх системного використання, дидактичні принципи, на яких  побудовані ці технології.   Готовність майбутнього вчителя трудового навчання до впровадження освітніх  технологій, зокрема інтерактивних технологій, у майбутній професійній діяльності розуміємо  як складне інтегративне утворення, що забезпечує необхідні внутрішні умови успішного  формування  технологічної  грамотності  студента  педагогічного  університету,  його  професійного зростання.   Загалом, інтерактивні технології є різновидом активних методів навчання. Суть  інтерактивних  технологій полягає в тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії всіх,  хто навчається. Це співнавчання (колективне, кооперативне навчання, навчання в співпраці), у  котрому і викладач і студенти є суб’єктами. Викладач виступає лише в ролі організатора  процесу навчання, лідера групи студентів. Саме інтерактивні технології найбільше  відповідають особистісно зорієнтованому підходу до навчання.  В процесі застосування  інтерактивних технологій, як правило, моделюються реальні життєві ситуації, пропонуються  проблеми для спільного вирішення, застосовуються рольові ігри. Інтерактивні технології  найбільше сприяють формуванню в майбутніх вчителів трудового навчання професійно  важливих умінь і навичок, виробленню особистих цінностей, створюють атмосферу  співробітництва, творчої взаємодії в навчанні, цим самим сприяючи формуванню їхньої  готовності до  розвитку економічної компетентності учнів.  У  підготовці  майбутнього  вчителя  трудового  навчання  вважаємо  доцільним  використовувати такі групи інтерактивних технологій:  – Інтерактивні технології кооперативного навчання – модель організації навчання в  малих групах студентів об’єднаних спеціальною навчальною метою. До кооперативних  технологій належать: робота в парах; ротаційні (змінювані) трійки; два, чотири – усі разом;  карусель; робота в малих групах; акваріум.  – Інтерактивні технології колективно-групового навчання –  це технології, що  передбачають одночасну спільну (фронтальну) роботу всієї групи: обговорення проблеми в  загальному колі; мікрофон; незавершені речення; мозковий штурм; навчаючи – вчуся; ажурна  пилка; аналіз ситуації; дерево рішень.  – Технології ситуативного моделювання –  це побудова навчального процесу за  допомогою включення студентів у  гру (передусім ігрове моделювання явищ, що вивчаються):  імітаційні ігри спрощене судове слухання; громадські слухання; розігрування ситуацій за  ролями.  – Технології опрацювання дискусійних питань – це широке публічне обговорення  якогось спірного питання, метод прес; займи позицію; зміни позицію; безперервна шкала  думок; дискусія в стилі телевізійного ток-шоу; дебати та інші.  Аналіз результатів  застосування інтерактивних технологій навчання показує, що  використання останніх значно підвищує якість знань студентів, їхнє мотивоване ставлення до  процесу навчання, підвищується активна позиція молоді в здобутті знань, що позитивно  впливає на формування готовності майбутніх вчителів трудового навчання до розвитку  економічної компетентності учнів.        177    Розділ 1  Актуальні проблеми професійної освіти та інформаційних   технологій навчання    Таким чином, сучасні умови вимагають поряд з традиційними формами навчання  застосовувати і нетрадиційні, інноваційні технології, котрі взаємодоповнюють одна одну.  Саме використання інтерактивних технологій створює оптимальні умови для розвитку  індивідуальності та неповторності кожного студента, розвитку здібностей до навчання як  власного самостійного надбання, сприяє розвитку в майбутніх вчителів трудового навчання  необхідних професійно-педагогічних  умінь.      Література:     1. Плахотник О.В. Экономическое воспитание старших школьников в условиях перестройки средней   общеобразовательной школы (на материале изучения экономической и социальной географии, обществоведения,   биологии и химии) : автореф. дисс. на соиск. уч. степени канд. пед. наук : спец. 13.00.01 «Теория и история   педагогики «/ О.В. Плахотник. – К., 1989. – 18 с.  2. Шпак О.Т. Соціально-педагогічна проблема: економічна освіта учнівської молоді / О.Т. Шпак // Освіта  і управління. – 1998. – № 3. – С. 110–118.              РОЗДІЛ 2  АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ТЕХНІКИ, ФІЗИКИ, МАТЕМАТИКИ,  ІНФОРМАТИКИ, АСТРОНОМІЇ, ЕКОНОМІКИ      Д.О. Баб’юк  (науковий керівник – доц. Д.А. Мошинський)     РОЗВ’ЯЗУВАННЯ РІВНЯНЬ У СИСТЕМІ MATHCAD  Постановка  проблеми.  Система Mathcad  застосовувється  в  математичному  моделюванні,  науково-дослідних  та  інженерно-технічних  розрахунках.  Основними  досягненнями  цієї  системи  є  простота  використання, «природний»  спосіб  запису  математичних виразів, могутній апарат обчислень. Особливо виділяється можливість  розв’язування рівнянь.   У MathCad реалізовано три підходи, що принципово відрізняються один від одного у  розв’язуванні рівнянь: а саме, використання символьних перетворень, застосування чисельних  алгоритмів і графічний метод.  Мета статті – обґрунтувати використання пакету MathCad у процесі вивчення рівнянь  на заняттях з математики.  Виклад основного матеріалу. Аналітичне розв’язування рівнянь.   Для аналітичного рішення  рівнянь в системі MathCad існує спеціальний оператор Solve  (Вирішити).  Оператор Sоlvе повертає у вигляді виразу (чисельного або буквеного), яке цілком можна  використовувати в подальших обчисленнях. Якщо рішень є декілька, то видається вектор  (матриця-стовпець) рішення.  При символьному вирішенні рівнянь немає особливої різниці, скільки змінних містить  рівняння. Відповідь шукається у вигляді виразу, і тому для системи неважливо, чи буде воно  містити літерні або чисельні елементи. Виходячи з цього, можемо знайти корені як рівняння  декількох змінних, так і рівняння з параметрами або буквеними коефіцієнтами.  Найкраще MathCad справляється з пошуком нулів алгебраїчних поліномів. Причому,  знаходяться всі корені – як дійсні, так і уявні. Загальна їх кількість , виходячи зі знаменитої  теореми алгебри (теорема Гауса), дорівнює  n , де  n  - степінь полінома. Наприклад, у випадку  полінома третього степеня отримаємо три корені.  Приклад 1.1. Пошук всіх рішень рівняння, що є алгебраїчним поліномом.    В алгебрі доведено, що аналітичні вирази через коефіцієнт полінома існують лише для  коренів поліномів до п'ятого степеня. Однак, це не означає, що оператор solve не зможе  знайти рішення поліноміальною рівняння більш високого степеня. MathCad може вирішувати  рівняння будь-якого степеня – але необмежено. Якщо символьний процесор виявить, що  старший член в поліномі  зведений до рівня, що перевищує чотири, їм буде задіяний    © Д.О. Баб’юк, 2012        179    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки  напівчисельний метод. У результаті корені будуть знайдені, але не у формі виразів, а у формі  чисел з плаваючою комою. Щоб зрозуміти різницю, продивіться приклад 1.2.  Приклад 1.2. Рішення поліноміальною рівняння малих і великих степенів рівняння другого  степеня     Розв’язок рівняння п'ятого степеня     В MathCad  є функція polyroots ( про неї інформація нижче), яка служить для  знаходження нуля полінома. В основі неї лежить чисельний метод, тому вона дозволяє  знаходити нулі поліномів будь-якого степеня .  Без особливих труднощів справляється  MathCad і з алгебраїчними рівняннями більш складного виду, що містять різного роду корені.  Головна проблема, яка при цьому може  виникнути, це надзвичайно великі вирази у відповіді,  які можуть займати кілька сторінок і не піддаватися оптимізації за допомогою оператора  Simplify. Якщо ви зіткнетеся з такою складністю, то перерахуйте відповідь в десятковий дріб з  потрібним рівнем точності. Служить для цього оператор Float, що приймає як параметр  кількість знаків дробу, які повинні бути обчислені  (межа точності - 4000 знаків).  Приклад 1.3. Рішення алгебраїчних рівнянь складного виду   Відповідь у наступному рівнянні виходить занадто громіздкою, тому перераховуємо  його в десятковий дріб з точністю до 40 знаків.    Аналогічно, solve впорається з нескладними рівняннями з параметрами. Ця можливість  особливо корисна при вирішенні фізичних і технічних завдань, так як у відповідні рівняння  зазвичай входять численні константи.  Приклад 1.4. Рішення рівняння з параметром    Вельми непогано, хоча і помітно гірше в порівнянні з алгебраїчними рівняннями,  справляється символьний процесор з показниковими і логарифмічними рівняннями.  Вирішуючи логарифмічне або показникове рівняння, відповідь оператор solve зазвичай видає  у вигляді складного висловлювання з чисел і логарифмів від чисел. Щоб привести його до  більш простого виду, слід використовувати оператор Simplifly.  Приклад 1.5. Рішення логарифмічних і показникових рівнянь     180   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012    Найгірше символьний процесор MathCad вирішує тригонометричні рівняння. Як відомо,  більшість таких рівнянь має безліч коренів, і описуються вони за допомогою спеціальних  виразів, що містять деякий цілочисельний параметр. Наприклад, рішення рівняння   0xsin  запишеться як  n x   ,  Zn  (де  Z  - множина цілих чисел). MathCad знаходить корені  тільки на проміжку одного періоду заданої в рівнянні тригонометричної функції. Природно,  ними задовільняти таке рішення вважати навряд чи можливо. Але в деяких випадках все ж  таки можна скористатися.  Приклад 1.6. Рішення тригонометричних рівнянь    Перевіряємо правильність рішення, підставляючи отримані значення коренів відповідної  рівнянню функції. Якщо вони були знайдені правильно, значення функції має дорівнювати 0:  Те, що MathCad не справляється з вирішенням тригонометричних рівнянь - це сумна  реальність. Але це не означає, що такі рівняння доведеться вирішувати на папері. Але якщо ви  приймете діяльну участь в процесі рішення, розробляючи стратегію самостійно і довіряючи  MathCad лише обчислювальну частину роботи, то з найскладнішими рівняннями вдасться  впоратися з набагато меншими зусиллями, ніж при проведенні всіх операцій на папері.  Основна ідея така: використовуючи MathCad, зводимо перетвореннями різного роду складне  рівняння до елементарного виду   0cos  x , а потім вже без участі програми самостійно  вирішуємо його. Те, як це робиться на практиці, показано в прикладі 1.8.  Приклад 1.8. Поетапне вирішення тригонометричних рівнянь  Завдання 1. Вирішити рівняння виду   Дане рівняння містить функції від  t 2  і  t . Потрібно перейти до функцій одного  аргументу, а потім спростити отриманий вираз. Одночасно обидві ці операції виконає  оператор Simplifly:    Ми отримали дуже просте рівняння, яке далі потрібно вирішувати самостійно. Для  початку скоротимо на  2 1 , після чого перенесемо одиницю вправо:    Зведемо  обидві  частини  рівняння  в  квадрат  і  скористаємося  основним  тригонометричним тотожністю:    Віднімемо одиниці і використовуємо формулу для синуса подвійного аргументу:   Так як синус дорівнює нулю в точках  k    ( k  - будь-яке ціле число), то розв’язком  рівняння буде  2 kt   .  Завдання 2. Вирішити рівняння виду:        181    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки   Першим кроком буде те, що функції подвійного аргументу представимо через функції  одинарного аргументу. Зробити це можна, задіявши оператор Simplifly:   Щоб у рівняння входили лише функції одного типу, замінимо косинуси виразом, що  містить тільки синус:   MathCad погано вирішує тригонометричні рівняння. А от з алгебраїчними рівняннями  програма справляється дуже добре. Звідси випливає наступна стратегія : виконуємо заміну  виду   ztsin . В результаті ми отримаємо алгебраїчне рівняння, вирішивши яке, дізнаємося,  які значення приймає синус. А вже самостійно впоратися з системою рівнянь типу   y  tsin   не складе труднощів.         Рівняння має тільки одне рішення. Отже, залишилося тільки інтерпретувати наступну  рівність:    З даного елементарного рівняння випливає наступна відповідь:  k   24t1   і    k   24 3t 2   ( k  - будь-яке ціле число).  Чисельне рішення рівнянь  Далеко не всі рівняння можна вирішити аналітично. Це можна зробити лише у випадку  окремих, «зручних» рівнянь. На практиці ж доводиться працювати з рівняннями, що  включають різнорідні функції (що, як правило, автоматично означає неможливість  символьного рішення) або з дуже незручними коефіцієнтами.  Але якщо є комп'ютер з системою MathCad, то ніяких проблем з пошуком рішення не  буде незалежно від складності рівняння. Звичайно, аналітичне рішення комп'ютер не завжди  знайде навіть для дуже простих рівнянь (в цьому поки людина значно перевершує машину),  але зате, зважаючи на колосальну порівняно з людською швидкістю обробляти данні, дуже  ефективними стають так  звані чисельні методи.  В основі всіх чисельних методів розв'язання рівнянь лежить принцип підбору. Але, на  відміну від підбору можливих коренів людиною, в чисельних методах цей процес є строго  спрямованим. Основним поняттям чисельних методів є ітерація. Ітерація - це, буквально,  «повторення», тобто всі чисельні методи побудовані на принципі повторення однієї і  тієї ж дії  або послідовності дій, результатом яких є більше чи менше наближення деякого проміжного  значення змінної до кореня. Тому чисельні методи розв'язання рівнянь називаються ще  ітераційними.  Для чисельного пошуку рішень алгебраїчних рівнянь з одним невідомим в MathCad  існує спеціальна вбудована функція root (англ. «корінь»). Функція ця може використовуватися  в двох різних формах, при цьому реалізуються різні чисельні алгоритми. Так, якщо визначена  тільки одна точка наближення до кореня, пошук рішень буде здійснюватися так званим  методом січних. Якщо ж заданий інтервал, на якому ймовірно локалізовано рішення, то пошук  його буде здійснено із застосуванням методу поділу навпіл (або методу Больцано).     182   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Якщо необхідно знайти корінь деякого рівняння, причому відомий інтервал, в якому він  локалізований, простіше всього використовувати функцію root з чотирма аргументами: root    baxxf ,,, ), де   xf  - функція, що визначає рівняння,  x  - змінна,  a  і  b - межі інтервалу  локалізації.  Обов'язковою умовою є те, що значення функції на кінцях інтервалу повинні бути  протилежних знаків. Це пов'язано з особливістю використовуваного root алгоритму. Якщо  порушити цю умову, система видасть повідомлення про помилку. Також функція    xf   повинна бути обмеженою і неперервної на проміжку    ba, . Якщо ж вона має точку розриву  на цьому проміжку, то чисельний метод може не зійтися.  Приклад 1.9 Чисельне рішення рівняння методом Больцано  Спробуємо протестувати функцію root  і для цього знайдемо корені якого-небудь  рівняння, точне рішення якого очевидно. Наприклад, візьмемо рівняння     всі корені якого мають вигляд  k  44    ( Zk  , де  Z  –  безліч цілих чисел).  Спробуємо знайти перше позитивне рішення. Очевидно, що таким буде  4   x .   (що дуже добре видно на графіку 1.1)    Рис. 1. Графік відповідної рівнянню функції  Подивимося, проте, чи знайде цей корінь функція root. Інтервал локалізації визначимо  від 0 до  3      Програма: рішення знайшла точним. Спробуємо вирішити це рівняння з іншим  інтервалом локалізації:     У наведеному вище прикладі при використанні другого інтервалу наближення  отриманий результат відрізняється від рішення для першого інтервалу, хоча корінь     x  належить обом інтервалам. Вся справа в тому, що в цьому ж проміжку  знаходиться ще один корінь, і заздалегідь передбачити, який саме з них буде виданий в якості  відповіді абсолютно неможливо. Тому слід ввести ще одне обмеження для застосування  функції root в даній формі: на проміжку повинен бути локалізований тільки один корінь. У  тих випадках, коли визначити межі такої локалізації неможливо, слід застосовувати функцію  root з однією точкою наближення (тобто перейти від методу Больцано до методу січних).  Одним з основних недоліків функції root є те, що одночасно вона здатна знайти тільки  один корінь рівняння. Щоб знайти інші, доведеться виконати ті ж операції, але для  інших  наближень. У разі великої кількості коренів це займає досить багато нашого часу. Звичайно,  можна написати виконуючу цю роботу програму – однак це занадто складно для більшості  користувачів. Але все значно спрощується в тому випадку, якщо рівняння представлено        183    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки  алгебраїчним поліномом. Для цього окремого випадку розроблені дуже ефективні алгоритми  рішення, і використовувати для пошуку корені полінома, наприклад, метод січних було б не  зовсім раціонально. Тому зовсім не дивно, що в MathCad існує спеціальна функція пошуку  рішень полінома polyroots(V), де V - вектор, складений з коефіцієнтів полінома. Важливою  особливістю завдання V  є те, що коефіцієнти розташовуються  у векторі зверху вниз  відповідно зростанню степеня членів полінома, до яких вони належать. Тобто першим зверху  потрібно помістити коефіцієнт при   0 x  (вільний член), нижнім - коефіцієнт при  n x , де  n  -  порядок полінома. Відповідь видається у вигляді вектора, що містить як дійсні, так і  комплексні корені.  Приклад 2.1. Пошук коренів полінома за допомогою чисельного методу  Завдання: знайти корені рівняння наступного виду  010  34    x x x . Складаємо  вектор коефіцієнтів і використовуємо функцію ро1угоо1з     Переписувати коефіцієнти з виразу в вектор не дуже цікаве та приємне заняття, тим  більше що при цьому дуже легко або допустити помилку в самому числі, або просто  переплутати знаки. Для вирішення цієї проблеми потрібно використовувати спеціальний  оператор Coeffs, розташований на панелі Simbolic (Символьні). Причому, поліном може бути  представлений в нерозгорнутій формі: до  стандартного виду оператор Coeffs приведе його  автоматично (див. приклад 7.16).  Приклад 2.2. Використання оператора coeffs  Завдання: розв'язати рівняння виду     0103x  322  xx   Рішення: використовуємо функцію polyroot, вектор коефіцієнтів для якої створюємо за  допомогою оператора coeffs         Графічне розв'язання рівнянь  Графічне рішення рівняння полягає у визначенні за графіком функції, відповідної лівій  частині рівняння, при якій величині аргументу дана функція приймає значення, що дорівнює  правій частині рівняння. У MathCad графічний метод використовується відносно рідко. Однак  є випадки, в яких без нього не обійтися. Справа в тому, що часом зустрічаються такі рівняння,  які не можна вирішити ні аналітично з використанням оператора Solve,  ні чисельно,  застосовуючи функцію root. Неможливість аналітичного рішення пояснюється складністю  відповідних рівнянь. Неможливість за допомогою чисельних методів знайти корені рівнянь,  пов'язано з тим, що функції приймають неперервний, а дискретний набір значень. Наведемо  три приклади таких функцій:    Функція   xf1  визначена лише при цілих невід'ємних  n , так як тільки такі значення  можуть відповідати порядку похідної. При аналогічних значеннях  n  існує    xf 2 , що  пов'язано з тим, що в знаменнику її вираження обчислюється факторіал. Функція    xf 3     184   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   дискретна, так як вона задається підсумовуванням членів ряду від 0 до  n . Щоб розв'язати  рівняння графічно, слід побудувати графік функції, що відповідає його лівій частині. Потім  потрібно провести допоміжну лінію на рівні, визначеному правою частиною рівняння.  Область, у якій допоміжна лінія і крива функції перетинаються, слід збільшити,  використовуючи інструмент Zoom (Масштаб). Якщо рішення потрібно знайти максимально  точно, цю операцію слід виконати кілька разів     Рис. 7.2. Приклад графічного рішення рівняння. Суть завдання: знайти таке  n , при  якому   100 nf . З правого графіка відмінно видно, що рішенням буде  8n . Така ж  відповідь виходить і при використанні оператора Х-У Тгасе.   Потім необхідно визначити координати точки перетину допоміжної лінії і кривої,  задіявши інструмент Тгасе Х-У (Слідувати Х-У) при включеній опції Тгаск Data Point  (Слідувати точкам даних).     Література:   1. Бидасюк Ю.М. Mathsoft Mathcad.– М: Издательский дом «Вильямс», 2004.– 224с.  2. Кирьянов Д. Mathcad 12.- СПб: ДХВ- Петербург, 2005.– 556с.  3. Бондаренко М. А. Програмування у середовищі Mathcad 12.– Харків: ФОП., 2006.– 444с.  4. Плис А. И., Сливина Н. А. MATHCAD 2000:  математиче-ский практикум для экономистов и  инженеров. – М.: Фи-нансы и статистика, 2000. – 655с.   5. Половко А. М., Ганичев И. В. Mathcad для студента. – СПб.: БХВ-Петербург, 2006. – 336с.   6. Макаров Е. Г. Инжинерные расчеты в Mathcad 14. – СПб.: Питер, 2007. – 592с.       О.О. Баранова, Ю.П. Білик  (науковий керівник – доц. С.М. Бак)     ІСНУВАННЯ РОЗВ'ЯЗКІВ У СИСТЕМІ ФЕРМІ-ПАСТИ-УЛАМА  Нелінійна динаміка відіграє виключно важливу роль у сучасному природознавстві і є  однією з галузей науки, що бурхливо розвивається.   Надзвичайно важливими є найпростіші «класичні» моделі, однією з яких виступає   запропонована Е. Фермі в 50-х роках минулого століття найпростіша нелінійна модель, що є  аналогом одновимірного кристалу, в якій враховується взаємодія тільки між сусідніми  частинками. Ця модель, яка отримала назву ланцюга Фермі-Пасти-Улама (FPU), чисельно  вивчалась на першому потужному комп’ютері MANIAC-1 в Лос-Аламосській національній  лабораторії (США) і привела до відкриття цілого  ряду важливих особливостей поведінки  нелінійних систем, вивявленню нових динамічних об’єктів.   Якісну теорію систем Фермі-Пасти-Улама вивчали такі математиками як Г. Фрісек  (G. Friesecke), Дж. Воттіс (J. Wattis), Г. Аріолі (G. Arioli), Ф. Газзола (F. Gazzola), О. Панков та ін.   Однією з найбільш популярних моделей, близьких до FPU, є нескінченний ланцюг  лінійно зв’язаних нелінійних осциляторів. Серед таких  систем найбільш відома модель  Френкеля-Конторової, дослідження в роботах Я. Френкеля та Т. Конторової 1938 року. Ця та    © О.О. Баранова, Ю.П. Білик,  2012        185    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки  близькі детально вивчені О. Браном, Ю. Ківшаром, Д. Хеннінгом (D. Henning), Г. Ціронісом  (Tsironis G.), С. Баком та ін.   Досить важливим класом розв’язків солітонного типу є біжучі хвилі. У статтях [1], [3],  [5] та [6] вивчались біжучі хвилі в системах лінійно зв’язаних нелінійних осциляторів,  розміщених на двовимірних ґратках, у розробці [8] – періодичні розв’язки, а в дослідженні  [2]  – питання коректності задачі Коші для таких систем. Зазначимо, що авторами [4] вивчались  бризери для нескінченної системи Фермі-Пасти-Улама на двовимірній ґратці, а науковцями  [9] – періодичні розв’язки для системи Фермі-Пасти-Улама на ґратці розміру  nm. Огляд  відомих результатів про системи Фермі-Пасти-Улама на одновимірній ґратці зроблено в [7].  Розглянемо одновимірний варіант. Розглядається система атомів одиничної маси, які  взаємодіють із найближчими сусідами. Нехай    n qt  – координата  n -го атому, тоді відповідні  рівняння руху системи мають вигляд:         11 , n nn nnq Uq q Uqq     n ,   (1.1)  де U  – потенціал взаємодії між двома сусідніми частинками (атомами). Зауважимо, що  потенціал U  може залежати від  n . Ми ж розглядаємо однорідний випадок, тобто  n UU .   1. Коректність задачі Коші для системи Фермі-Пасти-Улама. Рівняння (1.1)  утворюють нескінченну систему звичайних диференціальних рівнянь, яка є гамільтоновою  системою з Гамільтоніаном      2  1 ()2   n  nn n  p H U q q          , (1.2)  де  nn pq  – імпульс  n -ї частинки. Розглядаються такі розв’язки системи (1.1), які  задовольняють умову       nn qt   . (1.3)  Рівняння (1.1) у просторі  2 l  дійсних двохсоронніх послідовностей набуває вигляду:    ()q Gq    .   (1.4)  Більш природнім вибором конфігураційного простору є простір  2 X l , що складається  з послідовностей  {}nn qq    таких, що  2 ql   . Норма у ньому задається наступним чином:        22   1122 2222 (0) (0) X ll q qq qq   .  Тепер перепишемо рівняння (1.4) в просторі  2 l  як рівняння в  2 l . Позначимо через    1 : n n n r q q   . Тоді рівняння (1.1) може бути записане у вигляді            11 [ ][] n n n nn r Ur Ur UrUr   ,   або    [ ()]. r Gr    (1.5)  Це рівняння еквівалентне такій системі першого порядку в просторі  22 ll    ()( ), , ( )  () rsu Fuu Fu s Gr          ,   (1.6)  де  s p.   Розглянемо задачу Коші для рівняння (1.4)       (0) 2 0q ql   ,     q ql   ,   (1.7)  Нехай      00 rq   ,   01 s q . Тоді задача Коші для рівняння (1.6),  полягає у     186   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   знаходженні розв’язку, який задовольняє початкові умови      (0) (0) (0) 2 2 0 (,) u ursll   .   (1.8)  Нехай виконується наступна умова:    ()і   () n Ur  – функція класу  1 C  на  , причому  (0) (0) 0 UU    і для будь-якого  0 R    існує таке   0CR  , що     1 2 1212 ( ) () () , , .U r U r CRr r r r R    (1.9)  Теорема 1.1. Нехай виконується умова ()і . Тоді для кожного    (0) (0) (0) 2 2 ( ,)u rsll    існує єдиний розв’язок  1 22 ( ,) (( , ), )u rsC aall  задачі (1.6), (1.8). Причому для  будь-якої кулі  22 B ll  початкових даних  (0) u число  a може бути вибраним  незалежно від  (0) u  і для кожного  (0, ) aa   розв’язок  u , як елемент класу    1 22 ([ , ], )C aall  , неперервно залежить від початкових даних  (0) uB  Теорема 1.2. Нехай виконується умова  ()і  з константою  C , яка не залежить від  R .  Тоді для кожного  (0) 2 2 u ll  задача (1.6), (1.8) має єдиний розв’язок визначений на  .  2. Існування періодичних біжучих хвиль у системі Фермі-Пасти-Улама. Біжуча  хвиля задається рівнянням виду         n q t unct  , (2.1)  де функція   ut ,  t , називається профільною функцією, або просто профілем, хвилі,  константа c,  яка називається швидкістю хвилі, передбачається, завжди додатною.  Використовуючи (2.1), ми отримуємо наступне рівняння для профільної функції                    2 11cu t U u t u t U ut ut .   (2.2)  Це диференціально-різницеве рівняння.  Періодичною біжучою хвилею є така хвиля, профіль відносних зміщень якої   1rt u t u t  є  2k -періодичним (а отже, і    ut  також). Зазначимо, що профіль     ut , взагалі кажучи, не є періодичним.  Будемо шукати розв'язок рівняння (2.2), який задовольняє умову        2u t k ut .   Позначимо через  k X  гільбертів простір             1 : 2 ,00 k loc X uHutkutu    Накладемо наступні умови:     1 i     2  20  2 cU r r Vr , де  0 0 c,  1 V С   на  ,      0 00VV     і     V r or   при  0r ,  і також     1 ii   існують  0 0 r  і  2    такі, що    0 0Vr і для  0r , маємо        0 V r rV r     або     1 ii  існують  0 0 r   і  2    такі, що    0 0Vr і для  0r  маємо        0 V r rV r   .        187    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки  Теорема 2.1. Нехай виконується   1 i і  1k , тоді,      a  якщо виконується умова    1 ii то для кожного  0 cc   існує нетривіальна  неспадна  2k -періодична біжуча хвиля  kk uX     b  якщо виконується умова    1 ii то для кожного  0 cc   існує нетривіальна  незростаюча  2k -періодична біжуча хвиля  kk uX  Більше того, в обох випадках існують константи  0    і  0 M  , що не залежать від   k , такі, що критичне значення   kk Ju  задовольняє нерівності     0 kk J u M   .   Теорема 2.2. Припустимо, що виконуються умови     1 i    2  2 aU r u Vr , де  1 V С   на   ,      0 00VV     і     V r or  при    0r ,  і також    1 ii  для деякого  0 r    ми маємо, що    0 0Vr  та існує  2    таке, що     V r rV r   ,  r .  І нехай     2 max ,0ca . Тоді для кожного  1k  існує нетривіальна  2k -періодична  біжуча хвиля  kk uX . Більше того, критичне значення     задовольняє нерівності     0 kk J u M   ,  з  0    і  0 M  , що не залежать від  k .  Теорема 2.3. Нехай виконуються умови    1 i    1 ii і    1 ii Тоді для кожного  1k  і      0 0,cc  існує  2k -періодична біжуча хвиля  kk uX  3. Існування періодичних біжучих хвиль у двовимірній системі Фермі-Пасти- Улама. Розглянемо рівняння, що описують динаміку нескінченної системи атомів,  розміщених на плоскій цілочисловій ґратці. Нехай  , () nm qt  – координата (n,m)-го атому в  момент часу  t. Припускається, що кожний атом нелінійно взаємодіє з чотирма своїми  найближчими сусідами. Рівняння руху системи, що розглядається, мають вигляд :        , 1,,,1,  2 , 1 , , ,1   ( )() ( )(),,,   n m n m n m n m n m n m n m nm n m   q Uq q Uqq U q q Uq q nm Z               (3.1)  де U  – потенціал взаємодії між сусідніми атомами.   Біжуча хвиля має вигляд    , ( ) ( cos sin ) nm q tun m ct      і для її профілю  ()us , де  cos sin s n mct    , отримаємо рівняння      2 ( ) (( cos ) ( )) (( ) ( cos )) (( sin ) ( )) (( ) ( sin )). c u s U us us U us us U us us Uus us             (3.2)  Зауважимо, що профіль періодичної біжучої хвилі задовольняє умову    ( 2) (), u s k us s . (3.3)  Позначимо через  k E  гільбертів простір    1 { ():(2)(),(0)0} k loc E uH uskusu      188   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   зі скалярним добутком    ( ,) () ()   k k  k  u v u sv sds         На просторі  k E  розглянемо функціонал    2 2 (): () ( ( )) ( ( ))2   k k k  c J u usUAusUBusds     .  Неважко переконатися, що критичні точки функціоналу  k J  є  2 C -розв’язками рівняння  (3.2), що задовольняють умову (3.3).  Спочатку розглянемо результат про існування монотонних періодичних біжучих хвиль  за виконання наступних умов:    () і     2 0 ( ) ( ),2 cU r Vr   де  1 0 0,c VC (),  причому   (0) (0) 0 VV    і     ()V r r    при  0,r   і також    00 ( ) 0 2 , ()0 0ііri такіV r i дляr       0 () (), V r rV r     або    00 ( ) 0 2 , ()0 0ііri такіV r i дляr        0 () () V r rV r   .   Теорема 3.1. Нехай виконується умова () i і  1k . Тоді  (а) за виконання умови  ()іі  для будь-якого  0 сc   існує нетривіальна неспадна  2k - періодична біжуча хвиля  kk uE , яка є розв’язком рівняння (3.2);  (b) за виконання умови ()іі  для будь-якого  0 сc   існує нетривіальна незростаюча  2k - періодична біжуча хвиля  kk uE , яка є розв’язком рівняння (3.2).  Більше того, в обох випадках існують сталі  0    і  0 M  , які не залежать від  k ,  такі, що критичне значення  () kk Ju  задовольняє нерівності   0 (). kk J u M     Доведення цієї теореми ґрунтується на застосуванні теореми про гірський перевал до  функціоналу  k J .   За  допомогою  теореми  про  зачеплення  встановлено  існування  нетривіальних  періодичних біжучих хвиль із періодичним профілем.   Теорема 3.2. Нехай виконуються умови    i ,    ii ,    ii . Тоді для будь-яких  1k  і     0 0;cc  рівняння (3.2) має розв'язок  kk uE    Отримані у роботі результати є поширенням уже відомих результатів для систем Фермі-  Пасти-Улама, мають теоретичний характер і можуть бути застосованими в теорії звичайних   диференціальних рівнянь і в нелінійній фізиці.     Література:     1. Бак С.М. Існування періодичних біжучих хвиль в системі нелінійних осциляторів, розміщених на  двовимірній ґратці // Математичні студії. – 2011. – Т. 35, №1. – С. 60-65.  2. Бак С.М., Баранова О.О., Білик Ю.П. Коректність задачі Коші для нескінченної системи нелінійних  осциляторів, розміщених на двовимірній решітці // Математичне та комп'ютерне моделювання. – 2010. – Вип. 4.        189    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки  – С. 18-24.  3. Бак С.Н., Панков А.А. Бегущие волны в системах осцилляторов на двумерных решетках // Український  математичний вісник. – 2010. – Т. 7, №2. – С. 154-175.  4.  Bak S.M. Peridoc traveling waves in chains of osc illators // Communications in Mathematical Analysis. –  2007. – Volume 3, Number 1. – P. 19-26.  5.  Butt I., Wattis J. Discrete breathers in a two-dimensional Fermi-Pasta-Ulam lattice // J. Phys. A: Math. Gen. –  2006. – 39. – P. 4955-4984.  6.  Feckan M., Rothos V. Traveling waves in Hamiltoni an systems on 2D lattices with nearest neighbour  interactions // Nonlinearity. – 2007. – 20. – P. 319-341.  7.  Friesecke G., Matthies K. Geometric solitary waves in  a 2D math-spring lattice // Discrete and continuous  dynamical systems. – 2003. – Volume 3, №1 (February). – P. 105-114.  8.  Pankov A. Traveling Waves and Periodic Oscillations in Fermi – Pasta –Ulam Lattices. – London – Singapore:  Imperial College Press, 2005. – 196 pp.  Стаття присвячена дослідженню системи Фермі-Пасти-Улама. Отримано результат про коректність  задачі Коші та існування періодичних біжучих хвиль у цій системі.  Ключові слова: система Фермі-Пасти-Улама, критичні точки, біжучі хвилі, теорема про гірський  перевал, теорема про зачеплення.   The article deals with infinite Fermi-Pasta-Ulam Lattices.  It is obtained results of the correctness of the Cauchy  problem and existence of periodic running waves in this system.  Keywords: Fermi-Pasta-Ulam  Lattice, critical points, travelling waves, mountain pass theorem, theorem of  gearing.      Т.В. Боцул  (науковий керівник – проф. В.І. Клочко )  ПОРІВНЯННЯ ДЕЯКИХ ПОШУКОВИХ СИСТЕМ ЗА КРИТЕРІЄМ РЕЛЕВАНТНОСТІ  Однією з тенденцій розвитку світової спільноти і системи освіти є приєднання  зростаючої кількості користувачів до глобальної мережі Інтернет. У будь-якому місці земної  кулі стає доступним небачений раніше обсяг інформації. При цьому  нерідко поліпшення  програмних і технічних характеристик засобів доступу не вирішує, а, навпаки, загострює  проблему  ефективного  добору  релевантної ( відповідної)  інформації,  показуючи  непідготовленість і учнів, і вчителів до використання можливостей, що відкриваються.  Виникає парадокс: чим більше доступної інформації, тим складніше її відібрати.  Саме тому одним із завдань курсу інформатики є навчання учнів здійснювати   результативний пошук інформації, що потребує від них знань про способи її подання в  електронному вигляді, технології зберігання та передавання за допомогою комунікаційної  мережі Інтернет.  На правильно сформульований запит в Інтернеті практично завжди можна одержати  відповідь. Але при цьому не слід забувати, що питання ставиться не людині, а машині, яка за   допомогою спеціальної програми аналізує інформацію залежно від занесених до неї  алгоритмів пошуку. Програми, які опрацьовують запити користувача - це інформаційно- пошукові системи (ІПС).  Рейтинг  глобальних  пошукових  систем (за даними Nielsen NetRatings).  http://www.google.com/ — 46.2%  http://www.yahoo.com/ — 22.5%  http://search.msn.com/ — 12.6%  http://www.aol.com/ — 5.4%  http://www.myway.com/ — 2.2%  http://www.ask.com/ — 1.6%  http://search.netscape.com/ — 1.6%    Рейтинг російських пошукових систем  (за даними SpyLog).  http://www.yandex.ru/ — 54.8267%  http://www.rambler.ru/ — 21.7645%  http://www.google.com/ — 15.6207%  http://www.mail.ru/ — 4.5466%  http://www.aport.ru/ — 1.5788%    © Т.В. Боцул, 2012         Розглянемо дві найпопулярніші пошукові системи за даними різних статистичних  сервісів і порівняємо результати, отримані за допомогою цих систем.  Google. Ця пошукова машина, заснована на принципово новому алгоритмі пошуку,  відрізняється інтерфейсом і прекрасними результатами пошуку, який відрізняється високою  ступінню релевантності. На відміну від інших пошукових систем, у «першій десятці»  результатів, виданих Google, ви  не зустрінете ніякого інформаційного сміття і випадкових  сайтів: місце сайта в списку напряму пов’язано з кількістю посилання на нього з інших  серверів аналогічної тематики.  Google дає таку можливість через використання операторів пошуку: allinanchor:,  allintext:, allintitle:, allinurl:, cache: , define:, filetype:, inanchor:, info:, intext:, intitle:, inurl:, link:,  related:, site:.  Всі вони реалізовані у функції розширеного пошуку, тобто, коли ми свідомо шукаємо  визначену інформацію, то можемо  скористатися розширеним пошуком, але в умовах  професійної напруги повинні економити час і, використовуючи оператори пошуку,  скорочувати кількість зайвої інформації.  Система Google ігнорує загальні слова «де» і «як», а також деякі інші цифри і букви, що  сповільнює пошук інформації, але не впливає на якість результатів. Якщо вам не обійтись без  загального слова, бо  від нього залежать результати пошуку, поставте перед ним знак «+».  Якщо ви впевнені, які слова використовуються в запиті, можна використати символ  «зірочка». Він ставиться на місце одного або кількох слів, які система повинна поставити у  ваш запит.  Якщо, наприклад, ввести слово «Собака» в пошуковій системі  Google, отримаємо:  приблизно 3 600 000  результатів (0,21 сек .). Щоб скоротити кількість результатів, можемо  вводити текст у рядках, перефразовувати, додавати слова тощо.  «Що таке собака?» Результатів приблизно 159 000 (0,27 сек.). Мені потрібно дізнатися  про тварину, а в списку є сторінки, які дають визначення електронної собаки. Тому необхідно  звузити коло сайтів, які переглядаються. Функція «Розширений пошук» дозволяє нам це  зробити. У полі  «без слів» вводимо слова, які нам не потрібні. Наприклад, «электронная».  Результатів: приблизно 123 000 (0,16 сек.)  Далі продовжуємо працювати з функцією розширеного пошуку. Якщо заповнити по  максимуму поля, то очевидно, ми отримаємо шуканий результат максимально наближений до  того, що ми хочемо дізнатися, при цьому переглядаючи мінімум сторінок.      Рис.1.        191    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки  Отримаємо результатів – 2 (0,40  сек.). Отримали бажаний результат – визначення  свійської собаки з наукової біологічної точки зору.  Якщо ми неуважно вводимо запит кириличними літерами при ввімкненій розкладці  латиницею, пошукова система Google допомагає нам. І ми маємо змогу не перетворюючи  текст здобути бажаний результат швидко, не докладаючи зайвих зусиль. Якщо ми зробили  помилку при наборі вхідного  тексту, то система допомагає нам у пошуці.  Яндекс. Нині саме ця система є популярною і модною пошуковою системою в  російській Мережі. Зокрема, Яндекс – ледве не єдина пошукова система, здатна відшукати  інформацію на сторінці, що «проживає» в якому-небудь віртуальному місці типу Narod.Ru.  У пошуках інформації Яндекс не обмежує себе територією Росії:  система з легкістю  відшуковує сайти, розміщені в доменних зонах республік колишнього СРСР, а інколи – і  зовсім за межами пострадянського простору.  Основною перевагою Яndex'у є здатність знаходити задані слова незалежно від форми, в  якій вони використовуються в документах. Система підтримує логічні операції І, АБО та НЕ,  логічні групи, пошук за фразами . Пошук можна вести як за всіма формами ключових слів, так  і за конкретно заданою формою. Спеціальний пошук можна вести за заголовками документів і  посиланнями, що в них знаходяться.  Якщо ввести слово «Собака» в пошуковій системі Яндекс, нам видасть результатів  приблизно 34 млн. Щоб скоротити кількість результатів, можемо вводити текст у рядках ,  перефразовувати, додавати слова тощо.  Що таке собака? Результатів: приблизно 82 млн. мені потрібно дізнатися про тварину, а  в списку є сторінки, які дають визначення електронної собаки. Тому необхідно звузити коло  сайтів, які переглядаються. Функція «Розширений пошук» дозволяє нам це зробити. Якщо  заповнити по максимуму поля, то очевидно, ми отримаємо шуканий результат , максимально  наближений до того, що ми хочемо дізнатися, при цьому переглядаючи мінімум сторінок.      Рис.2.  Отже в результаті ми не отримали жодного шуканого результату, натомість адресу  альтернативної сторінки для подальшого дослідження даного питання.  Дуже часто у результатах пошуку за ключовими словами просто не можливо знайти те,  що насправді шукаєш. Сторінки з потрібною інформацією ховаються серед інших, які хоча й  теж релевантні до ключових слів , та все ж не завжди можуть повністю задовольнити потребу  в інформації. У таких випадках дуже корисним є обмежити результати пошуку, спрямувавши  їх у конкретному напрямку.  Отже, можна виділити такі основні переваги пошукової системи Google:  – Використання механізму PageRank, який відображає «важливість» сайту і впливає на  видачу результатів пошуку. PageRank схожий на індекс цитування у Яндексі (теж залежить     192   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   від кількості й якості посилань на ресурс). Але на відміну від Яндекса, вплив PageRank у  Google не настільки значний, тому люди в Google знаходять саме те, що шукають.   –  Google шукає не лише гіпертекстові файли (html), але і файли у форматі PDF, DOC,  PostScript, Corel Word Perfect і ін.       Рис.3.  – Пошукова система Google має можливість пошуку зображень. При цьому у запиті  можна вказати бажаний розмір, глибину кольору, формат файлу.   – На відміну від багатьох пошуковиків, роботи Google індексують усі сторінки, а не  лише найголовніші.   – Усі сторінки Google  кешує (заносить у свою базу) і дозволяє користувачеві  переглядати документ у кеші Google, не  відкриваючи його в першоджерелі (що зазвичай є  набагато швидше).   –  Google дозволяє обрати мову інтерфейсу, мовні зони для пошуку, кількість  повідомлень при видачі результатів та ін.   – Користувачі Microsoft Internet Explorer, Mozilla Firefox  і Opera можуть встановити  собі програму Google Toolbar, яка створює нову панель інструментів, що дозволяє шукати в  Google, не заходячи на сам сайт.  – Рядок пошуку в Google можна використати і як калькулятор. Якщо ввести (48-26)*21,  Google видасть правильний результат.   Отже, Google (www.google.com) – найшвидша і найбільша пошукова система. Достатньо  добре веде пошук у російськомовних ресурсах (зрозуміло, без словоформ), є можливість  обрання мови інтерфейсу. Можна включати результати з певних сайтів або доменів. На  відміну від більшості пошукових систем, Google оцінює популярність ресурсу за  кількістю  посилань, ведучих до нього з інших сторінок. А Яndex індексує в основному російськомовні  ресурси, але при цьому за своїми можливостями не поступається зарубіжним системам.  Пошук можна здійснювати точно або в будь-яких словоформах, з обмеженням по даті, з  вказівкою сайту або його піддиректорії.     Література:     1. Кузьмін А.В. Золотарьова М.М. Пошук в Інтернеті – Санкт-Петербург.: Видавництво Життєпис, 2006р.   2. Гусєв В.С. Google. Ефективний пошук – Москва, Санкт-Петербург, Київ.: Діалектика, 2007р.   3. www.citforum.ru - CIT forum, Пошукові системи в мережі Інтернет  4. www.seop.ru - Search engine optimization project, рейтинг основних пошукових систем   У даній роботі розглянуто релевантність (відповідність) результатів пошуку за допомогою двох  найпопулярніших пошукових систем  у глобальній мережі та співставлено результати здійснюваних пошуків.  Опрацьована література з даної теми, виділено основні практичні результати.  Ключові слова: пошукові системи, релевантна інформація, запит, розширений пошук.        193    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки     Н.О. Василина   (науковий керівник – доц. Л.Ф. Михайленко)  ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ САМОСТІЙНОСТІ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ  МАТЕМАТИКИ  Самостійна робота учнів значно стимулює процес навчання, сприяє покращенню якості  математичної підготовки та розвитку їх мислення. Ефективність самостійної роботи  збільшується тоді, коли вона є однією із складових навчального процесу і проводиться  планомірно та  систематично, якщо на кожному уроці для неї відводиться певний час. Саме за  таких умов формуються стійкі вміння та навички учнів щодо виконання різних видів  самостійних робіт [6].  Пізнавальна самостійність і самостійна робота у навчанні досліджувалися такими  вченими, як В. Буряк, В. Благінін, Н. Дайрі, Б. Єсипов, В. Козаков, Р. Лемберг, В.  Лозова,  П. Підкасистий, О. Савченко та ін.  Погоджуючись із Н. Дайрі, вважаємо, що самостійна робота, спрямована на формування  пізнавальної самостійності, не визначається структурою уроку, а характером змісту завдання,  яке виконують учні [2].  Як правило, під самостійною роботою учнів розуміють вид навчальної діяльності, під  час якої учні під керівництвом учителя виконують індивідуальні, групові  чи фронтальні  навчальні завдання, проявляючи при цьому свою активність, творчість, самостійність  мислення, ініціативу.   Пізнавальна самостійність – це риса особистості, яка здатна без сторонньої допомоги  оволодівати знаннями і способами діяльності з метою перетворення й удосконалення  навколишньої дійсності [2]. Виділяють основні ознаки поняття «пізнавальна самостійність»:  спрямованість пізнавальної діяльності; свобода дій в отриманні інформації; всебічність   засвоєння знань; творче використання засвоєних прийомів навчальної праці в нових умовах.   В. Благінін виділив основні шляхи розвитку пізнавальної самостійності на уроках [2]:  – урізноманітнення навчального матеріалу;  – формування і розвиток пізнавальної мотивації учіння;  – використання проблемного й евристичного методів навчання;  – формування прийомів самостійної роботи над пізнавальними завданнями;  – застосування наочності й нових інформаційних технологій;  – систематичне повторення раніше вивченого;  – узагальнення і систематизація знань;  – диференціація навчання відповідно до індивідуальних можливостей кожного учня;  – організація чіткої системи самостійної роботи не лише на уроках, але й вдома.  Метою статті є розкрити прийоми організації самостійної пізнавальної діяльності на  уроці математики.  Аналіз розвитку ідей  з даної проблеми свідчить про те, що частина науковців виділяє  наступні принципи організації самостійної пізнавальної діяльності учнів: системності та  послідовності, посильності, індивідуалізації та диференціації, активності та інтерактивності,  оптимальності [3].   Відповідно до цих принципів можна виділити правила формулювання завдань, які  вчитель може використовувати під час організації самостійної пізнавальної діяльності учнів,  зокрема:  1)  система завдань повинна мати логічний зв'язок між усіма елементами та мати  відносно логічну завершеність;  2) завдання мають відповідати рівню знань і вмінь учнів і складатися з урахуванням  їхнього рівня розвитку навичок самостійної роботи;    © Н.О. Василина, 2012     194   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   3) бажано, щоб більшість завдань мали прикладний характер, який є доволі цікавим  для учнів;  4) виконання завдань учнями доцільно здійснювати з урахуванням таких видів, форм і  методів самостійної роботи, що сприяють розвитку самостійності учнів;  5) сформульовані завдання мають сприяти швидкому зростанню якісних показників  розвитку самостійності учнів.  Зокрема, для теми «Похідна та  її застосування», нами розроблено завдання спрямовані  на розвиток самостійної пізнавальної діяльності учнів:  1. Поставте у відповідність ім’я вченого та його відкриття:   1. Ісаак Ньютон  2. Жозеф Луї Лагранж  3. Готфрід Вільгельм фон Лейбніц    1. Позначення?′(x)  2. Фізичний зміст похідної  3. Геометричний зміст похідної   2. Виконайте завдання, здійсніть самоперевірку за готовими відповідями.  а) Користуючись означенням похідної, знайдіть f'(x), якщо:  a) f(x) = 2х + 3;   б) f(x) = х 2 + х;  в) f(x) = 5х 2 + 6х;   г) f(x) = 3х 2 + 5х + 6.  Відповідь: а) 2; б) 2х + 1; в) 10х + 6; г) 6х + 5.  б) За допомогою формули (kx + b)' = k, знайдіть похідні функції:  a) f(x) = 3х + 4;      б) f(x) = 6х - 1;  в) f(x) = 10;     г) f(x) = 5х.  Відповідь: а) 3; б) 6; в) 0; г) 5.  3.  Заповніть таблицю похідних.   )(xf   х  х 2  xn  sin x  cos x  tg x  ctg x  ln x  ax  ex  logax   )(xf                   4.  Заповніть таблицю «Правила диференціювання».  Функція  C   X   VU    VU    V U   VC    ))(( xUf     Похідна               5. Знайдіть похідні та відгадайте слово (записати в порожні клітинки літери, які  відповідають розв’язкам завдань).     )17(cos  x        9  1 x   )( 10 x          5 x x      xx 2     )76(  10 x   )(cos 2 x                 9 7610 x (Н),  9 10x (Х),  2 3x (Д),  x17sin  П), ) (sin2 2 xx (А),  10 9   x (О),  5 4   x (І).  6. Виберіть із правої колонки відповідь до прикладів, що записані в лівій колонці. Біля  кожного прикладу лівої колонки запишіть номер відповіді прикладу з правої колонки.   Приклади  Відповіді    1.          x 5   1.  x2 1     2.       2 sin1 x   2.  3 2 )25(  1 3 2  x      3.    2x   3.    2 1 2   x      4.       a x 2 3sin   4.    23   23   1  sin3coscos    x  xxxxx        195    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки   5.       1 sin  3 x  x   5.  1  223  2  2        x x  xx     6.         1 1 x x   6.  2  2 bmam  bxa         7.     3 25 x   7.  xx2  5     8.               2  2   bmam  bxax   8.  xxxx cossin2 2      9.                1 12  2  2   xx  xx   9.  xa 3cos2 3     10.    xx sin 2   10.  xx 2sincos2      Замість * вставте потрібне число:   (х 6)= х 5; (х -10)= –10х  ; (х  )=8х 7; (x2·x5)=7х  ; (x2·x-5)= 3х -4;     ;6 5 *  8  xx x            ;61 7 *        xx   7 8  2  *               xx x .  8.  Знайдіть похідні, виправте помилки.  1)   ;1510 510  xxxxx   2)  ;2 152 12 22       xxx   3)  ;55   3 xx            4)   ;sincoscos 323 xxxxxx    5)   ; cos sincos  x xx    6)   ;sin cos 4  2 3  x  xxctg    7)    ;   2 2 n n n xx        8)    .3211231 5633  xxxxx   Багато вчителів математики плануючи самостійну роботу на уроці підбирають вправи,  що стимулюють розвиток самостійної пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання  математики. Наприклад:  1. Які задачі фізики розв’язуються за допомогою похідної:  а) знаходження швидкості та прискорення прямолінійного руху тіла чи матеріальної  точки;  б) знаходження кутової швидкості тіла обертання;  в)  знаходження швидкості зростання маси кристалів;  г) знаходження швидкості зміни температури в результаті нагрівання;  д) визначення освітленості електричної лампочки.     196   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень   №1  2012    2. Є прямокутний лист жерсті розміром 80 х 50 см. Треба виготовити з нього відкриту  зверху коробку найбільшої місткості, вирізавши по краях квадрат й загнувши краї. Якою має  бути довжина сторони такого квадрата.  3. Визначте розміри циліндричної закритої консервної банки, об’єм якої дорівнює V см   3   ,  щоб її повна поверхня була найменшою, тобто витрати жерсті на її виготовлення були  найменшими.  4. На графіку функції f(x) укажіть точки в яких похідна функції дорівнює нулю і точки, в  яких вона не існує.   Кожен учень виконує самостійно. Спосіб розв’язування не оголошується, наприкінці  перевіряється відповідь.  5. Для функцій, графіки яких зображено    на рисунках, а)—г) знайдіть:  1) точки максимуму і мінімуму функції;  2) екстремуми функції.   Систематичне використання завдань такого типу сприятиме розвитку пізнавальної  самостійності учнів, формуватиме в них уміння використовувати отриманні знання під час  розв’язування вправ, сприятиме позитивному ставленню до вивчення математики.      Література:      1. Ампілогова Л.П. Інтерактивні принципи й підходи до організації навчально-пізнавальної діяльності  учнів: теоретичні основи й практика/ Л.П.Ампілогова// Математика в школах України. – 2008. – Грудень (№35) –  с.2-6.   2. Благінін В.М. Пізнавальна самостійність у системі чинників активізації навчального процесу/  В.М.Благінін// Наукові записки НДУ ім. М.Гоголя. – 2011. - №2 – с   . 52-54.        197    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки  3. Зайченко І.В. Педагогіка. Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів/  І.В.Зайченко. – 2003. – 347 с.  4. Іздебська Л.М. Самореалізація особистості через систему самостійних робіт/ Л.М. Іздебська//  Математика в школах України. – 2008. – Січень (№3) – с.2-4.  5. Кривошия Т.І. Нестандартні задачі як засіб формування пізнавальної діяльності та творчості учнів  5-6  класів дванадцятирічної школи// Математика в школах України. – 2007. – Лютий (№6) – с.42-47.  6. Левус О.І. Формування навичок самостійної роботи учнів на різних етапах уроку/ О.І. Левус//  Математика в школах України. – 2009. – Лютий (№5) – с.2-6.  7. Савун Т.В. Організація самостійної та індивідуальної роботи учнів на уроках математики/ Т.В.Савун//  Математика в школах України. – 2008. – Квітень (№11) – с.6-9.  8. Сидоренкова  Л.  Організація  самостійної  та  усної  роботи  при  диферен-ційованому  підході/Л.Сидоренкова//Математика. – 2007. – Березень (№10) – с.1-6.      У статті розкрито прийоми організації самостійної пізнавальної діяльності на уроці математики.  Ключові слова: самостійна робота, самостійна  пізнавальна діяльність.  The article deals with methods of independent learning of mathematics in the classroom.  Keywords: independent work, independent learning activities.      В.В. Войцехівська   (науковий керівник –  Л.Й. Наконечна )     ВИКОРИСТАННЯ ПРОБЛЕМНОГО НАВЧАННЯ ПРИ ВИВЧЕННІ  ЛОГАРИФМІЧНОЇ ФУНКЦІЇ У КУРСІ АЛГЕБРИ І ПОЧАТКІВ АНАЛІЗУ  Одним із важливих завдань курсу алгебри і початків аналізу є систематизація та  поглиблення знань учнів про функцію - одне із фундаментальних понять математики. У цьому  ж аспекті розглядаються  в курсі показникова, логарифмічна і степенева функції. За новою  програмою даний матеріал вивчається в першому семестрі 11 класу.  Сучасна шкільна освіта -  це єдність навчання і розвитку учнів. На думку  В.О.Крутецького, основою навчання повинно бути не запам'ятовування інформації, яку надає  вчитель (хоча це також важлива задача), але й активна участь  самих учнів у процесі здобуття  цієї інформації, їх самостійне мислення, поступове формування здатності самостійно  здобувати знання, здатності самонавчатися та самовдосконалюватися [4, с.177]. Виходячи з  того, що розвиток особистості учня, його інтелекту здійснюються лише в активній діяльності,  постає питання про організацію такої діяльності. Зокрема є необхідним більш широке  залучення активних методів навчання. Саме до таких методів відносять проблемне навчання  [3, с. 13].  Аналіз навчально-методичної літератури показує, що введення показникової функції  дійсного аргументу здійснюється конкретно-індуктивним або абстрактно-дедуктивним  методами [6, С. 58]. Ставлячи за мету розвиток продуктивного мислення варто спробувати  використати при вивченні логарифмічної функції проблемний метод навчання.  Питання розробки і впровадження проблемного навчання в  навчальний процес  розглядали у своїх роботах А. Брушлінський, В. Далінгер, І. Дорно, С. Жуйков, В. Кудрявцев,  В. Крутецький, В. Крупич, І. Лернер, М. Махмутов, О. Матюшкін, В. Оконь, Г. Селевко,  М. Скаткін, К. Славська, І. Якиманска та ін.  Під проблемним навчанням розуміють таку організацію навчального процесу, яка  передбачає створення вчителем проблемних  ситуацій та організацію активної самостійної  діяльності учнів щодо вирішення поставлених проблем. Щодо проблемної ситуації, то  дослідники вбачають у ній:   –   початковий момент розумового процесу (С. Рубінштейн);  –   свідоме утруднення (І. Лернер);  –   свідоме протиріччя (М. Махмутов);  –   особливий вид розумової взаємодії суб'єкта та об'єкта (О. Матюшкін);    © В.В. Войцехівська, 2012     198   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   –   невідповідність між об'єктивними вихідними співвідношеннями умови і вимоги в  задачі (К. Славська);  –   ситуація, при якій суб'єкт бажає розв'язати складні для нього задачі, але йому не  вистачає даних (В. Оконь).   Проаналізувавши різні підходи до визначення проблемної ситуації нам найбільше  імпонує визначення її як невідповідність між знаннями , які має учень, та знаннями, які  необхідні для розв'язання пізнавальної задачі, що виникла, яке пропонує О. Славська.  О.  Матюшкін виділив три головних компоненти проблемної ситуації [5, с.34]:  – необхідність виконання такої дії, яка зумовлює пізнавальну потребу в новому,  невідомому відношенні, способі або умові дії;  – невідоме, яке повинне бути розкритим у проблемній ситуації, що виникла;  – можливості учня у виконанні поставленого завдання, в аналізі умови та відкритті  невідомого.  Аналіз літератури дає можливість виокремити можливі методичні прийоми створення  проблемних ситуацій на уроках математики:  1)  вчитель підводить школярів до протиріччя і пропонує їм самостійно знайти спосіб  його уникнення; 2) викладає одне і те саме питання з різних точок зору; 3) пропонує класу  розглянути явище з різних позицій (наприклад, юриста, педагога, фінансиста); 4) спонукає  учнів робити узагальнення, висновки з ситуацій, порівнювати факти; 5) ставить конкретне  питання (на узагальнення, обґрунтування, міркування); 6) визначає проблемні, теоретичні і  практичні завдання (наприклад, дослідницькі); 7) ставить проблемні завдання (наприклад, з  недостатнім або залишковими вихідними даними , з помилками, з обмеженим часом, на  подолання «психологічної інерції» та ін.).   Слід зазначити, що завдання повинні відповідати інтелектуальним можливостям учнів,  бо дуже просте для них завдання чи навпаки дуже складне, не створює проблемної ситуації. В  першому випадку учні знають, як його розв'язувати, а в другому - вони не намагатимуться  його розв'язувати через його складності.  Для реалізації проблемної технології необхідні:  – добір актуальних суттєвих завдань;  – визначення особливостей проблемного навчання в різних видах навчальної  діяльності;  – побудова оптимальної системи проблемного навчання, створення навчальних і  методичних посібників;  – особистісний підхід і майстерність вчителя, які здатні викликати активну пізнавальну  діяльність учня.  Варіантами проблемного  навчання також є пошукові і дослідницькі методи, коли учні  займаються самостійним пошуком і дослідженням проблем, творчо здобувають і  використовують знання.  Аналіз літератури показує, що проблемне навчання часто використовується на уроках  математики в молодшій школі, але мало є розробок з застосуванням даного підходу у  навчанні старшої школи. Наше завдання полягає в  тому, щоб показати, як проблемне  навчання можна використовувати при вивченні елементів математики в старшій школі.  При проблемному навчанні вчитель систематично створює проблемні ситуації і  організовує їх навчально-пізнавальну діяльність, так що на основі аналізу фактів учні  самостійно роблять висновки і узагальнення, формують за допомогою вчителя певні поняття,  закони. В результаті в  учнів виробляються навички розумових операцій і дій, навички  перенесення знань, розвивається увага, воля, творча уява.   І. Дорно визначив основні етапи розумової діяльності учнів під час уроку з  використанням проблемного навчання [2, с.15]. На перше місце він ставить виникнення  проблемної ситуації. Далі, на його думку, відбувається усвідомлення учнями сутності  утруднення, що виникло, та формулювання проблеми. Наступним етапом буде знаходження        199    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки  способу її розв'язування шляхом здогадки або висуванням припущення (гіпотези), і на  завершення доведення цієї гіпотези.  Розглянемо як проблемне навчання можна організувати при вивченні логарифмічної  функції. Досить часто учні не розуміють для чого їм взагалі вивчати логарифми, тому що не  знають де їх можна застосувати. Для мотивації учнів під час вивчення  логарифмів варто  показати їх застосування. Це можна реалізувати за допомогою розповіді про історію  виникнення логарифмів та розв’язуючи прикладні задачі з астрономії. Розглянемо фрагмент  такого уроку.  Епіграф уроку:    «Винайдення логарифмів, скоротивши роботу астронома,   продовжило йому життя».  П.С.Лаплас  Історична довідка (Повідомляє учень).  Логарифми виникли в 16 ст. в зв'язку з необхідністю проведення великого обсягу  наближених обчислень в ході вирішення практичних завдань, і в першу чергу завдань  астрономії, (зокрема, при визначенні положення суден по зірках і по Сонцю). Логарифми були  введені шотландським математиком Джоном Непером (1550-1617) і математиком Іостом  Бюргі (1552-1632). З точки зору обчислювальної практики, винахід логарифмів по можливості  можна сміливо  поставити поруч з іншим, більш давнім великим винаходом індусів - нашої  десяткової системи нумерації.  Через десяток років після появи логарифмів англійський вчений Гунтер винайшов дуже  популярний перший прилад для обрахунків –  логарифмічну лінійку. Вона допомагала  астрономам і інженерам при обчисленнях, вона дозволяла швидко отримувати відповідь з  достатньою точністю в три значущі цифри.  Тепер її витіснили калькулятори, але без  логарифмічної лінійки не були б побудовані ні перші комп'ютери, ні мікрокалькулятори.  Вчитель. Багато задач астрономії розв’язуються за допомогою логарифмів. Виникає  питання: чи можна обійтись при розв’язувані таких задач без них? Можна, але використавши  логарифми ми спростимо процес обчислень. Які проблеми виникають при  розв’язуванні задач  з астрономії ми побачимо сьогодні, розглядаючи задачі.  У розділі астрономії «Яскравість світил і зоряні величини» пропонуються задачі, які  допомагають засвоїти поняття про шкалу зоряних величин. Причому, термін «зоряна  величина» виражає не розміри зоряних величин, а їх яскравість – відносну кількість світлової  енергії, яку випромінюють зірки. Прийнято вважати, що зірка першої величини яскравіша, ніж  зірка другої величини, в 2,512 рази, зірка другої величини яскравіша ніж зірка третьої  величини теж в 2,512 рази і т.д. Звідси випливає, що зірка першої зоряної величини яскравіша,  ніж зірка четвертої величини в 2,512∙2,512∙2,512 рази, або   3 2,512  рази. Спробуємо вивести  формулу, яка б допомогла нам знаходити відношення яскравості для зірок будь-яких зоряних  величин. Припустимо, що  1 I  – яскравість однієї зірки і її зоряна величина буде рівна  1 m , а    2 I  – яскравість другої зірки, зоряна величина якої відповідно буде рівна  2 m . Як знайти  відношення  12:II ? (Учні виводять формулу разом з вчителем, висувають гіпотези)  Оскільки, зірка четвертої зоряної величини яскравіша ніж зірка першої зоряної величини  в   3 2,512  рази, то очевидно, що  3 2,512  =   41 2,512  де значення 4 і 1 вказують на зоряну  величину даних зірок. Отже, матимемо наступну формулу:   21  12: 2,512 mm II   . (1)  Спробуємо застосувати дану формулу для розв’язання наступної задачі.  Задача 1. Найслабші зорі, які можна отримати на фото найбільшим в світі телескопом –  це зорі двадцять четвертої зоряної величини. В скільки разів вони слабші ніж зорі першої  величини [1, С.6]?     200   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012    Розв’язання. Очевидно, що нам потрібно знайти відношення  12:II , де  1 I  – яскравість  зірок першої зоряної величини,  2 I  – це яскравість зірок двадцять четвертої зоряної величини.  Зоряні величини відповідно будуть рівні:  2 m =24, а  1 m =1.Отже, тепер ми можемо  застосувати формулу (1), за якою матимемо:   24 1 12: 2,512 ,II      23 12: 2,512, II   як бачимо,  число   23 2,512 ,  досить велике і його не так легко подати у стандартному вигляді. Як нам  вийти з цієї ситуації? (Учні висувають гіпотези)  Саме такі проблеми призводять до необхідності застосування логарифмів для  розв’язання подібних задач. Повернемось до формули (1) і спробуємо її трохи перетворити:    21  12: 2,512 mm II   , спробуємо прологарифмувати обидві частини рівності (1). Отримаємо    21  12 lg : lg 2,512 , mm II     звідки  матимемо  наступне:  1 2 2 1 lg : ( )lg 2,512,I I m m   очевидно, що число  lg 2,512  можна знайти за допомогою калькулятора чи таблиці  логарифмів, маємо  lg 2,512 0, 4 . Отже, маємо:  1 2 2 1 lg : 0, 4 ( )I I m m    . (2)  Тепер використовуючи формулу (2) знайдемо відношення  12:II  для нашої задачі:    12 lg : 0, 4 23,II      12 lg : 9.2,II      9.2 0.2 9 9 12: 1010101.610 II .  Як бачимо, яскравість зір першої та двадцять четвертої величини дуже відрізняється,  оскільки число  9 1.6 10  є достатньо великим.  Відповідь.   9 12: 1,610. II     Можна також запропонувати ще кілька задач прикладного характеру, щоб учні  «відчули» те, що логарифми справді мають своє практичне застосування. Вони зможуть  переконатися, що вивчення цієї теми є дуже важливим, оскільки застосування логарифмічної  функції можна зустріти у багатьох галузях, а саме у таких як: астрономія, фізика, психологія і  т.д.   Задача  2. У зорі яскравість змінюється від мінімума до максимуму на 7 зоряних  величин. В скільки разів змінюється її яскравість?  Задача 3. Якби ми могли зірку четвертої зоряної величини приблизити вдвічі, то в  скільки б разів і на скільки зоряних величин вона б здавалася яскравішою?  Задача 4. Яка кількість зірок шостої, п’ятої, четвертої та третьої зоряної величини може  дати стільки світла, скільки його дає одна зірка першої зоряної величини [1, с.6]?  Слід зауважити, що задачі є досить цікавими для учнів, тому вони з задоволенням  будуть їх розв’язувати. За допомогою таких задач легко організувати проблемну технологію  навчання, а також встановити міжпредметні зв’язки, оскільки задачі мають  прикладний зміст.   Проблемне навчання формує та розвиває творчу діяльність, впливає на розвиток  творчого мислення учнів. Елементи проблемного навчання спрямовані на те, щоб поставити  учня в положення першовідкривача, дослідника деяких посильних для нього проблем. В  основі проблемного навчання лежить особистісно-діяльнісний принцип організації процесу  навчання, пріоритет пошукової навчально-пізнавальної діяльності учнів,  розвиток навичок  мислення високого рівня.     Література:     1. Воронцов – Вельяминов Б.А. Сборник задач по астрономии: Пособие для учащихся. / Б.А. Воронцов -  Вельяминов – М.: Просвещение, 1980. – 56 с.        201    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки  2. Дорно И.В. Проблемное обучение в школе: Учеб.-метод. пособие для студентов-заочников II-III курсов  пед. ин-тов. / И.В. Дорно - М.: Просвещение, 1983. - 31 с.  3. Калмыкова З.И. Психологические принципы развивающего обучения. / З.И.Калмыкова - М.: Знание,  1979. - 48 с.  4. Крутецкий В.А. Основы педагогической психологии. / В.А.Крутецкий - М.: Просвещение , 1972. - 255 с.  5. Матюшкин А.М. Проблемные ситуации в мышлении и обучении. / А.М.Матюшкин - М.: Педагогика,  1972. -168 с.  6. Слєпкань З.І. Методика навчання математики: Підручник. / З.І.Слєпкань – К.: Вища шк., 2006. – 582 с.  У статті розкрито суть проблемної технології навчання і прийоми її використання під час вивчення  логарифмічної функції на уроках алгебри і початків аналізу.  Ключові слова: проблемне навчання, проблемна ситуація.  The article deals the essence of problem educational technologies and techniques of its use in the study of  logarithmic functions on the lessons of algebra and prime analysis   Keywords: problem study, problem situation.      С.О. Габузь   (науковий керівник – проф. М.В. Працьовитий)  ПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ МАТЕМАТИЧНИХ ДОСЛІДНИЦЬКИХ  ЗДІБНОСТЕЙ У СТУДЕНТІВ  Проблема розвитку творчого потенціалу особистості в світі глобалізаційних процесів та  інформаційно-комунікаційних технологій є надзвичайно важливою. Соціально-економічні  зміни в нашому суспільстві зумовлюють потребу сформованості гнучкості, варіативності,  критичності мислення, здатності  висувати гіпотези перебігу подій і реальності їх  підтвердження. Постійне зростання потреб суспільства у високоінтелектуальних науково- технічних кадрах, здатних по-новому підійти до розв’язання важливих суспільних завдань,  творчо вирішувати складні теоретичні та практичні завдання, поставлені життям, свідчить про  важливість проблеми формування інтелектуальних і творчих здібностей у підростаючого  покоління.  На сучасному етапі  розвитку українського суспільства нагальним постає завдання  залучення до процесів державотворення громадян, які здатні по-новому підійти до  розв’язання важливих суспільних завдань. У зв’язку з цим виникає потреба у розвитку  активних, творчих особистостей. Однак у Концепції державної програми роботи з  обдарованою молоддю зазначається, що в Україні склалася критична ситуація з поповненням  національної науки молодими кадрами. «Старіння» української науки вже зараз негативно  позначається на інноваційно-технологічному розвитку держави. Інтелектуальний творчий  потенціал обдарованих учнів і студентів використовується неефективно, оскільки не створено  сприятливих умов для реалізації їх здібностей. Інтеграція ж України в загальноєвропейський  простір потребує розроблення нових напрямів роботи з обдарованими учнями і  студентами.  Усі ці явища актуалізують проблему обдарованості загалом, та необхідності розвитку  дослідницьких здібностей та умінь молоді зокрема [1].  Ця проблема не є новою. Дослідження цієї проблеми викликано необхідністю  психологічного аналізу здібностей і пошуку ефективних шляхів та вибору раціональних  методів керівництва процесом навчання.  Аксіомою, яка перевірена всією історією людства, є твердження: людина –  головний  цілісний орієнтир і міра всього в житті суспільства. Ця аксіома має безпосередньо стосується  до життя будь-якого закладу освіти. Особистість студента – головний ціннісний орієнтир у  діяльності вищої школи. Нині, як ніколи, викладач повинен навчитися бачити в студентові  особистість, розуміти всю складність і багатогранність його структури, враховувати вікові  особливості, виявляти в  студента спадкові, набуті нахили, здібності й можливості, створювати  максимально сприятливі умови для їх розвитку. Тільки тоді викладач може по-справжньому    © С.О. Габузь, 2012     202   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   ефективно керувати процесом навчання, розвитку й виховання студента як особистості,  контролювати цей процес, надавати йому відповідних стимулів і вносити корективи.  Навчання математиці в професійно-технічних і вищих закладах освіти України є  важливим компонентом професійної підготовки молоді, неперервної освіти, що забезпечує  широкі можливості для інтелектуального розвитку особистості, вмінь встановлювати  причинно-наслідкові зв ’язки між фактами, подіями та явищами. У концепції математичної  освіти вищої школи в Україні актуальним визначено відбір змісту навчання з урахуванням  досягнень світового і вітчизняного досвіду, специфіки навчання математики в навчальних  закладах, ідей та поглядів видатних математиці і методистів, сучасної психології та  педагогіки. Традиційний зміст навчання математиці, що складався десятиріччями, забезпечує  досить високий рівень математичної підготовки студентів, проте зміни в галузі техніки,  виробництва, освіти, комунікацій висуваються нові вимоги до математичної підготовки і  спонукають до переосмислення традиційного змісту, з’ясування тенденцій подальшого його  розвитку.  Як ми бачимо, математична озброєність необхідна у будь-якій науковій діяльності,  використання математичних методів є провідними майже в  усіх галузях народного  господарства.  Тому  підвищення  рівня  математичної  освіти,  формування  творчого,  дослідницького мислення –  важливі завдання сучасної вищої освіти. Саме коледжі,  професійно-технічні училища, інститути, академії й університети є тими соціальними  закладами, які повинні озброїти студентів не лише необхідною сумою знань, а й забезпечити  професійну спрямованість та компетентність шляхом виявлення індивідуального інтересу до  творчого мислення і дослідницької діяльності.  Над цією проблемою – проблемою розвитку творчої особистості працювали: В. Андрєєв,  Д. Богоявленська, Л. Виготський, В. Дружинін, Г. Костюк, П. Кравчук, І. Лернер, О. Лук,  О. Матюшкін, В. Моляко, Д. Пойа, Я. Пономарьов, В. Розумовський, С. Рубінштейн,  М. Скаткін, А. Шумилин І. Якиманська та ін . [7].  Проведений аналіз педагогічної літератури засвідчив, що існують різні шляхи  формування дослідницьких умінь у майбутніх фахівців. Найбільш вагомими серед них, що  відрізняються підходами до формування відповідних умінь, є формування у студентів методів  наукового пізнання та створення освітнього середовища, яке реалізує принцип «навчання  через дослідництво».  Вища школа має великі потенційні можливості і  перспективи побудови навчально- виховного процесу на засадах пошуково-дослідницької діяльності. Однак дослідницька  технологія не знайшла широкого застосування в масовій педагогічній практиці.  Тому, перед нами постає проблема визначення ролі розвитку дослідницьких здібностей  у формуванні творчої особистості під час навчання математиці. Але розв’язання цього  завдання неможливе без використання, власне, математичних здібностей студентів .  Проблема здібностей, зокрема математичних, є складною та багатогранною. Її  комплексне дослідження проводиться на психофізіологічному, психологічному і соціально- психологічному рівнях. Однак ми ще не можемо сказати, що вона у психології є повністю  розв’язаною.  У дослідження математичних здібностей зробили внесок як психологи та педагоги  (А. Біне, І. Верделін, Л. Виготський, П . Гальперін, З. Калмикова, В. Крутецький,  А. Лазурський, Н. Менчинська, Ж. Піаже, Г. Ревеш, Н. Тализіна, Е. Торндайк, І. Якиманська,  З. Слєпкань та ін.), так і відомі математики (Ж. Адамар, А. Колмогоров, Д. Пойа, А. Пуанкаре,  А. Хінін та ін.).  У вітчизняних і зарубіжних психологів існують значні розбіжності у тлумаченні самого   поняття «здібності». Продовжуються дискусії про роль біологічного і соціального в структурі  здібностей, на сьогодні залишаються актуальними питання про сутність і структуру  дослідницьких математичних здібностей, їх діагностику та вимірювання, продовжуються  наполегливі пошуки ефективних стратегій формування і розвитку здібностей до конкретних  видів діяльності [5]. І тому, для їх з’ясування доцільно провести теоретико-експериментальні        203    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки  дослідження, щоб у подальшому вдосконалити концептуальний апарат і методи вивчення  проблеми розвитку математичних дослідницьких здібностей студентів.  Для здійснення наукового пошуку з обраної проблеми, доцільно звернутися до  результатів досліджень з питань психології творчої діяльності (Я. Пономарьов, В. Роменець)  вивчення складної проблеми здібностей (Б. Ананьєв, Л. Виготський, С. Рубінштейн та ін.);  специфіки процесу  формування здібностей, зокрема математичних (Ж. Адамар, Д. Пойа,  В. Крутецький, Г. Колінець, С. Максименко, О. Скрипченко, С. Шапіро та ін.), психологічних  передумов формування творчої наукової діяльності (Я. Пономарьов, В. Моляко, Б. Кедров),  психологічних особливостей дослідницьких здібностей (В. Крутецький, Е. Голубєва,  О. Матюшкін, Б. Теплов) [5].  Актуальність даної проблеми зумовлює постановку таких теоретичних завдань: [2, 4, 5]  1) здійснити аналіз і узагальнення сучасного стану досліджуваної проблеми у  філософській, психолого-педагогічній і науково-методичній літературі;  2) визначити основні дидактичні умови розвитку дослідницьких здібностей студентів у  навчально-виховному процесі з математики;   3) теоретично обґрунтувати специфіку дослідницьких математичних здібностей: їх  психологічний зміст, структуру, місце у творчій науковій діяльності;  4) обґрунтувати системний підхід до розгляду математичних дослідницьких здібностей  як єдності дивергентного, творчого мислення, вольових якостей особистості та мотиваційно- емоційної забезпеченості інтересом до дослідницької математичної діяльності студентів;  5) опрацювати методики виявлення таких здібностей та їх розвитку в умовах  професійно-спрямованого навчання;  6) з’ясувати вікові й індивідуальні особливості прояву дослідницьких математичних   здібностей у студентському віці;  7) розкрити психологічні передумови процесу формування дослідницьких математичних  здібностей студентів в умовах навчання;  8) розробити дидактичні моделі розвитку дослідницьких здібностей студентів, які  визначають певні етапи та рівні діяльності студента і викладача, а також їхню узгодженість на  математичних заняттях.  Практичними завданнями, які постають у процесі дослідженні даної проблеми  є:  1) розробити методичні рекомендації для педагогів професійно-технічних та вищих  навчальних закладів щодо формування і розвитку дослідницьких математичних здібностей  студентів у процесі навчально-пізнавальної діяльності;  2) розробити методики формування дослідницьких здібностей студентів у процесі  вивчення математичних дисциплін, діагностики і контролю процесів розвитку цих здібностей;  3) експериментально перевірити й оцінити ефективність розроблених методик розвитку  дослідницьких здібностей студентів на математичних заняттях.  Розвиток дослідницьких здібностей учнів та студентів можна здійснювати в межах  поглибленого вивчення тієї чи іншої теми. Наприклад, стаття [6] присвячена цьому питанню в  межах вивчення задач, що розв’язуються з допомогою застосування принципу Діріхле. При  цьому в цій роботі акцентується увага звертається  не стільки на добірку задач з теми  «Принцип Діріхле», скільки на бажаність, можливість та корисність їхніх узагальнень.  Наприклад, розглянемо таку задачу, що розв’язується за допомогою принципу Діріхле: «У  місті 2 500 000 мешканців, кожний з яких має не більше 200 000 волосин на голові. Доведіть,  що принаймні 13  мешканців мають однакову кількість волосин на голові  (можливо,  абсолютно лисих)». Ця задача легко модифікується в задачу на дослідження: «Для заданих  натуральних чисел  m ,  n ,  1mn  знайдіть найбільше число серед усіх натуральних чисел   p , для яких правильне наступне твердження: серед  m  осіб, кожна з яких має не більше ніж   n  волосин, знайдуться принаймні  p  осіб з однаковим числом волосин (можливо, без  волосся)».      204   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Література:     1. Антонова О. Є. Розвиток дослідницьких здібностей старшокласників засобами МАН (з досвіду роботи  наукового товариства учнів «ЕРУДИТ» Овруцької ЗОШ І-ІІІ ступенів №3) / О. Є. Антонова, А. В. Якименко. –  Вісник Житомирського державного університету. Випуск 55. Педагогічні науки. Житомир, 2011. – С. 50-53.  2. Білоус С. Ю. Розвиток дослідницьких здібностей старшокласників у процесі діяльності Малої Академії   Наук (на матеріалі фізики): дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02 / С. Ю. Білоус. – Запоріжжя, 2005. – 329 с.  3. Божик Л.М. Як розвивати розумові здібності. Година темат. Спілкування / Л.М. Божик // Позакласний  час, 2000, №25 (додаток). – С. 11-14.  4. Карлащук А. Ю. Формування дослідницьких умінь школярів у процесі розв’язування математичних  задач з параметрами: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02 / А. Ю. Карлащук. – Донецьк, 2001. – 242 с.  5. Колінець Г.Г. Психологічні передумови формування математичних дослідницьких здібностей у  старшокласників: дис. ... канд. пед. наук: 19.00.07 / Г. Г. Колінець. – К., 2000. – 143 с.  6. Курченко О., Рабець К. Принцип Діріхле: вчимося досліджувати // Математика в школі, 2011, №3. –  С. 32-37.  7. Чухрай З. Б. Проблема розвитку дослідницьких здібностей у  студентів [Електронний ресурс] /  З. Б. Чухрай //  Педагогічні науки. – 2008. –  Режим доступу: PDF created with pdfFactory trial version  www.pdffactory.com. – С. 435-444.      Стаття присвячена проблемі формування та розвитку дослідницьких здібностей студентів у процесі  навчання математиці. У статті висвітлено важливість і актуальність вивчення цієї теми, а також  сформульовано теоретичні і практичні завдання, у процесі постають при дослідженні даної проблеми.  Ключові слова: дослідницькі здібності, творче мислення, творча особистість, математичні здібності,  процес навчання.  This article deals with the formation  and development of research abilities of  students in learning mathematics.  The article highlights the importance and relevance of studying this subject and formulated the theoretical and practical   problems arising in the study of this problem.  Keywords. Research skills, creative thinking, creative personality, mathematical ability, learning.      А.М. Гикавчук  (науковий керівник – доц. Л.А. Вотякова)     ОСНОВИ АНАЛІЗУ ФУНКЦІЇ ПОДВІЙНОЇ БІНАРНОЇ ЗМІННОЇ  Побудова основ аналізу функції подвійної бінарної змінної здійснюється за «сценарієм»,  за яким побудовані в [1] основи аналізу функцій кватерніонної змінної. Загальний метод  побудови нових систем гіперкомплексних чисел шляхом подвоєння Келі описано у [2].  Скористаємося цим і подвоїмо елементи алгебри бінарних чисел [3].  Нехай множина    0 0 11 22 33 0 1 2 3 , ,,x xxxxxxx DB e e e e R , де  0 123 , ,,e eee -  виділені елементи, наділена в стандартний спосіб операцією додавання і множення на дійсне  число  і  для  будь-яких  1 001122 33 db x x x x  e eee , 2 00112233 db y yyy   e eee   означимо    1 2 001122330 0110 23321  0 2 13 20 31 2 03 12 21 30 3   db db : ( ) ( ) ( )( )  x y xy xy xy x y xy xy xy x y xy xy xy x y xy xy xy ee ee  Алгебру  DB  будемо називати алгеброю подвійних бінарних чисел, а її елементи  подвійними бінарними числами.  Таким чином алгебра  DB  є лінійний простір над полем  R  розмірності 4, який наділено  операцією множення, що виконується за правилом множення многочленів із урахуванням  таблиці множення виділених елементів:       © А.М. Гикавч у к, 2012        205    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки       0 e 1 e 2 e 3 e   0 e 0 e 1 e 2 e 3 e   1 e 1 e 0 e 3 e 2 e   2 e 2 e 3  e 0  e 1 e   3 e 3 e 2  e 1  e 0 e  В очевидний спосіб перевіряється, що множення подвійних бінарних чисел  дистрибутивне відносно додавання, асоціативне (але не комутативне), одиничним є елемент    0 0 1 2 3 1 000e e ee e . Алгебра бінарних чисел є підалгеброю алгебри  DB . Якщо  позначити  0 0 11 22 33 db x x x x e e ee , то очевидно, що  db db     ,   db db    ,  1 2 2 1 db db db db , а тому природно назвати  db  спряженим подвійному  бінарному числу  db . А оскільки добуток     x xx x e  є елемент  підалгебри ізоморфної полю  R , то дійсне число  2 222 0 1 23 x x xx    називатимемо  алгебраїчною нормою подвійного числа db  і позначатимемо    2 22 2 0 1 23 (db) :Nr x x x x   Зрозуміло, що коли  (db) 0Nr  , то в алгебрі  DB  можна виконувати лівостороннє і  правостороннє ділення на цей елемент. Зазначимо також, що алгебра  DB  є алгеброю з  дільниками нуля.  Нехай     0 1 23 1 0 32  0 123 2 3 0 1 3 210   ( ) ,,,  x x xx x x xxM xxxx x xxx x xxx       DB R   Підмножина повної матричної алгебри  4 M . Очевидно, що додавання і множення на  дійсне число елементів з  () M DB  не виводить за межі цієї множини. Більше того, для будь- яких елементів  11 , M M  з  () M DB     0 1 2301 23 1 0 3210 32 11  2 3 0 12 301 3 2103210   x x xxyy yy A B CD x x xxyy yy B A DCMM x xxxyyyy C DAB x xxxyyyy D CBA              ,  де  0 0 11 22 33 A x y xy x y xy ,  0 1 10 23 32 B x y xy xy xy   ,    0 2 13 20 31 C xy xy xy xy,  0 3 12 21 30 D x y xy xy xy  належить  () M DB , тобто  () M DB  підалгебра повної матричної алгебри  4 M .  Відображення  : () f MDB DB , яке діє за правилом     206   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012    0 1 23 1 0 32 0 0 11 22 33  2 3 0 1 3 210   db (db)  x x xx x x xxx xxx Mx xxx x xxx        e eee   встановлює ізоморфізм алгебр  DB  та  () M DB , тобто алгебра  () M DB  є матричним  поданням алгебри DB . Якщо  () M DB  матричне подання подвійного бінарного числа db , то    4 4 4 4 2 2 22 2 2 2 2 22 2 2 0 1 23 01 02 03 12 13 23 2 22 22 2 0 1 23   det() 22 2 22 2 ( )((db)).  M x x x x x x x x x x x x x x x x x xx x Nr DB   Оскільки  2 22 2 0 123 det ( (db)) (( ) ), M E M x x x x    то матриця  (db) M  має  власні значення  10 x    ,  20 x    , де  2 22 1 23 . x xx     Скориставшись  матричним  поданням  алгебри  DB ,  побудуємо  відображення   : f DB R , яке діє за правилом       2 2 22 0 0 11 22 33 0 1 2 3 db 2 db ,x x x x x x x x Me eee    де   dbM  - матрична норма Гільберта-Шмідта [4] матричного подання подвійного  бінарного числа  db . Отож алгебра  DB  евклідів простір розмірності 4, який наділений  операцією множення.  Означення 1. Нехай    dbn - послідовність подвійних бінарних чисел. Подвійне бінарне  число  0 db  назвемо границею послідовності    dbn , якщо для будь-якого  0    існує номер    0 n  такий, що для всіх  0 nn  виконується нерівність    00 db ,db db db . nn d     Послідовність    0 0 11 22 33 dbn n n n n x xxxe eee  (1)  породжує чотири послідовності дійсних чисел     0 123 , ,,. n nnn x x xx  (2)  Теорема 1. Послідовність подвійних бінарних чисел (1) збігається тоді і лише тоді, коли  збігаються послідовності (2), причому    0 0 11 22 33 limdb lim lim lim lim n n n n nn n n n n x x x x   e eee  (3)  У стандартний спосіб можна ввести операцію множення послідовності на дійсне число,  додавання і множення послідовностей, і переконатись, що ці операції над збіжними  послідовностями дають збіжні послідовності.   Теорема 2. Якщо комплексний степеневий ряд     0  , n n n  az        де  n a R , збігається у крузі радіуса r і його сума дорівнює    Sz , то степеневий ряд з  подвійними бінарними членами       0  db ,  n n n  a             207    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки  збігається для всіх  0 0 11 22 33 db , x x x x e eee  для яких  0 ,  x r   0 x r    ,  причому його сума подається у вигляді        0 0000112233  11 ,22S x S x S x S x x x x  e eee   якщо  0  , і у вигляді      0 0 0 11 22 33 S x S x x x x   e eee  якщо  0   .  Нехай маємо функцію    f z , аналітичну в області  G . Означимо функцію    f   подвійної бінарної змінної за правилом           0 0000112233  11db : 22f fxfx fxfxxxx   e eee   якщо  0   , і     0 0 0 11 22 33 db :f fxfxxxx e eee , якщо  0   . Ця функція  визначена в області    0 0 0 V db|, , Gx x x    . Якраз такого типу функції і будемо  називати елементарними функціями подвійної бінарної змінної.  Елементарні функції подвійної бінарної змінної можна будувати на підставі поданням  степеневими рядами основних елементарних функцій        0 0 00 db  0 112233  11 22   x x xx e ee eexxx      e eee       00  0 112233  1 , xx e ch esh x x x   e eee   якщо  0   і   R ,      00 db  0 112233  xx e e ex x x e eee , якщо  0    і    00 db  0 112233  1cos sin xx e e r e rx x x r e eee , якщо  ir  ;     0 0 0 112233  1cosdb cos cos sin sinx xxxx   e eee , якщо  0    і   R ,     0 0 0 11 22 33 cosdb cos sinx xxxxe eee , якщо  0       0 0 0 112233  1cosdb cos c sin sx hr xhrx x xr e eee , якщо  ir  .  Означення 2. Якщо існують  f   у точках  00 0 00 0 ,xx      і  f    у точці  0 x , то похідною  функції    dbf  у точці  0 00 0 10 1 20 2 30 3 db x x x x e eee  будемо називати подвійне бінарне  число         00 0 00 0 0 00 0 00 0 10 1 20 2 30 3 0  11 22f x f x f x f x x x x  e eee   якщо  2 2 2 0 10 20 30 0 x xx   , і подвійне бінарне число     00 0 00 1 1 2 2 3 3 f x fx x x xe eee , якщо  0 0  і позначати   0 dbf .  В силу означення для кожного натурального  n             1 1 11 0 0000  11db 22   n n nnn n x n x n x n x    e       1 1 1 2 2 3 3 dbn x x x n   e ee , якщо  0  і     208   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012        11 0 0 0 11 22 33 0 0 db n n n n x nxxxx nx  e eee e           21 0 112233 1 db, nn n xx x x n  e ee  якщо  0    Отже, функція   db dbn f   має похідну для кожного  db DB , причому        1  0  db db db  nnn n x       Теорема 3. Якщо комплексний степеневий ряд з дійсними коефіцієнтами    0   n n n  az        збігається в крузі радіуса  r  і його сума дорівнює    Sz , то подвійний бінарний  степеневий ряд   0  dbn n n  a       можна почленно диференціювати, причому область збіжності ряду       1 1  db  n n n  na         не зміниться, а його сума рівняється      1 1 0  db db db  n n n  S na S x              Скориставшись попередніми результатами будемо мати:      db db ee ,  cosdb sin db ,  sindb cosdb ,      0 0  0  ln db dbe   e e  ,       1 00 db db       ee .     Література:     1. Працьовитий М.В., Томусяк А.А. Версія теорії аналітичних функцій кватерніонної змінної з  елементами диференціального числення/ М.В. Працьовитий, А.А. Томусяк // Актуальні проблеми математики,  фізики та технологічної освіти. ВДПУ, 2009. – С. 111-124.  2. Вотякова Л.А., Томусяк А.А. Побудова нових систем гіперкомплесних чисел методом подвоєння Келі/  Л.А. Вотякова, А .А. Томусяк// Актуальні проблеми математики, фізики та технологічної освіти. ВДПУ. Вип. 8, -  2011. – С. 49-53.  3. Працьовитий М.В., Вотякова Л.А. Аналіз на алгебрі бінарних чисел: /  М.В. Працьовитий,  Л.А. Вотякова// Науковий часопис НПУ ім. Драгоманова. – 2005, №4. – С. 14-17.  4. Като Т. Теория возмущенний линейных операторов /Т. Като ; [перевод с англ.]. – М .: Наука, 1972. –  С. 54-65.      У роботі побудовано основи аналізу функції подвійної бінарної змінної.  Ключові слова: подвійне бінарне число, спектральне подання, елементарна функція подвійної бінарної  змінної.  There built foundation of analysis functions of double-binary variable.  Keywords: double-binary numbers, spectral representation, elementary function of the double binary variable.          209    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки  В.В. Гладковський   (науковий керівник – доц. Н.С. Кравчук)     ДОСЛІДЖЕННЯ ФОТОРЕАКТИВНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ   НАПІВПРОВІДНИКОВИХ ПРИЛАДІВ  Дослідження напівпровідників і їх впливу на реактивні властивості викликає велику  зацікавленість фахівців, у першу чергу, як засіб покращення наявних і створення нових  приладів. Високу чутливість імпедансу напівпровідників до зміни температури або  освітленості може бути використано  у процесі побудови широкого класу вимірювальних  перетворювачів.  Питання створення надійних і високо чутливих вимірювальних пристроїв стає все більш  актуальним у зв’язку із значним технічним розвитком людства. Тому виникає потреба у все  досконаліших системах контролю і регулювання. Цю проблему допоможуть вирішити  напівпровідникові вимірювальні перетворювачі, тобто сенсори.  Таким чином, мета роботи полягає  у дослідженні фотореактивних властивостей  напівпровідникових приладів, структури тиристорної оптопари. Вибір досліджуваного  пристрою було здійснено тому, що дослідження реактивних властивостей оптопари і розробка  на їх основі різноманітних сенсорів має перспективи щодо їх застосування.   Об’єкт дослідження: фотореактивні властивості оптопари.  Предмет дослідження: залежність реактивного опору оптрона від освітленості для  різних значень напруги зміщень.   Дослідження реактивних властивостей напівпровідникових структур і розробка на їх  основі елементів і пристроїв вимірювальної техніки та радіоелектроніки зумовили, в свою  чергу, розвиток різноманітних методів дослідження цих властивостей і створення відповідних  радіовимірювальних пристроїв.  Одним із відомих методів вимірювання параметрів напівпровідникових приладів є метод  заміщення. Метод ґрунтується на припущенні про те , що можна підібрати елемент  напівпровідникового приладу, який має відоме значення вимірюваного параметра. Так,  наприклад, під час вимірювання вхідного опору транзистора використовують RС-коло з  відомим значенням ємності й опору [1].  Еквівалент є мірою, з якою порівнюють параметр досліджуваного напівпровідникового  приладу, іноді це вторинна або робоча міра.  Даний метод вимірювання є достатньо простим і зручним, проте він передбачає знання  характеру вимірюваного повного опору заздалегідь до проведення досліду, що не завжди  можливо. Якщо характер досліджуваного опору змінюється протягом досліду, то  вимірювання взагалі важко виконати. Точність вимірювання за цим методом невелика [2, с. 3].  На практиці широко застосовуються місткові методи вимірювання електричних  параметрів напівпровідникових структур. Ці методи  принципово відрізняються від методу  заміщення тим, що в них використовуються одночасно порівняння вимірюваної величини з  мірою або з допоміжною величиною, яка відіграє роль проміжної міри. Як правило,  використовують місткові схеми з повним зрівноваженням [2, с. 3].  Основна перевага місткових методів полягає в високій точності вимірювання,  вимірювальний підсилювач виконує в цих схемах лише функцію індикаторного балансу. Тому  на результаті вимірювання не відображаються похибки градуювання вихідного приладу,  нелінійність детектора, нелінійність амплітудної характеристики підсилювача та зміна  коефіцієнта підсилення.  Поряд із перевагами місткові методи вимірювання мають істотні недоліки. Їх чутливість  низька, тому доводиться виконувати спеціальні каскади підсилення високої частоти, а далі  каскади узгодження підсилювачів з містком.  Окрім  того, високочастотні містки потребують спеціальних мір для компенсації  паразитних індуктивностей та ємностей, що значно ускладнює вимірювальну установку.    © В.В. Гладковський, 2012     210   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Методом, що враховує вищерозглянуті недоліки є фазометричний метод, який широко  застосовується для вимірювання повних опорів напівпровідникових приладів. До того ж,  порівняно з іншими відомими методами, він має найбільшу чутливість, оскільки дія його  ґрунтується на визначенні зсуву фаз [2, с.4].  Наші вимірювання проводилися за допомогою вимірювача різниці фаз комбінованого  ФК2-12. Фазометр призначений для  роботи в цехових і лабораторних умовах при температурі  навколишнього середовища від 278 до 313 К, відносній вологості до 90% при 303 К [5]. Блок  схема показана на рис.1.   Дослідження залежності реактивного опору від частоти проводилися в частотному  діапазоні 400-820 МГц.   Вимірюванню підлягали: напруга на виході генератора –  U, напруга на виході  чотириполюсника  Uz та фазовий кут -   є вихідними параметрами для розрахунку  досліджуваного чотириполюсника [5].   Розрахунки активної і реактивної складових повного опору проводилися за формулами  [5]:             2 22  0   sin1cos   1cos                                zz   z   U U U U   U UR R           (1)   Рис. 1. Структурна схема експериментальної установки на базі фазометра  ФК2-12: Ф – вимірювач різниці фаз ФК2-12; Г– генератор; 1– коаксіальне навантаження;2 –  трійник ТП-1; 3 – трійник ТН; 4 – досліджуваний чотириполюсник; 5 – трійник ТС; 6 –  стабілізоване джерело живлення            2 22  0   sin1cos   sin                      zz   z   U U U U   U UR X             (2)    Напруга в каналах А і В вимірювалася вольтметром, основна похибка якого у   вимірювальному діапазоні не перевищувала 10 % від повної шкали. Похибка виміру різниці   фаз не перевищувала ± 1-3%.   Результати досліджень подано у вигляді графіків, на яких показано залежності   активного (рис.2) і реактивного (рис.3) опорів від частоти вхідного сигналу.        211    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки   Рис.2. Залежності активного опору від частоти вхідного сигналу  Як свідчать результати експериментальних досліджень, залежність фотореактивного  опору від частоти змінного електричного сигналу носить складний характер. Точка інверсії  знаку реактивності зі збільшенням струму фотодіода зміщується у область більш низьких  частот (рис.3).  Це можна пояснити збільшенням кількості носіїв заряду базової області тиристора, а   отже, збільшенням часу їх життя і, як наслідок, зменшення частоти, при якій відбувається  інверсія знаку реактивності.  Отже, в певному частотному діапазоні фототиристор може служити як еквівалентною  ємністю, так і індуктивністю.      Рис.3. Залежність реактивного опору від частоти вхідного сигналу     Висновки: Досліджено фотореактивні властивості тиристорної оптопари. Результати   досліджень свідчать, що реактивний опір фототиристора проявляє себе як ємнісний, так і   індуктивний, тобто спостерігаються точки інверсії знаку реактивності фототиристора.   Отримані результати дозволяють стверджувати про можливість використання досліджуваних   структур для побудови автогенераторних вимірювальних перетворювачів, коливні контури   яких реалізовані з використанням індуктивних і ємнісних властивостей зазначених структур.    0  10  20 30  40  50 60  400420440460480500520540560580600620640660680700   R, Om   f, MHz   I= 0 mA   I=50 mA   ‐80  ‐60  ‐40  ‐20  0  20  40 60  80  100 120   400 420 440 460 480 500 520 540 560 580 600 620 640 660 680 700 720 740 760 780 800 820   X, Om   f, MHz   I= 0 mA   I= 50 mA     212   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012      Література:     1. Осадчук B.C. Индуктивный эффект в полупроводниковых приборах. -К.: Вища школа, 1987. - 155 с.  2.   Аронов В.Л., Федотов Я.А. Испытание и исследование полупроводниковых приборов. - М.: Высш.  школа, 1975. - 325 с.  3. Валитов Р.А., Сретенский В.Н. Радиотехнические измерения. - М.: Сов. Радио, 1970. - 712 с.  4. Адирович Э.И. Измерение малых времён жизни по фазовой  характеристике коэффициента передачи  напряжения в цепи с р-n переходом // Физика твёрдого тела. - 1962. - Т. 4, Вып. 7. - С. 1853 - 1862.  5. Осадчук В.С. Мікроелектронні сенсори температури з частотним виходом. /  В.С. Осадчук,  О.В. Осадчук, Н.С. Кравчук – Вінниця: Універсум-Вінниця, 2007. – 163с.      Представлено методику проведення експериментального дослідження. Проведено експериментальні  дослідження фототиристора, на підставі яких розраховано активну та реактивну складові імпедансу.  Представлено результати досліджень у вигляді графіків залежностей реактивної складової імпедансу від  частоти для різних значень струму .  Ключові слова: фототиристор, точка інверсії,фотореактивні властивості.  The technique of experimental investigation. Experimental study of thyristor  for which calculated active and  reactive components of impedance for photothyristor. The results of research in the form of graphs dependencies reactive  component of impedance on frequency for different values of the input signal.   Keywords: photothyristor, point inversion, fotoreactive properties.      В.А. Гранатова  (науковий керівник – доц. М.М. Ковтонюк)  МОТИВАЦІЯ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ  МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МАТЕМАТИКИ  Вступ. У житті суспільства та системі вищої освіти велику роль відіграють   висококваліфіковані фахівці, тому проблема якості професійної підготовки в умовах   модернізації системи освіти України й адаптації до вимог Європейської освітньої системи як   ніколи стає актуальною. Мотивація професійної діяльності, що спонукає людину до   досягнення вершин професійної зрілості відіграє не останню роль у формуванні професійної   спрямованості майбутнього вчителя.  Актуальність теми. У зв’язку із створенням в Україні національної системи освіти на  основах гуманізму та духовності з’являється необхідність кардинальних змін і в професійній  підготовці фахівця, від особистості якого значною мірою залежить успішне досягнення нових  освітніх цілей. Тому зараз особливо актуальним є формування особистості майбутнього  фахівця і , в першу чергу, розвиток його світоглядних орієнтацій, ціннісних регуляторів  професійної діяльності. Мотивація є одним з провідних чинників успішного навчання у ВНЗ і  тому займає важливе місце у формуванні професійної спрямованості майбутнього вчителя.  Метою даної статті є визначення провідних мотивів студентів ОКР «бакалавр» напряму  підготовки «Математика» та їх роль, яку вони  відіграють у формуванні професійної  спрямованості майбутнього вчителя.   Аналіз попередніх досліджень. На думку вчених, однією з основних причин існування  недоліків у професійній підготовці вчителів математики є недостатня професійно-педагогічна  спрямованість навчання у ВНЗ. Цим і пояснюється значний інтерес науковців до проблеми  формування професійної спрямованості вчителя математики.  Питання навчання фундаментальним математичним дисциплінам із  урахуванням їх  професійної спрямованості розглядалося у працях Л. Бондаренко, М. Бородіної, Е. Брейтігам,  Н. Віленкіна, В. Волкова, Л. Гусак, С. Коржакової, А. Мордковича, Г. Перевалова,  М. Потоцького, Б.  Рабіновича, Г. Саранцева, З. Скопеця, В. Тубуєвої, І. Шиманського,  І. Яглома та інших.    © В.А. Гранатова, 2012        213    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки  Проблемі професійної спрямованості навчання математичним дисциплінам присвячено  окремі дисертаційні дослідження. Тут доречно відзначити дисертаційні дослідження останніх  років: О. Томащук (викладання математичного аналізу), А. Сазонової (викладання геометрії),  В. Дуванової (проведення занять практикуму з розв’язуваня математичних задач).   Виклад основного матеріалу. Процес вибору майбутньої професії, а тому й навчання у   вищому начальному закладі, нині для багатьох студентів стали прагматичними та   цілеспрямованими. Інтерес до професії та її опанування - це одні з найважливіших чинників   успішного навчання студентів і майбутнього професійного самовдосконалення. Студент,   професійно визначаючись, віддає перевагу певним видам діяльності, в яких найповніше може   реалізувати свої здібності, потреби і життєві плани. Для молоді, яка здобуває відповідну   професію, найважливішою є професійна зорієнтованість, для змісту професійної орієнтації -   джерело інтенсивного розвитку, тобто її активність у тому виді діяльності, в якому   особистість знаходить власний вияв.   Формування позитивного ставлення до професії –  найважливіша задача вищої   професійної освіти. Хоча передбачається, що при вступі до ВНЗ студенти роблять   усвідомлений вибір, але дослідження свідчать, що на сьогодні лише близько 25% абітурієнтів   професійно мотивовані. Дослідження ставлення студентів до обраної професії містить у собі   вивчення задоволеності майбутньою професією, динаміку задоволеності, низки чинників, що   впливають на задоволеність, зокрема, у ВНЗ це і психологічні, і педагогічні чинники [6].  Мотивація займає провідне місце в структурі поведінки особистості і є одним із  основних понять, які використовуються для пояснення рушійних сил, діяльності в цілому для  здобуття певної професії. Мотивація (від lat. «Movere») -  спонукання до дії; динамічний  процес фізіологічного та психологічного плану, керуючий  поведінкою людини, який визначає  його спрямованість, організованість, активність і стійкість; здатність людини через працю  задовольняти свої потреби [3].   Мотив, мотивація –  спонукання до активності та діяльності суб'єкта, пов'язане з  прагненням задовольнити певні потреби. У психології мотивація позначає сукупність  зовнішніх і внутрішніх умов, що спонукають суб'єкта до активності. У соціології мотивація  розглядається як усвідомлювана потреба суб'єкта в досягненні певних благ. Виділяють  внутрішню і зовнішню мотивацію. Якщо діяльність для особистості значуща сама по собі, то  говорять про внутрішню мотивацію, якщо ж значимі зовнішні атрибути професії (визнання  суспільством, престижність тощо) - переважає зовнішня мотивація [1].   У сучасній науковій літературі поняття «мотив» та «мотивація» розглядаються  з різних  поглядів. Одні автори ототожнюють ці поняття, інші розрізняють:  – мотиви – це свідомі спонуки. Мотивами діяльності можуть бути бажання, почуття,  інтереси й інші явища свідомості (В. Селінова);  – потреби, актуалізуючись, стають тими або іншими мотивами діяльності, що  спонукають до неї, що сприяють здійсненню одних дій та перешкоджають виконанню інших   (Г. Фортунатов);  – мотиви – це психічні умови і властивості особистості, які характеризують будь-яке  порівняно вузьке, приватне і мінливе ставлення людини до певних предметів і явищ  зовнішнього світу (В. Мерлін);  – мотивація – система спонукань: мотиви, потреби, інтереси, прагнення, цілі, потяги,  мотиваційні установки або диспозиції, ідеали (А. Алексюк);  – мотивація – система мотивів в її певній побудові, ієрархії (Т. Грабовська).  Проведений аналіз вищезгаданих наукових праць свідчить про те, що дослідники не  мають єдиного погляду щодо понять «мотив» та «мотивація». Психологи все частіше  розглядають мотивацію навчання як складний, багатокомпонентний і багатоступеневий  процес, в якому задіяні різні складові.     214   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012    Рис. 1. Результати анкетувань щодо визначення провідних мотивів професійного  спрямування  1- мотиви власної праці; 2- мотиви соціальної значущості праці; 3- мотиви  самоствердження; 4- мотиви професійної майстерності; 5- змішані мотиви     Таблиця 1  Взаємозв'язок мотивації з характером навчальної діяльності      Показники навчальної   діяльності   Мотивація   Зов ішня  Внутрішня    Тенденція до продовження   навчальної діяльності   Припиняється, якщо зникають   зовнішні стимули   Триває досить   ^h\]h    Креативність  Викликає напруженість, стримує   творчість   Сприяє одержанню задоволення від   роботи, викликає інтерес, радісне   збудження, під ищує самоповагу   особистості   Складність завдань  Учні надають перевагу   спрощеним завданням, що   призводить до втрати інтересу й   активності у навчальній   діяльності    Надають перевагу ускладненим   завданням, що полегшує виконання   дій, які вимагають евристичного   підходу    Характер виконуваних дій  Полегшує виконання дій, що   вимагають алгоритмічного   підходу, але погіршує якість   вирішення евристичних завдань,   сповільнює творчу активність    Заважає виконанню алгоритмічних   завдань, але сприяє евристичному   підходові до вир шення завдань,   прискорює зростання творчого   мислення   Ефективність засвоєння   навчального матеріалу   Поверхневе оволодіння   навчальним матеріалом   Більш високий рівень   своєння   теоретичного матеріалу   Тип сформованого мислення  Позитивно впливає на   формування алгоритмічного   мислення й алгоритмічної   діяльності    Більш успішно впливає на   пізнавальні процеси та поведінку   особистості, сприяє формуванню   творчого мислення    Л. Гусак виділяє чотири групи студентів за впливом різних внутрішніх (суспільні,  професійні, пізнавальні, ...) і зовнішніх (заохочення, побоювання, мотиви спілкування, ...)  мотивів:  1) студенти з вираженою професійною і предметною мотивацією;  2) студенти з вираженою професійною, але слабкою предметною мотивацією;  3) студенти з лише предметною мотивацією;        215    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки  4) студенти з відсутністю професійної і предметної мотивації [2, с.107].  Для дослідження мотиваційної сфери ми використали опитувальник вивчення провідних  мотивів професійного спрямування. Процедура опитування ґрунтувалася на виділенні  чотирьох груп мотивів та п’ятої групи зі змішаними мотивами.  Зауважимо, що насправді в жодній із груп немає стовідсоткового превалювання одного з  мотивів, у кожної  людини вони перебувають у поєднанні. Належність до кожної з груп  визначається лише кількісною перевагою одних мотивів над іншими. Отже, загальні  результати вказують на такий відсотковий розподіл.  Наше дослідження виявило, що більшість студентів 2  курсу керуються мотивами  самоствердження, значна частин -мотивами соціальної значущості праці і змішаними  мотивами, а на мотиви професійної майстерності припадає найменший відсоток.  Л. Божович виділяє взаємозв’язок мотивації з характером навчальної діяльності  [1].Мотиваційні чинники у виборі професії – це стимули, заради яких людина готова докласти  свої зусилля, орієнтуючись при виборі тієї або іншої професії на суспільно-соціальну  значимість даної професії, престиж, заробіток. Що хоче отримати студент від вищої освіти,  яких життєвих цілей досягти, які якості сучасного фахівця в собі сформувати і які цінності в  його житті відіграють головну роль [7].   Слід детально розглянути формування професіоналізму у майбутніх учителів. Зокрема,   З. Курлянд вважає, що професіоналізм формується у майбутніх учителів за paхунок орієнтації   підготовки на розвиток творчої індивідуальності фахівця, формування у нього не тільки   мотивів творчої діяльності, і, перш за все, його адекватної «Я-концепції», а й спрямування на   розвиток інтелектуально-логічних, евристичних здібностей, пошуково-перетворюючого   стилю мислення. Тобто його змістовий компонент підготовки передбачає:  – наявність професійно значущих якостей та особливостей особистості;  – набір інтелектуальних засобів, розрахованих на розвиток кмітливості, професійної  спрямованості сприйняття, пам'яті, мислення, уяви, проявів і посилення творчих здібностей  школярів;  – набір моральних засобів, які включають любов до учнів, віру в їхні можливості та   здібності, педагогічну справедливість, вимогливість, повагу до вихованців і становлять основу  професійної етики;  – духовних засобів, тобто прагнення до правди, істини в знаннях і праці, краси, що є  основою загальної та педагогічної культури сучасного вчителя [4].  Цілісну концепцію професійної спрямованості навчання вчителя математики розробив  російський математик і педагог А. Мордкович, дана концепція  побудована на принципах  побудови методичної системи навчання математичного аналізу майбутніх учителів  математики, зокрема:  1) принцип диференційованої фундаментальності (фундаментальна математична  підготовка повинна бути (диференційовано) не тільки метою, а й засобом підготовки вчителя  математики);  2) принцип «узагальнення для полегшення», згідно з яким перехід до загальніших  об’єктів часто робить теорію значно прозорішою і легшою  для сприймання, ніж розгляд цієї  теорії на менш загальних об’єктах;  3) принцип мінімізації часу на вивчення курсу за умови досить повільного зростання  рівня абстракції матеріалу, починаючи з рівня абстракції шкільного курсу математики;  4) принцип інтегрованості (вивчення багатьох фактів одночасно для так званих дійсних і  комплексних випадків; звертати увагу на поєднання математичної, методичної, педагогічної,  психологічної, інформаційної, мовної і моральної ліній);  5) принцип провідної ідеї (тісний взаємозв’язок між курсом математичного аналізу та  шкільним курсом математики і вплив одного курсу на інший);  6) принцип «навчаючи, навчай навчати»;  7) принцип неперервності (професійна культура вчителя математики формується  протягом його життя) [5].     