Fb

Наукова і науково-технічна діяльність є невід’ємною складовою системи вищої освіти України. Вона відіграє важливу роль як з погляду створення нових знань і отримання вагомих наукових результатів, так і з погляду формування кадрового потенціалу ВНЗ та підвищення якості підготовки висококваліфікованих фахівців.

СВЯТО НАРОДНОГО СЛОВА НА ФІЛОЛОГІЧНОМУ

16.11.2018 р.

Щоб бути натхненним, треба мати крила. У кожного вони свої, як писала Ліна Костенко:

У кого - з вірності у коханні.
У кого - з вічного поривання.
У кого - з щирості до роботи.

На звітній конференції за матеріалами діалектологічної практики «Жива минувшина», яка відбулася 16 листопада 2018 р. на факультеті філології й журналістики імені Михайла Стельмаха, зібралися ті, крилами яких є саме щирість до роботи.

Свято народного слова організували студенти-філологи груп 3АУ, 3УФ під керівництвом доцента Гороф’янюк І. В. Учасниками конференції були студенти-філологи 2-го курсу, які наступного року проходитимуть діалектологічну практику, 12 учнів 11-го класу Вінницької ЗОШ № 32, а також 92-річна Дрозд Ганна Лівонівна, мешканка села Могилівка Жмеринського р-ну Вінницької області, яка приїхала на конференцію (для участі в майстер-класі з інформатором), щоб поділитися життєвим досвідом зі студентською молоддю. Родзинками конференції стали також презентація Словника фразеологізмів говірки одного села, а також пригощання гостей чаєм із цвіту столітньої липи, яким щедро поділилися з нашими студентами в польовій експедиції буковинці.

Цьогоріч студенти-філологи ІІІ курсу попрацювали на практиці дуже натхненно: опитали десятки інформаторів, записали десятки годин аудіо та відеозаписів автентичного говіркового мовлення подолян, волинян, поліщуків, витратили десяток годин на розшифровування і транскрибування записів, але головне – переконалися, що світ діалектної мови колоритний і багатоголосий, дзвінкий і журливий, у ньому слів, як зірниць на небі, як позьомок на лісовій галявині, як гниличок під дикорослою грушею, як пашні на щедрих подільських ланах. Це з одного боку. А з іншого: технічний прогрес сягнув сільської глибинки – і постала нова загроза: за роки Незалежності з мапи України зникло близько тисячі сіл. Саме тому записати і вивчити мовлення наших бабусь і дідусів, рідних і близьких – наш спільний обов’язок і велика честь! Адже цим ми долучаємося до збереження й упорядкування найвищого і незнищенного національного продукту – нашої мови! Така праця не на роки, а на століття! Це послання у вічність!!!

І. В. Гороф’янюк

Переглядів: 77