216   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Г. Михалін під професійною спрямованістю навчання вчителя розуміє таке навчання,  яке забезпечує формування максимально можливої кількості компонентів професійної  культури вчителя.  Висновки. У даній статті ми визначили провідні мотиви студентів ОКР «бакалавр»  напряму підготовки «Математика» та їх роль, яку вони відіграють у формуванні професійної  спрямованості майбутнього вчителя. Проведене нами дослідження засвідчило, що  більшість  студентів 2 курсу керуються мотивами самоствердження, значна частина-мотивами соціальної  значущості праці і змішаними мотивами.     Література:     1. Божович Л.І. Вивчення мотивації поведінки дітей та підлітків / Л.І. Божович. - М.: Просвещение, 1972.  - С.89.  2.   Гусак Л.П. Професійна спрямованість навчання вищої математики студентів економічних  спеціальностей: дис. канд. пед.. наук: 13.00.04/ Л.П. Гусак. – Вінниця, 2007. – 242 с.  3. Зінченко В.П. Психологічний словник (під ред. Зінченко В.П.). - М.: Просвещение , 1990. - 532с.   4. Курлянд З. Н. Педагогіка вищої школи/ За ред. З. Н. Курлянд. - Київ: Знання, 2005. - 399 с.  5. Михалін Г. О. Професійна підготовка вчителя математики у процесі навчання математичного аналізу /  Г. О. Михалін. – Київ: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2003. – 320 с.  6. Тимошко Г.В. Дослідження професійної спрямованості студентів магістратури //  Проблеми  соціогуманітарних наук Випуск  2011 -2(88)  7. Шангін, Н.А. Психологічна підготовка старшокласників середньої школи до свідомого вибору професії  / Н.А. Шангін. - Ярославль, 1969. - С.18.      Ключові слова: мотивація,професійна спрямованість.      Ю.В. Грозян   (науковий керівник – доц. І.О. Рокіцький)  АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ ВИВЧЕННЯ МНОГОЧЛЕНА У СЕРЕДНІЙ ШКОЛІ  Нині система освіти України перебуває у стані реформування. Перетворення спрямовані  на розвиток особистості учнів у процесі навчання, виховання самостійності, відповідальності,  формування їхньої активної життєвої позиції. Головне завдання сучасної школи – створити  умови для  розвитку кожної особистості як неповторної індивідуальності, здатної до творчої  самореалізації, до навчання впродовж життя. З огляду на це велике значення має формування  в особистості прагнення до самостійної пізнавальної діяльності, вміння ставити і продуктивно  вирішувати нові проблеми, критично мислити, грамотно працювати з інформацією. Тому  перед педагогами постають особливі завдання, які визначаються  потребою не лише  повідомляти учням готові знання, але й навчити здобувати їх самостійно, спонукати учнів  проявляти пізнавальний інтерес.  Важливе місце в курсі алгебри посідають многочлени, а саме - застосування многочленів  під час розв’язування рівнянь, систем рівнянь, вивчення властивостей коренів, доведення  тотожностей, звільнення від ірраціональності у дробах тощо.  Многочлени широко використовуються в  курсі алгебри, тому міцні навички, вироблені  під час вивчення цієї теми є запорукою подальшого міцного засвоєння курсу алгебри. У  зв’язку з цим варто акцентувати ролі на поняття многочлена у системі загальної освіти.  Для того, щоб говорити про проблеми вивчення поняття многочлена, розглянемо, що ж  таке многочлен і як він пов'язаний із одночленом.  Одночленом називається алгебраїчний вираз, у якому числа і букви пов'язані тільки   двома діями – множенням і піднесенням до натурального степеня [4].   Наприклад, кожний із алгебраїчних виразів     © Ю.В. Грозян, 2012        217    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки   4 5 22 13 158; ;  10;  ;  ;  ; 15 7a bc mnp k c ab c  є одночленом. Степінь одночлена, що числом,    вважається таким, що дорівнює нулю. Щоб помножити одночлен, потрібно перемножити їх   коефіцієнти і перемножити степені з однаковими основами. Щоб піднести одночлен до   степеня, треба піднести його коефіцієнт у цей степінь і помножити показник степеня кожної   букви на показник степеня, в яку підноситься одночлен.   Многочленом називається алгебраїчна сума кількох одночленів. Одночлени, з яких   складається многочлен, називаються його членами. Одночлен є окремим випадком   многочлена. Одночлени називаються подібними, якщо, будучи записаними в стандартному   вигляді, вони збігаються або відрізняються тільки коефіцієнтами [2]. Наприклад, одночлени   3 4 4  2a a;  a ;   5a подібні.  Розглянемо детальніше, як же відбувається формування поняття многочлена у шкільній  математиці. Пропедевтикою поняття многочлена є поняття буквеного виразу, з яким учні  починають знайомитися ще в п’ятому класі. Вивчаючи поняття числового і буквеного виразу  (вирази, рівняння) пропонується таке означення: «Записи, до яких входять числа і букви,  сполучені знаками дій, називаються виразами. Якщо до виразу входять лише числа, то його  називають числовим, а вираз, що містить хоча б одну букву, –буквеним». У 5-му класі  вивчають буквені вирази над множинами натуральних чисел і дробових чисел [3]. У 6-му  класі вивчають звичайні дроби, раціональні числа і дії над ними [5]. У 7-му класі вводиться   поняття лінійного рівняння з однією змінною, вивчають цілі вирази, до яких входять такі  підтеми: цілі вирази, одночлени, многочлен [4]. Отже, щоб перейти до вивчення многочленів  у шкільному курсі математики спочатку розглядають тему «Одночлени». Дається означення  одночлена, його стандартний вигляд. Потім, узагальнюючи матеріал, повідомляється, що сума  кількох одночленів називається многочленом. Наприклад,  3 x   cc   . Під час вивчення  поняття многочлена у школі пропонуються такі теми: стандартний вигляд многочлена,  додавання і віднімання многочленів, множення одночлена на многочлен, множення  многочлена на многочлен, розкладання многочлена на множники винесенням спільного  множника за дужки, розкладання многочлена на множники способом групування, формули  скороченого множення.  Проблема полягає в тому, що вчителі не  достатньо уваги приділяють помилкам, які  можуть траплятися під час вивчення даного курсу. Ще одна проблема – майже усі уроки  стандартного типу, мало нестандартних уроків.  Мета статті: розглянути методичні рекомендації, щодо певних тем запропонованого  розділу.  Розкладання цілого виразу на множники широко використовується в курсі алгебри  (розв'язування рівнянь, скорочення раціональних дробів тощо), тому міцні навички, вироблені  під час вивчення цієї теми є запорукою подальшого вивчення шкільного курсу алгебри.  Основна проблема в процесі виконання розкладання на множники винесенням спільного  множника за дужки – виділення спільного множника в записі многочлена. При цьому  використовуються навички застосування формули  n m n m x xx   . Тому, під час підготовчої  роботи до винесення спільного множника за дужки, можна розглянути завдання типу:  «Подайте різними способами степінь у вигляді добутку степенів: а) х 4; б) у 2; в) а 3». Після  цього розв'язуються вправи на виділення спільного множника в многочленах з однією  змінною за розподільним законом множення:    3 2 2 22 7 8 7 8 78.  Потім  виконується винесення спільного множника за дужки в многочленах довільного вигляду:   2 3 3 2 22 2 2 22 4 3 4 (34). З хy   А після усвідомлення вивченого алгоритму  можна перейти до більш стислих записів:     2 2 2 24 2 2b. ааb аа   Під час пояснення матеріалу потрібно наголосити, що винесення спільного множника за  дужки – задача з багатьма розв'язками. Але найчастіше (найраціональніше) кожну змінну, що  міститься у всіх членах многочлена, виносять за дужки з найменшим показником степеня, з     218   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   тих, що вона має в даному многочлені. За коефіцієнт спільного множника беруть найбільший  за модулем спільний дільник усіх коефіцієнтів многочлена (у випадку, якщо всі коефіцієнти –  цілі числа). Ці теоретичні твердження ілюструються відповідними прикладами.  Під час вивчення цієї теми необхідно звернути увагу на типові помилки, яких  припускаються учні, виносячи спільний множник за  дужки:   – гублять одиницю в тому члені многочлена, який дорівнює за модулем множнику, що  виносять за дужки:     3 2 2 2 2; х ЗххЗх   – помилкове обчислення показників степеня у членів, які залишають у дужках після  перетворення:       6 2 23 1;   – неправильне винесення числового множника за дужки:    2 4b42   b аа  або    4 2 42 . аа   Виконавши обернену дію, можна впевнитися в помилкових перетвореннях [1].   Розкладання на множники способом групування –  задача, що не завжди має  розв’язок, тому в ході її розв'язування використовується метод проб. Винесення спільного  множника за дужки є навичкою, на якій базується спосіб групування, і тому повинна  виконуватись учнями без ускладнень.  Учителю потрібно показати учням, що групування можна виконати кількома способами,  але  результат буде той самий. Можна порадити чітко фіксувати послідовність дій під час  виконання розкладання многочленів на множники способом групування:   1. Групування членів многочлена;  2. Винесення спільного множника за дужки в кожній групі;   3. Винесення за дужки спільного двочленного множника.   Розкладання на множники за формулами скороченого множення  Для забезпечення ефективного вироблення навичок використання формул скороченого  множення для розкладання многочленів на множники, необхідно ліквідувати ускладнення, що  пов'язані з діями над степенями. Можна порадити для цього повторення властивостей  степенів, виконання підготовчих вправ за типом «Подайте у вигляді квадрата (куба) вираз».  Уміння подавати  одночлен у вигляді квадрата одночлена може стати вирішальним під час  вивченні цієї теми, тому доцільно відшліфовувати його на усних вправах типу:  – подайте у вигляді квадрата:  2 42 169 ;  0,01 х ху   – квадратом якого виразу є: у 4; х 2у 6; 0,25а 2;  – подайте у вигляді подвоєного добутку  2 16 ; .  х   Важливо сформувати в учнів уміння визначати основи за квадратом першого і другого  доданків і перевіряти наявність подвоєного добутку.  На заключному етапі вивчення теми виробляються навички одночасного застосування  кількох способів розкладання на множники. На таких уроках доцільно включати вправи, що  демонструють доцільність виконання прийомів перетворень виразів. Під час проведення  уроків учителю  потрібно застосовувати інтерактивні технології з метою розвитку критичного  мислення [1].  Пропонуємо  такий  план-конспект  підсумкового  уроку  з  формування  поняття  многочлена.  Урок-подорож у «Країну многочленів»  Мета уроку: повторення, узагальнення і систематизація знань з теми «Многочлени.  Способи розкладання многочленів на множники»; активізація діяльності учнів у процесі  навчання; підвищення інтересу учнів до вивчення предмета.  Обладнання: мультимедійний проектор, комп’ютер, карточки з завданнями, тестова  програма, кубик з завданнями, підручники.  Тип уроку: урок узагальнення і систематизації.        219    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки  Хід уроку  І. Постановка мети і формулювання завдань уроку  У людини багато потреб. З давніх-давен люди вивчають, досліджують Всесвіт. Завдяки  відкриттям Коперника і Галілея, люди дізналися, що таке Сонячна система. До її складу  входять 9 великих планет: Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун,  Плутон та їхні супутники, велика кількість  малих планет, комет, метеоритів.  Ми з вами вирушаємо у подорож по Всесвіту. Побувавши на всіх дев’яти планетах і  виконавши певні завдання і вказівки, ми дізнаємося, де знаходиться наша Сонячна система.  Протягом уроку ви повинні бути уважними, щоб в кінці уроку розгадати і прочитати  слово.  У цій подорожі ви маєте застосувати всі знання, які ви отримали з теми: «Многочлени  та способи розкладання многочленів на множники».  А тепер я запрошую вас до подорожі. Роздаю учням прямокутники трьох кольорів.  Протягом усього уроку за активність і за правильно зроблені завдання учням роздаю  смайлики.  ІІ. Актуалізація опорних знань  Перша наша зупинка – планета Меркурій.  1. Повторення.  Називаєте номер картки й отримуєте запитання. Червоний колір – визначення, жовтий –  формула, зелений – приклад.   (За всі правильні відповіді отримуєте літеру).  Запитання:  Що таке многочлен?  Як многочлен записується у стандартному вигляді?   2 22 33   ()ab ab ab      Друга наша зупинка – планета Венера.  2.  Повторимо алгоритм розкладання многочлена на множники.   – Винести спільний множник за дужку, якщо він є.  – Перевірити, чи не є вираз у дужках різницею квадратів, різницею або сумою кубів.  – Якщо це тричлен, то перевірити, чи не є він квадратом двочлена.  (Знову отримуєте літеру )  ІІІ. Розв’язування вправ  Третя наша зупинка – планета Земля.  Шестеро учнів розв’язують рівняння, записані на гранях «Кубика-Архімедика».  01004  025  044  0  0210  05   3  3   3   3   23   45            aa  xx  yy  xx  aa  xx  1) x=0; x=0,2 2) a=0; a=0,2 3) x=0 4)  По два рівняння мають однакові розв’язки. Перша пара, яка правильно розв’яже  рівняння, отримує смайлики.  Решта учнів перевіряють готові завдання і виправляють помилки:   1)   222 baba    2)    22 636  aa     220   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012    3)   13616 22  xx   4)   222 baba  .  Пролітаємо швидко четверту зупинку – планета Марс.  П’ята наша зупинка – планета Юпітер.  «Шифровка»  Розшифруйте вислів ученого Едісона.  Учні дописують праву частину формули, підбирають слово і розшифровують вислів.  __________2 22  baba    _______    baba     _________  2 ba     _________2  2 a    _______44  bb   _________9 2 a   Ключ  Навчити   Мислити   Найважливіше   Цивілізації   Людину   Завдання    2 4a    33  aa       2 ba    22 2 baba    2 16 b    22 ba      (Найважливіше завдання цивілізації – навчити людину мислити)  Шоста наша зупинка – планета Сатурн.  Завдання в групах.  Учні діляться на 4 групи за кольором. Кожна група отримує завдання, розв’язують,  обговорюють і представник з кожної групи розв’язує на дошці і коментує.  1 група:  Розкласти многочлен на множники:  3223 248 babbaa  .  2 група:   Довести, що  2233 78977897  ділиться на 175.  3 група:  Довести тотожність:   1464)1( 2344  aaaaa .  Пролітаємо сьому зупинку – планета Уран.  IV. Завдання додому.  Восьма наша зупинка – планета Нептун.  Завдання: довести тотожність Діофанта   2 22 2 2 2 ( )()( )( ) a b c d ac bd ad bc .  V. Підсумок уроку  Дев'ята наша зупинка – планета Плутон.  Підсумуємо вивчене на уроці та на попередніх уроках.   Що потрібно знати для того, щоб вміти розкладати многочлени на множники?   Учні відповідають.  А тепер подивимося, які літери ми зібрали, побувавши на всіх планетах. Складемо з цих  літер слово. Слово ГАЛАКТИКА.  Отже, наша Сонячна  система знаходиться в Галактиці, яка називається Чумацький шлях.  Оцінюється робота учнів на уроці за кількістю смайликів, які вони збирали протягом  уроку [6].         221    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки  Література:     1. Шверненко І.Е. Розкладання многочленів на множники (7 клас, 21 година)// Математика в школах  України. Учитель року – 2004. Цикл уроків з математики, 2005. – С. 31-57   2. Бевз Г.П., Бевз В.Г. Алгебра: Підручник для 7 кл. загальноосвіт. навч. закл. – К. : Зодіак-ЕКО, 2007. –   304 с.   3. Возняк Г.М., Литвиненко Г.М., Маланюк М.П. Математика: Підручник для 5 кл. загальноосвіт. навч.   закл. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2011. – С.104-107   4. Кравчук В.Р., Янченко Г.М. Алгебра: Підручник для 7 кл. загальноосвіт. навч. закл. – К. : Підручники і   посібники, 2007. – 224 с.   5. Мерзляк А.Г., Полонський В.Б., Якір М.С. Алгебра: Підручник для 6 кл. загальноосвіт. навч. закл. –   Харків. : Гімназія, 2008. – 287 с.   6.  Підсумковий урок з математики по темі «Многочлени» 7 клас [Електронний ресурс]./ Н. А. Коржова //   Учительський журнал on-line – 2011. –  Режим доступу до журн. : http://teacherjourna l.com.ua/home/2899- pdsumkovij-urok-z-matematiki-po-tem-qmnogochleniq-7-klas.html.   В даній статті розглядається, як же відбувається формування поняття многочлена у шкільній  математиці. Пропонуються методичні рекомендації та нестандартний підхід щодо вивчення поняття  многочлена у середній школі.  Ключові слова: одночлен, многочлен, дії над многочленами, розкладання многочлена на множники,  формули скороченого множення.  The article examines how well the formation of the concept of a polynomial in school mathematics. Proposed   methodological recommendation and non- traditional approach of the studying the concept of polynomial in school  mathematics.  Keywords: monomial, polynomial, operations on polynomials, decomposition of polynomial factorization,  reduced multiplication formula.      В.В. Євтєєв  (науковий керівник – доц. Л.Л. Коношевський)   БЛОК ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ У СТРУКТУРІ КОМП’ЮТЕРНО ОРІЄНТОВАНОГО  НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОГО КОМПЛЕКСУ ЦИКЛУ ДИСЦИПЛІН  ПРОФЕСІЙНОЇ ТА ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ     Постановка проблеми в загальному вигляді. Сучасна система освіти знаходиться в   стані постійної зміни. Нині значний вплив на неї роблять такі тенденції, як: неперервне   зростання кількості студентів, формування у них умінь і навичок самостійного придбання   знань, загальна участь в процесі неперервної освіти. Все це викликає необхідність створення   гнучкішого навчального процесу, важливим аспектом якого є організація інформаційних   ресурсів. Одним з напрямів його реалізації стало створення комп’ютерно орієнтованих   навчально-методичних комплексів (КОНМК).   Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні й експериментальні дослідження   вітчизняних і зарубіжних науковців з питань застосування засобів ІКТ у навчальному процесі   засвідчують можливість підвищення ефективності навчання.   Використанню КОНМК у навчально-виховному процесі присвячено роботи Н. Амінова,  М. Берулави, Ю. Брановського, С. Григорьєва, Р. Гуревича, М. Кадемії, Ш. Каланової,  О. Коношевського,  В. Кухаренка,  В. Ледньова,  А. Могильова,  Н. Пака,  Ю. Первіна,  Л. Подимової, В. Пугача, І. Рум’янцева, В. Сафронової, А. Тихонова, А . Уварова, О. Філатова,  С. Фоміна, А. Хорошилова, Н. Чванової, Л. Шевченко, О. Шестопалюка.  Відзначаючи безперечну цінність проведених у цій галузі досліджень, варто наголосити,  що в них недостатньо розглядаються питання реалізації, створення і використання КОНМК у  педагогічних ВНЗ.   КОНМК циклу дисциплін професійної та практичної підготовки дозволяє застосовувати   ІКТ для підвищення ефективності навчального процесу, використовувати як традиційні, так і    © В.В. Євтєєв, 2012     222   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   нові прийоми, методи та форми навчання.   Мета статті – показати зміст та призначення модуля лабораторних робіт КОНМК циклу   дисциплін професійної та практичної підготовки.   Виклад основного матеріалу дослідження. Відповідно до принципу модульності   КОНМК циклу дисциплін професійної та практичної підготовки розділяється на певну   кількість модулів. Кожний із них характеризується однотипно: має зміст, цілі навчання,   забезпечує  дидактичний  процес  відповідно  до  цілей  навчання, « улаштований»  у   технологічному відношенні, а також організаційно – «оснащений» необхідними формами   навчання. І завершується вивчення кожного модуля, проведенням підсумкового (вихідного)   контролю та коригуванням навчально-пізнавальної діяльності студентів.  У цій статті хочемо приділити увагу модулю КОНМК циклу дисциплін професійної та  практичної підготовки, що відповідає за проведення лабораторних робіт (рис. 1), оскільки це  особливо важливо для підготовки майбутніх учителів фізики, де навчання з циклу дисциплін  професійної та практичної підготовки не може бути відірване від  технічної бази, оскільки  студент педагогічного ВНЗ повинен мати можливість своїми очима переконатися в  справедливості фізичних законів, а також мати повну інформацію про способи технічної  реалізації тієї або іншої лабораторної установки.  Традиційні лабораторні роботи є практичним заняттям, що проводиться в реальних  умовах з функціонуючою лабораторною установкою. Комп’ютерно орієнтовані (віртуальні)  лабораторні роботи є імітаційною комп’ютерною моделлю реальної лабораторної установки,  котра замінює натурний експеримент. Лабораторні роботи з віддаленим доступом до реальних  об’єктів є таким режимом функціонування системи автоматизованого лабораторного  практикуму, за якого робота з об’єктом здійснюється з персонального комп’ютера (ПК),  віддаленого на скільки завгодно значну відстань від місця розміщення  самого об’єкту.  Аналіз описаних вище типів лабораторних робіт представлено в табл. 1.      Рис. 1. Будова блоку лабораторних робіт у структурі КОНМК циклу дисциплін  професійної та практичної підготовки  Виходячи з того, що лабораторні установки, особливо дорогі, розташовуються в  лабораторії спецфізпрактикуму, то підхід до проведення лабораторних робіт із віддаленим  комп’ютерним доступом дає можливість використання цих самих установок і в навчальній  фізичній лабораторії. Крім того, цей спосіб сприяє залученню студентів до використання ІКТ,  у процесі цього сама лабораторна робота виконується на реальній установці.  У Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського  на кафедрі фізики розроблено лабораторні роботи з віддаленим доступом. Як приклад,  розглянемо лабораторну роботу з віддаленим доступом щодо вивчення «Дифракції        223    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки  Фраунгофера».   Таблиця 1  Тип  лабораторної  роботи   Коротка характеристика і можливості    Традиційні      Включають: паперовий методичний посібник з проведення роботи, перелік контрольних  запитань і реальну лабораторну установку. Студент має можливість переконатися і  одержати повну інформацію про способи технічної реалізації тієї або іншої лабораторної  установки.    Комп’ютерно- орієнтовані  (віртуальні)      Включають: ПК. Дозволяють з мінімальними затратами на апарат-не забезпечення  змоделювати практично будь-який лабораторний експеримент за допомогою  спеціалізованого програмного забезпечення. Може навіть виявитися, що комп’ютерна  реалізація досліджуваного на лабораторному стенді процесу в методичному змісті буде  найбільш вдалою і повною.   Проте, за всього багатства можливостей  імітаційного моделювання, окрім психологічного  відчуття нереальності, що відбувається, зали-шаються експерименти, які неможливо  замінити моделями просто тому, що їх результати принципово не прораховуються  заздалегідь.    З віддаленим  доступом      Включають: ПК і реальну лабораторну установку. В цьому варіанті лабораторна робота  проводиться звичайним способом, а всі зміни, що відбуваються в процесі виконання роботи  реальною установкою, задаються і відображуються на ПК студента. Вимагає: застосування  спеціальних технічних засобів, як для автоматизації експери-ментального стенду, так і для  зв’язку ПК, що управляє, з віддаленим користувачем; розробки спеціалізованого  програмного забезпечен-ня; методичної підтримки лабораторного практикуму.   Зв’язок віддаленого користувача з автоматизованим стендом здійснюється через мережу  (INTERNET / INTRANET). Клієнтський і такий, що управляє стендом ПК підключаються до  неї за допомогою мережевих адаптерів. ПК, що управляє, і Web-сервер розділено (рис. 2).      Рис. 2. Модель лабораторії віддаленого доступу і взаємодія учасників процесу навчання  У цьому випадку підсистема телекомунікацій розміщується на Web-сервері й робота з  віддаленим користувачем здійснюється в мережі INTERNET / INTRANET  за протоколом  TCP/IP. Web-сервер пов’язаний із ПК, що управляє, локальною мережею, а обмін тут  здійснюється з використанням іншого протоколу. Всі операції обміну зі  стендом відбуваються  через спеціальну резидентну програму. За випадкового розриву зв’язку віддаленого клієнта з  сервером ПК, що управляє, продовжує виконання експерименту за умовами, заданим  користувачем, і режим роботи стенду не порушується.  Апаратну основу лабораторного стенду складають: лазерний діод (червоного кольору);  дифракційні грати з періодом 10 -5  м.; оптична лава; юстіровочна підставка; екран; блок  управління на базі мікроконтролера ATMEGA16; блок зв’язку з комп’ютером на базі драйвера  MAX 232; блок переміщення фотодатчика ФД26.   Схема спостереження дифракції Фраунгофера наведена на рис. 3.     224   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012       Рис. 3. Схема спостереження дифракції Фраунгофера  Установка збирається на оптичній лаві (3) завдовжки 0,5 м. Світло від джерела світла (1)  потрапляє на дифракційні грати (2). Спектр, одержаний в результаті дифракції візуально  спостерігається на екрані, розміщеного на відстані L >> (2г)2/  де 2r – період дифракційних  грат. Цю умову забезпечує паралельність пучка і звільняє від використання лінзи. Блок  переміщення зі встановленим фотодіодом знаходиться перед екраном, на відстані 0,05 м.  Електричний сигнал із фотодатчика ФД, однозначно пов’язаний з інтенсивністю світлового  потоку, поступає на вхід каналу виміру –  в підсилювач постійного струму. Результат  відображається на шкалі цифрового  вольтметра, що є одночасно й аналогово-цифровим  перетворювачем, а потім через блок зв’язку, поступає до комп’ютера. Для сканування спектру  використовується блок переміщення, основою якого є кроковий двигун, який пересуває  фотодатчик ФД і котрий вирізує, таким чином, в площині його вихідної щілини необхідну  ділянку спектру.  У процесі створення лабораторії  віддаленого доступу завдання із самого початку  ставилося так, щоб віддалений користувач не лише одержував результати цього  експерименту, а й міг активно змінювати умови його проведення, а режими експерименту  були індивідуальними для кожного студента. Передбачалося також тестування користувачів  перед допуском до віддаленого пульта управління стендом і можливість контролю  правильності обробки даних викладачем , який знаходиться разом із студентом на віддаленому  робочому місці користувача. Користувач з віддаленого ПК, використовуючи відповідні  протоколи обміну, через мережу INTERNET / INTRANET відправляє необхідні команди на  Web-сервер, лаборант, що обслуговує експериментальний стенд, програмує умови досліду,  ініціює його проведення через ПК, що управляє, одержує й візуалізує одержані результати.      Рис. 4. Структура автоматизованого лабораторного практикуму з віддаленим доступом         225    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки  Таблиця 2     Назва модуля  Призначення   Модуль телекомунікацій     Забезпечує зв’язок віддаленого користувача з Web-сервером і Web-сервера з  ПК, що управляє. Цей зв’язок може здійснюватися за різними протоколами  залежно від устаткування і системного програмного забезпечення.   Навчальний модуль     Містить повну інформацію про експериментальний стенд (устаткування,  вимірювальні прилади тощо), короткі теоретичні положення, методику  вимірювань і т.д. в обсязі, достатньому для підготовки до проведення  лабораторної роботи та написання звіту.   Модуль тестування     Призначений для контролю засвоєння знань про стенд, фізичні принципи і  методику експерименту, без якого студент не допускається до активного  проведення дослідів.   Довідковий модуль  Містить текстові, табличні й графічні дані, необхідні для обробки результатів  експерименту.    Модуль ідентифікації  користувача   Перевіряє, чи має користувач право на управління установкою зараз, і  забезпечує проведення експерименту зараз лише одним користувачем.   Модуль імітації експерименту     Дозволяє до проведення активних експериментів знайомитися з пультом  управління стендом та імітувати елементарні операції налаштування умов  експерименту, щоб понизити витрати часу на реальний експеримент.   Модуль візуалізації даних  експерименту   Дозволяє наочно представити результати експерименту у формі, зручній для їх  подальшої обробки.   Модуль управління  Дозволяє перенастроювати лабораторний стенд і здійснювати його  функціонування в заданому користувачем режимі роботи.   Модуль вимірювання  Здійснює вимірювання заданих параметрів.   Система включає наочні й прості в засвоєнні методичні посібники, необхідні для  підготовки до виконання лабораторної роботи.  Виходячи з перерахованих вимог, автоматизований лабораторний практикум має  модульну структуру, представлену на рис. 4, а призначення кожного модуля описане в табл. 2.  Висновки. Представлений лабораторний практикум віддаленого доступу включає повне  методичне забезпечення, яке дозволяє віддаленому користувачеві :  1) ознайомитися з теоретичними основами, методикою вимірів і автоматизованим  експериментальним стендом, пов’язаним з ПК спеціальним пристроєм сполучення;  2) проводити тестування віддалених користувачів, щоб виявити якість засвоєння  методичних матеріалів перед допуском до активних експериментів;  3) формувати віддаленим користувачам в інтерактивному режимі програму активного  експерименту;  4) проводити перевірку здійсненності заданих умов експерименту і виконувати активні  досліди відповідно до сформованої віддаленим користувачем програмою експерименту;  5) надавати додатковий сервіс віддаленому викладачеві для контролю за правильністю  обробки студентами первинних результатів експерименту.  Описаний лабораторний практикум успішно застосовується в процесі навчання циклу  дисциплін професійної та практичної підготовки студентів – майбутніх учителів фізики  Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла  Коцюбинського заочної й  очної форм навчання.     У статті описано зміст та призначення модуля лабораторних робіт комп’ютерно орієнтованого   навчально-методичного комплексу циклу дисциплін професійної та практичної підготовки дано методику його   використання.   Ключові слова: навчальний процес, інформаційно-комунікаційні технології, комп’ютерно орієнтований   навчально-методичний комплекс, комп’ютерно орієнтований навчально-методичний комплекс циклу дисциплін   професійної та практичної підготовки, лабораторний практикум віддаленого доступу, комп’ютерно   орієнтовані (віртуальні) лабораторні роботи.     Maintenance and setting of the module of laboratory works of the computer-oriented education-methodic complex   of cycle of disciplines of prof essional and practical preparat ion are described in the article , methodology of his use is     226   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   given.   Keywords: educational process, of informatively-communication technologies, the computer-oriented education-  methodic complex, the computer-oriente d education-methodic complex of cycle  of disciplines of professional and   practical preparation, laboratory practical work of remote access, the computer-oriented (virtual) laboratory works.        О.М. Єригіна   (науковий керівник – доц. І.О. Рокіцький)  ПРОБЛЕМА ПРИКЛАДНИХ АСПЕКТІВ ВИКЛАДАННЯ КУРСУ АЛГЕБРИ У ВНЗ  ПЕДАГОГІЧНОГО НАПРЯМКУ  Постановка  проблеми.  На  сучасному  етапі  в  освіті  підсилюється  роль  фундаментальних наук, ставиться акцент на їхнє прикладне використання.  Вивчення алгебри займає значне місце у вузівській підготовці майбутніх фахівців у  різних  галузях людської діяльності та різних науках. Незважаючи на академічний стиль  викладання цієї дисципліни на різних рівнях виникають питання про необхідність і практичну  цінність того чи іншого теоретичного матеріалу. У зв’язку з цим особливу роль у засвоєнні  матеріалу відіграють практичні аспекти його застосування. Тим більше, що в історичному  плані більшість алгебраїчних  досліджень виникли з конкретних практичних задач [3].  Назвичайно важливими стають мотивація та практична значущість нових знань. Зміни, які  відбуваються нині у становленні математичної освіти у вищих навчальних закладах у світлі нових  вимог, зводяться до необхідності підвищення рівня фундаментальної математичної підготовки  студентів і посилення прикладної спрямованості курсу математики, зокрема курсу алгебри.Чільне   місце у системі задач ми відводимо завданням, які сприяють формуванню пізнавальної мотивації,  адже мотивація - це рушійний фактор у будь-якій діяльності, зокрема, навчальній. Як свідчать  дослідження психологів і педагогів, відсутність мотивів навчання призводить до невисоких  результатів засвоєння знань, формування умінь [2].  Аналіз попередніх досліджень і публікацій. Питання прикладної спрямованості курсу  математики середньої  та вищої школи завжди цікавило науковців і було актуальним. Про це  свідчать роботи Г. Возняка, Г. Дутки, Ю. Колягіна, Л. Нічуговської, Ю. Пікан, О. Соколенко,  М. Терешина, В. Фірсова та ін. Дані роботи присвячені висвітленню окремих аспектів  указаної проблеми, містять змістовні рекомендації, узагальнення, висновки.   Мета статті – розглянути важливість і методику  розв’язку прикладних задач у курсі  алгебри у ВНЗ, з урахуванням історичного аспекту.  Виклад основного матеріалу. Нині навчальними закладами України накопичено  значний досвід і фактичний матеріал щодо навчання математичним дисциплінам. Водночас  існуючі методичні системи навчання достатньою мірою не відповідають новій освітній  парадигмі щодо використання новітніх інформаційних технологій у процесі навчання,   розвитку творчого мислення, комунікативних навичок студентів, зменшується мотивація  навчання студентів тощо. Досить часто студентам здається, що предмет, який вони вивчають  не буде застосовуватися у їхній майбутній діяльності. Цьому сприяє формальний виклад  матеріалу в значній частині навчальних посібників. Принцип прикладної спрямованості  навчання має стати визначальним у змісті, прийомах і засобах навчання алгебри . Студентам  необхідно отримати не тільки базові знання з даної дисципліни, а й уміти їх використовувати  в процесі розв’язування конкретних задач.    Розв'язуючи прикладну задачу математичними методами, спочатку створюють її   математичну модель. Моделлю називають спеціально створений об'єкт, що відображає   властивості досліджуваного об'єкта. Моделі можуть створюватися з різною метою. Мета —   замінити об'єкт моделлю, щоб виконати деякі дії, які з самим об'єктом виконувати не   дозволяється  чи  незручно.  Моделі  можуть  бути  матеріальними ( моделі  літаків,    © О.М. Єригіна, 2012        227    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки  многогранників, макети забудови житлового району) або символічними, тобто зображуватися   у вигляді чисел, формул, графіків, рівнянь, нерівностей та їх систем. Розв'язування прикладної   задачі здійснюється в 3 етапи:   1. Створення математичної моделі задачі.   2. Розв'язування відповідної математичної задачі.   3. Аналіз відповідей.   Можна ці етапи зобразити схематично:    А — прикладна задача; В - її математична модель; С — відповідь для моделі; Б — відповідь  для прикладної задачі А.     Перехід від А до В — процес моделювання, створення необхідної моделі.   Якщо відповіді, одержані за моделлю, відповідають дійсності, то цю модель можна   використовувати під час розв'язування цього типу реальної, прикладної задачі. Якщо відповіді   не відповідають дійсності, то вибрана математична модель не підходить. Потрібно будувати   іншу математичну модель, яка краще буде відповідати об'єкту вивчення. Важливим є також   останній етап розв'язування прикладної задачі: аналіз відповіді. Відповідь С для абстрактної   задачі В може задовольнити дану задачу А, або задовольнити її не повністю. Відповідь С   може бути точною для задачі В, відповідь для прикладної задачі А майже завжди може бути   тільки наближеною. Тому її слід записувати відповідно до правил наближених обчислень.    Математичне моделювання дає можливість не тільки обчислити конкретне значення   якоїсь величини, але й :   – досліджувати об’єкт або процес, про який йдеться в задачі;   – розглянути інші можливі варіанти значень шуканої величини, якщо дані в задачі  будуть змінюватися [1].   У педагогічній літературі поняття прикладної задачі трактується по-різному, а саме:  – задача, що потребує перекладу з природної мови на математичну;  – задача, яка близька за формулюванням і методами розв'язування до задач, що  виникають на практиці;  – сюжетна задача, сформульована у вигляді задачі-проблеми.   Прикладна задача повинна задовольняти такі умови:   1) питання задачі формулюється так, як воно зазвичай формулюється у житті;   2) розв'язок задачі має практичну значимість;   3) дані та шукані величини задачі мають бути реальними, взятими з життя.   Прикладна задача — це задача, що виникла поза математикою, але розв'язується   математичними засобами.   Кожна прикладна задача виконує різні функції, що за певних умов виступають явно або   приховано.   На перший погляд може здаватися, що історизм у викладанні алгебри та її прикладна   спрямованість не пов'язані. Але якщо врахувати, що більшість понять класичної математики,   що потрапили до курсу алгебри, зобов'язані своїм виникненням практичним потребам   людини, то цей зв'язок стає очевидним.   Про роль історії науки дуже влучно сказав Г. Лейбніц: «Дуже корисно пізнати справжнє   виникнення чудових відкриттів, особливо таких, що були зроблені не випадково, а силою   думки. Це приносить користь не стільки тим, що історія воздає кожному своє і спонукає   інших добиватися таких самих похвал, скільки тим, що пізнання методу на видатних   прикладах веде до розвитку мистецтва відкриття» [2].     228   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Пошуки розв'язків окремих прикладних задач спонукали вчених розробляти нові методи   досліджень, створювати досконаліші алгоритми, відкривати невідомі закономірності, що, у   свою чергу, сприяло розвитку алгебри.   Звернення до конкретних фактів з історії розвитку алгебри та вивчення алгебраїчних   об'єктів розкриває практичний зміст алгебраїчних понять, пробуджує пізнавальний інтерес   студентів до науки.   Розгдянемо приклад.  200 рік до н.е. – у китайському трактаті «Математика», який складається з дев’яти книг,  розв’язувалися системи  33 , використовуючи лише значення їхніх числових коефіцієнтів. Їх  метод розв’язування фактично є зародком ідеї матриці і методу виключення змінних.  «Є три сорти кукурудзи, таких, що три в’язки першого, дві другого та одна третього  важать 39 мір. Дві першого, три другого і третього важать 34 міри. Одна першого, дві другого  і три  третього важать 26 мір. Скільки мір зерна важить одна в’язка кожного сорту?»  Автор далі записує коефіцієнти системи, на відміну від звичного нам тепер способу, у  стовпці на лічильній дошці і дає вказівки читачеві:    393426  113  232  321   Помнож середній стовпець на 3 і відніми від нього правий стовпець і також помнож  лівий стовпець на 3 і відніми від нього середній стовпець стільки разів скільки можна  (від’ємними числами не оперувати).    392439  118  254  300   Від п’яти лівих стовпців відніми середній стільки разів, скільки можна.    392499  1136  250  300   З цієї таблиці вже зворотною підстановкою можна знайти вагу однієї в’язки кукурудзи  кожного сорту.  Розглянутий приклад свідчить, що ще з давніх-давен, люди вміли розв’язувати системи   33 . До цього їх спонукали задачі з життя, тобто задачі прикладного характеру. Тому, на  нашу думку, студентам педагогічних вузів потрібно намагатися вводити нові поняття  здебільшого за допомогою таких задач.   Також, важливим моментом є демонстрування практичної значимості алгебри на різних  факультетах ВНЗ педагогічного напрямку.    Висновки. Прикладна задача —  це задача, що виникла поза математикою, але   розв'язується математичними засобами. Загалом можна визначити, що прикладні задачі   сприяють:  1) підвищенню мотивації вивчення курсу алгебри - студенти розуміють, навіщо їм  вивчати даний курс і де він буде застосовуватися у їхній майбутній професії;  2) розвитку логічного мислення під час розв’язування задач прикладного характеру;  3) розширенню знань з історії виникнення алгебраїчних понять і розвитку завдяки  власного кругозору.        229    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки  4) встановленню зв’язків між алгеброю й іншими науками під час розв’язування  прикладних задач.     Література:     1. Козар Т.М. Використання математичних моделей під час розв’язування прикладних задач.//   Математика в школах України. - №7 – 2007 – С. 8-12.   2. Котловська О. Прикладна спрямованість шкільного курсу математики// Математика. - №3. – 2008 –   С. 1-6.   3. Новицька Л.І. Формування умінь студентів розв’язувати прикладні задачі з використанням   диференціального числення// Дидактика математики: проблеми і дослідження. - Випуск 21. – С.31-34.      Розглянуто важливість прикладних задач у курсі алгебри у ВНЗ педагогічного напрямку та метод їх   розв’язання. Також використовуючи при  цьому історичні відомості.   Ключові слова: мотивація, прикладні задачі, модель, математична модель.      Importance of the applied tasks is considered in the course of algebra in higher establishments  of pedagogical   direction and method of their decision. Also using historical information here.   Keywords: motivation, application problems, model, mathematical model.      І.І. Жилінський  (науковий керівник – проф. В.С. Абрамчук)  МЕТОДИ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ СИСТЕМ ЛІНІЙНИХ АЛГЕБРИЧНИХ СИСТЕМ  ВЕЛИКОЇ РОЗМІРНОСТІ  Розвиток обчислювальної техніки і викликаний цим процесом перехід до більш  складних (тривимірних в довільних геометричних областях) моделях у вигляді систем  диференціальних  рівнянь  в  частинних  похідних  і  їх  дискретним  аналогам  на   неструктурованих сітках, привів до необхідності вирішення великих розріджених систем  лінійних алгебричних рівнянь з матрицями нерегулярної структури .  Найбільш ефективними і стійкими серед ітераційних методів розв'язання таких систем  рівнянь є так звані проекційні методи, і особливо той їхній клас, який пов'язаний з  проектуванням на підпросторі Крилова. Ці методи мають цілу низку  переваг: вони стійкі,  допускають ефективне розпаралелювання, роботу з різними малими форматами та  предумовами різних типів.  Історично перші ітераційні методи грунтувалися на циклічній покомпонентній зміні  вектора обчислення, здійснюваному таким чином, щоб обнулити відповідний коефіцієнт  вектора нев'язки і тим самим зменшити його норму. Подібна методика уточнення обчислення  отримала назву релаксації.  Хоча  в даний час такі методи в їх класичному формулюванню вже практично не  застосовуються, існують певні класи завдань [3], для яких розроблені їх модифікації, які добре  себе зарекомендували.   Одним з найбільш об'ємних, з точки зору затрат машинних ресурсів, етапів  обчислювальної процедури є розв’язання системи лінійних алгебричних рівнянь (СЛАР)  великої розмірності. Необхідність  вирішення такої системи виникає в наступних двох  випадках  – в результаті застосування неявних схем для дискретизації рівнянь за часом;  – в результаті дискретизації рівняння Пуассона при використанні проекційних.  Розглянемо систему лінійних алгебричних рівнянь, записану у вигляді  			                 (1)    © І.І. Жилінський, 2012     230   Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   де    - матриця системи, що має розмірність n × n, вектор   ,  ,…,   -  вектор змінних, 	     ,  ,…,  - вектор правих частин.  Чисельні методи розв'язання систем даного виду [2, 4] прийнято розділяти на два класи:  прямі методи та ітераційні.  Методи, що дозволяють одержати рішення системи рівнянь за кінцеве число  арифметичних операцій, називаються прямими. До них відносяться метод Крамера, метод  виключення Гауса, метод LU-розкладання і ряд інших методів. Основним недоліком  прямих  методів є жорсткі вимоги до швидкодії і пам'яті ЕОМ. Наприклад, метод Гаусса вимагає  виконання порядку    арифметичних операцій та зберігання близько   змінних. Крім того,  якщо  n велике, то машинна похибка обчислень буде мати значний вплив на кінцевий  результат.  Ітераційний метод загального виду [1; 4]  заснований на послідовному поліпшенні  початкового наближення рішення. Побудова послідовності наближень здійснюється за  допомогою одноманітного процесу, який називають процесом ітерацій. Обчислювальний  процес закінчується, коли зміна рішення при переході до наступної ітерації  стає досить  малою, або коли нев'язка зменшується до заданого значення. Ітераційні методи вимагають  зберігання близько n змінних, а час рішення залежить від обумовленості матриці і якості  початкового наближення. Наприклад, для методів Якобі і Гауса-Зейделля кількість  арифметичних операцій становить порядку k  , де k -  кількість проведених ітерацій.  Особливістю ітераційних методів є необхідність дослідження збіжності кожного методу.  Загальна структура ітераційних методів пов'язана з поданням матриці у вигляді A = N - S  і видозміненою формою вихідного рівняння 					  . Різні ітераційні методи  відрізняються один від одного способом вибору матриці N. Прикладом звичайних ітераційних  методів можуть служити метод Якобі (метод простих ітерацій), метод Зейделля, метод  послідовної релаксації. До окремого класу слід віднести варіаційні ітераційні методи: метод  найшвидшого спуску, мінімальних нев'язок, мінімальних поправок, мінімальних похибок та  інші.  Розглянемо для системи (1)  ітераційний процес загального вигляду, заданий наступним  чином  	 		 	 	  		 	   ,  де    - невироджена матриця. Перепишемо вираз у вигляді  	 		 	  	 	  	   ,           (2)  де  	 	  	 - оператор k-го кроку ітераційного процесу, I - одинична матриця.  Нехай  ∗  - точний розв'язок системи. Введемо позначення  ∗ ,       ,  де   - вектор помилки,   - вектор нев'язки. У такому випадку мають місце  співвідношення  ,  	  	  	 ,  Ітераційний процес (2) називається збіжним, якщо послідовність    збігається до  ∗ для будь-якого початкового наближення   . Ітераційний процес називається стаціонарним,  якщо    не залежить від номера ітерації  k. В іншому випадку процес називається  нестаціонарним.  У методах варіаційного типу [1, 3] рішення лінійної алгебричної системи замінюється  еквівалентною екстремальною задачею. Користуючись позначеннями (1),  утворюємо  квадратичний функціонал наступного виду  				,	  ,             (3)  де символ ,  позначає скалярний добуток двох векторів. Можна показати, що якщо  матриця A симетрична і додатно визначена, то завдання вирішення системи лінійних рівнянь і  завдання мінімізації функціоналу (3) еквівалентні. Для випадку довільної невиродженої        231    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки  матриці A, що не є симетричною, можна сформулювати аналогічне твердження мінімізації  функціоналу.  Конструювання ітераційного процесу здійснюється шляхом застосування до задачі (3)  різних методів чисельної мінімізації функціоналу.  Виберемо довільно вектор  розміром п. Складемо ряд векторів А, А 2, ... , А п-1. Нехай  вони лінійно незалежні, а вектор   ,... 1 11 xApxApxpxA n nn n            (4)  або   ;0 xA     .0... 1 1 1     nn nn ppp          (5)  Припустимо тепер, що           .;...;  ;...;;   101   010        nnnkk AyyAyAyy  AxAyyxy  Тоді (4)          .... 02 2 1 1  n n nn yypypyp           (6)  З цього рівняння, для знаходження коефіцієнтів рівняння (5) отримуємо наступну  систему лінійних алгебричних рівнянь:                                         ....   ;...   ;...   02 2 1 1   2 0 2 2 22 1 21   0 1 0 1 2 12 1 11  n nnn n n n n   n n nn  n nn   yypypyp   yypypyp   yypypyp          (7)  Компоненти   k i y  векторів   k y  визначаються за формулами:                                   .   ;   1   1  11   01  n j   n jij n i   n j   n j  jijjiji   yay   xayay             (8)  Розв’язавши систему лінійних алгебричних рівнянь (7), отримаємо коефіцієнти р 1, р 2, ... ,  р п  характеристичного рівняння (5).  Найбільш ефективні і стійкі серед ітераційних методів,- проекційні методи, пов'язані з  проектуванням на підпростір Крилова. У порівнянні з класичними ітераційними методами,  вони не містять емпірично підібраних параметрів і дозволяють отримати більш високу  швидкість збіжності, незважаючи на збільшення числа операцій на кожній ітерації. [4]   До сімейства ітераційних методів Крилова  входять, зокрема  – узагальнений метод мінімальних нев'язок (Generalized Minimum Residual, GMRES),  – метод спряжених градієнтів (Conjugate Gradients, CG),  – метод квадратичних спряжених градієнтів (Conjugate Gradients Squared, CGS),  – метод біспряженних градієнтів (Bi-Conjugate Gradients, BiCG),  – метод біспряженних градієнтів зі стабілізацією (BiCGStab).  У програмному коді «SmartFlow» використовуються узагальнений метод мінімальних  нев'язок (GMRES) і метод біспряженних градієнтів (BiCG).  Вектор нев'язок визначається наступним чином:     232    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Очевидно, що якщо на місце вектора (Х) підставити вектор рішення, то другий доданок  виявиться рівним вектору вільних членів і вектор нев'язок стає нульовим.  Таким чином, мінімізація компонентів вектора нев'язок еквівалентна задачі розв'язання  рівнянь. Щоб знак нев'язок не впливав на  результат, мінімізують суму квадратів нев'язок   ,    ⋯    Запишемо ітераційну формулу пошуку рішення в наступному вигляді  де індекс  k позначає номер ітераційного кроку,  - константа, яку нам необхідно  визначити    (дельта) - вектор нев'язок на цьому кроці.  Розглянемо різницю векторів нев'язок на двох послідовних кроках k і k +1           після підстановки маємо  .  Скалярний добуток цього вектора на себе має вигляд  ,    ,  2    ,    ,    Параметр  можна вибрати таким чином, щоб ліва частина була мінімальною. Умовою  екстремуму є рівність нулю похідної по  правій частині виразу  ,  2  ,  2    ,  0  звідки,       ,   ,     Отже, k-ий крок методу виглядає наступним чином:  1. Задається початкове наближення   .  2. Розраховується вектор нев'язок     .  3. Розраховується параметр . Для цього перемножується скалярно матриця коефіцієнтів  і вектор нев'язок.   4. Розраховується нове наближення до вектора-рішенням  .  5. Перевіряється один з критеріїв збіжності по , при необхідності, відбувається перехід  до пункту 2.     Література:     1.  Баландин М.Ю., Шурина Э.П. Методы решения СЛАУ большой размерности. // Новосибирск: Изд-во  НГТУ, 2000.  2.  Бахвалов Н.С., Жидков Н.П., Кобельков Г.М. Численные методы. // М.: Наука, 1987.  3.  Белов И.А., Исаев С.А. Моделирование турбулентных течений: Учебное пособие. // СПб: БГТУ, 2001.  4.  Голуб Дж., Ван Лоун Ч. Матричные вычисления. // М.: Мир, 1999.      Дана стаття містить опис ефективного розв’язання спеціальних класів СЛАР, які виникають при  чисельному розв’язанні СЛАР великої розмірності. Запропоновані методи є найбільш ефективними і стійкими  при розв’язанні таких систем рівнянь.   Ключові слова: СЛАР, прямий метод, ітераційний метод, ітераційний процес,релаксація, квадратичний  функціонал  This article contains description of effective decision of the special classes of СЛАР, that arise up at the numeral  decision of СЛАР of large dimension. The offered methods are most effective and proof at the decision of such systems of  equalizations.        233    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки  Keywords: СЛАР, direct method, iteration method, iteration process, relaxation, quadratic functional      М.А. Коломієць, Т.Д. Коломієць   (науковий керівник – проф. А.М. Коломієць)  МОЖЛИВІ ФОРМИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО ІННОВАЦІЙНОГО  НАВЧАННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ІКТ  Учитель нині працює в умовах швидких темпів розвитку суспільства. Оновлення  суспільних відносин у суспільстві викликало потребу змін і в системі освіти, яка покликана  формувати людину  з новими якостями. Особливо цінними якостями фахівця на нинішньому  етапі роботодавці вважають такі: активність, самостійність, мобільність, креативність,  стресостійкість, відповідальність, здатність до інноваційної діяльності.   Стає зрозумілим, що потрібні кардинальні зміни в системі освіти. Підготувати людину з  такими якостями можна лише завдяки інноваційному навчанню, що в принципі передбачає  абсолютно нові способи навчання  в нових умовах. Але в реальності інновації вводяться в  традиційний освітній процес. Освіта переживає перехідний період на шляху до повного  оновлення. Зробити цей перехід інтенсивнішим можуть інформаційно-комунікаційні  технології (ІКТ) за умови їх широкого застосування в навчальному процесі.   Інформаційно-комунікаційні технології володіють низкою особливостей, які дозволяють   їм стати ресурсом для реалізації інноваційних підходів: високий ступінь індивідуалізації,   можливість ефективної реалізації проблемних ситуацій, швидке реагування на нові відкриття   й досягнення відповідних галузей. Практика вже давно підтверджує, що використання   комп’ютера як інструменту творчої діяльності сприяє досягненню таких цілей [1, с.154]:  – підвищенню мотивації до самоосвіти;  – формуванню нових компетенцій;  – реалізації креативного потенціалу;  – підвищенню особистісної самооцінки;  – розвитку особистісних якостей.  Тому ІКТ з кожним роком знаходять все ширше використання не лише у вищій школі, а  й під час вивчення  всіх шкільних предметів. Це вимагає від учителя високого рівня  інноваційності й здатності до постійного самонавчання і самовдосконалення, бо можливості  ІКТ з кожним роком зростають.   Тому в майбутніх учителів під час їхнього навчання у ВНЗ необхідно формувати й  розвивати уміння та навички:  – критичного мислення в умовах роботи з великими обсягами  інформації;  – самостійної роботи з навчальним матеріалом з використанням ІКТ;  – знаходити та інтерпретувати зв’язки між знаннями й явищами реального життя;  – вести дискусію, враховувати різні точки зору, працювати в команді.   Процеси перетворення й інтенсивне проникнення інноваційних педагогічних технологій,  в т.ч. й інформаційних, у сферу освіти і педагогічну  науку дали можливість педагогам  вибирати й використовувати в своїй діяльності не тільки пропоновані навчальні програми, а й  створювати власні (авторські) програми і застосовувати на практиці різноманітні методи,  засоби і форми навчання, шукати ефективні шляхи оптимізації навчального процесу. Тому  актуальним для сучасного етапу розвитку інформатизації освіти є питання про те, яким  шляхом  використання ІКТ у школі йти?   Перший шлях – створення вчителем свого власного ресурсного, зокрема програмного  забезпечення для роботи з предметним змістом, власних електронних освітніх ресурсів  (презентацій, публікацій, сайтів, тестів, ілюстративного матеріалу, моделей і ін.) з  урахуванням своєрідності педагогічного досвіду і стилю педагогічної діяльності. Другий шлях  – використання створеного фахівцями програмного забезпечення,  коли в руки вчителя    © М.А. Коломієць, Т.Д. Коломієць, 2012     234    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   даються повністю готові програмні продукти, що відображають усі основні аспекти процесу  навчання: подання навчального матеріалу, контроль за його засвоєнням, організація  самостійної роботи учнів і ін.   Ні той ні інший шлях, на нашу думку, не є оптимальними. Перший - тому, що  потребуватиме від учителя значних часових витрат і не дозволить створити ефективне  програмне  забезпечення, адже вчитель не є професіоналом-розробником програмного  забезпечення. Другий тому, що запропонує вчителеві достатньо жорстку (заздалегідь  змодельовану) схему організації навчального процесу, з чим не погодиться вчитель- професіонал, оскільки осторонь опиниться індивідуальний стиль його педагогічної діяльності.   Найефективніший шлях – це створення освітніх інформаційних систем, які дозволять  учителю з набору інформаційних матеріалів, реалізованих на комп'ютері (моделі, gif і flash- анімації, текстові матеріали, малюнки, схеми, ілюстрації, тести та ін.), проектувати свій урок,  організовувати продуктивну діяльність учнів і їх взаємодію в процесі навчання.   Очевидно, що вчитель має не лише розуміти, які знання і в якому вигляді передаються  учню, як можна перевірити повноту знань, яку роль мають  і можуть зіграти комп’ютерні  засоби, а й продумати та організувати сам процес навчання учнів з використанням  інформаційно-комунікаційних технологій, співставити функції комп’ютера та дії учня, види  та способи подання навчального матеріалу за допомогою педагогічних програмних засобів  (ППЗ). Систему названих знань, умінь і здатностей у педагогічній літературі називають  інформаційною  компетентністю, яка є основою інформаційної культури вчителя.   Для  забезпечення  належного  рівня  формування  інформаційної  компетентності   випускників педагогічних ВНЗ у вигляді системи базових, універсальних і спеціалізованих   комп'ютерних знань необхідне вдосконалення методів і організаційних форм навчання,   виховання,  що  відповідають  завданням  розвитку  особистості  в  сучасних  умовах   інформатизації суспільства; створення методичних систем навчання, орієнтованих на   розвиток інтелектуального потенціалу студента, на формування умінь самостійно здобувати   знання, здійснювати інформаційно-навчальну, експериментально-дослідницьку діяльність,   різноманітні види самостійної діяльності щодо обробки інформації; створення і використання   комп'ютерних тестових методик контролю й оцінювання рівня знань студентів.  На формування таких умінь і здібностей у професійній підготовці майбутнього вчителя  спрямовані певні дисципліни, починаючи з «Основ роботи на ПК» і закінчуючи «Методикою  використання ІКТ під час навчання шкільним дисциплінам». Сучасні студенти швидко  засвоюють тонкощі роботи з комп’ютером і периферійним  обладнанням, знайомляться з  можливостями спеціального програмного забезпечення, вивчають особливості методики  використання ІКТ під час вивчення конкретних шкільних дисциплін.  Проте, як свідчать наші спостереження, багато цікавих і корисних можливостей ІКТ  через брак часу залишаються невивченими. Надолужувати пропущене вчителю доводиться  вже під час професійної діяльності, коли він залишається сам на сам із своїми проблемами.  Щоб поліпшити ситуацію ми пропонуємо організувати самостійну роботу студентів із  пошуку цікавих і корисних комп’ютерних навчальних програм і матеріалів, що можуть бути  використані в школі. Перед студентами магістратури ставилось завдання підібрати 10  комп’ютерних програм навчального призначення, проаналізувати їхні переваги й недоліки та  зробити висновок щодо доцільності використання в  школі.   Програмні засоби навчального призначення студенти шукали в мережі Інтернет та у  вільному продажі в спеціалізованих магазинах. Організовуючи роботу студентів у такій  формі, ми виходили з того, що процес залучення до Інтернет-технологій істотно впливає на  загальний рівень професійної компетентності педагогів, які відкривають для себе нові засоби  інтелектуальної діяльності [2].  Кожний  магістрант мав можливість виступити з критичним аналізом окремих ППЗ і  порекомендувати кращі з них для використання своїм однокурсникам. Подаємо приклад  критичного аналізу окремих програм, зробленого студентами магістратури:        235    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки  Педагогічний програмний засіб «Образотворче мистецтво 1-4 класи» (проаналізувала  студентка Бригадир Лариса).  У даній програмі розміщені всі уроки з образотворчого мистецтва, які побудовані  послідовно, логічно, відповідно до програми. Урок проводять Пан Олівець і Пані Фарба в  дуже цікавій формі. Програма містить організаційні моменти, усний виклад (звукове  пояснення) матеріалу, репродукції картин, завдання для учнів , тести для оцінювання знань.  Можна рекомендувати вчителям початкової школи використовувати програму як  частково, так і в повному обсязі.  Педагогічний  програмний  засіб « Природознавство» ( проаналізувала  студентка  Кадельчук Вероніка).  У головному меню подається 8 рівнів гри, кожен із яких має певну тематику: нежива  природа, жива природа, Земля у сонячній системі, робота з картами, Україна  на планеті  Земля, Україна та природа та ін. Кожний рівень містить навчальну інформацію, ігри, ребуси  чи кросворди, мультфільм і обов’язково тест на перевірку засвоєння знань.   Теми відповідають програмі, навчання у формі гри зацікавлює учнів.  Недоліком є те, що перейти до наступної теми (рівня) можна лише після виконання  попереднього. Це робить  неможливим вибрати якусь конкретну тему, що вивчається на  конкретному уроці.   Можна рекомендувати використовувати в позаурочний час або як самостійне завдання  для повторення й узагальнення вивченого в школі.  Педагогічний програмний засіб «Алгебра, 10 клас». Проаналізувала студентка Баранова  Ольга.  ППЗ використовує сучасні мультимедійні засоби навчання, містить найповнішу  інформацію з усіх розділів курсу алгебри  за 10 клас. Теоретичний матеріал згруповано в  уроки, які доповнені наочністю, словником, таблицями, біографіями видатних математиків,  інтерактивними моделями. Кожний урок завершується серією тестів, за результатами яких  можна зробити висновок про рівень засвоєння учнями навчального матеріалу. Підсумком  кожної теми є віртуальна контрольна робота.  Можна рекомендувати вчителям математики для використання на уроках, а також   учням для самостійного вивчення алгебри чи повторення та закріплення вивченого в школі  матеріалу.   У результаті в кожній групі за окремими спеціальностями була складена картотка з  кількох десятків найсучасніших і найкращих педагогічних програмних засобів, якою в  майбутній професійній діяльності може скористатись кожний випускник педагогічного ВНЗ.  Проте організація такого виду самостійної діяльності  студентів переслідувала ширшу  мету. Завдяки пошуку й аналізу дидактичних можливостей окремих ППЗ, до яких належать і  комп’ютерні ігри, навчальні фільми, програми-тренажери, тестувальні програми, презентації,  віртуальні експерименти та ін. у майбутніх учителів розвивались критичне, прагматичне й  стратегічне мислення, аналітичні та методичні здібності, підвищувалась мотивація до  використання ІКТ в навчальному процесі , розширювався інформаційний світогляд.   Тому вважаємо таку форму студентської діяльності дуже корисною й ефективною для  розвитку інформаційної та методологічної культури майбутнього вчителя. Учитель із високим  рівнем інформаційної та методологічної культури зможе організувати роботу своїх учнів так,  щоб вони черпали з мережі Інтернет лише цікаве і корисне для власного розвитку.  Напрями подальших  досліджень вбачаємо у створенні спецкурсу «Дидактичні  можливості сучасних комп’ютерних засобів», який варто внести до навчальних планів  підготовки вчителів усіх спеціальностей.     Література:     1.  Кадемія М.Ю. Використання Веб-квестів у навчальному процесі ВНЗ / М.Ю.Кадемія, М.М.Козяр //  Професіоналізм  педагога  в  контексті  європейського  вибору  україни:  якість  освіти –  основа     236    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   конкурентоспроможності майбутнього фахівця: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, Ялта  (22-24 вересня 2011 року). – Ялта: РВНЗ КГУ, 2011. – Ч. 1. – 232 с. – С.153-156.  2.  Ниматулаев М.М. Обучение студентов педагогических вузов использованию Web-технологий /  Ниматулаев М.М. //Информатика и образование. – 2002. – № 9. – С. 123-126.       У статті визначені можливі форми підготовки майбутніх учителів до інноваційного навчання з  використанням інформаційних технологій.    Ключові слова : інноваційне навчання, інформаційні технології.  In the articles certain the forms of preparation of future  teachers are possible to the innovative studies with the  use of information technologies.    Keywords: innovative studies, information technologies.      І.Ю. Комарова  (науковий керівник – проф. В.Ф. Заболотний)  ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ УМІННЯ В УЧНІВ ВИЗНАЧАТИ   ФІЗИЧНІ ПОНЯТТЯ  У сучасній особистісно-орієнтованій освітній парадигмі на перший план висувається  завдання створення умов для розвитку учнів, зокрема, актуальною стає проблема розвитку  мислення в процесі навчання. У рамках даної проблеми визначилися два напрями: розвиток  формально-логічного мислення і розвиток діалектичного мислення учнів.   Формально–логічне мислення є основою для розвитку вищих рівнів мислення,  здійснюється у формі понять, думок, висновків і припускає оволодіння логічними розумовими  операціями:  аналізом,  синтезом,  абстрагуванням,  узагальненням,  конкретизацією,  порівнянням, систематизацією і визначенням понять. Не викликає сумніву той факт, що  вивчення основ  якої-небудь науки неможливе без засвоєння системи відповідних наукових  понять. У свою чергу, численними дослідженнями доведено, що формування понять у учнів  відбувається за допомогою перерахованих логічних операцій. Отже, розвиток логічного  мислення школярів відбувається шляхом формування у них умінь виконувати логічні операції  - одна з умов ефективності процесу формування наукових понять. Даний  висновок  підтверджується дослідженнями педагогів і методистів, зокрема Н. Бабаєвої, І. Пустильника,  В.Решанової, А.Усової, О.Терехової та інших.   Різні аспекти розвитку логічного мислення в учнів вивчалися психологами, педагогами,  методистами впродовж багатьох років.   Види аналізу і синтезу, а також закономірності їх розвитку досліджувалися  Н. Богоявленським, Н. Поспєловим, С. Рубінштейном, М.  Шардаковим та іншими.  Формуванню в учнів аналітико-синтетичної діяльності в процесі викладання фізики  присвячені роботи Н. Бабаєвої, Н. Петрових, В. Решанової, В. Юськовича та інших.   Види і правила порівняння, а також методи формування цієї операції в учнів  розглядалися в працях Ю. Бабанського, М. Енісеєва, Н.Поспєлова, М. Шардакова. Методика  навчання  прийомам   порівняння  на  уроках  фізики  розроблялася  Л.  Бірюковим,  Н. Важеєвською, О.Т олмачевою, Г. Тульчинською.   Питання формування в учнів логічних операцій абстрагування, узагальнення,  конкретизації вивчалися Н. Бабаєвою, Ю. Бабанським, Л. Бірюковим, Н. Петрових,  В. Решановою, М. Шардаковим та іншими.  Прийоми систематизації і методи їх формування у учнів в процесі викладання фізики   описані в працях Л. Зоріної, Ю.  Зотова, А. Усової та інших.   Питання, пов'язані з формуванням фізичних понять і їх визначенням, розглядалися в  роботах О. Бугайова, Р. Волковиського, A.  Ляшенко, І. Пустильника, В. Решанової,  І. Соколова, А. Усової, Т. Шамало, B. Юськовича та інших.     © І.Ю. Комарова, 2012        237    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки  Серед усіх перерахованих логічних операцій визначення понять є найбільш складною,  оскільки припускає виконання всіх останніх.   У процесі визначення необхідно провести аналіз і синтез з метою виявлення ознак  визначуваного предмету і поділ їх на суттєві та несуттєві, абстрагуватися від несуттєвих  ознак, потім, порівнявши даний предмет із іншими, вже відомими, узагальнити його (тобто   віднести до деякого класу предметів) і вказати ознаки, що відрізняють визначуваний предмет  від предметів того ж класу.   Отже, формування уміння визначати поняття - один із способів розвитку логічного  мислення, який може бути реалізований під час викладання навчальних дисциплін, у тому  числі і фізики. Проте, аналіз методичної літератури засвідчивч, що методика формування  в  учнів даного уміння залишається недопрацьованою.    Під час констатуючого експерименту з'ясувалося, що при традиційному навчанні  школярі виконують дію визначення репродуктивно, відтворюючи завчені з підручників  формулювання, які не завжди коректні і точні. З цієї причини деякі фізичні поняття  формуються в учнів з помилками. Окрім того, відсутність в учнів знань про  структуру і  правила визначення не дозволяє їм аналізувати дефініції, що вивчаються, і глибоко проникати  в суть понять. Це виявляється в тому, що учням важко встановлюють зв'язки і відношення між  поняттями, не вміють застосовувати вивчені поняття у розв’язуванні задач і завдань.   Таким чином, актуальність дослідження визначається протиріччям між тією важливою   роллю, яку відіграє вміння визначати поняття для розвитку логічного мислення і формування  фізичних понять, з одного боку, і низьким рівнем сформованості даного уміння в учнів і  недостатньою розробленістю методики навчання цьому умінню з іншого боку.  Для створення методичної системи формування в школярів умінь означати фізичні  поняття в явному вигляді, необхідно було виділити операції, які є складовими даних умінь,  встановити послідовність їх виконання і розробити систему вправ, які будуть забезпечувати  засвоєння учнями виділених операцій.  Дії з означення понять у явному вигляді складають низку виконуваних логічних  операцій:  1) виділення ознак поняття і диференціація ознак на суттєві і несуттєві;  2) виділення ознак, спільних з  іншими, раніше вивченими поняттями;  3) визначення роду поняття, тобто підведення його до більш широкого, до об’єму  якого, поряд із означуваними, входять і другі поняття з загальними ознаками;  4) виділення відмінних ознак, які властиві тільки даному поняттю і відрізняють його  від інших понять того ж роду;  5) формування дефініції поняття  відповідно до структури і правил, визначених  формальною логікою.  Діяльність учителя з формування в учнів умінь означати фізичні поняття у явному  вигляді повинна проходити ряд етапів, кожен із яких має на увазі оволодіння однією з  зазначених логічних операцій. Кількість етапів відповідає кількості виділених операцій.  Усі логічні операції тісно взаємозв’язані. Не оволодівши  однією з них, учні не зможуть  оволодіти іншими. Тому на кожному етапі необхідний контроль відповідного рівня  сформованості вміння.  Під час навчання учнів означати поняття в явному вигляді за розробленою у процесі  дослідження методикою потрібно використовувати орієнтовану основу дій такого типу, коли  вчитель на конкретному прикладі пояснює суть, правила й алгоритм  виконання кожної  сформованої логічної операції.  Вибираючи саме цей тип орієнтованої основи, користуються тим, що він не потребує  більших додаткових затрат навчального часу і забезпечує стійкість сформованої дії.  Саме тому нами була обрана методика, відповідно до якої визначена наступна  послідовність формування виділених операцій:  1) пояснення вчителем на конкретному прикладі суті, правил і  алгоритму виконання  формуючої логічної операції;     238    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   2) виконання учнями логічної операції в матеріалізованій формі за зразком;  3) організація тренувальних вправ, під час виконання яких логічна операція спочатку  оголошується, а потім закріплюється шляхом розумових дій;  4) організація вправ, які потребують в учнів умінь самостійно виконувати формування  логічної операції за змінних умов;  5) організація використання учнями логічної операції для  оволодіння новими, більш  складними вміннями, під час вивчення нових фізичних понять з метою контролю рівня  сформованості даної операції.  Нижче подаємо розроблені нами приклади конкретних вправ, які сприяють формуванню  умінь визначати поняття в явному вигляді.  1.1. Вкажіть ознаки поняття «поступальний рух». Виділіть із них суттєві.  1.2. З'ясуйте, чи є ознака « траєкторія руху пряма лінія» суттєвою для поняття  «рівномірний рух»? Відповідь обґрунтуйте.  1.3. Із поданих нижче ознак виділіть суттєві для поняття «матеріальна точка»: «розміри  тіла значно менші відстані, яку проходить це тіло»; «тіло рухається поступально»; «розмірами  тіла можна знехтувати»; «матеріальна точка має масу»; «матеріальна точка – абстрактна  фізична модель»; «тіло рухається рівномірно».   2.1. Порівняйте обсяги понять «рівномірний рух» і «рівномірний і прямолінійний рух».  2.2. Розмістіть поняття в порядку збільшення їх обсягів: «механічний рух»,  «прямолінійний рух», «рівномірний рух».  2.3. Назвіть поняття, які узагальнюють усі перераховані нижче:  а)  «метр», «час», «метр за секунду», «кілограм», «літр»;  б)  «рух планет», «рух автомобіля», «рух вовчка».  2.4. Узагальніть поняття «прискорення вільного падіння».  2.5. Серед перерахованих нижче понять, виділіть найбільш і найменш спільне:  «швидкість», «фізична величина», «векторна величина», «середня швидкість», «швидкість  нерівномірного руху».  3.1. Із запропонованих нижче понять, виділіть родові для поняття «прискорення»: «зміна  швидкості тіла», «фізична величина», «векторна величина», «фізична модель», «прискорення  вільного падіння».     Логічні операції і відповідні їм  змістові форми вправ     Логічна операція  Змістові форми вправ   1.  Виділення ознак поняття. 1.   Виділіть ознаки … Укажіть серед них суттєві.  2.  Чи є ознака… суттєвою для поняття…? Чому?  3.  Із наведених нижче ознак виділіть суттєві для поняття…    2.  Обмеження понять і узагальнення їх. 1.   Порівняйте об’єми понять.  2.  Розмістіть поняття в порядку зменшення (збільшення) їх  обсягів.  3.  Для запропонованої групи понять вкажіть загальне  поняття.  4.  Узагальніть (обмежте) поняття.  5.  Серед поданих понять виділіть найбільш і (або) найменш  спільне.   3.  Встановлення роду і найближчого роду  поняття.   1.  Серед перерахованих понять виділіть родові для заданого  поняття.  2.  Яке з запропонованих понять є найближчим родом до  заданого поняття?  3.  Для заданої групи понять вкажіть найближчий рід.  4.  Наведіть приклади понять, родом яких є задане поняття.    4. Встановлення відмінних ознак. 1.  Вкажіть ознаки, за рахунок доповнення яких до даного  родового поняття, отримується задане поняття.  2. Вкажіть ознаки, які відрізняють поняття від інших,  однорідних з ним понять.  3. За якими ознаками можна визначити, що…        239    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки  5.  Означення понять через найближчий рід і  видові відмінності; генетичні означення.   1.  Із даного означення виключіть слово … Чи має зміст  означення? Чи залишиться означення правильним?  2.  У запропонованому означенні замініть слова … на  речення. Чи зміниться зміст означення? Чи залишиться воно  правильним?  3.  Як Ви розумієте зміст речення…  4.  Які з запропонованих означень є правильними, а які  містять помилки? Вкажіть ці помилки.    3.2. Яке з поданих нижче понять є найближчим родом поняття: «рівноприскорений рух»,  «прямолінійний рух», «поступальний рух», «механічний рух», «зміна положення тіла  відносно інших тіл».  3. 3. Для кожної групи понять вкажіть найближчий рід:  а)  «швидкість», «прискорення», «переміщення»;  б)  «координата», «час», «шлях».  3.4. Наведіть приклади понять, родом яких є «механічний рух ».  4.1. Вкажіть ознаки, за рахунок додавання яких до родового поняття «прискорення» ,  отримано видове – «відцентрове прискорення».  4.2. Вкажіть ознаки, які відрізняють поступальний рух від усіх інших видів механічного  руху.  4.3. За якими ознаками можна визначити, що тіло здійснює обертальний рух.  5.1. «Явище збереження швидкості тіла за відсутності зовнішніх дій на нього   називається інерцією». Із цього означення виключте словосполучення «за відсутності  зовнішніх дій на нього». Чи зміниться зміст означення? Чи залишиться означення  правильним?  5.2. «Коливання, яке поширюється в просторі, називається хвилею». Чи зміниться зміст  означення, якщо замінити слово «коливання» на словосполучення «періодичні зміни»? чи  залишиться означення правильним?  5.3. Як ви поданих зміст  словосполучення «Маса є характеристикою інертності тіла»?  5.4. Які з наведених нижче означень є правильними, а які містять помилки? Вкажіть ці  помилки:  «Реактивним називається такий механічний рух, який виникає в результаті викиду  газів», «Реактивний рух – це механічний рух, який виникає в результаті відштовхування тіл  замкнутої системи одне від одного», «Реактивний рух  –  це рух зі швидкостями, які  перевищують швидкість звуку».  На нашу думку оволодіння учнями розумовою операцією визначення має важливе  значення для формування у них наукових понять, оскільки забезпечує ґрунтовне проникнення  в суть понять, що вивчаються, а також уміння встановлювати зв'язки і відношення між ними,  класифікувати і систематизувати поняття.      Література:     1.  Гетманова А. Д. Логика/ А. Д. Гетманова - М.: Просвещение, 1986. – 452с.  2.  Заболотний В.Ф. Шкільний курс фізики і методика її викладання (методичні поради для студентів 3  курсу ІПТЕФН)/ Заболотний В.Ф., Н.А.Мисліцька, М.О.Моклюк, Я.О.Мороз – Вінниця, 2007. – 26 с.  3.  Кондаков Н.И. Логический словарь – справочник/ Н.И.Кондаков – М.: Наука, 1975. – 306с.  4.  Мисліцька Н.А. Формування і розвиток фізичних понять в процесі здійснення міжпредметних зв’язків.  – Збірник наукових праць Кам’янець-Подільського державного університету: Серія педагогічна: Проблеми  дидактики фізики та шкільного підручника фізики в світлі сучасної освітньої парадигми/ Н.А. Мисліцька –  Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський державний університет, редакційно-видавничий відділ, 2006. –   Вип.12. – С. 213-217.  5.  Решанова В.И. Развитие логического мышления учащихся при обучении физике: Кн. Для учителя/  В.И. Решанова – М.: Просвещение, 1985. – 94с.      240    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   У статті розглядаються теоретичні аспекти формування уміння в учнів визначати фізичні поняття за  допомогою логічних операцій та відповідних їм змістовим форм вправ. Описується методична система  формування в учнів умінь означати фізичні поняття в явному вигляді.   Ключові слова : логічне мислення, логічні операції, поняття, змістові форми.  The article deals with theoretical asp ects of the ability of students to determine the physical concept of using  logical operations and corresponding se mantically forms of exercise. Describe d methodical system development of  students' skills mean physical concept explicitly.   Keywords: logical thinking, logical operation, concept, content form.      А.В. Лаврова  ПЕДАГОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ВИКОРИСТАННЯ ДЕМОНСТРАЦІЙНИХ  КОМП’ЮТЕРНИХ МОДЕЛЕЙ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ ФІЗИКИ  Одним із найбільш перспективних напрямків використання інформаційних технологій у  навчанні фізиці є комп’ютерне моделювання фізичних явищ і процесів. Комп’ютерні моделі  легко вписуються в традиційний урок, даючи можливість учителю продемонструвати на  екрані багато фізичних  ефектів, а також організувати нові нетрадиційні види навчальної  діяльності учнів.   Дослідженням проблеми використання технологій комп’ютерного моделювання у  навчанні займались М. Шут, Б. Сусь, В. Заболотний, Н. Мисліцька, В. Межуєв, В. Сумський,  Г. Атанов, А. Гуржій, О. Желюк та ін.    До педагогічних програмних засобі, які використовуються у навчальному процесі,   висуваються такі вимоги: науковість, доступність, видимість, збалансованість «закритої» та  «відкритої» для учнів складових і т.п. Використовуючи комп'ютерне моделювання можна  відтворити і продемонструвати тонкі деталі фізичного експерименту, які не можна відтворити  в реальному експерименті, змінювати масштаб часу, будувати одночасно зі спостереженням  того чи іншого фізичного процесу відповідні графіки тощо.  Демонстраційна комп’ютерна  модель є однією із унікальних засобів навчання, яка забезпечує можливість підвищення  інтересу учнів до навчання, формує їхню інформаційну культуру.   Навчальні комп’ютерні демонстрації не замінюють інші засоби навчання фізиці. Їх не  варто використовувати там, де можна провести повноцінні фізичні досліди і безпосередні  спостереження. Комп’ютерні моделі мають лише  доповнювати і розвивати ці спостереження,  розв’язуючи низку інших педагогічних задач: вносити нове в сучасний урок фізики,  урізноманітнювати та збагачувати форми і методи урочної, позакласної та домашньої роботи,  робити процес навчання і виховання більш змістовним, живим і цікавим. Наочна і виразна  форма подання матеріалу зменшує втому і підвищує працездатність учнів.   Використання навчальних комп’ютерних програм на певному етапі навчання вважається  доцільним, якщо:  – забезпечується вища, ніж під час використання традиційних засобів, ефективність  навчання;  – неможливо реалізувати певні засоби навчання у вигляді матеріальних об’єктів  (оригіналів у природних умовах, оригіналів у штучних умовах, модельних еквівалентів,  оригіналів –  фізичних моделей); відповідні вербально-знакові,  графічні (статичні та  динамічні), знакові, логічно-математичні моделі мають недостатню наочність і зрозумілість  або мають надмірну складність.    Деталізація форм і способів застосування комп’ютерних програм і визначення їх   придатності до використання у навчальному процесі може відбуватися шляхом аналізу   можливих форм навчальної діяльності учнів (фронтальна - пояснення навчального матеріалу з   метою унаочнення; індивідуально-фронтальна – одночасна робота учнів над виконанням   навчальних завдань з метою закріплення засвоєного навчального матеріалу; індивідуальна -    © А.В. Лаврова, 2012        241    Розділ 2    Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки   виконання навчальних завдань, спрямованих на закріплення знань, формування умінь і    навичок а також визначення рівня навчальних досягнень).                    Рис. 1. Зовнішній вигляд титульної сторінки та фрагмент змісту електронного засобу    навчального призначення «Фізика-10»           Рис. 2. Приклади статичних демонстраційних комп’ютерних моделей  Використання комп'ютерних демонстраційних моделей не порушує структуру уроку  фізики і дає можливість застосовувати найбільш ефективні і різноманітні методичні прийоми.  Вони більш гнучкі у використанні за різним дидактичним призначенням; можуть бути  органічно включені в урок так само легко, як це робить учитель, використовуючи    карту,  малюнок, схему, книгу та забезпечити найбільш оптимальне співвідношення між словом і  наочним матеріалом. Використання демонстраційних комп’ютерних моделей у навчанні     242    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   фізиці сприятиме розвитку конвергентного і дивергентного продуктивного мислення, поряд з  цим вивільняє час учителя для забезпечення більш повної диференціації та індивідуалізації  навчального процесу.   На кожному уроці фізики потрібно формувати в учнів елементи творчої діяльності,  вміння аналізувати проблему, встановлювати певні системні зв'язки, виявляти протиріччя,  уміти їх пояснювати і знаходити шляхи їх  подолання. У підготовці вчителя до таких уроків і  їх проведення, значно сприяє, на наш погляд, комп’ютерне моделювання. Як приклад  реалізації пропонуємо розроблений нами мультимедійний електронний засіб навчального  призначення «Фізика-10».  У представленому електронному посібнику демонстраційне комп’ютерне моделювання  базується на реальному фізичному експерименті, відеозапис якого можна переглянути  шляхом звернення до  гіперпосилання, якщо учитель немає можливості продемонструвати  явище, ефект, дослід у натурному варіанті. Не потребує окремого доведення твердження про  те, що залучення до сприйняття органів зору і слуху одночасно дозволяє збільшити дольову  частку засвоєння навчального матеріалу.  Основними структурними компонентами електронного засобу навчального призначення  є матеріали тематичних уроків, відеофрагменти демонстраційного експерименту і їх   комп'ютерні демонстраційні моделі (статичні і динамічні). На статичних слайдах подано теми  розділів і уроків відповідно до начальної програми 10-го класу академічного рівня, портрети  вчених, окремі графіки і схеми, текстові фрагменти - формулювання законів, правил, означень  фізичних величин. Такі слайди легко виготовляються на основі презентації Power Point. Це  важливо, адже вчитель має можливість,  за бажанням, доповнити або замінити наявну у  презентаційному ряді інформацію.    Динамічні  слайди  представлені  відеозаписами  демонстраційних  експериментів,   комп’ютерних дидактичних моделей, фрагментами з наукових фільмів тощо, надають   можливість подання навчального матеріалу про об'єкти і процеси в русі, розвитку.        Рис. 3. Фрагменти динамічних комп’ютерних моделей  Порівняно з традиційною формою вивчення матеріалу, у якій використовується  переважно слово, крейда й дошка, застосування засобів мультимедіа надає можливість  певного вивільнення часу, який учитель може використати учителем для пояснення більшого  обсягу інформації, її урізноманітнення, залучення учнів до діалогу, врешті решт для  здійснення експрес-контролю  засвоєння учнями навчального матеріалу.    Використання демонстраційних комп’ютерних моделей у шкільній освіті реалізує поряд   із пізнавальною функцією (передавання учням системи знань) ще й психологічну   (формування суб’єктивного світу особистості). У кінцевому результаті це призводить до   збагачення інтелекту учня, забезпечує формування його компетентностей та умінь довільно        243    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки  керувати інтелектуальною діяльністю, зокрема цілеспрямовано будувати процес самостійного   набуття знань.           Рис.4. Фрагменти демонстраційних комп’ютерних моделей для формування фізичних  понять  Мультимедійна підтримка навчання на основі сучасних технічних засобів стає важливою  умовою  підвищення  ефективності  начального  процесу.  Практика  застосування  мультимедійних засобів навчання підтверджує позитивний вплив на ставлення учнів до  навчання, формування мотивації й інтересу до вивчення фізики. Водночас використання  такого засобу  навчання надає можливість учителю досягти підвищити увагу і сприйняття  навчального матеріалу, завдяки використанню фактору новизни, обсягу, естетичного  оформлення і вербальної особистісної інтерпретації.  Отже, дидактичні комп’ютерні моделі виступають і як важливий засіб мотивації  навчання й інтенсифікації навчального процесу. Тому комп’ютерні демонстрації варто  використовувати як у процесі вивчення всього матеріалу, так  і на різних етапах уроку.      Література:     1.  Заболотний В.Ф. Використання механічних та комп’ютерно-анімаційних моделей при формуванні  поняття електрорушійної сили/ В.Ф. Заболотний, Н.А. Мисліцька, Б.А. Сусь// Наукові записки. – Випуск 60. –  Серія: педагогічні науки.– Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В.Винниченка. – 2005. – Ч.1. – С.150-155.  2.  Мисліцька Н.А. Формування знань учнів про графічні залежності кінематичних величин з  використанням демонстраційних комп’ютерних моделей/ Н.А. Мисліцька // Вісник Чернігівського державного  педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка. - 2006. - №36.- С.77 -81.  3.  Заболотний В.Ф. Електронний засіб навчального призначення «Фізика-7»[Електронний ресурс]/ В.Ф.  Заболотний, М.І. Шут// Інформаційні технології і засоби навчання. – 2011. – №4.- Режим доступу до журн.:   http://www.journal.iitta.gov.ua  4.  Заболотний В.Ф. Демонстраційні комп'ютерні моделі в системі засобів формування фізичних понять/  В.Ф. Заболотний, Н.А. Мисліцька - Вінниця: ВДПУ. - 2006. - 130 с.   5.  Заболотний В. Ф. «Фізика-7. Мультимедійні додатки» [Електронний засіб навчального призначення] /  В. Ф. Заболотний, Н. А. Мисліцька, М. І. Шут - 760 МЬ. - К. : Вид-во Rostok Records, 2009. - 1 електр. опт. диск  (CD-ROM) : 12 см. - Систем. вимоги: Pentium; 64 МЬ ОЗУ, Windows 2000 і вище, Microsoft Office 2003 і вище -  Назва з контейнера. (Гриф МОН, протокол № 16 від 16.04.2009 р.).      У статті розглянуто використання мультимедійних навчальних продуктів як перспективного засобу  формування предметних компетентностей учнів  старшої школи під час навчання фізики. Зроблено акцент на  застосування розроблених демонстраційних комп’ютерних моделей. Презентовано мультимедійний засіб  навчального призначення для супроводження уроків фізики 10-го класу, який підвищить інтерес до вивчення  фізики і забезпечить краще розуміння фізичних  явищ.    Ключові слова: інформаційні технології навчання, демонстраційна комп’ютерна модель.     244    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012      The article examines the use of multimedia educatio nal products as  a  promising means of forming the   subject competencies high  school students while  studying physics. An accent is done on application of the prepared   demonstration computer models. Presented  a multimedia    educational   tool to   support the  appointment   of physics lessons of  the  10th class, which will increase the interest   in studying physics and provide   a better understanding of physical phenomena.   Keywords: information technologies of studies, demonstration computer model.      І.М. Луцак   ФІЗИЧНІ ОСНОВИ ГАЗОАНАЛІЗАТОРІВ НА ОСНОВІ ОПТИЧНИХ СИСТЕМ  Найважливішою проблемою сучасності є охорона навколишнього середовища. Під  впливом різних факторів, довкілля зазнає змін. Водночас із різними природними явищами  (виверження вулканів, лісові пожежі, ерозія ґрунтів і т. д.) все більшого значення набуває  вплив діяльності людини на навколишнє середовище. Стрімкий розвиток промисловості,  енергетики, сільського господарства та транспорту призвело до зростаючого антропогенного  впливу на навколишнє середовище. В атмосферу, гідросферу і літосферу надходять  різноманітні шкідливі побічні продукти у вигляді аерозолів, газів, стічних побутових і  технічних вод, нафтопродуктів і т. д, що негативно впливають на біологічні умови існування  людини і біосфери в цілому .  В індустріально розвинених районах багатьох країн вміст шкідливих речовин в  атмосфері іноді перевищує гранично допустимі норми. Основними джерелами забруднення є  [1]: 1. Потужні теплові електростанції, що працюють на твердому, рідкому або газоподібному  паливі. Вироблення електроенергії на теплових електростанціях, що працюють на вугіллі,  спричиняє викид в атмосферу золи, сірчистого ангідриду та оксидів азоту . Електростанції, що  працюють на природному газі, не викидають в атмосферу золу і сірчистий ангідрид, але у  великих кількостях виділяють оксиди азоту. 2. Підприємства чорної і кольорової  металургії. Виплавка сталі, пов'язана з викидом в атмосферу пилу, сірчистого ангідриду і  окислу вуглецю. 3. Підприємства хімічної промисловості, які викидають в атмосферу значно  меншу за  обсягом кількість шкідливих речовин у порівнянні, наприклад, з металургійними  підприємствами, проте велика різноманітність хімічних виробництв і їх близьке розташування  до населених пунктів часто роблять ці викиди найбільш небезпечними. Відомо, наприклад, що  підприємства хімічної промисловості викидають в атмосферу понад 100 особливо шкідливих  хімічних сполук, що відрізняються високою токсичністю, на які встановлені гранично  допустимі  концентрації (ГДК). 4. Серйозною загрозою для здоров'я та життя людей є шкідливі  речовини, що входять до вихлопних газів, які складають близько 60% усіх токсичних  домішок, що забруднюють повітря індустріальних центрів. До складу вихлопних газів  автотранспорту входить велика гамма токсичних речовин, головними з яких є окис вуглецю,  оксиди азоту, вуглеводні, канцерогенні речовини, у тому числі 3,4-бензапирен, сірчисті гази,  продукти, що містять свинець, хлор, бром і іноді фосфор [2].  Тому дослідження атмосфери на наявність того чи іншого газу є актуальною проблемою  сьогодення. В основному для аналізу газу оптичним методом використовують принцип  диференціального оптичного поглинання випромінювання в діапазоні різних довжин хвиль  залежно від параметрів використаних компонентів  і досліджуваного газу.  Існує багато оптичних методів визначення концентрації газу в навколишньому  середовищі. Такими методами є: диференціальний метод, метод абсорбції, метод  комбінаційного розсіювання, метод визначення концентрації газів на основі волоконно- оптичних систем, метод визначення концентрації газів на основі інтерференції.  Метод диференціального оптичного поглинання базується на почерговому вимірюванні  потужності випромінювання на  довжині хвилі, яка поглинається газом і довжині хвилі, яка  знаходиться у вікні прозорості газу.     © І.М. Л у цак, 2012        245    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки  Ідея методу заснована на створенні з двох діодних лазерів з різними довжинами хвиль  синтезованого джерела модульованого випромінювання і їх використання для детектування  сигналу диференціального поглинання (СДП), тобто різницевого сигналу поглинання пучків  двох діодних лазерів, що пройшли через середовище. Для здійснення модуляції лазери по  черзі вмикаються і вимикаються шляхом подачі на них  у протифазі прямокутних імпульсів  струму, амплітуди яких перевищують порогові значення виникнення генерації. Таке джерело  випромінювання аналогічне звичайному діодному лазеру, за одним винятком: довжини хвиль  використовуваних діодних лазерів, які можуть вибиратися в широкому спектральному  діапазоні, що істотно перевищує область генерації окремого лазерного діода.  Вибір довжини хвиль дослідження, використовуваних у синтезованому джерелі діодних  лазерів, залежить від конкретної аналітичної або діагностичної задачі. Для виміру  концентрації чіткого молекулярного з'єднання максимальний сигнал досягається при  налаштуванні одного діодного лазера і другого діодного лазера, де поглинання мінімальне.  Цей підхід був запропонований у роботі [3].  У складній суміші контур спектру поглинання визначається лініями поглинання усіх  компонентів суміші. Якщо через  які-небудь дії змінюється відношення концентрацій  компонентів суміші, то, природно, змінюється і сумарний контур лінії поглинання. В усіх цих  випадках метод диференціального поглинання може бути кількісним індикатором процесів,  що зумовлюють зміну параметрів середовища.  Значного поширення в наш час набули абсорбційні прилади газового аналізу.  Робота абсорбційних аналізаторів газу заснована на селективному поглинанні атомами  або  молекулами  аналізованої  речовини  електромагнітного  випромінювання  певного  спектрального діапазону. Лінії поглинання газових компонентів досить характерні й  обумовлені переходами під дією електромагнітного випромінювання електронів зовнішньої  оболонки атомів або молекул у більш високі енергетичні стани, збудженням нових рівнів  коливального або обертового руху атомів молекули. Спектральне положення ліній  поглинання, їхня інтенсивність дає  інформацію про тип аналізованої речовини, його  концентрацію.  Абсорбційний метод аналізу є найпоширенішим завдяки таким перевагам:  – високій чутливості;  – високій селективності;  – універсальності.  Універсальність методу пояснюється наступними факторами:  – метод дозволяє проводити аналіз практично всіх газових компонентів;  – працює в широкому діапазоні концентрацій - від ГДК (у використанні багатоходових  кювет) до 100 % об.;  – не потребує складної системи обробки результатів вимірювання, як у випадку,  наприклад, реєстрації слабких сигналів флуоресценції або комбінаційного розсіювання [4].   Найбільш перспективним методом діагностики атмосфери та гідросфери є дистанційна   спектроскопія комбінаційного розсіювання (КР) світла.   В основу методу покладено прийоми кількісного спектрального аналізу на базі ефекту   спонтанного КР, а зондування контрольованої області, наприклад, атмосфери і реєстрації його   результатів, будується на принципах локації. Народження дистанційної КР-спектроскопії   стало можливим тільки завдяки створенню потужних імпульсних лазерів і удосконаленню   апаратури реєстрації слабких світлових сигналів.  У розсіюванні світла молекулами в спектрі розсіяного випромінювання крім релєївської  лінії (розсіювання без зміни частоти) і широкополосного спектра флуоресценції, з'являються  дуже вузькі лінії, частота яких є комбінацією частоти падаючого світла й частот власних  нормальних коливань молекули. Таке розсіювання світла називається комбінаційним (КРС).  Положення ліній КРС  у спектрі індивідуально для кожної молекули й визначається набором  частот її нормальних коливань. Тому на відміну від абсорбційного й флуоресцентного  методів, де смуги поглинання або флуоресценції часто перекриваються, лінії КРС різних     246    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   газових компонентів досить чітко розділені. Цю властивість КРС забезпечує дуже важлива  перевага методу - можливість якісного й кількісного аналізу багатокомпонентних сумішей [5].   Однією з переваг даного методу є можливість виявити присутність різних газів за   допомогою лазера, який працює на фіксованій частоті випромінювання. При цьому джерело і   приймач випромінювання можуть бути з’єднані, що робить таку схему дуже зручною. За   допомогою відповідних принципів локації методом дистанційної КР- спектроскопії можна,   порівняно легко, визначити область локалізації, напрямок і швидкість розповсюдження   атмосферних забруднень.   Відомо, що дистанційна реєстрація та контроль газів у повітрі базується на використанні  лазерних лідарів, які забезпечують вимірювання середнього рівня концентрації газів уздовж  шляху розповсюдження лазерного випромінювання.  Технічно усі гази, що мають лінії поглинання в діапазонах вікон прозорості оптичного  волокна, можливо реєструвати з використанням волоконно - оптичної системи, до складу якої  входять лазери з відповідними довжинами хвиль.  Принциповим елементом волоконно-оптичної системи є датчик, який забезпечує вихід  випромінювання з оптичного волокна у водне середовище, взаємодію з ним і фокусування  випромінювання у вихідне оптичне волокно для його повернення до апаратури для реєстрації  сигналів. Використання лінзових оптичних елементів у складі датчика для  формування  лазерних пучків у водному середовищі при високому тиску є проблематичним, у зв’язку з  тим, що високий тиск води може деформувати чи вплинути на юстування лінзових елементів,  що, в свою чергу, вплине на фокусуючі можливості датчика і, як наслідок, на потужність  сигналу, що приймається апаратурою.  Використання лазерних лідарів у воді  неможливе у зв’язку з великим рівнем поглинання  лазерного випромінювання. Альтернативою лідарам для оцінки концентрації тих чи інших  газів, розчинених у водному середовищі, можуть слугувати волоконно-оптичні системи з  використанням волоконно-оптичних світловодів. Такі системи забезпечують передавання  оптичних сигналів на відстань довжини волоконної лінії у водному середовищі з дуже малими   втратами, зумовленими поглинанням у самому оптичному волокні. Водночас волоконна  система дає можливість проводити вимірювання дистанційно, без наявності апаратури для  реєстрації сигналів у місці проведення вимірювання [6].  До групи приладів газового аналізу з інтерферометричною реєстрацією корисного  сигналу варто віднести, по-перше, газоаналізатори на основі інтерферометра Жамена. Цей тип  газоаналізатора працює таким чином.  В одне плече інтерферометра встановлюється  порівняльна кювета, заповнена чистим повітрям, у друге - робоча, через яку прокачується  аналізоване повітря. З появою в робочій кюветі газових компонентів, показник заломлення  яких відрізняється від показника заломлення чистого повітря, інтерференційна картина  зміщається. За зсувом цієї картини роблять висновок про концентрацію аналізованих  компонентів у повітрі. Прилади такого  типу не мають високої селективності, якщо  вимірювання проводяться віддалено від смуг поглинання газових компонентів, і із цієї  причини їх можна використати для вимірювання сумарної концентрації газових компонентів у  повітрі (наприклад, для визначення горючих газів), а також для атестації практично будь-якої  бінарної газової суміші.  Другим типом приладів газового аналізу з інтерферометричною реєстрацією сигналу є  Фур'є -  аналізатори.  У  цих  приладах  за  допомогою  будь-якого  двопроменевого  інтерферометра (найчастіше інтерферометра Майкельсона), у якому встановлено кювету з  аналізованою газовою сумішшю, знімається інтерферограма при швидкому скануванні  довжини оптичного шляху в одному з плечей інтерферометра (наприклад, за рахунок  переміщення будь-якого дзеркала інтерферометра). З отриманої інтерферограми  шляхом  перетворення Фур'є відновлюється спектр поглинання досліджуваної газової суміші.  Фур'є – аналізатори є потужним інструментом для проведення наукових досліджень,  однак їхнє застосування в газовому аналізі обмежено складністю виготовлення і високою  вартістю приладів.        247    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки  Використання інтерференційних світлофільтрів значно зменшує вплив таких не  вимірюваних компонентів як пари води, СО 2, концентрації яких, скажімо, у відпрацьованих  газах автомобілів, досить високі [7].     Література:     1.  Скворцов, Б.В. Приборы и системы контроля качества углеводородных: топлив Текст. / Б.В. Скворцов,  Н.Е. Конюхов, В.Н. Астапов. М.: Энергоатомиздат, 2000. - 368с.  2.  Кремер І.П. Сенсори контролю параметрів довкілля на основі провідних полімерів: автореф. дис. на  здобуття наук. ступеня канд. техн. наук: спец. 05.27.01 «Твердотільна електроніка»/ Кремер І.П. –Львів, 2007. -21 с.  3.  Лигер В. В. Метод двухволнового дифференциального поглощения для определения параметров  конденсированных сред/В.В. Лигер, М.А. Большов, Ю.А. Курицын, В. М. Кривцун, А.В. Зыбин,  К. Нимакс//Оптика и спектроскопия. – 2005. – Т.99, №4. – С.693-704.  4.  Козубовський В.Р. Оптичні прилади газового аналізу для контролю забруднення атмосферного  повітря(огляд). Uzhhorod University Scientific Herald. Series Physics. Issue 26. – 2009.  5.  Спектроскопия комбинационного рассеяния света в газах и жидкостях. Под. ред. А. Вебера. - М.; Мир,  1982. -373 с.  6.  Яремчук В. Ф. Математична модель волоконно-оптичного перетворювача концентрації газу. /  В.Ф. Яремчук, Н.С. Кравчук, С.М. Смішний// Вісник вінницького політехнічного інституту. – 2010. - №3.- С.15- 18.   7.  Козубовский В.Р. Дисперсионные приборы с использованием Фурье-анализатора //  Оптика и  спектроскопия. - 1995. - Т.79, N4. - С. 686-699.      В статті розглянуто основні методи дослідження концентрації газу в атмосфері. Описано переваги та  недоліки цих методів.   Ключові слова: газоаналізатор, концентрація, методи газоаналізу.  This article reviews the main methods of concentration of gas in the atmosphere. We describe the advantages and  disadvantages of these methods.   Keywords: gas analyzer, concentrations, methods of gas measurements.      О.Л. Майданюк   (науковий керівник – О.Л. Коношевський)  РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ПРИКЛАДНИХ ЗАДАЧ ЯК ОДИН ІЗ СПОСОБІВ ПІДВИЩЕННЯ  ЕФЕКТИВНОСТІ НАВЧАННЯ МАТЕМАТИКИ  Актуальність проблеми. Реформою математичної освіти передбачено використання  різноманітних форм і методів організації навчального процесу. Це дозволяє враховувати  відмінності в підготовці учнів, у рівнях їх пізнавальної активності, зацікавленості, а  також  реалізовувати міжпредметні зв'язки та приділяти більше уваги виховній роботі в процесі  навчання.  Активізація пізнавальної діяльності учнів можлива завдяки вдосконаленню змісту  матеріалу, подання його у зрозумілій формі, де чітко вказується практичне значення понять,  що вивчаються. Завдяки таким завданням учні розуміють значимість математики у  повсякденному житті, використання певних явищ і фактів  на практиці, необхідність певних  умінь і навичок.  Прояв інтересу учнів більше спостерігається у розв’язанні задач прикладного  спрямування. У таких задачах розглядається певна реальна ситуація, практичне застосування  математичних явищ і фактів у повсякденному житті. Тому потрібно, щоб вивчення  математики включало в себе більше задач практичного значення. Вони зацікавлюють учнів,  демонструють можливість реалізації математичних знань у життєвих ситуаціях.  Також важливим елементом загальної культури населення є розв’язання економічних і  фінансових задач. Математичні задачі фінансового змісту – це засіб ознайомлення учнів із    © О.Л. Майданюк, 2012     248    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   застосуванням математичних понять і методів у фінансовій галузі та розкриття можливостей  математики у фінансовій теорії.  Мета статті – теоретично обґрунтувати використання математичних задач фінансового  змісту як засобу активізації пізнавальної діяльності в процесі вивчення математики.  Виклад основного матеріалу. Проблему розвитку пізнавальної активності та  самостійності учнів не можна розглядати окремо від удосконалення форм, методів і засобів  навчання. Це дає підставу для ретельного аналізу організації навчання та впливу методів,  засобів і прийомів на активізацію пізнавальної діяльності учнів. Серед методів, засобів і  прийомів навчання, що стимулюють активізацію пізнавальної діяльності учнів, дослідники  виділяють такі:  – оновлення змісту і зміцнення міжпредметних зв’язків;  – удосконалення методів навчання;  – розробки та впровадження методів проблемно-розвиваючого навчання;  – модернізація уроку;  – розширення набору форм самостійної роботи та активізація самостійної роботи на  уроці;  – запровадження особистісно-орієнтованого навчання;  – комп’ютеризація навчального процесу.  Питання активізації пізнавальної діяльності школярів є одним із найважливіших серед  актуальних проблем сучасної педагогічної науки і практики. Створити  найсприятливіші  умови для розвитку розумової активності і пізнавальної самостійності можна у процесі  розв’язування задач. З погляду філософії тоді, коли застосовуються знання на практиці,  підсилюються суб’єктивні чинники, кожному учню самому доводиться вирішувати, в якій  ситуації можна скористатися тими чи іншими знаннями.   У процесі розв’язування задач відбувається засвоєння способів діяльності , що сприяє  формуванню навичок і умінь. У сучасному розумінні навички – операції, спосіб виконання  яких доведений до автоматизму, тобто майже не контролюється свідомістю [1]. Уміння –  спосіб діяльності, який складається з упорядкованого ряду операцій, що мають спільну мету, і  засвоєний до ступеня готовності застосувати його у варіативних ситуаціях. Уміння завжди  керується свідомістю.   Для  того, щоб будь-який спосіб діяльності став навичкою чи умінням, потрібно його  постійно повторювати. Причому спочатку повинно бути однотипне повторення, потім – у  різних ситуаціях.  Перед сучасним учителем постає питання: яким чином зацікавити математикою? Наше  дослідження має на меті дати відповідь на це запитання, зокрема воно спрямоване на пошук  шляхів активізації пізнавальної  діяльності в процесі формування вмінь розв’язувати  математичні задачі фінансового змісту.  Прикладне спрямування включає вміння учнів засобами математики досліджувати  реальні явища, складати математичні моделі задач і співставляти знайдені результати з  реальними.  Практичне спрямування шкільного курсу математики передбачає формування в учнів  умінь використовувати здобуті знання у процесі вивчення як самої математики, так і інших  дисциплін.   Підвищенню ефективності навчання математиці сприяє розв'язування задач практичного  змісту. Звернення до прикладів із життя і навколишньої дійсності полегшує вчителю  організацію цілеспрямованої навчальної діяльності учнів.  У педагогічній літературі поняття прикладної задачі трактується по-різному, а саме як:  – задача, що потребує перекладу із повсякденної мови на математичну ;  – задача, яка близька за формулюванням і методами розв'язування до задач, що  виникають на практиці;  – сюжетна задача, сформульована у вигляді задачі-проблеми.  Прикладна задача повинна задовольняти такі умови:        249    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки  1) питання задачі формулюється так, як воно зазвичай формулюється у житті;  2) розв'язок задачі має практичну значущість;  3) дані та шукані величини задачі мають бути реальними, взятими з життя.  Прикладна задача — це задача, що виникла поза математикою, але розв'язується  математичними засобами.  Кожна прикладна задача виконує різні функції, що за певних умов виступають явно або  приховано.  Деякі задачі ілюструють запозичений із життя принцип оптимізації трудової діяльності  (мета-досягнення найбільшого ефекту з найменшими затратами), інші —  розвивають  здібності учнів до технічної творчості (геометричні задачі на побудову тощо).  Розв'язування прикладних задач сприяє ознайомленню учнів із роботою підприємств і  галузей господарства, що є умовою  орієнтації інтересу учнів на вибір майбутньої професії.  Використання прикладних задач дозволяє вдало створювати проблемні ситуації на уроці  (наприклад, чому більш вигідно будувати одноповерхові будинки з квадратною основою, ніж  із основою у вигляді іншого прямокутника з таким самим периметром тощо). Такі задачі  стимулюють учнів до здобуття нових знань, збагачують теоретичними знаннями з технічних  та інших дисциплін.  Предмету «Математика» властива універсальність застосування. При цьому математика  не може замінити методи і поняття тих наук, де її використовують. У цьому сенсі вона має  прикладний, підпорядкований характер. Тому доцільно узгодити програми з математики (в  часі й за темпами вивчення) із програмами тих предметів шкільного компоненту, що   використовують математичний апарат. Цікавим і перспективним є спосіб проведення  інтегрованих уроків як демонстрації зв'язку математики з іншими науками. Вони допомагають  сформувати знання сучасних учнів більш цілісними, позбутися ефекту «клаптикової ковдри».  Такі уроки сприяють встановленню логічних зв'язків між предметами, попереджають  виникнення формалізму у знаннях учнів. Інтегровані уроки мають яскраво  виражену  прикладну спрямованість і тому викликають незаперечний пізнавальний інтерес учнів.  Міжпредметні зв'язки — це не тільки «мости» між навчальними предметами, але і засіб  побудови цілісної системи навчання на основі спільності змісту знань і методів наукового  пізнання.  Методисти давно пов'язують проблему міжпредметних зв'язків із раціональним  використанням математичних знань у практичній  діяльності людей, оскільки сфера  застосування математики постійно розширюється.  У доборі задач прикладного характеру доцільно дотримуватись певних вимог. Задача  має демонструвати практичне застосування математичних ідей і методів та ілюструвати  матеріал, що вивчається на певному уроці, містити відомі або інтуїтивно зрозумілі учням  поняття й терміни, а також реальні числові дані, що не призводять до складних обчислень.  Розвиток в учнів правильних уявлень про характер відображення математичних явищ і  процесів реального світу, ролі математичного моделювання у науковому пізнанні і в практиці  має велике значення для формування наукового світогляду.  Під моделлю Д. Пойа та М. Терешин розуміють деяку реально існуючу або уявну  систему, яка, змінюючи і  відображаючи в пізнавальних процесах другу систему – оригінал,  знаходиться з нею у відношенні подібності, завдяки чому вивчення моделі дозволяє отримати  інформацію про оригінал. Таким чином, моделювання – це побудова моделі, яка відтворює  особливості  структури,  поведінки,  а  також  властивості  оригінала,  і  наступне  її  експериментальне або уявне дослідження.  До дидактичних функцій математичної моделі, на думку М. Терешина [2], належать:  1) пізнавальна функція;  2) функція управління діяльністю учнів, яка полегшує орієнтаційні, контролюючі та  комунікаційні дії;  3) інтерпретаційна функція;  4) естетична функція;     250    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   5) функція забезпечення цілеспрямованої уваги учнів і повторення ними навчального  матеріалу.  Структура роботи з математичною моделлю має такі елементи:  – заміна вихідних термінів вибраними математичними еквівалентами;  – оцінка повноти вихідної інформації і введення при необхідності числових даних, яких  не вистачає;  – вибір точності числових значень;  – виявлення даних для розв’язання  задачі.  Наразі, коли ринкові відносини все більше розвиваються, доцільно адаптувати учнів до  розв’язування низки фінансових задач з реального життя.   Фінансові терміни, які зустрічаються у таких задачах і які варто розглянути на уроках   математики, мають охопити таке коло питань:   1) основи формування бюджету держави та власного бюджету родини;   2) готівкові та безготівкові розрахункові операції за отримані послуги, товари;   3) необхідність отримання прибутку;   4) основи оподаткування в державі та їх значення;   5) нарахування заробітної плати;   6) розрахунок витрат;   7) фінансові операції фізичних та юридичних осіб у банківській системі;   8) операції з цінними паперами;   9) формування попиту на товари та фінансові розрахунки підприємств.   Висвітлюючи різні аспекти запропонованих тем, отримаємо добірку задач з фінансової   тематики, яка може бути запропонована учням на уроках математики. Такі задачі можна   рівномірно розподілити майже за всіма темами шкільного курсу математики.   На уроках можна розкрити зміст багатьох фінансових термінів, операцій і залежностей.   Важливим є розгляд питання про податкові надходження до бюджету держави та систему їх   нарахування.   Податки —-  це обов'язкові платежі, які держава стягує з громадян, підприємств,   організацій. У податковій практиці зустрічається велика кількість задач різного типу. Не всі   вони можуть бути запропоновані на заняттях математики. Розглянемо лише ті задачі про   податки, фабула яких розкриває використання математики в системі податків, ознайомлює   учнів із застосуванням математичних понять, операцій і методів у податковій сфері.   Важливо зазначити, що задачі про податки дають можливість реалізувати прикладну   спрямованість математики. Уже в основній школі учні вивчають елементи математичного   моделювання, ознайомлюються з особливостями перекладу тексту сюжетної задачі на мову   математики і навпаки. У процесі розв'язування задач про податки учні матимуть справу з   такими поняттями, як платник прибуткового податку, об'єкт оподаткування, сукупний   податковий дохід, ставка податку, порядок обчислення і сплата податку, перерахування   податку  до  бюджету,  використання  податкових  коштів  державою  тощо.  У  них   формуватиметься уявлення про те, як сплачувати податки, розуміння як і для чого вони   нараховуються, що допомагає уникненню помилок у цих життєво важливих питаннях.   Задачі про податки можна розглянути на будь-якому етапі навчання. Але їх уведення в   навчальний процес слід здійснювати поступово, бо ознайомлення учнів з усіма особливостями   податкової системи не може відбутися відразу. У розв'язуванні задач про податки   найскладніше учням перекладати задачу з фінансової мови на математичну і навпаки. Певною   мірою таку проблему можна розв'язати, якщо запропонувати учням словник фінансових   термінів із тлумаченням фінансової термінології та математичних законів, пов'язаних з ними.   Учні можуть самостійно доповнювати словник і знаходити математичні зв'язки між   фінансовими термінами, які розглядалися раніше.   У курсі математики основної школи учнів можна ознайомити не лише з фінансово-  математичними обчисленнями, пов'язаними з нарахуванням податків, а й з банківськими   розрахунками, цінними паперами, фінансовими обчисленнями сімейного бюджету та іншими        251    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки  операціями. Фінансові задачі, що розглядаються на уроках математики, мають відповідати   таким вимогам.   1. Фінансова фабула задач повинна відповідати розвиваючій і загальноосвітній меті   навчання.   2. Фінансові відомості мають бути актуальними, а також доступними та цікавими для   учнів.   3. Знання, отримані учнями в процесі розв'язування математичних задач фінансового   змісту, мають збільшувати їх життєвий досвід і сприяти адаптації до діючих ринкових   відносин у державі [4].  Висновки. У процесі розв'язування математичних задач такого типу активізується  діяльність учнів і посилюється інтерес до навчального матеріалу. Робота з прикладними  задачами фінансового змісту в процесі навчання математики сприяє, з одного боку, розвитку  математичного мислення, зацікавлює учнів, а з іншого – озброює їх фінансовими знаннями,  що є невід’ємною частиною успішного зростання сучасної особистості.      Література:     1.  Лернер И.Я. Пути совершенствования методов обучения / И.Я. Лернер // Народное образование. –  1969. - №6. – С. 24-29.  2.  Терешин Н.А. Прикладная направленность школьного курса математики: книга для учителя /  Н.А. Терешин. – М.: Просвещение, 1990. – 96 с.  3.  Ткач Ю. Теоретичні основи економічної орієнтації процесу навчання математики в школі / Юлія Ткач  // Математика в школі. – 2004. - №5. – С. 47-51.  4.  Шоферовська Л.С. Задачі про податки / Л.С. Шоферовська // Математика. – 2004. - №3. – С.18-21.      У статті подано результати дослідження щодо використання математичних задач фінансового змісту  у курсі вивчення математики. Теоретично обґрунтовано вплив розв’язування прикладних задач на активність  пізнавальної діяльності учнів.   Ключові слова: активність пізнавальної діяльності, прикладні задачі, математичні моделі, задачі  фінансового змісту, задачі про податки.  The article presents results of research on the use of  mathematical tasks in the fin ancial content of the course  study of mathematics. Theoretically ju stified a significant impact solution ap plications on the activity of cognitive  activity.   Keywords: activity and cognitive activity, applied tasks, mathem atical models, tasks of financial content, the  problem of taxes.      Ю.В. Миколайчук  (науковий керівник – доц. В.С. Гарвацький)  ЗАСТОСУВАННЯ ЕЛЕМЕНТАРНИХ ВИЗНАЧАЛЬНИХ ПАР У ДОСЛІДЖЕННІ  ЧАСТКОВИХ ТОТОЖНОСТЕЙ І СИМЕТРІЙ У - ПІВГРУПАХ ПЕРЕТВОРЕНЬ  1. У сучасній алгебрі, як відомо, одним із найбільш плодотворних методів дослідження  при розгляді тих чи інших алгебраїчних структур є абстрактно-алгебраїчний метод, який дає  можливість одночасно вивчати цілий клас однотипних структур, досліджувати їх з точністю  до ізоморфізму. Проте, при такому підході, як правило, може втрачатися потрібна для  дослідження цінна інформація, за допомогою якої характеризуються певні властивості  досліджуваних об’єктів і зв’язки між ними. Тому з метою збереження потрібної для  досліджень інформації приходимо до вивчення певних  класів таких алгебраїчних систем, в  яких, окрім алгебраїчних операції над об’єктами системи, виділяються певні підмножини  об’єктів для вивчення властивостей цих об’єктів і відношення між об’єктами для дослідження  зв’язків між об’єктами.    © Ю.В. Миколайчук, 2012     252    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Одним із фундаментальних понять як сучасної алгебри, так і сучасної математики  взагалі є поняття перетворення тієї чи іншої множини. Відомо, що теорія груп, яка  сформувалася у ХІХ столітті в самостійну математичну дисципліну, стала по суті  алгебраїчним ученням про оборотні перетворення. Пізніше, уже в ХХ столітті, виникла  потреба у вивченні перетворень більш  загального виду, які знайшли різноманітні  застосування в багатьох галузях науки та практики. У результаті в сучасній алгебрі виник  самостійний розділ – теорія півгруп, яку можна розглядати як алгебраїчне вчення про довільні  перетворення множини. Вивчення властивостей таких перетворень, зв’язків між ними, які  тісно пов’язані з операцією композиції перетворень, з абстрактно-алгебраїчної точки зору  приводять нас до розгляду класу алгебраїчних систем перетворень, які є по суті  релятивізованими півгрупами часткових однозначних перетворень у деякій множині з  виділеними в цих півгрупах певними підмножинами та відношеннями, завдяки яким вдається  зберегти  потрібні  для  досліджень  властивості  перетворень  і  зв’язки  між  цими  перетвореннями. А оскільки операція композиції  перетворень асоціативна, такі алгебраїчні  системи й отримали назву півгрупи.  Дослідження названих вище релятивізованих півгруп перетворень з абстрактно- алгебраїчної точки зору, тобто їх розгляд з точністю до ізоморфізму, приводить нас до пошуку  так званих абстрактних характеристик цих півгруп, тобто до знаходження відповідних  систем аксіом, які повністю характеризують такі класи півгруп. Особливу  цінність мають  елементарні характеристики, які на рівні елементів абстрактної алгебраїчної системи  описують вказані півгрупи, тобто на елементарному рівні описують для дослідження  властивості перетворень та потрібні зв’язки між цими перетвореннями. Уперше такий підхід  до вивчення абстрактних властивостей тих чи інших класів релятивізованих півгруп  перетворень був закладений роботами відомих алгебраїстів – В. Вагнером , Є. Ляпіним, Б.  Шайном та їхніми послідовниками [1-6].  2. Об’єктом дослідження даної роботи є так звані  -півгрупи часткових однозначних  перетворень у деякій множині, а предметом дослідження – вивчення таких властивостей у  цих півгрупах, як «бути частковою тотожністю» та «бути частковою симетрією».  Основною метою роботи є встановлення систем елементарних аксіом , які повністю  характеризують указані вище властивості в - півгрупах часткових однозначних перетворень  у деякій множині. Для досягнення вказаної мети нами широко використовувався метод  визначальних пар [3; 4; 6].  3. Нехай      ,;  півгрупа часткових однозначних перетворень в деякій множині  А, де  « «  –  композиція або, як говорять, множення перетворень      21,  , –  їх перетин,  причому  ,, 2112                 AAbccaAcb a   df   2112 ,,,  ;     AAbababa   df   2121 ,,,  ,  а довільне перетворення      є справді частково однозначним перетворенням, тобто  задовольняє співвідношення   cbca ba   ,,, ,  де  A  cba ,, – довільні елементи множини  A .  Відомо, що бінарна операція  « »  перетину перетворень комутативна, ідемпотентна й  асоціативна, а бінарна операція  « »  композиції перетворень асоціативна і дистрибутивна  зліва відносно операції їх перетину, тобто виконуються тотожності      ;    1221      ;   321321        ;        253    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки  123123        ;   1312132         .  Зазначимо, що дослідження - півгруп часткових однозначних перетворень уперше  було здійснено в роботах [3, 4], в яких подана система елементарних аксіом, що характеризує  ці півгрупи.  Властивості «бути частковою тотожністю» та «бути частковою симетрією» в - півгрупі       ,;  часткових однозначних перетворень у деякій множині  A  зводяться до розгляду  відповідних підмножин цієї - півгрупи – тотожної підмножини       і симетричної  підмножини     S , які визначаються відповідно такими співвідношеннями:     babaAb a T A  df     ,, ;          abbaAb a S   df  ,,,  1 ,  де     – довільне часткове однозначне перетворення в - півгрупі      ,;  а      Aaaa   df A ,   – тотожне перетворення множини  A . Якщо     A , то таку - півгрупу  будемо позначати у вигляді       . Надалі в цілях скорочення записів замість слів «часткове  однозначне перетворення в множині  A « будемо вживати запис виду «перетворення в  множині  A «.  Бінарний зв’язок        включення між перетвореннями в множині  A  з півгрупи  перетворень   ;  виражається співвідношенням     212121 ,,,,    babaAba   df  ,  де      21,  – довільні перетворення з цієї півгрупи, причому цей бінарний зв’язок     називають фундаментальним відношенням порядку або, коротко, фундаментальним  (природним) порядком у півгрупі     ;  Цю півгрупу з виділеним фундаментальним  порядком позначають у вигляді алгебраїчної системи         ,;  і називають фундаментально  впорядкованою півгрупою перетворень. Якщо виділити в таких півгрупах введені вище  тотожню і симетричну підмножини    S T , , то отримаємо такі алгебраїчні системи  перетворень,  як            S T    S    T    ,,,;,,,;,,,; .  Дослідження  таких  алгебраїчних систем неодноразово здійснювалося в роботах [2 – 4; 6],  в яких встановлено  відповідні елементарні характеристики класів таких алгебраїчних систем перетворень і  повністю описані у вигляді елементарних аксіом указані підмножини та фундаментальний  порядок у півгрупі перетворень.  Метою даної статті, як було зазначено вище, є знаходження елементарних аксіом, які  повністю описують підмножини     S T ,  у - півгрупі       ,;  перетворень у деякій  множині, тобто встановлення елементарних характеристик класів алгебраїчних систем  перетворень  виду            S T    S    T    ,,,;,,,;,,,; .  Наголосимо,  що  фундаментальний порядок    у цих системах очевидним чином виражається за допомогою  операції  « «  перетину перетворень, а саме     12121,      df  ,  де      21,  – довільні перетворення з      254    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012    4. Алгебра    ,;   G  типу (2, 2)  називається   півгрупою, якщо    G;  – півгрупа,     G;  – піврешітка, тобто ідемпотентна абельова півгрупа, а операція «·» дистрибутивна  зліва відносно операції « тобто виконуються рівності   g g g   – ідемпотентність операції «   g hh g   – комутативність операції «   phgphg   – асоціативність операції «   hpgpgh   – асоціативність операції «·»; (4)   gpghphg   – ліва дистрибутивність «·» відносно «  де  G p  h  g ,,  – довільні елементи цієї  півгрупи.  Через   1 G    ;  1 G  позначимо асоційовану до півгрупи G    ;G  з  -півгрупи       G ,;   півгрупу з одиницею    eGGe   1  такою, що  x ex xe   ,  eee  , де   1 G x  довільний елемент півгрупи   1 G , причому вважатимемо, що  G G   якщо  G e .   Нехай   1 G H   – непорожня підмножина асоційованої до  G  півгрупи   1 G  з одиницею   1 G e . Пару виду   HH W  ;  назвемо визначальною елементарною парою   -півгрупи      G ,; , відповідною підмножині   1 G H  , якщо виконуються співвідношення      HxtGt Wx   df H   1 ; (6)      11 , GGWhghgWW HHH  df H   ; (7)     HHH hgWgWhg     ; (8)      HHH hgghgWhg        ; (9)    HH WhtgtWhg gt , , (10)  де   1 ,,, Gt h g x   – довільні елементи півгрупи   1 G , а    H yx    означає  H y x   , .  Можна побачити, що   11 GG H    є еквівалентністю в півгрупі   1 G , регулярною справа  в   1 G , регулярною в ідемпотентній абельовій півгрупі      G; , а підмножина   1 GWH  , якщо  вона непорожня, є  H  -класом, правим ідеалом у півгрупі   1 G  та ідеалом у півгрупі      G; .  Неважко помітити, що кон’юнкція співвідношень (9), (10) рівносильна співвідношенню     HHH gphgphgWhg         , (11)  де   1 ,, Gp h g  .  Для кожної такої елементарної визначальної пари   HH W  ;  що задовольняє умови (6) –  (10), можна задати гомоморфне зображення  H P    півгрупи        G ,;  перетвореннями в  множині   H H  df H WGA \  1     , яке назвемо елементарним, що відповідає підмножині   1 G H  .  При цьому кожному елементу  G g    півгрупи відповідає перетворення   gP H  в множині    H A , яке задається співвідношенням       HH  df HH WxgxgxgP   , (12)  де  H Wx  , тобто  HHH Axg x    , , що вказує на те, що перетворення    gP H  є по  суті частковим «правим зсувом» у множині  H A . Вказане елементарне зображення  H P     півгрупи    G ,;  є справді гомоморфним, тобто задовольняє рівностям   gPhPghP HHH  ; (13)        255    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки  hPgPhgP HHH   (14)  для довільних елементів  G h  g ,   півгрупи       G ,; .  5. Використавши введені вище елементарні визначальні пари для   -півгруп, можна  довести наступну теорему, яка розкриває елементарну аксіоматику всіх часткових  тотожностей і симетрій у - півгрупі перетворень у деякій множині.  Теорема 1 . Для того, щоб алгебраїчна система    S T  G ,,,;    була ізоморфно  зображена - півгрупою     S T    ,,,;  перетворень у деякій множині з виділеними в цій  -півгрупі тотожною і симетричною підмножинами    S T , , необхідно і достатньо,  щоб алгебра     G ,;  була  -півгрупою, тобто задовольняла аксіомам (1) – (5), для якої має  місце тотожність           yphxpgyphxphgGyxGphg            1 ,;,, , (15)  а елементи підмножин  G S   T ,  цієї  півгрупи задовольняють аксіомам        xiyxyxiyTiGyxGi     1 ,; , (16)          gigggixgTiGx Gg i        1 ;, , (17)          SssssSsGs      32 , (18)   SiTiGi   , (19)        TsgSsGsg   2 , ; (20)      ssSsGs   3 . (21)  З даної теореми випливає ряд цікавих наслідків. Один із них зобразимо у вигляді такої  теореми.  Теорема 2. Алгебраїчна система    T  G ,,;   ізоморфна  -півгрупі       ,,; .   симетричних перетворень у деякій множині з виділеною у цій  -півгрупі тотожною  підмножиною  . . ñèì ñèì T    тоді і тільки тоді, коли алгебра        G ,;  є  -півгрупою, тобто  задовольняє аксіомам (1) – (5), для якої виконуються тотожності      ggGg   3 ; (22)   hgghGhg , ; (23)    hpgpphgphg  ,, ; (24)       uyuvxvxyuyuvxvGxyuyuvxvGvuyx       ,,,,,,  1   ,(25)  а елементи підмножини  G T   цієї  півгрупи задовольняють аксіомам (17),    TigTiGg i , ; (26)      iiTiGi   2 . (27)     Література:      1. Вагнер В. В. Теория отношения и алгебра частичных отображений: Сб. «Теория полугрупп и ее   приложение». Вып. 1./ В. В. Вагнер – Саратов: СГУ, 1965. – С. 3 – 178.    2. Гарвацький В. С. Абстрактна характеристика множини тотожних перетворень в півгрупі. ДАН УРСР.   Сер. А. №3 / В.С. Гарвацький, 1972. – С. 297 – 300.   3.  Гарвацкий В. С. Характеристика некоторых классов полугрупп и алгебр преобразований. Диссертация   на соискание уч. степ. канд. физ.-мат. наук / В. С. Гарвацкий. – Саратов: СГУ, 1970. – 154 с.   4.  Гарвацкий В. С. - полугруппы преобразований. Сб. «Теория полугрупп и ее приложения». Вып. 2 /   В. С. Гарвацкий. – Саратов: СГУ, 1971. – С. 3 – 13.   5.  Ляпин Е. С. Полугруппы/Е. С. Ляпин. – М.: Физматгиз, 1960. – 592 с.   6.  Шайн Б. М. Лекции о полугруппах преобразований. Спецкурс / Б. М. Шайн. – Саратов: СГУ, 1970. – 50 с.     256    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012      За допомогою сім’ї елементарних визначальних пар півгрупи знайдена елементарна аксіоматика, яка  описує сумісно розглядувані тотожню і симетричну підмножини для  -півгруп часткових однозначних  перетворень деякої множини.    Ключові слова : визначальна пара, тотожня і симетрична підмножина, система елементарних аксіом.  By the monogynopaedium of elementary determining pair of semigroup an elementary axioms which describes  compatible examined totozhnyu and symmetric subsets for the  -semigroups of partial synonymous transformations of  some plural is found.   Keywords: determining pair, totozhnya and symmetric subset, system of elementary axioms.      Є.А. Настичук  (науковий керівник – доц. М.М. Ковтонюк)  ДЕЯКІ АСПЕКТИ ІСТОРИКО-МАТЕМАТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ У  ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ МАТЕМАТИЧНОГО АНАЛІЗУ  Постановка задачі. Фундаментальна підготовка майбутніх учителів математики  відбувається також у процесі вивчення математичного аналізу. Математика як наука  будується на принципах строгої об’єктивності отримуваних знань, усі особистісні та   суб’єктивні моменти з неї вилучаються. Але ці обставини створюють труднощі для  сприйняття і засвоєння знань. Тому, добираючи зміст навчальної дисципліни не можна  обмежуватися лише сухим поданням об’єктивного змісту науки, бо такі знання поповнюють  лише когнітивний компонент освіти майбутнього вчителя математики. Таке навчання  неспроможне впливати на особистісну і ціннісну  сфери особистості, не розвиває інтерес у  студентів до майбутньої професії, не сприяє активізації їхньої навчально-пізнавальної  діяльності. Одним із ефективних засобів може стати включення у навчальну дисципліну  елементів історії математики.  Мета статті: розглянути деякі аспекти історико-математичної підготовки студентів у  процесі вивченні математичного аналізу; продемонструвати реалізацію форм використання  історичного матеріалу у  процесі навчання математичному аналізу на конкретних прикладах.  Виклад основного матеріалу. Історія математичного аналізу багата відомими вченими- математиками. Вона вчить бачити в математичному аналізі не суму незмінних правил і догм, а  результат довгих і наполегливих пошуків багатьох поколінь, доводить, що за кожним  математичним фактом, за кожною науковою теорією приховані зусилля конкретних   дослідників. Історія математики репрезентує багатий матеріал про діяльність учених як  яскраве свідчення величі їх праці і наочний показник великої цінності наукового знання. Таке  реальне життя науки, включене до змісту навчальної дисципліни, здійснює суттєвий вплив  спеціальних математичних знань на психологічну структуру особистості, а загалом – і на  формування математичної культури майбутнього вчителя математики . З цього приводу  Г. Михалін у своїй монографії відзначає, що математичну культуру вчителя математики, крім  іншого, визначають знання найяскравіших фактів з історії математики й уміння  використовувати такі факти для підвищення інтересу учнів до математики та активізації  процесу навчання математиці [3].   В умовах контекстного навчання викладачам курсу математичного аналізу слід  враховувати особливості кожної студентської аудиторії і пам’ятати, що вони навчають свого  предмету не просто студентів, а майбутніх учителів. У такій ситуації викладач сприймається й  оцінюється студентами також і з позицій майбутньої професійної діяльності, а тому може  опосередковано впливати на формування їхніх професійних якостей, демонструючи зразки  власних форм, методів і прийомів педагогічної роботи . Використовуючи історичний матеріал,  викладач дозволяє майбутнім учителям, які самі перебувають у ролі учнів, побачити і відчути  © Є.А. Настич у к, 2012        257    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки  дидактичний вплив історико-математичних відомостей на стиль і характер подання матеріалу,  на рівень засвоєння нових знань і на емоційний ефект, який вони створюють.  Навчаючи математичному аналізу в педагогічному університеті, слід подавати його,  особливо першокурсникам, у науковому, прикладному, історичному і культурному аспектах.  Історичний підхід у навчанні служить сильним і дієвим засобом у  боротьбі з догматизмом і  формалізмом, фрагментарним сприйняттям наукового знання; систематизує навчальний  матеріал, що дозволяє визначити в ньому головне і другорядне; сприяє фундаменталізації  отримуваних знань, свідомому їх засвоєнню і формуванню творчої особистості. Проте на  практиці, зокрема у побудові навчальних курсів, це враховується не завжди.   Для методики навчання математичному аналізу велике значення  має розв’язання  проблеми правильного співвідношення історичного і логічного у змісті навчального матеріалу  [1]. У практиці навчання вона часто розв’язується шляхом надання переваги одній із двох  крайностей:   1) зміст навчання має виключно абстрактний характер;   2) у навчальному курсі намагаються відтворити історичний шлях розвитку відповідної  галузі знань.  Валентина Григорівна Бевз пропонує такі форми використання історичного матеріалу у  процесі навчання математичному аналізу, зокрема:  – самостійне вивчення студентами історичних відомостей, які подаються у підручниках  і навчальних посібниках;  – історичні екскурси;  – історико-методологічні повідомлення;  – коротка біографічна довідка про вченого, ім’я якого згадується у курсі;  – демонстрація портрета вченого, його праць та фрагментів з  них;  – розв’язування історичних задач;  – самостійне опрацювання студентами життєвого і творчого шляху видатних  математиків;  – творча робота студентів з історичними відомостями у процесі підготовки курсових,  дипломних та інших студентських наукових робіт [1].   На конкретних прикладах продемонструємо, як ті чи інші форми можуть бути  реалізовані під час навчання математичному аналізу у педагогічному університеті.  Великий історичний нарис виникнення основних ідей математичного аналізу міститься у  підручнику Г. Фіхтенгольца [4].   У підручнику М. Давидова [2]  висвітлення іменних теорем супроводжується  історичними коментарями, де вказуються роки народження та національна приналежність  математиків, з іменами яких пов’язані теореми.  У тритомному підручнику «Вища математика» авторського колективу М. Шкіль,  Т. Колесник, В. Котлова історичні відомості подаються у вступі, а також у окремих розділах:  довідки стосуються біографічних даних відомих учених, еволюцій важливих математичних  теорій.   У підручнику А. Дороговцева «Математичний аналіз» біографічні відомості подаються  після кожної іменної теореми. Зокрема вказуються роки народження, національна  приналежність математика та чим саме, що пов’язане з математикою , він цікавився і займався  протягом життя. Також у підручнику після кожного розділу подаються стислі історичні  відомості.  Цікавий і різноманітний історичний матеріал міститься також у працях Г.  Михаліна  «Вступ до аналізу у метричних просторах та диференціальне числення функцій кількох  змінних», «Елементи теорії інтеграла та міри»; Г. Михаліна та Л. Дюженкової «Ряди »,  «Границя і неперервність функції», «Диференціальне числення функції однієї змінної».  Знання історичних аспектів математики допомагає викладачам математичного аналізу  знайти вдале розв’язання важливої проблеми – з чого починати вивчення математичної  дисципліни і якою має бути послідовність подання всього навчального матеріалу. Важливим     258    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   елементом гуманізації і гуманітаризації навчання є висвітлення у першій лекції таких питань:  визначення місця математичного аналізу в системі інших навчальних дисциплін; коротка  характеристика історії виникнення та подальшого розвитку математичного аналізу; предмет і  методи математичного аналізу та їх еволюція тощо.   Повідомлення та зауваження історико-математичного характеру у вивченні різних тем  математичного аналізу  покликані торкнутися генезису основних понять, створити у студента  загальну орієнтацію в хронології найважливіших подій з історії аналізу, гуманізувати зміст  курсу, ознайомлюючи слухачів з творцями цієї математичної дисципліни.  Слід відзначити, що елементи історії математики органічно вплітаються у лекційний  курс математичного аналізу, оскільки більшість теорем цього курсу – «іменні» теореми.  Наприклад, під час вивчення розділу «Дійсні числа» доцільно зауважити: коли, ким і з якою  метою виникли ірраціональні числа.   Однією з важливих теорем, які вивчаються в цьому розділі, є теорема про існування  точних меж. Вона «безіменна», тому варто повідомити, що вперше ця теорема (тільки в інших  термінах) була сформульована у 1817 р. чеським математиком Бернардом Больцано  (1781 –  1848) та коротко розповісти студентам біографічні відомості про нього.  Обмаль часу не дає змоги лектору висвітлити досягнення Б. Больцано в розвитку  математики, але студентам можна запропонувати самостійно ознайомитися з життям і  науковим доробком видатного вченого, використавши для цього додаткову літературу. У  процесі вивчення наступних тем студенти можуть повідомляти, які поняття і  теореми  Б. Больцано ввів і обґрунтував раніше О. Коші, К. Вейєрштрасса і Г. Кантора.   Предметом математичного аналізу є функція. Тому, після ознайомлення студентів із  поняттям функції, з основними способами задання функції, варто коротко зупинитися на  генезисі цього поняття.   На першій лекції з розділу «Теорія границь» варто повідомити, що поняття границі  є  основою для строгої побудови всього математичного аналізу. Це поняття пронизує нині весь  математичний аналіз. Хоча так було не завжди. Як зауважовалуся раніше, теорія границь була  створена пізніше інтегрального і диференціального числення. Варто повідомити студентам  повідомити історичні відомості, що стосуються даного поняття.   Що до вивчення неперервності функції однієї змінної, то чотири  основні теореми цієї  теми «іменні» (дві теореми Больцано-Коші, дві теореми Вейєрштрасса). Тому, вивчаючи цей  матеріал, бажано показати портрети Б. Больцано і К. Вейєрштрасса, відзначивши їх великий  внесок у розвиток математики в цілому.   Під час вивчення основ диференціального й інтегрального числення треба звернути  увагу студентів на те, що ідеї цього  числення зародилися ще у глибокій давнині, проте  людству знадобилося майже дві тисячі років, щоб ця ідея втілилася у струнку теорію  диференціального та інтегрального числення, остаточну побудову якої здійснили англійський  фізик, астроном і математик Ісаак Ньютон  (1642 – 1727) та німецький філософ і математик  Готфрід Лейбніц  (1646 – 1716). Перший із них виходив з механічних ідей (задача про   швидкість), а другий – із геометричних (задача про дотичну). Шлях І. Ньютона та Г. Лейбніца  до завершення побудови аналізу нескінченно малих, незалежний і майже одночасний, є  зразком того, як уся сукупність попередніх знань створює передумови для відкриття нових.   Після формулювання означення похідної функції у точці варто відзначити, що термін  «похідна» було  введеноЖ. Лагранжем на межі ХVІІІ і ХІX ст. І. Ньютон користувався  терміном флюксія.  Для підвищення інтересу студентів до теми і систематизації отриманих знань бажано  показати різні символи, які використовувалися для позначення похідної.         259    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки   Рис.1. Символи для позначення похідної  Після введення означення диференціала функції зауважимо, що поняття диференціала і  самий термін «диференціал» (від латинського слова differentia, що означає різниця) належить  Г. Лейбніцу, який точного означення цьому поняттю не дав. І тільки з часів О. Коші, який  своєю теорією границь створив фундамент для аналізу і  вперше чітко визначив похідну як  границю, стало звичним спочатку розглядати похідну, а поняття диференціала будувати вже  на основі похідної.  Усі теореми теми «Теореми про середнє значення» – «іменні». Тому бажано на лекцію  підготувати коротку біографічну довідку про П’єра Ферма, Мішеля Ролля і Жозефа-Луї  Лагранжа.   Матеріал з історії розвитку математики  допоможе викладачам у процесі навчання  математичному аналізу виховувати у студентів патріотизм і гордість за свою Батьківщину.  Наприклад, програма курсу математичного аналізу передбачає в розділі «Невизначений  інтеграл» вивчення теми «Інтегрування раціональних функцій». У процесі вивчення цієї теми  студенти ознайомлюються з методом М. Остроградського, за допомогою якого, не виконуючи  попередньо інтегрування і не  розкладаючи знаменник на множники, можна виділити  раціональну частину інтеграла   dxxQ  xP  )(  )(  . А саме:    dxxQ  xP xQ  xPdxxQ  xP  )(  )( )(  )( )(  )(   2  2 1  1 , де    )(  )( xQ  xP   правильний дріб,  )()()( 21 xQxQxQ   ,  P1(x) i  P2(x) –  многочлени степеня  відповідно на одиницю менше, ніж степені многочленів Q1(x) i  Q2(x). Їх можна знайти за  методом невизначених коефіцієнтів з тотожності  )(  )( )(  )( )(  )(   2  2 / 1  1  xQ  xP xQ  xP xQ  xP         . Ця формула  дає змогу виділити раціональну частину інтеграла, не виконуючи інтегрування і не  розкладаючи знаменники на множники. Пояснюючи студентам цей метод, викладач має  чудову нагоду зробити короткий історичний екскурс про вченого.  Студентам бажано повідомити детальніше про життєвий і творчий шлях нашого  співвітчизника, а також про Перший український математичний конгрес, який проводився до  200-річчя від дня народження вченого.  Вивчення розділу «Кратні інтеграли» бажано завершити зауваженням такого характеру.  Поняття подвійного інтеграла встановив у 1769 р. Л. Ейлер і на різних прикладах показав, як  його обчислювати і застосовувати. Слідом за ним Ж. Лагранж прийшов до потрійних  інтегралів (1773 р.) і розглянув для них питання про  заміну змінних. У 1836 р.  М. Остроградський у повідомленні Петербурзькій академії наук на тему «Про перетворення  змінних у кратних інтегралах» встановив неправильність міркувань Ж. Лагранжа і дав  оригінальне тлумачення цього питання.   Активне і самостійне вивчення історії математики відбувається у процесі підготовки  студентами курсових робіт з математичного аналізу. Традиційно на третьому курсі студенти   Інституту математики, фізики і технологічної освіти Вінницького державного педагогічного    dx  )x(dfабоdx dy 0    (Г. Лейбніц);    y (похідна за часом)  (І. Ньютон);   y  або  )x(f 0     (Ж. Лагранж);  Dy або Df(x0)  ( О. Коші).     260    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   університету імені Михайла Коцюбинського за вибором пишуть курсову роботу з  математичного аналізу. Теми, що пропонуються, різні, але розгляд майже кожної з них  потребує більшою чи меншою мірою використання історичного матеріалу.   Якщо назва курсової роботи в явному вигляді містить ім’я творця математичного  поняття, формули чи методу, то висвітлення короткої біографічної довідки  названого  математика має стати її обов’язковим компонентом. Доцільним також буде розгляд передумов  створення відповідних математичних ідей і тверджень.   Багато тем курсових робіт не містять у явному вигляді вказівок на персоналії, але  структура і зміст роботи визначає імена математиків. Тому у роботі слід подати біографічні  відомості про вченого-математика.  Написання курсових робіт – це потужний інтегруючий чинник як у змістовому аспекті,  так і стосовно форм навчальної діяльності, адже вимагає від студентів мобілізації знань і  умінь. Історичний і математичний матеріал для виконання курсових робіт студенти мають  опрацьовувати самостійно. Завдання викладача – правильно спрямувати діяльність студентів,  вказавши необхідну літературу і чітко окресливши рамки дослідження. Добираючи  матеріал  для курсової роботи, студенти поповнюють свою історико-математичну «базу даних».  Потреба в історико-математичних знаннях на цьому етапі створює необхідне мотиваційне  підґрунтя для вивчення у майбутньому систематичного курсу історії математики.  Висновки. Отже, нами розкрито деякі аспекти історико-математичної підготовки  студентів у процесі вивчення математичного аналізу та продемонстровано реалізацію форм   використання історичного матеріалу в процесі навчання математичному аналізу на  конкретних прикладах.     Література:     1. Бевз В. Г. Історія математики в курсі математичного аналізу педагогічного університету // Наукові  записки: зб. наук. ст. – К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2004. – Вип. 57. – С. 9 – 18.   2. Давидов М.О. Курс математичного аналізу: Підручник: У 3 ч. Ч. 1. Функції однієї змінної. – 2-ге вид.,   перероб. і доповн. – К.: Вища шк., 1990. – 383 с.   3. Михалін Г.О. Професійна підготовка вчителя математики у процесі навчання математичного аналізу. –   Київ: РННЦ «ДІНІТ», 2003. – 320 с.   4. Фихтенгольц Г. М. Основы математического анализа. – М.: Наука, 1968. – Т. I. – 440 с.  У даній статті мова йде про деякі аспекти історико-математичної підготовки студентів у процесі  вивчення математичного аналізу.   Ключові слова: Історико-математична підготовка, історія математики, математичний аналіз.      С.С. Олійник   (науковий керівник – проф. В.Ф. Заболотний)  ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ ФІЗИКИ З  ВИКОРИСТАННЯМ ЗАСОБІВ МУЛЬТИМЕДІА  Аналіз науково-методичної літератури в галузі інформатизації, здійснений у процесі,  підготовки дипломної роботи, засвідчив, що тема медіаосвіти у наш час є актуальною. Одним  із прикладів реалізації ідей інформатизації  в освіті є створення й установка в школах  цифрових лабораторій, які дозволять перевести шкільний практикум фізики на якісно новий  рівень; підготувати учнів до самостійної творчої роботи у будь-якій галузі знань; визначити  пріоритет діяльнісного підходу в процесі навчання; розвинути в учнів широкий комплекс  загальних навчальних і предметних умінь; оволодіти способами діяльності , які формують  пізнавальну, інформаційну, комунікативну компетенції.    © С.С. Олійник, 2012        261    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки  Названу проблему досліджували П. Атаманчук, А. Бобров, В.Буров, О. Бугайов,  С. Величко, В. Вовкотруб, Г. Гайдучок, Ю. Дік, В. Заболотний, Л. Каменєцький, Є. Коршак,  О. Ляшенко, М. Мартинюк, Б. Миргородський, Н. Мисліцька, М. Моклюк, В. Нижник,  А. Павленко, О. Покровський, Н. Подопригора, В. Разумовський, О. Сергєєв, П. Самойленко,  В. Сиротюк , О. Усова, С. Хорошавін, М. Шахмаєв, М. Шут, В. Шарко, О. Чінчой та ін.  Мета дослідженя полягає в науково-теоретичному й експериментальному обґрунтуванні  шляхів застосування засобів мультимедіа для формування практичних умінь і навичок учнів.  Фізичний експеримент як метод і засіб навчання учнів фізиці покладено в основу  переважної більшості методик і  технологій навчання. Він є методологічною основою  шкільного курсу фізики, служить системоутворюючою базою для новітнього освітнього  середовища. Без застосування фізичного експерименту неможливо виконати завдання, які  стоять перед сучасною школою. Тенденції XXI  ст. призвели до переходу навчального  експерименту на уроках фізики на якісно новий рівень. Інформатизація системи освіти вказує  шляхи до широкого впровадження і  використання ІКТ в освітньому середовищі. Це надає  можливість використовувати та виконувати досліди, які є більш наочні та змістовніші за  обсягом, підвищують інтерес до фізики і є захоплюючими для учнів. Сучасні дидактичні  засоби передбачають можливість опрацьовування даних експерименту, побудови графіків  залежностей і їх аналіз.  У школах Москви, Санкт-Петербурга і деяких  регіонах Росії вже близько п'яти років  ефективно застосовуються цифрові лабораторії - обладнання і програмне забезпечення для  проведення демонстраційного і лабораторного експерименту на заняттях природничого циклу. За  ці роки цифрові лабораторії в школах стали звичними і необхідними. Це комплекти обладнання  та програмного забезпечення для збору й аналізу даних експериментів. Широкий спектр  цифрових  датчиків використовують учителі та учні на уроках фізики, хімії та біології. Це датчики  відстані і сили, температури і тиску, струму, напруги, освітленості, звуку, магнітного поля, а  також кисню, кислотності, частоти серцевих скорочень, дихання, вологості та інші.  В Україні є окремі елементи таких лабораторій у ФМГ №17 м. Вінниці та на  кафедрі  фізики, методики навчання фізики, інформатики, астрономії ВДПУ ім. М.Коцюбинського.  Цифрова лабораторія Архімед, заснована на базі портативного комп’ютера нового  покоління NOVA - 5000, легкому (1,1 кг.), працюючому на OC WindowsCE 5.0 із вбудованим  вимірювальним інтерфейсом для підключення датчиків, - апаратний комплекс для проведення  широкого спектру досліджень, демонстрацій і лабораторних робіт з фізики, біології та хімії на  базі  мобільного кишенькового персонального комп'ютера (КПК) Palm і датчиків, які можуть  бути підключені до створеної викладачем чи учнями експериментальної установки. Збір  даних та їх первинна обробка можливі при спільному використанні вимірювального  інтерфейсу і КПК з установленою програмою Image Probe, що забезпечує збір і зберігання  результатів експерименту в пам'яті КПК та передачу їх  на персональний комп'ютер. Програма  MultiLab забезпечує обробку експериментальних даних на персональному комп'ютері.   Користувач може створювати на ньому за допомогою стандартних офісних програм  (Word, Excel, Power Point) творчі роботи та звіти про свою діяльність, зберігати фотографії,  дані експериментів. За допомогою мультимедійного проектора демонструвати свої роботи  класу на великому екрані, виходити в Інтернет , використовуючи бездротовий зв'язок WiFi. У  лабораторії це істотно розширює спектр видів індивідуальної, групової та колективної  діяльності учнів.  Суттєво покращити продуктивність роботи можливо за допомогою віртуальних  конструкторів. До віртуальних конструкторів належать програмні продукти, призначені для  організації дослідницької діяльності учня й учителя. До них, зокрема, належать «Жива  Географія», «Жива Математика» і «Жива Фізика».  «Жива Фізика» (ЖФ) - комп'ютерний конструктор, що дозволяє в інтерактивному  режимі створювати комп'ютерні моделі і запускати їх, отримуючи при цьому на екрані  анімоване зображення результатів моделювання. У ЖФ є, зокрема, можливість будувати  графіки будь-яких величин для досліджуваних явищ, експортувати в текстові файли     262    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   результати моделювання, а також імпортувати дані з зовнішніх текстових файлів (наприклад,  отриманих у результаті натурного експерименту).   Програма « Жива  Фізика»  і  цифрова  лабораторія « Архімед»  можуть  вдало  використовуватися в поєднанні. Таке спільне дослідження дозволяє динамічно візуалізувати в  «Живій Фізиці» дані, отримані в натурному експерименті, порівняти поведінку комп'ютерної  моделі і реального об'єкта, витягти за допомогою комп'ютерної моделі з експериментальних  даних нові величини і залежності, які були недоступні при прямому вимірюванні в натурному  експерименті та ін.  «Жива Фізика» надає можливість вивчати шкільний і вузівський курси фізики,  засвоювати основні фізичні концепції і робити більш наочними абстрактні ідеї і теоретичні  побудови ( такі  як,  наприклад,  напруженість  електростатичного  або  магнітного  поля). Програма дає можливість учителю проілюструвати, супроводжувати в динаміці свої  пояснення, надати учням «живу» схему завдання. Учні можуть самостійно проводити  різноманітні дослідження найважливіших фізичних явищ і процесів, експериментально  перевіряти гіпотези, вивчаючи фізику не «за книгою», а на власному досвіді, знаходити  відповідь на питання «Що буде, якщо  ...?». Віртуальна фізична лабораторія не замінює  реальну, а доповнює її, дозволяє обійтися без складного в налагодженні, громіздкого,  дорогоцінного, а іноді навіть небезпечного лабораторного обладнання.  Розглянемо приклад спільної роботи ЖФ і цифрової лабораторії «Архімед»:  Створимо  експериментальну  установку,  в  якій  тіло,  підвішане  на  пружині  коливається. Побудуємо за допомогою датчика дистанції графік коливань цього тіла.  Тепер створимо в ЖФ модель нашої експериментальної установки. Тіло, яке буде  моделювати  вантаж,  закріпимо  якорем  і  створимо  для  нього  регулятор Y- координати. Підключимо цей регулятор до створеного в MultiLab файлу з даними.  Під час запуску модельного експерименту в ЖФ видно, що рух вантажу на екрані точно  відтворює рух вантажу в експериментальній установці . Це надає можливість отримати  експериментальні дані, вивчати й одночасно спостерігати явище, яке відображає вибрана  модель.   Рис. 1. Вікно програми ЖФ з даними натурного та комп’ютерного експериментів         263    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки  Графік руху тіла (рис. 1), отриманий у результаті комп’ютерного моделювання, з  невеликими  похибками  накладається  на  графік,  отриманий  для  експерименту  натурного. Таким чином, можна переконатися в достовірності комп’ютерної моделі.   Комплекс NOVA – 5000 дозволяє істотно скоротити час на організацію і проведення  робіт, підвищує точність і наочність експериментів, надає широкі можливості з обробки й   аналізу отриманих даних.  Використання комплексу NOVA – 5000 сприяє освоєнню понять і виробленню навичок у  суміжних освітніх галузях:  – сучасні інформаційні технології  – сучасне обладнання дослідницької лабораторії  – математичні функції і графіки, математична обробка експериментальних даних,  статистика, наближені обчислення, інтерполяція й апроксимація;  – методика проведення досліджень, складання звітів, презентація проведеної роботи.  Таким чином, організовуючи  навчальні заняття учнів з фізики застосовуючи сучасні  мультимедійні засоби, створюємо умови для підвищення інтересу учнів до вивчення фізики.  Їх використання сприяє глибині та обсягу засвоєння фізичних понять, формування умінь  обробки результатів експериментальних досліджень тощо, що в цілому забезпечує  компетентнісну підготовку учня в рамках вимог сучасної парадигми освіти.   Література:     1.  Атаманчук П.С. Формирование профессиональных компетентностей будущего учителя физики в  аспекте согласования категорий количества и качества знаний / П.С. Атаманчук, О.М Семерня. – М.: МГУТУ, –  2008. – 494 с.  2.  Дунін С.М. «Живая физика» плюс цифровая лаборатория «Архимед» (материалы Педагогического  марафона – 2005) / С.М. Дунін, Ю.В. Федорова // Физика. Приложение к газете «Первое сентября». – 2005. – №  11. – С. 37 – 40.  3.  Закурдаева С.Ю. Цифровая лаборатория «Архимед». Исследовательская деятельность учащегося  (материалы Педагогического марафона – 2004)/  С.Ю. Закурдаева // Физика. Приложение к газете «Первое  сентября». – 2004. – № 22. – С. 12 – 14.  4.  Зеер Э.Ф. Модернизация профессионального образования: компетентностный подход: Учебное  пособие / Э.Ф. Зеер, А.М. Павлова, Э.Э. Сыманюк – М.: Московский психолого-социальный інститут, – 2005. –  216 с.   5.  Полат Е. С. Новые педагогические технологии [Пособие для учителей] / Е. С. Полат. – М.: 1997. – С. 55  – 58.            Н.В. Рафа   (науковий керівник – доц. Л.Ф. Михайленко)   ОРГАНІЗАЦІЯ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО ПОТОЧНОГО КОНТРОЛЮ У ПРОЦЕСІ  ВИВЧЕННЯ ІРРАЦІОНАЛЬНИХ РІВНЯНЬ  Важливою умовою підвищення ефективності навчального процесу є систематичне  отримання вчителем об’єктивної інформації навчально-пізнавальну діяльність учнів. Цю  інформацію учитель отримує в процесі контролю навчально-пізнавальної діяльності учнів.  Одним із видів здійснення перевірки навчальних досягнень учнів є поточний контроль,  який єорганічною  частиною педагогічного процесу. Він полягає в систематичному  спостереженні вчителем за навчальною діяльністю учнів на уроці та вдома. Одним із  головних завдань поточного контролю є отримання оперативних даних про рівень знань учнів  і якість навчальної роботи на уроці та вирішення завдань управління навчальним процесом.    Поточне оцінювання учнів з математики проводиться безпосередньо на навчальних   заняттях або за результатами виконання домашніх завдань, усних відповідей, письмових   робіт, тощо.    © Н.Ф. Рафа, 2012     264    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Ще В. Сухомлинський у своїх працях зазначав, що до кожного учня треба мати підхід,  бачити його труднощі, кожному необхідно дати тільки для нього призначене завдання. Ці  положення лягли в основу розробки організаційних і методичних питань диференційованого  навчання математиці.   У процесі контролю за рівнем засвоєння учнями навчального матеріалу важливо  звернути увагу на  застосування диференційованого поточного контролю в процесі навчання  математиці.  Загально дидактичні питання цієї проблеми розглядалися в працях відомих психологів,  педагогів і методистів: В. Бевз, Г. Бевз, А. Бударного, М. Бурди, М. Гузика, Г. Дорофеєва,  О. Дубинчук, М. Жалдака, М. Ігнатенка, А. Капіносова,А. Кірсанова, В. Коваленко,  Ю. Мальованого, Е. Неліна, В. Онищука, В. Паламарчук, Є. Рабунського, О. Скафи,  З. Слєпкань, В. Сухомлинського, І. Унт, Т. Хмара, В. Швець, М. Шкіля, С. Яценкота ін.  Дослідниця І. Упатова у процесі навчання розглядає «диференційований підхід» як  процес урахування індивідуальних особливостей учнів на етапі виявлення їхніх навчальних  досягнень, а «диференційований контроль» як спосіб індивідуалізації навчальної діяльності   школярів на етапі виявлення навчальних досягнень учнів[6].  У диференційованому підході О. Братанич можна виділяєп’ять структурних складових:  1) диференційований підхід до типових та індивідуальних особливостей учнів;  2) диференційований підхід до змісту навчального предмета;  3) диференційований підхід до форм і способів організації навчального процесу;  4) диференційований підхід до управління навчальною діяльністю учнів;  5) диференційований підхід до технології навчання учнів [1].  Науковець В. Шарко вважає, що важливою умовою реалізації диференційованого  підходу до контролю й оцінювання навчальних досягнень учнів є підготовка вчителя до  проектування і здійснення цього процесу, яка передбачає виконання ним наступної  послідовності дій:визначення рівнів навченості учнів і сформованості в них базових понять ,  умінь і навичок та групування учнів у різні групи; організація і проведення контролю й  оцінювання навчальних досягнень учнів;аналіз отриманих результатів і планування  коригувальної  роботи  та  педагогічної  допомогиучням  з  різним  рівнем  навченості;встановлення динаміки успішності з формування знань, умінь і навичок учнів  зарезультатами рівневого контролю;діагностування підсумкових результатів навчання учнів.   До основних форм поточного контролю у педагогіці належать: вибіркове усне  опитування учнів; фронтальне усне опитування учнів; фронтальне опитування за картками із  завданнями; тести протягом 10-15  хвилин; виконання комп’ютерних тестів; вибіркове  письмове опитування учнів; робота біля дошки одного або кількох учнів; письмові відповіді  на окремі завдання; контрольна самостійна робота, що триває приблизно  20 хвилин тощо.  Метою статті є описати способи організації диференційованого поточного контролю у  вивченні ірраціональних рівнянь. Відповідно до навчальної програми з математики  ірраціональні рівняння вивчаються у 10 класі. Зокрема, учні знайомляться з основними  способами розв’язування ірраціональних рівнянь: піднесення до степеня, метод рівносильних  перетворень, метод заміни.  Після пояснення вчителем основних теоретичних відомостей,  розглядаються два  основних способи розв’язування ірраціональних рівнянь – піднесення до степеня і метод  рівносильних перетворень. У процесі пояснення він може використати такі вправи:  1)  11  xx ;  2)  xxx 523  ;  3)  4332  ххх .  Після розгляду конкретних прикладів учням пропонується розв’язати одне рівняння  двома способами і зробити відповідні висновки про зручність і зрозумілість застосування того  чи іншого способу. Зокрема, учні повинні зрозуміти, що обидва способи потрібно знати і  вміти застосовувати, оскільки одні рівняння, які легше розв’язати  піднесенням до степеня, а        265    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки  інші,  використовуючи  метод  рівносильних  перетворень.  Наприклад:    182623 4  xxx . Розв’язання: ОДЗ: .3 .026  ,03       xx x  Відповідь. 3.  Далі учням пропонується спробувати самим розв’язати вправи:   1)  235  xx ;   2)  .7233  хх      У процесі виконання завдань в учнів можуть виникнути питання. У такому випадку  вчитель пропонує учням картки-взірці, на яких аналогічні вправи розв’язані з повним  обґрунтуванням.     266    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Залежно від результатів, робота над усуненням прогалин за допомогою підказок, порад,  інструкцій тощо, може продовжуватись або припинитись.  Учні, які добре засвоїли ці способи розв’язування рівнянь можуть спробувати  розв’язувати складніші вправи та вправи з використанням різних способів.  До складніших завдань на піднесення до степеня належать:  1)  xxx 2443  ;  2)  21232 33  xx .  Для засвоєння методу заміни можна запропонувати такі завдання:  1)      6 35   125  5 3 5 3     x x ;  2)    323 23 2 13121  xxx .   Як правило така діяльність учнів на уроці оцінюється за бажанням учнів. Ефективність  такого контролю значно зростає, якщо учнів забезпечено якісними дидактичними матеріалами  (картки-взірці, міні тести, системи завдань тощо).  Вдало організована домашня робота може бути завершальним етапом формування  відповідних знань і вмінь. Зокрема, домашнє завдання можна організувати одним із  способів:  1) самостійне виконання аналогічних вправ, що були розв’язані на уроці і оцінювання  своїх результатів на основі відповідей до вправ;  2) самостійне виконання учнями добірки вправ; перевірка результатів за допомогою  відповідей у підручнику, вказівок учителя, карток-взірців тощо.  3) самостійне розв’язування вправ з використанням підручників, підказок, інструкцій  тощо.   Остаточну перевірку засвоєння учнями теми розв’язування ірраціональних рівнянь  можна провести у вигляді самостійної роботи.         267    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки  Література:     1. Братанич О. Г. Педагогічні умови диференціації навчання учнів загальноосвітньої школи :автореф. дис.  … канд. пед. наук : 13.00.09/ О.Г. Братанич. – Кривий ріг, 2008. – 20 с.   2. Володько В.М. Індивідуалізація і диференціація навчання і виховання// Гуманітарні науки. – 2002. –  №4. – С. 54-65.  3. Морозова Л.В. З досвіду диференційованого навчання / Л.В. Морозова // Математика в школі. – 1998. –  № 6. – С.37.  4. Нелін Є. П. Алгебра і початки аналізу. Дворівневий підручник для 10 класу загальноосвітніх навчальних  закладів / Є. П. Нелін – Х.: Світ дитинства, 2006. – 448 с.   5. Упатова І. П. Диференційований контроль навчальних досягнень учнів основної школи:  дис…канд.пед.наук: 13.00.09/ Упатова Ірина Петрівна. – Х.,2008. – 172с.   6. Черних Л. В. Диференційований підхід у навчанні математики / Л. В. Черних // Математика. – 2003. –   №12. – С. 4-5.  7. Юркіна С.М. Про диференційоване навчання математики / С.М. Юркіна // Математика в школі. – 1990.  – № 3. – С.13.         У статті диференційований поточний контроль розглядається як складник загальнодидактичної  системи навчального процесу, яка забезпечує його ефективність для різних груп учнів шляхом організації їхньої  пізнавальної діяльності учнів за умови врахування індивідуальних відмінностей, прийомів і методів навчання  відповідно до особливостей учнів, розробки спеціальних навчальних завдань, для кожної з визначених  типологічних груп.   Ключові слова: диференційований контроль, поточний контроль, картка-взірець, рівень навчальних  досягнень учнів.  In the completed article differential current control is  seen as a component zaha lnodydaktychnoyi of the  educational process, which ensures its effectiveness for different groups of students through the organization of cognitive     268    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   activity, subject to their individual differences, tech niques and training methods in accordance with  students, development of specific learning tasks, each with certain typological groups.   Keywords: differentiated control, current control, card-model, revealing of students’ educational.      В.А. Решовський   (науковий керівник – доц. І.Ю. Шахіна)     МЕНЕДЖМЕНТ ЯК ОДНА З ВАЖЛИВИХ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ  Постановка проблеми. Нині важко назвати більш важливу і багатогранну сферу  діяльності, ніж управління (або менеджмент), від якого в значній мірі залежать і ефективність  виробництва, і якість обслуговування населення.   В Україні поки ще не досягнуто значних успіхів у теоретичному і практичному освоєнні  менеджменту.  Реорганізовуються  старі  структури  управління  і  влади,  при  цьому  використовуються західні моделі управління. Однак, механічне перенесення концепції  управління з одного соціокультурного середовища в інше, сліпе копіювання досвіду тієї або  іншої держави практично неможливе і призводить до важких економічних і соціальних  наслідків.  Менеджмент  зумовлений такими базисними чинниками, як тип власності, форма  державного устрою, міра розвитку ринкових відносин.   Менеджмент як наукова дисципліна пройшов довгий і суперечливий шлях розвитку і  розглядати його, безсумнівно, потрібно з урахуванням історичного досвіду, тих цілей і  завдань, що ставилися на різних етапах його розвитку. Нині, необхідно готувати менеджерів  до сприйняття сучасних проблем менеджменту крізь історичну призму, що дозволяє зрозуміти  логіку розвитку цих проблем.   Аналіз попередніх досліджень і публікацій. Проблемою менеджменту, як важливої  системи управління, займалися багато вчених, такі як: І. Балабанов, В. Веснін, О. Віханський,  А. Войчак, Р. Галькевич, С. Коморов, П. Кохно, В.Максимова, В. Мікрюков, В. Набоков,  О. Наумов, Г. Черчілль, А. Шишов.  Метою статті є висвітлення закономірностей і принципів управління, сутності основних  його функцій, змісту методів управління і сучасних технологій менеджменту.   Виклад основного матеріалу. Менеджмент (англ. management –  управління,  завідування, організація) –  це управління виробництвом або комерцією; сукупність  принципів, методів, коштів і форм управління, що розробляються і застосовуються з метою   підвищення ефективності виробництва і збільшення прибутку [3, с.27]. Сучасний менеджмент  включає дві невід’ємні частини:  – теорію керівництва;  – практичні способи ефективного управління або мистецтво управління.  Поняття «менеджмент» міцно увійшло в наше повсякденне життя і стало звичним для  ділового українського життя. Однак необхідно враховувати, що мова йде про нову філософію,  де діють  інші системи цінностей і пріоритетів. У зв’язку з цим потрібно детально зупинитися  на значенні терміну «менеджмент». Українське слово «управління» й англійське слово  «менеджмент» вважаються синонімами, однак насправді їх істинний зміст дуже відрізняється.  Вживаючи термін «менеджмент», ми слідуємо сталій у міжнародній практиці традиції, згідно  з якою під ним мається на  увазі цілком певне коло явищ і процесів.  Насправді термін «управління» не є повноцінним замінником терміну «менеджмент»  тому, що в останньому мова йде лише про одну з форм управління, а саме про управління  соціально-економічними процесами за допомогою і в рамках підприємницької структури,  акціонерної компанії. Причому адекватною економічною основою менеджменту є ринковий  тип господарювання, здійснений на базі індустріальної організації виробництва або комерції  [1, с.17].     © В.А. Решовський, 2012        269    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки  Завданнями менеджменту як науки є розробка, експериментальна перевірка і  застосування на практиці наукових підходів, принципів і методів, що забезпечують стійку,  надійну, перспективну й ефективну роботу колективу (індивідуума) шляхом випуску  конкурентноздатного товару. А кінцевою метою менеджменту, як практики ефективного  управління, є забезпечення прибутковості підприємства шляхом раціональної організації  виробничого (торгового) процесу, включаючи управління  виробництвом (комерцією) і  розвиток техніко-технологічної бази. Виходячи з цього, найважливішим завданням  менеджменту є організація виробництва товарів і послуг з урахуванням попиту споживачів на  основі наявних ресурсів. При цьому до завдань менеджменту також належать:  – перехід до використання працівників, які володіють високою кваліфікацією;  – стимулювання співробітників організації шляхом створення для них відповідних умов  праці і системи її оплати;  – визначення необхідних ресурсів і джерел їх забезпечення;  – розробка стратегії розвитку організації та її реалізація;  – визначення конкретних цілей розвитку організації;  – постійний пошук і освоєння нових ринків;  – вироблення системи заходів для досягнення намічених цілей;  – здійснення контролю за ефективністю діяльності  організації, за виконанням  поставлених завдань.  Завдання менеджменту безперервно ускладнюються по мірі зростання масштабів і  розвитку виробництва і комерції. Виконані завдання і досягнуті намічені цілі оцінюються на  ринку [4, с.51].  Таким  чином,  термін « менеджмент»  вживається  відповідно  до  управління  господарською діяльністю.  Проблема дослідження функцій управління в сучасних умовах є найбільш актуальною,  суперечливою і  трудомісткою. Функції управління не є незмінними, раз і назавжди  сформованими. Вони постійно модифікуються і поглиблюються. Розвиток і поглиблення  кожної з розглянутих функцій управління відбувається не тільки під впливом внутрішніх  закономірностей їхнього удосконалення, але і під впливом вимог розвитку інших функцій.  Розвиток кожної з функцій управління зумовлюється впливом об’єктивних вимог. Будучи   частиною загальної системи управління, кожна з функцій має удосконалюватися в напрямку,  зумовленому загальними цілями і завданнями в конкретних умовах. Це призводить до зміни  змісту кожної функції.  Так, зміст поняття «маркетинг», як одної з функцій менеджменту спочатку був  пов’язаний із збором і аналізом усіх факторів, що належать до сфери товарів  і послуг,  забезпечення збуту продукції [5, с.93]. Але надалі зміст цього поняття зазнав істотних змін і  набув принципово нового значення.  Функція планування також набула якісно нових рис й особливостей. Ця функція  розвивається і доповнюється нині функцією маркетингу.  У зв’язку з цим помітні зміни відбулися у змісті функцій контролю, що тісно пов ’язаний  із здійсненням функції планування і сприяє її більш повній реалізації.  Концепція маркетингу за багато років свого існування зазнала багатьох змін. Нині  найбільш популярною стала модель «маркетингового управління», тобто довгострокового  планування і прогнозування, що спирається на дослідженнях ринку, поведінку і звички  покупця,  використання  комплексних  методів  формування  попиту  і  стимулювання  посередників, задоволення потреб конкретних цільових груп покупців.   У сучасному менеджменті існують різні способи вирішення завдань: конкретні методи  вирішення завдань управління, моделювання управлінських процесів, інформаційне і технічне  забезпечення прийняття рішень і інші.  В Україні теоретична і прикладна статистика, економіко-математичні моделі рішення  задач, інженерних розрахунків і т.п. розроблені досить добре. Менш розвинена  автоматизація  процесів обробки інформації, управління виробництвом, прийняття рішень.     270    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Однак ефективність управління залежить не тільки від способів вирішення задач, але й  великою мірою і від господарського механізму і системи державного регулювання. Тому,  багато моделей управління (стратегічного й оперативного), що успішно використовуються за  кордоном, не завжди можуть бути ефективно застосовані в Україні, що пояснюється різною  мірою зрілості ринкових відносин.  Якщо розглядати  способи менеджменту з позицій макроекономіки управління  організаціями, то можна помітити, що передові методи управління найбільш активно  впроваджуються в рамках діючого і господарського механізму, що змінюється [3, с.118].  Метод управління – це система управлінських прийомів, що сприяють забезпеченню  високої ефективності діяльності організації [2, с.49]. За допомогою правильного вибору  методу управління забезпечується чітка організація процесу  управління і всієї виробничо- економічної діяльності.  У практиці управління успішно застосовуються наступні методи управління [4, с.213]:  – адміністративні;  – економічні;  – соціально-психологічні;  – комерційні;  – правові;  – дослідницькі.   Сукупність застосування методів управління покликана забезпечити:  – цілеспрямованість колективу;  – організованість;  – чіткість і злагодженість роботи;  – оперативність і своєчасність прийнятих рішень;  – розпорядливість, гнучкість, дисциплінованість й ініціативність.  Адміністративне управління як головний засіб управлінської діяльності визнає  адміністративну команду, виконання якої жорстко контролюється. Система відповідальності  відповідає потребам такого контролю. Пріоритет надається командному розпорядженню і  виробництву, а не людині у виробництві.  Економічне управління характеризується пріоритетом економічних засобів над іншими,  у тому числі й адміністративними. Для  здійснення такого управління необхідна спеціальна  підготовка менеджерів, що знають економіку і розуміються на економічних процесах.  Як свідчить світова практика, людський фактор у сучасному виробництві відіграє дуже  важливу роль. Управління має опиратися на людський фактор у комплексному розумінні його  прояву, а також враховувати повний набір динамічних інтересів особистості. Таке управління  можна назвати  соціально-психологічним. Тобто управління у центрі якого – людина, її  інтереси, потреби і цінності [2, с.253].  Принципи управління відображають теоретичний ідеал управління, досягнення якого  необхідно прагнути. Реалізація цих принципів є критерієм ефективності і науковості  управління на всіх його рівнях.  Для  формування,  функціонування  і  розвитку  системи  менеджменту  потрібно  дотримуватися принципів, які є загальними для всіх підсистем системи управління:  – поєднання спеціалізації й універсалізація в управлінні (під час виконання  управлінських робіт має забезпечуватися оптимальне співвідношення між спеціалізацією й  універсалізацією);  – стійкість до зовнішнього середовища (у процесі зміни окремих елементів мікро - і  макросередовища підприємства система управління має продовжувати функціонувати і  виконувати поставлені цілі);  – економічність управління  (під час вибору способів і функцій для здійснення  управління і досягнення мети необхідно обмежувати витрати: трудові, матеріальні, тимчасові,  фінансові, моральні);  – ефективність управління;        271    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки  – поєднання централізації і децентралізації в управлінні (в кожній конкретній системі  управління має бути оптимальний рівень централізації (децентралізації) виконання  відповідних функцій).  Розглянуті принципи управління характерні для будь-якої підсистеми. Водночас кожна  підсистема системи має формуватися і функціонувати на основі специфічних принципів. Так,  специфічними принципами управління персоналом є: розподіл праці, єдиноначальність,  підлеглість  особистих інтересів загальним і т.д. [5, с.84].  Одним із основних компонентів, що входять до складу зміст управління, є функції.  Функції управління –  це конкретний вид управлінської діяльності, що здійснюється  спеціальними прийомами і способами, а також відповідна організація робіт.   Таким чином, для виконання тієї чи іншої функції відносно простої роботи необхідно  заздалегідь  визначити, що потрібно вкінці одержати, як організувати справу, мотивувати і  проконтролювати її виконання. Це і є функціями управління. Хоча згодом техніка управління  й удосконалилася, основні управлінські функції залишилися порівняно незмінними.  Кожна функція менеджменту являє собою сферу дії визначеного процесу управління, а  система управління конкретним об’єктом або видом діяльності – це сукупність функцій, що  пов’язані єдиним управлінським циклом. У цьому суть процесного підходу до дослідження  функцій менеджменту.  Сутнісна характеристика менеджменту – це функція або вид діяльності з керівництва  людьми.  У процесі розвитку менеджменту сутність управління одержала трактування «впливу»  на людей для узгодження й упорядкування їхніх дій у спільній праці за допомогою мотивації   поведінки.  Найбільш повний зміст менеджменту, як процесу, відображають основні функції, що  виступають загальною умовою управління соціальними і соціально-економічними процесами.  Процес впливу буде реальним при його завершенні у виробничо-господарській  діяльності, де застосовуються будь-які засоби взаємодії: мети, стратегії, методи, структури  управління. Тому процес управління може бути розглянутий як процес взаємодії суб’єкта й  об’єкта управління, де реалізуються ідеї суб’єкта, тобто менеджера. Дана група функцій  поєднується процесом вироблення і реалізації управлінського рішення, що має універсальні  етапи у визначеній послідовності, які можна трактувати як групи функцій менеджменту, тобто  видів діяльності з вироблення і реалізації управлінських рішень [6, с.175].  Сутнісна особливість менеджменту  зумовлює наявність менеджера –  суб’єкта  управління, професійного керуючого, який пройшов спеціальну підготовку, що дає йому  право на виконання функцій з керівництва людьми. У ринкових відносинах мають  закріплятися не тільки функції, але і ресурси, пов’язані з виконанням даних функцій і  прийняттям рішень, конкретні види відповідальності за результативність менеджменту. Для  менеджерів  знання взаємозв’язку і взаємодії груп функцій менеджменту створюють умови  прийняття правильних рішень у галузі формування і функціонування систем менеджменту.  Важлива особливість функцій менеджменту, зумовлена специфікою української  економіки, полягає в потребі високого ступеня адаптивності до змін зовнішнього і  внутрішнього середовища. Під адаптивністю розуміється здатність збереження якісної  визначеності функції менеджменту при змінах  соціально-економічного середовища [4, с.326].  До системи адаптивних елементів системи менеджменту належать сукупність засобів впливу:  цільові, регулюючі, координуючі, активізуючі, мотивуючі, контролюючі, самоорганізуючі.  Звідси висновок, що система засобів впливу і взаємодії кожної функції повинна мати  гнучкість і забезпечувати менші втрати ресурсів при зміні соціально-економічних і  організаційно-технічних факторів. Функції управління можуть  мати специфічний характер,  особливий зміст і можуть здійснюватися самостійно, бути як пов’язаними між собою, так і ні.     Література:     1.  Веснин В. Р. Основы менеджмента. - М., 1997. – 412 с.     272    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   2.  Галькевич Р. С., Набоков В. И. Основы менеджмента. - М., 1998. – 467 с.  3.  Герчикова И. Н. Менеджмент: пособие для вузов. - М. : «ЮНИТИ» «Банки и биржи», 1997. – 375 с.  4.  Кохно П. А., Микрюков В. А., Коморов С. Е. Менеджмент. - М. : «Финансы и статистика», 1993. – 411 с.  5.   Любинова Н. Г. Менеджмент – путь к успеху. - М. : «Агропромиздат», 1992. – 189 с.  6.  Румянцева З. П., Саломатин Н. А. Менеджмент организации.- М. : «Инфра-М», 1995. – 213 с.      У статті висвітлені закономірності і принципи управління, сутність основних його функцій, зміст  методів управління і сучасних технологій менеджменту.    Ключові слова: менеджмент, управління, маркетинг.  The article outlines the laws and principles of manageme nt, the nature of its main features, content management  and advanced technology management.  Keywords: management, administration, marketing.      О.О. Скічко  (науковий керівник – проф. В.С. Абрамчук)     БАЗОВІ ПОНЯТТЯ ТЕОРІЇ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ   Метою статті є опис базових понять моделі оцінювання якості знань учнів на основі  теорії нечітких множин.  Основна тенденція зміни пріоритетних цілей педагогічної освіти вимагає розробки  сучасної концепції якості знань учнів і оновлення системи її  вимірювання. Якість освіти є  соціальною категорією, яка визначає стан і результативність процесу освіти в суспільстві, її  відповідність потребам і надіям суспільства в розвитку і формуванні громадянських і  професійних компетенцій особистості [2].   Освітній процес, заснований на єдності трьох аспектів (аксіологічного, онтологічного,  праксіологічного),  забезпечує  підвищення  якості  професійно-педагогічної  підготовки  майбутнього вчителя математики через  розкриття і засвоєння студентами фундаментальних  теорій, законів, принципів і понять, що відображають сучасний стан математичних наук,  набуття ними професійно-педагогічної культури, предметної і психолого-педагогічної  підготовки. Отже, якість професійно-педагогічної освіти можна розглядати як систему знань  та умінь майбутнього вчителя як суб’єкта, що буде у своїй педагогічній діяльності  структурувати наукові  і практичні знання з метою оптимального розв’язання педагогічних  задач [5; 6].  Знання з тієї чи іншої навчальної дисципліни, перш за все характеризуються об’ємом. У  кожній системі знань одиниці вимірювання їх різні. Це можуть бути судження, факти,  узагальнення. В ідеалі учень повинен засвоїти всю сукупність знань, але оскільки це майже  неможливо, то програма повинна передбачати мінімально необхідний об’єм знань. Цей об’єм  і характеризує повноту знань [1].   Основою для оцінювання успішності учня є підсумки (результати) контролю.   Враховуються при цьому як якісні, так і кількісні показники роботи учнів. Кількісні   показники фіксуються переважно в балах або відсотках, а якісні - в оцінних судженнях типу   «добре», «задовільно» та ін. (розмита множина суджень). При цьому необхідно розуміти, що   оцінка ― це не число, одержуване в результаті вимірювань та обчислень, а приписане   оцінному судженню значення. Кількісні маніпуляції з оцінними судженнями (балами)   неприпустимі. Щоб уникнути спокуси використовувати оцінки як числа, у багатьох країнах   світу вони мають літерне позначення, наприклад А, В, С та ін. [8].   Кількісне значення рівня освіченості виходить тоді, коли оцінку розуміють (і   визначають) як співвідношення між фактично засвоєними знаннями, уміннями і загальним   обсягом цих знань, умінь, запропонованим для засвоєння.     © О.О. Скічко, 2012        273    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки  Для визначення оцінки за тим чи іншим критерієм необхідно навчитися вимірювати   обсяги засвоєної і запропонованої інформації. Це завдання виконується на рівні зручної   практичної технології. Функції оцінки, як відомо, не обмежуються тільки констатацією рівня   освіченості. Оцінка ― єдиний у розпорядженні педагога засіб стимулювання навчання,   позитивної мотивації, впливу на особистість. Саме під впливом об'єктивного оцінювання в   учнів створюється адекватна самооцінка, критичне ставлення до своїх успіхів. Тому   значущість оцінки, розмаїтість її функцій вимагаєть пошуку таких показників, які   відображали б усі сторони навчальної діяльності учнів і забезпечували їх вияв. З цього   погляду система оцінювання знань, умінь, що нині діє, вимагає перегляду з метою підвищення   її діагностичної значущості й об'єктивності.  Найважливішими принципами діагностування і контролю освіченості (успішності) учнів  є об'єктивність, систематичність, наочність (гласність) [8].  Система моніторингу якості навчання учнів включає в себе діагностику (збір, обробку й  аналіз інформації) та прогнозування рівня готовності, що забезпечує оперативне прийняття  управлінських і методологічних рішень учительського колективу, спрямованих на підвищення   освітніх та організаційних процесів. Для отримання інформації про рівень підготовки учнів  необхідний зворотний зв'язок, який встановлюється за допомогою системи контролю  (співбесіди, усного опитування, виконання домашніх завдань, самостійних, контрольних,  лабораторних робіт, складання екзаменів ― традиційні форми та нетрадиційних ― рейтинг,  педагогічне тестування, анкетування). Рейтинговий і тестовий контроль дозволяють  оперативно, об ’єктивно і різносторонньо оцінювати рівень навчальних досягнень учнів,  покращити діагностичну і прогностичну систему моніторингу [4; 1].  Система вимірювання якості знань є складною і для визначення рівня сформованості тих  чи інших компонентів системи необхідно перейти від традиційних числових показників до  лінгвістичних змінних [3].   Класична теорія моделювання орієнтована на побудову моделей різних систем та  об’єктів за допомогою математичного апарату, що передбачає використання різних типів  рівнянь – алгебричних, диференціальних, різницевих, інтегральних тощо. Однак такий підхід  до побудови моделей можливий лише тоді, коли об’єкти моделювання описуються законами  фізики.  Водночас розв’язання людиною різних повсякденних задач, пов’язаних із прийняттям  рішень не вимагає використання нею спеціального математичного апарату . Більше того,  спроба його використання для моделювання подібних задач може призвести до появи  неадекватних і складних для розуміння моделей.  Основними унікальними властивостями, що характеризують людину в процесі  життєдіяльності і щоденного розв’язання нею складних задач (зокрема, управління), є:  – здатність до навчання – можливість послідовно наближати фактичний результат своєї  діяльності до бажаного;  – лінгвістичність –  здатність проявляти знання, отримані в процесі навчання,  природною мовою.  Таким чином, з метою моделювання процесів і результатів, що реалізуються та  отримуються людиною, виникає необхідність керуватися такими математичними засобами,  які, на відміну від класичних методів, дають можливість враховувати названі вище  властивості людини. Такі математичні засоби об’єднані під терміном  інтелектуальні  технології.  У загальному випадку інтелектуальні технології є комплексом трьох незалежних  математичних засобів:  – нечіткі множини – засоби формалізації природно-мовних висловлювань і прийняття  логічних висновків;  – нейронні мережі – моделі людського мозку та нервової системи, що мають здатність  до навчання;     274    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   – генетичні алгоритми – моделі отримання оптимальних рішень із деякої множини  початкових варіантів, над якими виконуються операції, що відображають процеси в живій  природі.  Нечітка логіка застосовується для таких наборів даних, де належність даних до якої- небудь групи є імовірністю в інтервалі від 0 до 1. Чітка логіка маніпулює результатами, що  можуть бути або істинними , або хибними. Нечітка логіка застосовується в тих випадках, коли  необхідно маніпулювати ступенем «може бути» у доповненні до «так» або «ні».   Областю впровадження алгоритмів нечіткої логіки є всілякі аналітичні системи [3;7], у  тому числі:   – удосконалення стратегій керування і координації дій, наприклад, у навчальному  процесі;  – самонавчаючі системи;  – дослідження ризикових і  критичних ситуацій;   – розпізнавання образів;   – зібрання, аналіз і синтез моделі на основі даних.  Логічність та інтуїтивна простота нечіткої логіки як методології вирішення проблем  гарантує її успішне використання у системах контролю й аналізу інформації. При цьому  відбувається підключення людської інтуїції і досвіду керівника проекту (оператора).  На відміну від традиційної математики,  що вимагає на кожному кроці моделювання  точних і однозначних формулювань закономірностей, нечітка логіка пропонує зовсім інший  рівень мислення, завдяки якому творчий процес моделювання відбувається на найвищому  рівні абстракцій, при якому постулюється лише мінімальний набір закономірностей.  Недоліками нечітких систем є:   – відсутність стандартної методики конструювання нечітких систем;   – неможливість математичного аналізу нечітких  систем існуючими методами.   Нехай    Xx  ― універсальна множина, тобто повна множина, що охоплює всю   проблемну область.   Нечітка множина  AX  є набором пар      , () A x x  , де  x X   і    A X    ―   функція належності, яка являє собою деяку суб'єктивну міру відповідності елемента x нечіткій   множині A [7].   () A x   може приймати значення від нуля, що позначає абсолютну не приналежність, до   одиниці, яка, навпаки, говорить про абсолютну приналежність елемента x нечіткій множині A.   Іноді зручно розглядати значення  ( )A x   як ступінь сумісності елемента  x з розмитим   поняттям, що має вигляд нечіткої множини A.    Часто нечітку множину  AX  і її функцію приналежності  ( )A x   розглядають як   взаємозамінні поняття.   Якщо множину   0,1  замінити на    то функція приналежності буде мати вигляд   характеристичної функції звичайної (не нечіткої) множини.    Якщо нечітку множину визначено на кінцевій універсальній множині    12 , ,..., n X xx x ,   то її зручно позначати наступним чином:     12  112  ( ) ()( ) () ...   AAAA n ni  ini  x xxxA x x xx        ,    де < () A  i i x  x   > ― <функція приналежності / елемент>, називається синглтоном, а <+> ―    означає сукупність пар.   Приклад 1. Нехай    1,2,...,10X . Тоді нечітка множина <великі числа> може виглядати   так:        275    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки   A = <великі числа> =  0.2 0.5 0.8 1 1 6 7 8910 .    Це можна зрозуміти наступним чином: 9 і 10 з абсолютною точністю можна віднести до   «великих чисел>, 8 є <велике число> із степенем 0.8 і т.д. 1,2, ..., 5 абсолютно не є <великими   числами>.   У випадку неперервної множини  X  використовується наступне позначення:    () A X   x A x     .    (Знак  у даних формулах позначає сукупність пар  () A x  x   ).    Властивості нечітких множин:   а)  нечітка множина AX  є пустою, тобто  0A , якщо  ( ) 0, A x xX  .   б)  нечіткі  множини  A   і  B X   еквівалентні,  тобто  A B ,  якщо   ( ) ( ), ABx x xX   .   в)  нечітка множина  AX  є підмножиною нечіткої множини  B X , тобто  AB  , якщо  ( ) ( ), ABx x xX   .   Кардинальне число (потужність) нечіткої множини     12  112  ( ) ()( ) () ...   AAAA n ni  ini  x xxxA x x xx            знаходиться таким чином:    card A =   1  ()   n  A  i i  A x       .    Операції над нечіткими множинами:   а)  доповненням нечіткої множини  A  називається нечітка множина  A , функція   приналежності якої дорівнює:   ( ) 1 (), AAx x xX   ;   б)  перетином двох нечітких множин  A  і  B X  називається нечітка множина   A B , функція приналежності якої дорівнює:   ( ) ( ) ( ), A B A B x x xxX    , де   ― знак операції мінімуму;   в)  об'єднанням двох нечітких множин  A  і  B X  називається нечітка множина   A B , функція приналежності якої дорівнює:   ( ) ( ) ( ), A B A B x x xxX    , де    ― знак операції максимуму.   Висновки.  Для  виявлення  якості  навчальних  досягнень  учнів  запропонована   методологічна основа моделювання на основі нечітких множин.      Література:      1.  Абрамчук В.С. Критерії якості підготовки майбутніх вчителів математики /  В. С. Абрамчук,   О. С. Туржанська // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія   №5. Педагогічні науки: реалії та перспективи. Випуск 22: збірник наукових праць / за ред. В.П. Сергієнка. — К.:   Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2010. ― С. 26 — 30.   2.  Вища освіта України і Болонський процес : Навчальний посібник / За редакцією В. Г. Кременя. ― К. :   Основа, 2004. ― 384 с.   3.  Заде Л. А. Понятие лингвистической переменной и ее применение к принятию приближенных   решений. / Л. А. Заде. — М. : Мир. — 1976. — 167 с.    4.  Лернер И. Я. Качества знаний учащихся. Какими они должны быть? / И. Я. Лернер. ― М., 1978. ― 48   с.   5.  Мороз О. Г. Підготовка майбутнього вчителя : зміст та організація / О. Г. Мороз, В. О. Сластьонін,   Н. І. Філіпенко. ― К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 1997. ― 166 с.     276    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   6.  Репкин В. В. О системе психолого-педагогического мониторинга в построении учебной деятельности   / В. В. Репкин, Г. В. Репкина, Е. В. Заика // Вопросы психологии. — 1995. — № 1 — С. 13 — 24.   7.  Ротштейн А.П. Интеллектуальные технологии идентификации: нечеткая логика, генетические   алгоритмы, нейронные сети. / А. П. Ротштейн. — Винница: УНИВЕРСУМ. — 1999. — 320 с.   8.  Чернілевський Д.В. Педагогіка та психологія вищої школи: Навч. посібн / Д.В. Чернілевський,   М.І. Томчук. ― Вінниця: Вінн. соц.-екон. ін.-тут ун-ту «Україна», 2006. ― 402 с.   У статті   розглядається можливість побудови математичної моделі оцінювання якості навчання на  основі лінгвістичних змінних.   Ключові слова:  лінгвістична змінна, нечітка множина, якість навчальних досягнень учнів, моніторинг,  функція належності.  In the article the possibility of constructing mathematical models of quality evaluation studies based on linguistic  variables.   Keywords: linguistic variables, fuzzy set, the quality of students progress, monitoring, membership function.       О.В. Стецюк  (науковий керівник – проф. В.І. Клочко)  СИСТЕМИ ЛІНІЙНИХ НЕРІВНОСТЕЙ ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ  Актуальність. Окремі властивості систем лінійних нерівностей розглядались ще у  першій половині ХІХ століття у зв’язку із деякими задачами аналітичної механіки.  Систематичне ж вивчення систем лінійних нерівностей почалося в самому кінці ХІХ століття.  Однак про теорію лінійних нерівностей стало можливим говорити лише у кінці 20-х років ХХ  століття, коли вже накопичилася достатня кількість пов’язаних з ними результатів.  Зараз теорія скінченних систем лінійних нерівностей може розглядатися як гілка  лінійної алгебри, що виросла з неї при додатковій вимозі впорядкованості поля коефіцієнтів.  Лінійні нерівності мають особливо важливе  значення для економістів, оскільки саме за  допомогою лінійних нерівностей можна змоделювати виробничі процеси і знайти найбільш  вигідні плани виробництва, транспортування, розміщення ресурсів.  Дослідження теорії систем лінійних нерівностей представляє досить велику проблему в  сучасній математиці. Наприклад, побудова фундаментального набору рішень для систем, що  складаються з одного або декількох нерівностей. Фундаментальні питання  в області теорії  розв’язання систем лінійних нерівностей далеко не вичерпані.   На даний час створена достатньо розвинена теорія оптимізації, яка включає в себе  дослідження структури і властивостей різних класів задач, методи їх розв’язання, методи  оцінки трудомісткості розв’язання та інші аспекти. Задачами такого типу займались такі  відомі науковці як Зоркальцев  В. І., Солодвоніков О. С., Чєрніков С. Н. та ін..  Метою даної статті є обґрунтування доцільності дослідження теорії систем лінійних  нерівностей та її застосування до розв’язання задач оптимізації процесів в економіці та  виробництві.  При цьому поставлено наступні задачі:   – розглянути методи рішень систем лінійних нерівностей;  – з’ясувати сфери практичного використання даної теорії.  Теорія систем лінійних нерівностей виникла під впливом робіт М. Остроградського з  аналітичної механіки, робіт П. Чебишева з теорії наближення функцій і робіт Г. Вороного з  теорії чисел [4]. Саме, М. Остроградський показав, що дослідження рівноваги системи  матеріальних точок з вільними зв’язками зводиться до вивчення системи вигляду     © О.В. Стецюк, 2012        277    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки                       ;0...  .......................................  ;0...  ;0...   2211   22222121   11212111  mnmnmm   nn   nn   xxx   xxx  xxx                      (1)   де  1 x , …,  n x – невідомі, а коефіцієнти записані так, що індекси при них вказують на  номер рівняння і номер невідомого.  Далі його роботи були продовжені спеціалістами з аналітичної механіки, які встановили  ряд основних властивостей систем лінійних нерівностей.  Теорія систем лінійних нерівностей досить різко ділиться на два напрями. Один напрям,  який можна назвати геометричним, присвячений вивченню геометричних властивостей того  опуклого многогранника п-мірного простору, який представляє собою розв’язок системи (1).  Тут розглядаються питання сумісності системи, залежності між нерівностями, що входять у  цю систему, питання геометричної будови розв’язку: розмірність розв’язку, його обмеженість  чи необмеженість, положення його вершин, ребер і граней. Результати, що відносяться до   цього напряму, тісно пов’язані з теорією систем лінійних рівнянь, з теорією опуклих тіл в п- мірному просторі і з деякими питаннями функціонального аналізу.  Другий напрям теорії систем лінійних нерівностей можна охарактеризувати як  екстремальне. Він присвячений розгляду різного роду екстремальних задач, що відносяться до  систем. Цей напрям пов’язаний з загальною  теорією наближення функцій, задачами  мінімізації, теорії моментів і т. п.   На даний час теорія систем лінійних нерівностей представляє собою досить широкий і  далеко опрацьований розділ теорії нерівностей, а результати і методи цієї теорії мають  широке застосування як в самій математиці, так і в суміжних дисциплінах.  На жаль, в математичній літературі  відсутній детальний виклад усієї теорії систем  лінійних нерівностей. Відсутність оглядів із системи лінійних нерівностей призвело, між  іншим, до того, що багато результатів і методів цієї теорії було відкрито по декілька разів.  Наприклад, питання незалежності нерівностей системи  (1) і метод параметризації, який  полягає в тому, що вивчення системи (1) замінюється вивченням системи  лінійних рівнянь                        .0...  .......................................  ;0...  ;0...   2211   22222121   11212111  mnmnmm   nn   nn   xxx   xxx  xxx              Задача знаходження розв'язку системи лінійних нерівностей відіграє важливу роль у  розв'язуванні багатьох задач математичного програмування, а не лише лінійного. Ця задача  має і самостійний інтерес.  В практичній діяльності людини часто виникають такі задачі, коли маючи обмежену  кількість експериментальних даних, треба спрогнозувати, які наслідки слід очікувати при  інших умовах  експерименту над тим же об'єктом. Дуже часто експериментальні дані є  спотвореною перешкодами реалізацією певного процесу, цілком визначуваного деякою  невідомою функцією. Оброблення і аналіз експериментальних даних, представлених набором  вимірювань, наприклад, у вигляді графіка, таблиці, істотно полегшується, якщо вдається  перетворити ці дані до аналітичного виразу. В математиці для цієї мети широко  використовують  рівняння та нерівності різного вигляду, які з тою чи іншою похибкою  моделюють поведінку об'єкта. Підбір таких рівнянь чи нерівностей називають апроксимацією  експериментальних  даних.  Зокрема,  апроксимація  усередині  області  одержання  експериментальних даних називається інтерполяцією, а за межами цієї області –  екстраполяцією.     278    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   У більшості випадків цей підбір ускладнюється тим, що експериментальні дані отримані  наближено і вміщують похибку експерименту та обчислювань. Очевидно, що і нерівність чи  рівняння, яке вибрали, не завжди забезпечує точну збіжність розрахункових даних з  експериментом. Таке рівняння підбирають різними методами, серед яки виділяють наступні:  – Графічний метод – полягає в побудові множини  допустимих значень задачі лінійного  програмування, і знаходження в даній множині точки, що відповідає максимуму/мінімуму  цільової функції.  – Симплекс-метод. Реальні задачі лінійного програмування містять дуже велику  кількість обмежень і невідомих і виконуються на ЕОМ. Симплекс-метод –  найбільш  загальний алгоритм, що використовується для рішення таких задач. Суть методу полягає в   тому, що після деякої кількості спеціальних симплекс-перетворень задачі лінійного  програмування, приведена до спеціального вигляду, розв’язується.  – Метод штучного базису. Якщо після підготовки задачі лінійного програмування до  спеціального вигляду для рішення симплекс методом, не в кожній стрічці системи обмежень є  базисна змінна, то для розв’язання даної задачі лінійного  програмування слід скористатися  методом штучного базису.   Суть методу досить проста:  1) До рядків, в яких відсутня базисна змінна додається по одній штучній базисній  змінній.  2) Нова задача розв’язується симплекс-методом, причому усі штучні базисні змінні  повинні стати вільними (вийти з базису) і їх сума повинна бути рівною нулю, в іншому   випадку в даній системі неможливо виділити допустимий базис.  – Принцип двоїстості. В реальні практиці зустрічаються задачі в яких число невідомих  більше, ніж число обмежень. Такі задачі розв’язувати в їх вихідному вигляді досить важко,  але, застосовуючи принцип двоїстості можна помітно спростити розв’язання, оскільки в  двоїсті задачі буде, навпаки, більше  обмежень, ніж змінних.  Для побудови двоїстої задачі необхідно звести пряму задачу до стандартного виду.  Вважають, що задача лінійного програмування подана у стандартному вигляді, якщо для  відшукання максимального значення цільової функції всі нерівності її системи обмежень  приведені до виду « », а для задачі на відшукання мінімального значення – до виду « ».  Якщо пряма задача лінійного програмування подана в стандартному вигляді, то двоїста  задача утворюється за такими правилами:  1. Кожному обмеженню прямої задачі відповідає змінна двоїстої задачі. Кількість  невідомих двоїстої задачі дорівнює кількості обмежень прямої задачі.  2. Кожній змінній прямої задачі відповідає обмеження двоїстої задачі, причому кількість  обмежень двоїстої задачі дорівнює кількості невідомих прямої задачі.  3. Якщо цільова функція прямої задачі задається на пошук найбільшого значення (max),  то цільова функція двоїстої задачі – на визначення найменшого значення (min), і навпаки.  4. Коефіцієнтами при змінних у цільовій функції двоїстої задачі є вільні члени системи  обмежень прямої задачі.  5. Правими частинами системи обмежень двоїстої задачі є коефіцієнти при змінних у  цільовій функції прямої задачі .  6. Матриця, що складається з коефіцієнтів при змінних у системі обмежень прямої  задачі, і матриця коефіцієнтів у системі обмежень двоїстої задачі утворюються одна з одної  транспонуванням, тобто заміною рядків стовпчиками, а стовпчиків – рядками.  Висновок. У даній статті описано основи розвитку теорії систем лінійних нерівностей, а  також методи побудови розв’язку  фундаментального набору рішень для систем, що  складаються з однієї чи декількох нерівностей.   Вказані  області  практичного  застосування  функціональних  залежностей,  що  апроксимують експериментальні дані, області застосування теорії систем лінійних  нерівностей.         279    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки  Література:     1.  Зоркальцев В. И. Системы линейных неравенств: учебное пособие / В. И. Зоркальцев, М. А. Киселева –  Иркутск: Изд-во Иркутского гос. ун-та, 2007. – 128с.   2.  Солодовников А. С. Системы линейных неравенств. – М.: Наука, 1977.  3.  Xарди Г., Литтльву Д., Неравенства, М., ИИЛ, 1948.  4.  Черников С. Н., Обобщение теоремы Кронекера-Капелли о системе линейных уравнений, Матем. сб.,  15 (57), 3 (1944), 437—448.  5.  Черников С.Н. Линейные неравенства. – М.: Наука, 1968. – 488 с.     У даній статті розглядаються аспекти дослідження систем лінійних нерівностей та їх застосування  при вивченні реальних процесів.    Ключові слова: лінійні нерівності, системи лінійних нерівностей, розв’язок системи лінійних нерівностей.      In given the article the aspects of do slidzhenya sets of linear inequalities  and their application are examined at  the study of the real processes.    Keywords: linear inequalities, sets of linear inequalities, upshots of set of linear inequalities.        А.С. Супрун  (науковий керівник – проф. М.І. Шут)  ЗАСТОСУВАННЯ МУЛЬТИМЕДІЙНИХ ДИДАКТИЧНИХ ЗАСОБІВ У ТЕОРІЇ І  МЕТОДИЦІ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ФІЗИЧНИХ ЗАДАЧ  Проблема вдосконалення методики розв'язування навчальних фізичних задач завжди  була у центрі уваги вітчизняної дидактики фізики, оскільки фізична задача є одним із  ефективних і результативних засобів, методів і джерел навчання фізиці, освітні, розвиваючі та  виховні функції якої важко переоцінити. Технологічний підхід до розвитку пізнавальної  активності учнів допомагає: розвивати пізнавальні інтереси учнів із фізики; формувати стиль  фізичного мислення, інтелектуальні і пошуково-творчі здібності; активізувати навчально- пізнавальну діяльність школярів; ознайомлювати їх із методами наукового дослідження.  Розв’язуванню навчальних фізичних задач  традиційно належить важливе місце у  структурі змісту шкільної освіти. Рівень оволодіння учнями навчальним матеріалам суттєво  залежить від розвитку їхніх умінь розв’язувати змістовні задачі, які в сучасних умовах стають  не лише ілюстрацією практичного застосування певного фізичного знання, а й сприяють  розвитку мислення, інтелектуальних і творчих здібностей учнів, ознайомлюють їх з методами  наукового дослідження.  Процес розв’язування задач є одним із засобів оволодіння системою наукових знань з  того чи іншого предмету. Особливо важливим є вивчення фізики, де задачі виступають  дієвими засобами формування фізичних знань і навчальних умінь. У процесі розв’язування  задач учні оволодівають методами дослідження різних явищ природи, ознайомлюються з  новими  ідеями і поглядами, з відкриттями вчених.  Протягом майже трьохсотлітньої історії існування середньої школи методика  розв'язування навчальних фізичних задач суттєво розвинулася у працях вітчизняних  методистів О. Бугайова, С. Гончаренка, Є. Коршака, О. Ляшенка, О. Сергєєва, А. Павленка,  С. Вознюка, О. Іванова, І. Іваха, П. Михайлика, Ф. Нестеренка, Г. Розенблата, А.  Шапіро,  В. Франковського, А. Яворського та ін., а також за межами України в працях Д. Александрова,  В. Володарського, П. Знаменського, К. Капіци, В. Орєхова, В. Розумовського, Н. Тулькібаєвої,  М. Тульчинського, О. Цінгера, А. Усової, І. Швайченка та ін.  Задачний підхід у дидактиці фізики виокремився із загального процесу навчання фізиці  у 60-і  роки ХІХ ст. У середині ХХ ст. починається формування методики навчання  розв’язування фізичних задач як окремої науково-методичної дисципліни, пов’язаної з  диференціацією наукового знання і характеризується створенням власної проблематики,   © А.С. Супрун, 2012     280    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   специфічних понять задачного підходу, окремих методик розв’язування фізичних задач  (абстрактно-загальний етап розвитку). У кінці 80-х років ХХ ст. починається синтетичний  етап розвитку методики розв’язування фізичних задач у процесі системної інтеграції з  педагогікою, психологією, фізикою, філософією та проблемологією (Г. Балл), раціологією  (В. Власов) та іншими дисциплінами, відбуваються вдалі  спроби створення теоретичних  основ задачного підходу як методологічної засади інноваційних дидактичних технологій.  Нині у методиці розв’язання фізичних задач як компоненті дидактики фізики внаслідок  переходу її від абстрактно-загального до синтетичного етапу розвитку (О. Сергєєв) у процесі  системної інтеграції з педагогікою, психологією, фізикою, філософією, проблемологією  (Г. Балл) і раціологією (В . Власов) та іншими дисциплінами відбуваються вдалі спроби  створення теоретичних основ задачного підходу (А. Павленко), як методологічної засади  інноваційних дидактичних технологій різних напрямків (А. Павленко, О. Сергєєв,  П. Атаманчук, Г. Кас’янова, Т. Лукіна, Ю. Жук, А. Примаков, Г. Редько, С. Бітюцька,  Ю. Мінаєв, М. Циганок та багато інших).  Модернізація теорії і методики розв’язування фізичних задач зумовлена також появою  мультимедійних засобів навчання.  Мультимедійні засоби видозмінюють не лише методи розв’язування задач, але й  здійснюють суттєвий вплив на удосконалення системи засобів навчання цієї діяльності. Це  зумовлено основними властивостями віртуального середовища такими як мультимедійність,  моделінг, інтерактивність, комунікативність тощо. Застосування засобів мультимедіа  урізноманітнює методичні  підходи до організації і проведення занять у порівнянні з  традиційними методами. Зокрема, створення і перегляд мультимедійних дидактичних засобів  про фізичні явища і процеси у вигляді фото, відеозапису експерименту; побудова або  використання демонстраційної комп’ютерної моделі, що створена на основі реальної  демонстрації; проведення дослідження отриманого розв’язку.  З метою удосконалення теорії  розв’язування фізичних задач нами розроблено  мультимедійне супроводження теми «Методи, прийоми і способи розв’язування фізичних  задач».  На початковому слайді подана загальна схема, яка висвітлює знання про методи,  прийоми і способи розв’язування фізичних задач (рис.1). На наступних слайдах описується  суть основних методів, прийомів і способів розв’язування фізичних задач і  наводяться  конкретні приклади     Рис. 1. Схема «Розв’язування фізичних задач»         281    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки  Аналітичний метод полягає у розчленуванні задачі на кілька простіших задач.  Розв'язування  починають  з  шуканої  величини.  У  результаті  аналізу  відшукують  закономірність, що пов'язує шукану величину з заданими. Якщо в закономірність входять  окрім шуканої величини інші невідомі, то шукають інші закономірності, що зв'язують їх із  відомими в умові задачі. Розрахункова  формула одержується як синтез окремих  закономірностей.  У синтетичному методі послідовно виявляють зв'язки величин, які дані в умові, з  іншими доти, доки в рівняння не ввійде тільки одна шукана невідома величина. Отже, на  відміну від аналітичного методу, де починають з шуканої величини, в синтетичному методі  починають з величин, заданих в умові задачі.  У чистому вигляді аналітичний і синтетичний як окремі, методи майже не  застосовуються. У розв'язуванні задач використовують, як правило, і аналіз і синтез, тобто  застосовують аналітико-синтетичний метод.  Залежно від математичного апарату, що застосовується у розв'язуванні задач, виділяють  такі  способи  розв'язування  обчислювальних  задач:  арифметичний,  алгебраїчний,  геометричний.          Рис. 2. Кадри з презентації «Методи, прийоми і способи розв’язування фізичних задач»  Арифметичним способом задачу розв'язують за питаннями, тобто застосовують  математичні дії або тотожні перетворення над фізичними величинами без складання рівнянь.  Алгебраїчний спосіб ґрунтується на використанні фізичних формул для складання  рівнянь, з яких визначається шукана фізична величина.     282    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Замість геометричного способу вживають термін геометричний прийом. Він полягає в  застосуванні у розв'язуванні задач геометричних і тригонометричних властивостей фігур  (рис.2).   Рис. 3. Фрагмент презентації «Методи, прийоми і способи розв’язування фізичних задач»  У процесі розв'язування задач з фізики, щоб полегшити розумову діяльність учнів,  застосовують різноманітні прийоми: порівняння, спрощення, припущення, аналогію, симетрій  тощо.  Застосування прийому спрощення значною мірою полегшує розв'язування багатьох  задач майже з усіх розділів курсу фізики. Окрім того, «аналіз і оцінювання спрощень,  допущенних в умові або в розв'язуванні задачі, цікаві насамперед з погляду розвитку  фізичного мислення учнів».  Прийом порівняння, що застосовується у розв’язуванні задач з  фізики, дає змогу  виділити схожі або відмінні особливості у порівнюваних формулах, рухах тіл, станах системи.   «Аналогія - схожість нетотожних об'єктів у деяких аспектах, якостях, відношеннях».  Застосовуючи аналогію для розв'язування задач з фізики, ми встановлюємо схожість  зовнішніх ознак у порівнюваних фізичних явищах різної природи, різних видів руху.  Прийом припущення так  само, як і інші прийоми, широко використовується для  розв'язування багатьох задач із різних розділів курсу фізики.  Прийом  симетрії  можна  застосовувати  для  розв'язування  задач  із  статики,  електростатики, електродинаміки, оптики, фізики атома й елементарних частинок. Він є  одним із практичних знаходжень координат центра ваги. Так, якщо тіло має площину, вісь,   або центр симетрії, то центр ваги такого тіла лежить відповідно на цій площині, на цій осі або  в цьому центрі симетрії (рис.4).   Рис. 4. Слайди презентації «Методи, прийоми і способи розв’язування фізичних задач»        283    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки  Поява мультимедійних засобів надала можливість видозміни не лише методів  розв’язування задач, а й суттєво вплинула на вдосконалення системи засобів навчання цієї  діяльності. Це зумовлено основними властивостями віртуального середовища такими як  мультимедійність, моделінг, інтерактивність, комунікативність тощо. Наші дослідження  підтвердили, що систематичне застосування мультимедійних засобів у системі розв’язування  фізичних задач  формує в учня навички розумової діяльності, призводить до накопичення  певного обсягу знань, вироблення умінь, навичок, набуття досвіду, створює передумови для  організації і проведення більш складної творчої діяльності.     Література:     1.  Бондаренко О. Вимоги до мультимедійних систем навчання та їх класифікація/ Бондаренко О.// Рідна  школа.-2007.-№3-с.63-65.  2.  Волошина А.К. Реалізація основних напрямків розвитку методики розв’язування і складання шкільних  фізичних задач //Педагогічні науки. Збірник наукових праць. - Херсон: Айлант, 2000. - Випуск 15. – Частина ІІ.-  С. 154 - 159.  3.  Заболотний В. Ф. Формування методичної компетентності учителя фізики засобами мультимедіа:  [монографія] / Володимир Федорович Заболотний Вінниця: «Едельвейс і К», 2009. – 454 с.  4.   Заболотний В. Ф. Психолого-педагогічні аспекти організації процесу формування компетенцій в  умовах інформаційного середовища //  Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного  університету імені Павла Тичини/ Гол. ред. М. Т. Мартинюк. – Умань:СПД Жовтий, 2008. – Ч.2 – С. 152-158.  5.  Мисліцька Н.А. Демонстраційні комп’ютерні моделі в системі засобів формування фізичних понять/   Мисліцька Н.А. – Вінниця: ВДПУ, 2008. – 110 с.      У статті аналізуються основні прийоми, способи, методи розв’язування фізичних задач з використанням  засобів мультимедіа. Описані основні чинники, які впливають на розвиток умінь і навичок в учнів під час  розв’язування задач.   Ключові слова : фізична задача, методи, способи, прийоми розв’язування фізичних задач.  This article analyzes the main ways  and methods for solving physical pr oblems with the use of multimedia. We  describe the main factors that influence the development of skills in students while solving problems.   Keywords: physical problems, techniques, methods, techniques for solving physical problems.      С.М. Суходольський, О.В. Кузьмінський   (науковий керівник – проф. В.Ф. Заболотний)     ОГЛЯД ОСВІТНІХ ЕЛЕКТРОННИХ РЕСУРСІВ З АСТРОНОМІЇ  У підручнику «Астрономія» для 10-го класу середньої школи радянський астроном,  член-кореспондент Академії педагогічних наук СРСР Борис Олександрович Воронцов- Вельямінов описує астрономію як одну з найдавніших наук, що виникла на основі практичних  потреб людини і розвивалась разом із нею. Також автор стверджує та доводить у своїх працях,  що межі людського пізнання не існує.  Думку Бориса Олександровича підтримують науковці та педагоги, що займаються  розвитком астрономії та популяризацією астрономічного вчення, зокрема Є. Левітан,  Н. Гомуліна, Я. Яцкiв, К. Чурюмов, І. Крячко, І . Климишин, А. Казанцев, М. Пришляк,  Н. Гладушина, В. Лозицький, П. Попов, Р. Куницький, В. Радзієвский, А. Румянцев та інші.  В умовах інтенсивної комп'ютеризації сучасної освіти розробляються нові освітні  ресурси для підтримки природничих дисциплін у загальноосвітніх навчальних закладах.   Електронна форма подання інформації – це спосіб фіксації інформації, який дозволяє її  збереження, обробку, розповсюдження та представлення користувачеві за допомогою засобів  обчислювальної техніки [1].  Усі застосування визначення «електронні» («е-») можна  узагальнити за такими ознаками, як подання інформації в цифровому вигляді (текст, звук,    © С.М. Суходольський, О.В. Кузьмінський,  2012     284    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   зображення статичне або те, що рухається у цифрових форматах), необхідність програмних та  апаратних засобів для її сприйняття людиною (тобто, комп'ютерного обладнання та  програмного забезпечення), необхідність телекомунікаційних засобів для отримання або  розповсюдження інформації [2; 3].  Для повного термінологічного розгляду електронних ресурсів, як нового виду об'єктів  навчального опрацювання, звернемося до поняття «інформаційний ресурс ».   Інформаційній ресурс –  це сукупність документів у інформаційних системах  (бібліотеках, архівах, банках даних тощо) [4]  або сукупність інформаційних продуктів  певного призначення, необхідних для забезпечення інформаційних потреб споживачів у  визначеній сфері діяльності [5].   Оскільки у міжнародній нормативній документації щодо каталогізації застосовується  термін «електронні ресурси», надалі будемо вживати саме його.   Згідно з ДСТУ 7.82-2001 електронні ресурси  – це інформаційні ресурси, які керуються  комп'ютером, у тому числі ті, які потребують використання периферійного пристрою,  підключеного до комп'ютера. Електронними ресурсами є електронні дані (інформація у  вигляді чисел, букв, символів, зображень, включаючи графічну інформацію, відеоінформацію  тощо, або їх комбінації), електронні програми або об'єднання цих видів в одному ресурсі [6].    Згідно з викладеним вище, термін «електронні ресурси» вміщує такі аспекти поняття, як  цифрова форма фіксації інформації, комп'ютерні засоби та програмне забезпечення для  відтворення та керування, електронне середовище для розповсюдження (комп'ютерні мережі  та засоби телекомунікаційного зв'язку).   У процесі каталогізації поряд з описом інформаційного вмісту відповідного  опрацювання потребують також: фізичний  носій ресурсу, засоби доступу та відображення,  умови використання ресурсу, які пов'язані з його правовим статусом і вимогами щодо захисту  авторського права.  Освітні електронні ресурси відрізняються від інших ресурсів тим, що вони  безпосередньо стосуються освіти, навчального процесу, окремої предметної галузі.  Таким чином, освітні електронні ресурси (ОЕР) – це інформаційні ресурси, що можуть  мати вигляд текстових, графічних, звукових, відео даних або їх комбінацій, які відображають  певну предметну галузь освіти та призначені для забезпечення процесу навчання особистості,  формування її знань, умінь та навичок. ОЕР повинен мати високий рівень виконання,  професійне художнє оформлення, характеризуватися повнотою матеріалу, забезпечувати  якість методичного інструментарію й якість технічного виконання, відповідати  дидактичним  принципам.         Рис. 1. ЕОР http://www.astronet.ru/        285    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки  Одним із передових порталів з астрономії в Інтернеті є Астронет http://www.astronet.ru/  (рис.1). Це й організовані сторінки астрономічних новин, і кращі наукові статті, написані  співробітниками Державного астрономічного інституту ім. П. К. Штернберга, і глосарій, і  повний  переклад  російською  мовою « Астрономічної  картинки  дня»  від NASA.  Використовуючи можливості Астронета, надзвичайно легко можна віднайти потрібну  фотографію  з астрономічної тематики, відповідно до запиту наукові статті в Астронеті й  Інтернету загалом. Астронет має добре продуману структуру пошуку, організовану за  ключовими словами, у текстах і в глосарії. Користуватися цією системою легко і зручно. Усе,  що опубліковано на сторінках астрономічного порталу Астронет, - це наукова, перевірена  інформація, якою рекомендується користуватися в освітньому  процесі.   Сайт http://astrograf.ucoz.com/ ( рис. 2)  є україномовним порталом із можливістю  створення ресурсу доступного кожному для обміну, представлення власних досягнень у  навчальній діяльності з астрономії. У ньому можна створити власне портфоліо, брати участь у  різних інтерактивних проектах.  Ресурс http://www.galactic.name/ (рис. 3) є астрономічним інтернет порталом, на якому  містяться цікаві методичні матеріали, які періодично оновлюються. Тут  подано карти  поверхонь планет, карти зоряного неба, електронні наукові та методичні посібники, реферати,  наукові статті та новини.         Рис. 2. ОЕР http://astrograf.ucoz.com/                Рис. 3. ОЕР http://www.galactic.name/  Портал http://www.astroclub.kiev.ua –  є українським інтернет-ресурсом, на якому  постійно проводяться різноманітні конкурси та марафони, в яких можуть брати участь як  любителі так і професіонали. Одним із найцікавіших конкурсів є «УкрАстроФото», метою  якого є популяризація астрономії в Україні та підвищення цікавості до астрофотографії серед  молоді.  Портал http://astroosvita.kiev.ua/index.html ( рис. 4) -  популярний  серед українських  учителів астрономічний сайт, на якому знаходиться багато корисної методичної інформації, а  саме електронні підручники, статті, електронний журнал «Наше небо», нормативна  документація, форум, на якому можна поспілкуватися з відомими вчителями методистами.  Рубрика Астроновини періодично оновлюється українськими і світовими новинами про  досягнення в астрономії та успіхи астрономічної освіти.  Рейтинг російськомовних  астрономічних сайтів Астротоп 100 (www.sai.msu.su/toplOO/ )  буде корисним для учителів фізики й астрономії та школярів. Сторінки Астротоп 100 можна  використовувати як своєрідний каталог усіх астрономічних посилань, які досить лаконічно та  зручно структуровані. Тут можна знайти «Путівник астронома», довідники «Небесний  путівник», «Основи астрономії» тощо.   «Відкритий Коледж» - «Астрономія» (http://www.college .ru/astronomy/) - це частина  освітнього порталу «Відкритий Коледж», що  підтримує зворотний зв'язок з користувачем.  Містить повністю увесь текст мультимедійного курсу «Відкрита Астрономія», 750 фотографій  і ілюстрацій, приклади інтерактивних моделей, ілюстрації до інтерактивного планетарію,     286    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   перехід на систему тестування, систему методичної допомоги, форум, предметний і іменний  пошук. У «Відкритому Коледжі» розміщено відомості про дистанційну олімпіаду з  астрономії, є сторінки «Пошук інформації по астрономії в Інтернеті». Але найціннішими для  учителя будуть спеціальні сторінки «Учителеві» з прикладами моделей уроків, зразковим  поурочним плануванням, прикладами використання інтерактивних моделей і сучасних   телекомунікаційних засобів навчання в процесі викладання астрономії і фізики у школі та  інша інформація. Це єдині сторінки в Інтернеті, які мають зворотний зв'язок як з учителями  фізики й астрономії, так і з учнями (через систему дистанційного навчання).            Рис. 4. ОЕР  http://astroosvita.kiev.ua/index.html          Рис. 5. Вікно ППЗ «Астрономія, 11 клас»  Педагогічний програмний засіб «Астрономія, 11 клас» (рис. 5). Програмний засіб надає  можливість організувати самостійну роботу учнів як у класі, так і у позаурочний час,  здійснювати контроль і самоконтроль за допомогою розгалуженої системи навчальних  завдань у традиційній і тестовій формах. Педагогічний програмний засіб є засобом для  навчання астрономії в  11 класі загальноосвітніх навчальних закладів. Застосування всіх видів  інтерактивних, аудіовізуальних і екранно-звукових засобів навчання спрямовано на розвиток  розумових здібностей учнів, що відбувається через оволодіння уміннями розумової  діяльності.        287    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки      Рис. 6. Вікно програми Celestia       Celestia (рис. 6) -  безкоштовна програма, що дозволяє користувачеві подорожувати  космосом і розглядати об’єкти розмірами від штучних супутників до галактик у трьох  вимірах. Основні можливості Celestia: каталог Гіппарха (120 000 зірок); можливість створення  фільмів із роздільною здатністью до 1920×1080; можливість встановлення будь-якого часу,  віддаленого в минуле або майбутнє; орбіти планет (включаючи планети інших зоряних  систем),  супутників планет, астероїдів, комет і космічних літальних апаратів; можливість  показу назв усіх космічних об’єктів: галактик, зірок, планет, супутників, астероїдів, комет;  можливість показу назв міст, кратерів, обсерваторій, долин, континентів, гір, морів і інших  деталей поверхні; управління кількістю видимих зірок; область огляду може бути різна — від  120 градусів до 3.4 секунд дуги; безліч доповнень.        Рис. 7. Вікно програми  Stellarium    WorldWide Telescope (рис. 8) - безкоштовна програма, що перетворить ваш комп’ютер у  віртуальний телескоп. WorldWide Telescope об’єднує терабайти графічних і супроводжуючих  даних, зібраних у найбільших наземних обсерваторіях і космічних телескопах, в єдине ціле,  надаючи всім бажаючим доступ до інформації про Сонячну систему, Землю, галактики,  туманності та інші космічні об’єкти.  Stellarium (рис. 7) віртуальний планетарій,  що містить більш ніж 600 000  зірок у  стандартному каталозі програми; планети всієї сонячної системи та їхні головні супутники;  зображення туманностей; Чумацький Шлях; панорамні пейзажі, туман, атмосфера та  кульмінації сонця та затемнення. Передбачено стандартний перспективний, ширококутний  (риб’яче око) і сферичний режими проектування; можливість збільшення зображення;     288    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   управління часом, можливість написання своїх скриптів; управління телескопом; можливість  вибору ландшафту або його вимкнення; можливість додавання власних космічних об’єктів,  ландшафтів, малюнків сузір’їв.         Рис. 8. Вікно програми WorldWide Telescope       Таким чином, розглянуті вище освітні електронні ресурси, мають високий дидактичний  потенціал і можуть бути використані в навчальній роботі. Гармонійне поєднання анімації,  графіки, кольору й інтерактивності максимально забезпечує наочно-образне сприйняття  навчального матеріалу, розвиває уяву і модельне бачення, активізує розумову діяльність і  робить ефективним засвоєння матеріалу, підвищує і стимулює пізнавальний інтерес до   вивчення предмета.   Проте, існують не розв’язані проблеми вітчизняних програмних засобів для вивчення  астрономії. Зокрема, невідповідність навчальній програмі, підручника та низький рівень  художнього оформлення.     Література:     1.  Антопольский А.Б. Электронные издания: проблемы и решения /Антопольский А.Б., Вигурский К.В. //  Информационные ресурсы. — 1998. — № 1. — С. 19-23.  2.  Е-будущее и информационное право / Под ред. Р.А. Калюжного, М.Я. Швеца. — К., Интеграл, 2002. —  264 с.  3.   ГОСТ 7.82-2001. Библиографическая запись. Библиографическое описание электронних ресурсов.  Общие требования и правила составления: Межгосударственный стандарт. — Минск: Межгосударственный  совет по стандартизации, метрологии и сертификации, 2001. — 23 с.  4.  Про національну програму інформатизації: Закон України від 4 лютого 1998 року N 74/98-ВР //  Відомості Верховної Ради України. — 1998. — N 27-28. — С. 181.   5.  Сукиасян Э.Р. Науч. и техн. б-ки./ Дискуссионный клуб «Термин» — 2000. — № 6. — С. 113-119.  6.  Watstein S.B., Reference Services Review / Watstein S.B., Calarco P.V., Ghaphery F.S.// Digital library:  keywords. — 1999. — V. 27, № 4. — Р. 344-352.          289    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки  К.В. Фоміна  (науковий керівник –  доц. Л.А. Вотякова)  ОСНОВИ ДИФЕРЕНЦІАЛЬНОГО ТА ІНТЕГРАЛЬНОГО ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ  ДУАЛЬНОЇ ЗМІННОЇ  Нині чимало досліджень проводиться в розділі гіперкомплексних чисел як таких, які  дали можливість зробити крок вперед науковцям-практикам у моделюванні обертання,  переміщення твердого тіла, управління плоскими та просторовими механізмами, роботами,  маніпуляторами, при  створенні ефективних алгоритмів пошуку усталених режимів  електроенергетичних систем і навіть моделюванні скелета людини.  Як бачимо, пошуки в цьому напрямку зараз є досить актуальними. У нашій роботі ми  пропонуємо ознайомитися з основами диференціального та інтегрального числення функцій  дуальної змінної. У роботах [1], [3], [4], які є підґрунтям для подальшого викладу матеріалу,  досить широко та змістовно  подані наступні результати.  Побудовано матричну алгебру та алгебру дуальних чисел, встановлено між ними  ізоморфізм, а це дає нам можливість стверджувати, що алгебра дуальних чисел  D   мономорфно занурюється у повну матричну алгебру квадратних матриць  d , точніше    d  D . А тому кожен елемент алгебри  d  називатимемо матричним поданням  відповідного дуального числа. Алгебру  D наділено структурою евклідового простору,  побудовано елементарні функції дуальної змінної, подано геометричну інтерпретацію  дуальних чисел. У роботі [1] автор знайомить нас із елементами диференціального числення  функцій дуальної змінної.  У класі елементарних функцій дуальної змінної є можливість означити поняття похідної  функції у точці і побудувати основи диференціального числення такого роду функцій.  Нехай маємо функцію  дуальної змінної       10 d ee yxfxff    ,       (1)  визначену в деякому околі точки  0 0001d x y   ee  за винятком, можливо, точки 0 d .  Означення 1.  Границею функції    df  у точці  0 d  називається дуальне число    0 0001w u v  ee , якщо для будь-якого  0    існує  0    таке, що для всіх  d , які  задовольняють нерівність  0 0 dd   , виконується нерівність    0 dfw   .  Теорема 1. Функція   df  має границю в точці 0 d .тоді і лише тоді, коли існують  границі від функції дійсної змінної    xf  та похідної даної функції    xf  в точці  0 x , причому           0 0 0 01dd lim d lim lim  x x x x f f x f x y   ee   На основі здобутих результатів можна знайти границі функцій дуальної змінної:    01 0d 0 0  sindlim d    ee e ,    1   d  0  0d 0 0 lim d e         0 ee  e e ,  які є аналогами першої і другої «чудових» границь.  Алгебра дуальних чисел із дільниками нуля, на перший погляд не дає можливості  означити дію ділення, проте за певних умов ця проблема зникає. Це і дало можливість у класі  елементарних  функцій  ввести  поняття  диференційовності  та  побудувати  основи  диференціального числення такого роду функцій.  Означимо  похідну для функції дуальної змінної (1), де    xf  – відповідна функція  дійсної змінної, визначена разом зі своєю похідною на інтервалі   ba, . Функція    d f   визначена в області    RybxaG   ,|d . Отже,    © К.М. Фоміна, 2012     290    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012    Означення 2. якщо існує       0   0 dd dd  ddlim   0        ff , то її назвемо похідною функції    d f  у  точці  0 d  і позначатимемо         0   0 0 dd  ddlimd   0        fff  dd  .  І якщо   xf  двічі диференційовна на інтервалі    ba, , то функція дуальної змінної (1)  диференційовна в області   RybxaG    ,|d , причому        10 d ee yxfxff              (2)  У роботі [2]  було побудовано основні елементарні функції дуальної змінної. За  формулою (2) знаходимо похідні від них:    dd  0 1 0 1 x x x x e eeyeeye  e ee e ,      0 1 0 1 cosd cos sin sin cos sin dx xy x xy e e e e ,      0 1 01 sin d sin cos cos sin cosdx xy xxy e e ee ,     0 0 1 0 1 2  1ln d ln d yyx x xx     ee e e e ,      1 dd nn n     Важливими є також теореми, які вказують на диференційованість суми, різниці, добутку  та частки (якщо норма знаменника відмінна від нуля) функцій дуальної змінної за умови, що  функції  d f  і   d g  диференційовні в області G , причому    ddd gfgf  ,    ddd gfgf  ,    ddddd gfgffg  .      d  ddddd 2 g  gfgf g f          , якщо   0  xNrg   Формально похідна елементарної функції дуальної змінної подається у вигляді        01 dd f f fxfxy xx   ee .  Використовуючи підхід висвітлений у [3],  запишемо функцію   d f  у вигляді     01 d (,) (,) f P xy Qxy  ee  та розпишемо похідну наступним чином         291    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки          01 01 0 1 0 1 0 101 2  2 22  02   ( , ) (, )d d(, ) d (, )d d 1 1   P xy Qxyf P xy Qxyf x y x y P P Q Qx y xyxyx x y x y P P P PQ Qx xy xyyxxyx x y x y x y         ee ee e e e e e eee  e 1 2 01 .P Py Q QPy Py x yx x yxxyx            e ee      Отримане відношення не буде залежати від  y  x      , коли     0P y   ,  PQ  x y   ці рівності для функцій дуальної змінної є аналогами умов Коші-Рімана.   Означення 3. Для функції (1) визначеної в області  G  функція   dF  називається  первісною, якщо у кожній точці d G         ddFf    Множину всіх первісних для функції    d f  будемо називати невизначеним інтегралом і  позначати     dd f   .  Якщо функція (1) визначена в області  G  і    Fx  первісна функції   f x  на інтервалі    ba, , то    01 dF Fxfxy ee   Таким чином, задача відшукання первісної для функції дуальної змінної зводиться до  відшукання первісної для функції   f x  на інтервалі   ba, .  Якщо   dF  і   dQ  первісні функцій    df  і    g в області G , то           d dd dddd f g f g                   d dd dd ddd f G FG Fg                  d dd d g F f GF C     Аналогічно тому, як це зроблено для функції комплексної змінної, означається інтеграл  функції дуальної змінної   df  вздовж кривої  L :             *  10 1  d d lim d d d   n  k kk kL  ff         ,         (3)  де     1, max kkn t      ,  1 dd k kk t   .  Основні результати для інтегралів (3) виражають наступні дві теореми:     292    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012    Теорема 1. Якщо   df  є елементарна функція дуальної змінної, тобто   10 d ee yxfxff    визначена в області   RybxaG    ,|d , а крива  L , яка включається в  G , гладка,  то інтеграл цієї функції вздовж кривої  L  існує і рівняється                01 dd   L L L  f f xdx f xdy f xydx    ee ,         (*)  де      L  f x dx   і      1 L  f x dy f x ydx  e  криволінійні інтеграли другого роду, перший  функції   f x  відносно змінної  x , другий функцій    f xy   і    f x  відносно змінних  x  і  y .  Доведення. Подамо інтегральну суму у вигляді                                 * *** *  0 101 0 1 1 1 * **  1 10  1 1 11  1   dd  .   n n n k k k kk k k kk k k k  n k k kkk k k k  k n  k kk kkkk k   f fxfxyxyfxx  f x y f x y x f t t f ttf tt                  e eee e  ee  e   Границя     0 1  lim d d   n  kk k  f        існує тоді і лише тоді, коли існують границі              * 100 11  lim lim   nn  k kk kkk kk  f t t f t       ,                        110 1  ** * 0 1   lim lim .   n  k kk kkkk k  n  k kk kkkk k   f ttf tt  f tf t                    А оскільки функції   t  ,   t  ,    t  ,    t  ,      f t  ,      f t    неперервні на  відрізку  ,   , то             * 0 1  lim ,   n  k kk k  f t fttdt                                      ** * 0 1  lim  .   n  k k kkkk k  f f tftt  f tttdt                  Якщо крива  L  задається параметрично         , ,  x t yt        де  t   , то        293    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки      ,   L  f t t dt f x dx                        LL  f t t f t t t dt f x dy f x ydx      і рівність (*) доведена.  Теорема 2. Якщо   dF  первісна функції    df  в області  G  і крива  L  включається в  область G , то        21 d d d d   L  f FF   ,  де  1 d  і  2 d  відповідно початок і кінець кривої  L .     Література:     1.  Вотякова Л.А. Елементи диференціального числення функцій дуальної змінної // зб.н.п. «Актуальні  проблеми математики, фізики і технологічної освіти» Вип.6, Вінниця 2009. – с. 27-32  2.  Вотякова Л.А. Основи аналізу функцій дуальної змінної//наук. часопис НПУ ім. М.П. Драгоманова.  Серія 1. фіз.-матем. Науки. Київ 2006.–№7,с.61-71  3.  Томусяк А. А., Вотякова Л.А. Алгебри скінченного рангу//Звіт за результатами досліджень 2006-2008  роки ВДПУ, 2008. – 100 с.  4.  Е.А. Каратаев начала анализа в области дуальных чисел – М:2001, http://karataev.nm.ru/naadu/  У роботі побудовані елементи диференціального та інтегрального числення функцій дуальної змінної.    Ключові слова: алгебра дуальних чисел, функція дуальної змінної, диференційовна функція, первісна,  невизначений інтеграл, інтеграл по кривій.       О.С. Швабська  (науковий керівник – доц. О.І. Матяш)      АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ ГЕОМЕТРІЇ   В ОСНОВНІЙ ШКОЛІ  Сучасна освіта - це освіта для людини. Головною метою є виховання культуротворчої,  здатної до самоосвіти і саморозвитку особистості, яка вміє використовувати набуті знання і  вміння для творчого розв'язання проблем, критично мислити , опрацьовувати різноманітну  інформацію, прагне змінити на краще своє життя.  Роль учителя є вирішальною у процесах формування мислення, гартування характеру й  виховання моральних якостей учня. Він генератор і джерело ідей, якими керується другий  суб'єкт педагогічного процесу - учень. Від педагогічної майстерності вчителя залежить  налаштування учнів на належний навчальний лад. Тоді цілі вчителя стають і цілями учнів - у  них одна мета. Природно, що прагнення обох до єдиної мети прискорює її досягнення. Щоб  керувати процесом формування і розвитку здібностей учнів, треба знати актуальні і  потенціальні їх рівні. Водночас виникає проблема: якими повинні бути умови середовища,  щоб кожен школяр міг розвинути свої творчі нахили й  перетворити їх у творчі досягнення.  У процесі навчання математиці відбуваються два взаємозв’язаних процеси: засвоєння  учнями готових, набутих суспільством наукових знань як основи їх свідомості і розвиток  здатності учнів самостійно мислити та виробляти уміння цілеспрямованого використання  знань і навичок у майбутній суспільній діяльності. Між обсягом предметних (зокрема,  математичних) знань, що їх засвоює учень, і рівнем розвитку його самостійного мислення, як  свідчить досвід, не має прямої залежності такого виду: «чим більше знаєш, тим краще    © О.С. Швабська, 2012     294    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   мислиш». Можна організувати навчальну діяльність учня так, що він добре запам’ятає  значення понять, формулювання теорем та їх доведення, оволодіє певними алгоритмами  певних математичних операцій і навчиться за їх допомогою розв’язувати задачі, але  самостійно мислити, думати не зможе. Такий учень, «наповнений» готовими знаннями,  схемами інтелектуальних операцій і дій може використовувати  свої математичні знання, як  правило, тільки в певних стандартних умовах. Поєднати, взаємопов'язати процеси засвоєння  знань і розвиток мислення – найголовніше завдання в формуванні світогляду учнів. Цього  можна досягти тільки за суворого дотримання відомого логічного принципу, який вважають  основою діалектики – розвивати мислення через подолання суперечностей, ставити в процесі  оволодіння знаннями інтелект учня перед суперечностями й допомагати їх переборювати.  Здавна відомо, що саме вивчення геометрії спонукає до активного розвитку  аналітичного мислення учнів і вміння застосовувати знання на практиці. Тому на нині є  досить актуальним питання методики навчання геометрії в основній школі, адже від цього  залежить рівень знань та міцності їх засвоєння учнями.  Метою  навчання геометрії в 7-9  класах є систематичне вивчення властивостей  геометричних фігур на площині, формування просторових уявлень, розвиток логічного  мислення, засвоєння апарату, потрібного для вивчення суміжних дисциплін (фізики, географії,  креслення, трудового навчання та ін.). Визначена мета має досягатися забезпеченням  раціонального поєднання логічної чіткості та геометричної наочності, розвитком інтуїції,  послідовною реалізацією ідеї дедуктивної  побудови математичної теорії і формуванням у  зв’язку з цим потреби обґрунтовувати твердження під час доведення теорем і розв’язування  задач; цілеспрямованим навчанням учнів виокремленню геометричних форм і відношень,  фактів у предметах і явищах навколишньої дійсності; реалізацією практичної спрямованості  курсу застосуванням геометричного апарату до розв’язування задач на обчислення, доведення  і  побудову, зокрема прикладного і міжпредметного змісту.  Для досягнення мети необхідно дотримуватись методичних вказівок, на які відомі  методисти усіх поколінь наголошували у своїх працях.  Досить важливим питанням є методична правильність викладання геометрії в сучасній  основній школі, з урахуванням шкільної програми та кількістю уроків. Тому, насамперед,  потрібно пам’ятати про фундамент, який  має бути закладено ще у початковій школі. Як  правильно це зробити? На це запитання ми маємо відповідь: вивчення геометрії має бути  конкретним та активним, розвивати в учнів просторові уявлення та логічне мислення,  повинно зацікавлювати дітей, щоб вони бачили практичне застосування нових знань. Для  досягнення цього важливим завданням перших уроків геометрії має  бути формування  геометричної мови на основі вже відомої та нової для учнів термінології. Не варто прагнути  пояснення учням походження та роль первісних понять і аксіом, ідею аксіоматичної побудови  геометрії.  У початковому курсі геометрії не треба захоплюватися бажанням дати учням якомога  більше відомостей з геометрії, бо це призведе лише до нагромадження логічно не зв'язаних  між собою фактів, які легко забуваються. Обсяг відомостей з геометрії в пропедевтичному  курсі повинен бути невеликим. Подавати весь матеріал треба в чіткій, зрозумілій для учнів  логічній послідовності, пов'язуючи з раніше вивченим.  Під час викладання геометрії треба враховувати психологічні особливості дітей 8 _12  років. А тому курс геометрії має бути максимально конкретним, «споглядальним». На уроках  геометрії слід використовувати різноманітне наочне приладдя: ілюстрації, моделі, прилади,  предмети, взяті з домашнього вжитку, об'єкти, які є в класі, тощо. Немає потреби надто  захоплюватись демонструванням великої кількості моделей на одному і тому ж уроці, бо це  розпорошує увагу дітей, привчає їх лише до поверхневого сприймання суті моделі.  Ознайомлення з аксіомами і теоремами планіметрії на оперативному та практичному  рівні фактично відбулось у процесі вивчення курсу математики 1-6 класів. Однак на тому  етапі навчання ці властивості найпростіших фігур аксіомами не називали. Потрібно  пам’ятати, що лише вміння формулювати своїми словами дане  правило свідчить про те, що        295    Розділ 2  Актуальні проблеми техніки, фізики, математики,   інформатики, астрономії, економіки  учень добре зрозумів та засвоїв його. Варто, щоб кожну геометричну властивість учні  спочатку спостерігали на прикладах з навколишнього середовища і встановлювали її за  допомогою «досліду». Уміння зацікавити дітей змістом даної теореми, викликати в них  інтерес до дослідження певної невідомої ще залежності є одним з важливих стимулів для  свідомого ставлення учнів до  процесу доведення цієї теореми. У всіх наших підручниках так  повелося, що спочатку дається готовий текст теореми з остаточно сформульованою шуканою  залежністю, а учням залишається тільки засвоїти саме доведення справедливості поданої в  готовому вигляді закономірності. Коли ми хочемо викликати в дітей більшу зацікавленість,  пробудити в них інтерес дослідницького характеру, то доцільніше  буде починати нову  теорему з формулювання завдання в загально цільовому напрямі з таким розрахунком, щоб  вона була остаточно розшифрована і сформульована тільки в кінці дослідження - доведення,  тобто так, як це буває в кожного дослідника.  Одним із важливих питань методики навчання геометрії є правильно підібрана система  задач, особливо на перших уроках. Розв ’язування геометричної задачі формує в учнів  просторові представлення і конструктивні здібності в значно більшій мірі, ніж це робить  теоретичний курс геометрії. В класі бажано розглядати питання теорії і розв’язувати найбільш  складні задачі. Домашні ж завдання повинні бути аналогічними до тих, які виконувались на  уроці, а також передбачити задачі на  виготовлення моделей з різного матеріалу. Досвід  свідчить, що замість розв’язування різнорідних вправ для закріплення знань і формування  навичок, слід групувати вправи, підпорядковані усвідомленню однієї якої-небудь ідеї або  формуванню конкретних умінь.  Наступною, досить важкою для сприймання учнів, є одна з основних змістовних ліній  шкільного курсу геометрії – геометричні побудови.   Найпростіші геометричні  побудови учні виконують уже в початковій школі в 5-6 класах:  проводять прямі, кола, відрізки, що дорівнюють заданим, будують кути заданої градусної  міри з використання транспортира, проводять паралельні та перпендикулярні прямі за  допомогою лінійки і косинця, зображують кути, трикутники, квадрати, прямокутні  паралелепіпеди, циліндри, конуси, призми, піраміди. Щоб розв'язувати задачі на побудову,   учень повинен ґрунтовно вивчити певну геометричну фігуру, положення її елементів у  просторі, взаємозв'язок між ними тощо. Усе це впливає на розвиток просторових уявлень,  виховує свідоме ставлення до просторової форми, що так потрібно кожній людині в усіх  галузях практичної діяльності.  Під час розв'язування задач на побудову учень повинен робити вступний  аналіз умови  задачі за рисунком, доводити правдивість певного процесу побудови, досліджувати  можливість різних її випадків. Усе це вимагає від учня використання певних логічних  тверджень та міркувань. Отже, розв'язування задач на побудову позитивно впливає на  розвиток загального математичного мислення. Розв'язуючи задачі на побудову, учень повинен  широко застосовувати найрізноманітніші зв'язки між даними і шуканими елементами фігури,  пригадувати велику кількість теорем з різних розділів курсу геометрії, вміти з великого запасу  відомих йому теорем вибрати саме ту, яка потрібна для розв'язування даної задачі... Водночас  учень набуває дуже корисних у політехнічному навчанні навичок щодо застосування  загальних теоретичних тверджень до окремих конкретних випадків , здобуває можливість  пов'язувати теорію з практикою.  Відповідно до чинної програми вивчення многокутників відбувається у кілька етапів.  Тема «Многокутники», в якій передбачено переважно розгляд правильних многокутників,  завершує в курсі планіметрії вивчення різних видів многокутників.  У курсі геометрії немає потреби тему «Многокутники» переобтяжувати надмірною  кількістю матеріалу. Досить ознайомити учнів з поняттям про многокутник та з елементами  його (вершинами, сторонами, кутами, діагоналями) та навчити їх визначати площу  многокутників. Учні повинні вміти розрізняти многокутники за кількістю сторін (вершин).  Велику увагу необхідно приділяти розвитку уяви, нестандартного мислення і фантазії  учнів. Тому уроки можуть бути грою, змаганням з появою казкових героїв. Залежно від теми,     296    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   мети та класу, в якому проходить урок, проводити уроки-лекції, уроки-практикуми, уроки  систематизації та узагальнення знань у формі подорожей, конкурсів, математичних змагань.  Адже, передусім, важливими є умови для створення творчої атмосфери, самокерування,  взаємодопомоги і взаємоконтролю.   Саме нестандартні уроки геометрії сприяють розвитку творчих здібностей дітей,  виховують навички дослідницької діяльності, дають гарний  ефект практичної спрямованості  матеріалу, що, зрештою, приводить до глибокого розуміння предмета, зацікавленості ним.  Але само собою зрозуміло, що розумову самодіяльність, тямущість не можна «вкласти» в  чиюсь голову. Практика доводить, що результати надійні лише тоді, коли введення в деяку  галузь знань відбувається в легкій, приємній і ненав'язливій формі, на цікавих  і дотепних  прикладах, в ігровій формі. Крім того, в такій формі навчання є більш захоплюючим,  доступним.   Як правило, ігрову форму уроку геометрії діти сприймають з найбільшим захопленням і  працюють здружено та натхненно. Взагалі, така форма роботи є продуктивною і викликає в  учнів значно більший інтерес та ентузіазм. Але яким би за  формою чи змістом не був урок,  головним у ньому є праця - організована, результативна, творча. Кожен такий урок стає  уроком, на який чекають, на якому учні відчувають радість творчої праці, де виховання  досягається не штучно, не мимохідь, а послідовно і логічно через навчання.   Урок геометрії вважається результативним, якщо учні достатньо добре  усвідомили і  «привласнили» мету вчителя, коли вона глибоко перетворилася в їхнє особисте прагнення, бо  сучасний урок - це урок демократичний, глибоко продуманий, організований і керований, що  проводиться не для учнів, а разом із ними, з урахуванням дитячих можливостей, потреб та  інтересів. Одним словом, на уроці не може бути об'єктів і  суб'єктів. Лише суб'єкти - по обидва  боки вчительського столу. Таким чином, дитину спочатку потрібно навчити хотіти й любити,  а вже потім - знати і вміти.      Література:     1.  Астряб О.М. Наочна геометрія в 4-5 кл. Методичний посібник. Вид. друге.- К.: Рад. школа, 1953  2.  Бевз В.Г., Олійник Г.Ф., Швець В.О. Олександр Матвійович – засновник школи з методики математики  в Україні. – Математика в школі. – 2004. – жовтень (№8). – с. 51-55  3.  О преподавании геометрии в средней школе : (По учеб. пособию А. В. Погорелова «Геометрия 6-10»).  Кн. для учителя / И. Ф. Тесленко. - М.: Просвещение, 1985. – 95 с.  4.  Слєпкань З.І. Методика навчання математики: Підручник. – 2-ге вид., докупов. і переробл. - К.: Вища  шк.., 2006. – 582 с.  5.  Тарасова О.В. Александр Матвеевивч Астряб – проповідник наглядной геометри (к 130-летию со дня  рождения и к 100-летию первуй работы «Наглядная геометрия»).- Математика в школе, №5. – 2009.- с.50-57  6.  Тесленко І.Ф. Вивчення геометричних перетворень у V класі. – Радянська школа, 1971, №11. – с.32-36  7.  Тесленко І.Ф. Зміст і основні ідеї нової програми з математики для восьмирічної школи: [посібник] /  І.Ф. Тесленко. – К.: Рад. школа, 1969. – 64 с.  8.  Тесленко І.Ф. Методика викладання математики в IV-V класах. Геометрія / І.Ф. Тесленко. – К.:  Радянська школа, 1974. – 103 с.   9.  Тесленко І.Ф. Питання методики геометрії (IX-XI кл.) Посібник для вчителів. - К.: Рад. школа, 1962. -  151 с.  10. Тесленко І.Ф. Учителям IV класів. – Радянська школа, 1971, №7. – с.61-67.             РОЗДІЛ 3  АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІТАРНИХ,  ПРИРОДНИЧИХ НАУК І ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ       Ф.Б. Асанова   (науковий керівник – доц. Л.Л. Коношевський)     ПРОБЛЕМА ПОЛІКУЛЬТУРНОСТІ ТА ПОЛІКУЛЬТУРНОЇ ОСВІТИ У  БАГАТОНАЦІОНАЛЬНОМУ СЕРЕДОВИЩІ  Постановка проблеми. Україна вважається полікультурною, полінаціональною,  поліконфесійною та полімовною державою, яка забезпечує рівноправне співіснування людей  незалежно від їх мови, раси, релігійних та інших переконань. Проблеми полікультурності та  полікультурної освіти науковці почали  активно вивчати у ХХ столітті. Можна зазначити, що  тема полікультурної освіти є достатньо новою у суспільно-педагогічній діяльності. Українські  дослідники багато уваги звертають саме полікультурній освіти в Україні.   Наявність культурних відмінностей у межах одного середовища не могло не вплинути  на систему освіти. Тож у зв’язку із цим, науковці почали шукати таких підходів до освіти, які  б забезпечували виховання в особистості поваги та визнання культури всіх етнічних груп.  Результати пошуку призвели до зміни поглядів на навчання, що й породило розробку  полікультурної освіти [1, 107]. Людство має вирішити важливу проблему – збереження та  розвиток культурної самобутності кожного народу.  Стан дослідження проблеми. Полікультурна освіта як наукова  проблема розглядається  в зарубіжних концепціях мультикультурної освіти (Д. Бенкс, С. Нієто та ін.), міжкультурної  освіти (П. Бателаан, В. Нике та ін.), глобальної освіти (Р. Хенві), міжкультурної комунікації  (Н. Іконников, Р. Льюїс, К. Сторті, С. Тер-Мінасова та ін.), взаємодії культур (Н. Крилова,  В. Тішков та ін.), міграційної педагогіки (О. Гукаленко , Г. Солдатова та ін.), етнічної  психології (Н. Лебедєва, Т. Стефаненко та ін.).  Серед українських дослідників полікультурної освіти відомі праці О. Сухомлинської про  тенденції становлення та розвитку полікультурної освіти та виховання [2]; І. Лощенової, яка  досліджує історичний розвиток полікультурного виховання. Л. Гончаренко, О. Гриценко,  Т. Клинченко, В. Кузьменко, Г. Левченко та ін. присвячували свої праці вивченню передумов  запровадження полікультурної освіти в Україні, розгляду теоретико-методичних засад  формування полікультурної компетентності у юного покоління та спеціальної підготовки  майбутніх педагогів, здатних діяти у поліетнічному регіоні.  Мета дослідження. Проаналізувати поняття «полікультурна освіта», визначити  проблему полікультурності та полікультурної освіти у багатонаціональному середовищі.  Виклад основного матеріалу. Збагнути проблеми полікультурної  освіти неможливо без  аналізу самого поняття.   У 90-х роках ХХ століття термін «полікультурна освіта» зафіксований у Міжнародній  енциклопедії освіти де подається таке тлумачення поняття «multicultural  education»: «це  педагогічний процес, у якому подано дві й більше культури, які відрізняються за мовою,  етнічною, національною або расовою ознакою» [3]. Якщо звернутись до дослідників, які  розглядають у  своїх роботах дане питання, то можна помітити, що кожен науковець знаходить  свої тлумачення цього поняття, навіть користуються різними термінами-синонімами. Можна  провести синонімічний ряд термінів: «полікультурна», «багатокультурна», «міжкультурна»,    © Ф.Б. Асанова, 2012     298    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   «інтеркультурна», «мультикультурна», «кроскультурна», «бікультурна» освіта. Розрізняються  ці терміни не тільки різним походженням -  грецьким, латинським, англійським чи  українським, а ще й відтінком. Кожний термін-синонім у синонімічному ряді має свій відтінок  значення. Наприклад: полікультурність – це інтеграція різних культурних одиниць в один  організм. Мультикультурність передбачає наявність різних культурних, етнічних релігійних  груп на  одній території, їх співіснування, але ці групи не мають тісних взаємозв’язків між  собою. Інтеркультурність – це існування певних міжкультурних зв’язків (inter лат. – між,  поміж). Поняття кроскультурний (крос. англ. - пересікатися) відображає скоріше процес  адаптації людини до нових соціокультурних умов [4].  Ідея полікультурної освіти виникла не сама по собі. Вона має дві основні категорії  як  «культурний монізм» та «культурний плюралізм». Ці категорії відображають два  фундаментальні аспекти буття культури – його одиничність та різноманітність [5, с.115].  Спочатку існувала монічна форма розуміння світу, що базувалась на принципах  єдинокультур`я. Монокультуралізм простежувався і в радянській системі освіти, також мав  місце і в педагогіці Європи та США. Його ідеї були  спрямовані на поступове стирання  національних відмінностей, зближення націїй.  У другій половині ХХ століття культурний монізм як світоглядна позиція та освітня  стратегія стає кризовою. Виникає таке поняття як «полікультуралізм», «полікультурність». У  цей час починають виникати передумови полікультурної освіти. І саме тоді полікультурна  освіта отримує перевагу над монокультурною. Такі процеси в освіті  виникають завдяки  глобалізації.   Головний процес, який інтенсивно відбувається в світі і який активно впливає на  систему освіти є глобалізація. Глобалізація підштовхує людство до інтеграції, яка, у свою  чергу, може призвести до формування однополярного світу. Це є проблемою тому, що кожна  нація, кожна етнічна група намагається зберігти свою культуру, свої традиції, свою  мову.  Отже, сучасна культурна глобалізація має вирішити багато проблем, серед яких можна  виділити головні, об`єднати різні культури, створити загальний дух однієї нації, та водночас  не дати можливість втрати індивідуальності, неповторності кожного народу . Глобальні  процеси, що відбуваються в сфері культури, сприяють усвідомленню важливості розробки  проблем полікультурності та полікультурної освіти.   Існує  багато факторів які актуалізують полікультурну освіту в Україні. Одним з  основних вважається глобалізація світового простору. Іншим вагомим фактором можна  назвати зростання етнічної та расової свідомості людей. Також міграційні процеси,які  виникають у соціумі, які спричинені економічними, політичними, соціальними, конфесійними  та іншими причинами.  Багато американських вчених внесли свої дослідження у розвиток полікультурної  освіти.  Американський вчений Джеймс Бенкс розробив концепцію полікультурної освіти, де  основною метою є розвиток міжкультурної компетенції у молодого покоління [6]. Інша  американська дослідниця, Соня Нієто, дає таке тлумачення визначення: «полікультурна освіта  – це цінності, стосунки й погляди, які мають люди один про одного» [7, с.298]. Взагалі вчена  багато уваги приділяла проблемам освіти у  багатонаціональному середовищі. Вона  переконана, що багатокультурну освіту треба сприймати як доповнення до освіти кожної  людини. Розглядати як перевагу, а не як проблему.  Метою полікультурної освіти, як дослідники вважають, є формування людини, здатної  до активної та ефективної життєдіяльності в багатонаціональному та полікультурному  середовищі, яка володіє розвинутим почуттям розуміння та поваги до інших культур, яка вміє  жити в мирі та злагоді з людьми різних національностей, рас, вірувань [8, с.6]. сприяти цьому  можна за допомогою шкіл, інститутів, університетів та інших освітніх закладів, сім`ї та різних  громадських організацій. Виховувати у людей толерантні погляди, культурну компетентність,  справедливе ставлення до всіх і до кожного, свободу вибору, повагу  рішень більшості та  захист прав меншин, гуманістичне виховання молоді тощо.        299    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    З розвитком освіти, чимало виникало нових теорій, нових напрямків, але серед них  чільне місце посідає гуманістичне виховання. Цими теоріями займалися великі класики- педагоги Я. Коменський, А. Макаренко, В. Сухомлинський та ін. Саме гуманістичні ідеї  покладено в основу полікультурної освіти, оскільки вона дає можливість сформувати  позитивні взаємини між етнічними, культурними, релігійними групами . Така освіта актуальна  й необхідна для більшості держав світу, а особливо тих, де суспільство складається із  представників різних національностей [9].  У ХХ столітті гуманістична педагогіка вийшла на новий шлях розвитку. Йде  упровадження у навчально-виховний процес закладів освіти: шкіл, вищих навчальних  закладів, технікумів, ліцеїв тощо.  Україна вважається демократичною поліетнічною державою, яка  створює вільний  розвиток національно-культурного життя української нації та всіх етнічної спільнот, які  проживають в Україні.  У навчально-виховний процес шкільної та вищої освіти України інтенсивно  впроваджуються години для підтримання атмосфери взаєморозуміння та взаємоповаги між  представниками різних національностей, проводяться семінари та виділяються позаурочні  години, які спрямовані на виховання патріотизму у юного  покоління, толерантного,  шанобливого ставлення до культур різних етноспільнот.   Проблему полікультурної освіти розглядали та розглядають у своїх диссертаційних  дослідженнях та наукових працях багато відомих науковців, як зарубіжнах так і українських.  Це питання залишається актуальним і досі.    Висновок: Отже, запровадження полікультурної освіти в Україні дає можливість  особистостям глибше вивчити та усвідомити  розмаїття народів, які проживають поруч.  Культурні відмінності,які визначають приналежність людини до тієї чи іншої групи, є  проявом розмаїття цінностей та різних точок зору. Жити поруч з іншими культурами,  взаємодіяти разом, розуміти один одного, спілкуватись на одній мові, поважати традиції та  свята це і є мистецтвом життя.      Література:     1.  Дмитриев Г.Д. Многокультурность как дидактический принцип // Педагогика. – 2000. -№10. – с.4-9.  2.  Сухомлинська О. Концептуальні засади формування духовності особистості на основі християнських  моральних цінностей //Шлях рсвіти.- 2002- №4. – с.13 – 18.  3.  International Encyclopedia of Education – Vol.7. Oxford, Rergamon Press, 1994.  4.  Лощенова І.Ф. Полікультурний підхід до реалізації змісту педагогічної діяльності вищого закладу  освіти // Вісник Черкаського університету. Педагогічні науки – 2005. – Вип. 72 – с.3-8.  5.  Философия: Учебник для высших учебных заведений – М., 1996. – 537с.  6.  Наушабаева С.У. Проблема поликультурного образования в американской педагогике. – М.: Знание,  1993. – 156с.  7.  Nieto Sonia Affirming Diversity: the Sjciopolitical Cotext of Multicultural Education- Longman, 2000. p.307  8.  Макаев В.В., Малькова З.А., Супрунова Л.Л., Поликультурное образование – актуальная проблема  современной школы // Педагогика. – 1999. - №4. – с. 3-10.  9.  Кузьменко В.В., Гончаренко Л.А. З історії розвитку полікультурної освіти // Молодь і ринок. – 2004. -  №4. – с. 112 – 114.  В статті розглядається визначення полікультурної освіти. Висвітлені основні глобалізаційні процеси, та  фактори які впливають на систему освіти у багатонаціональному середовищі.   Ключові слова: полікультурність, полікультурна освіта, глобалізація, багатонаціональне середовище.      This article discusses the definition of  multicultural educatio n. The basic processes of globalization and the  factors affecting the educational system in a multinational environment.   Keywords: multiculturalism, multicultural education, globalization, multinational environment.           300    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   В.В. Бадзян   РОЗВИТОК ІНФІНІТИВНОЇ КОНСТРУКЦІЇ З ПРИЙМЕННИКОМ «FOR» У  СЕРЕДНЬОАНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ. СИНТАКСИС І ФУНКЦІОНУВАННЯ  У другій половині ХХ століття системний підхід до розуміння історичних процесів, що  відбуваються у фонології і морфології, був перенесений і в площину синтаксичних  досліджень. Властива розвиткові мовознавства певна циклічність уможливила заповнення тих  лакун знання, які виникли  з об’єктивних причин, наприклад, у вченні про речення. Помітний  внесок у його розробку належить як вітчизняним дослідникам (В. Брицин, І. Вихованець,  Е. Мороховська, Г. Почепцов), так і представникам західних шкіл (Н. Хомський,  Р. Джекендофф, Х. Рімсдайк, Р. Фрайдін, Л. Хегеман), зокрема, стосовно загальної  характеристики складнопідрядного речення (І. Буніятова, В.  Ярцева) та його складових  (Е. Хеберлі), а також синтаксичного зв’язку між його елементами (А. Вегнер).   Незважаючи на певні успіхи у визначенні природи складного речення та його  конституентів,  нерозв’язаною  залишається  низка  питань,  присвячених  ідентифікації  синтаксичного статусу неособоводієслівних речень, їхній семантиці та функціональним  особливостям.   Історія вивчення неособоводієслівних речень включає певні  питання, пов’язані зі  статусом, класифікацією та функціональними характеристиками цих речень в історії розвитку  англійської мови, що залишаються недостатньо висвітленими. Невирішеність цих питань  зумовлюється дискусійністю природи інфінітива, зокрема його походженням, частиномовним  статусом, функціонуванням у реченні тощо.   Загалом можна виділити кілька підходів до визначення інфінітива як специфічного  мовного явища. В англістиці його  традиційно визначають як просту, незмінювану, основну  форму дієслова, яка вживається без будь-якої вказівки на час, особу та число (С. Ремсі), або  вважають «інфінітивним способом» (infinitive mood), що вказує на певний зв’язок дієслова з  іншими словами у реченні, виражаючи при цьому дію у найбільш загальному вигляді  (Ч. Мейсон, C. Анієнс). Існує  також визначення інфінітива, згідно з яким останньому  притаманні специфічні можливості опису явищ дійсності. Не маючи семантичної  характеристики довготи і називаючи дію в нейтральній і абстрагованій формі, інфінітив не  здатний характеризувати цю дію як процес, розгорнутий у часі. Однак саме інфінітив  допомагає зафіксувати такі ознаки як граничність, досягнення результату, тобто ознаки   більше статичного, ніж динамічного характеру (З. Ісаєва).   Інфінітиву притаманні видові та станові ознаки, він виражає перехідність або  неперехідність основи і може мати свого суб’єкта та об’єкта дії. У розвитку англійських  інфінітивних конструкцій розрізняють три періоди: середньоанглійський (XII-XV  ст.),  ранньоновоанглійський (XVI-XVII ст.) та новоанглійський (XVIII-XIX ст.). У ХІІ ст. в  англійській мові відбувалися  інтенсивні зміни, що мали значення не тільки словникового  складу, але й граматичної будови мови, прискоривши процес розвитку та поширення  досліджуваних конструкцій, поява яких припадає на кінець ХІІ ст. З історичного погляду  отримання інфінітивом дієслівного статусу зумовлено інтенсивною перебудовою всіх мовних  рівнів, основи яких було закладено в давньоанглійській мові, а також  інтенсифікацією цих  процесів у середньоанглійський період.  Як свідчить матеріал середньоанглійських пам’яток, зокрема «Canterbury Tales»  Ф. Бекона, інфінітив виступає головним нефінітним дієсловом у підрядному реченні й керує  об’єктом дії, вираженим формою знахідного відмінка. Свідченням дієслівного статусу  інфінітива в середньоанглійській мові є також семантична та функціональна еквівалентність  інфінітивного речення з підрядним фінітним that-реченням. Вважається, що єдино можливою  для for to Vinf  є його інтерпретація як підрядного речення, а форманта to – як показника  відсутності часу в межах цього речення. Отже, категоріальна зміна інфінітивного статусу в  середньоанглійський період є одним із чинників реінтерпретації for to Vinf  у повноправне    © В.В. Бадзян, 2012        301    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    несамостійне речення з власною позицією суб’єкта дії (незаповнена категорія PRO) та  часовим маркером to (-Tense).   Відповідно до положень теорії керування та зв’язування Н. Хомського (Government and  Binding Theory), конструкція for to Infinitive  розглядається як інфінітивне речення (clause) в  межах складнопідрядного у двох синтаксичних функціях: дієслівного комплемента  (доповнення) та ад’юнкта мети (традиційно – обставина мети).  Так, зокрема, інфінітивні  конструкції з прийменником for, згідно з теорією керування та  зв’язування, визначаються як підрядні речення з власною позицією суб’єкта дії й опорним  дієсловом, вираженим темпорально немаркованою дієслівною формою (інфінітивом). У  середньоанглійській мові суб’єкт дії в підрядному інфінітивному реченні виражений  імпліцитно. Подібно до того, як сполучний that визначає ліву  межу підрядного фінітного  речення у зазначений період, прийменник for також зумовлює тлумачення конструкції for to  Vinf як речення.  Семантична, функціональна та структурна тотожність for to Vinf- та that-речень у мові  середньоанглійського періоду виявляється в тому, що, по-перше, перехідні дієслова (за  винятком лексем з інхоативною семантикою) можуть доповнюватися обома типами речень, а  отже,  відкривають їм ідентичні семантичні позиції (пацієнса –  для одноперехідних,  пацієнса/мети –  для двоперехідних). По-друге, крім синтаксичної функції дієслівних  комплементів, інфінітивне речення з прийменником  for та  that-речення виконують роль  ад’юнкта мети, структурно та змістовно оформлюючи складнопідрядне речення. У мові  середньоанглійського періоду інфінітивні речення з прийменников  for в основному  вживаються у  своїй первісній функції ад’юнкта мети, з якої, пізніше розвинулась функція  комплемента. По-третє, на глибинному рівні репрезентації обидва типи підрядних речень є  тотожними. Відмінність полягає лише у формальному вираженні/невираженні суб’єкта дії та  темпоральній маркованості/ немаркованості дієслова.  У середньоанглійському періоді інтенсивна перебудова всіх мовних рівнів спричиняє  появу багатьох прийменників, які оформлювали інфінітив і мали ідентичну з прийменником to  семантику. Усі вони є варіантами прийменникової парадигми, в межах якої виділяємо власне  англійські та запозичені. Проте аналіз фактичного матеріалу, зокрема «Canterbury Tales» Ф.  Бекона продемонстрував, що сполучення інфінітива з for є найуживанішим, а тому має статус  синтаксичної домінанти.   Диференційною ознакою дієслів інтенції та  інхоативної семантики є здатність перших  однаковою мірою доповнюватися інфінітивним реченням та  that-реченням, тоді як другі  поширюються лише інфінітивним. Інфінітивний комплемент з for сприяє щонайповнішому  вираженню та доповненню інхоативної семантики, that-речення не має такої особливості.  Дієслова наказової та спонукальної семантики субкатегоризують два комплементи, які є  внутрішніми дієслівними аргументами. Об’єкт їхньої дії так само, як суб’єкт, може  здійснювати функцію контролю за імпліцитним суб’єктом, а отже, набувати статусу  контролюючого елемента. Тричленне аргументне оточення дієслів імперативної/допустової  семантики є основним, але не єдиним, оскільки в середньоанглійській мові наявні приклади  двочленного оточення за умови вираження об’єкта дії й інфінітива єдиним  синтаксичним і  семантичним цілим (конструкцією Аccusative-with-the-Іnfinitive).   У мові середньоанглійського періоду деякі дієслова виявляють нетипову синтаксичну  поведінку. Це дієслова з подвійною належністю та комісиви типу  promise. Характерною  ознакою перших є те, що вони можуть вимагати від свого комплемента, вираженого  інфінітивним реченням з прийменником  for, виконання семантичної ролі пацієнса (це  свідчило  б про їх приналежність до групи дієслів наказової семантики) або семантичної ролі  мети (тоді значення спонукання залежить від інтерпретації їхньої семантики). Дієсловам- комісивам притаманне тричленне аргументне оточення, а отже, об’єкт їхньої дії має  контролювати імпліцитний суб’єкт інфінітивного речення. Однак це функціональне  навантаження виконує суб’єкт дії, тобто комісиви виявляють себе як одноперехідні дієслова.  Функціонуючи як ад’юнкт мети у зазначений період розвитку англійської мови, інфінітивне     302    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   речення з прийменником for не субкатегоризується головним дієсловом, а отже, не займає  певної  семантичної  позиції  глибинного  відмінка.  Останнє  пояснюється  тим,  що  неперехідність основи головного дієслова не передбачає комплементів. Подібно до інфінітива  у функції комплемента перехідного дієслова (дієслівний комплемент) інфінітив у функції  ад’юнкта мети з прийменником for доповнює зміст усього складнопідрядного  речення, а тому  має статус комплемента речення.   Проведений аналіз інфінітивних речень з прийменником for у синтаксичних функціях  дієслівного комплемента й ад’юнкта мети у тексті «Canterbury Tales» Ф. Бекона відкриває  перспективи подальших досліджень. Зокрема, видається цікавим і корисним вивчення інших  синтаксичних функцій, які виконувало інфінітивне речення з прийменником  for у  середньоанглійській мові, а саме: комплемента суб’єкта дії, об’єкта дії або означення, а також  з’ясування кількісного й якісного співвідношення між процесом інфінітивної комплементації  перехідного дієслова та процесом комплементації суб’єкта, об’єкта, означення у мові  середньоанглійського періоду у тексті «Canterbury Tales» Ф. Бекона.     Література:     1.  Jackendoff R. «Construction after construction» and its theoretical challenges // Language. – Stanford, CA:  CSLI Publications, 2008. – T.84. – №1. – P. 8 – 28.  2.  Алексеева В. А. Функционирование неличных форм глагола в различных стилях речи // Вопросы  грамматической структуры предложения и текста в английском языке: Сб. науч. тр. – М.: Цитадель, 2000. – Вып.  247. – С. 3 – 9.  3.  Иванова И., Чахоян Л., Беляева Т. История английского языка. – С.Петербург: Славянский дом, 1999. –  300 с.  4.  Карамишева І. Д. Функціонування структур вторинної предикації у складі синтаксичних структур  одного типу (на матеріалі англійської мови) // Нова філологія. – З.: ЗДУ, 2007. – Вип. 26. – С. 71–78.   5.  Нодь В.І. Проблема походження абсолютної інфінітивної конструкції в англійській мові // Проблеми   семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. пр. – К.: Видавничий центр КНЛУ, 2003. – Вип. 9. – С. 265-270.   6.  Нодь В.І. Синтаксичний статус відокремлених конструкцій у генеративній граматиці // Система і   структура східнослов’янських мов: Зб. наук. пр. – К.: Знання України, 2004. – С. 62-68.  7.  Снісаренко І. Є. Інфінітивні звороти в історії англійської мови // Наукові записки Кіровоградського  державного педагогічного ун-ту. Сер. Філологічні науки (мовознавство). –  Кіровоград: РВЦ КДПУ ім.  В.Винниченка. – 2000. – Вип. 26. – С. 226 - 236.  8.  Снісаренко І. Є. Парадигма інфінітивних прийменникових конструкцій у середньоанглійській мові //  Наукова спадщина професора Ю.О.Жлуктенка та сучасне мовознавство: Зб. наук. праць. – К.: Вид-во «Логос». –  2000. – С. 234 - 239.  9.  Снісаренко І. Є. Підрядне інфінітивне речення, оформлене комплементайзером for,  у функції  адвербіального ад’юнкта мети в середньоанглійській мові // Вісник КДЛУ. Сер. Філологія. – 2001. – Т. 4, № 1. –  С. 206 - 212.  10. Снісаренко І. Є. Синтаксичні варіанти конструкції For to Vinf у середньоанглійській мові // Проблеми  семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. статей. – К.: Видавничий центр КДЛУ. – 2001. – Вип. 5. – С. 178 -  182.   У статті розглянуто внесок вітчизняних дослідників і представників західних шкіл у проблему  дослідження складнопідрядного речення, синтаксичного зв‘язку між його елементами та інфінітивних  конструкцій; проаналізовано основні  підходи до визначення інфінітива як специфічного мовного явища;  охарактеризовані основні видові та станові ознаки інфінітивної конструкції з прийменником for з історичного  погляду, зокрема в середньоанглійській мові; пояснено семантичні, функціональні та структурні особливості  інфінітивної конструкції з прийменником for у мові середньоанглійського періоду.   Ключові  поняття :  дієслівний  комплемент,  комплемент  речення,  ад'юнкт  мети,  головне  фінітне/нефінітне  дієслово,  семантична  позиція,  особоводієслівне/неособоводієслівне  речення,  субкатегоризація, імпліцитний суб'єкт.  This article describes the contribution of Ukrainian rese archers and representatives of Western schools to the  problem of compound sentences, syntactic relationship betw een its elements and infinitival constructions research;  analyzes the main approaches to dete rmining the infinitive as a specific lingui stic phenomenon; characterizes major  characteristics of infinitival constructions with the preposition  for from the historical point of view, particularly in the  middle English language; explaines semantic, functional and  structural features of the  infinitive construction with the  preposition for in the language of the middle English period.        303    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    Key terms: verb complement, sentential complement, adverbial adjunct of purpose, governing matrix/lower verb,  semantic position, finite/non-finite clause, subcategorization, implicit subject.   Н.Д. Бондар  (науковий керівник – проф. А.М. Коломієць)  НЕОБХІДНІСТЬ ВИЧЕННЯ ГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН МАЙБУТНІМИ  МЕНЕДЖЕРАМИ СФЕРИ ТУРИЗМУ  Євроінтеграційні процеси й полікультурна реальність сучасного світу сприяють  розвитку міжнародних зв’язків у різних сферах життєдіяльності людини. Особливо це  стосується туристичної галузі, яка активно розширює канали іншомовної комунікації між  різними народами й  соціумами. Туризм сьогодні впливає не тільки на економіку, але й на  соціальні структури і культуру всіх країн світу. В Україні туризм повинен пройти інтенсивні  модернізаційні процеси відповідно до європейських і світових стандартів через системні  трансформації, важливою складовою яких є підготовка компетентних фахівців. Проте,  зокрема, наголошується в законі України «Про туризм»,  Державній програмі розвитку  туризму на 2002 – 2010 роки та в окремих положеннях «Стратегії розвитку туристичної галузі  в контексті підготовки та проведення заходів «ЄВРО-2012» [4; 2].  Підготовка майбутніх менеджерів сфери туризму буде ефективною в процесі вивчення  дисциплін  гуманітарного  циклу  завдяки  основним  принципам  навчання,  а  саме:  фундаментальності, системності у зв'язках з досягненнями інших наук, єдності історичного  і  логічного, національного і загальнолюдського, суспільного та особистого, теорії та практики  навчання й виховання. Проте важливим є те, що процес вивчення дисциплін гуманітарного  циклу дозволяє формувати студента не як «вузького» спеціаліста, який виконує призначені  йому функції, що призводить до стандартизації особистості, а багатогранну гармонійну  особистість, здатну розкрити і реалізувати власний потенціал.  Зміст дисциплін гуманітарного циклу представляє собою сукупність теорій, положень,  норм, знань з таких галузей суспільства, що безпосередньо стосуються духовного і  соціального життя людини й людських спільнот, створюють умови для всебічного,  гармонійного розкриття фізичного, духовного та творчого потенціалу особистості, а саме:  освіта, виховання, наука, культура, релігія, свободи, права і обов'язки  людини, інформаційний  простір, охорона здоров'я, соціальне забезпечення, праця, безпека життєдіяльності,  фізкультура, дозвілля тощо [1, с.12]  Згідно галузевого стандарту вищої освіти України майбутні фахівці сфери туризму  вивчають наступні дисципліни гуманітарного циклу: «Іноземна мова (за професійним  спрямуванням)», «Історія України», «Психологія», «Друга іноземна мова», «Історія  української культури», «Філософія», «Українська мова (за професійним спрямуванням)»,   «Політологія», «Фізичне виховання» [5, с.16].  Розглянемо   мету та необхідність вивчення гуманітарних дисциплін майбутніми  фахівцями туристичної галузі.  Мета дисципліни «Іноземна мова (за професійним спрямуванням)» полягає у  формуванні необхідної комунікативної спроможності в сферах професійного та ситуативного  спілкування в усній і письмовій формах, навичок практичного володіння іноземною мовою в  різних видах мовленнєвої діяльності в  обсязі тематики, що обумовлена професійними  потребами; оволодіння новітньою фаховою інформацією через іноземні джерела.  Очікуваними результатами вивчення дисципліни є сформованість у студентів сфери  туризму низки ключових компетентностей: лінгвістичної, комунікативної, професійної,  соціокультурної; володіння тематичним лексичним матеріалом на продуктивному рівні;  знання структури мови, функціональної граматики; володіння стратегіями ефективної  взаємодії засобами іноземної мови; володіння самоосвітніми  технологіями з використанням  іноземної мови; уміння користуватися іноземною мовою для практичних потреб; вміння    © Н.Д. Бондар, 2012     304    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   складати анотацію наукової статті або доповіді; уміння реферувати наукову літературу з фаху;  формування соціокультурної компетенції.   Метою дисципліни «Історія України» є формування розуміння сутності історичних  перетворень, що відбуваються в сучасній Україні з позиції історичного досвіду, а також  почуття патріотизму, історичної науково обґрунтованої свідомості.  Знання основ психології є важливим фактором розвитку професійної компетентності ,  ініціативи, творчого ставлення до праці, психологічної культури. Саме тому мета і завдання  дисципліни полягають в опануванні студентами основ психології – психології особистості,  діяльності, спілкування, конфліктології взаємовідносин та взаємостосунків, елементів  психологічного забезпечення професійної діяльності. Крім того, дисципліна допоможе  розібратися  у  власному  психічному  житті  та  психічному  житті  оточуючих  для  цілеспрямованого дослідження їхньої поведінки й діяльності.  Засвоєння курсу «Психологія» майбутніми менеджерами сфери туризму передбачає  набуття таких знань, умінь та навичок:  – розуміння предмету психології, основних напрямків, її зв’язку з іншими предметами,  її місця та значення у системі наукових знань;  – набуття знань про методи психології та їх практичне застосування;  – розуміння загальних основ функціонування  спільнот: група, колектив;  – розуміння загальних процесів управлінської діяльності колективом;  – набуття відповідних знань, умінь та навичок сучасної особистісної та групової  комунікації тощо [2, с.70]   Метою вивчення курсу «Друга іноземна мова» є практичне оволодіння студентами   спеціального вжитку, зокрема: засвоєння термінологічного апарату сфери економіки й   адміністрування іноземною мовою ; розвиток навичок функціонального читання, формування   вмінь складання анотації та реферування іншомовних текстів фахової тематики; поглиблення   розуміння іншомовних соціокультурних реалій, сприяння формуванню у студентів мовної,   мовленнєвої та соціокультурної компетенції.  Основною метою вивчення дисципліни «Політологія» є формування системи знань з  питань сучасної політичної системи суспільства, політичної свідомості і демократичної  політичної культури, необхідних навичок політичної діяльності.   В результаті вивчення дисципліни «Політологія» студент повинензнати: об’єкт, предмет  і метод політології, володіти її понятійно-категоріальним апаратом; історію розвитку світової  та  вітчизняної політичної думки;суб’єкти, об’єкти та функції політики, особливості її  взаємодії з іншими сферами життя суспільства; структуру та функції політичної системи, її  головні інститути; основні сучасні політичні течії; сутність та характерні риси міжнародних  відносин, місце в них міжнародної політики. У результаті вивчення дисципліни студент  повинен вміти: розпізнавати специфіку  політичної влади, її сутність, характерні ознаки й  функції; орієнтуватися в проблемах форм державного устрою і форм державного управління;  формувати активну життєву позицію, вміння її відстоювати; орієнтуватися у міжнародному  політичному житті, геополітичній обстановці, мати уявлення про місце і статус України у  сучасному світі [3, с.58].  Фізична культура - як одна із складових частин загальної  культуристудента, його здорового  способу життя, багато в чому визначає поведінку унавчанні, на виробництві, у спілкуванні, сприяє  вирішенню соціально-економічних, виховних та оздоровчих завдань. Особливе значення  длястудентів має оволодіння фізичною культурою у вищих закладах освіти, деформується  потреба у регулярних заняттях. Як навчальна дисципліна,фізична культура забезпечує  реалізацію мети та завдань, передбачених Базовою навчальною програмою.   Мета дисципліни «Фізична культура» у вищому навчальному закладі освіти – послідовне   формування фізичної культури особистості. Показниками оволодіння необхідного рівня знань і   умінь з фізичної культури студента є: знання і дотримання здорового способу життя; стійка   навичка до щоденних занять фізичними вправами у різноманітних раціональних формах;   систематичне фізичне тренування з оздоровчою або спортивною спрямованістю.        305    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    Метою курсу  «Історія української культури» є розкриття основних етапів еволюції   культурних форм буття та пізнання людини і суспільства, тим самим утверджуючи себе в якості   культуротворчого суб'єкта; формування духовно розвинутої особистості, висококультурного   спеціаліста, який відповідає усім вимогам соціально-економічного прогресу.   В процесі вивчення дисципліни є можливим формування наступних компетентностей:   мислити культурологічними категоріями; висловлювати і обґрунтовувати своє ставлення до   подій соціокультурного життя; використовувати знання з історії та теорії культури при   осмисленні сучасних проблем культурного розвитку, робити порівняльно-історичний аналіз   культурних епох; пояснювати і оцінювати факти соціокультурного життя з гуманістичних   позицій [4, с. 56].  Формування філософської культури, мислення та пізнання навколишнього світу та  самого себе, навичок застосування філософської методології – мета дисципліни «Філософія».   Основні соціально-особистісні, професійні компетенції можна визначити у тому, що   повинні студенти знати: основні філософськи категорії та загальнонаукові методи; структуру   філософського знання; базові уявлення про основи філософії, що сприяють розвитку загальної   культури й соціалізації особистості; основні течи та напрямки в історії філософи;   закономірності розвитку історії, економіки й права; розуміти причино-наслідкові зв'язки   розвитку суспільства. Вміти: практично використовувати основні філософськи поняття,   змістовно аналізувати основні напрямки та течії філософії; застосовувати набуті знання в   професійній і соціальній діяльності; самостійно оцінювати та узагальнювати опрацьований   матеріал, користуватися різноманітними джерелами інформації, робити висновки, приймати   рішення.   Вивчення курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)» сприяє всебічному   розвитку особистості як культурно освіченої людини з розвинутими духовними потребами.   Це  підвищує  актуальність.  викладання  курсу « Українська  мова ( за  професійним   спрямуванням)», як нормативної дисципліни, дозволяє одержати глибокі знання про зміст, і   форми мовного середовища.   Метою викладання дисципліни є підвищення загального мовного рівня студентів,   поліпшення їх орфографічної та пунктуаційної грамотності, ознайомлення з особливостями   професійного мовлення, його практичним застосуванням фахівцями у професійній сфері   діяльності; ознайомлення із особливостями мовлення, його практичним застосуванням в   професійній сфері діяльності; отримання практичних навичок і підвищення культури мовлення   майбутніх фахівців; вміння застосовувати теоретичні знання в практичній діяльності [9; 20].  Резюмуючи все вищесказане, можна зробити висновок, що процес вивчення дисциплін  гуманітарного циклу передбачає засвоєння наукових знань про суспільство, людину, її  природу, можливості її розвитку і саморозвитку, місце і роль особистості в суспільстві, а  також впливає на формування ключових компетентностей майбутніх фахівців туристичної   галузі.     Література:     1.  Балл Г.О. Гуманістичні засади педагогічної діяльності / Балл Георгій Олексійович. – К.: Педагогіка і  психологія, 1994. – С. 3-4.  2.  Загальна психологія: Практикум: Навч. посібн. / [Волошина В.В., Волинська Л.В., Савицька С.О. та  ін.]. – К.: Каравела, 2005. – 280 с.  3.  Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з  освітньої політики / [Бібік Н.М., Ващенко Л.С., Локшина О.І., Овчарук О.В., Пометун О.І. та ін.] під заг. ред.  О.В.Овчарук. – К.: «К.І.С.», 2004. – 112 с.  4.  Кухта І.В. Формування іншомовної комунікативної культури майбутніх фахівців туристичної сфери:  автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.0 «Теорія і методика професійної освіти»/  І.В. Кухта. – Тернопіль, 2011. – 22 с.   5.  Освітноь-професійна програма підготовки «Бакалавра» напряму підготовки 6.140103 « Туризм»:  ГСВОУ 6.140103-2011. – [Чинний від 2010-08-11]. – К. : Галузевий стандарт вищої освіти України. 2011. – 20 с.       306    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   У статті розглядаються гуманітарні дисципліни, які вивчають майбутні менеджери сфери туризму та  визначається мета і необхідність вивчення дисциплін гуманітарного циклу майбутніми фахівцями туристичної  галузі.  Ключові слова: гуманітарні дисципліни, менеджери сфери туризму.       In the article the humanitarian discipline which are studied by future managers of tourism are examined. The aim,  the necessity of the humanities’ studying by the future experts of tourism is revealed.   Keywords: humanities, experts of tourism.         С.П. Бондар   (науковий керівник – проф. А.М. Коломієць)     МОДЕРНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ БІБЛІОТЕК ВНЗ  Постановка проблеми. Якою має бути сучасна бібліотека ВНЗ? Як зробити її цікавою  для студентів, які читають, і тих, що не читають, для майбутніх учителів, які відвідують  бібліотеку, але ще не відкрили для себе всіх її можливостей?  Як пояснити людям, що  бібліотеки, навіть у цей непростий час, не «виживають», а живуть повноцінним творчим  життям? Такі запитання постійно знаходяться у сфері професійної уваги працівників ВНЗ:  викладачів, бібліотекарів, науковців. Вони намагаються вийти за рамки бібліотечних  стандартів, працюючи над пошуком нових форм розвитку читацьких інтересів, створювати  позитивний імідж сучасної бібліотеки для  молоді.  У європейських країнах такі пошуки ведуться давно й успішно. Сучасні бібліотеки – це  новий клас інформаційних систем, який значно розширює спектр інформаційного  обслуговування користувачів. Роботи зі створення новітніх бібліотек підтримуються  національними програмами і мають відповідне фінансування в багатьох країнах світу: Росії,  Німеччині, Франції, США. Ми намагаємося використовувати досвід колег, працюючи  над  удосконаленням бібліотек ВНЗ, розвиваючи та поширюючи рівень читацьких інтересів  молоді.  Криза читання є загальноосвітньою тенденцією, але значна частина студентів не  відвідують бібліотек через те, що не мають чіткого уявлення щодо їхніх сьогоднішніх послуг і  можливостей. У Концепції Державної цільової національно-культурної програми створення  єдиної інформаційної бібліотечної системи «Бібліотека – XXI ст» від  23 грудня 2009 року  серед пріоритетних напрямів визначені такі:  –  «створення єдиного веб-порталу «Бібліотека – XXI ст.»;  – забезпечення  доступу  публічних  бібліотек  до  Інтернету,  їх  дооснащення  комп’ютерною технікою, програмним забезпеченням і телекомунікаційним обладнанням;   – підвищення кваліфікації, рівня підготовки і перепідготовки працівників бібліотек із  використання сучасних інформаційних технологій;   – створення базових центрів переведення  в електронну форму документів, що  зберігаються в бібліотечних фондах;   – створення єдиної інформаційної інфраструктури, яка б охоплювала бібліотеки і  забезпечувала належний рівень роботи працівників із використанням сучасних інформаційних  технологій» [4, с.3].  Саме такий багатовекторний підхід до інформатизації бібліотек забезпечить інтеграцію  й раціональне використання інформаційних ресурсів, а для кожного студента відкриється  перспектива  отримувати інформацію незалежно від її типу, місця й часу. Тобто, розвиток  інформатизації бібліотек ВНЗ має бути скерований на істотне підвищення рівня повноти,  оперативності, доступності різних форм і видів інформації та всебічне використання  потенційних можливостей інформаційних технологій, систем і мереж для повномасштабного  вирішення соціальних і гуманітарних проблем, що стоять перед ВНЗ.    © С.П. Бондар, 2012        307    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    Інформатизація бібліотек розглядається як один із пріоритетних напрямів розвитку  сучасної системи освіти. Впровадження інформаційних технологій в освітню сферу стає  могутнім інструментом на шляху вирішення різних дидактичних і педагогічних завдань [6,  с.28].  Аналіз наявних досліджень. У професійній періодиці з’явилося багато матеріалів про  реформування системи сучасних бібліотек ВНЗ в умовах освіти України.  Це питання  досліджували: Н. Апшай, В. Дригайло, Т. Костирко та ін. А вирішенню проблем  удосконалення розвитку бібліотек за допомогою сучасних інформаційних систем присвятили  свої праці Б. Бочаров, Б. Елепов, Л. Костенко, А. Чекмарьов. Доводиться констатувати  відсутність цілісних системних досліджень щодо ролі інформаційних технологій у розвитку  сучасних бібліотек ВНЗ.  Мета статті – проаналізувати  сучасні тенденції розвитку бібліотек ВНЗ за допомогою  інформаційних технологій.   Виклад основного матеріалу дослідження. Модернізація національної системи вищої  освіти в світлі вимог Болонської декларації поставила стратегічно нові завдання перед  колективом викладачів, науковців, бібліотекарів ВНЗ. Тому бібліотеки XXI століття повинні  функціонувати як суспільні центри, де можна залучитися до нових ідей, розширити читацькі  інтереси  та здійснити культурний обмін інформацією. Вони мають використовувати власний і  набутий досвід для радикального поліпшення обслуговування на основі інновацій,  партнерства; розробляти різноманітні програми, спрямовані на забезпечення читацьких  потреб молоді. Серед вагомих цінностей бібліотек XXI століття є:  1) спілкування – залучення до відкритого обміну інформацією;  2) якість – швидкий та якісний результат пошуку потрібної інформації;  3) різноманіття – прагнення охопити значні масиви літератури для забезпечення потреб  користувачів;  4) інтелектуальна свобода – забезпечення відкритого доступу до бібліотечних ресурсів.  Новітні тенденції спонукають бібліотеку XXI  століття шукати інноваційні шляхи  розвитку. Поєднання власного досвіду з сучасними технологіями має відбуватися з  урахуванням реалій сьогодення, готовності бібліотекарів до радикальних перетворень  професійного середовища і підвищення  професійної компетентності.  Зрозуміло, що зміни в діяльності бібліотек мають відбуватися відповідно до визначених  напрямів роботи:  1. Підготовка бібліотекарів, які володіють методами роботи в інформаційних  мережах, здатні самостійно шукати та освоювати необхідну інформацію. Широкий спектр  використання інформаційних технологій якісно змінює сферу бібліотечного обслуговування.  Це робить надзвичайно важливим призначення бібліотекаря і диктує  нові вимоги до  бібліотечних працівників, як посередників між студентами та інформаційними ресурсами.  Очевидно, що грамотне застосування комп’ютерних технологій значно підвищує ефективність  інформаційного обслуговування, звільняє від рутинних процесів, дає простір для творчої  діяльності. Бібліотекар має зорієнтувати користувача у великому масиві інформаційних  ресурсів і компетентно відповісти на безліч запитань; він поєднує у своїй роботі традиційні  функції консультанта з інформаційного пошуку, інформаційного агента, інструктора й  організатора знань.  До вагомих функцій бібліотекаря також належать:  1) проведення групових та індивідуальних консультацій для студентів;  2) проведення семінарів-презентацій, літературних вечорів, літературних екскурсій;  3) організація читацьких конференцій, круглих столів, літературних ігор.  2. Створення єдиної університетської комп’ютерної мережі, що об’єднає головну  бібліотеку з її філіями – бібліотеками факультетів і гуртожитків. Нові можливості в  задоволенні інформаційних потреб користувачів відкриває вільний доступ до Інтернету.  Довідково-бібліографічний апарат бібліотеки набуває величезної інформаційної потужності,  об’єднуючи  пошукові  можливості  електронного  каталогу  бібліографічних  описів     308    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   (завершуючи електронний опис, паралельно потрібно створити тематичні каталоги, каталоги  персоналій, каталоги-класифікатори). За рахунок представлення в мережі бібліотечних  каталогів, різноманітних порталів, електронних бібліотек, Інтернет поступово перетворюється  на одне з пріоритетних джерел для пошуку. Бібліотекарі систематично вивчають можливості  інформаційно-пошукових систем і, тим самим проводять моніторинг глобальної мережі.  Результатом обробки інформації є систематизований покажчик адрес різноманітних веб- ресурсів, який потрібно постійно оновлювати. Для користувачів Інтернету є прекрасна  можливість познайомитися з працями викладачів, науковців, бібліотекарів ВНЗ. Вагомим  чинником університетської освіти є створення електронного архіву повнотекстових версій  навчально-методичних посібників, підручників, монографій, статей, рідкісних книг, а також  електронної версії планів практичних і семінарських занять , що значно полегшить підготовку  працюючим студентам.  3. Створення он-лайнових повнотекстових масивів, які задовольнятимуть інформаційні  потреби на рівні навчального процесу та збільшать можливість використання документів,  які є в недостатній кількості. Студенти прагнуть використовувати такі послуги, як  електронне інформування та електронне замовлення, розширення доступу до повнотекстових  баз даних, електронної доставки документів  і віртуальної довідкової служби. Нині всі ці  послуги цілком можливі завдяки електронним технологіям, коли можна отримати  інформацію, не відвідуючи бібліотеку. Сучасні технології дозволяють популяризувати  бібліотеку та зацікавлювати молодь шляхом самопрезентації, яка повинна бути на одній із  сторінок веб-сайту університету, де подана актуальна для користувачів інформація про  бібліотеку, її ресурси та  послуги, проведення днів інформації тощо.   Головну ідею використання інформаційних ресурсів у розвитку бібліотек XXI століття  можна визначити так: бібліотека має надати студентам якомога більше інформації про  ресурси й послуги на власному веб-сайті, щоб безпосередньо з нього користувач мав якомога  більше функціональності щодо використання цієї інформації.  Використання сучасних інформаційних технологій у роботі бібліотек важливим чином  змінює характер та особливості роботи:  – підвищується достовірність інформації, яку бажає отримати студент;  – бібліотекар звільняється від виконання рутинної роботи;  – марно не витрачається час на архіви і картотеки, а натомість можна швидко одержати  якісну інформацію;  – з отриманою інформацією можна одразу працювати.  Отже, автоматизована система роботи  в бібліотеці призводить до якісного рівня  обслуговування читачів, надаючи їм можливість здобути якомога більше інформації за  короткий термін.  Висновки. Формування електронної бібліотеки XXI століття є пріоритетним напрямом  інформатизації бібліотек, що, в свою чергу, забезпечить оперативне отримання нової  інформації, введення її до навчального процесу, використання бази даних. Інформатизація  бібліотек створить передумови для  формування на державному рівні інтегрованого освітнього  простору країни. Бібліотека XXI  століття істотно змінить характер своєї діяльності в  напрямку інтеграційних новітніх технологій в обслуговуванні студентів, що значно підвищить  рівень зацікавлення літературою і розширить спектр читацьких інтересів молоді.     Література:     1.  Бочаров Б.П. Автоматизированная картотека обеспеченности учебной литературой / Б.П. Бочаров //  Б-ки учеб. заведений. – 2002. – №2. – С.41-64.  2.  Дригайло В.Г. Основы управления библиотекой высшего учебного заведения/ В.Г. Дригайло, Е.В.  Башун, В.Н. Волынец. – К.: Политехника, 2001. – 390с.  3.  Елепов Б.С. Управление процессами использования информационных ресурсов / Б.С. Елепов, В.М.  Чистяков. – Новосибирск: Наука, 1989. – 237с.  4.  Концепція Державної цільової національно-культурної програми створення єдиної інформаційної  бібліотечної системи «Бібліотека – XXI ст.» // Бібліотечна планета. – 2010. – №1. – С. 1-4.        309    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    5.  Костенко Л.Й. Бібліотеки та інформаційні ресурси в сучасному світі науки, культури, освіти та  бізнесу: підсумки 11-ї міжнар. конф. «Крим - 2004» / Л.Й. Костенко, А.О. Чекмарьов // Бібл. вісник. – 2004. – №4.  – С.39-45.  6.  Крайнюк О.М. Електронні навчальні документи як об’єкт формування бібліотечного фонду /  О.М. Крайнюк // Якість функціонування бібліотечної системи ВНЗ: матер. III міжвуз. наук.-практ. конф.; 18-19  жовтня 2007 року, Донецьк, Україна / Наукова бібліотека Донецького національного університету економіки і  торгівлі імені Михайла Туган-Барановського. – Донецьк: ДонНУЕТ, 2007. – 222с.      У статті розглядається методика використання інформаційних та комп’ютерних технологій у роботі  бібліотек, а також звертається увага на те, що сучасний розвиток електронних бібліотек – це формування  фонду електронних джерел.   Ключові слова : електронна бібліотека, електронні інформаційні ресурси, комп’ютерна технологія.  The methods about using information and computer techno logies in the library work had been observed. The  modern development of Digital Library is characterized to forming the fund of electronic resources.   Keywords: Digital Library, electronic information resources, computer technology.      О.І. Вальчук  (науковий керівник – доц. А.М. Тростогон)     МЕНТАЛЬНІСТЬ НАРОДУ ЯК РУШІЙНА СИЛА ІСТОРІЇ В ПРАЦЯХ  ПРЕДСТАВНИКІВ ШКОЛИ «АННАЛІВ»  Історики школи «Анналів» змінили уявлення про те, чим власне є історія. З вивчення  поодиноких подій вони перемістили наголос на масові та повторювані явища. Вони  спробували встановити зв’язок  між історичними процесами, що були віддалені один від  одного як у просторі, так і в часі. Замість політичного життя, як традиційного предмета  історичного дослідження, вони звернули увагу на інші об’єкти аналізу –  суспільство,  культуру, певні структури повсякденності. Своєю стратегічною метою вони проголосили  створення «тотальної історії» – тобто такої історії, яка б охоплювала  усі без винятку сторони  життя людини. Хронологічно праці істориків цієї школи тяжіють до Середньовіччя та  Ранньомодерного часу (до XIX ст.), тематично – до європейської історії.  Метою нашого дослідження є аналіз концепції ментальності народу як рушійної сили  історії, розвинутої представниками перших трьох поколінь школи «Анналів».  Серед робіт, безпосередньо присвячених аналізу наукових праць школи « Анналів»,  можна вказати монографії і статті В. Согріна, А. Гуревича, Ю. Бессмертного, В. Даліна,  Ж. Ревеля, А. Ястребіцької.  Можна сперечатися з приводу того, які етапи пройшла школа «Анналів», але не  викликає жодних сумнівів той факт, що на кожному етапі її лідируюча роль у світовій  історичній науці визначалася новаторським підходом до вивчення  історичного досвіду  людства.  Школа «Анналів» переглянула предмет історичної науки. В центрі уваги завжди  залишалася людина, цим самим була посилена гуманітарна спрямованість історичної науки.   Звернення до історії ментальності для школи «Анналів» було не випадковим, оскільки   ментальність органічно вписувалася в бачення і розуміння засновниками школи предмету   історичної науки і способу його вивчення.   Історія ментальностей об'єктивно сприяла здійсненню концепції «тотальної історії». У   свідомих і несвідомих реакціях виявлялися всі аспекти матеріального, духовного, соціального   життя індивіда. «Тотальна історія» перш за все і припускала відтворення картини історичного   життя у всій її повноті [1, c.91-92].   Вивчення ментальностей і повсякденності окреслило абсолютно нову парадигму в   оцінці історичного прогресу людства. Раніше ми оцінювали історичний прогрес з точки зору   технологічних, економічних, соціальних, політичних змін. Але як реагував на ці зміни    © О.І. Вальчук, 2012     310    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   звичайний світ простих людей? Лише відповівши на це запитання, можна дати об’єктивну   відповідь стосовно суті прогресу людства. Якщо повсякденний світ і менталітет суспільства   не змінюється, якщо вони не розвиваються з розвитком технологічних і соціальних змін, то ми   не маємо права говорити про прогрес історії. Вивчення історії ментальностей, повсякдення   допомагає з’ясувати, руйнується людина чи вдосконалюється в ході історичного розвитку [2,   c.112].   Представники школи «Анналів», ставши на позиції міждисциплінарних досліджень,   показали, що ментальність носить історичний характер і її можна реконструювати.   Реконструкція можлива на основі поглибленого аналізу джерел різного роду: матеріальних,   писемних, художніх.   На першому етапі вивчення ментальності були закладені дві лінії дослідження. Л. Февр,   спираючись на психологію і цивілізаційне розуміння культури, прагнув створити історію   почуттів. Дивовижну непостійність, надмірну вразливість людини епохи середньовіччя   Л. Февр пояснював контрастним станом матеріального життя того часу. М. Блок віддавав   перевагу соціологічному підходу. Він указував на залежність ментальності від соціальних   структур, що існували в суспільстві. Проте пропонована методика вивчення ментальності   багато в чому залежала від ерудиції дослідника і його здібностей в аналізі джерела. Сам   термін «ментальність» використовувався украй обережно і не був чітко окреслений.   Хоча невизначеність поняття «ментальність» у представників школи «Анналів» і   викликала критику з боку опонентів, самим дослідникам вона відкривала широке поле для   роздумів. У післявоєнні десятиліття історики ментальності, сприйнявши основні ідеї М. Блока   та Л. Февра, зуміли значно удосконалити методичні прийоми в дослідженнях ментальних   структур, розширити предмет дослідження.   Якщо М. Блок і Л. Февр дуже обережно користувалися поняттям «ментальність», то їх   послідовники післявоєнного періоду Р. Мандру і Ж. Дюбі почали активно його застосовувати.   Віддавши перевагу йому перед іншим близьким поняттями: «колективного несвідомого»,   «колективних уявлень».   Друге покоління «Анналів» висунуло ідею більш об'єктивного вивчення ментальності. У   ментальних  дослідженнях  пропонувалося  використовувати  метод  структуризації   досліджуваного питання, що спирається на кількісні методи. Р. Мандру і Ж. Дюбі   перетворили розмите і невизначене поняття «ментальності» на наукову категорію.   Суб'єктивність ученого відходила на другий план. Вони ж зуміли показати в емпіричних   дослідженнях мінливість ментальних структур. Завдяки їх дослідженням ментальність займає   важливе визначальне місце в історичному процесі.   Ж. Дюбі в своїх дослідженнях активно використовував марксистську термінологію.   Проте вивчення ментальних установок приводить його до переконання, що саме вони, а не   спосіб виробництва, відіграють головну роль у формуванні суспільного устрою. Ж. Дюбі   пояснює суть феодального ладу через ментальні установки. В якості домінанти феодального   ладу Ж. Дюбі вказує на поняття «служіння», яке «вважалося найпершим» у відносинах між   людьми від простого слуги до короля [3, c.160]. Унікальна суть, що вкладається в це поняття,   не перетворювала «нижчого на раба або холопа» і залишала «місце для розвитку особистості»   [4, c. 151]. Кінець кінцем, Ж. Дюбі висловлює ідею про те, що феодалізм – це середньовічний   тип ментальності.   З його точки зору саме ментальні установки, що склалися в середньовічний період,   визначають спосіб виробництва і характер суспільства в цілому. Інакше кажучи, свідомість   людини і її несвідоме формують той суспільний порядок, в якому вона живе.   В результаті наукових розробок Ж. Дюбі вивчення ментальності набуває рис   систематичних досліджень. У ментальності виділяються структурні елементи, рівні. Хоча за   ментальністю як і раніше зберігається така риса як розпливчатість, відсутність чітких   контурів. Проте на допомогу історико-психологічним дослідженням приходять кількісні   дослідження. І врешті-решт, дослідження ментальності стає об'єктивнішим. За самою   ментальністю все більше закріплюється визначальна роль у формуванні суспільного устрою.        311    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    Третє покоління «Анналів», спираючись на попередні дослідження, прагнуло   проникнути в глибини ментальних установок людини і суспільства. У працях Е. Ле Руа   Ладюрі розглядається біологічний рівень ментальних структур, вивчаються підсвідомі реакції   і їх вплив на поведінку людей. Е. Ле Руа Ладюрі в рамках своєї концепції «нерухомої історії»   звертає увагу на міцність і тривалість в існуванні певних ментальних структур. Навпаки, його   колега Ж. Ле Гофф, погоджуючись з повільністю зміни ментальності, прагне прослідкувати ці   зміни в іншій сфері – сфері ціннісних орієнтацій окремих соціальних груп. Загальна картина   бачення світу представлена для нього в розумінні людиною минулого часу, праці, освіти,   соціальної структури суспільства, розмежування в системі цінностей духовного і світського   характеру, відношення до земного життя [5, c.9].  Досягненням історичної науки, на думку Жака Ле Гоффа, є вивченя двох видів  реальності: історичної дійсності як такої і уявлень, які про неї в той час мали люди.  Антропологічний підхід в дослідженні ментальності дозволяє Ж. Ле Гоффу зафіксувати  цілісність історичної дійсності в фокусі суб’єктивного фактора. Тобто  матеріальні основи  життя вивчаються через ті смисли і значення, які люди середньовіччя вкладали в них. При  цьому Ж. Ле Гофф прагне віднайти «взаємовпливи і взаємозв’язки між різними пластами і  рівнями соціального»  [6, c.206]. Інакше кажучи, Ж. Ле Гофф прагне зрозуміти суспільство  зсередини, виходячи з тих уявлень, які мали люди минулих століть про самих себе, про своє  існування на землі і життя після смерті.   Під дослідженням ментальності Ж Ле Гофф бачить, перш за все, вивчення історії   колективної психології і масових уявлень, які дозволяють відтворити бачення світу людьми   минулого.  Фактично Ж. Ле Гофф пропонує досліджувати розуміння середньовічними людьми тих  категорій, які можна віднести до філософських. Він прагне знайти такі сюжети в дослідженні  ментальних структур, які були б визначальними для розуміння свідомих і несвідомих реакцій  в житті середньовічної людини. Ж. Ле Гофф звертається до таких категорій у свідомості  людини минулого , від змісту яких залежать соціальні відносини в суспільстві, економічний  розвиток. Розкриття значення цих понять дозволяє історику уявити життя суспільства  загалом. Зміни, які відбуваються в їх тлумаченні, означають і зміни в житті суспільства в  цілому, перехід до нових етапів розвитку.  До таких уявлень Ж. Ле Гофф відносить розуміння людиною часу, праці. На його думку,  час є важливим інструментом соціального контролю і політичної влади: «Для великих  сеньйорів і князів цей час… є … символом влади» [7, c.55]. Цим самим визначається зв'язок  між ментальними установками і політичною та соціально-економічною системами  суспільства.   Церква, яка контролювала час в епоху середньовіччя, була змушена пристосовувати свій  час до часу  сільськогосподарських робіт. Тут також приховується зв'язок між ментальними  установками і матеріальним життям. Перехід контролю над часом у власність міст, а потім і  держави означає для Ж. Ле Гоффа «ментальне, духовне»  потрясіння, яке свідчить про  наявність змін в ментальних установках суспільства [8, c.55].   В цілому французькі історики виділяють і вивчають в ментальності не стільки рівень   свідомості, скільки рівень підсвідомості. Вони таким же чином констатують вплив на   формування ментальності економічного, соціокультурного і природного середовища. Проте   впродовж всього вивчення ментальності в школі «Анналів» виробляється розуміння її як   основи суспільного розвитку.   Ментальність як об’єктивна реальність зазнає змін в історичному часі, які пояснюються   різноманітними катаклізмами, потрясіннями пережитими суспільствами і соціальними   групами.   На формування ментальності впливає економічна діяльність людини, соціокультурне   середовище. Однак і ментальність суттєво впливає на економічне виробництво, формування   відносин між соціальними групами  [9, c.143-144].     312    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Дослідження ментальності, проведене школою «Анналів» на рівні міждисциплінарності,   дозволяє побачити в розумінні історичного процесу великої кількості взаємодіючих факторів.   Серед них не можливо виділити один, визначаючий фактор. На формування ментальності   впливало матеріальне і соціокультурне середовище. Завдяки вивченню ментальності, сучасна   цивілізація вчиться толерантності.   Ментальність є тією частиною людської історії, яка змінюється найповільніше і   забезпечує розвиток суспільства незалежно від можливого негативного впливу як   матеріального середовища, так і негативного впливу соціально-політичної кон’юнктури. Вона   сприяє самозбереженню суспільства в несприятливих умовах, забезпечує спадковість   культури і є основою для його розвитку в умовах постійних змін.      Література:      1. Ле Гофф Ж. «Анналы» и «новая историческая наука» // Споры о главном: Дискусии о настоящем и  будущем исторической науки вокруг французской школы «Анналов». – М., 1993. – С. 90 – 94;   2. Согрин В.В. За творческий диалог // Споры о главном: Дискусии о настоящем и будущем исторической  науки вокруг французской школы «Анналов». – С. 111 – 113;   3. Дюби Ж. Европа в средние века. – Смоленск, 1994;   4. Гуревич А.Я. Исторический синтез и Школа «Анналов». – М., 1993;   5. Бессмертный Ю.Л. История на распутье // Споры о главном: Дискусии о настоящем и будущем  исторической науки вокруг французской школы «Анналов». – С. 3 – 15;   6. Гуревич А. Я. Вказана праця;   7. Ле Гофф Ж. Другое Средневековье: Времья, труд и культура Запада. – Екатеринбург, 2000;   8. Там само;   9. Бессмертный Ю.Л. Школа Анналов: весна 1989 г. // Европейский альманах. История. Традиции.  Культура. – М., 1991. – С. 137 – 153.  Стаття присвячена висвітленню окремих аспектів проблеми місця і ролі ментальності народу в історії.  У представленій публікації проаналізовано  концепцію ментальності народу як рушійної сили історії, розвинутої  представниками перших трьох поколінь школи «Анналів». Обгрунтовано авторську позицію з цього питання.   Ключові слова: школа «Анналів», «тотальна історія», ментальність.      The article is devoted to the  interpretation of different aspects of the place and role of the mentality of people in  history. The present publication analyzes the concept of mentality of the people as the driving force of history, developed   the representatives of the first three ge nerations of the Annales School. On this  question the author point of view is  considered.   Keywords: the Annales School, «total history», mentality.        В.В. Василик  (науковий керівник – проф. А.М. Коломієць)  ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У  ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ЮРИСТА  Сучасна юридична діяльність нерозривно пов'язана з грамотною організацією  інформаційних процесів, а також освоєнням і використанням сучасних інформаційно- комунікаційних технологій. Нерідко саме те, наскільки добре юрист володіє тією або іншою  комп’ютерною  програмою, визначає ефективність його роботи. Останнім часом комп’ютер  став основним робочим інструментом юриста. Незалежно від сфери діяльності юристові  доводиться проводити за ним багато часу, складаючи процесуальні документи, договори,  схеми, презентації і тому подібне. Тому від навичок роботи з комп'ютерною технікою певною  мірою залежить і ефективність його роботи. В умовах інформаційного суспільства діяльність  юриста практично неможлива без уміння оперувати тими чи іншими прикладними офісними  програмами: текстовими редакторами, поштовими програмами, архіваторами, базами даних,  пошуковими системами тощо. Опитування практикуючих юристів щодо підготовки    © В.В. Василик, 2012        313    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    молодшого юриста в плані роботи з ІКТ і власний досвід дозволили зробити певні висновки,  що представлені нижче.  Для того, щоб виконати термінове завдання клієнта, вже недостатньо просто мобільного  телефону і факсу. Необхідний мінімальний багаж знань для роботи з інтерфейсами доступу до  Інтернету, клієнтськими і призначеними для користувача програмами і, звісно ж , уміння  працювати з відповідним устаткуванням. І це той базисний набір навичок, якм необхідно  володіти молодому юристові при вступі на роботу. До того ж, в ідеалі, він повинен добре  орієнтуватися в пошукових системах Інтернету, мати здатність швидко знайти необхідну для  роботи нормативну базу, а також навички швидкої адаптації до незнайомих йому  програм.  Адже існує безліч програм, що дозволяють юристам оптимізувати витрати, або навпаки, що  дозволяють вести скрупульозний білінг клієнта (програми, що встановлюються на мобільні  телефони і здійснюють облік наданих консультацій по телефону, часу, витраченого на  підготовку електронних листів і т.ін.).  Нині інформаційна культура юриста є не менш актуальною, ніж його багаж  знань у  сфері юриспруденції. У сучасних умовах юрист зобов'язаний оперативно реагувати на запити  клієнтів, своєчасно ухвалювати рішення в судовому процесі, бути добре оснащеним технічно.  Тому, молодий фахівець, який прийшов у юридичну компанію, має володіти хоч би  мінімальними технічними навичками та вміти працювати з основними комп’ютерними  програмами.   Мінімальний багаж  знань і навичок молодого юриста повинен складатися з уміння  працювати з ПК, з текстовим редактором, вміння користуватися порталом rada.gov.ua,  програмами з обробки електронної пошти. Молодший юрист повинен мати навички роботи з  офісними застосуваннями, оскільки чимала частина його роботи зводиться до підготовки  договорів, позовів і інших процесуальних документів, звідних таблиць і тому подібне . Окрім  того, юрист зобов'язаний уміти працювати в мережі Інтернет, адже оперативний пошук  необхідної інформації є запорукою його успіху. Також фахівець у сфері юриспруденції має  володіти навичками роботи з правовими базами (наприклад, Ліга, НАУ, Експерт і тому  подібне).   Зараз важко собі уявити професійного юриста, який не вміє працювати з сучасними   засобами комунікації і пошуку інформації. Існує думка про те, що навіть найкращий юрист не  може знати все законодавство, пам'ятати його оновлення і тримати все це в голові, але він має  знати, де знайти відповідь на будь-яке запитання і вміти швидко це робити. Мінімальна  інформаційна грамотність юриста повинна складатися з  уміння користуватися правовими  базами даних, наприклад, такими як Ліга Закон і БД НАУ, і, звісно, володіння пакетом MS  Office. Надзвичайно необхідною є програма Outlook, особливо та її частина, що стосується  планування та призначення зустрічей. Для багатьох юридичних фірм це входить до  корпоративної культури спілкування –  призначення, прийом або відміна зустрічей,  повідомлення про відсутність, установки  автовідповідачів за допомогою Outlook тощо. Також  важливим є знання Power Point і Visio для якісного візуального надання інформації колегам  або клієнтам, для виступу на конференціях.   У деяких юридичних фірмах організовується корпоративне навчання навичкам роботи з  цими програмами, що дозволяє заощадити час на індивідуальному навчанні і створити  внутрішні корпоративні стандарти. У деяких компаніях обов'язковою  вимогою для всіх  співробітників є зберігання документів у загальній системі документообігу. У кожній компанії  своя система бази даних, використанню якої навчають усередині компанії, але юрист повинен  бути достатньо технічно грамотним, щоб швидко зрозуміти логіку роботи в цій системі.  Також для юридичних компаній характерна наявність програм для реєстрації проектів і  оплачуваного.   Не  зайвими для юриста будуть також знання з комп’ютерної ергономіки, оскільки  неправильна організація робочого місця може призвести до підвищеної стомлюваності та  інших негативних наслідків. Освоєння методу сліпого друку, як правило, значно полегшує  технічну частину роботи. Враховуючи те, що на комп’ютері часто може зберігатися     314    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   конфіденційна інформація, юрист має дотримуватись загальних рекомендацій щодо захисту  даних.  У повсякденному житті юристи використовують весь арсенал програм MS Office,  декілька програм, спеціально розроблених для потреб юридичної фірми (пов'язаних із  урахуванням робочого часу та білінга клієнтів), а також набір базових графічних редакторів  групи Adobe. У юридичній практиці використовуються програми як елементарні (Word, Excel,  Outlook, Power point), без  поглибленого знання яких неможливо працювати професійно та  якісно, так і спеціалізовані – Ліга, НАУ та ін. Для вирішення спеціальних завдань юридичних  фірм і розробки унікального програмного забезпечення в їхній структурі часто працює  розширений ІТ відділ.   Стосовно спеціальних програм для юристів, то найчастіше виникає необхідність у  розробці індивідуального програмного забезпечення для конкретної компанії . Такий крок  оптимізує та прискорює роботу й розвиток компанії, але вартість такого програмного  забезпечення є досить високою, тому, професійне програмне забезпечення недоступне для  більшості молодих компаній. Якщо таке програмне забезпечення існує, то виникає потреба в  навчанні працівників застосовувати дану програму, оскільки нестандартні програми не  передбачають можливості масового навчання населення. Однак, вже за декілька місяців таке  навчання дасть свої результати і продуктивність роботи як кожного працівника так і всієї  компанії неодмінно покращиться.  Програми і навички, якими має володіти юрист, можна умовно поділити на 2 групи:  обов’язкові та факультативні. До першої групи входить MS Word або його аналог оскільки  будь-який юрист повинен уміти швидко  та якісно скласти необхідні документи. До другої  групи належать програми для роботи з електронними таблицями (MS Excel, OpenOffice Calc і  ін.), програми для складання презентацій і схем (MS Power Point, MS Visio, OpenOffice Impress  і ін.), програми для сканування і перекладу тексту (FineReader, Ruta Plaj, Lingvo  і ін.).  Наприклад, судовому юристові необхідно освоїти програму MS Excel (або її аналог), оскільки  вона істотно спрощує проведення розрахунків.  Володіння базисними  навичками роботи з ІКТ у наші дні – вже правило, а не опція.  Причиною тому є практично необмежений, щоденний доступ молоді до ІКТ. Введення  спеціальних курсів у процесі навчання позитивно позначається на формуванні студента як  фахівця, допомагає йому в навчанні, а також економить час і витрати працедавця в  майбутньому.   Тому з недавнього  часу при юридичних факультетах, частіше в магістратах, почали  з'являтися предмети під назвою «Правова інформатика» або «Сучасні інформаційні технології  і активні методи навчання». Навчають у рамках цих курсів прикладним навикам і програмам:  системам пошуку в інтернеті і пошуку законодавства, мистецтву створення презентацій в  додатках MS Word, розглядають питання електронного документообігу та ін. Тому, зазвичай,  молодий спеціаліст вже знає основи роботи у текстовому редакторі, є досвідченим  користувачем Інтернет та може з легкістю застосовувати прикладні програми на зразок  поштових програм, графічного редактора і т.ін. Проте не завжди навчальні курси встигають за  останніми технічними нововведеннями й специфічними комп'ютерними програмами, які є  обов'язковими для  окремих юридичних спеціальностей і сфер діяльності. Крім того,  стандартні програми не враховують усіх нюансів юридичної професії, як, наприклад, зміна  норм законодавства та шаблонність або різноплановість договорів.  Тому для майбутнього і практикуючого молодого юриста основним є не лише  обізнаність у галузі ІКТ, а й бажання навчатися, оскільки необхідність удосконалювати свої  знання та навички виникає щомиті, а перелік програмного забезпечення для роботи юристів  постійно зростає і доповнюється все новими розробками.  До  подальших  напрямів  дослідження  відносимо  пошук  ефективних  шляхів  використання в підготовці юристів найсучасніших ІКТ та інноваційних технологій і методів  навчання.   У статті доведена необхідність володіння юристами сучасними інформаційними технологіями.        315    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    Ключові слова : інформаційні технології, молодший спеціаліст, юрист.  In the article the necessity of domain lawyers is well-proven by modern information technologies.    Keywords: information technologies, junior specialist, lawyer.      Т.Ю. Герасимов  (науковий керівник – проф. І.М. Романюк)     ПЕРЕБІГ ІСПАНСЬКОГО ГРИПУ В МІСТАХ ПОДІЛЛЯ У 1918 Р.  На сьогоднішній день ще міцно тримаються у суспільній пам’яті події кількарічної  давнини, пов’язані з «пташиним» грипом. Не зважаючи на усі досягнення сучасної медицини,  небезпека повторення жахливої пандемії 1918-1919 рр. і досі залишається актуальною, а це, у  свою чергу, підвищує науковий інтерес до вивчення історичного досвіду боротьби з  різновидами грипу, у тому числі – в окремо взятому регіоні.   Про іспанський грип, відомий також під назвами «іспанська недуга» та «іспанка», у  науковій літературі написано чимало, особливо у медичній. Зокрема йому приділила значну  увагу грандіозна  35-томна медична енциклопедія, яка виходила друком у Москві наприкінці  20-х рр. ХХ ст. [1]. Щодо історичного погляду на цю проблему, то перш за все слід назвати  працю Л. Жванко [2], яка досить докладно дослідила перетворення у структурі системи  охорони здоров’я за Гетьманату, як провідний чинник боротьби з пандемією. Однак  ефективність протидії  іспанського грипу значною мірою залежала і від розвитку міської  інфраструктури, що полягало у наявності достатньої кількості житлових приміщень, у яких  хворі люди могли бути ізольовані від здорових, а також лікувальних закладів, аптек,  опалювальних матеріалів тощо.   «Іспанським грипом» хворобу назвали через те, що перша друкована інформація про  пандемію з’явилася саме  в Іспанії, яка була нейтральною державою під час Першої світової  війни і тому вільною від цензури [1, с. 96]. Місце появи хвороби на даний час точно не  встановлено, але, швидше за все, Іспанія не була первинним епідемічним вогнищем. Назва  «іспанка» з'явилася випадково. Додатковому прискоренню поширення грипу сприяло масове  переміщення військ країн -учасниць Першої світової війни. Внаслідок того, у 1918 р. від  «іспанки» в усьому світі померли 20 млн. чол. [2, с. 112], а всього протягом світової пандемії  1918–1919 рр. – приблизно 50–100 млн. чол., або 2,7–5,3% від загальної кількості населення  планети.   Про те, що за Гетьманату Україна перебувала у серйозній вірусній небезпеці, свідчить  статистика по Радянській Росії, оскільки  розвиненість інфраструктури обох держав була на  однаковому рівні, яка сформувалася ще до 1914 р. У РРФСР у вказані роки від «іспанки»  смертність досягла понад 3 млн. чол., поступаючись за цим показником лише Індії (18,5 млн.)  та Китаю (9,5  млн.). Більше того, «північний сусід» за відсотковим співвідношенням  летальних випадків на загальну кількість населення (3,4 %) у Європі поступався  лише країнам  Балканського півострова, а також окремим країнам Азії, Африки, Латинської Америки та  Океанії [3].   У 1918 р. яскраво проявлялися недоліки інфраструктури міст Подільської губернії.  Найперше, відбувалося значне ущільнення населення мешканців міст, оскільки після 1914 р.  будівництво нових житлових приміщень через Першу світову війну та різке підвищення цін  на будівельні матеріали практично повністю зупинилося. Натомість кількість населення міст  зростало швидкими темпами. Так, число мешканців Могилева-Подільського за Гетьманату  складало 50 тис. осіб [4, с. 2] (проти 34,5 тис. у 1913 р.), Вінниці – 60 тис. [5, с. 2] (49 тис. у  1913 р.) [6, с. 18], Кам’янця-Подільського – понад 60 тис. (49,6 тис. у 1913 р.) [7, с. 3]. Отже,  протягом 1913–1918 рр. населення зазначених міст зросло в середньому на понад 20–30 %. За  такої ситуації хворі та здорові городяни мешкали у тісних приміщеннях, сприяючи цим  поширенню різних епідемій. Наприклад, у вінницькій «Єрусалимці» –  перенаселеному    © Т.Ю. Герасимов, 2012     316    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   єврейському кварталі, було типовим проживання в одній кімнаті 2–3-х багатодітних родин [8,  арк. 100]. Додавало можливості ще швидшого розповсюдження «іспанки» жахливе становище  міської санітарії на Поділлі [9].  Продовжуючи  характеризувати  недоліки  житлово-комунальної  сфери  міської  інфраструктури як небезпечні епідемічні чинники, слід вказати також на досить проблемне  питання опалення житлових та громадських приміщень. Зокрема у період  правління  П. Скоропадського деревина настільки високо цінувалася, що у червні 1918 р. могилів- подільська влада навіть ототожнила значення закупівлі хліба та дров для населення, з метою  уникнути «голоду і холоду». З наближенням до зими ціни на дерево постійно зростали  [10, арк. 321].  Питання належного харчування посідало далеко не останнє місце в часи епідемічної   небезпеки на Поділлі. Тому тогочасні лікарі стверджували, що додатковому поширенню  епідемій у містах сприяло «масове недоїдання населення через дорожнечу», адже купівельна  спроможність пересічного городянина була невисокою [11, с. 2].   Ще однією великою проблемою інфраструктури великих подільських міст була  недостатня кількість аптек. Наприклад, у 60-тисячній Вінниці, як і у попередні 10 років, їх  було  всього 5 [12, арк. 336]. Рівно стільки ж аптек мав і Кам’янець-Подільський. До того ж  аптеки губернського центру були ще й перевантажені через звернення до них мешканців  навколишніх сіл. Щоб отримати ліки, доводилося стояти в черзі по 2–3 год. [13, с. 2]. Існувала  разом з тим і спекуляція на лікарських засобах. У Могилеві-Подільському  вона процвітала  настільки, що на початку жовтня 1918 р. Міністерство народного здоров’я та державної опіки  циркулярно повідомило міську управу, щоб вона контролювала продаж ліків у аптеках міста  відповідно до розцінки, затвердженої 6 серпня 1918 р. [14, с. 2].   Але все ж таки провідну роль у боротьбі з «іспанкою» в містах губернії мали відігравати  місцеві лікувальні заклади, чиїх потужностей, як буде видно нижче, не завжди вистачало для  лікування хворих.   Переходячи безпосередньо до проявів хвороби у містах та боротьбу з нею, зазначимо, на  відміну від інших інфекційних хвороб, спеціальних асигнувань на боротьбу з іспанським  грипом уряд Української Держави так і не виділив. Тому усі видатки на ліквідацію  епідемії  лягли на місцеве самоврядування [2, с. 128].  У перші місяці існування Гетьманату «іспанка» майже себе не проявляла. Так, у квітні  1918 р. на Поділлі лікарі виявили 849 випадків захворювань на грип [15, с. 1], що однак  складало лише мізерний відсоток для 4,5 мільйонної губернії. Протягом липня 1918 р.  захворювання на іспанський грип серед міського населення Поділля також  продовжували  мати поодинокий характер [16, с. 217]. Однак у серпні ситуація змінилася, оскільки губернія  потрапила у другу хвилю світової пандемії «іспанки» 1918–1920 рр. На відміну від першої  хвилі, грип відрізнявся злоякісним перебігом та високою смертністю [1, с. 95]. То вже була  справжня «чума в мініатюрі» [2, с. 128]. Уникнути зараження іспанським грипом було важко  навіть заможним подолянам.  Наприклад, К. Сайн-Вітгенштейн, представниця поміщицької  родини, що за Гетьманату мешкала у Могилеві-Подільському, протягом липня-листопада  1918 р. тричі перехворіла на цю недугу [16, с. 241].   У серпні подільські газети почали рясніти повідомленнями про «іспанську хворобу». У  другій декаді місяця у Вінницькій окружній психіатричній лікарні спостерігалися  захворювання на іспанський грип епідемічного характеру. Протягом 11–12 серпня захворіли  близько 20 чоловік, наступного дня їх вже нарахували 37. Щоправда, хвороба зазвичай  тривала 3–4 дні й перебігала без усіляких ускладнень [17, с.2].   Близько 50 хворих на «іспанку» 14-17 вересня 1918 р. доставили до Вінницької міської  лікарні. Зважаючи на недостатню місткість приміщень, деяких з них розмістили в  інфекційному бараці при лікарні. «Хоча смертельних випадків від хвороби  серед них  зафіксовано не було, – говорилося у місцевій пресі, – вона у своєму поширенні набувала  загрозливого характеру» [18, с. 1]. Навряд чи ці побоювання справдилися, адже протягом  жовтня 1918 р. земський медичний персонал на території вінницького повіту зареєстрував        317    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    тільки 1618 випадків захворювань на іспанський грип [19, с.2], тобто близько 0,6 %  від  загальної кількості його населення.   Вже у вересні 1918  р. кам’янецькі лікарі спостерігали масові захворювання на  іспанський грип слухачів учительських курсів у місцевому гуртожитку. Із 300 вчителів  першого дня захворіли 20  чол., другого – 70  чол., у наступні дні захворювання не  припинялись [20, с. 3].  Із незрівнянно більшим  розмахом іспанська хвороба восени 1918 р. розгорілася у  Могилеві-Подільському. Ситуація погіршувалася тим, що саме в цей час у місцевих аптеках  позникали жарознижуючі засоби [21, с. 2], а існуючі в місті лікувальні заклади (земська і  єврейська лікарні, а також Александрійський шпиталь, який перебував під загрозою закриття)  не були спроможними лікувати величезну кількість хворих  на грип. Внаслідок того серед  міської бідноти смертність від епідемічних хвороб досягала 50 % [22, с.2]. За свідченнями  К. Сайн-Вітгенштейн, у ті дні іспанська недуга була найпопулярнішою темою для розмови у  місті. «Тільки й чути, – писала вона у своєму щоденнику, – що той захворіє, а той одужує; у  однієї людини «іспанка» із запаленням легенів , а в іншої із запаленням мозку, у третього щось  дуже погане з кишечником…» [16, с.233].  У листопаді-грудні 1918 р. велику порцію «іспанки» отримав Кам’янець-Подільський.  Епідемію у місті спричинило перебування значної кількості колишніх військовополонених,  хворих на іспанський грип. Вони захворіли через масові застудження під час тодішніх  сильних морозів. І хоча їх розміщували у губернській земській лікарні, військових шпиталях і  казармах міста, смертність від хвороби все одно була високою. За словами В. Приходька  (голови губернської народної управи), трупів було настільки багато, що місто не встигало їх  ховати, стверджуючи навіть, що рахунок смертей ішов на десятки тисяч [23, с. 362-363].  Отже, у серпні-грудні 1918  р. іспанський грип спричинив велику захворюваність серед  подільських городян. Серед великих міст Подільської губернії найбільше жертв хвороби було  у Могилеві-Подільському та Кам’янці-Подільському. Безумовно, що їх кількість була б  меншою у разі вищого рівня розвитку міської інфраструктури.      Література:     1.  Большая медицинская энциклопедия / [глав. ред. Н. А. Семашко]. – М.: Акционерное общество  «Советская энциклопедия». – Т. 8. – 1929.  2.  Жванко Л. Уряд Павла Скоропадського і спроба подолання епідемій серед населення та біженців / Л.  Жванко // Київська старовина.: Науковий історико-філологічний журнал. – 2005. – № 6 (366). – С. 112–134.  3.  http://znaimo.com.ua  4.  Могилёв-Подольский // Слово Подоліи. – 1918. – 16 июля. – С. 2.  5.  Сведения о населении // Слово Подоліи. – 1918. – 27 сентября. – С. 2.  6.  Календарь. Справочна книжка на 1919  рік. –  Кам’янець-Подільський :  Друкарня Когена і  Дунаєвецького, 1919. – 120 с.  7.  Статистическая таблица численности населения г. Каменец-Под. 1795-1918 гг. // Подольский край. –  1918. – 11 июля. – С. 3.  8.  Державний архів Вінницької області (далі: ДАВО). – Ф. Д-230 – Оп. 3. – Спр. 73. – 321 арк.  9.  Герасимов Т. Ю. Романюк І. М. Санітарне становище м. Вінниці за гетьманування Павла  Скоропадського (квітень–грудень 1918 р.) / Т. Ю. Герасимов, І. М. Романюк // Гілея: науковий вісник. Збірник  наукових праць / Гол. ред. В. М. Вашкевич. – К.: ВІР УАН, 2012. – Випуск 56 (№ 1). – С. 42–45.  10.  ДАВО. – Ф. Д-37. – Оп. 1. – Спр. 3. – 561 арк.  11.  Санитарно-эпидемические Рады // Слово Подоліи. – 1918. – 13 октября. – С. 2.  12.  ДАВО. – Ф. Д-230 – Оп. 1. – Спр. 1508. – 576 арк.  13.  Каменец-Подольск. В обществе подольских врачей // Слово Подоліи. – 1918. – 4 сентября. – С. 2.  14.  Такса на медикаменты // Жизнь Подоліи. – 1918. – 1 октября. – С. 2.  15.  Эпидемические заболевания // Слово Подоліи. – 1918. – 16 июля. – С. 1.  16.  Кн. Е. Н. Сайн-Витгенштейн. Дневник 1914–1918 / Подгот. к печати Мария Разумовская. – Paris:  YMCA-press, 1986.  17.  Заболевания испанским гриппом // Слово Подоліи. – 1918. – С. 2.  18.  К развитию болезни испанский грипп // Слово Подоліи. – 1918. – 17 сентября. – С. 1.  19.  В течении октября месяца… // Подольский край. – 1918. – 15 ноября. – С. 2.  20.  Совещание общества Подольских врачей // Подольский край. – 1918. – 20 сентября. – С. 3.     318    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   21.  Испанская болезнь // Слово Подоліи. – 1918. – 30 августа. – С. 2.  22.  Судьба городского госпиталя // Жизнь Подоліи. – 1918. – 30 октября. – С. 2.  23.  Приходько В. Під сонцем Поділля: спогади. Ч. 2. / Віктор Приходько; упорядники і автори передмови  Ю. Легун, О. Кравчук. – Вінниця : ТОВ «Консоль», 2011. – 416 с.      У статті висвітлені прояви іспанського грипу у подільських містах. Проаналізовано стан  інфраструктури міст губернії як один із чинників розповсюдження інфекції у міському середовищі.   Ключові слова : грип, «іспанка», інфраструктура, Гетьманат, Поділля.  The article is about the implications of Spanish flu in Podillia cities. It shows the state of city infrastructure of the  province as one of the factors of infection in an urban environment.   Keywords: flue, «Spanish flue» infrastructure, Hetmanate, Podillia.      В.О. Гусєва   (науковий керівник – проф. А.М. Коломієць)  ПРОБЛЕМИ ТА МОЖЛИВІ ШЛЯХИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСТУПНОСТІ МІЖ  ПОЧАТКОВОЮ ТА ОСНОВНОЮ ШКОЛАМИ  Відсутність наступності в організації освітнього процесу є важливою прикладною  проблемою, яка загострюється зазвичай тоді, коли в освітній процес вводяться інноваційні  програми навчання. Дана тенденція в основному характерна для  початкової ланки,  варіативність якої представлена паралельним функціонуванням декількох цілісних систем  навчання: традиційною, розвивальною (системи Л. Занкова, Д. Ельконіна – В. Давидова),  варіативною («Початкова школа XXI століття», «Школа 2100» та ін.). Практика організації  освітнього процесу в середній ланці показує, що наступність навчання порушується, оскільки  більшість із цих систем не мають свого наступного продовження унаслідок відсутності   пролонгованих програм навчання. Зазвичай даний факт проявляється в організації навчання в  середній ланці за традиційною системою навчання і визнається фахівцями як освітня криза.  Дійсно, перехід із початкової школи в середню є кризовим етапом у шкільному житті.  Він пов'язаний із зростанням навантаження на психіку учня, оскільки в 5-му класі  відбувається  різка зміна умов навчання. Діти переходять від одного основного вчителя до  системи «класний керівник –  учителі-предметники», з'являється кабінетна система.  Різноманітність вимог, що пред'являються до школяра вчителями, необхідність на кожному  уроці пристосовуватися до індивідуального стилю викладання педагога – все це є серйозним  випробуванням  для  психіки  школяра.  Найважливішою  причиною  труднощів,  що  обумовлюють  перехід в середню школу є дезадаптація дітей у нових умовах навчальної  діяльності. Її можна порівняти зі складнощами адаптаційного періоду в 1 класі. Проте, окрім  об'єктивної новизни ситуації навчання, додається ще так званий суб'єктивний чинник:  відсутність єдиних вимог з питань навчальної діяльності між початковою і середньою  школою.   Посилена увага до  наступності саме цих ступенів освіти не випадкова: дослідження,  проведені Ю. Бабанським, виявили явище стійкого зниження успішності школярів в  молодшому підлітковому та ранньому юнацькому віках. В. Сухомлинський, порівнюючи  результати навчання за рік у початковій школі і в 5-7-х класах, виявив семикратне збільшення  незадовільних оцінок і п'ятикратне зменшення кількості відмінників. Нині в  школах України  лише 28% п'ятикласників мають високу успішність навчання; ця проблема є і в інших країнах.   Це пов'язано не тільки з об'єктивними труднощами навчання. Вчителі-предметники  часом не мають можливості врахувати індивідуальні особливості учня: темп роботи, тип  мислення, специфіку сприйняття та ін. Педагоги відносяться до п'ятикласників не  як до  малюків, а як до самостійних учнів, що сформувалися, і проявляють до них відповідні вимоги.  Дитина попадає під вплив різних педагогічних стилів і рівнів. Більша кількість учителів    © В.О. Г у сєва, 2012        319    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    породжує варіативність поведінки школярів. З дітьми працюють учителі, які мають свої  професійні переваги, що розрізняються за типологічними особливостями індивідуальної  професійної ментальності, різні стилі професійної поведінки. Це серйозним чином  відбивається на якості розвитку учнів, що викликано необхідністю постійної адаптації дітей  до різних освітніх технологій, стилів поведінки вчителів, особливостей педагогічної взаємодії.   Необхідною умовою  в забезпеченні наступності в навчанні і розвитку в цьому віці є  врахування психологічних особливостей молодших школярів і підлітків. У п'ятому класі, у  зв'язку із збільшенням кількості предметів, зростають вимоги до умінь узагальнювати і  систематизувати  знання  та  явища  навколишнього  світу.  Зростання  обов'язкового  навантаження, збільшення обсягів і складності навчальних  програм часом призводять до  сильного перевантаження, і тим самим до зростання захворювань у дітей саме в п'ятому класі.  Процес виховання складний і багатогранний, а кожна виховна ситуація в одному і тому  ж варіанті неповторювана. Тому переконуємо вчителів початкових класів, що для них  важливо проявляти творчість, ухвалювати нестандартні рішення, імпровізувати, бути  гнучким  в конструюванні педагогічного процесу, враховувати особистісну своєрідність і особливості  вихованців.   Діти, які перейшли в 5 клас, повинні адаптуватися до нових умов діяльності: до  індивідуального стилю викладання вчителів, до швидшого темпу роботи, до нових правил  виконання завдань. В адаптаційний період діти можуть стати тривожнішими, боязкішими або,  навпаки, надмірно галасливими, метушливими. У  них може знизитися працездатність,  погіршитись пам'ять, іноді порушується сон, апетит. Можливе зниження інтересу до учіння,  падіння успішності, проблеми у взаєминах з однолітками.  Як відзначає відомий педагог і психолог США У. Глассер, вік 10 років зазвичай є  критичною точкою відліку, оскільки при переході в середню школу педагогічна корекція тих  проблем, що виникають  перед випускником початкової школи, практично відсутня.  Вирішення проблеми наступності на методичному рівні передбачає врахування тісного  взаємозв'язку різних її аспектів: психологічного, пов'язаного з урахуванням закономірностей  формування навчальної діяльності та розвитку психічних функцій дитини; організаційного,  пов'язаного з розробкою методик, що роблять ефективний вплив на розвиток мислення й  культури самоорганізації  учнів; дидактичного, такого, що включає наступність змісту,  засобів, форм і методів навчання.  Значне погіршення результатів навчання п'ятикласників приводить до висновку про  існування суперечності між необхідним і реальним рівнем підготовки випускників початкової  школи до успішного навчання в п'ятому класі. У Державному стандарті базової та повної  загальної середньої освіти зазначено, що  відбір змісту предметів 12-річної школи ґрунтується  на принципі наступності між початковою та основною, основною та старшою школами.  Забезпечення такої наступності та здійснення заходів, спрямованих на адаптацію дітей до  основної школи, є важливою передумовою успішного навчання школярів у 5 - му класі. Для  розв'язання цих завдань необхідно ураховувати психологічні особливості 10-11  річних  школярів, рівень пізнавальної діяльності, з яким діти прийшли до 5-го класу; проаналізувати  проблеми, з якими учні стикаються в адаптаційний період, та виробити шляхи їх подолання.  Уже років 15-20 поспіль проблема наступності між початковою і середньою школою  виявляє себе на щорічних нарадах що проводяться в першому півріччі. Відповідно до наказу  управління освіти і науки  Вінницької облдержадміністрації № 135 від 25.04.2005 р. «Про  підвищення підсумків упровадження Державного стандарту початкової освіти» в усіх  загальноосвітніх закладах Вінницької області проводився моніторинг навчальних досягнень  учнів 4-х класів, а згодом – 5-их класів з математики й української мови. В дослідженні якості  знань з математики взяли участь 19993 учні четвертих класів та 20356 учнів 5-их класів  і  20007 учнів 4-х класів та 19456 учнів 5-их класів з 963 загальноосвітніх закладів Вінницької  області з [моніторинг ].   Згодом відповідно до наказу управління освіти і науки Вінницької облдержадміністрації  № 119 від 17.04.2006 р. «Про моніторинг якості початкової освіти» та на виконання постанови     320    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Кабінету міністрів України від 16.11.2000  р. № 1717 « Про перехід загальноосвітніх  навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання» управлінням  освіти та науки спільно з обласним інститутом післядипломної освіти педагогічних  працівників було здійснене моніторингового дослідження якості навчальних досягнень учнів  4-х і 5-их класів з математики та з української мови.  Всього у моніторингу (в 2006 році) навчальних досягнень учнів 4-х класів брало участь  969 шкіл області, в яких було обстежено 18050 тис. учнів з математики та 17905 тис. учнів з  української мови. За встановленою процедурою моніторинг відбувся одночасно в усіх містах і  селах Вінницької області. Кожне обстеження було проведене за допомогою єдиного  інструментарію (тестових завдань), що дало змогу здійснити порівняльний аналіз результатів.   Метою проведення моніторингового дослідження було підведення підсумків якості  навчальних досягнень учнів 4-х класів, наступності між початковою та основною школою.  Загальний якісний показник рівня навчальних досягнень учнів 4-х класів у 2005 році з  математики виявився рівним 68,3%, а з української мови – 68,4%., а у 2006 році – 62,3% та  64,5%. відповідно.  Аналогічний зріз навчальних досягнень тих самих учнів, але вже у 5-х  класах показав значно нижчі результати: загальний якісний показник з математики – 63,2% , а  з української мови – 63,5% .   Одержані матеріали дали змогу зафіксувати навчальні результати учнів під час переходу  з початкової школи на новий зміст та структуру навчання й підготувати базу для здійснення  подальших  досліджень як в області, так і в Україні щодо забезпечення кращої наступності в  діяльності педагогів початкової та основної школи.   Аналогічні результати спостерігаються і в інших областях України, а також, як показав  аналіз літературних джерел, і в школах Росії та багатьох країн дальнього зарубіжжя.  Наприклад, російські науковці зазначають, що перехід дітей з початкової в середню школу,  так званий «другий адаптаційний період», несе багато проблем і засмучень. Знижується  успішність, у школярів з'являються усвідомлені та неусвідомлені реакції відторгнення школи.  Багато в чому це відбувається з причини неузгодженості освітнього процесу в початковій і  середній школі на організаційному, змістовому та методичному рівнях.  Вчителі середньої школи  багатьох країн із року в рік нарікають на те, що випускники  початкової школи мають прогалини з низки тем з математики, української мови та інших  предметів. Учителі початкових класів у свою чергу пред'являють відповідні програми,  порівнюють їх із програмами 5-го класу, і виявляється, що претензії до них необгрунтовані.  Вимоги, що перераховувалися педагогами середньої ланки, не були передбачені в початковій  школі. І, навпаки, на вивчення деяких тем, досить добре засвоєних учнями в початковій  школі, відводилося невиправдано багато навчального часу в середній школі. При цьому  частина такого матеріалу підноситься як нове знання. Форми й прийоми роботи, до яких були  привчені діти, взагалі не  враховуються. Програми розроблені недостатньо послідовно  відносно забезпечення наступності навіть на змістовому рівні.  Ми переконані, що наступність між початковою і основною школою повинна мати місце  як у змісті навчання й виховання, так і в методах, прийомах і організаційних формах  навчально-виховної роботи. Тому, вирішуючи проблему наступності 2-го ступеня загальної  освіти, необхідно,  на нашу думку, звертати увагу на важливість психологічної готовності  дітей до переходу в 5-й клас. Вважаємо, що формування такої готовності залежить від  взаємодії двох суміжних ступенів освіти: від психолого-педагогічної наступності в роботі  вчителів початкових класів і вчителів-предметників.   Практично це можна здійснювати в системі післядипломної освіти. Ми проводимо  наради з  обміну досвідом роботи, взаємовідвідування уроків; погоджуємо характер вимог до  учнів, методи і прийоми роботи в початковій школі і середній ланці; вчителі початкової  школи вивчають програми й підручники 5-х класів, а вчителі-предметники – відповідні  програми й підручники початкової школи.          321    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання       Література:     1.  Аверин А. В. Влияние типа обучения в начальных классах на школьную адаптацию учащихся пятых  классов : Дис. ... канд. психол. наук : 19.00.07 / Аверин Александр Викторович; Ярославль, 2005. – 177 с.   2.  Атласкина Н. Н. Диагностико-технологическое обеспечение преемственности обучения учащихся  начальных и пятых классов : Дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / Атласкина Надежда Николаевна: Йошкар-Ола,  2000 – 180 c.   3.  Моніторинг якості початкової освіти: регіональний аспект / За ред. Л.М.Юрчук. – В.: ВОШПОПП,  2007. – 147 с.      У статті розглядаються проблеми та можливі шляхи забезпечення наступності між початковою та  основною школами.   Ключові слова: наступність навчання, початкова школа.  In the article problems are examined and the ways of providing of the following are possible between initial and  basic schools.   Keywords: following of studies, initial school.      Т.О. Зарудня  (науковий керівник – доц. М.М. Ковтонюк)     НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНИХ ВНЗ В  УМОВАХ РЕАЛІЗАЦІЇ ДОСЛІДНИЦЬКОГО ПІДХОДУ В ОСВІТІ  Постановка проблеми. Однією з головних проблем сучасної освіти є ефективна  організація наукових досліджень, яка визначає економічні і політичні стратегії суспільства,  що «працює» на знаннях. Наукове знання  є основним «виробником» матеріального та  духовного життя суспільства, а компетенції, необхідні для проведення наукових досліджень,  співпадають з компетенціями, затребуваними в багатьох професійних сферах, тому  дослідницька складова повинна включатися у всі сфери повсякденного життя того, хто  навчається [1, с.38], [3, с.26].  Випускник загальноосвітнього закладу має бути готовим до видобування нових знань, а  для того , щоб учитель міг побудувати навчально-виховний процес на основі дослідницьких  підходів у навчанні, він повинен перш за все сам бути підготовленим на основі цих підходів.  Дослідницькій діяльності майбутні вчителі навчаються в процесі навчально-дослідницької та  науково-дослідницької діяльності [6].  Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблеми формування дослідницьких  вмінь студентів вивчали багато  дослідників. Загальні питання організації дослідницької  роботи студентів досліджено у працях С. Гончаренка, А. Кушнірук, Д. Пойя, В.  Прошкіна,  С. Ракова, О. Скафи, В. Шахова та інших вчених. М. Князям, І. П'ятницька-Позднякова  досліджували навчально-дослідницьку діяльність студентів ВНЗ, її специфіку, види,  особливості, можливості. Вивченням дослідницької діяльності студентів, співробітництвом  викладачів і  студентів у наукових дослідженнях, а також впливом науково-дослідної  діяльності ВНЗ на формування у студентів інтересу до науки займались М. Байдан,  В. Литвиненко.  Мета статті: визначити зміст та основні функції навчально-дослідницької діяльності  студентів, провести порівняльний аналіз визначень навчально-дослідницької та науково- дослідницької роботи, визначити відмінності між цими поняттями.   Виклад  основного матеріалу. Під дослідницькою діяльністю у ВНЗ розуміють  навчально-дослідницьку та науково-дослідницьку роботу.  Розглянемо  визначення  навчально-дослідницької діяльності студентів, сформульовані різними вченими, у вигляді  наступної таблиці з подальшим описом тверджень, присутніх у кожному визначенні:    © Т.О. Зарудня, 2012     322    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   1) Вид роботи творчого характеру;  2) Оволодіння спеціальними знаннями, вміннями та навичками;  3) Оволодіння методологією та методами наукового дослідження;  4) Сприяє збудженню інтелектуально-пізнавальних мотивів;  5) Самовиховання та самореалізація дослідницьких здібностей та умінь.  Ми під навчально-дослідницькою діяльністю студентів розумітимемо вид роботи  творчого характеру, спрямований на оволодіння спеціальними знаннями, вміннями,  навичками та методологією  і методами наукового дослідження, в процесі якої відбувається  самовиховання та самореалізація дослідницьких здібностей та умінь [7].   Таблиця 1     1 2 3 4 5   П’ятницька-Позднякова І. + +   +    Анісімова В., Карпова О.   + +     Князям М.   + +        Сердобинцев В.      +      Делігенська Н.     + + + +   Сичкова Н.   + +     +   Сахарчук Е.   + +  +      Схема 1. Функції навчально-дослідницької діяльності студентів  Визначальною у навчально-дослідницькій діяльності студента є актуалізація професійно  значущих знань – як процес проведення з потенційного стану в актуальну дію раніше набутих  знань, їх відтворення та перенесення в нові ситуації, використання з метою встановлення                    Навчально-дослідницька діяльність студентів    сприяє формуванню інтересу до пізнавальної, творчої і  практичної діяльності, підвищує навчальну мотивацію    створює умови для соціального і професійного росту,  формування логічного, наукового мислення, розвитку  інтересу до обраної професії    дозволяє розвинути творчі і особистісні якості майбутніх  спеціалістів через підвищення якості  навчального процесу        323    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    зв’язку з навчальним матеріалом, що підлягає засвоєнню. Актуалізація професійно-значущих  знань має наступні рівні:  – низький, що вказує на певні труднощі у відтворенні студентами накопичених знань,  допущення значних помилок у викладанні навчального матеріалу, його недостатній обсяг і  незначний зв'язок із суміжними дисциплінами;  – середній, що вказує на неповний обсяг  відтворюваного матеріалу студентом,  ситуативне встановлення міжпредметних зв’язків;  – високий, що відображає високий рівень засвоєння знань, відсутність помилок,  наявність міжпредметних зв’язків, бачення перспектив розвитку явища в контексті  навчального процесу.   Розглянемо функції навчально-дослідницької діяльності студентів [4].  З навчально-дослідницькою діяльністю тісно пов’язана науково-дослідна робота  студентів. Під науково-дослідною роботою студентів будемо розуміти таку роботу студента,  який проводить самостійне творче дослідження теми [7]. Навчально-дослідницька діяльність  студентів на перших курсах навчання у ВНЗ є пропедевтикою науково-дослідної роботи,  проте вона триває протягом усього навчання у ВНЗ.  Використовуючи праці М. Байдан, А. Лєбедєва, В. Шахова, проведемо порівняльний  аналіз  навчально-дослідницької  та  науково -дослідницької  діяльності  за  наступними  критеріями:  1) Самостійністю проведення дослідження;  2) Рівнем сформованості дослідницьких умінь;  3) Формою участі студентів у навчальному процесі або поза навчальній  діяльності;  4) «Включеністю» чи «невключеністю» до навчального плану;  5) Новизною результату.   Таблиця 2    Навчально-дослідницька діяльність  Науково-дослідницька діяльність    Робота студента, під якою розуміється оволодіння  технологією творчості, знайомство з технікою  експерименту    Робота студента, який проводить самостійне творче  дослідження теми    Дає студентам можливість долучитися до наукових  досліджень   Дозволяє сформувати необхідні якості педагога- дослідника   Визначається як комплексна система інтенсифікації  навчального процесу за допомогою впровадження в усі  види навчальної роботи студентів протягом усього  періоду їхнього навчання елементів наукової праці,  спрямованих на підвищення якості підготовки  фахівців    Визначається як комплексна система участі  студентів у позанавчальних формах наукової праці,  заснована на принципах самостійності,  добровільності, зацікавленості, спрямована на  поглиблення творчих  професійних якостей студентів,  що виховує резерв учених-дослідників учених- педагогів.   Розумне впровадження елементів наукових  досліджень, елементів   творчості в навчальний процес, у певні академічні  форми навчання, в лабораторні та практичні заняття,  дипломні і курсові роботи тощо    Процес розв’язання студентами цілого ряду науково- дослідних завдань   стереотипного і нестереотипного характеру як під час  навчання, так і в позанавчальний час, результатом чого  є певний  рівень сформованості в них дослідницьких  умінь і навичок за фахом   Робота студентів, що забезпечує оволодіння ними  необхідними навичками творчої дослідницької  діяльності; завершення самостійного розв’язання  студентами завдання, уже розробленого в науці    Робота студентів, виконання якої дає новий для науки  результат       З наведених визначень випливає, що основними відмінностями між навчально- дослідницькою і науко-дослідницькою роботою студентів є ступінь самостійності виконання  дослідницького завдання студентом і новизна результату.     324    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Існуючий поділ дослідницької роботи студентів на навчальну і позанавчальну є  умовним, оскільки ці два види діяльності служать одній меті – підготовці творчого фахівця  високої кваліфікації. У педагогічній літературі зустрічається термін «учбово-науково- дослідницька робота студентів», під якою розуміють процес оволодіння знаннями й  формування умінь творчої дослідницької діяльності, що передбачає з цією метою  на  початковому етапі впровадження елементів наукових досліджень у навчальний процес у ВНЗ,  а надалі –  самостійну дослідницьку роботу з проблеми; при цьому використовуються  аудиторні і позааудиторні форми організації педагогічного процесу у ВНЗ [7]. Отже, система  дослідницької роботи повинна забезпечуватися безперерністю цього процесу, який повинен  починатися з організації навчально-дослідницької роботи студентів.   Висновки: 1) Проаналізовано визначення навчально-дослідницької діяльності студентів  та виділено її основні функції;  2) Проведено порівняльний аналіз навчально-дослідницької та науково-дослідницької  діяльності студентів;  3) Визначено необхідність організації безперервності дослідницької роботи студентів.     Література:     1.  Анисимова В. А. Исследовательская деятельность студентов в контексте личностноразвивающего  профессионального образования / В. А. Анисимова, О. Л. Карпова // Alma mater (Вестник высшей школы). –  2009. - № 1. – С. 38-41.  2.  Елькін М. В. Формування професійної компетентності майбутніх керівників сільської школи в умовах  магістратури / Макр Елькін // Управління школою. – 2007. – № 33. – С. 29-31.  3.  Карпов А. О. Исследовательская парадигма в образовании / А. О. Карпов // Инновации в образовании.  – 2010. - № 7. – С. 12-32.  4.  Кузьмина Н. В. Профессионализм личности преподавателя и мастера производственного обучения /  Н. В. Кузьмина. – М.: Высшая школа, 1990. – 119 с.  5.  П’ятницька-Позднякова І.С. Основи наукових досліджень у вищій школі /  І. С. П’ятницька- Позднякова. – К: Центр навч. літ-ри, 2003. – 116 с.  6.  Раков С. А. Формування математичних компетентностей учителя математики на основі дослідницького  підходу у навчанні з використанням інформаційних технологій: дис. … д-ра. пед. наук: 13.00.02 / С. А. Раков. –  Харків, 2005. – 510 с.  7.  Шахов В. І. Базова педагогічна освіта майбутнього вчителя: загальнопедагогічний аспект / В. І. Шахов.  – Вінниця, 2007. – 383 с.  У статті визначено зміст поняття «навчально-дослідницька діяльність студентів», виділено її функції.  Проведено порівняльний аналіз визначень навчально-дослідницької та науково-дослідницької діяльності.   Ключові слова:  дослідницький підхід в освіті, навчально-дослідницька дільність, науково-дослідницька  діяльність.  The article defines the meaning of «teaching and rese arch activities of students», with its functions. A  comparative analysis of the definitions of research and research activities.   Keywords: research approach in education, training and research dilnist, scientific and research activities.          325    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    О.В. Здрилюк   (науковий керівник – доц. Ю.І. Поп)     РОЛЬ ТОЙОТОМІ ХІДЕЙОСІ В ОБ’ЄДНАННІ ЯПОНІЇ     Немає нічого більш прекрасного,  ніж людське життя і нічого жорстокішого, ніж людська доля.  Ікара Сайкаку  На початок XVI століття Японія розпалася на кілька великих феодальних князівств,  правителі яких не бажали визнавати над собою ніякої влади. Іноземці називали їх «королями»,  тому що часто не мали уявлення про те, що в Японії існує центральна влада. Центральний  уряд в Кіото - сьогуни з будинку Асікага - втратив реальний вплив. По всій країні йшли  міжусобні війни великих феодалів, унаслідок чого столітній період - з 60-х років XV ст. до 60- х років XVI ст . - іменується в японській літературі сенгоку - «період воюючих держав».  Централістичні тенденції, появу яких можна віднести до ХІІ ст., особливо посилилися в  ХVІ ст. Першим, хто став на шлях об’єднання Японії, був Ода Нобунага. Нобунага блискуче  зіграв свою роль на історичній сцені, хоча багато зруйнував і не встиг побудувати нового. Але  та боротьба, яку він почав, стала першою сходинкою в справі створення централізованої  влади [5, c.3].   Справу об’єднання країни продовжив Тойотомі Хідейосі.   Тойотомі Хідейосі народився в селищі Накамура в провінції Оварі (нині префектура  Аїті). Точна дата його народження невідома, найбільш популярні два варіанти - 2 лютого 1536  і 26 березня 1537. Також невідомо, чи був він простим  селянином чи походив з нижчого  прошарку самураїв - піхотинців асігару. Він висунувся на політичну арену на службі у Ода.  Смерть Нобунага відкрила для Хідейосі шлях до влади, хоча серед прибічників Нобунага були  й інші воєначальники, які могли б претендувати на роль наступника. Головним суперником  Хідейосі став Сібата Кацуе [4, c.40].  Суперництво Хідейосі з  Сібата Кацуйе закінчилося розгромом останнього в замку  Кітаносьо, де він сховався з сім’єю і не великою кількістю соратників. Сібата, його дружина  Оіті і близько 80 васалів і фрейлін закінчили життя самогубством. Перемога над сильним  суперником зміцнила позиції Хідейосі, але процес об’єднання країни був ще далеко не  завершений. Більша частина Японії  знаходилася під владою могутніх феодалів, які не  поспішали визнавати владу Хідейосі. Боротьба, яка привела Хідейосі до вершини влади  тривала 8 років і вимагала великих військових зусиль і матеріальних затрат.  Хідейосі знаходився при владі з 1582 по 1598 р., за цей час він встиг провести ряд  заходів, які мали великий вплив на соціально-економічну структуру Японії. Це, перш за все,  перепис земель, відомий в історії як кенті Хідейосі.  Спершу, проведення кенті Хідейосі було направлене, головним чином, проти ворожих  феодалів і храмів. Під час перепису було конфісковано багато храмових земель і частина  землевласників звільнялися від храмової залежності. Щоправда пізніше він повернув  монастирям і храмам значну частину  їхніх колишніх володінь у вигляді пожертвувань і так  привернув їх на свій бік.  Але головні причини перепису, обстеження земель і введення нової одиниці  оподаткування необхідно шукати в збільшенні автономії сільських общин, які активно  боролися за свої права. Проведення кенті було кроком до встановлення нової аграрно- адміністративної структури.   Хідейосі добився в  цій справі великого успіху, оскільки володів значною військовою  могутністю і владою, тому проводив кенті силою офіційної влади. Великі дайме (Такугава,  Морі, Сімадзу і ін.) здійснювали кенті в своїх володіннях самі за дорученням Хідейосі. В  інших провінціях землі обстежували чиновники (бугьо). Реєструвалися всі види землі – не    © О.В. Здрилюк, 2012     326    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   тільки заливні, але й сухопутні землі, землі під забудови, пустки (останнє викликало велике  незадоволення селян).  Почався перепис і околиць Кіото, в провінції Ямасіро, з володінь буддійського храму  Тофокудзі. Саме там були застосовані на практиці нові правила обміру землі, при чому  податок визначався в залежності від якості землі, яка розділялася на 9 розрядів .   Усі відомості про обстеження землі заносилися в реєстри (кентітьо). У них вказувалася  провінція, уїзд, населений пункт, час проведення кенті, площа і якість землі, урожайність і  ім’я землевласника; потім йшов спільний висновок і підписи чиновників та відповідального  від населеного пункту. Окрім того чиновники вказували, яка кількість селян і які селянські   двори були приписані до землі того чи іншого дайме або його васала.  Звідні реєстри складалися трьох видів: про кожен населений пункт, про володіння  кожного дайме і загальнояпонські. При цьому перепис вівся не по селянським наділам, а по  поселенням; у володіннях дайме реєстр складався по районам або селам, а в масштабі всієї  країни – по провінціям. Загальний реєстр був складений у 1596 році під назвою «Кенті  дзьомоку».   У результаті проведення кенті була встановлена єдина одиниця земельної площі (тан), з  якої брався податок. Розмір самого тан був упорядкований. Для виміру урожаю і податків, які  обчислювалися вже в коку (близько 150 кг.), Хідейосі наказом 1585 року увів столичну  міру  об’єму (кьомасу), яка складала 1/100 коку. При визначенні урожайності поля вважалося, що з  одного тан площі отримувати 1 коку рису, хоча в залежності від якості землі встановлювалися  різні розміри податків. Окрім того, враховувалися збитки від засухи і повені.  Хідейосі встановив нові розміри оподаткування селян. У попередні часи пропорція  розділення урожаю між феодалом і селянином дорівнювала приблизно 1:1 або 2:3, Хідейосі  встановив у всій країні, як і в своїх володіннях дайме, пропорцію 2:1. Вперше ця норма була  встановлена при проведенні кенті в провінції Омі в 1586 році і остаточно поширилася на всю  країну в 1595  році. Окрім основного податку (ненгу) стягувався додатковий податок  (кутімай). Усі інші податки, які раніше стягувалися, були скасовані [1, c.101-104].  При Хідейосі була встановлена нова система міри врожаю, податків і прибутків в коку  рису (кокудака), яка уніфікувала всі міри в країні. Одночасно уніфікувався і соціальний статус  жителів селянських поселень, які були об’єднанні спільною назвою хякусьо (селянин). У  результаті цього заходу були впорядковані земельні відносини , остаточно ліквідована система  сьоен, на руїнах якої створювалися хан (князівства). У процесі кенті був виявлений основний  земельний фонд країни, встановлені прямі відносини між землевласником і безпосереднім  виробником сільськогосподарської продукції, також вводилося пряме оподаткування, без  посередників.  Хідейосі відділив самураїв від селян (хейно бунри), заборонив першим ставати селянами  або купцями, а селянам  покидати поля і перебиратися в місто. Головною метою, яку  сповідував Хідейосі, проводячи хейно бунри, був відрив воїнів-буси від землі; цим він  позбавляв їх незалежності і сили та ліквідував існуючу в період сенгоку дзідай ситуацію, коли  бусі приєднувалися до селянських повстань. Створюючи нову політичну структуру, Хідейосі  зробив акцент на впровадження відносин  «пан і слуга», відібрав зброю у селян і зробив  перший крок до введення системи розшарування в країні. Всі ці заходи мали великий вплив  на розвиток японських міст, особливо призамкових дзьокаматі, куди дайме переселяли своїх  самураїв разом із сім’ями.  Заходи, які були спрямовані на об’єднання країни, підтримувала верхівка міщан,  яка  була зацікавлена у створенні кращих умов для торгівлі. Тому багаті купці щедро фінансували  військові кампанії Хідейосі, забезпечуючи його продовольчими продуктами і транспортними  засобами [4, c.44-45].  ХVІ ст. - це час розквіту міст, які ставали центрами ремесла і торгівлі. Економічна  політика Хідейосі в цілому сприяла цьому процесу. Однак, на відмінну від Нобунага, Хідейосі   не визнавав міського самоврядування, заборонив усі цехи, домігся жорсткого контролю над  купцями і ремісниками, маючи з цього прибуток.        327    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    З самого початку своєї діяльності Хідейосі мрів про розширення кордонів. Ще в 1583 р.  він направив спеціального посла в Корею з вимогою сплати данину. Корея відхилила цю  вимогу, тоді в 1591 році на її територію направляється князь Со з о-ва Цусіам з вимогою, щоб  корейський король став васалом Японії. Корейська влада відповіла  відмовою. В травні 1592 р.  137 тис. армія японців висадилася на півдні Корейського півострова і трьома колонами менше  ніж за 20 днів, захопивши важливі стратегічні пункти, підійшла до Сеулу. Король утік на  кордон з Китаєм, просячи допомоги свого сюзерена.  Боротьбу корейського народу проти японських загарбників очолив талановитий адмірал  Лі Сунсін, який зумів у  короткий термін організувати оборону і спричинив у тилу японців  заворушення. У тому ж році від дій Лі Сунсіна японський флот зазнав першої поразки, але в  результаті придворних інтриг його було розжалувано в рядові.  Новий корейський командуючий розвалив флот, чим скористалися японці, які в 1597  році знову пішли наступом на Сеул. Перед обличчям поразки корейська влада була змушена  повернути Лі Сунсіна до командування флотом. І на цей раз він зумів у короткий термін  відновити боєздатність корейських військ і вже в 1598 році завдав японцям нищівного удару.  У морському бою японський флот був розгромлений, але Лі Сунсін загинув. Під ударами  партизан і корейських військ, відчуваючи  нестачу боєприпасів і харчових продуктів, японці  були змушені евакуюватися [6, c.125].  Хідейосі не мав титулу сьогуна, хоча на відмінну від Нобунага мав пристрасть до  почестей і титулів. Можливо свою роль у цьому зіграло те, що Хідейосі не був знатного  походження. Із усіх чинів і титулів, якими був нагороджений Хідейосі, він особливо пишався   званням кампаку, яке здобув у 1585р. Це звання походило з древнього японського роду  Фудзіварва і вимагало, щоб його володар неодмінно був аристократичного роду. Оскільки  Хідейосі не відповідав цій вимозі, імператор дав йому нове аристократичне прізвище –  Тойотомі, під яким він і увійшов у історію.  Отримання високого титулу було ознаменовано побудовою нового палацу  Дзюракудай і  широкою реконструкцією Кіото. Він прожив там усього 4 роки і відмовився від звання  кампаку на користь свого племінника Хідецугу. До того часу Хідейосі виповнилося 56 років,  але виглядив він глибоким старцем. Його засмучувало те, що в нього не було дітей і  втративши всяку надію мати прямого наступника, він всиновив Хідецугу  і передав йому  титул; сам же прийняв титул тайко, який давався відставному кампаку, відбувши в замок  Фусімі в Кіото.  Але в 1593 р. Йодогомі, улюблена наложниця Хідейосі, народила сина, якого назвала  Хідейорі. Поява прямого наступника трагічно відобразилася на долі Хідецугу, правитель  позбавив його титулу кампаку на корись свого рідного сина та змусив  свого племінника  закінчити життя самогубством. При цьому Хідейосі жорстоко розправився з сім’єю Хідецугу:  близько 10 чоловік було вбито за його розпорядженням лише тому, що ті перебували в  родинних зв’язках.  Решту свого життя Хідейосі провів у замку Фусімі. Він жив в усамітнено охоплений  страхом за долю свого малолітнього сина Хідейорі. Для цього в нього були всі причини, перш  за все, досвід його власних дій у ставленні до синів Ода Нобунага, а також історія з Хідуцугу  [3, с.30-31].  Від природи кмітливий, умів приймати неординарні рішення в критичних ситуаціях,  сміливий, мудрий і мужній Хідейосі водночас був суворою і навіть жорстокою людиною.  Використовуючи силу,  хитрість, інтриги Хідейосі безжально усував своїх противників із  свого шляху і домігся того, що став єдиним правителем країни. Це, однак, не принесло йому  відчуття впевненості в непорушності його влади. Хідейосі реально усвідомлював можливість  виникнення боротьби за владу після своєї смерті, тому вирішив вжити заходів, які на його  думку, могли б зробити  безпечним майбутнє його сина Хідейорі. Для цього Хідейосі створив  раду п’яти старійшин або вищих радників (готайро), до якої увійшли Токугава Ієясу, Магда  Тосііе, Морі Терумото, Уесугі Кагекацу і Укіта Хідеіе.     328    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Збереглася копія документу зі зверненням Хідейосі до своїх однодумців, у якій йшлося:  «До тих пір, поки Хідейорі не досягне повноліття, прошу тих, чиї імена вказані тут,  допомагати йому у всьому. Це єдине моє бажання». Але лише Укіта Хідеіе був вірним  заповіту Хідейосі і намагався боротися за його виконання. Після смерті Хідейосі на перший  план висунувся Іеясу Токугава, який змусив Хідейорі зробити сеппуку (харакірі). Так коло  замкнулося і син Хідейосі повторив долю сина Нобунага.  Особистість і політика Тойотомі Хідейосі не має однозначної оцінки в японських  історіографів. Справді, важко очікувати, що така суперечлива історична фігура могла  викликати однакове до себе ставлення з боку  істориків, які належать до різних поколінь і  шкіл. Мабуть, місце Хідейосі в історії потрібно визначити, оцінюючи його політику в цілому,  а не за окремими акціям. Влада Нобунага діяла лише на окремій території, Хідейосі ж домігся  набагато більше: він зосередив у своїх руках і світську, і військову владу, що дозволило йому   успішно проводити соціально-економічні заходи в масштабах усієї країни. Можна сказати, що  політика Хідейосі ознаменувала собою вступ в якісно новий період розвитку – період кінсей,  що був результатом соціально-політичної трансформації й економічних змін, які мали місце в  ХVІ столітті [2, c.25].     Література:     1.Кузнєцов Ю.Д. История Японки. - М., 1988.  2. Лешенко Н. И про каждого слава идет. // Япония сегодня.-1999.- Август.- С.25  3. Лещенко Н. Правитель с лицом обезьяны. // Япония сегодня.-1998. – С.30-31  4.Лещенко Н. Ф. Япония в епоху Токугава. – М.,2010.  5. Теймс Ричард. Япония: история страны./ Ричард Теймс – М., 2009  6. Широкорад А. Б. Япония. Незавершенное сопернечество .- М., 2008.      У статті розглядається роль Тойотомі Хідейосі в об’єднанні Японії, його політична діяльність і  реформаторські зміни, які розпочали процес централізації держави.   Ключові слова : Тойотомі Хідейосі, централізація країни, соціально-економічні перетворення, розширення  кордонів.      The article examines the role of Toyotomi Hideyoshi  to unite Japan, his political activities and reform changes  that have begun the process of centralization of state.   Keywords: Toyotomi Hideyoshi,centralization of the country, socio-economic transformation, expanding frontiers.      А.М. Киливник   (науковий керівник – проф. А.М. Коломієць)     ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ САМООРГАНІЗАЦІЇ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ЯК   ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА СУЧАСНОСТІ      Відчутні досягнення в галузі проблеми культури організації розумової праці припадають   на початок XX століття. У цей період отримують розвиток ідеї творчої діяльності суб'єктів   навчання, методів її здійснення, що має пряме відношення до нашої проблеми, адже творчість   є вищим ступінем інтелектуальної діяльності людини, яка зможе выдбутися через освоэння   певної культури. Досліджувалися різні види творчості: художня і науково-філософська,   природничо-наукова і літературна, технічна і лінгвістична. До теорії педагогічної творчості   входять поняття евристики, творчих здібностей, показників творчої обдарованості,   педагогічного таланту, вивчається і предметна творчість. Наприклад, досить ґрунтовно і   різносторонньо вивчалися проблеми творчості в лінгвістичному плані в роботах А. Потебні   [4]; художню творчість досліджує В. Лезін [2]. Водночас із характеристиками критеріїв   творчої діяльності, природи творчості, методів її дослідження серед основних проблем    © А.М. Киливник, 2012        329    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    важливе місце займає характеристика творчих умінь і здібностей, визначається їх зв'язок із   розвитком розуму, інтелектуальних умінь, культури самоорганізації.    У першій половині XX століття розвиток проблеми був тісно пов'язаний із тими   напрямами педагогічної думки, які були характерні і для Европи, і для прогресивного світу в   цілому. Нова теоретична база була вироблена, реформаторською педагогікою. Вона   відрізнялася негативізмом до надмірного інтелектуалізму, критикувала непорушність   існуючої в той період системи навчання і виховання. Але ідеї про необхідність формування   культури  самоорганізації  продовжували  розвиватися.  Так,  один  із  представників   реформаторської педагогіки бельгійський учений Овід Декролі висловив і реалізував ідею   методу центрів дитячих інтересів у вигляді угрупування навчального матеріалу відповідно до   дитячих потреб. Він писав, що педагогічна діяльність повинна сприяти усвідомленню   дитиною свого «Я», пізнанню місця існування, де належить здійснити свої ідеали, цілі і   бажання. Зазначимо, що ця ідея зберегла значущість до теперішнього часу і повністю   відповідає парадигмі особистісно-орієнтованого навчання.   Теза М. Монтессорі «Допоможи мені це зробити самому» обгрунтовує ідею про   особливий світ дитинства, в якому неприпустиме активне педагогічне втручання, а всі   процеси повинні будуватися і здійснюватися на ідеї саморозвитку дитини, у тому числі і його   інтелектуальних сил і здібностей. Серед представників філософської педагогіки варто було б   назвати ім'я французького теоретика Алена (Еміля Шартье). Його ідеї про те, що будь-який   результат залежить від власних зусиль дитини, про необхідність інтеллектуального розвитку   дитини, про культуру організації розумової праці співзвучні сучасним поглядам на цю   проблему. Головною метою навчання Ален вважав гімнастику розуму, формування «голодної   думки -  мисливця за знанням». Суб'єкта навчання треба навчитися управляти своєю   пізнавальною діяльністю і не боятися труднощів у процесі самостійного оволодіння новим   знанням. У більш зрілому віці, на його думку, головними методами учіння повинні стати такі,   які зорієнтовані на абстрактне мислення. Він називав учіння важкою роботою. Роздумуючи   над специфікою навчальної праці, Ален називає його дивом, у якого важливе значення має   інтерес до навчального матеріалу. При цьому він зазначив, що завдання, які даються тим, хто   вчиться для самостійної роботи, мають бути посильними, переконувати індивіда в особистих   можливостях, збагачувати бажаннями насолодитися результатами своєї інтелектуальної праці,   перетворювати його на радісну звичку.   Для формування культури самоорганізації величезне значення, як ми неодноразово   відзначали вище, має зосередженість уваги, розвиненість пам'яті, мислення й інших   інтелектуальних процесів. Дослідження І. Павлова виявили в механізмах мозку матеріальний   еквівалент асоціацій. Так, один образ, слово викликають у пам'яті інший. Матеріальний   еквівалент цих зв'язків - умовно-рефлекторний зв'язок. Носієм параметрів, що визначають   пам'ять, виступають динамічні нервові зв'язки. З цієї точки зору пам'ять є системою   організаційних асоціацій, які виникають між діями подразників і різними психічними   образами і станами, збереженими в досвіді.   У педагогіці організація мислення розуміється як процес цілей і планів освіти. Воно є не   що інше, як суб'єктивна сторона тієї цілеутворюючої і доцільної діяльності, яка практично   змінює об’єктивні умови, засоби і предмети людського життя і тим самим формує самого   суб'єкта і всі його психічні здібності, у тому числі і культуру самоорганізації.   Педагогічний аспект формування мислення пов'язаний з виявленням механізмів,   принципів, особливостей, шляхів, умов і засобів розвитку і формування розумових сил.   Т. Ільїна пов'язує розумові сили з розвиненістю розуму, яка робить людину здібною до   накопичення  знань,  освоєння  нових  розумових  операцій,  оволодіння  певними   інтелектуальними уміннями, здійснення основних розумових операцій, що характеризують   організовану розумову діяльність людини, що в сукупності може бути розглянуто як культура   самоорганізації.  Визначаючи  місце  культури  організації  інтелектуальної  праці,  як   однопорядкове формування інтелектуальними уміннями, Т. Ільїна підводить нас до розуміння   його як одного з завдань розумового виховання водночас з такими, як «накопичення фонду     330    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   знань..., оволодіння основними розумовими операціями» [1].   Питання про роль принципів у розвитку культури організації розумової праці тісно   пов'язане з питаннями законів і закономірностей навчального процесу, які по-різному   трактуються у педагогіці і психології. В історії педагогіки ми знайдемо багато робіт, в яких ці   питання знаходять своє віддзеркалення. Г. Щукіна серед закономірностей навчання, що   впливають на формування культури самоорганізації, називає виховуючий, розвиваючий,   освітній характер навчального процесу [5]. Ю. Бабанський вважає, що процес навчання є   діалектичним, двостороннім, відповідним суспільним за потребами і процесом. І. Лернер   підрозділяє всі закономірності на дві групи: а) об'єктивні, властиві процесу навчання за його   суттю; б) закономірності, що виявляються залежно від діяльності і засобів. Серед   закономірностей, що діють у навчальному процесі і мають значення для формування культури   самоорганізаціїі, ми б назвали такі:  – навички можуть бути сформовані тільки на основі організації відтворення операцій і  дій, формуючих основну навичку;  – будь-які одиниці інформації і способи діяльності стають уміннями залежно від опори  на досягнутий рівень умінь;  – використання варіативних завдань на застосування засвоюваних умінь формує  готовність до перенесення засвоєних  дій у нову ситуацію. Єдність змісту і форми, частини і  цілого, загального, особливого й одиничного - ці закономірності, відображаючи діалектичний  характер навчального процесу, одночасно виявляються вельми значущими у формування  культури самоорганізації. Єдність змісту і форми в процесі формування культури організації  розумової праці вимагає пошуку адекватних форм реалізації інтелектуальної діяльності,  вибору відповідної атрибутики (наочності, книг, дидактичних матеріалів, ТЗН), супроводжує  підготовку домашніх завдань.   Необхідно відзначити, що в умовах особистісно-орієнтованого навчання відбувається   збагачення, як в цілому системи принципів, так і тих із них, які мають найбільш значущу роль   у формуванні культури самоорганізації. Серед інноваційних принципів О. Гребенюк і   Т. Гребенюк називають такі, які мають особливе значення для роботи з дорослими, так звані   андрагогічні принципи навчання: приорітет самостійного навчання, принцип опори на   життєвий досвід, контекстність навчання, принцип рефлексивності, актуальності результатів   навчання. Погодимося, що кожен із них повинен визначати і завдання, і зміст, і методи   процесу формування культури самоорганізації майбутніх учителів початкових класів.    У роботі Я. Полякової [3]  доводиться зв'язок навчального процесу з принципом   культуровідповідності. Культура особистості при цьому розглядається як багатопланова   освіта, що включає ряд компонентів, одним із яких є культура організації мислення.   Складовими культури організації мислення є творчість, самостійність, критичність і   самокритичність, широта, глибина і гнучкість розуму   Окремі дослідники М. Каппушева, С. Лайпанова вважають, що однією з особливостей   процесу формування культури самоорганізації є динамічність цього процесу. Вона   проявляється в тому, що він не є стабільним, а знаходиться в постійному русі, спостерігається   встановлення взаємозв'язків між цілями формування окремих компонентів культури   самоорганізації в конкретний момент часу і фіксації послідовності новоутворень і змін в них.   Тим самим змінюється сам процес накопичення, як знань, так і способів їх засвоєння,   змінюється структура процесу, з'являються нові цілі, нова спрямованість діяльності.   Динамічність виявляється в тому, що суб'єкт навчання йде від загальних дій, які освоєні ним   раніше до більш специфічних дій, що стосуються конкретної навчальної дисципліни. Серед   загальних дій - планування конкретних варіантів отримання результату, уявне виділення його   параметрів, контроль відповідності результатів, прогнозування варіанту дії і ін.  Важливим є питання самоконтролю, який припускає свідому регуляцію студентами  своїх дій і способів діяльності на основі зіставлення їх з тими вимогами, які висуває вчитель.  Самоконтроль тісно пов'язаний із рефлексією, з самооцінкою - елементами самосвідомості,  яка насичена оцінками самої себе: своїх здібностей, особливостей  запам'ятовування,        331    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    швидкості засвоєння, уваги, уміння аналізувати, узагальнювати навчальний матеріал.  Адекватна самооцінка дозволяє правильно співвідносити свої сили із завданнями різної  складності, які ставляться навчанням на перший план. Неадекватна (завищена або занижена  самооцінка) спотворює мотиваційну і вольову сфери.   Але, незважаючи на наявність певної кількості робіт, присвячених дослідженню  «самопроцесів» системних досліджень розвитку навичок самоорганізації  студентів ВНЗ  недостатньо. Ми також не знайшли робіт, присвячених розвитку навичок самоорганізації  майбутніх учителів початкових класів.   Таким чином, було виявлено протиріччя між необхідністью розвивати навички  самоорганізації у майбутніх учителів початкових класів і відсутністью цілісної системи  розвитку цих навичок у навчально-виховному процесі педагогічних ВНЗ. Дане протиріччя і  дозволило  нам  сформулювати  досліджувану   проблему –  формування  культури  самоорганізації майбутніх учителів початкових класів у процесі професійної підготовки.      Література:     1.  Ильин Т.А. Педагогика. – М.. 1984. – 495 с.   2.  Лезин В.А. Художественное творчество как особый вид экономии мысли. – Харьков., 1911. – С. 99 – 137.   3.  Полякова Я.С. Формирование культуры мышления в процессе преподавания философии. – Черкесск,  2003. – 260 с.   4.  Потебня А.А. Мысль и язык творчества. – М., 1992. – 210 с.   5.  Щукина Г.И. Педагогические проблемы формирования познавательных интересов учащихся. – М., 1988.  – 208 с.   У статті висвітлюються питання передумов формування культури   самоорганізації майбутніх  учителів. Теоретично обґрунтувано та емпірично доведено соціально-психологічні показники самоорганізації  майбутніх учителів початкових класів.     Ключові слова: культура самоорганізації, майбутній учитель.   The questions of pre-conditions of forming of culture  of  self-organization of future teachers are considered in  the article. In theory grounded and the psychological indexes of self-organization of future teachers of initial classes are  empiric well-proven socially.    Keywords: culture of self-organization, future teacher.                       В.В. Кириленко   (науковий керівник – доц. Д.І. Коломієць)     ВИКОРИСТАННЯ ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ ІНТЕРНЕТУ У ВИЩИХ  НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ З МЕТОЮ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОЇ   КУЛЬТУРИ СТУДЕНТІВ  Постановка проблеми. Розвиток інформаційного суспільства нерозривно пов'язаний з  потребою кожного громадянина в постійному оновленні знань. Девіз «освіта на все життя»  переходить у новий принцип – «освіта протягом всього життя». Найважливішою складовою  нової парадигми освіти стала ідея її безперервності, що спрямована на подолання протиріч  між стрімким темпом зростання знань у сучасному світі й обмеженими можливостями їх  засвоєння людиною в період навчання. Це протиріччя змушує освітні установи формувати  уміння вчитися, добувати інформацію, отримувати необхідні знання. Для цього  педагог не  лише повинен сам володіти основами інформаційних знань і умінь, але і бути готовим  транслювати їх, формуючи особливий тип культури – інформаційну культуру особистості.  Оволодіння інформаційною культурою – це шлях універсалізації якостей людини, яка сприяє  реальному розумінню людиною самої себе, свого місця і своєї ролі.    © В.В. Кириленко, 2012     332    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   В українському Інтернеті таке середовище ще не створене, але існує вже ціла низка  ресурсів, які охоплюють багато сфер освіти. Однак, всі вони розрізнені, відсутня координація  між профільними серверами. Окрім того, не всі сайти є рівнозначними за змістом,  інформативністю. Ще не вироблено остаточні критерії стосовно того, яким має бути освітній  сайт. Технологія  Інтернету як засобу педагогічного спілкування сприймається не всіма.  Можна погодитись зі фахівцями, які стверджують, що освітні ресурси Інтернету поки що  використовуються в навчальному процесі обмежено, хоча і мають низку переваг (доступність,  оперативність, інтерактивність, комунікативність, наочність, можливість оптимізувати й  інтенсифікувати навчальний процес за рахунок підвищення інформативності і високого  мотиваційного потенціалу) [1].  Аналіз  останніх досліджень. Загальні методологічні питання, що розкривають  взаємозв'язок інформаційної культури та інформаційно- комунікаційних технологій,  висвітлюються в роботах К. С. Ахметова, Л. Войскунського, А. Гейна, С. Грошева,  Є. Гусельникова, Г. Зельднер, О. Козлова, А. Коцюбинського, А. Кушніренко, Н. Макарової,  А. Пєшкова, Н. Радченко, В. Фігyрнова. Роль освітніх інтернет-ресурсів у  формуванні  інформаційної кyльтури особистості розкрита в дослідженнях Т. Гусакова, Н. Кузнєцової.  Можливості комп'ютерної графіки й анімації в формуванні інформаційної культури педагога  розглянуті в роботах Е. Вострікова, М. Огольцова, Н. Сулімова.  Дослідники відзначають, що інформаційна культура особистості нині розвивається в  процесі використання інформаційних технологій під час вирішення завдань, що  поставлені  для досягнення мети діяльності. У процесі роботи в Інтернеті студенти вчаться організовувати  пошук інформації, необхідної для виконання завдань, з багатьох джерел (незалежно від місця  їх розташування), працювати з відібраною інформацією, структурувати її, систематизувати,  узагальнювати та подавати у вигляді, зрозумілому іншим, а також спілкуватися один з одним.  Уміння студента використовувати відповідним  чином увесь набір інформаційних технологій і  є розвиток ним своєї власної інформаційної культури.   Метою нашої роботи є розкриття принципів системи навчання, що відповідають  формуванню інформаційної культури студентів засобами освітнього простору Інтернету.  Виклад основного матеріалу дослідження. Невід’ємною частиною інформаційної  культури є знання нових інформаційних технологій і уміння їх застосовувати  як для  автоматизації рутинних операцій, так і в неординарних ситуаціях, що вимагають  нетрадиційного творчого підходу.  На наш погляд, формування інформаційної культури у студентів гуманітарних  спеціальностей педагогічного університету в значній мірі залежить від використання  освітнього простору Інтернету, адже воно являє собою дидактичний, виховний, технічний  комплекс, призначений для навчання з переважним використанням середовища  Інтернет.   Освітній простір – це сфера освітньої галузі, що найбільшою мірою визначає рівень  розвитку людини, суспільства, галузі, нації й держави, відтворює і нарощує її інтелект,  духовний та екологічний потенціал [2]. В освітньому просторі, що протікає в будь-якій  конкретній інфосфері не лише в умовах комп’ютеризованого навчання, містяться такі основні  компоненти, як формування баз даних, баз знань і їх наповнення відповідною інформацією з  певної предметної галузі. Уміння інтегрувати різні бази даних і знань характеризують  здатність студентів не лише використовувати їх, а й створювати нову інформацію, яку  прийнято називати банками даних і банками знань.   Ідея про те, що розвиток і функціонування освітнього середовища закономірно  залежить  від особливостей культурно-історичного контексту, належить до числа аксіом. Освітнє  середовище – невід’ємна частина культури. Для того, щоб підкреслити факт орієнтації освіти  на характер і цінності культури в сучасних гуманітарних науках, у процесі моделювання  освітніх систем обговорюється «принцип культуровідповідності». Варто підкреслити тісний  зв’язок освіти з загальними процесами, що відбуваються в різних сферах культури. Цей тісний  зв’язок існував завжди. Факт її усвідомлення і прийняття в якості керівництва до дії –  відносно недавнє придбання суспільної свідомості. Важливою характеристикою у цьому        333    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    зв’язку є те, що він є двостороннім: будь-які зміни в культурі автоматично призводять до змін  освітнього середовища, а зміни в освіті нерідко досить суттєво впливають на перебіг  загальнокультурних процесів.   Найбільш повно особливості сучасного освітнього середовища виведені на основі  аналізу особливостей сучасної культури, представлені наступними тенденціями:  – інтенсивний розвиток засобів  комунікації;  – стирання економічних кордонів;  – нове співвідношення робочого часу та дозвілля;  – зміни в характері праці;  – жіноче лідерство;  – культурний націоналізм;  – поляризація суспільства;  – швидке старіння населення;  – тріумф особистості та ін. [4].   На наш погляд, формування інформаційної культури значною мірою залежить від  використання освітнього середовища Інтернету, оскільки  воно є дидактичним, виховним,  технічним комплексом, призначеним для вивчення з переважним використанням середовища  Інтернет, незалежно від розташування тих, хто навчає і тих, хто навчається в просторі і часі.  Система навчання, орієнтована на формування інформаційної культури майбутнього  фахівця повинна включати в себе, на думку Д. Монахова принципи варіативності, відкритості,  діяльності, зворотного зв ’язку, ідеальності, мультимедійності [3].  Ці принципи відповідають специфіці освітнього середовища Інтернету. Розглянемо їх  сутність більш детально.  Принцип варіативності забезпечує можливість вибору студентом змісту навчання і  шляхів його засвоєння. Для здійснення цього принципу важливо надати студенту набір курсів,  можливо навіть надлишковий, але такий, що дає перспективу вибору змісту, сукупність  варіантів завдань, з  яких студент сам обирає найбільш прийнятне для нього за інтересом,  складністю, формою представлення. Даний принцип не лише спрямований на формування  прийомів отримання необхідної інформації з різних джерел, але й стимулює самостійність,  самоаналіз, вироблення продуктивних методів самоорганізації професійної діяльності.   Принцип відкритості означає необхідність визначити межі знання, ставити перед  студентами проблеми, вирішення яких  знаходяться за межами курсів, що вивчаються. Це і  змушує майбутніх учителів до пошуку необхідної інформації. Слід зазначити, що розвиток  суб’єкту навчання відбувається в діяльності, яка насичена творчістю, є особистісно значущою,  викликає емоційне переживання та інтерес, отже, сприяє формуванню світоглядного  компонента інформаційної культури.   Принцип діяльності – засвоєння студентами компетенцій переважно у формі діяльності.  Для того, щоб знання ставали інструментом його майбутньої професійної діяльності, студент  повинен з ними працювати – шукати, перетворювати, розширювати і доповнювати. Важливу  роль тут відіграють проектні технології, які потребують залучення інтегрованих знань.   Принцип зворотного зв’язку дозволяє контролювати і керувати процесом навчання за  допомогою тестів для контролю і саморефлексії.   Принцип  діяльності означає максимальне використання можливостей, знань, інтересів  студентів. Чим вища активність і самоорганізація студентів, ти вища ідеальність дії, що  навчає або керує. Постійне стикання з творчими, дослідницькими знаннями в межах  міжпредметних галузей дозволяє сформувати творчий досвід студентів.   Принцип мультимедійсності – використання декількох каналів сприйняття інформації.  За допомогою зорових і графічних образів, відтворених на лекції за допомогою комп’ютера,  стає можливим розвинути ці канали як результат інтелектуальної діяльності студентів,  активізувавши обидві півкулі мозку. Така форма заняття забезпечує закінченість і цілісність  сприйняття студентами навчального матеріалу, дозволяє підвищити темп навчання, активізує  пізнавальну діяльність, дає можливість неодноразового повернення до найбільш складних     334    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   питань навчального матеріалу, є наочною основою майбутнього конспекту лекції – картою  пам’яті.   Принцип особистісної орієнтованості електронних ресурсів: електронні ресурси повинні  враховувати особистий досвід інформаційної діяльності тих, хто навчається, відображати  емоційний стан і розвивати їх ціннісні орієнтації.  Принцип культурної орієнтованості: електронні ресурси повинні забезпечувати  формування смислового відношення до інформаційного суспільства, ціннісного сприйняття   інформатизації як засобу пізнання навколишнього світу, цілісність світосприйняття.   Принцип доступності й адаптивності електронних ресурсів –  це відповідність  навчального матеріалу, форм і методів організації навчальної діяльності рівню підготовки тих,  хто навчається, їхнім віковим особливостям, пристосування до індивідуальних можливостей  того, хто навчається [3].   На сучасному етапі вимагається комплексний підхід до формування інформаційної  культури майбутнього вчителя й організації його інформаційної діяльності, який є можливим  на основі освітнього середовища Інтернету. Такий підхід полягає у використанні всього його  різноманіття, що впливає на всі компоненти інформаційної культури особистості.   Висновки. Використання за вищезазначеними принципами освітнього простору  Інтернету слугує засобом розвитку інформаційної культури студентів, а це допомагає  вирішити низку педагогічних завдань : систематизація наявних віртуальних документів,  організація довідкових розділів, забезпечення системи навчання в режимі самостійної роботи,  створення системи дистанційного навчання на основі електронних навчальних матеріалів.      Література:     1.  Антонова Н. Н. Роль образовательных ресурсов Интернет в формировании информационной культуры  педагога [Электронный ресурс] / Н. Н. Антонова // Новые технологии в образовании: Материалы международной  электронной конференции. – Режим доступа: http://www.naukapro.ru / konf2006/ 3_001.htm).  2.  Кадемія М. Ю. Термінологічний словник з інноваційних методик навчання на основі інформаційно- телекомунікаційних технологій навчання / За редакцією докт. пед. наук, проф. Р. С. Гуревича / М. Ю. Кадемія. –  К.: 2008., С. 103.  3.  Монахов Д. Н. Компетентностный подход к проектированию педагогических объектов в условиях  информатизации образования / Д. Н. Монахов // Современные информационные технологии и ИТ-образование:  третья международная научно-практическая конференция. – М.: МГУ, 2008. – С. 81–88.  4.  Савенков А. Образовательная середа [Электронный ресурс] / А. Савенков // «Школьный психолог». –  № 19-20. Режим доступа: http://psy.1september.ru/articles/2008/20/01.      У статті розкриваються принципи системи навчання, що відповідають формуванню інформаційної  культури студентів засобами освітнього простору Інтернету.   Ключові слова : інформаційна культура, освітній простір, освітнє середовище Інтернету.      Principles of education system that correspond to formi ng information culture in stud ents through means of the  Internet education space are presented in the article.   Keywords: information culture, educational space, Internet education space.      Т.А. Кінзерська   ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ  ДО ВИВЧЕННЯ РІДНОЇ МОВИ  Постановка проблеми. Головне завдання сучасної української школи – підвищення  ефективності навчально-виховного процесу з метою сприяння всебічному і гармонійному  розвитку людини, її інтелектуальному і пізнавальному зростанню. У руслі цієї загальної  проблематики актуальним напрямком української освіти є  розвиток пізнавального інтересу,  здібностей, нахилів і навичок учнів молодшого шкільного віку у процесі вивчення навчальних    © Т.А. Кінзерська, 2012        335    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    предметів.   За даними сучасних досліджень, центром інтересів молодших школярів є предмети  математичного циклу, постійно зростає інтерес і до гуманітарних наук. Однак інтерес до  рідної мови знижується, що безперечно пов'язано із змінами у навчальному процесі. Мова  виступає перед учнями в сталому вигляді, не несе нової інформації, тому й інтерес до її   опанування згасає. А основне завдання вчителя - домогтися того, щоб кожен урок сприяв  розвитку пізнавальних інтересів дітей, адже саме пізнавальний інтерес активізує в  подальшому життєдіяльність особистості, спонукає до творчої активності в певному напрямі;  формує її як ініціативну, енергійну, жваву [4].  Аналіз основних досліджень. Проблема формування і розвитку пізнавальних інтересів  особистості завжди привертала  увагу психологів, педагогів, методистів, учителів-практиків.  Питання, пов’язані з нею, піднімали у своїх працях Б. Ананьєв, Д. Божович, Н. Бібік, Б. Друзь,  С. Кашин, О. Киричук, Г. Костюк, Г. Люблінська, А. Маркова, Н. Морозова, В. Мясищев,  В. Онищук, О. Савченко, О. Скрипченко, В. Сухомлинський, І. Шамова, Г. Щукіна. Усі вони  надають винятково важливого значення інтересу до пізнання в процесі шкільного навчання.   Серед багатьох проблем початкової школи нової структури однією з найбільш складних  і актуальних є формування й удосконалення навчально-пізнавального інтересу школярів до  уроків мови, до слова як мовної одиниці, до словесної навчальної творчості, яка є  фундаментом розвитку особистості  молодшого школяра в цілому. Адже, як свідчить аналіз  психолого-педагогічної літератури й результати педагогічної практики, уроки рідної мови, як  правило, не належать до найулюбленіших, молодші школярі часто вважають їх «сухими»,  нецікавими.  Тому на сучасному етапі на особливу увагу заслуговує вивчення методів і прийомів  стимулювання пізнавальних інтересів молодших школярів, які сприяють формуванню  у дітей  позитивного ставлення до вивчення рідної мови, виховують почуття відповідальності за  виконану роботу, підтримують дитячу увагу і цим самим сприяють кращому засвоєнню  навчального матеріалу. Розгляду цих питань присвячені праці Н. Батури, М. Вашуленка,  Т. Гусак, Є. Кайдаш, Я. Кодлюк, М. Коць, Р.  Руднєвої, О. Савченко.  Водночас доводиться приходиться констатувати,  що теоретичні й методичні основи  розвитку пізнавальних інтересів учнів під час вивчення мови ще не достатньо висвітлені.  Мета статті полягає в обґрунтуванні ефективних засобів розвитку в молодших школярів  пізнавального інтересу до вивчення української мови.   Виклад основного матеріалу. Формування інтересів до вивчення мови -  процес  тривалий. Він потребує певних умов і залежить від педагогічного керівництва, правильного  встановлення органічної єдності системи науки, її пізнання та викладання у школі. Це  зобов'язує вчителя під час формування інтересів зважати на характерні особливості  навчальної діяльності як об'єкту інтересів учнів, зокрема на елементи новизни у змісту  вивченого, відповідні форми організації навчальної діяльності тощо.  Школярі набувають ґрунтовних знань , коли під керівництвом педагога активно, з  цікавістю працюють над підручником, дидактичним матеріалом, посібником тощо. Унаслідок  такої роботи учні оволодівають розумовими діями й логічними операціями, які призводять до  узагальнення й висновків про зв'язки та залежності у змісті предмета, а це, у свою чергу,  сприяє розвитку пізнавального інтересу.  Уміння пробудити в дітей інтерес до знань є важливою якістю творчого вчителя. Лише  тоді, коли дитина зацікавиться матеріалом, у неї виникне бажання дізнатись про нього більше.  Ефективне навчання мови неможливе без пошуків шляхів активізації пізнавальної діяльності  учнів. Адже діти повинні не тільки засвоїти певну суму знань, а й навчитися спостерігати,  порівнювати, виявляти взаємозв'язок  між поняттями, міркувати. А досягти цього можна лише  засобами, що активізують пізнавальну діяльність у процесі формування інтересу до вивчення  мов. До них належать дидактичні ігри, різні види позакласних занять, створення ігрових  ситуацій, мовні цікавинки, завдання з логічним навантаженням, завдання проблемно-     336    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   пошукового характеру, нестандартні завдання (завдання на складання лінгвістичних казок,  віршів, вправ тощо).  Звісно, такі види робіт сприяють формуванню інтересу дітей до предмету. Причому  вирішальне значення мають інтелектуальні процеси: інтенсивна робота думки під час  розв'язання навчальних завдань і пошуків відповідей на поставлені запитання, вияви волі,  спрямовані на переборення неминучих труднощів [1].  Основними  умовами формування пізнавальних інтересів до вивчення української мови,  на нашу думку, є наступні:  – розуміння дитиною змісту і значення матеріалу;  – новизна у змісті навчального матеріалу;  – емоційна насиченість навчання;  – використання оптимальної системи тренувальних, творчих, пізнавальних та інших  завдань;  – практична спрямованість матеріалу;  – самостійність дітей у їхній діяльності;   – ґрунтовне знання вчителем предмета, інтерес до нього, вміння зацікавити ним дітей.  Найперша необхідність, яка виникає у вчителя, який бажає виховати інтерес до певного  предмету - створення матеріальних умов для успішного навчання.  Це добре обладнані кабінети, раціональне обладнання уроку, без якого не можливо  здійснити продуктивне навчання. Це й оточення, яке налаштовує на  заняття, організація  інтелектуального життя класу, впорядкованість роботи –  відсутність поспіху і втрати  дорогоцінного часу, щільність уроку, напруження роботи, але без зайвої втоми. Поряд із  матеріальними умовами педагогом готується «розумове підґрунтя». Це важлива умова, яка  забезпечує інтерес до навчальної дисципліни. Тільки на певному рівні накопичення  попередніх знань, навичок і хоча б найпростіших розумових операцій можливе формування  інтересу. Для цього необхідно створити початкове уявлення про об'єкти вивчення.  Тут виникає коло протиріч: для формування інтересу необхідно набути певних знань, а  для отримання повноцінних знань необхідний інтерес. Виникає проблема: якщо у дітей немає  інтересу навіть до початкових знань, як вони можуть їх набути? Саме в  цей момент і  необхідно використовувати зацікавленість. Вона може хоча б не деякий час залучити дітей до  занять.  На цьому етапі необхідно перевірити ті уявлення, з якими діти приходять до школи чи  на урок; ті початкові знання й інтереси, той особистий досвід, за який можна «зачепитись»,  щоб нові уміння і знання  стали «своїми», були засвоєні. Знання дітей важливо не лише  виявити, але і доповнити, уточнити, внести необхідні корективи; тоді на них можна  розраховувати. Досвідчений учитель орієнтується також на дитячі інтереси, які виникли  раніше.  Аналізуючи конкретні засоби формування інтересу до вивчення мов, велику увагу  необхідно приділити проблемно-пошуковим ситуаціям. Проблемна ситуація в початкових   класах -  це постановка перед учнями певного пізнавального завдання, що містить  суперечності, викликає дискусію, налаштовує на роздуми, пошуки й висновки [3]. Проблема  зникає, тільки-но учень набуває відповідних умінь. У навчанні проблемна ситуація доцільна  тоді, коли зміст її викликає в учня інтерес, коли він відчуває, що проблема для нього  посильна.  З-посеред  критеріїв проблемної ситуації, що забезпечує виховання пізнавального  інтересу, виділяємо такі:  – орієнтація розв'язання проблемної ситуації на максимальну самостійність учнів, їхню  власну пізнавальну і дослідницьку діяльність;  – значення розв'язання проблемної ситуації для учня;  – динамічність проблемної ситуації.  Перед створенням проблемної ситуації завжди проводиться підготовча робота, у процесі  якої вчитель дає  учням мінімум знань, необхідний для її розв'язання. Під час цієї роботи        337    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    учитель збуджує пізнавальний інтерес вихованців, стимулює їхні бажання розв'язати  проблему. Якщо учень неспроможний самостійно виконати завдання, педагог вдається до  допоміжних запитань, регулює час розв'язання проблеми, змінює її складність, ступінь  проблемності, питання й ситуації. Для виховання інтересу бажано, щоб пошукова ситуація  підтримувалась на всіх етапах уроку й самопідготовки.   Не менш  важливим для заохочення дітей до накопичення знань з предмету і розширення  кола уявлень є збагачення учнів новими яскравими враженнями, створення необхідного  нового досвіду, який полегшить сприймання знань з даного предмету.  Однією з важливих умов успішного формування інтересу школярів до вивчення мов є  відповідність змісту навчального матеріалу рівню їх розумового розвитку.  В. Бєлінський  свого часу підкреслював, що вчитель, задовольняючи інтереси учня щодо навколишнього, не  повинен намагатися форсувати розвиток його особистості і давати відомості понад його  розуміння, бо це може призвести до втрати інтересу [6, с.52]. Не всяка інформація може  зацікавити школяра, а насамперед та, в якій є елементи новизни. Саме вона закономірно  викликає  орієнтовно-дослідницьку діяльність учнів. У процесі розумового розвитку дитину  захоплює і стає об'єктом її інтересу те, що вже доступно для неї, але не стало ще звичним,  добре відомим. «Предмет, - писав видатний вітчизняний педагог К.Ушинський, - для того,  щоб бути для нас цікавим, повинен бути обов'язково частково знайомим нам,  а частково  новим... Він повинен являти для нас новину, але новину цікаву, тобто таку новину, яка б або  доповнювала, або підтверджувала, або спростовувала, або розбивала те, що вже є в нашій  душі, тобто, словом, таку новину, яка що-небудь змінювала б у слідах, що вже у нас  укоренились» [5, с.8].  Важливу роль  у вихованні інтересу до рідної мови має використання на уроках та в  позаурочний час цікавих матеріалів; висловів відомих учених, письменників, уривків з  художньої та науково-популярної літератури, прислів'їв, загадок, повідомлень про неймовірне  в природі й житті людей; дидактичних ігор; вікторин тощо. Такі матеріали підтримують  інтерес, дивують учнів, захоплюють. Педагогові допоможуть мобілізувати увагу учнів уміле  поєднання підготовки домашніх завдань з різними дидактичними іграми із загадковими  назвами, а наочні посібники, роздатковий матеріал, чергування зорових, слухових і моторних  вправ менше втомлює дітей.  Для формування інтересу учнів до вивчення мов важливе значення має форма викладу  матеріалу вчителем. Так, уроки, в процесі яких говорить переважно  педагог, а учні лише  пасивно слухають, не сприяють виробленню у школярів глибокого й стійкого інтересу. І,  навпаки, уроки мови, під час яких забезпечуються широкі можливості для вияву активності й  самостійності учнів, великою мірою стимулюють розвиток пізнавальних інтересів.  Розвитку пізнавальних інтересів на уроках сприяють різні методи і засоби навчання, а в   початкових класах на уроках необхідно досягти органічного поєднання ігрової і навчальної  форм діяльності.  Формуванню пізнавальних інтересів школярів сприяє використання нестандартних  уроків, які дають матеріал для роздумів, можливість виявляти ініціативу і самостійність,  потребують розумового напруження, винахідливості та творчості. Пізнавальна діяльність  учнів при таких способах її організації в основному має колективний характер, що  створює  передумови для взаємодії суб’єктів навчання, дає можливість обміну інтелектуальними  цінностями, зіставленню й узгодженню різних точок зору про об’єкти, що вивчаються на  уроці [2].  Нетрадиційні заняття дозволяють урізноманітнювати форми і методи роботи на уроці,  позбавлятися шаблонів, виховують творчу особистість школяра, розширюють функції  вчителя, дають можливість враховувати специфіку певного матеріалу  й індивідуальність  кожного учня.   Уміле поєднання традиційних і нетрадиційних форм роботи, використання вчителем   таких занять у певній системі та досконале володіння методикою їх проведення забезпечують   високу ефективність нестандартних уроків.     338    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Істотну роль у збудженні інтересу у школярів відіграють і форми організації діяльності  на уроці - як індивідуальні, так і колективні. Одна справа, коли дитина окремо, незалежно від  товаришів, працює над навчальними завданнями, інша - коли учні в процесі виконання цих  завдань включаються в багатопланові й безпосередні стосунки з іншими членами класного  колективу: відносини  відповідальної залежності, контролю, взаємодопомоги. У першому  випадку створюється лише ілюзія колективної роботи, а насправді - кожен учень відповідає  лише за себе. У другому - кожний школяр почуває себе частинкою класного колективу,  розглядає свою навчальну діяльність, особисті здобутки або невдачі на загальному фоні  успіхів усього класу (власний успіх - це загальний успіх; особиста невдача - це невдача всього  класу). Усвідомлення власних досягнень на фоні здобутків класного колективу спонукає  дитину до активного навчання.  Важливу роль у формуванні в учнів інтересу до рідної мови відіграє усвідомлення  навчальної мети. Школярі старанно вчаться тоді, коли чітко розуміють цілі освіти і, зокрема,  важливість розв'язання конкретних навчальних завдань для свого особистого  розвитку,  самовдосконалення, бачать перспективи, які відкриває перед ними успішне оволодіння  знаннями.  Центральною фігурою у процесі формування пізнавальних інтересів молодших школярів  до мови, безперечно, є вчитель. У педагогічній літературі наголошується: інтерес учнів  великою мірою залежить від того, наскільки сам педагог знає і любить предмет, який він  викладає.   Висновки. Таким чином, пізнавальний інтерес є внутрішньою рушійною силою  духовного розвитку дитини, а це, в свою чергу, великою мірою сприяє підвищенню  ефективності навчання.  Аналіз психолого-педагогічних і методичних досліджень, практики передових педагогів  свідчить про те, що в сучасній школі є всі можливості для вдосконалення і створення нових  ефективних засобів розвитку  інтересів дітей до вивчення рідної мови, для виявлення  тенденцій і закономірностей, що допомагають спрямувати їхню навчальну діяльність на  мовну  освіту.  Вивчення  пізнавальних  можливостей  школярів,  формування  їхньої  зацікавленості, а також створення умов, що сприяють їх оптимальному вияву, – важливе  завдання творчого учителя початкової школи.     Література:     1.  Батура Н.В. Розвиток інтересу до опанування української мови // Початкова школа. – 1997. - №3. –  С.21-23.  2.  Гордуз Н. Нестандартні форми навчання молодших школярів на уроках рідної мови // Початкова  школа. – 2003. - № 4. – С. 1-4.  3.  Ковальчук Л. Пізнавальний інтерес як фактор розвитку особистості молодших школярів: проблемні  питання // Магістр. – 2005. – Вип.1. – С.63-67.  4.  Савченко О.Я. Сучасний урок у початкових класах: Посібник для вчителя. – К.: Магістр, 1997. – 256 с.  5.  Ушинський К. Д. Питання виховання і навчання в початковій школі // Вибрані твори: В 2-х т. – Т. 1. –  К., 1972  6.  Хрестоматия по возрастной и педагогической психологи / Под ред. И. И. Ильясова. – М.: Издательство  Московского университета, 1981. – 304 с.          339    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання        В.О. Кіськова   (науковий керівник – проф. Г.І. Денисик)  ВПЛИВ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ НА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ  У сучасних умовах особливої актуальності набувають дослідження питання взаємодії  залізничного транспорту як найважливішої складової транспортного комплексу країни із  навколишнім середовищем. Екологічні проблеми виникають у результаті взаємодії природи і  людини, під час якого антропогенне  навантаження на територію перевищує її екологічні  можливості, обумовлені головним чином її природно-ресурсним потенціалом і загальною  стійкістю природних ландшафтів [1].   Залізничний транспорт суттєво впливає на навколишні екосистеми, що проявляється у  забрудненні повітряного, водного середовищ і ґрунтів під час створення та експлуатації  залізничних доріг. Таким чином, негативний вплив залізничного транспорту на навколишнє  природне  середовище здійснюється за рахунок викиду шкідливих речовин як від рухомого  складу, так і від численних виробничих і допоміжних підприємств, що обслуговують  перевізний процес.   У процесі цього відбувається істотне забруднення атмосферного повітря, води і ґрунту  важкими металами та їх сполуками, вуглекислим газом, різним за хімічним складом пилом від  перевезення сипучих вантажів ( вугілля, руда, цемент), видозміна, порушення стійкості  природних ландшафтів, постійне підвищення рівня забруднення землі нафтою, свинцем  деградація фітоценозів, вилучення ресурсів сільськогосподарських земель, порушення  гідрологічних умов, створення умов для розвитку ерозії, втрата родючості ґрунту, засмічення  територій, зливання забруднених вод тощо. Особливо небезпечними є аварії на залізницях.   Водночас відбувається розповсюдження та накопичення шкідливих речовин  на  прилеглих полях і земельних угіддях, що є не менш шкідливим для довкілля, так і для життя  та здоров'я населення. Оскільки важкі метали та їх сполуки мають здатність накопичуватись у  сільськогосподарських культурах, то споживання їх людиною ставить під загрозу її  життєдіяльність [2].  Збереження чистоти навколишнього середовища завжди було одним із  пріоритетів  Укрзалізниці під час організації перевезень. Маючи на меті зменшення шкідливого впливу  залізничного транспорту на довкілля, забезпечення екологічної безпеки на транспорті та  раціонального  використання  природних  ресурсів,  залізничні  підприємства  щорічно  розробляють і здійснюють цілу низку заходів, що мають природоохоронний ефект.   Стійкий розвиток залізничного транспорту варто реалізувати з дотриманням екологічних  вимог. За останнє  10-річчя проблема негативного впливу транспорту в цілому і залізничного  транспорту зокрема на стан навколишнього середовища набула глобального масштабу. У  зв'язку з цим комісія Європейського Співтовариства (ЄС) визначила транспорт як одне із  найбільш значних джерел забруднення [6].  Незважаючи на те, що залізничний транспорт з усіх інших видів транспорту є найбільш  безпечним,  ця проблема особливо актуальна для України, тому що щільністю залізничної  мережі і вантажонапруженості перевищує багато інших країн Центральної Європи.   З огляду на те, що в Україні напружено функціонує й автомобільний транспорт, ці два  фактори можуть значно вплинути на екологію країни. Окрім того, більшість залізничних ліній  України споруджувалися 30-40 і більше років тому , переважно без дотримання елементів  екологічних вимог, давно вичерпали свою пропускну здатність і мають потребу в  модернізації.   Окрім магістральної мережі, господарство залізничного транспорту містить у собі тисячі  вокзалів і вантажних дворів, велику кількість локомотивних і вагонних депо. Тому проблема  екологізаціі залізничного транспорту дуже важлива.     © В.О. Кіськова, 2012     340    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   За характером впливу на стан середовища залізничним транспортом проблема має два  аспекти:   – використання транспортом природних ресурсів;   – транспортне забруднення середовища.   Залізничний транспорт впливає на екологію як великий споживач паливних, лісових і  земельних ресурсів, мінеральних і будівельних матеріалів. Хоча в порівнянні з іншими  видами транспорту (особливо автомобільним), він завдає менше екологічних  збитків [5].   Природоохоронною діяльністю на залізничному транспорті займається відділ безпеки  руху й охорони праці, засоби, пов'язані з поліпшенням екологічної ситуації, та модернізацією  залізничного транспорту. Особливо важливий тут перехід залізничного транспорту на  екологічно чисту електричну тягу. Нині експлуатаційна довжина електрифікованих залізниць  вже складає 40% (більше 9 тис.км). Оздоровленню навколишнього середовища буде сприяти   культура вантажних перевезень, тобто перехід на контейнерні перевезення й інші види  прогресивних методів доставки продукції. Великим нещастям для екології є аварії на  вантажних потягах. Безаварійність перевезень головне завдання залізничного транспорту [4].   Реалізація заходів з метою зниження негативного впливу залізничного транспорту на  навколишнє середовище, з налагодженням ефективної природоохоронної діяльності на інших  видах транспорту , може значно поліпшити екологічну ситуацію в Україні.   Стан навколишнього середовища при взаємодії з об'єктами залізничного транспорту  залежить від інфраструктури з будівництва залізниць, виробництва рухомого складу,  виробничого устаткування й інших пристроїв, інтенсивності використання рухомого складу й  інших об'єктів на залізницях, результатів наукових досліджень і їхнього впровадження на  підприємствах і об'єктах галузі.   Специфічною особливістю залізничного транспорту є різноманітність виконуваних  виробничих процесів, пов'язаних із перевезенням вантажів і пасажирів, ремонтом рухомого  складу та магістралей, енергопостачанням, будівництвом нових залізничних шляхів і об'єктів.  Цей факт визначає перелік видів виробничих відходів, які утворюються під час виконання  основних і допоміжних технологічних процесів. Перелік відходів  досить великий, що пов'язано  з неправильним проведенням класифікації відходів окремими підприємствами, службами та   дорогами в цілому. Абсолютні втрати навколишнього середовища виражаються в конкретних   одиницях виміру стану біоценозів (флори, фауни, людей); компенсаційні можливості екосистем,   що характеризують їх відновлюваність у природному або штучному режимі, створюваному   примусово; небезпека порушення природного балансу, виникнення несподіваних втрат і   локальних екологічних зрушень , які можуть викликати екологічний ризик і кризові ситуації у   навколишньому природному середовищі; рівень екологічних втрат, що викликаються впливом   об'єктів транспорту на навколишнє середовище, ці характеристики і дозволяють визначити   екологічну безпеку в регіонах розташування транспортних об'єктів [3].  Вплив об'єктів залізничного транспорту на природу зумовлений будівництвом доріг,  виробничо-господарською діяльністю підприємств, експлуатацією залізниць і рухомого  складу, спалюванням великої кількості палива, застосуванням пестицидів у лісових смугах та  ін. Будівництво та функціонування залізниць пов'язано з забрудненням природних комплексів   викидами, стоками, відходами, які не повинні порушувати рівновагу в екологічних системах.  Рівновага екосистеми характеризується властивістю зберігати стійкий стан у межах  регламентованих антропогенних змін в оточуючих транспортне підприємство природних  комплексах.  Самоочищення природного середовища знижується через знищення та виснаження   природних комплексів. Лінії залізниць прокладаються на сформованих шляхах міграції живих   організмів, порушують їх розвиток і навіть призводять до загибелі цілих спільнот і видів.   Фактори впливу об'єктів залізничного транспорту на навколишнє середовище можна   класифікувати за такими ознаками: механічні (тверді відходи, механічний вплив на ґрунти   будівельних, дорожніх, колійних та інших машин); фізичні (теплові випромінювання,   електричні поля, електромагнітні поля, шум, інфразвук, ультразвук, вібрація, радіація та ін.);        341    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    хімічні речовини та сполуки (кислоти, луги, солі металів, альдегіди, ароматичні вуглеводні,   фарби і розчинники, органічні кислоти і з'єднання та ін.), які поділяються на надзвичайно   небезпечні,  високо  небезпечні,  небезпечні  і  малонебезпечні;  біологічні ( макро-  і  мікроорганізми, бактерії, віруси).    Ці фактори можуть впливати на природне середовище довготривало, порівняно недовго,   короткочасно і миттєво. Час дії факторів не завжди визначає розмір шкоди, що завдається   природі. За масштабами дії шкідливі фактори поділяються на діючі на невеликих площах, що   діють на окремі ділянки місцевості, глобальні. Хімічні речовини та сполуки можуть мігрувати   і розсіюватися у повітрі, у воді, ґрунтах, завдаючи оборотний, частково оборотний і   незворотний збиток природі. У міграції хімічних речовин і заразних мікроорганізмів важливе   місце  займає  транспорт.  Основними  напрямками  зниження  величини  забруднення   навколишнього середовища є: раціональний вибір технологічних процесів для виробництва   готової продукції та її транспортування, використання засобів захисту навколишнього   середовища та підтримання їх у робочому стані. Інтегральним критерієм екологічної   ефективності виробничої діяльності об'єктів залізничного транспорту служить ступінь   порушення природного балансу у регіоні. Небезпека порушення природного балансу   кількісно пов'язана з антропогенними чинниками виробничої і господарської діяльності   людей у регіоні. У випадку, якщо природне середовище не здатне впоратися з впливом   залізничного  транспорту,  необхідно  передбачати  очисні  споруди  або  проводити   відновлювальні роботи. Рівновага в природному середовищі забезпечується підтримкою   енергетичного, водного, біологічного, біогеохімічного балансів та їх зміною в певний   проміжок часу. Кількісні характеристики перерахованих балансів залежать від географічного   положення регіонів, кліматичних умов, кількості використання ресурсів, природних явищ і   ступеня забруднення навколишнього середовища. Залізничний транспорт екологічно  чистіший, особливо електричний. Та проблемою стало сильне забруднення залізниць  нечистотами, що викидаються з вагонних туалетів. Забруднюється смуга завширшки в кілька  метрів обабіч колій. У всіх цивілізованих країнах туалети поїздів обладнано спеціальними  ємкостями, й нечистоти не викидаються назовні. У результаті екологічних і медичних  досліджень з 'ясувалося, що забруднення залізничних колій нечистотами та продуктами  їхнього розкладання, особливо в теплі пори року, є причиною виникнення хвороб шлунка й  легень у багатьох пасажирів і залізничників.  Рух поїздів залізницею супроводжується процесом вібрації, що впливає через механічну  систему на людину і через конструкцію залізниці на будівлі та споруди, що знаходяться у зоні  впливу.  Від руху поїзда, в основному, виникають два види вібрації: 1) від безпосередньої  взаємодії коліс із рейками, з розповсюдженням коливань через залізничну колію та ґрунт і  2) від локомотива, з розповсюдженням через повітряне середовище. Другий вид коливань  викликає, головним чином, шум, неприємний, але який не впливає на стан споруд.  Інтенсивність  вібрацій, що передається будівлям і спорудам, залежить від кількості  вантажних поїздів, їхньої швидкості, конструкції залізничної колії, типу підстилаючого  ґрунту. Вібрація будівель, розташованих поблизу залізниці, зростає зі збільшенням  інтенсивності руху.  Важливі також характеристики ґрунтів. Вібрації ґрунту зумовлені його тим часовим  стисненням під час проходу залізничного транспорту і подальшим швидким знаттям  навантаження. Частота  коливань залежить від щільності, вогкості ґрунту, ступеня його  однорідності і гранулометричного складу. У середньому вона складає 10-25 Гц [3].  Залізничний транспорт хоч і впливає дуже негативно на довкілля, але, порівняно з  автомобільним транспортом, цей вплив значно менший, тому що на одиницю енергії, що  виділяється під час спалювання одиниці палива, виконується більша робота.   Кількість викидів у повітря залежить від режиму роботи двигуна. Під час розгляду  забруднення ґрунту враховується відстань 1 км. Класифікується кількістю сухих і рідких  викидів.     342    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Тільки за умови екологічного балансу між функціонуючими транспортними об'єктами та   можливостями природного середовища з відновлення й самоочищення можна уникнути   екологічного ризику і забезпечити екологічну безпеку в регіоні їх розташування. Вплив  залізничних трас на екологічну безпеку позначається у випадках, коли вони перетинають  сформовані шляхи міграції тварин, у процесі вилучення під залізничні колії земель  сільськогосподарського призначення, під час дії шуму (вібрацій, випромінювань) від  рухомого складу на людей, а також при недостатній міцності  дорожніх споруд [7].   Проаналізувавши вищевказане, можна зробити висновок, що залізничний транспорт має  великий вплив на забруднення навколишнього середовища     Література:     1. Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй Р. С. Основи загальної екології. — К.: Либідь. 1995 — 368 с.   2. Білявський Г.О., Фурдуй Р. С. Практикум із загальної екології. // Навч. посібн.—К.:Либідь, 1997.—160с.   3. Волошин І. М. Методика дослідження проблем природокористування. — Львів: ЛДУ, 1994. — 160 с.   4. Зубрев Н.И. Охрана окружающей среды и экологическая безопасность  на железнодорожном транспорте.  5. Мельник Л.Г. Екологічна економіка: Підручник – 2-е вид. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2003   6.Сторінка Молодого вченого 168 Вісник: Полтавської державної аграрної академії • № 3 • 2009УДК  625.1:504.064 © 2009 Процько Я.І.  7.  Чуніхіна Катерина. Комплексне дослідження впливу залізниці на екологічний стан міста Помічна  Кіровоград, 2011.      У дані статті було розглянуто вплив об'єктів, факторів залізничного транспорту на навколишнє  середовище. Важливим результатом став аналіз екологічних проблем, які виникають під дією транспорту на  залізниці.       Ключові слова: екологічні проблеми, залізничний транспорт, навколишнє середовище,шкідливі речовини.   The environmental impact of objects, factors of railway transport was considered in these articles. The analysis  of ecological problems which arise up under action of transport on the ferrous road became an important result.      Keywords: ecological problems, railway transport, environment, harmful matters.      Ю.І. Козлова   (науковий керівник – доц. І.Ю. Шахіна)     ІНФОРМАЦІЙНА КУЛЬТУРА ОСОБИСТОСТІ ЯК   ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА  Постановка проблеми. Умовою успішної діяльності людини у суспільстві є оволодіння  нею певним рівнем культури, властивим даному суспільству. Перехід сучасного суспільства  від індустріальної стадії розвитку до інформаційної зумовлює формування нової культури –  інформаційної. Людство  має сформувати нове середовище свого перебування, що  базуватиметься на різноманітних і високо розвинених інформаційних процесах, а інформація  буде головним стратегічним ресурсом суспільства. Окрім цього, кожній людині необхідно  знайти своє місце в цьому новому інформаційному середовищі. Досягнення цієї мети  залежить від того, наскільки швидко й ефективно суспільство в цілому і кожна людина ,  зокрема набуде відповідний інформаційному суспільству рівень культури. Особлива роль  приділяється формуванню культури сучасного фахівця, який визначає не лише рівень  розвитку професійної галузі, але й усього суспільства.   Аналіз попередніх досліджень і публікацій. Проблема формування інформаційної   культури (ІК) особистості була всебічно досліджена і висвітлена у працях таких учених:   А. Єршова, М. Жалдака, В. Зінченка, Ю. Зубова, В. Когана, В. Монахова, А. Ракітова,   В. Розумовського, Є. Семенюка, Н. Тализіної, В. Уханова та інших.    © Ю.І. Козлова, 2012        343    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    Інформаційна культура аналізується як складова професійної діяльності такими   науковцями,  як  В. Биков,  Б. Гершунський,  С. Гончаренко,  Р. Гуревич,  М. Кадемія,   С. Каракозов, І. Лернер, О. Плахотнік, Є. Полат, М. Скаткін, В. Сухіна, І. Чекін та інші.   Водночас, аналіз науково-педагогічних джерел і проведене дослідження стану вивчення   цієї проблеми свідчить про те, що проблема формування інформаційної культури учнів   розроблена ще недостатньо.  Метою нашої статті є висвітлення поняття інформаційна культура в контексті  психолого-педагогічного аналізу.   Виклад матеріалу. Нині актуальними є проблеми становлення ІК особистості під час   навчання у ВНЗ. Проблема формування ІК майбутнього фахівця не є новою. В умовах   переходу людства до інформаційного суспільства, комп’ютеризації навчального процесу,   формування могутніх інформаційних баз даних і традиційних джерел інформації,   використання засобів мультимедіа дуже важливо не тільки дати студенту певні знання, а й   навчити його самостійно одержувати ці знання, прищепити навички ІК, інформаційної праці,   пошуку, активної й ефективної взаємодії з сучасними інформаційними пошуковими   системами.   Проблема підготовки фахівців (зокрема педагогів) з високим рівнем ІК не може   розглядатися тільки як прерогатива вузівського курсу з інформатики або системи відповідних   спеціальних курсів. Таке вузьке розуміння змісту та засобів ІК не відповідає положенню про   принципово методологічне значення ІК, її інтегруючої, системоутворюючої ролі у структурі   професійних знань. ІК формують, крім інформатики й інші дисципліни, такі, як філософія,   логіка, педагогіка, психологія, природничі та інші.  Здійснюючи підготовку вчителів, потрібно враховувати, що саме вони будуть закладати  основи ІК учнів, тому формуванню їх власної ІК варто приділяти у вузі серйозну увагу.  У сучасній психолого-педагогічній літературі термін «інформаційна культура»  вживається здебільшого як спеціальне базове поняття. Основна роль в оволодінні ним  покладається на  навчальний предмет «Інформатика». Однак є й інші підходи, зумовлені  рівнем загальності міркувань та особливостями суб’єктів педагогічного процесу.   За рівнем ІК визначається рівень матеріального та духовного розвитку суспільства. У   філософському розумінні, ІК розглядають як рівень досягнутих інформаційних зв’язків у   людському суспільстві, за період інформаційного спілкування людей, як характеристику   інформаційної сфери життєдіяльності суспільства [4, с.12]. Необхідно констатувати, що в   нашій країні не створено цілісної системи формування всіх складових ІК особистості.   Проблема розробки педагогічно обґрунтованої системи, головним завданням якої б стояло   формування основ ІК, залишається відкритою.  В. Кудін звертає увагу на необхідності поєднання в ІК фахівця високої моральної  відповідальності, високорозвинених художньо-естетичних почуттів, вироблення якостей  планетарного, космічного мислення [10, с.82-83]. Це також підкреслює необхідність розгляду  ІК як складника загальної культури людства з максимальним дотриманням її основних  надбань.  А. Єршов тлумачить ІК так: «Це  складне інтегральне системне особистісне утворення,  що становить собою гармонійну сукупність загальнолюдських уявлень, ідей, знань, ціннісних  орієнтацій, гуманістичних уявлень, емоційного досвіду, якостей особистості, стильових і  світоглядних утворень, універсальних способів пізнання, алгоритмів поведінки, способів  комунікації, орієнтованих на вільне існування, розвиток, самовдосконалення в історично і  технологічно інформаційному суспільстві» [5, с.5].  Р. Гуревич у своїх  наукових роботах відзначає: «...  ІК передбачає, що студенти  володітимуть методами пошуку необхідної інформації, матимуть певний рівень культури для  відбору інформації, навчаться її переробляти» [2, с.6].  Ю. Первін та Е. Коган вважають, що ІК студента формується за допомогою знань, умінь  і навичок: «Планувати свою діяльність, пошук інформації, яка потрібна для розв’язання  необхідних завдань , проектування і побудови інформаційних моделей, дисципліни     344    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   спілкування та структурування повідомлень, інструментування всіх видів діяльності, а також  навички використання технічних засобів у житті, побуті, творчості, на виробництві» [9, с.21].  У своєму дослідженні ми обрали за визначення інформаційної культури тлумачення І.  Шахіної, яка визначає дане поняття так: « це характеристика людини, її рівень знань, умінь і  навичок, який дозволяє вільно орієнтуватися  в інформаційному просторі (вміння отримувати,  накопичувати, зберігати, кодувати, обробляти, створювати та передавати будь-якого роду  інформацію), брати участь в його формуванні і сприяти інформаційній взаємодії» [14, с. 97].  ІК є продуктом різноманітних творчих здібностей особистості і виражається в наступних  аспектах:  – у конкретних навичках використання технічних пристроїв (від телефону до  персонального комп’ютера і комп’ютерних мереж);   – у здатності використовувати в своїй діяльності комп’ютерну інформаційну  технологію, базовою складовою якої є численні програмні продукти;   – у вмінні знаходити інформацію з різних джерел: як з періодичних видань, так і з  електронних комунікацій, подавати її в зрозумілому вигляді й уміти її ефективно  використовувати;   – у володінні основами аналітичної переробки інформації;   – у вмінні працювати з різною інформацією;  – у знанні особливостей інформаційних потоків у своїй галузі діяльності.   ІК по-різному розкривається в різних психолого-педагогічних джерелах, але до   найбільш важливих її елементів належать [8, с.53]:  – знання методів і їх раціонального використання і процесі пошуку і збереженні  інформації в сучасних інформаційних масивах;  – володіння навичками роботи з різними видами електронної інформації;  – уміння отримувати і подавати інформацію в Internet;  – володіння навичками використання інформаційних і телекомунікаційних технологій у  навчальному процесі і  для професійного самовдосконалення.  Необхідно зазначити, що чимало понять і вмінь, які є складовими ІК, мають значний  формуючий вплив на суб’єктів навчального процесу. Наприклад, засвоєння властивостей  імовірності, повноти інформації сприяє формуванню критичного мислення студентів; поняття  про модель, методи математичного моделювання сприяють формуванню цілісного бачення  світу; синтаксичні, алгоритмічні вміння, вміння планувати  формують у студентів загальні  уявлення про порядок, сприяють формуванню їх організованості. Окрім того, вони сприяють  розвитку в майбутніх фахівців творчого, системного мислення, що входить до складу  креативності. Оволодіння знаково-символічним апаратом, когнітивною графікою значно  збагачує можливість здійснення комунікативної функції ІК студента.  Аналізуючи можливості розвитку комп’ютерних технологій, В. Данічеєв пропонує  виділити  дві складові ІК: загальну і спеціальну. «До загальної культури доцільно віднести  навички використання обчислювальної техніки та ерудицію в галузі створених для цього  професійних прикладних програм. До спеціальної – знання, що забезпечують можливість  фахівцю працювати на стику своєї професії з інформатикою та обчислювальною технікою» [3].   Інші науковці вважають, що важливими складовими ІК людини є «докомп’ютерні»   вміння розв’язувати задачі та працювати з інформацією, серед яких – вміння ставити і   формулювати  мету,  здійснювати  постановку  задач,  будувати  інформаційні  моделі   досліджуваних процесів і явищ, аналізувати інформаційні моделі (зокрема, за допомогою   автоматизованих інформаційних систем) та інтерпретувати отримані результати; передбачати   наслідки рішень, що приймаються, роблячи відповідні висновки [11, с.243].   Розглянуті складові ІК мають загальноосвітнє й загальнокультурне значення, являють   собою мінімальний обов’язковий обсяг знань, умінь і навичок у галузі інформаційної   технології. Їх формування повинно відбуватися через урахування індивідуальних інтересів,   запитів студентів і рівня їхнього розвитку [6, с.26-29].        345    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    Наразі ІК не є ще показником загальної, а скоріше є показником професійної культури,  але у майбутньому має стати важливим чинником розвитку кожної особистості.  У проекті «Державного стандарту з інформатики загальної середньої освіти в Україні»  підкреслюється: «В результаті вивчення шкільного предмета інформатики та використання  засобів інформаційних технологій при вивченні різних навчальних предметів  в учнів мають  бути сформовані головні компоненти основ ІК:  1. Розуміння сутності інформації й інформаційних процесів, їх ролі в пізнанні  навколишньої дійсності й творчої діяльності людини, в управлінні технічними і соціальними  процесами, в забезпеченні живого зв’язку з зовнішнім оточенням.  2. Розуміння проблем подання, оцінки і вимірювання інформації, її сприймання і   розуміння, сутності формалізації суджень, зв’язку між змістом і формою, ролі інформаційного  моделювання в сучасній інформаційній і мультимедійній технології.  3. Розуміння сутності неформалізованих, творчих компонентів мислення.  4. Уміння обирати і формулювати мету, здійснювати постановку завдань, висувати  гіпотези, будувати інформаційні моделі досліджуваних процесів і явищ, аналізувати їх за  допомогою засобів інформаційних і мультимедійних  технологій та інтерпретувати отримані  результати, систематизувати факти, осмислювати і формулювати висновки, узагальнювати  спостереження, передбачати наслідки рішень, що приймаються, дій щодо їх вирішення та  вміти їх оцінювати.  5. Уміння добирати послідовність операцій і дій у професійній діяльності, розробляти  програму спостереження, експерименту.  6. Володіння знаряддєвим застосуванням ЕОМ, системами опрацювання текстової,  числової і графічної  інформації, баз даних і знань, предметно-орієнтованими прикладними  системами, системами телекомунікацій.  7. Розуміння сутності штучного інтелекту.  8. Уміння адекватно формалізувати наявні в людини знання і адекватно інтерпретувати  формалізовані  описи,  дотримуватися  належної  рівноваги  між  формалізованою  і  неформалізованою складовими» [7, с.49-50].   Враховуючи перспективи розвитку концепції інформатизації освіти, як складової   частини процесу інформатизації суспільства, до змісту ІК студентів також включаються такі   компоненти: володіння вміннями і навичками застосування персонального комп’ютера,   включаючи вміння працювати з клавіатурою, монітором, з програмним забезпеченням   персонального комп’ютера; розуміння ролі комп’ютера як органічного засобу навчального   процесу, ролі програмної підтримки процесу навчання, включаючи педагогічні програмні   засоби; вміння організувати пошук, вибір комп’ютерної інформації, необхідної для вирішення   навчальних задач; наявність уявлень про алгоритм, його властивості і форму запису; уявлення   про основні алгоритмічні структури та вміння самостійно складати алгоритми; уявлення про   бази даних, інформаційно-пошукові системи [1, с.6].   Рівень ІК людини, як правило, визначається не тільки засвоєними нею знаннями та   вміннями в галузі інформаційних процесів і комп’ютерних дисциплін, а також спроможністю   існувати в інформаційному суспільстві. Щоб студент міг оволодіти ІК, треба створити   навколо нього певне інформаційне середовище, для оволодіння яким викладач постачає йому   необхідні знання, сприяє розвитку вмінь і навичок.  Визначення рівня ІК фахівця може здійснюватися у трьох основних ракурсах,  орієнтованих на оцінку:  1) якості знань і вмінь використовувати знання з тієї чи іншої предметної сфери;  2) якостей особистості через практичну діяльність або безпосередньо у спілкуванні;  3) світогляду особистості, її інформаційно-інтелектуального рівня, інформаційної моделі   в цілому [13, с. 392-393].   Отже, оволодіваючи ІК, а також використовуючи мультимедійні технології у своїй   професійній діяльності, викладач будь-якої предметної сфери одержує:  – доступ до значного об’єму навчальної інформації;     346    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   – образну, наочну форму подання навчального матеріалу;  – підтримку активних методів навчання, використовуючи засоби мультимедіа;  – можливість залучення до процесу активного навчання категорії студентів, які  характеризуються різним рівнем здібностей і стилем навчання, включаючи «тугодумів»,  обдарованих студентів, студентів із родин з низьким соціальним статусом;  – можливість зробити навчання більш ефективним, залучаючи всі  види чуттєвого  сприйняття студента в мультимедійний контекст;  – інформатизацію процесу навчання конкретної освітньої галузі.  Тому ІК педагога передбачає не лише знання інформаційних технологій і засобів  мультимедіа, а й уміння їх використовувати під час професійної діяльності, вміння  раціонально організувати роботу студентів із застосуванням цих технологій у навчальному  процесі.     Література:     1.  Гончарова О.Н. Формирование основных компонентов информационной культуры учащихся при  изучении информатики в старших классах с использованием среды электронного учебника: Дисс…. канд. пед.  наук (13.00.02). – Симферополь, 1999. – 214 с.  2.  Гуревич Р.С., Кадемія М.Ю. Інформаційно-комунікаційні технології в навчальному процесі. – Вінниця:  ДОВ «Вінниця», 2002.- 116 с.  3.  Даничеев В.П. Компьютерная культура: новые возможности пропаганды // Лекторское мастерство. -  М.: Знание, 1994. - №4. - С.14.  4.  Епишева О.Б., Крупич В.И. Учить школьников учиться математике: формирование приемов учебной  деятельности. – М.: Просвещение, 1990. - 125с.  5.  Ершов А.П. Школьная информатика в СССР: от грамотности к культуре //  Информатика и  образование. - 1987. - № 6. - С.3-11.  6.  Жалдак М.И. Система подготовки учителя к использованию информационной технологии в учебном  процессе. // Дисс. … докт. пед. наук. – М.: НИИ СИМО АПН СССР, 1989. – 48 с.  7.  Жалдак М.І., Рамський Ю.С. Проект. Державний стандарт загальної середньої освіти в Україні. Освітня  галузь математика. Інформатика. - К., 1997. - С.48-59.  8.  Інформаційні технології в освіті, науці і техніці / Матеріали IV Всеукраїнської конференції молодих  науковців ІТОНТ-2004: Черкаси, 28-30 квітня 2004 р. – Черкаси, 2004. – Ч.2. – 192 с.  9.  Коган Е.Л., Первин Ю.А. Курс «Информационная культура» — региональный компонент школьного  образования // Информатика и образование. - 1995. - № 1. - С.28-29.  10. Кудин В.О. Информационная культура современного специалиста // Теорія і практика управління  соціальними системами. - 2000. - № 1. - С.77-83.  11. Основи нових інформаційних технологій навчання: Посібник для вчителів / Авт. кол.; За ред. Ю.І.  Машбиця / Інститут психології ім.. Г.С. Костюка АПН України. – К.: ІЗМН, 1997. – 264 с.  12. Суханов А.П. Информация и прогресс. - Новосибирск: «Наука», 1988. – 191 с.  13. Творча особистість у системі неперервної професійної освіти: Матеріали Міжнародної наукової  конференції 16-17 травня 2000 року / За ред. С.О. Сисоєвої і О.Г. Романовського. – Харків: ХДПУ, 2000. – 436 с.  14. Шахіна І.Ю. Формування креативності у майбутніх учителів математики засобами мультимедіа // Дис.  канд. пед. наук. 13.00.04. - В., 2007. - 255с.      У статті висвітлено поняття інформаційної культури, проведено її аналіз, розглянуто аспекти,  компоненти та рівні.   Ключові слова: інформаційна культура, рівні інформаційної культури.  The article highlights the concept of information culture, its analysis, aspects, components and levels.   Keywords: information culture, the level of information culture.          347    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    О.М. Коломієць   ДОСЛІДЖЕННЯ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ ІЗ ГЕНДЕРНИМ КОМПОНЕНТОМ  У СУЧАСНІЙ ЛІНГВІСТИЦІ  На сучасному етапі у вітчизняній лінгвістиці активно здійснюються дослідження,  присвячені вивченню гендерного параметра в мові. Одним з найважливіших джерел, що  репрезентують гендерну інформацію та закріплюють знання про гендер як соціокультурну  диференціацію статі, є мова. Репрезентацією екстралінгвістичної категорії гендер  у мові  займається гендерна лінгвістика або лінгвістична гендерологія, яка знаходиться на даному  етапі в процесі становлення та є складовою частиною антропоцентрично зорієнтованої  лінгвістики, для якої центром дослідження та визначальним фактором є людина. Принцип  антропоцентризму є основою сучасних гендерних лінгвістичних досліджень та співіснує з  іншими базовими принципами сучасного мовознавства. Такими традиційно вважають   експансіонізм, функціоналізм, експланаторність, семантикоцентризм.  Жіночі дослідження стали джерелом і створили теоретичну базу для виникнення власне  гендерних досліджень, які ведуть початок від 70-х років XX століття. З’явившись як новий  етап у розвитку жіночих досліджень, гендерні дослідження заманіфестували перехід від  вивчення специфічного жіночого досвіду до аналізу гендерної ситуації у будь-якій сфері   існування. Є. Луценко вважає, що розуміння суті гендерних досліджень допомагає виявити  гуманітарну складову будь-якої науки загалом, та гуманітаризувати освіту зокрема [4, с.53].  Систематичний аналіз гендерних аспектів мови розпочався лише в середині 1970-х  років, але окремі дослідження мовного зображення статей здійснювалися й раніше. Зокрема,  ще 1908 року Шарлотта Кармайкл писала про вживання англійських слів «чоловік» та «він» у  родовому значенні. У 1930-х та 1940-х роках американки Дороті Саєрз, Мері Біерд Та Софі  Дрінкер досліджували мовний андроцентризм. А 1941  року Мері Ріттер написала  феміністську критику «Британської енциклопедії».  Першим важливим дослідженням мовної презентації чоловіків і жінок стала праця Робін  Лакоф «Мова та місце жінки» (1975), у якій  авторка говорить про мовний андроцентризм і  неповноцінність образу жінки у мовній картині світу [7, с.459]. Це відбувається тому, що  мовна картина світу створена чоловіками, продовжує думку інша дослідниця, Дейл Спендер у  відомій праці «Мова створена чоловіком» (1980).  Вітчизняна  гендерна  лінгвістика  репрезентована  культурологічними  розвідками  гендерного концептуального змісту на матеріалі лексики (О. Бессонова, О.  Бондаренко,  А. Дудоладова, І. Ольшанський), фонетики (В. Потапов, Т. Шевченко), фразеології (І. Зикова,  Т. Клименкова, Д. Малишевська), паремії (Ю. Абрамова, О. Дубенко, А. Кириліна),  соціолінгвістичними (В. Потапов), психолінгвістичними (О. Андріанова, О. Горошко), та  дискурсивними поведінками статей, аналізом гендерного аспекту художнього дискурсу  (Н. Борисенко, О. Козачишина, І. Морозова), рекламного дискурсу (Т.  Ускова), а також  спілкування в мережі Інтернет (М. Колеснікова). Одним із напрямків гендерних досліджень є  порівняльний аналіз гендерної комунікативної поведінки різних вікових груп (А.  Мартинюк,  Е. Піщікова), професійних груп (О. Горошко), а також невербальних засобів комунікації  (Л. Солощук).   Інтерес до вивчення гендерних аспектів мови й мовлення зумовлений, з одного боку ,  посиленням феміністського руху, а з іншого – загальною тенденцією лінгвістичних наук до  вивчення соціальних умов, за яких відбувається комунікація, зокрема, людського чинника в  мові. Асиметрії мовної системи, глибинні гендерні стереотипи відбиті значною мірою у  фразеології. Саме фразеологія нав’язує носіям мови готові матриці для оцінювання жіночих  чи чоловічих якостей і саме  в ній відбитий досвід патріархального суспільства. Підбір  прислів’їв та приказок, які характеризують жінку нерозумною, безпорадною, які негативно  оцінюють жіночі якості (ініціативність, непоступливість, цілеспрямованість), що їх маркують  як позитивні стосовно чоловічої статі, можна знайти в будь-якому фразеологічному словнику.    © О.М. Коломієць, 2012     348    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Так само фразеологія яскраво демонструє певні стереотипи чоловічої поведінки, і  порушення жорсткої межі маскулінності/фемінності, «ожіночнення» завжди оцінюється вкрай  негативно. Ще одвертіший щодо гендерної дискримінації сленг, який твориться в чоловічих  одностатевих групах (військо, табір, ув’язнення, закриті навчально-виховні заклади тощо).  Питання фразеології цікавили і продовжують цікавити як вітчизняних, так і  зарубіжних  дослідників. Усебічним дослідженням фразеологічних одиниць займався В. Кунін (1964,  1970), спеціальні праці якого зробили помітний внесок в лінгвістичну галузь. Дослідженню  етимології фразеологічних одиниць присвятили свої праці Ш. Баллі (1940), К. Баранцев  (1969); особливостями їх функціювання цікавилися В. Виноградов (1985), Н. Амосова (1961),  З. Загірова (2003); семантикою фразеологічних одиниць - В. Лебединська (1999), С. Георгієва  (2001), Д. Мальцева (2003);  їхніми  структурними особливостями –  В. Амосова (1964),  В. Виноградов (1974); прагматикою - А. Корольова (1980). Усі ці дослідники дали можливість  представити фразеологізм як інтегральну підсистему мови.  Увагу до мовно-гендерних досліджень привернули представниці феміністської  лінгвістики. Вони зауважили, що чоловік та жінка представлені в мовах неоднаково: чоловік  зображений головним та важливим, жінка – другорядною та менш вагомою за  чоловіка.  Особливу увагу дослідниці звернули на фразеологію, а саме на той факт, що вона відбиває  світ з «чоловічої» позиції, а жінка часто залишається другорядною та непоміченою [8, с.462].  При цьому В. Телія вважає, що фразеологізми впливають не тільки на відтворення культурної  традиції мови, а й на формування ментальності [3, с.109]. Так, фразеологічні одиниці  з  гендерним компонентом є не тільки джерелом збереження, а й формування відповідних  стереотипів.  В. Карасик, визначаючи регулятивні концепти як такі, що у своєму системному  вираженні пояснюють культурні домінанти поведінки представників лінгвокультури [5, с.31],  не розкриває механізму регуляції. Спробі вирішення проблеми регулятивного впливу мови на  соціальну (включно з мовленнєвою) поведінку індивіда присвячена  теорія лінгвальної  регуляції гендерної поведінки суб’єкта дискурсу лінгвокультури А. Мартинюк [8, с.114].  Згідно з цією теорією, у підґрунті регулятивної функції мовного знаку лежить когнітивна  операція оцінювання суб’єктом дискурсу референта функціонуючого у дискурсі мовного  знака на підставі знання про відповідність того чи іншого з його/ її стереотипних параметрів  соціокультурному гендерному еталону , що є підставою для інференції суб’єкта про бажані/  небажані моделі поведінки. Хоча ця теорія виведена на підґрунті вивчення мовних знаків  (граматичних та лексичних/ фразеологічних), вважаємо, що вона є цілком релевантною і для  таких дискурсивних знаків, як прислів’я.  Прислів’я як засоби вербалізації концептів ЧОЛОВІК та ЖІНКА тематизують  предметно -референтну ситуацію, що з необхідністю залучає актантів чоловічої та жіночої  статі та приписувані їм ролі, якості й поведінкові характеристики. Дидактична природа  прислів’їв дозволяє визначити цю ситуацію як нормативну.  Нормативна ситуація передбачає наявність певних типів учасників, об’єкта оцінки, його  нормативного прототипу, нормативного модусу та нормативної мотивації [5, с.30].  Прототипом гендерної  нормативної оцінки є ті атрибути/ поведінкові характеристики  чоловіка й жінки, що вважаються еталонними в межах певної системи аксіологічних  орієнтирів. У переважній більшості випадків британські прислів’я відбивають традиційну  патріархальну систему цінностей, що, як свідчать результати досліджень у царині соціальної  психології та соціології, все ще залишається актуальною для сучасного британського  суспільства, яке  провідні антропологи сучасності визначають як маскулінне [6; 8; 10; 12],  тобто прототипом гендерної нормативної оцінки є традиційні маскулінний та фемінінний  еталони.  Слід вважати, що пресупозиції, на підґрунті яких здійснюється оцінювання актанта- чоловіка, містять такі еталонні характеристики ‘справжнього’ чоловіка, як прагнення до  лідерства, успіху, влади; активність, незалежність, логічність, раціональність, об’єктивність;  розвинутий інтелект, стриманість в  емоційному плані; фізична сила; досвід сексуального        349    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    життя; роль годувальника родини. Оцінювання актанта-жінки здійснюється стосовно еталона  «справжньої» жінки, що охоплює такі характеристики, як боязливість, сором’язливість,  поступливість, послужливість, пасивність, залежність, потреба у захисті, легковажність,  непослідовність, тонка інтуїція, емоційність, слабкість, доброчесність; роль охоронниці  домашнього вогнища [9, с.342]. Такі якості жінки, як боязливість, пасивність, слабкість, які  стосовно загальнолюдського еталона  оцінюються як негативні, складають підґрунтя для  виконання жінкою її прототипної ролі, – берегині домашнього вогнища, і тому, стосовно  фемінінного еталона маскулінного британського суспільства, оцінюються як бажані і  позитивні. Такі якості, як легковажність та непослідовність, не є позитивними, але в межах  традиційного фемінінного стереотипу вони трактовані як втілення «природи жінки» і,  оскільки ці  якості не заважають виконанню жінкою її прототипної ролі, вони вважаються  цілком прийнятними і оцінюються скоріше індиферентно, ніж негативно. Це цілком  узгоджується з висновками А. Байбуріна, який наголошує, що суворішій регламентації  підлягають найбільш соціально вагомі сфери поведінки [2, с.8].  Атрибути та моделі поведінки актанта-чоловіка та актанта-жінки, вербалізовані  гендерно маркованими прислів’ями, кваліфікуються на підґрунті нормативної мотивації, що  виходить з його/ її відповідності/ невідповідності загальнолюдським універсальним та  культурно специфічним нормам в межах певного нормативного поля: морально-етичного та/  чи  утилітарного,  а  також  відповідності/  невідповідності  культурно  специфічним  маскулінному/ фемінінному еталонам, на підставі чого ці атрибути/ дії одержують позитивну/  негативну/ «нульову» оцінку. Відповідність нормам / еталонам оцінюється позитивно,  відхилення – негативно. Відповідність нормам/ еталонам може також підпадати під «нульову  оцінку», що виражає індиферентне ставлення до актанта [1, с.42].  Результатом такого оцінювання є прескриптивно-нормативна інференція інтерпретатора  про те, які якості, ролі та моделі поведінки є бажаними/ небажаними в англомовному  етнокультурному соціумі, в термінах необхідно/ заборонено/ дозволено/ індиферентно,  що  відбивають різновиди нормативного знаку у відповідності з інтенсивністю позитивної чи  негативної якості на нормативній шкалі.  Інтенсивність негативної оцінки знаходиться у прямій залежності також від того,  наскільки  соціально  значущими  є  оцінювані  поведінкові  характеристики,  що  віддзеркалюється у виборі засобів її вербалізації.  Наприклад, прислів’я Women may blush to hear what they are not ashamed to do та Women  are the snares of Satan негативно характеризують жінку за порочність; Woman’s sword in her  tongue, and she does not let it rush  та Many women, many words; many geese, many turds –  гострий язик/ балакучість; Forbid a thing and that woman will do  та Swine, women and bees  cannot be turned – впертість/ непоступливість відносно відповідного нормативного прототипу  (доброчинності/ пасивності, – адже вербальна дія також є проявом небажаної активності, – а  також боязливості/ сором’язливості/ послужливості/ поступливості тощо).  Таким чином, когнітивним підґрунтям регулятивної функції британських прислів’їв як  засобів вербалізації концептів ЧОЛОВІК та ЖІНКА є когнітивна операція оцінювання  гендерно  маркованих актантів нормативної ситуації, тематизованої прислів’ями, стосовно  загальнолюдських і лінгвокультурних норм та еталонів, результатом якої є інференція  інтерпретатора стосовно бажаних/ небажаних гендерно специфічних моделей поведінки.     Література:     1. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений: Оценка. Событие. Факт. – М.: Наука, 1988. – 341 с.  2. Байбурин А.К. Некоторые вопросы этнографического изучения поведения // Этнические стереотипы  поведения. – Л.: Прогресс, 1985 – С. 7-21.  3. Гендер: лингвистические аспекты. – М.: К43 изд-во «Институт социологии РАН», 1999. – 180с.  4. Женщина. Образование. Демократия. – Мн.: ЖНИ «ЭНВИЛА», 1999.- 260 с.  5. Карасик В.И. Языковой круг: Личность, концепты, дискурс. – Волгоград: Перемена, 2002. – 477 с.  6. Кон И. Мужские исследования: меняющиеся мужчины в изменяющемся мире // Введение в гендерные  исследования.– Харьков: ХЦГИ; СПб.: Алетейя, 2001. – Ч. 1. – С. 563-604.     350    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   7. Основы гендерних исследований. Ч.І: Учебное пособие/ Под ред. И. А. Жеребкиной – Харьков: ХЦГИ,  2001; СПб.:Алетейя, 2001. – 708 с.  8. Основи теорії гендеру. – К.: «К.І.С.», 2004. – 536 c.  9. Смелзер Н. Социология: Пер. с англ. – М.: Феникс, 1994. – 688с.  10. Hofstede G. Masculinity and femininity. The Taboo di mension of natural cultures. – L.: Sage Publications,  1998. – 201 p.  Стаття присвячена дослідженню гендерно маркованих фразеологічних одиниць у сучасній лінгвістиці. На  основі вивчення досвіду  вітчизняних та зарубіжних вчених з’ясовано наявні мовні стереотипи, притаманні  фразеологічним одиницям, стосовно чоловіків та жінок.   Ключові слова: фразеологічна одиниця, гендер, гендерний компонент, гендерні стереотипи, лінгвістика.  The article is devoted to studies of the gender marked  phraseological units in modern linguistics. Having studied  the experience of national and foreign sc ientists, the language stereotypes which  are typical for phraseological units  concerning men and women are defined.   Keywords: phraseological unit, gender, gender component, gender stereotype, linguistics.      О.С. Кудінова   (науковий керівник – доц. І.С. Хричикова)     ЯВИЩЕ МЕТАФОРИЧНОСТІ У ЛІТЕРАТУРНОМУ ТЕКСТІ     Явище метафоричності привертає пильну увагу дослідників не випадково. Це   пояснюється, перш за все, загальним інтересом до вивчення тексту в широкому розумінні   цього терміну (вивчення всіх функціональних стилістичних різновидів літературної мови, в   тому числі розмовного стилю, вивчення мови художньої літератури), прагнення дати   лінгвістичне обґрунтування та тлумачення різним стилістичним прийомам, які створюють   експресивність тексту. Привертають увагу дослідників і проблеми, пов'язані з експресивністю   мови і мовлення (їх можливості і потенціал). При сучасному підході до аналізу факти   вивчаються і розглядаються не ізольовано, а в контексті, так як, за образним висловом   В. Виноградова, саме в умовах контексту відбувається насичення слів смисловими значенням.    Незважаючи на те, що вивчення метафори почалось за часів Аристотеля, досі не можна   сказати, що існує остаточно сформована система поглядів на це явище і більш того, в останні   двадцять років відбувається підйом інтересу до метафори − поняття, яке існує вже понад дві   тисячі років. За останні роки, за визнанням багатьох дослідників, в лінгвістиці відзначається   перегляд позицій з питань співвідношення мови і мислення, мовного відображення дійсності.    Лише порівняно нещодавно була усвідомлена роль мови як основної форми фіксацій   наших знань про світ, так само як і джерела вивчення цих знань, визнаний тісний зв'язок між   семантикою слова та когнітивними процесами сприйняття, що обумовлено закріпленням у   слові. Визнання мови засобом представлення знань поставило питання про роль метафори в   процесі формування, подання та систематизації результатів пізнавальної діяльності людини.    Вживання метафоричності є однією з можливостей створення експресії, бо вона, як   правило, пов'язана із семантичними зрушеннями, що призводить до додаткової експресивної   насиченості тексту в цілому. Але це лише одна з проблем, яка робить вивчення даного явища   актуальним. Серед інших явищ, які є сьогодні предметом дослідження, можна назвати:   метафоричність і канонічне значення, —  метафоризм і варіативність у мові, —   метафоричність і лексикографія, метафори.   У сучасних дослідженнях метафори можна виділити три основні погляди на її  лінгвістичну природу: метафора як засіб існування значення слова; метафора як явище  синтаксичної семантики; метафора як засіб передачі сенсу в комунікативному акті.   У першому випадку метафора розглядається як лексикологічне явище. Такий підхід є  традиційним, оскільки найбільш тісно  пов'язаний з уявленням про мову як автономну від    © О.С. К у дінова, 2012        351    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    мовленнєвої діяльності і стабільної системи. Відповідно, представники даного підходу  вважають, що метафора реалізується в структурі мовного значення слова.   При другому підході основна увага приділяється метафоричному значенню, що виникає  при взаємодії слів у структурі словосполучення та речення. Він є найбільш поширеним: для  нього кордони метафори більш широкі − вона розглядається на рівні  синтаксичної  сполучуваності слів. Цей підхід містить більше динамізму.   Третій підхід − найбільш інноваційний, оскільки розглядає метафору як механізм  формування сенсу висловлювання у функціональних різновидах мови. Згідно даного підходу  метафора − це функціонально-комунікативне явище, що реалізується у висловлюванні або  тексті. Розглянемо ці теорії більш докладно.  Традиційні теорії метафори виключають метафору  з науково-описового дискурсу. Ці  теорії заперечують будь-яке когнітивне значення метафори, фокусуючись тільки на її  емоційному характері; вони розглядають метафору як відхилення від мовної форми,  позбавлене всякого сенсу. Такий погляд на метафору є результатом логіко-позитивістського  відношення до сенсу: існування сенсу можна підтвердити тільки дослідним шляхом. Таким  чином, вираз гострий  ніж має сенс, тому що цю гостроту можна перевірити в ході  випробувань, а ось гостре слово вже можна було б вважати зовсім безглуздою комбінацією  слів, якби не смисловий відтінок, що передається виключно її емоційним забарвленням.   На подібних засадах базується концепція напруги (tension), згідно з якою емоційне  напруження метафори породжується аномальністю поєднання її референтів. Передбачається,  що реципієнт відчуває бажання зняти цю напругу, намагаючись розгадати, в чому ж полягає  сама аномалія. Така концепція залишає метафорі єдину гедоністичну функцію: принести  задоволення або розважити; розглядає її як суто риторичний прийом. Ця теорія пояснює появу  «мертвих» метафор поступовим падінням емоційного напруження у міру підвищення частоти  їх  використання. І оскільки в рамках цієї теорії метафора постає як щось фальшиве в силу  того, що зіставлення її референтів є чужим, то відразу напрошується висновок, що в міру того,  як метафора стає більш знайомою, її напруженість падає, а фальшивість зникає. Є. Маккормак  так формулює цей висновок: «... виникає дивний стан речей: гіпотеза  або політичне осяяння  можуть стати істинами ...  через багатократне вживання метафори. Завдяки тривалому  порушенню, напруга падає, наступає перевага на користь істини і висловлювання стають  граматично правильними. Істина і граматичні відхилення опиняються в залежності від  емоційної напруги».   Теорія метафори як заміщення (субститутний підхід). Субститутний підхід ґрунтується  на тому, що будь-який метафоричний  вираз використовується замість еквівалентного  буквального виразу і може бути ним цілком замінений. Метафора являє собою субституції  правильного слова неправильним.   Традиційна теорія заміщення стала основою для розробки другої поширеної теорії, базис  якої можна знайти ще в «Риториці» Арістотеля і в «Риторичних настановах» Квінтіліана. З  точки зору цієї теорії метафора фактично являє собою  еліптичну конструкцію, скорочену  форму простого або художнього порівняння. Таким чином, метафора стає еліптичним  порівнянням, в якому опускаються елементи такі як «наче» і «як».   Наступна теорія метафори має прямо протилежну базу, ґрунтуючись на несхожості. Її  називають теорією конфлікту, і була вона вперше згадана під цією назвою у 1958 році в книзі  М.  Біердслі «Естетика». Хоча надалі сам автор перейменував цю теорію (verbal-opposition  theory), основні ідеї залишилися незмінними. Біердслі починає свій аналіз із твердження, що  існує безліч різних способів, завдяки яким продуцент дискурсу може говорити одне й мати на  увазі інше.   Теорія аномалії представляє собою узагальнення кількох пізніших версій вище  розглянутої теорії конфлікту. Всі вони дотримуються того погляду, що конфлікти і аномалії  спочатку притаманні метафорі і визначають її ідентифікацію і розуміння. При цьому сама  природа аномалії по-різному визначається прихильниками цього погляду, але всі єдині в тому,  що це — щось на зразок помилки семантичної категорії. Семантичні категорії описують     352    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   загальні види об'єктів у світі, а конфлікт відбувається тоді, коли об'єкт або його властивості  приписуються його антиподу. Наприклад, є живі і неживі об'єкти, і ці метафори порушують  закони цих семантичних категорій, приписуючи властивості живого об'єкта неживому.   М. Скляревська у своїй монографії «Метафора в системі мови», що вийшла  в 1993 році,  характеризує перший підхід дослідження. Автор розглядає мовну метафору, протиставляючи  її за багатьма параметрами метафорі художній. За Скляревською мовна метафора — це  готовий елемент лексики. Описуючи структуру мовної метафори, Г. Скляревська включає в  сферу своєї уваги структуру лексичного значення слів, що володіють метафоричною  образністю. У процесі аналізу проводиться порівняння сем у слові з буквальним значенням і у  слові з метафоричним значенням. Метафоричне значення автор визначає як «подвоєння  денотата і перерозподіл сем між денотативною і конотативною частинами лексичного  значення». Образність мовної метафори усвідомлюється тільки дослідниками, а на рівні  сприйняття мовлення вона не ідентифікується. Мовна метафора не може бути сприйнята як  така  рядовими   носіями  мови.  Такий  підхід  до  трактування  називається  вузьколексикологічним. Предметом дослідження при цьому підході є окремі лексеми. Їх  детальний аналіз дає цікаву інформацію про структуру мовного значення окремих  словникових одиниць, що мають образотворче начало. Однак такий підхід не може дати  відповіді на питання про механізми формування сенсу в різних видах мовлення.  Крім  зауваження щодо автоматичного сприйняття мовної метафори і прихованості її образу від  рядового носія мови, передбачається протиставлення мовної та художньої метафор на підставі  того, що на відміну від мовної метафори, яку можна досліджувати лінгвістичними методами,  художня метафора позасистемна, індивідуальна і не може бути піддана теоретичному  осмисленню.   Очевидно, що методологія лексикологічного підходу  недостатня для лінгвістичного  дослідження. У найбільш повній формі як, наприклад, в монографії Г. Скляревської, такий  підхід має на увазі навіть принципову неможливість вивчення метафори в тексті.   Існує інша традиція − розглядати метафору як явище синтаксичної семантики. Найбільш  яскраво ця позиція відображена в роботах М. Арутюнової, М. Блека, А. Річардса. Даний підхід  дозволяє отримати цікаві відомості про вплив семантичної сполучуваності слів на процес  метафоризації. В основі механізму формування метафори прихильники семантико- синтаксичного підходу бачать категоріальний зсув. Метафора «пропонує новий розподіл  предметів за категоріями і одразу від нього відмовляється». Суть метафори — « це  транспозиція ідентифікуючої (дескриптивної і семантично дифузної) лексики, призначеної  для вказівки на  предмет мовлення, до сфери предикатів, призначених для вказівки на його  ознаки і властивості». У метафорі встановлюються «далекі» зв'язки між поняттями.   М. Блек називає такий підхід «інтеракціоністським»; під цією назвою (interaction theory)  в англомовній літературі відомий семантико-синтаксичний підхід. Основні положення  інтеракціоністської теорії М. Блека близькі з поглядами М. Арутюнової і повністю   відповідають завданням аналізу метафоричних словосполучень.   Семантико-синтаксичний  підхід  дає  дуже  багато  для  розуміння  природи  метафоричності. Основна його цінність в тому, що розкривається механізм формування  метафоричного значення на основі категорійної характеризації, що задається самою  структурою.   Третій  підхід  −  функціонально-комунікативний —  найбільш  актуальний  для  лінгвістичних напрямків, які вивчають різні аспекти теорії мови. У  рамках даного підходу  метафора розглядається як елемент тексту. Функціонально-комунікативний підхід до  метафори дає методологічну основу для вивчення метафор в реальних текстах і дозволяє  аналізувати  специфіку  функціонування  метафори  в  залежності  від  комунікативної  спрямованості мовлення. Включення прагматичного і когнітивного аспектів у вивченні  метафори відкриває можливість для аналізу своєрідності функціонування метафори в різних  функціональних стилях мови, в тому числі художньому. Метафора як компонент смислової        353    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    структури вивчена ще далеко не повністю. Багато що в фундаментально-комунікативній теорії  існує експериментально схильних до гіпотез, які потребують подальшого вивчення.   Отже, розглянувши всі вище перераховані теорії метафори можна зробити висновок, що  традиційні теорії метафори більш схильні до розгляду цього стилістичного засобу поза  текстом, фокусуючись лише на його емоційному характері, розглядаючи  метафору як  відхилення від мовної форми, позбавлене всякого сенсу. На противагу таким поглядам  постають сучасні теорії метафори, які розглядають метафору як елемент тексту за допомогою  функціонально-комунікативного та семантико-синтаксичного підходів.     Література:     1.  Алексеев К.И. Метафора как объект исследования в философии и психологии / К.И. Алексеев //  Вопросы психологии. — 1996. — № 2. —  С. 73-85.  2.  Будаев Э.В. Становление когнитивной теории метафоры / Э.В. Будаев. — Екатеринбург: Града, 2007.  — Режим доступа: // www.philology.ru.  3.  Гудмен Н. Метафора — работа по совместительству [Текст] / Н. Гудмен // Теория метафоры / под ред.  Н.Д. Арутюновой. — М.: Высшая школа, 1990. — 513 с.  4.  Кубрякова Е.С. О новых путях исследования значений (теория айсберга) / Е.С. Кубрякова // Проблемы  семантического описания единиц языка и речи: Проблемы семантического описания единиц языка и речи:  материалы докл. междунар. науч. конф. — Минск: Вышейшая школа, 1998. — Ч. I. — С.38-39.  5.  Кубрякова Е.С. О семиотически маркированных объектах и семиотически маркированных ситуациях в  языке /  Е.С. Кубрякова //  Концептуальное пространство языка: сб. науч. трудов. Посвящается юбилею  профессора Николая Николаевича Болдырева /  под. ред. проф. Е.С. Кубряковой; Федер. агентство по  образованию; Тамб. гос. ун-т им. Г.Р. Державина. — Тамбов: ТНК, 2005. — С.95-101.  6.  Лакофф Д., Джонсон, М. Метафоры, которыми мы живем [Текст] / Д. Лакофф, М. Джонсон // Теория  метафоры / под ред. Н.Д. Арутюновой. — М.: Прогресс, 1990. — С. 387 — 415.   7.  Лапшина В.В. Метафора как средство конструирования имиджа политика (на материале австрийских  печатных СМИ): автореф. дис. … канд. филол. наук: 10. 02. 19 / В.В. Лапшина. — М.: Высшая школа, 2006. — 24  с.   8.  Маккормак Э. Когнитивная теория метафоры [Текст] / Э. Маккормак // Теория метафоры / под ред.  Н.Д. Арутюновой. — М.: Прогресс, 1990. – С. 358 – 386.  9.  Ортега-и-Гассет Х. Две великие метафоры / Х. Ортега-и-Гассет // Теория метафоры: сб. — М.: Высшая  школа, 1990. — С.68-81.  10. Рикер П. Метафорический процесс как познание, воображение и ощущение [Текст] / П. Рикер // Теория  метафоры / под ред. Н.Д. Арутюновой. — М.: Прогресс, 1990. — 513 с.      Предметом дослідження даної статті є метафоричність і канонічне значення, метафоризм і   варіативність у мові, метафоричність і лексикографія метафори. У ході дослідження розглянуто три основні  погляди на лінгвістичну природу метафори: метафора як засіб існування значення слова; метафора як явище  синтаксичної семантики; метафора як засіб передачі сенсу в комунікативному акті; проаналізовано традиційні  теорії метафори, такі як теорія напруги, теорія заміщення, теорія конфлікту та теорія  аномалії, а також  синтаксичний, семантико-синтаксичний та функціонально-комунікативний підходи до вивчення метафори.    Ключові слова : метафоризм, варіативність у мові, метафоричність, лексикографія метафори, концепція  напруги, теорія заміщення, теорія конфлікту, теорія аномалії.     The subject of this article is the study of metaphor s and canonical meaning, metafority and variation in the   language, metaphors and metaphorical lexicography. The study considered three basic views on the linguistic nature of a   metaphor: metaphor as a means of existence meaning, metaphor as a phenomenon of syntacticsemantics, metaphor as a   means to convey the meaning in the act of  communication; the analysis of traditional  theories of metaphor, such as the   theory of stress, the theory of substitution, the theo ry  of conflict and the  theory of anomalies, as well   the syntactic, semantical-syntactical and functional- communicative approaches to the study of metaphor was fulfilled.   Keywords: metafority, variation in language, metaphors, metaph orical lexicography, the concept of stress, the   theory of substitution, the theory of conflict, the theory of anomalies.       354    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   А.О. Лановенко   (науковий керівник – доц. О.Ю. Пінаєва)  КОМПОНЕНТНИЙ СКЛАД І ПОКАЗНИКИ КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ  МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ГУМАНІТАРНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ  Постановка  проблеми.  ХХІ  століття  характеризується  процесом  глобалізації  економіки, формуванням інформаційного суспільства знань та інтеграцією української  системи вищої освіти в світовий освітній простір, що вимагає від педагогічної науки  приведення традиційного наукового  апарату у відповідність з прийнятою в світі системою  педагогічних понять.   Зміна парадигми освіти останніми роками висуває перед вищою школою вимогу  вдосконалення підготовки майбутніх учителів, становлення їх як професіоналів, педагогічно  компетентних, здатних використовувати інноваційні форми, засоби і методи навчання.  Застосування ІКТ у навчальному процесі дозволить підвищити змістову ємність і  ефективність навчання. Окрім  того, допоможе майбутньому педагогу проводити інтегровані  уроки з будь-якої дисципліни.  Таким чином, компетентнісний підхід виявляється як оновлення змісту освіти в умовах  змінної соціально-економічної дійсності.  Аналіз попередніх досліджень свідчить, що проблемою компетентнісного підходу  займалися такі науковці: В. Болотов, П. Бех, О. Бігич, Д. Іванов, І. Зимняя, Е. Зеєр,  О. Лебедєва, О. Овчарук, О. Пометун, В. Петрук, О. Пехота, О. Сібіль, Л. Тархан, Ю. Татур,  Л. Філатова, І. Фруміна, А. Хуторський та ін.   Мета статті полягає у визначенні компонентного складу і показників ключових  компетентностей майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей.  Виклад  основного  матеріалу.  Компетентність ( компетенція) –  узагальнена  спроможність до розв’язання життєвих і професійних  задач у тій чи іншій галузі (А. Бермус)  [1, c.118].   Д. Іванов вважає: «Компетентність – це характеристика, що одержується людиною за  підсумками оцінки ефективності/результативності її дій, які спрямовані на розв’язок певного  кола значимих задач/проблем [2, с. 6].  Вікіпедія дає таке визначення компетенції (від лат. competere – відповідати, підходити) –  це особистісна здатність фахівця розв’язувати  певний клас професійних задач. Сукупність  компетенцій, наявність знань і досвіду, які необхідні для ефективної діяльності в заданій  предметній галузі називають компетентністю [3].  Однією з цілей професійної освіти вчителів гуманітарних спеціальностей є формування  їх комунікативної компетентності.  А. Щукін визначив поняття «комунікативна компетенція» як здатність розв’язувати  засобами іноземної мови актуальні навчання спілкування  в побутовому, навчальному,  виробничому та культурному житті; уміння студентами користуватися мовою та мовленням з  метою реалізації спілкування» [4, с.109].  Комунікативна компетентність педагога – це такий рівень навчання взаємодії з іншими  учасниками навчального процесу, який є необхідним для адекватного виконання професійних  функцій у межах своїх здібностей і соціального статусу 5, с.71.  Комунікативна компетенція  – це оволодіння навичками взаємодії з оточуючими людьми,  вміння працювати в групі. Знайомство з різноманітними соціальними ролями [3].  У  теорії  та  практиці  викладання  мов  виділяють  мовленнєву,  лінгвістичну,  комунікативну, дискурсивну, соціокультурну компетенції. У викладанні мови комунікативна  компетенція включає знання основних понять лінгвістики мови – стилі, типи мовлення,  побудову опису, розповідь, міркування, способи зв’язку  речень та ін., уміння та навички  аналізу тексту.  У викладанні мов головною є комунікативна компетенція, а всі інші – базові складові.    © А.О. Лановенко, 2012        355    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    Комунікативна  компетенція  передбачає  здатність  особистості  будувати  свою  комунікативну поведінку відповідно до ситуацій спілкування, особливо професійного.  Зрозуміло, що комунікативна компетенція дуже важлива в зв’язку з тим, що сучасний  професіоналізм неможливий без комунікативної культури, без комунікативної грамотності,  особливо викладачів гуманітарних спеціальностей. Тому особливого значення набуває курс  теорії і методики вивчення мови, в  якому особливо розглядається інформаційно- комунікативна діяльність, яка включає адекватне сприйняття усної мови, володіння  монологічним і діалоговим мовленням.  Володіння мовою надає можливість комунікації у повсякденному та професійному  житті, професійній діяльності, взаємодії та взаєморозумінні. Відповідно до цих процесів у  людини формується комунікативність, готовність до співпраці, соціальної мовленнєвої  взаємодії, володіння культурою мовлення, усною і письмовою мовою.   Майбутній учитель має навчитися використовувати комунікативні знання в ситуаціях,  що склалися, володіти рівнями спілкування.  Є. Прозова в своїх дослідженнях зазначає, що майбутній учитель має володіти трьома  блоками знань:  – перший блок –  фактологічні знання особливостей спілкування, розуміння його  особливостей і т. ін.;  – другий  блок –  знання  механізмів  сприйняття,  способів   утримання  уваги,  саморегуляції та ін.;  – третій блок – знання сутті гуманізму, провідних педагогічний ідей, взаємовідносин,  теорії спілкування і т. ін. [6].  Протягом навчання в педагогічному ВНЗ майбутні педагоги вивчають професійно- теоретичні дисципліни, методику викладання, але є значні проблеми в здійсненні спілкування  з учнями, батьками, студенти мають певні труднощі в розв’язанні  конфліктних ситуацій у  роботі з учнями та спілкуванні з колегами. Причина мабуть криється в тому, що володіти  предметними знаннями і методикою викладання недостатньо, необхідно в процесі підготовки  майбутнього вчителя звернути увагу на формування навичок спілкування, розвиток  комунікативних умінь.  Особливої уваги потребує формування комунікативних умінь у майбутніх учителів  гуманітарного профілю, в яких  значне місце займає емоційний компонент, котрий має місце в  процесі вивчення гуманітарних дисциплін, особливо під час проведення рольових ігор,  навчання в телекомунікаційних проектах та ін. Тут особливе місце займає творчий підхід  майбутніх учителів, їхня емоційність, артистичність і т. ін.  У цих випадках учителя не можна розглядати як сукупність властивостей, характеристик   та якостей. Розглянемо умови, за яких забезпечується ефективна діяльність учителя  гуманітарних спеціальностей:  1) ґрунтовні  знання  предмета,  який  викладається,  розуміння  та  професійне  використання технологій навчання;  2) вільне володіння методами, прийомами та способами проектування, організацією й  управлінням навчально-виховним процесом;  3) наявність умінь узгоджувати знання предмету з методикою його викладання в межах  вибраної  педагогічної технології з реальними особистісними характеристиками учнів, що  забезпечує оптимальність та раціональність технології побудови навчально-виховного  процесу;  4) здатність до рефлексії в процесі реалізації педагогічної технології, відповідного її  коригування.  Кожний майбутній учитель гуманітарних спеціальностей має володіти вміннями  адекватно висловлюватися, розуміти сказане і прочитане. З цією метою нині широко  використовується побудова навчальної діяльності майбутніх учителів за допомогою проектної  діяльності, що інтегрує в собі реалізацію низки компетенцій, наприклад: навчально- пізнавальної, інформаційної, комунікативної, соціокультурної та ін.     356    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Орієнтуючись на розробки вчених з реалізації компетентнісного підходу (І. Зимня,  Н. Кузьміна, Е. Зеєр, О. Пометун, О. Темняткіна, А. Хуторський та ін.), з урахуванням  специфіки проведеного дослідження нами визначено компонентний склад і показники  ключових компетентностей майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей:  Світоглядні (загальнокультурні) компетентності:  ‒ розуміння цінності загальнолюдської культури, науки, виробництва, релігії;  ‒  усвідомлення своєї ролі та вміння орієнтуватися в навколишньому просторі, вибирати  ціннісно-смислові орієнтири для вчинків і рішень;  ‒ досвід освоєння суспільних явищ і традицій у житті людини;  ‒ етнічна ідентифікація, вміння адаптуватися в полікультурному суспільстві, поважати  інтереси представників інших народів, релігій.   Соціально-особистісні компетентності:  ‒ політична і громадянська активність (патріотизм, знання державної символіки; вміння  аналізувати сучасну політичну ситуацію, знання і дотримання прав і обов'язків студента,  громадянина, свобода думки, відповідальність за власні рішення та вчинки, виконання  громадянського обов'язку, побудова свого способу життя з орієнтацією на закони і суспільні  норми; роздум про своє майбутнє, майбутнє країни);  ‒ дотримання правил зберігання здоров ’я (знання та не порушення норм здорового  способу життя, знання небезпеки куріння, алкоголізму, наркоманії, СНІДу, знання і  дотримання правил особистої гігієни, побуту, фізична культура людини; вміння надати першу  медичну допомогу; статева і сексуальна грамотність, дбайливе ставлення до навколишнього  середовища; навички безпечної життєдіяльності);  ‒ знання і володіння побутовими навичками (знання основ сімейного побуту, традицій,  навички побутових ремонтних робіт, догляду за будинком, приготування їжі, раціональне  використання вільного часу);  ‒ соціальна взаємодія (соціальна мобільність, уміння вникнути і подолати конфлікти,  співробітництво).  Гностичні (загальнонавчальні і пізнавальні компетентності):  – організація продуктивної навчально-пізнавальної діяльності (одержання знань із  різних джерел інформації, в т.ч. додаткових, грамотне формулювання освітніх  запитів,  структурування і приріст отриманих знань);  – застосування інновацій для пошуку інформації та вміння представляти результати  своїх досліджень з використанням комп'ютерних технологій; вміння контролювати  пізнавальний процес);  – уміння  аналітично мислити (аналізувати,  давати  самооцінку  навчальної  та  пізнавальної діяльності, виявляти прогалини в знаннях, уміннях і навичках);  – готовність  і  здатність  до  самоосвіти  самовдосконалення,  саморегулювання,  саморозвитку, особистісної та предметної рефлексії; професійного розвитку, мовного та  мовленнєвого розвитку, оволодіння культурою рідної мови, володіння іноземною мовою;  – функціональна грамотність (демонстрація навичок вимірювальних процедур; уміння  відрізняти реальне знання від міфологічного, застосування імовірнісних і статистичних  методів пізнання).  Інформаційно-комунікаційні компетентності:  – усвідомлення свого місця в інфосередовищі, пошук, відбір , систематизація, аналіз,  обробка інформації, оцінка її корисності і цілеспрямоване застосування в перспективі для  вирішення поставлених навчальних завдань; подання інформації в різних формах (малюнки,  графіки, таблиці, діаграми тощо) і на різних носіях (папір, електронний варіант);  – володіння сучасними інформаційними технологіями: прийом, переробка, передача  інформації, перетворення інформації (читання, конспектування), масмедійні, мультимедійні  технології, комп'ютерна грамотність, володіння електронною, Інтернет технологією.        357    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    – володіння навичками усного та писемного мовлення, навичками роботи з  документами (заява, пояснювальна, анкета, опитувальний лист, тест, лист тощо); уміння  поставити запитання, представлення та відстоювання власної точки зору в діалозі і полілозі);  – володіння навичками в спілкуванні: усному, письмовому, діалог, монолог, написання  і сприйняття тексту; знання і дотримання традицій, ритуалу, етикету ; кроскультурне  спілкування;  ділова  переписка,  діловодство,  бізнес-мова,  іншомовне  спілкування,  комунікативні завдання, рівні впливу на реципієнта;  – уміння презентувати себе і свій колектив, продуктивно взаємодіяти в команді,  володіння соціальними ролями в колективі.  Професійно-трудові компетентності:  – знання економіко-правових основ і вміння аналізувати соціально-економічну  ситуацію, стан ринку праці;  – володіння етикою цивільно-трудових взаємовідносин;  – професійне самовизначення (усвідомлення своєї ролі в професійному просторі, оцінка  своїх професійних здібностей і задатків, вибір майбутньої професії; побудова власної  професійної кар'єри);  – готовність до реалізації трудових прав і обов'язків (навички раціональної  самоорганізації робочого часу, пошук роботи, освоєння економічних ролей (представника,  споживача, виробника)).  Компетентності самовдосконалення :  – освоєння способів фізичного, духовного й інтелектуального саморозвитку, особистої  рефлексії;  – планування  й  організація  своєї  діяльності;  самовизначення;  безперервне  самопізнання;  – розвиток особистісних якостей (гуманності, чуйності, емпатії, організованості,  відповідальності, відвертості, впевненості в собі, самокритичності, корпоративності;  рефлексії, емоційної стійкості, креативного мислення, адаптивності та ін);  – включеність у громадську роботу (різні види позанавчальної  діяльності: гуртки,  секції, молодіжні об'єднання тощо).  Висновки. Даний паспорт включає компонентний склад ключових компетентностей, що  складений нами відповідно до підготовки студентів гуманітарних спеціальностей у  педагогічних ВНЗ і формується в них у процесі викладання дисциплін циклу професійно- теоретичної підготовки (2-4 курси). Вищепозначені ключові компетенції виконують такі  функції в навчанні: виступають частиною  змісту різних навчальних дисциплін (освітніх  галузей) як метапредметних елементів змісту освіти, дозволяють практично застосовувати  теоретичні знання для вирішення конкретних завдань; сприяють комплексному застосуванню  одержаних знань, умінь і навичок; інтегративно характеризують якість освіти (підготовку  студентів) і виступають у ролі засобу проведення комплексного освітнього контролю.   Таким чином, нині неможливо якісно підготувати вчителя гуманітарних  спеціальностей  без створення відповідних умов для самостійного одержання й усвідомлення ними знань.  Задача викладачів в умовах Болонського процесу не надавати знання студентам у готовому  вигляді, а більш доступно та практично створювати мотивацію, формувати комплекс умінь  самостійного навчання. Співпраця викладача і студентів передбачає уміння педагога дозувати  та спрямовувати самостійну діяльність студентів  з метою активізації їх пізнавальної  діяльності як основи особистісного становлення та розвитку.     Література:     1. Бермус А. Г. Система качества профессионально-технического образования / А. Г. Бермус. ― Ростов н /  Д. : Изд-во Росии. ун-та, 2002. ― 220 с.  2. Иванов Д. А. Компетентности и компетентностный подход в современном образовании / Д. А. Иванов.  ― М. : Чистые пруды, 2007. ― 32 с.  3. Компетéнтність. Вікіпедія. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : — http://uk.wikipedia.org/wiki.     358    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   4. Щукин А. Н. Лингводидактический энциклопедический словарь / А. Н. Щукин. ― М. : Астрель : АСТ :  Хранитель, 2007. ― 746 с.   5. Кадемія М. Ю. Інноваційні технології навчання : словник глосарій / М. Ю. Кадемія, Т. В. Ткаченко,  Л. С. Євсюкова. ― Львів : Видавництво «СПОЛОМ», 2011. ― 196 с.   6. Прозова Е. В. Коммуникативная компетентность учителя / Прозова Е. В. — М., 1998. — 231 с.       У статті проаналізовано поняття компетентність, визначено компонентний склад (світоглядні  (загальнокультурні)  компетентності,  гностичні ( загальнонавчальні  і  пізнавальні  компетентності),  інформаційно-комунікаційні компетентності, професійно-трудові компетентності та компетентності  самовдосконалення) і показники ключових компетентностей майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей.    Ключові слова: вчитель, гуманітарні спеціальності, компетентність, ключові компетентності.  In this article the term competency is analyzed and the components of competency (world view (cultural), Gnostic  (general educational and cognitive competencies), information and communication competencies, professional and labor  competencies and competencies of self-improvement) are defined. The key competencies indicators of the future teachers  of the humanities are determined.    Keywords: teacher, the humanities, competency, key competencies.           І.С. Максимчук   (науковий керівник – В.М. Кобися)     СТВОРЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ СКРІНКАСТІВ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ     Актуальність інноваційної моделі розвитку зумовлюється стрімким зростанням впливу   науки та нових технологій на соціально-економічний розвиток, що відбувся протягом   останніх 20-30 років. Нові технології, і безпосередньо інформаційні, докорінно і швидко   змінили не тільки структуру світової економіки, а й життя людства взагалі, не оминув цей   процес і сучасну освіту. Нині здійснюється багато досліджень у галузі освітніх технологій, які   б забезпечили найкращий результат навчального процесу. Одним із засобів освітніх   технологійє використання в навчальній діяльності скрінкастів. Скрінкаст (screencast) –   цифровий відео-йаудіозапис, створений безпосередньо з екрану комп'ютера, також відомий як   videoscreencapture (дослівно відеозахоплення екрану).  Аналіз папередніх досліджень і публікацій. Питанням створення та використання  відеоматеріалів у навчальному процесі присвячені роботи багатьох вітчизняних і зарубіжних  науковців,  зокрема  С.  Архангельського,  В. Березняка,  М.Блюміна,  М.  Борисової,  В. Вербицької, В. Волинського, А. Гельмонта, А. Гуржія, А. Зільберштейна, Г. Карпова.  Метою даної статті є визначення шляхів  створення та використання скрінкастів у  навчальному процесі.   Виклад основного матеріалу дослідження. На даному етапі розвитку суспільства   освіта не можеіснувати без застосування сучасних освітніх технологій.   Освітня технологія — це система засобів, форм і способів організації освітньої взаємодії,   що забезпечують ефективне управління і реалізацію освітнього процесу на основі комплексу   цілей і певним чином сконструйованих інформаційних моделей освоюваної реальності —   змісту освіти [2, c.45].   Використання аудіовізуальних засобів навчання має певні переваги стосовно виключно   аудіативних і візуальних засобів навчання. Головна перевага полягає в тому, що інформація   надходить до того, хто її сприймає, одночасно через зоровий і слуховий канали. Одночасний   вплив комплексу подразників на різні аналізатори має особливу емоційність. Тому людина,   яка сприймає інформацію за допомогою аудіовізуальних засобів перебуває під впливом   могутнього потоку якісно незвичайної інформації, що створює емоційну основу, на базі якої   від конкретного образу легше переходити до логічного мислення, абстрагування [3, c.82].   Скрінкасти належать до комп’ютерно-орієнтованих освітніх технологій. Основна   дидактична функція -  формування наочних уявлень, джерел інформації, підвищення    © І.С. Максимч у к, 2012        359    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    інформаційної щільності занять за рахунок прискореної подачі інформації, забезпечення   необхідної  емоційної  насиченості  навчального  матеріалу.  Скрінкасти  корисні  для   демонстрації функцій програми або для навчання роботи з програмою. Скрінкаст – це   відеозапис того, що відбувається на екрані зі звуковими або текстовими коментарями.   Програмні продукти провідних фірм часто використовують скрінкасти для навчання.   Можливості скрінкастингу, як інструменту, а також користь від нього, як презентації веб-  проекту, недооцінені. За умови добре продуманого сценарію і його доцільного виконання – це   найкращий засіб для пояснення роботи з різними програмними засобами.   Скрінкасти – невеликі за тривалістю (до 10 хвилин), але логічно завершені за змістом   відеоматеріали. Вони можуть зберігатися на будь-яких електронних носіях, а також у мережі   Інтернет. Скрінкасти є більш вдалим вирішенням проблеми наочності, ніж інші аудіовізуальні   засоби навчання. Адже завдяки своїй відносно невеликій тривалості (порівняно з тривалістю   навчального кіно) вони більшою мірою задовольняють санітарно-гігієнічні вимоги до роботи   зі складними засобами навчання.   Скрінкасти доцільно використовувати для:   – обміну досвідом учителів, методистів, керівників закладів освіти: записи зразкових   уроків майстрів педагогічної праці, учителів-новаторів, які записуються безпосередньо у   школі, ілюструють режисуру уроку, необхідні міміку й жести, використання вчителем різних   методів і прийомів навчання у викладанні, а також записи виховних заходів, презентація   системи роботи школи, системи шкільної освіти в певній країні. Такі відеоролики   проглядаються слухачами для обговорення переваг і недоліків, з’ясування необхідних   акцентів у процесі підготовки та проведення власного уроку, виховного заходу, конференції,   організації начальної і виховної діяльності;   – самоаналізу та корекції власної педагогічної діяльності;   – формування загальної бази методичних матеріалів: відеоролики, що містять записи   лекцій провідних викладачів у галузі методики викладання певного предмета можуть стати   загальнодоступною основою для підготовки до власних занять молодих фахівців;   – ліквідації проблеми наочності дослідів, експериментів за відсутності необхідного   матеріального забезпечення: скрінкасти можуть бути використані для демонстрації хімічних,   фізичних, біологічних дослідів, обмеженої кількості реактивів чи відсутності необхідних умов   проведення експерименту;   – ознайомлення з інноваціями в освіті: роботою нових програмних засобів навчання,   прикладного програмного забезпечення.   Скрінкаст не складно створити за умови володіння елементарними навичками роботи з   комп’ютером і наявності необхідного матеріального і програмного забезпечення. До   створення скрінкастів можуть бути залучені слухачі, попередньо ознайомлені зі психолого-  педагогічними вимогами до скрінкастів.   Скрінкаст – зручний засіб навчання, адже він може бути переглянутий як на занятті, так   і вдома, зберігатися в методичній базі закладу, автора або бути доступним широкому колу   користувачів  із  використанням  можливостей  мережі  Інтернет.Демонстрацію  можна   прокоментувати, повторити запис, призупинити, акцентувати увагу на тому чи іншому   зображенні тощо.   У процесі реалізації методів візуалізації слід враховувати психологічні особливості   діяльності пізнавальних механізмів [1, c.23].  Така форма подання матеріалу як скрінкаст   висуває певні вимоги до його змісту: матеріал заняття повинен бути розбитий на чіткі   завершені частини, логічно поєднані між собою; кожна із частин повинна бути відносно   невелика за обсягом, щоб добре зчитувалася з екрану; інформаційний супровід найкраще   передавати на екрані не тільки у вигляді тексту, а й використовувати схеми, діаграми,   рисунки, відеовставки.   Стрінкасти бувають двох видів, в залежності від способу запису відео і його обробки:   1.Запис подій екрану комп’ютера за допомогою спеціалізованих програмних засобів;   2.Запис відео за допомогою камери з подальшою обробкою його на комп’ютері.     360    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Перший вид скрінкасту, наприклад, можна створити за допомогою програми Community  Clips. Це спеціальна програма, призначена для запису сеансів роботи з додатками MS Office.  Community Clips дозволяє записувати усе те, що відбувається на екрані, натиснення на клавіші  і звуковий супровід, створюючи тим самим наочне відео-керівництво, призначене для  публікації в Інтернеті. У процесі встановленні програма Community Clips додає спеціальну   кнопку «Record» в інструментальну панель Quick Access Toolbars  додатків Word, Excel  і  PowerPoint. Одним натисканням на цю кнопку користувач може перейти до запису всього  екрану або окремої частини робочого столу. Після того, як ролик буде створений і збережений  на жорсткому диску, Community Clips дозволить миттєво завантажити його на сайт MSN  Soapbox.  Другий вид скрінкасту створюється за таким алгоритмом: запис відео  за допомогою  відео камери, обробка відео на комп’ютері з метою перетворення його у дидактичний  матеріал.Однією з програм для роботи з такого виду відеоматеріалами є Windows Movie  Maker. Це програма для обробки відео, яка міститься в Windows Media Bonus Pack –  міні  комплексі для створення і зміни відео файлів з доступним редагуванням відео і звуку,  додаванням ефектів , титрів і багато чого іншого. Створене home video можна буде записати на  вінчестер або на DVD або CD прямо з програми. Програма входить до складу клієнтських  версій Microsoft Windows, починаючи з Windows ME і закінчуючи Windows Server 2008.  Оновлена версія програми включена до Windows XP, Windows XP Media Center Edition і  Windows Vista. Після випуску Vista, робота над програмою була припинена. В якості заміни  для неї пропонується Кіностудія Windows,  що входить  до складу безкоштовного  завантажуваного з сайту Microsoft програмного пакету WindowsLive.  Для того, щоб спростити роботу з програмою, усі основні функції розбиті на 3 групи:  запис відео, монтаж фільму, завершення створення фільму. Перша категорія служить для  імпорту матеріалів довільного формату: відео, зображення або звуку. Друга категорія  призначена для додавання відеоефектів, переходів, титрів. Особливо зручно  працювати з  цими процедурами в режимі розкадровування. Третя група дозволяє зберегти видозмінений  запис відмінної якості, як на відеокамері, так і на жорсткому диску. Завдяки такому  розділенню функціональних можливостей, інтуїтивному інтерфейсу, для роботи з Windows  Movie Maker не обов’язково мати великий досвід і навички роботи в подібного роду  програмах.  Висновки. Створення і використання  у навчальному процесі відеоматеріалів  навчального характеру значно підвищує ефективність навчального процесу та рівень  засвоєння учнями теоретичного матеріалу, а також сприяє розвитку практичних навичок  роботи з різноманітним програмним і апаратним забезпеченням.     Література:     1.Сапрыкин Д. Л.Значение и смысл понятия «образование» / Д. Л. Сапрыкин. – СПб: BVH.–2008.– 146 с.  2.Полат Е.С., Новые педагогические и информационные технологии в системе образования: учеб. пособие  для студ. пед. вузов и системы повышения квалификации пед. кадров / М.Ю.Бухаркина, М.В. Моисеева,  А.Ю.Петров; под ред.Евгении Семеновны Полат . – М.: Academia, 2001. – 271с.  3. Чашко Л. В. Особливостісприймання та засвоєння учнями навчальної відео інформації/ Л.В.Чашко,  В.П. Волинський//Педагогікаіпсихологія. – 1995. –№1. –С.81‐ 92.      У статті розглянуто можливості створення, редагування та використання у навчальному процесі   скрінкастів –  відеоматеріалів, розроблених на основі запису екранної діяльності.Розглянуто програмне   забезпечення, що може бути використане для створення та редагування такого виду матеріалів.   Ключові слова:  скрінкаст, скрінкастинг, відеоматеріали, програмне забезпечення, редагування  відеоматеріалів.  The paper considers the possibility of creating, editing an d use in the educational process screencast - video,  developed on the basis of recording screen activities. We consider software that can be used to create and edit this type  of material.   Keywords: screencast, screencasting, videos, software, video editing.        361    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    А.М. Москалюк  ПРОБЛЕМИ ВИКЛАДАННЯ ПРЕДМЕТІВ ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНОГО ЦИКЛУ В  ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ  Постановка проблеми. Глобальні процеси сучасного цивілізаційного розвитку  визначають необхідність становлення нової парадигми освіти. Одним із можливих  проголошується тип інноваційної освіти. У широкому філософсько-культурологічному  розумінні він може стати необхідним підґрунтям для створення адекватної запитам реальності  світоглядно-виховної моделі  мистецької освіти, що стане консолідуючим чинником у процесі  зародження і співіснування різноманітних підходів до навчання і виховання школярів  засобами  мистецтва,  сприятиме  узгодженню  міждисциплінарного  змісту  освіти  з  педагогічними технологіями особистісно-розвивального спрямування.   Одним із шляхів реформування сучасної середньої освіти загалом і мистецької освіти  зокрема є використання нових педагогічних технологій, спрямованих не тільки на засвоєння  учнями знань і вмінь, характерне для традиційного навчання, а й щонайперше – на всебічний  особистісний розвиток учнів. Тенденція розвитку сучасної школи передбачає переведення  процесу навчання на технологічний рівень, реалізацію індивідуальних траєкторій розвитку  школярів.  Джерела розвитку школи знаходяться в творчості вчителів, в їх інноваційній діяльності,  яка знайшла відображення в створенні  шкіл нового типу, розробці та введенні елементів  нового змісту освіти, нових освітніх технологій, у зміцненні зв’язків школи з наукою,  зверненні до світового педагогічного досвіду.  Учитель є головною дійовою особою будь-яких перетворень у системі освіти, що  вимагає підготовки освічених, мобільних, конструктивних людей, здатних до співпраці,  міжкультурної взаємодії, до переорієнтації  свідомості на гуманістичні цінності, що є  характерними для творчої (інноваційної) педагогічної діяльності.  Закони України «Про освіту», «Про вищу освіту», Державна національна програма  «Освіта» (Україна XXI століття), Національна доктрина розвитку освіти в Україні, Державна  програма «Вчитель» говорять про особливу увагу до освіти з боку держави та зумовлюють  об’єктивні орієнтири стратегії розвитку української національної освіти на оновлення змісту,  форм і методів професійної підготовки педагогічних працівників на основі прогресивних  концепцій і запровадження інноваційних технологій.  Аналіз досліджень і публікацій. Різні аспекти проблем професійної підготовки вчителя  знайшли відображення в історії педагогічної думки та набувають особливої актуальності й  розробляються в багатьох напрямках на сучасному етапі. Проблемі підготовки  вчителів до  проведення уроків художньо-естетичного циклу в початкових класах значну увагу приділено  у працях багатьох українських і російських науковців (Н. Аніщенко, О. Апраксіна,  І. Гадалова, Л. Коваль, О. Олексюк, Г. Падалка, Е. Печерська, О. Ростовський, О. Рудницька,  Г. Хусаїнова та ін.). Проте, незважаючи на багатоаспектність проблеми професійної  підготовки вчителя,  існує реальна суперечність між законодавчою та науковою базами по- новому вирішувати проблеми сучасної освіти, оскільки цей процес гальмується в результаті  недостатньої підготовки вчителів до інноваційної діяльності.  Інноваційна діяльність у галузі освіти регламентована відповідними нормативними  документами: Законом України «Про інноваційну діяльність», Положенням «Про порядок  здійснення інноваційної діяльності в системі освіти України». Нині  розвивається окрема  галузь педагогіки – педагогічна інноватика. Над проблемами інноватики працюють сучасні  вітчизняні педагоги-науковці (І. Бех, Л. Буркова, Л. Даниленко, І. Зязюн, О. Киричук,  В. Кремень, В. Мадзігон, С. Подмазін, В. Пінчук, О. Савченко, Н. Федорова, А. Фурман та  ін.). Серед напрямів дослідження вітчизняних і зарубіжних науковців можна виділити такі:   визначення структури, закономірностей функціонування та розвитку інноваційних процесів у  педагогічних системах (В. Курило, О. Лоренсов, В. Паламарчук, І. Підласий, В. Пінчук,    © А.М. Москалюк,  2012     362    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   О. Саранов та ін.); історико-педагогічний аналіз етапів зародження, втілення у практику й  поширення інноваційних педагогічних ідей (В. Загв’язинський, Л. Подимова, О. Попова,  В. Сластьонін та ін.); моніторинг інноваційних освітніх процесів (О. Абдулліна, Л. Буркова,  О. Касьянова, О. Орлов та ін.); проблеми управління інноваційними процесами в освіті  (Х. Барнет, Д. Гамильтон, Н. Гросс, В. Кваша, Н. Конопліна); соціально-психологічний аспект  розповсюдження нововведень (Е. Роджерс та ін.); теоретико-методологічні основи підготовки  вчителів до інноваційної діяльності (В. Докучаєва, О. Козлова, К. Макагон, Ю. Максимов,  Л. Подимова, Р. Скульський та ін.).   У педагогічній літературі інноваційна діяльність розглядається у трьох аспектах: за  етапами розвитку  інноваційних процесів як розробка, освоєння й використання нововведень  (Л. Даниленко, В. Кваша, О. Мойсеєв, О. Мойсеєва та ін.), вищий ступінь педагогічної  творчості,  педагогічного  винахідництва,  введення  нового  у  педагогічну  практику  (І. Дичківська, О. Козлова, Н. Клокар та ін.), науково-практичне дослідження та інноваційний  експеримент (Ю. Максимов, М. Меладзе та ін.) [1].   Учитель виступає головним суб’єктом інноваційної діяльності. Орієнтуючись в освітніх  інноваціях, володіючи різними технологіями викладання свого предмету та застосовуючи їх у  своїй роботі, вчитель, таким чином, самореалізується у професійній діяльності, набуває  здатності до самостійного інноваційного пошуку.  Аналіз навчальної діяльності та педагогічної практики студентів засвідчує, що вони  усвідомлюють необхідність упровадження нових елементів  у роботу вчителя під час  проведення уроків художньо-естетичного циклу, але слабо підготовлені до самореалізації у  цій сфері. За даними експериментальних досліджень (О. Козлова, Н. Клокар, Л. Подимова та  ін.), більшість учителів відчувають певні труднощі в упровадженні педагогічних інновацій [3].  Таким чином, дослідження проблеми викладання предметів художньо-естетичного  циклу в початковій  школі є актуальним і перспективним, що і зумовило вибір теми статті.  Мета статті – дослідити фактори, що стримують інноваційну діяльність учителя та виявити  педагогічні умови підготовки учителів початкових класів до інноваційної педагогічної  діяльності на предметах художньо-естетичного циклу.  Слід зазначити, що загальна мистецька освіта – це підсистема шкільної освіти, яка  гармонійно поєднує навчання , виховання та розвиток дітей і молоді засобами мистецтва, і яка  покликана підготувати їх до активної участі в соціокультурному житті, до подальшої  художньо-естетичної самоосвіти. Мистецька освіта є посередником між суспільно значущими  культурними цінностями й особистісними цінностями людини та забезпечує набуття базових  компетентностей (загально-культурних, художньо-пізнавальних, комунікативних тощо),  формує  прагнення  і  здатність  до  художньо-творчої  самореалізації  і  духовного  самовдосконалення протягом життя.  Шкільна мистецька освіта – це ядро системи художньо-естетичного виховання, яка  розглядається у двох значеннях:  – широкому (соціальному) як процес духовно-естетичного збагачення особистості  шляхом залучення до цінностей мистецтва в соціокультурному просторі (естетична  соціалізація);  – вузькому (суто педагогічному) як забезпечення соціально  організованих педагогічних  умов формування духовного світу особистості засобами мистецтва у навчальних закладах.  Учителю початкових класів слід пам’ятати, що саме під час опанування мистецьких  цінностей учні засвоюють певні знання і набувають різноманітних умінь і навичок. Водночас  вони є лише засобом художнього розвитку, тобто становлення особистості як суб’єкта  художньої діяльності,  що передбачає розвиненість сенсорної та емоційно-почуттєвої сфер,  образно-асоціативного мислення, загальних і спеціальних здібностей і якостей [5, с.39].  Важливими для оновлення мистецької освіти є філософські ідеї про пізнання як ціннісне  ставлення людини до світу, про світоглядну свідомість як єдність світорозуміння,  світосприйняття і світовідношення (М. Бахтін, В. Малахов). Особливості розвитку активності  дитини  в різних видах діяльності залежать, як стверджують психологи, від її ціннісних        363    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    ставлень, самовизначення і самовираження за формулою «Я – у світі» (О. Кононко). З огляду  на це розглядати навчання мистецтв відокремлено від художнього виховання учнів,  спрямованого на формування ціннісних орієнтацій, вважається штучним, некоректним [5,  с.36].  Умови звичайної загальноосвітньої школи з мінімальним обсягом годин, що відводяться  на дисципліни художньо-естетичного циклу, роблять необхідним пошук ефективних  шляхів  оновлення художньо-естетичних знань, уявлень, цінностей, досвіду учнів. Мистецька освіта в  початковій школі обмежується такими традиційними предметами художньо-естетичного  циклу, як «Музика» та «Образотворче мистецтво». У свідомості учнів створюється  фрагментарна художня картина світу, дискретна модель культури, адже художній простір не  обмежується тільки цими двома видами мистецтва. Зміст базових мистецьких предметів може  бути узгодженим і поєднаним без особливих утрат для кожного з предметів, які стають  основними компонентами інтегрованого курсу, збагаченого іншими компонентами –  синтетичними мистецтвами.  Концептуальною ідеєю розроблення змісту загальної мистецької освіти є цілісний  художньо-естетичний розвиток особистості на основі взаємодії різних видів мистецтва та  координації знань, умінь і уявлень, набуття яких  необхідне для формування в свідомості учнів  поліхудожнього та полікультурного образу світу. Згідно з державним стандартом предмети  мистецтва мають утворювати єдиний наскрізний цикл, спрямований на всебічне неперервне  опанування учнями художніми цінностями впродовж усього терміну навчання в школі.  Серед факторів, що стримують інноваційну діяльність, є сполучення інноваційних  програм з існуючими навчальними планами  та програмами, співіснування різних  педагогічних концепцій, потреба в нових підручниках і програмах, новому типі вчителя- новатора тощо [4].  Інший аспект цієї проблеми пов’язаний із неготовністю вчителя переносити педагогічні  технології з інших галузей або концепцій, які були розроблені в минулому. Часто вчитель  здійснює механічне перенесення, що призводить до втрати смислу нововведення.  Суттєвою  є також проблема зміни нововведення в період, коли стає очевидним його  недоцільність. При цьому виникає необхідність змінити нововведення, передбачити нові  варіанти його розвитку, що пов’язано зі сформованістю творчого мислення вчителя [7, с.5].  Одним із факторів, що стримують інноваційну діяльність учителя, є стереотипність його  мислення, невпевненість у підході до нового, боязкість  виявити свою некомпетентність в  оцінці й упровадженні новації. Серед психологічних факторів можна виокремити відсутність  у спеціаліста установки на нововведення, потреби у нових ідеях, у творчому перетворенні  свого професійно-особистісного досвіду відповідно до змін, що відбуваються у суспільстві.  Учителі-початківці не завжди належним чином обізнані щодо існуючих концепцій мистецької  освіти, недостатньо усвідомлюють  сутність тієї чи іншої новації у певній сфері, часто надають  перевагу у своїй практиці «готовому зразку», аніж самостійному творчому пошуку.  Система підготовки вчителя у ВНЗ часто недостатньо відповідає вимогам, що ставляться  до інноваційної діяльності. Зокрема, процес навчання в педагогічних навчальних закладах  спрямований  на  виховання  певних  якостей  особистості.  Наслідування  зразків  супроводжується  стандартизацією особистості, втратою індивідуальності. Стандартизація  вищої школи – це певною мірою процес «відтворення» однакових рис, що характеризують як  сутність особистості, так і форми її виявлення за заздалегідь поданим зразком. Відсутність  гнучких навчальних планів, програм, підручників, навчальних посібників, реальної  можливості вибору дисциплін для свого індивідуального розвитку позбавляє студента  здатності до творчості, сприйняття і  створення нового [7, с.6].  Фактором, що стримує інноваційну діяльність учителя під час проведення уроків  художньо-естетичного циклу в початкових класах, є недосконалість методичної підготовки.  Як правило, методична література рекомендує вчителю тільки один шлях вирішення  проблеми. Більшість підручників і методичних посібників орієнтують студента на «ідеальні  умови» здійснення педагогічної діяльності. Така орієнтація створює  вже на першому,     364    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   самостійно  проведеному  уроці,  невпевненість,  розчарування.  Процес  проходження  педагогічної практики перетворюється в кращому випадку на копіювання діяльності вчителя і  характеризується відсутністю власних творчих ідей і підходів. Визначені проблеми вищої  школи безпосередньо пов’язані з необхідністю формування у майбутніх учителів початкових  класів готовності до інноваційної діяльності на предметах художньо-естетичного циклу. Таку  готовність  розуміють як сукупність особистісних і професійних якостей фахівця, що  забезпечують творче осягнення нововведень у сфері мистецької освіти, постановку нових  цілей і смислів власної професійної діяльності, відмову від відомих штампів і стереотипів,  створення власного індивідуально-особистісного стилю професійної діяльності.  Готовність до інноваційної діяльності є внутрішньою силою, що формує інноваційну  позицію педагога.  Це складне інтегративне утворення, яке охоплює різноманітні якості,  властивості, знання, навички особистості. Як один із важливих компонентів професійної  готовності, вона є передумовою ефективної діяльності педагога, його максимальної  самореалізації, розкриття творчого потенціалу [2, с.278].  В інноваційній діяльності вчитель має бути здатним до бачення проблем, самостійних  суджень, оригінальності мислення, переносу знань, умінь у нові  ситуації. Він повинен вміти  концентрувати творчі зуcилля, мати схильність до розумного ризику, сміливість, незалежність  у судженнях, оптимізм, високий рівень самооцінки, потребу впроваджувати нове.  Використання різноманітних видів інтеграції художніх знань учнів, починаючи з  міжпредметних зв’язків, є досить відомою сферою педагогічної творчості для сучасного  вчителя початкових класів, особливості професійної діяльності якого пов’язані з викладанням  кількох різних предметів.  Концептуальною ідеєю розроблення змісту загальної мистецької освіти є цілісний  художньо-естетичний розвиток особистості на основі взаємодії різних видів мистецтва та  координації знань, умінь та уявлень, набуття яких необхідне для формування у свідомості  учнів поліхудожнього та полікультурного образу світу. Згідно з державним стандартом  предмети  мистецтва мають утворювати єдиний наскрізний цикл, спрямований на всебічне  неперервне опанування учнями художніми цінностями впродовж усього терміну навчання в  школі.  Висновки. В інноваційних освітніх перетвореннях високими є вимоги до рівня  теоретичних знань і практичної підготовки вчителя. Він повинен уміти спрямовувати  навчально-виховний процес на особистість вихованця, будувати свою професійну діяльність   так, щоб кожний учень мав необмежені можливості для ефективного розвитку. А це  актуалізує необхідність створення педагогічних систем, зорієнтованих на інноваційну  діяльність.     Література:     1.  Демиденко Т.М. Підготовка майбутніх учителів трудового навчання до інноваційної педагогічної  діяльності : автореф. дис. канд. пед. наук : 13.00.04 / Луган. нац. пед. ун-т ім. Т.Шевченка / Т.М. Демиденко. –  Луганськ, 2004. – 20 с.  2.  Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології : навчальний посібник / І.М. Дичківська. – К. :  Академвидав, 2004. – 352 с.  3.   Клокар Н.І. Психолого-педагогічна підготовка вчителя до інноваційної діяльності : дис... канд. пед.  наук : 13.00.04 / Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України / Н.І. Клокар. – К., 1997. – 227  с.   4.   Масол Л. Виховний потенціал мистецтва – джерело освітніх інновацій // Мистецтво та освіта. – 2001. –  №1. – С.2-5.  5.   Масол Л.М. Методика навчання мистецтва в початковій школі: Посібник для вчителя /Л.М. Масол,  О.В. Гайдамака, Е.В.Бєлкіна та ін.Х.: Веста: Видавництво «Ранок», 2006. – 256 с.   6.   Рудницька О.П. Педагогіка : загальна та мистецька / О.П. Рудницька. – К. : ІЗМН, 2002. – 109 с.  7.   Сластенин В.А., Подымова Л.С. Педагогіка :  инновационная деятельность /  В.А. Сластенин,  Л.С. Подымова. – М. : ИЧП «Издательство Магистр», 1997. – 224 с.          365    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    У статті розкриваються основні фактори , що стримують інноваційну діяльність учителя та виявлено  педагогічні умови підготовки учителів початкових класів до інноваційної педагогічної діяльності  на предметах  художньо-естетичного циклу.    Ключові слова : інноваційна діяльність,інноваційні технології, педагогічна інноватика,предмети  художньо-естетичного циклу.  The article deals with the main factors that stimulate the teachers   innovative activity. Pedagogical conditions of  he training of the primary classes teachers to  the innova tive pedagogical activity on the basis of disciplines of the  artistic-aes-theatic series are revealed.   Keywords : innovative activity, innovative technologies, pedagogical innovations, the   disciplines of the artistic- aesthetic series.         В.І. Науменко  (науковий керівник – доц. А.В. Войнаровський)     ФОРМУВАННЯ ВІЙСЬКОВИХ ЗБРОЙНИХ СИЛ УПА ТА АК  Українсько-польські відносини впродовж віків складалися досить нелегко. Мабуть,  найбільш трагічною сторінкою в цих відносинах є збройне протистояння українських і  польських підпільно-партизанських формацій  УПА і Армії Крайової.  Взагалі ці стосунки протягом  ХХ ст. зробило надзвичайно актуальною проблематику  обопільних взаємин. Власне, Україна і Польща  держави тісно пов’язані не лише спільним  кордоном, а й спільною історією та різними аспектами: часи мирного співіснування, тісної  співпраці поступалися періодам, коли лилася кров.  Окремою, сповненою драматизму сторінкою в діяльності двох військових сил стала  боротьба на польській  території, де жили українці.  Мета даного дослідження полягає у вивченні структурованої характеристики  Української Повстанської армії та Армії Крайової як сукупності військових підрозділів, а  також як суспільно-політичного руху на території України. Вивчити процес становлення та  створення польського й українського визволення.  Незважаючи на широку й різнобічну джерельну базу, досі з українсько-польської  проблематики бракує комплексних наукових студій. Одначе маємо низку праць, які  висвітлюють окремі аспекти, залишаючи відкритими ряд «важких питань».   В історіографії української діаспори історії УПА найбільш представлена дослідженнями  П. Содоля, П. Мірчука, В. Гайки, В. Сергійчука, Л. Шанковського та Т. Гунчака.   Їх робота присв’ячена аналізу і перебігу українсько-польського  міжнаціонального  конфлікту, що за часів Другої світової війни охопив землі спільного проживання двох народів.  Сучасна українська історіографія приділяє велику увагу історії УПА, як зародженню так і  самому формуванню і збройній боротьбі. У працях Г. Дильонгової та В. Макарчука  висвітлюється проблема оцінки УПА і АК, як рівноцінних національно-визвольних рухів двох  сусідніх  народів, які в умовах іноземної окупації намагалися відтворити свою державність.  Безперечний інтерес для зацікавлених цією проблематикою дослідників становлять  доповіді  та виступи в дискусіях, окремі праці таких українських учасників міжнародних  семінарів: М. Кучерепи, Р. Стрілки, В. Ханаса, М. Швагуляка, С. Макарчука, Ю. Киричука,  Ю. Макара. Кожен із них у свій спосіб намагається підійти до з’ясування причин українсько- польського протистояння в роки війни, характеристики ставлення обох учасників цього  конфлікту до національно-визвольних програм протилежної сторони, визначення ролі третіх  сил у розпалюванні українсько-польської ворожнечі, аналізу спроб досягнення порозуміння  між представниками двох антикомуністичних рухів [1, с.16].  Окрему сторінку історії становить боротьба Української Повстанської Армії  та  польсько-більшовицьких банд перед злочинним, безоглядним виселенням усього українського    © В.І. Науменко, 2012     366    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   населення тих теренів з його прарідної землі. Автор зазначає, що ці події пов’язують саме з  1939-1944 роками.  «Українська Повстанська Армія»  УПА  це збройна сила українського народу,  побудована на засадах всеукраїнства, понадпартійності й обов’язку військової служби для  оборони народу перед наїздником [2, с.48].  Натомість «Армія Крайова»  це національна  військова організація, але вже польського  народу, яка відстоювала свої інтереси та могутньо боролась за відновлення польської  державності, підкорювалась польському емігрантському уряду, що перебував у Лондоні.  Армія була створенна на базі «Союзу військової боротьби» [3, с.126].  14 лютого 1942 року з’являється наказ, згідно з яким усі чоловіки військової строкової  служби в Польщі ставали  солдатами Армії Крайової і підпорядковувалися її командувачу  генералові С. Ровецькому. Новий підхід командування АК до створення стану «масової  конспірації» і залучення до організації якомога більшої кількості людей стали невдовзі  причиною масових арештів у середовищі польських підпільників на західноукраїнських  землях.  Безперечно, дії «низів» підштовхнули командування АК до переходу від тактики  стояння « з рушницею біля ноги» і «щадіння крові» до створення «виразного осередку  боротьби з окупантами».  Отож, до складу Армії Крайової входили  частина Народової організації, частина  батальйонів Хлопських (БХ), основними кадрами якого являлись члени молодіжної  християнської  організації « Віци»,  військові  батальйони  правого  крила  польської  соціалістичної партії та інші нелегальні військові організації політичних центрів , що  підтримували еміграційний уряд Польщі [4,с.55].  1944 р.  головне командування АК більшу увагу приділяє розбудові конспіративних  осередків на Волині. Упродовж 1943  року організаційно-територіальна структура   АК  Волинського округу була сформована остаточно. Відповідно до поставлених перед округом  завдань на період антинімецького повстання його територію було поділено на 4 райони  інспекторами, що охоплювали 12 районів , а саме:   Ковельський районний інспекторат АК (криптоніми «Кужня», «Громада») з  Ковельським і Любомирським районами; районний інспектор  майор Я.Шатовський  («Коваль», «Загончик»);   Луцький районний інспекторат АК (криптоніми «Луна», «Основа») з Луцьким,  Володимирським, Ківерцівським та Горохівським районами; районний інспектор  капітан Л.  Швікла («Адам»);   Рівненьський районний інспекторат АК  (криптонім «Бровар») з Рівненьським,  Здолбунівським і Костопільським районами; районний інспектор  капітан Т. Клімовський  («Кльон», «Остоя»);   Дубненський районний інспекторат АК (криптонім «Домрова») з Дубненським і  Кременецьким районами; районний інспектор  капітан Ю. Юзефчак («Дзядек Лешни»,  «Груби»);   самостійний Сарненський район АК (криптонім «Став»), що охоплював Сарненський  повіт і тактично підлягав Ковельському інспекторатові; комендант  інженер В. Риджевський  («Кобус») [4,с.87].  Корпус, що був створений, переважно не мав власної зброї, отримали її в серпні 1943  року. Відповідно до планів Головного командування АК наявні в окрузі сили забезпечували  прикриття антинімецького повстання, що мало вибухнути у так званому Генерал- губернаторстві, зі сходу. Їхнє завдання полягало у проведенні саботажно-диверсійних дій на  території Волині, які б унеможливили або ж ускладнили німцям перекидання своїх військ на  придушення повстання [5, с.74].  Однак так сталося, що хід підготовки загонів АК Волинського округу до забезпечення  прикриття  антинімецького  повстання  в  Центральній  Польщі  був  значною  мірою        367    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    перекреслений у 1943 р. діями українських національних самостійницьких  військових  формувань, і насамперед Українською Повстанською армією.  УПА  як збройне угрупування, було створене з метою проведення боротьби проти  радянських партизанів.УПА стала дуже скоро всенаціональною армією, єднаючи під своїми  прапорами прихильників різних партійно-політичних концепцій. Все ж таки, виростаючи з  боєвих відділів революційної  ОУН, УПА  була організаційно тісно пов’язана зі структурою  ОУН. Ця пов’язанність непереривалась ніколи, а з моменту повороту більшовиків на  українські землі вона знов  скріпилася. Основним завданням УПА була оборона українського  населення. У зв’язку з цим майже кожний відділ УПА був пов’язаний з певною територією. І  тому в основу організаційної побудови УПА ліг принцип територіальності [7, с.200].  Сама УПА поділялась на чотири групи:   1. УПАПівніч, з тереном дії на Волині і Поліссі;  2. УПАЗахід, з тереном дій: Галичини, Буковини, Закарпаття і Закерзоння;  3. УПАПівдень  на  терені  областей:  Кам’янець-Подільської,  Житомирської,  Вінницької і південної частини Київської ;  4. УПАСхід, на теренах північної смуги Житомирської області, північної частини  Київської області і на терені Чернігівської області.  Кожна із груп поділяється на Воєнні округи (ВО), а Воєнні Округи, у свою чергу на  Тактичні Відтинки (ТВ).  УПА-Північ має три Воєнні Округи:  1. ВО «Турів» охоплює Луччину, Володимирщину і Ковельщину;   2. ВО «Заграва»  райони: Сарни, Костопіль, Березно, Людвіполь, Степань, Клесів,  Рокітно, Дубровицю, Володимирець, Рефалівку, Морочно, Столин, Давидгород, Лунинець і  Пинськ;  3. ВО «Волинь-Південь», райони: Рівне, Клевань, Тучин, Межиріч, Гоща, Олександрія,  Дубно, Острожець, Демидівка, Млинів, Козин, Верба, Радивилів, Крем’янець, Шумськ,  Додеркали, Почаїв і Ланівці.  УПА-Південь має три Воєнні  Округи:  1. ВО «Холодний яр»;  2. ВО «Умань»;  3. ВО «Вінниця».  УПА-Захід має шість Воєнні Округи:  1. ВО «Лисоня»  терен Тернопільщини по Дністер;  2. ВО «Говерля»  Гуцульщина і Буковина;  3. ВО «Чорний ліс»  Станіславщина;  4. ВО «Маківка» Стрийщина, Дрогобиччина, Самбірщина і Турчанщина;  5. ВО «Буг»   Львівщина;  6. ВО «Сян»  Закерзоння.  Тактичною військовою одиницею був курінь УПА, який мав три-чотири боєві сотні та  потрібні технічні частини. Сотня складалася з трьох стрілецьких чот і однієї кулиметної, а  чота з трьох роїв. Бойова сотня числила за правильником 136 бійців, фактично ж сотні УПА  мали по 130-200 бійців. У  групах УПА-Південь і УПА-Захід курінь становив найвищу  самостійну одиницю і лише в випадках окремої потреби, для визначеної боєвої дії курені  об’єднувались разом у певну оперативну групу. В УПА-Північ найвищою оперативною  одиницею був загін, що складався звичайно з трьох – чотирьох куренів [7, с.55].   Командують частинами командири: ройовий, чотовий, сотенний , курінний, командир  відділу, командир підвідділу [8, с.60].  Поодинокі куренні були в діловодстві командування УПА зашифровані цифрою,  наприклад: Г4\24\ІІІ. Та загально кожний відділ і підвідділ, тобто курені й сотні, а в УПА- Північ теж загони мали свої окремі назви [8, с.75].  Надзвичайно важливою справою для УПА було запілля, яке несло на своїх  плечах  основний тягар харчування УПА, розвідки й безпеки [9, с.482].     368    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Всією діяльністю УПА керує Головне Командування УПА, тобто головний Командир  УПА, заступник Головного командира УПА і ГВШ, Головний Військовий Штаб, у проводі  якого стоїть Шеф Головного Війського Штабу УПА.     Підводячи підсумок даної роботи звернімо увагу на те, що події військових конфліктів  між збройними силами завжди залишали свій трагічний  слід у історії . Тому протистояння  Української Повстанської Армії й Армії Крайової не є виключенням.  Ми маємо визнати фактичне існування військових формувань УПА та АК, як обох  сильних і масивних структур, що відстоювали національні інтереси різних держав. Армію  Крайову ми вбачаємо, як міцний націоналістичний польський підпільний рух  Союз  озброєнної боротьби, що було об’єднаною структурою Польської підпільної держави та  підкорювалась польському еміграійному уряду, який перебував у Парижі, а пізніше – у   Лондоні. Цілями АК було  збереження польського кордону за станом на 1 вересня 1939 року  і відновлення довоєнних порядків у країні. У їх реалізації поляки, як вже зазначалось,  зіткнулись із протидією українських націоналістів із УПА, що  співпрацювали з німецькими  окупантами. АК  являла собою партизанську армію, що мала організовану структуру, керівні  органи, бойову та тилову структуру, вкомлектовану професійними воїнами. Але, незважаючи  на це, польському протистоянню невдалось справитись із іншою силою.  Щодо Української Повстанської армії зазначимо наступне, вона так само як і АК  користувалась величезною підтримкою міського населення.  Основною ціллю УПА була  боротьба за Українську самостійну вільну та незалежну державу. Діяльність Повстанської  армії в ході українсько-польського етнічного конфлікту повинно було привести до вигнання  польської меншини з Волині та Західної Галиччини.  Зроблені автором висновки говорять про існування такого значного феномену, як УПА  та АК. Воїни обох армій присвятили себе  боротьбі. УПА боролися за свободу українського  народу і самостійну українську державу. Натомість АК боролись за визволення своїх  територій та утворення єдинної польської держави. Їх патріотизм був широкий і відвертий.  Своєю самопосвятою та героїзмом дві досить значущі військові сили довели, що мета їхнього  життя була справедлива, чесна і велична.          Література:     1.  Україна  Польща : важкі питання. Т.10: Матеріали Х Міжнародного семінару з історії «Українсько- польські відносини під час Другої світової війни « \Ред І. Талатіда; Пер. з польської В. Грондзька.  Варшава:  ТИРСА, 2006.  370 с.  2.  Мірчук П. Українська Повстансьа армія з 1942-1952 рр. Документи і матеріали.  Львів: 1991.  448 с.  3.  Дильонгова Г. Історія Польщі 1795-1990.  К: Києво-Могилянська академія, 2007.  239 с.  4.  Сергійчук В. І. Поляки на Волині у роки Другої Світової війни : Документи з українських архівів і  польські публікації.  К.: Укр. Вид. Спілка, 2003.  576 с.  5.  Сергійчук В. І. Трагедія Волині: Причини і перебіг польсько-українського конфлікту в роки Другої  Світової війни.  К .: Укр. Вид. Спілка, 2003.  140 с.   6.  Макарчук В. С. Державно-територіальний статус західно-українських земель у період Другої Світової  війни (1939-1945 рр.).  К. : Атіка.ю 2007.  368 с.   7.  Ільюшин І. І. УПА і АК. Протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.)  К. : Вид. Дім «Києво- Могилянська Академія», 2009. 399 с.  8.  Гунчак Т. Втрачена можливість : Поляки та українці під час Другої світової війни \\ День. 2003.  29  березня №54.  35 с.  9.  Шанковський Л. УПА \\ Історія українського війська 1917-1995 роки,  Львів, 1996.  695 с.      В данній статті використано порівняльний аналіз розподілу сил між такими  військовими організаціями  як, Українська Повстанська армія (з боку українського народу) та Армія Крайова (з боку польського народу).  Розкрито суть проблематики формування та організації збройного протистояння між цими двома  політичними та загальнонаціональними угрупуваннями. Висвітлено питання щодо розстановки та розподілу  внутрішнього ядра УПА  і АК. Розкрито питання чому Українську Повстанську армію та Армію Крайову  називають національною, а її учасників героями.        369    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    Ключові слова: УПА, АК, збройні формування, курінь, ВО, ТВ, УГВР, «Союз військової боротьби», УПА- Північ, УПА-Південь, УПА-Захід, УПА-Схід, БХ, ГВШ.   In this article uses a comparative analysis of the distribution of power between military organizations such as the  Ukrainian Insurgent Army (from the Uk rainian people) and Army (of the Polish people).Essence of the problems of  formation and organization of an armed confrontation betw een two political and national  groups are revealed.The  question was clear up concerning the placement and distri bution of the inner core of the UPA and AK. Question was  revealed,about why the Ukrainian Insurgent Army and Army call national, and its members are heroes.   Keywords: UPA, AK, armed groups, cottege , VO, TV, UHVR, «Union military struggle», UPA-North, UPA-  South, UPA-West, UPA-East, ВН, GVH.      В.Ф. Орлова   (науковий керівник – доц. Ю.В. Яцентюк)     ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ ВІННИЧЧИНИ  Україна є унікальним комплексом історичних, культурних і природних пам’яток, має  вдале географічне положення, сприятливий клімат, значні рекреаційні можливості, що  створює передумови для перетворення туризму в одну з найбільш перспективних галузей  економіки.  Для забезпечення стабільного розвитку  цієї галузі Державним комітетом молодіжної  політики, спорту і туризму України розроблено низку заходів спрямованих на розвиток  туристичної галузі в країні. Стабільний розвиток туризму передбачає розбудову матеріально- технічної бази, а також забезпечення якості обслуговування відповідно до міжнародних  стандартів.  Вінницька область має досить великий туристично-рекреаційний потенціал, який, на  жаль, недостатньо вивчений. Його  більш детальне дослідження дасть поштовх для розвитку  туристичної галузі області, сприятиме відновленню та збереженню цінних історико- культурних пам'яток, ландшафтних комплексів, що в цілому матиме позитивний вплив на  розвиток регіону. Цим і визначається актуальність теми нашого дослідження.  Метою дослідження є виявлення туристично-рекреаційного потенціалу Вінниччини,  сучасного стану природно-рекреаційних та  історичних ресурсів, перспективи розвитку  туризму в області.  Вінниччина має унікальні передумови формування на ринкових засадах рекреаційно- туристичного комплексу, а саме: вигідне географічне положення (область межує з  Молдовою); своєрідність краю, де збереглась висока культура господарювання, традиції і  навики місцевого населення; досягнуті позитивні структурні зрушення служать вагомою  передумовою для поступового економічного зростання; розвинута  мережа автомобільних  доріг і залізниць, і у рахуванням зручного географічного положення може принести реальну  вигоду області, також є можливість здійснювати авіа перельоти; наявність унікальних  природних ресурсів: мінеральних вод, лісів, значних запасів підземних і поверхневих вод,  інших корисних копалин індустріального значення; область володіє природним потенціалом  для санаторно-курортного лікування (Хмільник, Немирів) та оздоровлення людей, який може  перетворити рекреаційну сферу в одну з провідних галузей економіки області.  Фізико географічні та соціально економічні умови Вінницької області є сприятливими  для розвитку туристичної галузі господарства. Рельєф території Вінницької області в тому  вигляді, яким він є тепер, сформувався в тісному зв'язку з геологічною будовою і в  результаті  дій зовнішніх факторів. Великий вплив на формування рельєфу мала (і тепер має) робота  текучих вод. Вінницьке Придністров'я – це своєрідна «гірська країна». Тут Подільське плато  має нахил у бік Дністра і відзначається великою розчленованістю річками на окремі пасма.  Для Придністров'я також характерні цікаві форми вивітрювання. Все це створює можливості  для організації зимових видів відпочинку, навчальних і пізнавальних екскурсій.     © В.Ф. Орлова, 2012     370    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Стосовно  клімату  відношенні  Вінницька  область  належить  до  областей  із  найсприятливішим співвідношенням тепла і вологи, що звичайно сприяє розвитку різних  видів рекреаційної діяльності. Гідрографія Вінницької області представлена густою сіткою  річок, майже всі водні об'єкти області можна використовувати для відпочинку населення, але  найбільш перспективними в цьому плані є малі річки, які служать  природною основою для  розвитку таких видів відпочинку як комплексно-купальний та оздоровчий відпочинок,  рибальство.  Відкриті водойми Вінницької області мають усі умови для розвитку рекреаційної  діяльності, зокрема для організації таких видів відпочинку, як катання на човнах,  катамаранах, купання, мандрівки, сонячні та повітряні ванни.  Вінницька область має добре розвинену транспортну систему. Усі  населені пункти  області зв’язані з районними центрами дорогами з твердим покриттям.   Основні залізничні вузли - Козятин, Жмеринка, Вінниця, Вапнярка, Калинівка, Рудниця.  Через область проходить низка автомобільних магістральних і регіональних доріг.  У перспективі через область будуть проходити транспортні коридори: Лісабон –  Неаполь – Будапешт – Київ, Варшава – Одеса («Балтійське море –Чорне море «).  За щільністю залізничних  колій на одну тисячу квадратних кілометрів території область  займає п’яте місце в Україні. По річках здійснюється вантажно-пасажирське судноплавство.    Центр області пов’язаний авіалініями з іншими великими містами України. Вінницький   аеропорт розташований у 7,5 км на схід від залізничної станції м. Вінниця.   Успішно розвивається галузь зв’язку, особливо в містах обласного значення: Вінниці,  Жмеринці, Козятині, Ладижині, Могилів-Подільському, Хмільнику. Вводяться нові цифрові  телефонні станції, системами мобільного зв’язку UMC,  Київстар покриваються міста і  території, прилеглі до автомобільних доріг державного значення.  Вінниччина має давню  і славну історію, чудову природу, тут народилися та творили  відомі митці, науковці, історичні та політичні діячі. На жаль, далеко не всі пам'ятки краю  достатньо відомі у країні та світі.   Станом  на 01.01.2012  у  Вінницькій  області  є 400  територій  та  об’єктів  загальнодержавного та місцевого значення, які займають 51893,28 га, що становить 2% від   загальної площі: 45 заказників, серед них 18 державного значення, 213 пам'яток природи, в  тому числі 8  державного значення, 33  заповідні урочища, 29  парків-пам'яток садово- паркового мистецтва, з яких 11 державного значення.  Нa базі радонових вод і родовища лікувального торфу створено курорт Хмільник, на базі  мінеральних вод – курорт Немирів. В області діють 14 санаторіїв, у тому числі  7 дитячих, 9  санаторіїв-профілакторіїв, 3 будинки та 7 баз відпочинку, 30 дитячих таборів відпочинку.  Об’єкти історико-культурної спадщини, санаторно-курортна та рекреаційна база (за  умов відповідної модернізації), природно-кліматичні умови, достатньо розгалужена мережа  автодоріг, у тому числі міждержавного значення, дають змогу позитивно оцінювати  перспективи в’їзного та внутрішнього туризму в області.  Туристичні можливості  області щороку демонструються на загальноукраїнських і  міжнародних туристичних виставках, висвітлюються у засобах масової інформації. При  обласній науковій бібліотеці ім. Тімірязєва створено web-сайт з інформацією про розвиток  культури і туризму області, об’єкти культурної спадщини, історію міст і районів.  Розвиток внутрішнього туризму –  пріоритетний напрямок діяльності Вінницького  обласного бюро подорожей та екскурсій. Організація  туристичних та екскурсійних маршрутів  по Україні переживає нині друге народження, адже інтерес до багатої історії та культурі  нашої країни щорічно зростає.   З метою розвитку та популяризації внутрішнього туризму управління культури і  туризму  облдержадміністрації  постійно  співпрацює  з  управліннями,  відділами  облдержадміністрації, громадськими організаціями та туристичними організаціями області.  Окрім того в області стрімко розвивається активний туризм. З метою популяризації та  підтримки цього виду туризму Вінницьким туристично-спортивним союзом розроблено 37        371    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    нових маршрутів – 10 водних, 6 пішохідних, 6 велосипедних, 8 маршрутів вихідного дня та 1  лижний.  Вирішуються питання щодо розроблення підземних ходів під м. Вінниця, як  туристичного продукту й об’єкту демонстрації.  На даний час, спільно з товариством «Коло-Ра», опрацьовується питання щодо  включення Вінницької області до туристичного маршруту «Трипільська Україна».  В області під охорону держави взято  близько 3,5 тис пам’яток. Це унікальні аpхеологiчнi  пам’ятки тpипiльської культури, що існувала на теренах краю 5 тис. pокiв тому.  Сільський зелений туризм на початку XXI ст. – один із найперспективніших видів  відпочинку у Подільському регіоні. Для сільських мешканців цей вид туризму є найкращим  стимулом для започаткування й  розвитку підприємницької діяльності, що дає додаткові  прибутки та підвищує рівень зайнятості членів сільських родин. Окрім цього, діяльність  сільських громад щодо організації агрорекреаційного сервісу стимулює облаштування  сільських осель і благоустрій сільської місцевості, створює додаткові шляхи наповнення  місцевих бюджетів, перетворюється на вагомий чинник перспективного розвитку сільських  територій. Один із його аспектів, зважаючи  на сучасний стан соціально-економічного  розвитку країни – соціальний. Тому сільський зелений туризм слід розглядати як один із  засобів диверсифікації джерел доходів сільського населення, як компонент комплексного  розвитку сільських територій і сільської інфраструктури, а також як один із чинників стратегії  подолання бідності в сільській місцевості.  При обласній раді створена постійно діюча робоча  група зі сприяння розвитку  сільського  зеленого  туризму  на  Вінниччині  з  представників  управлінь,  відділів  облдержадміністрації обласної Ради та громадських організацій, зацікавлених у розвитку  даного виду туризму в області.  Вінницька земля дуже багата об’єктами туристичної галузі, але існують певні проблеми,  для розвитку туристично-рекреційної діяльності.  На Вінниччині багато історичних пам’яток, які руйнуються; тому що за ними ніхто не  доглядає. Як приклад , - « Скіфське городище» за кілометр від Немирівської траси  міжнародного сполучення. Якщо селище відновити, на ньому можна заробляти величезні  гроші. А от вінницьку Бушу знають у всьому світі і деякі американці володіють там  нарухомістю.  Наразі існує велика проблема збереження безцінної пам'ятки  архітектури та історії  Тульчинського Палацу Потоцьких. Реконструкція палацу триває вже не одне десятиліття,  коли закінчиться не відомо. Архітектурна пам’ятка ХVІІІ століття з року в рік руйнується.  У зв’язку з економічною кризою в Україні реконструкцію палацу призупинено. Вражає  також і ставлення нашої влади до збереження подібних історичних цінностей.  Поневічені  стіни, зруйнована галерея, замуровані вікна західного корпусу – так виглядає нині найбільший  у Європі палац, який наші предки у ХVІІІ столітті називали «Тульчинським королівством».    Перешкодою на шляху до розвитку зеленого туризму є недосконала нормативно-правова   база, а саме відсутність Закону України «Про зелений туризм». Невідповідність переважної   більшості  туристичних  об’єктів  міжнародним  стандартам  і  відсутність  розвинутої   інфраструктури поблизу популярних об’єктів негативно впливає на надання якісних   туристичних послуг.   Існує ряд проблем, які є важливими для розвитку туристичної галузі нині:  – Відсутність чіткої законодавчої бази;  – Визначення статусу господарів, що приймають на відпочинок туристів;  – Створення сприятливих умов оподаткування;  – Підготовка кадрів, що мають належну освіту для надання різних туристичних послуг;  – Проблема транспортної системи, а зокрема стану  доріг;  – Створення інтернет-сторінки та інформаційно-туристичної бази;  – Розробка туристичних маршрутів;  – Відновлення традиційних центрів ремесел і промислів;     372    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   – Проведення паспортизації об'єктів культурної спадщини;  – Проведення реконструкцій садово-паркових зон.  У 2010  році в управлінні культури і туризму області планувалось провести  паспортизацію об'єктів культурної спадщини, аби визначитися остаточно, яким чином можна  привабити туристів. Але коштів на це не було виділено. Протягом першого півріччя 2011 року  було  виготовлено 10  паспортів  на   пам’ятки  архітектури.  Також  активізувалась  пам’яткоохоронна робота з виявлення та взяття на облік нових об’єктів культурної спадщини,  контролю за станом існуючих пам’яток. Виявлено 23 нових пам’ятки археології, проведено  інвентаризацію пам’яток археології й архітектури міста Іллінці, археологічні дослідження  восьми пам’яток археології на території Барського і Муровано-Куриловецького районів.  Створення інтернет-сторінки є одним із найважливіших етапів у даній галузі в наш час,  зважаючи на те, що Всесвітньою мережею користуються мільйони наших співвітчизників і  наших потенційних гостей, як з близького так і з далекого зарубіжжя. Необхідно створити  єдину інформаційну систему з банком даних про послуги, що надаються туристичними   підприємствами; найбільш привабливі історико-культурні та природні об’єкти, народні  промисли; можливості відпочинку, лікування, оздоровлення та розміщення; ціни за послуги.  Дане питання зрушилось з місця, коли в 2009 році було створено сайт «Сільський зелений  туризм Вінниччини», в рамках проекту «Від джерела до розвитку» за підтримки  Міжнародного Фонду Східна Європа за рахунок  коштів, наданих Координатором проектів  ОБСЄ в Україні та Агентством США з Міжнародного розвитку.  З метою популяризації Вінниччини управлінням культури й туризму було відзнято  художньо-документальний фільм «Сім чудес Вінниччини» та надруковано 5 тис. буклетів із  туристичними пам’ятками області, у 2011 році на місцевий туризм з обласного бюджету  виділили 250 тис. грн.  Актуальним питанням  залишається відновлення традиційних центрів ремесел і  промислів. Яскравим прикладом є культурологічний центр музею просто неба «Козацька  левада», який створив заслужений художник України, член Національної спілки художників  України Михайло Довгань, у планах якого побудувати на території комплексу справжню  козацьку чайку, а також українське поселення — стилізовані під старовину хатки, клуні.  Вінницька область, зважаючи на аграрну спеціалізацію, є перспективною щодо розвитку  сільського зеленого туризму. Наразі вже більше 70 агросадиб готові приймати туристів.  Отже, можна зробити висновок, що Вінницька область має високий туристично- рекреаційний потенціал, що створює значні можливості для розвитку туризму.  Вінниччина має сприятливі кліматичні умови, унікальні печери, відслонення, пороги,  значні ділянки лісових масивів, природно -лікувальні води, в тому числі родовища радонових  вод, багато річок. На території Вінницької області значна кількість історико-культурних  пам'яток, серед яких величезна кількість культових споруд, палаців, музеїв, пам’ятників, що в  комплексі дає великі можливості для розвитку туристичної галузі. Добре розвинута соціальна  інфраструктура, яка представлена значною кількістю закладів харчування,  готелів,  розважальних  комплексів,  оздоровчих  закладів,  що  дозволяє  туристам  комфортно  мандрувати.  З’ясовано, що Вінницьким бюро подорожей та екскурсій, Вінницьким туристичним  союзом та управлінням культури та туризму області розроблено ряд туристичних маршрутів,  які активно реалізуються.  Головною проблемою є те, що чимало пам'яток знаходяться у занедбаному стані,  вимагають реконструкції і відновлення. Фінансування  на культуру є обмеженим через важку  економічну ситуацію в країні. Більшість пам'яток не включені до туристичних маршрутів, а  тому не задіяні в туристичному процесі.   Визначено, що в перспективі будуть розроблятися нові маршрути, шляхом залучення  нових об’єктів. Зважаючи на аграрну спеціалізацію, перспективним є подальший розвиток  сільського зеленого туризму.         373    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    У  даній  статті  було  розглянуто  туристично-рекреаційний  потенціал  Вінницької  області.  Охарактеризовано сучасний стан природно-рекреаційних та історичних  ресурсів,  фізичних та соціально- економічних чинників розвитку туризму області. Виявлено проблеми та висвітлено перспективи розвитку  туристичної галузі Вінниччини.   Ключові слова: область, туризм, туристично – рекреаційні ресурси, проблеми, перспективи.  In this article it was considered tourist rekreational potential of the Vinnytsya area. The modern state is described  naturally rekreatonal and historical  resources, physical and socio-economic factors of development of tourism of area.  Found out problems and the prospects of development of tourist industry of Vinnitsa are reflected.   Keywords: region, tourism, tourist, rekreational resources, problems, prospects.        В.Г. Переклад      ЛІДАРНИЙ МОНІТОРИНГ АТМОСФЕРИ  Розробка методів моніторингу та контролю оптичних, мікрофізичних і метеорологічних  характеристик атмосфери має важливе значення для вивчення процесів і складу атмосфери.   Для розв’язання задач екологічного моніторингу атмосфери високу ефективність мають  лідарно-локальні методи дослідження.  Фізичною основою інформативності методів лідарного моніторингу є існуюча  багатопараметрична  залежність характеристик розсіяного випромінювання від властивостей  атмосферного середовища.  Згідно з теорією [2] в основі лазерного зондування лежать наступні процеси взаємодії  лазерного випромінювання з речовиною: розсіяння Мі на аерозольних частинках;  молекулярне Релеєвське розсіяння; комбінаційне розсіяння; флуоресценція (люмінесценція), у  тому числі і резонансна; резонансне поглинання; диференціальне поглинання і розсіяння.  Лідарні системи мають багато спільного  в своїх структурних схемах (рис. 1). Основні блоки  лідарної системи наступні (рис. 1): лазер-передавач; передаюча оптична система; приймальна  оптична система; спектроаналізатор; фотодетектор; блок обробки сигналів; блок управління;  система відображення отриманої інформації; поворотний пристрій [1-4]     Рис 1. Структурна схема лідара  Енергетичне послаблення електромагнітного випромінювання атмосферою зумовлено,  головним чином, його послабленням і розсіюванням молекулами  газів і різноманітних  аерозольних частинок. При цьому виникає необхідність у вимірюванні розподілу в просторі  таких параметрів, як показники послаблення, розсіяння атмосфери, концентрації, розміру,    © В.Г. Переклад, 2012     374    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   форми і складу аерозольних частинок. Закон поглинання Бугера для однорідного стовпа  атмосфери описується рівнянням [1]  exp,  де    – початкова інтенсивність випромінювання;  – інтенсивність після проходження  деякої відстані;  – коефіцієнт поглинання.  При цьому спектральне пропускання атмосфери дорівнює     exp,  а спектральне поглинання –   1exp	lim  → 	  Для лазерного зондування атмосфери необхідно, щоб довжина хвилі випромінювання  лазера дорівнювала спектральному вікну прозорості атмосфери. Ефективність розсіювання  оптичного випромінювання на окремій частині аерозолю залежить від її відносного розміру  порівняно з довжиною хвилі . Якщо , то спостерігається розсіювання Мі, якщо  0,30,5	- релеївське розсіювання. Для існування релеївського розсіювання необхідне  одночасне  виконання двох умов:     ||≪1  де m – комплексний показник заломлення в речовині частинки.  Теорія молекулярного розсіювання світла Кабанна-Релея дозволяє записати рівняння для  розрахунку коефіцієнта об’ємного розсіювання у газах [1;5].     ∙ ∆ ∆ ,  де N – число молекул в одиниці об’єму;  с  – показник заломлення середовища; 	-  довжина хвилі випромінювання; ∆ - фактор деполяризації розсіяного випромінювання (для  молекул повітря ∆).  Величина   1 у чисельнику і    пропорційні концентрації молекул N або  густині повітря   . Якщо відоме значення    на якійсь одній довжині хвилі    за  нормальних умов в атмосфері (P=  , T=  ), то для інших значень P  і T  коефіцієнт  визначається за допомогою рівняння     λ  P   Коефіцієнт поглинання визначається за формулою  		)  Формули для розрахунку коефіцієнтів поглинання можуть бути справедливі також для  різних температур і тисків, якщо параметри ліній такі ж як інтенсивності    і доплерівська  напівширина j-тої модифікації [6]:         375    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання     	    √2     2 і 	     можуть визначатися у випадку зміни зовнішніх умов. Передусім, загальна  концентрація молекул визначається температурою і тиском, а саме:     , Також варто зробити перехід до залежних від тиску температури параметрів. У  загальноприйнятому наближенні інтенсивність ліній переходу не залежить від тиску. Таким  чином,     I  →I  T,	  α  →	  α  T,і		  α  →	  α  T,  Ці перетворення визначаються відповідними співвідношеннями,     I  TI  296	296/  ,  де k –  стала Больцмана,    – енергія, яка належить нижньому положенню j-того  переходу в см  . Фактор    записується так     1exp     /1exp     .  Необхідно знати також значення статистичних сум  або співвідношень	/ 296 за різних температур. Вони наявні для інтервалу температур від 100 до 3000 K [7].   Доплерівська напівширина не залежить від тиску і розраховується співвідношенням [5]:     	    	    296T/296K ,       (1)  Лоренцівська напівширина розраховується рівнянням:     	    ,	    296,,/  296       (2)  Де  – показник степеня температурного відношення для лоренцівської на півширини  j-тої лінії, що обирається для даних умов рівним 0.5.  Висновки. Моніторинг забруднення атмосфери принципово неможливо здійснити  тільки класичними методами, які подають інформацію з невеликого числа станцій і, як  правило, у приземному шарі. В основі одержання відомостей про склад повітря лідарною   технікою лежать найсучасніші методи спектроскопії, математичної обробки інформації та  знання будови атмосфери. Отже, якщо відомий спектр випромінювання лазера з достатньою  точністю, то поглинання його випромінювання атмосферними газами може бути заздалегідь  кількісно визначене для будь яких реальних умов в атмосфері.     Література:     1.  Лидарные системы и их оптико-электронные элементы/ [Ю.М. Андреев, В.Г. Воеводин, П.П. Гейко и  др.]; под общей ред. В. кабанова. – Томск: Изд-во Института оптики атмосферы СО РАН, 2004. – 526 с.  2.  Межерис Р. Лазерное дистанционное зондирование. – М.: Мир, 1987. – 550 с.     376    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   3.  Крылов А.И., Прокопенко В.Т., Тарлыков В.А. Основы лазерной техники. – Л.: Машиностроениее,  1990. – 316 с.   4.  Лазарев Л.П. Оптико-электронные приборы наведения. – М.: Машиностроение, 1989. – 512 с.   5.  Методи, засоби, системи вимірювання і контролю водних середовищ / А.А Зорі, В.Д. Корнієв,  М.Г. Хламов. – Донецьк: РВА Дон ДГУ, 2000. – 368 с.  6.  A preliminaty cloudess standart atmosphere for radi ation computation. International Association for  Meteorology and Atmospheric Physcs. Radiation Commission. Boulder, Colorado, USA,1984,55 P.  7.  www.spectra.iao      У статті розглянути будову і принципи побудови лідарів на основі розсіювання світлового  випромінювання. Висвітлено результати математичного моделювання роботи лідара для зондування  атмосферного середовища.   Ключові слова : лідар,атмосфера, поглинання, випромінювання, зондування.    In the article the structure and principles of lidar  based on scattering of light radiation. The results of   mathematical modeling of lidar for sensing ambient air.   Keywords: Lidar, the atmosphere, absorption, of radiation, sensing.        В.О. Петрюк   (науковий керівник – проф. Г.І. Денисик)  ОСОБЛИВОСТІ МАЛОГО ПОЛІССЯ ЯК ОСНОВА ДЛЯ ВИДІЛЕННЯ В ЙОГО  МЕЖАХ ЗАПОВІДНИХ ТЕРИТОРІЙ  До iндивiдуальних особливостей просторового розташування Малого Полiсся належить  те, що воно знаходиться в пiвнiчнiй частинi зони широколистих лiсiв України. Розташоване  мiж двома (Волинська з пiвночi й Подiльська з пiвдня) височинами зі значно вищими  абсолютними вiдмiтками поверхнi нiж Мале Полiсся. Це сприяє вiльному проникненню у  Мале Полiсся захiдних вологих повiтряних мас. Ще однiєю своєрiдною ознакою є те , що хоча  Мале Полiсся й чiтко виокремлене в рельєфi та ландшафтах, воно має безпосереднiй зв’язок зі  смугою мiшаних лiсiв (Великим Полiссям) через Острозько-Славутицьку низину. Усе разом  зумовлює специфiчні особливостi природи й ландшафтiв Малого Полiсся, якi добре висвітлені  в працях К. Геренчука [3] та О. Маринича [5; 6; 8].  Мале Полiсся – це обширна понижена рiвнина. У планi вона розширена на заходi до 60- 70 км., i звужена на сходi до 5-6 км. Особливо воно звужується захiднiше м. Острiг, в басейнi  р. Збитеньки. Загальна довжина рiвнини становить понад 250 км, площа – 8260 км 2. Мале  Полiсся добре виражене орографiчно у виглядi пониження.   Поверхня Малого Полiсся, в порiвняннi з сусiднiми височинами, вирiвняна, слабко  розчленована. Абсолютнi позначки її становлять 200-240 м., досягаючи лише у пiднiжжях  уступiв i на окремих дiлянках межирiч 250 м i бiльше. Вiдносн i висоти коливаються в межах  15-25 м. У будовi сучасного рельефу беруть участь в основному крейдово-мергельнi породи  верхньої  крейди,  покритi  антропогеновими  континентальними  утвореннями  рiзних  генетичних типiв. Товща антропогенових вiдкладiв, за винятком рiчкових долин, незначна, а  на межирiччях вони часто вiдсутнi майже повнiстю i  крейдов i вiдклади тут виходять  безпосередньо на денну поверхню.  Мале Полiсся – це рiвнинна низовина, яка подекуди урiзноманiтнюється дещо піднятими  дiлянками, горбами i  грядами льодовикового, еолового та денудаційного походження,  окремими валунами, долинами тощо. Аде тут є iстотнi регiональні вiдмiнностi в тектонічнiй  будові, палеографії території,  в клiматичних i ґрунтових умовах. Захiдна частина Малого  Полiсся розташована у Галицько-Волинськiй западинi, а схiдна – на Волино-Подільськiй  плитi. На поверхню в основному виходять верхньокрейдовi трiщинуватi породи.  Загалом клiмат Малого Полiсся має риси атлантико-континентального типу характерні  для всiєї захiдної  частини України. Проте окремi особливостi клiматичних та агроклiматичних  умов виокремлюють його серед прилеглих територiй [3]:    © В.О. Петрюк, 2012        377    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    – Мале Полiсся одержує бiльшу кiлькiсть опадiв: в середньому за рiк на 60-100 iнколи й  бiльше мм, нiж Волинська височина й Подiльське плато;  – Зими в межах Малого Полiсся порiвняно з прилеглими територiями м’якшi. Середнi  температури сiчня вищ i -5,0 (Броди -4,30, Буськ -3,90) тодi як на Подiльськiй височинi (м.  Тернопiль) -5,50,  Волинськiй (м. Дубно) -4,90,  що зумовлено меншими абсолютними  висотами;  – Тривалiсть безморозного перiоду в Малому Полiссi на 10-12  днiв менша (в  середньому 140 днiв), нiж на сумiжних височинах (150-160 днiв). На Малому Полiссi ранiше  починаються осiннi й пiзнiше закiнчуються веснянi заморозки, проте суми активних  температур тут бiльшi нiж на прилеглих територiях.   Рiчкова мережа Малого Полiсся розгалужена й щiльна – 0,5 км/км 2, що зумовлено не  лише значною кiлькiстю опадiв, але й наявнiстю водонепроникного шару глинистої кори  вивiтрювання, а також несприятливим стоком вод з низначної територiї.  Ґрунтовий покрив Малого Полiсся своєрiдний i  строкатий. Переважають дерново- пiдзолистi, лучнi й болотнi грунти. Найбiльше поширенi дерново-слабкопiдзолистi оглеєнi  ґрунти, якi займають плоскi понижені слабкодренованi мiжрiчковi долини. Ще бiльш низькi й  слабко дренованi мiсця, з близьким заляганням до поверхнi ґрунтових вод, зайнятi дерново- глеєвими ґрунтами, пiщанi горби – дерново-слабкопiдзолистими. У мiсцях виходу крейдових  мергелiв утворилися характернi для Малого Полiсся  дерново-карбонатнi ґрунти, для яких  характерна висока врожайнiсть. У долинах рiчок сформувалися дерновi, лучнi, лучно-чорноземнi,  лучно-болотнi ґрунти. Сiрi лiсовi ґрунти i чорноземи опiдзоленi трапляються в пiвденно-захiднiй  частинi території, де розташованi пасма, покритi лісоподiбними суглинками [3].  Рослинний покрив Малого Полiсся зберiгся значно краще, нiж на прилеглих територiях.  Ліси, луки i болота займають до 60% площi; чистi лiси – 30%. Сосна – основна деревна  порода. На вершинах піщаних горбiв i параболiчних дюн виростають чистi сухi сосновi бори.  Найбiльш поширенi субори, в яких окрiм сосни росте дуб, осика, береза, вiльха  чорна та iнодi  граб. На бiльш збагачених ґрунтах, iнодi торф’яниках – вологi й сирi низькорослi сосновi  бори, зустрiчаються вiльховi лiси (чорна вiльха, сосна, дуб, iнодi граб). Луки займають бiльше  28% площi земельних угiдь, вони чергуються з болотами (до 3% площi земельних угiдь).  Часто болота  покривають великi площi, мають значнi запаси торфу. При правильному  осушенi та освоєннi вони можуть перетворитися у високоврожайнi угiддя кормових культур, а  торф може використовуватися як паливо.  Своєрiдна й ландшафтна структура Малого Полiсся. Тут спiвiснують ландшафтнi  комплекси полiського й лiсостепового типiв. У природних  властивостях ландшафтiв  вирiшальне значення мають крейдовi мергелi, кора вивiтрювання котрих майже повсюдно є їх  лiтогенною основою. У межах Малого Полiсся найбiльшi площi займають заплавнi лучно- болотнi мiсцевостi, алювiально-зандровi мiсцевостi межирiч рiзної дренованостi, зайнятi  заболоченими луками i вогкими борами, сосновими i дубово -сосновими лiсами на дерново- слабкопiдзолистих ґрунтах, слабко хвилястi денудацiйнi рiвнини з дерново-карбонатними  ґрунтами на корi вивiтрювання крейдових мергелiв, грядовi ерозiйно-денудацiйнi мiсцевостi з  сiрими лiсовими грунтами та опiдзоленими чорноземами на лесоподiбних суглинках [3; 10].  На території Малого Полісся  створено 155 заповідних об'єктів. Заповідні площі за  останні роки збільшилися в 33 рази і нині займають 1631 гектар.  Поряд із цим було створено санітарно-оздоровчі зелені зони навколо с. Буртин, смт.  Полінка і м. Полонного загальною площею 2095 гектарів. Також встановлено особливий  режим господарювання на 431 гектарній площі Понінківського лісництва, де заборонено  суцільні рубки. Встановлено  250 метрову захисну зону, в межах Полонського лісництва на  автошляху Полонне – Буртин.   Якщо взяти в цілому площі заповідних об'єктів і санітарно-оздоровчих зелених зон, то  вони вже складають 4115 гектарів.  За  останні  роки  набули  статусу  заповідності  орнітологічний  заказник  «Великоберезнянський» на площі 500  гектарів і взято під охорону велику кількість     378    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   ріноманітної водоплавної птиці, в т.ч. до 10-12пар лебедів; комплексні пам'ятки природи  «Лісок громадський» (1З га), «Адамів гай» (19га), «Гірчуків гайок» (4,1 га), ландшафтний  заказник «Великі і Малі луки» площею 82 гектари, де охороняються вкрай мальовничі  заплави р. Случ з природною рослинністю та високим, покритий лісом, лівим берегом [7].  Як заповідні об'єкти, взяті під охорону ще в 60 роки «Полонський» і «Новоселицький»  парки, загальною площею 47  гектарів. Парк «Полонський», який був сформований на  підвищеному правому березі р. Хомори в ландшафтному стилі, в основному з місцевих порід  тополі, клена, ясена, берези, ялини, бірючини, сніжноягідника, під впливом часу і великої  антропогенної загрузки занепав і потребує капітальної  реконструкції. Усі старі дерева  довелося видалити. У результаті зникли величні тополеві і кленові алеї, замулились і прийшли  в запустіння каскад ставів. Нові насадження із берези, липи, ялини проводяться безсистемно,  що руйнує передбачене планом реконструкції (проект 80-х рр.) композиційне планування.  У значно кращому стані знаходиться аналогічний парк у с. Новоселиця тому, що він має  широколисті 200 річні дуби і липи. Поодиноко ростуть тут ясен, граб, береза, сосна і т.п., а  також рідкісні представники: 4 дерева бундуку канадського, декілька дерев гіркокаштана  звичайного, тополі чорної й ясена зеленого [4, c.119].  З метою збереження паркових комплексів, в останні роки під охорону держави взято  парк «Білецький» площею 12.2 га і  парк «Дубинка» в смт. Понінка площею 8,1 га. базового  рівня і по мірі вивчення рослинного і тваринного світу проходить їх заповідання.   Також у 1994 році обстежено і підготовлено всі документи на заповідання парку  «Завадське» в смт. Понінка площею 4,6 га, який належить Шепетівському держлісгоспу і має  переважно формацію дуба звичайного, віком 150-160 років. Однак  дирекція держлісгоспу не  дає згоду на його створення, хоч він знаходиться в межах селища й охоронної смуги  автошляху Баранівка – Староконстантинів.   І тому нині, потрібно звернути увагу на важливість безумовного створення регіональною  ландшафтного парку «Мальованка», тому що це єдине в північній частині Хмельницької  області флористичне і біотопне угрупування природного походження. Через  незначне  антропогенне навантаження особливо в урочищі «Лізне» залишилися незайманні дикі ділянки  природи з характерними для зони Малого Полісся видами рослин і тварин, значна частина  яких занесена до Червоної книги України та рідкісних для Хмельницької області. Основою  для його створення і зонування слугуватиме державний лісовий заказник «Полонський»  площею 911 гектарів, куди в 1990-91 роках  увійшли частина урочища Лізного з ряду кварталів  Полонського і Мальованського лісництв, а також лісові масиви, які належать агрофірмі  «Маяк» і с/с ім. Островського і знаходяться на північ від р.Дружня, яка впадав в р.Хомору.  Тут значні площі зайняті верховими болотами, які густо поросли вербою сірою, багном  болотним, фрагментально  трапляються зарослі берези бородавчатої і вільхи чорної.  У багатому і різноманітному травостої заказника чимало рідкісних і малопоширених  видів рослин, такі як: пальчатокорінник Траунштейнера та плямистий, лілія лісова, коручка  болотна та морозниковидна, астранція велика, грушанка круглолиста, гніздівка звичайна та  інші.  На плавах водойм і в заболочених місцях заказника ростуть лататя біле,  росичка  круглолиста, рідкісні види плаунів. На луках і галявинах зустрічаються косарики  черепитчасті.  В сосновому лісі взято під охорону ботанічну пам'ятку природі – єдине в області  острівне місцезнаходження рододендрону жовтого площею 2,5 гектара. Ця рослина є реліктом  третинного періоду, тобто існує більше 25 мільйонів років, тобто з того часу коли у нас  шуміли субтропічні  ліси [11, c.80].  У зарослій верболозом долині р.Лизнявки і прилеглих кварталах поселилися три колонії  бобрів, водяться ондатри і видри, дикі кабани і лосі, косулі і лисиці, єнотовидні собаки і  куниці, тхори і т.п., тобто основна маса дичини району, яка становить природний резервант  для поширення популяцій диких тварин на прилеглі території.        379    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    Також у межах парку в кв.46 взято під охорону гніздо чорних лелек. Гніздо в діаметрі  біля 2 метрів розташоване в розвилці 160-ти річного дуба на висоті 12 метрів. Також виявлені  гніздування чорних лелек у кв.кв. 96 і 98 в поймі р. Лизнявки. Це більш старі діючі поселення  чорних лелек, які знаходяться на південно-західній  межі розповсюдження на Україні [7].  Великою науково-пізнавальною цінністю є виходи на денну поверхню сірих  кардієритогранатових гранітів і гранатодіоритів, які взято під охорону як геологічну пам'ятку  природи.  Мета створення і завдання:  1. РЛП «Мальованка» створено з метою збереження, відтворення та раціонального  використання біологічного та ландшафтного різноманіття Малого Полісся, яке має важливе   природоохоронне, естетичне, наукове, освітнє, рекреаційне та оздоровче значення.  2. На РЛП «Мальованка» покладається виконання наступних завдань:   –   збереження біологічного та ландшафтного різноманіття Малого Полісся;  –   створення умов для ефективного туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної  діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних  комплексів та об'єктів;  –   сприяння екологічній освітньо-виховній роботі [9].  На території РЛП «Мальованка» діють 5 природоохоронних територій. Це лісовий  заказник «Полонський» площею 911 га і гідрологічні заказники «Мальованський» площею  107 га і «Савицький» (56 га), ботанічний заказник «Русалчині поляни» (60 га), пам’ятка  природи «Дуб черешчатий» (21 га).  Державний  лісовий  заказник « Полонський».  Державний  лісовий  заказник  «Полонський» розташований на півночі  від річки Дружня на землях Полянського і  Мальованського лісництв, а також агрофірми «Маяк» с/с ім. Островського Полонського  району в 1990 р. окрім того рішенням 14 сесії обласної ради в 1992 році зарезервовано і  використано для cтворення ландшафтного парку ще 1078 га.  Основою діючого заказника є лісове урочище «Лізне», яке знаходиться між двома  малими  річками Дружня і Лізне. Мальовниче урочище відіграє важливу ґрунтозахисну і  кліматорегулюючу роль. Через важкодоступність тут збереглося чимало видів рослинного і  тваринного світу.  Тут зростають такі червонокнижні рослини: лілія лісова, півники сибірські,  пальчатокорінники Траунштейнера і плямистий, коручка болотна, астранція велика, любка  дволиста, осока Буксбаума, радодедрон жовтий; рідкісні для області: аконіт строкатий,  дзвоники  оленячі, синюха голуба, латаття біле та інші.  Різноманітний у заказнику тваринний світ. Близько 1 га займає поселення борсуків  (близько 25 віднорків), неподалік є три гнізда чорних лелек. На річках бобри змайстрували  багато загат, особливо на річці Лизнявка, там їх нараховується близько 5 сімей. Проживають  також на території лось, кабани, козулі, ондатри, тхори, єнотоподібні  собаки, видри, куниці,  кулики, чайки [2].  Ботанічний заказник «Русалчині поляни». Заповідна територія площею 60  га  розміщена в лісовому масиві колективного відгодівельного підприємства на північ від с.  Мальованка.  Особливість цієї території в тому, що на ній розміщено три лісових озера, кожне з яких  має особливий флористичний склад. Найбільше озеро «Русалчине» площею 9,3 га характерне   тим, що воно виникло в торфовій долині, а потім частково розширилось унаслідок  видобування торфу на його берегах. У окремих заводях росте рідкісне латаття сніжно-біле,  образки болотні, на мохових пагорбах пухівки багатоколоскові, щитник гребенястий.  На озері в південно-східній частині території площею біля 2 га переважають очерети,  рогоза та зростають багно болотне, пухирник малий, на низинних місцях берега поодинокими  групами – цикута отруйна.  Лісові поляни багаті пальчатокорінниками плямистими і травнеми, півниками  сибірськими , чемерицею Лобеля.     380    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   На заповідній території зустрічаються лосі, козулі, дикі кабани. На озерах живуть дикі  качки. Неподалік виявлено гадюку звичайну [2].  Гідрологічний заказник «Мальованський». Основу гідрологічного заказника складає  озерно-болотний масив площею 107,2 га, який є потужним акумулятором води для живлення  річки Конотопи – притоки річки Смілки. Заказник розміщений на північ від с. Мальованка в  мішаному лісі  на території Мальованського лісництва. Переважну територію заказника  складають мохові і торфові болота з окремими фрагментами водної поверхні, вкритої  очеретами, осоками, іншою болотною рослинністю.  У ландшафті гідрологічного заказника особливою красою виділяється озеро «Лісова  пісня» площею 27 га. Воно має антропогенне походження й утворилося на місці торфових  боліт, де в 30 – 50 роках велося активне  видобування торфу як паливного матеріалу. Водне  дзеркало озера чисте, лише по периметру його зростають осоки, на мілководді образки  болотні, латаття сніжно-біле. На мохових купинах і косі, що ділить озеро навпіл, росте  росичка, пухівка піхвова, журавлина болотна. Тут також виявлено вовче тіло болотне, буяхи,  андромеду багатолисту, бобівник трилистий, осаоку багнову,  щитник австрійський; а  неподалік озера, в болотному масиві – релікт льодовикового періоду, вербу чорничну.  Територія гідрологічного заказника є улюбленим місцем для лосів і козуль. Тут часто  полює за здобиччю чорний лелека. На озері постійно живе чимала колонія диких качок [2].  Гідрологічний заказник «Савицький». Озерно-болотний масив гідрологічного заказника  «Савицький» займає на території  мальованського лісництва площу 64, 8 га. До його складу  входить озеро антропогенного походження на місці старих розробок торфу.  Болотний масив за межами озера вкритий потужним моховим покривом.  Окремими фрагментами виділяються осоки, зрідка проростаю журавлина, значні масиви  чорниці [2].  Озерно-болотний масив є відмінним акумулятором вологи і через безіменний струмок  живить водою річку Цвітоху  в районі села Савичі. Поруч із заказником у мішаному лісі  проростають рідкісні третинний релікт кадило сарматське, первоцвіт високий, мало поширені  осока гірська, звіробій гірський.   Географічні й екологічні особливості парку. Територія ландшафтного парку  «Мальованка» простяглася з заходу від залізниці Шепетівка-Коростень на схід до міста  Полонне неширокою смугою до 9 км  і займає площу 15660,3 га. знаходиться на території  Шепетівського та Полонського районів. Парк був створений рішенням шостої сесії обласної  ради 11 травня 1999 р. як природоохоронна, рекреаційна, культурно-освітня, науково-дослідна  установа регіонального значення [12]. Тут розміщено три невеликих населених пункти – село  Мальованка (60 господарських дворів) і село Савичі (40 господарських дворів) і Купино (58  дворів) [ 1].  Територія розташовується  на межі двох природних регіонів - Українського  Полісся та Малого Полісся (яке геоботаніки нині не включають до Українського Полісся), що  обумовлює своєрідний характер рослинного та тваринного світу регіону. Тут поєднуються  рослинні угруповання, види рослин і тварин як північні (бореальні), властиві Українському  Поліссю, так і центральноєвропейські, характерні для Малого Полісся. Перші знаходяться тут  на південній, другі – на східній межі свого ареалу [1].  Отже, Мале Полісся, є унікальною частиною України і лісостепових полісь, тому на  такій невеликій території зосереджена достатня кількість заповідних об’єктів.     Література:     1.  Андрієнко Т.Л.Про необхідність створення РЛП у північній частині Хмельницької області.  2.  Артенчук О.О. РЛП «Мальованка»: cтан, проблеми, перспективи.–Шепетівка. – 1997.  3.  Геренчук К.И. Малое Полесье / Физико-географическое районирование Украинской ССР. – Киев:  Изд-во Киевск. ун-та, 1968. – с. 165-173.  4.   Геренчук К.І. Природа Хмельницької області. –Л.: Вища школа.1980. с.21,44,59,79,86,93,119,136.  5.  Маринич О.М. Українське Полiсся. – К: Рад. школа, 1962. – 163 с.  6.  Маринич А.М. Геоморфология Южного Посесья. – К.: Из-дво. Киев. ун-та, 1963. – 252 с.    7.   Молодоженя С.В. Що залишимо нащадкам. – г.Новий шлях від 8.11.1997р.        381    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    8.  Нариси про природу i сiльське господарство Українського Полiсся. К.: Вид-во КДУ, 1955. – 344 с.   9.  Положення про регіональний ландшафтний парк «Мальованка».   10.  Природа Украинской СССР. Ландшафты и физико-географическое районирование / Маринич А.М.,   Пащенко В.М., Шищенко П.Г. – К.: Наук. думка, 1985. – 225 с.   11.   Проценко Д.Й. Природоохоронні території Української РСР. – К.: Урожай, 1983. – с.145,160.   12.   Сиротенко А.Й. Чернов Б.О. Географія України. –К.: Благовіст, 1999. –с.80.      Ю.М. Піжук   (науковий керівник – проф. А.М. Коломієць)     ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ   У ВИКЛАДАННІ ІСТОРІЇ  Одним із провідних завдань сучасної школи виступає завдання формування в учнів  ключових компетенцій. Найбільш значущими серед них є:   – уміння брати на себе відповідальність при ухваленні рішень;  – толерантність, пошана до людей  інших національностей, уміння жити з людьми  інших культур, релігій, мов;  – уміння працювати з різними видами інформації;  – здатність постійно підвищувати свою освіту та ін.  Необхідність формування в учнів таких компетенцій продиктована самим життям,  зокрема,  тим  соціальним  замовленням,  яке  пред'являє  сучасне  суспільство  до  загальноосвітньої підготовки дітей. Це замовлення –  сформувати соціально  активну,  ініціативну творчу особистість, розвиваючи природні задатки, схильності й індивідуальність  кожного учня. Тому необхідно виявити найбільш оптимальні форми навчання, методи й  прийоми для використання на уроках історії з метою розширення світогляду школярів і їх  загальної культури на основі індивідуального та диференційованого підходу.  Сучасне  суспільство  змінюється  швидкими  темпами.  Відбувається  переоцінка  цінностей, змінюється ставлення учнів до предметів, що вивчаються в школі. Історія в цьому  плані найбільш схильна до змін. Швидко розширюється предметно-інформаційне середовище,  зміст історичних знань виходить за рамки навчальних посібників: телебачення, радіо,  комп'ютерні мережі за останній час значно збільшили потік і різноманітність інформації.  Проте всі ці джерела надають матеріал для  пасивного сприйняття У суспільстві, в пресі, на  телебаченні, в підручниках з'явилися різні точки зору на одні й ті самі події. У зв'язку з цим  виникає запитання: чи здатна дитина запам'ятати і засвоїти цей обсяг інформації? Чи здатні  учні дати правильну оцінку почутому чи побаченому? Як за допомогою  історії розвинути  особистість учня, його творче мислення, вміння аналізувати минуле й сьогодення, робити  власні висновки та мати на все власну точку зору?  Сьогодні багато хто шукає шляхи, що сприяли б підвищенню ефективності навчання. В  усі часи педагога хвилювала проблема, як зробити так, щоб усім було цікаво на уроці, щоб усі  були  залучені в навчальний процес, щоб не залишилося жодного байдужого. Сучасне  суспільство ставить перед школою завдання підготовки випускників здатних:   – орієнтуватися в змінній життєвій ситуації, самостійно набуваючи необхідних знань,  застосовуючи їх на практиці для вирішення різноманітних проблем, щоб упродовж всього  життя мати можливість знайти в ньому своє місце;  – самостійно критично  мислити, бачити проблеми і шукати шляхи раціонального їх  розв’язання, використовуючи сучасні технології; чітко усвідомлювати, де і яким чином набуті  знання можуть бути застосовані;  – бути здатними генерувати нові ідеї, творчо мислити;   – грамотно працювати з інформацією (збирати необхідні для вирішення певної  проблеми факти, аналізувати їх, робити необхідні узагальнення, зіставлення з  аналогічними    © Ю.М. Піжук, 2012     382    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   або альтернативними варіантами рішення, робити аргументовані висновки, застосовувати  отриманий досвід для виявлення і вирішення нових проблем);  – бути комунікабельними, контактними в різних соціальних групах, уміти працювати  спільно в різних галузях, у різних ситуаціях, запобігаючи або уміло виходячи з будь-яких  конфліктних ситуацій;  – самостійно працювати над розвитком власної моральності, інтелекту, культурного   рівня.  За традиційного підходу до освіти вельми скрутно виховати особистість, яка б  задовольняла цим вимогам. Всі ці завдання можуть бути реалізовані в умовах активної  діяльності учнів за допомогою використання вчителем інтерактивних методів і прийомів  навчання.  Багато  методичних  інновацій  пов'язані  сьогодні  саме  із  застосуванням  інтерактивних методів і технологій навчання. Слово інтерактив утворене від слова «interact»  (англ.), де «inter» – взаємний, «act» – діяти. «Інтерактивність» означає здатність взаємодіяти  або знаходитися в режимі діалогу. Отже, інтерактивне навчання – це, насамперед, діалогове  навчання. Діалог можливий і в традиційних методах навчання, але лише на лініях «вчитель –  учень» або «вчитель – група учнів (аудиторія)». В інтерактивному навчанні діалог будується  також на лініях «учень – учень» (робота в парах), «учень – група учнів» (робота в групах),  «учень – аудиторія» або «група учнів – аудиторія» (презентація роботи в групах), «учень –  комп'ютер» і т.ін.   Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, коли  навчальний процес протікає таким чином, що практично всі учні виявляються залученими в  процес пізнання,  вони мають можливість розуміти і рефлексувати з приводу того, що вони  знають і думають. Спільна діяльність учнів у процесі пізнання, освоєння навчального  матеріалу означає, що кожен вносить свій індивідуальний внесок, відбувається обмін  знаннями, ідеями, способами діяльності. Відбувається це в атмосфері доброзичливості і  взаємної підтримки, що дозволяє учням не лише отримувати нове  знання, а й розвивати свої  комунікативні вміння: вміння вислуховувати думку іншого, зважувати й оцінювати різні  точки зору, брати участь у дискусії, виробляти сумісне рішення.   Значними є і виховні можливості інтерактивних форм роботи. Вони сприяють  встановленню емоційних контактів між учнями, привчають працювати в команді, знімають  нервове  навантаження  школярів,  допомагаючи  пережити  відчуття  захищеності,  взаєморозуміння і власної успішності. Інтерактивне навчання вимагає використання  спеціальних форм організації пізнавальної діяльності і ставить цілком конкретні й  прогнозовані цілі, наприклад, створення комфортних умов навчання і включеність учнів  унавчальну взаємодію, що робить продуктивним сам процес навчання.  У порівнянні з традиційним навчанням в інтерактивному навчанні змінюється взаємодія  педагога й учнів: активність  педагога поступається місцем активності учнів, а завданням  педагога стає створення умов для ініціативи. Інтерактивні методи вимагають серйозної  підготовки як самого вчителя: інформація, роздатковий матеріал, устаткування уроку, так і  підготовки учнів, їх готовності співробітничати, підкорятися правилам, запропонованим  учителем. У процесі навчальної діяльності відбувається розкриття здібностей, розвивається  самостійність і здібність до самоорганізації,  вміння вести діалог, шукати й знаходити  компроміси, тобто дитина не лише отримує систему знань, але і набір ключових компетенцій  в освітній і в комунікаційній сферах.  Назвемо декілька методів інтерактивного навчання, що активно використовуються на  уроках історії й суспільствознавства. Це: «мозковий штурм», дискусія, ролева і ділова гра,  метод «Синквейна», «Три пропозиції» та  інші. Мозковий штурм – це метод продукування ідей  і рішень у роботі в групі. Мета методу: ведення групового обговорення для вирішення якої- небудь проблеми. Для проведення мозкового штурму колектив ділиться на дві групи:  генератори і аналітики ідей. Генератори ідей мають протягом короткого часу запропонувати  якомога більше варіантів вирішення обговорюваної проблеми, при цьому   – називаючи ідеї, не можна повторюватися;        383    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    – чим більший список ідей, тим краще;  – підходити до вирішення проблеми з різних сторін.  Друга група – аналітики, отримують від першої групи списки варіантів і, не додаючи  нічого нового, розглядають кожну пропозицію, вибираючи найбільш розумне і відповідне.  Кожен аналітик має три голоси і віддає їх за три якнайкращих, на його думку , ідеї. Оцінка  може бути проведена таким чином: перша ідея отримала три голоси, друга – два, третя – один.  Ідея, що набрала найбільшу кількість голосів, і є рішення. Завданнями мозкового штурму є:   – включення в роботу всіх членів групи;  – визначення рівня знань і основних інтересів учасників;  – активізація творчого потенціалу учасників.  Цікавим і корисним на уроках історії чи суспільствознавства є написання «Синквейна».  Синквейн – це вірш, написаний із 5 стрічок, які пишуться за певними правилами. Першим  пишеться іменник – назва синквейна. Друга стрічка – два прикметники, третя – три дієслова,  що стосуються назви синквейна. У четвертій стрічці учень цілою фразою висловлює своє  ставлення до теми синквейна. У п ’ятій – одним іменником робить підсумок, резюме.  Приклад синквейну за темою «Держава»:  Суспільство.  Цивілізоване, інформаційне.  Розвивається, змінюється, вдосконалюється.  Суспільство – це всі ми.  Народ.  Синквейни є швидким і могутнім інструментом для рефлексування, синтезу та  узагальнення понять і інформації. Важливо робити ці вправи систематично, цілеспрямовано і  з чіткими педагогічними цілями.  Однією з форм  навчання, які можуть розвинути навички уміння логічно, доказово  відстоювати свою точку зору з тієї або іншої позиції є метод дискусії.Дискусія – специфічна  форма бесіди, організована ведучим, коли в учасників на підставі своїх знань і досвіду є різні  думки з якої-небудь проблеми. Цілі дискусії: вирішення групових завдань або вплив на думки  й установки учасників у процесі навчання. Групова дискусія вирішує наступні завдання:   – навчання учасників аналізу реальних ситуацій;  – формування навичок постановки проблеми;  – розвиток уміння впливати на думку інших учасників;  – демонстрація багатозначності вирішення різних проблем.  Учасники групової дискусії повинні:   – слухати і чути один одного;  – не перебивати;  – не оцінювати один одного;  – не кривдити і не ображатися;  – замовкнути по знаку;  – дотримуватись регламенту.  Існують різні форми дискусійного діалогу при вивченні історії:   – круглий стіл (різні позиції – вільне висловлювання думок);  – експертні групи (обговорення в мікрогрупах, потім висловлювання думок від групи);  – форум (група вступає в обмін думками з аудиторією);  – симпозіум (формалізоване представлення підготовлених думок, повідомлень з даної  проблеми);  – дебати (представлення бінарних позицій з питання: доказ – спростування);  –  «судове засідання» (обговорення, що імітує судовий розгляд – слухання справи);  –  «акваріум». Учитель ділить клас на 3 групи. Зазвичай вони розташовуються по кругу  у вигляді акваріума. При обговоренні перша  група говорить, друга - слухає, третя - помічає їх  помилки, додає, виправляє.     384    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Наступний інтерактивний метод, це – ролева гра. Ролева гра  – це ситуація, в якій  учасник бере нехарактерну для нього роль, діє незвичним чином. Ролева гра дає можливість  представити себе в різних ситуаціях, змоделювати свою поведінку залежно від узятої на себе  ролі. Компонентами ролевої гри виступають: Моделювання -  формування ефективного  способу поведінки кожного учня  в конкретній розігруваній ним ситуації. Інструктаж –  втручання ведучого (вчителя), який допомагає учасникам групи порадами, зворотним  зв'язком, підтримкою пошуку оптимального виходу зі складної ситуації. Підкріплення –  заохочення, що стимулює правильну поведінку учнів у розігруваній ситуації.   Позитивні сторони ролевої гри:   1. У процесі підготовки і в ході самої гри поглиблюються історичні знання  учнів,  розширюється коло джерел збагнення історії.  2. Набуті знання стають особистісно-значущими, емоційно-забарвленими, оскільки  учень побував у ролі учасника подій минулого.  3. Ігрова форма роботи створює певний настрій, який загострює розумову діяльність  учнів.  4. Створюється атмосфера розкутості, свободи мислення, думки вчителя та учня стають  різнозначними, оскільки вчитель виявляється в ролі глядача.  5. Колективна робота дозволяє навчити діловому спілкуванню, дати досвід публічних  виступів.  Інтерактивне навчання суттєво впливає на свідомість і почуття особистості з метою  виховання компетентного й відповідального громадянина, який є вільною і водночас  законослухняною, високоморальною, соціально та політично активною особистістю,  повноправним членом громадянського суспільства; на формування в учнів громадянських  поглядів , почуттів та переконань, належної поведінки, єдності слова і діла [1]. Воно створює  умови для формування в особистості громадянської свідомості, активності й відповідальності;  позбавляє освітню систему її традиційних істотних недоліків: пасивності, спричиненої  традиційним викладанням; відсутності взаємодії між школярами; педагогічної недосконалості  деяких методів; слабкої толерантності щодо різних культурних, соціальних, економічних та  етнічних груп [2].   Досвід показує, що застосування інтерактивних методів навчання робить уроки історії  цікавими, емоційно-насиченими, а знання – глибшими й міцнішими.     Література:     1.  Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології. – К.: Академвидав, 2004. – 352 с.  2.  Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід. – К.: А.П.Н.,  2002. – 248 с.      У статті представлені інтерактивні методи навчання, що можуть бути використані у викладанні  історії та суспільствознавства.   Ключові слова: інтерактивні методи навчання, історія, суспільствознавство.  In the articles presented interactive methods studies which  can be the histories and social sciences utillized in  teaching.   Keywords: interactive methods of studies, history, social science.             385    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    Г.Ю. Присяжнюк   (науковий керівник – доц. М.В. Борщевська)  СПОСОБИ ПЕРЕКЛАДУ СОМАТИЧНИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ ІЗ КОМПОНЕНТОМ  «HEART» (НА ПРИКЛАДІ РОМАНУ D.H.LAWRENCE «LADY CHATTERLEY'S  LOVER»)  Безсумнівно, вагомим стилістичним компонентом мови художніх творів є фразеологічні  одиниці (далі - ФО), адже вже сама ФО містить важливу образну, емоційну інформацію, яка  склалась історично і закріплена мовою. Більшість фразеологізмів не  тільки називають  об’єктивні реалії, але й дають їм характеристику, оцінку, виражають ставлення мовця до них,  що й обумовлює їх широке використання у художніх текстах.   Мета статті полягає у диференціації українських еквівалентів фразеологізмів-соматизмів  з компонентом «серце» у творі D. H. Lawrence «Lady Chatterley's Lover» і в перекладі Соломії  Павличко українською мовою.  Об’єктом дослідження виступають 113 соматичних  фразеологізмів.  Матеріалом наукового аналізу слугувала суцільна вибірка соматичних фразеологізмів з  компонентом «серце», виокремлених з Cambridge Idioms Dictionary.  У  сучасному  мовознавстві  існує  понад  два  десятки  дефініцій  ФО,  але  загальноприйнятого визначення та єдиного тлумачення фразеологізму немає ще й досі. Одна з  перших спроб визначити суть фразеологізму належить Шарлю Баллі. В основу свого  визначення він поклав  семантичні ознаки і до фразеологічних виразів зараховує всі  словосполучення, в яких «кожна графічна одиниця втрачає частково, або повністю своє  значення і тільки словосполучення в цілому зберігає чіткий смисл» [7, с. 269].  Враховуючи дефініції ряду мовознавців, доцільно для подальшого дослідження  скористатися таким визначенням фразеологізму: фразеологізм - це відносно стійка, соціально  зумовлена лексико-граматична єдність двох  і більше нарізно оформлених компонентів,  граматично організованих за моделлю словосполучення чи речення, що виражає на основі  (часто й стертого) образу цілісне переосмислене значення, яке автоматично відтворюється  мовцями як готова до використання одиниця мови [7; с. 274]. Таке визначення фразеологізму  базується на традиційному тлумаченні ФО, з ним погоджується більшість фразеологів -  В. Виноградов, В . Жуков, Б. Ларін, Ю. Авіліані, О.Бабкін, Р. Зорівчак, О. Кунін, С. Ожегов,  А. Федоров, І.Чернишова.  Будь-який мовний рівень починається з виділення його одиниць шляхом сегментації  мовного потоку (речення, слова, морфеми, фонеми). Ці одиниці лягли в основу відповідних  рівнів мови, існування яких не викликає жодних заперечень. Таким же шляхом виділяються і  мовні одиниці - фразеологізми, але в один ряд із іншими мовними знаками їх поставити  неправомірно, оскільки вони мають лише їм специфічні категоріальні ознаки. На важливості  визначення цих ознак наголошував О. Молотков, оскільки без їх знання неможливо  виокремити фразеологізми як одиниці мови, з одного боку, а з іншого, говорити про   закономірності використання їх у мовленні [6, с. 44].   ФО як знаки вторинної номінації мають складну та суперечливу природу, сутність якої  ще й нині до кінця не з’ясована. Мовознавці єдині в тому, що існує фразеологічне значення,  яке має складну структуру (В. Жуков, М.Алефіренко, В. Білоноженко, О. Кунін), лише йому  властиву специфіку  і вона полягає у «вторинному відтворенні мовної картини світу,  збагаченому досвідом інтелектуально-емоційного освоєння носіями мови відповідного  ’’шматочка дійсності» шляхом переосмислення вже існуючих у мові знаків».    Фразеологічна номінація має опосередкований характер із відповідними фрагментами  дійсності. Посередником між планом вираження фразеологізму та фрагментом дійсності  виступають денотати та десигнати слів-конституентів ФО . Формування значення у процесі  фразеологічної номінації носить мовний характер. На відміну від вільних словосполучень  позначуваний ФО фрагмент дійсності має «нерозчленований характер, тому у процесі    © Г.Ю. Присяжнюк, 2012     386    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   фразеологічної номінації відбувається не поєднання, а дифузійний сплав кількох найменувань  у цілісну, єдину референцію» [1, с.82]. Воно трактується як узагальнено-цілісне, а ступінь  цілісності визначається наступною залежністю: «чим більше компоненти фразеологізму  втрачають, власне, слівні ознаки, тим цілісніше значення фразеологізму і навпаки» [3, с.423].   З давніх часів людина співвідносила оточуючий світ із частинами свого  тіла – головою,  руками, ногами, серцем. Використовуючи їхні назви в переносному значенні, люди точніше  передають свої думки, почуття, дії і ставлення до оточуючого світу. Відповідно назви частин  тіла є важливим об’єктом досліджень сучасної лінгвістики і утворюють підсистему  фразеологізмів-соматизмів.  Уперше у лінгвістиці термін соматичний був вжитий Ф. Вакком під час  дослідження  фразеологізмів естонської мови, до складу яких входили назви частин людського тіла і які  були названі соматичними. На думку вченого фразеологізми-соматизми є одним із  найдавніших прошарків фразеології та складають одну з найбільш важливих частин  фразеологічного складу мови [2, с.52].  Лексеми з соматичними компонентами є надзвичайно активними при утворенні  фразеологізмів як в  українській, так і в англійській мовах, вони тісно пов’язані зі сприйняттям  світу, його пізнанням, у наслідок чого виникають асоціації із життям, почуттями, характером,  діяльністю і станом людини.  Так, дослідники Я. Баран, С. Влахов, В. Комісаров, І. Корунець, О. Кунін,  К. Мартинкевич пропонують перекладати ФО першої групи фразеологічним еквівалентом,  який схожий за лексичним наповненням і граматичною побудовою на ФО мови оригіналу.  Науковці С. Влахов, В. Комісаров, І. Корунець, К. Мартинкевич виділяють  фразеологічний аналог (за термінологією болгарського дослідника С.Влахова «відносний  еквівалент»), який за змістом, стилістичною характеристикою співпадає з ФО мови оригіналу,  але різниться з нею лексичним наповненням і граматичною структурою.  Вчені  Я. Баран, В. Комісаров, О. Кунін, К. Мартинкевич пропонують перекладати  безеквівалентні ФО шляхом калькування та відзначають, що цей спосіб перекладу дозволяє  перенести безеквівалентний фразеологізм у МП при максимально повному збереженні  семантики МО. Сутність фразеологічного калькування полягає у створенні нового сполучення  в МП, який копіює структуру вихідного фразеологізму.  Отже, після вивчення  різних способів передачі ФО можемо зробити висновок, що в  працях усіх дослідників провідними є наступні шляхи: фразеологічний еквівалент,  фразеологічний аналог, калькування, описовий переклад.  У творі «Lady Chatterley's Lover» досліджувані соматичні фразеологізми автор вживає 16  разів.  Згідно з зазначеною вище класифікацією способів перекладу фразеологічних одиниць,  Соломія Павличко соматичні фразеологізми перекладає наступним чином:  Clifford could not take it to heart [9, с.4] - Та Кліфорд  не міг узяти це близько до серця [4,  с.5].   I believe in having a good heart… [9, с.22] - Я вірю в добре серце… [4, с.25].  But Connie's heart simply stood still at the thou ght of abandoning Clifford there and then [9,  с.52]. - Але і раніше, і тепер думка про те, щоб залишити Кліфорда, не знаходила відгуку в  серці Коні [4, с.55].  But her heart sank... [9, с.66] - Та її серце опустилося… [4, с.69].  This almost broke her heart [9, с.86] - Це мало не розбило її серце [4, с .91].  Connie sat and listened with her heart in her boots [9, с. 120]. - Коні сиділа й слухала, серце  в неї похололо [4, с.124].  It just broke my heart to see hi m, so still and pure looking, as  if he'd WANTED to die. Oh, it  broke my heart, that did. But it was the pit. [9,  с. 130] - Його вигляд розбив моє серце — він  лежав такий спокійний і чистий, ніби хотів померти. О, це розбило моє серце, правда. Але то  була шахта [4, с.134].        387    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    'I...I can't love you,' she sobbed, sudd enly feeling her heart breaking [9, с.39] - Я... я не можу  вас любити, — вона схлипнула й раптом відчула, що в неї крається серце. [4, с. 147].  … her woman's heart crying out over the tender  frailty of that which had been the power [9, с.  147]. - …її жіноче серце кричало про ніжну тендітність того, що володіло такою силою [4,  с.153].  And her heart melted out with a kind of awe [9,  с.150]. - І її серце розтануло від  благоговіння [4, с.158].  I believe in being warm-hearted. [9, с.186] - Я вірю в добре серце. [4, с.192]   I believe especially in bei ng warm-hearted in love [9,  с.186]. - Особливо я вірю в добре  серце в коханні [4, с.192].  I tell you it takes two  even to be tender and warm-hearted. [9, с.186] - Кажу тобі, ніжність і  сердечна теплота мають бути двосторонніми [4, с.192].  When she could see it no more, her heart sank. [9,  с.210] - Коли він зник з поля зору, її  серце впало [4, с.217].  But when I see a woman as cares, my heart stands still for her. [9,  с.221] - Та коли я  зустрічаю жінку, яка здатна, я в душі твердо за неї [4, с.229].  She followed him dumbly, with sinking heart. [9, с.237] - Вона йшла слідом за ним, отупіла,  з болем у серці [4, с.245].  Проаналізувавши виявлені фразеологізми-соматизми з компонентом «серце» в даному  творі, ми можемо розглянути отримані результати в поданій нижче діаграмі.     Схема 1. Шляхи передачі фразеологізму із соматичним компонентом «heart»  Ми можемо зробити висновок, що в україномовній інтерпретації твору D.H. Lawrence  «Lady Chatterley's Lover»,  перекладач Соломія  Павличко використовує описовий метод  перекладу як основний під час передачі фразеологізмів-соматизмів (8 разів), водночас як  калькування – 5 разів; фразеологічний еквівалент – 2 рази; фразеологічний аналог – лише 1  раз.       Література:     1.  Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології / М.Ф. Алефіренко. — Х.: Вища школа, 1987. —  135 с.  2.  Вакк Ф.О. О соматической фразеологий в современном эстонском языке: Автореферат: дис. канд. …  филол наук. – Таллинн, 1964. – С.6.     388    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   3.  Ковалюк Ю.В. Функціональна семантика фразеологізмів з онімним компонентом в австралійському  варіанті англійської мови / Ю.В.Ковалюк // Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Методологія,  методи та інструментарій фінансово-правового регулювання відтворювальних процесів за інноваційно-  інвестиційної моделлю». – Чернівці, 2011. – С. 422-426.  4.  Лоуренс Д. Г. Коханець леді Чатерлей / Переклад з англійської С.Д. Павличко / С.Д. Павличко. —  Київ: Основи, 1999. — 265 с.  5.  Кунин А.В. Английская фразеология (Теоретический курс) / А.В. Кунин. – М.: Высшая школа, 1970.  – 343 с.  6.  Молотков А.И. Основы фразеологии русского язика / А.И. Молотков. – Л.: Наука, 1977. – 281с.   7.  Тимощук  Н.П. Фразеологічна картина світу в романах Йозефа Рота / Н.П. Тимощук // «Актуальні  проблеми романо-германської філології в Україні та Болонський процес»: Матеріали Міжнародної наукової  конференції (24-25 листопада 2004). — Чернівці: Рута, 2004. — С. 265-274.  8.  Cambridge Idioms Dictionary. – Cambridge: CUP, 2006. – 505 p.  9.  Lawrence D. H. Lady Chatterley's Lover / D. H. Lawrence. — NY: Barnes & Noble Classics, 2005. – 252 p.      І.В. Рожок   (науковий керівник – доц. Н.В. Захарченко)     ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДІВ НЕПАРАМЕТРИЧНОЇ СТАТИСТИКИ  В ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ  За останні три десятиліття виникла й сформувалась особлива галузь психологічної науки –  математична психологія, що характеризується «тенденцією до застосування математичних  методів у дослідженні об’єкту психологічного вивчення» [5; 8]. Основною метою використання  математичних методів  у педагогічних дослідженнях є створення формального математичного  апарату для адекватного описання й моделювання систем, що володіють визначеними  властивостями, та вираження закономірностей і залежностей у компактній формі і т.д.  Використання математичних методів у педагогічних дослідженнях, на жаль, не завжди  супроводжується чіткими уявленнями про можливості і межі їх застосування. Досить часто  дослідник  використовує той чи інший метод аналізу даних не тому, що він найбільш  доцільний, а лише в силу його доступності. У результаті цього значна частина прикладних  досліджень (особливо в галузі вікової та педагогічної психології) використовують спрощений,  одномірний аналіз даних, котрий істотно збіднює інформацію, ігнорує множинну  детермінацію  психологічних  явищ,  знижує  діагностичну  та  прогностичну  цінність  отримуваних висновків.  Використання таких видів аналізу як факторний, багатофакторний, дисперсійний,  регресійний і т.д. є досить складним. Між тим, існують математичні методи, котрі ще досить  рідко використовуються в педагогічних дослідженнях, хоча їх використання дозволило б  проводити досить коректну математичну обробку даних, не змушуючи дослідника засвоювати  складні розділи вищої математики , і значно спростило б розрахунки й обчислення. Ми маємо  на увазі методи непараметричної статистики – порівняно нова математична дисципліна, яка  нині активно розвивається.  Популярність непараметричних методів пояснюється стійкістю висновків, простотою  математичних засобів. Непараметричні критерії значно менш трудомісткі, а при розподілах,  далеких від нормального, більш ефективні й точні, ніж параметричні.  Які ж  основні особливості непараметричних методів і як їх можна використовувати в  психолого-педагогічних дослідженнях? Непараметрична статистика, як ми вже згадували,  розглядає лише такі ситуації, в яких про функціональний вигляд розподілу нічого невідомо.  Єдиною апріорною інформацією вважається інформація про характер випадкових величин  (наприклад, неперервні вони чи дискретні) та про тип відмінностей між їхніми розподілами.  Можна побачити, що багато психологічних і педагогічних досліджень з суто математичного  боку зводяться саме до даного кола питань. Чи істотні відмінності в об’ємі та якості знань,  засвоєних декількома групами учнів (студентів), що навчаються різним методами? Чи можна    © І.В. Рожок, 2012        389    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    визначити як співвідносяться між собою деякі особистісні риси та успіхи в оволодінні  визначеним видом діяльності?   Перш ніж шукати відповіді на такі питання за допомогою методів непараметричної  статистики, необхідно ретельно проаналізувати методологічний і власне психологічний  аспекти дослідження, коректно сформулювати гіпотезу, чітко спланувати експеримент. Не  менш важливо добре уявляти, до якого типу непараметричних  задач належать розв’язувана  дослідником задача (відомості про ці типи див. [8, с. 23-25]).  Найчастіше в педагогіці й психології зустрічається задача перевірки непараметричних  гіпотез. У чому її суть? Перш, ніж почати експеримент, дослідник висуває дві  взаємовиключаючі гіпотези. Одна з них є статистичною гіпотезою, котру дослідник зазвичай  припускає відхилити, і називається нульовою гіпотезою ( Н 0). У ній висуваються різні  припущення щодо значень одного чи декількох параметрів вихідної сукупності. Наприклад,  проводиться експеримент за типом соціально-психологічного тренінгу. Потім рівні вибірки  досліджуваних, що пройшли і не пройшли тренінг сенситивності, досліджуються за  допомогою спеціальних діагностичних методик. Нульова гіпотеза полягає в тому, що частина  осіб, які відповідають приблизно однаково  на питання міжособистісних стосунків і  задоволеності ними, буде однакова для обох вибірок.  Альтернативна гіпотеза (Н 1) фактично відхиляє нульову гіпотезу. В нашому випадку  вона припускає, що значно більший відсоток осіб, задоволених міжособистісними  стосунками, знаходиться у вибірці, члени якої попередньо навчалися спілкуванню за  допомогою активних методів. Таким чином, якщо альтернативна гіпотеза підтвердиться  (тобто Н 0 буде відхилена), дослідник може робити висновки щодо ефективності методу  соціально-психологічного тренінгу. Дещо забігаючи наперед, зауважимо, що чим більші  абсолютні значення різниці критеріїв значущості тим більш істотні виявлені відмінності у  вибірках.  Будь-яка задача перевірки непараметричних гіпотез виглядає наступним чином. Із двох  конкуруючих гіпотез альтернативна завжди непараметрична, а нульова може  бути або  простою, або непараметричною.  Оскільки хоча б одна гіпотеза є класом невідомих розподілів, різниця між гіпотезами  задається в деякому загальному вигляді, не пов’язаному з конкретним видом функції  розподілу. Необхідно запропонувати процедуру, результатом якої був би розв’язок про  істинність однієї з гіпотез на основі пред’явленої вибірки (або декількох  вибірок).  Розглянемо приклад. У дослідженні автора (схема експерименту викладається спрощено  з метою більшої наочності математичної сторони) за допомогою методу компетентних суддів  було проведено оцінку рівня професійної майстерності в деякій вибірці вчителів (описання  методики див. в [6]). У результаті було виділено дві групи (умовно названі високо успішними  та низько успішними). Далі в  усіх досліджуваних було проведено вимірювання рівня  суб’єктивного контролю за Є. Бажином, що поділило їх на дві групи – із зовнішнім і  внутрішнім локусом. У цьому випадку нульова гіпотеза Н 0 – кількість учителів із зовнішнім і  внутрішнім локусом контролю серед високо успішних учителів однакова. Н 1: а) серед високо  успішних учителів частка осіб із внутрішнім локусом контролю значно вища; б) серед високо  успішних учителів частка осіб із внутрішнім локусом контролю значно нижча; в) серед високо  успішних учителів частка осіб із внутрішнім локусом контролю істотно відрізняється від  частки осіб із внутрішнім локусом.  Очевидно, що з трьох варіантів  альтернативної гіпотези найбільшої уваги заслуговує  гіпотеза а), тому що вона більш інформативна, ніж гіпотеза в), а зі змістовного боку  правильно відображає концепцію автора на відміну від гіпотези б). Необхідно статистично  перевірити дві альтернативні гіпотези, причому нульову гіпотезу ми завчасно припускаємо  відхилити.  У використанні непараметричних методів у дослідника зазвичай не виникає труднощів  у  виборі типу задачі та її математичного формулювання. Однак наступний етап – вибір     390    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   критерію, тобто конкретного інструменту розв’язання отриманої задачі, пов’язаний із деякими  проблемами.  Охарактеризуємо конкретні види непараметричних критеріїв та принципи їх вибору для  перевірки гіпотез. Зупинимося на декількох, вибір яких зумовлений, з одного боку,  міркуваннями прикладного характеру, з іншого – відносною простотою обчислень і наочністю  отриманих результатів. Детальне описання математичної процедури для  кожного критерію  див. в [3; 7; 10]. Ми обмежимось лише описанням можливостей застосування цих критеріїв у  психолого-педагогічних дослідженнях різних типів, а також характеристикою придатності  даного критерію залежності від типу шкали вимірювання.  1. Критерій точної ймовірності Фішера використовується для оцінки відмінностей у  двох незалежних вибірках і дозволяє отримати точні значення ймовірності подій, котрі в   дійсності спостерігались. Цей критерій особливо придатний для малих вибірок, якщо ж об’єм  обох вибірок більший за 30, то обчислювальні процедури стають громіздкими, у цьому  випадку слід використовувати критерій   2    Простіший альтернативний розподіл, що складається з двох градацій, часто  зустрічається в дослідженнях в оцінці якісних ефектів: розподіл досліджуваних, котрі успішно  й не успішно виконали завдання, розподіл з наявності чи відсутності якоїсь особистісної риси  або кількісний ефект, що досяг визначеної межі і т.д. Скористаємось розглянутим прикладом.  У процесі вивчення локусу контролю особистості у вибірці з 10 успішних і 10 малоуспішних  учителів було з’ясовано, що двоє успішних учителів мають зовнішній локус, а 8 – внутрішній;  і навпаки, серед малоуспішних учителів лише троє мали внутрішній локус, а решта –  зовнішній. Виникає питання, чи можна при такій малій вибірці зробити висновок про істотні  відмінності в типі локалізації контролю  над подіями в успішних і малоуспішних учителів.  Нульова гіпотеза буде полягати в тому, що частка осіб із зовнішнім локусом серед  успішних і неуспішних учителів однакова, альтернативна – що вона відмінна. Ефективність  критерію точної ймовірності Фішера в оцінці різних двох вибірок можна істотно підвищити,  змінивши характер нульової гіпотези та оцінювати не відмінності  в середніх тенденціях, а  різницю в частоті появи деякої величини досліджуваного показника, що перевищує визначену  межу. Цей метод дозволяє також виявляти відмінності у формі розподілів при відсутності  відмінностей у середніх тенденціях [4].  2. Критерій значущості змін Макнимара. У багатьох дослідженнях з педагогічної  психології використовують пов’язані вибірки. Наприклад, дослідження, в якому одні  й ті ж  суб’єкти досліджуються як до впливу експериментальної змінної, так і після нього.  Найбільший інтерес становить зміна від «до» до «після». Так, дослідника може цікавити  порівняльна ефективність різних методів навчання, зміна рівня розвитку деякої особистісної  властивості після відповідних виховних впливів, покращення результатів діяльності після  тренування навичок і т.д.  У процесі проведення досліджень за схемою «до – після» відповіді зазвичай пов’язані з  дихотомічними категоріями типу «так – ні», «згоден – незгоден», «за – проти». Певна річ,  відповіді досліджуваних «до» та «після» можуть різнитися. У використанні критерію  Макнимара типова ненаправлена нульова гіпотеза полягає в тому, що в генеральній  сукупності частка тих, хто змінює  позитивну відповідь на негативну, рівна частці тих, хто  змінює негативну відповідь на позитивну.  Якщо критеріальна міра має двозначний характер («краще – гірше», «використовувати –  не використовувати»), то придатним критерієм значущості буде Q – критерій Кокрена. Цей  критерій можна також використовувати і у випадку, коли групи однорідних суб’єктів  підлягають більше ніж двом експериментальним впливам і їхні відповіді мають двоваріантний  характер [2; 3; 7].  3. Критерій Колмогорова-Смірнова найбільш ефективний, якщо є підстави вважати,  що частоти кожного з порядкових значень (рангів) будуть розміщуватися не випадковим  чином, а відповідно до деякої передбаченої схеми. Наприклад, ми можемо припустити, що  оцінюючи професійну значущість вольових якостей особистості вчителя, керівники шкіл        391    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    будуть віддавати перевагу таким властивостям, як організованість і старанність. Ми  пропонували завучам і директорам шкіл проранжувати за ступенем значущості для вчителя  список, що складається з 10 – 15  вольових якостей. Математична процедура вимагає  накопичення частот за всіма порядковими значеннями. Потім порівнюються два розподіли:  той, що має місце при істинній Н 0 (наприклад, відповідальність і старанність так само часто  мали перші ранги, як сміливість, рішучість та інші якості) і спостережуваний у дійсності  розподіл.  При роботі з вибірками великого обсягу для підрахунку частот складається таблиця, в  якій значення записуються у вигляді інтервального ряду. Число інтервалів повинно бути не  менше 8 ( інакше достовірність висновків знижується).  Якщо ж воно більше 15,  то  використовувати критерій Колмогорова-Смірнова недоцільно, оскільки об’єм обчислень буде  дуже великим. Неможна також забувати про те, що розподіли випадкових змінних повинні  бути неперервними. В іншому випадку закони розподілів статистик критерію будуть залежати  від законів розподілів самих випадкових величин, а це призводить до неможливості  застосування будь -якого непараметричного критерію взагалі [10].  4. Критерій Манна-Уітні застосовують у випадку незалежних вибірок, наприклад, у  порівнянні результатів контрольної та експериментальної груп за одним чи декількома  показниками. Цей критерій є найбільш сильним у виявленні відмінностей між центральним  параметрами (мода, медіана). Використовуючи критерій Манна-Уітні найчастіше всього в  нульовій  гіпотезі  формулюються  твердження  стосовно   конкретного  параметру.  Скористаємось прикладом, розглянутим у [4, с.76].  Перед початком гри двом групам дітей дошкільного віку продемонстрували два  мультфільми. Одна група дивилась фільм з яскраво вираженими агресивними елементами,  друга – без них. Після перегляду кожна дитина деякий час гралась окремо від своїх товаришів,  причому досвідчені спостерігачі реєстрували кількість вчинків агресивного характеру,  скоєних дитиною по відношенню до своїх іграшок протягом цього періоду. Нульова гіпотеза  Н 0 – не існує відмінностей між медіанами для оцінки агресивності дітей після перегляду  фільмів. Альтернативна гіпотеза Н 1 – така відмінність існує.  У даному випадку нас цікавив конкретний параметр (медіана). Однак, не завжди  результати спостережень описуються кількісними значеннями, котрі потім можна ранжувати.  Окрім того, в деяких випадках нас цікавлять більш загальні нульові гіпотези, що стосуються  будь-яких відмінностей між генеральними сукупностями. Тоді застосовують критерій серій  Вальда – Вольфовича, котрий є  чутливим по відношенню до цілої низки відмінностей,  включаючи відмінності в медіанах, мірах мінливості й асиметрії.  Наприклад, у процесі експерименту з виховання волі дві групи учасників отримали два  різних типи підготовки. Після закінчення експерименту здатність до вольової діяльності  кожного учня була індивідуально перевірена в різних життєвих і навчальних ситуаціях,  причому вчителі-експерти , що оцінювали їхні дії, не були поінформовані про тип підготовки.  Н 0 – оцінки здатності до вольової діяльності, отримані в обох групах, були відібрані із  загальної генеральної сукупності (тобто обидві групи нічим не відрізняються одна від одної за  цим параметром). Н 1 – у результаті відмінностей у типі підготовки обидві групи відрізняються  своєю здатність до вольової діяльності (тобто оцінки не належать до однієї генеральної  сукупності).  Описуючи різні непараметричні критерії ми постійно звертались до перевірки  статистичних гіпотез непараметричними методами. Однак, перевірка гіпотези, зазвичай лише  початок статистичного дослідження. Після того як нульова гіпотеза відхилена, необхідно   робити більш змістовні висновки зі статистичного матеріалу: проводити точкові та  інтервальні оцінювання, дисперсійний аналіз і т.д.  Універсальність, простота і точність, математична витонченість непараметричних  гіпотез привертають усе більше уваги дослідників. Застосування цих методів у психолого- педагогічних дослідженнях значно підвищить їхню ефективність та якість.      392    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Література:     1.  Бикел П. Математическая статистика/ П.Бикел, К. Доксам. М., 1983. Вып. 2. 242 с.  2.  Грабарь М.И. Применение математической статистики в педагогических исследованиях/М.И.Грабарь,  К.А.Краснянская. М., 1977. 136с.  3.  Захаров В.П. Применение математических методов в социально-психологических исследованиях/  В.П.Захаров. Л., 1985. 64 с.  4.  Леман Э. Проверка статистических гипотез/Э.Леман. М., 1964. 297 с.  5.  Математическая психология: методология, теория, модели/Под ред. В.Ю. Крылова. М., 1985. 236 с.  6.  Методы системного педагогического исследования/Под ред. Н.В.Кузьминой. Л., 1980. 172 с.  7.  Рунион Р. Справочник по непараметрической статистике/Р.Рунион. М., 1982. 198 с.  8.  Тарасенко П.П. Непараметрическая статистика/ П.П.Тарасенко. Томск, 1976. 292 с.  9.  Тюрин Ю.Н. Непараметрические методы статистики/ Ю.Н.Тюрин. М., 1978. 64 с.  10. Холлендер М. Непараметрические методы статистики/ М.Холлендер, Д.А.Вульф. М., 1983. 518с.      У даній статті розглянуто особливості непараметричних методів та їх використання в психолого- педагогічних дослідженнях; охарактеризовано конкретні види непараметричних критеріїв та принципи їх  вибору для перевірки гіпотез.   Ключові слова: гіпотеза, критерій, вибірка, розподіл.      This article describes the main features of nonparametric methods and their use in psychological and pedagogical  research, described the specific types of nonparametric criteria and principles of their selection for testing hypotheses.   Keywords: нypothesis, criteria, sample, distribution.      С.В. Сальникова   (науковий керівник – доц. Б.А. Максимчук)  МОТИВИ ТА ІНТЕРЕСИ ЯК ФАКТОРИ ЗАОХОЧЕННЯ СТУДЕНТІВ ДО ЗАНЯТЬ  АКВАФІТНЕСОМ   Постановка проблеми. Провідні фахівці наголошують на необхідності пошуку нових  методів навчання фізичного виховання, оскільки застосування традиційних методів вже не  сприяє підвищенню рухової активності студентів.  Аналіз попередніх досліджень. Однією  з найбільш популярних форм рухової  діяльності, а також завдяки своїй доступності, емоційності та ефективності є вправи в умовах  водного середовища, або аквафітнес, оздоровчий вплив якого зумовлений активізацією  найважливіших функціональних систем організму, феноменом гравітаційного розвантаження  опорно-рухового апарату, високої енергетичної цінності виконуваної роботи та наявністю  стійкого загартовуючого ефекту [1; 2; 8; 10; 11].  Окремі методики сучасного аквафітнесу  формуються в результаті синтезу різноманітних  компонентів дистанційного плавання, ігрових форм занять і спеціалізованих вправ із арсеналу  нових видів рухової діяльності у воді, що забезпечує широкий діапазон їх застосування в  процесі розв’язання лікувально-профілактичних, рекреаційних і кондиційних завдань [4; 5; 7;  9; 12].   Аквафітнес є одним із популярних серед молоді видів рухової активності. Однак,  на  фоні великої кількості інформації про різні аспекти методики використання у фізкультурно- оздоровчих заняттях елементів дистанційного плавання, практично відсутні науково  обґрунтовані рекомендації щодо методик проведення занять у воді із залученням  інноваційних технологій, кількість яких постійно зростає через збільшення технічних засобів  та використання різних за характером вправ [6]. Тому доцільність застосування новітніх  технологій  у фізичному вихованні студентів потребує ґрунтовного науково-методичного  обґрунтування.  Наразі накопичені численні дані стосовно сприятливого впливу занять у воді на організм  людини. Навчання засобами дистанційного плавання отримали достатньо широке науково-   © С.В. Сальникова, 2012        393    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    методичне обґрунтування та використовуються в сучасних авторських програмах [5]. Нині  обґрунтовано зміст програм занять оздоровчим плаванням, спрямованих на корекцію фізичної  підготовленості студенток ВНЗ. Окрім того, вивчено особливості реакції серцево-судинної  системи жінок 40 – 50  років на комплекси вправ аквааеробіки різної переважальної  спрямованості, розроблено основні положення методики занять гідроаеробікою з жінками  зрілого віку та програму  циклічного тренінгу у воді для різного контингенту [5]. Також  вивчено проблеми побудови програм занять аквафітнесом із жінками 21-35  років з  урахуванням їхнього рівня фізичного стану.    Метою статті є визначити структуру мотивації до занять аквафітнесом студентів ВНЗ,  враховуючи їхні індивідуальні особливості та інтереси. Для вирішення поставленої мети  використовувалися такі методи досліджень як: аналіз  науково-методичної та спеціальної  літератури, опитування та анкетування, педагогічне спостереження та методи математичної  статистики.  Завдання дослідження:  1. Аналіз літературних джерел з метою дослідження  підвищення мотивів та інтересів студентів до заняття аквафітнесом. 2. Дослідити сучасний  стан впливу інтересів на мотиви студентів до занять аквафітнесом.   Виклад основного матеріалу. Низька оздоровча ефективність фізичного виховання  студентів  ВНЗ у багатьох випадках пояснюється відсутністю у них необхідної мотивації та  інтересу до стану свого здоров’я та фізичної підготовленості. Основними причинами  зниження мотиву та інтересу до занять з фізичного виховання серед студентів є  стандартизація системи побудови занять і виконання фізичних вправ протягом тривалого  часу, низький рівень знань про різновиди фізичних засобів, а також відсутність спеціальних  знань про вплив фізичних вправ на організм людини [3].   Систематичні заняття фізичними вправами, досягнення визначних успіхів, вікові   особливості, статеві ознаки, індивідуальні, особистісні установки, соціальне середовище,   суспільні норми, правила, закони, принципи – все це визначає подальший розвиток мотивів   занять фізичною культурою й спортом.    Мотиви занять аквафітнесом залежать від цілей діяльності. Реальність досягнення мети   створює перспективу особистості. А. Макаренко висловлювався, що перспектива –  це   «завтрашня радість», яка додає цілям особливого спонукального характеру. Але перспектива   повинна бути безупинною, з постійно зростаючими, за труднощами, цілями. Від правильної   постановки цілей залежить формування інтересу й цілеспрямованості студентів у сфері   фізичної культури й спорту.   Підтримка інтересу і цілеспрямованості у студентів залежить від позитивного   емоційного стану на уроці фізичної культури чи заняттях із плавання. У таких випадках, як   правило, ефективність виконання фізичних вправ у фізкультурній і спортивній діяльності   буває особливо високою.   Виконання фізичних вправ вимагає від студентів активного використання усіх видів   мислення, а тому є ефективним способом розвитку інтелекту. Для цього важливо, щоб фізичні   вправи були доступними і ускладнювалися поступово.   Особливе значення для формування стимулів до занять фізичними вправами має   спонукання студентів до порівняння й протиставлення, аналізу й узагальнення, обґрунтування   й оцінювання. Викладач активізує розумові операції, привчає самостійно приймати рішення.  Враховуючи ці факти, ми пропонуємо будувати заняття з аквафітнесу на підставах  формування постійного інтересу до них, що ефективно позначиться на зміцненні здоров’я,  підвищенні рівня фізичної підготовленості та рухової активності студентів.   Комплекси вправ з аквафітнесу можна виконувати в групі або індивідуально  протягом  45-50 хвилин. На занятті викладач повинен так організувати студентів, щоб мати можливість  контролювати їх та своєчасно регулювати навантаження. Тому найбільш вдалим вважається  фронтальний спосіб навчання, у якому комплекс вправ одночасно виконують всі студенти.  Він забезпечує велику щільність заняття та можливість багаторазового повторення вправ.     394    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Заняття з аквафітнесу є цікавими для студентів завдяки емоційності, різноманітності  комплексів, а також використанню необхідного обладнання й музичного супроводу, тому  кожний етап заняття повинен бути побудований на основі мотиваційної бази особистості.   З метою дослідження основних мотивів та інтересів тих, хто займається аквафітнесом,  було проведено анкетування та опитування студентів 4-го курсу факультету  фізичного  виховання  Вінницького  державного  педагогічного  університету  імені  Михайла  Коцюбинського, у результаті якого було виявлено п’ять ключових факторів, що визначають  структуру мотивації студентів до занять аквафітнесом.  Основним є фактор «зміцнення здоров’я». Він становить 46% від загальної кількості.  Наступними за значимістю є фактори «зовнішнього вигляду» (31,4%), «психологічний»  (8,5%), «пізнавальний» (7,4%) та «соціальний» (6,7%).  Фактор «зміцнення  здоров’я» визначають такі мотиви, як: загальне поліпшення фізичної  підготовленості, поліпшення діяльності серцево-судинної системи та позитивний вплив на  опорно-руховий апарат (наприклад, поліпшення постави, зменшення болю в ділянці суглобів  та спини тощо).  У зв’язку з тим, що більша частина респондентів опікуються своєю зовнішністю, дуже  важливою є друга група факторів, яка об’єднана в комплекс «зовнішній вигляд» і складається  з таких мотивів як загальне зниження маси тіла (49,9%),  корекція фігури (40,1%)  та  збільшення м’язової маси (10%).  Мотиваційний комплекс «психологічний чинник» визначається такими двома майже  рівними складовими, як антистресовий вплив занять аквафітнесом (зняття напруги, поява  відчуття розслабленості) (49,8%) та отримання задоволення й радості на  заняттях (50,2%).  «Пізнавальний» фактор складається з двох компонентів: бажання більше дізнатися про  свій рівень фізичної підготовки, будову тіла, відхилення від норми і контролю за динамікою  цих показників (51,8%) та отримання інформації про правильність виконання тих чи інших  вправ, оволодіння новими вміннями та навичками й досягнення контролю розуму над тілом  (48,2%).  «Соціальний» фактор  дозволяє виявити важливість соціального аспекту серед інших  категорій мотивації, а також його структуру. Компоненти «соціальної» мотивації поділялися  на три складові: знаходження друзів і розширення кола знайомих (38,6%),  шанобливе  ставлення оточуючих (32,8%), досягнення більшої впевненості в собі й відчуття власної  значущості (28,6%).  Слід враховувати, що прихильність до рухової активності багато в чому залежить від   особистісних характеристик та інтересів студентів. Як свідчить анкетування, для більшості  студентів характерними є такі особливості, як: досвід занять спортом у дитячому та  юнацькому віці (51%); упевненість у здатності займатися (60,5%); сприйняття фізичних  навантажень як задоволення (39,5%), а також здатність долати різні труднощі (хвороби,  травми) (49%).  Займаючись самостійно, студенти надають перевагу танцям (50%),  заняттям на  тренажерах (25%), плаванню  (15%), заняттям з пілатесу та йоги (10%). Тому в подальшому в  будові програм занять буде доцільним впровадження нових видів рухової активності у воді,  таких як: акваданс, аквабілдінг, акваджоггінг, аквайога.  Для посилення мотивації студентів до занять були виділені такі основні стимули:  підтримка тонусу м’язів, регулювання ваги, чудове самопочуття після занять, покращення  самооцінки, задоволення від розмаїття комплексів вправ і спілкування.  Висновки. Отже, проаналізована структура мотиваційної бази доводить доцільність  врахування мотивів та інтересів студентів з метою ефективного застосування аквафітнесу на  заняттях із фізичного виховання, що дозволяє зробити висновки про те, що використання  аквафітнесу у фізичному вихованні студентів здатно урізноманітнити навчально-виховний  процес та підвищити ефективність занять.  Проведений аналіз дозволив виявити, що мотивацією до занять аквафітнесом у студентів  є бажання зміцнити здоров’я, зменшити масу тіла, покращити зовнішній вигляд, знизити        395    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    психоемоційне напруження та досягнути більшої впевненості в собі. Основними факторами  оптимізації заняття аквафітнесом зі студентами є визначення характеру мотивації до занять,  що відображає потреби тих, хто займається, урахування початкового рівня фізичного стану та  фізичної підготовленості, а також вибір раціональної спрямованості заняття та характеру й  величини тренувальних навантажень на кожному з його  етапів.  Зазначений аналіз може слугувати приводом до розробки методики, що включає  теоретичні засади та передбачає оволодіння практичними вміннями й навичками основ  аквафітнесу, його видами, напрямками, засобами та впровадження програми занять з  аквафітнесу в навчальний процес студентів інституту фізичної культури.      Література:     1. Булатова М.М., Сахновський К.П. Плавание для здоровья. – К.: Здоров’я, 1988. – 136 с.  2. Булгакова В.Ю., Васильева И.А. Аквааэробика. – М.: РГАФК, 1996. – 30 с.  3. Герасименко С.Ю., Кізло В.І., Кушнір Р.Г. Обґрунтування методики використання аеробіки у фізичному  вихованні студентів ВНЗ // Сучасні проблеми фізичного виховання і спорту школярів та  студентів України.  Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. 24-25 квітня 2008 р. – Суми, 2008. – С. 24-27.  4. Давыдов В.Ю., Шамардин А.И., Краснова Г.О. Новые фитнесс-системы: Учебн. Пособие. – Волгоград:  ВГАФК, 2005. – 284 с.  5. Иващенко Л.Я., Страпко Н.П. Оздоровительное плавание \\ Самостоятельные занятия физическими  упражнениями. – К.: Здоров'я, 1988. – С. 84 – 94.  6. Козубей П.С., Божук Н.М., Усачов Ю.О. Програмування фізкультурно-оздоровчих занять аквафітнесом  з урахуванням пріоритетних мотивів та інтересів студентської молоді // Сучасні проблеми фізичного виховання і  спорту школярів та студентів України. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. 24-25 квітня  2008 р. – Суми, 2008. – С. 55 – 58.   7. Лоуренс Д. Аквааэробика. Упражнения в воде: пер. с англ. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2000. – 256 с.  8. Меншуткина Т.Г. Методические основы оздоровительно-рекреационной работы по плаванию с  женщинами: Монография. – СПб: ГАФК им. Ф. Лесгафта, 1999. – 192 с.  9. Менхин Ю.В., Менхин А.В. Оздоровительная гимнастика: Теория и методика. – Ростов н/Д.: Феникс,  2002. – 384 с.  10. Плавание: Учебник / Под ред. В.Н. Платонова. – Олимпийская литература, 2000. – 496 с.  11. Теория методика физического воспитания: Учебник / Под ред. Т.Ю. Круцевич. – К.: Олимпийская  литература, 2003. - Т. 2. – С. 365 – 373.  12. Хоули Эдвард Т., Френкс Б. Дон. Руководство инструктора оздоровительного фитнеса / Пер. с англ. –  К.: Олимпийская литература, 2004. – 376 с.       У статті аналізується мотиваційна структура як фактор оптимізації занять аквафітнесом у  фізичному вихованні студентів. Розглядаються структурні елементи мотивації з метою підвищення  ефективності занять аквафітнесом. Робиться висновок про можливість удосконалення процесу фізичного  виховання студентів ВНЗ, беручи до уваги особистісні характеристики молоді.    Ключові слова: фізичне виховання, аквафітнес, студенти ВНЗ, мотиваційний комплекс, рухова  активність.  The article deals with the analysis of the motivational structure as a factor of aqua fitness lessons optimization in  students’ physical education. Considered are the structural elements of motivatio n with the aim of aqua fitness lessons  effectiveness enhancement. Conclusion is made about the  possibility to improve the pr ocess of higher educational  establishment students’ physical education taking into account the youth’s personal characteristics.   Keywords: physical education, aqua fitness, higher educational establishment students, motivational complex,  motor activity.          396    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   А.О. Сидоренко   (науковий керівник – доц. А.В. Войнаровський)  ПЕРЕМІЩЕННЯ ПОЛЯКІВ І УКРАЇНЦІВ НА ЗАВЕРШАЛЬНОМУ ЕТАПІ ДРУГОЇ  СВІТОВОЇ ВІЙНИ  Українсько-польський етнополітичний конфлікт на завершальному етапі Другої світової  війни став приводом для радянського і польського керівництва розв’язати його шляхом  проведення евакуації поляків з УРСР та українців з Холмщини,  Підляшшя та Лемківщини.  «Обмін» населенням мав не тільки нормалізувати суспільно-політичну ситуацію на  українсько-польському пограниччі, але й сприяти розв’язанню фінансово-економічних  проблем. Ідею нового західного кордону СРСР по лінії Керзона та обміну населенням також  підтримали на Тегеранській конференції 1943  року лідери західних країн, вважаючи  переселення одним зі шляхів нормалізації  міждержавних відносин у Центрально-Східній  Європі.  Ґрунтовне дослідження українського питання в радянсько–польських відносинах 1944 –  1946 рр. має неабияку наукову актуальність, оскільки є надзвичайно небхідним для створення  цілісної картини взаємин цих народів у роки Другої світової війни. Актуальність даної теми  зумовлена не тільки потребами історичної науки, але й геополітичною ситуацією навколо  України.  В умовах налагодження і розвитку добросусідських стосунків між Україною і  Польщею є просто необхідним неупереджене вивченя даної теми.   Мета даного дослідження –  створити цілісну картину діяльності польського та  радянського урядів у сфері розробки та реалізації своєї політики стосовно українського  питання, як одного з ключових у розвитку польсько-українських стосунків у зазначений  період .  Аналіз використаної літератури дає підстави стверджувати, що науковці, такі як:  М. Трухан, С. Макарчук, Ю. Сливка, О. Буцко, С. Ткачов, В. Трофимович, І. Цепенда  зосереджували свою увагу на висвітленні польсько-українських стосунків у кінцевий період  війни і після її закінчення. Провідною темою було пересселення українців та поляків у 1944- 1946 рр.  Приводом  початку евакуації стали листи до радянського керівництва від українців з  Польщі, особливо лемків із прифронтової зони, з проханням приєднати до України території  їхнього проживання або переселити їх в Україну. Подібні листи надходили також до ПКНВ  від поляків з Волині, які вимагали від польської влади швидкого переселення їх до Польщі,  що було викликано хвилею терору 1943 – 1944 рр. [1, с.183]. Але на тлі загальної атмосфери  якнайшвидшого переселення, поляки, насамперед Галичини, не мали наміру виїжджати до  Польщі. Вже взимку 1944 р. керівництво обох держав пересвідчилось у бойкоті поляками  переселенської  акції.  Такий  розвиток  подій  зводив  нанівець  їхні  плани  щодо  мононаціоналізації прикордонних територій. Саме тому, незважаючи на задекларований  добровільний  характер репатріації, фактично вже з весни 1945 р. радянське керівництво  шляхом арештів та провокацій привело в дію депортаційний механізм, який змусив сотні  тисяч поляків розпочати «добровільне» переселення.  Молода українська дипломатія восени 1944  р. зробила перший крок у розвитку  двосторонніх відносин. Нею було ретельно підготовлено проект Угоди між урядом УРСР і  Польським комітетом  національного визволення (ПКНВ) про евакуацію українського  населення з території Польщі та польських громадян – з території УРСР. На перший погляд,  вона не відрізнялась від подібних угод, що їх у певні періоди укладали сусідні держави, що  бажали уникнути конфліктів на етнічному ґрунті. Найголовнішою умовою мала виступати  добровільність переселення. Угоду підписали 9 вересня 1944 р. Голова  РНК УРСР М.Хрущов  і голова ПКНВ Осубка-Моравський. УРСР і Польща домовилися про обмін головними  уповноваженими, місцем перебування яких визначалися Луцьк і Люблін. У цих же пунктах  працювали головні представники, призначені країною-господарем. Головні уповноважені й    © А.О. Сидоренко, 2012        397    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    головні представники мали по два заступники (один з них належав до спецслужб) і  призначали, у свою чергу, районних уповноважених і представників. Районні уповноважені  польської сторони розташовувалися на території УРСР – у Ковелі, Володимир-Волинському,  Луцьку, Рівному, Дубні, Кременці, Бродах, Раві-Руській, Львові, Самборі, Дрогобичі, Стриї,  Ходоровій,  Станіславі,  Тернополі,  Золочеві,  Кам'янці-Бузькій   і  Чорткові.  Районні  уповноважені УРСР працювали в містах Польщі — Влодаві, Хелмі, Грубешуві, Томашуві,  Любечуві, Ярославі, Перемишлі, Ліску, Замості, Красноставі та Білгораї. Головним  уповноваженим з питань евакуації на території Польщі від УРСР було призначено заступника  наркома харчової промисловості М.Підгорного (майбутній перший секретар ЦК КП України,  а згодом голова Президії Верховної Ради СРСР). Евакуацію польських громадян з території  Західної України забезпечував головний уповноважений ПКНВ В.Цокаль [2, с.107].   Однак виникає запитання, чому Москва доручила УРСР підписати вказаний договір з  Польщею, а не зробила це сама. На наш погляд, тут демонструвалася світові можливість  практичної діяльності УРСР на міжнародній арені згідно з законом про  розширення  зовнішньополітичних функцій союзних республік. Додаткові міркування висловлює  львівський історік Ю. Сливка: «Тут і була закладена міна, яка діє ще й нині. Цим договором  імітувалося усталення кордону між двома народами – українським і польським; при цьому  Москва начебто залишалася осторонь. Крім того, Радянський Союз резервував за собою  можливість маневру: якщо б країни  антигітлеровської коаліції виявилися занадто  принциповими, то він мав би можливість сказати, що це ж не ми підписали договір, а Україна.  Разом з тим Кремль фактично інспірував загострення польсько-українських взаємин і  юридично не ніс відповідальність за розпалювання нової громадянської війни» [3, с.223].   І СРСР, і Польща виявили зацікавленість в організації переселення , оскільки обидві  сторони відчували гострий брак робочої сили через великі втрати у війні. Були також  сподівання пом'якшити етнічні суперечності на суміжних територіях, адже в Закерзонні  залишалося близько 700 тис. українців-автохтонів, тобто тих, хто споконвічно мешкав на  етноукраїнських землях у межах іншої держави. Крім того, ініціатори переселення намагалися  підірвати базу руху опору новій владі з боку українських і польських націоналістів.  Польська сторона зволікала з формуванням механізму переселення, посилаючись на  брак умов прийняття переселенців, оскільки значна частина території Польщі все ще  перебувала під німецькою окупацією. Проте дослідники звертали увагу на три справжні  причини такого ставлення – приховану надію на повернення західноукраїнських земель,  очікування  можливої війни між союзниками –  СРСР та Великою Британією й США,  невдоволення поляків характером і діяльністю ПКНВ [4, с.87]. 23 жовтня 1944 р. до Луцька  прибув головний уповноважений ПКНВ, й поступово була розгорнута мережа польських  районних уповноважених. Щоправда, радянська влада ставилася дуже підозріло до польських  представників. Радянські органи держбезпеки вдалися до методу перевірки контингенту   польського апарату, викрили в ньому «засміченість» «націоналістичними» елементами та  членами Армії Крайової (АК), частину з яких було заарештовано.  Однак укладення Угоди 9  вересня 1944  р. про взаємний обмін населенням, де  договірними сторонами виступали ПКНВ та уряди УРСР, БРСР і Литовської РСР, мало й  зовнішньополітичну мету. З одного боку, Польща прив’язувалась до прорадянських  сил, а з  іншого – УРСР та БРСР виступали як суб’єкти міжнародного права, що в свою чергу  посилювало позиції Кремля в реалізації концепції домінування в майбутній ООН [5, с.115].   Просування фронту на захід, загострення суспільно-політичної ситуації на українсько- польському пограниччі спонукали частину громадян, які втратили помешкання та власність,  змінити місце  проживання. Однією з причин, яка штовхала українців і поляків до переселення,  був також страх перед відновленням терору, відплатних акцій з боку обох підпільних рухів. Тож  незважаючи  на  незадовільне  організаційно-транспортне  забезпечення,  Кремль  прагнув  якнайшвидше провести обмін. Проте як радянське, так і польське керівництво не володіло  реальними даними про кількість переселенців,  що зумовлювало неодноразові зміни часових     398    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   рамок проведення акції. Ця ж причина породжувала проблеми з забезпеченням переселенців  житлом на нових місцях, працевлаштуванням, відшкодуванням втраченого ними майна.   Негативно була сприйнята радянським керівництвом інформація, отримана наприкінці  1944 р., про призупинення надходження заяв на переселення як від українців, так і від  поляків. Одним із найважливіших чинників, який стримував населення від  подання заяв, було  вороже ставлення до переселення з боку польського та українського підпілля, які діяли на  зрив акції, а також соціально-економічні чинники, зокрема побоювання самих переселенців  щодо непевних перспектив на новому місці поселення. Ускладнювало процес переселення  масове повернення українців зі східних областей УРСР, яке розпочалося в липні 1945 р. [6,  с.258]. Головною причиною цього були важкі матеріально-побутові умови, в яких опинилися  переселенці, незвична для них колективно-колгоспна форма ведення сільського господарства  й атеїстична спрямованість духовного життя.    З погляду радянського керівництва, спротив переселенню мав політичне підґрунтя, а  тому воно шукало нових методів, які б підштовхнули населення до виїзду. Є підстави  стверджувати, що вже в другій половині листопада 1944 р. та на початку 1945 р. радянські  спецслужби вдавалися до залякування, провокацій з метою примусити населення до  якнайшвидшого виїзду. Нова польська влада, зі свого боку, зустрівши опір переселенню і  зважаючи на певну нормалізацію взаємин УПА з польським підпіллям, у серпні 1945 р.  вдалася до застосування військової сили  для переселення українців. З цього часу виселення  українців супроводжувалося брутальним насиллям, репресіями та численними вбивствами  цивільних громадян, набувало всіх ознак депортації, а Холмщина, Підляшшя і Посяння  втрачали українське етнічне обличчя.   Принципу добровільності влади обох країн дотримувалися тільки на початку  переселення. Фактично в більшості своїй ні українці, ні поляки не бажали  виїжджати.  Українці в Закерзонні плекали любов до землі батьків, боялися колективізації та сталінських  репресій у СРСР. Їм відмовляли у проханні поїхати в Україну, щоб ознайомитись із  тамтешнім життям і місцями майбутнього поселення. Поляки в Україні все ще вважали  можливим перехід Волині й Східної Галичини до Польщі, а в разі перемоги радянської влади  в Польщі втрачався головний резон для виїзду [7, с.491].   Перший ешелон з українськими переселенцями, в основному безземельними та  бездомними селянами, вирушив в Україну в листопаді 1944 р. На перепускних пунктах  новоприбулих ретельно «фільтрували» представники НКВС, НКДБ й Смершу («Смерть  шпигунам»), тут же відбувались арешти підозрюваних.   Взимку процес переселення практично припинився  і поновився тільки на весні 1945 р.  через ужиття примусових заходів. Полякам у СРСР загрожували депортація, насильна  відправка на відбудову шахт Донбасу, арешти, конфіскація майна. Ще в складніших умовах  виявились українці в Закерзонні, яких позбавляли права на землю, поділену під час аграрної  реформи. Влада ліквідовувала українські школи, просвітницькі організації, переслідувала  греко-католицьку Церкву. Польське збройне підпілля також нарощувало тиск на українську  громаду [8, с.209].   Радянська сторона в цей період ініціювала кампанію брутального ставлення до  українців у Польщі. На початку серпня 1945 р. головний уповноважений Уряду УРСР в  Любліні М.Підгорний звернувся до польської влади з проханням застосовувати війська для  прискорення акції переселення. Поляки негайно скористалися цією нагодою. 1 вересня 1945 р.  три дивізії Війська Польського взялися за примусове виселення українців з теренів Ліського,  Перемишльського, Любачувського та Сяноцького повітів, а згодом – з Лемківщини. Збройний  контингент був навмисне укомплектований поляками – вихідцями із Західної України, які  мали особливу неприязнь до українців і могли діяти нещадно. Солдати вдалися до масових   насильств, терору, вбивств, мародерства. Селяни ховалися по лісах і болотах, окремі  переходили на територію Чехословаччини. Для вистеження й винищення втікачів  застосовувалися розвідувальні літаки. Процес переселення перетворився на брутальну  депортацію. Страждання цивільного населення вразило навіть загартованих радянських        399    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    службістів. Заступник головного уповноваженого від УРСР, заступник наркома внутрішніх  справ УРСР Т.Кальненко дорікав своїм польським партнерам, що вони, мовляв, «трохи  переборщили» [9, с.207] .  В умовах повсюдного воєнного та політичного тиску УПА брала на себе функцію  захисту автохтонного українського населення від вигнання з земель, на яких століттями жили  й працювали його предки . Унаслідок поширеного активного та пасивного спротиву терміни  переселення українців з Польщі зривались, і їх продовжували у 1945 та 1946 рр. Загалом  станом на жовтень 1946 р. з УРСР до Польщі переселилися 812 688  осіб польської й  єврейської національності [10, с.393].   Отже, в ході депортації було повністю нівельовано принцип добровільності, закладений  в основу Угоди від 9 вересня 1944 р. між УРСР і Польщею; примусова акселерація депортації  призвела до численних майнових втрат, а також тисяч людських жертв, що зробило значно  важчою наступну адаптацію людей на теренах УРСР.      Література:     1.  Трухан М. Українці в Польщі після Другої світової війни, 1944 – 1984. – К., 1990. – 403 с.  2.  Макарчук С. Переселення поляків із західних областей України в Польщу у 1944 – 1946 рр. ⁄ ⁄ УІЖ. –  2003. – №3. – С. 103 – 115.  3.  Депортації. Західні землі України кінця 30-х – початку 50-х рр. Документи, матеріали, спогади ⁄ Відп.  Ред. Ю. Сливка. – Львів, 1998. – Т. 2. – 432 с.  4.  Буцко О. Украина – Польша: миграционные процессы 40-х годов. – К., 1997. – 149 с.  5.  Ткачов С. Польсько-український трансфер населення 1944 – 1946 рр. – Тернопіль, 1997. – 216 с.  6.  Трофимович В. Деякі аспекти українсько-польських відносин у роки Другої світової війни // Наукові  записки Національного університету «Острозька академія»: історичні науки. – Острог: Національний університет  «Острозька академія», 2003. – Вип. 3. – С. 250-262.  7.  Цепенда І.Є. До питання про переселення українців з Польщі в УРСР за Люблінською угодою 1944 р.  / І.Є.Цепенда // Україна в європейських міжнародних відносинах. – Наук. зб. на пошану доктора історичних наук,  професора, члена-кореспондента НАН України Мельникової І.М. – К., 1998. – С.488 – 499.  8.  Цепенда І. Обіцянки та реалії: соціально-економічні аспекти переселення українського населення з  Польщі до УРСР (1944 – 1946 рр.) / І.Цепенда // Наук. вісн. Чернів. ун-ту. – Вип. 272. – Істор. Політ. науки.  Міжн. відн. – Чернівці, 2005. – С.206 – 211.  9.  Цепенда І. Зрив радянських планів щодо блискавичного проведення репатріації українського  населення з Польщі до УРСР / І.Цепенда // Warszawskie Zeszyty Ukrainoznawcze. – Studia Ucrainica. – T.XIX – XX.  – Pod red. prof. Stefana Kozaka. – Warszawa: Wyd. Uniwersytetu Warszawskiego, 2005. – S.206 – 211.  10.   Цепенда І. Переселення польського населення з УРСР до Польщі в т.зв. «добровільний» період  репатріації (листопад 1944 – серпень 1945 рр.) / І.Цепенда // Warszawskie Zeszyty Ukrainoznawcze. – Studia  Ucrainica. – T.XVII – XVIII. – Pod red. prof. Stefana Kozaka. – Warszawa: Wyd. Uniwersytetu Warszawskiego, 2004. –  S.389 – 396.      У статті розглядаються передумови прийняття рішення політичною владою СРСР і ПР щодо обміну  території та процес «евакуації» у зв’язку з цим українського населення з Польщі у 1944-1946 рр.   Ключові слова: переселення українців та поляків, депортація.   The article takes view upon pre-conditions of making up political decision by Political power of the USSR and PR  about territory exchange and process of  «evacuation» in this connection of th e Ukrainian population from Poland in  1944-1946.    Keywords: migration of Ukrainian and Polish and deportation.       400    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   О.О. Скульська   (науковий керівник – проф. А.М. Коломієць)  ТЕЛЕБАЧЕННЯ ТА ІНТЕРНЕТ – ОДНІ ІЗ ЧИННИКІВ ПРОТИПРАВНОЇ  ПОВЕДІНКИ У НЕПОВНОЛІТНІХ  Питання профілактики правопорушень серед неповнолітніх у наш час особливо  актуальне, адже процеси деморалізації суспільства, негативний вплив засобів масової  інформації, телебачення та оточуючих часто провокують дітей на скоєння злочинів. Особливо  потужний  вплив на дітей здійснює телебачення. Телевізор стає для дитини основним  джерелом інформації. Без телебачення сучасне життя важко й уявити. Є сім’ї, в яких телевізор  увімкнений цілий день: є й такі, в яких у кожній кімнаті по екрану. Причому дорослі,  виходячи із особистого досвіду, впевнені про нешкідливість перебування дитини перед  телеекраном . Але ця думка не просто помилкова, вона небезпечна.  Доросла людина оцінює і фільтрує, аналізує та переробляє інформацію на основі  підсвідомості, а дитина не може відмежовувати уявну реальність від дійсності і часто  сприймає телевізійні схеми як план для реалізації в реальному житті, і тому в неї поступово  формується кримінальний тип мислення.   У дітей, які залежні від телебачення, формується хибна думка про те, що якщо ти не  можеш досягнути того, чого прагнеш, якщо ти багатий і сильний, то закон для тебе не  писаний. Загальними причинами формування негативної поведінки дітей є транслювання по  телебаченню сцен насильства, жорстоких убивств, пропаганда культу грошей [1].  Та основна проблема  не лише у серіалах, а й у сучасних мультфільмах. Доведено:  сучасні західні мальовані фільми руйнують психіку дітей. Одна з найгостріших проблем для  батьків – це катастрофічний брак часу для спілкування з дітьми. Вихід, здавалося б, знайшли  давно: якщо ви вдома зайняті, то можна включити малюку мультики – і нехай розважається,  одночасно розвиваючись. Але… чи в ту сторону піде його розвиток?  Здавалося б, що може бути краще, ніж історії про Гуффі, Дональда і Міккі Мауса. Але  варто врахувати дуже тонкий момент: дитина все побачене сприймає буквально. Вона бачить,  як Гуффі з величезної висоти падає на асфальт і підлітає вгору. Значить, так воно і має  бути.  Дональда вдарять по голові відбійним молотком, а у нього від цього лише пташки навколо  голови літають. Ура! Можна спробувати. Кота Тома рубають на куски, а потім ці куски знову  збираються в цілого кота. Чудово! Якщо відрубати другові пальчика, а потім приставити, він  приросте! Можливо це перебільшення, проте відомі випадки,  коли діти реально пробували  повторити те, що витворяли їхні улюблені екранні герої [4].  На жаль, основна частина зарубіжних мультфільмів наповнені агресивними чи  аморальними сценами. Деякі із них мають сцени, що породжують жорстокість. Тому подібні  мультфільми показувати дітям не можна ні в якому разі, а в нас вони транслюються щоденно,  є навіть спеціальні  канали, здебільшого наповнені подібною продукцією. То якою виросте  дитина, яка дивиться такі мультфільми?   Молодший шкільний вік – це найсприятливіша пора для формування в дитини потреби в  ідеалі. Тому надзвичайно важливо, щоб діти обрали правильні приклади для наслідування. Та,  на жаль, часто в неповнолітніх формуються хибні ідеали та взірці. Діти сприймають ідеалом   позитивних героїв бойовиків, які стріляють чи вбивають учетверо більше, ніж герої негативні,  або ж Шрек, чи Покемони, Том і Джері, Черепашки Нінзя – ці герої мультфільмів відомі усім,  та саме у них можна спостерігати пропаганду насилля.  Найпростіший вихід –  заборонити дітям дивитися мультики взагалі. Однак це  неправильно. Психологи радять використовувати в такому випадку  підміну. Замінити  жорстокі західні на старі радянські – про кота Леопольда, Вінні Пух і Карлсона.  Про те, що в цих мультиках є глибока мораль і закладені загальнолюдські поняття про  добро, дружбу, вірність, говорити зайве. Навіть духовні та громадські лідери неодноразово  схвально відгукувалися про старі радянські мультфільми [4].    © О.О. Ск у льська, 2012        401    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    Телевізор безповоротно формує особистість із низькою трудовою активністю і творчим  потенціалом. Отже, основне із завдань школи та батьків – зберегти здоров’я дитини, а  здоров’я – це стан повного фізичного та психічного врівноваження, це не лише відсутність  хвороб, а насамперед душевний стан, а для збереження гостроти сприймань, психіки дитини,  попередження шкідливого впливу  оточуючого на психологічний стан дитини, увагу необхідно  звернути на види кінофільмів і телепередач, якими захоплюється дитина, тобто на  телебачення.  Для збереження психічного здоров’я молодших школярів, а отже і вдалої профілактики  правопорушень необхідно систематично проводити бесіди чи турніри «Телебачення шкідливо  впливає на наше життя», на яких розглянути проблеми, які може викликати телебачення:  – діти привчаються до поверхневого сприйняття життя;  – слабшає фізична і творча сила;  – зменшується гострота сприйняття і здатність до логічного мислення;  – згодом у дитячому характері з’являється брехливість і потайливість, дитина звикає до  порожнього проведення часу і сидіння перед екраном;  – передачі низького морального рівня вчать дітей  агресивності, здійснення поганих  вчинків, до зниження моральних засад [5].  Також необхідно систематично обговорювати типи фільмів, серіалів, телепередач і  мультфільмів, які переглядають молодші школярі. Потрібно колективно обговорювати  користь чи шкідливість від їх перегляду, їх практичне значення чи цінність для життя,  визначати позитивну користь чи негативний вплив. Отож, учні повинні усвідомити, що вибір   телепередач для перегляду повинен мати позитивний вплив, а забезпечення цього  усвідомлення і є важливим завданням учителя початкових класів.  Наукові дослідження підтверджують негативний вплив телебачення на збільшення рівня  злочинності серед неповнолітніх. Психологи рекомендують дітям після 6 років (90% розвитку  мозку) дивитись телевізор не більше години у тиждень. Після 10 років – 2-3 години. Знаючи  цю статистику, батьки  повинні зробити вибір між вимогами дитини, її незадоволенням та  свідомим спричиненням їй шкоди [1].   Останнім часом, крім телебачення, виникла так звана «комп’ютерна проблема».  Комп’ютер дозволяє вирішувати всі ті проблеми, які до винаходу комп’ютера не існували…   Зараз комп’ютер є практично у кожній родині. Разом із можливістю отримати  безлімітний  Інтернет маємо спосіб провести не одну й не дві години. За результатами  опитування учнів, 100% проводять час за комп’ютером удома, 75% витрачають декілька  годин для спілкування з однокласниками за допомогою Інтернету замість спільної прогулянки  або заняття спортом, 40%  приховують від батьків, скільки насправді часу провели за  комп’ютером [6].  У наш час особливо  важливого значення набуває інформація. Усе частіше потрібне  володіння швидкими та точними даними про предмет діяльності. Найбільш зручним способом  одержання й передачі різноманітної інформації є використання всесвітньої комп’ютерної  мережі Інтернет, що поєднує між собою безліч комп’ютерних мереж, які працюють за  єдиними правилами. Однією із переваг Мережі є користь і великий  обсяг інформації. Інтернет  – джерело найбільш «свіжої» інформації, яка постійно оновлюється.  Інтернет-технології стали природною частиною життя дітей і сучасної молоді. Невміння  працювати з комп’ютером і орієнтуватись в Інтернет-просторі в сучасному суспільстві можна  порівняти з невмінням писати й читати [6].  Навчальні, розважальні та розвивальні Інтернет-ресурси орієнтовані на дітей будь -якого  віку. За їх допомогою діти в цікавій формі засвоюють основи письма і лічби, вчаться  малювати та моделювати, привчаються до самостійної роботи і складають уявлення про  навколишній світ. Розв’язання цікавих задач формує у дошкільників та дітей молодшого  шкільного віку навички навчальної діяльності. Інтернет може бути прекрасним місцем для  навчання  дітей, їхнього дозвілля та розваг, де вони можуть відпочивати чи щось  досліджувати.     402    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Але всесвітня павутина може бути й небезпечною для дітей. У молодшому шкільному  віці дитина засвоює правила поведінки і вчиться оцінювати власні вчинки і дії оточуючих  крізь призму моральних норм, що формуються у спілкуванні з дорослими. Саме цей період э  найважливішим для навчання правил поведінки і безпеки в Мережі. Діти цього віку  прагнуть  самостійно досліджувати навколишній світ, задовольняючи інтерес до пізнання, зокрема і за  допомогою Інтернету.  У них розвиваються мотиви поведінки, моральну складову яких формують ідеали. Це  герої книг, фільмів та комп’ютерних ігор. Характерною особливістю наслідування є  копіювання зовнішнього боку вчинків героїв, оскільки, незважаючи на правильний аналіз  змісту цих вчинків, дитина може не співвідносити їх із власною поведінкою.   В Інтернеті є багато форм прояву агресії та ненависті, починаючи від терористичних  сайтів і закінчуючи сайтами, що містять жорстоку сатиру. Неважко зрозуміти, як деякі діти  переходять від сайтів, де глузують з інших людей через їх зовнішність, до сайтів, де об’єктом  нападів стають національні  меншини.   Прибічники різних угрупувань, які пропагують непримириме ставлення до інших людей  або груп людей, усе більше проникають в Інтернет, щоб залучати до своїх лав молодь.  Роздмухувачі національної ненависті та негативного ставлення до інших спільнот шукають  вразливих дітей та юнаків, яких можна залучити до свого угрупування через приватні чат- кімнати та електронну пошту [2].   У цей період контроль за діяльністю дитини в Інтернеті має бути досить високим. Проте  не потрібно забувати, що прагнення дослідити Інтернет та надто суворий контроль з боку  дорослих можуть викликати негативну реакцію дитини і стати причиною приховування її  діяльності в Інтернет-просторі.   Батьки можуть лише тоді захистити своїх дітей , коли вони цікавитимуться їх діяльністю  у мережі Інтернет. Необхідно стежити за використання Інтернету. В основному діти, молодші  10 років, не володіють навичками критичного мислення, і тому для них небезпечно  перебувати у мережі самим. Крім того, необхідно розповісти дітям про можливі прояви  ненависті, насилля, агресії та ворожого ставлення до інших людей в  он-лайні. Неповнолітні  краще зможуть уникнути такої інформації, якщо розказати їм про стратегію людей, які  пропагують насилля, розпусту, жорстокість, расизм, націоналізм тощо, та пояснити, що  означають ці поняття.  Отже, сучасний підхід до навчання дозволяє підвищити якість і швидкість усвідомлення,  розуміння та запам’ятовування навчального матеріалу. Проте з розширенням у глобальній   комп’ютерній мережі кількості доступної інформації й послуг виникає потреба перевірки  достовірності інформації і та з’являється тривога.  Окрема тема – онлайн-ігри у Мережі та комп’ютерні ігри. Віртуальний ігровий світ, на  відміну від реального, вирізняє керованість подій , прогнозованість подій та можливості  вибору складових, наявність здібностей, неможливих у реальному світі, відсутність  базових  потреб.  У віртуальному світі знімаються заборони й обмеження морально-етичного та  соціальних планів (зняття табу насильства, вбивств, руйнування: відсутність правових норм,  що діють і реальності). Діти на підсвідомому рівні відсторонюються від фундаментальних  речей: необхідності дотримання правил, неминучості покарання та агресивну поведінку і  порушення закону, єдності простору і часу. Зацікавленість агресивними іграми призводить до  того, що діти можуть спробувати застосовувати подібні методи розв’язання проблем у  реальному житті, а це неминуче призведе до протиправної поведінки.  Психологи багато говорять про те, що зацікавленість різного роду «стрілялками»,  яскраві картини крові, розривання плоті вбитих може спровокувати людину випробувати таку  ситуацію в реальному житті. Так  само, як ігри, в яких герой може стрибати з високого  будинку, перелітати прірви тощо, провокують дітей робити щось подібне, ризикуючи своїм  здоров’ям і життям [5].        403    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    Аби уберегти дітей від комп’ютерної залежності та ігроманії, батьки повинні  регламентувати вільний час дитини і не дозволяти багато часу проводити біля комп’ютера чи  телевізора.   Саме в родині закладаються основи поведінки дитини в реальному світі, і віртуальний  простір не становить винятку. Батькам слід приділяти серйозну увагу вихованню дітей і  поглиблювати  їхню обізнаність про загрози інформаційного середовища.  Не потрібно дітям повністю забороняти користування Інтернетом, але потрібно постійно  пам’ятати, що надмірне захоплення мережею спонукає дітей до забування теплоти людських  взаємин і нівелювання почуття дружби. І згодом вони віддають перевагу спілкуванню з  комп’ютером, що може призвести до замкненості та агресії, а  це неодмінно призведе до  скоєння неповнолітнім неправомірних вчинків.  Щоб протидіяти негативному впливу на дітей ЗМІ, слід об’єднувати зусилля батьків,  громадських організацій, шкіл та відповідних державних структур. І тільки тоді ми зможемо  досягнути значних успіхів у вихованні підростаючого покоління.     Література:     1.  Колиснык В.М. Телевизор калечит детей // Вечерние вести. – 2001. - №80 (576). – С. 8-12.   2.  Кочарян А.Б., Гущина Н.І. Безпека дитини в всесвітній мережі // Виховна робота в школі. – 2011. - №9  (82). – С. 19-26.   3.  Матушкіна С.С., Н.В. Острогляд Інтернет: за і проти // Класному керівнику. – 2011. - №11 (35). – С. 2-7.   4.  Руденя О. Мультфільми і діти // Соціальний педагог. – 2011. - №1 (49). – С. 46-49.  5.  Стрілець Л.Ф. Телебачення та п`ятикласник // Класному керівнику. – 2010. - №6. - С. 17-18.   6.  Чіковані О.О. Вплив комп’ютера на здоров’я дитини // Виховна робота в школі. – 2011. – №11 (84). – С.  22-23.       У статті розглядаються телебачення та   Інтернет   як   чинники протиправної поведінки у  неповнолітніх.   Ключові слова : телебачення, Інтернет, протиправна поведінка.  In the article television and  Internet  as  factors of протиправної conduct is examined in minor.   Keywords: television, Internet, протиправна conduct.      Г.П. Слободяник   (науковий керівник – доц. В.І. Корінний  )     ПРИРОДНІ УМОВИ ПОДІЛЛЯ У ПАЛЕОЛІТІ ТА ПОЧАТОК   ЙОГО ЗАСЕЛЕННЯ ЛЮДИНОЮ  Вже давно вчених цікавить вплив палеогеографічних змін природного середовища на  еволюцію первісного людського суспільства. Дуже важливо, що значна кількість  археологічних знахідок була виявлена на території Центральної і Східної Європи у лесово- ґрунтових серіях, що формувались протягом усього плейстоцену. Їх вивчення дає можливість  відтворити палеогеографічні умови формування та еволюції первісного людського  суспільства.  Територія Поділля у даному аспекті є цікавим об’єктом дослідження, адже через неї  лежав шлях розселення прадавніх людей із Європи на схід. Тому встановлення характеристик  умов навколишнього середовища на цій території є важливим завданням.  На території досліджень у період  палеоліту рельєф у загальних рисах був подібний до  сучасного. Добре виділялись над оточуючою територією Товтрові останці. У цей час вони  були ще не настільки зденудовані та зовсім не зруйновані людьми. Абсолютні позначки усієї  території на початку плейстоцену, очевидно, були нижчими. Вони збільшилися як за рахунок  нашарування лесово-грунтових серій, так і за рахунок неотектонічних піднять. Звичайно, свої    © Г.П. Слободяник, 2012     404    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   «корективи» у формування форм рельєфу вносили різні екзогенні процеси, зокрема ерозійні.  Тут були великі ділянки, у межах яких сумарні амплітуди піднять досягали більше 400-420 м,  і ділянки з амплітудами рухів меншими 220 м. Нерівномірні у просторі новітні тектонічні  рухи спричинили регіональні нахили поверхні Поділля на південь і південний схід. Це добре  відображає гідросітка. Взагалі, розвиток новітніх тектонічних рухів і формування тектонічних  структур знаходиться у тісному зв’язку з розвитком тектонічних рухів у сусідній Карпатській  геосинкліналі.  На даній території протягом плейстоцену існувала перигляціальна (прильодовикова)  зона. Вона прилягала до області зледеніння і характеризувалась стійкими низькими  середньорічними  температурами  і  широким  розвитком  кріогенних  процесів.  У  перигляціальній зоні  проходили якісно інші ніж зараз, процеси формування земної поверхні.  Вони були динамічніші, змінювались зі зміною клімату. Усі відклади, що утворились у  перигляціальній зоні мають спільні риси, які відображують специфіку їх формування. Тому  виділяють відклади перигляціальної зони, або перигляціальної формації. Разом з цим,  відклади, що утворились у льодовикові епохи і відклади міжльодовикових періодів між собою  суттєво відрізняються. Найхарактернішими з них є делювіальні, соліфлюкційні, еолові,  алювіальні і елювіальні утворення. Основною складовою частиною цих відкладів є пилуваті  частинки.  Розвиток багаторічної мерзлоти у перигляціальній зоні зумовлював появу кріогенного  мікрорельєфу.   Над відтворенням картини рослинних угрупувань палеоліту Поділля працювали такі  дослідники, як Л. Безусько, В. Гричука, Є . Гуртової, Н. Герасименко, Л. Теодорович.  Викопний ґрунтовий комплекс ашельських горизонтів формувався в умовах кліматичного  оптимуму і представлений свитою двох грунтів. У рослинному покриві домінували мішані  ліси, серед яких переважали широколистяно-соснові. Серед широколистяних домінували дуб,  в’яз, липа, а серед хвойних – сосна. Траплялись ялиця, ялина, рідко модрина. У складі  трав’яних видів типовими були злаково-різнотравні ценози. У цей час у мішаних лісах  зменшується кількість тепло- і вологолюбивих порід. Але спорово-пилкові спектри мають  представників типічної флори, що вказує на сприятливі умови. Наявність у лісах ялини  свідчить, про значну кількість вологи.   Під час формування верхнього горизонту середньоплейстоценових лесів відбувалось  похолодання, яке  викликало зміни рослинного покриву. Переважають ландшафти холодного  лісостепу. У складі рослинних угрупувань домінували породи бореального типу (сосна,  вільха, береза). Значні площі зайняті відкритими ділянками, на яких панували злакові та  полини.  Відклади нижнього горизонту верхньоплейстоценових лесів характеризує спорово- пилковий комплекс з пануванням пилку різних трав'яних рослин. У його складі переважає   пилок представників різнотрав'я з участю злакових, осокових, лободових, полинів,  складноцвітих. Помітну роль відіграє пилок ксерофітів, галофітів, рослин порушених місць  проростання. У складі комплексу відмічається досить високий вміст пилку чагарникових  порід. Панівне становище у цій групі займає пилок чагарникових видів берези. Серед пилку  деревних порід відмічена, в основному, сосна з участю  берези і вільхи. Поодиноко  зустрічається пилок широколистяних порід (граб, липа). Прослідковується постійна участь і  зростання ролі пилку мікротермних видів. У його складі з'являється пилок вільхи. При  деякому збільшенні кількості спор їх участь залишається незначною. Переважають спори  зелених мохів. Склад спорово-пилкового комплексу характеризує типову для перигляціальних  областей гляціальну флору.   Спорово-пилкові комплекси початкового і кінцевого етапів грунтотворення в достатній  мірі схожі між собою і характеризуються переважанням пилку трав'яних рослин. Домінує  пилок злакових, різнотрав'я, осокових з участю лободових, складноцвітих, полинів.  Спостерігається деяке, у порівнянні зі спорово-пилковим комплексом з горизонту лесів, що  залягає нижче, зростання значення пилку деревних порід  (сосна з участю берези і вільхи).        405    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    Дуже рідко зустрічається пилок ялини і широколистих порід. Помітну участь бере пилок  чагарникових видів рослин (берези).   Що стосується фауністичного складу, то він дещо різний, залежить від конкретної  досліджуваної стоянки. У геологічних розрізах району даного дослідження виявлено  малочисленні, але досить виразні остеологічні рештки хребетних тварин. У культурному шарі  Пронятина палеонтолог Н.Білан  визначила такі види тварин: мамонт, кінь викопний, носоріг  волохатий, олень північний, зубр первісний. Представлена фауна є холодолюбивою і  відповідає прильодовиковій зоні ранньовюрмського інтерстадіалу.  У розкопах Великого Глибочка І знайдено більше 20 дрібних фрагментів трубчастих  кісток великих викопних тварин і променева кістка мамонта. П.Войталом та Г.Ліпецьким  (Краків, ПАН) визначено такі  остеологічні рештки: кінь первісний зуби; печерний ведмідь  (лев), фрагмент трубчастої кістки; бізон первісний (бик), фрагмент дистального кільця  трубчастої кістки; північний олень, фрагменти рогів.  Значна кількість знахідок північного оленя, а також коня, бізона і мамонта свідчать про  холодний кліматичний період і перевагу степових ландшафтів. Наявність кісткових решток  печерного ведмедя (чи лева ) вказує на існування у цьому місці скельних утворень типу гротів  чи печер .  Значно більше фауністичних решток виявлено при дослідженні геологічного розрізу  Ігровиця І. За визначенням К. Татаринова фауністичні рештки належали таким тваринам:  корсак, олень благородний, видра річкова, песець, північний олень, бабак степовий чирок- свистунок, лемінг копитний, полівка водяна.   Досить різноманітним є склад фауни стоянки Молодове V, що на Дністрі. Тут на різних  глибинах трапляються кістки мамонта, ведмедя, зубра. Наприклад, крім кісток мамонта були  знайдені такі, що належали бурому ведмедеві. Також на рівні найнижчих шарів виявлено  залишки п’яти мамонтів, печерного лева, носорога, копитного лемінга, обського лемінга та  полівки звичайної. Виявлені залишки фауни  (особливо копитний лемінг і вузько черепна  полівка, а також холодолюбиві молюски) свідчать про похолодання клімату, яке призвело до  деградації лісових масивів і широкого розвитку степових асоціацій. У мустьєрських відкладах  було знайдено (крім кісток мамонта) останки шерстистого носорога, бурого ведмедя,  печерного лева, коня, зубра, північного оленя, благородного оленя.  У відкладах стоянки  Меджибіж було виявлено кісткові рештки, а також зуби таких  великих тварин, як етруського носорога, оленя, близького до благородного, медведя, бобра,  козулі, кабана, трогонтерієвих слонів, вовків тобто типічних тварин, харарактерних для  міндель-риського міжльодовиків'я, що мало місце 430 – 300 тис. років тому.  Всі описані вище рештки фауни хребетних можна віднести до певних угрупувань .  Наприклад, північний олень, копитний лемінг – типові представники тундри; песець, корсак –  лісотундри. До відкритих просторів тяжіють бабак степовий, кінь викопний, до умов лісу,  лісостепу – благородний олень, вовк, заєць. Серед решток ссавців значне місце займають  остеологічні рештки мамонта, первісного бізона, носорога волохатого – тварин, які вимерли  на початку голоцену. Ця група тварин, за  існуючими уявленнями, жила за умов суворого  клімату, переважно на відкритих просторах. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що  природні зони на даній території у палеоліті змінювались.   Кліматичні показники у палеоліті суттєво відрізнялись від сучасних зимові температури  могли бути на 20-25°С нижчі від сучасних. Літні температури також були були нижчими на 5- 10°С. Більшість видів могла існувати при температурах повітря січня -20 – -40° С,  температурах липня – +10-15°С. Беручи до уваги той факт, що температура повітря завжди на  2-3°С вища від температури ґрунту, то температура поверхні ґрунту була близькою до тих  величин, при яких могла розвиватись багаторічна мерзлота. У палеоліті кількість опадів  періодично змінювалась.   Кліматичні  умови,  переконливо  свідчать  про  існування  на  даній  території  перигляціальної зони –  області, яка прилягала до льодовика, встановлювалась під час     406    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   зледенінь завдяки присутності льодовика. І в цьому плані термін «перигляціальна зона» має  кліматоландшафтне значення.  Як бачимо, на початку палеоліту природні умови були досить сприятливими для  заселення людьми цих територій. Перші розрізнені групи давніх гомінід починають поступове  проникнення на територію сучасної Хмельниччини понад 300 тис. років тому. Це були так  звані пітекантропи - представники  роду архантропів, або Homo erectus - одного з відгалужень  майбутнього роду власне людей (Homo sapiens).  Рубила з Луки-Врублівецької вважаються одними з найдавніших, які виявлено на  території України. Вони були універсальним знаряддям тієї епохи - виконували функції  сокири, кайла, метального каменю тощо. Населення стоянки Лука-Врублівецька займалось  збиранням рослинної (корінці та молоді пагони рослин, ягоди й  інші плоди) та тваринної  (слимаки, їстівні комахи, пташині яйця) їжі, полювало на дрібних тварин. У пошуках здобичі  первісні збирачі та мисливці змушені були постійно переходити змісця на місце, ведучи  мандрівний спосіб життя.  Згодом в Європі почалося нове, найбільш значне похолодання. Північна та переважна  частина Центральної Європи вкрилися потужним льодовим щитом,  товщина якого сягала  близько 600 м. Відповідно змінювалися природні умови краю - вони стали подібними до  тундрових і тайгових. Зміна природних умов не сприяла сталому заселенню території краю.  Як і в попередню епоху, спостерігається спорадичне короткотривале просування окремих  невеликих груп збирачів та мисливців, відомих як неандертальці (ще одне відгалуження від  лінії майбутніх Homo sapiens). Вони  навчилися використовувати вогонь, почали виготовляти  одяг зі шкір тварин та будувати житла. На новий рівень виходить техніка обробки каменю,  значно ширшим стає асортимент виробів.   Головним заняттям населення на той час було полювання на мамонта, дикого коня,  зубра. Серед мисливських трофеїв були також вовки, лосі, носороги, бурі ведмеді, північні  олені, зайці,  перната дичина. Полювання доповнювалося збиранням рослинної їжі. Про це  свідчать численні знахідки кам'яних терток, на яких подрібнювались корінці, плоди тощо.   Наступний етап історичного розвитку репрезентує так знана мустьєрська епоха, яка  датується періодом з 150 по 35 тис. років до н. е. Особливо слід відзначити такі мустьєрські  стоянки, як Молодове І, Молодове V (на  Дністрі), Кормань IV. На основі знахідок із цих  стоянок археологи дослідили найдавніше житло з кісток мамонта, і дійшли висновку про  виникнення родового ладу.  Середньопалеолітичні колективи складалися із двох -  чотирьох сімей. Соціальна  організація базувалася на кровноспоріднених відносинах. Життя общини визначалося  природним розподілом праці: чоловік займався полюванням, тобто добуванням їжі, жінка -  збереженням домашнього вогнища, продовженням роду.  Типологічно мустьєрські пам'ятки являють собою поселення просто неба, печерні  сховища, короткочасні стійбища, місця добування кременю й майстерні з його обробки.  Основними об'єктами полювання мустьєрського населення були мамонт, зубр, сайгак,  велетенський і благородний олені, шерстистий носоріг, дикий кінь, кабан та ін.  У середньому палеоліті значно поліпшилася техніка  виготовлення знарядь праці, а самі  вони урізноманітнювалися за формою й призначенням. Йдеться про скребла, знаряддя ударної  дії, гостроконечники, виготовлені із кременю, андезиту та інших порід каменю.  Заключний етап епохи палеоліту датується періодом від 35 до 10 тис. років до н.е. Він  характеризувався різким похолоданням, пов'язаним з останнім великим зледенінням  (Валдайським ). Змінилися рослинність, тваринний світ. Поряд із формами помірних широт  (дикими кіньми, сайгаками, ослами) холодні степи України населяли мамонти, шерстисті  носороги, північні олені, вівцебики, песці.  Порівняно з попередніми епохами населення пізнього палеоліту значно зросло. Тодішні  людські колективи трималися берегів річок. Дослідники вирізняють окремі локальні  етнокультурні зони, близькі за рівнем розвитку й  соціальною структурою. На цей час  припадає завершення фізичного й розумового формування людини сучасного типу.        407    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    Характерною особливістю епохи пізнього палеоліту була відносна осілість населення.  Селища кроманьйонців складались з п'яти-восьми житлових споруд типу яранг, у яких  мешкало до 50  чоловік. Спостерігаються якісні зміни в знаряддях праці: вони  вдосконалюються на формою й урізноманітнюються за призначенням. Це – скребки, скребла,  різці, які вживались при обробці та розкроюванні шкір, проколки , свердла, кремінні  мікропластинки. Вперше в історії почали широко використовуватися знаряддя праці з кості.  Наприкінці пізнього палеоліту, як вважають дослідники, визначилася криза полювання  на великих тварин, зумовлена різними антропогенними й природними факторами. Подолати її  вдалося, запровадивши та розвинувши мікролітизацію знарядь праці, а також змінивши  форми  мисливського  господарства.  Отже,  кроманьйонці  продемонстрували  вміння   пристосовуватися до скрутних обставин і забезпечувати свою стійку життєдіяльність.  Як бачимо, природні умови палеоліту були близькими до сучасних, та все ж  дослідниками  було  встановлено  відмінності  у  кліматичних  показниках,  умовах  ґрунтоутворення, рельєфу, рослинному та тваринному світі. Вся сукупність даних чинників  являлась важливим фактором, що впливав на наших давніх предків. За сприятливих умов  вони  вели осіле життя, здебільшого поблизу річок, а з наступом суворішого клімату – змушені були  перекочовувати до інших, більш придатних до життя, ділянок. Вплив середовища на людину  та на формування людського суспільства є одним із найважливіших питань науки і досі до  кінця не вирішеним. Багато аспектів нам ще доведеться відкрити.      М.В. Супрун  (науковий керівник – проф. А.М. Коломієць)  ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ  ВИКЛАДАЧІВ ВНЗ  Викладач вищої школи – це не лише педагог, а й науковець, дослідник. В умовах  швидких змін, що відбуваються в різних галузях сучасного суспільства, його основним  завданням є підготовка майбутнього фахівця до самореалізації в такому  суспільстві.  Зважаючи на те, що знання в інформаційному суспільстві дуже швидко застарівають,  випускника ВНЗ потрібно навчити здобувати необхідну інформацію самостійно. Це вимагає  від викладачів ВНЗ не лише глибоких знань із певної галузі, а й постійної готовності до їх  поповнення, обізнаності з результатами наукових досліджень у відповідній галузі, вміння  відбирати найсуттєвішу інформацію  для занять, знаходити найефективніші методичні  прийоми, застосовувати найдоцільніші педагогічні технології. Викладач ВНЗ перетворюється  із основного джерела і транслятора знань у помічника, порадника, керівника самоосвітою  студентів. Проте до такої трансформації, як показали наші спостереження, готові не всі  викладачі. Понад 60% із них продовжують викладати свої дисципліни за традиційними  методиками трансляції готових знань,  біля 15% категорично відмовляються впроваджувати  будь-які інновації. Ці дані свідчать, що ще далеко не всі викладачі ВНЗ усвідомлюють, що  світ змінюється, суспільство диктує нові умови праці, висуває нові вимоги до фахівців у всіх  галузях. Щоб відповідати цим вимогам і бути затребуваним і конкурентоспроможним,  потрібно дбати про власне професійне становлення. Це стосується  й викладача вищої школи.  Аналіз педагогічної практики дає змогу зробити висновок про те, що зростає важливість  психолого-педагогічної компетентності майбутнього викладача. В системі його підготовки  активно розвиваються такі галузі педагогіки як педагогічна антропологія, акмеологія,  андрагогіка, педагогічна психологія, етнопедагогіка, педагогіка співробітництва, педагогічна  валеологія, педагогічна аксіологія, педагогіка управління, що детермінує формування  фахівців, які здатні пропонувати власні новаторські ідеї, вміють критично і творчо мислити,  оцінювати, володіти методиками підвищення педагогічної майстерності.    © М.В. Супрун, 2012     408    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   У відповідності до наявного стану справ реформа вищої школи висуває такі основні  вимоги стосовно психолого-педагогічних аспектів професіоналізму науково-педагогічного  працівника: підвищувати світоглядну й гуманітарну спрямованість педагогічного процесу;  оптимально поєднувати масові, колективні, групові, мікрогрупові, індивідуальні форми  навчання; бачити у слухачах не тільки об'єкт впливу, а й суб'єкт співробітництва й   співтворчості; докорінно поліпшувати роботу з виховання слухачів, долати відрив її від  життя; створювати й підтримувати культ навчання, обстановку боротьби за знання;  добиватися підвищення виховної ролі особистості та колективу тощо.  Загалом якість діяльності викладача оцінюється на основі його результативності за  такими складовими: освітній рівень і професіоналізм; науково-методична, інноваційна та  виховна  робота; рівень педагогічної майстерності; підвищення кваліфікації; трансформація  результатів своєї наукової діяльності в зміст навчального курсу.  Для визначення готовності викладачів ВНЗ до впровадження інноваційних технологій  навчання були проведені відповідні спостереження, бесіди, анкетування. За результатами  анонімного анкетування викладачів було з’ясовано, що лише 34% з них вважають себе  готовими до інноваційної педагогічної діяльності, 43% бажають , але не готові, а 23% взагалі  не хочуть нічого змінювати в своїй методиці викладання. Аналіз вікового складу викладачів  показав, що саме викладачі старшого покоління є найбільш консервативними, але й рівень  їхньої майстерності набагато вищий. Молоді викладачі охоче впроваджують інноваційні  технології навчання, але їм часто не вистачає знань і досвіду.  Для оцінювання  праці викладачів з боку тих, кого вони навчають, ми звернулись до  магістрантів, які провчились у ВНЗ 5 років. Досвід показує, що магістранти здатні адекватно  оцінити професіоналізм педагогічного колективу в цілому та якість викладання кожного  викладача зокрема. Для оцінювання якості викладання студентам магістратури на  констатувальному етапі була запропонована анкета, розроблена В. Олійником [2], у  якій до  чинників якості викладання віднесені 5  показників: науковий зміст матеріалу, логіка  викладання матеріалу, культура мови, уміння зацікавити слухачів, уміння вести дискусію з  аудиторією. Спираючись на одержані результати, можна зробити висновок, що, на думку  студентів-магістрантів, більше 63% викладачів «дають міцні знання», «можуть відповісти на  багато запитань», «враховують мої здібності». Результати опитувальника «Оцінка професійної  спрямованості особистості викладача» показали, що 48%  педагогічного колективу ВНЗ  відноситься до типу «інтелігент», які характеризуються високим інтелектом, загальною  культурою і високою моральністю, відрізняються принциповістю, дотриманням моральних  норм. Реалізують себе за допомогою високоінтелектуальної просвітницької діяльності, несуть  студентам моральність, духовність, відчуття свободи.  Проте виконання своїх прямих професійно-педагогічних функцій, як показали наші   дослідження, викликає у деяких викладачів утруднення. У зв'язку із зростанням чисельності  студентського  контингенту,  посиленням  акцентів  на  їхній  самостійній  роботі  та  індивідуалізації навчання різко зростає навчальне навантаження викладачів, яке в українській  вищій школі поки не враховується і не оплачується повною мірою.   На запитання анкети для молодих викладачів ВНЗ щодо якості  здобутої професійної  освіти й педагогічної підготовки більше половини опитаних (52,7%) не змогли об'єктивно  визначити причини особистих професійних утруднень на початковому етапі педагогічної  діяльності. Значну частину провини за свої труднощі й проблеми вони покладають на ВНЗ,  знімаючи з себе відповідальність за результати навчання в нім, що свідчить про низький  рівень професійної рефлексії .   До основних труднощів молоді викладачі ВНЗ відносять такі: вміння аналізувати й  теоретично обгрунтовувати навчальний матеріал; побоювання звернутись по допомогу до  досвідченіших колег, щоб не продемонструвати свою некомпетентність; уміння раціонально  розподіляти час, що відводиться на різні види діяльності; недостатнє володіння методикою  організації дискусій, залучення студентів до активної роботи на заняттях.        409    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    Звісно, система підготовки викладачів потребує істотного вдосконалення, але споживче  ставлення студентів до навчального процесу, на жаль, надалі переноситься і на характер  їхньої викладацької діяльності. Так, зі всього сучасного різноманіття форм освітнього процесу  більшість студентів віддають перевагу лекції і конспекту, монологічним формам і методам  організації навчально-виховного процесу. Даний факт обумовлює необхідність  формування  сучасної  потребнісно-мотиваційної  сфери  особи  майбутнього  викладача  в  процесі  модернізації різних форм його педагогічної підготовки.  Основні  психолого-педагогічні  проблеми  професійно-педагогічної  підготовки  викладачів ВНЗ пов'язані з:  а) виробленням нового стилю керівництва, новою особистісною позицією і нових  методів організації навчально-виховного процесу у ВНЗ;  б) формуванням нового типу аналітичного та проектно-конструктивного мислення, що  допомагає вибудовувати цілісну картину навчально-виховної ситуації в динаміці;  в) набуттям нового стилю комунікаційної та інтелектуальної діяльності, нових способів  соціальних і міжособистісних взаємодій, спрямованих на спільну розробку проектів і програм;  та багато інших.  Найбільш складне положення ми спостерігали з проблемою постійного вдосконалення  знань шляхом самоосвіти. Непряма  постановка питання про постійний пошук нового для своєї  діяльності виключила можливість завищення своєї самооцінки і виявила достатньо низьку  інноваційну включеність респондентів. Не будучи активними в пошуку нового на рівні  самоосвіти, магістранти не зацікавлені і в посиленні такої роботи в рамках своїх освітніх  установ (0,26 - тобто відсутність зацікавленості). Проте дослідження показало, що можливості  для того, щоб почерпнути щось нове, на думку респондентів, існують. Усвідомлюючи те, що  існують реальні джерела для того, щоб почерпнути нове для своєї майбутньої професійної  діяльності, оцінюючи високо свою готовність до нового, готовність підтримати інновації,  викладачі проте не займаються самостійно пошуком, не включаються в інноваційні процеси.   Викладач ВНЗ має бути  готовим до інноваційного розвитку, тобто володіти високим  рівнем методологічної культури, яку більшість науковців відносять до складових  професіоналізму педагога [1, с.139]. Володіння методологічною культурою забезпечує вміння  самостійно конструювати освітній процес на науковій основі: ставити мету, формулювати  завдання, висувати гіпотези, вибирати доцільні методи, педагогічні технології тощо.  Нині дослідницький і особистісний підходи є основними  напрямами вдосконалення  вищої освіти. Під їх дією вузівське навчання набуває нових рис, а саме: стає такою, що  розвиває особа фахівця процесом, побудованим на творчій активності студента; набуває  прогностичної спрямованості, націленість на майбутнє; стає дослідницьким процесом по своїй  суті, що формує наукове мислення студентів; припускає творчий характер спільної діяльності  викладача і студентів ; орієнтує майбутнього фахівця на дослідження себе, своїх можливостей  і здібностей; вимагає діагностичного забезпечення.  Оскільки вузівська наука, що є ключовим елементом наукового потенціалу країни,  значною мірою визначає якість підготовки висококваліфікованих фахівців у системі вищої  школи [3,  с.14],  то  одним  із  напрямів  нашого  дисертаційного  дослідження  на  констатувальному етапі було визначення здібностей викладачів до  наукової діяльності. До  таких здібностей науковці зазвичай відносять здатність бачити проблему, її фон, встановити  зв'язки з іншими проблемами, формулювати гіпотези, знаходити критерії вимірювання явищ,  що вивчаються, описувати, інтегрувати й синтезувати наукові факти, знаходити їм місце в  теорії. Про здібності до наукової діяльності в галузі педагогіки вищої школи відносяться  вміння відкинути  звичні стандарти й методи рішення, шукати нові, оригінальні; бачити далі  безпосередньо даного й очевидного; охоплювати суть основних взаємозв'язків проблеми;  бачити декілька різних шляхів розв’язання та вибрати найбільш ефективний; чуття до  наявності проблеми там, де здається, що все вже вирішено; здатність до продукування значної  кількості ідей та ін.     410    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Дослідження показують, що у викладачів, які не мають вченого ступеня, рівні всіх  названих здібностей понижені. Найвищий рівень цих здібностей відмічений у докторів наук.  Тому робимо висновок, що одним із чинників підвищення професіоналізму викладача вищої  школи є його активна наукова діяльність.     Література:     1.   Кравцов В. Аксіологічний аспект методологічної культури майбутнього вчителя / Віталій Кравцов //  Наукові записки. Випуск 74. Серія: Педагогічні науки. – Кіровоград: ТОВ «Імекс-ЛТД», 2007. – С.136-145.   2.   Олійник В. В. Наукові основи управління підвищенням кваліфікації педагогічних працівників  профтехосвіти: Монографія. / Олійник В. В. – К.: Міленіум, 2003. – 594 с.  3.   Соколова О. И. Управление информационными ресурсами научно-педагогической деятельности вуза  (аспект развития инфраструктуры) / Соколова О. И. // Автореф. дис....д-ра пед. наук. 13.00.08 –  теория и  методика профессионального образования. – Волгоград, 2007. – 45 с.      У статті розкриті психологічні та педагогічні проблеми професійної підготовки викладачів вищих  навчальних закладів.    Ключові слова : викладач вищої школи, педагогічна професійна освіта.    In the articles exposed psychological and pedagogical problems of professional preparation of teachers of higher  educational establishments.    Keywords: teacher of higher school, pedagogical trade education.             М.В. Сухіна   (науковий керівник – проф. А.М. Коломієць)  ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ МЕТОДІВ І ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ У  ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ  На сучасному рівні розвитку цивілізації особливу роль відіграє інноваційний потенціал  суспільства, що потребує людей, здатних системно й конструктивно мислити, швидко  знаходити потрібну інформацію, приймати адекватні рішення, створювати принципово нові   ідеї в різних галузях знання. А це у свою чергу формує соціальне замовлення на нові підходи  в системі освіти, нове педагогічне мислення, нове ставлення педагога до своєї діяльності,  результатом якої має бути виховання «інноваційної людини». Для цього в освітній сфері має  панувати дух творчості, постійного пошуку, які є живильним середовищем для  нових ідей,  шукань, досягнень.  Динаміка сучасного розвитку цивілізації, прогнозування його перспектив наводять на  висновки, що освітня система, навчальний заклад, педагогічний колектив, педагог, які  ігноруватимуть у своїй діяльності інноваційний чинник, не лише відставатимуть від  суспільних процесів, тенденцій, а й спричинятимуть формування особистості, покоління,  заздалегідь запрограмованих на аутсайдерські (останні) інтелектуальні, духовні, соціальні   позиції. Педагог із застарілими знаннями, байдужий до пізнання й використання у своїй  діяльності нового формуватиме подібні комплекси й у своїх вихованців, з яких мало хто  зможе стати успішною особистістю.  З розвитком цивілізації (продукуванням нових знань, створенням нових технологій,  систем комунікацій, ускладненням соціальних зв´язків) постійно оновлюються вимоги до  якості освіти, одним  із найважливіших засобів забезпечення якої є інноваційність освітнього  пошуку.  Інноваційність  розглядають  не  тільки  як  налаштованість  на  сприйняття,  продукування й застосування нового, а насамперед як відкритість. Стосовно особистісного  чинника педагогічної діяльності це означає: 1) відкритість учителя до діалогічної взаємодії з  учнями, що передбачає рівність психологічних позицій обох сторін; 2) відкритість культурі й    © М.В. С у хіна, 2012        411    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    суспільству, що виявляється у прагненні педагога змінити дійсність, дослідити проблеми та  обрати оптимальні способи їх розв´язання; 3) відкритість свого «Я», власного внутрішнього  світу, тобто організація такого педагогічного середовища, яке сприяло б формуванню і  розвитку образу «Я». Інноваційність як принцип педагогіки забезпечує умови розвитку  особистості, здійснення її права на індивідуальний творчий внесок , на особистісну ініціативу,  на свободу саморозвитку.   Основним завданням учителя початкових класів на нинішньому етапі розвитку  суспільства є формування в учня певного набору компетенцій, здатності до саморозвитку.  Основними принципами, що забезпечують виконання вказаних завдань з урахуванням запитів  майбутнього, є: принцип цілісного розуміння світу, неперервності, варіативності, творчості,  актуалізації суб’єктної позиції дитини. Актуальними стають проблеми розвитку інтуїтивного,  образного мислення, комунікації, здатності творчо мислити [4, с.62].  Усе це потребує інноваційних форм, методів і технологій навчання, упровадження яких  у навчальний процес варто починати ще з початкових класів. В педагогічній літературі можна  знайти багато зразків використання інноваційних технологій у вищій школі. Науковцями  визначені основні ознаки, за якими  інновацію можна віднести до технологій: наявність  наукового проекту; націленість на конкретний результат, можливість відтворення будь-яким  педагогом під час вивчення будь-якої навчальної дисципліни у будь-якому класі;  розробленість діагностичних методик для визначення ефективності технології [3].   З огляду на зазначені вище показники та багаторазово доведену ефективність  інноваційних педагогічних технологій на практиці, вважаємо за доцільне їх використання в  навчальному процесі початкової школи. Аналіз публікацій і власного досвіду дає підстави  стверджувати, що ефективними в молодшій школі можуть бути технології: «Мозковий  штурм», «Написання синквейну», «Написання есе», «Рольові ігри», а також проектні і  технології навчання у співпраці.  Технологію «Мозковий штурм», наприклад, доцільно використовувати у невеликих за   чисельністю класах, де дітей ділять на три групи: «генератори ідей», «аналітики»,  «відповідальні за рішення». Перші пропонують кілька різних ідей щодо виконання  поставленого завдання, другі –  аналізують і обговорюють запропоновані ідеї, треті –  вибирають найбільш вдалу і правильну ідею. Перші дві групи вибираються довільно,  наприклад 1-1 і 2-й ряд парт у класній кімнаті, але  в третю групу варто, непомітно для інших,  відібрати сильніших учнів. Така технологія може бути використана на уроках математики,  праці, природознавства.  Цікавою технологією для молодших школярів є «Написання синквейна». Синквейн – це  вірш, написаний із 5 стрічок, які пишуться за певними правилами. Першим пишеться іменник  – назва синквейна. Друга стрічка – два прикметники, третя – три  дієслова, що стосуються  назви синквейна. У четвертій стрічці учень цілою фразою висловлює своє ставлення до теми  синквейна. У п’ятій одним іменником робить підсумок, резюме.  Технологія «Написання синквейна» знайшла досить широке використання саме в  початкових класах завдяки тому, що передбачає розвиток словарного запасу, формує вміння  стисло, в кількох словах висловлювати  думку. Наводимо приклади синквейнів, що були  складені учнями на уроках природознавства:  Лисичка  Ялинка  Руда, прудка  Зелена, пухнаста  Бігає, крадеться, нападає  Росте, красується, пахне  Лиса полює на зайців і птахів  Ялинку прикрашають на Новий Рік  Звір  Гарне дерево  Така технологія, як показав наш досвід, є досить ефективною на уроках рідної мови та  читання. Це форма вільної творчості, але вона стимулює повторити частини мови, оцінити  об’єкт вивчення, проаналізувати його властивості, висловити своє враження про нього.     412    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Проектна технологія також передбачає прояв творчості під час виконання проекту. Ми  пропонуємо застосовувати цю технологію у поєднанні з технологією навчання у співпраці, а  тому практикуємо групові проекти для 3-4 учнів. Популярним у молодших школярів є  створення ілюстрованої книжки до казки. Учні знаходять казку, разом розбивають її на  фрагменти (ключові моменти), розподіляють порівну  між собою і вдома виконують ілюстрації  до вибраних фрагментів. У школі знову разом компонують «книжку», дотримуючись  послідовності сюжету. Виконання такого проекту розвиває навички працювати в команді,  почуття відповідальності за доручену справу.   Ураховуючи власний досвід, слід сказати, що метод проектів при вмілому застосуванні  досить ефективний у роботі з учнями початкових класів. Досліджуючи вплив творчих вправ  на розвиток мотивації до вивчення рідної мови у молодших школярів, ми успішно  користувалися ним під час експериментального навчання. Найбільший відгук у дітей знайшли  такі проекти як «Природа в художніх образах українських письменників», «Словникова  веселка», «Фразеологізми», «Казки про тварин» тощо.  Робота починається з вибору теми і підтем проекту . Наприклад, учитель висуває  проблему: «Чи є казки, де головними героями є тварини? Які це тварини?» і просить дітей  пригадати тварин із казок. Оскільки тварин багато, то тема розбивається на підтеми (за  різними тваринами). Клас поділяється на стільки груп, скільки було названо тварин.  Представних кожної групи витягує із загатовлено ящика зображення  тварини, яка й буде  темою їхнього проекту. Кожна група підбирає казки про тваринку, яка їм випала. Якщо клас  активний і сильний, то завдання можна ускладнити, запропонувавши підібрати вірші про  тварину, ілюстрації, зробити опис тварини та ін.  Дається час на підготовку. Діти самі шукають літературу й інформацію з інших джерел,  аналізують її , роблять висновки і готують повідомлення.  Переваги  технології « метод  проектів»:  розвиваються  пізнавальні  інтереси;  використовуються різні форми роботи: дискусії, робота з літературою, збір емпіричної  інформації і т.ін.; відбувається мотивування, з'являється задоволення від діяльності, діти  бачать результат своєї праці; відсутній формалізм знань; у випадку використання групових  проектів розвивається уміння співробітничати; встановлюється зв’язок з життєвим досвідом;  розвивається уміння ставити мету і саморегуляція в діяльності.  Під час роботи над проектом учитель має: допомогти розробити програму дослідження;  знайти необхідні джерела інформації; сам стати джерелом інформації; заохочувати і  підтримувати ентузіазм; допомагати, якщо виникають труднощі; підтримувати зворотний  зв’язок.  Працюючи над проектом, потрібно враховувати такі вимоги : використання загадок,  головоломок та ігор, що демонструють поняття, яким навчають; привабливо оформлені  класне приміщення і парти; урок забезпечується музичним супроводом, використовуються  плакати, що стосуються досліджуваного матеріалу; на уроки запрошуються гості; навчальну  інформацію пов'язують із життєвим досвідом школярів.  Ураховуючи власний досвід, слід сказати, що метод проектів при вмілому застосуванні  досить ефективний у роботі з учнями початкових класів.  Октвм інноваційних технологій в початковій школі з кожним роком все ширше  впроваджуються нетрадиційні форми навння. Аналіз педагогічної літератури [1; 2]  дає  можливість розглядати таку класифікацію нетрадиційних форм відповідно до способу  взаємодії суб’єктів навчального процесу: уроки-мандрівки; віршовані (римовані) уроки;  інтегровані уроки; уроки-теле- та радіопередачі ; уроки-дискусії; уроки-змагання; уроки- дослідження; уроки-сюжетні замальовки. До нетрадиційних форм роботи на уроці можна  віднести такі: урок «Що? Де? Коли?», урок типу «КВК», урок-вікторина, урок-аукціон, урок- екскурсія, урок-спостереження та ін.   Проблему подальших досліджень бачимо в розробці методичних матеріалів для вчителів  початкових класів із застосування інноваційних технологій.         413    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    Література:     1.  Гусак Т. Нестандартні уроки: формування відповідального ставлення учнів до учіння // Рідна школа. –  1999. – №9. – С.49-50.  2.  Козлова О.І. Основні стратегії педагогічного впливу при традиційному та інноваційному підходах до  навчання // Педагогічні інновації: ідеї, реалії, перспективи: Збірник наукових праць / Ред. кол. Л.І.Даниленко та  ін. – К.: Логос, 2000. – С. 239-245.  3.  Монахов В.М. Введение в теорию педагогических технологий: монография /  В.М.Монахов //  Волгоград: Перемена, 2006. – 319 с.  4.  Самохвалова О.С. Инновационная деятельность в начальных классах /  Самохвалова О.С. //  Инновационные подходы к применению информационных технологий в профессиональной деятельности :  сб.трудов междунар.науч.-практ. Интернет-конф. /  под общ.ред. Н.В.Сокольськой; Белгородский филиал  НАЧОУ ВПО СГА. – Белгород : ГиК, 2009. – С.61-65.      У статті продемонстрований досвід використання інноваційних методів і технологій навчання у  початкових класах.   Ключові слова : інноваційні методи навчання, початкові класи.  In the article experience of the use of innovative methods and technologies of studies is shown in initial classes.   Keywords: innovative methods of studies, initial classes.       Г.В. Черній  ЗАСТОСУВАННЯ КОУЧИНГУ ЯК ПЕДАГОГІЧНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ У ВИЩІЙ ШКОЛІ  Постановка проблеми. Рівень модернізації сучасної вищої освіти великою мірою  залежить від характеру та якості інноваційних процесів і визначається особливостями  впроваджуваних інноваційних технологій, професійним рівнем професорсько-викладацького  складу та готовністю студентського колективу до інновацій. Однією з таких інноваційних   технологій є коучинг – спочатку психологічна практика, технологія бізнес-тренерства та  менеджменту, а тепер і одна з найсучасніших педагогічних технологій, що лише прокладає  свій шлях у системі сучасної вищої освіти, забезпечуючи майбутніх фахівців можливістю  розвитку та реалізації їхніх потенційних здібностей та можливостей та формуючи здатність  самостійно приймати рішення та нести відповідальність за  них.   Аналіз останніх досліджень і публікацій з проблеми дослідження. Провідні  дослідження коучингу здійснювалися такими зарубіжними вченими, як Тімоті Голві,  Стівеном Р. Кові, Мерилін Аткінсон, Майлзом Дауні, Сьюзан Беттлі, Джоном Уітмором.  Значно пізніше коучинг став вивчатися і російськими вченими, які є відомими коучами  (В. Смірнов, С. Хамаганова, Н. Зирянова, П.  Безручко, Е. Уварова, Е. Цибіна та інші).  Незважаючи на значну кількість дослідників, коучинг є досить новим явищем, яке  розглядається в основному як явище бізнесу та психології.   Метою статті є визначення ролі, місця та перспектив застосування такої інноваційної  педагогічної технології як коучинг у вищій школі.   Виклад основного матеріалу. В перекладі з англійської  «coaching» – « тренерство,  надихання, наставляння», а слово «coach» – приватний педагог, тренер, інструктор.   Слово «коуч» – далеко не нове. Воно має угорське походження і закріпилося в Англії у  XVI столітті. В той час воно означало віз, карету. Тут проглядається одна з глибоких аналогій  терміну – «те, що швидко доставляє до мети і допомагає рухатися». Пізніше, у другій   половині XIX століття англійські студенти називали цим терміном приватних репетиторів. На  початку дев’яностих років XIX століття це слово ввійшло в спортивний лексикон, як назва  спортивного тренера, який справді допомагає використати всі внутрішні ресурси і піднятися  на наступний рівень. Потім термін «коучинг» став означати будь-яку діяльність, пов’язану з  наставництвом, інструктуванням  та консультуванням. З 80-х років XX століття коучинг  офіційно визнано в бізнесі. На сьогодні існує приблизно 50 шкіл і біля 500 видів коучингу,    © Г.В. Черній, 2012     414    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   починаючи від VIP-коучингу і закінчуючи соціальною роботою. Як окрема професія коучинг  сформувався на початку 90-х років XX століття. У США професія коуча офіційно визнана у  2001 році завдяки Міжнародній Федерації Коучів [7; 6].  У наш час коучинг продовжує розвиватися та вдосконалюватися не лише як явище  бізнес-тренерства, а й починає знаходити інші галузі застосування, зокрема в освіті.   Коучинг є феноменом освітнього процесу, побудованим на вмотивованій взаємодії, в  якій викладач створює особливі умови, що спрямовані на розкриття особистісного потенціалу  студента для досягнення ним важливих для нього цілей у визначеній галузі знань в  оптимальні терміни.  Основними цілями коучингової діяльності є:  – розкриття внутрішнього потенціалу особистості студента;  – розвиток особистості через делегування відповідальності;  – досягнення високого рівня відповідальності та усвідомлення в усіх учасників  коучінгу.  Для досягнення цих цілей коучі керуються певними принципами та використовують ряд  методів. До принципів коучінгу належать:  – принцип усвідомлення та відповідальності;  – принцип єдності та взаємодії;  – принцип гнучкості;  – принцип партнерства;  – принцип ієрархічності розвитку [7, с.17-18].  Науковець Е. Цибіна визначає в контексті освіти наступні методи коучінгу:   – метод конкретних ситуацій заснований на ствердженні, що шлях до вдосконалення  власних знань можливо прокласти лише через розгляд, вивчення та обговорення конкретних  проблемних ситуацій;  – в основі методу емоційного стимулювання навчання лежить принцип формування  пізнавального інтересу шляхом  створення позитивних емоцій до запропонованого виду  діяльності, підвищення зацікавленості та мотивації до навчального процесу;  – метод створення ситуації пізнавальної дискусії є дієвим методом активізації  навчання, адже в дискусії народжується істина, а пошук істини завжди викликає посилену  зацікавленість темою;  –  «мозаїка» -  метод розподілу обов’язків у студентській групі, коли розподіл   здійснюється самими студентами. Такий вид діяльності змушує студентів самостійно, без  допомоги викладача-коуча розподіляти обов’язки в групі та нести за даний розподіл  відповідальність;  – метод проектів є методом, що виводить діяльність студентів на новий, навчально- науковий рівень. На цьому рівні кожен зі студентів здійснює великий обсяг самостійної  роботи та  навчається самоконтролю, що сприяє самоосвіті студентів. А навчити студентів  самостійно отримувати і застосовувати знання на практиці є чи не найголовнішою та  найскладнішою метою сучасної освіти.   Коучинг вирішує проблему відсутності мотивації. Основна особливість і відмінність  коучингу полягає в тому, що це лише сприяння тому, щоб людина сама навчилася, а не  навчити  її. Без особистісної зацікавленості студента в навчанні, коучинг втрачає будь-який  сенс, адже особиста мотивація студента є основою коучингу та запорукою досягнення  поставлених цілей. Важливо, щоб викладач-коуч міг професійно розповісти про механізми,  парадокси та вплив мотивації на результат. Це стимулює розвиток та сприяє досягненню  потенційних можливостей студентів. Проте варто наголосити  на тому, що коуч має  налаштовувати та мотивувати студентів не лише на досягнення мети та отримання результату,  але й на набуття досвіду під час самого процесу навчання.   Будь-яке заняття, навіть заняття ініційоване самим коучем, має починатися з того, що  студент має визначити цілі заняття. Студент має чітко усвідомлювати, що конкретно він хоче  отримати від кожного заняття, та якого результату він хоче досягти. Для цього Дж. Уітмор        415    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    пропонує задати наступний ряд запитань: Чого ти чекаєш від цього заняття? В нас є  півгодини: що б ти хотів встигнути зробити за цей час? Що б було для тебе найкориснішим на  цьому занятті [5, с.56]? Також автор пропонує визначити як кінцеві, так і проміжні цілі.  Проміжні робочі цілі визначають рівень виконання, досягнувши  який студент вважатиме, що  має всі шанси досягти кінцевої мети. Такі цілі, на відміну від кінцевих, піддаються контролю.  Набагато важливіше для студента взяти на себе відповідальність за досягнення проміжних  робочих цілей, ніж кінцевих. Кожна кінцева ціль має підкріплюватися рядом проміжних  робочих цілей, досягнення яких і є запорукою досягнення вищої, віддаленої  в часі та не  завжди повністю залежної від дій студента, мети. Незважаючи на те, що часто, як проміжні  робочі, так і кінцеві цілі, потребують доопрацювання, коригування і, навіть, зміни, постановка  цих цілей є важливим етапом навчання.  Іншим варіантом застосування кочингу в освіті є його застосування як засобу  фасилітації емоційних проявів у  процесі взаємодії викладача і студентів, що направлений на  полегшення групової комунікації з метою формування вмінь регулювати свої емоції та  впливати на емоційний стан партнерів, керувати власним емоційним станом і впливати на  емоційний стан партнерів по взаємодії [4, с.38].   Коучинг як ефективну психологічну практику доцільно включати в систему науково- освітніх проектів в університетській освіті. Методи та прийоми коучингу можуть гармонійно  вписатися в практику професійно-особистісного супроводу студентів як надійний інструмент,  що дозволяє ефективно досягати цілей не лише в освітньому просторі, але й власне в  професійному становленні майбутніх фахівців [1, с.146].  Висновки. Отже, на даному етапі розвитку сучасної вищої освіти надзвичайно  необхідним є впровадження таких  інноваційних технологій, за допомогою яких можна було б  сформувати фахівця, який був би здатним пристосовуватися до швидких змін у суспільстві,  що постійно розвивається, міг самостійно ставити перед собою цілі та досягати їх, брав би на  себе відповідальність за прийняття рішень та постійно прагнув би до самоосвіти та  самоконтролю. Ці нелегкі  завдання, що ставить перед освітою суспільство якнайкраще  вирішує така інноваційна педагогічна технологія як коучинг.      Література:     1.  Дмитриева Е.Н. Возможности использования методов и приемов коучинга в профессионально-  личностном становлении студентов / Дмитриева Е.Н., Тренькаева Н.А // Вестник ТГУ. Философия. Социология.   Политология. – 2008. - № 3(4). – С. 144-147   2.  Заикина Т.В. Коучинг как составляющая успешного перехода на двухуровневую систему образования /   Заикина Т.В., Смирнов В.Т // Фундаментальные исследования. – 2008. – № 5 – С. 68-69    3.  Зиммерль В. Коучинг: Вперёд, от ресурса к цели! / Зиммерль В., Зиммерль К. — СПб.: Издательство   Вернера Регена, 2007. — 144 с.  4.  Ненашев Д.В. Коучинг как технология развития эмоциональной компетентности студентов в ВУЗе. / Д.  В. Ненашев // Вопросы современной науки и практики. Университет им. В. И. Вернадского.− 2009. − № 20.−  Тамбов: Изд-во ТГТУ, 2009. − С. 37-43.   5.  Стак Э. Коучинг на предприятии. Станьте менеджером − тренером − M.: Институт консультирования и  системных решений, 2006. − 206 c.  6.  Уитмор Дж. Коучинг высокой эффективности / Дж. Уитмор. – [пер. с англ.]. – М. : Международная  академия корпоративного управления и бизнеса. – 2005. – С. 168.   7.  Цыбина Е.А. Коучинг в обучении студентов старших курсов английскому языку / Цыбина Е.А.−   Ульяновск, 2007. – 75 с.      В статті розглянуто та проаналізовано роль, місце та можливості застосування коучінгу як  педагогічної технології у вищій школі, з’ясовано особливості застосування коучінгу, цілі коучінгової діяльності  та методи, якими ці цілі досягаються.    Ключові слова: коучінг, мотивація, бізнес-тренерство, партнерство, методи коучінгу, принципи коучінгу.      Role and possibilities of using coaching as a pedagogical technology in the higher school, as well as peculiarities  of using coaching in education, aims and methods of coaching are revealed and analyzed in the article.   Keywords: coaching, motivation, business-training, partnership, methods of coaching, principles of coaching.     416    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   М.М. Черній  (науковий керівник – проф. А.М. Коломієць)  МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ВЧИТЕЛЕМ СОЦІАЛЬНИХ СЕРВІСІВ GOOGLE  Роль соціальних сервісів у світі постійно зростає. Згідно з дослідженням нью-йоркського  сайту www.emarketer.com вже у 2012 році 4 із 5 компаній у «західному» світі будуть  використовувати соціальні медіа. Нині в США 6 людей із 10 вже мають власний акаунт в   одній соціальній мережі або навіть у декількох. Нині в США використання соціальних  сервісів найбільше покриває саме сферу освіти (72%). Також автор дослідження переконаний,  що користування соціальними сервісами за допомогою мобільних пристроїв зросте вдвічі за  період 2010-2015 років. На даний момент у США кількість людей, які стабільно контактують  із соціальними сервісами через мобільні телефони  та комунікатори, становить близько 50 млн.  чоловік.   До соціальних інтернет-сервісів відносяться не тільки соціальні мережі, а й такі сервіси  як: e-mail,  блоги, чати, форуми, відеоінтернетканали та багато інших. Серед багатьох  інтернет-компаній, компанія Google надає найбільш широкий спектр соціальних сервісів та  веб-додатків – їх більше, ніж 50.   Серед основних сервісів компанії Google, які можуть  бути корисними для педагогів,  наступні:  –   Пошта Gmail (www.gmail.com)  також відома як Google Mail,  являє собою  безкоштовний сервіс електронної пошти з інноваційними функціями, такими як «Перегляд  ланцюжка», пошуково-орієнтований інтерфейс і велика кількість дискового простору (майже  7.7GB). Бета-версія Gmail була відкрита в квітні 2004 року, доступ надавався тільки за  запрошеннями. Сьогодні служба електронної пошти відкрита для  всіх і є частиною компанії  Google.   Чим Gmail може бути корисним для педагогів та їх вихованців?  – По-перше, даний сервіс дозволяє об’єднати декілька поштових ящиків під одним  акаунтом. Наприклад, якщо у Вас є поштові скриньки на rambler.ru, mail.ru та yandex.ua, Ви  можете так налаштувати Gmail, що отримуватиме всі вхідні листи з усіх скриньок на  одну  поштову адресу – gmail.  А відповідати на листи зможете так само з одного акаунта,  використовучи різні скриньки.  – В листи легко прикріплюються файли різних форматів – текстові, табличні та  графічні документи.  – В пошті Gmail передбачений пошук за ключовим словом. Якщо Вам потрібно знайти  конкретний лист, Вам не доведеться гортати десятки сторінок вхідних  повідомлень, варто  лише скористатись функцією пошуку.  – Ви можете присвоювати різні «ярлики» вхідним листам. Це зекономить багато часу,  коли потрібно буде перечитати листи з однієї тематики. Так, у педагога може бути декілька  папок-ярликів: «Листи від студентів», «Листи від колег», «Ідеї для уроків», «Робочі плани,  графіки».  – Система Gmail більше, ніж усі  інші поштові системи, працює над захистом своїх  користувачів від отримування спаму. Тому, той час, який Ви витрачали на видалення  непотрібних і помилкових мейлів, Ви зможете витратити на робочі моменти чи спілкування з  колегами.    Також у системі Gmail  доступна функція онлайн-чату. Google  Чат (Google Chat  www.google.com/talk/) дозволяє відправляти й отримувати миттєві повідомлення від друзів,   родичів і колег. Для пришвидшення комунікацій із своїм колегою вчитель може запросити  того приєднатись до Gmail і приєднати до чату. Крім того, можливі групові чати, в яких може  брати участь декілька чоловік. Це дозволяє вчителям працювати певною групою над спільним  проектом чи питанням в он-лайн режимі, та навіть проводити батьківські збори  чи позакласні  години в он-лайн.     © М.М. Черній, 2012        417    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    Google Chat має можливість підключити відео-чат і бачити свого співбесідника за  допомогою зображення, що передається через веб-камеру. Функція голосового чату – коли  можна почути співрозмовника, але не бачити його, вже багатьом користувачам замінює  міжнародні телефонні дзвінки. Адже оплата за такі дзвінки та користування Google Chat не  знімається. Потрібен лише доступ до Інтернет.   Google Групи  (Google Groups - http://groups.google.com).  За допомогою Google Груп  користувачі можуть створювати власні групи. Ці групи дозволяють не тільки управляти  списками розсилки та архівувати їх, але й спільно працювати з членами групи і спілкуватися з  ними. Від інших безкоштовних служб для роботи зі списками розсилки Групи Google  відрізняються великими обсягами для зберігання інформації та унікальними параметрами  управління.  Як і завжди, в Групах Google користувачі бачать тільки релевантні текстові  рекламні оголошення (ніколи не застосовуються банери або реклама в спливаючих вікнах).   Наведемо приклад використання такої групи вчителем англійської мови. Створивши  групу «English lessons» та підключивши усіх своїх учнів до неї, вчитель зможе розсилати  регулярні розсилки на різну тематику: домашні завдання, зміни у розкладі , цікаві посилання  та прикріплені матеріали тощо. Завдяки тому, що зараз більшість учнів мають доступ до  домашнього Інтернету або користуються веб-ресурсами за допомогою мобільних пристроїв,  вони зможуть вчасно отримувати повідомлення вчителя, відповідати на них. Таке спілкування  будує більш тісні стосунки між учителем та його учнями, дозволяє вчителю комунікувати з  ними  поза шкільними стінами. Google Групи будуть особливо корисними для класного  керівника, тому що саме він завжди має багато інформаційних повідомлень для свого класу.  Так, набагато легше написати лист із нагадуванням про завтрашнє чергування класу по школі  та відправити його всій групі (тобто, всьому класу), аніж дзвонити кожному учню особисто.   Кожен користувач Gmail  може мати безліч подібних груп. У вчителя чи викладача це  може бути декілька навчальних груп (для кожного класу), група вчителів/викладачів  освітнього закладу, де секретар, заступник Директора чи сам Директор може розсилати  інформаційні листи з приводу зібрань, педагогічних рад та освітніх заходів.   –  Google Документи (Google Docs - http://docs.google.com/) –  це безкоштовний сервіс,  який дозволяє створювати текстові документи, електронні таблиці та презентації в он-лайн.  Інтернет додаток дозволяє користувачам легко ділитися й спільно працювати над  документами в режимі реального часу.   – Так, у школі навчальний графік з розкладами уроків може бути перенесений у  таблицю на он-лайн доступі. Кожен учитель зможе переглянути його як на роботі, так  і вдома.  І навіть перебуваючи у відрядженні чи відпустці, маючи доступ до Інтернету, вчитель зможе  ознайомитись із графіком і побачити, чи були якісь зміни у його розкладі.   –  Google  Календар (Google Calendar- http: //google.com/calendar) –  дозволяє  користувачам створювати події, управляти декількома календарями і обмінюватися  календарями з командами та групами. Користувачі можуть переглядати свій календар на день,  тиждень або місяць.  Тобто, той самий навчальний план-графік може бути оформлений у вигляді календаря,  де на кожен день буде поставлено декілька подій – уроків чи заходів. Учитель може створити  такий календар для себе чи свого класу та налаштувати нагадування про той чи інший захід на  свою електронну пошту чи по  SMS на мобільний телефон. Таким чином, учитель навіть може  кожного дня о 6 годині ранку отримувати SMS з нагадуванням його розкладу на сьогодні.   В Gmail вже є багатий набір календарів, на які можна підписатись: наприклад, державні  офіційні свята чи загалом свята та іменини. Так у вчителя може бути декілька календарів. І  зайшовши одного дня в свій Календар, він може побачити, що сьогодні у нього за розкладом 4  уроки, 1 нарада, день народження учня Іванова та Всесвітній день театру. Тому він буде  обізнаний щодо своєї діяльності на весь день, матиме, що сказати на позакласній годині щодо  дня театру (а можливо, і організувати похід до театру), та поздоровить учня  Іванова, якому  буде приємно, що вчитель пам’ятає про його день народження. Google Календар допомагає     418    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   оптимізувати всі важливі завдання та заходи, не тримати їх у голові, боячись, що випадково  про щось забудеш.   Блогер (www.blogger.com) – блог-платформа, раніше відома як Pyra Labs, яку Google  придбав у лютому 2003 року.   Blogger – це веб-інструмент, за допомогою якого можна швидко й легко розміщувати  повідомлення в Мережі. Це лідер серед засобів публікації матеріалів в Інтернеті –  створення  так званих веб-блогів або блогів.  Blogger дозволяє автоматизувати й значно прискорити процес розміщення блогів. При  цьому не потрібно створювати програмні коди чи встановлювати будь-яке серверне ПЗ або  скрипти. За необхідності можна змінювати оформлення та розміщення блогу. Це виглядає так:  замість того, щоб вручну складати код для своїх повідомлень  і постійно завантажувати  оновлену версію сторінки, Ви просто розміщуєте повідомлення в блозі за допомогою простої  форми на веб-сайті Blogger. Після цього вони з'являються на вашій сторінці, оформлення якої  вже налаштовано.  Блоги – це міні-сайти, які може вести звичайна пересічна людина. У вчителя такий блог  може бути тематичним – по тому предмету , який він викладає, або авторським – де він просто  ділитиметься з іншими вчителями, своїми учнями та користувачами мережі Інтернет своїми  думками, захопленнями та ідеями. Учні будуть сприймати такого вчителя за прогресивного,  тому що блоги і сайти – це те, що вони найчастіше читають в Інтернеті. Вчитель зможе  додавати на блог повідомлення, відео, фото, посилання, а також надати доступ до редагування  учням, тим самим мотивуючи їх до пошуку цікавої предметної інформації для розміщення на  блозі.   Google Книги (Google Books - http://books.google.com/books?hl=ru).  Це своєрідна  електронна бібліотека, яку Google створив для своїх користувачів. Тут знаходяться біля 3  мільйонів електронних книг, які можна читати в он-лайн режимі чи на мобільних пристроях.  Перевагою  електронних бібліотек є те, що тут можна знайти книги в оригіналі, купити які  буває проблематично. Google Книги можуть допомагати у виконанні домашніх завдань та  завдань на літо. Таким завданням може бути, наприклад, – знайти й прочитати 5 книг  англійською мовою в оригіналі, без перекладу.   В сервісі Google Книги можна читати не лише книги, але й  журнали та газети з усього  світу. Тому, якщо раніше для позакласного читання учню потрібно було знаходити цікаві  новини в газеті Дайджест, яку перед цим потрібно було передплатити, то тепер можна  перегортати сотні журналів, не встаючи з-за комп’ютера. Також кожен користувач Google  Книги може сформувати свою електронну бібліотеку, додаючи туди свої улюблені книги та  цікаві матеріали, які він знайшов тут.   Підводячи підсумок, можна сказати, що це ще не всі сервіси, які надає Google. Google  Reader для читання свіжих новин Ваших улюблених сайтів, Google Translator для перекладу  тексту на будь-яку мову світу, Google Sites  для створення міні-сайту, наповнення його  контентом та надання доступ групі користувачів – всі  ці сервіси також можуть знайти  практичне застосування в роботі викладача. Он-лайн-сервіси не лише економлять час, але й  розширюють горизонти, дозволяючи вчителю вийти за межі навчального класу.      Література:     1.  Роль социальных сетей в e-commerce  в 2011  году [Электронный ресурс] Режим доступа:  http://blog.price.ua/biznes-novosti/rol-sotsialnyih-setey-v-2011-godu/   2.  Джарвис Джефф «Что сделал бы Google?». - М.: Аквамариновая книга, 2011. – 294с. – С. 145  3.  Дані сайту http://www.emarketer.com/       У статті розглядаються можливості використання   соціальних сервісів Google  у професійній  діяльності вчителів.   Ключові слова : діяльність учителя, соціальні сервіси.         419    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    In the article possibilities of the use  of social servi ces of Google are examined in  professional activity of  teachers.   Keywords: activity of teacher, social services.      М.Н. Черненькая      САТИРИЧЕСКОЕ ИЗОБРАЖЕНИЕ СОВЕТСКОЙ ИДЕОЛОГИИ И  ОБЩЕСТВЕННОГО СТРОЯ В РОМАНЕ В. ВОЙНОВИЧА «ЖИЗНЬ И  НЕОБЫЧАЙНЫЕ ПРИКЛЮЧЕНИЯ СОЛДАТА ИВАНА ЧОНКИНА»  Идея романа Войновича «Жизнь и необычайные приключения солдата Ивана Чонкина»  заключается в разоблачении хищнической и лицемерной сущности советской идеологии и  построенном на ней советском обществе.  Изолировавшись от всего  мира, обезобразив все принципы демократии, советская власть  создала свою идеологию – единственную и уникальную в своем роде, которая в течение семи  десятков лет поражала международное сообщество «оригинальностью» логики. Страной  руководили недальновидные, интеллектуально неразвитые стяжатели: «Люди, сходившиеся  сейчас в кабинете Ревкина, все вместе представляли собой руководящую верхушку района и  принадлежали к так  называемой «номенклатуре». Каждый из них, не сомневаясь, брался  руководить решительно и твердо тем, чем руководить его назначили. И если случайно  оказывалось, что в какой-то области человеческих знаний проявлял он некоторые  способности или познания, то его тут же перекидывали в другую область, постепенно  доводя до той, в которой он не смыслил ни уха ни рыла, где он, как в безбрежном океане,  плыл, не имея перед собой никаких ориентиров, кроме той путеводной звезды, которая  называлась Очередным Указанием» [2, с.305-306].  Умные, высокообразованные граждане не были нужны государству. Ведь рано или  поздно они придут к мнению, что советское общество является не просто несовершенным, а   преступным и абсурдным, что в нем действуют законы, которые противоречат здравому  смыслу. А это, в свою очередь, привело бы к свержению властного режима и изменению  государственного строя. Поэтому власть сознательно притесняла любые проявления  интеллекта и индивидуализма:  «А рядом с ним [Худобченко] на стуле пристроился его  помощник по общим вопросам Пшеничников . Про этого Пшеничникова говорили, что он  знает чуть ли не шесть языков, имеет глубокие познания в физике, математике, экономике и  отчасти во всех остальных науках. Его называли ходячей энциклопедией, говорили, что с  таким талантом надо выступать в цирке, но все понимали, что карьеры ему не сделать – со  своими знаниями он был слишком незаменим в качестве референта» [2, с.308].  Стремясь любой ценой сохранить власть, коммунисты уничтожали любые проявления  инакомыслия, протеста, несогласия. Сотни тысяч людей были расстреляны или засланы в  концлагеря для подтверждения силы власти. В романе Войнович с иронией вспоминает о  родственниках Ивана, которые взяли его на воспитание после гибели матери и  которых  репрессировали лишь потому, что нужно было кого-нибудь отправить в ссылку: «В известное  время стали искать в деревне кулаков, да ни одного не могли найти. А приказано было найти  обязательно, хотя бы для примера. Тогда нашли Чонкиных, которые эксплуатировали чужой,  да к тому же еще и детский, труд» [2, с. 17].  Государственные интересы в Советском Союзе всегда ставили выше человеческой  индивидуальности и жизни. Нюра Беляшова оббивает пороги учреждений с просьбой  отпустить несправедливо осужденного Чонкина, но в ответ слышит, что при советской власти  «ни за что не сажают». Главный редактор газеты «Большевистские темпы» Борис Евгеньевич  Ермолкин горячо уверяет Нюру: «Если бы вы действительно были искренни, вы бы сказали:  «Да, я ошиблась». Вы бы отреклись от этого Чонкина и заклеймили его навсегда позором. Я  понимаю, такое решение трудно принять, но если вы настоящая советская женщина, вы  должны выбрать, кто вам дороже – Чонкин или советская власть»  [2, с. 205]. Сам    © М.Н. Черненькая, 2012     420    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Ермолкин, как и большинство граждан, поддерживающих идеологию партии, не думая, пошел  бы на жертвы: «Вот у меня есть сын, – продолжал он на более нервной ноте. – Он маленький.  Ему всего лишь три с половиной года. Я его очень люблю. Но если партия прикажет мне  зарезать его, я не спрошу за что» [2, с. 205].  Подполковник НКВД Роман Гаврилович Лужин так говорит отцу Нюры Алексею  Ивановичу Беляшову про «врагов народа», которых ему предстоит уничтожать: «…Так ты ж  понимаешь, что у нас кого зря не расстреливают, а если уж до того дошло, значит,  чудовищно много он нашей родине, народу нашему вреда понаделал. И такого  убить не  жалко. Муху жалко, таракана жалко, курицу и того более, а такого врага не жалко» [2, с.  398]. Майор Федот Федотович Фигурин, допрашивая Чонкина, сам откровенничает перед ним  о своей работе: «Вот, скажем, мы берем человека и говорим ему: «Ты наш враг». Он не  соглашается, он возражает: «Нет, я не  враг». Да как же это может быть? Если мы  арестовываем человека, он, естественно, нас ненавидит. А если он при этом считает себя  невиновным, то ненавидит вдвойне и втройне. А раз ненавидит, значит, враг, значит,  виновен. Поэтому, Ваня, я лично считаю злейшими врагами именно невиновных» [2, с.340]. Во  всех случаях страдают рядовые  люди, ни в чем не повинные граждане. В приемной к  очередному начальнику один мужчина рассказывал Нюре о своей нелегкой, страдальческой  жизни, о том «как следователь отбивал ему почки, объясняя свои действия идеологической  войной и сложностью мировой обстановки» [2, с. 200]. Мы видим, что весь строй направлен  на поиск «врагов народа» и их  безжалостного уничтожения.  Политически осторожным пытается быть колхозный кладовщик Кузьма Матвеевич  Гладышев. Зная, что каждый шаг может контролироваться работниками Заведения, он даже  плюнуть спокойно не может: «Гладышев даже плюнул в досаде и как раз не вовремя, потому  что раздались общие аплодисменты. Спохватившись, селекционер быстро заплескал  ладонями, преданно глядя на оратора, чтобы  плевок его не отнесли к тому, что говорилось с  трибуны» [2, с.76].  Страх перед физическим уничтожением проявляется не только в характерах  большинства героев. Он проходит красной нитью через все произведение. В диалогах,  описаниях,  лирических  отступлениях  Войнович  вспоминает  о  репрессированных,  расстрелянных, замученных по абсурдным обвинениям. Но писатель говорит об этом  непринужденно, поневоле давая возможность читать между строк: «У обоих на памяти была  история, когда школьник стрелял в учительницу из рогатки, а попал в портрет и разбил  стекло. Если бы он выбил учительнице глаз, его бы, возможно, простили по  несовершеннолетию, но он ведь попал не в глаз, а в портрет, а это уже покушение, ни больше  ни меньше. И где теперь этот школьник, никто не знал…» [2, с.30].   Иногда страх достигает вершины своей абсурдности. Так Леша Жаров советует  Голубеву не курить папиросы «Дели», потому что их название расшифровывается как «Долой  Единый Ленинский Интернационал».  Чиновническая бюрократия с ее непременным атрибутом – кипами использованной  бумаги  на разнообразные заявления, распоряжения, анонимные донесения, справки и  характеристики –  еще один из самых ярких признаков, который характеризует уклад  советского общества. В разнообразных отчетах и докладах жизнь в Советском Союзе была  райской: ежегодно собирали все большие урожаи, получали рекордные надои молока,  добывали бесчисленные тонны угля и руды, выплавляли огромное количество чугуна и стали.  Все граждане радостны и счастливы.   В действительности же в реальной жизни было все совсем иначе. Кажется, никто и не  стремился воплощать утопические мечты в реальность. Этого достаточно было на бумагах,  которые, кстати, были самыми ценными, потому что служили неопровержимыми  доказательствами построения коммунизма:  «Борисов матерился по телефону, требовал  выполнения плана. Он, конечно, знал, что требует в эти дни невозможного, но бумажка о  сделанной работе была для него важнее самой работы» [2, с.112].        421    Розділ 3  Актуальні проблеми соціально-гуманітарних, природничих наук   і фізичного виховання    Планы, которые давались для выполнения и проходили в документах, были  бессмысленными и явно завышенными, а потому и невозможными в реальной жизни. Но  власть этого не понимала. А за все отвечать должен крестьянин. Дошло до того, что работать  вынуждали даже тех, кто физически не способен этого делать: «Я [Килин] конечно, понимаю,   что Жикин является инвалидом гражданской войны, не имея двух ног. Но теперь он этими  ногами спекулирует. Руководство колхоза и партийная организация состоят не из зверей, и  мы можем войти в положение. Никто, товарищи, Жикина не заставляет работать  курьером либо на сенокосе. Но на прополке вполне можно работать. Сел себе в борозду  и  потихоньку ползай от кусточка к кусточку, выдирая травку и выполняя минимум трудодней.  И нечего совать нам в лицо свои ноги, которых нет» [2, с.77].  На важность таких бумаг указывает и тот факт, что Нюра никак не могла добиться  свидания с Иваном, потому что у нее не было официального документа о том, что они жили  вместе. Убитой горем женщине не оставалось ничего другого, как просить сельского  председателя Голубева выписать справку, которая удостоверяла, что Нюра не чужой  человек для Чонкина: «СПРАВКА дана настоящая А. Беляшовой в том, что она действительно  жила с военным служащим Чонкиным Иваном» [2, с.119].  Войнович акцентирует внимание, что  настоящий документ, который в романе был  воспринят совершенно серьезно, является наивысшим проявлением нелепости советской  власти.  В поисках справедливости необходимо было выстоять не одну очередь не к одному  кабинету. Снимая с себя ответственность, каждый чиновник пытался перенести ее на кого-то  другого. Возникал своеобразный замкнутый круг, которому не было конца. Чтобы добиться   встречи с Иваном, Нюра оббила пороги всех чиновничьих кабинетов, но никто ей так и не  помог. Занятые своими делами, они не считались с десятками людей, которые ежедневно  толпились под дверями их кабинетов: «На лавках в робких и выжидательных позах сидели  просители, то есть люди, которые еще чего-то хотели от  этой жизни, искатели правды,  борцы за справедливость, кляузники, униженные и оскорбленные, в драных телогрейках, в  лохмотьях, в лаптях, в чунях, в галошах на босу ногу и вовсе босые, старики и старухи, бабы  с детишками, молодой парнишка на костылях, пожилой матрос с перевязанной головой,  старик в суконном пальто, по которому стадами  бродили бледные вши, рахитичный  младенец, жевавший хлеб в грязном тряпичном узелке» [2, с.201].  Настоящую жизнь народа Войнович показывает, описывая «хитрый рынок»: «Худые,  калеченые, рваные, с голодным и вороватым блеском в глазах, они торговали чем ни попадя:  табаком, хлебом, кругами жмыха, собаками, кошками, старыми кальсонами, ржавыми  гвоздями, курами, пшенной кашей в  деревянных мисках и всяческой ерундой [2, с.207]. Это  были совсем другие люди. Совсем не те, о которых писали газеты и говорили на съездах  партии. Их глаза не излучали счастье, щеки не пылали румянцем. Они хотели лишь одного –  выжить.  Не лучшей была жизнь и в селе: «В Ворошилове за два последних года  сменилось три  председателя: одного посадили за воровство, другого – за растление малолетних, а третий,  которого прислали для укрепления, сперва немного поукреплял, а потом как запил, так и пил  до тех пор, пока не пропил личные вещи и колхозную кассу, и допился до того, что в припадке  белой горячки повесился у себя в кабинете. Что касается здешнего председателя, то он хотя  тоже пьет без всякого удержу, однако на что-то еще надеется» [2, с.5-6].  Противоречивость,  несовпадение  слова  и  дела  характерно  для  описываемого  государственного строя. Борисов раскритиковал одного председателя колхоза, который  виноват был в том, что, послушно выполняя все решения, весной слишком рано засеял , а  потом заморозки побили всходы. У других, которые только отчитывались, что выполняют  решения, а на самом деле не выполняли, теперь все было в порядке. Мысли полковника  Лапшина: «Главное – вовремя сказать «есть!», а там можно не выполнять» [2, с.145].  Советская идеология гласила, что колхозы являются обязательным условием для  построения коммунизма, то  есть счастливого будущего для всех. Тем не менее, колхозы     422    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   имели уйму изъянов и страдали от некомпетентного руководства. Войнович не упускает это  из виду, он показывает председателя Ивана Тимофеевича Голубева и со свойственным ему  сарказмом повествует: «…Дела в колхозе шли плохо. То есть не так, чтобы очень плохо,  можно было бы даже сказать хорошо, но с каждым годом все хуже и хуже» [2, с.8]. Голубев  находится в постоянном страхе перед возможной расплатой за невыполненный план по сбору  урожая. Он принимает Чонкина за тайного инспектора, присланного найти недочеты в работе  председателя. Голубев в порыве откровения говорит о работе колхоза: «А то, что прошлый  год сеяли по мерзлой земле, так это ж  по приказу. Сверху приказывают, а колхозник за все  отдувается» [2; 38]. Во втором томе романа «Жизнь и необычайные приключения солдата  Ивана Чонкина» сообщается, что против председателя Голубева было возбуждено  персональное партийное дело. Голубев обвинялся в срыве уборки зерновых, недооценке  руководящей роли партии. Вот что говорит второй секретарь райкома Сергей Никанорович  Борисов Голубеву  по этому поводу: «Но нам гораздо нужнее, чтобы каждый человек на  своем месте выполнял любые партийные указания беспрекословно и точно. И, добиваясь  этого, мы не будем считаться ни с какими потерями» [2, с.238]. Это яркие примеры  абсурдности приказов, которую все ощущают, но которой не в силах противостоять.   Войнович сатирически изображает советскую систему, которая стремилась уничтожить  в человеке все живое, превратив его в механического робота, беспрекословно выполняющего  приказы хозяина.     Литература:     1.  Астахова А. А. Роман в традициях народной смеховой культуры: Материалы к уроку по роману В. Н.  Войновича «Жизнь и необычайные приключения солдата Ивана Чонкина» // Русская словесность в школах  Украины. – 2002. – № 4. – С. 53 – 56.  2.  Войнович В. М.Жизнь и необычайные приключения солдата Ивана Чонкина. – М.: Эксмо, 2007. – 608с.  3.  Гуральник У. А. Смех – оружие сильных. Советская сатирическая и юмористическая литература  сегодня. – М: «Знание», 1961. – 48 с.   4.  Ершов Л. Ф. Советская сатирическая проза. – М: «Худож. Лит.», 1966. – 298 с.  5.  Ланин Б. А. Пародия всерьез: О сатире в художественном мире В. Войновича // Русский язык и  литература в средних учебных заведениях Украины. – 1992. – № 1. – С. 53 – 58.  6.  Сарнов Б. Естественный человек в неестественных обстоятельствах //  Войнович В. Жизнь и  необычайные приключения солдата Ивана Чонкина. – М., 1990. – С. 523 – 540.  7.  Штейнбук Ф. М. «Командор» и «Бравые солдаты»: В. Войнович в контексте лучших традиций  советской сатиры // Русский язык и литература в средних учебных заведениях Украины. – 1992. – № 1. – С. 59 –  62.      В статье проанализировано то, как В. Войнович мастерски и с сокрушаемой сатирой изображает  трагические годы, которые пережил советский народ, раскрывает абсурдность и жестокость советской  идеологии и общественного строя.   Ключевые слова: В. Войнович, властный режим, государственный строй, чиновничья бюрократия,  советская идеология, абсурдность.  In this article we give an analysis ho w V. Voynovich masterly and with the  destructive satire represents tragic  years which were outlived by soviet people, exposes absurdity and cruelty of soviet ideology and social system.   Keywords: V. Voynovich, imperious regime, political system, bureaucracy, soviet ideology, absurdity.            ЗМІСТ  ПЛЕНАРНЕ ЗАСІДАННЯ       Г уревич Р.С.  ПІДГОТОВКА МАГІСТРІВ У ПЕДАГОГІЧНОМУ ВНЗ: ЯК ЇЇ  ЗДІЙСНЮВАТИ?.................................................................................................................... 7   К обися А.П.  ВИКОРИСТАННЯ ОН-ЛАЙНОВИХ СИСТЕМ МОНІТОРИНГУ ЯКОСТІ ЗНАНЬ  УЧНІВ У СКЛАДІ ЕЛЕКТРОННОГО НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОГО  КОМПЛЕКСУ……………………………………………………………………………….. 12   Л єсовий В.Ю.   АНАЛІЗ ПІДХОДІВ ДО КЛАСИФІКАЦІЇ АДАПТАЦІЇ    СТУДЕНТІВ-ПЕРШОКУРСНИКІВ У ВНЗ……………………………………………….  15   Макоцьоба Ю.С.   ЗАСТОСУВАННЯ  ІНФОРМАЩЙНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ПІД ЧАС   ВИВЧЕННЯ  ПРЕДМЕТУ «ТЕХНОЛОГІЇ»………………………………………………..  19   В ласюк І.В.    ЦІННІСНО – МОТИВАЦІЙНИЙ КОМПОНЕНТ ФОРМУВАННЯ   ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ЕКОНОМІСТІВ…………..  22  Фірманюк Ю.В.  ЕФЕКТИВНЕ ВИКОРИСТАННЯ МУЛЬТИМЕДІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕСІ  ВИВЧЕННІ ГЕОМЕТРІЇ В ОСНОВНІЙ ШКОЛІ…………………………………………. 25   Г орщук О.М.  ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ У ПРОЦЕСІ  ВИВЧЕННЯ ГЕГРАФІЇ ЗАСОБАМИ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ………………. 28  Єрмакова В.Я.   РАДЯНСЬКО-АФГАНСЬКА ВІЙНА (1979-1989 рр.) В СИСТЕМІ МІЖНАРОДНИХ  ВІДНОСИН…………………………………………………………………………………...32   Щ епотіна Н.Ю.  ВПЛИВ ФІЗИЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ НА МОРФОЛОГІЧНІ ПОКАЗНИКИ  ВОЛЕЙБОЛІСТОК ІНСТИТУТУ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І  СПОРТУ………………………………………………………………………………………36   РОЗДІЛ 1  АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ ТА  ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ      А ндрющенко М.П.  ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У  ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ УЧНІВ ПТНЗ…………………………………………….. 40   Б азелюк О.М.  АКТИВІЗАЦІЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ ТЕХНОЛОГІЙ  МУЛЬТИМЕДІЙНИМИ ЗАСОБАМИ НАВЧАННЯ………………………….………….  43   Б ойчук В.М.  ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ  У ПРОЦЕСІ ХУДОЖНЬО- ГРАФІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ УЧНІВ……………………………………………………….. 47     424    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Б утенко О.І.  ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ УЧНІВ 10-11 КЛАСІВ ЗОШ У  ПРОЕКТНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ  «ТЕХНОЛОГІЇ»………………………………………………………………………………50   В ойнаровський А.С.  ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ  НА УРОКАХ  «ТЕХНОЛОГІЙ» У СТАРШІЙ ШКОЛІ…………………………………………………… 54   Г оловчук М.О.    ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ ЗАСОБАМИ ІНФОРМАЦІЙНО-  КОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ НА УРОКАХ ТРУДОВОГО   НАВЧАННЯ…………………………………………………………………………………. 57   Г ринчишина К.А.  ВИКОРИСТАННЯ ГІПЕРМЕДІА У ВИВЧЕННІ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ  УЧНЯМИ СЕРЕДНЬОЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ……………………………….61   Г уменчук Н.П.   ХУДОЖНЄ КОНСТРУЮВАННЯ ЯК СКЛАДОВА ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У   ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦІВ ШВЕЙНОГО ПРОФІЛЮ……………………….64   Д унаєвська Н.В.  ЗАСТОСУВАННЯ ВЕБ 2.0 У ПРОФЕСІЙНОМУ НАВЧАННІ УЧНІВ СТАРШИХ  КЛАСІВ……………………………………………………………………………………… 69   Д усанюк Н.В.  ВИКОРИСТАННЯ  ЗАСОБІВ МУЛЬТЕМЕДІА НА УРОКАХ ТРУДОВОГО  НАВЧАННЯ…………………………………………………………………………………. 73  Заводнюк В.Л.  ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ ВЕБ-КВЕСТУ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ РОЗДІЛУ  «ТЕХНОЛОГІЯ ПРИГОТУВАННЯ ЇЖІ З ОСНОВАМИ  ТОВАРОЗНАВСТВА»……………………………………………………………………… 75  Зінченко Д.В.  ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ З  МЕТОЮ РОЗВИТКУ КРЕАТИВНИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ СЗШ НА УРОКАХ  ТЕХНОЛОГІЙ……………………………………………………………………………….  80  Зуграва М.А.  ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ  УЧНІВ ПТНЗ ОЗДОБЛЕННЮ ВИРОБІВ  БІСЕРОМ … 84   І васкевич І.П., Грищишина М.В.  МЕТОДИКА  ВИКЛАДАННЯ  ДИСЦИПЛІН  ХУДОЖНЬОГО ПРОФІЛЮ У   ХУДОЖНІХ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ………………………87   К оломієць В.В.  СПОСОБИ ВПРОВАДЖЕННЯ ТЕХНОЛОГІЙ ВЕБ 2.0 У НАВЧАЛЬНИЙ  ПРОЦЕС………………………………………………………………………………………91   К оріневська Н.В.  ОСОБЛИВОСТІ ВИВЧЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ОЗДОБЛЕННЯ ШВЕЙНИХ ВИРОБІВ  АПЛІКАЦІЄЮ………………………………………………………………………………. 95   К оровець І.Є.  ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАСОБІВ МУЛЬТИМЕДІА В  ТРУДОВОМУ НАВЧАННІ………………………………………………………………….99   К ороль В.П.   СУЧАСНІ ЗАСОБИ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ   НАВЧАННЯ В ПРАКТИЦІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ   ВЧИТЕЛЯ……………………………………………………………………………………. 103          425           Краєвська О.Д.  ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МІЖПРЕДМЕТНИХ ЗВ'ЯЗКІВ У  ФОРМУВАННІ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ  ФАХІВЦІВ…………………………………………………………………………………….108   К укіль Ю.О.  ВИКОРИСТАННЯ ВІЗУАЛЬНОГО МОДЕЛЮВАННЯ У ВИВЧЕННІ ТРУДОВОГО  НАВЧАННЯ УЧНЯМИ ЗА ДОПОМОГОЮ 3D ЗОБРАЖЕНЬ………………………….  112   К уцак Л.В.  ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННОГО НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОГО  КОМПЛЕКСУ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ  ТЕХНОЛОГІЙ……………………………………………………………………………….. 114   Л ошак Б.В.  ШЛЯХИ ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ  УЧИТЕЛЕМ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ РОЗДІЛУ  «ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНІ РОБОТИ»………………………………………………………….. 117   Л уп’як Д.М.  РІВНІ, ПОКАЗНИКИ ТА КРИТЕРІЇ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ  ТЕХНОЛОГІЙ ДО ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ………………………………………120   Л утковська С.М.  ЗАСТОСУВАННЯ ІКТ У ФОРМУВАННІ ПРОФЕСІЙНО-ЕКОЛОГІЧНОЇ  КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ АГРАРНОГО ПРОФІЛЮ………………………………... 125   Л юльчак С.Ю.   МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ   ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ………………………………128   Н ікітін В.І.  ВІЗУАЛІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ЗАСОБАМИ СИСТЕМ  КОНСТРУКТОРСЬКО-ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОЕКТУВАННЯ………………………. 132  Олійник О.П.  ТЕХНОЛОГІЯ СТВОРЕННЯ ЕЛЕКТРОННИХ КНИГ ЗАСОБАМИ СУЧАСНОГО  ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ……………………………………………………….. 135   П лахотнюк Г.М.  ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНЬОГО УЧИТЕЛЯ  ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ЗА ДОПОМОГОЮ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ  ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ……………………………………………………………….. 138   П оліщук М.А., Красінська С.А.  ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ У ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ  МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ТЕХНОЛОГІЙ …………………………………………….  141   П оліщук С.М.  ШЛЯХИ ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕСІ  ЗДІЙСНЕННЯ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ УЧНІВ ІЗ ТРУДОВОГО  НАВЧАННЯ…………………………………………………………………………………. 144   П унько Я.О.  КОМП’ЮТЕРНІ МЕРЕЖІ ЯК ЗАСІБ ПІДВИЩЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ  УЧНІВ 11-Х КЛАСІВ НА УРОКАХ «ТЕХНОЛОГІЇ»……………………………………  149  Слюсар В.В.  МЕТОДИКА ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ  ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ З ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ…………………………. 153  Сологуб Т.Ю.  МУЛЬТИМЕДІЙНІ ЗАСОБИ НАВЧАННЯ У СИСТЕМІ СЗШ I-III  СТУПЕНІВ…………………………………………………………………………………..  157       426    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Солоднюк А.П.  ІНТЕРАКТИВНЕ НАВЧАННЯ ЯК СКЛАДОВА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ  ШКОЛЯРІВ…………………………………………………………………………………...161  Стратій Д.А.   ВИКОРИСТАННЯ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ ТРУДОВОГО  НАВЧАННЯ……………………………………………………............................................  164  Тихоненко О.П.  ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ НАВИЧОК УЧНІВ СТАРШИХ КЛАСІВ  ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ СЕРЕДНЬОЇ ШКОЛИ  ЗАСОБАМИ  ІНТЕРНЕТ…………………………………………………………………………………….167  Уманець В.О.   ПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ БАЗОВИХ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ  ЕЛЕКТРОМЕХАНІКІВ З РЕМОНТУ Й ОБСЛУГОВУВАННЯ ЛІЧИЛЬНО - ОБЧИСЛЮВАЛЬНИХ МАШИН……………………………………………………………170  Федорук Г.М.  ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ФОРМУВАННІ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ  УЧИТЕЛІВ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ ДО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ  КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ…………………………………………………………………..174   РОЗДІЛ  2  АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ТЕХНІКИ, ФІЗИКИ, МАТЕМАТИКИ,  ІНФОРМАТИКИ, АСТРОНОМІЇ, ЕКОНОМІКИ      Б аб’юк Д.О.  РОЗВ’ЯЗУВАННЯ РІВНЯНЬ У СИСТЕМІ MATHCAD…………………………………. 178   Б аранова О.О., Білик Ю.П.  ІСНУВАННЯ РОЗВ'ЯЗКІВ У СИСТЕМІ ФЕРМІ-ПАСТИ-УЛАМА……………………. 184   Б оцул Т.В.  ПОРІВНЯННЯ ДЕЯКИХ ПОШУКОВИХ СИСТЕМ ЗА КРИТЕРІЄМ  РЕЛЕВАНТНОСТІ………………………………………………………………………….. 189   В асилина Н.О.  ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ САМОСТІЙНОСТІ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ  МАТЕМАТИКИ………………………………………………………………………………193   В ойцехівська В.В.  ВИКОРИСТАННЯ ПРОБЛЕМНОГО НАВЧАННЯ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ  ЛОГАРИФМІЧНОЇ ФУНКЦІЇ У КУРСІ АЛГЕБРИ І ПОЧАТКІВ  АНАЛІЗУ…………………………………………………………………………………….. 197   Г абузь С.О.  ПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ МАТЕМАТИЧНИХ  ДОСЛІДНИЦЬКИХ ЗДІБНОСТЕЙ У СТУДЕНТІВ…………………………...................  201   Г икавчук А.М.  ОСНОВИ АНАЛІЗУ ФУНКЦІЇ ПОДВІЙНОЇ БІНАРНОЇ ЗМІННОЇ……………………. 204   Г ладковський В.В.  ДОСЛІДЖЕННЯ ФОТОРЕАКТИВНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ  НАПІВПРОВІДНИКОВИХ ПРИЛАДІВ…………………………………………………..  209   Г ранатова В.А.  МОТИВАЦІЯ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ  МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МАТЕМАТИКИ…………………………………………… 212   Г розян Ю.В.  АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ ВИВЧЕННЯ МНОГОЧЛЕНА У СЕРЕДНІЙ  ШКОЛІ……………………………………………………………………………………….. 216        427           Євтєєв В.В.  БЛОК ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ У СТРУКТУРІ КОМП’ЮТЕРНО- ОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОГО КОМПЛЕКСУ ЦИКЛУ  ДИСЦИПЛІН ПРОФЕСІЙНОЇ ТА ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ................................... 221  Єригіна О.М.  ПРОБЛЕМА ПРИКЛАДНИХ АСПЕКТІВ ВИКЛАДАННЯ КУРСУ АЛГЕБРИ У  ПЕДАГОГІЧНИХ ВНЗ……………………………………………………………………… 226   Ж илінський І.І.  МЕТОДИ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ СИСТЕМ ЛІНІЙНИХ АЛГЕБРИЧНИХ СИСТЕМ  ВЕЛИКОЇ РОЗМІРНОСТІ………………………………………………………………….. 229   К оломієць М.А., Коломієць Т.Д.  МОЖЛИВІ ФОРМИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО  ІННОВАЦІЙНОГО НАВЧАННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ІКТ…………………………..  233   К омарова І.Ю.  ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ВМІННЯ УЧНІВ ВИЗНАЧАТИ ФІЗИЧНІ  ПОНЯТТЯ…………………………………………………………………………………….236   Л аврова А.В.  ПЕДАГОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ВИКОРИСТАННЯ ДЕМОНСТРАЦІЙНИХ  КОМП’ЮТЕРНИХ МОДЕЛЕЙ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ  ФІЗИКИ………………………………………… …………………………………………. 240   Л уцак І.М.  ФІЗИЧНІ ОСНОВИ ГАЗОАНАЛІЗАТОРІВ НА ОСНОВІ ОПТИЧНИХ  СИСТЕМ………………………………………………………………………………………244  Майданюк О.Л.  РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ПРИКЛАДНИХ ЗАДАЧ ЯК ОДИН ІЗ СПОСОБІВ ПІДВИЩЕННЯ  ЕФЕКТИВНОСТІ НАВЧАННЯ МАТЕМАТИКИ………………………………………..  247  Миколайчук Ю.В.  ЗАСТОСУВАННЯ ЕЛЕМЕНТАРНИХ ВИЗНАЧАЛЬНИХ ПАР У ДОСЛІДЖЕННІ   Ч АСТКОВИХ ТОТОЖНОСТЕЙ І СИМЕТРІЙ У - ПІВГРУПАХ  ПЕРЕТВОРЕНЬ……………………………………………………………………………… 251   Н астичук Є.А.  ДЕЯКІ АСПЕКТИ ІСТОРИКО-МАТЕМАТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ У  ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ МАТЕМАТИЧНОГО АНАЛІЗУ…..............................................  256  Олійник С.С.  ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ ФІЗИКИ З  ВИКОРИСТАННЯМ ЗАСОБІВ МУЛЬТИМЕДІА………………......................................  260   Р афа Н.В.  ОРГАНІЗАЦІЯ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО ПОТОЧНОГО КОНТРОЛЮ У ПРОЦЕСІ  ВИВЧЕННЯ ІРРАЦІОНАЛЬНИХ РІВНЯНЬ……………………………………………… 263   Р ешовський В.В.  МЕНЕДЖМЕНТ ЯК ОДНА З ВАЖЛИВИХ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ………………… 268  Скічко О.О.  БАЗОВІ ПОНЯТТЯ ТЕОРІЇ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ……………………..272  Стецюк О.В.  СИСТЕМИ ЛІНІЙНИХ НЕРІВНОСТЕЙ ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ……………………  276  Супрун А.С.  ЗАСТОСУВАННЯ МУЛЬТИМЕДІЙНИХ  ДИДАКТИЧНИХ ЗАСОБІВ У ТЕОРІЇ І  МЕТОДИЦІ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ФІЗИЧНИХ ЗАДАЧ……………………………………  279  Суходольський С.М., Кузьмінський О.В.  ОГЛЯД  ОСВІТНІХ ЕЛЕКТРОННИХ РЕСУРСІВ З АСТРОНОМІЇ…………………….  283       428    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Фоміна К.В.  ОСНОВИ ДИФЕРЕНЦІАЛЬНОГО Й ІНТЕГРАЛЬНОГО ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ  ДУАЛЬНОЇ ЗМІННОЇ………………………………………………………………………  289   Ш вабська О.С.  АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ ГЕОМЕТРІЇ В ОСНОВНІЙ  ШКОЛІ……………………………………………………………………………………….. 293      РОЗДІЛ 3  АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІТАРНИХ,  ПРИРОДНИЧИХ НАУК І ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ       А санова Ф.Б.   ПРОБЛЕМА ПОЛІКУЛЬТУРНОСТІ ТА ПОЛІКУЛЬТУРНОЇ ОСВІТИ У   БАГАТОНАЦІОНАЛЬНОМУ СЕРЕДОВИЩІ…………………………………………… 297   Б адзян В.В.  РОЗВИТОК ІНФІНІТИВНОЇ КОНСТРУКЦІЇ З ПРИЙМЕННИКОМ «FOR» У  СЕРЕДНЬОАНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ. СИНТАКСИС  І  ФУНКЦІОНУВАННЯ………………………………………………………………………. 300   Б ондар Н.Д.  НЕОБХІДНІСТЬ ВИВЧЕННЯ ГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН МАЙБУТНІМИ  МЕНЕДЖЕРАМИ СФЕРИ ТУРИЗМУ…………………………………………………….  303   Б ондар С.П.  МОДЕРНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ БІБЛІОТЕК ВНЗ………………………………………..  306  Вальчук О.І.  МЕНТАЛЬНІСТЬ НАРОДУ ЯК РУШІЙНА СИЛА ІСТОРІЇ В ПРАЦЯХ  ПРЕДСТАВНИКІВ ШКОЛИ «АННАЛІВ»……………………………………………….  309   В асилик В.В.  ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У  ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ЮРИСТА…………………………………………………  312  Герасимов Т.Ю.  ПЕРЕБІГ ІСПАНСЬКОГО ГРИПУ В МІСТАХ ПОДІЛЛЯ У 1918р……………………. 315   Г усєва В.О.  ПРОБЛЕМИ ТА МОЖЛИВІ ШЛЯХИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСТУПНОСТІ МІЖ  ПОЧАТКОВОЮ ТА ОСНОВНОЮ ШКОЛАМИ…………………………………………. 318  Зарудня Т.О.   НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНИХ ВНЗ   В УМОВАХ РЕАЛІЗАЦІЇ ДОСЛІДНИЦЬКОГО ПІДХОДУ В   ОСВІТІ……………………………………………………………………………………….. 321  Здрилюк О.В.   РОЛЬ ТОЙОТОМІ ХІДЕЙОСІ В ОБ’ЄДНАННІ ЯПОНІЇ……………………………….. 325   К иливник А.М.  ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ САМООРГАНІЗАЦІЇ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ЯК  ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА СУЧАСНОСТІ……………………………………………. 328   К ириленко В.В.  ВИКОРИСТАННЯ ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ  У ВИЩИХ  НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ З МЕТОЮ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ  СТУДЕНТІВ…………………………………………………………………………………. 331  Кінзерська Т.А.  ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ  ДО ВИВЧЕННЯ РІДНОЇ МОВИ…………………………………………………………… 334          429           К іськова В.О.  ВПЛИВ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ НА НАВКОЛИШНЄ  СЕРЕДОВИЩЕ……………………………………………………………………………….339   К озлова Ю.І  ІНФОРМАЦІЙНА КУЛЬТУРА ОСОБИСТОСТІ ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА  ПРОБЛЕМА…………………………………………………………………………………..342   К оломієць О.М.  ДОСЛІДЖЕННЯ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ ІЗ ГЕНДЕРНИМ  КОМПОНЕНТОМ У СУЧАСНІЙ ЛІНГВІСТИЦІ…………………………………………347   К удінова О.С.   Я ВИЩЕ МЕТАФОРИЧНОСТІ У ЛІТЕРАТУРНОМУ ТЕКСТІ…………………………. 350   Л ановенко А.О.  КОМПОНЕНТНИЙ СКЛАД І ПОКАЗНИКИ КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ  МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ГУМАНІТАРНИХ  СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ…………………………………………………………………………354   М аксимчук І.С.   СТВОРЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ СКРІНКАСТІВ У НАВЧАЛЬНОМУ   ПРОЦЕСІ……………………………………………………………………………………  358   М оскалюк А.М.  ПРОБЛЕМИ ВИКЛАДАННЯ ПРЕДМЕТІВ ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНОГО ЦИКЛУ В  ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ………………………………………………………………………361   Н ауменко В.І.   ФОРМУВАННЯ ВІЙСЬКОВИХ ЗБРОЙНИХ СИЛ УПА ТА АК………………………...365  Орлова В.Ф.  ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ ВІННИЧЧИНИ………………………………………………… 369   П ереклад В.Г.  ЛІДАРНИЙ МОНІТОРИНГ АТМОСФЕРИ………………………………………………..373   П етрюк В.О.  ОСОБЛИВОСТІ МАЛОГО ПОЛІССЯ ЯК ОСНОВА ДЛЯ ВИДІЛЕННЯ В ЙОГО  МЕЖАХ ЗАПОВІДНИХ ТЕРИТОРІЙ…………………………………………………….. 376   П іжук Ю.М.  ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ У ВИКЛАДАННІ  ІСТОРІЇ………………………………………………………………………………………..381   П рисяжнюк Г.Ю.  СПОСОБИ ПЕРЕКЛАДУ СОМАТИЧНИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ ІЗ КОМПОНЕНТОМ  «HEART» (НА ПРИКЛАДІ РОМАНУ D.H. LAWRENCE  «LADY CHATTERLEY'S  LOVER»)…………………………………………………………………………………….. 385   Р ожок І.В.  ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДІВ НЕПАРАМЕТРИЧНОЇ СТАТИСТИКИ В  ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ……………………………………. 388  Сальникова С.В.  МОТИВИ ТА ІНТЕРЕСИ ЯК ФАКТОРИ ЗАОХОЧЕННЯ СТУДЕНТІВ ДО ЗАНЯТЬ  АКВАФІТНЕСОМ……………………………………………………………………………392  Сидоренко А.О.  ПЕРЕМІЩЕННЯ ПОЛЯКІВ І УКРАЇНЦІВ НА ЗАВЕРШАЛЬНОМУ ЕТАПІ ДРУГОЇ  СВІТОВОЇ ВІЙНИ………………………………………………………………………….. 396  Скульська О.О.  ТЕЛЕБАЧЕННЯ ТА  ІНТЕРНЕТ  – ОДНІ ІЗ ЧИННИКІВ ПРОТИПРАВНОЇ  ПОВЕДІНКИ У  НЕПОВНОЛІТНІХ………………………………………………………. 400  Слободяник Г.П.   ПРИРОДНІ УМОВИ ПОДІЛЛЯ У ПАЛЕОЛІТІ ТА ПОЧАТОК ЙОГО ЗАСЕЛЕННЯ  ЛЮДИНОЮ…………………………………………………………………………………. 403  Супрун М.В.  ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ  ВИКЛАДАЧІВ ВНЗ…………………………………………………………………………. 407  Сухіна М.В.  ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ МЕТОДІВ І ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ У  ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ…………………………………………………………………...410     430    Актуальні проблеми сучасної науки та наукових   досліджень №1  2012   Черній Г.В.  ЗАСТОСУВАННЯ КОУЧИНГУ ЯК ПЕДАГОГІЧНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ У ВИЩІЙ  ОСВІТІ……………………………………………………………………………………….. 413  Черній М.М.  МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ВЧИТЕЛЕМ СОЦІАЛЬНИХ СЕРВІСІВ  GOOGLE………………………………………………………………………………………416  Черненькая М.М.   САТИРИЧЕСКОЕ ИЗОБРАЖЕНИЕ СОВЕТСКОЙ ИДЕОЛОГИИ И  ОБЩЕСТВЕННОГО СТРОЯ В РОМАНЕ В. ВОЙНОВИЧА «ЖИЗНЬ И  НЕОБЫЧНЫЕ ПРИКЛЮЧЕНИЯ СОЛДАТА ИВАНА ЧОНКИНА»…………………… 419         Наукове видання     АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ НАУКИ ТА НАУКОВИХ  ДОСЛІДЖЕНЬ    Збірник наукових праць  Випуск перший     УДК 001(06)  ББК 72я5  А 43      Актуальні проблеми сучасної науки та наукових досліджень: зб. наук. пр. – Вип. 1 /  редкол.: Р.С. Гуревич (голова) [та ін.]; Вінницький державний педагогічний університет  імені Михайла Коцюбинського.  - Вінниця: ТОВ фірма «Планер», 2012. – 430 с.      Відповідальний за випуск     Р.С. Гуревич  Оригінал-макет         В .П. Король  Технічний редактор       Т.Ц. Король  Дизайн обкладинки       Д.М. Луп’як     Підписано до друку 26 березня 2012 р.  Формат 60х84/8.  Папір офсетний. Друк різографічний.  Гарнітура Times New Roman. Ум. др. арк. 19,55   Наклад 120 прим.  Видавець і виготівник ТОВ «Фірма «Планер»  Реєстраційне свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи  до Державного реєстру видавців серія ДК №3506 від 25.06.2009 р.  21050, м. Вінниця, вул. Визволення, 2  Тел.: (0432) 52-08-64; 52-08-65  http://www.planer.com.ua E-mail: sale@planer.com.ua